Рід Маврогордато (гілка Лакана) в Одесі : історико-генеалогічна розвідка
На підставі архівних документів, що зберігаються у фондах Російського державного історичного архіву та Державного архіву Одеської області, здійснюється реконструкція історії та генеалогії однієї з гілок відомого грецького роду Маврогордато, яка переселилася на початку ХІХ ст. в Одесу з острова Хі...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Архіви України |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26289 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Рід Маврогордато (гілка Лакана) в Одесі : історико-генеалогічна розвідка / В.В. Томазов // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 72-86. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26289 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Томазов, В.В. 2011-08-30T17:51:15Z 2011-08-30T17:51:15Z 2010 Рід Маврогордато (гілка Лакана) в Одесі : історико-генеалогічна розвідка / В.В. Томазов // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 72-86. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26289 930.253:929.52(477.74) На підставі архівних документів, що зберігаються у фондах Російського державного історичного архіву та Державного архіву Одеської області, здійснюється реконструкція історії та генеалогії однієї з гілок відомого грецького роду Маврогордато, яка переселилася на початку ХІХ ст. в Одесу з острова Хіос в Егейському морі. Представники роду зробили значний внесок в економічне та культурне процвітання міста. Більшість документів залучено до наукового обігу вперше. На базе архивных документов, хранящихся в фондах Российского государственного исторического архива и Государственного архива Одесской области, осуществляется реконструкция истории и генеалогии одной из ветвей известного греческого рода Маврогордато, переселившейся в начале ХІХ в. в Одессу с острова Хиос в Эгейском море. Представители рода внесли значительный вклад в экономическое и культурное процветание города. Большинство документов вводится в научный оборот впервые. On the basis of archival documents stored in the funds of the Russian State Historical Archives and the State Archive of Odessa Oblast, there are made a reconstruction of history and genealogy of one of the branches of the famous Greek kind Mavrohordato that moved in the early nineteenth century to Odessa from the island of Chios in the Aegean Sea. Representatives of the family made a significant contribution to economic and cultural prosperity of the city. Most of the documents introduced to the scientific first. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Статті та повідомлення Рід Маврогордато (гілка Лакана) в Одесі : історико-генеалогічна розвідка Mavrohordato Kind (Lacan branch) in Odessa: historical-genealogical investigation Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Рід Маврогордато (гілка Лакана) в Одесі : історико-генеалогічна розвідка |
| spellingShingle |
Рід Маврогордато (гілка Лакана) в Одесі : історико-генеалогічна розвідка Томазов, В.В. Статті та повідомлення |
| title_short |
Рід Маврогордато (гілка Лакана) в Одесі : історико-генеалогічна розвідка |
| title_full |
Рід Маврогордато (гілка Лакана) в Одесі : історико-генеалогічна розвідка |
| title_fullStr |
Рід Маврогордато (гілка Лакана) в Одесі : історико-генеалогічна розвідка |
| title_full_unstemmed |
Рід Маврогордато (гілка Лакана) в Одесі : історико-генеалогічна розвідка |
| title_sort |
рід маврогордато (гілка лакана) в одесі : історико-генеалогічна розвідка |
| author |
Томазов, В.В. |
| author_facet |
Томазов, В.В. |
| topic |
Статті та повідомлення |
| topic_facet |
Статті та повідомлення |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Архіви України |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Mavrohordato Kind (Lacan branch) in Odessa: historical-genealogical investigation |
| description |
На підставі архівних документів, що зберігаються у фондах Російського
державного історичного архіву та Державного архіву Одеської області, здійснюється реконструкція історії та генеалогії однієї з гілок відомого грецького
роду Маврогордато, яка переселилася на початку ХІХ ст. в Одесу з острова
Хіос в Егейському морі. Представники роду зробили значний внесок в економічне та культурне процвітання міста. Більшість документів залучено до
наукового обігу вперше.
На базе архивных документов, хранящихся в фондах Российского государственного исторического архива и Государственного архива Одесской области, осуществляется реконструкция истории и генеалогии одной из ветвей известного греческого рода Маврогордато, переселившейся в начале
ХІХ в. в Одессу с острова Хиос в Эгейском море. Представители рода внесли
значительный вклад в экономическое и культурное процветание города. Большинство документов вводится в научный оборот впервые.
On the basis of archival documents stored in the funds of the Russian State
Historical Archives and the State Archive of Odessa Oblast, there are made a
reconstruction of history and genealogy of one of the branches of the famous Greek
kind Mavrohordato that moved in the early nineteenth century to Odessa from the
island of Chios in the Aegean Sea. Representatives of the family made a significant contribution to economic and cultural prosperity of the city. Most of the documents introduced to the scientific first.
|
| issn |
0320-9466 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26289 |
| citation_txt |
Рід Маврогордато (гілка Лакана) в Одесі : історико-генеалогічна розвідка / В.В. Томазов // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 72-86. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT tomazovvv rídmavrogordatogílkalakanavodesíístorikogenealogíčnarozvídka AT tomazovvv mavrohordatokindlacanbranchinodessahistoricalgenealogicalinvestigation |
| first_indexed |
2025-11-25T00:32:02Z |
| last_indexed |
2025-11-25T00:32:02Z |
| _version_ |
1850499441329438720 |
| fulltext |
статті та повідомлення72
* Томазов Валерій В’ячеславович – кандидат історичних наук, завідувач
сек тору генеалогічних і геральдичних досліджень інституту історії України
нан України, старший науковий співробітник.
** в документах зустрічається також написання “маврокордато”, однак у
статті прізвище подається виключно в історично правильній його формі.
© в. в. томазов, 2010
УДК 930.253:929.52(477.74)
В. В. ТомазоВ*
РІД маВРоГоРДаТо (ГІЛКа ЛаКаНа)
В оДЕСІ: ІСТоРИКо-ГЕНЕаЛоГІЧНа РозВІДКа
на підставі архівних документів, що зберігаються у фондах Російського
державного історичного архіву та державного архіву одеської області, здій-
снюється реконструкція історії та генеалогії однієї з гілок відомого грецького
роду маврогордато, яка переселилася на початку ХіХ ст. в одесу з острова
Хіос в егейському морі. представники роду зробили значний внесок в еко-
номічне та культурне процвітання міста. Більшість документів залучено до
наукового обігу вперше.
