Проблема походження “Слова о полку Ігоревім” у публікаціях часопису “Сіверянський літопис” (1995–2007)

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Date:	2008
Main Author:	Гордієнко, Д.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2008
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26421
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Проблема походження “Слова о полку Ігоревім” у публікаціях часопису “Сіверянський літопис” (1995–2007) / Д.Гордієнко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 502-515. — Бібліогр.: 79 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859653439986860032
author	Гордієнко, Д.
author_facet	Гордієнко, Д.
citation_txt	Проблема походження “Слова о полку Ігоревім” у публікаціях часопису “Сіверянський літопис” (1995–2007) / Д.Гордієнко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 502-515. — Бібліогр.: 79 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
first_indexed	2025-12-07T13:36:52Z
format	Article
fulltext	502 503 настії Ольговичів та частими згадками Чернігова. Відтак, хоча автор “Слова” і “знаходився на висоті загальноруських завдань і важливих державних проблем свого часу”, був, проте, й “про- вінціалом”4. Сіверське походження пам’ятки, на думку П. Охріменка, та- кож підтверджується виявом пережитків язичництва в “Слові”, адже враховуючи, що “Слово” постало в кінці XII ст., “густо насичений язичництвом твір не міг бути написаний, тим більше виконуваний при великокнязівському дворі в Києві, який ре- тельно опікався вищими представниками православно християн- ської церкви”, натомість “він цілком “вписується” в культурно- побутову обстановку саме Чернігово-Сіверщини”5. Висновок вченого видається досить дискусійним, адже пережитки язични- цтва власне на всій території Русі, а не лише Чернігово-Сівер- щини, дожили аж до новітнього часу. Відтак для людини кінця XII ст. ці елементи були сучасними і реальними, а для не церков- ного автора і цілком прийнятними. Однак, попри дискусійність, вчений зазначає, що все вище перераховане однозначно “пере- конує в тому, що повість-поема… з’явилася на Чернігово-Сівер- щині…6, а більш конкретно – “при князеві Ігорю Святославовичу, в Новгороді-Сіверському”7. Щодо часу створення пам’ятки, то вчений відносить її до літньо-осіннього періоду 1185 року, отже, одразу по поході. Окремо П. Охріменко зупинився на питанні особи автора “Слова”. Вчений одразу відкидає “боярську” версію В. Федорова та Б. Рибакова. Дослідник вирішує це питання шляхом рекон- струкції соціального стану давньоруського автора. Вчений зазна- чає його “незалежне” становище, яке у феодальному суспільстві займали “наставники, порадники, вчителі […] можновладців”8. Ці наставники були “вільні від інтересів “майнового цензу”, хоча, як зазначає П. Охріменко, “часто були соціально упослідже- ними”9. Відтак, не такими вже й вільними, до того ж, у соціально- залежному феодальному суспільстві. Тому дивною виглядає по- стать давньоруського співця, що сміливо картає князів, ставлен- ням яких до себе не дорожить, і особливо різко дорікає Ігорю10, будучи (попри наставництво) повністю соціально і матеріально “Слово о полку Ігоревім” належить до числа найдискусій- ніших тем сучасної русистики. Серед проблем, що останнім часом особливо гостро дискутуються, є питання походження пам’ятки, що фактично зводиться до трьох проблем: 1) персо- ніфікація автора; 2) місце створення та 3) проблема автентичності “Слова”, що особливо загострилась з виходом праці О. Зіміна1. Чернігівський часопис “Сіверянський літопис”, який de facto висвітлює напрацювання місцевої чернігово-сіверської науки, охоплює досить широке коло питань – починаючи від археології та мовознавства і закінчуючи питаннями економіки. Однак домінантна частина публікацій присвячена саме гуманітарним дослідженням. Чернігівщина ж, за аксіоматичним визначенням сіверських науков- ців, є материнською землею “Слова”. Відтак цілком логічним є те, що в “Сіверянському літописі” досить значне місце