Психолого-педагогічні засади архівного менеджменту
Висвітлено сучасні підходи до удосконалення управлінської діяльності 
 архівних установ шляхом повнішого врахування психолого-педагогічних засад архівного менеджменту, з’ясовано їх сутність та значення в умовах інформаційного суспільства та психологічних стресів. Освещаются современные подхо...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Архіви України |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26424 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Психолого-педагогічні засади архівного менеджменту / Я.С. Калакура // Архіви України. — 2011. — № 1. — С. 65-78. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860235651524329472 |
|---|---|
| author | Калакура, Я.С. |
| author_facet | Калакура, Я.С. |
| citation_txt | Психолого-педагогічні засади архівного менеджменту / Я.С. Калакура // Архіви України. — 2011. — № 1. — С. 65-78. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Архіви України |
| description | Висвітлено сучасні підходи до удосконалення управлінської діяльності 
архівних установ шляхом повнішого врахування психолого-педагогічних засад архівного менеджменту, з’ясовано їх сутність та значення в умовах інформаційного суспільства та психологічних стресів.
Освещаются современные подходы к усовершенствованию управленческой деятельности архивных учреждений путем более полного учета психолого-педагогических основ архивного менеджмента, выясняется их сущность и 
значение в условиях информационного общества и психологических стрессов.
There are highlighted current approaches to improving the management of 
archives by the fuller consideration of phychological and pedagogical principles 
of archival management, found out their essence and meaning in conditions of 
psychological stress and informational society in the article.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:23:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
65статті та повідомлення
УДК 930.25; 658 01232
Я. С. КАЛАКУРА*
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ
АРХІВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
висвітлено сучасні підходи до удосконалення управлінської діяльності
архівних установ шляхом повнішого врахування психолого-педагогічних за-
сад архівного менеджменту, з’ясовано їх сутність та значення в умовах інфор-
маційного суспільства та психологічних стресів.
Ключові слова: архівознавство; архівний менеджмент; наукові основи
управління; принципи менеджменту; соціальна педагогіка; психологія; тем-
перамент; конфлікти.
в умовах інтеграції архівної справи України у європейський і світо-
вий архівний простір, демократизації українського суспільства, відходу
від стереотипів командно-адміністративної системи дедалі більш ої ак-
туальності набуває удосконалення стилю і методів управ ління архів-
ними установами, необхідність повнішого врахування як національно-
го досвіду і традицій, так і надбань зарубіжного архіво знавства. під
впливом інтенсивного розвитку менеджменту як управлінської науки
і практики в архівну термінологію увійшло поняття архівний менедж-
мент або менеджмент в архівній справі. під архівним менеджментом
розуміють теорію і практику управління архівними установами, їх пер-
соналом, принципи і наукові основи організації діяльності архівних
установ, планування роботи, прийняття та реалізацію управлінських рі-
шень. архівний менеджмент за своїм змістом стоїть найближче до дер-
жавного і муніципального управління. З цієї проблематики за останні
десятиріччя оприлюднена низка нау кових досліджень, навчальних по-
сібників, а також статей архівістів-практиків, які стосуються й управ-
лінської діяльності в архівній справі1.
висвітлюючи наукові засади архівного менеджменту, їх автори
спи раються на загальні праці з менеджменту, його наукових засад, ми-
мо хідь торкаються й деяких психолого-педагогічних аспектів управ-
ління, справедливо наголошуючи на підвищенні їх значення в умовах
демо кратизації та інформатизації суспільства, наростання кризових
явищ, соціально-психологічних навантажень, стресів та конфліктів2.
© я. с. Калакура, 2011
* Калакура Ярослав Степанович – доктор історичних наук, професор
ка фед ри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського
національного університету імені тараса Шевченка, лауреат премії ім. василя
веретенникова.
статті та повідомлення66
Цей компо нент архівного менеджменту настільки актуальний і важли-
вий, що заслу говує окремого розгляду, оскільки об’єктом управління
в архівній сфері, як і інших, виступають не інформаційні технології, а
конкретні люди, індивіди з їхніми психічними особливостями, характе-
рами, темпераментами. до того ж працівникам архівних установ при-
таманні деякі своєрідні риси, позаяк, з одного боку, вони належать до
державних службовців, а з другого боку, вони є науковцями, в їхній
праці домінує розумовий складник, інтелектуальний зміст, елементи
науково-пошукової та дослідницької роботи. нині майже всі відпові-
дальні працівники архівів України мають вищу освіту, а окремі – нау-
кові ступені та звання. в архівній галузі стабільні колективи, порівняно
невелика плинність персоналу.
мета пропонованої статті полягає в тому, щоб на основі уже наяв-
них праць і загальної літератури з педагогіки та психології управління3,
власних напрацювань, зокрема авторського лекційного курсу з менедж-
менту в архівній справі, який більше п’яти років читається магістран-
там-архівознавцям історичного факультету Київського національного
університету імені тараса Шевченка, привернути увагу дослідників і
практичних працівників архівних установ, насамперед керівників, до
наболілих питань психології та педагогіки управління архівною спра-
вою як важливою і специфічною підсистемою або галуззю суспільства.
Йдеться про сутність педагогічних та психологічних засад менеджмен-
ту, особистість працівників архівної галузі з погляду соціальної педа-
гогіки та психології, про емоційно-вольовий і темпераментний фактор
управлінської діяльності, висловлюються деякі рекомендації щодо
уникнення конфліктних ситуацій в колективах архівних установ.
