Щоденники Вероніки Черняхівської як джерело до реконструкції її просопографічного портрета
Saved in:
| Published in: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2008
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26396 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Щоденники Вероніки Черняхівської як джерело до реконструкції її просопографічного портрета / О. Кірієнко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 361-382. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26396 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кірієнко, О. 2011-08-31T18:03:27Z 2011-08-31T18:03:27Z 2008 Щоденники Вероніки Черняхівської як джерело до реконструкції її просопографічного портрета / О. Кірієнко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 361-382. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. XXXX-0076 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26396 uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Щоденники Вероніки Черняхівської як джерело до реконструкції її просопографічного портрета Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Щоденники Вероніки Черняхівської як джерело до реконструкції її просопографічного портрета |
| spellingShingle |
Щоденники Вероніки Черняхівської як джерело до реконструкції її просопографічного портрета Кірієнко, О. |
| title_short |
Щоденники Вероніки Черняхівської як джерело до реконструкції її просопографічного портрета |
| title_full |
Щоденники Вероніки Черняхівської як джерело до реконструкції її просопографічного портрета |
| title_fullStr |
Щоденники Вероніки Черняхівської як джерело до реконструкції її просопографічного портрета |
| title_full_unstemmed |
Щоденники Вероніки Черняхівської як джерело до реконструкції її просопографічного портрета |
| title_sort |
щоденники вероніки черняхівської як джерело до реконструкції її просопографічного портрета |
| author |
Кірієнко, О. |
| author_facet |
Кірієнко, О. |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0076 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26396 |
| citation_txt |
Щоденники Вероніки Черняхівської як джерело до реконструкції її просопографічного портрета / О. Кірієнко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 361-382. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kíríênkoo ŝodennikiveroníkičernâhívsʹkoíâkdžerelodorekonstrukcííííprosopografíčnogoportreta |
| first_indexed |
2025-11-25T23:50:27Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:50:27Z |
| _version_ |
1850585411898834944 |
| fulltext |
361
Поетка і перекладачка Вероніка Олександрівна Черняхівська
(1900–1938) була донькою відомої української письменниці і гро-
мадської діячки Людмили Михайлівни Старицької–Черняхів-
ської1 та онукою видатного українського драматурга, корифея
українського театру Михайла Петровича Старицького2. Доля
Вероніки – ніби символ долі української інтелігенції молодшого
покоління, того прошарку еліти, що сформувався на значних здо-
бутках національної культури кінця ХІХ століття та був знище-
ний у період лютування сталінських репресій 30 років ХХ ст.
Тривалий час ім’я та творчий доробок Вероніки Олексан-
дрівни перебували у забутті. Після 1990 р. постать В. О. Черня-
хівської почала привертати увагу дослідників, але і до сьогодніш-
нього дня вивчена вона недостатньо. Потребує уточнення і
доповнення ряд важливих моментів у біографії письменниці та
дослідження її творчого доробку. В контексті сучасних історич-
них досліджень не менш важливою справою є робота над ство-
ренням просопографічного портрета В. О. Черняхівської як чле-
на визначної родини Старицьких–Черняхівських–Стешенків, та
однієї з представників української інтелігенції 20–30 рр. ХХ ст.
Вирішення цієї проблеми, в свою чергу, потребує виявлення та
дослідження джерельної бази, визначення цінності та інформа-
тивних можливостей окремих її компонентів. Метою даної публі-
кації є дослідження щоденників Вероніки Олександрівни, як од-
ного з основних джерел до реконструкції її просопографічного
портрета, визначення їх специфіки, інформативних можливос-
Ольга КІРІЄНКО (Київ)
Щоденники Вероніки Черняхівської
як джерело до реконструкції
її просопографічного портрета
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
362 363
особистий архів, який зберігається у фондах Музею видатних
діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Па-
наса Саксаганського та Михайла Старицького і є частиною
родинного архіву Старицьких–Черняхівських–Стешенків. Дру-
гою групою матеріалів, щоправда малочисельною, є судово-слід-
чі документи – справа арешту Вероніки Олександрівни у зв’язку
з процесом „Спілки Визволення України” 1929 року8, справа
арешту 1938 року (у двох томах)9, сюди ж можна віднести слідчі
справи інших представників родини Старицьких та їхнього ото-
чення, що містять матеріали до біографії поетки та перекладачки,
серед них варто назвати справи Л. М. Старицької–Черняхівської,
О. Г. Черняховського, С. О. Єфремова, В. Ф. Дурдуківського,
А. В. Ніковського, В. М. Чеховського та ін., що зберігаються у
галузевому архіві Служби Безпеки України, а також слідчу спра-
ву двоюрідного брата Вероніки, Ярослава Стешенка (1904–1939),
яка зараз знаходиться у фондах Центрального державного архіву
громадських об’єднань України. Наступним видом джерел є спо-
гади про родину Черняхівських, які містять чимало інформації
щодо долі Вероніки. При дослідженні долі В. О. Черняхівської
як письменниці та перекладачки варто закцентувати увагу і на її
творчій спадщині – перекладах, оригінальних поезіях, дитячих
творах, звернувшись при тому і до поодиноких критичних зауваг
щодо них, які друкувалися у періодиці 20–30-х років минулого
століття. Але, як було вище зазначено, у даній статті зупинимося
на одному з найважливіших джерел для розкриття образу Веро-
ніки Олександрівни – на її щоденниках, як на матеріалах, де до-
сить повно розкриваються не лише життєві обставини, а й внут-
рішній світ жінки.
При відтворенні біографії тієї чи іншої постаті одним з най-
вагоміших джерел є щоденники. Саме у них, особливо якщо вони
охоплюють більш-менш тривалий період, фіксуються не лише
життєві факти, а більше ніж у будь-яких інших матеріалах вияв-
ляється психіка людини, настрої, вірування, зацікавлення, смаки.
У більшості з них віддзеркалюються сімейні стосунки, інтимні
сторони життя. Разом з тим вони можуть фіксувати і події дер-
жавного, політичного значення, згадка про них, навіть якщо автор
тей, значення порівняно з іншими джерелами для доповнення
вже відомої сучасній українській історіографії інформації про її
долю.
