Заповіти як джерело дослідження історії монастирів Волині XVI – першої половини XVII ст.
У статті на прикладах монастирів Луцького повіту Волинського воєводства простежується роль заповітів у дослідженнях з історії монастирів. наведений перелік відомих нам тестаментів засвідчує їхнє значення як одного з найважливіших джерел щодо пожертв монастирям і поховань у них. наукова інтерпр...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26980 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Заповіти як джерело дослідження історії монастирів Волині XVI – першої половини XVII ст. / С. Горін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (1). — К., 2009. — С. 19-35. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859470260596375552 |
|---|---|
| author | Горін, С. |
| author_facet | Горін, С. |
| citation_txt | Заповіти як джерело дослідження історії монастирів Волині XVI – першої половини XVII ст. / С. Горін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (1). — К., 2009. — С. 19-35. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| description | У статті на прикладах монастирів Луцького повіту Волинського воєводства простежується роль заповітів у дослідженнях з історії монастирів.
наведений перелік відомих нам тестаментів засвідчує їхнє значення як
одного з найважливіших джерел щодо пожертв монастирям і поховань у
них. наукова інтерпретація цих та інших свідчень у заповітах дозволяє
краще зрозуміти різноманітні аспекти функціонування обителей.
В статье на примерах монастырей Луцкого повета Волынского
воеводства рассматривается роль завещаний в исследованиях по истории
обителей. Приведенный перечень известных нам тестаментов показывает
их значение как одного из главных документальных источников о пожерт-
вованиях монастырям и захоронениях в них. научная интерпретация этих
и других свидетельств в завещаниях позволяет лучше понять различные
аспекты функционирования обителей.
The paper examines the role of testaments in research of the history of
monasteries. The list of the last wills, published by the author, shows their significance as one of the most important sources of offerings to monasteries and
burials in them. The scientific interpretations of these and other evidences in
testaments allows us much better understand the various aspects of functioning
of abodes.
|
| first_indexed | 2025-11-24T09:33:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
19
Однією з умов проведення історичного дослідження є наявність
джерельної бази. Зрозуміло, чим далі ми віддаляємося в глибину сто-
літь, тим відчутнішим стає брак документів. При дослідженні історії
монастирів ситуація ускладнюється ще й тим, що до наших днів не
збереглися монастирські архіви, тому доводиться реконструювати
минуле обителей за допомогою окремих документальних свідчень.
Важливим джерелом їхнього «надходження» є заповіти, в яких нерідко
робили пожертви на користь чернечих братій (вважалося, що молит-
ви монахів за спасіння душі будуть швидше почутими на небесах,
ніж молитви білого духівництва), або ж просили поховати в обителі,
тобто «святому місці». Для кращого розуміння значення тестаментів
проаналізуємо відомі нам записи, в яких згадані чернечі спільноти. У
зв’язку з обмеженим обсягом даної розвідки розглянемо лише ті, які
пов’язані з монастирями Східного церковного обряду певної частини
Луцько-Острозької єпархії, тобто розташованими в Луцькому повіті
Волинського воєводства. Отже, нами віднайдено такі заповіти.
Білостоцький монастир Св. Духа. У духівниці від 12 листопада
1648 р. Овдотія з Кашевських Янова Обремська відписала 100 золотих
на «муроване» церкві Св. Духа, де й побажала знайти вічний спочинок
[3, спр.262, арк.391зв.]. Крім цієї пожертви маємо ще фундушний за-
пис від її засновника, що ж до поховань в обителі, то інші свідчення
нам невідомі.
Городиський монастир. Його власник кн. Богуш Федорович Ко-
рецький у заповіті від 21 червня 1576 р. наказував своєму синові та опі-
кунам не відбирати від ченців те, що він їм раніше відписав [8, 97].
Гощанський монастир Св. Михаїла Архангела. 18 лютого 1647 р.
до книги Луцького ґродського суду занесено заповіт Софії Внучківни
Заповіти
як джерело дослідження
історії монастирів Волині
XVI – першої половини XVII ст.
Сергій ГОРІН
(Київ, Україна)
20
Чечелевої новоселецької (закінчення документа немає, тому дата його
невідома), яка виявила бажання знайти вічний спочинок в обителі, від-
писавши на її користь 500 золотих та ще 150 “na szpital tamze, gdzie ciało
moie będzie lezało” [3, спр.255, арк.210]. анастасія з новоселецьких
адамова Киселева у заповіті від 3 листопада 1658 р. також просила
поховати її в гощанському монастирі, “zebrawszy telko duchownych a
ubogich szpitalnych”, і пожертвувала чернечій спільноті 2000 золотих
[5, спр.96, арк.635 зв.]. Згадаємо також духівницю Катерини з Керенов-
ських Петрової Моравецької від 8 лютого 1649 р., у якій вона просила
поховати її тут [3, спр.262, арк.133 зв.]. Інших свідчень про поховання
в цьому монастирі і шпиталь нами не віднайдено, що ж до пожертв, то
маємо ще фундушний запис засновниці обителі Раїни гойської.
Дерманський монастир Пресвятої Тройці. Князь Костянтин
Одинцевич Соколовський у тестаменті від 2 листопада 1616 р. просив
поховати його “ведле матки моєє” в Троїцькій монастирській церкві,
на охендозство якої відписав 50 золотих [3, спр. 105, арк. 623 зв.; 4,
спр.24, арк.884]. Василь германович у духівниці від 6 січня 1626 р.
також виявив бажання знайти тут вічний спокій, заповівши обителі 5
кіп литовських грошів [3, спр.149, арк.152]. Зазначимо, що всього нам
відомі шестеро осіб, які зробили вісім пожертв (два з них у згаданих
тестаментах). Що ж до поховань, то, крім наведених свідчень, монастир
як місце вічного спочинку обрали Марія Томківна Семенова Посяго-
вецька (заповіт від 12 листопада 1563 р.) – “подле гробу небожчика
первшого мужа моєго пана Маска Хомяка” [3, спр.5, арк.214 зв.] і кн.
Олександра Одинцевичівна, дружина Остафія Єловича Малинського
(заповіт від 9 листопада 1598 р.) – поряд з її матір’ю [4, спр.13, арк. 124;
14, 101]. Отже, з восьми відомих нам свідчень про поховання чотири
знаходимо у духівницях.
Дорогобузький монастир Успення Пресвятої Богородиці. Князь
Богуш Корецький у заповіті від 21 червня 1576 р. відписав монастирю
5 кіп литовських грошів [8, 97]. Дослідник Микола Петров писав, що в
цьому ж році аналогічну суму заповів обителі брацлавський каштелян
Василь Петрович Загоровський [19, 84]. Однак у його духівниці 1577 р.
