Львівська художниця Стефанія Шабатура – учасниця українського дисидентського руху 60-80-х років ХХ ст.
Saved in:
| Published in: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2008
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26406 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Львівська художниця Стефанія Шабатура – учасниця українського дисидентського руху 60-80-х років ХХ ст. / Л. Крупник // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 474-483. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860203798018916352 |
|---|---|
| author | Крупник, Л. |
| author_facet | Крупник, Л. |
| citation_txt | Львівська художниця Стефанія Шабатура – учасниця українського дисидентського руху 60-80-х років ХХ ст. / Л. Крупник // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 474-483. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| first_indexed | 2025-12-07T18:11:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
474 475
Як відомо, львівська група КТМ стояла на більш радикаль-
них позиціях порівняно із київською, наполягала на політизації
цього інтелектуального руху, висловлювались пропозиції скорис-
татися досвідом оунівського підпілля1. Проте головний зміст ді-
яльності залишався культурницьким, національно-просвітниць-
ким: концерти, літературні вечори, організація вертепів на Новий
рік, святкування Івана Купала тощо. Започаткували організацію
вертепів студенти консерваторії і ці дійства до середини 1960-х
навіть отримували офіційне схвалення. З другої половини 1960-х
років почалися заборони і це змусило проводити ці святкування
підпільно, тому від студентів ініціатива перейшла до трохи стар-
ших представників творчої молоді. У Львові такими центрами
тяжіння стало середовище дружини В. Чорновола О. Антонів та
керівника хору «Черемош» Б. Антківа.
Проте зміна політичного курсу у другій половини 60-х років
ХХ ст. спричинила початок гонінь на учасників української інте-
лігенції генерації шестидесятників і, як відомо, стала початком
політичного дисиденства. Спочатку були попередження, погрози,
далі дійшло до конкретних дій. Зокрема, у 1965 р. були заарешто-
вані брати Богдан і Михайло Горині, Михайло Косів, Іван Світ-
личний. У листопаді 1967 р. у Львові був засуджений В. Чорновіл
за підготовку документального збірника «Лихо з розуму» про
репресії над українською інтелігенцією. У 1971 р. вдруге був
засуджений на 9 років ув’язнення і 5 років заслання В. Мороз за
написання публіцистичних есе (зокрема, про знищення старо-
винної церкви в Космачі есе «Серед снігів»).
Масові арешти в Україні пов’язані з прийняттям 30 січня
1971 р. політбюро ЦК КПРС рішення про початок кампанії проти
дисидентства і «самвидаву». Офіційним приводом для арештів
стала «справа Добоша» – арешт молодого бельгійця українського
походження, що приїхав в Україну в туристичну поїздку нібито
за завданням «зарубіжного антирадянського центру» для нав’я-
зання контактів з українською підрадянською інтелігенцією.
Арешти і переслідування 1970-х років були найбільшими за своїм
розміром репресіями у післясталінський період в Україні. Мас-
штаби репресій в Україні 1970-х років дали нагоду українському
Серед постатей українського дисидентського руху вирізня-
ється талановита львівська художниця Стефанія Шабатура. На
жаль, інформація, опублікована про цю постать, скупа і не доно-
сить важливих деталей про життя, яке є яскравим свідченням
особливостей протистояння тоталітарної системи і незалежної
творчої особистості. Дана стаття написана на основі матеріалів
кримінальної справи С. Шабатури, що містяться в архіві Служби
безпеки України, які публікуються вперше.
Біографія С. Шабатури є типовою для українських дисиден-
тів: молодих, талановитих та успішних. Стефанія Михайлівна
Шабатура народилася в 1938 р. у Заліщицькому районі на Терно-
пільщині. Виховувалась матір’ю, батько загинув на війні. Після
успішного закінчення Львівського художнього училища, залиши-
лася у ньому викладати. Згодом закінчила Львівський художній
інститут. Як талановитого художника, її невдовзі прийняли до
складу Спілки художників України.
