Джерельна база історії Української революції 1917–1921 років: архівний сегмент
Публікація містить загальну повидову класифікаційну характеристику джерел з історії українського національно-визвольного руху, а також розкриває інформаційний потенціал фондів архівосховищ України з цієї важливої і складної теми. Публикация содержит общую повидовую класификационную характеристику ис...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Архіви України |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26427 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Джерельна база історії Української революції 1917–1921 років: архівний сегмент / Р.Я. Пиріг // Архіви України. — 2011. — № 1. — С. 108-122. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860264428557041664 |
|---|---|
| author | Пиріг, Р.Я. |
| author_facet | Пиріг, Р.Я. |
| citation_txt | Джерельна база історії Української революції 1917–1921 років: архівний сегмент / Р.Я. Пиріг // Архіви України. — 2011. — № 1. — С. 108-122. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Архіви України |
| description | Публікація містить загальну повидову класифікаційну характеристику джерел з історії українського національно-визвольного руху, а також розкриває інформаційний потенціал фондів архівосховищ України з цієї важливої і складної теми.
Публикация содержит общую повидовую класификационную характеристику источников по истории украинского национально-освободительного движения начала ХХ столетия, а также расскрывает информационный потенциал 
архивохранилищ Украины, касающийся этой важной и сложной темы.
The article contains a general classificated description of sources on the history 
of Ukrainian national liberation movement and reveals informational potential of 
Ukraine archival fonds on this complex issue.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:58:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
Contents108ОГЛЯДИ ДЖЕРЕЛ ТА ДОКУМЕНТАЛЬНІ
НАРИСИ
УДК [930.2:94](477)"1917/1921"
Р. Я. ПиРіг*
ДжеРельна база істоРії
УКРаїнсьКої Революції 1917–1921 РоКів:
аРхівний сегмент
Публікація містить загальну повидову класифікаційну характеристику
джерел з історії українського національно-визвольного руху, а також розкри-
ває інформаційний потенціал фондів архівосховищ України з цієї важливої і
складної теми.
Ключові слова: історичне джерело; архів; фонд; документ; путівник.
Джерельна база історії Української революції формувалася у склад-
них умовах зламу старих і формування нових суспільних відносин. Ста-
новлення української державності, владних інститутів вимагало офі-
ційного документування їхньої діяльності, архівування та збереження
матеріалів поточного діловодства. Часті та динамічні зміни владних ре-
жимів, рейдуючий спосіб функціонування урядового апарату, спроще-
ні способи фіксації його діяльності й численні втрати документальних
матеріалів негативно відбилися на повноті збереженості першоджерел
інституційного рівня: законодавчих, нормативних, розпорядчих актів.
Однак значний масив документів, які відображають діяльність ви-
щого представницького – Української Центральної Ради і, головним
чином, виконавчих органів – Генерального Секретаріату, Ради Народ-
них Міністрів УНР, Ради Міністрів Української Держави, Директорії і
Ради Міністрів УНР, Української Національної Ради і Державного Сек-
ретаріату ЗУНР, знаходяться на державному архівному зберіганні й до-
ступні сучасним дослідникам.
Документальні матеріали місцевих органів влади – губернських
та повітових комісарів Тимчасового уряду, Центральної Ради, старост
Української гетьманської держави, представників Директорії УНР, ра-
дянських органів УСРР не мають централізованого архівного збері-
* Пиріг Руслан Якович – доктор історичних наук, професор, головний
науковий співробітник Інституту історії України НАН України.
© Р. Я. Пиріг, 2011
ОГлЯДи ДжеРел ТА ДОкУМеНТАльНІ НАРиСи 109
гання, їх дислокація носить дисперсний характер, вони базуються пе-
реважно в державних архівах областей. Це ж стосується й джерел з
історії органів місцевого самоврядування – губернських та повітових
земств, міських дум, громадських організацій.
Демократизація суспільного життя після падіння царизму викли-
кала активний процес створення політичних партій. Природно, що в
умовах розвитку революції переважали об’єднання національного де-
мократичного характеру. Українська соціал-демократична робітнича
партія (УСДРП), Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР),
Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ), а також комуніс-
тична партія (більшовиків) України, що в різний час виконували функ-
ції правлячих партій, залишили значні масиви документів. Нині вони
репрезентовані фондами в центральних архівосховищах України.
Документальні джерела певної частини політичних партій, кваліфі-
кованих за радянського часу як дрібнобуржуазні соціалістичні (бороть-
бисти, борьбисти, укапісти, єврейські та ін.), представлені в архівах
окремими протоколами з’їздів та конференцій, програмно-статутними,
пресовими матеріалами тощо.
Характерною прикметою революційної доби стала поява в Україні
органів друку з широким діапазоном політичної спрямованості. Порів-
няно невелика частина їх отримала всеукраїнську сферу поширення,
більшість же мала регіональний характер. Саме періодична преса стала
віддзеркаленням складного перебігу подій української революції у всій
їх багатомірності. Попри масові тиражі, повні комплекти провідних
часописів тієї доби є рідкістю і зосереджені лише в кількох централь-
них книгозбірнях. Що ж до регіональних газет, то найповніші їх зіб-
рання представлені у відповідних підрозділах обласних універсальних
бібліотек. Робота щодо їх виявлення має гарні евристичні перспекти-
ви, оскільки добірки періодичної преси зосереджені також в архівних
та музейних установах. Слід відзначити, що у бібліографічному від-
ношенні найкраще описані радянські газети. Їм присвячено кілька по-
кажчиків. У кінці 1990-х років видано бібліографічний покажчик газет
1917–1920 рр. нерадянського походження.
