Канцелярські установи Слобідської України другої половини 60-х рр. XVIII ст.: особливості функціонування та персональний склад службовців

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Datum:	2009
1. Verfasser:	Потапенко, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2009
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26469
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Канцелярські установи Слобідської України другої половини 60-х рр. XVIII ст.: особливості функціонування та персональний склад службовців / С. Потапенко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 5-23. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859681036063997952
author	Потапенко, С.
author_facet	Потапенко, С.
citation_txt	Канцелярські установи Слобідської України другої половини 60-х рр. XVIII ст.: особливості функціонування та персональний склад службовців / С. Потапенко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 5-23. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
first_indexed	2025-11-30T18:12:44Z
format	Article
fulltext	5 Світлана ПОТАПЕНКО (Київ) Канцелярсьêі óстанови Слобідсьêої Уêраїни дрóãої половини 60-х рр. XVIII ст.: особливості фóнêціонó- вання та персональний сêлад слóжбовців Яê відомо, ó Російсьêій імперії ãóбернсьêа êанцелярія бóла міс- цевим виêонавчим орãаном, яêий діяв при ãóбернаторі й забезпе- чóвав всю сеêретарсьêó роботó28. Початоê фóнêціонóванню цих óстанов бóло поêладено реформами Петра І. Уêазом від 18 ãрóдня 1708 р. територію держави бóло поділено на 8 ãóберній [1, 123], яêі очолили ãенерал-ãóбернатори (в Інãермоландсьêій, з 1710 р. – в Петербóрзьêій і Азовсьêій ãóберніях) та ãóбернатори1. На посадó ãóбернатора призначав особисто монарх. Відповідно ãóбернатор підпорядêовóвався монархові та Сенатó (тільêи з 1802 р. ця посада почала постóпово перетворюватися на стрóêтóрó Міністерства внóтрішніх справ). Першопочатêово ãóбернатор зосередив ó своїх рóêах найвищó адміністративнó, поліційнó, фінансовó й сóдовó владó, таêож êо- мандóвання óсіма війсьêами на території підпорядêованої йомó ãó- бернії. У здійсненні повноважень йомó допомаãали віце- ãóбернатор, ландрихтер і ãóбернсьêа êанцелярія. Штат останньої спершó сêладали дяêи та піддячі, яêих пізніше змінили сеêретарі та êільêа êанцеляристів для ведення таємної êореспонденції з Воєн- ною й Іноземною êолеãіями9. Гóбернатор мав бóти присóтнім при розãляді всіх «державних і ціêавих справ». Розпорядження верхов- них орãанів влади надходили до ãóбернатора в формі «óêазів», свої звернення до Сенатó він оформляв яê «донесення»; провінційна влада зверталася до ньоãо через «відписêи» («отписêи»), натомість від ньоãо до нижчих óправлінсьêих ланоê надходили «ордери» і «пропозиції» («предложения») [там само]. У своїй діяльності ãóбе- рнатор мав êерóватися спеціальними інстрóêціями, наêазами та на- становами. Серед останніх, оêрім óêазó 1708 р., віховими стали Ін- стрóêція від 12 вересня 1728 р. (обмежила війсьêовó êомпетенцію фóнêцією êомплеêтóвання армії – проведенням реêрóтсьêоãо на- борó – та заêріпила статóс вищоãо орãанó óправління й сóдó в ãó- бернії) та «Настанова ãóбернаторам» від 21 êвітня 1764 р. Останній доêóмент сóттєво розширив владні повноваження ãóбернатора і за- êріпив за ним статóс «ãолови й ãосподаря» ãóбернії. У часовомó 6 полі дії цієї «Настанови» бóло введено ãóбернсьêій óстрій на тери- торії п’яти Слобідсьêих полêів. Адміністративно-територіальнó реформó в Росії, започатêована в 1708 р., продовжили в 1719 р.: êожнó з 11 ãóберній бóло поділено на провінції (всьоãо 45, невдовзі – 507). Найважливіші провінції очолили ãенерал-ãóбернатори і ãóбернатори, рештó – воєводи. Ста- тóс воєводи яê вищоãо óправлінця в провінціях та повітах підтвер- дила Інстрóêція 1728 р.; свої повноваження він мав здійснювати через провінційнó або воєводсьêó êанцелярії. Відповідно до «На- станови» 1764 р. фóнêції воєводи в очолюваній ним провінції охо- плювали, подібно до ãóбернатора в підпорядêованій йомó ãóбернії, адміністративнó, óправлінсьêó, поліційнó, наãлядовó й заãалом «майже всі фóнêції держави»7. Унаслідоê реформ ãрóдня 1764–липня 1765 рр. êозацьêий óстрій Слобідсьêої Уêраїни бóло ліêвідовано10. На основі Ізюмсь- êоãо, Остроãозьêоãо, Охтирсьêоãо, Сóмсьêоãо та Харêівсьêоãо êо- зацьêих полêів сформóвали п’ять ãóсарсьêих5. Обшири êолишніх Слобідсьêих полêів óтворили Слобідсьêо-Уêраїнсьêó ãóбернію з центром ó Харêові. До сêладó новоствореної ãóбернії óвійшли Ізюмсьêа, Остроãозьêа, Охтирсьêа й Сóмсьêа провінції та шість êомісарств «Харêівсьêоãо відомства» («Харьêовсêоãо ведомства» чи «Харьêовсêоãо óездó»)9. Кожна провінція, ó свою черãó, поді- лялася на одне місьêе («ãородовое») та чотири або п’ять повітових («óездных») êомісарств30. Відповідно до новоãо адміністративноãо поділó, óправлінсьêó стрóêтóрó êраю сформóвали: Слобідсьêо-Уêраїнсьêа ãóбернсьêа êанцелярія, Ізюмсьêа, Остроãозьêа, Охтирсьêа й Сóмсьêа воєвод- сьêі провінційні êанцелярії, двадцять три повітові (Балаêлійсьêе, Кóп’янсьêе, Печенізьêе, Сватолóцьêе – в Ізюмсьêій провінції; Би- рючансьêе, Калитвянсьêе, Осинівсьêе, Миловатсьêе, Уривсьêе – в Остроãозьêій провінції; Боровенсьêе, Боãодóхівсьêе, Котелевсьêе, Красноêóтсьêе – в Охтирсьêій провінції; Білопільсьêе, Лебединсь- êе, Межиріцьêе, Миропільсьêе – в Сóмсьêій провінції; Вільшансь- êе, Липцівсьêе, Мереф’янсьêе, Переêопсьêе (з лютоãо 1766 р. – Ва- лêівсьêе [15, арê. 74]), Хотомлянсьêе (певний час іменóвалося Са- лтівсьêим [21, арê. 81–83]) – ó êомісарствах «Харêівсьêоãо відом- ства» [2, 550–554]) та п’ять місьêих (Ізюмсьêе, Остроãозьêе, Ох- тирсьêе, Сóмсьêе та Харêівсьêе) êомісарсьêих правлінь31. Чотири воєводсьêі провінційні êанцелярії та шість êомісарств «Харêівсь- 7 êоãо відомства» підпорядêовóвалися безпосередньо Слобідсьêо- Уêраїнсьêій ãóбернсьêій êанцелярії. У доповіді сенаторів Я. Шаховсьêоãо, П. Паніна й А. Олсóф’єва «Об óстройстве новоóчрежденной Слободсêой ãóбернии» від 20 травня 1765 р. підêреслювалося, що слобідсьêо-óêраїнсьêий ãóбер- натор і ãóбернсьêа êанцелярія мають діяти «против изданной всех российсêих ãóберній Генеральной Инстрóêции ãóбернаторó», а провінційні воєводсьêі êанцелярії Слобідсьêої бóло засновано «на точном во всем по ãенеральном положенню на все провинции шта- те чинов и с их оêладным жалованьем, определяя в оные и проêó- роров их велиêороссийсêих»32. Яê випливає з «Инстрóêции Сло- бодсêой ãóбернии ãóбернаторó с ãóбернсêою и провинциальными êанцеляриями» від 6 липня 1765 р., особливий аêцент ó повнова- женнях місцевоãо ãóбернатора та підпорядêованих йомó óстанов бóло зроблено на виêонанні фісêальної фóнêції – забезпеченні вча- сноãо й ó повномó обсязі надходження подóшноãо до державної сêарбниці. Таêож ãóбернатор та посадовці ãóбернсьêої і провінцій- них êанцелярій мали дбати про підãотовêó êраю до проведення Ге- неральноãо межóвання (передовсім, зібрати відповіднó доêóмента- цію – ãрамоти, óêази, êóпчі), забезпечення земельними наділами тих війсьêових обивателів, яêі мали недостатньо землі (а рештó «лежащóю в пóсте полêовой дачи землю описать»), і здійснення êонтролю щодо поземельних операцій заãалом. До їхніх обов’язêів належало таêож слідêóвати за збереженням заповідних лісів і ви- варêою ãорілêи тільêи в óêраїнсьêих поселеннях, тóрбóватися про опіêó над малолітніми сиротами й про поширення наóêи в êраю (в Харêівсьêомó êолеãіóмі відповідно до цієї інстрóêції з’явилися «прибавочные êлассы» – францóзьêої і німецьêої мов, математиêи, ãеометрії і малювання, інженерства, артилерії й ãеодезії). Безпосередньо Слобідсьêо-Уêраїнсьêó ãóбернсьêó êанцелярію бóло створено на основі Харêівсьêої полêової êанцелярії. Про це маємо зãадêи в доêóментах. Таê, ó донесенні харêів’янина Гриãорія Пономаренêова від 13 лютоãо 1766 р. йдеться про призначення йо- ãо батьêа êтитором Успенсьêої церêви м. Харêова, здійснене «бы- вшей Харьêовсêой полêовой êанцелярией, êои н[ы]не переимено- ванная Слободсêою-Уêраинсêою ãóбернсêою êанцеляриею»22. У донесенні підпрапорноãо êолишньоãо Харêівсьêãо êозацьêоãо пол- êó Трохима Малєєва від 16 січня тоãо ж роêó йдеться про призна- чення останньоãо в 1763 р. «в бывшóю Харьêовсêóю полêовóю êа- 8 нцелярию в писцы, в êоторой должности и по переименовании оной в помянóтой Слободсêой ãóбернсêой êанцелярии при пис- менных делах и по ныне нахожóсь»22. «С властию ãóбернаторсêою» Слобідсьêо-Уêраїнсьêó ãóбернію і відповіднó ãóбернсьêó êанцелярію очолив «реформатор слобідсь- êо-óêраїнсьêий» (вислів Д. Баãалія)4. Євдоêим Олеêсійович Щер- бінін. Йоãо безпосередніми помічниêами бóли два ãóбернаторсьêі товариші. Наприêінці вересня 1765 р. посади останніх обіймали полêовниê (очевидно, з «реãóлярних» полêів) Роман Бондаревсь- êий та êолишній полêовниê Охтирсьêоãо êозацьêоãо полêó Ми- хайло Іванович Боярсьêий24. На початêó жовтня тоãо ж роêó М. Боярсьêоãо «по ревностномó ево желанию в реãóлярною слóжбó» бóло звільнено з посади в ãóбернсьêій êанцелярії (і невдовзі вже бачимо йоãо підполêовниêом Охтирсьêоãо ãóсарсьêоãо полêó6), а обов’язêи дрóãоãо ãóбернаторсьêоãо товариша бóло поêладено на зãадóваноãо вище майора Миêолó Андрійовича Виродова24. На по- чатêó листопада 1765 р. на посадó першоãо ãóбернаторсьêоãо това- риша бóло призначено бриãадира Тихона Федоровича Яминсьêоãо, очевидно, замість Р. Бондаревсьêоãо. Нарешті, поставою ãóбернсь- êої êанцелярії від 31 січня 1766 р. М. Виродова бóло звільнено від обов’язêів ãóбернаторсьêоãо товариша й призначено очолювати Вотчинний департамент при тій же óстанові, а новим дрóãим ãóбе- рнаторсьêим товаришем став Петро Петрович Гринєв19. У таêий спосіб бóло сформовано «êістяê» штатó Слобідсьêо- Уêраїнсьêої ãóбернсьêої êанцелярії, яêий лишався незмінним óпродовж 1766–1767 рр. Про це свідчать офіційні «відомості» про слóжбовців державних óстанов, подані від Слобідсьêо-Уêраїнсьêої ãóбернії для внесення до адрес-êалендаря Імператорсьêої аêадемії наóê за ці два роêи (Додатоê). Отже, порóч з êерманичем Є. Щер- бініним бачимо ãóбернаторсьêих товаришів Т. Яминсьêоãо й П. Гринєва. Посадó проêóрора в ці роêи обіймав Лóêа Андрійович Михайлов, а Вотчинний департамент очолював М. Виродов20. Сеê- ретарями в самій ãóбернсьêій êанцелярії працювали Андрій Івано- вич Портняãин, Єãор Проêофійович Костильов та «на посаді сеê- ретаря» Олеêсандр Романович Любицьêий, а ó Вотчинномó депар- таменті – Олеêсій Олеêсійович Володимеров20. Прізвища ãóбернсьêоãо проêóрора, перших двох сеêретарів ãó- бернсьêої êанцелярії і сеêретаря Вотчинноãо департаментó не зó- стрічалися нам ó êонтеêсті історії Слобожанщини першої полови- 9 ни 60-х рр. XVIII ст. Це опосередêовано свідчить про те, що ці осо- би бóли «новими» в êраю. Про інших же слóжбовців маємо деяêі біоãрафічні дані. Тож, Євдоêим Щербінін ó 1762–1764 рр. очолював Комісію про Слобідсьêі полêи, за резóльтатами діяльності яêої óряд визнав не- доцільним подальше існóвання Слобідсьêих êозацьêих полêів8. Є. Щербінін народився 1728 р. ó родині російсьêих дворян, одержав хорошó домашню освітó й встóпив на слóжбó до лейб-ãвардії Із- майлівсьêоãо полêó. В 1758 р. з êапітанів ãвардії йоãо бóло пожалó- вано полêовниêом піхотноãо полêó, в 1762 р. – бриãадиром, а в 1763 