Кожна сфера суспільного життя, в т. ч. й архівна, має свої управ-
лінські кадри, тобто менеджерів. Управлінська діяльність у архівній
справі охоплює всі рівні відносин архівних установ і співробітників
(по горизонталі та вертикалі), починаючи від діловодних служб і ар-
хівів підприємств, фірм, установ, архівних відділів районних держад-
міністрацій і міських рад, державних архівів міст Києва і севастопо-
ля, областей, в аРК Крим і завершуючи центральними та галузевими
державними архівами, Українським науково-дослідним інститутом ар-
хівної справи та документознавства та державною архівною службою
України (держкомархів) як спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства. ар-
хівний менеджмент спрямований на оптимізацію організації архівної
галузі, ефективну діяльність її установ і злагоджену роботу усіх служб
та працівників щодо реалізації закону України “про національний ар-
хівний фонд і архівні установи”3 та інших законодавчих і норматив-
них актів. За неповними даними, у сфері архівів та служби діловодства
України працює до півмільйона осіб, у т. ч. безпосередньо в державних
67статті та повідомлення
архівах близько 4 тис. дієвість архівного менеджменту значною мірою
залежить не тільки від рівня кваліфікації, фахової підготовки, органі-
заторських та управлінських здібностей і моральних якостей керівних
кадрів галузі і службовців, але й від їх психологічних особливостей, від
уміння створити ділову, морально-психологічну атмосферу, сприятли-
ву для продуктивної та злагодженої роботи кожної архівної установи.
Ключовою і найбільш складною проблемою в психології архів-
ного менеджменту є створення психологічного портрета особистості
працівника, його здатності адаптуватися до роботи в колективі. в цьо-
му контексті виділяють три типи людей: а) з орієнтацією на поточний
момент і здатністю швидко пристосуватися до нової обстановки; б) з
орієнтацією на минуле і здатністю діяти в межах існуючої структури,
підпорядковуватись чіткій регламентації роботи, визначеним правам і
обов’язкам; в) із орієнтацією на перспективу, з поведінкою, не завжди
адекватною ситуації, слабкою пристосованістю до ієрархічної структу-
ри. при створенні психологічного портрета співробітника враховується
оцінка цілої низки ознак його психіки, а саме: характер, темперамент,
здібності, цілеспрямованість, інтелектуальність, емоційні, вольові якос-
ті, комунікативність, самооцінка, рівень самоконтролю, здатність пра-
цювати в колективі та ін.4
Крім менеджменту організації, існує й індивідуальний менедж-
мент, або самоменеджмент5, тобто самокерування, адже кожен архівіст,
незалежно від посади, управляє насамперед собою, ставить собі мету,
визначає завдання, пріоритети життя, планує свій час, вибудовує пер-
спективну програму освітнього і кар’єрного зростання, а відтак реалі-
зує їх. в індивідуальному менеджменті велике значення мають постій-
на самоосвіта, самовиховання, самовдосконалення і самоствердження,
підвищення кваліфікації та культурного рівня, організація сімейного
життя, дозвілля і відпочинку. З індивідуальним менеджментом тісно
пов’язаний індивідуальний підхід до працівників і осіб, яким надають-
ся архівні послуги, без чого не можна налагодити належний сервіс, на-
приклад, у роботі інформаційно-довідкових служб та читальних залів
архівів.
новітні педагогіка і психологія звертають увагу на необхідність
виховання позитивного ставлення – навіть любові – до себе, відчут-
тя самоповаги, впевненості, усвідомлення сенсу життя, контролю за
мотивацією і наслідками своїх вчинків та поведінкою. Цей розділ ме-
неджменту заслуговує особливої уваги, адже в середовищі архівних
працівників порівняно значну питому вагу посідають молоді люди ві-
ком до 35 р. (28,4 %), причому їх чисельність зростатиме. окремі з
них прийшли в архіви з романтичними ілюзіями “про легкий хліб”,
детективні пригоди, з амбіціями на високу зарплату, особливе до них
ставлення і швидкий кар’єрний ріст. Щоб уникнути подібних випадків,
професорсько-викладацький склад кафедри архівознавства та спеціаль-
статті та повідомлення68
них галузей історичної науки КнУ імені тараса Шевченка намагається
формувати у своїх вихованців сучасні пріоритети молодого спеціаліста,
усвідомлення значущості професії архівіста і виховання любові до неї,
почуття фахової корпоративності, прищеплювати їм високі моральні
якості і духовні орієнтири, а водночас й розвіювати деякі ілюзії щодо
“розкішного життя” взагалі.
