Формування особового складу працівників Земського архіву у Львові (1919–1933 рр.)
Досліджено процес формування особового складу працівників Земського
 архіву у Львові. Вивчено законодавчу базу, штатний розпис, службові ступені
 та кількісний склад. Охарактеризовано посадові обов’язки працівників та
 визначено рівень їх наукової кваліфікації. Особливу увагу...
Saved in:
| Published in: | Архіви України |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26310 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Формування особового складу працівників Земського архіву у Львові (1919–1933 рр.) / В. І. Доліновський // Архіви України. — 2010. — № 5. — С. 77-90. — Бібліогр.: 101 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860192634136428544 |
|---|---|
| author | Доліновський, В.І. |
| author_facet | Доліновський, В.І. |
| citation_txt | Формування особового складу працівників Земського архіву у Львові (1919–1933 рр.) / В. І. Доліновський // Архіви України. — 2010. — № 5. — С. 77-90. — Бібліогр.: 101 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Архіви України |
| description | Досліджено процес формування особового складу працівників Земського
архіву у Львові. Вивчено законодавчу базу, штатний розпис, службові ступені
та кількісний склад. Охарактеризовано посадові обов’язки працівників та
визначено рівень їх наукової кваліфікації. Особливу увагу приділено проблемі
переміщення архівних кадрів на посадах, що існували в архіві після його
включення до мережі державних архівів Польщі у 1919 р.
Исследован процесс формирования личного состава работников Земского
архива во Львове. Изучено законадательную базу, штатное рассписание, служебные
ступени и количественный состав. Охарактеризировано должностные
обязанности работников и определeн уровень их научной квалификации.
Особенное внимание уделено проблеме перемещения архивных кадров по
должностях, которые существовали в архиве после его присоединения к сети
государственных архивов Польши в 1919 г.
The process of staff formation of the Provincial Archives in Lviv is investigated
in the article. Also are studied the legislation, staff list, service levels and quantitative
composition, characterized the duties of employees and determined their level of
academic qualifications. Particular attention is paid to movement of the archival
staff after the inclusion of archive into the Polish State Archives in 1919.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:07:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
подія 77з історії архівів та архівних зібрань
УДК 930.25(477.83)"1919/1933"
В. І. ДолІноВсьКий*
ФормУВання особоВого сКлаДУ працІВниКІВ
ЗемсьКого архІВУ У льВоВІ (1919–1933 рр.)
досліджено процес формування особового складу працівників Земського
архіву у Львові. Вивчено законодавчу базу, штатний розпис, службові ступені
та кількісний склад. охарактеризовано посадові обов’язки працівників та
визначено рівень їх наукової кваліфікації. особливу увагу приділено проблемі
переміщення архівних кадрів на посадах, що існували в архіві після його
включення до мережі державних архівів польщі у 1919 р.
Ключові слова: Земський архів; персонал архіву; директор; кустош; архі
віст; асистент; аплікант; возний; посадові обов’язки.
Важливу роль у діяльності архівних установ відіграють працівники.
Від їхньої кількості, професійної кваліфікації та наукової активності за
лежить реалізація основних завдань архівів, пов’язаних зі збиранням,
опрацюванням та використанням документів, а також здійсненням на
укових досліджень.
проблема архівних кадрів у міжвоєнній польщі в історіографії ві
дображена не достатньо. Роль архівних працівників, діяльність яких
мала важливий вплив на загальну оцінку цього періоду в історії функ
ціонування польських державних архівних установ, не знайшла на
лежного місця у наукових дослідженнях. Характеристику тогочасного
персоналу архівів, його кількісного складу, зайнятості, рівня освіти та
форм архівної підготовки подають в окремих розділах своїх наукових
праць польські дослідники М. Лєвандовська1, і. МамчакГадковська2 та
А. Томчак3. проте окремого ґрунтовного дослідження цієї проблеми ні
в польській, ні в українській історіографії немає.
Метою дослідження є висвітлення особливостей формування осо
бового складу працівників Земського архіву. Це зумовило наступні за
вдання: відобразити процес формування службового персоналу архіву
та його кількісного складу; з’ясувати структуру зайнятості та посадові
* Доліновський Володимир Іванович – зберігач фондів відділу давніх актів
Центрального державного історичного архіву, м. Львів, аспірант кафед ри дав
ньої історії України та архівознавства Львівського національного універ си
тету імені івана Франка.
© В. і. доліновський, 2010
З ісТоРії АРХіВіВ ТА АРХіВниХ ЗібРАнь78
обов’язки архівних працівників; визначити рівень їх підготовки та на
укової кваліфікації.
поява у другій половині ХіХ ст. історичних архівів та поступове
перетворення їх у наукові установи спричинило потребу у висококва
ліфікованих працівниках. якщо в першій половині ХіХ ст. cлужбовий
персонал архівів складався з працівників, які не мали вищої освіти, то
наприкінці ХіХ ст. архівами керували знані науковці, нерідко профе
сори університетів, і працювали їх найздібніші учні4. Тон архівній ді
яльності почали завдавати не архівістислужбовці, а архівістиісторики,
часом правники, предметом наукових зацікавлень яких стала не лише
історія чи право, але й архівістика.
За період існування архіву (1784–1933 рр.5) штат працівників за
знав значних змін. У перші роки діяльності в архіві працювало лише
декілька осіб: регент і писарі. до обов’язків останніх належали пошук
документів і видача архівних довідок та копій6. після реорганізації
архіву в 1810 р. персонал складався з директора, архівіста, писаря та
старшого і молодшого судових виконавців7, а згідно з організаційним
статутом від 1877 р. – директора, одного ад’юнкта, чотирьох аплікантів
та сторожа8.
Відповідно до положень статуту директорами Крайових архівів мо
гли бути лише професори університетів, які своїми науковими працями
з історії чи права підтвердили вміння здійснювати керівництво діяль
ністю архівів9.