р. – ãенерал-майором29. Майора Миêолó Виродова бóло призначено «за полêовниêа» в Харêівсьêий Слобідсьêий êозацьêий полê наприêінці 1763 р., êоли слобідсьêих êозацьêих старшин бóло óсóнено від посад ó зв’язêó зі слідством щодо зловживань27. У січні 1764 р. М. Виродов прибóв на Слобожанщинó і «прийняв» êерівництво Харêівсьêим полêом [там само]. У «сêазêе», сêладеній тоді ж ним самим відповідно до роз- порядження слобідсьêоãо бриãадира Миêити Посêочина, М. Виро- дов про себе зазначав: «от родó емó тридцать пять лет, из дворян в слóжбó […] встóпил в салдаты в Пермсêой пехотный полê с 744 ãо- дó ãенваря с 1», потім слóжив сержантом ó Казансьêомó піхотномó полêó, а з 1751 р. по 1763 р. перебóвав в Уêраїнсьêомó ландміліць- êомó êорпóсі, де дослóжився до чинó сеêóнд-майора; «в походах за- ãраничных не был, êроме Лифляндии, Эстляндии и Кóрляндии»27. Петро Петрович Гринєв бóв одним із членів Комісії з влаштó- вання Слобідсьêо-Уêраїнсьêої ãóбернії, яêа на чолі з Є. Щербіні- ним óлітêó 1765 р. реформóвала óстрій Слобожанщини. Підпис П. Гринєва проставлено на «Іменномó списêó (І)» – останньомó пере- ліêó êозацьêих старшин Слобідсьêих полêів, óêладеномó в êвітні– червні 1765 р. напередодні розформóвання цих полêів6. Олеêсандр Любицьêий бóв останнім старшим полêовим писа- рем Ізюмсьêоãо êозацьêоãо полêó6. Він походив із слобідсьêої ста- ршинсьêої родини, ó 22-річномó віці (в 1737 р.) встóпив на слóжбó êанцелярсьêим писарем до Ізюмсьêої полêової êанцелярії, за три роêи став êанцеляристом і прослóжив на цій посаді тринадцять ро- êів, поêи 1753 р. дістав óряд молодшоãо, а 1756 р. – старшоãо пол- êовоãо писаря6. Що стосóється штатó нижчих слóжбовців Слобідсьêо- Уêраїнсьêої ãóбернсьêої êанцелярії (êанцеляристів, êанцелярсьêих 10 писців, êопіїстів), то частêово йоãо бóло óспадêовано від Харêівсь- êої полêової êанцелярії, а частêово поповнено за рахóноê нових призначень. Таê, на доêóментах дрóãої половини 1765 р. зóстрічає- мо підписи êанцеляристів Івана Носачева та Яêова Саêменêова, яêі слóжили в êолишній Харêівсьêій полêовій êанцелярії. У цитова- номó донесенні підпрапорноãо Т. Малєєва зãадóється, що в ãрóдні 1765 р. в ãóбернсьêій êанцелярії відбóлося офіційне зарахóвання «всех êанцелярсêих слóжителей» до штатó óстанови й призначення відповідноãо жалóвання22. При цьомó, оêремі зі слóжбовців, яê Т. Малєєв, до штатó зараховані не бóли, що й стало приводом до на- писання донесень22. Водночас в архіві óстанови відêлалося êільêа донесень за січень-лютий 1766 р. з проханням прийняти до штатó яêраз на ці посади22. Приміром, «êопиистом» в ãóбернсьêій êанце- лярії висловлював бажання слóжити харêів’янин Данило Ващенêо, і йоãо прохання бóло задоволено22. Про це ж просили в своїх доне- сеннях êолишній êопіїст Староосêольсьêої воєводсьêої êанцелярії Іван Андрєєв та харêів’янин Гриãорій Пономаренêов22.. У доêóмен- тах зóстрічаємо таêож імена «в должности протоêолиста» архіварі- óса ãóбернсьêої êанцелярії Маêсима Павлова та підêанцеляристів Василя Дóбровсьêоãо й Івана Павлова. Ізюмсьêа, Остроãозьêа, Охтирсьêа та Сóмсьêа воєводсьêі про- вінційні êанцелярії таêож стали безпосередніми спадêоємицями своїх попередниць – відповідних полêових êанцелярій. Таê, чоло- битна êанцелярсьêоãо писаря êолишньої Сóмсьêої полêової êанце- лярії Степана Лохвицьêоãо вміщóє зãадêó про слóжбó в «прежде- бывшей полêовой, что ныне провинциальная êанцелярии»18. Зó- стрічаємо й поêлиêи на призначення підпрапорних «бывшею Ах- тырсêою полêовою, что ныне правинциалная, êанцеляриею»6. Яê і передбачалося під час сêасóвання êозацьêоãо óстрою êраю, воєводами та проêóрорами до провінційних êанцелярій бóло приз- начено росіян, а воєводсьêими товаришами – місцевих старшин10. Цитовані вище відомості про державних слóжбовців Слобідсьêо- Уêраїнсьêої ãóбернії для адрес-êалендарів за 1766 і 1767 рр. дозво- ляють назвати імена цих осіб (Додатоê). Тож, в Остроãозьêій про- вінцій слóжили: воєводою – êолезьêий асесор Михайло Родіоно- вич Крюêов, воєводсьêим товаришем – останній полêовий сóддя Остроãозьêоãо êозацьêоãо полêó Федір Остапович Татарчóêов, а з 1767 р. – сеêóнд-майор êолишній сотниê Остроãозьêоãо êозацьêоãо полêó Іван Степанович Лисаневич, сеêретарем – Федір Іванович 11 Матвєєв; в Ізюмсьêій провінції слóжили: воєводою – êолезьêий асесор Прохор Петрович Бавиêін, проêóрором – Іван Яêович Баш- лев (Бóшнев?), воєводсьêим товаришем – останній полêовий сóддя Ізюмсьêоãо êозацьêоãо полêó Семен Степанович Любашевсьêий, сеêретарем – Іван Савич Черêасов; в Сóмсьêій провінції слóжили: воєводою – прим’єр-майор Марêо Марêович Лосєв, проêóрором – Іван Петрович Романов, воєводсьêим товаришем – останній пол- êовий сóддя Сóмсьêоãо êозацьêоãо полêó Олеêсандр Іванович Па- рафіївсьêий, сеêретарем – Андрій Савич Яêовлєв; в Охтирсьêій провінції слóжили: воєводою – Леонтій Осипович Львов, проêóро- ром – êнязь Гриãорій Іванович Вяземсьêий, воеводсьêим товари- шем – останній полêовий обозний Охтирсьêоãо êозацьêоãо полêó Василь Тимофійович Боярсьêий, сеêретарем – Родіон Дмитрович Давидов20. Маємо відомості, що певний час восени 1767 р. обов’язêи сеêретаря в Охтирсьêій провінційній êанцелярії виêонó- вав прапорщиê і сотниê Охтирсьêоãо êозацьêоãо полêó Пилип Ни- êифорович Поêлонсьêий [5, 409; 14, арê. 40], а в Ізюмсьêій – останній молодший полêовий осавóл Ізюмсьêоãо êозацьêоãо полêó Яêів Іванович Таранóхін14. Штат нижчих слóжбовців провінційні êанцелярії óспадêóвали від своїх попередниць. Приміром, підêанцелярист Сóмсьêої прові- нційної êанцелярії Роман Гриãорович Хитайленêо ó донесенні від 25 січня 1766 р. сêаржився, що «по óчреждении