Іван Бутич – патріарх архівної справи
У статті розповідається про внесок видатного українського археографа та історика-джерелознавця другої половини ХХ ст. Івана Бутича до скарбниці національного джерелознавства: археографічні видання, джерелознавчої біографістики, спеціалізованих періодичних видань, краєзнавства....
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Series: | Архіви України |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26326 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Іван Бутич – патріарх архівної справи / І.Б. Гирич // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 274-279. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26326 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-263262025-06-03T16:07:19Z Іван Бутич – патріарх архівної справи Patriarch of Archives Гирич, І.Б. Особистості У статті розповідається про внесок видатного українського археографа та історика-джерелознавця другої половини ХХ ст. Івана Бутича до скарбниці національного джерелознавства: археографічні видання, джерелознавчої біографістики, спеціалізованих періодичних видань, краєзнавства. В статье идет речь о вкладе видающегося украинского археографа и историка-источниковеда второй половины ХХ в. Ивана Бутича в сокровищницу национального источниковедения: архиографические издания, биографистику, специализированние периодические издания, краеведение. The article discusses the contribution of the famous Ukrainian historian and arheohraf of second half of the XX century Ivan Bohun to the national Chronology: Archeography, Biohrafy, specialized periodicals publications. 2009 Article Іван Бутич – патріарх архівної справи / І.Б. Гирич // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 274-279. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26326 930.25(092)(477) uk Архіви України application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Особистості Особистості |
| spellingShingle |
Особистості Особистості Гирич, І.Б. Іван Бутич – патріарх архівної справи Архіви України |
| description |
У статті розповідається про внесок видатного українського археографа та історика-джерелознавця другої половини ХХ ст. Івана Бутича до скарбниці національного джерелознавства: археографічні видання, джерелознавчої біографістики, спеціалізованих періодичних видань, краєзнавства. |
| format |
Article |
| author |
Гирич, І.Б. |
| author_facet |
Гирич, І.Б. |
| author_sort |
Гирич, І.Б. |
| title |
Іван Бутич – патріарх архівної справи |
| title_short |
Іван Бутич – патріарх архівної справи |
| title_full |
Іван Бутич – патріарх архівної справи |
| title_fullStr |
Іван Бутич – патріарх архівної справи |
| title_full_unstemmed |
Іван Бутич – патріарх архівної справи |
| title_sort |
іван бутич – патріарх архівної справи |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Особистості |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26326 |
| citation_txt |
Іван Бутич – патріарх архівної справи / І.Б. Гирич // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 274-279. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT giričíb ívanbutičpatríarharhívnoíspravi AT giričíb patriarchofarchives |
| first_indexed |
2025-12-02T09:13:31Z |
| last_indexed |
2025-12-02T09:13:31Z |
| _version_ |
1850387266189393920 |
| fulltext |
ОсОбистОсті274
УДК 930.25(092)(477)
І. Б. Гирич*
Іван БУтич – ПатрІарх архІвної сПрави
У статті розповідається про внесок видатного українського археографа та
історика-джерелознавця другої половини ХХ ст. івана бутича до скарбниці
національного джерелознавства: археографічні видання, джерелознавчої біо-
графістики, спеціалізованих періодичних видань, краєзнавства.
Ключові слова: джерелознавство; археографія; журнал “Архіви Украї-
ни”; збірники документів; видавнича діяльність.
івану бутичу в цьому році виповни-
лося б дев’яносто (1919–2007)**. Його
називають патріархом української архів-
ної справи другої половини ХХ ст. і це
визначення видається надзвичайно слуш-
ним. Говорячи про видання документаль-
них джерел від кінця Другої світової ві-
йни і до здобуття Україною незалежності
постать івана Лукича, передусім у 1940–
1950-і рр., була чи не найпомітнішою в
галузі видання джерел. Як трапилося, що
тоталітарна система після ретельного ви-
полювання у 1930- ті рр. усіх ледь поміт-
них архівістів-істориків, дозволила працювати з документами людині,
яка стала продовжувачем справи постраждалих і примусово відлуче-
них від архівів В.Міяковського, В.Романовського, О.Оглоблина та ба-
гатьох інших джерелознавців! Не певний, що якби на місці і.бутича
був хтось інший, можливо навіть більш знаючий предмет архівіст, ми б
мали збірник “Документи б.Хмельницького” чи журнал “Архіви Укра-
їни”. тоталітарна система теж давала збої, за що ми їй повинні бути
вдячними, бо інакше ми б не мали тих видань, які сьогодні роблять
честь національній археографічній науці та видавничо-архівній прак-
тиці. схаменулася комуністична влада лише в часи маланчуківського
покосу 1972 р., коли саджали за “український буржуазний націоналізм”
* Гирич Ігор Борисович – завідувач відділом джерел ХіХ – початку ХХ ст.
інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського
НАНУ, кандидат історичних наук.
** Докладніші біографічні дані життя і діяльності і. бутича можна про-
чи тати: Гирич і. бутич іван Лукич (1919–2007) // Український археографічний
щорічник. – Вип. 12. – К., 2008. – с. 850–854; Його ж. Патріарх української
архівістики // Пам’ятки України. – 2008. – № 3. – с. 120–123.
© і. б. Гирич, 2009
ОсОбистОсті 275
дисидентів та виганяли з роботи таких відданих справі правдивої укра-
їнської історії людей, як іван бутич.
Усі великі проекти цього часу з видання документів ініціювали-
ся і переважно втілювалися у життя і. бутичем. Звичайно, найбіль-
шим таким проектом було заснування і редагування журналу “Архіви
України”, який завдяки і. бутичу перетворився з вузькоспеціального
архівно-інформаційного бюлетня на цікавий повноваговий історико-
джерелознавчий журнал, що у 1970-і роки був кращим від “Україн-
ського історичного журналу”. А як “пішли” і. бутича, то і “Архіви
України” дорівнялися по безбарвності тодішньому “УіЖ”. і. бутич мав
науково-організаційну харизму. До нього дослухалися всі знані вчені
України. Працювати в його “Архівах України”, “історичних джере-
лах та їх використанні” вважав за честь кожен справжній науковець-
джерелознавець. Варто лише згадати матеріали і. Крип’якевича,
Я.ісаєвича та Я.Дашкевича у цих виданнях, щоб ствердити авторитет-
ність і.бутича в інтелектуальних колах української інтелігенції. Завдя-
ки головному редактору і начальнику видавничого відділу Архівного
управління журнал “Архіви України” за десять років став періодичним
виданням, яке можна поставити в один ряд із такими національними
культурними досягненнями українців у сфері висвітлення нашого ми-
нулого, як “Основа”, “Киевская старина”, “Записки Наукового товари-
ства ім.Шевченка”, “Записки УНт”, “Україна”, “Український історик”.
іван Лукич в силу своїх невеликих можливостей, як відносно само-
стійний гравець у видавничо-архівній царині, намагався відроджувати
ті проекти незалежної української науки 1920-х років, які тодішня вла-
да перекреслила у часи сталінського лихоліття. Приміром, в “Архівах
України”. с. Єфремов, як голова комісії ВУАН з видання біографічного
словника діячів української землі, встиг підготувати перший том на лі-
теру “А”, але його було порізано на папір і здано в макулатуру. і. бу-
тич друкував з продовженнями у 1960-х рр. “Літературну Полтавщину”
Петра Ротача, яка була не звичайним продовженням відомих словників
культурних діячів Полтавщини і. Павловського, а фактично висвітлюва-
ла національну всеукраїнську працю людини, яка іноді лише формально
мала відношення до Полтавщини. ідеологічний дисонанс цих публікацій
відчувається, коли порівняти зі статтями про деяких з цих осіб в “Укра-
їнській радянській енциклопедії”. Але більшості з персоналій П. Ротача,
як людей непевних з комуністичної точки зору, взагалі годі було шука-
ти в “УРЕ”. Не випадково вже у 1970 р. з’явилася погромницька стаття
в “Зорі Полтавщини”, яка кваліфікувала публікацію П. Ротача, як ідей-
ний “чортополох”. і. бутич мав розуміти неминучу можливість таких
закидів, але публікував П.Ротача поки була можливість.
Після української революції 1917–1921 рр. Українська академія
наук планувала видати щоденник Олександра Кістяківського, одно-
ОсОбистОсті276
го з лідерів старої громади, але вже наступали часи цькувань “кла-
сового ворога” і проект на майже півстоліття був зданий в архів. У
1960-х рр. і. бутич розпочав роботу з видання щоденник О. Кістяків-
ського. Організував його копіювання, написання коментарів. Робота
була підготовлена, здана співробітниками ЦДіА України у м.Києві до
видавничо-редакційного відділу, потім до видавництва “Наукова дум-
ка”, але там цю справу не продовжили. В ідеологічній сфері наступала
доба В.Маланчука. Двотомник щоденника вже видав на поч. 1990-х рр.
інститут української археографії.
