Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.: виміри локальної демографічної історії
У статті аналізується потенціал генерального опису Малоросії, як 
 історико-демографічного джерела для вивчення населення гетьманщини 
 на різних територіальних рівнях. Розглядаються можливості вивчення 
 функціонування ранньомодерного соціуму як цілісної системи та окремих...
Saved in:
| Published in: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27007 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.: виміри локальної демографічної історії / І. Сердюк // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (1). — К., 2009. — С. 407-416. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860267645277831168 |
|---|---|
| author | Сердюк, І. |
| author_facet | Сердюк, І. |
| citation_txt | Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.: виміри локальної демографічної історії / І. Сердюк // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (1). — К., 2009. — С. 407-416. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| description | У статті аналізується потенціал генерального опису Малоросії, як 
історико-демографічного джерела для вивчення населення гетьманщини 
на різних територіальних рівнях. Розглядаються можливості вивчення 
функціонування ранньомодерного соціуму як цілісної системи та окремих 
її складових.
В статье анализируется потенциал Генеральной описи Левобережной Украины как историко-демографического источника для изучения населения Гетьманщины на разных территориальных уровнях. Рассматриваются
возможности изучения функционирования позднесредневекового социума как цельной системы и отдельных ее составляющих.
A potential of the General description of Little Russia is analyzed as
historical-demographic source for study of population of Hetmanschyna on different
territorial levels. Possibilities of study of the operation of the early-modern
society are considered as integral system and its separate components.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:02:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
407
Вивчення демографічної історії населення певного регіону потре-
бує залучення статистичних джерел та відповідних їхнім змісту й формі
історико-демографічних методик. Дослідники новітньої демографічної
історії проблем із джерелами відчувати не повинні, наприклад, дані пе-
реписів населення України 1989 і 2001 рр. на сьогодні доступні навіть в
електронному варіанті в мережі Інтернет [4]. Інша річ зі статистичними
джерелами середньовіччя й раннього нового часу. Закономірно, що за-
глиблюючись у минуле історик стикається із проблемою інтерпретації,
фрагментарністю статистичних джерел, а то і їх відсутністю взагалі.
Однак ранньомодерна доба пропонує українському дослідникові доволі
різноманітне коло джерел, які обліковують населення певного регіону чи
окремого населеного пункту й дозволяють вивчати його демографічні
характеристики1.
на теренах України з-поміж обліково-статистичних джерел
ХVІІІ ст. вирізняється генеральний опис Лівобережної України 1765–
1769 рр. – перепис населення й господарства, що проводився за указом
Катерини ІІ. Його організацією та проведенням на території гетьман-
1 Основними демографічними характеристиками населення в істо-
рич ній демографії вважається: статево-вікова структура населення (спів-
від но шення між населенням різного віку і статі), природній рух (на роджу-
ва ність, смертність, приріст), шлюбність (середній вік укладання шлю бу,
різ ниця у віці між подружжям, шлюбний ринок, співвідношення між тими
хто холостими / одруженими (заміжніми) / вдівцями (вдовами)), структура
і типологія сім’ї (наприклад, за поширеною сьогодні типологією П. Лас-
лета виділяють п’ять типів сім’ї), міграційні процеси, стан здоров’я насе-
лення.
Ігор СЕРДЮК
(Полтава, Україна)
Генеральний опис
Лівобережної України
1765 – 1769 рр.: виміри
локальної демографічної історії
408
щини займалася Друга Малоросійська колегія на чолі з президентом
колегії генерал-губернатором Петром Румянцевим [7, с. 4-5].
на думку вчених, перепис був найповнішим серед тих, що раніше
проводилися в гетьманщині [10]. Це не перебільшення, адже, напри-
клад, порівняння даних ревізії Стародуба 1764 р. з даними Румян-
цевського опису міста, явно на користь останнього, хоча б тому, що
ревізія не обліковувала жіноче населення, не вказувала стан здоров’я
переписаних осіб, тощо [16].