Найдоступнішим у дослідницькому сенсі є археографічний сег-
мент історичних джерел. Масова публікація документів була здійсне-
на радянськими істориками і архівістами. Серед них – фундаментальні
видавничі проекти, присвячені історії жовтневої революції і грома-
дянської війни на Україні, системні регіональні видання тематичних
матеріалів і відверто замовні публікації ідеологічного спрямування. Усі
вони більшою чи меншою мірою мали цільове призначення – глорифі-
кація діяльності більшовицької партії, радянської влади, Червоної ар-
мії, партизансько-повстанського руху. Водночас важливим завданням
залишалося розвінчування “контрреволюційного”, “антирадянського”
ОГлЯДи ДжеРел ТА ДОкУМеНТАльНІ НАРиСи110
харак теру УЦР, Гетьманату, Директорії УНР, “буржуазно-націоналіс-
тичної” сутності укра їнських політичних партій.
Менш інтенсивною була публікаторська праця учених української
діаспори. І це природно, оскільки у їх розпорядженні не було оригі-
нального джерельного матеріалу. Тому переважна більшість таких ви-
дань носить синтетичний характер, поєднуючи документи, мемуари,
газетні та епістолярні джерела.
Напружені динамічні події та поразки українських визвольних зма-
гань породили велетенський масив історичних джерел особового поход-
ження: мемуари, спогади, щоденники, епістолярії, біографії тощо. Цей
жанр ретроспективної історичної інформації, попри весь природний
суб’єктивізм, є одним з наймасовіших, а відтак й широко використову-
ваним джерелом. Пальма першості у їх створенні належить провідним
українським політичним, державним, військовим діячам. Опинившись
в еміграції, вони мали внутрішню потребу аналізу причин поразки
української революції, з’ясування власних та чужих позицій, а нерід-
ко й пошуку винних. Особливо цінними є спогади діячів, які займали
ключові позиції в державній та політичній ієрархії.
Події та головні персоналії української революції знайшли досить
широкий відгук у російській зарубіжній мемуаристиці. Характерною
рисою цих публікацій є переважно негативне ставлення до українсько-
го національного руху, державотворчих процесів, діяльності партій на-
ціонального спрямування, провідних політичних постатей.
Важливий інформаційний матеріал містить й іноземна мемуарна
література. Особливо слід виділити спогади німецьких та австро-угор-
ських військових і дипломатів. Переважна більшість їх перекладена
російською мовою і доступна для сучасних дослідників. Частина ме-
муарів діячів, безпосередньо пов’язаних з Україною, ще чекає на пе-
реклад. Прикро, що вітчизняний джерельний простір не збагачується
цією тематичною літературою.
Мемуарний жанр був майже не властивий активним компартійним
та радянським діячам. Тільки деякі з них залишили системні спогади
про події революції та громадянської війни. І то, очевидно, це було
викликано не внутрішнім покликом, а офіційними дорученнями рес-
публіканського та місцевих істпартів, основним завданням яких і був
збір матеріалів з історії більшовицької партії, жовтневої революції та
громадянської війни.
Порівняно з мемуарами як продуктами оповіді щоденники справді
належать до рідкісного виду особових джерел. Діячів, які вели більш-
менш регулярні щоденникові записи, фактично одиниці. Очевидно,
напружена політична, державна, військова діяльність, калейдоскопіч-
ність подій, брак часу в добу революції не сприяли культивуванню цих
важливих документів. Опубліковані поодинокі щоденники українських
ОГлЯДи ДжеРел ТА ДОкУМеНТАльНІ НАРиСи 111
діячів мають тим більшу цінність з огляду на вагу їх авторів у тогочас-
ному політикумі.
Досить поширений серед українських інтелектуалів епістолярний
жанр у революційну добу звузився до мінімуму. Причини цього явища
аналогічні ставленню до щоденників. Однак опубліковане листування
й не актуалізований епістолярій залишаються неодмінним і важливим
видом історичних джерел.
Можливості використання зображувальних джерел обмежені до-
сить вузькою репрезентативною базою. Це зумовлено недостатнім тех-
нічним рівнем і поширенням тогочасної фото і, особливо, кіносправи.
Найповніша тематична колекція кіно- і фотоматеріалів зберігається в
профільному центральному державному архівосховищі. Власні зібран-
ня фотографій мають окремі музеї та архіви. Проте досліджувана доба
представлена досить скупо. Окремі фото подано в пресових виданнях
того часу. Можливе виявлення цих джерел у приватних архівах. Слід
відзначити, що основний фото- та кіноматеріал з історії української ре-
волюції вже неодноразово оприлюднений, зокрема й у виданих тема-
тичних альбомах.
І нарешті слід виділити такий своєрідний інформаційний комплекс,
як енциклопедії, довідники і хроніки. Революційні події 1917–1920 рр.
знайшли відображення в численних загальних і профільних, зокрема
історичних енциклопедіях. Однак найповніше ця проблематика подана
в радянських енциклопедичних виданнях з історії громадянської війни
та військової іноземної інтервенції в СРСР, а також з історії жовтневої
революції та громадянської війни на Україні. Були створені загальносо-
юзні й республіканські хроніки Великого жовтня, громадянської війни
та соціалістичного будівництва.
Цим виданням властива певна ідеологічна заангажованість щодо
добору довідкового матеріалу, інтерпретації революційних подій, оцін-
ки політичних діячів. Проте вони й сьогодні містять цінний фактичний
матеріал і невведення його до наукового обігу суттєво звужує тема-
тичну джерельну базу. Останнім часом цей жанр наукової інформа-
ційно-довідкової літератури поповнився низкою масштабних проектів:
багатотомні “енциклопедія історії України”, “Україна: хроніка подій
ХХ ст.”, ґрунтовні довідкові видання з історії України тощо.
Отже, основне фактологічне підґрунтя дослідження історії Україн-
ської революції 1917–1921 рр. складають наступні види джерел:
архівні документи;
пресові матеріали;
джерела особового походження;
кінофотодокументи;
опубліковані документи і матеріали;
інформаційно-довідкова література.