У 1960-х роках С. Шабатура, як і низка інших представників
української інтелігенції, активно включається в національно-
культурні процеси, що пожвавились в Україні на хвилі хрущовсь-
кого потепління. Це позначається на змісті творчого доробку,
колі інтересів, знайомств, активній участі у громадському житті
Львова. Вона, разом з подружжям Іриною та Ігорем Калинцями,
братами Горинями, Михайлом Косівим (голова клубу) та іншими,
бере активну участь у діяльності Клубу творчої молоді (КТМ)
«Пролісок» у Львові.
Любов КРУПНИК (Київ)
Львівська художниця Стефанія Шабатура –
учасниця українського дисидентського руху
60–80-х років хх ст.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
476 477
Важливим пунктом обвинувачення стали контакти художниці
з іноземними громадянами з США та Канади: Х. Колтунюк,
Х. Холод, листування з Б. Певним та його дружиною.
Відомо також, що 29 листопада 1970 р. С. Шабатура напи-
сала заяву до Верховного суду УРСР з протестом проти арешту
і незаконного ведення суду над В. Морозом, у якій зазначила:
”Як вільна громадянка Радянського Союзу, я мала повне право,
згідно з законами нашої держави, бути присутньою на читанні
вироку. І чи не є той факт, що жодного з нас не пустили на вирок,
явним доказом необ’єктивного розгляду справи В. Мороза, бояз-
ню викрити незаконність і антирадянськість самого суду”3.
Зрозуміло, що й ідейне навантаження творів С. Шабатури
носило досить чітке національне спрямування, про що говорять
їх гасла: “Або погибель, або перемога – сі дві дороги перед нами
стали” – гобелен “Леся Українка”; “Прокинься, Троє, смерть іде
на тебе!” – гобелен “Кассандра”. У 1971 р. в Києві журі художньої
виставки, через політичний підтекст, відхилило гобелен С. Шаба-
тури “Кассандра” за мотивами одноіменного твору Лесі Україн-
ки. Прикметно, що, як свідчать матеріали кримінальної справи,
після арешту художниці, органами держбезпеки було заготовлено
запитання по гобелену “Кассандра”, на які мали дати експертний
висновок спеціально призначені три спеціалісти:
а) Яку ідею за змістом вклала Шабатура С. М. в гобелені
“Кассандра”, та якої вона направленості?
б) Як можна пояснити в гобелені композицію, зображення,
символи, кольори?
в) Чи відповідає зміст гобелена “Кассандра” змісту поеми
Лесі Українки ”Кассандра”?
г) Чи має гобелен у своєму змісті актуальні теми та яке вра-
ження викликає у глядача4?
Завдяки тому, що експерти дали помірковану оцінку, твір
“Кассандра”,, як і інші, вилучені після арешту роботи, було вря-
товано від знищення. Зокрема, було зазначено, що, ймовірно,
художниця погано вивчила історичний період, тому в руках у
Кассандри, не меч, а шабля. Сама постать є дещо деформованою,
зображена жінка, яка у Лесі Українки красуня, пророчиця, у
«самвидаву» охрестити ці події як «великий погром». Кількість
заарештованих дисидентів у 1972–1973 рр. за різними оцінками
коливалася у межах 70–100 осіб2. 12–13 січня 1972 р. в Україні
прокотилась чергова хвиля арештів, було заарештовано близько
20 осіб, серед них художницю С. Шабатуру.
Напередодні арештів, у Брюховичах, поблизу Львова, прохо-
див з’їзд учасників Клубу творчої молоді. Проте, С. Шабатура
не поїхала туди з іншими КТМ-івцями, оскільки чекала гостя з
Києва. Вранці 12 січня до неї прийшли з ордером на обшук. При-
чиною обшуку став повторний арешт в той же день у Львові
активного дисидента журналіста В. Чорновола за видання «сам-
видавного» «Українського вісника». По його справі № 196 було
призначено 15 слідчих, які займалися притягненням осіб, що
контактували з арештованим. Однією з підозрюваних була
С. Шабатура. Обшук у її помешканні тривав тринадцять годин
(з 6 до 19 години) і дав підстави для її затримання.
