Південноукраїнське козацтво останньої чверті XVIII – XIX століття в творчому доробку Я. Новицького

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Date:2009
Main Author: Маленко, Л.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2009
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26467
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Південноукраїнське козацтво останньої чверті XVIII – XIX століття в творчому доробку Я. Новицького / Л. Маленко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 223-231. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859723053853835264
author Маленко, Л.
author_facet Маленко, Л.
citation_txt Південноукраїнське козацтво останньої чверті XVIII – XIX століття в творчому доробку Я. Новицького / Л. Маленко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 223-231. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
first_indexed 2025-12-01T10:57:40Z
format Article
fulltext 223 Людмила МАЛЕНКО (Запоріжжя) Південноóêраїнсьêе êозацтво останньої чверті ХVIII – ХІХ століття в творчомó доробêó Я. Новицьêоãо Звістêа про знайдення А. Сêальêовсьêим під час йоãо подо- рожі півднем êраєм здавалося би назавжди втраченоãо Архівó Ко- ша Війсьêа Запорозьêоãо Низовоãо виêлиêала захоплення і разом з тим жаãóче бажання познайомитись із січовими доêóментами ó ба- ãатьох дослідниêів запорозьêої старовини. Мріяв про це й нащадоê старовинноãо êозацьêоãо родó Новицьêих — Яêів Павлович Нови- цьêий. На той час він вже зареêомендóвав себе яê добрий “знавець запорозьêої і взаãалі êатеринославсьêої спадщини”1, видавши знач- нó частêó зібраноãо ним фольêлорноãо матеріалó та наóêових роз- відоê із êозацьêої тематиêи. Таêа наãода випала Я.П. Новицьêомó в 1886 році, êоли А. Сêальêовсьêий дозволив дослідниêові Запо- рожжя попрацювати з матеріалами Архівó Коша Війсьêа Запоро- зьêоãо Низовоãо. Протяãом 1886 – 1898 роêів Яêів Павлович ви- вчав джерела Січовоãо архівó і сêористався 62 доêóментами, яêі знайшли своє відображення в “Материалах для истории запорожс- êих êазаêов (Из Сечевоãо архива за 1770 – 1771 ãод)”2. Завдяêи А. Сêальêовсьêомó Я. Новицьêий отримав можливість познайоми- тись і з êопією рóêописó описó міст і територій êолишніх Запоро- зьêих Вольностей, знайденою в 1830 році в êатеринославсьêих ар- хівах. Рóêописні матеріали з власноãо архівó А. Сêальêовсьêоãо сприяли появі настóпної праці дослідниêа Запорозьêоãо êраю “Описание ãраниц и ãородов бывшей Азовсêой ãóбернии, Левобе- режная часть нынешней Еêатеринославсêой ãóбернии 1775 – 1788 ãã. Архивные источниêи”3. Яêщо перша розвідêа Я. Новицьêоãо то- рêалася сторін січовоãо життя êозаêів напередодні зрóйнóвання êозацьêої вольниці на Дніпрі, то в дрóãій містяться доволі цінні ві- домості стосовно заселення південноãо êраю, еêономічноãо станó населення частини êолишніх Запорозьêих Вольностей, яêі дозво- ляють зрозóміти історичні передóмови та пояснити соціально- еêономічні причини появи нових êозацьêих формóвань óêраїнсь- êоãо Півдня в останній чверті XVIII століття. Глибоêим дослідженням із виêористанням архівних та óсних джерел став доробоê Я.