Матеріли опису локалізуються у фонді №57 Центрального держав-
ного історичного архіву України в м. Києві. Вони складають 969 книг
обсягом 300 – 1200 сторінок і містять інформацію необхідну для ви-
вчення демографічних характеристик населення 10-ти полків тогочасної
гетьманщини. Джерело вказує вік, сімейний стан, стан здоров’я, станову
приналежність, походження, родинні зв’язки, матеріальний стан і спосіб
заробітку на життя мешканців дворів, що переписувалися [7].
Ми не будемо зупинятися на докладній характеристиці змісту ге-
нерального опису, оскільки його потенціал, як історико-демографічного
джерела досліджувався нами окремо [13; 14]. Зауважимо лише, що існу-
ючі на сьогодні дослідницькі методики2 дозволяють вивчати (за даними
опису) наступні демографічні характеристики населення: статево-вікову
структуру, народжуваність, міграцію, різні аспекти шлюбності, типоло-
гію та структуру сім’ї, домогосподарства, стан здоров’я, антропоніміку,
такі явища, як дитинство, старість, вдівство, сирітство, тощо.
Форма організації перепису та його територіальні рамки дозволя-
ють вивчати тогочасний соціум, як цілісний об’єкт. У такому ракурсі
ми можемо говорити про суспільство певного міста, сотні, полку й зре-
штою, гетьманщини. Останній аспект потребує уточнення: населення
якої території обліковує джерело? Сучасна офіційна назва документу
„генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.” була введена
до широкого наукового обігу у 1959 р. з публікацією географічного по-
кажчика опису [7]. на нашу думку, така назва не відображає територію
охоплену описом, оскільки в другій половині ХVІІІ ст. поняття „Ліво-
бережна Україна” не вживалося. З іншого боку, територіальні рамки
опису не співпадають і з рамками Лівобережжя в сучасному значенні,
адже вони охоплюють територію Стародубського полку, яка сьогодні
2 наприклад, історико-демографічні методики французьких вчених
Л. ан рі та а. Блюма, конкретно генерального опису стосуються методики
ана лізу „одного переписного листа”, яким є обране нами джерело. Див.:
[1]
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
409
є частиною Російської Федерації, або Київський полк, який частково
належав до Правобережжя.
Для окреслення території опису, видається доцільним застосування
непопулярного в сучасній історіографії [6, с. 9] терміну „Малоросія”,
який уживався в офіційній документації, пов’язаній із проведенням
перепису. У такому випадку потрібно говорити про демографічні харак-
теристики населення (соціуму) Малоросії, як регіону. нагадаємо, що й
перші дослідники опису Дмитро Багалій [2] та Микола Василенко [4]
називали джерело генеральний (або Румянцевський) опис Малоросії.
Отже, територія Малоросії є найбільш узагальненим рівнем простору
охопленого джерелом, закономірно, що укладачі поділяли цей простір
відповідно до тогочасного адміністративно-територіального устрою:
на полки й сотні.
Такий поділ простору може співвідноситись із трирівневою мо-
деллю членування простору запропонованою французьким ученим
Фернаном Броделем. найвищим її рівнем є „провінція” – територія
яка була батьківщиною для людини середньовічного й постсередньо-
вічного суспільства (наприклад, у Франції це Савойя або Бургундія)
[3, с. 287-289].
Другим рівнем є „край” – територія зосереджена навколо якось
центру (міста), що являла собою певну економічну цілісність, а також
куль турну реальність. на рівні краю визначалися й певні адміністративні
функції, у Франції їх виконували бальяжі й сенешальства [3, с. 287].
Броделівський край певним чином може співвідноситься з полковим
рівнем, однак при цьому він не обов’язково дублює територію полку. Так
сучасний історик Дмитро Вирський як край у ХVІІ – ХVІІІ ст. виділяє
Кременчуччину – регіон, що локалізувався вздовж Дніпра, обмежений
на Лівобережжі нижніми течіями Сули та Ворскли, а на Правобереж-
жі – нижньою течією Тясмина й районом навпроти гирла Ворскли
[5, с. 247-249]. Отже, у досліджуваний нами період Кременчуччина
включала в себе польські землі Правобережжя, частково північ ново-
росії, південний захід Полтавського полку, південь Миргородського й
Лубенського полків.