Як свідчать матеріали кримінальної справи С. Шабатури, в
результаті обшуку було виявлено заборонені статті В. Чорновола
”Як і що обстоює Богдан Стенчук” та В. Мороза ”Серед снігів”,
на дні духовки газової плити знайшли німецький мініатюрний
фотоапарат ”Мінокс” і п’ять касет. Крім того, було вилучено збір-
ки віршів М. Холодного ”Крик з могили”, І. Калинця ”Відчи-
нення вертепу” та В. Стуса ”Веселий цвинтар”, котрі ніде не
було опубліковано і які були дарунками авторів. Знайдено також
підручник з історії часів німецької окупації (1942 р.) ”За народ”
з цитатою А. Гітлера, листування з приятелем Б. Черняхівським.
Свідчення Б. Черняхівського та квартирної господині О. Ізу-
бенко стали основними аргументами усного звинувачення
художниці. Обоє свідків зазначали, що С. Шабатура за своїми
переконаннями є націоналісткою, незадоволеною існуючим ла-
дом. Окрім того, знайшлись бажаючі пролити світло на обста-
вини зустрічі арештованої з грузинським художником Д. Озде-
лашвілі. За їх свідченням, у розмові з ним С. Шабатурою була
висловлена думка, що українська і грузинська культури пере-
бували в залежності від Росії, яка не давала їм можливості роз-
виватись.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
478 479
62 статтею цього кодексу був у Львові відкритим, тобто формаль-
но законним. І вперше після ХХ з’їзду КПРС не тільки у Львові,
а на всій Україні (а може, й у цілому СРСР) винесено за ст. 62
КК УРСР настільки суворий вирок жінці. (…) Взагалі, арешт
взимку і навесні 1972 р. групи новоявлених ”націоналістів”
з-поміж української радянської інтелігенції, вихованих в радянсь-
ких умовах і на марксистсько-ленінському світогляді прозвучав
прикрим дисонансом в часі компанії по відзначенню 50-річчя
створення СРСР, знецінюючи якоюсь мірою положення про
остаточне розв’язання у нас національного питання”7 . Він про-
сив обласний суд найрадикальніше змінити присуд. Проте, всі
ці звернення залишились без відповіді.
29 серпня 1972 р. судова колегія в кримінальних справах
Верховного суду УРСР ухвалила вирок, за яким було виключено
обвинувачення, зв’язане зі зустріччю з грузинським художником
Д. Озделашвілі, в усьому іншому вирок залишився без змін8.
Відбувати покарання С. Шабатуру відправили у Курганську
область (РРФСР), а з 1973 р. у Мордовський табір суворого режи-
му для жінок-політв’язнів. У 1974 р. С. Шабатура, якій, як і
художникові О. Заливасі заборонили малювати, оголосила страйк
з вимогою дозволити займатися своєю роботою, а також пропи-
сати маму у її львівській кооперативній квартирі. Добившись
свого, вона далі пише листи протесту до вищих посадових осіб
республіки та СРСР. Проте, скоро з новими вимогами за відмову
від роботи, що вважалось порушенням табірної дисципліни, її
покарали. С. Шабатуру спершу позбавили посилки, яку можна
було присилати раз на рік, а коли бойкот повторився тричі, поса-
дили в карцер. Згідно з табірними законами, у карцер також садо-
вили три рази, після чого кидали в ПКТ (приміщення камерного
типу). Умови в ПКТ відрізнялися від карцерних. У карцері спали
на голій дошці, харчувались хлібом і водою, у ПКТ на ніч давали
нари, матрац і постіль, які вдень виносили в інше приміщення.
Годували юшкою з гнилої риби з маленьким шматочком хліба.