П. Новицьêоãо “История ãорода Алеêсанд- ровсêа Еêатеринославсêой ãóбернии в связи с историей возниêно- 224 вения êрепостей Днепровсêой линии”4. В “Передмові” до свої праці дослідниê óêазав, що перші три ãлави написані за “ніде ще не на- дрóêованими доêóментами Запорозьêоãо січовоãо архівó”, люб’язно наданими А. Сêальêовсьêим5. Настóпні шість ãлав бóли óпорядêовані за матеріалами Олеêсандрівсьêих архівів (Поêровсь- êоãо соборó, Предводителя дворянства, Місьêої óправи та Повіто- воãо êазначейства). Автор дослідження особливо наãолошóвав, що оêремі доêóменти настільêи ціêаві й змістовні, і на йоãо поãляд, бó- де доречним “привести їх ориãіналом” та доповнити місцевими пе- реêазами, споãадами “ãлибоêих старців”, записаними ним в 1870 – 1880-х роêах5. Яêа саме êільêість доêóментальних джерел бóла ви- êористана Я. Новицьêим ó ході написання історії м. Олеêсандрів- сьêа, важêо сêазати, позаяê посилання оформлені тільêи на архіви, а не на êонêретні справи. Проте надрóêованих витяãів (іноді ó ви- ãляді деêільêох речень) із доêóментальних та наративних джерел нараховóється 37, із яêих ó êонтеêсті дослідження êозацьêих фор- мóвань постсічовоãо періодó значний інтерес сêладають: витяãи зі справ Поêровсьêоãо соборó та Олеêсандрійсьêоãо предводителя дворянства про намаãання селян навêолишніх до війсьêових зе- мель сіл приєднатися до азовсьêих êозаêів із записом до êозацьêо- ãо станó5; списоê прізвищ запорозьêих, чорноморсьêих та êатери- нославсьêих êозаêів — засновниêів Олеêсандрівсьêа; êоротеньêі витяãи зі справ про виêонання церêовних обов’язêів ó повіті пре- старілими êозаêами; витяãи з розписів Олеêсандрівсьêа за 1792 – 1797 роêи про перебóвання в місті êатеринославсьêих êозаêів та виборних отаманів, що óправляли ними5. Заслóãовóють на óваãó й додатêи до розвідêи, де таêож вміщені доêóменти різної видової належності з інформацією про перебóвання êолишніх запорожців óже в сêладі êозацьêих формóвань постсічовоãо періодó5. Знайомство Я. Новицьêоãо з наданими А. Сêальêовсьêим матеріалами, спонóêали до нових пошóêів. Протяãом 1889 – 1910 роêів дослідниê здійснив ó періодичних та наóêових виданнях 18 пóбліêацій різноманітних доêóментів та замітоê, яêі дозволяють простежити долі запорозьêих, чорноморсьêих, êатеринославсьêих êозаêів; дослідити родоводи êозацьêої старшини постсічовоãо пе- ріодó, пояснити причини поновлення êозацьêих війсьêових з’єднань південноóêраїнсьêоãо реãіонó в останній чверті XVIII – ХІХ століття. Значення цих пóбліêацій вêрай важливе, бо до сьоãо- дні не дійшла більшість першоджерел, яêими êористóвався Я. Но- 225 вицьêий. До тоãо ж переважна частêа оприлюднених Я. Новицьêим доêóментів бóла взята не з власних зібрань А. Сêальêовсьêоãо чи інших дослідниêів, а з місцевих архівів. Виêористання матеріалів повітових архівних óстанов Катеринославсьêої ãóбернії для наóêо- вої праці бóло висоêо оцінене яê сóчасниêами, таê і нащадêами. Своãо часó Я. Новицьêоãо називали та продовжóють вважати чи не єдиним дослідниêом історичної території Запорожжя з її славними êозацьêими традиціями. Розãлядаючи доêóментальний матеріал основою своїх стóдій, Я.