Ключові слова: маврогордато; Хіос; рід; купець; гільдія; банк; одеса;
благодійництво; торгівля; спадковий почесний громадянин; дворянство.
наприкінці XVIII – початку ХіХ ст. в одесі, яка на той час ста-
ла найзначнішим торговим містом причорномор’я, оселилося кілька
родин, що належали до впливового грецького роду маврогордато**.
всі вони походили від спільних пращурів – лаурента маврогордато
та елені массімо (XVI ст.), що мешкали на острові Хіос в егейському
морі. протягом століть маврогордато відігравали визначну роль в іс-
торії різних держав – Греції, італії, Румунії, молдови, Російської та
османської імперій. найбільш відома, звичайно, князівська гілка роду,
від якої пішли господарі молдови і валахії, генерали, дипломати, на-
уковці.
Багато представників роду маврогордато належало до верхівки
світової фінансової аристократії. Разом з іншими вихідцями з острова
Хіос – Зигомала, Родоканакі, петрококкіно, Раллі, негропонте, Ксіда,
скараманга, севастопуло, аверіно – вони створили впливові родин-
ні клани і протягом кількох десятків років практично контролювали
середземноморську торгівлю, в тому числі азовські та чорноморські
порти Російської імперії. однак торгівля була не єдиним видом еконо-
мічної діяльності хіоських родів. деякі родини, наприклад, Ксіда, пе-
трококкіно, Раллі, маврогордато займалися банківською справою. по-
пулярними серед хіосців були також операції з нерухомістю, наданням
будинків в оренду.
73статті та повідомлення
Хіосці, які традиційно родичалися у власному колі, прагнучи до
легітимізації свого становища в країнах, обраних для бізнесу та прожи-
вання, проводили вмілу матримоніальну політику та періодично обира-
ли серед наречених представників місцевої еліти. Значний капітал, на-
буті ділові та родинні зв’язки сприяли зміцненню їхнього становища в
цих країнах. Хіосці вступали на державну службу, клопоталися (і часто
успішно) про отримання дворянства, змінювали підданство.
Це характерно і для тих хіоських родин, що оселилися в Російській
імперії. представники цієї етносоціальної групи записувалися до ку-
пецьких гільдій, отримували ордени, почесні посади та звання, намага-
лися потрапити до стану російського дворянства та набути спадкового
почесного громадянства. Широко розповсюдилися шлюби з представ-
никами російської фінансової та земельної аристократії різного націо-
нального походження – російського, українського, польського, фран-
цузького, німецького. У другій половині ХIХ ст. представники вище
зазначених родів вступали на російську цивільну і військову службу,
робили успішну кар’єру. вони відігравали значну роль в історії міст,
де мешкали та займалися комерційними справами. Чимало хіосців було
благодійниками та меценатами, вони допомагали як співвітчизникам-
грекам, так і жертвували значні кошти на благоустрій та культурний
розвиток своєї нової батьківщини. поступово значна частина хіосців
глибоко інтегрувалася до культури привілейованих верств Російської
імперії. З їхнього середовища вийшло чимало відомих вчених і митців.
в одесі мешкало кілька родин маврогордато. однією з найбільш
потужних та впливових з них була родина матвія пантелійовича мав-
рогордато, що належала до гілки лакана. він, старший із синів панте-
лія матвійовича від шлюбу з маріеттою, дочкою лоренцо скараманга,
народився на Хіосі близько 1780 р.1 відомостей про нього збереглося
не дуже багато. турецький підданий матвій пантелійович оселився
в одесі в 20-х рр. XIX ст. та був приписаний до 2-ї купецької гіль-
дії. 1866 р. він купив у графині Жозефіни Шембек маєток у с. тир-
лівка Гайсинського повіту подільської губернії, в якому налічувалося
276 ревізьких душ2. м. п. маврогордато офірував кошти на підтрим-
ку грецької культури, спонсорував видання книг. так, 1834 р. разом з
Ф. Родоканакі, я. Раллі, Є. севастопуло, м. петрококкіно та іншими
хіоськими купцями він фінансував видання в одесі книги і. Г. піципіу
“логічна граматика грецької мови”3. імовірно, саме матвій пантелійо-
вич надав грошову допомогу у розмірі 600 рублів таємному грецькому
товариству “Філікі етерія”4. помер він в одесі 22 березня 1868 р. у віці
88 років5.
23 вересня 1829 р. матвій вінчався в одеській грецькій свято-
троїцькій церкві другим шлюбом з ангелікою пантеліївною Кондос-
тавло (в документах зустрічаються й інші варіанти написання прізви-
статті та повідомлення74
ща – Кондаставло, Контоставло), дочкою турецького підданого хіосця
пантелія лікардовича Кондоставло. свідками шлюбу були представник
відомої хіоської родини та родич маврогордато одеський купець Федір
павлович Родоканакі та “іноземний грек” амвросій пантелійович мав-
рогордато, рідний брат нареченого6.
ангеліка пантеліївна маврогордато народилася близько 1802 р.,
а померла 19 березня 1876 р. в одесі у віці 74 років “від старості” і
24 березня знайшла останній притулок на одеському загальному кла-
довищі7. вона була відомою благодійницею й, як чимало купецьких
дружин, мала статус дійсного члена одеського жіночого благодійного
товариства8.
У матвія пантелійовича від шлюбу з ангелікою пантеліївною на-
родилося четверо дітей: сини дмитро і олександр, а також дочки Ка-
терина й ерато.
старший син – дмитро матвійович – був хрещений 2 квітня 1832 р.
в одеській грецькій свято-троїцькій церкві. Хрещеним батьком хлоп-
чика став рідний дядько турецький підданий амвросій пантелійович
маврогордато9. помер дмитро в одесі немовлям – 9 червня 1834 р.10
другий син – олександр матвійович – народився в одесі у 1833 р.