Особистість Вероніки, її біографія, наповнена як романтич-
ними сюжетами, так і трагічними моментами, час від часу і рані-
ше привертала увагу науковців та публіцистів. Перші згадки про
неї з’явились у публікаціях представників української діаспори
у зв’язку з постаттю її матері. Більшість цих статей рясніє майже
детективними моментами, але подана у них інформація є не
завжди достовірною і часто не відповідає дійсним фактам життя
письменниці3. Після здобуття Україною незалежності та повер-
нення до наукового та публіцистичного обігу імен репресованих
членів родини Старицьких до постаті письменниці звернувся
Юрій Хорунжий, він присвятив В. О. Черняхівській кілька статей
у періодиці та розділ у книзі „Шляхетні українки”4. У редагова-
ному ним журналі політв’язнів та репресованих „Зона” з’явились
перші публікації елементів творчої та епістолярної спадщини,
серед них і уривки з щоденників Вероніки Черняхівської5, було
надруковано спогади про неї Алли Грінченко6, яка в дитинстві
чимало спілкувалась з Веронікою.7 Варто зауважити, що при на-
писанні розділу у книзі “Шляхетні українки” Ю. М. Хорунжий
згадує про щоденникові записи В. О. Черняхівської, але відомості
взяті із них досить фрагментарні, ілюструють лише кілька фактів
з її біографії. Опубліковані ж у № 13 журналу „Зона” невеликі
за обсягом уривки з „Щоденника” Вероніки Олександрівни дату-
ються 1922 р. і дають ілюстрацію лише до окремих моментів її
подружнього життя.
Таким чином, до сьогоднішнього дня відсутнє повноцінне
дослідження щоденників В. О. Черняхівської, які є важливим
джерелом при вивченні її життєвого та творчого шляху, одним з
найвагоміших компонентів джерельної бази при створенні просо-
пографічного портрету.
Загалом джерельну базу для реставрації біографії та дослі-
дження творчого доробку В. О. Черняхівської можна поділити
на три групи. Перша – щоденники, листи, записники, чернетки
та рукописи творів і перекладів письменниці. Все це складає її
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
364 365
театром, у підлітковому віці мріяла про сцену. 1918 року з зо-
лотою медаллю закінчила Другу українську гімназію ім. Кирило-
Мефодіївського братства, за радянських часів здобула вищу
економічну освіту, але пішла працювати за покликанням – пере-
кладачкою, перекладала як фахову літературу так і твори світових
класиків – Джека Лондона, Еміля Золя, Чарльза Діккенса, Стен-
даля, Гі де Мопассана. Але життя В. О. Черняхівської було обі-
рвано рішенням трійки при Київському облуправлінні НКВД
УРСР. За сфабрикованим звинуваченням у шпигунстві на користь
Німеччини 23 вересня 1938 року Вероніку було розстріляно11.
Про трагічну долю Вероніки Олександрівни Черняхівської дізна-
лися лише 1990 року, коли на запит Музею видатних діячів укра-
їнської культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Сакса-
ганського та Михайла Старицького була видана довідка КДБ
УРСР про її реабілітацію12.
1917 року, в період з якого беруть початок записи у щоден-
никах, розпочалася нова сторінка в житті Вероніки: по-перше,
вона однією з перших вступила до Другої української гімназії
імені Кирило-Мефодіївського братства, навчання в новому закла-
ді суттєво відрізнялося від навчання у жіночій гімназії царських
часів, і враження від цього, щоправда дуже особисті, юна гімна-
зистка неодмінно фіксувала у щоденнику. По друге, саме в цей
час вона зустріла своє перше справжнє кохання – офіцера Костян-
тина Велігорського13. Тема нещасливого, розбитого війною ко-
хання стала лейтмотивом у щоденниках Вероніки.
Аналітична та синтетична критика джерела дає підстави для
висновку, що перед нами оригінальний, автентичний документ,
про це свідчить аналіз почерку Вероніки Олександрівни, порів-
няння щоденників з іншими видами її рукописів. Збереглося три
щоденники В. О. Черняхівської: 1) 1917–1918 рр.14, 2) 1918–
1919 рр., в нього ж вкладено частину зошита без обкладинки з
записами за 1920 р.15, 3) 1922–1924 рр.16, всі вони написані у
загальних зошитах в лінійку, писані чорним, фіолетовим, черво-
ним чорнилом, подекуди хімічним олівцем. Щоденник 1917–
1918 рр. вміщено у зошиті в твердій обкладинці, обсягом у 132
аркуші, перший запис датований 1 жовтня 1917 р., останній –
не був державним чи політичним діячем, вже говорить про те,
що вони відігравали певну роль у його житті, принаймні у сенсі
переживань та роздумів.
Різні люди пишуть щоденники з різною метою – для реєстра-
ції подій, самоспостереження, морального чи професійного са-
мовдосконалення, як матеріал для майбутніх записок чи нарисів.
Але у будь-яких випадках у щоденниках присутня особистість
автора, яка віддзеркалюється з різних сторін. Час від часу, особ-
ливо у не фаховій, довідковій літературі можна зустріти визна-
чення щоденника, як літературного жанру, позначеного високою
чесністю і відвертістю оповіді. Як доводять сучасні досліджен-
ня10, це не завжди буває так. Не рідко при вивченні цих джерел
можна виявити відкриті, або ж завуальовані зізнання авторів
щодо неправдивості написаного. Часто щоденники пишуться не
лише для себе, і це, в свою чергу, суттєво впливає на подану в
них інформацію, а отже вимагає і спеціального підходу до їх
використання як історичного джерела. Ці моменти необхідно
враховувати при використанні подібних матеріалів. Як видно з
щоденників Вероніки Черняхівської, вона вела записи з метою
самоспостереження, прагнула до фіксації власних переживань
та вражень, але найголовніше – щоденники давали можливість
дівчині створити окремий, досконалий, віртуальний світ.
У фондах Музею Михайла Старицького, що входить до ком-
плексу Музей видатних діячів української культури, зберігається
три щоденника В. О. Черняхівської, що охоплюють період з 1917
по 1924 рр. Як видно, час написання документів збігається з най-
драматичнішими роками в нашій історії. Саме на часи визволь-
них змагань та становлення радянської влади на українських
теренах припала юність майбутньої письменниці та перекладач-
ки. Але перед тим як перейти до безпосереднього розгляду доку-
ментів, коротко оглянемо основні віхи біографії В. О. Черня-
хівської.