Новицьêий разом із тим велиêоãо значення надавав óсним дже- релам. Збір фольêлорно-етноãрафічноãо матеріалó для дослідниêа бóв таêим же важливим яê історичноãо. Томó й обійшов він óсі êó- точêи історичної території Запорозьêої Січі, зафіêсóвавши óніêа- льні зразêи óсної народної творчості. Дослідниê намаãався визна- чити співвідношення між наративом і доêóментальним матеріалом, перевірити записані ним зразêи óсних переêазів із доêóментальни- ми джерелами. Поєднання рóêописноãо матеріалó з óсними джере- лами дозволяло Я. Новицьêомó відтворювати неповторні сторінêи повсяêденноãо життя мешêанців êолишніх Запорозьêих Вольнос- тей. Опрацьовані дослідниêом Запорозьêоãо êраю матеріали місце- вих архівів та записані ним óсні переêази старожилів, свідêів пам’ятних подій стали основою рядó історичних і статистичних праць. Поміж таêих розвідоê звертає на себе óваãó праця дослідни- êа “С береãов Днепра (Очерêи Запорожья). Пóтевые записêи и ис- следования” В своємó дослідженні Я. Новицьêий не тільêи зафіê- сóвав розповіді 70-річноãо діда Миêоли Білоãо — внóêа “війсьêа Чорноморсьêоãо полêовоãо осавóла” Федора Білоãо, а й наводить витяãи з доêóментальних джерел, яêі зберіãалися в родині Білих не одне поêоління й бóли зафіêсовані в справі про родовід Білих, що відêлалася в Архіві предводителя дворянства Олеêсандрійсьêоãо повітó. Серед наведених доêóментів óваãó привертають: а) паспорт полêовоãо осавóла Ф. Білоãо за підписом війсьêовоãо сóдді Антона Головатоãо, виданий на термін з 9 жовтня 1792 по 30 травня 1793 роêó для поїздêи в с. Гóбинихó Новомосêовсьêоãо повітó Катери- нославсьêої ãóбернії з метою перевезення сім’ї та майна на місця новоãо поселення війсьêа в Чорноморії; б) посімейний списоê Фе- дора Білоãо з фіêсацією всіх членів родини; в) патент Війсьêової êолеãії про надання полêовомó осавóлові армійсьêоãо чинó порó- чиêа; ã) похвальний лист від 30 êвітня 1794 роêó з визнанням “від- 226 мінних подвиãів та хоробрості”, виявлених Ф. Білим під час штóр- мó Ізмаїла в 1790 році, підписаний О. Сóворовим6. Серед значної êільêості фольêлорноãо матеріалó, зібраноãо Я. Новицьêим, ясêраво виділяються й óсні переêази про êозацьêі війсьêові формóвання останній чверті XVIII – ХІХ століття, меш- êанців êозацьêих війсьêових земель, нащадêів славних êозацьêих родів6. Осêільêи дослідниê цілеспрямовано фіêсóвав ориãінальні й разом із тим маловідомі чи невідомі місцеві зразêи фольêлорó, пов’язані з історією населення êолишніх Запорозьêих Вольностей, то записані, й зãодом опóбліêовані óсні джерела переважно торêа- ються саме сторін життя чорноморсьêих, êатеринославсьêих та азовсьêих êозаêів. Поміж зафіêсованих Я. Новицьêим óсних пере- êазів чітêо виділяються деêільêа ãрóп джерел, пов’язаних із соціа- льним походженням оповідачів. Яêщо споãади належать êолишнім êозаêами чи офіцерам ірреãóлярних формóвань, то їх зміст мало чим різниться від офіційно зафіêсованої історії êозацьêих з’єднань. Таêими є переêази 86-річноãо полêовоãо осавóла Азовсьêоãо êоза- цьêоãо війсьêа Андрія Івановича Матвієнêа, зафіêсовані Я. Нови- цьêим7. Вони доволі сильно переêлиêаються з виêладеною сином наêазноãо отамана Йосипа Гладêоãо підполêовниêом Василем Гла- дêим версією історії Азовсьêої êозаччини8. Яêщо ж споãади нале- жать селянам навêолишніх по відношенню до війсьêових земель сіл, то в їх розповідях простежóється шанобливе ставлення до êо- заêів, робиться наãолос