Інший варіант виокремлення краю – Стародуб’є, уживаний до-
слідниками для позначення однієї з найбільших на теренах Російської
Імперії старообрядницьких колоній. Ті її поселення, які локалізувалися
в межах Стародубського та Чернігівського полків3, були об’єднані в
3 Стародуб’є – це частково ще й білоруські території, населені старо-
вірами.
Ігор СЕРДЮК. генеральний опис Лівобережної України 1765 – 1769 рр. ...
410
окрему адміністративну одиницю: “государеві описні малоросійські
розкольницькі слободи”. на основі історико-демографічного аналізу
даних генерального опису та матеріалів ІІІ й ІV ревізій Юрій Волошин
дослідив соціальні процеси в середовищі цієї особливої етноконфесій-
ної групи населення гетьманщини [6].
Простішим рівнем членування простору, за Ф. Броделем, є кантон –
містечко та ореол кількох залежних від нього сіл. Село повинно було
знаходитися від містечка, на такій відстані, щоб за день можна було
дістатися на ринок і повернутися назад. Для Франції середню площу
кантону вчений визначав у межах 170 кв. км. [3, с. 283-284], нескладні
підрахунки дають нам можливість уявити кантон, як містечко із села-
ми й хуторами в радіусі 7-8 км. Вочевидь середньостатистична сотня
займала більшу територію ніж французький кантон, однак зауважимо,
що Фернан Бродель уважав чим слабше заселений край, тим ширші
його кордони.
Початковим рівнем простору є „ізолят”4 – мінімальна одиниця
сільського населення, яка відповідала одному, або кільком селам,
пов’язаним між собою [3, с. .282].
Дані генерального опису дозволяють вивчати населення певної
території на будь-якому з названих рівнів, при цьому особливо ціка-
вим, з точки зору демографії, є вивчення особливостей демографіч-
них характеристик населення різних регіонів, міського і сільського
соціумів, переміщення населення у межах певної території, його
взаємодія.
Дослідження статево-вікової структури населення різних тери-
торій є перспективним для визначення впливу на нього голоду, недо-
роду, засух, епідемій, які в окремих регіонах проявлялися по-різному.
актуальним видається вивчення демографічної поведінки населення
4 “Ізолят” – демографічний термін, яким називають мінімальну
одиницю сільського населення, яка може вижити і відтворити себе, для
цього вона повинна нараховувати щонайменше 400 – 500 осіб. Як при-
клад, Ф. Бродель наводить аналіз географії шлюбів у п’яти селах Шама-
пані за сто років. З яких 56,3% – були укладені всередині конкретного
села, 12,5% – між мешканцями двох з п’яти сіл, з решти 31,2% шлюбів
абсолютна більшість не виходила за межі кола з радіусом 10 км. Див.:
[3, с. 284] аналогічні дослідження можна проводити і за даними гене-
рального опису, однак при цьому вони охоплюватимуть значно менший
хронологічний період.
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
411
„хліборобських” і „нехліборобських” районів5, відмінності якої може
проявлятися в різній мобільності, шлюбній поведінці (наприклад, у
різному шлюбному віці чи чисельності холостих осіб).
незважаючи на те, що генеральний опис складався для всіх деся-
ти полків, книги перепису окремих сотень до нашого часу збереглися
фрагментарно, або ж не дійшли взагалі. З лютого 1769 р. джерело
зберігалося в архіві Малоросійської колегії в глухові, документи ле-
жали у вологому підвалі. Уже в 1776 р. виявилось, що кілька в’язок
опису зогнило: Хорольської сотні Миргородського полку, Бакланської
й Шептаківської сотень Стародубського полку, першої Лубенської,
другої Пирятинської, другої Чигриндубравської, першої Сенчанської
та Лукомської сотень Лубенського полку. Частина матеріалів опису
Полтавського полку згоріла під час пожежі 1784 р. у глухові. [7, с. 9-10]
Це значно ускладнює вивчення населення окремих територій, або ж
робить його неможливим взагалі.
