Організація інформаційно-просвітницької діяльності з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26604 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Організація інформаційно-просвітницької діяльності з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах / С. Джердж // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2009. — Вип. 16. — С. 324-334. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860242370232057856 |
|---|---|
| author | Джердж, С. |
| author_facet | Джердж, С. |
| citation_txt | Організація інформаційно-просвітницької діяльності з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах / С. Джердж // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2009. — Вип. 16. — С. 324-334. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| first_indexed | 2025-12-07T18:31:31Z |
| format | Article |
| fulltext |
324
С. Джердж
ОРГАНІзАЦІя ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОСВІТНИЦьКОЇ
ДІяЛьНОСТІ з ПИТАНь ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
В РЕГІОНАх
Засади існування і розбудови громадянського суспільства в Україні
закріплені, передусім, в Конституції України. Стаття 36 якої говорить
„Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії
та громадські організації для захисту своїх прав і свобод та задоволення
політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів...”.
На законодавчому рівні сьогодні діяльність громадських організацій
в Україні регламентуються Законами України „Про об’єднання громадян”,
(1992 р.), Законом України „Про благодійництво та благодійні організації”
(1997 р.), Законом України „Про професійних творчих працівників та творчі
спілки” (1997 р.) та Законом України „Про молодіжні та дитячі громадські
організації” (1998 р.).
Закон України „Про об’єднання громадян” говорить, що „громадською
організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх
законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-
культурних, спортивних та інших спільних інтересів” й одночасно відрізняє
їх від політичних парті. Документ законодавчо регламентується:
- порядок створення громадських організацій – від проведення
установчих зборів чи конференцій, переліку необхідних статутних
документів до механізму їх легалізації і відповідної реєстрації в органах
державної влади;
- види таких організацій за їх статусом та структурою;
- сфери, в яких можуть працювати громадські організації;
- порядок їх фінансування та яку господарську та комерційну діяльність
вони можуть проводити, причому чітко вказуючи, громадські організації не
є прибутковими;
- за яких умов їм може бути відмовлено в реєстрації, припинено
діяльність та механізм саморозпуску;
- нагляд та контроль за діяльністю громадських організацій з боку
держави, зокрема і фінансовий, а також визначає види стягнень, які можуть
бути накладені на такі утворення.
Процес удосконалення правового забезпечення діяльності громадських
організацій триває постійне, в тому числі, і сьогодні. У Верховній Раді
знаходяться проекти законів, зокрема і щодо внесення змін до базового
Закону України „Про об’єднання громадян та законодавчі акти щодо
заохочення місцевого благодійництва, розвитку партнерських зв’язків між
„третім сектором” та місцевим самоврядуванням тощо.
Громадські організації існували в Україні ще з середини ХІХ століття.
Увійшли в історію такі культурно-просвітні організації як Всеукраїнське
товариство „Просвіта”, Товариство української мови ім. Т. Шевченко,
325
національні митецькі спілки та інші. Із здобуттям Україною незалежності
громадські організації почали зростати на теренах українського суспільства.
За деякими даними, в середні 90-х ХХ століття їх налічувалося біля
12 тисяч. У 2005 році кількість офіційно зареєстрованих в Україні
громадських організацій складала 41 тисячу, але активнодіючих було лише
не більше 5 тисяч. Це громадські організації з місцевим, всеукраїнським
та міжнародним статусом. У листопаді 2006 року Міністерство юстиції
України, після проведення перевірок відповідно до ст. 25 Закону України
„Про об’єднання громадян” оприлюднило данні, що в Україні зареєстровано
1791 Всеукраїнську громадську організацію.
Виходячи з нагальної необхідності сталого демократичного розвитку
України, особливої актуальності набуває проблематика розвитку так званого
«третього сектору» - сектору соціально-суспільного життя країни, в якому
працюють неурядові громадські організації.