приділяється висвітленню досліджень проблем “Слово”-знавства. Засадничою працею “Сіверянського літопису” з приводу походження пам’ятки була стаття Павла Охріменка “Материн- ська земля “Слова о полку Ігоревім” (1995, № 4)2. З позицій вченого, зв’язок “Слова” з Чернігово-Сіверщиною насамперед вбачається в симпатіях давньоруського автора до цього краю, що виражено в особливому пієтеті до своїх князів Ігоря і Всево- лода та в особливостях мови тексту самої пам’ятки3. Також, по- руч з загальноруським (що є аксіоматичним у “Слово”-знавстві), автор “Слова” виявляє і місцевий – чернігівський патріотизм, що виявляється у похвалі низці князів Чернігово-Сіверської ди- Дмитро ГОРДІЄНКО (Львів) Проблема походження “Слова о полку Ігоревім” у публікаціях часопису “Сіверянський літопис” (1995–2007) http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 504 505 інший?”20. Проте якого саме, автор відповіді не дає. Аргументом автентичності “Велесової книги” для П. Охріменка є мова та азбука книги, натомість аргументом проти – матеріал копії XVI– XVII ст. – дощечки, а не звичний для того часу папір21. Дещо відособлено постає автор “Слова” в розвідках Людми- ли Масол “До питання про розвиток музичної культури та освіти” (1995, № 1)22 та Володимира Довбні “Філософсько-освітня думка Чернігово-Сіверщини в епоху середньовіччя” (2006, № 2)23. Щодо даної проблеми Л. Масол, підтримуючи концепцію, яку підтримував і О. Потебня, про існування на Русі цілої Боянової династії придворних співців, зазначає, що автором “Слова” міг бути онук Бояна “або по крові, або по духу”24. Натомість В. Довб- ня щодо авторства “Слова” віддає перевагу твердженню, що це твір радше не індивідуальний, а певною мірою належить до цілої чернігівської школи, і ілюструє собою особливості філософсько- освітньої думки насамперед Новгород-Сіверського князівства, на що вказує, наприклад, особливо яскраве перехрещування в тексті твору язичницького і християнського світогляду25 (що су- голосно з висновками П. Охріменка). Однак, таке яскраве пере- хрещення цілком властиве всім “порубіжним” як хронологічно, так і територіально спільнотам, а відтак не було особливою ри- сою Новгород-Сіверщини. В 1996–97 рр. на сторінках “Сіверянського літопису” розгор- нулась дискусія навколо “Слова”. Вона була розпочата краєзнав- цями з Сумщини Олександром Ільїним26 та Віктором Терлець- ким27, опонентом до яких виступив Святослав Воїнов28. Безпосе- реднім приводом до дискусії була стаття В. Терлецького “Данило Туптало – переписувач “Слова о полку Ігоревім”, опублікована в часописі “Глухівщина” (1996, № 14). Саме на цю статтю і від- гукнувся О. Ільїн своєю працею “Пакт “Катерина II – Йосиф II” та “Слово о полку Ігоревім” (СЛ, 1996, № 4). Дослідник одразу відкидає версію про створення списку “Слова” св. Димитрієм Ростовським. На думку Ільїна, автор чи переписувач “Слова” “був атеїстом, а освідчена людина могла бути атеїстом лише в добу Просвітництва”29. Це твердження викликало критику С. Во- їнова, який навів низку прикладів з тексту самого “Слова”, що залежним від свого сюзерена – князя. Відтак, висновок вченого, що “автором “Слова о полку Ігоревім” найімовірніше був настав- ник, учитель і порадник Ігоря Новгород-Сіверського”, який, до того ж, був учасником походу є досить дискусійним. Ще більш дискусійною є теза вченого (слідом за Д. Лихачовим11), що автор “Слова” вів записи і у Чернігово-Сіверському літописі. Цей висновок є a priori, оскільки ці літописи, з одного боку, не зберег- лися, а з другого – являють собою інший жанр літератури Русі. Темі материнської землі “Слова” на сторінках “Сіверянсь- кого літопису” була присвячена публікація Віктора Звагельського “У пошуках материнської землі генія” (1995, № 5)12, яка є рецен- зією на працю І. Баскевича “А мои те куряне – опытные во- ины…” (Курск, 1993) і певною мірою продовженням попередньої розвідки П. Охріменка. В своїй праці В. Звагельський зупиня- ється на проблемі авторства “Слова”. Вчений одразу відкидає версії Б. Рибакова і Л. Махновця, як