Більшу частину життя він мешкав за кордоном, мав грецьке підданство
та помер у парижі 11 грудня 1899 р. від раку у віці 66 років, а похова-
ний був 26 квітня 1900 р. в одесі на старому кладовищі11. олександр
матвійович також активно займався благодійництвом. наприклад, на
будівництво одеського єпархіального жіночого училища пожертвував
12 тисяч рублів. він не був одружений і за духовним заповітом від
18 вересня 1875 р. своєю душоприказницею визначив сестру – ерато
матвіївну савастопуло, дружину спадкового почесного громадянина.
оскільки ерато матвіївна мешкала за кордоном, вона своєю довіреною
особою у справі померлого брата призначила сина – Карла марковича
севастопуло. Згідно із розпорядженням олександра матвійовича мав-
рогордато “для приросту відсотків” необхідно було внести в одеську
контору державного банку 2 тисячі російських рублів, із яких щорічно
в день смерті благодійника приписувалося надавати бідним матеріальну
допомогу. 4 серпня 1900 р. останню волю померлого було виконано12.
найстарша із дочок матвія й ангеліки маврогордато – Катерина
матвіївна – народилася в одесі 22 вересня 1834 р. та була охрещена
в одеській грецькій свято-троїцькій церкві 24 вересня того ж року.
Хрещеними батьками дівчинки стали: дядько – турецький підданий
амвросій пантелійович маврогордато та оріетта Фомівна Родокана-
кі, народжена Галаті, дружина вже згаданого одеського купця Федора
павловича Родоканакі13. 7 січня 1853 р. Катерина вінчалася в одеській
грецькій свято-троїцькій церкві з купцем 1-ї гільдії м. санкт-петербурга
Федором панделійовичем Родоканакі. він народився 13 листопада
75статті та повідомлення
1825 р. в ліворно у родині панделія павловича Родоканакі та маріго
Федорівни, народженої петрококкіно14. свідками шлюбу були: дядько
нареченого – вже згаданий одеський купець та комерції радник Федір
павлович Родоканакі та батько нареченої – одеський купець матвій
пантелійович маврогордато15.
Катерина матвіївна уславилася як філантропка та благодійни-
ця. 1890 р. вона пожертвувала 42 тисячі рублів на будівництво двох
кам’яних двоповерхових споруд на території одеської грецької свято-
троїцької церкви: однієї – для проживання кліру, а другої – для про-
ведення парафіяльних заходів. Частину з цих коштів було спрямовано
на реставрацію храму та його внутрішнє оздоблення, а також благо-
устрій садка біля церкви16. 1902 р. Катерина матвіївна пожертвувала
75 тисяч рублів відомству закладів імператриці марії на заснування
в одесі дитячого притулку для сиріт-дівчат під назвою “дитячий при-
тулок олександра маврогордато, в пам’ять його батьків матвія та ан-
геліки”. надана сума знаходилася у вигляді банківських акцій: 155 –
Бесарабсько-таврійського, 100 – санкт-петербурзького міжнародного
комерційного та 45 – азовсько-донського комерційного банків. За
умовою К. м. Родоканакі планувалося: накопичення грошей до 200 ти-
сяч рублів, з метою купівлі земельної ділянки в центрі одесі та будів-
ництва двоповерхової кам’яної споруди притулку, розрахованої на сто
вихованок; заснування у закладі церкви св. троїці, в якій п’ять разів
на рік повинна була здійснюватися літургія за упокій родичів благо-
дійниці; розміщення в одному із залів притулку портрету її померлого
брата олександра маврогордато. 1912 р. Катерина матвіївна приєдна-
ла до пожертви ще 30 акцій азовсько-донського комерційного банку
на суму 7500 рублів17. на жаль, задум К. м. Родоканакі не був реалі-
зований через більшовицький заколот. подружжя Родоканакі дітей не
мало. Федір панделійович, італійський дворянин та підданий, помер
у м. Баден-Баден 21 вересня 1889 р. у віці 62 років, а відспіваний та
похований був в одесі18. Катерина матвіївна мешкала у петербурзі у
власному будинку на Кінногвардійському бульварі19. однак соціальні
потрясіння 1917 р. змусили її емігрувати до парижа, де вона і померла
9 липня 1923 р.20
молодша сестра Катерини матвіївни – ерато матвіївна – народи-
лася в одесі 25 березня 1837 р.21, тут у 1856 р. вийшла заміж за спад-
кового почесного громадянина м. одеси марка Євстратійовича севас-
топуло22, який належав до хіоської аристократії. народився наречений
18 серпня 1822 р. в одесі та був охрещений в одеській грецькій свято-
троїцькій церкві23. він багато років був членом Ради одеського комер-
ційного училища, одеського комітету торгівлі та мануфактури, глас-
ним одеської думи. За свою діяльність на громадській ниві та значні
пожертви на суспільне благо нагороджений орденами св. станіслава
статті та повідомлення76
2-го ст., св. анни 2-го ст. та св. володимира 4-го ст.24 від цього шлюбу
народилося три сини: Євстратій – 8 грудня 1858 р., матвій – 16 листо-
пада 1864 р. та Карл (скарлат) – 13 січня 1871 р. Хрещеними батьками
хлопців були їхні близькі родичі: дідусь матвій пантелійович мавро-
гордато; тітка Катерина матвіївна Родоканакі, народжена маврогор-
дато; дружина дядька Федора матвійовича маврогордато – Євгенія
матвіївна; дядьки олександр та скарлат Євстратійовичі севастопуло25.
марко Євстратійович помер 3 січня 1903 р. в одесі у віці 80 років від
паралічу серця та знайшов спокій на старому міському кладовищі26.
ерато матвіївна здебільшого мешкала за кордоном, померла 22 грудня
1925 р. в ніцці27.
вона, як і більшість представниць її родини, була відомою благодій-
ницею та громадською діячкою. так, 1867 р. е. м. севастопуло разом з
іншими дружинами знаних одеських купців – марією Раллі, аріадною
папудовою, марією Цицині – брала участь в організації “Комітету з
допомоги знедоленим критським родинам”. від благодійних концертів,
театральних вистав, базарів та лотерей, проведених членами комітету,
у березні 1867 р. було зібрано 23 тисячі 500 рублів сріблом28.