ОГлЯДи ДжеРел ТА ДОкУМеНТАльНІ НАРиСи112
архівні джерела. Документальний масив архівних фондів, що ста-
ли продуктом діяльності установ та організацій, – важлива складова
Національного архівного фонду. Він зосереджений у центральних дер-
жавних архівах, державних архівах областей, міст києва і Севастополя,
державних галузевих архівах, архівних підрозділах бібліотек і музеїв і
становить головний комплекс джерел з історії Української революції
1917–1921 рр.
Для більшості вітчизняних архівних установ все ще характерне пе-
реважання традиційних (архаїчних) засобів інформування про докумен-
ти, які зберігаються у їхніх сховищах. Насамперед, це описи, каталоги
(систематичні, іменні, географічні), картотеки (предметно-тематичні,
іменні), покажчики (міжфондові, фондові, іменні), огляди ( тематич-
ні, фондові), довідники, путівники тощо. В останні роки активізувався
процес створення новітнього науково-довідкового апарату, в тому чис-
лі й в електронному форматі. Це суттєво розширює можливості інте-
лектуального доступу до даних про документ та його зміст, дозволяє
у віртуальному режимі отримувати дослідникові необхідні відомості.
Основний масив джерел з історії Української революції зосередже-
ний у Центральному державному архіві вищих органів влади та управ-
ління України (ЦДАВО). Заснований у 1921 р. як Центральний архів
революції, він мав цільове призначення – приймати на зберігання доку-
менти з історії революційного руху та центральних державних установ
постімперського періоду.
З огляду на таку тематичну спрямованість у його фондах зосе-
реджені автентичні документи з історії створення та функціонування
основних державних утворень – Української Народної Республіки доби
Центральної Ради, Української Держави (Гетьманату), Української На-
родної Республіки періоду Директорії, Західно-Української Народ-
ної Республіки, Української Соціалістичної Радянської Республіки, їх
цент ральних та регіональних органів управління.
Вони репрезентовані самостійними архівними фондами. Насампе-
ред, це перший представницький орган доби революції – Українська
Центральна Рада (ф. 1115), уряди УНР: Генеральний секретаріат – Рада
Народних Міністрів (ф. 1063); Рада Міністрів Української Держави
(ф. 1064), Головна квартира гетьмана всієї України і військ козацьких
(ф. 2469); Директорії УНР (ф. 1429) та її урядів (ф. 1065); Західно-Укра-
їнської Народної Республіки – Західної області УНР (ф. 2192); вищих
органів УСРР – Всеукраїнського центрального виконавчого комітету
(ВУЦВк) (ф. 1), радянських урядів (ф. 2), Всеукраїнського революцій-
ного комітету (ф. 2360), Ради робітничої і селянської оборони УСРР
(ф. 2192). Передані на архівне зберігання протоколи, журнали, стено-
грами засідань цих органів відзначаються недостатньою повнотою, на-
явністю засвідчених і незасвідчених копійних матеріалів.
ОГлЯДи ДжеРел ТА ДОкУМеНТАльНІ НАРиСи 113
У ЦДАВО України на рівні фондів представлені документи майже
всіх вищих органів виконавчої влади – міністерств та відомств. Вони
складалися за галузевим принципом, а тому кістяк основних з них збері-
гався за всіх державних утвореннях. Саме за інституційним принципом
архівісти свого часу й провели впорядкування документів, виділивши
в окремі фонди матеріали міністерств і відомств УНР доби Централь-
ної Ради, Української Держави (гетьманату), УНР періоду Директорії,
УСРР. Насамперед це фонди міністерства земельних справ (відповідно
фф. 1060, 1061, 1062, 27), продовольчих справ (фф. 2197, 2196, 2198),
судових справ (юстиції) (фф. 2209, 2207, 2208, 8), внутрішніх, військо-
вих, морських справ, шляхів сполучень, державного контролю та ін.
крім документів галузевих міністерств в архіві є фонди відомств
етнонаціонального, політичного спрямування. Зокрема, великоруських,
єврейських, польських, галицьких справ, преси і пропаганди, які функ-
ціонували в урядах УНР. Окремі фонди складають документи головних
управлінь, департаментів, головноуповноважених, які мали самостій-
ний статус: Головне управління генерального штабу, Головне управ-
ління місцями ув’язнення, Департамент Державної варти та ін. Загалом
у ЦДАВО зберігаються фонди 24 органів державної влади в статусі
міністерств. Вони відрізняються кількісним поповненням справ – від
сотень до одиниць. Найповніше репрезентовані ограни державної вла-
ди Української Держави і найменш – ЗУНР.
Для архівних фондів галузевих міністерств найбільш типовими
документами є: витяги з рішень урядів, матеріали засідань ради при
міністрові, інших дорадчих органів, законопроекти, накази, інструкції,
положення, розписи штатів, кошториси та фінансова документація, до-
повідні записки, аналітичні огляди, заяви та скарги, листування з уря-
дом, міністерствами і підвідомчими організаціями, особові справи пра-
цівників, газетні матеріали тощо.
Судова гілка влади представлена двома потужними фондами: Дер-
жавний сенат Української Держави (ф. 905) і міністерство юстиції УНР
(ф. 4146). Перший налічує 7911, а другий – 833 справи. Вони містять
документи Генерального суду УНР, Адміністративного, карного, Ци-
вільного генеральних судів, засідань Сенату, судових палат, окружних,
міських судів, повітових з’їздів мирових суддів. Матеріали військового
судочинства не мають такої сконцентрованості. Їх фонди фактично ві-
дображають всю ієрархію військових судів: головна військова судова
управа УНР (ф. 2432); чотири вищих військових суди УНР (ф. 2433–
2436), Вищий військовий суд Української Держави (ф. 2484), а також
численні фонди штабних судів при окремих дивізіях, полках тощо.