такі, що не витримали “ні наукової критики”, “ні випробування часом”13. Однак, якщо вер- сію Б. Рибакова автор заперечує, принаймні, положеннями праці І. Баскевича14, то версію Л. Махновця вчений відкидає не аргу- ментуючи15. Таким чином В. Звагельський підтримує третю по- ширену гіпотезу – П. Охріменка (див. вище), яку розвиває уточ- ненням І. Баскевича і зазначає, що “автор (“Слова” – Д. Г.) був сіверянином, можливо, родом з Курщини, людина світська, на- ближена до новгород-сіверського князя Ігоря Святославича – його вихователь, вчитель, порадник”16. Проблеми авторства та “материнської землі “Слова” порушувались також на I та II-й Сумських “Слово”-знавчих конференціях, на яких були підтри- мані окреслені вище концепції17. Безпосередньо пам’ятці на сторінках “Сіверянського літо- пису” присвячена ще одна розвідка Павла Охріменка “Слово о полку Ігоревім” і “Велесова книга” (1997, № 3)18, в якій він по- лемізує з видавцем “Велесової книги” Б. Яценком. Автор ставить під сумнів автентичність саме “Велесової книги”19, автентичність “Слова” сумніву не піддається. Проте дослідник зазначає, що “зв’язок між “Словом о полку Ігоревім” і “Велесовою книгою” очевидний. Він зумовлений ... впливом одного з цих творів на http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 506 507 культурі Західної Європи, де, проте, в більшій кількості зберег- лись писемні пам’ятки світського – рицарського – характеру, що насичені “язичницькими” елементами не менше ніж “Слово о полку Ігоревім”. На фальсифікат “Слова”, з позицій О. Ільїна, вказує відсут- ність “фактичної помилки” у тексті пам’ятки. “І це у XII столітті, коли не було ні довідників та енциклопедій, ні високого рівня наукових знань!”34. Однак як слушно зазначив С. Воїнов, саме цей аргумент радше є доказом автентичності пам’ятки, адже “автор “Слова” жив у XII столітті і добре знав свій час”35 і йому як сучаснику не потрібні були жодні енциклопедії аби відтворити події та уявлення свого часу без жодної “фактичної помилки”. Ініціатором підробки “Слова”, на думку О. Ільїна, була Кате- рина II36, якій то було потрібно, аби доказати, що “Російська імперія – не набагато молодша за Священну Римську, а руська культура в 12 столітті була дуже високого гатунку”37. Однак по- стає питання , чому для цього підібрано невдалий похід? та ще й провінційного князя? Чому, власне, автор “Слова” великого київ- ського князя Святослава величає “господином”, а володимиро- суздальського – лише “великим”? Проте, розвиваючи власну кон- цепцію, О. Ільїн виводить і династичну лінію, в якій “Слово” вже апелює не до “Священної Римської імперії”, а проголошує право російських монархів на польську корону38. За висновками О. Ільїна, твір був потрібний Катерині II і для обґрунтування південних і західних кордонів імперії. “Щоб не сваритись з Австрією” автор “Слова” не згадує руський щит Олега на вратах Царгорода39, який був на той час лише об’єктом експансії обох імперій, натомість вже австрійську Галичину, щоб “не сваритися з австрійцями”, чітко окреслює як руську терито- рію. За концепцією автора, саме з цією метою текст “Слова” пода- вався і на Віденському конгресі40. Проте такий дипломатичний демарш ніде не зафіксований у джерелах, і це мав би бути уні- кальний випадок у новій історії, коли як документ (яким, прoте, вважає “Слово” О. Ільїн) подавався б художній текст. Якщо ж автором прозового “Слова” була сама Катерина II, то на поетичну мову, за концепцією О. Ільїна, його переклав Іпо- промовляють про приналежність автора “Слова” до християн- ства30. Відкидає С. Воїнов і “сенсаційне” твердження О. Ільїна, що на світську літературу на Русі відводився лише 1%31 творів, відтак вага автентичності “Слова” з “бухгалтерською” точністю дорівнює 1%. Однак у своїй відповіді досліднику О. Ільїн був уже більш категоричний і стверджував, що вся література (на 100%) творилася в монастирях. У цьому контексті він поставив під сумнів і такі нецерковні тексти, як “Повчання” Володимира Мономаха та його лист до князя