ми такої інформації не віднайшли [20]. 17 січня 1651 р. возний від імені
дорогобузького архимандрита никифора (Зараєвського) з крилошанами
сведчил напротивко володимирського земського писаря Юрія гораїна:
Юрій Іванович Бабинський заповів монастиреві 1000 золотих, але від-
повідач, “яко посесор добр по зошлому менованым пану Бабинским”,
не віддає [3, спр.268, арк.66–66 зв.]. Зазначимо, що всі віднайдені нами
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
21
свідчення про пожертви грошей містяться в заповітах. Щодо поховань,
то з трьох відомих нам випадків два фіксуються у духівницях: Озде-
фіни, доньки кн. Івана Васильовича Масальського, дружини Дмитра
Козинського (6 червня 1561 р.) [3, спр.3, арк.125] та Івана Хребтовича
Богуринського (брата володимирського і берестейського владики, на-
стоятеля Києво-Печерського монастиря Мелетія) – запис від 13 квітня
1588 року [4, спр.7, арк.209].
Дубенський монастир Преображення Господнього. Крім низки
пожертв від кн. Василя-Костянтина Острозького маємо свідчення про
те, що Євфрузина Потіївна Олександрова Єловицька в заповіті від 6
жовтня 1639 р. відписала обителі 30 золотих [1, арк.58].
Дубицький Введенський монастир. Князь андрій Михайлович
Санґушко Кошерський 4 жовтня 1560 р. заповів 5 кіп литовських гро-
шів [23, 84].
Жидичинський монастир Св. Миколая Чудотворця. Луцький і
острозький владика Феодосій (гулевич) у тестаменті від 16 листопада
1555 р. відписав 5 кіп литовських грошів [4, спр.40, арк.741; 17, 13–16].
Відомо, що тут заповіли поховати їх жидичинський архимандрит Йона
(13 грудня 1569 р.) [8, 22–27], Іван Боговитин (11 лютого 1615 р.) [3,
спр.106, арк.558] і Маруша Боговитинівна адамова Чапличова [4,
спр.23, арк.276].
Корецький монастир Успення Пресвятої Богородиці. Князь Бо-
гуш Федорович Корецький у вже згаданій духівниці 1576 р. наказував
сину Юхиму не позбавляти ченців відписаного на їхню користь [8, 97],
кн. ганна Іванівна Ходкевичівна Юхимова Корецька 30 березня 1626
р. заповіла поховати її в монастирі, якому відписала 18 800 золотих,
худобу і шість коней [3, спр. 69, арк. 85 зв.], ігуменя обителі Серафима
(Корецька) у духівниці від 20 березня 1633 р. також виявила бажання
знайти в обителі вічний спочинок, заповівши чернечій спільноті маєтки,
45000 золотих, “mnie słuzących względem posagu”, і право на отримання
всіх грошей, які вона позичила різним особам [3, спр.187, арк.356 зв.
– 361 зв.]. Відомо, що 29 квітня 1645 р. Марія Подеревичівна запові-
ла монастиреві 100 золотих, у якому просила її поховати [3, спр.244,
арк.796]. Таким чином, з чотирьох відомих нам пожертв (крім згадок
про фундуші кн. Богуша Корецького і відписані монастиреві маєтки)
три зроблені патронами обителі, тобто кн. Корецькими або членами
їхніх родин. Щодо поховань, то згадаємо також Бориса Івановича Со-
вароського, який 6 жовтня 1585 р. заповів поховати себе у монастирі
[2]. Відзначимо, що з п’яти відомих нам свідчень про поховання чотири
Сергій гОРІн. Заповіти як джерело дослідження...
22
містяться у тестаментах, два з яких належали патронам обителі.
Красносельський монастир Преображення Господнього. Луцький
владика Феодосій (гулевич) у 1555 р. заповів 2 копи литовських грошів
[4, спр.40, арк.741; 17, 13–16], Василій Семашко (24 червня 1561 р.) – 5
кіп литовських грошів і просив поховати його тут [4, спр.3, арк.197].
Княгиня галшка Острозька у заповіті від 16 березня 1579 р. відписала
6000 кіп литовських грошів “на шпитал и академию Острозскую, на
манастыру святого Спаса не далеко Луцка, над рекою Стыром, и на сели
Доросиню” [4, спр.4, арк.38 зв.; 22]. Це – всі відомі нам свідчення про
пожертви грошей і поховання.
Луцький Св. Василія Великого. 16 листопада 1555 р. Луцький
єпископ Феодосій (гулевич) у 1555 р. заповів копу литовських грошів
[4, спр.40, арк.741; 17, 13].
Луцький монастир Успення Пресвятої Богородиці. У вже згадува-
ному тестаменті 1555 р. луцький владика Феодосій (гулевич) відписав
монастирю 2 копи литовських грошів [4, спр.40, арк.740 зв.; 17, 13];
кн. ганна Богданівна Путятанка андрійова Масальська 13 лютого
1587 р. заповіла поховати її тут і відписала чернечій спільноті 3 копи
литовських грошів [3, спр.37, арк.200–200зв.]; кн. Опранія Федорівна з
Борятинських Остафійова Сокольська у духівниці від 20 грудня 1592 р.
також просила поховати її “у манастыре при церкви Святоє Пречистоє
в Луцку”, якому пожертвувала 5 кіп литовських грошів [3, спр. 47,
арк. 25]; луцький унійний владика Кирило (Терлецький) у заповіті
від 2 квітня 1607 р. відзначав: “на збудованье церкви Св. Пречистое в
Луцку в манастыру, где черницы мешкают, на которую и дерева уже
приготовано, отписую” 150 золотих [7, 231]; 18 лютого 1609 р. Раїна
Русинівна Семенова Хребтовичова Богуринська заповіла “чернцом,
што в монастыри светоє Пречистоє в Луцку, коров две, за тоє нехай
по души моєй сорокоуст отправуют” [3, спр.82, арк.71 зв.]. Відомі ще
сім пожертв, зроблені у заповітах. Так, Михайло Ланевський Вовк 23
серпня 1611 р. відписав 5 золотих [3, спр.89, арк.519 зв.–520 зв.], ігумен
Луцького Успенського монастиря Йосиф (10 листопада 1617 р.) – 40 зо-
лотих “на церков Светоє Причистоє”, шпиталю рускому коп пять, крім
цього, кожна черниця мала отримати по 2 золотих, а одна з них, Раїна – 8
[3, спр.108, арк.601–602 зв.], галшка з Бран Станіславова Олдаківська
(29 жовтня 1622 р.) – просила поховати її в монастирі, якому відписала
25 золотих [3, спр.131, арк.1178 зв.], кн. Федора Пузинянка адамова Ле-
тинська (рік заповіту пошкоджений, є лише тисеча шестсот тридцат,
але його занесено до актової книги у грудні 1633 р., крім того, Федора
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
23
Летинська була православною, а Успенська обитель повернулася до
Православ’я в 1633 р. отже, є підстави твердити, що заповіт складено
в цьому ж році, а саме 4 червня) – 50 золотих [3, спр.182, арк.262 зв.];
анна з Лепесовицьких Дмитрова Білостоцька (8 лютого 1639 р.) – за-
повіла 15 золотих [3, спр.216, арк.514 зв.]; галшка гулевичівна Стефа-
нова Лозчина (2 квітня 1641 р.) – відписала 10 золотих “свесченикови
Пречыстенскому на богомолие за душу мою” [13, 72]; анна Журківська
(2 червня 1650 р.) – 20 золотих [3, спр.269, арк.562 зв.]. Отже, всі два-
надцять відомих нам пожертв зроблені у заповітах.