директор архіву, хоч і не був крайовим службовцем, здійснював
безпосереднє керівництво працівниками і контролював виконання
ними їх обов’язків. директор вів зовнішню політику архіву, підписував
всі акти, що виходили з його канцелярії, а також її внутрішню корес
понденцію. З цією метою він мав щоденно приходити до архіву. Крім
того його обов’язком було укладення книг, що зберігалися в архіві та
ведення індексів до них. У разі відсутності директора його обов’язки
виконував ад’юнкт і підписував за нього вихідну кореспонденцію з до
датком “в заступництві директора”10.
Ад’юнкти були крайовими службовцями з 6годинним робочим
днем. для отримання посади вони повинні були подати атестат зрі
лості з високими оцінками про закінчення вищої гімназії. В обов’язки
ад’юнктів входили контроль за станом та роботою архівних приміщень
(у них зберігалися ключі від вхідних дверей архіву і сховищ, вони слід
кували за відчиненням і зачиненням вікон), видача архівних докумен
тів користувачам та нагляд за ними, а також укладання витягів та копій
з документів. У вільний час вони виконували доручені директором за
вдання. За відсутності ад’юнкта його обов’язки виконував директор11.
на посаду апліканта могли претендувати лише студенти універси
тету історичних чи історикоправничих студій. Вона зобов’язувала до
З ісТоРії АРХіВіВ ТА АРХіВниХ ЗібРАнь 79
3годинного робочого дня. Апліканти, виконуючи обов’язки, які дору
чив їм директор, і працюючи з документами архіву, проходили своє
рідну підготовку до подальшої наукової діяльності. Аплікантура була
запроваджена як тимчасове заняття студентів на час університетського
навчання і не давала перспективи на продовження роботи в архівній
службі. співпраця аплікантів з архівом продовжувалася тільки тоді,
коли окремий кандидат в майбутньому виявив значні наукові результа
ти своєї праці, стаючи на цій підставі службовцем архіву. на практиці
інститут аплікантури виявився досить корисним. Через нього пройшов
ряд поважних науковців, таких як о. бальцер, б. барвінський, п. домб
ковський, Л. Фінкель, Г. полячківна, В. семковіч, с. соханєвіч, Й. сє
мєнський та ін.12.
допоміжні архівні працівники (архівні слуги), до яких, очевидно,
належав і сторож, зобов’язані були виконувати доручення директора
чи ад’юнкта, прибирати канцелярію й архівні приміщення, приносити
воду, розпалювати печі, переміщати і складати книги та акти, достав
ляти вихідну кореспонденцію13.
Відповідно до ухвали сейму 12 лютого 1897 р. штат працівників
архіву складався з директора, двох ад’юнктів 1 і 2 класу та двох аплі
кантів14.
Відродження самостійної польської держави після першої світової
війни створило підстави для організації нової архівної системи. Відпо
відно до положень декрету про організацію державних архівів та опіку
над архівними матеріалами з 7 лютого 1919 р., який визначав правові
та методичні засади функціонування архівів, 1 жовтня 1919 р. Крайо
вий архів гродських і земських актів підпорядковано Відділу держав
них архівів при Міністерстві Віросповідання та освіти у Варшаві. Його
назву було змінено на “Земський архів у Львові”15.
Включення архіву до мережі державних архівів принесло нові зміни
у штатний розпис. назви посад у державній архівній службі у міжво
єнний період змінювалися неодноразово. Відповідно до статей декрету
(24–26) службовий персонал архівів повинен був складатися з дирек
тора, архівістів, асистентів та практикантів. передбачалося також за
лучення до служби в архівах службовців канцелярії, гінців та возних16.
пізніше розширено і дещо змінено номенклатуру обов’язкових посад у
Відділі державних архівів та архівах. У 1924 р. це були посади: голов
ного директора державних архівів, директора архіву, кустоша архіву, а
також архівного асистента17. опрацьований в Міністерстві Віросповіда
ння та освіти в 1925 р. список запроваджував такі категорії архівних
посад: головний директор державних архівів, директор архіву, архів
ний кустош, архівіст, асистент та архівний помічник. на архівні звання
переведено також асесорів, тимчасових службовців, а також архівних
службовців18. Чергові зміни відбулися у 1930 р. із впровадженням по
З ісТоРії АРХіВіВ ТА АРХіВниХ ЗібРАнь80
сади архівного ад’юнкта19 та 1933 р., коли посаду головного директора
державних архівів замінено посадою директора державних архівів, а
директора архіву – посадою керівника20.
Відповідно до Закону про державну цивільну службу від 17 лю
того 1922 р. впроваджувався поділ архівного персоналу на три групи
залежно від освіти. до і групи належали працівники з вищою освітою,
що склали відповідні екзамени (в державній архівній службі цю групу
становили наукові кадри – директори, архівісти, асистенти і практикан
ти), до іі – з загальною чи професійною освітою, до ііі – з початковою
чи нижчою середньою (до двох останніх категорій входили асесори,
секретарі, нижчі службовці – архівні возні)21. Від наукових кадрів за
лежала наукова діяльність архівів і їх престиж у системі державної ад
міністрації другої Речі посполитої.
Варто зазначити, що на момент переходу у підпорядкування Відді
лу державних архівів персонал архіву залишився незмінним порівняно
з попередніми роками. більшість працівників були архівістами з бага
торічним стажем роботи. станом на 1 червня 1919 р. в архіві працюва
ли: директор – освальд бальцер, ад’юнкти 1 і 2 класу – Антоній про
хаска та Гелена полячківна, два апліканти – Антоній новак та Роман
Лютман, а також архівний сторож – ян Леткий22.
