Есхатологічні дати в графіті на фресках Софії Київської як історичне джерело
Висвітлено результати дослідження шести датованих написів-графіті Cофії Київської, в яких вказані роки 6530 (1022), тричі 6541 (1033), 6544 (1036), 7000 (1492). Чотири з них розташовані у вівтарі приділа св. Георгія великомученика, на фресці з образом свт. василія великого. Застосування нової мето...
Saved in:
| Published in: | Архіви України |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26251 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Есхатологічні дати в графіті на фресках Софії Київської як історичне джерело / Н.М Нікітенко., В.В.Корнієнко // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 43-63. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859843618443886592 |
|---|---|
| author | Нікітенко, Н.М Корнієнко, В.В. |
| author_facet | Нікітенко, Н.М Корнієнко, В.В. |
| citation_txt | Есхатологічні дати в графіті на фресках Софії Київської як історичне джерело / Н.М Нікітенко., В.В.Корнієнко // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 43-63. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Архіви України |
| description | Висвітлено результати дослідження шести датованих написів-графіті Cофії Київської, в яких вказані роки 6530 (1022), тричі 6541 (1033), 6544 (1036),
7000 (1492). Чотири з них розташовані у вівтарі приділа св. Георгія великомученика, на фресці з образом свт. василія великого. Застосування нової методики не вибіркового, а суцільного комплексного прочитання написів, тобто сприйняття їх невід’ємними компонентами оточуючого епіграфічного матеріалу, в контексті функціонального призначення приміщення, де вони виникли,
а також середньовічного церковно-теологічного і символічного тлумачення образних архітектурно-художніх форм, з якими ці написи пов’язані у топографічному й смисловому аспектах, дозволило встановити, що мотиваційними чинниками появи цих шести графіті стали очікування настання Кінця світу, а написи на фресці з образом свт. Василія великого формують унікальний есхатологічний календар.
Освещены результаты исследования шести датированных надписей-граффити Cофии Киевской, в которых указаны годы 6530 (1022), трижды 6541 (1033), 6544 (1036), 7000 (1492). Четыре из них расположены в алтаре придела св. Георгия великомученика, на фреске с образом Свт. Василия Великого. Использование методики не выборочного, а сплошного комплексного прочтения надписей, то есть восприятие их неотъемлемыми компонентами окружающего эпиграфического материала, в контексте функционального назначения помещения, где они возникли, а также средневекового церковно-теологического и символического толкования образных архитектурно-художественных форм, с которыми эти надписи связаны в топографическом и смысловом аспектах, позволило установить, что мотивацией к появлению этих шести граффити стало ожидание наступления Конца света, а надписи на фреске с образом свт. Василия великого формируют уникальный календарь эсхатологического содержания.
Six graffiti-inscriptions of St. Sophia Cathedral described in the results of research, on the graffiti-inscriptions pointed the next years (1022), three times 6541 (1033), 6544 (1036), 7000 (1492). Four of them are at the altar of St. George on the fresco with the image of St. Basil. New methods for continuous integrated reading inscriptions (not selective) revealed the motivation of the creation of these six graffiti. The motivation was waiting for the End of the World, and inscriptions on the fresco with the image of St. Basil form a unique eschatological calendar. New methods based on the fact that the inscriptions are seen as integral components of the surrounding epigraphic material in the context of functional use of the space where they were created and the medieval church and theological interpretation of imagery and symbolic architectural forms that are combined with topographical and semantic aspects.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:37:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
43статті та повідомленняСтатті та повідомлення
УДК 930.271(477-25)”10”
Н. М. НіКітеНКо, В. В. КорНієНКо*
есхатологічНі Дати В графіті
На фресКах софії КиїВсьКої**
яК історичНе Джерело
висвітлено результати дослідження шести датованих написів-графіті со-
фії Київської, в яких вказані роки 6530 (1022), тричі 6541 (1033), 6544 (1036),
7000 (1492). Чотири з них розташовані у вівтарі приділа св. Георгія велико-
мученика, на фресці з образом свт. василія великого. Застосування нової ме-
тодики не вибіркового, а суцільного комплексного прочитання написів, тобто
сприйняття їх невід’ємними компонентами оточуючого епіграфічного матері-
алу, в контексті функціонального призначення приміщення, де вони виникли,
а також середньовічного церковно-теологічного і символічного тлумачення
образних архітектурно-художніх форм, з якими ці написи пов’язані у топо-
графічному й смисловому аспектах, дозволило встановити, що мотиваційними
чинниками появи цих шести графіті стали очікування настання Кінця світу,
а написи на фресці з образом свт. василія великого формують унікальний
есхатологічний календар.
Ключові слова: епіграфіка; софія Київська; графіті; есхатологія.
Розпочаті нами новітні дослідження графіті софії Київської дозво-
лили виявити цикл взаємопов’язаних у смисловому відношенні датова-
них написів-графіті, що складають своєрідний епіграфічний календар
есхатологічного змісту. мова йде про шість датованих написів, чотири
з яких видряпані у вівтарі Георгіївського приділа на південній стіні віми
на фресці з образом св. василія великого (мал. 1 та 3); п’ята – у верх-
ній арці віми в проході з головного вівтаря до дияконника на фресці з
* Нікітенко Надія Миколаївна – заслужений працівник культури, доктор
історичних наук, професор, завідувач відділу науково-історичних досліджень
національного заповідника “софія Київська”.
Корнієнко Вячеслав Васильович – кандидат історичних наук, про відний
науковий співробітник відділу науково-історичних досліджень національного
заповідника “софія Київська”.
** основні положення статті були оприлюднені в доповідях авторів на
IV міжнародній науковій конференції “причорномор’я, Крим, Русь в історії
та культурі” (судак, 25–26 вересня 2008 р.) та на іХ міжнародних Успенських
читаннях “память и надежда: горизонты и пути осмысления” (Київ, 27–30 ве-
ресня 2009 р.).
© нікітенко н. м., Корнієнко в. в., 2009
статті та повідомлення44
образом св. Євстафія плакіди (мал. 2), шоста – в центральній наві на
фресці з образом св. мч. варлама (мал. 1). Це – найдавніші датовані на-
писи, у яких зазначено роки 6530 (1022), тричі 6541 (1033), 6544 (1036),
а також більш пізній, з датою 7000 (1492) р. найдавнішим названим тут
графіті, надійно підтверджуючим датування будівництва софії другим
десятиліттям XI ст., присвячена наша спеціальна публікація1. метою
даної роботи є інтерпретація всього циклу як цілісного феномена, що
проливає світло на есхатологічні очікування у давній Русі, які відбили
реалії історико-духовного життя тогочасного суспільства.
передусім варто зазначити, що датовані графіті трапляються до-
сить рідко, а розташування на одній фресці одразу чотирьох таких на-
писів – явище взагалі унікальне, тож воно мусить знайти своє логічне
пояснення. оскільки графіті, надто датовані, зазвичай фіксували щось
сутнісне, таке, що має сакральне, отже, “вічне”, на думку їх авторів зна-
чення, ми переконані, що в даному випадку головний наголос зроблено
на датах. З цього погляду особливо цікавим є запис 1022 р. – найдав-
ніший датований давньоруський текст (мал. 4). показово, що найдавні-
ше датоване графіті святої софії при його першій публікації одержало
перший номер2, хоча в читанні напису с. висоцький допустив суттєві
помилки, насамперед у тому, що датував його 1042 р. в. орел та а. Ку-
лик3, які запропонували, поза сумнівом, більш коректне прочитання,
план першого поверху софії Київської (подається за с. висоцьким).
місця розташування записів есхатологічних дат
45статті та повідомлення
справедливо вказали на абсолютно неможливе з погляду лінгвістичних
норм тлумачення с. висоцьким дати. вони вважали, що в написі може
бути зазначений 6530 (1022) р. або, ймовірніше, 6540 (1032) р., хоча ар-
гументів на користь переваги більш пізнього датування не наводилось.