Крім уже наведених свідчень про поховання, маємо ще й такі
згадки в заповітах про бажання знайти вічний спочинок у цьому мо-
настирі: Федір Сербин Хорохоринський (1559 р.) [11, 99], Петро Олеша
Бережецький (19 червня 1593 р.) [4, спр.8, арк.174], Михайло Яцкович
Ворона Боратинський (1 листопада 1603 р.) [3, спр.72, арк.74 зв.; 4,
спр.14, арк.708 зв.]; Олена з Олеш Бережецьких Богушова гораїнова (7
лютого 1612 р.) просила поховати її в цьому монастирі, “где пан отец
и матка мои лежат” [4, спр.22, арк.31 зв.]. Таким чином, усі відомі нам
дев’ять свідчень про поховання або бажання знайти вічний спочинок
у цьому монастирі знаходимо в духівницях.
Луцький Хрестовоздвиженський братський монастир. Ігумен
Чернчицького Спасо-Преображенського монастиря григорій (Микулич)
у заповіті від 23 серпня 1617 р. відписав церковне начиння [3, спр.108,
арк.310а зв.; 15]; луцький бурґомістр Самуїл Васильович Солтан 20
липня 1621 р. заповів усе своє майно разом з нерухомістю, крім того, 15
золотих [10, 506–507]; Миколай Боговитин з Козирад (3 грудня 1621 р.)
виявив бажання знайти вічний спокій у Братській церкві, на яку від-
писав 400 золотих, 500 – на поховання, крім того, заповів шпиталю
шаблю і палаш, “srebrem oprawne”, а також 30 золотих [13, 20]; Якуб
гарабурда (6 квітня 1622 р.) також виявив бажання бути похованим у
Братському монастирі, якому відписав 100 золотих [3, спр.131, арк.20
зв.]; Ждана із Заруцьких Станіславова Сабанська (30 квітня 1624 р.)
просила поховати її в обителі, на яку відписала 100 золотих [3, спр.139,
арк.208 зв.]. антоній Сволинський у заповіті від 13 липня 1624 р. з 1500
золотих, які йому залишився винен кн. Юрій Заславський, відписав
300 ченцям і 200 – на “шпитал наш руский, при том же манастыру” [3,
спр.139, арк.704 зв.], 19 червня 1625 р. ченці свідчили про отримання
25 золотих, які заповіла їм галшка з Бран Станіславова Олдаковська [3,
спр.146, арк.146–146 зв.], Василь германович 6 січня 1626 р. заповів
20 кіп литовських грошів [3, спр.149, арк.152]; Костянтин Ярмолин-
Сергій гОРІн. Заповіти як джерело дослідження...
24
ський до липня 1626 р. (ймовірно, за кілька місяців перед цим) – 100
золотих [3, спр.160, арк.10]. настасія з Лонцьких григорова Ушакова
Куликовська у духівниці від 19 травня 1629 р. дозволила Братському
монастиреві впродовж трьох років брати дрова у своїй пущі (її піддані
мали щорічно передавати ченцям 50 возів) [4, спр.33, арк.936]. Левко
Матвійович Радавський 12 лютого 1630 р. заповів поховати його “при
церкви Брацкой Луцкой” і відписав монастиреві та шпиталю 40 гривен
(тобто 64 золотих) [3, спр.173, арк.385]; адам андрій Урсул Рудець-
кий 12 квітня 1631 р. відписав 50 золотих ченцям і 100 – шпиталю [3,
спр.177, арк.488 зв.]; Олександра Куликовська Семенова гулевичова
Воютинська (22 грудня 1632 р.) заповіла поховати її в Братському
монастирі та відписала йому 1000, а шпиталю – 50 золотих [4, спр.45,
арк.569–570]. Княгиня анна гулевичівна Криштофова Козечина у ду-
хівниці від 1 червня 1633 р. просила віддати 3000 золотих “dziatkom
siostry moiey paniey Podhorodienskiey, a co się zastanie reszty tey summy,
tedy to na cerkwie Ruskie y monastyry nie Uniatskie leguie y zapisuie”. Цю
«решту» вона ділить на 4 частини, одну з яких мала отримати Луцька
братська церква [5, спр.68, арк.543 зв.]. Кн. Федора Пузинянка ада-
мова Летинська (4 червня 1633 р.) просила поховати її в Братському
монастирі, на який відписала 200 золотих: 100 – “на муроване церкви”
і 100 – на “сорокоусти” [3, спр.182, арк.262 зв.], Ян Прегалинський
(30 липня 1636 р.) заповів поховати його тут і пожертвував чернечій
братії 50 золотих [3, спр.204, арк.72]. Малуша Ралповичівна Михайлова
гулевичова (20 травня 1635 р.) також виявила бажання знайти вічний
спочинок у цій обителі, якій відписала 100 золотих [5, спр.72, арк.274].
Ігумен Чорненського Спасо-Преображенського монастиря Сильвестр
9 серпня 1635 р. заповів друкарню [12]; Катерина Боговитинівна Тихо-
нова Шашкевичова у духівниці від 20 вересня 1636 р. відписала 333
золотих [6]; Ян Прокопович Хрінницький (2 серпня 1638 р.) просив
поховати його в Братській церкві, на яку відписав 3000 золотих, а також
ті 800, які йому заборгував Роман Загоровський [4, спр.41, арк.1393 зв.].
анна Оханковського Лепесовицька (дружина Дмитра Білостоцького) у
заповіті від 8 лютого 1639 р. просила поховати її у Братській церкві в
склепі, “который мают их мл Брацтво Луцкоє для тела моєго змуроват”,
на що відписала 50 золотих. Крім того,
“отцове Брацтво на погреб мой повинни будут меду бочку питого
кореня, шчо потреба для справленя обиду купити, а також на по-
греб мой зе двора мого вола, гусей осмеро, кур пятеронадцатеро,
солонины, муки пшеничноє чверт, полмацы жытноє, гороху осмаку,
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
25
круп осмаку, масла пул хваски, сыров десят, а то для справленя
обеду и для приятел корменя”.
Залишила ченцям на закупівлю перерахованого 200 золотих і 60
за працу их. на шпиталь вона пожертвувала 10 золотих. І, нарешті, по-
сесори її частини села Більче щороку мали давати Братству “полмацы
муки пшеничноє меры берестецкоє, а для шпиталя того ж Брацтва на
кождый рок по мацы муки жытноє” [3, спр.216, арк.513–515 зв.]. Кате-
рина з городиських Романова гулевичова у заповіті від 16 липня 1639 р.