Сóмсêой полêовой провинциальною êанцеляриею находящиеся в той êанцелярии êа- нцелярсêие слóжители в штат óже на положенням по чинам оêладе помещены, а я […] остался сверх штата», і просив зарахóвати йоãо до штатних êанцелярсьêих слóжбовців óстанови22. На вихідній до- êóментації тієї ж Сóмсьêої провінційної êанцелярії за 1765–1767 рр. зóстрічаємо підпис êанцеляриста Петра Христенêова, яêий слóжив ó Сóмсьêої полêовій êанцелярії з 1749 р., зоêрема штатним êанцеляристом – з 1760 р.6. Подібне можемо сêазати й стосовно Василя Конопліна, яêий ó першій половині 1760-х рр. слóжив êан- целярсьêим писарем Охтирсьêої полêової êанцелярії, а з ліêвідаці- єю полêово-сотенноãо óстрою Слобожанщини продовжив слóжбó êанцеляристом на посаді реєстратора в Охтирсьêій провінційній êанцелярії16. В Остроãозьêій провінційній êанцелярії в дрóãій по- ловині 1760-х рр. слóжили реєстратором Кирияê Тимошенêов та êанцеляристом Митрофан Пóтилин – êолишні понадштатний êан- целярист та штатний êанцелярсьêий писар Остроãозьêої полêової 12 êанцелярії відповідно14. Колишній штатний êанцелярист Ізюмсьêої полêової êанцелярії Андрій Голіêов продовжив слóжбó êопіїстом19, а êолишній штатний êанцелярсьêий писар Тимофій Пирятинсьêий – êанцеляристом в Ізюмсьêій провінційній êанцелярії14. Ціêавою є зãадêа êінця 1765 р. про êолишньоãо понадêомлеêтноãо сотниêа Остроãозьêоãо êозацьêоãо полêó Адріана Яêовича Жидêова, що той знаходився «при правинцыалной êанцелярии ó приемó по бы- вшей нереãóлярной слóжбе от сотен êазацêих вещей»6. Порядоê роботи êомісарсьêих правлінь та повноваження êомі- сарів бóло вреãóльовано «Инстрóêцией Слободсêо-Уêраинсêой ãó- бернии êомиссарам» 1766 р.9, розробленою в Слобідсьêо- Уêраїнсьêій ãóбернсьêій êанцелярії, а заãальні засади визначено в êонфірмованій Катериною ІІ доповіді «Об óстройстве новоóчреж- денной Слободсêой ãóбернии» зãадóваних сенаторів Я. Шаховсь- êоãо, П. Паніна й А. Олсóф’єва від 20 травня 1765 р.10 та в «Инст- рóêции Слободсêой ãóбернии ãóбернаторó с ãóбернсêою и провин- циальными êанцеляриями» від 6 липня тоãо ж роêó. Кожен êомісар безпосередньо підпорядêовóвався провінційній êанцелярії, на території яêої бóло розташовано êомісарство, і через неї отримóвав розпорядження від верховної влади. Заãальне ж óправління всіма êомісарами здійснювала ãóбернсьêа êанцелярія. Винятоê становили тільêи шість êомісарств Харêівсьêоãо повітó – за відсóтності оêремої Харêівсьêої провінційної êанцелярії вони підпорядêовóвалися безпосередньо ãóбернсьêій êанцелярії. До обов’язêів êомісара належали: розêладêа подóшноãо й ведення списêів осіб, на яêих наêладено цей податоê; попередження втеч мешêанців; зберіãання в êомісарсьêомó правлінні ориãіналів ãра- мот на землі, яêі належали містечêами і перебóвали в спільномó êористóванні мешêанців; слідêóвання за тим, аби обивателі не пе- реходили з одноãо поселення в інше («все обыватели должны жить на своих поселениях тех, ãде они до сеãо жительство имели, а пере- ходы запретить»); зведення сховищ для зерна («запасных маãазей- нов») і слідêóвання за наповненням їх збіжжям на випадоê невро- жаю; êонтроль за роботою цехів і ведення реєстрів членів цехів; на- ãляд за пожежною безпеêою ó поселеннях і наявністю протипоже- жноãо реманентó; заãальний наãляд за ãромадсьêим порядêом; про- ведення словесних сóдів ó дрібних справах («в брани, в драêе, в по- траве хлеба, в выбое лóãов»); піêлóвання про малолітніх сиріт (зо- êрема, ведення відповідних списêів)9. 13 Призначення на посади êомісарів, оêрім êомісарств «Харêівсь- êоãо відомства», здійснювали провінційні êанцелярії за попереднім поãодженням з ãóбернсьêою êанцелярією. Шістьох êомісарів «Ха- рêівсьêоãо відомтсва» призначала сама ãóбернсьêа êанцелярія. Про це свідчить переписêа цих óстанов за жовтень 1765 р. – лютий 1767 р.15. Уêазом Слобідсьêо-Уêраїнсьêої ãóбернсьêої êанцелярії від 22 жовтня 1765 р. бóло наêазано «в êамисарсêие должности старшин определять таêовых, на êоторых от обывателей прозбы не было»15. Тож, êомісарами бóло призначено настóпних осіб. За даними на жовтень-листопад 1765 р. êомісарства «Харêівсьêоãо відомства» очолювали: Харêівсьêе – відставний ротмістр, êолишній підпрапо- рний і сотниê Харêівсьêоãо êозацьêоãо полêó, Гриãорій Іванович Квітêа; Липцівсьêе – останній полêовий осавóл Харêівсьêоãо êо- зацьêоãо полêó Маêсим Трохимович Горленсьêий; Салтівсьêе – ві- дставний хорóнжий, êолишній êанцелярист Харêівсьêої полêової êанцелярії, Герасим Миêолайович Артюхов15; Мереф’янсьêе – êо- лишній сотниê Харêівсьêоãо êозацьêоãо полêó Федір Олеêсійович Квітêа15; Переêопсьêе – останній молодший полêовий писар тоãо ж полêó Іван Романовсьêий14; Вільшансьêе – останній молодший полêовий осавóл тоãо ж полêó Іван Яêович Ковалевсьêий13. Невдовзі ó Переêопсьêе êомісарство «за êомісара» замість І. Романовсьêоãо бóло призначено відставноãо сотниêа, êолишньоãо підпрапорноãо Харêівсьêоãо êозацьêоãо полêó Василя Михайло- вича Авêсентьєва14, а вже в ãрóдні тоãо ж роêó – відставноãо êапі- тана Єãора Маêсимовича Беляєва15. Про останньоãо відомо, що він на той час мешêав ó містечêó Таранівці Харêівсьêоãо повітó, а слó- жив з 1736 р. до 1756 р. êанцеляристом ó Війсьêовій êолеãії, а потім сеêретарем в Уêраїнсьêомó ландміліцьêомó êорпóсі й ó 1763 р. ви- йшов ó відставêó15. Уже в лютомó 1766 р. новопризначений пере- êопсьêий êомісар Є. Беляєв подав до ãóбернсьêої êанцелярії ра- порт з проханням про перенесення центрó підпорядêованоãо йомó êомісарства з Переêопó до Валоê, осêільêи, за йоãо словами, «óсмотреть я моã и обстоятельства требóют мне почти завсеãдаш- нее пребывание иметь