Олега32. Однак ці твори глибоко проникнуті християнським світосприйняттям їх авторів, тому вважати їх нецерковними можна лише умовно. Варто також нагадати про широке побутування на Русі таких текстів, як, на- приклад, “Повість про Індійське царство”, “Про Троянську вій- ну”, чи “Дівгенієво діяння”, яке було, до того ж, і в Хронографі, в якому було знайдено “Слово”. Відтак мирське (світське) і релі- гійне не були автономними сферами, особливо зважаючи на синкретизм середньовічної ментальності. Язичницькі “атавізми” були адаптовані й переосмислені християнством уже у Візантії, причому насамперед – у обрядності візантійського двору і у візантійській “світській” літературі. Проте таке наполегливе відстоювання “монастирської” версії давньоруської літератури О. Ільїним може мати і певне раціо- нальне зерно для “Слово”-знавства. Як добре відомо, на заході й на сході християнської ойкумени за доби Середньовіччя книго- писання зосереджувалось дійсно у монастирях. Така ситуація в Східній Європі фактично тривала до появи львівського інтелек- туального гуртка навколо Івана Федоровича та Острозької акаде- мії. Враховуючи той факт, що, з одного боку, ремінісценції зі “Слова” присутні окрім “Задонщини” в багатьох інших писемних пам’ятках Русі33, а з іншого – маємо лише один список пам’ятки, можна припустити, що саме в цей пізніший період, насичений “язичницькими елементами” твір був не сприйнятий православ- ним духовенством, а отже, як minimum, ним ігнорувався. Нато- мість в умовах ослаблення світської влади твір втрачає свою акту- альність і для феодального прошарку суспільства, як і взагалі будь-яка освіченість. Подібні процеси в той час відбувалися і в http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 508 509 кий наводить (на сьогодні вже спростований) спогад Семена Селівановського, який бачив у рукописі “Пісню Ігореву”, що була написана білоруським письмом, почерком, схожим на почерк Димитрія Ростовського50. Останнім аргументом pro для атора є те, що у зібранні О. Мусіна-Пушкіна, що вціліло після пожежі, були рукописи з колекції останнього архімандрита Спасо-Яро- славського монастиря Іоіля Биковського, серед яких були листи і рукописні праці Димитрія Ростовського. Однак і цей аргумент на сьогодні не є цілком певним51. С. Воїнов спростовує цю вер- сію, хоча й “пробачає” її К. Ушинському. Однак важко погодитись з апеляцією вченого до палеографічних досліджень пам’ятки52. Хоча в наступній своїй праці С. Воїнов з приводу палеографічних досліджень Б. Яценка висловився негативно, позаяк палеографія займається вивченням рукопису, якого не існує53. Натомість щодо походження списку “Слова” вчений приймає позицію академіка С. Обнорського про можливість створення проміжного списку в Новгороді (XIII–XIV)54. Відтак версія переписування тексту пам’ятки Димитрієм Ростовським може бути лише одним з варі- антів створення списку О. Мусіна-Пушкіна. Попри короткочасність зазначеної “Слово”-знавчої дискусії, вона викликала певний інтерес і низку нових публікацій на сторінках часопису, присвячених “Слову”. Хоча безпосередньо проблеми походження пам’ятки в більшості статей і не порушу- вались, проте вони дають матеріал, який стосується проблеми “автентичночті” пам’ятки і певною мірою проливає світло на деякі темні (незрозумілі) місця “Слова”. Насамперед це публіка- ції С. Воїнова з історії Новгорода-Сіверського (1998, № 3, 4, 5)55, серед яких безпосередньо “Слову” присвячений нарис “Труби трублять в Новгороді” (1998, № 4)56. У цій розвідці дослідник зупиняється і на проблемі авторства “Слова”. Так, він зазначає, що “Слово” постало на Чернігівщині, на що вказує лексика па- м’ятки (див. вище), а автором “Слова” був учасник походу і один зі співутікачів князя з полону. Слідом за академіком Д. Лихачо- вим, С. Воїнов вважає автора за людину з близького оточення Ігоря57, більш конкретно, вчений віддає перевагу гіпотезі П. Ох- ріменка (див. вище)58. лит Богданович, якого сучасники вважали генієм41. Відповідно щоб підняти статус “свого