просила поховати її в Братській обителі, де вже знайшов вічний спокій
її чоловік, і відписала ченцям 800 золотих (500 від себе і 300, які заповів
її чоловік), з яких вони мали отримувати щорічний видеркаф 80 золотих
[3, спр.219, арк.320 зв.; 21, 268–271]. Мелентія з Козирад Боговитинівна
Воронецька, законницка (не зазначено з якого монастиря), 17 липня
1639 р. заповіла поховати “ciało moie grzeszne” поряд із своїм братом
Миколаєм у Братській церкві і відписала 900 золотих, які їй залишився
винний Якуб Щепановський [3, спр.225, арк.10 зв.]. У духівниці від 20
вересня 1640 р. анна Скірмонтовна Петрова Хорошкова відписала 50
золотих [3, спр.221, арк.1173 зв.]; Стефан Ушак Куликовський (7 грудня
1640 р.) просив поховати його в Братській церкві, на яку відписав 200
золотих [3, спр.225, арк.68–68 зв.]. галшка гулевичівна Стефанова
Лозчина 2 квітня 1641 р. заповіла поховати її в Братській церкві, на
яку відписала 200 золотих, ще стільки ж – “на манастыр законником,
пры той же церкви будучым, абы пана Бога за душу мою молили”,
на братський шпиталь – 50 золотих. З тих грошей, які їй заборгували
різні особи, 70 золотих – “на церков братскую Луцкую и абы с тых же
грошей золотых тридцат на сорокоуст законником дано, а на шпитал
золотых тридцат того ж братства Луцкого”. Заповіла братчикам 100
золотих, щоб викупили її речі (“хрест сребрный с пожножыєм, в нем
грывен сем сребра, заставленый в золотых пятдесят, кадилница, в ней
грывен чотыри, и чарка сребная ве дви грывни або болшей, также в
золотых пятдесят заставлено”), які перебували в заставі, й передали
до церкви [13, 71–75]. Варвара Лозчанка Олександрова Красенська 20
листопада 1641 р. заповіла поховати її в Братській церкві і відписала
на неї 1000 золотих, ченцям і священикам, які будуть на похованні, na
podział дала ще 100 [3, спр.225, арк.369 зв. – 370]. У Братській церкві
побажав знайти вічний спокій Даніель гулевич (духівниця від 4 березня
1642 р.), якій він відписав 300 золотих [3, спр.233, арк.311–312 зв.], 2
квітня 1642 р. неофіт (Ластовецький), “наместник игуменства церкви
брацкоє Луцкоє”, від імені всіх ченців свідчив про отримання від ан-
Сергій гОРІн. Заповіти як джерело дослідження...
26
дрія, Остафія і Юрія Лаврентійовичів Древинських 300 золотих, які
заповів їх батько “до церкви брацкоє Луцкоє чернцом законником” [3,
спр.230, арк.417–417 зв.]. У квитовому запису від 10 травня 1643 р.
Марина гуляницького Савина Богушевна свідчила, що її брат Іван
Юрійович гуляницький заповів поховати його в монастирі, відписавши
на поховання 100 золотих, і ченці виконали всі свої зобов’язання в цій
справі [3, спр.233, арк.804–805 зв.]. З іншого запису дізнаємося, що
на поховання він дав “zasiwki zboz moich, iak ozimy, iako y iary, tak w
gumnie, iako y w polu”, крім цього, 20 золотих – шпиталю, 1000 – Брат-
ській церкві та 100 – ченцям, “aby za dusze, tak moie, iako rodzicow moich
Pana Boga błagali” [3, спр.244, арк.326–326 зв.]. Потенція Патрикієвна
Миколаєвая Свенцицька у духівниці від 14 листопада 1643 р. заповіла
поховати її “в церкви православной брацкой Луцкой”, на яку відписа-
ла 200 золотих і ще стільки ж – шпиталю [3, спр.238, арк.22–22 зв.];
Олександр Миколайович Єловицький 16 квітня 1644 р. заповів 30 зо-
лотих [1, арк.163 зв.]; Олексадр Маркевич (16 червня 1644 р.) просив
поховати його в Братській церкві, на яку відписав 20 золотих, ще 3 – на
шпиталь [3, спр.251, арк.530 зв.]; Софія з Лукаревських Олександрова
Чудиновичова (26 вересня 1644 р.) також виявила бажання знайти
вічний спочинок у монастирі, якому відписала 50 золотих і fartuch
kitajkowy [3, спр.240, арк.570 зв.]. Ян Підгаєцький 17 січня 1645 р.
заповів поховати його в Братському монастирі й відписав ченцям 100
золотих [4, спр.45, арк.1422 зв.]; Катерина із Смикова Войцехова За-
щинська (3 лютого 1645 р.) також виявила бажання знайти вічний спокій
у цій обителі, заповівши чернечій спільноті 1000 золотих [3, спр.242,
арк.205–205 зв.]. 18 березня 1645 р. ігумен Леонтій (Шицик Залеський)
свідчив про отримання 300 золотих, які заповіла монастиреві анна
з Вітонизьких гнівошова гулевичова [3, спр.242, арк.473–473 зв.].
григорій Ремчицький Промчейко в духівниці від 21 квітня 1645 р.
відписав 50 золотих [3, спр.242, арк.683 зв.]; Фортунат Пешкевич (15
лютого 1646 р.) – 200 золотих Братській церкві та 100 – шпиталю [3,
спр.245, арк.558 зв.]. анастасія із Зубцевських Лаврентійова Древин-
ська у заповіті від 9 березня 1646 р. просила поховати її в монастирі,
якому відписала 1000 золотих, ще стільки ж – “законником на опатрене
потреб их”, крім того, 50 – “на нисчих того ж Брацтва Церкви Божоє,
служачих и учачиссе”, тобто, шпиталь і школу [3, спр.245, арк.575
зв. – 577 зв.]. Під 28 лютого 1647 р. маємо заповіт Федори з Карачова
Романової Загоровскої, в якому вона відписала обителі 60 золотих [3,
спр.261, арк.499]; гаврило Коритенський у духівниці від 15 серпня
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
27
1647 р. просив поховати його в монастирі, якому відписав 300 золотих
[4, спр.47, арк.1616 зв.]. Возний 2 січня 1648 р. передав Марціяну Ми-
хаїлу Єловицькому два судові позови: на нього скаржилися братський
ігумен з ченцями, вимагаючи віддати 1500 золотих, які їм заповів
батько відповідача Олександр Єловицький, і ще 30 – відписаних у тій
же духівниці на сорокоуст [3, спр.260, арк.418]. Князь Юрій Пузина
заповів (19 грудня 1648 р.) поховати його в Братській церкві, на яку по-
жертвував 1500 золотих, крім того, просив віддати ченцям аналогічну
суму, яку їм “został winien” [13, 96]; Кристина з Ободного александрова
Хринницька (15 січня 1649 р.) просила поховати її в монастирі, якому
відписала 100 золотих [3, спр.262, арк.529]; Філон Єловицький (3 січня
1651 р.) заповів 300 золотих [5, спр.87, арк.503 зв.]; гелена Черниківна
Янова гавгелова Марцишевська (10 травня 1651 р.) – 500 золотих [3,
спр.269, арк.596 зв.], Павло Русинович (19 листопада 1651 р.) виявив
бажання бути похованим у Братській церкві, якій відписав 2000 зо-
лотих [3, спр.269, арк.1056 зв.]; Олександр Жабокрицький (12 липня
1652 р.) також заповів поховати його в цій же церкві, на яку відписав
“pułtrzecia tysiąca золотих, і ще pułtrzeciasta – Братському шпиталю
[21, 271–275]; Федорова Білостоцька (2 січня 1661 р.) – просила по-
ховати її в Братській церкві, на яку відписала 300 золотих [5, спр.98,
арк.1358 зв.]. Отже, всього нам відомі 50 заповітів, у яких зроблені
пожертви на монастир.