Документи місцевих владних органів також зафондовані за озна-
кою державних утворень. Це фонди губернських комісарів Тимчасово-
го уряду – київського (ф. 3778), Подільського (ф. 1792), Харківського
ОГлЯДи ДжеРел ТА ДОкУМеНТАльНІ НАРиСи114
(ф. 1327), Чернівецького (ф. 2460); губернських старост Української
Держави – Волинського (ф. 3616), катеринославського (ф. 4541), Пол-
тавського (ф. 2587), Подільського (ф. 1793), Харківського (ф. 1325);
губернських комісарів УНР – київського (фф. 99, 3724), Подільського
(фф. 538,628), Полтавського (ф. 2587), Харківського (ф. 3056), Холм-
ського (ф. 3756). Як бачимо, у ЦДАВО України не представлені доку-
менти губернських адміністрацій Херсонщини та Чернігівщини.
Ще менш репрезентованою є документація повітових органів дер-
жавного управління. З-понад ста повітових структур, що функціонува-
ли за революційної доби, в архіві зберігаються лише по кілька фондів
повітових старост гетьманату та повітових комісарів УНР. До того ж
фонди цих установ налічують по 1–5 одиниць зберігання (справ)1.
Склад документів губернських і повітових органів влади є досить
розмаїтим за видо-типовою ознакою. Це – закони, розпорядження, ін-
струкції, циркуляри, накази вищих органів влади: Тимчасового уряду,
УНР і гетьманської держави, міністерств і відомств, насамперед МВС,
Департаменту Державної варти, міністерств земельних та продоволь-
чих справ; розпорядча документація губернських та повітових установ,
листування з вищими інстанціями і підпорядкованими органами, ко-
мандирами німецьких та австро-угорських частин; інформаційні мате-
ріали про самочинні дії селян, настрої населення, повстанський рух,
діяльність політичних партій тощо.
Великий масив документів складають фонди місцевих земельних
органів: земельних комітетів та управ доби Тимчасового уряду та Цент-
ральної Ради, земельних та земельно-ліквідаційних комісій Української
Держави. Характерною особливістю їх складу є наявність (поряд з офі-
ційними документами правлячих режимів) значної кількості донесень,
інформацій, скарг, заяв про самочинні дії селян, захоплення маєтків,
земель, сінокосів, лісових угідь, худоби, реманенту тощо2.
Документи архіву досить повно відображають процес трансформа-
ції органів місцевого самоврядування, зокрема земств після лютневої
революції. Вони представлені десятками фондів волосних народних
управ усіх українських губерній. У типологізованому вигляді їх доку-
менти складають: книги протоколів волосних зборів та засідань волос-
ного комітету; постанови, циркуляри, розпорядження; кошториси при-
бутків і видатків, описи майна; листування; статистичні дані тощо3.
Ще одна категорія документів початкового етапу Української ре-
волюції виокремлюється на фондовому рівні ЦДАВО України. Це ма-
теріали комітетів громадських організацій, які виникли відразу після
падіння царизму і заповнювали владний вакуум. Вони створювалися в
усіх адміністративних ланках – від губернії до волості4.
Склад їх документів розглянемо на прикладі фонду Проскурівсько-
го повітового комітету громадських організацій Подільської губернії.
ОГлЯДи ДжеРел ТА ДОкУМеНТАльНІ НАРиСи 115
Це установчі матеріали щодо створення “повітового дорадчого коміте-
ту”, телефонограми про вибори гласних депутатів, постанови про орга-
нізацію влади, про реформу земських органів, про поточні господарські
справи, конфлікти між селянами і власниками. левову частку фонду
складають протоколи засідань повітового комітету, протоколи зборів і
засідань сільських та волосних виконкомів5.
Військова тематика представлена в ЦДАВО України досить ве-
ликою фондовою групою. Насамперед це фонди органів державного
управління військовою справою: військові міністерства та відомства:
УНР (ф. 1075, 1076), Української Держави (ф. 1074), військовий секре-
таріат ЗУНР (ф. 1073), головні управління генерального штабу УНР
(ф. 1078), Української Держави (ф. 1077), морського генерального шта-
бу (ф. 2203). Окремими фондами представлені й головні галузеві вій-
ськові управління: артилерійське (гарматне) (ф.2301, 2302), постачання
(ф. 2004), військово-повітряне (ф. 2300), військово-юридичне (ф. 2003),
шпитальне (2006), генеральна інспекція (2426), військовий контроль
(фінансовий) (ф. 1190) та інші. На рівні фондів згруповані й документи
корпусів, окремих дивізій, полків, сотень, куренів, госпіталів, училищ
тощо.
Ці документи є важливим джерелом з історії військового будівницт-
ва в добу Української революції, дослідження політики у цій сфері
різних державних утворень. Однак значно менше документів з власне
військової історії, перебігу бойових дій. Зокрема, це документи штабу
Діючої армії УНР (ф. 3172), штабу Південно-Східної групи військ УНР
(ф. 2248), штабу Східного фронту УНР (ф. 2299), начальної команди
Української Галицької Армії (ф. 2188), бригади УГА генерала А. крав-
са (ф. 4451) та інші.
У ЦДАВО України фактично відсутні системні зібрання докумен-
тів Добровольчої армії. Окремі фонди мають обнадійливі назви – “Го-
ловне командування Збірних сил Півдня Росії” (ф. 4175), який включає
всього три справи. Більш об’ємним є фонд “Військові частини і органі-
зації ЗСПР”. Однак фактично це колекція різнорідних документів. Два
фонди містять документи канцелярії та управління начальника поста-
чання Добрармії Одеського району (ф. 1403, 3608).
Махновський повстанський рух представлений документами
об’єднаного фонду 1824 “Штаби повстанських полків імені батька
Махно” за 1919–1920 рр.
Досить великим є масив матеріалів, які відклалися в результаті
діяль ності комісій щодо проведення виборів до Всеросійських і Укра-
їнських установчих зборів. Сучасні дослідники мають завдячувати Раді
Міністрів гетьманату, яка виділила кошти для впорядкування виборчої
документації. Вона представлена фондом 1133 “Головна комісія з ви-
борів до Українських установчих зборів”6, а також понад 70 фондами
окружних, міських, повітових комісій7.