З часом виникала потреба перетворення цих посад у державні штатні
посади, що існували в інших державних архівах. Таким чином, дирек
тор архіву залишився б на своїй посаді, ад’юнкти стали б архівістами (1
і 2 класу), а сторож архіву отримав б посаду возного23. найбільш неви
значеним і дискусійним було питання інституту аплікантури. оскільки
в положеннях декрету її не було передбачено, постало питання, якій з
посад (асистента чи практиканта) вона повинна відповідати. Логічною
була б її відповідність посаді практиканта як найнижчій категорії ар
хівних працівників, проте служба практикантів в архіві не обмежува
лася періодом університетського навчання і на рівні з іншими вищими
службовцями зараховувалась до штату. Крім того практиканти повинні
були щоденно присвячувати архівній праці стільки ж часу що й інші
працівники, без права вести будьяку додаткову діяльність. Вони були
зобов’язані складати екзамен з архівістики перед Кваліфікаційною ко
місією для отримання права на підвищення в архівній службі24.
на пропозицію дирекції архіву Міністерство Віросповідання та
освіти розпорядженням 24 березня 1920 р. залишило інститут аплікан
тури без змін, визначаючи її як нештатну функцію25.
Коло робіт, які виконували архівні працівники, визначало поло
ження “обов’язки архівних службовців”, розіслане архівам у лютому
1919 р. Згідно з ним, до цих обов’язків належало не лише впорядку
вання архівних документів, укладення науководовідкового апарату
(інвентарів, каталогів, індексів і т. д.), але також наукове опрацювання
З ісТоРії АРХіВіВ ТА АРХіВниХ ЗібРАнь 81
і підготовка архівних документів до публікації. окрім того архівні пра
цівники зобов’язані були також вести діловодство архіву та розгляда
ти подані заяви. Вони повинні були здійснювати нагляд за читальним
залом і бібліотекою архіву, створювати належні умови для наукової
роботи дослідників. працівникам архівів заборонялося продавати чи
збирати рукописи та архівні документи у приватних цілях, а також без
дозволу Відділу державних архівів займатися поза роботою справами,
які були б прибутковими26.
директор архіву здійснював безпосереднє керівництво працівника
ми, відповідав за перебіг справ в архіві, а також за виконання урядових
наказів і окремих розпоряджень, повинен був дбати про поглиблення
знань службовців і їх професійне вдосконалення, а також слідкува
ти за виконанням доручених завдань. Відповідно до потреб директор
розпоряджався фінансами, призначеними для архіву, зберігав печатку
установи, підписував вихідну кореспонденцію і відповідав за цілісність
архіву. У разі відсутності директора заступництво переходило до най
досвідченішого архівіста27.
Згадане архівне положення запроваджувало в архіві 36годинний
робочий тиждень (6годинний день28), причому кожен працівник архіву
був зобов’язаний щоденно присвятити кілька годин науковій діяльності
й опрацюванню фахової літератури. Робочий час після обіду (з 15.00)
міг призначатися для нагляду за читальним залом29. У період з вересня
1919 до кінця 1921 р. у державних архівах для наукових службовців
було запроваджено 5годинний робочий день, проте 1 січня 1922 р. від
новлено 6годинний робочий день з обов’язком займатися науковою
діяльністю у післяслужбові години30.
спеціальні інструкції визначали також обов’язки нижчих службов
ців в державних архівах. до 1929 р. діяла інструкція, видана на підставі
ст. 96 Закону про державну цивільну службу від 17 лютого 1922 р.,
яка зобов’язувала нижчих службовців обслуговувати кабінети, архівні
сховища та будівлі. Ці обов’язки полягали в утриманні порядку, об
ігріванні, провітрюванні та освітленні приміщень, виконанні дрібних
ремонтних робіт, перенесенні актів, меблів та іншого рухомого майна
архіву, виконанні допоміжних робіт (шиття, ремонт та нумерація ак
тів31), забезпеченні архівних приміщень, що обігріваються, дровами32.
14 лютого 1929 р. було видано “положення про обов’язки ниж
чих службовців в державних архівах”, що визначало функції зберігачів
фондів, старших возних, возних і допоміжних возних33. Це положення,
яке фактично повторювало попередню інструкцію, зобов’язувало воз
них наглядати за кабінетами архіву та актами, що в них зберігалися,
за установками та інстанціями (телефонними, електричними, газовими,
водопровідними, каналізаційними), переміщати документи у сховищах,
З ісТоРії АРХіВіВ ТА АРХіВниХ ЗібРАнь82
переносити їх до кабінетів, читального залу та поза межі архіву, по
вертати на місце зберігання, а у позаслужбові години чергувати в чи
тальному залі34.
незважаючи на нові зміни у штатному розписі, назвах посад та по
садових інструкціях, кількість кадрів в архіві залишилася невеликою35.
Кількісний склад працівників архіву був незмінним протягом усього
міжвоєнного періоду і відповідно до даних за 1919, 1924, 1928, 1930–
1933 рр. становив 5 осіб (4 архівних та 1 нижчий службовець)36. Хоч
залишалася потреба розширення персоналу, через брак місця у робочих
кімнатах це питання не вдалося вирішити37.
о. бальцер залишався на посаді директора архіву протягом усього
періоду його існування.
Колишні ад’юнкти архіву отримали нові посади. А. прохаска – по
саду архівіста в VII службовому ступені38, а з 1 січня 1920 р. – кусто
ша39, Г. полячківна – асистента у VIII службовому ступені і лише з
15 жовтня 1921 р. – архівіста40.
найвищою посадою в архівній службі польщі у міжвоєнний період
була посада головного директора державних архівів, яка відповідала
V–IV службовому ступеню і була рівнозначною посаді директора де
партаменту Міністерства Віросповідання та освіти (IV–III службовий
ступінь). до керівних посад належали також посади директора архіву
(VI–V службовий ступінь) та кустоша (VI службовий ступінь). посада
директора була рівнозначною посаді директора музею чи бібліотеки, а
кустоша – посаді міністерського радника. Архівіст нарівні з бібліотека
рем та кустошем музею посідав VII–VI, а архівний асистент – VIII–VII
службові ступені. інші архівні працівники посідали значно нижчі служ
бові ступені41.