Питання розбудови „третього сектору” актуалізувалося після виборів
Президента України у 2004 році. Через рік у Посланні Президента України до
Верховної Ради України „Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005
році” були визначено серед головних цілей налагодження конструктивного
діалогу між владою та громадськими організаціями, створення умов для
більшого впливу останніх на державну політику. Підґрунтям визначення
цього пріоритету як головного для розбудови держави стали:
визначення Україною європейської інтеграції як головного •
напряму розвитку й активізація уваги до неї європейських країни,
зокрема щодо дотримання в державі демократичних цінностей,
чи не головною складовою яких є закріплення за представниками
громадянського суспільства статусу рівноцінних партнерів влади в
реалізації державної політики;
підвищення ціннісних та моральних критеріїв до оцінки діяльності •
політичної еліти;
стрімке падіння довіри українського суспільства до влади та низька •
підтримка з одночасним зростанням довіри до неполітичних
структур як ЗМІ, церква, громадські організації.
В Україні існує велика кількість громадських організацій, які опікуються
різними питаннями життя українського суспільства. Виходячи з того, що
фактично громадських рух почав розвиватися з початку набуття Україною
незалежності, то сьогодні він представлений не на такому високому рівні
і не може відігравати значну роль в суспільному житті як, наприклад,
громадські організації в Європі. Однак, можна з повною відповідальністю
стверджувати, що рівень діяльність громадських організацій щороку за
рівнем якості підвищується та відповідно спостерігається ріст їх впливу на
суспільні процеси в Україні.
Розглядаючи питання громадського сектору, треба також наголосити,
що слід розрізняти діяльність громадських організацій від профспілок
і політичних партій, які також задіяні в суспільному житті країни, але є
іншими, передусім, на понятійному рівні та законодавством, яке регулює
326
діяльність останніх.
„Третій сектор” структурується такими принципами:
географічний. В Україні сьогодні існує три типи громадських •
організацій - обласні (місцевого значення), діяльність яких
обмежується окремим регіоном; всеукраїнські, які працюють на
всій території України та міжнародні.
сфера діяльності. Виходячи з того, що в державі існує потреба •
в забезпеченні високоякісного життя суспільства й за сферами
діяльності існує два типи громадських організацій: ті, які працюють
лише в окремо взятій сфері (наприклад екологічній, соціальній,
займаються захистом прав людини тощо) та організації, увага яких
сконцентрована на одному напряму та суміжних (наприклад, сфера
зацікавленості організації може бути євроатлантична інтеграція
України та, водночас, європейська інтеграція та безпека).
якісний рівень діяльності. Фактично цей принцип градації •
громадських організацій має неформальне значення, тому що
не існує жодних критеріїв діяльності громадських організацій,
в тому числі й нормативно закріплених. Водночас, це є яскравим
підтвердженням розвитку „третього сектору” в Україні, бо означає
визнання прийнятих негласних правил, які в жодному випадку
не суперечать чинному законодавству, проте визначають рівень
діяльності та відповідно впливу на суспільне життя в державі.
індивідуальна або колективна діяльність. Мається на увазі те, що •
громадська організація може декларувати свою діяльність лише
від себе. Водночас, існують громадські організації що створенні
колективними діями, задля координації громадських організацій в
тій чи іншій сфері (наприклад такою організацією можна назвати
Всеукраїнську громадську організацію „Громадська ліга Україна–
НАТО”).
Якщо взяти саме тематику євроатлантичної інтеграції, в Україні
посередньо або безпосередньо діє більше ніж 120 організацій,
які позиціонують свою діяльність пов’язаною з євроатлантичною
інтеграцією.
Аналіз діяльності громадських організацій свідчить про те, що
більшість громадських організацій мають багатовекторну спрямованість, і
в цьому випадку сфера євроатлантичної інтеграції представляє собою один
з напрямків їх діяльності. Суміжними, в процесі діяльності за напрямком
євроатлантичної інтеграції в багатьох випадках, є сфера європейської
інтеграції а також проведення досліджень в сфері безпеки та міжнародних
відносин.
Одним з показників ефективності громадських організацій в сучасних
умовах є оцінка веб-сайтів громадських організацій щодо висвітлення
євроатлантичного курсу України, проведена апаратом Національного центру
з питань євроатлантичної інтеграції України.
Так, з громадських організацій які беруть участь в процесі інформування
327
громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України лише 33 мають
власні сайти, з яких фактично працюють 23.