Маємо декілька духівниць, у яких згадано лише Братський шпи-
таль без монастиря. Так, менглинський єпископ Йоасаф, який мешкав
у цій обителі, в заповіті від 10 листопада 1617 р. відписав до шпыталя
руского коп пят [3, спр.108, арк.601 зв.], Катерина Чаплянка Волинцова
Чернчицька 31 січня 1637 р. заповіла 100 золотих трьом луцьким шпи-
талям: при кафедральному костелі, при костелі св. Духа і “przy cerkwi
Brackiey u mostu Zagłuszeckiego będące” [3, спр.204, арк.134], Овдотія з
Кашевських Якубова Обремська 12 листопада 1648 р. відписала Брат-
ському шпиталю 100 золотих [3, спр.262, арк.391 зв.]. Таким чином,
пожертви на шпиталь зроблені у 15 духівницях.
Щодо поховань у Братському монастирі, то, крім уже наведених
заповітів, нами віднайдено ще низку свідчень. Виявила бажання зна-
йти вічний спокій “в братстве у церкви Чесного Хреста” Єва з Дре-
винських Петрова (можливо, «Дмитрова») Загоровська (заповіт від
13 травня 1625 р.) [3, спр.142. aрк.767 зв.]. У тестаменті від 20 лютого
1639 р. Якуб Обремський наказав своїм дітям поховати їхню матір, а
його дружину в місці, яке вона давно визначила – “w brackiey cerkwie
Сергій гОРІн. Заповіти як джерело дослідження...
28
w skliepie, nie załuią kosztu” (себе Якуб заповів поховати в Луцькому
домініканському монастирі) [3, спр.216. арк.301–302]. Катерина Кін-
дратівна Смиковська, дружина Миколая Сокола, в заповіті від 1 лютого
1647 р. просила поховати її в Братській церкві [4, спр.46. арк.1416]. Це
ж саме місце вічного спочинку визначила в заповіті 1657 р. Катерина
гораїнова, уточнюючи, що має бути похованою “w grobie tym, gdzie
lezy ciało zeszłey jejmosci paniey Heleny Butowiczowey, podkomorzyney
włodzimirskiey, ciotki moiey” [9, с.12]. Отже, в 33 заповітах бачимо
бажання знайти вічний спочинок у Братському монастирі, також зга-
дані три поховання, зроблені раніше. Крім цього, нам відомо ще одне
поховання у цій обителі.
Маренинський монастир. Разом з городиським і Корецьким,
згадується в заповіті 1576 р. кн. Богуша Корецького, який просив не
позбавляти чернечу братію відписаного її користь раніше [10, с.97].
Мильчанський монастир Різдва Пресвятої Богородиці. Євфру-
зина Потіївна, дружина власника обителі Олександра Єловицького, у
тестаменті від 6 жовтня 1639 р. просила поховати її тут, відписавши
ченцям 2000 золотих [1, арк.58]. Відомі також три заповіти Олександра
Єловицькогого. У найдавнішому з них (16 квітня 1644 р.) він відписав
монастирю 30 золотих і просив поховати його в ньому поруч з дружи-
ною, для чого мали побудувати “sklep” з каплицею. наголошував, що,
коли він не встигне завершити їхнє будівництво, його нащадки повинні
впродовж десяти років давати на будівельні матеріали і ремісникам що-
річні 400 золотих і 200 мац збіжжя. У духівниці від 24 березня 1646 р. О.
Єловицький зазначав, що на “zrobienie okien, obrazow” у монастирській
церкві, будівництво “trapiezy y cel” призначив 6000 золотих на маєтках
Волька Михалковська і Пирятин. Будівельники монастирського муру
повинні щороку отримувати 30 мац збіжжя, 6 фасок масла, 6 кіп сира,
12 “połci” солонини і для виготовлення цегли, вапна їх мали забезпечити
600-ма возами дров. Останній відомий нам заповіт датовано 6 лютого
1647 р., в якому, крім бажання бути похованим у монастирі, відписані
4000 золотих “na skonczenie wałow, na domurowanie” церкви, трапези і
келій, а також 20000 золотих чернечій спільноті, з яких щорічний ви-
деркаф становив 1400. До того ж Олександр Єловицький підтвердив
ченцям їхнє право на 2000 золотих, які їм заповіла його дружина [1,
арк.163–165, 252–254, 256–259; 18, с.84, 87].
Відомі ще три пожертви на користь Мильчанської обителі в
духівницях: 19 лютого 1649 р. кременецький підсудок кн. Михайло
Пузина просив поховати його тут і заповів 300 золотих [3, спр.264,
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
29
арк.1104–1106 зв.]; 2 червня 1650 р. анна Журковська також виявила
бажання знайти вічний спокій у цьому монастирі й відписала ченцям
100 золотих [3, спр.269, арк.562], аналогічну грошову суму 3 січня 1651
р. заповів володимирський войський Філон Єловицький [5, спр.87,
арк.503зв.]. Отже, з семи відомих нам тестаментів, чотири складені
патроном монастиря і його дружиною, які обрали цю обитель місцем
їхнього вічного спочинку. Ще три заповіти належать особам, зв’язок
яких з монастирем (його патронами) залишається нез’ясованим. Зазна-
чимо, що двоє з них просили поховати їх у Мильчанській обителі.
Монастир Пресвятої Тройці в селі Мала Осниця. Князь Михайло
Олександрович Чорторийський, власник обителі, в заповіті від 22 лю-
того 1582 р. просив поховати його в ній [11, с.50–54].
Перекальський монастир. Федора Дхоревська у духівниці від 10
лютого 1647 р. просила поховати її при церкві Перекальського монас-
тиря [3, спр.255, арк.975зв.].
Пересопницький монастир Різдва Пресвятої Богородиці. Олена з
кн. Чорторийських Остафійова горностайова у тестаменті від 29 січня
1602 р. просила поховати її тут і заповіла чернечій спільноті 600 зо-
лотих [3, спр.65, арк.322 зв.–323 зв.]; її сестра кн. Катерина Васильова
Загоровська (1 травня 1611 р.) також обрала цю обитель місцем вічного
спочинку і відписала 250 золотих на дзвін для монастиря, крім того,
ще 100 – на поховання [4, спр.22, арк.1387]. Пересопницький чернець
Феодосій (Бережецький) 27 березня 1612 р. заповів монастирю 25
золотих [4, спр.25, арк.164 зв.]. З духівниці Олександра Єнича від 19
грудня 1625 р. дізнаємося, що свого часу Іван Шпаковський відписав
монастирю право на 150 золотих, які йому заборгував пан Козинський
[3, спр.210, арк.598 зв.]. Таким чином, маємо свідчення про чотири
пожертви, зроблені в заповітах. Усі зазначені особи мали безпосереднє
відношення до монастиря: дві сестри його власника, опекун и дозорца
обителі, а також її чернець. Щодо поховань, то інші свідчення, крім
згаданих у заповітах, нам невідомі.