найбільш відомим із дітей матвія пантелійовича маврогордато
був його старший син – Федір матвійович, єдина дитина, народжена
від першого шлюбу. ім’я матері Федора матвійовича невідоме. вона
належала до хіоської родини Франгіаді та рано померла. народився
Федір матвійович на Хіосі близько 1818 р.29, а помер в одесі 16 квітня
1874 р. у віці 55 років30. Разом із своїм батьком він оселився в оде-
сі та займався торгівлею. 1866 р. із двадцяти комерційних фірм, що
контролювали торгівлю південноукраїнською пшеницею, десять було
засновано греками. серед них – підприємство “Федір маврогордато і
К°”31. 1869 р. торгівельний дім одеського купця 1-ї гільдії Федора мав-
рогордато став одним із засновників міжнародного торгівельного бан-
ку, з центральним офісом у санкт-петербурзі та відділенням в одесі32.
важливим напрямком діяльності Федора матвійовича була спекуляція
земельними ділянками та спорудження прибуткових будинків. 1863 р.
він – за обранням домовласників – член Комітету із спорудження бру-
ківки, заснованого імператорським наказом у м. одесі33. Через кілька
років він вже обіймав посаду товариша старшини купецького стану
в одеському міському громадському управлінні та іноземного гостя
у відділенні комерційної ради одеси34. величезний капітал, значні
зв’язки у підприємницькій та банківській сферах, підтримка родичів та
земляків, спритність та енергія зробили його помітно фігурою одеси.
Федір матвійович був депутатом міської одеської думи (1863–1873),
спадковим почесним громадянином м. одеси, що, без сумніву, спри-
яло успіху його справ35. 1867 р. Федір матвійович очолив “Комітет з
допомоги знедоленим критським родинам”, до якого входили впливові
77статті та повідомлення
одеські греки – Ф. Родоканакі, п. Куркумелі, м. склаво, К. Каравія та
ін. Члени комітету збирали кошти для своїх співвітчизників, які по-
страждали через антитурецьке повстання. імовірно, виконавши своє за-
вдання, комітет був ліквідований 8 серпня 1868 р.36
слід зазначити, що Федір матвійович успадкував також значні
статки по смерті батька. відомо, що дочка матвія пантелійовича мав-
рогордато – ерато матвіївна севастопуло – отримала як посаг будинок
в одесі37. вірогідно, такий же посаг був і за старшою дочкою – Катери-
ною матвіївною Родоканакі. левова ж частина майна дісталася синам.
так, відповідно до документів, Федір разом з єдинокровним братом
олександром володів батьківським маєтком тирлівка38.
1846 р. у ліворно Федір матвійович маврогордато одружився з
Євгенією (Жені) матвіївною маврогордато, яка також походила з гіл-
ки лакана39. наречена народилася 5 січня 1824 р. у ліворно в родині
матвія Георгійовича маврогордато та аргіро павлівни Родоканакі40.
Євгенія матвіївна доводилася троюрідною сестрою своєму чоловіко-
ві, оскільки їхні діди були рідними братами. до того ж, її двоюрідним
братом був Федір панделійович Родоканакі, чоловік Катерини матві-
ївни маврогордато. Євгенія маврогордато уславилася в одесі на ниві
благодійництва, була дійсним членом одеського жіночого благодійно-
го товариства, що знаходилося під патронатом княгині Є. К. воронцо-
вої41. після смерті чоловіка Євгенія матвіївна мешкала здебільшого в
парижі, де й померла 10 (22) червня 1897 р. у віці 74 років від про-
гресуючого виснаження. тіло її було перевезено в Росію через прикор-
донний пункт олександрівськ та 31 червня 1897 р. поховано в одесі на
старому кладовищі42.
Єдиний син Федора та Євгенії маврогордато – матвій Федоро-
вич – був відомим меценатом і благодійником. народився він в одесі
6 вересня 1848 р., охрещений був в одеській грецькій свято-троїцькій
церкві 3 жовтня 1848 р. Його хрещеними стали дідусь – одеський 1-ї
гільдії купець матвій Федорович маврогордато та оріетта Фомівна
Родоканакі, народжена Галаті, дружина почесного громадянина Федо-
ра павловича Родоканакі, рідного дядьки матері немовляти43. матвій
отримав домашню освіту і виховання. 25 вересня 1873 р. він вступив
на службу почесним піклувальником Байрамської вчительської семі-
нарії. 6 лютого 1876 р. молодий м. маврогордато посів місце дирек-
тора одеського піклувального комітету про в’язниці. 31 січня 1880 р.
він затверджений міністерством внутрішніх справ Російської імперії
на поточний рік піклувальником одеської арештантської № 32 роти
цивільного відомства. 4 квітня 1880 р. матвія звільнено з посади пі-
клувальника вчительської семінарії, а 16 грудня 1880 р. призначено по-
чесним членом одеського міського опікунства дитячих притулків, що
належало до відомства імператриці марії. 15 травня 1883 р. м. мав-
статті та повідомлення78
рогордато отримав чин колезького секретаря. 13 січня 1884 р. матвій
Федорович – почесний піклувальник Херсонської гімназії терміном
на три роки. 29 травня 1884 р. його призначено наглядачем одеської
стурдзівської богадільні сердобольних сестер, що належала до відом-
ства Канцелярії Ради імператорського людинолюбного товариства.
15 травня 1886 р. матвій став титулярним радником. 31 січня 1887 р.