Веб-сайти були досліджені на предмет висвітлення інформації про
діяльність організації в процесі поточного інформування громадськості
з питань євроатлантичної інтеграції, аналітичної складової діяльності,
інформації про проведення публічних заходів, викладення базової інформації
про НАТО та його співробітництво з Україною, а також контактно-
організаційної інформації про громадську організацію.
За результатами проведення дослідження, отримано загальний результат,
що висвітлення громадськими організаціями питань євроатлантичного курсу
України на сьогодні є на рівні 19,6%. Це вкрай низький показник, виходячи
з загальної кількості організацій, які беруть участь в інформуванні громадян
України.
За основними групами критеріїв результат виглядає наступним:
1. Інформація про безпосередню діяльність громадської організації в
сфері євроатлантичної інтеграції – рівень інформування 18,1%.
2. Поточна інформація з питань висвітлення реалізації курсу на
євроатлантичну інтеграцію України – рівень інформування 21,5%.
3. Базова інформація з питань євроатлантичної інтеграції України та
НАТО – рівень інформування 11,2%.
4. Базова інформація про об’єкт дослідження (саму громадську
організацію) – рівень інформування 67,5%.
Слід зазначити що, більшість громадських організацій, які мають
робочі веб-сайти (14) знаходяться у м. Київ. Дослідження веб-сайтів
показує про недостатнє інформаційне забезпечення щодо висвітлення
питань євроатлантичної інтеграції України. Фактично якщо взяти профіль
діяльності, то жодна організація, окрім Громадської ліги Україна – НАТО, не
діє в окремо взятому сегменті - інформування громадян щодо євроатлантичної
інтеграції України. Тому на багатьох веб-сайтах інформаційний аспект щодо
євроатлантичної інтеграції або не висвітлюється, або висвітлюється на не
достатньому рівні.
В ході Консультації Україна-НАТО на рівні міністрів оборони 4-5
жовтня 2006 року у м. Сінтра (Португалія) було підписано Лист про наміри
щодо започаткування Мережі партнерства Україна-НАТО щодо підвищення
обізнаності громадянського суспільства. Створення такої Мережі сприяє
поглибленню демократичного цивільного контролю над реформуванням
сектору безпеки і оборони України за рахунок вдосконалення шляхів
залучення до цього процесу громадськості. 7 грудня 2006 року у штаб-
квартирі НАТО під час засідання СРГ ВР у форматі «ключової групи»
відбулась презентація проекту Концепції створення та функціонування
Мережі партнерства, яку було обговорено та затверджено під час засідання
IV Асамблеї Громадської Ліги Україна-НАТО у березні 2007 року.
Залучення потенціалу громадянського простору до питань інформування
широких кіл українців як про саму Організацію північноатлантичного
договору, так і про співробітництво України з НАТО – є одним з пріоритетних
328
напрямів в діяльності держави в сфері євроатлантичної інтеграції нашої
країни. Важливість на нинішньому етапі досягнути якісно нового рівня
поінформованості з цих питань громадян, мабуть, можна не обґрунтовувати.
Досягнути цього без залучення громадських організацій не можливо.
Для України, особливо сьогодні, коли розбудова громадянського
суспільства є одним з важливих чинників демократичного поступу держави
спільна робота з громадськими організаціями в будь-якій сфері, в тому
числі й в питаннях інформування населення з євроатлантичної інтеграції,
є механізмом, який дозволить насправді підтримати розвиток „третього
сектору”. Залучення владою громадських організацій до якнайбільшої
участі в процесі інформування громадськості з питань євроатлантичної
інтеграції та всебічна підтримка ініціатив останніх в цьому напрямі може
створити передумови для появи дійсно стабільних гравців громадянського
простору, які у майбутньому можуть розширити сферу своєї зацікавленості
й, насправді, стати саме партнерами влади.
У цьому контексті не можна не згадати Державну програму
інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції 2004-2007
років та Державну цільової програму інформування громадськості з питань
євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 роки. І перша, і друга передбачають
широке залучення громадських організацій до їх виконання. Зважаючи на те,
що 2008 рік є першим щодо другої програми, то хотілося б сконцентрувати
увагу на ній. В програмі заплановано участь громадських організацій в
усьому спектрі передбаченої роботи – від соціологічних досліджень до
конкретних заходів. Крім того, передбачається створення регіональних
програм з інформування населення з питань євроатлантичної інтеграції. І
тут відкривається достатньо можливостей для розвитку або започаткування
співпраці щодо просвітницької роботи з питань євроатлантичного поступу
України між владою і громадськими організаціями. Особливо це важливо
для регіонального рівня – бо саме об’єднання громадян, діяльність яких
обмежується територією якогось міста чи регіону, є найближчими і такими,
яким довіряє і до яких прислуховується пересічний українець.