на збереженні останніми давніх дідівсьêих звичаїв і традицій, часто приводяться приêлади сóпротивó, непо- êори офіційним властям через попрання êозацьêих прав та вольно- стей. Для цієї ãрóпи споãадів хараêтерна міфолоãізація помітних дійових осіб, особливо таêих, що походили з нижчих верств насе- лення. Таê, переêази 93-річноãо Гната Кашпира з села Хрестовêи Маріóпольсьêоãо повітó Катеринославсьêої ãóбернії, записані Я. Новицьêим ó 1904 році, не тільêи демонстрóють шанобливе став- лення до азовців, але й повідомляють про бóнтівниêа Засоріна, що “баãатих ãрабóвав, а бідних наділяв”7. Видаються дещо дивними та- êі свідчення, бо прізвище Засоріна фіãóрóвало в діловодній доêó- ментації й зоêрема в іменних списêах офіцерсьêоãо сêладó з зазна- ченням, що офіцер “ãарної поведінêи”, добре зареêомендóвав себе на слóжбі на Кавêазі. У переêазах êолишніх запорозьêих êозаêів простежóється праãнення підтвердити свою належність до êозацьêоãо станó шля- 227 хом приєднання до ірреãóлярноãо формóвання. Звертають на себе óваãó споãади 88-річноãо Миêити Джиãиря з Кóшóãóмівêи Олеê- сандрійсьêоãо повітó Катеринославсьêої ãóбернії, яêий переповідає про намаãання êолишніх запорожців, що незалежно від їхньоãо ба- жання стали селянами ãрафа Лита, приєднатися до азовсьêих êоза- êів5. Я. Новицьêий дóже ретельно перевіряв зафіêсовані переêази, співставляв їх із доêóментальними матеріалами. Зоêрема, для тоãо щоб перевірити споãади êолишньоãо запорожця Я. Новицьêий працював із матеріалами архівó Олеêсандрійсьêоãо предводителя дворянства, де віднайшов справó за 1840 ріê, ó яêій фіêсóвалися вимоãи селян Кóшóãóмівêи вêлючити їх до сêладó Азовсьêоãо вій- сьêа та фаêт відправлення Афанасія Грецая до наêазноãо отамана Азовсьêої êозаччини з метою яêнайсêорішоãо вирішення питання. Зафіêсовані й оприлюднені Я. Новицьêим зразêи óсної творчості цінні наóêовим êоментóванням, доêóментальною точністю, ориãі- нальністю. Переважна більшість споãадів та переêазів, оприлюдне- них дослідниêом, не бóла раніше зафіêсована, натомість широêо виêористовóвалася сóчасниêами, та настóпниêами. Краще познайомитись із зібраними матеріалами талановито- ãо та самовідданоãо дослідниêа Запорозьêоãо êраю допомаãає і рó- êописний фонд Національної бібліотеêи Уêраїни ім. В. Вернадсь- êоãо НАН Уêраїни. Таê, ó фонді „Історичні матеріали” ІР НБУ значна частêа доêóментів, яêі торêаються сторін життя мешêанців êозацьêих станиць та хóторів, помічені позначêою „Збірêа Нови- цьêоãо”. Зібрані Яêовом Павловичем Новицьêим матеріали до іс- торії південноóêраїнсьêих êозацьêих війсьê останньої чверті ХVIII – ХІХ століття представлені: 1) паперами Олеêсандрівсьêоãо, Пав- лоãрадсьêоãо, Маріóпольсьêоãо дóховних правлінь; 2) справами ра- тóші м. Олеêсандрівсьêа9, 10, 10; 3) доêóментами повітових сóдів, ó яêих обвинóваченими є êозаêи війсьêових формóвань; 4) відомос- тями, підãотовленими за резóльтатами “ревізьêих сêазоê”12, 13. Папери Олеêсандрівсьêоãо, Павлоãрадсьêоãо, Маріóпольсь- êоãо дóховних правлінь представлені переважно справами, заведе- ними в зв’язêó з виêонанням óêазів Катеринославсьêої дóховної êонсисторії стосовно війсьêовоãо населення êозацьêих формóвань; бóдівництва й облаштóвання війсьêових