Щоденник Ф.П.Матушевського як історичне джерело

Щоденник Ф.П.Матушевського як історичне джерело

У статті здійснено джерелознавчий аналіз щоденника Ф. П. Матушевського. Визначено основні сюжети та інформативну цінність документа. Розглянуто обставини створення та долю джерела після смерті автора....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2009
1. Verfasser: Якобчук, С.О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:Архіви України
Schlagworte:
Огляди джерел та документальні нариси
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26264
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Щоденник Ф.П.Матушевського як історичне джерело / С.О. Якобчук // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 199-210. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26264
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-262642025-06-03T16:04:12Z Щоденник Ф.П.Матушевського як історичне джерело Matushevsky`s dairy as historical source Якобчук, С.О. Огляди джерел та документальні нариси У статті здійснено джерелознавчий аналіз щоденника Ф. П. Матушевського. Визначено основні сюжети та інформативну цінність документа. Розглянуто обставини створення та долю джерела після смерті автора. В статье произведен источниковедческий анализ дневника Ф. П. Матушевского. Определены основные сюжеты и информационная ценность документа. Рассмотрены обстоятельства создания и судьба источника после смерти автора. The article is devoted for studying and analyzing of Matushevsky’s diary. The main plots and information value of the document are determined.Circumstances of creation and destiny of the diary after the death of the author are establishing. 2009 Article Щоденник Ф.П.Матушевського як історичне джерело / С.О. Якобчук // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 199-210. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26264 930.253(093.3)(477)”1919” uk Архіви України application/pdf Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Огляди джерел та документальні нариси
Огляди джерел та документальні нариси
spellingShingle Огляди джерел та документальні нариси
Огляди джерел та документальні нариси
Якобчук, С.О.
Щоденник Ф.П.Матушевського як історичне джерело
Архіви України
description У статті здійснено джерелознавчий аналіз щоденника Ф. П. Матушевського. Визначено основні сюжети та інформативну цінність документа. Розглянуто обставини створення та долю джерела після смерті автора.
format Article
author Якобчук, С.О.
author_facet Якобчук, С.О.
author_sort Якобчук, С.О.
title Щоденник Ф.П.Матушевського як історичне джерело
title_short Щоденник Ф.П.Матушевського як історичне джерело
title_full Щоденник Ф.П.Матушевського як історичне джерело
title_fullStr Щоденник Ф.П.Матушевського як історичне джерело
title_full_unstemmed Щоденник Ф.П.Матушевського як історичне джерело
title_sort щоденник ф.п.матушевського як історичне джерело
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2009
topic_facet Огляди джерел та документальні нариси
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26264
citation_txt Щоденник Ф.П.Матушевського як історичне джерело / С.О. Якобчук // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 199-210. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series Архіви України
work_keys_str_mv AT âkobčukso ŝodennikfpmatuševsʹkogoâkístoričnedžerelo
AT âkobčukso matushevskysdairyashistoricalsource
first_indexed 2025-11-25T23:50:22Z
last_indexed 2025-11-25T23:50:22Z
_version_ 1849808255832817664
fulltext огляди джерел та документальні нариси 199 УДК 930.253(093.3)(477)”1919” С. О. ЯКОБЧУК* ЩОДЕННИК Ф. П. МАТУШЕВСЬКОГО ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО у статті здійснено джерелознавчий аналіз щоденника Ф. П. мату шев­ ського. Визначено основні сюжети та інформативну цінність документа. розгля нуто обставини створення та долю джерела після смерті автора. Ключові слова: Ф. П. матушевський; щоденник; історичне джерело; над звичайна дипломатична місія унр у греції; біографія. серед різних видів джерел особового походження важливе місце належить щоденникам, позаяк зафіксована в них інформація дозволяє не лише достовірно відтворити особливості громадського, політичного та культурного життя будь­якого історичного періоду, а й визначити громадянську позицію автора, простежити його особисте ставлення до записаного. на початку ХХ ст. події