проект положень (“службовці наукової служби”) визначав групи
забезпечення для службовців державних архівів: 1). IV група забезпе
чення для директорів Головного Архіву давніх Актів, Архіву нових
Актів, Архіву Фінансів, державних архівів у познані та Львові; 2). V
група – директорів Архіву Міністерства Віросповідання та освіти, дер
жавних архівів у Любліні та Вільні, Земських архівів у Львові і Кра
кові, а також заступників директорів архівів; 3). VI група – старших
архівістів і кустошів архівів; 4). VII група – архівістів; 5). VIII група –
асистентів; 6). іХ група – наукових секретарів; 7). Х група – архівних
практикантів42.
Зміна службових ступенів і покращення забезпечення вищих служ
бовців архівів була предметом обговорень V сесії Архівної Ради у бе
резні 1928 р. на пропозицію Архівної Ради міністр віросповідання та
освіти затвердив зміни службових ступенів вищих архівних службовців,
а саме: головного директора державних архівів, директора та кустоша
З ісТоРії АРХіВіВ ТА АРХіВниХ ЗібРАнь 83
архіву. Згідно з цими змінами посада головного директора державних
архівів мала відповідати директору департаменту (це означало підви
щення з V–IV службового ступеня до IV–III ступеня), посада директора
архіву – начальнику відділу в центральних органах влади (з VI–V служ
бового ступеня до VI–V–IV), кустоша архіву – міністерському раднику
(з VI ступеня до VI–V)43.
сторож архіву я. Леткий отримав посаду возного в червні 1919 р.44,
а на посаді штатного службовця перебував з 1 жовтня 1919 р.45
на підставі Закону 13 липня 1920 р. про забезпечення державних та
нижчих службовців (ст. 13, 14) кожна посада нижчого службовця мала
відповідати одному з 9 встановлених ступенів забезпечення46. Архівних
возних було зараховано до 4 службового ступеня оплати разом з біблі
отечними та музейними службовцями47.
У жовтні 1920 р. дирекція Земського архіву порушувала питання
про підвищення я. Леткого до 5 ступеня нарівні з старшим бібліотеч
ними службовцем, вказуючи на його відмінну службову кваліфікацію,
високий рівень інтелігентності та дисциплінованість і сумлінність у
виконанні службових обов’язків48. проте Міністерство Віросповіда
ння та освіти відхилило цю пропозицію і залишило йому 4 службо
вий ступінь49. дирекція архіву звернулася до Відділу державних архі
вів з проханням взяти до уваги кваліфікацію я. Леткого і надати йому
6 службовий ступінь нарівні з бібліотечним возним50. проте і в цьому
проханні архів отримав відмову, оскільки, як повідомив Відділ держав
них архівів, Міністерство фінансів вже затвердило персональні кредити
на заробітні плати51. питання було вирішено 1 травня 1922 р., коли
возного архіву було підвищено до 5 службового ступеня52. Відповідно
до нього на підставі Закону 9 жовтня 1923 р. про забезпечення нижчих
службовців і війська (ст. 100), я. Леткому було надано XIV службовий
ступінь53. Відомості про надання йому XIV службового ступеня знахо
димо і у документах за 192754 та 1930 рр.55. Хоча у списку працівників
архіву від 17 квітня 1929 р. нижчий службовець архіву, яким був воз
ний, згадується у Хііі службовому ступені56.
З усіх посад, що існували в архіві, найбільше змін відбулося на по
саді апліканта. оскільки А. новак, і Р. Лютман у зв’язку з проходжен
ням військової служби перебували у відпустках, тимчасове виконання
обов’язків апліканта з 1 червня 1919 р. було доручено А. бєньковській,
студентці 4 року філософії історичного відділення Львівського універ
ситету57.
Аплікант А. новак, отримавши річне звільнення з військової служ
би, з 16 жовтня 1919 р. відновив свою діяльність в архіві58, проте вже
29 лютого 1920 р. звільнився з посади59. За іншими даними, він звіль
нився 1 березня 1920 р.60, а замість нього аплікантом 1 травня 1920 р.
З ісТоРії АРХіВіВ ТА АРХіВниХ ЗібРАнь84
було призначено А. бєньковську61. 15 березня 1920 р. відтермінуван
ня з військової служби (для продовження навчання) отримав й інший
аплікант – Р. Лютман – і з 1 квітня 1920 р. став до роботи62. проте
і він затримався на посаді ненадовго, бо вже з 21 червня 1920 р. був
співробітником пресового Відділу польського плебісцитового Коміса
ріату для Верхньої сілезії в битомі63. 22 серпня 1921 р. він знову зга
дується як працівник Земського архіву64. Ще раніше, 30 квітня 1921 р.
через хворобу з роботи змушена була звільнитися А. бєньковська65.
У зв’язку з цим, на пропозицію дирекції як заступника апліканта на
її місце 6 травня 1921 р. було прийнято В. Гейноша, студента права
2 року в Університеті66, а 11 травня 1921 р. затверджено на цій посаді
у Х службовому ступені67, хоча як аплікант він згадується ще 30 серпня
1919 р.68. Крім того, у 1922 р. В. Гейнош був також позаштатним пра
цівником Кодифікаційної комісії69.