в войсêовом местечêе Валêах, а не в Переêо- пе, и н[ы]не [там] в оêладе дóш до трех тысечь, а в Переêопе разве до семи сот состоит»15. Резолюція ãóбернсьêої êанцелярії від 20 лютоãо 1766 р. на цей рапорт бóла схвальною: «Томó êамисарсêомó правлению в местечêе Валêах быть и то êамисарство именовать Валêовсêим»15. Схоже, що перенесення центрó відбóлося не лише в 14 цьомó êомісарстві. Яêщо в доêóментах осені 1765 р. ще фіãóрóє Са- лтівсьêе êомісарство15, то вже восени 1766 р., і в 1767 рр. порóч із п’ятьма незмінними (Харêівсьêим, Липецьêим, Мереф’янсьêим, Валêівсьêим та Вільшансьêим) óже зóстрічаємо Хотомлянсьêе êо- місарство20. Яê свідчать зãадóвані вище відомості про державних слóжбовців Слобідсьêо-Уêраїнсьêої ãóбернії для адрес-êалендарів за 1766 і 1767 рр.20, за ці два роêи з шістьох êомісарств Харêівсьêоãо повітó незмінними êомісарами лишилися тільêи вільшансьêий – Іван Ко- валевсьêий та мереф’янсьêий – Федір Квітêа (щоправда, останній вже одержав чин прапорщиêа). Натомість, êолишній липцівсьêий êомісар Маêсим Горленсьêий бóв óже харêівсьêим, êолишній пе- реêопсьêий êомісар Іван Романовсьêий тепер значився хотомлян- сьêим, а Липцівсьêе êомісарство очолював êолишній сотниê Хар- êівсьêоãо êозацьêоãо полêó порóчиê Павло Іванович Черняê20. Комісарами в êомісарства Ізюмсьêої, Остроãозьêої, Охтирсьêої та Сóмсьêої провінційних êанцелярій за незначними винятêами бóло призначено êолишніх місцевих êозацьêих старшин. Зоêрема, в Остроãозьêій провінції ó жовтні 1765 р. êомісарами бóло затверджено: в Остроãозьêомó êомісарстві – порóтчиêа Репь- єва, в Бирючансьêомó – êолишньоãо сотниêа Остроãозьêоãо êоза- цьêоãо полêó Михайла Яêовича Косенêова15, в Осинівсьêомó – останньоãо ротмістра тоãо ж полêó Миêолó Хомича Остаф’єва6, в Калитвянсьêомó – êолишньоãо сотниêа тоãо ж полêó Гаврила Ан- тоновича Венецьêоãо6, ó Миловатсьêомó – êолишньоãо сотниêа то- ãо ж полêó Івана Самойловича Урсóла6, в Уривсьêомó – останньо- ãо полêовоãо осавóла тоãо ж полêó Гаврила Федоровича Зайцева6. Маємо відомості, що наприêінці 1765 – на початêó 1766 рр., зміни- лися очільниêи Бирючансьêоãо та Калитвянсьêоãо êомісарств. Зо- êрема, стосовно першоãо, то «за êамисара» вже слóжив êолишній сотниê Острãозьêоãо êозацьêоãо полêó Сава Іванович Рахмин6. У Калитвянсьêомó ж êомісарстві до прибóття з Ізюма новопризначе- ноãо êомісара останньоãо молодшоãо полêовоãо писаря тоãо ж пол- êó Федор Павловича Тимошенêова, відповідні обов’язêи виêонó- вав êолишній сотниê Андрій Яêович Головинсьêий6. У êомісарства Охтирсьêої провінції восени 1765 р. бóло призна- чено останньоãо полêовоãо сóддю Охтирсьêоãо êозацьêоãо полêó Олеêсія Кобеляцьêоãо, прапорщиêа і сотниêа тоãо ж полêó Пилипа Ниêифоровича Поêлонсьêоãо, останньоãо старшоãо полêовоãо пи- 15 саря тоãо ж полêó Петра Кардашевсьêоãо, êолишньоãо сотниêа Івана Яремовича Поãотовêó6. На посадó ще одноãо êомісара (ó Ко- телевсьêе êомісарство) в Слобідсьêо-Уêраїнсьêій ãóбернсьêій êан- целярії розãлядали êандидатóрó останньоãо молодшоãо полêовоãо осавóла Охтирсьêоãо êозацьêоãо полêó Юхима Івановича Заша- ловсьêоãо, але перешêодою стало йоãо давніше перебóвання під слідством стосовно óтисêів êозаêам, «почемó еãо êаê ссорившеãося со обывателми тоãо места определять несходно»15. Тоді вибір ãóбе- рнсьêої êанцелярії бóло зóпинено на особі êолишньоãо члена Комі- сії про Слобідсьêі полêи титóлярноãо радниêа Юрія Козловсьêо- ãо15. У Сóмсьêій провінції êомісарами бóло призначено настóпних осіб: ó Сóмсьêе êомісарство – відставноãо сотниêа Сóмсьêоãо êоза- цьêоãо полêó Пилипа Афанасійовича Ієвлева6; ó Межиріцьêе êомі- сарство – êолишньоãо сотниêа Межиріцьêої сотні Степан Андрі- йовича Селеховсьêоãо6; в Миропільсьêе – êолишньоãо сотниêа Миропільсьêої першої сотні Василя Гриãоровича Боãаєвсьêоãо6; ó Лебединсьêе – останньоãо старшоãо полêовоãо осавóла Сóмсьêоãо êозацьêоãо полêó Романа Матвійовича Косовцова6; очевидно, в Бі- лопільсьêе – êолишньоãо понадêомплеêтноãо полêовоãо сóддю Сóмсьêоãо êозацьêоãо полêó Олеêсія Івановича Савича6. Уже в жовтні 1765 р. Олеêсій Савич подав до провінційної êанцелярії прохання про звільнення з посади за станом здоров’я, і йоãо змінив відставний сотниê Семен Проêопович Романенêов6. В Ізюмсьêій провінції Ізюмсьêе êомісарство очолював останній полêовий хорóнжий Ізюмсьêоãо êозацьêоãо полêó Степан Юрійо- вич Адамов14. Комісарами таêож слóжили сотниêи Олеêсій Дани- лович Бистрицьêий, Федір Самборсьêий, Семен Федорович Ки- шинсьêий, Андрій Данилович Сóмець14. До штатó êомісарсьêоãо правління, оêрім самоãо êомісара, вхо- дили отаман «с чином за óряд подпрапорноãо», підêанцелярист, два êопіїсти, чотири êінні посильні («розсыльщиêи»), чотири сторожа, êвартирãер для допомоãи êомісарові ó виêонанні поліційних фóнê- цій. За винятêом êомісарсьêої і êвартиãерсьêої, всі посади бóли ви- борними із місцевоãо обивательсьêоãо заãалó. Отаман мав бóти «из лóчших» місцевих мешêанців і слóжити не менше, ніж два роêи. На цей час йоãо бóло звільнено від сплати подóшноãо. За зãодою оби- вателів він міã слóжити і понад цей строê, але вже сплачóючи пода- тоê. Решта виборних слóжбовців таêож звільнялася від оподатêó- 16 вання, але подóшне продовжóвали сплачóвати їхні родини. Квар- тирãера призначали з відставних підпрапорних чи óнтер-офіцерів і сплачóвали жалóвання. На êожні сотню й десятоê дворів таêож обирали сотсьêих та десятсьêих («сотсêих и десятсêих»), яêі на- ãлядали, аби ніхто не втіêав із поселення чи не переходив на інше місце9. Приміром, в Балаêлійсьêомó êомісарстві Ізюмсьêої провінції слóжбовцями êомісарсьêоãо правління бóли призначені таêі «ба- лаêлейсêие ж жители: в писаре – Тимофей Лимансêой, в пищиêи – Пантелеймон Котляров да Степан Мищенêов»15. Виêонóючий обов’язêи балаêлійсьêоãо êомісара êолишній молодший полêовий писар Ізюмсьêоãо êозацьêоãо полêó Яêів Таранóхін ó донесенні до Ізюмсьêої провінційної êанцелярії просив про звільнення цих осіб від сплати подóшноãо й додавав, що «во всех Изюмсêой правинции êамисарствах определенные во оные êамисарства в писаре и пищи- êи находятся в таêом же положении в подóшной оêлад»15. Ізюмсьêа провінційна êанцелярія звернóлася до Слобідсьêо-Уêраїнсьêої ãó- бернсьêої êанцелярії для з’ясóвання цієї ситóації, на що одержала резолюцію останньої з поêлиêом на пóнêт 2 «Інстрóêції Слобідсь- êо-Уêраїнсьêої ãóбернії êомісарам»: «[…] Тех оных определенных дóш выêлючить из оêладó, а семействó их быть в оêладе»15. Гóбернсьêа та провінційні êанцелярії, êомісарсьêі правління Слобідсьêої Уêраїни в перші роêи своãо фóнêціонóвання виêорис- товóвали приміщення, архіви, печатêи êолишніх Слобідсьêих пол- êових êанцелярій та сотенних правлінь. Таê, в «Інстрóêції Слобід- сьêо-Уêраїнсьêої ãóбернії êомісарам» зазначалося: «К правлению êомісарам по их должности письменних дел в êаждом êамисарстве зделать по два поêои и адной êладовой для архива, и именоваться им êамисарсêими правлениями; а до изделания довольствоватся теми строениями, в êоих стояли по ныне сотенные правления» 9. Охтирсьêа провінційна êанцелярія в червні 1767 р. рапортóвала про виписêи «по делам бывшей полêовой и от оной в нынешнюю правинциальнóю êанцелярию встóпившим»6. Ізюмсьêа провінційна êанцелярія в листопаді 1766 р. запитóва- ла в донесенні до ãóбернсьêої êанцелярії, «не повелено ль бóдет на Изюмсêое êамисарсêое правление особливóю новóю печать сде- лать», адже «по необходимости» в цій óстанові тимчасово виêорис- товóвали печатêó Ізюмсьêої місьêої ратóші, та «и в дрóãих Изюмс- êой правинции êамисарствах печатей не имеетца», і навіть ó самій 17 Ізюмсьêій провінційній êанцелярії «состоит имеющаясь печать на имя бывшей полêовой êанцелярии, а н[ы]не необходимо иметь до- лжно ãосóдарственнóю нынешней Изюмсêой провинциальной êа- нцелярии»15. Відповідь Слобідсьêо-Уêраїнсьêої ãóбернсьêої êанце- лярії бóла êоротêою, але промовистою: «С требованием от ãóбернс- êой êанцелярии тех печатей впредь до óêазó обожать, и справлять- ся прежними, êаêие в той Изюмсêой провинциальной êанцелярии и в êамисарствах находяться, ибо о зделании êаê здешней ãóбернс- êой, таê и четырем провинциям с êомисарствами печатей особли- вое определение óчинено бóдет впредь»15. Яê свідчать описи місте- чоê Харêівсьêоãо повітó 1767 р., на цей час «печать с изображением ãосóдарственноãо ãерба и надписью высечайшеãо ея императорсêа- ãо величества титóла и названия сеãо êамисарства» бóла тільêи ó Валêівсьêомó êомісарстві9, хоча відповідно до ««Інстрóêції Слобід- сьêо-Уêраїнсьêої ãóбернії êомісарам» ó всіх êомісарсьêих правлін- нях мали бóти «печати с ãербом ãосóдарственным, с вырезанием воêрóã ãерба слов по названию êаждоãо êомісарства, например “пе- чать Харьêовсêоãо êамисарства”». Таêим чином, з óведенням ó 1765 р. заãальноімперсьêих поряд- êів на Слобідсьêій Уêраїні êерівними óстановами êраю стали: Сло- бідсьêо-Уêраїнсьêа ãóбернсьêа êанцелярія, Ізюмсьêа, Остроãозьêа, Охтирсьêа й Сóмсьêа провінційні êанцелярії та êомісарсьêі прав- ління. Ці óстанови óспадêóвали від своїх попередниць (Бриãадної êанцелярії Слобідсьêих полêів, п’яти полêових êанцелярій і сотен- них правлінь) приміщення, архіви, печатêи й частêово персонал слóжбовців. Проте представниêам êолишньої місцевої êозацьêої верхівêи перші ролі дісталися лише на нижчомó óправлінсьêомó рівні – в êомісарсьêих правліннях. На êлючові ж посади в êраю – ãóбернатора, двох йоãо товаришів, ãóбернсьêоãо проêóрора та чо- тирьох воєвод – бóло призначено осіб, не заанãажованих зв’язêами з ліêвідованою êозацьêою автономією і забезпечóваними нею при- вілеями. Джерела та літератóра: 1. Ерошêин Н. П. История ãосóдарственных óчреждений дореволю- ционной России. – Мосêва: Высш. шêола, 1983. – С. 88-89, 110-112; Посо- хов С. И., Ярмыш А. Н. Гóбернаторы и ãенерал-ãóбернаторы. – 2-е изд., испр. и доп. – Харьêов: Ун-т внóтр. дел, 1997. – С. 7. 2. Анисимов Е. В. Время Петровсêих реформ. – Ленинãрад: Лениздат, 1989. – 496 с. 3. Баãалей Д. И. Очерêи из истории êолонизации степной оêраины 18 Мосêовсêоãо ãосóдарства. – Мосêва: В Унив. типоãр. (В. Катêов), 1887. – 591 с. 4. Баãалій Д. І. Історія Слобідсьêої Уêраїни. – Харêів: Дельта, 1993. – С. 77. 5. Головинсêий П. А. Слободсêие êазачьи полêи. – Санêт-Петербóрã: Типоãрафия Н. Тибльна и êомп., 1864. – С. 203-204. 6. Еліта Слобідсьêої Уêраїни. Списêи êозацьêої старшин 60-х рр. XVIII ст.: [передм., óпоряд. С. Потапенêо]. – К., Харêів: Харêівсьêий при- ватний мóзей місьêої садиби, 2008. – С. 173, 216, 290, 321, 350, 366, 379, 387, 408, 422. 7. Ерошêин Н. П. История ãосóдарственных óчреждений дореволю- ционной России. – Мосêва: Высш. шêола, 1983. – С. 89 8. Маслійчóê В. Л. Щербінінсьêа êомісія та сêасóвання слобідсьêих полêів 1762–1764 рр. / В. Л. Маслійчóê // Провінція на межі êóльтóр: [Дослідження з історії Слобідсьêої Уêраїни XVII–ХІХ ст.] / В. Л. Маслій- чóê. – Харêів: Харêівсьêий приватний мóзей місьêої садиби, 2007. – С. 141–155. 9. Материалы для истории êолонизации и быта степной оêраины Мо- сêовсêоãо ãосóдарства (Харьêовсêой и отчасти Кóрсêой и Воронежсêой ãóберний) в XVI–XVIII столетии / [сост. Д. И. Баãалей]. – Харьêов: Типо- ãр. К. П. Счасни, 1890. – Т. 2. – С. 318; ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 12. – Арê. 20 зв. 10. Полное собрание заêонов Российс.