ОГлЯДи ДжеРел ТА ДОкУМеНТАльНІ НАРиСи116
Ці документи важливі не лише для вивчення процесу підготовки
та проведення перших демократичних виборів, участі в них політич-
них партій, але й є джерелом з соціально-економічної історії: адміні-
стративно-територіального поділу, статистичних даних, демографічних
матеріалів тощо.
Широкий набір політичних партій, їх активна участь у революцій-
них, державотворчих процесах не знайшли адекватного документаль-
ного відображення у фондах ЦДАВО України. Тут представлено лише
десять політичних сил: Українська партія соціалістів-революціонерів
(ф. 4658), Українська соціал-демократична робітнича партія (ф. 4657,
4660), Українська партія соціалістів-федералістів (ф. 4659), Українська
партія соціалістів-самостійників (ф. 4664), Російська соціал-демокра-
тична робітнича партія (меншовиків) (ф. 4656), Українська комуніс-
тична партія (боротьбистів) (ф. 4665), Єврейська комуністична партія
(ф. 4661), Єврейська соціалістична партія (ф. 4662), а також Закордонна
група Української комуністичної партії в Німеччині (ф. 4663). В основ-
ному це протоколи засідань центральних і міських комітетів, про-
грамні та статутні матеріали, відозви, листівки, списки і листування.
Представлені й документи таких потужних громадських об’єднань, як
Селянська спілка (ф. 2492), Український національний союз (ф. 3073),
напівдержавна Генеральна козача рада (ф. 3293) та інші.
В архіві сконцентрована найбільша кількість особових фондів про-
відних постатей Української революції 1917–1921 рр. – політичних,
державних, військових діячів. Це фонди Д. Антоновича (3956), В. Вин-
ниченка (1823), Н. Григоріїва (3562), Д. Донцова (3849), О. жуковсько-
го (3543), М. левитського (3910), І. Мазепи (3937), Б. Мартоса (4000),
М. Омеляновича-Павленка (4012), С. Петлюри (3809), В. Петріва (3947),
М. Шаповала (3563), Ф. Швеця (4002), С. Шелухіна (3695) та інших.
Документи цих фондів важливі для персоніфікації тогочасного
історичного процесу. Однак їх інформаційні можливості щодо рево-
люційної тематики суттєво обмежуються універсальним характером,
широкими хронологічними рамками, переважанням матеріалів творчої
спадщини.
Документи українських дипломатичних представництв слід віднести
до тематичних комплексів, найповніше представлених у ЦДАВО Укра-
їни. Це посольства Української Держави і УНР в Німеччині. (фф. 3077,
3619), Австро-Угорщині (фф. 3198, 3518), Фінляндії (ф. 3512), посоль-
ства, надзвичайні дипломатичні місії УНР у Великій Британії (ф. 4443),
Голландії і Бельгії (ф. 4442), Італії (ф. 4472), Швейцарії (ф. 4211), Данії
(ф. 3542), Греції (ф. 4441), Речі Посполитій (ф. 2211), Чехословаччині
(ф. 3519), латвії (ф. 3697), США (ф. 3752).
Діяльність Генеральних консульств Української Держави в Москві
та Петрограді (фф. 1236, 2187), віце-консульств у Саратові, Тамбові,
ОГлЯДи ДжеРел ТА ДОкУМеНТАльНІ НАРиСи 117
Пензі, консульського агентства при Всевеликому війську Донському
відображена у сотнях справ. Збереглися також матеріали представ-
ництв ЗУНР у Німеччині (ф. 3698) та Чехословаччині (ф. 4440).
Добре задокументовані мирні переговори делегацій Української
Держави і РСФРР у травні–жовтні 1918 р. (ф. 2607), а також делега-
цій УНР на Паризькій мирній конференції (ф. 3602). Щодо радянських
дип ломатичних місій, то в ЦДАВО України представлені лише матері-
али посольства УСРР у Польщі (ф. 4467).
Великий комплекс документів з історії революційних подій містить
Центральний держаний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО).
колишній архів Цк компартії України призначався для збирання і збе-
рігання компартійних та комсомольських документів. Однак згодом
його тематичний профіль був розширений за рахунок прийому мате-
ріалів інших політичних партій, української еміграції, архівно-слідчих
справ репресованих тощо. З огляду на те, що архів ніколи не мав пуб-
лічного довідника, колектив ЦДАГО України створив сучасний путів-
ник по фондах і колекціях архіву, подавши системну інформацію про
склад і зміст документів, відомості про головних фондоутворювачів та
науково-довідниковий апарат8.
Основний масив документів з історії кП(б)У періоду революції
та громадянської війни зосереджений у фонді 1 “Центральний комі-
тет компартії України”. Це матеріали з’їздів, конференцій та пленумів
Цк за 1918–1920 рр.: І–ІІІ з’їздів, ІV–V конференцій кП(б)У, пленумів
Цк, засідань Політбюро та Оргбюро. Переважна більшість протоколів
з’їдів, конференцій, резолюцій пленумів Цк була в різний час опублі-
кована.
У період денікінської окупації України у другій половині 1919 р.
функції Цк кП(б)У виконував спеціально створений орган – Зафрон-
тове бюро. Його документи складають відносно цілісний комплекс:
протоколи засідань, бюлетені, інформації, доповіді, шифрограми, лис-
тування, списки підпільників, явки, паролі тощо9.
Найчисленнішою частиною документів Цк кП(б)У є матеріали
відділів. За 1918–1919 рр. вони зберігаються в об’єднаному вигляді,
а з 1920 р. структуровані: загальний відділ (особовий сектор), інфор-
маційно-інструкторський, обліково-розподільчий, агітації та пропаган-
ди, роботи на селі, роботи серед жінок, кооперативний, господарська
частина. Типо-видовий діапазон цих документів надзвичайно широкий.