твору” з містечка Новгород-Сіверсь- кого зробила центр намісництва42. Спростовуючи авторство Катерини II, С. Воїнов резонно зауважив “Чи мала достатньо таланту та знань з російської мови німкеня Софія-Августа- Фридеріка Ангальд-Цербська...? [...] А чи могла бути атеїсткою володарка величезної держави, яка щоденно використовувала церкву заради укріплення своєї монархічної влади?”43. До того ж, як зазначає С. Воїнов, настільки важливий, за концепцією О. Ільїна, публічний твір для зовнішньої і внутрішньої політики Катерини II був чомусь опублікований лише після її смерті. Дивує дослідника ігнорування сумським краєзнавцем самого тексту “Слова”, “Задонщини” та інших пам’яток як, власне, і до- слідницьких праць44. Та й дивною в концепції О. Ільїна виглядає позиція графа О. Мусіна-Пушкіна, який, “передчуваючи напад Наполеона на Росію”, щоб знищити сліди фальсифікації вперто чекав на 1812 рік, доки французи спалять “підробку”45. У цьому ж числі часопису, що і розвідка О. Ільїна, була опуб- лікована і стаття В. Терлецького “Навколо рукопису “Слова о полку Ігоревім” (1996, № 4)46, яка повторює висновки його ж праці “Данило Туптало – переписувач “Слова о полку Ігоревім”, до яких і апелював О. Ільїн. Автор зупиняється на питанні історії знайдення, а відтак і походження списку пам’ятки О. Мусіна- Пушкіна. У своєму дослідженні В. Терлецький поєднує ярослав- ську і ростовську версії, підтримує висновок, що “шлях Хроно- графа зі “Словом” простежується таким: Ростовський архієрей- ський дім – Спасо-Ярославський монастир – бібліотека Іоіля Биковського – зібрання О. Мусіна-Пушкіна”47. Хоча дана версія є досить дискусійною, позаяк у науці є праці, що спростовують ці дві версій. Про це зазначає у своїй відповіді С. Воїнову і сам В. Терлецький (“І заперечення мусять бути аргументованими!” (1997, № 4)48). Дослідник відроджує версію, висловлену ще К. Ушинським, а останнім часом підтриману і розвинену Б. Яценком49, за якою до Ростова список “Слова” міг потрапити із бібліотеки Димитрія Ростовського, який, ймовірно, був і пере- писувачем останнього списку пам’ятки. Як аргумент В. Терлець- http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 510 511 половців, на кочів’я яких і був спрямований похід Ігоря66. Варто відмітити, що “географія” “Слова” узгоджується й з археологіч- ною картою половецьких пам’яток67. Відтак така добра поінфор- мованість автора певною мірою вказує на сучасника описуваних подій. Останній з нарисів В. Половця “Половці і “Слово о полку Ігоревім” стосується безпосередньо теми “Слова”. Автор досить по новаторськи в українській науці розглядає події весни 1185 року (в своїй реконструкції він іде за А. Нікітіним68). Вчений виходить з позиції давньої дружби між Ігорем новгород-сіверсь- ким і ханом Кончаком, яка була скріпленою шлюбом Володимира Ігоревича з Кончаківною69. До того ж дослідник неодноразово зазначає, що і сам Ігор по крові був на ѕ половцем (мати і бабця по батьку були половчанками)70. Сам похід В. Половець розгля- дає через призму середньовічного рицарського етикету, а саме матримоніального. Відтак “Слово” в окремих місцях “виявля- ється значно точнішим за літописи, особливо там, де цього вима- гали закони рицарської поетики”71. Таким чином В. Половець підтримує гіпотезу А. Нікітіна72 та Р. Манна73, за якою похід Ігоря був весільною виправою. Однак “щастю молодих” завадив хан Гзак, з яким Ігор прийняв уже справжній бій. Відтак, на думку автора, на початку поеми мало бути ім’я сина Ігоря – Володимира, саме як Ігоревича, чиїм іменем поема і закінчується, а не Володимира Старого (проте, за Б. Рибаковим там мало бути ім’я Володимира Мономаха74, однак, висновок вченого видається малоймовірним, позаяк “Сло- во” прихильне Ольговичам, недругам Мономаховичів)75. Таким чином, таке прочитання тексту “Слова” відповідає “як змісту твору, так і характеру русько-половецьких відносин”, а також “пояснює мету експедиції”76. Висновок дискусійний, однак у контексті останніх досліджень рицарської етики на основі