Водночас, треба відмітити, що подібний діалог відбувається і сьогодні.
При обласних державних адміністраціях створюються громадські ради з
питань європейської та євроатлантичної інтеграції, інформаційні центри,
розробляються програми інформування з євроатлантичної інтеграції на
регіональному рівні, які також передбачають активне залучення до цього
процесу представників регіональних громадських організацій. Проте, це
лише початок шляху.
Але, заради справедливості, необхідно відмітити, що державна
влада, виходячи з досвіду реалізації Держаної програми інформування
громадськості щодо євроатлантичного курсу України, зробила відповідні
висновки, щодо ролі і місця громадських і неурядових організацій та установ
в цієї сфері.
Будь-яка інформаційна стратегія має задовольняти певні вимоги,
серед яких інформування ЗМІ про важливі заходи та події в політиці
329
євроатлантичної інтеграції держави взагалі та діяльності окремої
громадської організації, яка має напрям роботи інформування громадськості
з цих питань. Проведення і забезпечення публічності масових подій,
а також виробництво та розповсюдження інформаційних матеріалів,
орієнтованих на певні цільові групи населення, публікацію бюлетенів та
проведення соціологічних досліджень. Крім того, досягнути успіху не
можливо без аналізу та моніторингу інформації, відбір та аналіз інформації з
євроатлантичної тематики в друкованих і електронних ЗМІ як регіонального,
так і загальнодержавного рівня. І, нарешті, створення власних веб-сторінок.
Фактично йдеться про три головні функції інформаційного забезпечення
діяльності в певній сфері - просвітництво, розширення внутрішніх і зовнішніх
контактів та популяризацію діяльності самої громадської організації. Форми
та методи інформаційною діяльності практично не мають меж – вони
залежать від творчої наснаги її виконавців. Однак, зупинимося на класичних
принципах, без яких інформування громадськості з будь-якої тематики,
зокрема і євроатлантичної, ніколи не досягне поставлених цілей. На першому
місці стоїть доступність та об’єктивність інформації, яка розповсюджується.
На другому - дотримання вимог законодавства в сфері інформації. Третьою
обов’язковою умовою є системність та безперервність такої роботи.
Нині головним завданням у сфері інформування громадськості з
питань євроатлантичної інтеграції є просвітницька робота. Підставою
для цього стають соціологічні опитування, які засвідчують, що біля
третини громадян України відчувають потребу в знаннях про Організацію
Північноатлантичного договору.
Освітня робота з населенням, як така, починається з всебічного
вивчення проблеми, аналізу хибного уявлення чи у знань, у даному випадку
з євроатлантичної тематики. Потреба в освітній роботі щодо НАТО та
зв’язків Україна-НАТО, як відомо, і як неодноразово наголошувалося,
витікає, передусім, з живучими міфами про Альянс, закладеними ще
радянською пропагандою, та недостатньої, передусім, з боку держави
роботи з інформування українського суспільства з цих питань. Тому в цьому
плані є необхідність в постійному інформуванні населення про події в сфері
євроатлантичної інтеграції, переваги та користь яку отримує країна в цілому
від співпраці з НАТО.
Системність і послідовність такої роботи закладається в інформаційні
кампанії, під час виконання яких визначалися б цільові групи для
інформування та комунікативні завдання для кожної з них, визначалися б
способи їх реалізації та оцінки. Крім того, не можна забувати про постійний
аналіз стану справ в сфері інформуванні населення з подальшим уточненням
інформаційної проблеми, а у разі необхідності, корегування „малих” цілей і
форм проведення кампанії. Крім того, для успішності їх реалізації не можна
залишати поза увагою „зворотній зв'язок” з громадськістю та ЗМІ.