Цікаво, що при цьому дослідники вказали на цілком чітке прочитання
в графіті дати 6530 р. можемо вважати, що на висновках цих авторів,
упевнених в тому, що софія Київська заснована в 1017 р., позначи-
лася авторитетність літопису, який пов’язує створення храму з ім’ям
ярослава володимировича; 1022 р. як верхній можливий часовий ру-
біж завершення будівництва і розпису собору, вочевидь, здався їм дуже
раннім, таким, що не “вписується” у хронологічний контекст створення
софії за князювання ярослава. варто також відзначити, що графіті ви-
вчалось дослідниками не в оригіналі, а по фотографіях та прорисов-
ках с. висоцького. У результаті зміст напису, як і раніше, залишився
малозрозумілим, а при виправленні деяких помилок с. висоцького в.
орлом та о. Куликом були допущені нові. під час планомірних робіт
з вивчення графіті нам вдалося повністю прочитати та по-новому ін-
терпретувати текст напису; результати дослідження нині опубліковані4.
текст графіті виглядає наступним чином5:
{Bú ëhòî} ¾ôë î ïàñ[öh] z[ë]àòîè ã(îñïîäüñòâåíî)è ä(üí)è [ïð]îñòè.
(В літо) 6530 (1022) на Пасху злату панівну дні. Прóсти.
як бачимо, напис починається з дати 6530 (1022) із винесеними
у верхній рядок десятками, що позначаються літерою ë (30). Це до-
зволило авторові об’єднати обидва рядки. пошкоджена частина верх-
нього рядка графіті відновлюється як словосполучення î ïàñöh (на
Пасху). відповідно, у верхньому рядку мова йде про пасху 6530 (1022)
року. У нижньому автор указує характерні ознаки самої пасхи: золотої
(zëàòîè), тобто особливої, найбільш святої, панівної (ãîñïîäüñòâåíîè).
З подібних характеристик видно, що мова йде про Кіріопасху, коли
перший день пасхи (великдень) збігається зі святом Благовіщення. в
XI ст. Кіріопасха дійсно припала на 1022 р., повторивши тим самим
найпершу пасху. Богослови перекладають слово “Êvðiîïàñõà” як “пас-
ха панівна”, тобто головна, істинна, справжня, оскільки за церковни-
ми переказами воскресіння Христа відбулося саме 25 березня, у день
Благовіщення Богородиці. саме тому, на нашу думку, слова zëàòîè
та ãîñïîäüñòâåíîè, що характеризують Кіріопасху, написані в одному
рядку обабіч дати, чим виділяють, “обрамлюють” її.
і спосіб написання графіті, і його зміст свідчать про значне семан-
тичне навантаження цього унікального тексту, його знаковість. Зупини-
мося передусім на символічному змісті згаданих “рамок” дати 1022 рік.
як відомо, середньовічна теологізація хронології зумовила введення в
літочислення елементів символізму. Зокрема візантійські хроністи, від-
шукуючи заховану від непосвячених надприродну таїну, захоплюва-
статті та повідомлення46
лися не лише символікою, а й богословським змістом чисел, аби до-
вести істинність християнського літочислення, обґрунтувати освячені
церковною традицією дати. символічність же виникає лише тоді, коли
вимальовується якась тотожність. наприклад, анонімний автор відомої
візантійської пасхальної хроніки VII ст. вбачає таку тотожність між
літерами й цифрами, що для нього складають єдність, в якій всі еле-
менти взаємозалежать один від одного. для нього не історія розповідає
про час, а навпаки – час про історію, тож хронологія набуває пророчого
характеру6.
саме на такій тотожності фундується гематрія – давнє вчення про
числове значення слів. Фактично це один із засобів герменевтики свя-
щенного тексту Біблії для з’ясування його сокровенного змісту. Гема-
трія була “дітищем” буквеної цифірі, тобто зображенням в давніх єв-
рейській, грецькій та слов’янській мовах букв і цифр одними й тими ж
знаками. приймаючи букви за числа й знаходячи їх суму, можна ви-
рахувати сакральне числове значення будь-якого слова. причому гема-
трія передбачає усвідомлені символічні зв’язки між словами, яким від-
повідають рівні числа. Розглянувши софійське графіті про Кіріопасху
крізь призму гематрії, можна отримати вельми цікавий результат.
якщо в слові zëàòîè замінити букви їх числовим значенням, і, як
того вимагала середньовічна символіка чисел, додати числа одне до
одного та звести отримане складне число до елементарного, одинич-
ного, отже, сутнісного (7+3+1+3+7+8=29; 2+9=11; 1+1=2), то можна
отримати число 2. Це – універсальна жіноча числова субстанція, чис-
ло місяця як символу цноти і незайманості, й водночас - число Magna
Mater (великої матері), а в християнстві - Богоматері, яка в релігійно-
му мистецтві зображалась з місяцем під ногами. Цей іконографічний
атрибут Богоматері зумовлений текстом апокаліпсиса: “і з’явилась на
небі велика ознака: жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а
на голові її вінок із дванадцяти зір. і вона мала в утробі, і кричала від
болю, та муки терпіла від породу” (об.12:1-2)7.
За християнською символікою місяць (жіноче начало) – символ Бо-
гоматері, а сонце (чоловіче начало) – Христа, іменованого в святому
письмі “сонцем праведності” (мал. 4:2). сонце, у світлі якого все стає
ясним, є атрибутом персоніфікованої істини, ім’я якої – Христос. але
сонце водночас є символом Богоматері8, радше – єдності Богоматері і
Христа. У проповіді Феодора студита на Успіння говориться, що за-
мість Богоматері на землі лишився образ “якого сутність подібна до
місяця, що вночі освітлюється сонцем”; ось чому Богоматір – “жінка,
зодягнена в сонце, а під ногами її місяць”. У святому письмі (пісні
над піснями) Церква Божа, образом якої є Богоматір, порівнюється з
нареченою таємничого Жениха – Христа: вона “прекрасна, як місяць,
як сонце – ясна” (пісн. 6:10).
47статті та повідомлення
символом сонця є золото, яке теж символізує як Христа, так і Бо-
гоматір. Цікаво, що саме з символічним тлумаченням образу Богомате-
рі християнська традиція метафорично пов’язує золото: “золота стам-
на”, “золотий ковчег”, “золота кадильниця”, “золота посудина” (пор.
Євр. 9:4) тощо. Число 2 – це єдність чоловічого й жіночого начала,
числовий код Боголюдини, який символізує єдність Христа і Богомате-
рі, неба і землі. Здійснивши аналогічне перетворення з лігатурою сло-
ва ã(îñïîäüñòâåíî)è - ãè (3+8=11; 1+1=2), знову отримаємо число 2.
відтак, слово zëàòîè тут семантично тотожне слову ã(îñïîäüñòâåíî)
è, і обидва вони позначають Кіріопасху як таку, що поєднує Христа і
Богородицю.
прикметне, що в даті 6530 дві перші букви ¾ô виділені більши-
ми розмірами (отже, акцентовані) і стоять в одному рядку зі словами
zëàòîè і ã(îñïîäüñòâåíî)è, а буква ë є значно меншою і винесеною
над рядком. причому ліва ніжка букви ë є значно довшою за праву – її
прокреслено вниз і вписано в букву ô; цим вочевидь показано прина-
лежність ë даті 6530 р. водночас той факт, що букву ë винесено над
рядком і зменшено за розмірами, свідчить про те, що її числове зна-
чення не “вписано” в числовий код дати. отже, можна помітити, що
букви ¾ô (6+5=11; 1+1=2)+++ у сумі складають те ж таки число 2. Це,
план другого поверху софії Київської (подається за с. висоцьким).
місце розташування запису з есхатологічною датою
статті та повідомлення48
на нашу думку, означає семантичний
взаємозв’язок усього тексту, його са-
кральну цілісність. тут присутня і лі-
тургійна символіка, адже в акафісті
пресвятій Богородиці, що співається
на літургії Кіріопасхи, саме 2-й ікос
розвиває тему Благовіщення Богоро-
диці і втілення через неї Христа.
орієнтуючись на світоглядні нор-
ми середньовічної людини, можна
припускати, що узагальнюючим чис-
ловим кодом, пов’язаним з апокаліп-
тичною символікою, була позначена
вся ця унікальна (себто притаман-
на лише даній конкретній ситуації,
що інспірувала появу графіті9) тріа-
да: zëàòîè ¾ô ãè, яка є містичною
серцевиною розглядуваного графіті.
