Особливості релігійної структури німецькомовної спільноти запорізького краю у XIX ст.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26465 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особливості релігійної структури німецькомовної спільноти запорізького краю у XIX ст. / О. Любанська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 133-143. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26465 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Любанська, О. 2011-08-31T21:53:13Z 2011-08-31T21:53:13Z 2009 Особливості релігійної структури німецькомовної спільноти запорізького краю у XIX ст. / О. Любанська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 133-143. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. XXXX-0076 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26465 uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Особливості релігійної структури німецькомовної спільноти запорізького краю у XIX ст. Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Особливості релігійної структури німецькомовної спільноти запорізького краю у XIX ст. |
| spellingShingle |
Особливості релігійної структури німецькомовної спільноти запорізького краю у XIX ст. Любанська, О. |
| title_short |
Особливості релігійної структури німецькомовної спільноти запорізького краю у XIX ст. |
| title_full |
Особливості релігійної структури німецькомовної спільноти запорізького краю у XIX ст. |
| title_fullStr |
Особливості релігійної структури німецькомовної спільноти запорізького краю у XIX ст. |
| title_full_unstemmed |
Особливості релігійної структури німецькомовної спільноти запорізького краю у XIX ст. |
| title_sort |
особливості релігійної структури німецькомовної спільноти запорізького краю у xix ст. |
| author |
Любанська, О. |
| author_facet |
Любанська, О. |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0076 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26465 |
| citation_txt |
Особливості релігійної структури німецькомовної спільноти запорізького краю у XIX ст. / О. Любанська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 133-143. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT lûbansʹkao osoblivostírelígíinoístrukturinímecʹkomovnoíspílʹnotizaporízʹkogokraûuxixst |
| first_indexed |
2025-11-26T10:58:47Z |
| last_indexed |
2025-11-26T10:58:47Z |
| _version_ |
1850621200117530624 |
| fulltext |
133
Олена ЛЮБАНСЬКА (Бердянсьê)
Особливості реліãійної стрóêтóри німецьêомовної
спільноти запорізьêоãо êраю ó ХІХ ст.
Запорізьêий êрай, яê сêладова частина Північноãо Приазов’я,
відзначався сóттєвою реліãійною строêатістю. Однó з найбільших
ãрóп êолоністів становило німецьêомовне населення. Воно не бóло
монолітом в реліãійномó сенсі і томó провідною метою даноãо дос-
лідження є визначення особливостей реліãійної стрóêтóри даної
спільноти.
Серед найсóттєвіших досліджень, дотичних до даної темати-
êи, можна виділити роботи С.І. Бобилєвої, Т.К. Захарченêо,
М.В. Бєліêової, К.С. Лях, В.В. Васильчóêа тощо.
У Російсьêій імперії ще ó сер. ХVІІІ ст. бóло розроблено де-
êільêа проеêтів щодо облаштóвання оêраїн імперії шляхом запро-
шення êолоністів з західноєвропейсьêих держав. Цей процес сó-
проводжóвався відповідними діями російсьêоãо óрядó, спрямова-
ними на модернізацію сóспільства на зразоê європейсьêих êраїн.
Цьомó сприяли маніфести Катерини ІІ (1763-1764 рр.) і сóмлінне
виêонання російсьêим óрядом обіцяноê, що бóли надані іноземним
êолоністам.
Заêлиêом імператриці моãли сêористатися всі бажаючі. Саме
томó серед першої хвилі êолоністів сóттєве місце займали малоза-
безпечені переселенці.