Ложку каші, чай та цукор на обід можна було заробити, якщо
в’язень йшов працювати, відмовлявся від страйку. І це була най-
невинніша спокуса, оскільки співробітники КДБ, добре знаючи
С. Шабатури вийшла негарною. Тому все це, за висновками екс-
пертів, дає підстави зробити висновок, що гобелен “Кассандра”,
є творчою невдачею. Таким чином, експерти відвернули увагу і
зменшили пункти обвинувачень С. Шабатури.
13 січня 1972 р. відбувся перший допит художниці, як свідка
по справі В. Чорновола, а вже 14 січня ”за зберігання і розповсю-
дження документів, які містять наклепницькі вигадки на радян-
ський суспільний і державний лад і приймаючи до уваги, що,
знаходячись на волі, може вплинути на хід слідства”, було вжито
запобіжного заходу – ”взяття під варту і поміщено в слідчий
ізолятор”5. Починаючи з 26 січня і по 8 квітня 1972 р. підсудну
звинувачували за справою В. Чорновола (було здійснено 19 допи-
тів). Проте 15 червня 1972 р. від справи В. Чорновола відокре-
мили окрему кримінальну справу за № 203 самої С. Шабатури,
яка в кінцевому підсумку налічувала три об’ємних томи, по якій
проходили 104 свідки.
Остаточну риску у долі С. Шабатури було підведено 13 лип-
ня 1972 р. Судова колегія в кримінальних справах Львівського
обласного суду розглянула справу про обвинувачення Шабатури
С. М. у антирадянській агітації і пропаганді (Ст. 62, ч. 1 КК
УРСР) – зберігання, розповсюдження і розмноження антирадян-
ської літератури. Її засуджено до п’яти років позбавлення волі у
виправно-трудовій колонії суворого режиму з трьохрічним за-
сланням. Проте, адвокат, рідні, близькі, сама підсудна намагались
оскаржити вирок обласного суду. 19 липня 1972 р. до Верховного
суду УРСР з касаційною скаргою звернувся адвокат С. Шабатури
Я. Коваль, який просив вилучити з обвинувачення епізод з
Д. Оздерашвілі та три роки заслання. 20 липня аналогічну заяву
написала сама художниця. Серед її аргументів: розквіт творчої
кар’єри та ряд особистих моментів, що мали особливе значення
у житті 33-літньої жінки: ”Думаю, що наше правосуддя не заці-
кавлене в тому, щоб покарати людину так, щоб після цього вже
не варто було їй жити”6.
22 липня 1972 р. зі слідчого ізолятора Львівського КДБ на-
дійшло клопотання від В. Чорновола. Він писав: ”Вперше з часу
існування діючого тепер кримінального кодексу УРСР суд за
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
480 481
щувались. С. Шабатура вимагала повернення відібраних творів
В. Стуса та близько 200 власних малюнків.
У кінці 1979 р. С. Шабатура написала чергову заяву, якою
засудила радянську систему у позбавленні особистості і нації
”особистого мислення”. Вона зазначала, що не вважає себе полі-
тиком, навіть після восьмилітнього ув’язнення за політичною
статтею. Проте, ”на тлі пережитого (…) жалію, що того покликан-
ня у мене немає. Я жалію, що з нашого п’ятидесятиміліонного
народу, за ті проблеми беруться не прагматики, а переважно
поети та художники, люди емоційного складу характеру. (…)
Беззахисність і безпомічність людини ідуть в одному потоці з
такими явищами, як безоглядна асиміляція національних мен-
шостей, нівеляція культури, економічний визиск. І де захисту
шукати? (…) Здесяткована Українська Група Гельсінкі. Всі сили
(…) доклала влада, щоб її ліквідувати і, здавалося, є підстави
представникам влади говорити, що Групи більше нема, однак,
як десятки разів у нашій історії бувало проб’є дзвін і люди
підуть”10.