Вероніка народилась 25 квітня 1900 року. Дівчина вихо-
вувалась у вишуканій мистецькій атмосфері, що панувала як в
родині її батьків, так і в сім’ї діда – М. П. Старицького, з дитин-
ства захоплювалась літературою, іноземними мовами, музикою,
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
366 367
армії, згадки про битву під Крутами, пересування військових
частин української армії, оцінки дівчиною тогочасних політич-
ний подій, негативні характеристики умов життя 1922–1924
роках. Детальніше розглянувши вилучення з тексту документів,
можна зробити такі висновки. Аркуші, вирізані повністю, мають
відповідати записам на часових проміжках: між першим січня
та 25 лютого 1918 р., кінця березня – початок квітня 1918 р., в
період між 3 і 16 вересня 1918 р., кінця жовтня 1918, початку
листопаду 1918 р., середина грудня 1918 р., 21 січня – 2 лютого
1919 р., 24–25 лютого, кінець квітня – початок травня 1919 р.,
перша половина грудня 1919 р., кінця лютого 1920 р., кінець
травня – середина липня 1922 р., середина лютого 1923 р. Біль-
шість з них збігається з етапними в історії нашої держави істо-
ричними подіями – проголошення ІV Універсалу Центральної
Ради, захоплення у січні 1918 р. Києва більшовиками, зміна уря-
дів (вступ до Києва Директорії), проголошення злуки ЗУНР та
УНР, вступ до Києва радянських військ у лютому та грудні
1919 р., часи нестабільної ситуації вже після встановленні радян-
ської влади та ін.
Значна частина записів у щоденниках збереглася у фрагмен-
тарному вигляді – адже частина аркушів була обірвана або ж
вирізана. Найчастіше це записи, в яких В. О. Черняхівська міркує
про місцезнаходження та загибель К. Велігорського20, у щоден-
нику за 1917–1918 рр. видалено фрагмент аркуша з кінцівкою
поезії Вероніки „Мое покаяние”21, згадка про смерть І. М. Сте-
шенка22, роздуми про умови життя за часів громадянської війни
та в період становлення радянської влади та ставлення до цих
подій23. Наприклад, запис від 22 грудня 1917 року*: “Сижу я
собі сьогодні в самому мінорному настрою і учу урок музики,
коли це чую різкий, рішучий дзвіночок, біжу одчиняти двері, а в
душі і надія і страх – одчиняю – Кока! Він був такий добрий, що
виконав моє прохання і зайшов за мною. Він попрохав мене за-
грати йому в останній раз вальс з „Ноктюрна”, а потім ми одпра-
* Тут і далі цитати з щоденників В. О. Черняхівської подаємо зі збере-
женням авторської орфографії.
25 вересня 1918, сюди ж вкладено 7 аркушів з фрагментами за-
писів зроблених протягом року. Щоденник за 1918–1919, 1920 рр.
написано у зошиті в м’якій шкіряній обкладинці, записи налі-
чують усього 79 аркушів, у нього вкладено частину зошита в
лінійку без обкладинки із записами за 1920 р., усього в зшитку
108 аркушів. Записи охоплюють період 28 вересня 1918 р. до 17
березня 1920. Третій, останній щоденник 1922–1924 рр. міс-
титься у зошиті у твердій обкладинці з підписом І. Євлашенко17
„З природи”18, налічує 55 аркушів, щоденникові записи на арку-
шах 1–43 охоплюють період від 4 січня 1922 р. до 30 січня
1924 р., далі з 44 по 55 аркушах чернетки з фрагментами творів,
вправи з іноземних мов записані рукою Вероніки.
Мова документів здебільшого українська, час від часу з’яв-
ляються записи російською та французькою. У перших двох що-
денниках записи регулярні, поденні. Але зустрічаються і перерви,
продиктовані складними життєвими обставинами воєнних років,
коли дівчина не мала змоги занотовувати. У щоденнику 1917–
1918 років паузи у період з 1 січня до 25 лютого 1918 р., від
1 липня до 25 серпня (в цей час перебувала з батьками на дачі в
Плютах). Записи 20-х нерегулярні, у щоденнику за 1922–1924
роки трапляються досить значні перерви кілька місяців, місяць,
кілька тижнів. Перерви у нотатках за 1917–1920 рр. трапляються
і тому, що деякі аркуші були пізніше вирвані. Однією з особли-
востей, (чи не найголовнішою) щоденників В. О. Черняхівської
є те, що чимало записів у них ретельно замальовано або стерто,
а деякі фрагменти, або навіть і цілі аркуші вирізано. Судячи з
усього, це було зроблено пізніше часу написання, найвірогідніше
в 1930-х роках, коли Вероніка перебувала під арештом, можна
припустити, що батьки, щоб запобігти використанню документів
при фабрикації звинувачення, могли видалити з них будь-які ком-
прометуючі записи. Можна зробити й інше припущення, що ці
вилучення зроблені після 1945 р., коли сімейний архів знаходився
у двоюрідної сестри Вероніки, Ірини Стешенко (1898–1987)19,
адже зберігати документи репресованих було справою досить
небезпечною. З тексту видалені місця, де, судячи з часу й кон-
тексту, подано негативні характеристики більшовиків, червоної
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
368 369
варто зауважити, що так само частково витерто, а частково ви-
різано інформацію, що свідчить про пересування частин україн-
ської армії та майбутні битви з більшовиками в тексті листа до
Вероніки Костянтина Велігоського30, що надійшов дівчині у кінці
грудня 1917 року громадською поштою, тож пояснення втру-
чанням військової цензури мало вірогідне.
Ще однією, важливою особливістю щоденників, є коментарі
самої Вероніки, які авторка робила на полях щоденника або поруч
із записами. Вона неодноразово перечитувала власні щоденники,
робила приписки, коментувала записи з позиції пізнішого сприйнят-
тя: наприклад, запис 1917 року, в якому йдеться про її зустрічі з
коханим. Поруч олівцем дописано: “Пройшло вже чотири роки. І
коли я заплющую очі і вдумаюсь – розумію що я втратила. У порів-
нянні з цим дійсність – карикатура...”31. Або ж поруч із записом від
11 травня 1918 року, у якому йдеться про спілкування з подругою,
що померла 1922 р., зроблено такий коментар: “І нема навіть тої
втіхи, як про Коку, що йому краще бути зараз мертвим. Вона любила
життя, уміла жити, бути потрібною життю. Тепер за гранями у мене
дві найрідніші людини, а тут тільки мама. 22*”32. Деякі рядки у
щоденниках дещо пізніше були підкреслені хімічним олівцем, серед
них мрії про зустріч з коханим, про щасливе життя в майбутньому,
сподівання, що виявились марними.
Для Вероніки щоденники були і першим місцем для автор-
ських випробувань – у зошитах поруч із звичайними записами
знаходимо чимало поезій дівчини, пізніше і її переклади. Врахо-
вуючи те, що у періодичних виданнях 1920-х років поезії Веро-
ніка друкувала не часто, то щоденники виступають на сьогодні
єдиним джерелом для збирання її творчості.
Але неможливо дослідити природу щоденників Вероніки
Черняхівської як джерела до вивчення її особистості, не звер-
нувшись до розгляду їх інтертекстуальності.
Одразу слід відзначити, що щоденники майже не фіксують
проявів буденного життя, історичних подій. Лише деякі, пооди-
* Рік, коли було дописано цей коментар, проставлений самою В. О. Чер-
няхівською.