м. маврогордато призначено почесним піклувальником одеської 2-ї
гімназії міністерства народної освіти. 24 березня 1887 р. його звіль-
нено від обов’язків наглядача стурдзівської богадільні44. 1889 р. його
коштом збудовано церкву св. миколая при гімназії, що знаходилася
під його патронатом. 1897 р. м.Ф. маврогордато – дійсний статський
радник, а почесним піклувальником одеської 2-ї гімназії залишався аж
до 1904 р.45
За свою діяльність матвій Федорович був відзначений численними
нагородами. так, 25 грудня 1874 р. за сумлінне служіння на ниві на-
родної освіти м. маврогордато нагороджено орденом св. станіслава
2-го ст. 22 грудня 1876 р. він отримав подяку за благодійний внесок
500 рублів на облаштування майстерні при одеському в’язничному
замку. 22 вересня 1878 р. матвія відзначено темно-бронзовою медаллю
на георгіївсько-олександрівській стрічці в пам’ять російсько-турецької
війни 1877–1878 рр. 13 березня 1879 р. він за самовіддану діяльність
на користь нужденних відзначений нагородою Російського товариства
Червоного хреста. 26 травня 1879 р. матвій Федорович отримав ім-
ператорську подяку за невтомну людинолюбну діяльність. 22 липня
1880 р. за особливі заслуги та віддану роботу на користь Російського
товариства Червоного хреста він був нагороджений орденом св. анни
2-го ст., а 1 січня 1887 р. – за ревну службу орденом св. володимира
4-го ст.46
матвій Федорович був членом численних благодійних товариств,
покликаних полегшити життя соціально незахищених верств росій-
ського суспільства: почесним членом одеського відділення опікунства
імператриці марії олександрівни про сліпих, членом правління, а по-
тім і почесним членом одеського міського опікунства виправних (ди-
тячих) притулків, товариства для допомоги бідним м. одеси, одесько-
го товариства красних мистецтв. на всіх посадах матвій маврогордато
виявляв енергійність та сумлінність, жертвував значні кошти47.
так, обіймаючи посаду піклувальника Херсонської гімназії у 1884–
1887 рр., він щорічно жертвував на потреби гімназії та пансіону при
ній 1000 рублів48.
відомість надходження коштів на потреби одеського товариства
красних мистецтв за 1875–1890 рр. свідчить, що матвій Федорович був
одним з найсправніших та найщедріших його членів: вніс на діяльність
товариства 50 рублів49.
79статті та повідомлення
1876 р. матвій Федорович разом з а. волковим та е. Кумбарі з ме-
тою збору грошей на благодійність в одеському клубі організував ви-
ставку картин з приватних колекцій. із звіту організаторів акції від 16
квітня 1877 р., надісланого у правління одеського грецького благодій-
ного товариства і доведеного до відома власників картин, дирекції клу-
бу і громадськості, випливає, що в результаті продажу 1900 квитків за
ціною 20 копійок за штуку, 166 квитків за ціною 50 копійок та 13 або-
нементів – по 3 рублі кожен та пожертви у розмірі 19 рублів 10 копі-
йок загальна сума доходів склала 518 рублів 10 копійок. Ще 11 рублів
20 копійок було отримано від продажу лісового матеріалу. витрати на
організацію виставки, а саме: придбання коленкору, виготовлення та
розклеювання оголошень, опалення приміщень, монтаж експозиції та
інші види робіт склали 358 рублів 80 копійок. із грошей, що залиши-
лися, 170 рублів 50 копійок було надіслано правлінню одеського жі-
ночого благодійного товариства, а правлінню Грецького благодійного
товариства – 42 рублі 63 копійки. 430 аршинів коленкору передали до
притулку для злиденних м. одеси50.
матвій Федорович чимало сил віддав і одеському товариству ви-
правних притулків. Члени товариства, серед яких були представники
найвищих чиновницьких і підприємницьких кіл одеси, і самі жертву-
вали значні суми на діяльність організації та намагалися знайти бла-
годійників поза її межами. масштаб діяльності вражає. наприклад, за
1890 р. силами товариства було споруджено два житлових будинки для
мешкання 20-ти осіб кожен, церкву (кошторис складав 14 тисяч рублів)
і адміністративний будинок (кошторис – 20 тисяч рублів), де розташу-
валися майстерні, класи, їдальня, кухня, цейхгауз та інші господарські
приміщення51.
але особливу увагу матвій маврогордато приділяв одеському
училищу сліпих, що знаходилося у компетенції одеського відділення
опікунства імператриці марії олександрівни про сліпих. така зацікав-
леність матвія Федоровича пояснюється особистими причинами. Ще
замолоду він почав сліпнути. свою хворобу благодійник вважав пока-
ранням за своє і своїх предків неправедне життя – прагнення до багат-
ства і розкоші. тому, розуміючи трагедію сліпих людей, він намагався
всіляко полегшити їхнє життя та, таким чином, спокутувати свої гріхи.
Училище було відкрито в грудні 1887 р. в орендованому приміщенні на
старопортофранківській вулиці. на оренду використовувалися кошти
(1000 руб.), які пожертвував м. Ф. маврогордато52. 1892 р. матвій Фе-
дорович відділив для потреб училища частину території своєї дачі на
Французькому бульварі разом з будівлями53. після перебудови споруд
25 жовтня 1892 р. відбулося урочисте відкриття школи, розрахованої
на 60 дітей54. 6 липня 1900 р. був закладений притулок з майстернями
для потреб осліплих дітей та юнаків, котрі повинні були там мешкати
статті та повідомлення80
і навчатися ремеслам. Ця справа також знаходилася під опікою матвія
маврогордато55.
14 листопада 1897 р. матвій Федорович заклав на території своєї
дачі невеличкий храм56, нині більш відомий як Церква святих мучеників
адріана та наталії. місце під будівництво освятив єпископ Єлисавет-
градський тихон. спорудження храму обійшлося в 22 тисяч 787 рублів57.
автором проекту храму, імовірно, був архітектор л. л. влодек, а ке-
рував будівництвом відомий одеський інженер-будівельник Ф. о. Гай-
дуков. Церква є одноповерховою однобанною спорудою, побудована у
формі характерного для візантійської архітектури хреста. висота хра-
му майже 20 метрів, а площа близько 60-ти кв. метрів. Церкву було
освячено 31 жовтня 1899 р. архієпископом Херсонським і одеським
Юстином на честь святих матвія та Євгенії, небесних покровителів за-
сновника храму – матвія Федоровича маврогордато та його матері –
Євгенії матвіївни. 1909 р. благодійник пожертвував 10 тисяч рублів
на утримання церкви. Цей храм кілька разів змінював назву, в ньому
у різні часи розміщувалися музей атеїзму і підприємства громадського
харчування, кілька разів церкву зачиняли і знов відкривали для вірую-
чих. сьогодні храм визнаний пам’ятником архітектури і є діючим.