Чеконський монастир Воздвиження Чесного Хреста. Овдотія
Котовичівна адамова Двораківська у заповіті від 18 лютого 1639 р.
просила поховати її в обителі, на яку відписала келих за 30 золотих
[3, спр.219. арк.134 зв.]; Єва з Жабокрик Янова Чеконська (23 грудня
1648 р.) також обрала цей монастир місцем вічного спочинку, запові-
вши ченцям дві “sukienkę tabinowę”, а також “spodnicи atłasowи” [3,
спр.262. арк.230 зв.]. Інші свідчення про пожертви рухомого майна
нам невідомі. Щодо поховань, то галшка Лявданська у духівниці від 10
Сергій гОРІн. Заповіти як джерело дослідження...
30
лютого 1644 р. побажала знайти вічний спочинок у Чеконській церкві
[3, спр.240. арк.365 зв.].
Чернчицький монастир Преображення Господнього. Федора Хрін-
ницька 14 лютого 1614 р. заповіла поховати її в цій обителі, якій від-
писала 100 золотих (“ktore pieniędzy do rąk swiasczennoinoka Harasima,
oyca mego duchownego, ma Jego Msc Pan małzonek moy oddac”) [4,
спр.27, арк.21 зв.–22]. Цьому герасиму як своєму сповіднику заповіла
(16 квітня 1616 р.) 10 кіп литовських грошів Маруша з Шпакова Іванова
Чапличова [3, спр.103, арк.436]. Чернчицький ігумен герасим (Мику-
лич) у духівниці від 23 серпня 1617 р. виявив бажання знайти вічний
спочинок у цьому монастирі, залишивши 70 золотих на поховання і
відписавши чернечій спільноті церковні книги та начиння [3, спр.108,
арк.310а зв.; 15]. Луцький бурґомістр Самійло Васильович Солтан також
заповів (20 липня 1621 р.) поховати його в Чернчицькій обителі “при
небожце малжонце моєй милой”, відписавши 60 золотих на поховання
і 15 – на сорокоуст [4, спр.31, арк.125 зв.]. Княгиня анна гулевичівна
Криштофова Козечина в тестаменті від 1 червня 1633 р. просила ті
гроші, які залишаться після передачі 3000 золотих дітям її сестри, поді-
лити на чотири частини і одну з них надати Чернчицькому монастирю
[5, спр.68, арк.541–544]; Малуша Палповичівна Михайлова гулевичова
20 травня 1635 р. заповіла 100 золотих [5, спр.72, арк.274 зв.]. Дві ду-
хівниці маємо під 1641 р.: галшка гулевичівна Стефанова Лозчина 2
квітня відписала 30 золотих на монастир і 10 – чернчицькому священику
[13, с.72], а Барбара Лозчанка Олександрова Красенська – 300 золотих
[3, спр.225, арк.370]. Дві пожертви зроблені в 1646 р.: волинська чаш-
никова анастасія із Зубцевських Лаврентійова Древинська 9 березня
заповіла монастирю 300 золотих, крім того, ще 50 – “на потребу и
оправу” монастирської церкви [3, спр.245, арк.575 зв.–577зв.], а 1 серпня
чернчицький священик Іван городиський свідчив про отримання 50
золотих, які заповіла Олександра з Куликовських Семенова гулевичова
Воютинська (50 золотих – на сорокоуст, ще стільких ж – черницям, що
мешкали в тому ж монастирі) [3, спр.251, арк.355зв.]. 12 липня 1652
р. Олександр Жабокрицький заповів 200 золотих монашкам і 100 –
монастирському священику [21, с.273]. Зазначимо, що всі відомі нами
десять пожертв монастирю зроблені в заповітах.
Крім записів, які ми навели при розгляді пожертв, нами віднайдені
такі свідчення про поховання. 12 квітня 1605 р. тут заповіла поховати
себе Раїна гнівошівна із Стрижевки Якубова Страдовська [3, спр.72,
арк.650; 4, спр.15, арк.215], 15 квітня 1619 р. – Олександр Волинець
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
31
[4, спр.26, арк.62 зв.], таке саме бажання зафіксоване в заповіті Матиса
Комнацького від 10 квітня 1620 р. [3, спр.112, арк.808 зв.]. Під 10 грудня
1626 р. маємо духівницю Кристини (Загорської), “инокини, игумении
монастыра Чернчицкого”, у якому вона просила поховати її тут і відзна-
чала, що “на погреб мой оставилам пару коней, которыє поручила до
рук отца иоана, свесченика чернчицкого, абы он, попрадавши, тило моє
гришноє за тую суму погриб”. Крім того, з суми, отриманої від продажу
коней, мали повернути її борги і “за душу мою на сорокоуст до трох
церквий отдат” [3, спр.154, арк.377]. Отже, з десяти відомих свідчень
про поховання в Чернчицькій обителі сім віднайдені у заповітах.
Четвертенський монастир Преображення Господнього. Раїна
Русинівна Семенова Хребтовичова Богуринська у заповіті від 18 лю-
того 1609 р. просила поховати її в ньому і відписала ченцям 210 кіп
литовських грошів
“на службу Божую, свечи, ладан, вино, а чернцови и служителеви
того храму светого маєт быти дано золотых десет на рыбы и на
иншыє потравы, зачим бы оный чернец и служител храму Божо-
го отправовали за душу мою сорокоуст и службы Божиє по всех
суботы до року”.
Крім того, заповіла продати “чамару новую сукенную, фалендышо-
вую, чорную, лисами подшитую” (коштувала 30 золотих) і “пласчик
гатласовый чорный, соболцами подшитый”, а за отримані гроші справи-
ти монастирю коштовний хрест. Просила також продати її збіжжя і ку-
пити ризы едамашковыє, а за гроші, отримані від продажу двох золотих
перстнів, придбати патрахил коштовный [ф.25, спр.82, арк.69 зв.–72].
Ян Мордвин (5 вересня 1634 р.) – також обрав обитель місцем вічного
спочинку, заповів на її користь 20 золотих і “sukno, to, co na ciele moim
będzie” [3, спр.192, арк.537 зв.]. Крім рухомого майна, відписаного в
цих заповітах, нам відомі ще шість пожертв монастирю.
Маємо ще два свідчення про поховання в духівницях: патрона
обителі кн. Захаріяша григоровича Четвертенського (14 червня 1649
р.) [3, спр.264, арк.177–177 зв.] з дружиною Раїною з Хрінницьких
(духівниця від 2 травня 1649 р.) [3, спр.262, арк.215 зв.]. Всього нам
відомі десять осіб, похованих у монастирі або бажавших цього, про
чотирьох з них дізнаємося з тестаментів.