1 листопада 1921 р. Г. полячківна, залишившись на посаді архівіс
та, отримала підвищення з VIII до VII службового ступеня70. пізніше,
1 лютого 1922 р. Р. Лютмана було призначено асистентом архіву в іХ
службовому ступені71. Того ж дня він склав службову присягу72. Його
звернення про підвищення на цій посаді до VIII службового ступеня
дирекція архіву не задовольнила, мотивуючи своє рішення відсутністю
у Р. Лютмана опублікованих наукових праць73. на цій посаді Р. Лют
ман перебував до 10 листопада 1923 р., коли його було призначено
асистентом Гданського відділу поморського державного архіву74 у VIII
службовому ступені75. За інформацією, яка зустрічається в інших доку
ментах, Р. Лютман звільнився з архіву 13 листопада 1923 р.76
після його звільнення в Земському архіві з’явилася вакансія на по
саду архівного службовця VIII службового ступеня. Відділ державних
архівів звернувся до дирекції з пропозицією перевести на цю посаду з
1 січня 1924 р. В. Гейноша77. дирекція її відхилила, мотивуючи своє
рішення тим, що В. Гейношу як апліканту, тобто позаштатному тимча
совому працівникові, не передбачено право автоматичного підвищен
ня на посаді. Актуальним це питання могло стати лише тоді, коли він
підтвердить свою наукову кваліфікацію78 (на той момент у В. Гейноша
не було жодної опублікованої наукової праці; до її написання він мав
намір приступити після отримання докторату права). Вже через рік,
22 лютого 1925 р., В. Гейнош за власним проханням отримав посаду
суддівського апліканта у Львівському окружному суді79 і 31 березня
1925 р. звільнився з архіву80.
після звільнення асистента Р. Лютмана та В. Гейноша, який викону
вав функції апліканта замість постійного асистента, посаду якого було
передбачено, з 1 квітня 1925 р. вакантними в архіві залишилося дві по
сади асистентів (єдиних молодших службовців). на них дирекція запро
З ісТоРії АРХіВіВ ТА АРХіВниХ ЗібРАнь 85
понувала старшого асистента кафедри польської історії у Львівському
університеті Кароля Малечинського та асистента (молодшого, пізніше
старшого) кафедри допоміжних історичних наук у цьому ж уні верситеті
Зигмунта Войцеховського81. Ґрунтовна підготовка обох кандидатів в га
лузі допоміжних історичних наук, попередній досвід роботи в універ
ситеті і бібліотеці, а також науковий доробок у вигляді опублікованих
праць, збільшували їх шанси на зайняття посад. проте відповідно до
рішення Відділу державних архівів вони могли бути зараховані до шта
ту архіву лише як контрактні службовці іХ службового ступеня82. Крім
того, К. Малечинський повинен був повідомити про те, чи має намір
поєднувати роботу в архіві з викладацькою діяльністю в університеті.
З 1 квітня 1925 р. К. Малечинський розпочав роботу в архіві83.
Згодом, 5 червня 1925 р. дирекція внесла пропозицію про переведення
його на посаду штатного асистента в VIII службовому ступені84, на яку
його було призначено (лише тимчасово) 1 липня 1925 р.85 на клопо
тання дирекції про заміщення К. Малечинським постійної штатної по
сади з 1 липня 1926 р.86 Відділ державних архівів відповів відмовою,
повідомивши, що не може виділити постійної посади, оскільки стабілі
зація посад в архівах ще не проведена87. питання про надання К. Ма
лечинському постійної посади піднімалося також 16 грудня 1926 р.88 та
29 квітня 1929 р.89
У такому складі штат архіву залишався до виходу А. прохаски на
пенсію 30 червня 1929 р.90 постало питання зайняття посади кустоша
архіву. дирекція запропонувала кандидатуру архівіста VII службового
ступеня Г. полячківни91. З 1 липня 1929 р. Г. полячківну було призна
чено кустошем архіву у VI службовому ступені92. її попередню посаду
зайняв тимчасовий асистент архіву у VIII службовому ступені К. Мале
чинський93. на посаду асистента, яка стала вакантною, зголосилися два
кандидати – А. Гілевич та В. Гейнош94.
дирекція архіву підтримала кандидатуру останнього, врахувавши
його вищу наукову кваліфікацію (наявність наукової праці), а також
попередню архівну практику на посаді апліката, і запропонувала нада
ти йому постійну посаду асистента без обов’язку тимчасової та контр
актної служби95. проте Відділ державних архівів згодився лише на
тимчасове призначення на посаду асистента у VIII службовому ступені
до часу складення ним практичного екзамену на службовця і категорії
в державній архівній службі96. 16 листопада 1929 р. В. Гейноша було
призначено тимчасовим службовцем архіву VII службового ступеня97.
проте у зв’язку із запізнілим звільненням зі служби у дрогобицькому
гродському суді до виконання своїх обов’язків в архіві приступив лише
з 16 грудня 1929 р.98 Тоді ж його повторно призначили тимчасовим
архівним службовцем VII службового ступеня99, а з 1 лютого 1930 р. –
архівістом у VII службовому ступені100.
З ісТоРії АРХіВіВ ТА АРХіВниХ ЗібРАнь86
Такий склад працівників архіву залишався до 1933 р. після смерті
о. бальцера, відповідно до розпорядження Міністра Віросповідання та
освіти від 24 травня 1933 р., Земський архів як окрему установу лікві
довано і з 1 липня 1933 р. разом з усіма фондами та персоналом при
єднано до державного архіву у Львові101.
досягнення архівів міжвоєнного періоду були б неможливі без
участі кваліфікованих кадрів. незважаючи на нечисленний персонал,
Земський архів досягнув високого наукового та організаційного рівня.
Тут сформувалася ціла школа істориківархівістів (о. бальцер, Г. по
лячківна, В. Гейнош, К. Малечинський), які роботу в архіві поєднували
з університетською працею. Завдяки їхньому професіоналізму, високо
му науковому авторитету, а також значній науковій активності Зем
ський архів у Львові міцно вписався в структуру державних архівних
установ міжвоєнної польщі.
1 Lewandowska M. Kadra archiwów państwowych w Polsce Ludowej 1945–
1983. – Warszawa–Łódź, 1988. – S. 9–30.
2 Mamczak-Gadkowska I. Archiwa Państwowe w II Rzeczypospolitej. –
Poznań, 2006. – S. 121–164.