вітчизняної історії розвивалися досить бурхливо і вирізнялися великою насиченістю. революційні події 1905, а потім 1917 років, сприяли піднесенню українського національного руху, представники якого ставили перед собою благородну мету – від­ родити національну культуру, забезпечити суспільству невід’ємні пра­ ва і свободи та реалізувати постійне прагнення до власної державності. Багато громадсько­політичних діячів цього періоду вели щоденникові записи або писали спогади, у яких значну увагу приділяли своїй діяль­ ності та епохальним змінам у країні, висловлюючи при цьому власні думки, оцінки та переживання. серед них – с. Єфремов, Є. Чикален­ ко, В. Винниченко, В. Вернадський та інші. у 1919 р. до цієї когорти долучився і Ф. П. матушевський – відомий журналіст, публіцист, ре­ дактор української щоденної газети “громадська думка”, співробітник часопису “рада” та багатьох періодичних видань, один із засновників видавництва “Вік”, член багатьох громадських і політичних організацій та Центральної ради. людина дуже порядна та скромна, він усе своє життя вболівав за відродження національної культури та державності. на жаль, Ф. матушевський залишив щоденникові записи лише про останній рік свого життя. Хоча, як видно з його листів до В. доманиць­ кого та Є. Чикаленка, ще задовго до того він неодноразово планував писати мемуари, “щоб зазначати все цікавіше і самому перед собою давати оцінку усяким річам”1. основою для них діяч вважав листи до друзів і колег. * Якобчук Світлана Олександрівна – аспірант інституту української ар­ хео графії та джерелознавства ім. м. с. грушевського нан україни. © якобчук с. о., 2009 огляди джерел та документальні нариси200 у цій статті здійснюється джерелознавчий аналіз щоденника Ф. П. матушевського, визначаються основні сюжети, а також інфор­ мативну вартість та значення цього документа. крім того, спробуємо реконструювати обставини його створення і долю після смерті автора. Щоденник був опублікований лише частково2 і комплексно як історич­ не джерело не досліджувався, що надає актуальності та новизни цій роботі. на нього кілька разів посилалися автори статей, присвячених діяльності Ф. П. матушевського, але за основу вони переважно брали опублікований варіант3. Щоденник Ф. П. матушевського містить інформацію про події січня–травня 1919 р. у той час автор перебував на посаді голови над­ звичайної дипломатичної місії української народної республіки у гре­ ції і детально описав цей період свого життя. старший син діяча Юрій, думаючи, що архів українського посольства в афінах знищено, вважав щоденник батька “єдиним джерелом про працю тієї першої місії”4. і справді на основі щоденникових записів Ф. П. матушевського можна майже поденно відтворити історію надзвичайної дипломатичної місії у греції: від її утворення, призначення глави, формування особового складу і умов подорожі до місця призначення і діяльності в афінах впродовж перших восьми місяців. однак крім цього, центрального сю­ жету, ми можемо виділити ряд інших важливих деталей. Вдалося знайти рукописну копію щоденника Ф. П. матушевського, зроблену його сином Юрієм, який перебував з батьком у афінах. до­ кумент зберігається у ЦдаВо україни фонд 4441, опис 1, справа 29). місце знаходження оригіналу на даний час не відоме. Зі статті і. світа дізнаємося, що архів дипломатичної місії був переданий укра­ їнському посольству у Відні, а багато особистих паперів та рукописів голови установи, в тому числі і щоденник зберігав Юрій матушев­ ський. у 1938 році, готуючи частину документа до друку, він перепи­ сав два зошити батькового щоденника, додавши до них розпорошені по різних блокнотах записи, які сам автор не зміг або не встиг перенести до спогадів. крім того, Юрій написав передмову та вніс до рукописної копії нові елементи: хронологію подій з життя місії (із записів Ф. ма­ тушевського та свого власного щоденника), перелік і витяги батько­ вих статей, що друкувалися у грецькій пресі тексти та некрологів. З передмови дізнаємося, що переписаний примірник щоденника разом з друкованим примірником меморандуму голови надзвичайної дипло­ матичної місії унр до грецького уряду Ю. матушевський передав до музею­архіву визвольної боротьби5, який перебував у Празі. Протягом 1922–1927 років Юрій навчався в українській господарській академії в Падебрадах і, вірогідно, мав тісні зв’язки із засновниками музею. на момент створення копії щоденника він мешкав і працював у Польщі. 