“Архіви” України” за і. бутича були, наскільки це було можливим
у тоталітарному суспільстві, трибуною захисту національних інтересів
перед централістичним тиском Москви в сфері історичної пам’яті. У
них друкувалися статті Ореста Мацюка – заступника директора ЦДіА
у Львові, в яких той відстоював першість українського книгодрукуван-
ня над московським (друкарня Дропана у Львові до 1564 р.). Ці статті
теж коштували О. Мацюкові та й редакторові “АУ” чималого. Ореста
Ярославовича запрошували до львівського обкому на “дружні бесіди”
з приводу “несвоєчасності” таких “нетактовних” стосовно “старшого
брата” публікацій.
і. бутич був ініціатором підготовки корпусу документів слідства
над кирило-мефодіївськими братчиками 1847 р. тритомник “Кирило-
Мефодіївське братство” так само побачив світ денне через двадцять
років по його підготовці. Знову ж на заваді стала доба “пізнього ре-
пресансу” Щербицького-Маланчука, що була проекцією брежнєвсько-
сусловської епохи більшовицького режиму сссР. і логіку цензорів
можна зрозуміти. Якщо М. Грушевський називав Кирило-Мефодіївське
товариство „лабораторією української суспільно-політичної думки”, то
як про цю лабораторію могла дізнатися пересічна радянська людина.
Отже, іван Лукич для церберів системи і в цьому питанні діяв як при-
хований “буржуазний націоналіст”.
іван бутич друкував матеріали з історії козацтва, литовсько-
польської доби, стверджуючи самобутність українського історичного
процесу. Коли він видавав універсали б. Хмельницького, то не побояв-
ся наводити посилання з праць М. Грушевського. На щастя, в суспіль-
стві тривала ще хрущовська відлига.
Чи не перебільшуємо ми опозиційності і. бутича до тодішнього ре-
жиму? і йому доводилося писати про “керівну та спрямовуючу силу
радянського суспільства”, згадувати і В. Леніна, і партію, що прине-
сли процвітання українському народові. Але хіба цього комусь вдалося
уникнути у ті часи! Хіба той же і. Крип’якевич не змушений був до-
стосовувати образ великого гетьмана до партійних вимог і говорити
про нього як про виразника “віковічних прагнень українського народу
до возз’єднання з Москвою”! Але ж ми знаємо, що писав і.Крип’якевич
ОсОбистОсті 277
у часи домінування історичної схеми М. Грушевського, його думок про
українську гетьманську державу середини ХVіі ст., його підручники
для галицької школи та для “Великої історії України” івана тиктора.
і якраз той-таки іван Петрович, помираючи, заповідає свій архів не
державній архівній установі (багато в ньому було “антирадянщини”), а
піклуванню разом із родичами іванові бутичеві. Ніби передаючи своє-
рідну державницько-інтелектуальну естафету від часів М. Грушевсько-
го, через добу визвольних змагань 1930–1950-х рр., добі новітнього
часу, яка має настати за компартійним пануванням.
Неперіодичний збірник “історичні джерела та їх використання
“було річчю неможливою для культурної атмосфери радянського сус-
пільства за брежнєвшино-сусловщини – такі видання мали далеко не всі
радянські республіки. Це була не рознарядка згори, а чергова бутичева
ініціатива. Діяла інерція післявідлижного часу і в нього встиг вписатися
і. бутич. Необхідний був орган для друку спеціального архівознавчого
матеріалу, який збирався в ході науково-практичних семінарів на базі
центральних державних архівів. сьогоднішні архівно-джерелознавчі
збір ники Українського науково-дослідного інституту архівної справи
та до кументознавства, започатковані іриною Матяш, можна розглядати
як про довження “історичних джерел...” івана бутича.
Другим великим проектом івана Лукича був корпус дипломатарію
українських гетьманів. Цілком “антирадянська” для влади задумка, бо
свідчила про існування Української козацької держави. Не випадково
перший том вийшов у часи М. Хрущова, а відроджена вона була вже в
інституті української археографії та джерелознавства імені М. с. Гру-
іван бутич під час святкування свого 85-річчя. 2004 р.
ОсОбистОсті278
шевського після 1991 року. тоді вже за упорядництвом івана Лукича
протягом п’ятнадцяти років вийшли томи універсалів б. Хмельниць-
кого, і. самойловича, і. Мазепи, П. скоропадського й П. Полуботка.
і. бутич не займався прилюдним прокламуванням своїх державницьких
інтенцій, а просто роками збирав універсали, чекав слушної години для
їхньої публікації.