таким чином, сакраментальною чис-
ловою субстанцією графіті є число
6 (2+2+2). Книга Буття встановлює,
що 6 – число днів створення світу,
які належать космічній седмиці: “Бо шість день творив Господь небо
та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблаго-
словив Господь день суботній і освятив його” (1 м. 20:11).
оскільки в апокаліпсисі всі дії є прямо протилежними актам тво-
ріння в Книзі Буття10, число 6 є апокаліптичною антитезою шостого
завершального дня створення світу, тобто містичним числом судного
дня і Кінця світу. саме в шостій главі апокаліпсиса говориться про
зняття шести печаток з Книги життя в правиці Господа судії, що сидів
на престолі слави, про з’явлення шести нещасть та загибель світу після
розкриття шостої печатки, “бо прийшов це великий день гніву Його”
(об. 6). тут саме йдеться про згорнення неба в сувій – цей сюжет тра-
диційно входить до середньовічних зображень Кінця світу (див., на-
приклад, знамениту фреску Хіі ст. в Києво-Кирилівській церкві). так
само число 6 означає нищення землі по сурмленні шістьох анголів, а
вже число 7 (день благословенного дня Божого спочинку в Книзі Бут-
тя) в апокаліпсисі є символом приходу Царства Божого – воскресіння
(об. 8–11).
Фреска з образом свт. василія великого.
Цифрами вказані місця розташування
складових есхатологічного календаря,
записів 6530 (1), 6541 (3), 6544 (2)
та 7000 (4) рр.
49статті та повідомлення
останнє слово в софійському записі-графіті сильно пошкоджене,
однак збережена частина дозволяє реконструювати його як ïðîñòè –
вставши, стоячи прямо. вживання слова “прóсти” дозволяє припусти-
ти, що напис зроблений трохи раніше зазначеної дати, яку потрібно
зустріти гідно, очистившись від гріхів. Це слово – складова частина
літургійного проголошення “премудрість, прóсти!”, яким перед читан-
ням святого письма наголошується на необхідності особливої уваги,
духовної напруги та пильності (прóсти) для того, аби слово Боже (Пре-
мудрість) було засвоєно розумом і серцем. Ймовірно, автор графіті на-
передодні Кіріопасхи 1022 р. залишив запис на стіні Георгіївського ві-
втаря – необхідно бути уважним, духовно очиститися, адже незабаром
можуть наступити останні дні.
присутність слова “прóсти” доволі симптоматична і багатозначна.
як показують дослідження давньоруських текстів, есхатологічні запи-
си в них знищувалися шляхом викреслювання або виривання аркушів
рукопису11. справа в тім, що Церква не заохочувала (і не заохочує) про-
роцтв про час Кінця світу, тому що він відомий лише Богові. але есха-
тологічні очікування та пов’язані з ними розрахунки існували завжди,
і в даному випадку досить було нагадати про друге пришестя словом
“прóсти”. прикметне, що саме в ньому вжита літер ò у неординарно-
му написанні, що акцентує на скорому настанні судного дня12. слово
“прóсти” як заклик до особливої духовної пильності у даному випадку
асоціюється зі зверненим до учнів поясненням Христа про ознаки Кін-
ця світу і про друге пришестя та Його настійним закликом у зв’язку з
цим бути напоготові: “тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня при-
йде Господь ваш” (мт. 24:42); “тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні
години, коли прийде син людський!” (мт. 25:13).
і все ж таки, попри неможливість вирахувати день другого при-
шестя, збіг пасхи і Благовіщення – двох головних християнських
свят – здавна віщував людям цю подію і спонукав їх пильнувати чи-
стоту душі. Річ у тім, що Церква розглядає Благовіщення і пасху як
початок і завершення історії спасіння, тому досить рідкому збігові цих
свят (у XI ст. такий збіг стався лише в 1011, 1022 і 1095 рр.) надавалося
величезного значення. саме на Кіріопасху 1022 р., відповідно до до-
сліджень н. нікітенко, перший київський митрополит-“русин” іларіон,
сучасник створення софії, виголосив своє знамените “слово про Закон
і Благодать”, у якому софія згадується як уже добре відома “всемъ
округъниимъ странамъ”13. оскільки вважалося, що друге пришестя
Христа (або Кінець світу), коли він прийде судити живих і мертвих,
відбудеться на Кіріопасху, люди очікували її настання з щиросердним
трепетом і хвилюванням, адже після судного дня праведні підуть у
Рай, а грішні – в пекло. праведним приготоване Царство небесне, тому
Кіріопасха – то пасха золота, бо золото – символ майбутнього золотого
статті та повідомлення50
віку, віку нетління й безсмертя. очевидно, цим і пояснюється поява на
стіні софії розглянутого напису.
над словом zëàòîè та початком дати помітний ще один напис, що
одержав номер 1а і читається нами як Ã(îñïîä)è ïîìîzè14. Графіті є по-
чатком традиційної молитви, автор якої прагнув розташувати її якнай-
ближче до запису про Кіріопасху.
неподалік від попереднього графіті с. висоцький знайшов ще
одну дату без супровідного тексту (мал. 5). спочатку вона була про-
читана дослідником як ¾ôìiä – 6554 (1046) р., де числівник 50 скла-
дений з літер ì (40) та i (10)15. надалі прочитання напису було ним
змінено: перші три літери, як і раніше, розглядалися як вказівка цифр
у даті, але вже як 6540 (1032) р., а літери iä – як вказівка на 14 ін-
дикт цього року16. У правильності подібного прочитання справедливо
засумнівалися в. орел і а. Кулик, розглядаючи напис як вказівку 6540
(1032) р., а букви iä вони відносили до нижнього рядка грекомовного
дворядкового графіті17. проведені нами дослідження оригіналу напи-
су дозволили встановити, що напис читається як ¾ôìä з титлом над
кожною літерою – 6544 (1036) р.18 Що стосується розташованого над
датою грекомовного графіті № 725, то його збереженість незадовільна.
Реконструкція тексту цього графіті відповідно до наших досліджень19
може бути представлена наступним чином: {™lšhsТn} [¹m]©j Р ¤gioj
K(Úri)e (помилуй нас, Святий Господи). структурно молитва нагадує
слова третього віршу 123-го псалма (пісня прочан): “помилуй нас,
Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились” та пісні або
гімну tХ trisЈgion (трисвяте), що співається в літургії св. іоанна Злато-
уста та св. василія великого при малому вході20: ““Agioj Р QeТj, “Agioj
'IscurТj, “Agioj 'AqЈnatoj, ™lќhson ¹m©j” (Святий Господи, Святий
Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас); очевидно, саме вони по-
служили авторові графіті основою для складання тексту молитовного
напису. Це виказує його добру обізнаність з літургійною практикою
та методикою складання гімнографічних текстів, і, водночас, на не зо-
всім вправне володіння грецькою мовою: д. Гордієнко звернув нашу
увагу на те, що в даному випадку звертання “святий Господи” мало
писатись як “ð ¤gie KÚrie”, а не “Р ¤gioj KÚrie”. Завдяки цій невідпо-
відності можемо з великою долею вірогідності припустити, що авто-
ром молитви був клірик софійського собору, русич за походженням,
який для складання тексту використав знайоме зі службової практи-
ки кліше, не задаючись питанням правильної синтаксичної побудови
речення, що підтверджується сучасними дослідженнями грекомовних
графіті софії Київської21. У безпосередній близькості від грецького на-
пису і дати розташовані ще два графіті, написані кирилицею: Ã(îñïîä)è
ïîìîzè ðàáq ñâîåìq Ïåòðî/â/âè (№ 723) та Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáq
ñâîåìq Hèêîëè (№ 723)22.
51статті та повідомлення
симптоматично, що молитви петра, ніколи та автора грекомовного
напису групуються навколо запису 1036 р., що вказує на взаємозв’язок
цих графіті. можливо, що в 1036 р. очікувалася доленосна для авто-
рів графіті подія священної історії, що вимагало Господньої допомоги
задля благополучного завершення для них цієї події. У такому само-
му сенсі варто розглядати розташовані в безпосередній близькості від
дати 1022 р. п’ять написів, які, хоча й написані різними авторами, все
ж складають з нею єдиний тематичний комплекс: Ã(îñïîä)è ïîìîzè
ðàáq ñâî~ìq [Èî]aíî[âè] (№ 726), [ðà]áq (№ 727), ïîìîzè (№ 728),
Ãî(ñïîäè) ïîìîzè ðàáq (№ 729), Ã(îñïîä)[è] {ïîìîzè} ðàáq ñâ[îåìq]
(№ 730)23.