êой империи. – Санêт- Петербóрã, 1830. – Т. 16. – С.1003-1007; Полное собрание заêонов Россий- сêой империи. – Санêт-Петербóрã, 1830. – Т. 17. – С. 74-75, 77, 133-136, 181-189, 194-195. 11. Посохов С. И., Ярмыш А. Н. Гóбернаторы и ãенерал-ãóбернаторы. – 2-е изд., испр. и доп. – Харьêов: Ун-т внóтр. дел, 1997. – 163с. – (Харьêовс- êий биоãрафичесêий словарь). 12. Потапенêо С. П. Слóжбовці полêових êанцелярій Слобідсьêої Уêраїни першої половини 1760-х роêів: чисельність, персональний і соціа- льний сêлад, родинні зв’язêи / С. П. Потапенêо // Наóêові записêи. Праці молодих вчених та аспірантів. – К., 2009. – С. 66–97. 13. Центральний державний історичний архів Уêраїни в м. Києві (далі – ЦДІАК Уêраїни). – Ф. 1584. – Оп. 2. – Спр. 404. – 451 арê. 14. ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 115. – 108 арê. 15. ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 12. – 111 арê. 16. ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 146. – 9 арê. 17. ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 148. – 4 арê. 18. ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 151. – 7 арê. 19. ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 156. – 3 арê. 20. ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 157. – 8 арê. 21. ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 17. – 89 арê. 22. ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 179.– 100 арê. 19 23. ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 331. – 6 арê. 24. ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 71. – 22 арê. 25. ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1817. – Оп. 1. – Спр. 20. – 245 арê. 26. ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1817. – Оп. 1. – Спр. 2. – 102 арê. 27. ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1817. – Оп. 1. – Спр. 94. – 77 арê. 28. Шандра В. С. Гóбернсьêа êанцелярія / В. С. Шандра // Енциêлопе- дія історії Уêраїни / [Ред. êол.: В. А. Смолій (ãол. êол.), В. Ф. Верстюê, С. В. Віднянсьêий, В. О. Горбиê та ін.]. – К. Наóêова дóмêа, 2004. – Т. 2. – С. 239. 29. Щербинин Евдоêим Алеêсеевич // Рóссêий биоãрафичесêий сло- варь. – Санêт-Питербóрã, 1912. – Т. 24. – С. 173–174. 30. Материалы для истории êолонизации и быта степной оêраины Мо- сêовсêоãо ãосóдарства… - С.318. 31. Материалы для истории êолонизации и быта степной оêраины Мо- сêовсêоãо ãосóдарства… – С. 295-318; Полное собрание заêонов Российс- êой империи. – Санêт-Петербóрã, 1830. – Т. 17. – С.133-136, 181-189; ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 12. – Арê.22-23; ЦДІАК Уêраї- ни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 157. – 8 арê; ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 331. – 6 арê. 32. Посохов С. И., Ярмыш А. Н. Гóбернаторы и ãенерал-ãóбернаторы… - С.154-155. Додатоê № 1 1766 р., листопада 27. – Відомість про слóжбовців Слобідсьêо- Уêраїнсьêої ãóбернсьêої, Остроãозьêої, Ізюмсьêої, Сóмсьêої і Охтирсьêої провінційних êанцелярій та êомісарсьêих правлінь Харêівсьêоãо повітó1 // арê. 4 Ведомость о находящихся в Слободсêой ãóбtрнии присóдствóющих проêóрорах и сѣêрѣтаряхъ В Слободсêой Уêраинсêой ãóбѣрнсêой êанцѣлярии опрѣдѣлѣнной в Слободсêóю Уêраинсêóю ãóбѣрнїю с властию ãóбѣрнаторсêою ãѣнѣралъ маїоръ и лѣиб ãвардїи примѣръ маїоръ и êавалѣръ Евдоêимъ Алѣξеѣвичь Щѣрбининъ 1 Відповідна справа має назву: «Д-ло о собрании вtдомостtй о всtхъ на- ходящихся въ Слободскои губtрнии присудствtнныхъ м-стахъ присуд- ствующих прокурорахъ, судяхъ и исправникахъ 1766 года на 8 листах» (ЦДІАК України. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 157. – Арк. 1а). Приписка на документі: «При россїйскомъ нын-шнtго года адрtсъ календар –- изви- стия къ приготовлtнию оного калtндаря. Ноября 27 1766. В Канцtлярию Импtраторской Акадtмии наукъ» (Там само. – Арк. 2). 20 ãóбѣрнаторсêиѣ товарищи брѣãадиры Тихонъ Фѣдоровичь Яминсêой Пѣтръ Пѣтровичь Гринѣвъ проêóроръ Лóêа Андр ѣвичъ Михаиловъ сѣêрѣтари Андрѣи Ивановъ сн~ъ Портняãинъ Еãоръ Проêофиѣвъ сн~ъ Костылѣвъ в должности сѣêрѣтаря полêовой писарь Алѣξандръ Романовъ сн~ъ Любицêій в óчрѣждѣнном при Слободсêой Уêраинсêои ãóбернсêои êанцѣлярїи в Вотчинномъ дѣпартамѣнтѣ êалежсêой ассѣсоръ Ниêолай Андрѣевъ сн~ъ Выродов // арê. 4 зв. сѣêрѣтарь Алѣξей Алѣξеѣвъ сн~ъ Володимѣровъ Оной ãóберніи в правинцияхъ В Остроãожсêои в должности воѣводсêой ассѣсоръ Михаила Радіонов сн~ъ Крюêовъ в должности воѣводсêоãо товарища бывших Слободсêих пол- êов полêовой сóдья Фѣдоръ Евстафыѣв сн~ъ Татарчóêовъ сѣêрѣтарь Фѣдоръ Ивановъ сн~ъ Матвеѣвъ В Ызюмсêои в должности воѣводы êоллѣжсêой ассѣсоръ Прохоръ Пѣтровъ сн~ъ Бавыêинъ в должности воѣводсêоãо товарища полêовой сóдия Сѣмѣнъ Стѣпановъ сн~ъ Любашѣвсêий проêóроръ Иванъ Яêовлѣвъ сн~ъ Бóшнѣвъ[?]2 сѣêрѣтарь Иванъ Савинъ сн~ъ Чѣрêасовъ В Сóмсêои в должности воѣводсêоãо товарища[!]3 маїоръ Марêо Марêовъ сн~ъ Лосѣвъ // арê. 5 в должности воѣводсêоãо товарища êапитанъ и сóдья Алѣξандръ Ивановъ сн~ъ Парафеѣвсêий проêóроръ Иванъ Пѣтровъ сн~ъ Романовъ сѣêрѣтарь Андрѣи Савинъ сн~ъ Яêовлѣвъ 2 Прочитано неточно. 3 У тексті описка. Мало бути: «в должности воtводскои». 