генеральний опис подає відомості про близько 3,5 тис. населених
пунктів гетьманщини, щоправда, він бере на облік не всіх їхніх меш-
канців, особливо це стосується міст. У містах було більше прийшлого
на певний (нетривалий) час люду: солдати на постої, торговці, тим-
часові наймити, злодії, жебраки, прочани, особи, які мали справи в
сотенних чи полкових правліннях, інші. на думку Олександра гуржія,
шляхи тогочасних міграцій теж проходили через міста, що збільшувало
чисельність тимчасової людності [8, с. 101]. Звичайно, що ці категорії
осіб не відображені в документі фіскального характеру, це потрібно
враховувати при обчисленні загальної кількості населення певного
міста чи села.
на рівні міста соціум можна розглядати як цілісний об’єкт, і як сис-
тему, що складається з багатьох підсистем – мікрогруп, які взаємодіяли
між собою. Такими мікрогрупами можуть бути міщани, як найбільш
стабільний елемент міського населення того часу [21, s.273], козаки,
посполиті, купці. генеральний опис указує етнічну приналежність
5 Основними хліборобськими районами Лівобережжя Є. Острась
називає: Переяславський, Лубенський, Миргородський, Полтавський, га -
дяць кий, Прилуцький, Київський, південні частини Чернігівського і
ні жинського полків. До них не належали: Стародубський полк, Чернігів-
ський і ніжинський полки (за виключенням їх Півдня). У цьому контексті
цікавим видається і поділ на степовий і лісовий регіони, межа між якими
проходила по лінії: глухів – ніжин – Київ. Див.: [11, с. 9, 15].
Ігор СЕРДЮК. генеральний опис Лівобережної України 1765 – 1769 рр. ...
412
окремих осіб, як то серби, волохи, великороси, греки, що дає можли-
вість вивчати демографічну поведінку етнічних мікрогруп в умовах
чужорідного етнічного середовища. наприклад, аналіз матеріалів
перепису греків ніжина засвідчив істотні відмінності демографічних
характеристик цієї мікрогрупи від решти населення міста, з одного
боку, і значний її вплив на характеристики та соціальні процеси місь-
кого соціуму загалом6 [15]. Зрештою, джерело виділяє окремі групи
маргіналізованого населення: як то старців і шпитальних жебраків,
поведінка яких визначалася не становою чи етнічною приналежністю,
а специфічним способом життя.
Основною ланкою (одиницею) перепису був двір або ж бездвірна
хата. наприклад, у чистовику опису Стародуба вони ретельно про-
нумеровані, указано їхнє розташування, переписані будівлі, і що осо-
бливо цінно для демографів, мешканці двору обох статей із вказівкою
всіх зазначених вище демографічних даних [18]. Ця інформація слугує
джерелом для вивчення особливостей функціонування домогоспо-
дарств. Прикладом (ймовірно єдиним) таких досліджень за даними
генерального опису є окремий розділ монографії Юрія Волошина. У
ньому автор розглянув населеність, середнє число мешканців, струк-
туру й типологію домогосподарств розкольницьких слобод Північної
гетьманщини [6].
У сучасній історичній науці існує усталена точка зору про те, що
до кінця ХVІІІ ст. на теренах Європи поняття сім’я й двір були тотож-
ними, зміст генерального опису це підтверджує [6, с. 214-215]. Вказівки
родинних зв’язків мешканців двору дозволяють вивчати існуючі типи
сімейної організації й співвідношення між ними, розміри сімей різних
типів, тощо. У цьому контексті актуальним видається порівняльний
аналіз співвідношення простих (нуклеарних) і складних сімей місько-
го й сільського населення, що дозволить зробити висновки про вплив
міського способу життя на сімейну організацію.
6 Основну її частку складали мігранти, серед яких переважали чоло-
віки віком 14 – 59 років. Тому серед греків чоловіків активного віку було
більше ніж у складі місцевого населення. Цим чоловікам не вистачало
наречених всередині грецької громади, і частина з них залишалися холос-
тими, або ж одружувалися з представницями українського населенням
ніжина. Такі одруження порушували баланс на місцевому шлюбному
ринку, тому у населенні ніжина було більше холостих чоловіків порів-
няно з іншими містами і менше незаміжніх дівчат шлюбного віку.