таким чином, опубліковані під номерами 1 і 2 графіті є не просто
датами без супровідного тексту, а комплексами, що складаються з 7-ми
(навколо дати 1022 р.) та 4-х (навколо дати 1036 р.) написів. Завдяки
цьому ми одержали ряд датованих першою третиною Хі ст. написів,
що явно пов’язані між собою есхатологічним контекстом.
Крім згаданих комплексів, у процесі дослідження були виявлені ще
три видряпані на стіні ранні дати, які не містять супровідного тексту.
одна з них знаходиться в Георгіївському вівтарі на тій же фресці з
образом св. василія великого й включає чотири літери (мал. 6): sfma
(№ 720); цей напис зазначає дату 6541 (1033) р. супровідного тексту
він не має, хоча трохи нижче зберігся фрагмент графіті № 721, що є
збереженою частиною молитовної формули {K(Úri)e} [b]o(”)q(e)i (Гос-
поди, допоможи)24. Ще один напис (№ 653), який містить дату, був
виявлений у другому ярусі арки віми (на рівні хорів) між головним ві-
втарем і дияконником, на фресці з образом св. Євстафія плакіди. напис
(мал. 7) складається з літер sôìà і, як в попередньому випадку, позна-
чає 6541 (1033) рік25. нещодавно під час досліджень у центральній наві
собору на фресці з образом св. мч. варлама було виявлено ще один на-
пис (№ 2035), який складається з літер sôìà (мал. 8), тобто, теж вказує
Фото та прорисовка графіті № 1 з записом про Кіріопасху 6530 (1022) р.
статті та повідомлення52
на 6541 (1033) рік, що, як зазначено вище, маркує якусь знаменну для
авторів графіті подію.
Роки появи на стінах софії найдавніших датованих графіті можуть
бути співвіднесені з часом утвердження на київському столі ярослава
мудрого, що поклало початок майже 600-літньому правлінню на Русі
його власної династії. ярослав прийшов до влади в результаті перемоги
у кривавій усобиці, що розпочалася на Русі після смерті володими-
ра великого між його нащадками. Хоча пік усобиці припав на 1015–
1019 рр., коли загинули Борис, Гліб та святослав володимировичі, бо-
ротьба за київський стіл продовжувалася з перервами від 1015 р. (рік
смерті володимира) по 1036 р. (рік смерті мстислава володимировича
і “всажения” ярославом “у поруб” судислава володимировича). отже,
усі три дати найдавніших графіті – 6530, 6541 і 6544 р. – вкладаються
в хронологічні рамки князівської міжусобиці.
У присвяченій опису усобиці розповіді “повісті минулих літ” при-
водяться біблійні пророцтва про кару, що посилається Богом на ту
землю, князі якої “зли и лукави бывають”, тому що князь “глава есть
земли”. Гріх братовбивства, стверджує літописець, накликає на русь-
ких князів ще страшнішу кару, ніж та, якою Бог покарав святополка
окаянного26.
Ці дати найдавніших софійських графіті не просто маркують
складний період в історії Русі, але, як буде показано нижче, досить
точно вписуються в контекст християнської есхатології, що було над-
звичайно важливим для людини середньовіччя. як відомо, з розвитком
християнства під впливом текстів святого письма, особливо наведе-
них в Євангелії від матвія пророцтв Христа про Кінець світу та ознаки
його наближення (мт. 24), склалася тенденція асоціювати викликувані
злом, взаємною ворожнечею і
беззаконнями лиха з ознаками
другого пришестя, що набли-
жається, та, відповідно, Кінця
світу. есхатологічні очікування
особливо посилились у перед-
день 1000-го року від Різдва
Христового, що було навіяно
апокаліпсичним пророцтвом
про тисячолітнє Царство Хрис-
та на землі наприкінці історії
(об. 20:1). неймовірно напру-
жено очікували кінця світу й
Фото та прорисовка графіті № 2
з записом 6544 (1036) р.
53статті та повідомлення
у 1492, тобто в 7000-му році,
оскільки думали, що 7 дням
створення світу (космічній сед-
миці) мають відповідати 7 тися-
чоліть його існування, тому що,
як сказано в апостола петра, “в
Господа один день - немов ти-
сяча років, а тисяча років – не-
мов один день!” (2 петр. 3:8).
У той же час, можливість
точного розрахунку дати Кінця світу в принципі відкидалася, оскільки
за словом Христа: “а про день той і годину не знає ніхто: ані анголи
небесні, ані син, - лише сам отець” (мт. 24:36). проте спроби таких
розрахунків робилися неодноразово і визначення конкретної дати дру-
гого пришестя Христа, як правило, пов’язувалося з часом Його пер-
шого пришестя. але перше пришестя трактувалося неоднозначно: то
як Благовіщення, то як Різдво, то як воскресіння. У кожному випадку,
в основі розрахунків лежало переконання в симетричності подій свя-
щенної і земної історії: старозавітній історії символічно відповідала но-
возавітна, а останній – історія, сучасна авторам розрахунків дати кінця
світу.
як вважають, конкретний аналіз есхатологічних поглядів у дав-
ній Русі можливий лише починаючи з кінця XI ст. “когда в источни-
ках, прежде всего в летописи, появляются относительно развернутые
тексты эсхатологического содержания и комментарии к ним
летописцев”27. проаналізувавши ці тексти, а. Карпов дійшов висно-
вку, що “эсхатологические ожидания в древней Руси были связаны не
столько с различного рода хронологическими расчетами и совпадени-
ями, сколько с целенаправленным уяснением тех многочисленных зна-
мений, признаков и примет, которые воспринимались в то время как
свидетельство приближающегося светопреставления”28.
однак розглядувані графіті софії Київської дозволяють говорити
про есхатологічні очікування, що хвилювали давньоруське суспільство,
вже на початку XI століття та засвідчують тісний зв’язок цих очікувань
саме з “хронологічними розрахунками і збігами”. тобто, вже незабаром
після хрещення Русі тут, як видно, існували календарні есхатологічні
розрахунки, що цілком відповідало загальнохристиянській традиції, яка
бере свій початок з II–III ст. н.е. наукою встановлено, що давньоруська
календарно-обчислювальна традиція відрізнялася сакральним характе-
ром і мала есхатологічну семантику, оскільки вся історія спасіння по
своїй суті есхатологічна29.
Фото та прорисовка графіті № 720
з записом 6541 (1033) р.
статті та повідомлення54
оскільки на рубежі першого
і другого тисячоліть посилились
очікування близького друго-
го пришестя і страшного суду,
знову поширилося ранньохрис-
тиянське вчення про тисячолітнє
Царство Христове, що передує
Кінцеві світу. Це вчення ґрунту-
валося на об’явленні івана Бого-
слова про встановлення тисячо-
літнього Царства для воскреслих
мучеників перед останньою бит-
вою із сатаною та наступним загальним відродженням, страшним су-
дом і віч ним небесним Єрусалимом (об. 20:1-3). За вченням Церкви,
тисячолітнє Царство вже наступило із втіленням ісуса Христа: на Захо-
ді цей погляд затвердився завдяки авторитетові блаженного августина,
на сході – св. іоанна Златоуста. У літургії іоанна Златоуста ставиться
акцент на “вже здійсненій” есхатології, оскільки євхаристичний канон
служить нагадуванням про друге пришестя в низці подій, що вже від-
булись – Хреста, Гробу, воскресіння та вознесіння30. Златоуст ствер-
джував, що історія закінчиться, коли буде завершене збирання тіла
Церкви (св. іоанн Златоуст. Бесіда на III послання до ефесян 1, 23). З
того часу 1000-літнє Царство стали алегорично розуміти як Церкву в
її історичній перспективі – з часу п’ятидесятниці й до другого при-
шестя, тому що “Церковь есть пасха, переход от ветхого к новому, из
мира сего в “невечерний день Царства Божия”31. Ця есхатологічна кон-
цепція була успадкована Руссю як одна зі складових християнського
віровчення.