Класична модель комунікативного двостороннього процесу виглядає
так:
1. Визначення суспільно важливої проблематики (в даному випадку
330
– це питання євроатлантичної інтеграції та їх місце в житті українського
суспільства).
2. Визначення складу цільової аудиторії (на кого конкретно
спрямовуватиметься інформація).
3. Знаходження найефективніших методів комунікації для досягнення
запланованого результату в кожній конкретній групі.
4. Способи мотивації людей, які будуть використовуватися під час
роботи.
6. Визначення партнерів - установ, організацій, окремих структур,
співпраця з якими дозволить досягнути найкращого результату.
В реальному житті успішна реалізація такої моделі залежить від
потужності самої громадської організації та її фінансових можливостей, бо
як відомо лише моніторинг громадської думки – річ недешева.
Інформаційно-роз’яснювальна (просвітницька) робота серед населення
є успішною, лише в разі врахування деяких особливостей, зокрема:
1. Ефективніше спрямовувати діяльність на все населення, безпосередньо
на так званих „лідерів” – людей, які користуються авторитетом та
можуть представляти інтереси в цілому всієї цільової групи. Це дозволяє
сконцентрувати наявні ресурси і досягти максимального результату при їх
обмеженій кількості.
2. Як відомо краще побудувати новий будинок, ніж постійно ремонтувати
старий, тому не має сенсу вкладати ресурси в руйнування негативних
стереотипів, а краще – сформувати новий погляд, за допомогою демонстрації
переваг, у даному падку приєднання України до системи європейської
безпеки, якою і є НАТО.
3. Дискусію треба будувати за принципом „Так..., але”, тоді в свідомості
учасників залишаються ваші аргументи й не виникає протиставлення будь-
яким вживанням „ні”.
4. Повідомлення та інформація має бути подана таким чином, щоб вона
торкалася реального людського життя, бо аудиторія реагує лише те, що може
впливати на поліпшення або погіршення якості життя конкретної людини.
Фактично без фінансової підтримки з боку держави, громадські
організації, але за сприяння Національного центру з питань євроатлантичної
інтеграції України, Міністерства закордонних справ України, Державного
комітету телебачення і радіомовлення України, місцевих органів державної
влади, Центру інформації і документації НАТО в Україні, посольств
країн-членів НАТО в Україні, проводять низку інформаційних заходів з
євроатлантичної тематики – семінарів, конференцій, круглий столів, освітніх
курсів, конкурсів тощо. Левова частка їх відбувається саме в східних та
південно-східних регіонах, як наприклад, Луганська, Херсонська, Донецька,
Миколаївська області, Автономна Республіка Крим та Севастополь, а
також в західних і центральних областях. Найбільш активними серед
всеукраїнських організацій у громадському просторі щодо інформування
громадськості з питань євроатлантичної інтеграції є Громадська ліга Україна-
НАТО, фонд „Демократичні ініціативи”, Інститут Євро-Анталантичного
331
співробітництва, Атлантична рада Україна та інші. Важливим є те, що
частина цих заходів проводилася спільно з вищими навчальними закладами,
а частина мала за мету поширення знань з НАТОвської тематики серед
працівників книгозбірень, бо педагоги й бібліотекарі є не лише пасивними
носіями інформації, а, передусім, в силу своєї професійної діяльності – її
розповсюджувачами.
Проведення публічних заходів з євроатлантичної тематики головним
чином на регіональному та місцевому рівнях спрямовано на створення
найбільш активної частки громади України щодо євроатлантичних
процесів. На такі заходи запрошуються вітчизняні та іноді зарубіжні
експерти. А розробка та реалізація таких програм та інформаційно-освітніх
заходів, які формують неупередженне бачення громадянами України
Північноатлантичного Альянсу на сучасному етапі світового розвитку та
необхідності й перспектив набуття членства в Альянсі. Тобто, це, певною
мірою, мозкові штурми в різних регіонах України із залученням експертів у
сфері евроатлантичної інтеграції та міжнародного досвіду.
Водночас, публічні заходи, особливо ті, що висвітлюються мас-медіа
є ефективними й з тієї точки зору, що озвучена на них інформація стає
доступною не лише для учасників, а завдяки ЗМІ – поширюється на значно
більшу аудиторію.