мате- ріалу Софії Київської77 та билинного епосу і літописів78 є цілком прийнятним і суголосним реаліям Русі, що вже було незрозумі- лим для людини XVIII ст. Зупиняється автор і на постаті Ольстина Олексича, якого інколи в літературі ототожнюють з автором “Слова” (Б. Яценко). Зупиняючись на топоніміці давнього Новгорода-Сіверсь- кого, автор особливу увагу звертає на топоніми, пов’язані з ту- ром. Відтак “зовсім не випадково автор “Слова о полку Ігоревім” називає князя Всеволода Святославича “Буй-Туром”, бо для на- ших (новгород-сіверських – Д. Г.) предків дикий тур був симво- лом хоробрості і сили”59. Що знову ж таки пов’язує пам’ятку з Новгород-Сіверщиною. Особливу увагу привертає нарис С. Воїнова, присвяченій Ярославні, “Князі Новгород-Сіверські. Ярославна” (1998, № 5)60. Адже ім’я цієї княгині жодного разу не згадується в Літописах (в Іпатіївському літописі є лише згадка, що опосередковано стосується княгині. Літописець повідомляє, що син Ярослава Осмомисла Воло- димир “приде к зяти своєму Поутивлю ко Игореви Святосла- вичю”61). Відтак вся біографія Ярославни реконструюється майже винятково за “Словом”, тому залучення до біографії княгині інших джерел має безпосереднє значення і для «Слово“-знавства, в тому числі щодо з’ясування автентичності пам’ятки. Однією з дискусій- них тем “Слово”-знавства є проблема локалізації місця плачу – Путивля. В цьому питанні С. Воїнов підтримує позицію тих дослід- ників (М. Шарлеман), які припускають, що Ярославна “плакала” не в Путивлі на Сеймі, а в Путивську (сучасна назва) на Десні, по- близу Новгорода-Сіверського. Аргументом pro, окрім географічного розташування – 6 кілометрів від столиці князівства, є дані архео- логічних досліджень цієї території 1983–1984 рр.62, за якими в кінці XII – початку XIII ст. на тому місці існувало значне поселення. Саме в тому місці у середині XII ст. була організована переправа через Десну. Тому є цілком можливим, що саме в цьому місці перепра- вився через Десну 1185 р. і полк Ігоря. Відтак поселення було сто- рожовим, а тому мало бути добре укріпленим. До того ж з правого берега Десни на далеку віддаль відкривається вид на Задесення63. Значне місце темі “Слова” та його героїв приділено в низці нарисів Володимира Половця “Половці” (2006, № 6; 2007, № 1, 2, 4, 5)64, написаних за працею С. Плетньової65. З приводу достовірності даних “Слова” В. Половець зазна- чає, що його автор “дуже виразно і точно характеризує кордони Половецького степу, до того ж лише східних, або лівобережних http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 512 513 16 Там саме. – С. 116. 17 Охріменко П. Сумські “Слово”-знавчі конференції // Сіверянський літопис. – 1995. – № 6. – С. 112. 18 Охріменко П. “Слово о полку Ігоревім” і “Велесова книга” // Сіве- рянський літопис. – 1997. – № 3. – С. 29. 19 Там саме. – С. 26. 20 Там саме. – С. 28. 21 Там саме. – С. 29. 22 Масол Л. До питання про розвиток музичної культури та освіти // Сіверянський літопис. – 1995. – № 1. – С. 28-34. 23 Довбня В. Філософсько-освітня думка Чернігово-Сіверщини в епоху середньовіччя // Сіверянський літопис. – 2006. – № 2. – С. 100-107. 24 Масол Л. Вказана пр. – С. 29. 25 Довбня В. Вказана пр. – С. 105-106. 26 Ільїн О. Пакт “Катерина II – Йосиф II” та “Слово о полку Ігоревім” // Сіверянський літопис. – 1996. – № 4. – С. 55-58. 27 Терлецький В. Навколо рукопису “Слова о полку Ігоревім” // Сіве- рянський літопис. – 1996. – № 4. – С. 59-64. 28 Воїнов С. Обережно – “Слово о полку Ігоревім”! // Сіверянський літопис. – 1997. – № 1-2. – С. 25-31; він же. Обережно – “Слово о полку Ігоревім”! // Сіверянський літопис. – 1997. – № 4. – С. 36-41. 29 Ільїн О. Пакт “Катерина II – Йосиф II”. – С. 55. 30 Воїнов С. Обережно – “Слово о полку Ігоревім”! // Сіверянський літопис. – 1997. – № 1-2. – С. 27. 31 Ільїн О. Пакт “Катерина II – Йосиф II”. – С. 55. 32 Ільїн О. Віденський конгрес та “Слово о полку Ігоревім” // Сіверян- ський літопис. – 1997. – № 4. – С. 32. 