22 січня 1963 року рукопис було внесено до опису фонду 4441 (над­ огляди джерел та документальні нариси 201 звичайна дипломатична місія унр у греції) ЦдаВо україни, який до 1991 року був засекреченим. Щодо оригіналу документа можемо лише припустити, що він збе­ рігався у родині Юрія матушевського, а після його смерті 1977 року, можливо, дістався його дружині або потрапив до родини доньки, яка мешкає у сШа. Щоденник Ф. П. матушевського – це повністю списаний загаль­ ний зошит на 120 аркушів у чорній обкладинці. текст написано чорним чорнилом, розбірливим почерком. Цікавою деталлю є наявність на сто­ рінках рукопису подвійної нумерації: в центрі над текстом зазначено числа, проставлені Ю. матушевським, а у правому горішньому куті – номери відповідно до оригіналу. автор рукописної копії розташував записи у хронологічному порядку, розмістивши між текстами з двох зошитів невнесені нотатки з блокнотів, а після закінчення оригінально­ го тексту – хронологію подій, взяту переважно з власного щоденника, некрологи, перелік статей та інтерв’ю Ф. матушевського з коментаря­ ми та витягами (20 одиниць), кілька дат з життя місії за 1920 рік. Щоденник складається з двох розділів – “місія до греції” та “гре­ ція”. Перший написано у формі спогадів, а із змісту видно, що записи день у день не велися. другий (уже більш схожий на стандартний що­ денник) – має точно вказані дати описаних подій. Перша частина вмі­ щує інформацію про події початку січня – кінця лютого, а друга – від 2 березня до перших чисел травня 1919 р. Зі змісту рукопису можна зробити висновок, що Ф. П. матушевський почав вести щоденникові записи під час подорожі до греції або одразу після приїзду до афін. Центральним сюжетом щоденника є історія формування та діяль­ ності надзвичайної дипломатичної місії унр у греції. З перших сторі­ нок довідуємося про обставини призначення діяча главою українського посольства. автор описав свою зустріч із с. Петлюрою біля будинку київського губернського земства, вказавши дату події – 1 чи 2 січня. Цей епізод у 1970­х роках згадував Б. матушевський* у розмові з відо­ мим українським правозахисником г. снєгірьовим6. нове призначення для Ф. матушевського стало справжньою несподіванкою і перша його відповідь була негативною: “ні, я не поїду, відмовлюся…”7. Він до­ сить довго вагався, але після розмов із с. Єфремовим, а. ніковським та а. яковлевим, обговорення пропозиції з дружиною погодився і по­ чав укомплектувати місію. до речі, як бачимо із щоденникових запи­ сів, саме а. яковлеву належала ініціатива несподіваного призначення Ф. матушевського8. * Борис Федорович матушевський (1907–1977) – середній син Ф. П. ма­ ту шевського, був звинувачений та засуджений по справі “сВу”. у 1970­х рр. намагався розшукати і впорядкувати творчу спадщину батька. огляди джерел та документальні нариси202 Цікавою є інформація про укомплектування дипломатичної місії, зокрема її початковий склад, принципи, якими керувався голова у під­ борі кандидатур, а також атмосферу, у якій все відбувалося: “добіра­ ючи людей, я керувався виключно діловою стороною справи і відхи­ ляв масу прохань людей своїх та чужих. <…> пробувши у міністерстві кілька годин, я вжахнувся, бо на власні очі побачив поспічну втікачку людей, втікачку малодушну з зав’язаними очима, вписування до місій людей, які до нічого в тих місіях не здатні”9. Перший список членів місії було складено 11 січня. у ньому зазначено прізвища П. Чижевського* та В. леонтовича, але обставини спричинили те, що Федір Павлович “склав місію не таку, як думав”. Її склад ми бачимо у наказі № 25 по міністерству закордонних справ унр від 17 січня 1919 року10. Поряд з цим маємо відомості про першу нараду місії та обставини включення до її складу л. ламбріонідіса**, якого Ф. матушевський вважав своїм найціннішим співробітником. із щоденника довідуємося, що виїзд місії з києва відбувся раптово, увечері 26 січня 1919 р., і був досить неорганізованим через проблему з транспортом. далі знаходимо детальний опис “заманливої” подоро­ жі до афін з усіма її надзвичайними труднощами. Позаяк через інтер­ венцію французьких військ на південь україни дістатися одеси було неможливо, місія вирішила їхати на Захід через угорщину. За спогада­ ми українського посла, маршрут мав такий вигляд: київ­Волочивськ­ радзивилів­Броди­тернопіль­Ходорів­стрий­лавочне­Будапешт­ Фіуме­корфу­Пірей­афіни. Подорож була надзвичайно складною, особ ливо територією україни. нетоплені вагони, напад на потяг, у яко­ му їхала місія, розлад та незадовільна робота залізниць, холодні бруд ні готелі, непоступливість властей були лише малою частиною переш код, подоланих на шляху до греції. Цікавим моментом у щоденнику є враження автора і його власна оцінка становища в регіонах україни та європейських містах. Зокрема, він наголошував на разючих відмінностях між мешканцями Західної та східної україни: “але яка страшенна ріжниця між тутешнім і нашим * Чижевський Павло іванович (1860–1925) – український громадсько­ політичний діяч, член урдрП та туП, депутат і та іі державних дум. З квітня 1917 р. член української Центральної ради від Полтавської губернії, член Центрального комітету уПсФ. Входив до складу торгово­фінансових комісій унр в австрії, Чехословаччині, Польщі й Швейцарії. у 1918 р. очолював за­ кордонне бюро уПсФ у Відні. ** ламброс Пантелійович ламбріонідіс – політичний діяч, дипломат. Протягом 1913–1916 рр. працював секретарем посольства греції у Петербурзі; у 1918 р. – секретарем посольства унр у румунії, згодом керівником кон­ сульського відділу українського генерального комісаріату в м. ясси та секре­ тарем української делегації до держав Четвертного союзу в Бухаресті. огляди джерел та документальні нариси 203 людом! яка ріжниця між нашим республіканським військом і тутеш­ нім! <…> наш народ, здебільшого ситий, обутий, зодягнутий багатирь проти тутешнього, розбещений і темний­претемний, на якого не можна покластися й тоді, коли ти йому всю душу все життя віддаєш…. а ту­ тешні люде! які вони хороші проти наших. скілько у їх патріотизму, справжньої, глибокої свідомости, скілько віри в свою справу… скілько віри в нашу україну, в нашу силу!”11. Про Європу автор говорив, що незважаючи на закінчення Першої світової війни, вона “перебуває на вулкані”, а незадоволення політикою французів зростає. у першому розділі щоденника є також інформація про перші вра­ ження голови місії від своїх співробітників: “<…> місія здебільшого на мене робила доволі тяжке вражіння. Бачив, що ніби менше всього думають про важність завдань, які на всіх лежать, раді, що вирвалися з києва і опинилися на “почтенном разстоянии” від большовиків”12. осо­ бливо його обурювало те, що українська дипломатична місія практично не спілкується українською мовою. другий розділ щоденника “греція” містить багато цікавих подро­ биць про роботу української дипломатичної місії за кордоном. Перш за все з нього ми дізнаємося про дату прибуття дипломатів до місця призначення – 2 березня 1919 р. та їх перші враження від греції. “і радісно, і сумно, і … страшно. страшно перед новими обов’язками, перед завданнями, до яких ніколи не готувався”, – занотував Ф. П. ма­ тушевський. тут є багато цінної інформації, що доповнює інформацію офіцій­ них документів. Це, зокрема, відомості про загальне становище місії, умови її роботи, ставлення до неї афінської громадськості, а також ди­ пломатичні візити голови установи до міністра закордонних справ, ми­ трополита, послів європейських країн та америки. Згідно зі щоденником, першою важливою подією у житті україн­ ської місії був візит до міністра закордонних справ греції діомідіса. у щоденнику вказано його дату з точністю до годин (5 березня об 11 годині) та подано інформацію про зміст розмови, що дає підстави для висновку про обережність і деяку упередженість у ставленні міністра до українців, адже той, крім запевнення у “гостинності до часу ми­ рового конгресу”, нічого конкретно не відповів13. одразу після візиту Ф. матушевський почав працювати над меморандумом до грецького уряду “про те, що таке україна, які її відносини до росії, чого у[країна] завжди добивалася, чого добивається зараз, чому бореться з москвою й Польщею і чому їй треба допомагати”. 