одне з ключових місць у цій справі посідають психолого-педаго-
гічні засади менеджменту, тобто педагогічні підходи та психологічні
чинники розвитку особистості й управлінської діяльності, або вплив
психології кожного окремо взятого архівіста і колективу в цілому на
діяльність архіву, на морально-психологічний клімат у ньому. як по-
казує практика, обмеженість, або й відсутність в частини управлінців
і виконавців психолого-педагогічних знань і навиків може мати нега-
тивні наслідки, породжувати дискомфорт, конфліктність, нервозність,
апатію, а то й депресію. мова йде, з одного боку, про професійну під-
готовку і виховання архівістів, про виховну роботу в колективах, а з
другого, – про психічні якості працівників, про психологію відносин
між ними, створення такої морально-психологічної атмосфери в колек-
тиві, коли діяльність кожного працівника націлена на реалізацію спіль-
ної мети – злагоджену і ефективну роботу всієї архівної установи або
й галузі в цілому. варто нагадати, що педагогіка складає наукове під-
ґрунтя системи освіти і виховання архівістів, формування особистості,
організаторських здібностей та інтелектуальних потенцій6, а психологія
вивчає психічні явища соціуму, його стан, психіку людини (мислен-
ня, почуття, увагу, пам’ять, переживання, відчуття), її внутрішній світ
(стан душі), характер, темперамент, виявляє психічні особливості тих
чи інших особистостей та кожного індивідууму зокрема.
ось чому належна психологічна та педагогічна підготовка архівних
працівників, особливо тих, що займають керівні посади, поряд з їх фа-
ховою, правовою та економічною підготовкою, має важливе значення
для налагодження творчої атмосфери в архівних установах, їх успішної
роботи.
одна з пріоритетних проблем педагогіки і психології управління –
це сумісність колективу, без чого важко гармонізувати і налагодити
нормальні стосунки, сформувати більш-менш ідентичне розуміння його
членами спільної мети і підходів до неї, створення атмосфери взаємо-
розуміння, взаємодопомоги і взаємовиручки. Безумовно, основу суміс-
ності складає усвідомлення всіма членами колективу (чи то державної
архівної служби, чи центральних, галузевих і місцевих державних ар-
хівів) спільності його мети, – завдань, відповідність їм особистих мож-
ливостей кожного співробітника і його здатність працювати на резуль-
тат разом, спільність системи цінностей, моральних орієнтирів. істотну
роль тут відіграє як раціональний і справедливий розподіл обов’язків,
69статті та повідомлення
злагоджена робота з реалізації завдань, так і психологічні чинники:
відсутність антагонізму, взаємна повага, тепле і шанобливе ставлення
один до одного, поступливість, готовність надати взаємну допомогу,
підтримати морально. наявність у колективі навіть одного-двох несу-
місних з іншими працівниками може істотно впливати на морально-
психологічний клімат, призводити до напруженості у стосунках, навіть
до розколу колективу7. сумісність надто важлива для архівних установ,
колективи яких здебільшого малочисельні, де взаємовідносини співро-
бітників дуже близькі й тісні і, як ніде, необхідні довір’я, взаємови-
ручка і взаємодопомога. на думку фахівців, центральною ланкою в
педагогіці та психології досягнення сумісності є діагностика і проекту-
вання колективу з врахуванням тієї незаперечної істини, що кожна лю-
дина – індивід, неповторна особистість із властивими саме їй особли-
востями характеру, темпераменту, звичок, інтелекту, рівня культури і
свідомості, а також ідейних переконань і поглядів на суспільні процеси
та явища. Звідси випливає необхідність дотримуватись не менше трьох
вимірів у підходах керівника до підлеглих: як до людини, до індивіда
і до особистості.
відсутність сумісності колективу дуже часто призводить до на-
пруги і конфліктів. наприклад, упродовж кількох років у підвищеному
емоційному стані працювали співробітники державного архіву Харків-
ської області, колектив якого розділився на окремі, конфліктуючі між
собою угрупування, відносини між якими втрачали діловий характер,
породжували міжособистісну ворожнечу і аж ніяк не сприяли злаго-
дженій і цілеспрямованій роботі. Багато сил і нервів було змарновано,
витрачено на з’ясування причин, пошук винних, що, зрештою, призве-
ло до заміни директора архіву, але шрам залишився в усіх учасників
конфлікту. Звичайно, за характером і глибиною конфлікти, з якими
стикаються архівні установи, неоднакові, їх можна умовно звести до
двох груп: зовнішні та внутрішні. перші найчастіше виникають у від-
носинах з фондоутворювачами, оскільки деякі установи несвоєчасно і в
неякісному стані передають документи на зберігання, або й зовсім від-
мовляються, як це було в сумах, коли після приватизації виробничого
об’єднання ім. Фрунзе нові власники, всупереч закону, категорично не
погоджувалися передавати документи до обласного архіву. Є немало
випадків виникнення конфліктів між споживачами (користувачами) ар-
хівних послуг і архівами, в основі яких лежить, наприклад, ігнорування
існуючих правил і порядку надання цих послуг, у тому числі платних,
та відсутність належного такту, витримки як у працівників архівів, так
і відвідувачів. трапляються конфліктні ситуації у відносинах архівів
з місцевими держадміністраціями, комунальними і пожежними служ-
бами, органами охорони. Що ж стосується внутрішніх конфліктів, то
вони виникають як на ґрунті ділових, так і приватних, міжособистісних
статті та повідомлення70
відносин. Їх причини мають дуже широкий спектр, насамперед нео-
днакове розуміння принципу справедливості, рівності, наприклад, між
співробітниками відділів формування і описування архівних фондів,
між службами зберігання документів та їх використання і реставрації.
Гострота протікання конфліктів значною мірою залежить від психоло-
гічних чинників. і тут ключова роль належить першому керівнику, його
об’єктивності та вмінню запобігти конфлікту, вчасно його погасити, не
дати йому розгорітися.