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
413
Поряд із сім’єю в історичній демографії традиційно вивчається
шлюбність. Існуючі на сьогодні історико-демографічні методики за да-
ними одного переписного листа (до такого виду облікової документації
належить генеральний опис) визначають середній шлюбний вік насе-
лення, вікову різницю між подружжям, тривалість шлюбу, поширення
повторних шлюбів, рівень остаточної безшлюбності. Важливими є
вказівки сімейного стану взятих на облік осіб, зокрема для неодружених
чоловіків застосовувався термін „хлопец” [17, арк. 135 зв.], „холост”,
для незаміжніх дівчат – „девка” („девица”) [18, арк. 400 зв.], для вді-
вців і вдів – „удов” [20, арк. 50 зв.], „удова ... (далі вказувалася станова
приналежність, походження, ім’я, прізвище її покійного чоловіка, а
потім вже ім’я самої вдови – І.С.) [19, арк. 7 зв.].
генеральний опис фіксує місце народження чоловіка й дружини,
їх станову й етнічну приналежність (напр.: „нации и веры греческой”)
[18, арк. 14 зв.]7. Ці відомості цінні для вивчення шлюбного ринку, по-
ширення міжстанових і міжетічничних шлюбів. наприклад, у ніжині
такі шлюби укладалися передусім греками й українськими дівчатами
[17; 20], у Переяславі [19] і Стародубі [18] помітними учасниками
шлюбного ринку були російські купці, відставні солдати сербських
гусарських полків, представники інших етносів.
Соціум, як система складається не лише з підсистем (мікрогруп,
про які ми говорили вище), а й із конкретних індивідів. Усереднені об-
числення демографічних коефіцієнтів, дають лише загальні уявлення
про існуючі рамки (коридор) демографічної поведінки конкретних
осіб. Однак ця поведінка була винятково індивідуальною й довільно
спрямовувалася в межах санкціонованого суспільством „коридору”, а
то й виходила за них. У багатьох випадках інформаційний потенціал
генерального опису, достатній для того, щоб реконструювати індивіду-
альну демографічну поведінку, висловити припущення щодо мотивів
її здійснення8.
7 Іноді вказівка етнічної приналежності в генеральному описі може
видаватися дещо курйозною, так у Переяславі жив „ полковой цилюрикъ
григорий Ярославский родимецъ нации нэмецкой города Вилны з
евреевъ”. Див.: [19, арк. 126зв.].
8 Прикладом такої реконструкції може бути історія переяславської
вдови Євдокії, яку ми спробували відновити за безпосередніми даними
опису і опосередкованими вказівками. Після смерті чоловіка Євдокія
залишилася одна з п’ятьма дітьми, але змогла вдруге вийти заміж уже
Ігор СЕРДЮК. генеральний опис Лівобережної України 1765 – 1769 рр. ...
414
Матеріали опису дають інформацію про світоглядні уявлення щодо
власного віку, дитинства, старості притаманні представникам ранньо-
модерного соціуму гетьманщини. наприклад такі дані, як вік чи стан
здоров’я записувалися зі слів узятих на облік осіб, тому відображають
„усне” їх сприймання властиве тогочасному суспільству.
Таким чином, слід констатувати, що генеральний опис є досить
інформативним джерелом, яке дозволяє вивчати різні особливості
функціонування тогочасного суспільства. Його зміст і форма відпові-
дають сучасним історико-демографічним методикам спрямованим на
дослідження основних демографічних характеристик ранньомодерного
суспільства. Дані характеристики можна вивчати на різних територіаль-
них рівнях, чи рівні різних мікрогруп, що були складовою соціальної
структури. Джерело надає можливість для спроб реконструкції стратегій
індивідуальної демографічної поведінки, містить інформацію про долю
окремих осіб. При цьому генеральний опис лише починає привертати
увагу істориків-демографів, тому його потенціал у цій сфері залиша-
ється нереалізованим.
Джерела та література
1. Анри Л. Методика анализа в исторической демографии / Л. анри,
а. Блюм; пер. с франц. С. Хока и Ю. Егоровой – М., 1997. – 207 с.