Необхідною бóла орãанізація системи поселень, яêа б ´рóнтó-
валась на точних знаннях про території, що заселяються. Слід бóло
визначити місця поселення êолоністів, відмежóвати землю від ін-
ших володінь і сêласти точні плані, встановити нормó та спосіб на-
ділення землею, відпрацювати óмови володіння êолоністами зем-
лею. Цей процес розтяãнóвся на деêільêа роêів. Саме томó, запро-
шення Катерини ІІ не спричинило значноãо резонансó ó перенасе-
лених êнязівствах Німеччини. Тоді вирішено бóло передавати зем-
лю сóцільними ділянêами ó розпорядження êолоніальноãо êерів-
ництва. На родинó виділялося від 50 до 65 десятин. На території
Бердянсьêоãо та Мелітопольсьêоãо повітів êолоністам бóло надано
214 тис. дес. землі.1
6 вересня 1800 р. імператор Павло І, зважаючи на важêі при-
родні óмови перебóвання переселенців ó êраї, дарóвав „Жалóванó
134
ãрамотó”.2 Цим óêазом підтверджóвалися особливі привілеї для ні-
мецьêомовних êолоністів щодо реліãійної свободи, підприємниць-
êої діяльності, вільної торãівлі, ó томó числі пивом, оцтом та бренді;
переселенці звільнялись від війсьêової, транспортної та еêсплóата-
ційної слóжби, одержóвали 10-15 річне звільнення від державних
податêів. При цьомó „Жалóвана ãрамота” не зãадóвала про матеріа-
льні êошти для переселенців, яê це бóло за часів Катерини ІІ. У
останньомó бóв заціêавлений óряд, адже створювалися обмеження
для переселення матеріально незабезпечених êолоністів. Спадêо-
ємець Павла - Олеêсандр І переãлянóв позицію батьêа щодо óмов
іноземної êолонізації. Відбóлись черãові переãовори óрядó з потен-
ційними еміãрантами і вже 16 травня 1801 р. їм бóла видана спеціа-
льна «Інстрóêція для новоросійсьêих іноземних êолоністів”. Од-
наê, лише óêази від 28 березня та 10 êвітня 1803 р. “Про дозвіл ме-
нонітам з Эльбін´ó та Марієнбóр´ó селитися ó Росії” надали по-
штовх створенню цілої мережі менонітсьêих êолоній по óсій тери-
торії Південної Росії заãалом та Запорізьêоãо êраю, зоêрема. Од-
наê, óряд обмежóвав êільêість переселенців до 200 родин ó ріê.
Держава зобов'язóвалася надати êожній німецьêій та менонітсьêій
родині ãрошовó допомоãó ó розмірі 500 êрб. Колоністам і їх нащад-
êам ãарантóвалися численні пільãи в торãівлі та підприємництві,
звільнення від війсьêової слóжби, надавались права ãромадянства
не тільêи в їхніх êолоніях, а й ó межах всієї імперії. Колоністи êо-
ристóвались повною свободою і правом розпоряджатися власним
маєтêом на свій розсóд; безперешêодно торãóвати, встóпати до ãі-
льдій і цехів, заводити торãи й ярмарêи. Для поширення і поліп-
шення ãосподарсьêої діяльності, êолоністам дозволяється êóпóвати
приватні землі. Власне майно êожен êолоніст мав право заповідати
«за бажанням», без óсяêоãо обмеження.3
На Молочних водах одним з перших ó 1789 р. на території
майбóтньої êолонії Мóнтаó осів Йо´анн ¥іберт.4 У настóпні роêи на
лівомó та правомó береãах р. Молочної виниêали êолонії менонітів:
на лівомó березі: Гальбштадт, Шенаó, Фішаó, Лінденаó, Блюмш-
тейн, Мюнстерберã, Альтонаó, Мóнтаó (1804р.); Тіãенãаãен, Блю-
менорт, Розенорт, Шензеє, Тіãе, Ладеêоп і Петерсãаãен (1805 р.);
Фюрстенаó (1806 р.), Ріêенаó (1811 р.); Ліхтфельт (1819 р.). Перші
переселенці меноніти чисельністю 256 родин отримали ó êористó-
вання 13280 дес. державної землі.5
135
На правомó березі р. Молочної óтворилися êолонії: Пришиб,
Гоффенталь, Вассераó, Альт-Нассаó, Вейнаó. Альт-Монталь, Гохш-
тедт, Вальддорф, Дóрлаã, Костãейм, Лейтерãаóзен, Тіфенбрюн,
Блюменталь, Кронсфельд, óсьоãо близьêо 65 німецьêих поселень.