психологічний чинник має враховуватись на всіх етапах ме-
неджменту: від добору і розстановки кадрів, визначення службових
обов’язків, планування роботи, прийняття управлінських рішень, їх ви-
конання – до ділового і приватного спілкування. Фундатори наукового
менеджменту Ф. тейлор, а. Файоль, подружжя Гілбергів, м. вебер,
в. терещенко, Г. добров і особливо представники біхевіористської (по-
ведінкової) школи управління К. арджиріс, Р. лайнкерт, д. мак-Грегор
та ін. звертали увагу на взаємозв’язок між психічними особливостями
працівника, його поведінкою та оптимальним їх врахуванням для гар-
монізації відносин у колективі, створення сприятливого мікроклімату,
мотивації праці, підвищення її продуктивності і раціоналізації режиму
роботи та відпочинку. У сучасних умовах дедалі більшого поширення
набуває гуманістичний напрям соціальної психології, теоретики якого
розглядають людину як найбільшу цінність і на пріоритетне місце став-
лять саморозвиток особи. визначальними рисами людини називаються
любов, свобода, відповідальність, віра.
специфіка архівної служби, багатоманітність її завдань і функцій
висувають ряд своєрідних вимог до керівників і спеціалістів у залеж-
ності від мети та змісту персональних обов’язків кожного працівника,
реалізація яких у свою чергу значною мірою залежить від їх характеру
і темпераменту. тому дуже доречно враховувати темперамент кож-
ного працівника. під темпераментом наука розуміє більш-менш стій-
кі, але динамічні за інтенсивністю функціональні особливості нервової
системи, яка в одних людей може бути сильною, в інших – слабкою, а
звідси випливає рівень збудження і гальмування тощо. Ще Гіппократ
вважав, що риси темпераменту мають властивість успадковуватись, а
тому важко піддаються змінам. темперамент помітно впливає на стиль
поведінки людини, спосіб її мислення і діяльності.
як відомо, психологічна наука розрізняє чотири основних типи
темпераментів: холерик, сангвінік, флегматик та меланхолік, хоча в чи-
стому вигляді вони зустрічаються рідко9. під впливом еволюції люди-
ни, глобалізаційних процесів та ін. чинників ці класичні типи зазнали
змін у їх кількісному співвідношенні. За спостереженнями психологів,
збільшилась чисельність холериків і сангвініків. і все ж у кожної лю-
дини домінують ті чи інші риси, властиві представникам відповідного
71статті та повідомлення
темпераменту, що мають як сильні, так і слабкі ознаки. тому зусилля
слід спрямовувати не стільки на зміну темпераменту, скільки на пізнан-
ня його особливостей і врахування їх з метою оптимального викорис-
тання носіїв того чи іншого типу темпераменту.
практика роботи засвідчує, що кожному управлінцю, незалежно
від рангу необхідно знати найбільш характерні ознаки типів темпера-
менту своїх підлеглих і по змозі максимально їх враховувати. напри-
клад, холериків відносять до реактивного типу нервової системи, якому
притаманні запальність, різка збудженість, дратівливість, раптові захо-
плення, гостре мислення і таке ж швидке запам’ятовування, підвищена
емоційність, ініціативність. Їх нервова система не врівноважена, вони
прагнуть бути в центрі уваги, хворобливо образливі, а в стані роздра-
тування можуть бути не стриманими, жорстокими і навіть безжалісни-
ми. водночас вони енергійні, цілеспрямовані, ініціативні. ні хвилини
спокою, є характерним правилом для холериків. Сангвінікам власти-
вий сильний тип нервової системи, енергійність, оптимізм, витримка,
висока працездатність, кмітливість, вони легко адаптуються до нових
умов і до нового колективу, порівняно спокійно сприймають критичні
зауваження, у повсякденному житті чуйні та уважні. Їм не до снаги
монотонність, одноманітність роботи, вони потребують нових вражень
і легко змінюються, часом схильні приймати поспішні рішення, давати
нереальні обіцянки або не виконувати їх вчасно. Займаючи керівні по-
сади, сангвініки керуються правилом: довіряй, але перевіряй.
натомість у флегматиків нервова система хоч і врівноважена, але
інертна. вони більш розсудливі, спокійні, уважні. і. павлов називав
флегматиків “невтомними працівниками”. Це лагідні, досить енергійні,
дисципліновані керівники і гарні виконавці, які дотримуються режиму,
розпорядку, розпочату справу доводять до кінця, вміють стримувати
свої емоції та імпульсивні прагнення, рівні у стосунках з іншими людь-
ми. Їм важко переключатися з однієї на іншу діяльність, переходити
на нове місце роботи, вони розраховують час і не люблять, щоб їх під-
ганяли. девізом для них служить відоме прислів’я: “поспішиш – лю-
дей насмішиш”. нарешті до слабкого типу нервової системи належать
меланхоліки. вони людяні, доброзичливі, здатні до співчуття іншим,
але сором’язливі, часом скуті, повільні, швидко втомлюються, важко
сприймають зміни, будь-які новації, надто обережні у своїх вчинках,
нездатні приймати оперативні рішення, вразливо реагують на критику,
образливі, інколи замкнуті, можуть розгублюватися. на них не можна
тиснути, підвищувати тон у розпорядженнях, робити різкі зауваження.
Їх правило: не нашкодь.