3 Tomczak A. Rzut oka na dzieje archiwów polskich i na ich zadania // Archei
on. – 1966. – T. 43. – S. 55–82.
4 яскравим прикладом цього є бернардинський архів у Львові, який
очо лювали професори Львівського університету К. Ліске та о. бальцер, а
бага торічними працівниками були видатні науковці А. прохаска та Г. по
лячківна.
5 Архів засновано у 1784 р. після звезення до Львова документальних
ма те ріалів ліквідованих гродських і земських судів Галичини. Його офіційна
назва – “Caesareoregium antiquorum actorum terrestrium et castrensium Gal
iciensium tum corroborationis documentorum officium” (Цісарськокоролівський
уряд давніх галицьких гродських і земських актів і корроборації документів).
У 1810 р. його реорганізовано і підпорядковано Шляхетському судові у Львові.
21 серпня 1877 р., згідно ухвали сейму, архів перейшов у підпорядкування
Крайового відділу і отримав нову офіційну назву – Крайовий архів гродських
і земських актів у Львові.
6 Сварник И. И. старейшему архивохранилищу Украинской ссР – 200
лет // советские архивы. – 1985. – № 3. – с. 22.
7 Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі –
ЦдіАЛ України), ф. 145, оп. 1, спр. 9, арк. 13 зв.
8 Там само, спр. 4, арк. 4, 10.
9 Доліновський В. організація та комплектування бернардинського архіву
у Львові // Архіви України. – 2009. – № 5. – с. 70.
10 ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1, спр. 4, арк. 4 зв., 10 зв., 26–26 зв.; спр. 5,
арк. 4–4 зв., 9 зв.–10, 13 зв.–14, 17 зв.–18.
11 Там само, спр. 4, арк. 4–4 зв., 10–10 зв., 20, 26 зв.–27; спр. 5, арк. 1, 4
зв., 8, 10, 12, 14, 16, 18.
12 Там само, спр. 4, арк. 4 зв., 10 зв., 26 зв.–27; спр. 5, арк. 4 зв., 10, 14, 18;
спр. 9, арк. 16–16 зв.; спр. 11, арк. 13 зв.; спр. 256, арк. 47.
З ісТоРії АРХіВіВ ТА АРХіВниХ ЗібРАнь 87
13 Там само, спр. 4, арк. 26 зв.; спр. 5, арк. 4 зв., 10, 14, 18.
14 Sochaniewicz S. Archiwum krajowe aktów grodzkich i ziemskich we Lwow
ie. – Lwów, 1912.– S. 41. Згідно з даними, які подає польський дослідник
с. Цяра, посаду апліканта ліквідовано у 1897 р., а замість неї запроваджено
посаду ад’юнкта другого класу (S. Ciara. Życie codzienne i niecodzienne ar
chiwistów Archiwum Bernardyńskiego we Lwowie w dobie autonomii Galicji //
Wielokulturowe środowisko historyczne Lwowa w XIX i XX w. / За ред. Леоніда
Зашкільняка і Єжи Матерніцького. – Львів–Жешув, 2006. – Т. IV. – S. 44,
46). Цю саму інформацію знаходимо і в документах (ЦдіАЛ України, ф. 145,
оп. 1, спр. 9, арк. 15).
15 Archiwum Ziemskie we Lwowie w latach 1920–1926 // Archeion. – 1928. –
T. 3. – S. 185.
16 Dzieje archiwistyki polskiej. Wybor żródeł / Sierpowski. S., Matelski D. –
Poznań, 1988. – S. 36; Dzennik Praw Państwa Polskiego. – 1919. – Nr. 14. – Poz.
182; Dzennik Urzędowy Ministerstwa Wyznań Religijnych i Oswiecenia Publicz
nego Rzeczypospolitej Polskiej. – 1919. – Nr. 9. – Poz. 9. – S. 59.
17 Załącznik nr 8 do rozporządzenia Rady Ministrów z 26 czerwca 1924 r.
o ustanowieniu tabeli stanowisk we władach i urzędach państwowych // Dzennik
Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1924. – Nr. 64. – Poz. 631. – S. 948.
18 Mamczak-Gadkowska I. Archiwa Państwowe w II Rzeczypospolitej ... –
S. 125; Motas M. O przepisach archiwalnych w Polsce międzywojennej (1918–
1939) // Archeion. – 1968. – T. 48. – S. 124.
19 Robótka H., Ryszewski B., Tomczak A. Archiwistyka. – Warszawa, 1989. –
S. 341.
20 Tabela stanowisk dla władz, urzędów, zakładów i instytucyj państwowych.
Załącznik do rozporządzenia Rady Ministrów z 19 grudnia 1933 r. o ustanowienou
tabeli stanowisk we władach i urzędach państwowych // Dzennik Ustaw Rzeczy
pospolitej Polskiej. – 1933. – Nr. 102. – Poz. 780. – S. 2002.
21 Ustawa z dnia 17 lutego 1922 r. о państwowej służbie cywilnej // Dzennik
Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. –1922. – Nr. 21. – Poz. 164. – S. 335; Lewan-
dowska M. Kadra archiwów państwowych … – S. 13–15; Mamczak-Gadkowska I.
Archiwa Państwowe w II Rzeczypospolitej … – S. 125.
22 ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1, спр. 11, арк. 2 зв. о. бальцер займав
посаду директора архіву з 1 серпня 1891 р., А. прохаска працював з 18 червня
1878 р., Г. полячківна працювала в архіві у 1907–1908 та 1909–1911 рр., а на
посаді ад’юнкта перебувала з 1 серпня 1917 р., я. Леткий – з 6 червня 1913 р.,
А. новак – з 14 серпня 1916 р. і Р. Лютман – з 1 березня 1917 р.
23 ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1, спр. 11, арк. 4–4 зв.
24 Там само, арк. 14–14 зв.
25 Там само, спр. 256, арк. 47.