але якщо 1022 р. як рік Кіріопасхи цілком відповідав есхатологіч-
ним настроям, то дати 1033 і 1036 р. потребують більш детального по-
яснення, аналізу чого присвячена окрема публікація в. Корнієнка32. тут
наводимо розширене за аргументацією й узагальнене спільне бачення
нами усього циклу як своєрідного “есхатологічного календаря”( термін,
запропонований н. нікітенко).
дослідник і. данилевський, розглядаючи питання есхатологічних
очікувань в Київській Русі, приводить цитату з першої слов’янської по-
вної Біблії, названої Геннадієвою за ім’ям новгородського архієписко-
па, яким було здійснено переклад усіх канонічних книг святого письма
в 1499 р. в ній як своєрідна післямова до об’явлення івана Богослова
наводиться наступний уривок:
Фото та прорисовка графіті № 653
з записом 6541 (1033) р.
55статті та повідомлення
Ðå÷å åâàíãåëèñò, ÿêî ñâÿçà äèàâîëà íà òûñÿùó ëåò. Îòíåëå æå áûñòü
ñâÿçàíèå åãî? Îò âøåñòâèÿ âú àä Ãîñïîäà íàøåãî Èèñóñà Õðèñòà â ëåòî
ïÿòü òûñþùíîå ïÿòñîòíîå è òðèäåñÿòü òðåòüåå äà èæå äî ëåòà øåñòü
òûñþùíàãî è ïÿòüñîòíàãî èn òðèäåñÿòü òðåòèàãî, âíåãäà èñïîëíèòèñÿ
òèñÿùà ëåò. È òàêî îòðåøèòñÿ ñàòàíà ïî ïðàâåäíîìó ñóäó Áîæèþ è
ïðåëüñòèòü ìèð äî ðå÷åíàãî åìó âðåìåíè, åæå òðè è ïîë ëåòà, è ïîòîì
áóäåò êîíåöü. Àìèíü/.33
на думку і. данилевського, даний уривок означає те, що після
6537 р. від створення світу (очевидно, у 1037 р. н. е.) очікування Кінця
світу набуло на Русі особливої напруги, а літописна стаття 1037 р., своє-
рідне “резюме” діяльності ярослава, приурочена саме до цієї події34.
неважко помітити, що в цитованому уривку Біблії рахунок ведеть-
ся не за константинопольською (або візантійською) ерою, відповідно до
якої від створення світу до Різдва Христового проминуло 5508 років,
а за широко вживаною у давньоруських текстах ерою антіохійською
(інакше – александрійською, анніанською), що зводила цю різницю до
5500 років35. оскільки Христос помер на хресті і воскрес у 33 роки36,
від Його “âøåñòâèÿ âú àä” (воскресіння) у 5533 (тобто 33) року до
6533 (тобто 1033) року пройшло рівно 1000 років. Згідно вище цитова-
ного тексту післямови до об’явлення (пор. об. 20:2-7), при зішестті в
пекло Христос скував сатану на 1000 років, і через 1000 років (тобто в
1033 р.) сатана буде звільнений щоби “ïðåëüñòèòü ìèð”, а через “òðè
è ïîë ëåòà” (тобто в 1036 р.) настане Кінець світу. Ці “òðè è ïîë
ëåòà”, так само як і вищезгадані 1000 років, відповідають канонічному
текстові Біблії, тому що в об’явленні івана Богослова сказано, що піс-
ля звільнення сатани (“звірини”) буде “їй дано владу діяти сорок два
місяці” (об. 13:5).
дати настання Кінця світу в наведеному уривку з Геннадієвої Біблії,
як бачимо, тотожні датам графіті 6541 і 6544 рр. У світлі цієї обставини
цілком логічно виглядає молитва, написана над датою Кінця світу (6544
р.): “помилуй нас, святий Господи”, до якої приєднуються петро та ні-
кола.
відповідно до євангельського тексту, перед самим Кінцем світу
“сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з
неба, і сили небесні порушаться” (мт. 24:29). оскільки на Кіріопасху
1022 р. друге пришестя не відбулося, у 6541 р. очікували звільнення
сатани, а в 6544 – Кінця світу. як ознака цього могло бути сприйняте
сонячне затемнення, про яке повідомляється в Густинському літописі37:
Âú ñå æå ëhòî (6541. – Авт.) áûñòü çàòìåíÿ ñîëíöà ñòðàøíîå,
èþëÿ 29 îò ÷àñà øåñòîãî äî ÷àñà îñìîãî38.
Більш докладну інформацію про це затемнення подає Родульф
Глобер з Клюнійського абатства, що його цитує м. Городецький у ко-
ментарях до книги д. святського про астрономічні явища в російських
літописах:
статті та повідомлення56
“в год 1000 от страстей Господа, в третьи календы июля, в 6 день
[29 июня, в пятницу – м. л. Городецкий] в день 28 луны было затмение
или исчезновение солнца с 6-го по 8-й час дня, чрезвычайно страшное.
И, действительно, солнце приняло сапфировый цвет, приняв в верх-
ней части вид луны на четвертый день после обновления. Каждый, кто
смотрел на рядом стоящего человека, видел его бледным, будто бы при
смерти, все как будто в шафрановом облаке”39.
Затемнення відбулося у п’ят ницю, “у шостий день” (за біблійною
традицією – це п’ятниця), тобто в день страстей і Розп’яття ісуса Хрис-
та. як показано вище, шостий день апокаліпсиса є днем гніву Божого і
Кінця світу. до того ж незадовго до нього, у березні 1033 р., було від-
мічено появу комети, а в грудні – місячне затемнення40. У світлі есха-
тологічних очікувань того часу цей ланцюг небесних явищ, безумовно,
сприймався як передвістя останніх Часів.
н. нікітенко звернула увагу на безперечний смисловий (радше –
літургійно-символічний) зв’язок есхатологічних графіті з фресковим
розписом софії. Зовсім не випадково більшість цих графіті розміщено
на фресці з образом св. василія великого. святкування його пам’яті
1 (14) січня поєднується з великим святом обрізання Господнього. об-
різання Господнє сталося на 8-й день Різдва Христового з нареченням
Його іменем ісус, тобто спаситель. оскільки старозаповітний обряд
обрізання як знак Завіту з Богом є прообразом хрещення (Кол. 2: 11-
12), фрескове іконне зображення св. василія великого асоціювалося в
новонаверненій Русі з ідеєю її спасіння, тим більше, що цей святий –
небесний патрон князя володимира
Хрестителя. не випадково й те, що
ще один есхатологічний запис –
1033 р. – був виконаний на фресці
із зображенням св. Євстафія плакі-
ди, який виступає в давньоруській
літературі (“Читання” про Бориса і
Гліба нестора) сакральним прооб-
разом володимира.
Крім того, василій великий як
всесвітній Учитель згадувався у ві-
зантійському чині литії – сугубому
молебні за спасіння народу і по-
слання милості Божої під час лихо-
літь. саме творчість василія вели-
кого відзначена особливою увагою
до теми приходу часів месії – “дня
Фото та прорисовка графіті № 2035
з записом 6541 (1033) р.
57статті та повідомлення
восьмого”, який переборює сакраментальну седмицю, через що вихо-
дить за її межу. так “день восьмий” стає днем першим – початком спа-
сенного й оновленого світу: “день Господень – великий и славный.
писание знает этот день – без вечера, без другого дня, без конца; псал-
мопевец назвал его днем восьмым, ибо он вне седмиричного времени.
назовешь ли ты его днем или веком, смысл тот же”41. доволі цікавим
з таких позицій буде поглянути на малюнок кисті руки з випростаним
вперед вказівним пальцем (№ 736) прокреслений на цій же фресці з
образом св. василія великого: цей малюнок символізує жест благосло-
вення та означає цифру вісім42. як відомо, число 8 є сотеріологічним,
оскільки саме вісім душ врятувалися в ноєвому ковчезі під час всес-
вітнього потопу. не виключено, що вищезгадане затемнення сонця 29
червня 1033 р.43 “îò ÷àñà øåñòîãî äî ÷àñà îñìîãî” з огляду на сим-
волічне значення чисел 6 і 8 могло тлумачитися автором графіті 1036
р. як небесне знамення настання періоду “від Кінця світу до приходу
нового дня Господнього”.