Звичайно, у колективах архівних установ, у середовищі їх управ-
лінців представлені носії всіх типів темпераменту. і в цьому розмаїтті
характерів полягає одна з умов успішної роботи. але не слід ні пере-
статті та повідомлення72
оцінювати, ні недооцінювати роль темпераменту як критерію, оскільки
це лише одна із систем психологічної оцінки особи, причому в про-
цесі праці над собою, самовиховання, самоконтролю, врахування по-
рад колег можуть корегуватися і знижуватися прояви негативних ознак
кожного типу. і все ж керівникам архівів, їх підрозділів не варто ігно-
рувати сильні і слабкі сторони темпераменту різних працівників, слід
враховувати розмаїття і строкатість характерів у повсякденній роботі,
аналізувати, чи оптимальним є їхнє перебування на тій чи іншій поса-
ді, беручи до уваги, що для кожної посади і професії в архівній сфері
пріоритетними є носії певних типів темпераменту. адже існує істотна
різниця між функціональними обов’язками і характером роботи відді-
лів формування наФ і забезпечення збереженості документів, кадрової
роботи та інформації Укрдержархіву, між працівниками читальних за-
лів і охоронців фондів архівів. одна річ – директор великого, інша –
малого архіву, начальник управління і завідувач відділу або сектору.
менеджери архівних установ і підрозділів мають враховувати, що не-
врівноваженість холерика може завдати шкоди роботі з відвідувачами,
надмірна повільність флегматика негативно відіб’ється на роботі з фон-
доутворювачами, гальмівна реакція меланхоліка може зашкодити охо-
ронцеві фондів, а схильність сангвініка до пошуку нових вражень може
стати на заваді ефективній роботі архівосховища тощо.
Що тут важливо з погляду менеджменту? Це вивчення і знання
людей, врахування їх особливостей в розподілі обов’язків і доручень,
в організації роботи. справжній керівник має знати, насамперед, свій
тип темпераменту, сильні і слабкі сторони свого характеру, зважувати
на них, не завищувати самооцінку, не бути брутальним, вміти рахува-
тися з носіями інших типів, розвивати у них позитивні риси і долати
негативні. велика роль тут відводиться виховній роботі, особливо інди-
відуальній, формуванню у співробітників волі, наполегливості, персо-
нальної відповідальності, вимогливості, принциповості, толерантності,
самостійності, прищепленню високих моральних якостей, гордості за
професію, любові до неї, патріотизму, підвищенню як загальної куль-
тури, так і культури спілкування, культури робочого місця, рівня інте-
лігентності працівників. моральним орієнтиром для кожного співро-
бітника архівних установ мають стати високі стандарти міжнародного
етичного кодексу архівіста. досвід засвідчує, що в подоланні недоліків
керівників і працівників загалом, проявів недисциплінованості, ліно-
щів, у вихованні пунктуальності і чіткості важливе місце належить, по-
ряд із самовдосконаленням, впливу колег, колективу, інструментарію
психологічного і морального стимулювання.
величезну роль в архівному менеджменті відіграє емоційно-вольо-
вий фактор. У соціальній психології є таке поняття як емпатії, тобто
такі показники як чуйність, доброзичливість, довірливість. вони необ-
73статті та повідомлення
хідні усім працівникам як керівним, так і підлеглим. емоційний стан
того чи іншого працівника – дуже важливий чинник для взаємовід-
носин у колективі і злагодженої роботи, для виконання архівами усіх
функцій, включаючи й надання послуг. між тим на емоційно-вольовий
стан працівників впливає багато чинників об’єктивного і суб’єктивного
характеру, починаючи від загальної ситуації в державі і суспільстві,
морального і духовного клімату в сім`ї, колективі, матеріального забез-
печення, стану здоров’я і закінчуючи культурою робочого місця, есте-
тикою кабінету, навіть кольором стін. до речі, оптимальним для очей є
світло-зелений, світло-жовтий і світло-блакитний кольори, вони менше
втомлюють, не викликають подразнень. натомість теплі кольори – чер-
воний, жовтогарячий – збуджують, а холодні – синій, зелений можуть
бути лише в добре освітлених кімнатах.
У менеджменті персоналу10 не менш важливим є врахування
загально го емоційного стану, настрою керівника чи звичайного праців-
ника (радіс ний, сумний, веселий, пригнічений). За своєю ментальністю
українці – оптимісти, вони веселі та життєрадісні, але дуже вразливі
та чутливі. природно, що емоційний стан залежить не стільки від мен-
тальності та темпераменту, скільки від обстановки і атмосфери в ко-
лективі, від здоров’я і самопочуття його членів. не випадково, народна
мудрість каже: “У здоровому тілі – здоровий дух”. правилом для кож-
ного керівника має бути турбота як про своє здоров’я, так і підлеглих.
для нього все має значення: зовнішній вигляд, одяг, погляд, міміка,
жести тощо. надто важливо, щоб керівник не був похмурим, надмірно
категоричним, позбавленим почуття гумору, а навпаки – своїм вигля-
дом, своєю активністю, енергійністю та поведінкою подавав приклад і
наснажував інших, не викликав протест, агресію, конфронтацію, хво-
робливу заздрість.