26 Piechota R., Jagiełło B., Motаs M. Pierwsze protokoły Rady Archiwalnej.
Regulaminy archiwalne // Teki archiwalne. Materiały źródłowe. – 1971. – T. XIII. –
S. 186–187.
27 Ibid. – S. 187.
28 Ці постанови спиралися на європейські зразки, а саме німецькі, де та
кож був встановлений 6–годинний робочий день для наукових службовців
архіву, а також 8–годинний для працівників адміністрації, канцелярських та
нижчих службовців.
29 Motаs M. Regulaminy archiwalne … – S. 187.
З ісТоРії АРХіВіВ ТА АРХіВниХ ЗібРАнь88
30 Mamczak-Gadkowska I. Archiwa Państwowe w II Rzeczypospolitej … –
S. 124.
31 дирекція архіву виступила з пропозицією викреслити цей пункт з поло
ження, оскільки, на її думку, некваліфіковане виконання таких робіт більше
загрожує їх знищенню, аніж консервації (ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1,
спр. 11, арк. 72).
32 Там само, ф. 776, оп. 1, спр. 1, арк. 8–9; ф. 145, оп. 1, спр. 11,
арк. 70–71.
33 Там само, ф. 776, оп. 1, спр. 1, арк. 20–21; ф. 145, оп. 1, спр. 15,
арк. 46–47.
34 Там само, ф. 145, оп. 1, спр. 15, арк. 46 зв.–47.
35 Загалом кількість архівних працівників у міжвоєнній польщі була не про
порційно малою стосовно до потреб архівів того часу, а також в порівнянні з
архівами за кордоном (Suchodolski W. Potrzeby archiwów państwowych w świetle
wniosków, zgłoszonych na Wrocławskiej Konferencji Archiwistów // Archeion. –
1948. – T. 18. – S. 48–49.)
36 Mamczak-Gadkowska I. Archiwa Państwowe w II Rzeczypospolitej ... –
S. 128.
37 ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1, спр. 11, арк. 4 зв.
38 на цій посаді він згадується 12 грудня 1919 р. (Там само, ф. 145, оп. 1,
спр. 255, арк. 52).
39 Skład osobowy Widziału Archiwów Państwowych i Archiwów Państwo
wych // Archeion. – 1928. – T. 4. – Dział urzędowy. – S. 206.
40 ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1, спр. 260, арк. 2 зв. Хоча на посаді архівіста
Г. полячківна згадується ще 7 січня 1920 р. (Там само, спр. 255, арк. 58).
41 Załącznik nr 8 do rozporządzenia Rady Ministrów z 26 czerwca 1924 r.
o ustanowieniu tabeli stanowisk we władach i urzędach państwowych // Dzennik
Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1924. – Nr. 64. – Poz. 631. – S. 948.
42 Mamczak-Gadkowska I. Archiwa Państwowe w II Rzeczypospolitej ... –
S. 127.
43 Protokół posiedzeń V Sesji Rady Archiwalnej w dn. 26–27 marca 1928 r. //
Archeion. – 1928. – T. 4. – S. 194.
44 ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1, спр. 11, арк. 10.
45 Там само, спр. 257, арк. 125.
46 Ustawa z dnia 13 lipca 1920 r. о uposażeniu urzędników i niższych funkc
jonarjuszów państwowych // Dzennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1920. –
Nr. 65. – Poz. 429. – S. 1114.
47 ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1, спр. 255, арк. 120.
48 Там само, спр. 11, арк. 12 зв.
49 Там само, спр. 256, арк. 12.
50 Там само, арк. 12 зв.
51 Там само, арк. 22.
52 Там само, арк. 44–44 зв.
53 Ustawa z dnia 9 paźdzernika 1923 r. о uposażeniu funkcjonarjuszów państwo
wych i wojska // Dzennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1923. – Nr. 116. –
Poz. 924. – S. 1402.
54 ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1, спр. 257, арк. 125.
55 Там само, спр. 260, арк. 61 зв.
56 Там само, спр. 16, арк. 76.
57 Там само, спр. 255, арк. 40.
З ісТоРії АРХіВіВ ТА АРХіВниХ ЗібРАнь 89
58 Там само, арк. 48.
59 Там само, арк. 66; спр. 11, арк. 29.
60 Там само, спр. 11, арк. 13.
61 Там само, спр. 255, арк. 88 зв.
62 Там само, арк. 84 зв.
63 Там само, арк.106, 108, 110, 117; спр. 256, арк. 1, 2, 5.
64 Там само, спр. 256, арк. 24.
65 Там само, арк. 7.
66 Там само, арк. 8–9.
67 Там само, арк. 14.
68 Там само, спр. 231, арк. 69.
69 Там само, спр. 10, арк. 48 зв.
70 Там само, спр. 256, арк. 29.
71 Там само, арк. 37.
72 Там само, арк. 39.
73 Там само, арк. 47–48 зв.
74 Гданський відділ перебував у стадії організації, і Міністерство закор
донних справ звернулося до Міністерства Віросповідання та Oсвіти з про по
зицією про призначення Р. Лютмана до роботи над прийманням архівних ма
те ріалів.
75 ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1, спр. 256, арк. 87.
76 Там само, спр. 257, арк. 158.
77 Там само, спр. 256, арк. 90.
78 Там само, арк. 95.
79 Там само, спр. 257, арк. 33.
80 Там само, арк. 33, 39.
81 Там само, арк 35–35 зв.
82 Там само, арк. 40.
83 Там само, арк. 47. інформації про відхилення кандидатури З. Войце
хов ського в документах не знайдено.
84 Там само, арк. 60.
85 Там само, арк. 65 зв.
86 Там само, арк. 100.
87 Там само, арк. 101.
88 Там само, спр. 11, арк. 95.
89 Там само, спр. 260, арк. 12 зв.
90 Там само, арк. 28; Ruch słuźbowy // Archeion. – 1929. – T. 5. – Dział
urzędowy. – S. 70.