10 квітня 1919 р. даний доку­ мент було видано французькою мовою у кількості 500 примірників* 14. * рукопис та друкована брошура меморандуму голови надзвичайної дипломатичної місії у греції збереглися. Вони знаходяться у ЦдаВо україни (фонд 3696, опис 1, справа 54). огляди джерел та документальні нариси204 із щоденникових записів дізнаємося і про зміст розмови україн­ ського посла з митрополитом. Зокрема, було обговорено становище ду­ ховного життя в україні, визначено основні завдання уряду у цій сфері, порушено проблему автокефалії національної церкви. Прийом справив на Ф. матушевського досить приємне враження. Є також відомості про початок організації роботи місії на новому місці. оцінюючи її діяльність за перший місяць перебування у греції, Ф. матушевський записав у щоденнику таке: “<…> через занадто ве­ лику обережність не встановив зв’язків з пресою; сам засів за робо­ ту, а мої помішники, окрім ламброса [ламбріонідіса] і в ус не дують. <…> газети ми тут не маємо <…> . три тиждні як ми вже тут <…,> а проте справа не рухається з місця”15. також знаходимо характеристики членів місії з огляду на їхні професійні якості і бачимо, що схвальний відгук керівника отримали лише л. ламбріонідіс, е. глузман* та П. га­ лаган*. із подальших записів Ф. матушевського можемо зробити висновок, що становище української дипломатичної місії було нелегким від само­ го початку і сподіватися на реальну підтримку уряду греції, яку автор справедливо назвав “невільницею антанти”, їй не доводилося. до того ж, реальну небезпеку для існування установи становила нестача фінан­ сів, бо через надто низький курс російського рубля отримані від уряду унр кошти обезцінилися більш ніж удвічі. “та й зараз, добившись до греції, не знаю що ж буде далі, – писав Ф. матушевський 28 березня 1919 р. – Зносин з україною ніяких; надій ніяких. Вийдуть гроші, – а вийдуть скоро, бо дорожнеча велика, а курс карбованця 38–40 копі­ йок, – що ми будемо діяти? Подумать страшно”16. свідченням про подальшу напружену роботу дипломатів служать відомості про низку візитів глави місії до представників різних країн, які перебували в афінах. інформацію про ці зустрічі він занотовував до записника, а потім переносив у щоденник. Зокрема, дізнаємося, що 29 березня відбулася зустріч послів україни та америки. американський представник г. дроперс став першим, хто запитав про те, яка реаль­ на допомога потрібна україні і не відмовив у моральній підтримці. Зі змісту розмови дипломатів можна почерпнути інформацію про осно­ вне завдання української місії: “скрізь і перед всима пускати проміння світла на заплутане лихими людьми українське питання і розвіювати туман, яким його закутано”. нагальні ж потреби україни на даний мо­ мент було визначено так: “<…> україна потрібує помочі не людьми, а грішми, амуніцією і моральною піддержкою; <…> найкращою мораль­ ною піддержкою було б негайне признання її незалежности <…>”17. * емануїл глузман та Павло галаган – аташе надзвичайної дипломатичної місії унр у греції. огляди джерел та документальні нариси 205 треба відзначити, що у щоденнику лише інформація про візит до посла америки вписана самим Ф. матушевським. Взагалі записи, да­ товані 29 березня і 1 квітня 1919 р., останні у його першому зошиті. За спогадами Юрія, там лишилося 27 чистих аркушів і, можливо, саме на них батько планував розмістити відомості про інші дипломатичні зу­ стрічі. тому при переписуванні Ю. матушевський після першого зоши­ та умістив невнесені нотатки з окремих батькових чернеток, зробивши відповідну примітку у тексті. Завдяки цьому маємо цікаві подробиці другої зустрічі Ф. матушев­ ського з міністром закордонних справ 12 квітня 1919 р. та його візити до послів італії (того ж дня) та румунії (14 квітня). довідуємося, що у розмові з міністром діомідісом було порушено питання про міжнарод­ не визнання україни та ставлення грецького уряду до даної проблеми з огляду на те, що на Паризьку мирну конференцію прибула українська делегація18. Це ж питання стояло в центрі розмови Ф. матушевсько­ го з представником італії бароном авенацо. крім того, було зверне­ но увагу на труднощі та боротьбу україни з більшовиками, яку “вона веде сама мініма[льними] засобами без помочи”. Позитивним момен­ том цієї зустрічі стала обіцянка італійського посла звернутися до свого уряду “в необхідн[ості] признання суверен[ності] україни і техничної помочи”19. необхідність матеріально­технічної допомоги, опір більшо­ визму, становище галичини і Буковини, відносини україни з Польщею, соціальна та політична програма директорії – такі питання склали роз­ мову українського та румунського послів. З даної розмови отримуємо інформацію про особливості політичного курсу українського уряду: “тепер в сфері політ[ичній] – ми домагаємося признання нашої не­ залежности, що ж до внутр[ішньої] програми, то хочемо бути щиро­ демокр[атичною] республікою на самому широкому базисові повного народоправства, не допускаючи панування