крім власне внутрішньопартійного життя кП(б)У, тут представлено
матеріали Цк РкП(б), Раднаркому РСФРР, вищих органів Червоної
армії, флотів тощо. У цьому документальному масиві знайшли також
відображення відносини Цк кП(б)У з іншими політичними партіями та
об’єднаннями: боротьбистів, борьбистів, польських, чехословацьких та
інших комуністичних груп10.
ОГлЯДи ДжеРел ТА ДОкУМеНТАльНІ НАРиСи118
У ЦДАГО України відклалися документи Істпарту при Цк кП(б) У –
спеціалізованої дослідницької установи для збирання, вивчення і публі-
кації матеріалів з історії жовтневої революції та більшовицької партії,
яка згодом трансформувалася в Інститут історії партії при Цк компар-
тії України. Насамперед, це оригінальні документи з’їздів та конферен-
цій кП(б)У; копійні матеріали резолюцій пленумів, Політбюро, Орг-
бюро Цк; вищих органів Гетьманату, УНР; колекція листівок тощо11.
Окремий фонд складають й тематично близькі матеріали комісії
з історії громадянської війни при Цк кП(б)У, яка функціонувала в
1930-х рр. і опікувалася збиранням документів для масштабної праці
“история гражданской войны в СССР”. Це універсальна колекція, до
якої поряд з документами кП(б)У ввійшли матеріали про діяльність
Центральної Ради, Гетьманської держави, антибільшовицький повстан-
ський рух, німецької військової адміністрації, листівки, газети, військо-
ві карти, фото тощо12.
кілька фондів ЦДАГО України містять документи про становлен-
ня комуністичного руху на західноукраїнських землях, організаційно-
політичної та фінансової допомоги Цк кП(б)У у створенні структури
керівних органів та місцевих осередків комуністичної партії Східної
Галичини (ф. 9), представництва у Виконкомі комінтерну (ф. 233),
дія льності органів Цк кП(б)У – Галицького організаційного комітету
(ф. 37) та Галицького бюро (ф. 38)13.
У цьому архіві також зберігається значна кількість фондів політич-
них партій і організацій. Вони були кваліфіковані офіційною комуніс-
тичною ідеологією як антирадянські, дрібнобуржуазні, націоналістич-
ні, буржуазні тощо. Серед них ті, що виступали “попутниками” і потім
влилися до складу кП(б)У: Українська комуністична партія (ф. 8),
Українська комуністична партія (боротьбистів) (ф. 43), Українська пар-
тія соціалістів-революціонерів (борьбистів) (ф. 16), Українська соціал-
демократична партія (незалежних) (ф. 267). Низка партій – політичних
опонентів кП(б)У: Українська соціал-демократична робітнича партія
(ф. 266), Українська партія соціалістів-федералістів (ф. 44), Російська
соціал-демократична робітнича партія (меншовиків) (ф. 265), Партія
народної свободи (кадетів) (ф. 268).
Окремо слід виділити численний за кількістю справ об’єднаний
фонд єврейських політичних партій та організацій: Загальний єврей-
ський робітничий союз у литві, Польщі і Росії (Бунд), Єврейський
комуністичний союз (комфарбанд), Єврейська робітнича партія соці-
алістів-територіалістів, Об’єднана єврейська соціалістична робітнича
партія, Єврейська соціал-демократична робітнича партія “Поалей-Ці-
он”, Єврейська комуністична партія “Поалей – Ціон”, Російська орга-
нізація сіоністів та інші (ф. 41)14.
ОГлЯДи ДжеРел ТА ДОкУМеНТАльНІ НАРиСи 119
Представлені у ЦДАГО України документи політичних партій і
організацій мають досить широкий хронологічний діапазон (1902–
1931 рр.). Однак діяльність переважної їх більшості припадає на добу
Української революції. У зв’язку з передачею у середині 1950-х рр. з
Центрального державного архіву жовтневої революції документів низ-
ки політичних партій до архіву Інституту історії партії Цк кП України
фонди деяких партій було розпорошено (УСДРП, УПСФ, меншовиків,
єврейських партій).
Істотний евристичний потенціал для дослідження історії Україн-
ської революції зберігає й колекція документів “Український музей
в Празі” (ф. 269). Це матеріали низки дипломатичних представництв,
державних інституцій та політичних партій, окремих діячів УНР та
ЗУНР. Особливо слід наголосити на численному і представницькому
епістолярії Д. Антоновича, к. Мацієвича, В. Петріва, Є. Петрушевича,
л. Чикаленка та інших. Чимало мемуарів, створених в еміграції, ретро-
спективно відображають період 1917–1920 рр.15
Для персоніфікації історичних подій важливою є колекція позасу-
дових справ реабілітованих (ф. 263). Радянська влада репресувала бага-
тьох активних учасників революції. Матеріали їх архівно-слідчих справ
містять інформацію про тогочасну діяльність (напр., справи укра їнської
письменниці, громадської діячки л. Старицької-Черняхівської, заст. мі-
ністра військових справ Української Держави генерала О. лігнау, авст-
рійського ерцгерцога В. Габсбурга-лотрингена (В. Виши ваного), пол-
ковника УСС Г. коссака та інших16.
Документи ленінської комуністичної спілки молоді України
(лкСМУ) сконцентровано у фонді 7. Однак матеріали про діяльність
українських комсомольців 1919–1920 рр. майже відсутні, як і матеріали
І Установчого з’їзду17.
Путівник ЦДАГО України містить унікальний міжархівний по-
кажчик фондів колишніх партійних архівів обкомів компартії Украї-
ни. З огляду на те, що Архівний фонд кПРС ніколи не мав відкритого
науково-довідкового апарату, це перші оприлюднені зведені дані про
склад і зміст документів колишніх партійних і комсомольських органів
(кількість фондів, справ, хронологічні межі, короткі історичні довідки).