третім великим проектом і. бутича було виданння документів і
мате ріалів про видатних діячів української культури і суспільно-полі-
тичного життя ХіХ ст. тих українців, які і завдяки яким була власне і
виборена українська держава у ХХ ст. Розпочинати цю серію мав збір-
ник документів про т.Шевченка, що вийшов до 50-річчя з дня смерті
Кобзаря. Наступні томи наспіла та ж участь, що і дипломатарію геть-
манів та щоденника О. Кістяківського. Вони потрапили в число небла-
гонадійних видань і їх поява затягнулася на десятиліття. Звичайно, не
всі книжки вийшли змістовно рівними і повноцінними, але й сьогодні
збірники документів про і. Франка, Лесю Українку, М. Драгоманова і
В. Гнатюка – підставова лектура для вивчення їхнього життя і діяль-
ності.
Пішовши не зі своєї волі з архівної системи, і. бутич взявся за ще
один , непідйомний здавалося великий проект – двадцятип’ятитомник
“історії міст і сіл УРсР”, головним редактором якого був Петро тронь-
ко, а фактичним виконавцем іван бутич. На нього пішло теж більше
десяти років життя. Окремі томи від початку до кінця редагував іван
Лукич. Крім редактури, велося колосальне листування і зустрічі як з
професійними істориками, так із аматорами-краєзнавцями. В резуль-
таті, попри несхвальне ставлення влади до історії до 1917 року було
зібрано величезний матеріал до історії населених пунктів України за
багато століть. Україна отримала багатотомник, аналогів якого не мала
жодна республіка Радянського союзу. сьогодні ми можемо критикува-
ти її за однобокість і численні лакуни, але і. бутич зробив усе можливе,
щоб такої однобокості і пропусків було якомога менше.
Уже у 1980-і рр. своєрідним продовженням “історії міст і сіл УРсР”
стали три томи довідників, де історичний матеріал все ж превалював
над ідеологією. Йдеться про енциклопедичні довідники “Київ”, “Черні-
гівщина” і “Полтавщина”. Це також колективна праця, серцем і розу-
мом якої була самовіддана робота івана Лукича.
Він був надзвичайно скромною людиною. З його поведінки і роз-
мови ніколи ніхто не міг здогадатися, що він колись був фактично
другою людиною, після начальника Архівного управління УРсР, в ар-
хівній системі України. Органічно не сприймав будь-яку чиновницьку
зарозумілість, начальницьку пихатість, був органічним демократом у
спілкуванні. Цінував лише людей справи, любив фахівців і архівних
трудівників таких, як він сам – непримітних археографів-трудяг. Завжди
ОсОбистОсті 279
йшов назустріч молоді. Допомагав консультаціями, запрошував додо-
му, читав опуси істориків-початківців. Не терпів усіляків помпезних
святкувань. Коли йому самому виповнювався ювілейний рік, намагався
кудись виїхати з Києва, не у відпустку, а попрацювати в архівах.
іван Лукич був правдивим (бо ніколи цього не демонстрував на-
зовні) українським патріотом-громадянином. Це він допоміг влашту-
ватися на роботу у ЦДіА України у м.Києві зацькованому органами
КГб поетові Василеві стусу та останньому головнокомандувачу УПА
Василеві Куку. Останній залишався вірним другом і.бутича до остан-
ніх днів його життя.
і. бутич був легендарною особистістю ще за свого життя. Коли я
у 1979 р. потрапив в архів, він вже давно працював в УРЕ, але в іс-
торичному архіві його ім’я завжди було на слуху. Всі архівісти його
прізвище вимовляли з великою повагою і найбільшим пієтетом. Я по-
стійно бачив його в читальному залі архіву, майже щодня з відкриттям
читального залу і до його закриття, він сидів за рукописами своїх улю-
блених універсалів. Це була людина надзвичайного обов’язку перед
працею свого життя.
Він прожив велике життя, сповнене щоденною роботою і в архіві, і
вдома. Архівний пошук і видання джерел було для нього не виконанням
службового обов’язку, а життєвою необхідністю, як дихання повітрям.
Він залишив по собі учнів. Нинішня українська археографія – справа
його рук і розуму. Він належить до тих людей, значення діяльності
яких стає помітнішим з часом.
В статье идет речь о вкладе видающегося украинского археографа и
историка-источниковеда второй половины ХХ в. ивана бутича в сокровищ-
ницу национального источниковедения: архиографические издания, биогра-
фистику, специализированние периодические издания, краеведение.
Ключевые слова: источниковедение; архиография; журнал “Архіви
України”; сборник документов; издательская деятельность.
The article discusses the contribution of the famous Ukrainian historian and
arheohraf of second half of the XX century Ivan Bohun to the national Chronology:
Archeography, Biohrafy, specialized periodicals publications.
Keywords: Chronology; Archeography; magazine “Archives of Ukraine”;
collections of documents; publishing.
|