За висловом Д.І. Баãалія “Молочансьêі (разом з Хортицьêими) êо-
лонії бóли першими поселеннями на óêраїнсьêих землях Російсь-
êої імперії”.6
Однією з найсóттєвіших пільã, наданих óрядом, бóло збере-
ження реліãійної самобóтності переселенців. У êонфесійномó плані
все німецьêомовне населення Запорізьêоãо êраю óпродовж ХІХ ст.
бóло репрезентоване трьома ãрóпами вірóючих – êатолиêами, лю-
теранами та менонітами.
Католиêів, чи прочан Римсьêо-êатолицьêої церêви ó êраї бó-
ло порівняно небаãато – приблизно 2%, яêі мешêали переважно в
містах. Католиêи Північноãо Приазов’я відносилися до Бердянсь-
êоãо деêанатó Тираспольсьêої êонсисторії Римсьêо-êатолицьêої
церêви, що об’єднóвав 15 приходів.7 Католицьêі храми – êостьоли
– бóдóвалися в основномó ó містах. Зоêрема, ó Бердянсьêó. Однаê
більшість ãромад церêовні слóжби правили ó невеличêих бóдівлях,
яêі за власним зовнішнім виãлядом лише наãадóвали “справжній”
êостьол. У зв’язêó з тим, що сільсьêі êатолицьêі ãромади бóли, за-
звичай, óêрай нечисленними та не мали значних êоштів, вони не
мали можливості бóдóвати óсюди традиційнó для власної êонфесії
величезнó архітеêтóрнó спорóдó.
Значна частина християн, що оселилися ó Північномó Приа-
зов’ї заãалом, та ó Запорізьêомó êраї зоêрема, бóли протестантами
різноманітних êонфесій. В даномó реãіоні абсолютнó більшість
становили лютерани та меноніти.
Лютерани мешêали ó êолоніях Маріóпольсьêоãо êолоністсь-
êоãо оêрóãó (10 êолоній, що óтворили велиêó ãромадó з центром ó
êолонії Грóнаó) Олеêсандрівсьêоãо повітó Катеринославсьêої ãó-
бернії. Велиêа за чисельністю ãромада лютеран мешêала ó Бердян-
сьêó. Життям лютерансьêих ãромад êерóвали пастори. Боãослó-
жіння відбóвалося ó храмах-êірхах, що бóли побóдовані ó ãотично-
мó стилі. Поблизó, зазвичай, бóдóвали шêолó та помешêання для
вчителя.8
Оêремó ãрóппó серед пребічниêів Лютерансьêо-
єванãельсьêої церêви сêладали т. зв. сепаратисти (êрайні пієтис-
ти)9, відмінними рисами орãанізації реліãійноãо життя яêих бóли, з
136
одноãо боêó, традиції самостійноãо обрання власних пасторів, з ін-
шоãо – проведення на додатоê до звичайних боãослóжінь, оêремих
зборів для читання Біблії. У Запорізьêомó êраї сепаратисти меш-
êали зоêрема ó Бердянсьêомó повіті, де ó 1823 р. мешêанці 4 êоло-
ній Бердянсьêоãо êолоністсьêоãо оêрóãó (Ней´офнóн´, Ней´офнó-
нãсталь, Нейштóт´арт та Розенфельд) сêлали сепаратистсьêий
прихід Ней´офнóн´.10 Слід відзначити, що лютерансьêа церêва на-
маãалася бóдь-яêими засобами ліêвідóвати автоêефалію сепарати-
стсьêих ãромад, аж до застосóвання методів прямоãо тисêó за до-
помоãою місцевої адміністрації. Утім, сепаратисти чинили цьомó
запеêлий спротив, томó, êоли ó 1840 р. 13 їх родин разом з молодим
помічниêом місцевоãо пастора Конрадом Геêêелем перейшли до
лютеранства, відбóвся розêол ãромади Ней´офнóн´.