91 ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1, спр. 260, арк. 2.
92 Там само, арк. 18; Ruch słuźbowy // Archeion. – 1929. – T. 5. – Dział
urzędowy. – S. 67.
93 ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1, спр. 260, арк. 29; Ruch słuźbowy //
Archeion. – 1929. – T. 5. – Dział urzędowy. –S. 68.
94 ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1, спр. 260, арк. 35.
95 Там само, арк. 36.
96 Там само, арк. 39.
97 Там само, арк. 51 зв.
98 Там само, арк. 56; Dzennik Urzędowy Ministerstwa Wyznań Religijnych
i Oswiecenia Publicznego Rzeczypospolitej Polsksej. Ruch słuźbowy. – 1930. –
Nr. 3. – Poz. 44. – S. 85.
З ісТоРії АРХіВіВ ТА АРХіВниХ ЗібРАнь90
99 ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1, спр. 260, арк. 59; Ruch słuźbowy //
Archeion. – 1930. – T. 6–7. – Dział urzędowy. – S. 147.
100 ЦдіАЛ України, ф. 145, оп. 1, спр. 260, арк. 65 зв.; Dzennik Urzędowy
Ministerstwa Wyznań Religijnych i Oswiecenia Publicznego Rzeczypospolitej Pol
sksej. Ruch słuźbowy. – 1930. – Nr. 6. – Рoz. 95. – S. 287; Ruch słuźbowy //
Archeion. – 1930. – T. 8. – Dział urzędowy. – S. 38.
101 ЦдіАЛ України, ф. 776, оп. 1, спр. 18, арк. 40; Dzennik Urzędowy
Ministerstwa Wyznań Religijnych i Oświecenia Publicznego. – 1933. – Nr. 6. –
Poz. 111. – S. 214; Sprawozdanie z działalności WAP w latach 1933 i 1934 //
Archeion. – 1935. – T. 13. – S. 156.
исследован процесс формирования личного состава работников Земского
архива во Львове. изучено законадательную базу, штатное рассписание, слу
жебные ступени и количественный состав. охарактеризировано должностные
обязанности работников и определëн уровень их научной квалификации.
особенное внимание уделено проблеме перемещения архивных кадров по
должностях, которые существовали в архиве после его присоединения к сети
государственных архивов польши в 1919 г.
Ключевые слова: Земский архив; персонал архива; директор; кустош;
архивист; асистент; апликант; возный; должностные обязанности.
The process of staff formation of the Provincial Archives in Lviv is investigated
in the article. Also are studied the legislation, staff list, service levels and quantitative
composition, characterized the duties of employees and determined their level of
academic qualifications. Particular attention is paid to movement of the archival
staff after the inclusion of archive into the Polish State Archives in 1919.
Keywords: Provincial Archives; archival staff; director; kustosh (custodian);
archivist; assistant; applicant; voznyy (supplier); duties.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26310 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-9466 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:07:04Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Доліновський, В.І. 2011-08-30T21:40:31Z 2011-08-30T21:40:31Z 2010 Формування особового складу працівників Земського архіву у Львові (1919–1933 рр.) / В. І. Доліновський // Архіви України. — 2010. — № 5. — С. 77-90. — Бібліогр.: 101 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26310 930.25(477.83)"1919/1933" Досліджено процес формування особового складу працівників Земського
 архіву у Львові. Вивчено законодавчу базу, штатний розпис, службові ступені
 та кількісний склад. Охарактеризовано посадові обов’язки працівників та
 визначено рівень їх наукової кваліфікації. Особливу увагу приділено проблемі
 переміщення архівних кадрів на посадах, що існували в архіві після його
 включення до мережі державних архівів Польщі у 1919 р. Исследован процесс формирования личного состава работников Земского
 архива во Львове. Изучено законадательную базу, штатное рассписание, служебные
 ступени и количественный состав. Охарактеризировано должностные
 обязанности работников и определeн уровень их научной квалификации.
 Особенное внимание уделено проблеме перемещения архивных кадров по
 должностях, которые существовали в архиве после его присоединения к сети
 государственных архивов Польши в 1919 г. The process of staff formation of the Provincial Archives in Lviv is investigated
 in the article. Also are studied the legislation, staff list, service levels and quantitative
 composition, characterized the duties of employees and determined their level of
 academic qualifications. Particular attention is paid to movement of the archival
 staff after the inclusion of archive into the Polish State Archives in 1919. uk Інститут історії України НАН України Архіви України З історії архівів та архівних зібрань Формування особового складу працівників Земського архіву у Львові (1919–1933 рр.) The Formation of Personal Staff of Provincial Archives in Lviv (1919–1933) Article published earlier |
| spellingShingle | Формування особового складу працівників Земського архіву у Львові (1919–1933 рр.) Доліновський, В.І. З історії архівів та архівних зібрань |
| title | Формування особового складу працівників Земського архіву у Львові (1919–1933 рр.) |
| title_alt | The Formation of Personal Staff of Provincial Archives in Lviv (1919–1933) |
| title_full | Формування особового складу працівників Земського архіву у Львові (1919–1933 рр.) |
| title_fullStr | Формування особового складу працівників Земського архіву у Львові (1919–1933 рр.) |
| title_full_unstemmed | Формування особового складу працівників Земського архіву у Львові (1919–1933 рр.) |
| title_short | Формування особового складу працівників Земського архіву у Львові (1919–1933 рр.) |
| title_sort | формування особового складу працівників земського архіву у львові (1919–1933 рр.) |
| topic | З історії архівів та архівних зібрань |
| topic_facet | З історії архівів та архівних зібрань |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26310 |
| work_keys_str_mv | AT dolínovsʹkiiví formuvannâosobovogoskladupracívnikívzemsʹkogoarhívuulʹvoví19191933rr AT dolínovsʹkiiví theformationofpersonalstaffofprovincialarchivesinlviv19191933 |