одним з найбільш відомих благодійних закладів одеси була деше-
ва їдальня в пам’ять Федора матвійовича маврогордато (вул. старо-
портофранківська, 30), заснована вдовою покійного Євгенією матвіїв-
ною та їхнім сином матвієм Федоровичем58. Будівля їдальні збереглася
й дотепер, однак, як і вся молдованка, надзвичайно занедбана.
21 вересня 1885 р. матвій Федорович прийняв присягу на під-
данство Російській імперії59. Цьому кроку передували довгі сумні-
ви, які стають зрозумілими з листа одеського градоначальника від
14 липня 1878 р. послу Російської імперії в Константинополі князю
о. Б. лобанову-Ростовському. в ньому повідомляється, що матвій Фе-
дорович маврогордато “с давних пор выражает намерение вступить в
подданство России, но останавливается его исполнением по следую-
щим причинам. … предки его принадлежали по происхождению свое-
му к одному из благородных родов о. Хиос. поэтому г. маврокордато
желал бы иметь уверенность в том, что с переходом в русское поддан-
ство он не утратит принадлежащих ему по рождению прав состояния
и не будет вынужден при избрании рода жизни приписаться к одному
из податных сословий”60. до листа додавалося перекладене з грецької
мови посвідчення, надане матвію Федоровичу маврогордато 4 квітня
1877 р. на о. Хіос і підписане представниками місцевої громади михаї-
лом і. Зігомаласом, леонідом і. Калвокареасом, стельяном а. Ксантакі
(написання прізвищ подається як у документі). посвідчення сповіщає:
“мы ниже подписавшиеся представители общины Хиоса сим удосто-
веряем, что благородный собственник господин матвей маврокордато,
81статті та повідомлення
греческо-подданный, рожденный и живущий в одессе, есть сын Федо-
ра, сына матвея, сына пантелея маврокордатов и принадлежит к одно-
му из древнейших благородных семейств острова Хиоса, к тому имен-
но хиоскому семейству, от которого происходят также маврокордаты,
бывшие прежде великими драгоманами и статс-секретарями Блиста-
тельной порты, а равно и бывшие князья и господари молдавовалахии.
в подтверждение чего и выдаем настоящее удостоверение, дабы все
выше сказанное имело надлежащую силу при представлении такового,
куда бы то ни было”61.
підписи представників хіоської громади завірені французьким і ні-
мецьким консулами в Константинополі в квітні того ж року. німецьке
консульство в той час представляло російські інтереси в туреччині че-
рез військові дії між Російською та османською імперіями62.
імовірно, матвій Федорович отримав гарантії, оскільки він все ж
вирішив прийняти російське підданство, а влітку 1887 р. звернувся до
дворянського депутатського зібрання Херсонської губернії з прохан-
ням визнати за ним права спадкового російського дворянства як ка-
валера російського ордену св. володимира 4-го ст. 7 серпня 1887 р.
дворянське депутатське зібрання дійшло висновку: визнати матвія
Федоровича маврогордато спадковим дворянином Російської імперії
та внести його рід до третьої частини дворянської родовідної книги
Херсонської губернії. 14 серпня того ж року зібрання звернулося до
Урядового сенату з проханням затвердити це рішення та виготовити
дворянську грамоту63.
Рішенням Урядового сенату від 5 грудня 1888 р. висновок дворян-
ського депутатського зібрання Херсонської губернії у справі м. Ф. мав-
рогордато було затверджено64.
25 липня 1889 р. матвій Федорович звернувся до Герольдії Уря-
дового сенату з проханням про затвердження родового герба. при
цьому він надіслав і опис герба, яким вже користувався рід маврогор-
дато: “Золотое поле щита рассечено и пересечено червленым гречес-
ким крестом. в правой верхней части золотого поля щита изображена
оторванная черная маврская голова вправо, повязанная серебренною
с червленою повязкою и золотыми в ушах серьгами. Крест указывает
на родину предков моих “Грецию”, голова же – легенду в роде моем,
что во время войны греков с сарацинами и маврами один из предков
моих за победы над ними присоединил к своей фамилии еще прозвище
“мавро”. Щит увенчан дворянским коронованным шлемом, в нашлем-
нике три страусовых пера, из коих среднее червленое, крайние золотые
перья указывают на благородство дворянского сословия. намет с пра-
ва и лева червленый, подложенный золотом. девиз на золотой ленте
червлеными буквами: “преданностью и любовью”65.
статті та повідомлення82
маврогордато.
Гілка Лакана*
Ніколаос
(1650–?)
х ………
Матфеос
(?–?)
х Батолія вуро
(?–?)
Ніколаос
(?–?)
х ………
Матфеос
(?–?)
х маріетта Раллі
(1735–?)
Ніколаос
(1767–1844).
Гілка нікола.
Панделіс
(?–?)
х маріетта скараманга
(?–?)
Матвій
(бл. 1780–1868)
х 1) … Франгіаді
(?–до 1829)
2) ангеліка Кондоставло
(бл. 1802–1876)
Федір
(бл. 1818–1874)
х Євгенія
маврогордато
(1824–1897)
Дмитро
(1832–1834)
Олександр
(1833–1899)
Катерина
(1834–1923)
х Федір
Родоканакі
(1825–1889)
Ерато
(1837–1925)
х марко
севастопуло
(1822–1903)
Матвій
(1848–1935)
* Фрагмент родовідної таблиці.
83статті та повідомлення
5 жовтня 1889 р. зібрання гербового відділення департаменту
Герольдії Урядового сенату розглянуло проект герба і затвердило
його66.