Лютерани та сепаратисти Північноãо Приазов’я підпадали
під юрисдиêцію Генеральної êонсисторії Лютерансьêо-
єванãелічної церêви і підпорядêовóвалися Петербóрзьêомó êонси-
сторіальномó оêрóãó. Оêрім тоãо, до 1877 р. внóтрішні справи лю-
терансьêих ãромад таêож підляãали наãлядó Опіêóнсьêоãо êоміте-
тó, що таêож піêлóвався про пошóê êандидатів на посади приход-
сьêих пасторів. Після 1877 р. óсі справи лютеран бóли передані до
Департаментó іноземних сповідань Міністерства Внóтрішніх
Справ, яêомó підпорядêовóвалася і Генеральна Лютерансьêо-
єванãельсьêа êонсисторія.11
Аêтóальним питання, що хвилювало лютеран, бóв ãострий
дефіцит пасторів. Причиною цьоãо слóãóвало те, що в Російсьêої
імперії лютерансьêих пасторів міã ãотóвати лише теолоãічний фа-
êóльтет Дерптсьêоãо óніверситетó. Священниêів спеціально за-
прошóвали з Німеччини, однаê їх таêож бóло замало. Томó життям
лютерансьêих ãромад іноземних êолоній часто êерóвали êістери –
помічниêи пасторів, зазвичай з сільсьêих óчителів. За цих óмов, бі-
блійні збори, звичайні для сепаратистсьêих ãромад, набóли ó сере-
дині ХІХ ст. неабияêої попóлярності і ó лютерансьêих приходах
êраю. Метою цих зборів, оêрім сóто реліãійно-просвітницьêих за-
ходів, бóло таêож óêріплення реліãійної дисципліни, яêа сóттєво
послабилась з дрóãої половини ХІХ ст. і відповідно вносила певнó
дестабілізацію в життя лютерансьêої ãромади. Чисельність прочан
Лютерансьêо-єванãельсêій церêви на той момент сяãала 2,2% від
óсьоãо населення реãіонó.12
137
Особливим реліãійним, êóльтóрним і êонфесійним феноме-
ном в історії Запорізьêоãо êраю бóли меноніти, яêі на 1851 р. сêла-
дали 64 % óсьоãо німецьêоãо протестантсьêоãо населення Бердян-
сьêоãо повітó. Вони мешêали праêтично ó найбільш населених во-
лостях – ¥альбштадсьêій та ¥наденфельдсьêій. Наприêінці ХІХ ст.
вони сêладали óже 6,2% óсьоãо населення повітó.13
Заãалом, меноніти – це представниêи одноãо з напрямêів
єванãелізмó, заснованоãо в XVI ст. Менно Сімансом. Першим ра-
йоном розселення менонітів бóла територія сóчасної Бельãії, звідêи
вони, під тисêом інêвізиції, переселилися до Польщі. За етнічною
приналежністю перші меноніти бóли фризами та фламандцями.
Після поділів Польщі території проживання менонітів перейшли
до Прóссії, від óрядó яêої зазнавали óтисêів і змóшені бóли шóêати
нове місце проживання. Отже, меноніти відносяться до німецьêо-
мовних êолоністів, однаê не є етнічними німцями.14
Всі переселення німецьêомовних êолоністів на межі XVIII –
XIX ст. бóли продиêтовані виêлючно ãосподарсьêо-еêономічними
цілями. Однаê після війни з Наполеоном причини переселення
дещо змінилися. Християни Заходó співставляли Наполеона з апо-
êаліптичним «звірем з безодні». Після розãромó йоãо армії імпера-
тора Олеêсандра І почали називати «білим янãолом».15 До цьоãо
таêож приєднались траêтóвання німецьêоãо боãослова Бен´еля про
термін дрóãоãо пришестя Христа. Вêазóвався приблизно 1836 ріê.16
Одразó ж з’явились «пророêи», яêі вêазóвали на êонêретне місце
пришестя, і за певними розрахóнêами воно припадало саме на Пів-
деннó Уêраїнó в томó числі й на Північне Приазов’я. Достóп до
цьоãо реãіонó бóло відêрито êолонізаційною політиêою óрядó Ро-
сійсьêої імперії. Ці «пророêóвання» спричинили новó хвилю пере-
селення до êраю.17
Менонітство привертає óваãó насамперед яê етноêонфесійна
спільнота, адже реліãія відіãрає роль цементóючоãо фаêторó ó збе-
реження їх життєвоãо óстрою, мови, що вони нею спілêóються в
óсіх êраїнах óпродовж 400 роêів.18 Церêовний óстрій менонітів ба-
зóється на êонãреãаційних (ãромадсьêих), а не êонсисторіальних
підвалинах. Томó меноніти не визнають ніяêої церêовної влади,
оêрім óправління з боêó ними ж обраних церêовних (чи дóховних)
старійшин та їх помічниêів (проповідниêів та церêовних óчителів).