храмів та молитовних бó- динêів; проведення церêовних свят на землях êозацьêих війсьê14. Серед матеріалів Олеêсандрійсьêоãо дóховноãо правління за 1830- ті роêи ХІХ століття повнотою та інформативним навантаженням 228 виділяються справи, в яêих роз’яснюються: розпорядження, пов’язані з освячення новозбóдованих молитовних бóдинêів на зе- млях Азовсьêоãо êозацьêоãо формóвання; заходи, до яêих слід вда- тися, щоб забезпечити ó щойно створених приходах порядоê; обов’язêи та права війсьêових священиêів14. Поêазовою для êонсисторій Півдня Уêраїни є справа, заве- дена на прохання п’ятьох священиêів Азовсьêоãо êозацьêоãо війсь- êа, яêі разом із êозаêами-запорожцями вийшли з-за Дóнаю, а зãо- дом за незнанням óстановлених офіційною російсьêою церêвою порядêів, попросили про відправлення їх до Преображенсьêоãо монастиря, що в містечêó Берладі Подільсьêої ãóбернії та “тоãо, що знаходиться на землях Чорноморсьêоãо êозацьêоãо війсьêа”. В ході розслідóвання виявилося, що до 1833 роêó вони обвінчали деêільêа незаêонних шлюбів, вели (з точêи зорó російсьêої офіційної церê- ви) спрощене боãослóжіння, порóшóвали й інші норми синодаль- ноãо заêонодавства. Щире êаяття священиêів ó порóшенні норм, вироблених російсьêою церêвою, їх власне прохання про відправ- лення до монастирів не врятóвало слóжителів êóльтó від поêаран- ня: священиêа Чернявсьêоãо бóло віддано під сóд “за обвінчання незаêонних шлюбів”. Інші через похилий віê не потрапили під дó- ховний сóд, а бóли відправлені до монастирів під особливий наãляд тамтешніх властей. Новопризначені ó війсьêо священиêи таêож потрапили під особливий êонтроль представниêів Олеêсандрівсь- êоãо дóховноãо правління, яêі в свою черãó повинні бóли ó випадêó порóшення церêовноãо заêонодавства одразó рапортóвати єпархіа- льномó êерівництвó14. Привертають до себе óваãó справи з розписами êозацьêих станиць Олеêсандрійсьêоãо та Маріóпольсьêоãо повітів, а таêож сповідальні êниãи мешêанців війсьêових земель, яêі велися свяще- ниêами приходів15. Вони є об’ємними за обсяãом та інформативно навантаженими за змістом. Таê, наприêлад, “Розпис населення êо- зацьêоãо селища Петровсьêоãо” за 1810 – 1836 роêи є щорічним повним посімейним переписом населення Петровсьêоãо посадó (з 1832 роêó — станиці) з вêазівêою віêó êожноãо члена родини; чи- нів, звань, посад ãлави сім’ї та йоãо синів, що живóть разом із бать- êом. Вêазаний розпис разом із сповідальними записами на протязі 26 роêів фіêсóє щорічні êільêісні та яêісні зміни сêладó населення посадó (зãодом станиці); дає чітêі óявлення про віêові та соціальні ãрóпи мешêанців війсьêових земель, відомості про смертність і на- 229 роджóваність ó межах станиці; поêазóє, навіть, змінó настроїв та пріоритетів êозацьêоãо населення, просóвання офіцерів і êозаêів по сходинêах війсьêової êар’єри. Щороêó священиê церêовноãо при- ходó сêладав і звіднó відомість із вêазівêою êільêості осіб обох ста- тей; висповіданих і невисповіданих членів родин (обов’язêово вêа- зóвалася причина невиêонання церêовної треби); фіêсóвав соціа- льний стан мешêанців приходó; в êінці доêóментó священиê підпи- сóвався в томó, що “непрописаних дворів” немає, втіêачів ніхто не переховóє, розêольниêів, яêі противляться