Чорненський монастир Преображення Господнього. Маємо лише
заповіт ігумена Сильвестра від 9 серпня 1635 р., у якому він просив
поховати його в цій обителі, відписавши ченцям церковний одяг і
Сергій гОРІн. Заповіти як джерело дослідження...
32
книги [3, спр.196, арк.1177 зв.; 12, с.140]. Крім цього, відомі дві по-
жертви (нерухомості і грошей) від власника монастиря адама Урсула
Рудецького.
Перед тим, як перейти до розгляду наведених свідчень, зауважимо,
що ми ніколи не дізнаємося, скільки духівниць існувало насправді, тому
наші міркування і особливо узагальнення будуть дещо умовними, але
вони дозволять зробити певні висновки. Так, нами віднайдено 127 запо-
вітів, у яких згадано 22 монастирі з 40 відомих нам у Луцькому повіті.
Обителі «представлені» неоднаковою кількістю записів, наприклад,
дев’ять монастирів згадані лише в одному заповіті, деякі – в 14 і 16
документах. найчастіше в тестаментах бачимо Луцький Хрестовоздви-
женський братський монастир – у 56 записах. Кількість тестаментів, у
яких згадано певну обитель, залежала, передусім, від її релігійного авто-
ритета серед населення. Якщо Чорненський Спасо-Преображенський
проіснував лише декілька років, до того ж, упродовж останніх з них
боровся за виживання (син померлого засновника обителі не тільки при-
пинив матеріальну підтримку чернечій братії, а й захопив її майно), то
не дивно, що нам відомий один заповіт з пожертвою цьому монастирю
та й то від її настоятеля. В той же час Луцьке братство в другій чверті
XVII ст. стає найвідомішим православним осередком на Волині, тому
багато людей жертвували Братському монастирю і шпиталю гроші,
майно, просили їх тут поховати. Загальна сума грошей, відписана у
наведених заповітах становить близько 27000 золотих.
Серед наведених духівниць немає такої, де б жертвували гроші на
дев’ять монастирів (чотири в Києві і п’ять у Володимирському пові-
ті Волинського воєводства), як це зробив у заповіті 1547 р. кн. Федір
андрійович Санґушко [16 s.563]. Правда, луцький владика Феодосій у
1555 р. заповів гроші чотирьом обителям (дві в Луцьку, дві – неподалік,
три з яких перебували в його подаванні). Князь Богуш Корецький також
згадав у тестаменті чотири монастирі, але відписав гроші лише одно-
му, що ж до тих трьох, власником яких він був, обмежився проханням
опікуватися ними. Кілька осіб зробили пожертви двом обителям.
Переважна більшість волинських монастирів перебували в при-
ватному подаванні і в заповітах бачимо бажання патронів знайти у них
вічний спочинок, відповідно забезпечивши обитель матеріально. Так,
кн. Богуш Корецький просив сина не «ображати» чернечі братії своїх
трьох монастирів, дружина цього сина обрала обитель у Корці місцем
поховання, відписавши на її користь майже 19000 золотих, інша пред-
ставниця кн. Корецьких, яка була ігуменею в цьому монастирі, також
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн. 1. Ін-т української археографії та джерело-
знавства ім. М.С. грушевського нан України
33
просила поховати її тут і заповіла чернечій спільноті маєтки і 45000
золотих. Олександр Єловицький з дружиною Євфрузиною також обрали
місцем вічного спочинку свій новофундований Мильчанський монас-
тир, якому разом відписали майже 30000 золотих, крім фінансування
будівництва монастирської церкви, келій (відзначимо, що Мильчанській
обителі Євфрузина заповіла 2000 золотих, у той час як Дубенській – 30).
Княгині Олена і Катерина Чорторийські просили поховати їх у родинній
Пересопницькій обителі, заповівши на її користь, відповідно, 600 і 250
золотих. Так само кн. Захаріяш Четвертенський з дружиною побажали,
щоб їх поховали в Четвертенському монастирі. Відзначимо, що патрони
відписували найбільші суми грошей, у той час як більшість пожертв
більшість пожертв нараховували від кількох десятків до кількох сотень
золотих (за винятком Луцької братської обителі).
Хоча заповідали, переважно, гроші, траплялося, що в духівницях
відписували одяг, коштовності, зброю, інколи зазначали, що для прода-
жу, а за отримані гроші мали придбати для монастиря якусь конкретну
річ з церковного начиння. Чернечій братії також передавали право на
гроші, позичені власником тестамента різним особам. Дуже рідко мо-
настирям заповідали нерухомість.
Маємо п’ять тестаментів, складених настоятелями, серед яких від-
значимо духівницю ігумена Луцького Успенського монастиря Йосифа, у
якій він пожертвував гроші як самій обителі, так і безпосередньо кожній
монашці. Інколи в заповітах зазначено, що гроші відписані ченцям, але
в таких випадках складно зрозуміти, що автор тестаменту мав на увазі
під «ченцями»: монастир чи кожного з братії.
Отже, ми переконалися, що заповіти є важливим джерелом (а щодо
окремих монастирів єдиним нам відомим) інформації про пожертви
обителям, похованням у них, шпиталі. Це, а також те, що в окремих
випадках свідчення у тестаментах висвітлюють й інші аспекти функ-
ціонування обителей, і визначає значення заповітів у дослідженнях з
історії монастирів.
Джерела та література
1. Інститут рукопису національної бібліотеки України імені В.І. Вер -
надського нан України. – Ф. 231. – № 38.
2. Центральний державний історичний архів України у м. Києві [далі –
ЦДІаК України]. – КМФ – 36 (Волинська метрика). – Оп. 1. – Спр. 198. –
арк. 276.
3. ЦДІаК України. – Ф. 25 (Луцький ґродський суд). – Оп. 1.
Сергій гОРІн. Заповіти як джерело дослідження...
34
4. ЦДІаК України. – Ф. 26 (Луцький земський суд). – Оп. 1.
5. ЦДІаК України. – Ф. 28 (Володимирський ґродський суд). –
Оп. 1.
6. ЦДІаК України. – Ф. 2098 (Почаївський монастир). – Оп. 1. –
Спр. 19. – арк. 44 – 44 зв.
7. археографический сборник документов, относящихся к истории
северо-западной Руси. – Вильно, 1867. – Т. 1.
8. архив Юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией
для разбора древних актов [далі – аЮЗР]. – К., 1859. – Ч. І, т. 1: акты,
относящиеся к истории православной церкви в Юго-Западной России.
9. аЮЗР. – К., 1876. – Ч. І, т. 4: акты об унии и состояние православной
церкви с середины XVII (1648–1798).
10. аЮЗР. – К., 1883. – Ч. І, т. 6: акты о церковно-религиозных отно-
шениях в Юго-Западной России (1322 – 1648 гг.).
11. аЮЗР. – К., 1907. – Ч. VIII, т. 4: акты о землевладении в Юго-
Западной России в XV–XVIII вв. (1407 – 1579 гг.).
12. Памятники, издаваемые Временной комиссией для разбора древних
актов. – К., 1845. – Т. 1. – Отд. 1. – С. 139 – 145.
13. Памятники, изданные Киевской комиссией для разбора древних
актов. – К., 1898. – Т. 1 – 2.