ось чому в есхатологічний календар XI ст. було “вписано” графіті
з датою 7-тисячного (1492) року, що знаменує прихід “дня восьмого”
(мал. 9). Цей запис (№ 758) також знаходиться на фресці з образом св.
василія великого, текст якого може бути реконструйований наступним
чином: [B] ë(h)òî {Z}íîå â ä(h){íü}... Рік у графіті чітко не зазначе-
ний, але завдяки закінченню íîå його можна визначити: таке закінчен-
ня можливе лише в тому випадку, коли в числівнику поставлені тисячі.
У даному записі єдино прийнятним варіантом може бути семитисячний
рік. відповідно, автором була пропущена (імовірно, цілком усвідомле-
но) буква z (7) отже, потаємна, табуйована, дата, відома лише посвяче-
ним – це 7000-й рік, відтак графіті перекладається як “В літо 7-тисячне
в день…”
дата Кінця світу – рік 7000-й – ґрунтувалася на “одкровенні мефо-
дія патарського”, слов’янський переклад якого став відомий не пізніше
початку XII ст.44 есхатологічні очікування Кінця світу у 7000-му році
яскраво ілюструє закінчення грецької пасхалії 1492 роком: “Увы, увы,
в конец веком доспевшим”45.
За формою написання â з нижньою косою до основи, ä з довгими
ніжками, широкої î, графіті може бути датоване серединою ХіV – кін-
цем XV ст. таке датування підтверджує вживання прийменника â без
кінцевого ú, що часто зустрічається серед писемних пам’яток XIV–
XV ст.46 важко, однак, уявити, що цей сакраментальний напис на таку
животрепетну тему з’явився задовго до 7000-го року. Беручи до уваги
цей фактор, а також з огляду на властивий написам-графіті актуальний
характер, можна з великою долею вірогідності віднести час появи за-
пису до останньої чверті XV ст.
статті та повідомлення58
семитисячний рік вписується у той складний період в історії Укра-
їни, коли вона входила до складу великого князівства литовського і
православна Церква перебувала в занепаді через католицьку експан-
сію, а також внутрішній розбрат, пограбування і руйнацію церковних
маєтностей. непокоїли Україну і татари, що постійно чинили набіги
на її землі. У вересні 1482 р. Київ був спустошений і спалений крим-
ським ханом менглі-Гіреєм, після чого довгий час не міг оговтатися.
“митрополія руська” зазнала важких збитків: менглі-Гірей пограбував
ризницю святої софії і вивіз звідси чимало коштовностей, у тому числі
священне євхаристичне начиння – золотий потир та дискос, які послав
в дарунок своєму спільникові, московському князеві івану ііі47. літопи-
сець пояснює ці лиха Божим попущенням “грех ради наших”48.
протягом усього середньовіччя існувала тенденція ототожнювати
навалу іноплемінників зі “злими” біблійними народами Гог та магог.
вважалося, що навала “есхатологічних народів” передує Кінцю світу49.
східнослов’янські повір’я про “есхатологічну навалу”, поза сумнівом,
мали коріння у біблійному сюжеті про антихриста і супроводжуючі
його народи: “Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде випущений
із в’язниці своєї. і вийде він зводити народи, що вони на чотирьох краях
землі, Гога й магога, щоб зібрати їх до бою. а число їхнє – як морський
пісок” (об. 20:7). саме татари порівнюються в літописі з біблійним на-
родом моавитян; під 1224 роком в іпатіївському списку повідомляється:
“приде неслыханная рать, безбожнии моавитяне, рекомыи татаръве”50.
так само літописець кінця XV століття говорить про набіг у 1497 р. на
південно-Західну Русь “безбожних татар”. З огляду на сказане, мож-
на вважати, що графіті виникло під враженням погрому Києва менглі-
Гіреєм у 1482 р., тобто за 10 років до очікуваного Кінця світу.
як зазначено вище, есхатологічні графіті, зокрема ті, які виникли
на образі св. василія великого, мали ще й літургійний зміст. св. ва-
силій великий, якому приписується “чиноположення молитов”, у своїй
книзі про духа святого багато говорить про богослужбові перекази і
порядки. він згадує про чинення молитов, стоячи прямо, без покло-
нів і колінопреклоніння (курсив наш. – авт.) в недільні дні на знак не-
дільної радості і нагадування про вік нестаріючий: “Ибо не только как
совоскресшие с Христом и обязанные искать вышних, в воскресный
день прямым положением тела во время молитвы напоминаем себе о
дарованной нам благодати, но и посему сие делаем, что этот день, по-
видимому, есть как бы образ ожидаемого нами века. посему, будучи
началом дней, у моисея назван он не первым, а единым. Ибо сказано:
И был вечер, и было утро: день один (Быт.1:5), ибо один и тот же день
возвращается многократно. посему он же есть и единый и восьмой…
посему Церковь по необходимости научает питомцев своих совер-
шать в сей день молитвы стоя…”51 відтак присутність слова-заклику
59статті та повідомлення
“прóсти” (“станьте прямо”) в записі 1022 р. цілком певно вказує на не-
дільний день пасхи, коли належало молитися стоячи.
примітно, що образ св. василія написаний у вівтарі, присвячено-
му св. великомученикові Георгію, що здавна вважався покровителем
землеробства (Георгій – “хлібороб”). натомість св. василій великий
шанувався як покровитель скотарства, тому на святки – у “васильєви
вечори” – влаштовували обряди родючості, у тому числі коляди, зобра-
жені, до речі, у світському стінописі південної вежі софії.
Цікаво, що в “святительському чині”52 Георгіївського вівтаря фі-
гурують обруч мартин ісповідник, папа Римський, котрий помер у за-
сланні в Корсуні і дуже там шанувався, а також популярний на Русі
власій севастійський, що вважався, як і св. василій великий, покро-
вителем худоби, замінивши собою на Русі язичеського “скотьего бога”
велеса. тут – і св. епіфаній Кіпрський, на день пам’яті якого (12 травня)
випало освячення десятинної церкви, а таким хронологічним збігам на-
давалося сакральної значимості. недаремно фігура св. епіфанія почи-
нає собою і мозаїчний “святительський чин” головного вівтаря святої
софії, і фресковий “святительський чин” її Георгіївського вівтаря. Зно-
ву ж таки проглядається ідея спасіння народу Русі через місіонерський
подвиг князя володимира, у святому хрещенні василія. таким чином,
переплетена між собою релігійна та світська календарна обрядовість,
накладена на архаїчні культи й вірування, зіграла не останню роль як
у вирішенні декоративної програми собору, так і в тісно пов’язаному з
нею розміщенні графіті на фресках.
авторами розглянутих графіті, судячи з усього, були софійські
книжники. оскільки написи виникли в тих місцях собору, куди мало
доступ лише духівництво і церковні служителі, а саме – у вівтарній
Фото та прорисовка графіті № 758 з записом 7000 (1492) р.
статті та повідомлення60
частині Георгіївського вівтаря та в арці другого ярусу між дияконником
і головним вівтарем (сюди був доступ через поміст над дияконником,
що вів з андріївського вівтаря на південних хорах), цими книжниками
були люди з оточення митрополита, клірики святої софії. Факт появи
поруч із графіті XI століття значно пізнішого запису кінця XV ст., у
якому згадується 7000-й рік, наводить на думку, що софійські клірики
не просто уважно читали і розуміли графіті своїх попередників, але й
здебільшого сприймали їх як сакральні тексти, що благотворно впли-
вали на людські долі. не виключено, зокрема, що найдавніші есхато-
логічні записи-молитви могли бути сприйняті автором графіті з датою
7000-го р. як свідчення милості Бога, що відклав по молитвах Церкви
очікуваний в XI столітті кінець грішного світу. але віра в невідворот-
ний прихід страшного для грішників “останнього дня Господня” за-
лишилася, і книжник вказав точний, на його думку, час цього прихо-
ду – “в літо 7000-ное в день…”, чим вніс “корективу” в есхатологічний
календар пращурів.
1 Нікітенко Н. М., Корнієнко В. В. найдавніші графіті софії Київської та
її датування // просемінарій: медієвістика. історія Церкви, науки і культури. –
К., 2008. – вип. 7.