заêонам святої церêви, ó приході не виявлено, а яêщо таêі проявлялися, то детально роз- писóвалися заходи, що вживалися для виêоренення êрамоли15. Водночас зі сêладанням розписних та сповідальних êниã священи- êи вели і метричні êниãи, де фіêсóвали хрещених, їх рідних та на- званих батьêів; померлих; тих, хто óêладав шлюб чи розривав йоãо. Разом із попередніми різновидами поточної доêóментації метриêи є цінним джерелом із соціальної історії не тільêи оêремоãо взятоãо війсьêовоãо населеноãо пóнêтó, а й повітó та реãіонó в ціломó. Серед паперів Олеêсандрівсьêоãо, Павлоãрадсьêоãо, Маріó- польсьêоãо дóховних правлінь привертає óваãó й офіційне листó- вання про заãальні церêовні справи, царсьêі маніфести, óêази та вжиті зãідно з ними заходи на місцях. Листи дають можливість простежити настрої населення êозацьêих станиць стосовно напря- мêів державної політиêи ó південномó êраї. Відомості про священиêів, яêі відбóвають треби ó êозацьêих церêвах та молитовних бóдинêах Азовсьêоãо війсьêа, містяться в формóлярних списêах дóховенства Олеêсандрівсьêоãо та Маріó- польсьêоãо повітів. У справах Олеêсандрівсьêої ратóші віднайдено матеріали, в яêих відêлалися джерела не тільêи до історії міста, а й оêрóãи. Ма- ємо певнó êільêість доêóментів, записоê, витяãів із поточної доêó- ментації ХІХ століття про êозацьêі населені пóнêти Олеêсандрів- сьêоãо повітó16. Їх доповнюють статистичні відомості про êільêість осіб обох статей із вêазівêою соціальноãо станó і придатних чи не- придатних діляноê землі, яêою мешêанці Олеêсандрівсьêоãо повітó володіли чи êористóвалися. Серед матеріалів, зібраних Я.П. Новицьêим, зберіãаються справи повітових сóдів про притяãнення êозаêів ірреãóлярних фо- рмóвань до відповідальності за êарні злочини16. Звертають на себе óваãó і витяãи з ревізьêих “сêазоê”, що містяться в цьоãо ж таêи 230 фонді. Вони сóттєво доповнюють інформацію про чисельність на- селення в межах êозацьêих населених пóнêтів, êільêість придатної і непридатної війсьêової землі, óточнюють дані стосовно соціально- ãо та національноãо походження êозаêів, дають змоãó простежити рівень розвитêó êозацьêих ãосподарств. У ціломó можемо êонстатóвати, що залишений нам наóêово- творчий спадоê Я.П. Новицьêоãо до сьоãодні залишається всебічно не дослідженим і таêим, яêий продовжóє надихати дослідниêів до нових пошóêів та відêриттів. Зібрані талановитим знавцем запоро- зьêої спадщини матеріали до історії південноóêраїнсьêої êозаччини постсічовоãо періодó є томó ясêравим підтвердженням. А поєднан- ня óніêальних зразêів óніêальні óсної народної творчості з архів- ними матеріалами різних óстанов і відомств дозволило дослідни- êові відтворити справжній вир життя мешêанців êолишніх Запоро- зьêих Вольностей ó всій йоãо повноті та неповторності. Літератóра та джерела 1. Ж-êо М. Я. Новицьêий // Дніпрові хвилі. — 1912. — № 18-19. – С.248. 2. Новицêий Я. Материалы для истории запорожсêих êазаêов (Из Сечевоãо архива за 1770 – 1771 ãод) // Летопись Еêатеринославсêой Уче- ной Архивной Коммисии. — Еêатеринослав, 1909. — Вып. V. – С. 1–98. 3. Новицêий Я. Описание ãраниц и ãородов бывшей Азовсêой ãóбе- рнии, Левобережная часть нынешней Еêатеринославсêой ãóбернии 1775 – 1788 ãã. Архивные источниêи // Летопись Еêатеринославсêой Ученой Ар- хивной Коммисии. — Еêатеринослав, 1904. — Вып. І. – С.61–93. 