Публічні заходи, які становлять інтерес для мас-медіа мають відповідати
певним критеріям. Це те, що у події бере участь велика кількість людей, захід
проходить у незвичному форматі, в ньому беруть участь відомі люди, подія
відбувається в період інформаційного затишшя – вихідні чи святкові дні,
питання, у даному випадку євроатлантичної інтеграції України, знаходяться
у центрі уваги преси. Організовуючи їх треба мати на увазі, що, навіть,
якщо це не прес-конференція, то обов’язковим є прес-реліз та у разі потреби
додаткові пояснювальні матеріали. Крім того, бажано передбачити, у разі
запитів ЗМІ, можливість підходу преси до головних учасників, які можуть
оперативно і зрозуміло розказати про найголовніше, що буде підніматися чи
на семінарі, чи на круглому столі, чи конференції тощо. Причому це робиться
протягом першої години проведення заходу, бо, як правило, більшість
журналістів цікавляться лише „новинним” аспектом публічної події.
Успіх проведення публічних заходів залежить від вдало підібраного
складу доповідачів, правильно обраного часу – він не може збігатися з іншими
важливими подіями; місцем проведення, до якого можна легко добратися, а
у приміщенні зручно працювати операторам та фотокореспондентом.
Жодний публічний захід не може бути проведено якісно без підготовки
медіа-супроводу. Складовими останнього є розсилка за 5-7 днів цільовим
ЗМІ (районні і міські газети; міське радіо; місцеве телебачення; обласні
газети, радіо і телебачення; українські і закордонні інформаційні агентства;
Інтернет-газети, портали новин) прес-анонсів, які мають відповідати на три
запитання: що відбудеться? де? хто буде брати участь? Напередодні заходу
розсилка повторюється або до редакцій надсилаються по два особистих
запрошення – для редактора та журналіста, який працює в даній тематиці.
332
До медіа-супроводу входять також прес-пакет, який отримують журналісти
безпосередньо перед заходом і до якого входять прес-реліз до події;
пояснювальні матеріали, які можуть складатися із статистичної інформації,
коментарів, додаткових матеріалів (тези доповідей), які допоможуть
журналістам побачити повну картини події. По закінченню заходу прес-
пакет бажано надіслати в редакції, журналісти яких не змогли завітати на
захід. Водночас, до першого варіанту прес-релізу бажано додати „живі”
цитати учасників та цікаву інформацією, яка була озвучена у ході заходу.
Не секрет, що найбільше інформації сучасна людина отримує завдяки
засобам масової інформації, тому для досягнення максимальної ефективності
в роботі громадських організацій з підвищення поінформованості української
спільноти необхідна їх тісна співпраця зі ЗМІ, які забезпечують формування
та передачу інформації великій кількості людей, які проживають на достатньо
великій території.
Успіх в співпраці з журналістами, передусім залежить від того, чи зможе
громадська організація побудувати з ними по-справжньому партнерські
відносини. В їх основі лежить всіляке сприяння роботі ЗМІ та їх заохочення
до спілкування. Це допомога в пошуку потрібної мас-медіа інформації,
залучення редакторів до участі в різних дискусіях як учасників чи, скажімо,
членів журі конкурсів, різного роду відзначення роботи журналістів. І
особливо важливо налагодження особистих контактів з тими представниками
ЗМІ, в полі зацікавленості яких є теми євроатлантичної інтеграції України,
безпеки та міжнародних відносин. Останнє набагато важливіше, ніж якісь
разові публічні заходи. І ще один секрет спілкування з пресою – ніколи не
конфліктувати. Особисте ставлення журналіста до організації чи людини,
яка її представляє, дуже часто можна прослідкувати в публікації. Тому не
можна ображатися, якщо ЗМІ зігнорували ваш захід – цьому можуть бути
об’єктивні причини.
До форм співпраці зі ЗМІ відносять: прес-конференції та брифінги;
конференції, дискусії, круглі столи; різноманітні виставки та конкурси; прес-
релізи; семінари, особисті зустрічі; електронне спілкування за допомогою
Інтернету; спілкування у форматі теле - та радіопрограми, інформаційні та
рекламні ролики; навчальні тренінги для журналістів з певної тематики;
прес-кава - зустрічі з журналістами у неформальні обстановці.