Зважаючи на те, що більшість державних архівів областей не мають су-
часних путівників, цей покажчик є надзвичайно важливим орієнтиром
для дослідників18.
Документи Центрального державного історичного архіву у києві
(ЦДІАк), верхні хронологічні рамки яких обмежені 1917 р., містить не-
велику кількість джерел з історії Української революції. В основному
це фонди прокурорів судових палат. Тут зосереджено справи про само-
суди над селянами, звинувачення в самовільному переобранні місцевих
органів, перевищенні повноважень посадовцями, розгроми поміщиць-
ОГлЯДи ДжеРел ТА ДОкУМеНТАльНІ НАРиСи120
ких маєтків селянами і військовими, антиурядову агітацію, відмову ви-
конання поставок для армії тощо (ф. 317, 419).
Матеріали з історії революційних подій на західноукраїнських
землях зосереджено в Центральному державному історичному архіві
Україні у м. львові (ЦДІАл). Насамперед це “колекція документів про
діяльність урядів Української Народної Республіки та Західно-Україн-
ської Народної Республіки” (ф. 581). Це офіційні урядові документи,
протоколи засідань, оперативні звіти, зведення бойових дій, інформа-
ції, листи тощо. Тут відклалися й матеріали про дипломатичну діяль-
ність посланців ЗУНР на Паризькій мирній конференції, проекти резо-
люцій щодо Галичини, повідомлення, газетні вирізки тощо. Тематичні
матеріали знаходяться у фонді наукового товариства ім. Т. Шевченка
(ф. 309), особових фондах к. Студинського (ф. 362), С. Томашівського
(ф. 368) та інших.
Документи державних архівів областей за 1917–1921 рр. суттєво
відрізняються між собою кількісно, змістовно-тематичним наповнен-
ням, хронологічними межами, інформаційним потенціалом. В означе-
ний час у Наддніпрянській Україні було 9 губерній, близько 100 повітів
і понад 3 тис. волостей. Природно, що основний документальний ма-
теріал відкладався в губернських центрах і був успадкований відповід-
ними архівними установами.
На збереженість документів губернського, повітового, волосного
рівнів негативно впливали не тільки складні військово-політичні події
революційної пори, але й пізніші адміністративні реформи, ліквідація
у 1920-х рр. паперового дефіциту за рахунок архівної “макулатури”
тощо.
До того ж політика комуністичної влади в галузі архівного будів-
ницт ва віддавала пріоритет збиранню документів з історії більшо-
вицьких організацій, жовтневої революції, радянських органів. Проте
в окремих державних архівах досить повно збереглися й документи
владних інституцій, котрі свого часу кваліфікувалися як “контррево-
люційні”.
На жаль, переважна більшість архівних установ обласної ланки не
має сучасного і повного науково-довідкового апарату. Путівники по їх-
ніх фондах в основному було видано в 1960-х рр. Після проголошення
незалежності України держархіви прийняли на зберігання документи
обкомів компартії України, в тому числі й періоду 1917–1921 рр. Час-
тина держархівів у останні роки видала новітні путівники, покажчики,
анотовані реєстри описів, які спрощують доступ користувачів до дже-
рельної інформації19.
У держархівах областей найбільш представницькими є два види
фондів: а) губернські, повітові, волосні революційні комітети – тим-
часові надзвичайні органи радянської влади; б) виконавчі комітети гу-
ОГлЯДи ДжеРел ТА ДОкУМеНТАльНІ НАРиСи 121
бернських, повітових і волосних рад робітничих, селянських і червоно-
армійських депутатів – установи, які приходили на зміну попереднім.
Тому основні види документів цих інституцій зазвичай ідентичні.
Фонди ревкомів представлені декретами, постановами, інструкція-
ми, телеграмами ВУЦВк, РНк УСРР; наказами, розпорядженнями гу-
бревкомів; протоколами засідань ревкомів різних рівнів; матеріалами
діяльності профільних відділів (військового, земельного, фінансового
та ін.); статистичними даними про кількість жителів, землі, худоби, ре-
маненту тощо; дані про боротьбу з “бандитизмом”, проведення тижнів
допомоги сім’ям червоноармійців, безробітним, дітям, заготівлі палива;
списки, особові картки, відомості про зарплату і т. д.
Фонди виконкомів рад також містять постанови ВУЦВк і РНк
УСРР, розпорядження наркоматів; протоколи, стенографічні звіти
з’їздів рад; накази, постанови, інструкції губернського і повітових ви-
конкомів; протоколи їх засідань; матеріали діяльності відділів викон-
комів (управління, військового, земельного, народної освіти, соцзабез-
печення, податкового та ін.); статистичні дані про стан промисловості,
сільського господарства, освіти, медицини; акти обстежень і заяви гро-
мадян про збитки, нанесені військами УНР та ЗУНР, відомості про на-
дання допомоги сім’ям жертв контрреволюції; списки службовців ви-
конкомів, відомості про зарплату, матеріальну допомогу тощо.
Ще одна категорія документів радянської влади досить широ-
ко представлена фондами військових комісаріатів, особливо волос-
них, які діяли у 1919–1921 рр. Найтиповішими є: книги наказів, роз-
порядження, положення, списки командного складу, особові картки
військовозобов’язаних, листування, фінансова документація тощо. Рід-
ше зустрічаються документи рад 1917 р.: солдатських окремих гарнізо-
нів, селянських губернських і повітових.
Фонди органів та установ нерадянських форм державності містять
документи: губернських комісарів Тимчасового уряду, комісарів Цент-
ральної Ради, губернських старост Гетьманату, окружних та повіто-
вих комісій для проведення виборів до Установчих зборів; земельних
органів (комітетів, управ, комісій); губернських, повітових, волосних
народних управ; фінансових, банківських, господарських установ, за-
кладів освіти тощо.