33 Див., наприклад: Пелешенко Ю. В. Відгомони “Слова о полку Іго- ревім” у східнослов’янських писемностях ????–XVI століть // Відгук “Слова о полку Ігоревім” в українській і зарубіжній літературі. – Суми, 1996. – С. 14-15. 34 Там саме. – С. 29. 35 Воїнов С. Обережно – “Слово о полку Ігоревім”! // Сіверянський літопис. – 1997. – № 4. – С. 39. 36 Ільїн О. Пакт “Катерина II – Йосиф II”. – С. 56. 37 Там саме. – С. 57. 38 Ільїн О. Віденський конгрес. 30. 39 Ільїн О. Пакт “Катерина II – Йосиф II”. – С. 57. 40 Ільїн О. Віденський конгрес. – С. 30. 41 Ільїн О. Пакт “Катерина II – Йосиф II”. – № 4. – С. 58. Однак, у концепції В. Половця, Ольстин Олексич постає як сват Ігоря, який, до того ж, був своїм і для половців. Таким чином попри незначний обсяг часопису та його широку різноплановість проблеми походження “Слова о полку Ігоревім” знайшли своє місце на сторінках “Сіверянського літопису”. Біль- шість авторів часопису підтримують гіпотезу П. Охріменка, за якою автором “Слова” найімовірніше був наставник, учитель і порадник Ігоря Новгород-Сіверського (С. Воїнов, В. Звагельський). Значне місце присвячено і проблемі Сіверщини як материнської землі “Слова”. Цікавою і плідною виявилася дискусія навколо “Слова”, що була розгорнулася на сторінках часопису. Попри її коротко- часність, вона привернула до себе певну увагу і порушила цілу низку питань . Проте варто відмітити, що автори “Сіверянського літопису” рідко звертаються у своїх дослідженнях безпосередньо до тексту самої пам’ятки. Як правило, навіть у дослідженнях, присвячених “Слову”, використовуються вторинні джерела, що не може не вплинути на якість публікацій. 1 Зимин А. А. Слово о полку Игореве. – С.-Петербург: “Дмитрий Була- нин”, 2006. – 516 с. 2 Охріменко П. Материнська земля “Слова о полку Ігоревім” // Сіве- рянський літопис. – 1995. – № 4. – С. 16-21. 3 Там саме. – С. 16-18. 4 Там саме. – С. 17. 5 Там саме. – С. 18. 6 Там саме. – С. 19. 7 Там саме. – С. 20. 8 Там саме. – С. 19. 9 Там саме. – С. 19. 10 Див.: Охріменко П. Материнська земля. – С. 20. 11 Лихачев Д. С. Русские летописи и их культурно-историческое значе- ние. – Москва; Ленинград, 1947. – С. 184. 12 Звагельський В. У пошуках материнської землі генія // Сіверянський літопис. – 1995. – № 5. – С. 113-117. 13 Там саме. – С. 114. 14 Там саме. – С. 114-115. 15 Там саме. – С. 114. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 514 515 64 Половець В. Половці: історіографія та походження (XI–XIII ст.) // Сіверянський літопис. – 2006. – № 6. – С. 17-26; його ж. Половці: сус- пільно-політичний устрій (XI–XIII ст.) // Сіверянський літопис. – 2007. – № 1. – С. 15-27; його ж. Половці: господарство, торгівля та зброя (XI– XIII ст.) // Сіверянський літопис. – 2007. – № 2. – С. 24-31; його ж. Половці: культурне життя (XI–XIII ст.) // Сіверянський літопис. – 2007. – № 4. – С. 14-23; його ж. Половці і “Слово о полку Ігоревім” // Сіверянський літо- пис. – 2007. – №5. – С. 9-14. 65 Див.: Плетнёва С. А. Половцы. – Москва: Наука, 1990. – 208 с. 66 Половець В. Половці: господарство, торгівля та зброя. – С. 26. 67 Див.: Плетнёва С. А. Половцы. – Москва: Наука, 1990. – С. 117. 68 Див.: Никитин А. “Лебеди” Великой Степи // Наука и религия. – 1988. – № 12. – С. 10-13. 69 Половець В. Половці і “Слово о полку Ігоревім”. – С. 9. 70 Там саме; його ж. Половці: суспільно-політичний устрій. – С. 22. 71 Половець В. Половці і “Слово о полку Ігоревім”. – С. 11. 72 Див.: Никитин А. Вказана пр. – С. 10-13. 73 Див.: Манн Р. Свадебные мотивы в “Слове о полку Игореве” // Труды Отдела древнерусской литературы. – 1985. – Т. 38. – С. 514-519. 74 Рыбаков Б. А. Историческая канва “Слова о полку Игореве” // Наука и жизнь. – 1986. – № 10. – С. 103. 75 Половець В. Половці і “Слово о полку Ігоревім”. – С. 12. 76 Там саме. – С. 11. 77 Див.: Никитенко Н. Н. Русь и Византия в монументальном комплек- се Софии Киевской. Историческая проблематика. – К.: Изд. дом “Слово”, 2004. – С. 89-174. 78 Див.: Балушок В. Ініціація давньоруських дружинників // Пам’ять століть. – 1997. – № 6. – C. 102-111. 