У таборі у 1979 р. С. Шабатура стала учасником Української
Гельсінської Групи (УГГ), що давало їй додаткові можливості
відстоювати свої права. Однак, коли вона вернулась на волю
(2 грудня 1980 р.) учасники УГГ були повторно ув’язнені, тому
організації фактично не існувало. Проте, як для учасниці УГГ,
С. Шабатурі вже готували повторний арешт. Прокурором Львів-
ської області було дано таємну вказівку відкрити на художницю
справу за порушення паспортного режиму (термін ув’язнення
до двох років). С. Шабатуру спеціально ніде не прописували,
хоч для цього були всі законні підстави (у львівській кооператив-
ній квартирі проживала і була прописана її мати і на цю квартиру
у них був ордер). Їй наполегливо фабрикували нову справу: ви-
кликали у міліцію, на адміністративну комісію до міськради
тощо. Зрештою, вона добилась дозволу прописатись у приміській
зоні під Львовом. Однак, несподівано захворіла її мати і виникла
нагальна необхідність прописатись саме у Львові, щоб доглядати
за матір’ю і не втратити квартиру, з якої їх наполегливо намага-
лись вижити. С. Шабатура звернулась до обласної ради, оскільки
психологію в’язнів, щоб зламати людину, вигадували дуже ви-
тончені провокації.
У липні 1974 р. у Мордовському таборі з’явився куратор
С. Шабатури, представник Львівського УКДБ О. Шумейко, який
привіз художниці фарби, пензлі, етюдник та папір. Їй дозволили
малювати, хоч попередили про заборону зображувати у своїх
малюнках табірні епізоди. За неповний рік художниця створила
понад 200 екслібрисів, живописних робіт, ескізів майбутніх гобе-
ленів. Наприкінці 1975 р. її етапом відправили до Львова, перед
тим забравши всі виконані роботи. Художницю спокушають:
везучи містом, показують вільну, безтурботну юрбу і обіцяють,
що вона зіллється з цим натовпом, якщо публічно зречеться своїх
переконань. Майстриня відкинула ці пропозиції, оскільки, як
вона стверджувала, нічого протиправного не робила, а тому зло-
чином є утримання її в ув’язненні, а тим більше висувати подібні
вимоги. Після цього її кинули за грати знову.
10 грудня 1975 р. ще перебуваючи у львівській в’язниці у
Міжнародний день прав людини С. Шабатура оголосила голоду-
вання, яке не припинила навіть за обіцянку побачитись з матір’ю.
Коли її відправили назад – до мордовського табору, на вахті за-
читали акт: усі забрані перед поїздкою до Львова малюнки, пере-
дані на спалення, як ”образу для табору”. Як наслідок – по-вар-
варськи було знищено понад 70 екслібрисів та 150 малюнків.
Свій голос на захист художника підняли російські правозахис-
ники М. Ланда, В. Нєкіпєлов, Т. Ходорович. Вони звернулись до
Міжнародної амністії та комісії з прав людини при ООН, домага-
ючись захисту художниці, добивались отримання свідчень про
знущання від неї особисто9. Проте російські дисиденти, на від-
міну від українських, виступали лише за права людини, ігнору-
ючи національне питання. Українськими дисидентами було зроб-
лено наголос на тому, що неможливо говорити про права людини,
якщо порушуються права цілої нації.
6 березня 1976 р. майстриня оголосила двадцятиденне голо-
дування проти всіх форм політичних репресій в СРСР. Вона
вимагала припинити знущання над політв’язнями, зокрема, над
представниками творчої інтелігенції, твори яких безжально зни-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
482 483
4 Там само. – Арк. 152.
5 Там само. – Арк. 65.
6 Там само. – Арк. 12–13.
7 Там само. – Арк. 363.
8 Там само. – С. 367.
9 Погром в Україні. 1972–1979. Упорядкування, довідки і передмова
Р. Купчинський. Зошити самвидаву. Випуск I. – Сучасність, 1980. – С. 279–
284.
10 Шабатура С. Підняти шапку-невидимку // Український вісник.