Спілкування з мас-медіа поряд з великими перевагами має не
менші ризики. Тому завдання стоїть не лише зробити журналістів своїми
партнерами, а й мінімізувати можливий негатив, який може, й скоріше за
все, буде з’являтися в пресі. Для цього існує правило – ніколи не уникати
спілкування з ними.
Працюючи зі ЗМІ треба добре уявляти собі, що є головними рисами
журналістської професії як такої і що, насправді може їх зацікавити. Сенс
нинішньої журналістики є, передусім, пошук новин і скандалів та джерел
інформації. І ніхто як ЗМІ не відчуває настрої, які панують в суспільстві.
Водночас, журналісти не вивчають ситуацію досконально (винятки –
журналістські розслідування, які є нині скоріше диковинкою, ніж звичним
333
явищем) і в ніякому разі не потребують надлишку інформації.
іншої сторони сама суть ЗМІ - пошук інформації. І якщо на публічному
заході зібрані експерти, які можуть надати фахову та достовірну інформацію,
те що полегшує роботу журналіста, а громадській організації - співпрацю
з мас-медіа. До речі, журналісти самі будуть звертатись за коментарями
до людини чи організації, котрі вміють цікаво розповідати про суспільно
важливі проблеми.
Чи не найефективнішою формою роботи зі ЗМІ є прес-конференції та
брифінги. Це живе спілкування, яке дозволяє максимально розкрити тему, а
з іншої сторони – зацікавити журналістів інформацією, яка в момент прес-
конференції є другорядною та яка в подальшому сприяє максимальному
розкриттю теми, акцентуючи увагу ЗМІ на нюансах.
Прес-конференція – це офіційна тематична зустріч з журналістами,
які на основі отриманої інформації формують різнопланові повідомлення
– новини, репортажі, статті. На прес-конференції аби інформація не
розпорошувалася бажано висвітлювати одну чи дві головні теми (події,
новини) і дотримуватися принципу – один доповідач з однієї теми.
Водночас, особливістю прес-конференцій є те, що вони мають високу
насиченість інформацією, тому потребують не лише прес-релізу з головної
теми, а сформованого прес-пакету, в якому можуть бути висвітлені теми, які
доповнюють, конкретизують головну тему.
Брифінги - короткі регулярні зустрічі з журналістами, де останні
отримують інформацію про конкретну подію чи проблему.
Оголошення про прес-конференцію чи брифінг, як до речі, й інший
публічний захід має відбутися за 5-7 днів, але напередодні потрібно ще раз
повідомити ЗМІ.
До форм роботи зі ЗМІ також відносяться прес-релізи про так би мовити
„рядові” події. Вони не є інформаційно насиченими, не потребує уточнень,
але все-таки варто уваги мас-медіа. Це коротка письмова інформація, яка
одночасно розповсюджувана організацією серед різних ЗМІ. Такий прес-
реліз — коротка інформація про події, новини (на одну–півтори сторінки),
пишеться так само, як і будь-яка інша газетна стаття. Водночас, він має мати
чітку структуру й в ньому викладено: що це за подія або повідомлення, що
сталося або головна тема і подробиці, хто був причетний до неї та можливо
інформація, яка є просто цікавою. Заголовок прес-релізу з одного боку є
інформативним, з іншого - розкриває його зміст.
У першому абзаці кількома короткими реченнями передається суть
повідомлення – це анотація події. Далі викладаються деталі та обставини
події, починаючи з головних і продовжуються другорядних. Бажано, щоб
текст містив цитати, які допомагають донести до читача головні тези
повідомлення. Окрім того, в прес-релізі обов’язково має бути вказано
контактну особу, телефон та адресу організації-відправника.
Ще однією формою роботи зі ЗМІ є підготовка для них статей. Найбільш
витребуваними у ЗМІ будуть матеріали, які містять різні коментарі та
тематичні огляди. Однак треба уникати розповідей про саму організацію –
334
це є рекламою, та подій, які стосуються вузького кола людей.
Необхідної передумовою проведення референдуму повинно бути
загальнонаціональна просвітницька робота за всіма можливими шляхами
розв’язання проблеми, яка буде предметом референдуму (підкреслимо: за
всіма можливими шляхами).