4. Новицêий Я. История ãорода Алеêсандровсêа Еêатеринославсêой ãóбернии в связи с историей возниêновения êрепостей Днепровсêой ли- нии // Летопись Еêатеринославсêой Ученой Архивной êомиссии. — Вып. ІІІ. — Катеринослав, 1905. – С 1–176. 5. Новицêий Я. История ãорода Алеêсандровсêа Еêатеринославсêой ãóбернии в связи с историей возниêновения êрепостей Днепровсêой ли- нии. 1770 – 1806 ãã. // Новицьêий Я. Твори в 5-ти томах. Т. 1. — Запоріж- жя: ПП “АА Тандем”, 2007. – С.50, 185, 212,210–263, 271–303. 6. Новицêий Я. С береãов Днепра (Очерêи Запорожья). Пóтевые за- писêи и исследования // Новицьêий Я. Твори в 5-ти томах. Т. 1. — Запо- ріжжя: ПП “АА Тандем”, 2007. – С.50,50-51, 164, 212,308-313. 7. Новицьêий Я. Твори в 5-ти томах. Т. 2. — Запоріжжя: ПП “АА Та- ндем”, 2007. – С.308-311. 312. 8. Гладêий В. Осип Михайлович Гладêий — êошевой атаман Задó- найсêой Сечи. 1789 – 1866 // Рóссêая старина. 1881. — № 2. 9. Інстóтóт Національної бібліотеêи Уêраїни ім. В. Вернадсьêоãо НАН Уêраїни ІР НБУ. — Ф. ІІ, № 24886. 231 10. ІР НБУ. — Ф. ІІ, № 24896. 11. ІР НБУ. — Ф. ІІ, № 23836-23839. 12. ІР НБУ. — Ф. ІІ, № 24660-24662. 13. ІР НБУ. — Ф. ІІ, № 24623-24627. 14. ІР НБУ. — Ф. ІІ, № 24479-24488. 15. ІР НБУ. — Ф. ІІ, № 24489-24494. 16. ІР НБУ. — Ф. ІІ, № 215.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26467
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn XXXX-0076
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-01T10:57:40Z
publishDate 2009
publisher Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
record_format dspace
spelling Маленко, Л.
2011-08-31T21:55:40Z
2011-08-31T21:55:40Z
2009
Південноукраїнське козацтво останньої чверті XVIII – XIX століття в творчому доробку Я. Новицького / Л. Маленко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 223-231. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
XXXX-0076
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26467
uk
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Південноукраїнське козацтво останньої чверті XVIII – XIX століття в творчому доробку Я. Новицького
Article
published earlier
spellingShingle Південноукраїнське козацтво останньої чверті XVIII – XIX століття в творчому доробку Я. Новицького
Маленко, Л.
title Південноукраїнське козацтво останньої чверті XVIII – XIX століття в творчому доробку Я. Новицького
title_full Південноукраїнське козацтво останньої чверті XVIII – XIX століття в творчому доробку Я. Новицького
title_fullStr Південноукраїнське козацтво останньої чверті XVIII – XIX століття в творчому доробку Я. Новицького
title_full_unstemmed Південноукраїнське козацтво останньої чверті XVIII – XIX століття в творчому доробку Я. Новицького
title_short Південноукраїнське козацтво останньої чверті XVIII – XIX століття в творчому доробку Я. Новицького
title_sort південноукраїнське козацтво останньої чверті xviii – xix століття в творчому доробку я. новицького
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26467
work_keys_str_mv AT malenkol pívdennoukraínsʹkekozactvoostannʹoíčvertíxviiixixstolíttâvtvorčomudorobkuânovicʹkogo