2 Высоцкий С. А. древнерусские надписи софии Киевской Хі–XIV вв.
выпуск і. – К., 1966. – с. 15–16, табл. і, 1; іі, 1. нами прийнята суцільна нуме-
рація графіті, яка продовжує нумерацію с. а. висоцького, – нововиявлені
написи та малюнки отримують номер, починаючи з 417-го.
3 Орел В., Кулик А. Заметки о древних киевских граффити // археологія. –
1995. – № 1. – с. 124–125.
4 Нікітенко Н. М., Корнієнко В. В. вказ. праця… – с. 367–372, іл. 1.
5 У квадратних дужках вказуються втрачені внаслідок пошкоджень літе-
ри, в круглих – літери при розкритті титл, у фігурних – реконструйовані за
зміс том частини тексту, у скісних – подвоєння літер, що виникло внаслідок
пошкодження тиньку при їх видряпуванні.
6 Удальцова З. В. Из византийской хронографии VII в. // византийский
вре менник. – т. 45. – м., 1984. – с. 60–65.
7 тут і нижче цитовано за виданням: Біблія або Книги святого письма
ста рого і нового Заповіту із мови давньоєврейської й грецької на українську
наново перекладена: 988-1998. Ювілейне видання з нагоди тисячоліття хри-
стиянства. Євангельсько-лютеранська місія – думки про віру. – Druckhaus
Gummersbach, Westgermany.
8 пор. апостолос-Каппадона а. словарь христианского искусства. –
Челя бинск, 2000. – с. 208; Холл Д. словарь сюжетов и символов в искусстве. –
м., 1999. – с. 524.
9 ми розглядаємо появу цього та інших графіті не як акт спонтанної
мало усвідомленої рефлексії, але як результат цілеспрямованої каузальної
діяльності індивіда в умовах певної історичної реальності.
10 пор. волохонский а. Бытие и апокалипсис. – Иерусалим, 1994.
11 Романова А. А. Эсхатологические записи XV в. и записи в пасхалиях //
Российское государство в XIV – XVII вв.: сборник статей. – спб., 2002.
61статті та повідомлення
12 літера ò пошкоджена вибоїнами та подряпинами. добре помітна
паралельна щоглі вертикальна риска зліва, що нагадує довгу засічку.
подібний штрих, який уходить до вибоїни, помітний праворуч. таким
чином літеру можна реконструювати у вигляді триногої ò із дуже довгими
бічними засічками. така форма написання літери зустрічається у ранньому
ХI ст., зокрема, в імені “Ïåòðîñ”, яке входить до легенди “Îãåîñ Ïåòðîñ” на
другому типі монет святополка I (1018 р.) [сотникова м. п., спасский И. Г.
тысячелетие древнейших монет России: сводный каталог русских монет
X–XI веков. – л., 1983. – с. 86]. Ця палеографічна ознака може вважатись
важливим датуючим фактором напису. до того ж, варто звернути увагу і
на символічний аспект, адже така ò, утворена трьома літерами ã (гамма),
символізує дев’ятку, позаяк ã==+=== має числове значення 3. Число 9 означає кінець,
межу цифрової серії та її повернення до одиниці, символу Бога [Керлот Х. Э.
словарь символов. – москва 1994. – с. 576, 579]. тобто, використання
такої літери може символізувати Кінець Часів, друге пришестя, майбутнє
воскресіння праведних. очевидно, саме такого значення надано цій літері на
монеті святополка, оскільки його патрон апостол петро, у чиє ім’я вписана
подібна ò, проголошує про скорий прихід дня Господнього та створення “
неба нового й нової землі, що праведність на них пробуває” (2 пет. 3: 10-13).
13 Никитенко Н. Н. Русь и византия в монументальном комплексе софии
Киевской: Историческая проблематика – К. 1999. – с. 206–208.
14 Нікітенко Н. М., Корнієнко В. В. вказ. праця. – с. 372, іл. 1.
15 Высоцкий С. А. древнерусские… – с. 16, табл. і, 2; іі, 2.
16 Высоцкий С. А. средневековые надписи софии Киевской (по материалам
граффити XI–XVII вв.). – К., 1976. – с. 198–201, мал. 10.
17 Орел В., Кулик А. Указ. соч. – с. 125.
18 Нікітенко Н. М., Корнієнко В. В. вказ. праця. – с. 372–373, іл. 2.
19 там само. – с. 373–374, іл. 3.
20 Дьяченко Г., протоиерей. полный церковнославянский словарь (с вне-
се нием в него важнейших древнерусских слов и выражений). – м., 1993. –
с. 733.
21 Евдокимова А. А. языковые особенности греческих граффити софии
Киев ской. автореф. дис. канд. филологических наук. – спб., 2008. – с. 20–21.
22 там само. – с. 374–375, іл. 4–5.
23 там само. – с. 375–377, іл. 6–10.
24 там само. – с. 377–378, іл. 11–12.
25 там само. – с. 378, іл. 13.
26 псРл. т. 2: Ипатьевская летопись. – м., 2001. – стлб. 127, 132–133.
27 Карпов А. Ю. об эсхатологических ожиданиях в Киевской Руси в конце
XI – начале XII века// отечественная история. – м., 2002. – № 2. – с. 4.
28 там само. – с. 4.
29 Кириллин В. М. символика чисел в литературе древней Руси (XI–
XVI века). – спб., 2000. – с. 64, 119–120, 240 та ін.; Шмеман А., протоиерей.
литургия и предание. – м., 2005. – с. 88–94.
30 Мейендорф И., протоиерей. византийское богословие: исторические
тенденции и доктринальные темы. – минск, 2007. – с. 310.
31 Шмеман А. вказ. праця. – с. 146.
32 Корнієнко В. В. датовані графіті 30-х рр. Хі ст. із софії Київської в
контексті давньоруської есхатології // “1020-ліття хрещення Русі-України –
із Києва по всій Русі”: Збірник матеріалів науково-практичної конференції
(Київ, 21 жовтня 2008 р.). – К., 2008.
статті та повідомлення62
33 Данилевский И. Н. древняя Русь глазами современников и потомков
(іХ–Хіі вв.). Курс лекций. – м., 2001. – с. 236–237.
34 там само. – с. 237.
35 св. іполит Римський (170–235) на підставі ряду віршів святого письма
та їх тлумачення стверджував, що Різдво Христове відбулось через 5500 років
після створення світу; це літочислення лягло в основу антіохійської ери та
перейшло у давньоруську традицію. У давньоруських хронографах та інших
історичних творах повідомляється, що Христос народився “âú ëåòî 5500”
[Кириллин в. м. вказ. пр. – с. 62, 243]. прикметне, що саме ця дата фігурує
у літописній промові філософа, який викладав князеві володимиру основи
християнського віровчення.
36 Чіткого історичного переказу про земне життя Христа не існує, ос-
кільки повністю узгодити дані Євангелій із земною історією неможливо. У
Євангелії від луки говориться, що Христос почав своє служіння у 30 років,
“у п’ятнадцятий рік панування тиверія кесаря, коли понтій пілат панував над
Юдеєю” (лк. 3:1, 23). Згідно з “Церковною історією” Євсевія Кесарійського
(пом. 338), служіння Христа тривало 3,5 роки, а помер він у 33-річному віці.
Цієї версії, яка стала канонічною, дотримувалась давньоруська Церква, що й
знайшло відображення в тексті Геннадієвої Біблії.
37 Городецкий М. Л. Каталог астрономических известий в русских лето-
писях // святский д. о. астрономия древней Руси – м., 2007. – с. 496.
38 на думку м. Городецького, в Густинському літописі, де затемнення
датується 29-м липня, очевидною є поширена описка, оскільки за сучасними
даними ця подія сталась 29-го червня 1033-го р.; там само, с. 95, 602.
39 Святский Д. О. астрономия древней Руси / автор предисловий, коммен-
тариев и дополнений – м. л. Городецкий. – м., 2007. – с. 97.
40 Городецкий М. Л. вказ. праця. – с. 624, 635.
41 Шмеман А., протоиерей. введение в литургическое богословие. –
м., 1996. – с. 88–94.