79 Половець В. Половці і “Слово о полку Ігоревім”. – С. 11. 42 Там саме. – С. 57. 43 Воїнов С. Обережно – “Слово о полку Ігоревім”! // Сіверянський літопис. – 1997. – № 1-2. – С. 30. 44 Там саме. – С. 30. 45 Ільїн О. Віденський конгрес. – С. 30; див. також: Воїнов С. Обе- режно – “Слово о полку Ігоревім”! // Сіверянський літопис. – 1997. – № 4. – С. 39. 46 Терлецький В. Навколо рукопису. – С. 59-64. 47 Там саме. – С. 60. 48 Терлецький В. І заперечення мусять бути аргументованими! // Сіве- рянський літопис. – 1997. – № 4. – С. 34-35. 49 Яценко Б. Про версії відкриття рукопису “Слова о полку Ігоревім” // Специфіка “Слова о полку Ігоревім” як літературної пам’ятки. – Суми, 1994. – С. 9-11. 50 Терлецький В. Навколо рукопису. – С. 62. 51 Див.: Воїнов С. Обережно – “Слово о полку Ігоревім”! // Сіверянсь- кий літопис. – 1997. – № 1-2. – С. 27. 52 Там саме. – С. 25. 53 Воїнов С. Обережно – “Слово о полку Ігоревім”! // Сіверянський літопис. – 1997. – № 4. – С. 37-38. 54 Там саме. – С. 37. 55 Воїнов С. Новгород-Сіверський. 1. На землі Сіверян // Сіверянський літопис. – 1998. – № 3. – С. 49-53; його ж. Новгород-Сіверський. 2. Стольний град // Сіверянський літопис. – 1998. – № 3. – С. 53-61; його ж. Новгород- Сіверський. 3. “Труби трублять в Новгороді...” // Сіверянський літопис. – 1998. – № 4. – С. 17-26; його ж. Новгород-Сіверський. 4. Князі Новгород- Сіверські. Ярославна // Сіверянський літопис. – 1998. – № 5. – С. 18-25. 56 Воїнов С. Новгород-Сіверський. 3. “Труби трублять в Новгороді...”. – С. 17-26. 57 Там саме. – С. 21-23. 58 Там саме. – С. 23. 59 Там саме. – С. 22. 60 Воїнов С. Новгород-Сіверський. 4. Князі Новгород-Сіверські. Яро- славна. – С. 18-25. 61 Полное собрание русских летописей. – Москва: Языки русской культуры, 1998. – Т. 2: Ипатьевская летопись. – Стб. 633-634. 62 Див.: Григорьев А. В. Об одном участке пути из Новгород-Северского в Путивль // Древнерусский город Путивль. – Путивль, 1988. – С. 19-20. 63 Воїнов С. Новгород-Сіверський. 4. Князі Новгород-Сіверські. Яро- славна. – С. 27. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26421
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0076
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T13:36:52Z
publishDate	2008
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
record_format	dspace
spelling	Гордієнко, Д. 2011-08-31T19:05:54Z 2011-08-31T19:05:54Z 2008 Проблема походження “Слова о полку Ігоревім” у публікаціях часопису “Сіверянський літопис” (1995–2007) / Д.Гордієнко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 502-515. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. XXXX-0076 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26421 uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Проблема походження “Слова о полку Ігоревім” у публікаціях часопису “Сіверянський літопис” (1995–2007) Article published earlier
spellingShingle	Проблема походження “Слова о полку Ігоревім” у публікаціях часопису “Сіверянський літопис” (1995–2007) Гордієнко, Д.
title	Проблема походження “Слова о полку Ігоревім” у публікаціях часопису “Сіверянський літопис” (1995–2007)
title_full	Проблема походження “Слова о полку Ігоревім” у публікаціях часопису “Сіверянський літопис” (1995–2007)
title_fullStr	Проблема походження “Слова о полку Ігоревім” у публікаціях часопису “Сіверянський літопис” (1995–2007)
title_full_unstemmed	Проблема походження “Слова о полку Ігоревім” у публікаціях часопису “Сіверянський літопис” (1995–2007)
title_short	Проблема походження “Слова о полку Ігоревім” у публікаціях часопису “Сіверянський літопис” (1995–2007)
title_sort	проблема походження “слова о полку ігоревім” у публікаціях часопису “сіверянський літопис” (1995–2007)
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26421
work_keys_str_mv	AT gordíênkod problemapohodžennâslovaopolkuígorevímupublíkacíâhčasopisusíverânsʹkiilítopis19952007

Проблема походження “Слова о полку Ігоревім” у публікаціях часопису “Сіверянський літопис” (1995–2007)

Institution

Similar Items