матвій Федорович маврогордато був, без сумніву, одним із найза-
можніших людей одеси. однак треба підкреслити, що жодними комер-
ційними операціями він не займався, так само, як і його мати – Євгенія
матвіївна. вони жили з капіталу, що залишив їм Федір матвійович,
який був “представителем одной из наиболее уважаемых здесь (в одес-
се. – В. Т.) торговых фирм”67. У 1878 р. фірми вже не існувало68. Гада-
ємо, що вона припинила свою діяльність після смерті Ф. м. маврогор-
дато у 1874 р., а, можливо, і раніше. 5 грудня 1874 р. матвій Федорович
і овдовіла Євгенія матвіївна поділили майно69.
м. Ф. маврогордато, імовірно, жив з відсотків з банківського капі-
талу та доходів з оренди прибуткових будинків. З документів відомо,
що йому належали будинки на вулицях преображенській, московській,
військовому узвозі, Князівській, 13 та сабанєєвому мосту, 470.
18 серпня 1883 р. будинок на московській вулиці було продано
одеському купцю, австрійському підданому веньямину меєровичу
Ронігеру71. 1 листопада 1901 р. матвій Федорович продав будинок на
військовому узвозі своєму двоюрідному братові Карлу марковичу се-
вастопуло72. 12 грудня того ж року він продав два суміжні подвір’я
в пересипі івану івановичу Гену73. 31 січня 1908 р. м. маврогордато
продав ще один будинок – на вулиці Князівській, 13 – своєму двою-
рідному братові колезькому асесору Карлу марковичу севастопуло за
69 тисяч рублів74.
Резиденцією м. маврогордато в одесі був будинок на сабанєєво-
му мосту, один з найрозкішніших на цій фешенебельній вулиці. сво-
єю красою та багатством вирізнялася й дача матвія Федоровича на
Французькому бульварі, споруджена за проектом відомого одеського
архітектора Ю. м. дмитренка інженером-будівельником Ф. о. Гайду-
ковим. особняк прикрашено ліпленням – вазони, леви, жіночі голівки,
рослинні орнаменти. величезну територію дачі – майже 40 десятин –
обнесено кам’яною огорожею, яка сама є витвором мистецтва. Усеред-
ині – чудовий парк з фонтанами. виходи та в’їзди на територію маєтку
оснащено химерними кованими гратами75.
імовірно, з 1889 р. матвій Федорович постійно мешкав у парижі.
але і тут він залишався активною людиною, що прагнула полегшити
життя знедолених, перш за все, російських емігрантів, більшість з яких
після більшовицького заколоту опинилася за кордоном без жодних за-
собів до існування. 1927 р. разом з княгинею в. К. мещерською, кня-
зем п. м. мещерським, с. Ф. ванлярською, митрополитом Євлогієм та
іншими колишніми співвітчизниками м. Ф. маврогордато брав участь
у заснуванні в парижі Російського будинку для російських емігрантів
статті та повідомлення84
похилого віку. Біля будинку поступово і виникло російське кладовище
сент-Женєвьєв-де-Буа, на якому знайшов свій останній притулок і сам
матвій Федорович. він помер у парижі 21 грудня 1935 р.76
аналізуючи історичну долю цієї гілки роду маврогордато, ми мо-
жемо ще раз продемонструвати складний механізм функціонування хі-
оських фінансових кланів поза межами їхньої історичної батьківщині. З
одного боку, простежується надзвичайна замкненість цієї етносоціаль-
ної групи, яка виявлялася, перш за все, в близькокревних шлюбах та
родинному типі організації комерційних підприємств, з іншого – над-
звичайна гнучкість, вміння пристосовуватися, прагнення інкорпорува-
тися до місцевої еліти. політика хіосців була обережною, виваженою,
здебільшого успішною, а їхній внесок у всебічний розвиток нової бать-
ківщини величезний.
1 Argenti P. Libro d’oro de la noblesse de Chio: 2 vol. – London, 1955. –
V. 2. – P. 84, 88.
2 Російський державний історичний архів (далі – Рдіа), ф. 577, оп. 20,
спр. 477.
3 Аυγητίδης Κ. Θεóδωρος Παύλου Ροδοκανάκης. – Χίος, 2004. – Σ. 110.
4 Ibid. – Σ. 29.
5 Греки одессы. Именной указатель по метрическим книгам одесской
Греческой свято-троицкой церкви / авторы-сост.: л. Г. Белоусова, т. е. вол-
кова, Г. л. малинова, в. в. Харковенко. – одесса, 2004. – Ч. III : 1863–1874. –
с. 122–123.
6 там само. – 2000. – Ч. I : 1800–1831. – с. 156–157.
7 державний архів одеської області (далі – держархів одеської обл.),
ф. 37, оп. 6, спр. 55, арк. 292 зв.–293.
8 новороссийский календарь на 1864 год, издаваемый от Решельевского
лицея. – одесса, 1863. – отд. III. – с. 142.
9 Греки одессы … – Ч. I : 1800–1831. – с. 156–157.
10 там само. – 2002. – Ч. II : 1834–1852. – с. 172–173.
11 держархів одеської обл., ф. 37, оп. 13, спр. 467, арк. 57 зв.–58.
12 там само, ф. 2, оп. 4, спр. 5917, арк. 1–24 зв.
13 Греки одессы … – Ч. II : 1834–1852. – с. 172–173.
14 Argenti P. Op. cit. – V. 2. – P. 94, 124.
15 Греки одессы … – Ч. III : 1853–1874. – с. 122–123.
16 Παπουλίδης Κ. Οι Έλληνες της Οδησσού. – [Θεσσαλονίκη, 1999]. –
Σ. 291.
17 Рдіа, ф. 759, оп. 66, спр. 310.
18 Греки одессы … – 2005. – Ч. IV : 1875–1891. – с. 216–217.
19 Рдіа, ф. 759, оп. 66, спр. 310, арк. 1–2 зв.
20 Argenti P. Op. cit. – V. 2. – P. 94.
21 Ibid.
22 Ibid.
23 Греки одессы … – Ч. I : 1800–1831. – с. 248–249.
24 Рдіа, ф. 1343, оп. 29, спр. 1763, арк. 5–12.
25 там само; Греки одесы ... – Ч. III : 1853–1874. – с. 188–189.
85статті та повідомлення
26 Греки одесы ... – 2006. – Ч. V : 1802, 1892–1905. – с. 246–247.