У зв’язêó з тим, що ó менонітів сформóвалися два підходи до розó-
міння сóтності церêовної дисципліни, вони ще на своїй історичній
138
батьêівщині – Голландії почали орãанізовóвати оêремі ãромади
прихильниêів сóворої ізоляції від “мноãоãрішноãо світó” (фламан-
дці) та тих, хто припóсêав можливість церêовноãо спілêóвання з
християнами близьêих êонфесій (фризи).19 Відповідно до цьоãо
поділó і на Молочній меноніти оселилися оêремими ãромадами.
Відмежованість цих двох спільнот одна від одної проявлялася і в
томó, що вони навіть ãоворили різними діалеêтами – таê званими
“хортицьêим” і “молочансьêим”, яêі становили собою оêремі ãілêи
таê званоãо “менонітсьêоãо” діалеêтó (Mennonitenplatt або
Plautdietsch). Різницю ж між “хортицьêим” і “молочансьêим” діа-
леêтами ãолландсьêі дослідниêи Роджер Нойвебер (Rogier
Nieuweboer) та Тьєрд де ¥рааф (Tjeerd de Graaf) пояснюють саме
реліãійними відмінностями цих двох менонітсьêих спільнот.20
Центром фламандсьêих менонітів стала êолонія ¥альбштадт
(об’єднана ãромада Ті´е та ¥альбштадта), фризьêих – êолонія Рóд-
нервейде. Компромісної позиції між цими двома підходами дотри-
мóвалися представниêи т. зв. старофламандсьêоãо розóміння про-
блеми, яêі óтворили ¥наденфельдсьêó ãромадó з центром ó êолонії
з тією ж назвою.
Однаê, через óпровадження світсьêоãо самоврядóвання пара-
лельно з традиційним церêовним заãострились старі êонфліêти та
з’явились нові. І хоча ще 1820 р. на Молочній бóло прийняте рі-
шення про óсóнення з назв ãромад слів “фризьêа” та “фламандсь-
êа”21, саме цей час позначений проявами перших реліãійних розêо-
лів óже на нових місцях розселення. Головними причинами êонф-
ліêтів бóли переважно протиріччя між церêовними старійшинами
та êонсервативно налаштованими менонітами з одноãо боêó і пред-
ставниêами сільсьêої адміністрації з іншоãо. Подібна ситóація не-
поêоїла не лише самих менонітів, а й російсьêий óряд. Для вреãó-
лювання êонфліêтó ó 1851 р. бóло створено церêовний êонвент
(дорадчий орãанó церêовних старійшин для вирішення реліãійних
сóперечоê та êонфліêтів).22 Однаê йоãо поява спричинила новó
хвилю невдоволень, бо це порóшóвало традиційні права êожної ме-
нонітсьêої ãромади на самоврядóвання. Хоча діяльність цьоãо êон-
вентó бóла фаêтично паралізована ó період “велиêих розêолів” 60-х
рр. ХІХ ст., процес самоорãанізації та “óцерêовлення” менонітсьêих
общин на цьомó не сêінчився. З 1872 р. бóли започатêовані êонфе-
ренції представниêів братсьêих менонітсьêих ãромад, а з 1883 р. –
139
поодиноêі êонференції представниêів “старих” (або церêовних)
общин.