вились аж на товарну станцію, де стоїть його ешелон. Я перший
раз була там, і дуже рада, що досягла свого: побачила принаймні
потяг і вагон, в якому Кока поїде… Зараз може вже стукають
потихеньку колеса його потяга, в полі свистить вітер, а Кокочка
лежить на верхній полиці і думає про мене; він сказав «я буду
часто вспоминать об этих днях», а як часто буду згадувать їх я?
Сумно якось, і стискається серце, коли подумаю, що в [далі обі-
рвано, на звороті :]… що він їде з ешелоном козаків. Те, що Кока
не хоче лишатись тут, в тилу, ставить його дуже високо в моїх
очах, от де видно благородство душі – волію краще ріскувати
життям, ніж бути трусом і ховатись…”24.
Ще одним, важливим різновидом вилучень у щоденникових
записах В. О. Черняхівської є замальовані або ж витерті слова,
фрази, речення25. Ці вилучення так само виникають у місцях, де
мова йде про битви української армії з більшовиками, витерто
топоніми з вказівкою на місця битв та поховання К. Велігорсь-
кого, замальовано окремі прізвища та імена. Наприклад, у описі
перепоховання на Аскольдовій могилі загиблих під Крутами
юнаків присутні такі вилучення: “Вчора поховали нещасних
[кілька слів стерто] між ними і Володю26. Було так невимовно
гарно дивитись з Аскольдової могили, широкий прозорий Дніп-
ро, рожеві хмарки, дерева з бруньками і дивно, що в такий
чудовий вечір їх, молодих, таких близьких і знайомих, спускають
в сиру землю…”27. Нижче у цьому записі ще одне вилучення:
“Батюшка перечислював імена убитих – між ними був і Кон-
стантин. І з жахом думалося, а що коли десь далеко в [1 слово
стерто, ймовірно топонім] на могилі убитих так само поминають
Константина”28. Цікавими є вилучення окремих речень у щоде-
нику за 1922–1924 рр. Тут було видалено фрази, що негативно
характеризували умови тогочасного життя. Наприклад, запис від
5 липня 1923 року: “Зараз нема роботи і більше думаю, а це по-
гано, не копаюсь в своїх почуттях, бо їх, власне, нема, а гидко
від всього. Паршиво тепер [далі кілька слів стерто]…”29. Дещо з
видаленого тексту піддається прочитанню, але відновити біль-
шість елементів на сьогоднішній день неможливо. Закінчуючи
характеристику вилучень у щоденниках В. О. Черняхівської,
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
370 371
дини Черняхівських. Спілкування з ними Вероніки розпочалося
ще з дитячого роману з Олександром Велігорським. Але саме
його брат, Костянтин, став для Вероніки тим, чий образ ототож-
нювався з образом ідеальної, здебільшого придуманої людини.
Зустрічалися вони в реальному житті небагато, невдовзі після
знайомства Костянтин, як учень артилерійської школи, був мобі-
лізований, повернувся до Києва в грудні 1917-го року і одразу
вступив добровольцем до лав української армії. За десять днів
відбув у напрямку північного фронту. Разом вони були небагато,
але мрія про красеня-офіцера супроводжувала Вероніку кілька
років. У січні 1918 року Костянтин загинув, про це вона дізналася
лише за кілька місяців. Цей досить простий сюжет суттєво
ускладнив композицію щоденника, яка вже сама по собі виявила
одну з найголовніших рис особистості письменниці.
В першу чергу, саме щоденник став тим загадковим світом, в
якому Вероніка отримала змогу наблизитися до ідеального, з її точки
зору, життя, устрій якого нагадував сюжет одного з французьких
або німецьких романів, якими вона зачитувалась. Реальний світ
виглядав для неї занадто грубим і недосконалим, у ранніх записах
відчувалось суттєве прагнення до мрії, до буття спорідненого з ви-
гаданим світом літератури. В цьому вона навіть зізнається в одному
з щоденникових записів: „...Щоб людина почувалась добре навіть
в горі, треба щоб вона жила в суспільстві підходящому до неї. У
мене цього нема, я не для нашого товариства, воно-ж викликає у
мене скуку здебільшого і незадоволення. Мені хотілося-би жити в
„мире” Rod’a35 або Pierr’а Loti36 , мене ваблять їх типи, є в них
щось тонке, надзвичайно, невимовно гарне, чого у нас ніколи не
буде, бо надто ми ще сирі, необроблені... француз-же Ростан37 на-
писав „La princesse lointaine”38 – „ведь в мире одна красота – мечта,
дорогая мечта”... Вінніченко цього не скаже...”39.
Не менш важливим виявилось і захоплення творчістю поетів
декадансу. Тому і декадансове заперечення недосконалого світу,
його мотиви занепаду в переплетінні з суттєвими соціальними
перетвореннями, руйнацією старого устрою, стали тою точкою
відліку, з якої розпочалася гра, яка протягом тривалого часу (аж
до 1922 року) домінувала у матеріалах Вероніки.
нокі моменти (як наприклад, мобілізація українських військових,
вибухи складів на Звіринці, поховання крутян, відкриття Україн-
ської Академії Мистецтв) знаходять досить суб’єктивне, вибір-
кове відображення через описання враження авторки від навко-
лишніх подій. Ці джерела суттєво відрізняються від відомих ши-
рокому науковому загалу щоденників Євгена Чикаленка33, який
досить повно (хоч за визначенням самого автора і “однобоко”)
описав розвиток українського національно-визвольного і куль-
турницького руху та умови становлення української державності,
або Сергія Єфремова34, що описують умови життя представників
української наукової та культурницької еліти у 1920-х роках та
рясніють гострими коментарями. Автори цих документів мали
на меті зафіксувати події і явища в історії, залишити поденний
спогад про життя української інтелігенції, прокоментувати та
пояснити тогочасну ситуацію. В матеріалах юної Вероніки перш
за все знаходимо відображення внутрішнього світу дівчини, її
сприйняття буття, людської особистості як феномену. І лише
певна імпресія, враження від реальності, історичних подій, подій
в житті родини Черняхівських, Стешенків, Старицьких знаходять
своє місце на сторінках зошита. Таким чином, щоденники Веро-
ніки 1917–1920 років перш за все втілюють її настрої, психічний
стан, мрії, які час від часу перемежовуються з поезіями дівчини,
інколи виклад у щоденниках перетворюється на художнє описан-
ня снів-марень. Щоденникові записи 1922–1924 років більш
медитативні, в них домінують роздуми над життям у новостворе-
ному Радянському Союзі, місцем у ньому людини, особливо –
представниці інтелігенції. Інколи в щоденниках обмірковуються
певні факти з життя їх авторки, але як і раніше переважають не
описи події того чи іншого дня, а викликані ними переживання,
міркування з їх приводу.