нині якісний склад кадрового потенціалу архівних установ Украї-
ни досить високий, але це не означає, що в ньому, з погляду психоло-
гії, відсутні слабкі місця. одним із них була і залишається проблема
лідерства. Розвиток лідерства – це неодмінна умова виховання і ство-
рення резерву управлінських кадрів, озброєння їх знаннями із соці-
альної педагогіки та психології менеджменту. далеко не всі керівники
усвідомлюють, що не слід навантажувати колег своїми особистими
проблемами, радостями чи переживаннями, удачами чи неприємнос-
тями. У японії, наприклад, існує заборона демонструвати свій поганий
настрій, горе, печаль. психологія напрацювала чимало автотренінгів
для управління настроєм, для самонавіювання, які необхідно застосо-
вувати на практиці. Часом у колективі, поряд з формальним лідером
(офіційним керівником), не меншим авторитетом користується нефор-
мальний лідер, що може викликати певну напругу або й неприязнь у
відносинах між ними, інколи навіть призводити до розколу, групівщи-
статті та повідомлення74
ни і протистояння. дуже важливо, щоб кар’єрні амбіції окремих спів-
робітників не викликати хвилювання у колективі.
вчені-психологи звертають увагу на те, що в умовах великих ін-
телектуальних і психічних перевантажень, негативної інформації із за-
собів мас-медіа, яка щоденно звалюється на людей, нерідко виника-
ють стреси або й таке явище як афект – сильне душевне хвилювання,
спалах емоцій, порушення нервової рівноваги, втрата самоконтролю.
воно може виявлятися вибухом гніву, жалю, страху, відчаю, заікання.
інколи стреси стають наслідком надзвичайних ситуацій, які, на жаль,
трапляються і в архівних установах. так було, наприклад, коли вини-
кла пожежа в одному із сховищ держархіву Харківської області, коли
через повінь під водою опинилися унікальні документи Берегівсько-
го філіалу держархіву Закарпатської області та ін. до честі керівни-
ків цих архівів та їх співробітників, замість паніки і зайвої нервозності
була налагоджена спокійна і оперативна робота колективів з участю
громадськості, спрямована на подолання нищівних наслідків стихії і
порятунок фондів. стреси носять здебільшого індивідуальний харак-
тер, вони можуть породжуватися завищеною амбіцією працівника, не-
реалізованістю кар’є ри, заздрістю до чужих успіхів, звільненням з ро-
боти, отриманням стягнення або позбавленням премії без належного
обґрунтування. як правило, стреси супроводжуються підвищеною не-
рвозністю, конфлікт ністю, а якщо набувають постійного характеру, то
спричинюють виснаження нервової системи, неврози, серцеві напади,
інфаркти та інсульти. вони можуть сприяти алкогольній чи наркотич-
ній залежності, негараздам у сім’ї.
аналіз діяльності архівних установ засвідчує, що конфлікти, фізич-
на і розумова перевтома виникають переважно там, де організації ро-
боти бракує планомірності, цілеспрямованості, де збереглася практика
авралів. прикро, але деякі керівники успадкували від командно-адмі-
ністративної системи тоталітарних часів надто хибне і шкідливе гасло:
“я – керівник, моє завдання ставити задачі і керувати підлеглими, а
підлеглі мають мене поважати і слухати”. вони розмовяють з підлегли-
ми на підвищених тонах, вдаються до погроз, забуваючи при цьому, що
повагу, довіру і авторитет необхідно заслужити власним прикладом,
індивідуальним підходом до кожного працівника, а вимогливість має
бути однаковою до всіх, поєднуватись із гуманним і шанобливим став-
ленням до людей.
інколи конфлікти можуть бути спровоковані й вже згадуваними
надзвичайними, так званими форс-мажорними ситуаціями (пожежі, по-
вені, надзвичайні події).
сучасна психологічна наука, виходячи з того, що ступінь психіч-
них функцій у людей різних вікових категорій, а також жінок і чоло-
віків неоднаковий, намагається встановити віковий та гендерний ценз
75статті та повідомлення
творчої і управлінської діяльності. наприклад, психологи вважають,
що найвищий рівень сприйняття знань на основі гостроти пам’яті, зо-
середженості уваги, конкретики мислення властивий для 18–25-річних
людей, тобто цей період найкращий для навчання і здобуття професії.
У віці 26–29 років відбувається психологічна перебудова особистості,
зумовлена практичною діяльністю, кар’єрним ростом працівника, ство-
ренням сім’ї. Cпалах творчих та інтелектуальних функцій характерний,
як правило, для 30–35 літнього віку. після 40 років помітною є тен-
денція до поступового зниження швидкості сприйняття і осмислення
інформації, зате її оцінка носить більш виважений і аналітичний ха-
рактер. Звідси роблять висновок про те, що найбільш сприятливим для
управлінської діяльності є період від 31 до 50 рр., але його пік припа-
дає на 37–40 рр. а втім, у державних архівах України понад 38 % осіб
старші за 50 років, а серед керівників цей відсоток набагато більший.