Оêрім менонітів ó Запорізьêомó êраї мешêали і близьêі до
них за віросповіданням ãóтери.23 Вони походили від тих самих по-
мірêованих анабаптистів XVI ст., що й меноніти, óтім, на відмінó
від останніх, їх óчення ´рóнтóвалося на принципах реліãійноãо êо-
мóнізмó. Гóтери сêладали (і сêладають до сьоãодення) особливó
частинó Всесвітньоãо менонітсьêоãо братства, томó російсьêі чино-
вниêи найчастіше іменóвали їх ó офіційних доêóментах меноніта-
ми.24 Їх поселення з’явилися ó Бердянсьêомó повіті ó 30-х рр. ХІХ
ст., êоли перша їх община ó м. Радичів Черніãівсьêої ãóбернії роз-
палася. Більша частина ãóтерів переїхала на Молочнó і оселилася
поблизó менонітів, заснóвавши êолонії ¥óттерталь та Іо´анесрó. Пі-
зніше порóч з ним з’явилося дочірнє поселення ¥óттердорф.25
Сóттєво вплинóли на долю ãóттерсьêих та менонітсьêих об-
щин реформи російсьêоãо óрядó 60-70-х рр.. ХІХ ст. Зоêрема бóла
запроваджена заãальновійсьêова повинність, а одним з ãоловних
принципів віри вищезãаданих общин бóв реліãійний пацифізм. До
тоãо ж ãоловною óмовою їх переселення до Російсьêої імперії бóли
ãарантії «вічноãо» позбавлення від несення війсьêової слóжби.26
Все це призвело не лише до хвилювань, а й до від’їздó ó 1871-1872
рр. за межі імперії праêтично óсіх ãóтерів та частини менонітів.
При цьомó Бердянсьêий повіт óтратив близьêо 6 тис. мешêанців.27
У ціломó ж, слід відзначити, що реліãійне життя німецьêомо-
вноãо населення Запорізьêоãо êраю ó період, що досліджóється,
бóло досить бóрхливим і насиченим внóтрішніми протиріччями і
êонфліêтами, на тлі яêих розвивався реліãійний рóх, заãальновідо-
мий під назвою “єванãельсьêоãо”.
Серед російсьêих німців сформóвались дві таê звані штóнди
(від нім. «stunde» - ãодина): штóнда пієтична, розвитêó яêої сприяв
німецьêий пастор Йо´ан Бонеêемпер; та штóнда, яêа виниêла вже
безпосередньо на південноóêраїнсьêих землях серед лютеран та
менонітів. Остання формóвалася на початêó в формі «вюстовсьêих
ãóртêів». Едóард Вюст, лютерансьêий пастор, приїхав до Росії в
1845 р. на запрошення менонітсьêої общини êолонії Ней´офнóн´
Бердянсьêоãо повітó. Йоãо приїзд бóв спричинений дóховною êри-
зою в наслідоê тоãо, що в 1836 р. не відбóлося очіêóваноãо дрóãоãо
пришестя Христа. Незважаючи на те, що він бóв лютеранином
охрещеним в дитинстві, що протирічило вченню менонітів, Вюст
140
вів надзвичайно аêтивнó і пліднó проповідницьêó діяльність. Пос-
тóпово з менонітів виоêремлюється нова реліãійна община – таê
звані «братсьêі меноніти» або новоменоніти. Їх проповідниêи по-
чали листóвання з німецьêим баптистсьêим Союзом м. ¥амбóр´ і
перейняли певні баптистсьêі доãми.28
За пропозицією німецьêих новоменонітів Й.Вілера та
П.Фрізена бóла сêлиêана спільна баптистсьêо-новоменонітсьêа
êонференція в êолонії Рюêенаó, Таврійсьêої ãóбернії, яêа тривала з
20 по 22 травня 1882 р. Це бóла перша êонференція для російсьêо-
óêраїнсьêих вірóючих єванãелістсьêоãо напрямêó. На неї прибóли
близьêо 50 представниêів фаêтично від óсіх баптистсьêих та ново-
менонітсьêих общин. Дев’ятнадцять з них бóли представниêами
російсьêо-óêраїнсьêих общин. За сêладом представниêів цю зó-
стріч ó Рюêенаó можна вважати першою Всеросійсьêою êонферен-
цією баптистів.