одного класу, через що ми й боремося з більшовизмом, що базірується на тираничн[ому] пануванню пролетаріяту і бідноти”20. таким чином, із записів українського посла дізнаємося, що пред­ ставники різних країн досить прихильно ставилися до нього, виявили значний інтерес до національно­визвольних змагань в україні, вислов­ лювали співчуття. Члени місії робили спроби розмістити інформацію про україну у грецькій пресі, однак громадськість афін виявляла вели­ ку обережність у відносинах з українцями: “<…> греки все ж бояться одкрито вести зо мною знайомство, бояться газети писати про україну, хоч ми їм даємо готовий матеріал, бояться в “ліберальному” клубі ре­ ферата про україну прочитати, бо військовий стан” 21. останній, перед початком другого зошита щоденника, запис дато­ вано 1 травня 1919 р., де Ф. матушевський занотував досить промо­ висті й, можна сказати, пророчі думки про становище в україні: “маю огляди джерел та документальні нариси206 велике підозріння, що виконується пекельний плян об’єднання руками большовиків бувшої росії з україною. як одесу без бою відано* боль­ шовикам, а за одесою – і увесь крим, мене ще більше почала непокої­ ти ця думка і підозріння мої ніби підтвержуються”. другий зошит щоденника, який розпочинається повідомленням від 9 травня 1919 р., містить здебільшого роздуми автора про міжнародні події, сучасником яких він був, а також аналіз ситуації в україні на основі повідомлень іноземної преси, бо саме вона була практично єди­ ним джерелом інформації про батьківщину. міжнародні відносини посідають у щоденнику Ф. П. матушев­ ського чільне місце. Він оцінював політику антанти, умови мирних до­ говорів, рішення Паризької мирної конференції, проект створення ліги націй. Його оцінки є досить об’єктивними, а висновки – виваженими. наприклад, умови миру з німеччиною названо надто жорсткими, що може спричинити новий конфлікт у майбутньому: “Побіда антанти, – це “піррова побіда”. <…> вона <…> умови мира поставила нелюдські, таким чином народ німецький зробила об’єктом помсти <…> . миру однаково скоро не буде. і даремно антанта хоче позбавити німеччину права держати військо й флот. Це тілько прискорить війну – нову”22. автор уважно придивлявся до перебігу мирної конференції у Парижі. до речі, перший запис у другому зошиті щоденника присвячений ана­ лізу повідомлень преси про її початок. із записів голови місії маємо інформацію про учасників конференції. Відзначено, що “на першому урочистому зібранні всі єсть, навіть дрібненькі держави…, а Вкраїни нема”. Щодо проекту створення ліги націй, то автор підтримував іні­ ціативу її заснування, але негативним вважав те, що “в основу поклали прінціп не народу, а держави”. останні 15 аркушів щоденника вміщують здійснений Ф. П. ма­ ту шевським критичний аналіз повідомлень іноземної преси, виокрем­ лення нечисленних і часто неправдоподібних відомостей про україну. Зокрема, маємо його відгуки на дві статті у Morning Post та Journal de Geneve. аналізуючи події в україні, автор робив висновок, що “роз­ брат через політичну невихованість наших проводирів, хлопчаків без розуму, без пуття й чести гальмує справу”, тому держави, від яких за­ лежить міжнародне визнання та престиж україни, не можуть “нічого втямити в цьому хаосі”. крім того, із щоденника дізнаємося, що українська дипломатична місія не стояла осторонь важливих подій у житті греції. наприклад, коли в афінських газетах з’явилося повідомлення про передачу греції смирни, Ф. матушевський послав привітання уряду країни та її послу у Парижі**. * так у тексті документа. ** рукописна та друкована копія цих телеграм збереглися (ЦдаВо україни, ф. 4441, оп. 1, спр. 8). огляди джерел та документальні нариси 207 разом із цим маємо відомості, що на кінець квітня 1919 р. стано­ вище українського посольства стало катастрофічним, – “гроші вичер­ пуються, а надії на повернення додому нема: не пускають”. Ф. мату­ шевський робив відчайдушні спроби вирішити фінансові труднощі. Щодо власних співробітників він висловлювався досить критично, за­ значаючи, що місія була “завжди пасівна до своєї справи”. Враховуючи складне матеріальне становище, він волів би скоротити її до чотирьох осіб23. остання інформація, занотована Ф. матушевським, – це аналіз по­ відомлення газети Petit Parisien від 6 травня 1919 р. про військовий конфлікт україни та Польщі. автор засуджував дії Й. Пілсудського24. далі Ю. матушевський