Як вище згадувалося, основною темою щоденникових запи-
сів Вероніки стало її кохання до Костянтина Велігорського. Цей
сюжет суттєво вплинув на внутрішньо текстову будовою щоден-
ників, але найбіліше вартий уваги при просопографічному дослі-
дженні. Познайомилися вони на початку 1917 року, Велігорські,
судячи з відомої інформації, були досить близькими друзями ро-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
372 373
кою врешті решт з’являється чорна пустка: „Аж страшно ро-
биться, коли придивишся до сучасного життя – така безчесність
і безпринципність, що просто диво. Що вийде з нового поко-
ління – це-ж будуть не люде, а якісь чудовіща. І, головне, сама
прекрасно бачу, що старі колони – чесність, правда, право і т. д.
повалились; на їх руїнах безсоромно танцюють і богохульству-
ють або спекулірують їхніми обломками. [...] Найкращі убиті.
Ціле прекрасне, творче, сильне покоління знищене, остались ви-
родки. Більш старші люде все-ж приємніші од молодих: у ніх
хоч трохи зосталось чогось людського...”41.
Власне кажучи, та гра, що стала реакцією творчої тонкої
натури на недосконалість реального буття, програна гра, до якої
долучилася втрата близьких людей, у значній мірі змінила сві-
домість жінки. Фактично розпач та розчарування, втрата зв’язку
з зовнішнім світом стали одними з основних сюжетів подальших,
більш зрілих записів. У щоденниках, написаних за радянських
часів мінорний настрій та неприйняття зовнішнього світу межу-
ють з повною відірваністю від нього.
Отже, при вивченні постаті Вероніки Олександрівни Черня-
хівської одним з ключових моментів постає прискіпливе дослі-
дження саме щоденників, які, крім того, дозволяють з’ясувати і
коло її зацікавлень, значення для неї літератури, мистецтва вза-
галі та визначення нею самою власного місця у світі.
На сторінках зошитів зафіксовано не лише прояв гри, а й
чимало відомостей про визначення свого власного місця у світі,
устремління, прагнення, уподобання майбутньої письменниці-
перекладачки. Одне з ключових місць у житті Вероніки відігра-
вало мистецтво. Часто у ньому вона шукала порятунку від жор-
стокості навколишньої дійсності, розмірковуючи над подіями
1917–1918 років, вона записала: «Яке щастя, що на світі лиша-
ється хоч мистецтво, що хоч воно дає можливість забути весь
гидкий сум сучасного життя…»42. Юна гімназистка захоплюва-
лась музикою, театром, літературою. З тих відомостей, що зна-
йшли втілення у джерелі, легко визначити її уподобання, захоп-
лення: „...А музика...Це болюче питання для мене. Так її люблю,
так ніжної люблю, і такі невиражні результати! Правда, багато в
Фактично нею була створена окрема реальність, сповнена
літературою, поетичним сприйняттям світу, в якій і було розігра-
но роман, в основі сюжету якого нещасливе кохання. Роман розі-
грувався в три етапи – перший – очікування на приїзд К. Велігор-
ського, далі, після його приїзду фіксувалася у вигляді своєрідної
хроніки частота їхніх побачень, прагнення до високих, книжних
стосунків, але життя приносило свої розчарування, і на сторінках
зошита замиготіли розпачливі нотки, в яких Вероніка сумувала
за втраченою мрією. Від’їзд і прощання з Костянтином дали
змогу продовжувати гру і моделювати ситуацію вірного, поде-
куди безнадійного чекання. Але тут не можна не помітити зі стро-
катих обривків опису буденного життя, що сум і чекання вини-
кали лише на папері. Зафіксовані поруч події, матеріали листу-
вання Вероніки тих часів доводять зовсім протилежну картину.
Гра тривала. Третя, фінальна частина – втрачене кохання, за
обсягом вона найбільша і затягується майже на два роки. В ній
стає зрозумілим, згідно з яким твором моделюється ситуація у
власній історії Вероніки. В сюжеті власного кохання, і в цьому
вона майже відкрито зізнається в одному з записів, дівчина на-
слідувала сюжет опери-хвилинки Людмили Старицької–Черня-
хівської „Nocturno”. Сюжет доволі простий – кохання панянки і
офіцера. Офіцер загинув під час війни 1812 року, але дівчина
все своє життя чекала на коханого. В кінці стверджується вічність
і краса почуття. Вероніка неодноразово цитувала як ілюстрацію
до власних переживань уривки з „Ноктюрну”. Та врешті гра
набридла, виникло бажання жити у реальному світі: „І пройде
час наш бурхливий, і для другіх, щасливих, і може для мене самої
все це буде тільки тінь, ніби і поетично, і романтично – вірність
до гроба, вічний сум. Але ріжниця та, що легко сказати панночці
з Ноктюрна „а легка голка золота скрашала молодіє літа, його
чекала я його, його єдиного мого...” , а як мені, живій людині
жити, виконувати всі потреби крикливого життя і тіла і чекати,
чекати його, коли я знаю, що це даремно...”40.
Але на тому етапі гра вже стала дійсністю, а в її фіналі відбу-
валося ототожнення власної скаліченої долі, зруйнованого
суспільного життя, винищеного покоління. І перед молодою жін-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
374 375
буду заніматись практіческим французьким і коли зможу, англій-
ським. Музику я теж буду підтримувать...”44.
Вступ і навчання за настановою матері на юридичному, а
пізніше на економічному факультеті їй невипадково видавалось
безглуздим, і зміна фаху таким чином теж виглядає досить умоти-
вованою і зрозумілою.