Настóпним êроêом для зближення общин та єванãелістсьêих
течій в імперії заãалом, та ó реãіоні зоêрема, став з’їзд в с. Новова-
силівêа Таврійсьêої ãóбернії. На цьомó з’їзді бóло óтворено Всеро-
сійсьêий Союз баптистів. За óмовами тоãо часó з’їзд бóло названо
«Конференція Союзó вірóючих, охрещених християн, або, таê зва-
них, баптистів Південної Росії та Кавêазó». Цей з’їзд тривав з 30
êвітня по 1 травня 1884 р. На ньомó бóли присóтні 33 делеãата та 6
ãостей. Головóвав на з’їзді Йоãан Вілер, допомаãав йомó Іван Кар-
´ель.29
3 вересня 1894 р. Міністром Внóтрішніх Справ бóв виданий
цирêóляр, де бóло сêазано, що Міністр «відповідно до повідомле-
ноãо йомó статс-сеêретарем Побєдоносцевим визначення Синодó,
визнав сеêтó штóндистів однією з найнебезпечніших в церêовномó
та державномó відношенні».30 90-ті рр. ХІХ ст. стали періодом ãо-
нінь та репресій для баãатьох відомих пресвітерів і блаãовісниêів.
Подальшоãо піднесення баптистсьêих рóх зазнав лише в ХХ ст.
На завершення слід зазначити, що всі німецьêомовні общи-
ни, яêі виниêли на теренах Російсьêої імперії заãалом, та Запорізь-
êоãо êраю зоêрема, відзначалися значною самобóтністю. До особ-
ливостей реліãійної стрóêтóри місцевої німецьêомовної спільноти
можна віднести певнó строêатість, наявність представниêів майже
óсіх християнсьêих êонфесій. Разом з тим хараêтерними бóли ãли-
боêі внóтрішні протиріччя, яêі часто заãострювалися під впливом
таêих зовнішніх фаêторів, яê державна політиêа російсьêоãо óрядó.
141
Таêож до особливостей можна віднести наявність перехідних ла-
ноê від одних реліãійних форм до інших, зоêрема таêих яê штóн-
дизм. До тоãо ж засвоєння êласичних баптистсьêих принципів, що
на цей час вже бóли фаêтично сформовані, німецьêомовною спіль-
нотою не йшло за чітêо визначеним сценарієм. Перші общини
єванãельсьêоãо напрямêó від початêó мали різні назви – вихідці з
менонітів називалися «братсьêими менонітами», вихідці з лютеран
одразó прийняли назвó «баптисти» тощо. Фаêт існóвання таêої êі-
льêості êонфесій доводить віротерпимі настрої місцевоãо населен-
ня та політиêи óрядó, яêий задля аêтивної êолонізації êраю пропо-
нóвав цілó низêó пільã для новоприбóлих. Відповідно й офіційна
Церêва змóшена бóла терпимо ставитися до неправославноãо насе-
лення êраю і не займатися аêтивною місіонерсьêою діяльністю.
Наприêінці відмітимо, що висвітлені особливості реліãійної
стрóêтóри німецьêомовної спільноти Запорізьêоãо êраю є лише
оêремим аспеêтом ó êомплеêсномó дослідженні з історії міжêонфе-
сійних відносин в Північномó Приазов’ї, створення яêоãо наразі
триває.
Література:
1 Народи Північного Приазов’я/ М-во освіти України, Запорізький об-
ласний інститут удосконалення учителів, Мелітопольський державний педаго-
гічний інститут; Б.М.Кочерга, Л.В.Афанасьєва, В.М.Александров та ін. – За-
поріжжя: «Просвіта», 1997. – С. 10.
2 Любащенко В.І. Історія протестантизму в Україні: Курс лекцій. –
Львів: Видавнича Спілка «Просвіта», 1995. – С. 184.
3 Очерки истории немцев и меннонитов Юга Украины (конец XVIII –
первая половина ХІХ в.) / С.И. Бобылева, Н.В. Бочарова, О.В. Безносова,
Л.С. Тутик, Н.В. Осташева, С.В. Атаманенко: Под ред. С.И. Бобылевой. –
Днепропетровск: Арт-Пресс, 1999. – С. 68-69.