2. Багалей Д. генеральная опись Малороссии // Киевская старина. –
1883. – №11. – С. 402-432.
3. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм,
ХV – ХVІІІ вв. – Т.3.: Время мира / Пер. с франц. Л. Куббеля. – М., 1992. –
680 с.
4. Василенко Н. К вопросу о децентрализации наших исторических
архивов. – Судьба Румянцевской описи Малороссии // Киевская старина. –
1882. – №. 12. – С. 453-461.
через рік. Співставлення інформації про вік вдови, її матеріального стано-
вища з аналогічними даними про її нового чоловіка, нормами тогочасного
законодавства та цеховими правилами дозволяє припустити, що для обох
це був доволі вигідний альянс. „новий” чоловік, котрий до шлюбу був
козо різом, дістав місце у шевському цеху, яке успадкувала вдова, двір і
хату в Переяславі. Вдова, успадкувала місце в цеху, але, як жінка, не могла
займатися ремеслом, тому шлюб їй був необхідний, щоб прогодувати себе
і дітей. Це був єдиний повторний шлюб вдови з дітьми зафіксований у
описі Переяслава. Докладніше про цей сюжет див.: [12].
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
415
5. Вирський Д. Кременчуччина: кордони представлення, історіографія
та джерела // Регіональна історія України. Збірник наукових статей. 2007. –
Вип. 1. – С. 247-258.
6. Волошин Ю. Розкольницькі слободи на території Північної геть-
манщини у ХVІІІ ст. (історико-демографічний аспект). – Полтава: аСМІ,
2005. – 312 с.
7. генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр. Покажчик
населених пунктів. – К., 1959. – 185 с.
8. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVІІІ ст.:
кордони, населення, право. – К., 1996. – 222 с.
9. Дані переписів населення 1989 р. та 2001 р. [Електронний ресурс] –
Режим доступу: http://www.gmdh.net/pop/ustat5.htm; http://www.ukrstat.gov.
ua; http://www.ukrcensus.gov.ua
10. Когут З. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація
гетьманщини, 1760 – 1830. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://
litopys.narod.ru/coss5/koh06.htm
11. Острась Е.С. Врожайність зернових культур, хлібні ціни та за-
безпеченість населення хлібом в Лівобережній Україні в другій половині
ХVІІІ ст. – Донецьк, 2003. – 80 с.
12. Сердюк І. Вдівці і вдови у Румянцевському описі Переяслава (іс-
торико-демографічний аналіз) // Краєзнавство. – 2008. – №1-4. – С. 175–
181.
13. Сердюк І. Особливості відображення вікових категорій населення
Лівобережної України в Румянцевському описі Малоросії // Вісник Чер-
каського університету. Сер. „Історичні науки”. – Черкаси, 2008. – Вип.
133–134. – С. 55-62.
14. Сердюк І. Румянцевський опис Малоросії як джерело вивчення
демографічних характеристик міст гетьманщини // Історична пам’ять. –
2008. – № 3. – С. 144-152.
15. Сердюк І. Статево-вікова структура грецького населення ніжина
(за даними Румянцевського опису 1765 – 1769 рр.) // Південь України:
етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри : зб. наук.
праць ІІ Міжнар. наук.-практ. Конф., 10 – 11 квіт. 2009 р., Одеса / відп. ред.
М. І. Михайлуца. – Одеса, 2009. – С. 291-297.
16. Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі –
ЦДІаК України). – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19349.
17. ЦДІаК України. – Ф. 57. – Оп. 1. – Кн. 39.
18. ЦДІаК України. – Ф. 57. – Оп. 1. – Кн. 148а.
19. ЦДІаК України. – Ф. 57. – Оп. 1. – Кн. 278.
20. ЦДІаК України. – Ф. 57. – Оп. 1. – Кн. 341.
Ігор СЕРДЮК. генеральний опис Лівобережної України 1765 – 1769 рр. ...
416
21. Warszawa w latach 1526 – 1795 / [Bogucka M., Kwiatkowska M.,
Kwiatkowski M., i in.] ; pod red. S. Kieniewicza. – Warszawa: „Panstwowe
wydawnictwo naukowe”, 1984. – 672 s.