Огляд щоденників як джерела до вивчення особистості
В. О. Черняхівської неможливо закінчити, не звернувши увагу
на світогляд дівчини, який у ході викладу її міркувань досить
повно відбився у щоденниках. Перш за все зазначимо, що для
неї навіть у досить зрілому віці була притаманна така риса як
інфантильність. Одночасно, вивчаючи матеріали щоденникових
записів, не можливо не помітити зовсім не дитячих чи юнацьких,
довгих міркувань про життя, про всесвіт, про місце і призначення
в ньому людини. Саме людське життя було для неї, у широкому
сенсі, найбільшою цінністю, про це яскраво свідчить один із
записів, зроблений восени 1917 року: „...Люде можуть робити
великі відкриття, розум їх може дивувати, захоплювати, але
пройде 2-3 століття і на ученьє їх почнуть дивитись, як на щось
невірне, а ще деякий час і забудеться і воно; в данний момент
нас хвилює питання щодо устрою Росії, до долі революції, але
років через 50–100 ми одійдем в історію, про революцію 1917
року будуть вчить в підручниках, про Керенського, про українсь-
кий рух, але це будуть мертві слова, події повторяться, і, може
ще в якійсь державі буде така-ж революція, але все це буде давно
відомим – всяке действіе вызывает противодействие і т д., в
літературі, в мистецтві, в всьому старе одживає свій вік, робиться
нікому непотрібним, хіба що якийсь аматор ним зацікавиться. І
тільки в душі людини, в людині взагалі, не в ученому, або герої
я бачу вічність...”45. З подібними міркуваннями часто пов’язані
роздуми про війну, революційні події та інші потрясіння 1917–
1920 років. Війна в її розумінні виглядала безглуздою. Так само
безглуздими були прагнення до влади, політична боротьба, амбі-
ції. Все це виглядало не вартим тих жертв, які за собою потягло.
Досить показовим у цьому аспекті став запис, зроблений невдовзі
після смерті І. М. Стешенка, у якому дівчина приходить до ви-
чому вина моєї вчительки, але все-ж якось боляче. Я-б оддала
10 років життя, аби тільки гарно, талановито грати. Цей рік –
останній коли знов сидітиму на гаммах і т. и. гадості, бо зовсім
кину. Для себе гратиму, звичайно, але вчитись – годі.
Краще музики нема на світі нічого, особливо інтимної, не гуч-
ної. Я закохана в Шопена, Чайковського. Люблю Бетховена...”43.
Але все-таки ключове місце в її уподобаннях посідала літе-
ратура. З юнацьких років вона зачитувалась творами французь-
ких, німецьких, англійських письменників, відзначала доскона-
лість поезії Р. Тагора, найкращими творами української літерату-
ри вважала драматургію Лесі Українки. І вільно володіючи по
закінченні гімназії французькою, планувала удосконалювати
англійську та німецьку мови. Втім і раніше твори французьких
письменників читала вона в оригіналі, не звертаючись до пере-
кладів. Складніше було ставлення до власної оригінальної твор-
чості. В щоденниках легко помітити поетичні рядки, а то навіть
і цілі поезії, написані Веронікою, приміром, а поруч із тим –
розпач через невправність у написанні власних віршів.
Судячи з контексту щоденникових записів, вона ніколи не
планувала друкувати свої літературні твори, щоправда її мати,
Л. Старицька–Черняхівська тривалий час не полишала надії
виховати в доньці поетку, помічаючи в неї неабиякі здібності до
літератури. Але в цьому випадку домінуючим виявлялося критичне
ставлення самої Вероніки до своїх можливостей. Деякі з її творів
все таки побачили світ у літературних часописах, багато залишилися
не друкованими і були втрачені. Перелік же творів з її архіву досить
коротенький. Інша справа з перекладами. Ще в сімнадцять років
дівчина планувала займатися мовами. У вересні 1917 року, розмір-
ковуючи над своїм подальшим життям, вона записала до щоденника:
„...Мої плани принімають більш конкретну форму. Через 7 місяців
я кінчаю гімназію. Я рішила, що треба зразу взятись за голову і не
теряти марно часу. Звичайно, все залежатиме од війни. Коли вона
ще не скінчиться, то я першим ділом роблюся сестрою і пристрою-
юсь до серьозної роботи в якомусь лазареті...
Восени поступлю в університет на філологічний фак[ультет]
і візьму собі франц[узьку] і італійську мову. Паралельно з цим
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
376 377
і епізодичні, але дають можливість уточнити ряд фактів при
дослідженні сімейної історії, ширше зрозуміти стиль життя роди-
ни, стосунки в родині Старицьких–Черняхівських–Стешенків.
Щоправда, відомості ці малоінформативні, найчастіше Вероніка
описує свої враження та своє ставлення до рідних. Наприклад,
такими є записи про смерть І. М. Стешенка: “До власної невпин-
ної нудьги єднається горе близьких, про яке без страху і думати
не можу. Хоч би Ярко47 залишися живим – ця думка доводить до
божевілля. Які підлі ті, хто зважується на вбивство людини. Не
можу повірить цьому страшному жорстокому факту. Мене дратує
спокій цієї „равнодушної природи”, і моя змушена інертність. І
уявляю собі розпач Оксани48, мами, Ярка, уявляю похорони...”49.
І далі: “...Нема нічого, що-б єднало мене з минулим, – нічого...
А зараз може спускають в землю гроб з І[ваном] М[атвійовичем].
Яке дивне, незрозуміле це життя. Чи хто-небудь сподівався, що
раптово, так раптово, вночі з-за кута його уб’ють якісь подлеци.
Вчора, коли я почула „по ошибке” мені зробилось гидко. „По
ошибке” убити живу людину, одняти у неї життя...”50. Загалом
інформація про життя родини Стешенків не знайшла значного
втілення на сторінках щоденників В. О. Черняхівської, є короткі
згадки про негативне ставлення родини до першого шлюбу двою-
рідної сестри Вероніки, Ірини Стешенко, смерть новонародженої
дитини Ірини Іванівни.
Коротко розглянувши щоденники Вероніки Олександрівни
як джерело до реконструкції її просопографічного портрета,
можемо зробити такі висновки. Перше, у щоденникових записах
1917–1920 рр., 1922–1924 рр. В. О. Черняхівської відображено
ряд фактів її біографії, які не знайшли втілення у інших джерелах
цього періоду – листах та особових документах. У матеріалах
пізнішого періоду відомості про цей проміжок її життя зовсім
відсутні. Отже щоденникові записи є унікальним джерелом при
дослідженні біографії та творчості Вероніки Черняхівської у
1917–1924 рр. Друге, саме у щоденниках знайшли відображення
формування світогляду перекладачки, її смаки, погляди на різні
сторони буття, прагнення та уподобання. На сторінках зошита
постає високоосвічена, витончена, мрійлива, творча особистість,
сновку, що війна і політична боротьба безглузді та непотрібні,
оскільки відбирають найбільшу цінність – життя людини46.