21 В Ахтырсêои в должности воѣводсêой примеръ маїоръ Лѣонтѣи Осиповъ сн~ъ Львовъ в должности воѣводсêоãо товарища полêовой обозной Василѣи Тимофеѣвъ сн~ъ Боярсêий проêóроръ êнязь Гриãорѣи Ивановъ сн~ъ Вязѣмсêий сѣêрѣтарь Радионъ Дмитриѣвъ сн~ъ Давыдовъ // арê. 5 зв. Оной ãóбѣрнїи в êамисарствах êамисаровъ в Харêовсêом полêовой асаóл Маξим Горлѣнсêой в Липѣцêом порóтчиêъ Павѣлъ Чѣрняêъ в Хотомлянсêом полêовой писар Іванъ Романовсêїй в Мѣрѣфянсêом прапорщиêъ Aѣдоръ Кветêа в Валêовсêом êапитан Еãоръ Беляѣвъ въ Олшансêом полêовой асаóлъ Іванъ Ковалевсêїй ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 157. – Арê. 4–5. Ориãінал № 2 1767 р., вересня 3. – Відомість про слóжбовців Слобідсьêо- Уêраїнсьêої ãóбернсьêої, Остроãозьêої, Ізюмсьêої, Сóмсьêої і Охтирсьêої провінційних êанцелярій та êомісарсьêих правлінь Харêівсьêоãо повітó4 // арê. 5 Ведомость о находящихся в Слободсêой ãóбѣрнїи присóдствóющих проêóрорах и сѣêрѣтарях В Слободсêой Уêраинсêой ãóбѣрнсêой êанцѣлярїи опрѣдѣлѣнной в Слободсêóю Уêраинсêóю ãóбѣрнию с вла- стию ãóбѣрнаторсêою ãѣнѣралъ маиоръ лѣйб ãвардии примѣр маиоръ и êавалѣр Евдоêимъ Алѣξеѣвичь Щѣрбининъ ãóбѣрнаторсêиѣ товарищи брѣãадиры Тихонъ Фѣдоровичь Яминсêой Пѣтръ Пѣтровичь Гринѣвъ проêóроръ Лóêа Андрѣѣвичъ Михаилов 4 Відповідна справа має назву: «Дѣло о всѣхъ в губѣрнской канцѣлярїи и в присудствѣнныхъ местахъ о присудствующихъ и про- курорахъ и сѣкрѣтаряхъ 1767 году на 6 листах» (ЦДІАК України. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 331. – Арк. 1). Супровідне «донесення» губернської канцелярії до Канцелярії Імператорської Академії наук про надсилання цієї відомості для внесення до адрес-календаря датовано 3 вересня 1767 р. (Там само. – Арк. 3). 22 сѣêрѣтари Андрѣи Ивановъ сн~ъ Портняãинъ Еãоръ Проêофьѣвъ сн~ъ Костылѣвъ в должности сѣêрѣтаря полêовой писар Алѣξандръ Романов сн~ъ Любицêой в óчрѣждѣнном при Слободсêой Уêраинсêои ãóбернсêой êанцѣлярїи Вотчинномъ дѣпартамѣнтѣ êаллежсêой ассѣсоръ Ниêолай Андрѣѣвичь Выродовъ сѣêрѣтарь Алѣξей Алѣξеѣвъ сн~ъ Володимѣровъ // арê. 5 зв. Оной ãóбернїи в правинцияхъ В Остроãожсêой в должности воѣводсêой êолежсêой ассѣсоръ Михаилъ Радио- новъ сн~ъ Крюêов в должности воѣводсêоãо товарища сѣêóндъ майоръ Иванъ Стѣпановъ сн~ъ Лисанѣвичь сѣêрѣтарь Фѣдоръ Ивановъ сн~ъ Матвѣѣвъ В Ызюмсêой в должности воѣводы êоллѣжсêой ассѣсоръ Прохоръ Пѣтровъ сн~ъ Бавыêин проêóроръ Иванъ Яêовлѣвъ сн~ъ Башлѣвъ[?]5 в должности воѣводсêоãо товарища полêовой сóдья Сѣмѣнъ Стѣпановъ сн~ъ Любашѣвсêий сѣêрѣтарь Іванъ Савинъ сн~ъ Чѣрêасовъ В Сóмсêой в должности воѣводсêой примѣръ маїоръ Марêо Марêовъ сн~ъ Лосѣвъ проêóроръ Іванъ Пѣтровъ сн~ъ Романовъ в должности воѣводсêоãо товарища êапитан и сóдья Алѣξандръ Іванов сн~ъ Парафеѣвсêий сѣêрѣтарь Андрѣи Савинъ сн~ъ Яêовлѣвъ // арê. 6 В Ахтырсêои в должности воѣводсêоãо товарища[!]6 примѣръ майоръ Лѣонтѣи Осиповъ сн~ъ Львовъ проêóроръ êнязь Гриãорѣи Ивановъ сн~ъ Вязѣмсêой в должности воѣводсêоãо товарища полêовой обозной Василѣи Тимофеѣвъ сн~ъ Боярсêий 5 Прочитано неточно. 6 У тексті описка. Мало бути: «в должности воtводскои». 23 сѣêрѣтарь Радионъ Дмитриѣвъ сн~ъ Давыдовъ При формировании слободсêихъ ãóсарсêихъ полêов надворной советниêъ Іван Андѣѣвич Лãóнов[?]7 Оной ãóбѣрнии в êамисарствах êамисары в Харêовсêомъ полêовой асаóлъ Маξим Горлѣнсêой в Липѣцêомъ порóтчиêъ Павѣлъ Чѣрняêъ в Хотомлянсêомъ полêовой писар Іван Романовсêой // арê. 6 зв. в Мѣрѣфянсêомъ прапорщиê Aѣдоръ Кветêа в Валêовсêомъ êапитанъ Еãоръ Бѣляѣвъ въ Олшансêом полêовой асаóлъ Іванъ Ковалѣвсêой ЦДІАК Уêраїни. – Ф. 1710. – Оп. 2. – Спр. 331. – Арê. 5–6 зв. Ориãі- нал 7 Прочитано неточно.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26469
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0076
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T18:12:44Z
publishDate	2009
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
record_format	dspace
spelling	Потапенко, С. 2011-08-31T21:59:47Z 2011-08-31T21:59:47Z 2009 Канцелярські установи Слобідської України другої половини 60-х рр. XVIII ст.: особливості функціонування та персональний склад службовців / С. Потапенко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 5-23. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. XXXX-0076 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26469 uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Канцелярські установи Слобідської України другої половини 60-х рр. XVIII ст.: особливості функціонування та персональний склад службовців Article published earlier
spellingShingle	Канцелярські установи Слобідської України другої половини 60-х рр. XVIII ст.: особливості функціонування та персональний склад службовців Потапенко, С.
title	Канцелярські установи Слобідської України другої половини 60-х рр. XVIII ст.: особливості функціонування та персональний склад службовців
title_full	Канцелярські установи Слобідської України другої половини 60-х рр. XVIII ст.: особливості функціонування та персональний склад службовців
title_fullStr	Канцелярські установи Слобідської України другої половини 60-х рр. XVIII ст.: особливості функціонування та персональний склад службовців
title_full_unstemmed	Канцелярські установи Слобідської України другої половини 60-х рр. XVIII ст.: особливості функціонування та персональний склад службовців
title_short	Канцелярські установи Слобідської України другої половини 60-х рр. XVIII ст.: особливості функціонування та персональний склад службовців
title_sort	канцелярські установи слобідської україни другої половини 60-х рр. xviii ст.: особливості функціонування та персональний склад службовців
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26469
work_keys_str_mv	AT potapenkos kancelârsʹkíustanovislobídsʹkoíukraínidrugoípolovini60hrrxviiistosoblivostífunkcíonuvannâtapersonalʹniiskladslužbovcív

Канцелярські установи Слобідської України другої половини 60-х рр. XVIII ст.: особливості функціонування та персональний склад службовців

Institution

Ähnliche Einträge