Отже, архівні документи центральних та обласних державних архі-
восховищ складають основну, найбільш автентичну частину джерел з
історії Української революції. Насамперед вони репрезентують інсти-
туційний рівень державного будівництва, різноманітність політичних
процесів, гостроту військового протиборства, персоніфікацію тогочас-
них подій.
ОГлЯДи ДжеРел ТА ДОкУМеНТАльНІ НАРиСи122
1 Центральний державний архів вищих органів влади та управління Ук-
раї ни (далі – ЦДАВО України), фф. 904, 1636, 1852, 1999, 2026, 3164, 3625,
3630, 4172.
2 Див.: ЦДАВО України, ф. 1412 “Полтавський губернський земельний
комітет”, оп. 1, спр. 2, 7, 10, 15, 24, 34 та ін.
3 ЦДАВО України, фф., 294, 304, 433, 612, 645 та ін.
4 ЦДАВО України, ф. 1674 “Харківський губернський громадський комі-
тет”; ф. 1486 “Ніжинський міський громадський комітет”; ф. 724 “Богоро-
дицький волосний громадський комітет Таврійської губернії”.
5 Там само, ф. 1116, оп. 1, спр. 1–23.
6 Там само, ф. 1133, оп. 1, спр. 1–69.
7 Там само, ф. 1134–1182, 2067–2072, 2985, 2989, 3047, 3261 та інші.
8 Центральний державний архів громадських об’єднань України:
Путівник / Автори-упоряд.: Б. Іваненко (керівник), О. Бажан, А. кентій,
Н. Маковська, А. Соловйова. – к., 2001. – C. 295. Важливо, що путівник має
електронний варіант.
9 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі –
ЦДАГО України), ф. 1, оп. 18, спр. 1–63.
10 Центральний державний архів громадських об’єднань України: Путів-
ник. – С. 24–26.
11 Там само. – С. 91–92.
12 Там само. – C. 234–236.
13 Там само. – С. 93–94, 104–111.
14 Там само. – C. 119–124.
15 Там само. – C. 243–248, 273–280.
16 Там само. – C. 243.
17 Там само. – С. 132–142.
18 Там само. – С. 288–435.
19 Державний архів Чернігівської області: Путівник. Том 1. – Чернігів,
2001. – 600 с.; Державний архів Сумської області: Путівник. – Суми, 2002. –
320 с.; Державний архів Херсонської області. – к., 2003. – 740 с.; Дер жав ний
архів Івано-Франківської області: Путівник. Т. 1: Фонди періоду до 1939 року. –
к., 2008. – 464 с.; В електронному форматі: Державний архів Хмельницької
області: Путівник. Т. 1. – к.; Хмельницький, 2007. – 610 с.; Державний
архів Донецької області: Путівник. – Донецьк; к., 2007; Державний архів
Дніпропетровської області: Путівник. У двох томах. Т. 1. – Дніпропетровськ,
2009; Державний архів Полтавської області: Анотований реєстр описів. Т. 2,
ч. 1. – Полтава, 2006. – 799 с.
Публикация содержит общую повидовую класификационную характерис-
тику источников по истории украинского национально-освободительного дви-
жения начала ХХ столетия, а также расскрывает информационный потенциал
архивохранилищ Украины, касающийся этой важной и сложной темы.
Ключевые слова: исторический источник; архив; фонд; документ; путе-
водитель.
The article contains a general classificated description of sources on the history
of Ukrainian national liberation movement and reveals informational potential of
Ukraine archival fonds on this complex issue.
Key words: historical source; archives; the fond; a document; the guide.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26427 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-9466 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:58:58Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пиріг, Р.Я. 2011-08-31T20:11:18Z 2011-08-31T20:11:18Z 2011 Джерельна база історії Української революції 1917–1921 років: архівний сегмент / Р.Я. Пиріг // Архіви України. — 2011. — № 1. — С. 108-122. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26427 [930.2:94](477)"1917/1921" Публікація містить загальну повидову класифікаційну характеристику джерел з історії українського національно-визвольного руху, а також розкриває інформаційний потенціал фондів архівосховищ України з цієї важливої і складної теми. Публикация содержит общую повидовую класификационную характеристику источников по истории украинского национально-освободительного движения начала ХХ столетия, а также расскрывает информационный потенциал 
 архивохранилищ Украины, касающийся этой важной и сложной темы. The article contains a general classificated description of sources on the history 
 of Ukrainian national liberation movement and reveals informational potential of 
 Ukraine archival fonds on this complex issue. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Огляди джерел та документальні нариси Джерельна база історії Української революції 1917–1921 років: архівний сегмент The Sources on History of Ukrainian Revolution in 1917–1921: the Archival Segment Article published earlier |
| spellingShingle | Джерельна база історії Української революції 1917–1921 років: архівний сегмент Пиріг, Р.Я. Огляди джерел та документальні нариси |
| title | Джерельна база історії Української революції 1917–1921 років: архівний сегмент |
| title_alt | The Sources on History of Ukrainian Revolution in 1917–1921: the Archival Segment |
| title_full | Джерельна база історії Української революції 1917–1921 років: архівний сегмент |
| title_fullStr | Джерельна база історії Української революції 1917–1921 років: архівний сегмент |
| title_full_unstemmed | Джерельна база історії Української революції 1917–1921 років: архівний сегмент |
| title_short | Джерельна база історії Української революції 1917–1921 років: архівний сегмент |
| title_sort | джерельна база історії української революції 1917–1921 років: архівний сегмент |
| topic | Огляди джерел та документальні нариси |
| topic_facet | Огляди джерел та документальні нариси |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26427 |
| work_keys_str_mv | AT pirígrâ džerelʹnabazaístorííukraínsʹkoírevolûcíí19171921rokívarhívniisegment AT pirígrâ thesourcesonhistoryofukrainianrevolutionin19171921thearchivalsegment |