Сенс життя для неї нерідко вкладався у переживання витон-
ченого почуття. Особа юної Вероніки безкінечно прагнула пре-
красного, майже все навколо сприймалося творчою поетичною
свідомістю 18 річної дівчини через переживання естетичних
почуттів. Все грубе, потворне неодмінно навівало на неї розпач
і песимістичні думки. Краса, на думку Вероніки, мала бути у
всьому, в цьому виявлявся і сенс життя. Але все було знищене
війною, зруйнований старий світ і темний та незрозумілий новий,
сповнений переслідувань, з втратою звичних духовних орієнти-
рів, з девальвованими цінностями, такими як мораль, благород-
ство, здавався непридатним для життя. Спочатку революція була
сприйнята Веронікою Олександрівною як одне з найбільших
звершень в історії нашої держави. Але подальші події визвольних
змагань 1917–1918 р., мобілізація до лав української армії близь-
ких друзів та знайомих Вероніки, загибель багатьох з них у вирі
громадянської війни, битві під Крутами, три вступи більшовиків
до Києва, жорстоке вбивство дядька, Івана Стешенка, а потім
зміна життєвих цінностей та орієнтирів, які прийшли зі встанов-
ленням влади більшовиків, суттєво вплинули на світосприйняття
Вероніки. Прагнучи до ідеалу, жінка не могла зрозуміти нових
канонів, поглядів, не розуміла вона й прірви між тим, що пропа-
гується, і виконується насправді. Тому щоденник двадцятих років
позначений нотами розчарування, коли смерть видається кращою
за життя. З цього часу вже мало що видавалось привабливим і
веселим. Натомість в інших джерелах постає зовсім протилежний
образ молодої красуні, життєрадісної, сповненої енергії, але бай-
дужої до багатьох подій.
Отже, щоденники В. О. Черняхівської дають змогу дослідити,
як доба української революції та громадянської війни відбилась на
долі молодої людини, позбавивши її відчуття особистого щастя,
зруйнували гармонію між нею та навколишнім світом.
Важливим джерелом виступають щоденники при вивченні
ставлення дівчини до батьків, особливо до матері, рідних, подій
в родинах Старицьких, Черняхівських, Стешенків. Хоч ці згадки
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
378 379
2 Старицький Михайло Петрович (1840–1904) – видатний український
драматург, поет, прозаїк, перекладач, громадський і театральний діяч.
1883 р. очолив першу українську професійну трупу, режисером у якій був
М. Л. Кропивницький, серед акторів – М. К. Садовський, М. К. Занько-
вецька, П. К. Саксаганський та ін.
3 Наприклад у збірнику „СВУ”, що виданий у Нью-Йорку 1953 року,
автори нарису про Людмилу Старицьку–Черняхівську пишуть про те, що
Вероніці вдалось втекти з-під арешту. Така саме версія, перевантажена жор-
стокими, але малодостовірними подробицями, подана у статті Н. Данилев-
ської „Загублений рід Старицьких–Черняхівських–Стешенків”, надрукованій
у збірнику „Визначні жінки України”. – Торонто. – 1950. – С. 67–84.
4 Хорунжий Ю. М. Шляхетні українки. – К., 2003. – С. 111–132.
5 Черняхівська В. Тихокрила ніч... // Зона. – 1998. – Вип. 13. – С. 232;
З щоденника В. Черняхівської // Зона. – 1998. – Вип. 13. – С. 232–234;
Черняхівська В. Листи // Зона. – 1998. – Вип. 13. – С. 234–237.
6 Грінченко Алла. „І весь світ був дуже задоволений...” // Зона. – 1998. –
Вип. 13. – С. 225–231.
7 Грінченко Алла Миколаївна (1923 р. н.) – кандидат медичних наук,
донька видатного музикознавця, фольклориста, педагога М. О. Грінченка
(1888–1942). 1929 р. родина Грінченків оселилася у будинку за адресою
Ладо–Кецховелі, 31, у квартирі, де вже мешкали родини Черняхівських
та Стешенків.
8 Справа Черняхівської–Геккен В. О. // Центральний державний архів
громадських об’єднань України (далі – ЦДАГОУ). – Ф. 263. – Оп. 1. –
Спр. № 38768 фп.
9 Справа Черняхівської–Ганжі В. О. // ЦДАГОУ. – Ф. 263 – Оп. 1. –
Спр. 63406 фп.
10 Петровская И. Ф. Биографика: Введение в науку и обозрение источ-
ников биографических сведений о деятелях России 1801 – 1917 годов. –
СПб, 2003. – С. 65–68.
11 Справа Черняхівської–Ганжі В. О. // ЦДАГОУ. – Ф. 263. – Оп. 1. –
Спр. № 63406 фп.
12 Довідка № 2818 від 3 серпня 1990 року про реабілітацію В. О. Чер-
няхівської–Ганжі. Видана КДБ УРСР. – Київ. – 1990 р. // Музей Михайла
Старицького (далі – ММС). – Книга Надходжень (далі – КН). – 585. –
Рукописні документи (далі – РД). – 4.
13 Велігорський Константин Антонович (? – 1918) – військовий, у груд-
ні 1917 р. вступив до лав української армії. Загинув 17 січня 1918 р.
14 Черняхівська В. Щоденник 1917–1918 рр. // ММС – КН. – 6158. –
РД–130. – 137 арк.
яка не сприймає буденності, а прагне до вишуканого буття,
наближеного до мистецтва. В окремих записах спостерігається
протиставлення власного я навколишньому світу. Мистецтво,
особливо література, виступало для неї порятунком від «грубої»
реальності, а час від часу замінювало її. Із щоденникових записів
можна помітити, що на світогляді молодої жінки суттєво позна-
чився вплив песимізму творів Рода, прагнення до екзотичної
вишуканості почуттів Лоті, мотивів занепаду Верлена. Третє,
щоденники В. О. Черняхівської дозволяють спостерігати, як
бурхливі події доби української революції та громадянської війни
вплинули на становлення особистості, адже джерела в повній
мірі ілюструють залежність життя молодої людини, зміну її по-
глядів, настроїв, уподобань від навколишніх подій. Важливими
є щоденники при дослідженні і наступних років життя В. О. Чер-
няхівської, оскільки зроблені нею записи допомагають зрозуміти
низку подальших фактів її біографії, таких яке обрання фаху
перекладачки, перший шлюб, відмову виїхати назавжди до
Німеччини.
Отже, щоденники В. О. Черняхівської, позначені високими
інформативними можливостями з точки зору дослідження основ-
них моментів її життя та творчості, (хоч і мало інформативні з
точки зору відображення у них історичних подій, на що в свою
чергу суттєво вплинули численні вилучення) є важливим дже-
релом як при реконструкції просопографічного портрету пере-
кладачки, так і при вивченні особистості на тлі епохи загалом.
1 Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна (1868–1941) –
письменниця і громадська діячка. З 1895 р. брала участь у роботі Літе-
ратурно-Артистичного товариства, з 1908 р. входила до складу Товариства
українських поступовців, з 1912 р. – голова Київського українського клубу
„Родина”. З 1917 р. входила до складу Української Центральної Ради,
працювала у Департаменті Мистецтв при Генеральному секретаріаті
освіти України. Як письменниця відома драмами „Сафо”, „Гетьман Доро-
шенко”, „Мазепа” та ін., спогадами про Лесю Українку, Михайла Стариць-
кого, Володимира Самійленка та ін., перекладами творів західноєвро-
пейської літератури.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
380 381
27 Черняхівська В. Щоденник. 1917–1918 рр. // ММС. – КН. – 6158. –
РД–130. – Арк. 58зв.