вмістив уривки з доповіді голови україн­ ської дипломатичної місії міністру закордонних справ унр, написаної 24 серпня 1919 року25. у даній доповіді знаходимо інформацію про ді­ яльність установи протягом березня–серпня поточного року. Важливим моментом цього документа було повідомлення, що “за 5 місяців пробу­ вання й праці місія зробила досить поважну і помічну роботу”, оскіль­ ки “в греції побачили, що відбудування великої й єдиної росії – велика небезпека для греції завтрашнього дня”. крім того, із записів, внесених Юрієм, дізнаємося про намір укра­ їнських дипломатів видавати в афінах раз або двічі на тиждень бюле­ тені грецькою та французькою мовами. однак через значні фінансові труднощі, відсутність належної інформації та зв’язків з урядом втілення цього задуму було відкладено. кілька чисел часопису грецькою мовою під заголовком “грецько­українське ревью” було видано стараннями м. левицького* уже після смерті чинного голови місії26. З наведеної наприкінці рукопису щоденника хронології подій з життя української дипломатичної місії дізнаємося, що посли, з якими мав зустрічі Ф. матушевський, здійснили зустрічні візити. 6 червня українську місію відвідав посол Бразилії. 1 липня голова української місії їздив до посольства грузії, а 7 липня мав зустріч з представником Бельгії. маємо також інформацію про ускладнення становища місії у серп­ ні 1919 р., практичну відсутність коштів та намір більшості членів по­ сольства виїхати в україну. Зокрема, 29 серпня о. лотоцькому до кон­ стантинополя було надіслано депешу такого змісту: “Висилайте гроші, становище катастрофичне”. 6 вересня місію покинув Ю. рейзе, а через тиждень – с. назаренко та П. галаган. 7 вересня до Відня вирішувати * левицький модест Пилипович (1866–1932) – український громадський діяч, письменник, публіцист, дипломат, лікар. співробітник газети “рада” та ін. видань. З 1919 р. – радник, а згодом голова надзвичайної дипломатичної місії унр у греції (1919–1920 рр.). огляди джерел та документальні нариси208 фінансову проблему було командировано е. глузмана, якому вдалося дістати кошти і привезти Ф. матушевському коротку звістку про ро­ дину27. також у щоденнику вміщено цінну інформацію про останні дні життя Ф. П. матушевського28. Протягом восьми місяців перебування в афінах він досить часто хворів. Черговий серцевий напад призвів до того, що 21 жовтня 1919 р. місія втратила свого керівника. Його обов’язки виконував м. левицький, якому вдалося продовжити роботу українського посольства ще на рік. наприкінці 1920 р., коли становище в україні стало критичним і уряд директорії припинив існування, мі­ сію було ліквідовано, а співробітники виїхали з афін до Відня. Поряд з відомостями про діяльність українського посольства маємо низку відомостей біографічного характеру, що дають змогу повніше до­ слідити основні етапи життєвого та творчого шляху Ф. матушевсько­ го. Зокрема, він згадував свою громадську роботу після повернення до києва у 1918 р., участь в українській семінарській громаді та видавни­ цтві “Вік”, педагогічну діяльність у Черкасах. саме із щоденника стало відомо, що, крім викладання в училищі, Федір Павлович протягом семи років вів заняття у черкаській недільній школі29. досить значне місце у щоденнику посідають особисті переживання діяча щодо залишеної у києві родини та за долю рідного народу, зара­ ди якого “поїхав, покинувши Віру й дітей, може, і на віки, Бог зна куди, не виторгувавши – бо “совістно” було про це говорити, навіть на пів­ року забезпечення”30. За весь час перебування в афінах Федір Павлович практично не мав ніяких вістей з дому. Зі щоденника дізнаємося, що його переслідувало постійне почуття провини: він неодноразово жалку­ вав, що дав згоду їхати за кордон і взяв із собою лише старшого сина: “В мене на душі тяжкий камінь. сотий раз каюся, що згодився їхати. а тут ще діти й Віра. немов від серця їх відриваю”31. Федір Павлович досить скептично ставився до поїздки за кордон з родинами і, “щоб бути зразком діловитості”, заявив, що поїде без сім’ї. Потім він дуже докоряв собі за таке рішення: “мене завидки брали, коли дивився на своїх “місіонерів”, що рушили з родинами, підневідивши мене. я вже не міг перемінити свого рішення і… серце сочиться кров’ю”32. 