42 Quacquarelli A. L’ogdoade patristica e suoi riflessi nella liturgia e nei monu-
ment // Rivista di archeologia cristiana. – Citta del Vaticano: Pontificio istituto di
archeologia cristiana, 1973. – A. XLIX. – P. 263–264, fig. 24.
43 дата приводиться нами відповідно до даних м. Городецького (див.
вище).
44 словарь книжников и книжности древней Руси. вып. і (Хі – первая
половина XIV в.). – л., 1987. – с. 283–285.
45 Васильев А. В., Автушенко М. Н. Загадка княжества Феодоро. – севас-
тополь, 2006. – с. 203.
46 словник староукраїнської мови XIV–XV ст. – т. 1. – К., 1977. – с. 205–
207.
47 детальніше про це див. нікітенко н. свята софія Київська: історія в
мистецтві. – К., 2003. – с. 215–221.
48 псРл. т. 35: летописи белорусско-литовские. – м., 1980. – с. 124.
49 Громов Д. В. образ “эсхатологического нашествия” в восточнославянс-
ких поверьях в древности и современности // Этнографическое обозрение. –
2004. – № 5. – с. 20–42.
50 псРл, т.2 – стлб. 740.
51 Мейендорф И., протопресвитер. введение в святоотеческое богословие. –
К., 2002. – с. 154; Скурат К. Е. Золотой век святоотеческой письменности
(IV–V вв.). – м., 2003. – с. 73–74.
63статті та повідомлення
52 ідентифікацію образів святительського чину Георгіївського вівтаря здій-
снено в. Корнієнком: Корнієнко в. в. Графіті та визначення образів святих у
святительському чині Георгіївського олтаря софії Київської // історія релігій
в Україні: науковий щорічник. – львів, 2008. – Книга іі.
освещены результаты исследования шести датированных надписей-граф-
фити софии Киевской, в которых указаны годы 6530 (1022), трижды 6541
(1033), 6544 (1036), 7000 (1492). Четыре из них расположены в алтаре придела
св. Георгия великомученика, на фреске с образом свт. василия великого. Ис-
пользование методики не выборочного, а сплошного комплексного прочтения
надписей, то есть восприятие их неотъемлемыми компонентами окружающего
эпиграфического материала, в контексте функционального назначения поме-
щения, где они возникли, а также средневекового церковно-теологического
и символического толкования образных архитектурно-художественных форм,
с которыми эти надписи связаны в топографическом и смысловом аспектах,
позволило установить, что мотивацией к появлению этих шести граффити
стало ожидание наступления Конца света, а надписи на фреске с образом
свт. василия великого формируют уникальный календарь эсхатологического
содержания.
Ключевые слова: эпиграфика; софия Киевская; граффити; эсхатология.
Six graffiti-inscriptions of St. Sophia Cathedral described in the results of
research, on the graffiti-inscriptions pointed the next years (1022), three times 6541
(1033), 6544 (1036), 7000 (1492). Four of them are at the altar of St. George on the
fresco with the image of St. Basil. New methods for continuous integrated reading
inscriptions (not selective) revealed the motivation of the creation of these six
graffiti. The motivation was waiting for the End of the World, and inscriptions on
the fresco with the image of St. Basil form a unique eschatological calendar. New
methods based on the fact that the inscriptions are seen as integral components of
the surrounding epigraphic material in the context of functional use of the space
where they were created and the medieval church and theological interpretation of
imagery and symbolic architectural forms that are combined with topographical and
semantic aspects.
Keywords: epigraphy; St. Sophia Cathedral; graffiti; eschatology.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26251 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-9466 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:37:36Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Нікітенко, Н.М Корнієнко, В.В. 2011-08-30T14:56:30Z 2011-08-30T14:56:30Z 2009 Есхатологічні дати в графіті на фресках Софії Київської як історичне джерело / Н.М Нікітенко., В.В.Корнієнко // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 43-63. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26251 930.271(477-25)”10” Висвітлено результати дослідження шести датованих написів-графіті Cофії Київської, в яких вказані роки 6530 (1022), тричі 6541 (1033), 6544 (1036), 7000 (1492). Чотири з них розташовані у вівтарі приділа св. Георгія великомученика, на фресці з образом свт. василія великого. Застосування нової методики не вибіркового, а суцільного комплексного прочитання написів, тобто сприйняття їх невід’ємними компонентами оточуючого епіграфічного матеріалу, в контексті функціонального призначення приміщення, де вони виникли, а також середньовічного церковно-теологічного і символічного тлумачення образних архітектурно-художніх форм, з якими ці написи пов’язані у топографічному й смисловому аспектах, дозволило встановити, що мотиваційними чинниками появи цих шести графіті стали очікування настання Кінця світу, а написи на фресці з образом свт. Василія великого формують унікальний есхатологічний календар. Освещены результаты исследования шести датированных надписей-граффити Cофии Киевской, в которых указаны годы 6530 (1022), трижды 6541 (1033), 6544 (1036), 7000 (1492). Четыре из них расположены в алтаре придела св. Георгия великомученика, на фреске с образом Свт. Василия Великого. Использование методики не выборочного, а сплошного комплексного прочтения надписей, то есть восприятие их неотъемлемыми компонентами окружающего эпиграфического материала, в контексте функционального назначения помещения, где они возникли, а также средневекового церковно-теологического и символического толкования образных архитектурно-художественных форм, с которыми эти надписи связаны в топографическом и смысловом аспектах, позволило установить, что мотивацией к появлению этих шести граффити стало ожидание наступления Конца света, а надписи на фреске с образом свт. Василия великого формируют уникальный календарь эсхатологического содержания. Six graffiti-inscriptions of St. Sophia Cathedral described in the results of research, on the graffiti-inscriptions pointed the next years (1022), three times 6541 (1033), 6544 (1036), 7000 (1492). Four of them are at the altar of St. George on the fresco with the image of St. Basil. New methods for continuous integrated reading inscriptions (not selective) revealed the motivation of the creation of these six graffiti. The motivation was waiting for the End of the World, and inscriptions on the fresco with the image of St. Basil form a unique eschatological calendar. New methods based on the fact that the inscriptions are seen as integral components of the surrounding epigraphic material in the context of functional use of the space where they were created and the medieval church and theological interpretation of imagery and symbolic architectural forms that are combined with topographical and semantic aspects. Основні положення статті були оприлюднені в доповідях авторів на IV М Міжнародній науковій конференції “Причорномор’я, Крим, Русь в історії та культурі” (Судак, 25–26 вересня 2008 р.) та на ІХ Міжнародних Успенських читаннях “Память и надежда: горизонты и пути осмысления” (Київ, 27–30 вересня 2009 р.). uk Інститут історії України НАН України Архіви України Статті та повідомлення Есхатологічні дати в графіті на фресках Софії Київської як історичне джерело Eschatologigal dates in graffiti on the frescoes of St. Sophia Cathedral as historical source Article published earlier |
| spellingShingle | Есхатологічні дати в графіті на фресках Софії Київської як історичне джерело Нікітенко, Н.М Корнієнко, В.В. Статті та повідомлення |
| title | Есхатологічні дати в графіті на фресках Софії Київської як історичне джерело |
| title_alt | Eschatologigal dates in graffiti on the frescoes of St. Sophia Cathedral as historical source |
| title_full | Есхатологічні дати в графіті на фресках Софії Київської як історичне джерело |
| title_fullStr | Есхатологічні дати в графіті на фресках Софії Київської як історичне джерело |
| title_full_unstemmed | Есхатологічні дати в графіті на фресках Софії Київської як історичне джерело |
| title_short | Есхатологічні дати в графіті на фресках Софії Київської як історичне джерело |
| title_sort | есхатологічні дати в графіті на фресках софії київської як історичне джерело |
| topic | Статті та повідомлення |
| topic_facet | Статті та повідомлення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26251 |
| work_keys_str_mv | AT níkítenkonm eshatologíčnídativgrafítínafreskahsofííkiívsʹkoíâkístoričnedžerelo AT korníênkovv eshatologíčnídativgrafítínafreskahsofííkiívsʹkoíâkístoričnedžerelo AT níkítenkonm eschatologigaldatesingraffitionthefrescoesofstsophiacathedralashistoricalsource AT korníênkovv eschatologigaldatesingraffitionthefrescoesofstsophiacathedralashistoricalsource |