27 Argenti P. Op. cit. – V. 2. – P. 94.
28 Piatigorskii G. The Cretan uprising of 1866–1869 and the Greeks of Odessa //
Modern Greek studies yearbook. – Minneapolis, 1998/1999. – Vol. 14/15. –
P. 133.
29 Argenti P. Op. cit. – V. 2. – P. 88, 94.
30 Греки одессы ... – Ч. III : 1853–1874. – с. 120–121.
31 Аυγητίδης Κ. Op. cit. – Σ. 59.
32 Ibid. – Σ. 75.
33 новороссийский календарь на 1864 год… – с. 3.
34 адрес-календарь Херсонской губернии на 1866 год… //
http://rodovoyegnezdo.narod.ru/Kherson/Adres-kalendar_1866_odesgrad.htm
35 одесса 1794–1894. Издание Городского общественного Управления к
столетию города. – одесса, 1895. – с. 100.
36 Piatigorskii G. ор. cit. – P. 134.
37 Рдіа, ф. 1343, оп. 29, спр. 1763, арк. 5 зв.
38 там само, ф. 583, оп. 17, спр. 925.
39 Argenti P. Op. cit. – V. 2. – P. 94.
40 Ibid. – P. 88, 94.
41 новороссийский календарь на 1864 год … – с. 142.
42 держархів одеської обл., ф. 37, оп. 13, спр. 368, арк. 64 зв.–65.
43 Греки одессы … – Ч. II: 1834–1852. – с. 172–173.
44 Рдіа, ф. 1343, оп. 25, спр. 15, арк. 5–10.
45 там само, ф. 733, оп. 123, спр. 1, арк. 1–11, 130–130 зв., 155.
46 там само, ф. 1343, оп. 25, спр. 15, арк. 5–10.
47 адрес-календарь одесского градоначальства на 1901 г. – одесса, 1900. –
арк. 219–221, 215, 235.
48 Рдіа, ф. 1343, оп. 25, спр. 15, арк. 5–10.
49 держархів одеської обл., ф. 367, оп. 1, спр. 4, арк. 18 зв.–19.
50 там само, ф. 765, оп. 1, спр. 3, арк. 42–44.
51 там само, ф. 2, оп. 1, спр. 1837, арк. 148–148 зв.
52 отчет о деятельности одесского отделения мариинского попечитель-
ства для призрения слепых за 1887 г. – одесса, 1888. – с. 3–4.
53 одесса 1794–1894 … – с. 743–744.
54 отчет о деятельности одесского отделения, состоящего под августейшим
покровительством ея Императорского величества государыни императрицы,
попечительства Императрицы марии александровны о слепых за 1892 г. –
одесса, 1893. – с. 6–7, 12, 20.
55 отчет состоящего под августейшим покровительством государыни
Императрицы марии Федоровны совета одесского отделения попечительства
Императрицы марии александровны о слепых за 1900 г. – одесса, 1901. –
с. 4 ; отчет состоящего под августейшим покровительством государыни
Императрицы марии Федоровны совета одесского отделения попечительства
Императрицы марии александровны о слепых за 1903 г. – одесса, 1904. –
с. 4.
56 Рдіа, ф. 759, оп. 34, спр. 770.
57 отчет состоящего под августейшим покровительством государыни
Императрицы марии Федоровны совета одесского отделения попечительства
статті та повідомлення86
Императрицы марии александровны о слепых за 1899 г. – одесса, 1900. –
с. 5–6.
58 Донцова Т. молдованка. Записки краеведа. – одесса, 2001. – с. 90.
59 Рдіа, ф. 1343, оп. 25, спр. 15, арк. 5–10.
60 держархів одеської обл., ф. 2, оп. 2, спр. 1625, арк. 1–3.
61 там само, арк. 2.
62 там само.
63 Рдіа, ф. 1343, оп. 25, спр. 15, арк. 12–13.
64 там само, арк. 16–17.
65 там само, арк. 19–19 зв.
66 там само, оп. 49, спр. 1021, арк. 6–6 зв.
67 держархів одеської обл., ф. 2, оп. 2, спр. 1625, арк. 1.
68 там само.
69 там само, ф. 35, оп. 1, спр. 27678, арк. 5.
70 Рдіа, ф. 1343, оп. 25, спр. 15, арк. 4 зв.; держархів одеської обл., ф. 35,
оп. 1, спр. 27678.
71 держархів одеської обл., ф. 35, оп. 1, спр. 27678, арк. 9–9 зв.
72 там само, арк. 9 зв.
73 там само. – арк. 14.
74 там само. – арк. 1–4, 10–13 зв.
75 докладніше про дачу маврогордато див.: Зуев В. И. Французский буль-
вар в городе одессе. – одесса, 1915.
76 новик. – 1936. – № 4. – с. 37 ; Грезин И. алфавитный список русских
захо ронений на кладбище в сент-Женевьев-де-Буа. – м., 2009. – с. 302.
на базе архивных документов, хранящихся в фондах Российского го-
сударственного исторического архива и Государственного архива одесской
области, осуществляется реконструкция истории и генеалогии одной из вет-
вей известного греческого рода маврогордато, переселившейся в начале
ХіХ в. в одессу с острова Хиос в Эгейском море. представители рода внесли
значительный вклад в экономическое и культурное процветание города. Боль-
шинство документов вводится в научный оборот впервые.
Ключевые слова: маврогордато; Хиос; род; купец; гильдия; банк; одес-
са; благотворительность; торговля; потомственный почетный гражданин; дво-
рянство.
On the basis of archival documents stored in the funds of the Russian State
Historical Archives and the State Archive of Odessa Oblast, there are made a
reconstruction of history and genealogy of one of the branches of the famous Greek
kind Mavrohordato that moved in the early nineteenth century to Odessa from the
island of Chios in the Aegean Sea. Representatives of the family made a significant
contribution to economic and cultural prosperity of the city. Most of the documents
introduced to the scientific first.
Keywords: Mavrohordato; Chios; kind; merchant; guild; bank; Odessa; charity;
trade; hereditary honorary citizen; nobility.
|