1 квітня 1919 р., занотувавши інформацію про смерть дружини м. П. левиць­ кого, Ф. матушевський висловив декілька думок про власне подружнє життя. Він назвав його щастям, яке рідко кому дається, і в котрий раз себе запитував: “для чого відмовився від цього щастя навіть на корот­ кий час?”, але відповіді на нього не дав33. крім того, маємо чимало подробиць про стан здоров’я та настрій глави місії, з чого можна зробити висновок, що протягом всього пері­ оду роботи в афінах він перебував у постійному емоційному напру­ женні. огляди джерел та документальні нариси 209 Весь щоденник Ф. матушевського пронизує вболівання за долю україни. Ще перед від’їздом із києва він твердо визначив свій статус: “<…> правительства і форми ладу – тимчасове, як піна, а край і на­ род – вічне. я більше вважаю себе за представника останніх двох річей, ніж правительства”34. і під час подорожі до афін, і у греції він постій­ но думав про становище на Батьківщині, вишукував у закордонних ча­ сописах найменші звістки про події в унр. Фрази на кшталт “не дають мені спокою думки про україну”, “та проклята україна спати мені не дає”, “чорніші чорної землі і тяжчі від тяжкого каміння обсіли мене думки про долю україни” часто бачимо на сторінках рукопису. автор досить критично оцінював наслідки революції 1917 р., зазначаючи, що остання зробила пустку в його душі. Його дуже непокоїла неосвіче­ ність народу та переслідування національно свідомої інтелігенції, від­ сутність належних умов для повноцінної праці останньої. Характеризу­ ючи власну громадсько­політичну діяльність, він занотував: “тридцять літ підготовляв революцію вірою й правдою і все бажав дожить до неї. і от дожив… . може, на чужині доведеться під тином куска хліба про­ сити за свою вірну службу україні”35. Щоденник голови місії буде цікавим для джерелознавців та істо­ риків, що досліджують період національно­визвольних змагань 1917– 1921 рр. та роль українських діячів у формуванні іміджу незалежної україни. 1 Відділ рукописних фондів та текстології інституту літератури ім. т. г. Шев ченка нан україни, Ф. 47, од. зб. 572, арк. 2 зв. 2 Матушевський Ф. із щоденника українського посла // З минулого (Праці українського наукового інституту). – Варшава, 1938. – т. 1. – с. 138–157; Даниленко В. А., Миронець Н. І. надзвичайна дипломатична місія унр у гре­ ції. – кам’янець­Подільський: “абетка”, 2006. – с. 94–106. 3 Руденко О. Ю. “наш перший мученик преси” (Федір Павлович мату­ шевський) // україна ХХ століття: культура, ідеологія, політика: Зб. статей. – к., 2001. – Вип. 4. – с. 84–106; Світ І. Федір Павлович матушевський // укра­ їнський історик. – 1978. – № 1–3 (57–59). – с. 76–89. 4 Центральний державний архів вищих органів влади та управління укра­ їни, ф. 4441, оп. 1, спр. 29, арк. 1–1зв. 5 там само, арк. 1 зв. 6 Снєгірьов Г. набої для розстрілу (ненько, моя ненько…). – к: “дніпро”, 1990. – с. 102–103. 7 ЦдаВо україни, ф. 4441, оп. 1, спр. 29, арк. 4. 8 там само, арк. 5. 9 там само, арк. 7–7 зв. 10 ЦдаВо україни, ф. 3696, оп. 1, спр. 53, арк. 5. 11 ЦдаВо україни, ф. 4441, оп. 1, спр. 29, арк. 14–14 зв. 12 там само, арк. 25 зв. 13 там само, арк. 45–47. 14 там само, арк. 105 зв. огляди джерел та документальні нариси210 15 там само, арк. 58–59. 16 там само, арк. 68 зв.–69. 17 там само, арк. 71 а–72. 18 там само, арк. 75. 19 там само, арк. 75 зв. 20 там само, арк. 78. 21 там само, арк. 82. 22 там само, арк. 60–60 зв., 80 зв. 23 там само, арк. 97–98. 24 там само, арк. 101 зв. 25 ЦдаВо україни, ф. 3696, оп. 1, спр. 54, арк. 1–14. 26 ЦдаВо україни, ф. 4441, оп. 1, спр. 29, арк. 104. 27 там само, арк. 106–106 зв. 28 там само, арк. 106 зв.–107. 29 там само, арк. 18 зв., 37. 30 там само, арк. 37 зв. 31 там само, арк. 10 зв. 32 там само, арк. 31. 33 там само, арк. 74 зв. 34 там само, арк. 8. 35 там само, арк. 42. В статье произведен источниковедческий анализ дневника Ф. П. мату­ шевского. определены основные сюжеты и информационная ценность доку­ мента. рассмотрены обстоятельства создания и судьба источника после смер­ ти автора. Ключевые слова: Ф. П. матушевский; дневник; исторический источник; Чрезвычайная дипломатическая миссия унр в греции; биография. The article is devoted for studying and analyzing of Matushevsky’s diary. The main plots and information value of the document are determined.Circumstances of creation and destiny of the diary after the death of the author are establishing. Keywords: F. P. Matushevsky; a diary; a historical source; Extraordinary di­ plo matic mission of UPR in Greece; biography.

Ähnliche Einträge