28 Там само.
29 Черняхівська В. Щоденник 1922–1924 рр. // ММС – КН. – 11026. –
РД–634. – Арк. 38зв.
30 Велігорський К. Лист до Черняхівської В. // ММС – КН. – 6802. –
Листи (Л) – 647.
31 Черняхівська В. Щоденник. 1917–1918 рр. // ММС. – КН. – 6158. –
РД–130. – Арк. 39.
32 Черняхівська В. Щоденник. 1917–1918 рр. // ММС. – КН. – 6158. –
РД–130. – Арк. 97.
33 Чикаленко Є. Щоденник (1907 – 1917). У 2-х т.: Документально-
художнє видання. – Т. 1. – К., 2004. – 428 с., Т. 2. – К., 2004. – 464 с.
34 Єфремов С. Щоденники 1923–1929. – К., 1997. – 834 с.
35 Rod’a (франц.) Род, Едуард (1857–1910) – французький письменник,
творчість якого засвідчила перехід від натуралізму до інтимно-психологічної
прози. Твори: „Пальміра Велар”, „Воскресіння”, „Поток” та ін.
36 Pierr’а Loti (франц.) – Лоті, П’єр (1850–1923) – французький пись-
менник, член Французької академії, засновник жанру колоніального рома-
ну. Твори: “Азіаде”, “Бал в Іеддо”, “Матрос” та ін.
37 Ростан, Едмон (1868–1918) – французький поет і драматург, член Фран-
цузької академії. Літературну діяльність розпочав у 80-х рр. ХІХ ст. збіркою
поезій „Примхи музи”. Відомий за творами „Принцеса Мрія”, „Самаритянка”,
„Сірано де Бержерак”, „Шантаклєр”, “Остання ніч Дон Жуана” та ін.
38 „La princesse lointaine” (франц.) – „Принцеса Мрія” (Paris, 1895) –
драма Е. Ростана, у якій він подає поетичну модель світу. Сюжет твору
ґрунтується на основі легенди про кохання трубадура Жоффруа Рюделя
до принцеси Мелісінди. У драмі людина не протистоїть навколишньому
світу, а гармонійно з ним зливається, типи героїв – витончені, рафіновані.
39 Черняхівська В. Щоденник. 1918–1920. // ММС – КН. – 11029. –
РД–632. – Арк. 19–20.
40 Черняхівська В. Щоденник. 1917–1918 // ММС. – КН. – 6158. –
РД–130. – Арк. 129.
41 Черняхівська В. Щоденник. 1918–1920 рр. // ММС. – КН. – 1624. –
РД–632. – Арк. 85.
42Там само. – Арк. 30.
43 Черняхівська В. Щоденник. 1918–1919, 1920 рр. // ММС. – КН. –
1624. – РД–632. – Арк. 13.
44 Черняхівська В. Щоденник. 1917–1918 // ММС. – КН. – 6158. –
РД–130. – Арк. 3.
15 Черняхівська В. Щоденник 1918–1919, 1920 рр. // ММС – КН. –
11029. – РД–632. – 108 арк.
16 Черняхівська В. Щоденник 1922–1924 рр. // ММС – КН. – 11026. –
РД–634. – 55 арк.
17 Євлашенко Іван (?–?) – перший чоловік В. О. Черняхівської.
18 З відомої інформації І. Євлашенко робив спроби у написанні оригі-
нальних, здебільшого поетичних, творів, але у даному зошиті записи його
рукою відсутні.
19 Стешенко Ірина Іванівна (1898–1987) – акторка та перекладачка.
Працювала у театрі „Березіль” Леся Курбаса, пізніше у Харківському дер-
жавному театрі ім. Т. Г. Шевченка. З 1945 р. зберігала родинні речі та архів,
які за заповітом Ірини Іванівни перейшли до фондів Музею видатних діячів
української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаган-
ського та Михайла Старицького.
20 Черняхівська В. Щоденник 1917–1918 рр. // ММС – КН. – 6158. –
РД–130. – Арк. 13, 23, 26б, 36, 37, 47, 48, 48б, 50, 72, 76б, 76в, 108, 108б,
109б, 110, 118, 119, 119б, 126–132.
Черняхівська В. Щоденник 1918–1919, 1920 рр. // ММС – КН. – 11029. –
РД–632. – Арк. 16, 27, 60, 82, 83, 84б, 85б, 99б, 100, 104.
21 Черняхівська В. Щоденник 1917–1918 рр. // ММС – КН. – 6158. –
РД–130. – Арк. 21.
22 Там само. – Арк. 119.
23 Черняхівська В. Щоденник. 1917–1918 рр. // ММС. – КН. – 6158. –
РД–130. – Арк. 11, 22, 44, 49, 96, 97, 100; Черняхівська В. Щоденник 1918–
1919, 1920 рр. // ММС – КН. – 11029. – РД–632. – Арк. 16, 27, 57;
Черняхівська В. Щоденник 1922–1924 рр. // ММС – КН. – 11026. – РД–
634. – Арк. 9б, 42, 43.
24 Черняхівська В. Щоденник. 1917–1918 рр. // ММС. – КН. – 6158. –
РД–130 – Арк. 37.
25 Черняхівська В. Щоденник. 1917–1918 рр. // ММС. – КН. – 6158. –
РД–130. – Арк. 55, 58зв., 59, 63, 64зв, 65, 68, 68зв, 70зв., 72, 92зв., 93,
94зв., 97, 98зв, 100, 102 зв., 103, 107зв., 110зв., 123, 123зв, 124; Черняхів-
ська В. Щоденник. 1918–1919, 1920 рр. // ММС – КН. – 11029. – РД–632. –
Арк. 3, 5, 6, 11, 15, 21, 23, 28, 38, 58, 62, 66 72зв., 73, 76зв., 79, 86, 91, 101;
Черняхівська В. Щоденник 1922–1924 рр. // ММС – КН. – 11026. – РД–
634. – Арк. 13, 21, 27, 27зв., 30, 30зв., 34зв., 37зв., 38, 38зв., 39.
26 Шульгин Володимир (1894–1918) – студентський діяч, з 1913 р.
організатор і керівник Української Студентської Громади в Києві. З 1917 р.
член Виконавчого Губернського Комітету Ради представників Київщини.
Загинув у битві під Крутами.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|