Напрацьовані довідкові, інформаційні та інформаційно-аналітичні
матеріали в сфері євроатлантичного прагнення України були доведені
населенню через регіональну та місцеву систему спеціалістів Товариства
„Знання” України із розрахунку 50 примірників для обласної організації
Товариства „Знання” України і по 20 примірників для кожного району та
місту обласного значення, а також через 54 інформаційних стенди, якими
опікується Громадська ліга Україна-НАТО та які створені і діють на базі
обласних універсальних наукових бібліотек і бібліотек вищих навчальних
закладів.
Досвід багатьох східно-європейських країн (членів НАТО), які
знаходилися на етапі перебудови суспільного бачення стосовно НАТО,
однозначно доводить, що успіх усіх реформ пов`язаних з демократичними
перетвореннями та схваленням суспільством євроатлантичних намірів,
можливий лише за умов розуміння в сприйнятті тих демократичних
перетворень, які необхідно здійснити в Україні для набуття членства в
Альянсі.
Цього можна досягти лише маючи єдність поглядів на розвиток
держави серед політичної еліти та громадянського суспільства та при їх
тісній взаємодії. Саме цим шляхом йшли нові члени НАТО – країни Східної
Європи та Балтії.
1.Абрамов В.І., Голопатюк Л.С., Деменко О.Ф., Демчук П.О., Казенко П.
О. Міжнародні відносини і євроатлантична інтеграція України: Підручник
для студ. вищ. навч. закл. / Національна академія оборони України / Л.С.
Голопатюк (заг.ред.). — К. : НАОУ, 2005. — 404 с. 2. Актуальні проблеми
інтеграції України в НАТО: громадська думка та експертні оцінки: Зб. науково-
аналітичних матеріалів / Національний центр з питань євроатлантичної
інтеграції України / В.П. Горбулін (ред.). — К. : Євроатлантикінформ,
2005. — 224 с. 3. Громадські організації в Україні. Нормативно-правове
регулювання: збірник / О.М. Роїна (упоряд.). — К. : КНТ, 2007. — 143 c. 4.
Губський Б.В. Євроатлантична інтеграція України / НАН України; Інститут
світової економіки і міжнародних відносин. — К. : Логос, 2003. — 328 с. 5.
Коваленко В.В., Юлдашев О.О.. Громадські організації в Україні: взаємодія
між трьома секторами / Міжрегіональна академія управління персоналом.
— К. : МАУП, 2007. — 224 c. 6. Крапівін О. В., Тодоров І.Я.. Євроатлантична
інтеграція України: навч. посібник для студ. спец. «Історія», «Політологія»,
«Журналістика» та «Міжнародні відносини» / Донецький національний ун-т;
Науково-інформаційний центр міжнародної безпеки та євроатлантичної
співпраці. — Донецьк : Вебер (Донецька філія), 2008. — 328 c.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26604 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1810-5270 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:31:31Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Джердж, С. 2011-09-06T09:37:33Z 2011-09-06T09:37:33Z 2009 Організація інформаційно-просвітницької діяльності з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах / С. Джердж // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2009. — Вип. 16. — С. 324-334. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1810-5270 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26604 uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї Міжнародна політика та міжнародні відносини Організація інформаційно-просвітницької діяльності з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах Article published earlier |
| spellingShingle | Організація інформаційно-просвітницької діяльності з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах Джердж, С. Міжнародна політика та міжнародні відносини |
| title | Організація інформаційно-просвітницької діяльності з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах |
| title_full | Організація інформаційно-просвітницької діяльності з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах |
| title_fullStr | Організація інформаційно-просвітницької діяльності з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах |
| title_full_unstemmed | Організація інформаційно-просвітницької діяльності з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах |
| title_short | Організація інформаційно-просвітницької діяльності з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах |
| title_sort | організація інформаційно-просвітницької діяльності з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах |
| topic | Міжнародна політика та міжнародні відносини |
| topic_facet | Міжнародна політика та міжнародні відносини |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26604 |
| work_keys_str_mv | AT džerdžs organízacíâínformacíinoprosvítnicʹkoídíâlʹnostízpitanʹêvroatlantičnoííntegracíívregíonah |