З погляду психології, вітчизняні і зарубіжні вчені не бачать прин-
ципових відмінностей між керівниками чоловічої та жіночої статі, але
навіть представники одного і того ж темпераменту залежно від статі
можуть мати далеко неоднаковий характер і різну поведінку. Крім того,
все ще побутують різні стереотипи щодо управлінської діяльності жі-
нок. очевидно, невипадково, що за соціологічними опитуваннями спів-
робітників кількох великих фірм і банків у Києві, лише 4 % опитаних
виявили бажання працювати під керівництвом жінок. до речі, з поміж
працівників архівних установ України трохи більше 20 % – чоловіки і
близько 80 % – жінки. як показують практика і мої власні спостере-
ження, переважна більшість жінок як перших керівників та заступни-
ків архівних установ і підрозділів, починаючи від державної архівної
служби, центральних, галузевих і місцевих державних архівів і закінчу-
ючи керівниками архівних відділів районних держадміністрацій, місь-
ких рад, діловодних підрозділів і архівів підприємств та організацій,
ні в чому не поступаються чоловікам-керівникам. Більше того – вони
дисциплінованіші, уважніші, ввічливіші, толерантніші, акуратніші та
охайніші в роботі. водночас у них підвищена емоційна чутливість, хво-
робливіша реакція на зауваження, претензія на більшу повагу до себе;
жінки зазвичай частіше, ніж чоловіки, надають перевагу сім’ї і дітям,
а не кар’єрі.
психологічні перевантаження, телебачення, радіо, інтернет, інфор-
маційний вибух в умовах глобалізації сучасного світу, кризові явища,
природні катаклізми, різні терористичні акти ведуть до порушень пси-
хіки, виснаження нервової системи працівників, викликають стреси,
вимагають більшої мобілізації внутрішніх резервів особистості, що в
свою чергу призводить до перевтоми та депресії. нині мало хто з укра-
їнських архівістів має належний медичний і соціальний захист, змогу
отримати якісну консультацію психолога, більшість з них перебуває в
статті та повідомлення76
стані емоційного збудження, що посилюється через величезний обсяг
найрізноманітнішої позитивної і негативної інформації як службового,
так й приватного характеру, користування персональним комп’ютером
та інтернетом. до того ж у деяких працівників, зокрема молодих, ста-
ли виявлятися комп’ютерна залежність, замкнутість; вони скаржаться
на поганий сон, головні болі, погіршення зору, а це веде, зрештою, до
професійного “вигорання”, тобто до зниження продуктивності та ре-
зультативності праці, породжує синдром апатії і байдужості, втрати за-
цікавленості життям, страх перед реальністю. За таких обставин дуже
важливо працювати в режимі “людина – людині”, змінюваності техно-
логічних процесів, чергування роботи і відпочинку, дотримання здоро-
вого способу життя, занять гімнастикою, уникнення куріння, вживання
спиртних напоїв тощо.
варто також звернути увагу й на психологічний аспект архівного
маркетингу, пов’язаного з наданням архівних послуг, які в умовах рин-
кової економіки набувають дедалі ширшого розвитку, а також з паблік-
рілейшнз, тобто зв’язками з громадськістю, зовнішніми комунікація-
ми12. Йдеться про психологію рекламно-інформаційної роботи архівів,
проведення виставок, виступів у засобах масової інформації, донесення
до суспільства як інформаційного потенціалу архівних фондів, так і ре-
альних можливостей, які вони мають для задоволення найрізноманітні-
ших запитів фізичних і юридичних осіб. Цей напрям роботи має і пси-
хологічне підґрунтя, відіграє важливу роль у піднесенні іміджу архівів
і просуванні їх на ринку інформаційних та інших послуг.
таким чином, архівний менеджмент надає важливого значення
психолого-педагогічним і емоційно-вольовим чинникам управлінської
та виконавської діяльності на всіх щаблях системи архівних установ.
Це зумовлюється особливостями сучасного етапу розвитку як соціуму
в цілому, так і архівної справи в Україні, яка перебуває на переході
від централізованої, командно-адміністративної системи до децентра-
лізованої, демократичної, набуває більшої відкритості та інтегрується у
світовий архівний простір. на зміну традиційним інформаційним тех-
нологіям приходять електронні інформаційні та комунікаційні засоби,
принципово нова організаційна та обчислювальна техніка, відбувається
своєрідна комп’ютеризація архівів, що в свою чергу відбивається на
психологічному кліматі в колективах і психіці їх співробітників, по-
части породжує мутацію характерів, викликає прояви агресії та депре-
сії. Знаючи особливості нервової системи, психіки працівників, їх ха-
рактеру та темпераменту, керівник архівної установи може запобігати
виникненню негативних явищ, конфліктів, використовувати розмаїття
їх характерів і психічних властивостей для створення сприятливого мі-
кроклімату в колективі та злагодженої, цілком дружної і продуктивної
роботи.
77статті та повідомлення
насамкінець висловимо декілька пропозицій та рекомендацій. по-
перше, на нашу думку, необхідно і далі посилювати психолого-педа-
гогічну підготовку архівістів, запровадити у всіх вишах, у яких є спе-
ціальність архівознавство, окрім архівного менеджменту як базової
дисципліни, спеціальні курси із соціальної педагогіки та психології.
по-друге, у програмах підвищення кваліфікації керівників архівних
установ, що проводяться як по лінії Головдержслужби, так і держком-
архіву, доцільно передбачити виступи відомих психологів та фахівців
із соціальної педагогіки. по-третє, варто було б провести всеукраїнську
науково-практичну конференцію, присвячену психолого-педагогічним
аспектам архівного менеджменту. і, нарешті, на часі започаткування
на сторінках часопису “архіви України” обміну думками і досвідом
керівників архівних установ з питань психології управління, методики
створення сприятливого мікроклімату в колективах архівів, долучивши
до обговорення й зарубіжних колег. можливо, стартом такого обгово-
рення стане пропонована стаття.