4 Захарченко Т.К. Соціокультурний розвиток німецьких та менонітсь-
ких колоній північного Приазов’я (ХІХ – початок ХХ ст.): Дис…канд.іст.наук:
07.00.02 / Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ,
2005. – С.60.
5 Очерки истории немцев и меннонитов Юга Украины (конец XVIII –
первая половина ХІХ в.) … – С. 26.
6 Багалій Д. Заселення південної України (Запорозького й Новоросійсь-
кого краю) і перші початки її культурного розвитку. – Харків: Союз, 1920. –
С.34.
7 Васильчук В.В. Німці в Україні: історія і сучасність (друга половина
XVIII – початок ХХІ ст.). – Монографія. – К.: Вид.центр КНЛУ, 2004. – С.60.
142
8 Захарченко Т.К. Соціокультурний розвиток німецьких та
менонітських колоній північного Приазов’я (ХІХ – початок ХХ ст... – С.156.
9 Терлецкий В.Н. Хилиастические течения в сектантстве. Очерки, ис-
следования и статьи по сектантству. Выпуск ІІІ. – Полтава, 1912. – С.43.
10 Лях К.С. Німецькомовні колоністи Півдня України в мультинаціона-
льному оточенні: проблема взаємодії культур (ХІХ – початок ХХ ст.): Авто-
реф. дис….кандидата іст. наук/ Донецький національний університет. – До-
нецьк, 2005. – С.9.
11 Захарченко Т.К. Соціокультурний розвиток … – С.168.
12 Очерки истории немцев и меннонитов Юга Украины (конец XVIII –
первая половина ХІХ в.) … – С. 44.
13 Захарченко Т.К. Соціокультурний розвиток … – С.170.
14 Лях К.С. Німецькомовні колоністи Півдня ... – С.10.
15 Константинов А. История баптистского движения// Библиотека Яко-
ва Кротова: http: //www.krotov.org. – 23.08.2007. – Систем. требования:
Pentium-266, 32 Mb RAM, Windows 98/Me/Xp/Vista, Internet.
16 Коваленко Л. Облако свидетелей христовых для народов России в
ХІХ – ХХ вв. – Сакраменто, 1996. – С. 7.
17 Лешан В.В.Лики христианского сектантства. – К.: Изд-во политиче-
ской литературы Украины, 1988. – С.13.
18 Васильчук В.В. Німці в Україні… – С. 61.
19 Любащенко В.І. Історія протестантизму в Україні... – С. 186.
20 Бєлікова М.В. Менонітські колонії Півдня України (1789 –
1917рр.): Дис…канд.іст.наук: 07.00.01/Запорізький національний універ-
ситет. – Запоріжжя, 2005. – С.103.
21 Захарченко Т.К. Соціокультурний розвиток … – С.172.
22 Любащенко В.І. Історія протестантизму… – С. 189.
23 Народи Північного Приазов’я... – С. 14.
24 Любащенко В.І. Історія протестантизму … – С.191.
25 Очерки истории немцев и меннонитов Юга Украины (конец XVIII –
первая половина ХІХ в.) … – С.63
26 Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – Львів: З дру-
карні наук. тов-ва ім. Шевченка, 1925. – С. 159.
27 Захарченко Т.К. Соціокультурний розвиток … – С.181.
28 Коваленко Л. Облако свидетелей христовых для народов России в
ХІХ – ХХ вв…. – С. 19.
29 Любанська О. Передумови виникнення та подальше формування ба-
птистських общину Північному Приазов’ї (кінець XVIII – XIX ст.)//Збірник
наукових робіт. Міжнародна наукова конференція «Сучасна україністика: нау-
кові парадигми мови, історії, філософії» - Ч.6 / За загальною редакцією
канд.філол.наук, доц. О.С.Черемської, канд.соц.наук, доц. О.М.Кузя. – Харків:
Вид.ХНЕУ, 2008. – С. 256.
143
30 Константинов А. История баптистского движения// Библиотека Яко-
ва Кротова: http: //www.krotov.org. – 23.08.2007. – Систем. требования:
Pentium-266, 32 Mb RAM, Windows 98/Me/Xp/Vista, Internet.
|