14. Пам’ятки. архів Української Церкви / Упорядник М.В. Довбищен-
ко. – К., 2001. – Т. 3, вип. 1: Документи до історії унії на Волині і Київщині
кінця XVI – першої половини XVII ст.
15. Сборник статей и материалов по истории Юго-Западной России,
издаваемый Киевской комиссией для разбора древних актов. – К., 1916. –
Вып. 2. – С. 88 – 92.
16. Archiwum Książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie /
Przygotowali Z.L. Radzimiński, P. Skobielski, B. Gorczak. – Lwów, 1890. –
T. 4 (1535–1547).
17. Голубев С.Т. Материалы для истории западно-русской церкви. – К.,
1891. – Вып. 1.
18. Довбищенко М. Шляхетська родина Єловицьких у громадському
та релігійному житті Волині середини XVI – першої половини XVII ст. У
кн.: Просемінарій. Медієвистика. Історія Церкви, науки і культури. – К.,
2008. – Вип. 7.
19. Петров Н.И. Краткие сведения о монастырях Волынской епархии,
в настоящее время не существующих // Волынские епархиальные ведомос-
ти. – 1867. – № 5 (Часть неофициальная).
20. Українська література XIV – XVI століть. – К.: наукова думка,
1988. – С. 167 – 184.
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
35
21. Фотинский О. Материалы для истории монастырей и церквей
Во лынских. У кн.: Волынский историко-археологический сборник. – Жи-
томир, 1900. – Вып. 2.
22. Яковенко Н. Цікавий документ // Жовтень, 1985. – № 2. – С. 128.
23. Monografia XX. Sanguszków oraz innych potomków Lubarta-Fedora
Olgerdowicza X. Ratnenskogo / Opracowałі Z. L. Radziminski, B. Gorczak. –
Łwów, 1906. – T. 3: Gałąź Koszyrska. – S. 84.
Сергій горін (Київ, Україна) Заповіти як джерело дослідження історії
монастирів Волині XVI–першої половини XVII ст.
У статті на прикладах монастирів Луцького повіту Волинського воє-
водства простежується роль заповітів у дослідженнях з історії монастирів.
наведений перелік відомих нам тестаментів засвідчує їхнє значення як
одного з найважливіших джерел щодо пожертв монастирям і поховань у
них. наукова інтерпретація цих та інших свідчень у заповітах дозволяє
краще зрозуміти різноманітні аспекти функціонування обителей.
Ключові слова: заповіт, монастир, Волинь, пожертви, поховання
Сергей горин (Киев, Украина) Завещания как источник исследова‑
ния истории монастырей Волыни XVI–первой половины XVII вв.
В статье на примерах монастырей Луцкого повета Волынского
воеводства рассматривается роль завещаний в исследованиях по истории
обителей. Приведенный перечень известных нам тестаментов показывает
их значение как одного из главных документальных источников о пожерт-
вованиях монастырям и захоронениях в них. научная интерпретация этих
и других свидетельств в завещаниях позволяет лучше понять различные
аспекты функционирования обителей.
Ключевые слова: завещание, монастырь, Волынь, пожертвования,
захоронения
Serhyi Horin (Kyiv, Ukraine) Testaments as a source of documental
evidences in study of history of Volhynia monasteries in the 16th – the first
half of the 17th centuries
The paper examines the role of testaments in research of the history of
monasteries. The list of the last wills, published by the author, shows their sig-
nificance as one of the most important sources of offerings to monasteries and
burials in them. The scientific interpretations of these and other evidences in
testaments allows us much better understand the various aspects of functioning
of abodes.
Key words: testaments, monasteries, Volyn′, offerings, burials
Сергій гОРІн. Заповіти як джерело дослідження...
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26980 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0076 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T09:33:45Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Горін, С. 2011-09-25T14:48:43Z 2011-09-25T14:48:43Z 2009 Заповіти як джерело дослідження історії монастирів Волині XVI – першої половини XVII ст. / С. Горін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (1). — К., 2009. — С. 19-35. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. XXXX-0076 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26980 У статті на прикладах монастирів Луцького повіту Волинського воєводства простежується роль заповітів у дослідженнях з історії монастирів. наведений перелік відомих нам тестаментів засвідчує їхнє значення як одного з найважливіших джерел щодо пожертв монастирям і поховань у них. наукова інтерпретація цих та інших свідчень у заповітах дозволяє краще зрозуміти різноманітні аспекти функціонування обителей. В статье на примерах монастырей Луцкого повета Волынского воеводства рассматривается роль завещаний в исследованиях по истории обителей. Приведенный перечень известных нам тестаментов показывает их значение как одного из главных документальных источников о пожерт- вованиях монастырям и захоронениях в них. научная интерпретация этих и других свидетельств в завещаниях позволяет лучше понять различные аспекты функционирования обителей. The paper examines the role of testaments in research of the history of monasteries. The list of the last wills, published by the author, shows their significance as one of the most important sources of offerings to monasteries and burials in them. The scientific interpretations of these and other evidences in testaments allows us much better understand the various aspects of functioning of abodes. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Джерела локальної історії середньовічної та ранньомодерної доби Заповіти як джерело дослідження історії монастирів Волині XVI – першої половини XVII ст. Завещания как источник исследования истории монастырей Волыни XVI–первой половины XVII вв. Testaments as a source of documental evidences in study of history of Volhynia monasteries in the 16th – the first half of the 17th centuries Article published earlier |
| spellingShingle | Заповіти як джерело дослідження історії монастирів Волині XVI – першої половини XVII ст. Горін, С. Джерела локальної історії середньовічної та ранньомодерної доби |
| title | Заповіти як джерело дослідження історії монастирів Волині XVI – першої половини XVII ст. |
| title_alt | Завещания как источник исследования истории монастырей Волыни XVI–первой половины XVII вв. Testaments as a source of documental evidences in study of history of Volhynia monasteries in the 16th – the first half of the 17th centuries |
| title_full | Заповіти як джерело дослідження історії монастирів Волині XVI – першої половини XVII ст. |
| title_fullStr | Заповіти як джерело дослідження історії монастирів Волині XVI – першої половини XVII ст. |
| title_full_unstemmed | Заповіти як джерело дослідження історії монастирів Волині XVI – першої половини XVII ст. |
| title_short | Заповіти як джерело дослідження історії монастирів Волині XVI – першої половини XVII ст. |
| title_sort | заповіти як джерело дослідження історії монастирів волині xvi – першої половини xvii ст. |
| topic | Джерела локальної історії середньовічної та ранньомодерної доби |
| topic_facet | Джерела локальної історії середньовічної та ранньомодерної доби |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26980 |
| work_keys_str_mv | AT goríns zapovítiâkdžerelodoslídžennâístoríímonastirívvoliníxviperšoípolovinixviist AT goríns zaveŝaniâkakistočnikissledovaniâistoriimonastyreivolynixvipervoipolovinyxviivv AT goríns testamentsasasourceofdocumentalevidencesinstudyofhistoryofvolhyniamonasteriesinthe16ththefirsthalfofthe17thcenturies |