1 Старостин Е. В. Зарубежное архивоведение. – м., 1997; Автокра-
тов В. Н. теоретические проблемы отечественного архивоведения. – м., 2001;
архівознавство. підручн. / За ред. я. Калакури, і. матяш. вид 2-ге, доп. –
К., 2002; Алексеева Е. В., Афанасьева Л. П., Бурова Е. М. архивоведение.
Учебн. – м., 2002; державне управління / За ред. а. Ф. мельник. – К., 2004;
Калакура Я. С. архівний менеджмент як галузь наукового знання і навчальна
дисципліна // студії з архівної справи та документознавства. – т. 15. – К.,
2007. – с. 18–26; муніципальний менеджмент / За ред. а. Ф. мельник. – К.,
2008 та ін.
2 Кредісов А. І., Панченко С. Г., Кредісов В. А. менеджмент для керів-
ників. – К., 1999; Хміль Ф. і. основи менеджменту. – К., 2003; менеджмент
продуктивності // а. в. Калина та ін. – К., 2004; Басовский Л. Е. менедж-
мент. – м., 2005; Попов С. Г. социальний менеджмент. – м., 2009 та ін.
3 Лозниця В. С. психологія менеджменту. – К., 1997; Мельник Л. П.
психологія управління. вид. 2-е. – К., 2002; Орбан-Лембрик Л. Е. психоло-
гія управління. – К., 2003; Никифоров Г. С. психология менеджмента. спб,
2004; Шувалов В. И. социальная психология менеджмента. – м., 2004; Ша-
рухин А. П. психология менеджмента. – м., 2005; Кулініч І. О. психологія
управління. – К., 2008 та ін.
4 про національний архівний фонд і архівні установи. Закон України від
13 грудня 2001 р. [зі змінами]. – К., 2003.
5 Фатхутдинов Р. А. производственный менеджмент. – м., 1997. –
с. 126.
6 Бишоф А., Бишоф К. самоменеджмент. – м., 2006. – с. 25–47.
7 Савчин М. В. педагогіка психології. – К., 2007; вікова й педагогічна
психологія / скрипниченко о. в. та ін. – К., 2008 та ін.
8 Парыгин Б. Д. социально-психологический климат коллектива. –
м., 1991.
9 Максименко С. Д. Загальна психологія. – К., 2004. – с. 242–243.
статті та повідомлення78
10 менеджмент персоналу / За ред. в. м. данюка. – К., 2004.
11 Боряк Г. викрадення архівних документів: “український досвід”, ви-
сновки, уроки // архіви України. – 2005. – № 5–6. – с. 5–7.
12 Королько В. основы паблик-рилейшнз. Учебн. пособие. – К., 2004.
освещаются современные подходы к усовершенствованию управленчес-
кой деятельности архивных учреждений путем более полного учета психоло-
го-педагогических основ архивного менеджмента, выясняется их сущность и
значение в условиях информационного общества и психологических стрессов.
Ключевые слова: архивоведение; архивный менеджмент; научные
основы управления; принципы менеджмента; социальная педагогика; психо-
логия; темперамент; конфликты.
There are highlighted current approaches to improving the management of
archives by the fuller consideration of phychological and pedagogical principles
of archival management, found out their essence and meaning in conditions of
psychological stress and informational society in the article.
Keywords: Archival science; archival management; scientific principles of
management; social pedagogy; psychology; temperament; conflict.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26424 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-9466 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:23:32Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Калакура, Я.С. 2011-08-31T20:02:58Z 2011-08-31T20:02:58Z 2011 Психолого-педагогічні засади архівного менеджменту / Я.С. Калакура // Архіви України. — 2011. — № 1. — С. 65-78. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26424 930.25; 658 01232 Висвітлено сучасні підходи до удосконалення управлінської діяльності 
 архівних установ шляхом повнішого врахування психолого-педагогічних засад архівного менеджменту, з’ясовано їх сутність та значення в умовах інформаційного суспільства та психологічних стресів. Освещаются современные подходы к усовершенствованию управленческой деятельности архивных учреждений путем более полного учета психолого-педагогических основ архивного менеджмента, выясняется их сущность и 
 значение в условиях информационного общества и психологических стрессов. There are highlighted current approaches to improving the management of 
 archives by the fuller consideration of phychological and pedagogical principles 
 of archival management, found out their essence and meaning in conditions of 
 psychological stress and informational society in the article. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Статті та повідомлення Психолого-педагогічні засади архівного менеджменту Psychological and Pedagogical Basis of Archival Management Article published earlier |
| spellingShingle | Психолого-педагогічні засади архівного менеджменту Калакура, Я.С. Статті та повідомлення |
| title | Психолого-педагогічні засади архівного менеджменту |
| title_alt | Psychological and Pedagogical Basis of Archival Management |
| title_full | Психолого-педагогічні засади архівного менеджменту |
| title_fullStr | Психолого-педагогічні засади архівного менеджменту |
| title_full_unstemmed | Психолого-педагогічні засади архівного менеджменту |
| title_short | Психолого-педагогічні засади архівного менеджменту |
| title_sort | психолого-педагогічні засади архівного менеджменту |
| topic | Статті та повідомлення |
| topic_facet | Статті та повідомлення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26424 |
| work_keys_str_mv | AT kalakuraâs psihologopedagogíčnízasadiarhívnogomenedžmentu AT kalakuraâs psychologicalandpedagogicalbasisofarchivalmanagement |