Ігор Сердюк (Полтава, Україна) Генеральний опис Лівобережної
України 1765–1769 рр.: виміри локальної демографічної історії
У статті аналізується потенціал генерального опису Малоросії, як
історико-демографічного джерела для вивчення населення гетьманщини
на різних територіальних рівнях. Розглядаються можливості вивчення
функціонування ранньомодерного соціуму як цілісної системи та окремих
її складових.
Ключові слова: Генеральний опис, демографічні характеристики,
джерело, населення, територія
игорь Сердюк (Полтава Украина) Генеральная опись Левобережной
Украины 1765–1769 гг.: измерения локальной истории
В статье анализируется потенциал генеральной описи Левобережной
Украины как историко-демографического источника для изучения населе-
ния гетьманщины на разных территориальных уровнях. Рассматриваются
возможности изучения функционирования позднесредневекового социума
как цельной системы и отдельных ее составляющих.
Ключевые слова: Генеральная опись, демографические характерис-
тики, источник, население, территория
Ihor Serdyuk (Poltava, Ukraine) The General description of the Left‑
bank Ukraine 1765–1769 years: the level of local demographic history
A potential of the General description of Little Russia is analyzed as
historical-demographic source for study of population of Hetmanschyna on dif-
ferent territorial levels. Possibilities of study of the operation of the early-modern
society are considered as integral system and its separate components.
Key words: General description, the demographical characteristics, source,
population, territory
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27007 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0076 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:02:35Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сердюк, І. 2011-09-26T17:46:52Z 2011-09-26T17:46:52Z 2009 Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.: виміри локальної демографічної історії / І. Сердюк // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (1). — К., 2009. — С. 407-416. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. XXXX-0076 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27007 У статті аналізується потенціал генерального опису Малоросії, як 
 історико-демографічного джерела для вивчення населення гетьманщини 
 на різних територіальних рівнях. Розглядаються можливості вивчення 
 функціонування ранньомодерного соціуму як цілісної системи та окремих 
 її складових. В статье анализируется потенциал Генеральной описи Левобережной Украины как историко-демографического источника для изучения населения Гетьманщины на разных территориальных уровнях. Рассматриваются
 возможности изучения функционирования позднесредневекового социума как цельной системы и отдельных ее составляющих. A potential of the General description of Little Russia is analyzed as
 historical-demographic source for study of population of Hetmanschyna on different
 territorial levels. Possibilities of study of the operation of the early-modern
 society are considered as integral system and its separate components. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Джерела локальної історії ранньомодерної доби Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.: виміри локальної демографічної історії Генеральная опись Левобережной Украины 1765–1769 гг.: измерения локальной демографической истории The General description of the Left-bank Ukraine 1765–1769 years: the level of local demographic history Article published earlier |
| spellingShingle | Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.: виміри локальної демографічної історії Сердюк, І. Джерела локальної історії ранньомодерної доби |
| title | Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.: виміри локальної демографічної історії |
| title_alt | Генеральная опись Левобережной Украины 1765–1769 гг.: измерения локальной демографической истории The General description of the Left-bank Ukraine 1765–1769 years: the level of local demographic history |
| title_full | Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.: виміри локальної демографічної історії |
| title_fullStr | Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.: виміри локальної демографічної історії |
| title_full_unstemmed | Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.: виміри локальної демографічної історії |
| title_short | Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.: виміри локальної демографічної історії |
| title_sort | генеральний опис лівобережної україни 1765–1769 рр.: виміри локальної демографічної історії |
| topic | Джерела локальної історії ранньомодерної доби |
| topic_facet | Джерела локальної історії ранньомодерної доби |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27007 |
| work_keys_str_mv | AT serdûkí generalʹniiopislívoberežnoíukraíni17651769rrvimírilokalʹnoídemografíčnoíístoríí AT serdûkí generalʹnaâopisʹlevoberežnoiukrainy17651769ggizmereniâlokalʹnoidemografičeskoiistorii AT serdûkí thegeneraldescriptionoftheleftbankukraine17651769yearstheleveloflocaldemographichistory |