Випуск 7, 8, 9–10. – Київ – Львів, 1988. – С. 73–75.
11 Там само.
міська їй уже відмовила. В облраді їй порадили звернутись до
начальника обласного УКДБ, оскільки без дозволу цієї інстанції,
жодне її прохання не могло бути позитивно вирішено. Художниця
звернулася до начальника УКДБ, як депутата обласної ради, з
метою обгрунтувати заборону на її проживання у межах міста і
домоглась свого. Її прописали в порядку виключення, проте, КДБ
постійно тримало майстриню під прицілом. Без допомоги орга-
нів держбезпеки не можна було влаштуватись на роботу. Звернув-
шись в КДБ, після кількох самостійних невдалих спроб, їй за-
пропонували місце в галантерейному цеху, але не на вакансію
художника, а простою робітницею. Протягом усього післятабір-
ного періоду, художницю постійно ”провідували” працівники
органів держбезпеки, зав’язували ”неофіційні розмови” тощо.
Існували також утиски і в творчості. У 1981 р. С. Шабатура
зробила спробу взяти участь у виставці прикладного мистецтва,
що експонувалась у Львівській картинній галереї. Її роботи були
прийняті виставковим комітетом на усіх трьох турах. Проте, ко-
місія у складі секретаря Ленінського райкому партії, завідуючого
відділом культури міськкому партії та голови обласного відділен-
ня Спілки художників постановили роботи художниці зняти.
Іншого разу, при спробі виставити свої роботи, голова Львівсь-
кого відділення Спілки художників, заявив, що ще зарано вистав-
ляти свої роботи, потрібно ще довести свою політичну зрілість11 .
Таким чином, доля художниці та її колег засвідчила перспек-
тиви людини, яку тоталітарна система вважала своїм опонентом.
Політичні дисиденти вважалися внутрішнім ворогом, тому їх
нейтралізація стала одним з найосновніших завдань. Заходи по
знешкодженню політичного інакодумства відігравали функцію
залякування тих, хто їм співчував і, як наслідок, чисельність їх
послідовників в Україні була порівняно невеликою.
1 Грицак Я. Й. Нариси історії України: формування модерної
української нації ХІХ–ХХ ст. – К.: Генеза, 2000. – С.282.
2 Там само. – С. 286.
3 Державний архів Служби безпеки України. Спр. П-3257 – Т. 1. –
Арк. 35.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26406 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0076 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:11:14Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Крупник, Л. 2011-08-31T18:29:36Z 2011-08-31T18:29:36Z 2008 Львівська художниця Стефанія Шабатура – учасниця українського дисидентського руху 60-80-х років ХХ ст. / Л. Крупник // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 474-483. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0076 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26406 uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Львівська художниця Стефанія Шабатура – учасниця українського дисидентського руху 60-80-х років ХХ ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Львівська художниця Стефанія Шабатура – учасниця українського дисидентського руху 60-80-х років ХХ ст. Крупник, Л. |
| title | Львівська художниця Стефанія Шабатура – учасниця українського дисидентського руху 60-80-х років ХХ ст. |
| title_full | Львівська художниця Стефанія Шабатура – учасниця українського дисидентського руху 60-80-х років ХХ ст. |
| title_fullStr | Львівська художниця Стефанія Шабатура – учасниця українського дисидентського руху 60-80-х років ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Львівська художниця Стефанія Шабатура – учасниця українського дисидентського руху 60-80-х років ХХ ст. |
| title_short | Львівська художниця Стефанія Шабатура – учасниця українського дисидентського руху 60-80-х років ХХ ст. |
| title_sort | львівська художниця стефанія шабатура – учасниця українського дисидентського руху 60-80-х років хх ст. |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26406 |
| work_keys_str_mv | AT krupnikl lʹvívsʹkahudožnicâstefaníâšabaturaučasnicâukraínsʹkogodisidentsʹkogoruhu6080hrokívhhst |