Розрахунки підприємств за операціями придбання: економіко-правовий зміст

Розглянуто економіко-правову сутність процесів придбання, заготівлі, постачання, у зв’язку з чим визначено види договорів, пов’яза-них із надходженням активів на підприємство, ознаки, які суттєво вирізняють договори поставки від договорів купівлі-продажу; розкрито суб’єкти процесу придбання та догов...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Орлов, І.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2010
Теми:	Економічні аспекти промислового виробництва
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27042
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Розрахунки підприємств за операціями придбання: економіко-правовий зміст / І.В. Орлов / Економіка пром-сті. — 2010. — № 4. — С. 156-168 — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859613664438386688
author	Орлов, І.В.
author_facet	Орлов, І.В.
citation_txt	Розрахунки підприємств за операціями придбання: економіко-правовий зміст / І.В. Орлов / Економіка пром-сті. — 2010. — № 4. — С. 156-168 — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Розглянуто економіко-правову сутність процесів придбання, заготівлі, постачання, у зв’язку з чим визначено види договорів, пов’яза-них із надходженням активів на підприємство, ознаки, які суттєво вирізняють договори поставки від договорів купівлі-продажу; розкрито суб’єкти процесу придбання та договірних відносин, а також наголошено на проблемі використання взаємозв’язку між категоріями “розрахунки”, “зобов’язання” та “заборгованість”. Ключові слова: придбання, розрахунки, заборгованість, договори, зобов’язання. Рассмотрены экономико-правовая сущность процессов приобретения, заготовки, поставки, в связи с чем определены виды договоров, связанных с поступлением активов на предприятие, признаки, которые существенно отличают договоры поставки от договоров купли-продажи; раскрыты субъекты процесса приобретения и договорных отношений, а также отмечена проблема использования взаимосвязи между категориями "расчеты", "обязательства" и "задолженность ". Ключевые слова: приобретение, расчеты, задолженность, договоры, обязательства. The paper focuses on the economic and legal content of the processes of enterprise’s acquisition, preparation, delivery. In this regard the types of agreements connected with assets receipts are defi-ned, as well the attributes which differ much from those of purchase-sale agreements. Subjects of acquisition and agreement relations are described. The problem of the relationship between such categories as “payments”, obligations”, and “debt” is identified. Keywords: acquisition, payments, debt, agreement, obligations.
first_indexed	2025-11-28T16:38:44Z
format	Article
fulltext	І.В. Орлов РОЗРАХУНКИ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ОПЕРАЦІЯМИ ПРИДБАННЯ: ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ЗМІСТ У процесі господарської діяльності підприємства вступають у взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт чи послуг із метою забезпечення їх безперервного функціонування. Основними наслідками проведення господарських операцій є виникнення зобов’язань, що призводить до появи кредиторської заборгованості, у тому числі перед постачальниками та підрядниками. Негативні явища у вітчизняній економіці (зокрема, її тінізація) значно погіршують розрахункову дисципліну суб’єктів господарювання та створюють проблеми платежів. Економісти вважають, що тінізація економіки України набула тотального характеру й оцінюється окремими експертами та дослідниками в обсязі 60% ВВП. Більшість експертів вважає, що 25-50% обороту приватних підприємств не відображені в документах бухгалтерського обліку (тіньовий оборот). На їх думку, рівень тінізації залежить від того, що це за підприємство, “хто за ним стоїть”. У більшості малих підприємств “тінь” сягає 80-90% [13]. У таких умовах господарювання на перший план підприємства висувають задоволення власних потреб і порушують виконання фінансових зобов’язань перед партнерами. Такі явища негативно відображаються на розвитку економіки України та потребують пошуку шляхів для їх усунення. Метою статті є вивчення економічної сутності процесів придбання, заготівлі, постачання, поставки тощо; завдань, видів та етапів розвитку процесу постачання; інструментів взаємодії підприємства і постачальника, зокрема договірних відносин. Розрахунки з постачальниками та підрядниками виникають унаслідок договірних відносин, що опосередковують процес придбання, відповідно детального аналізу потребує цей процес. Поняття “придбання” значно ширше понять “заготівля”, “постачання”, оскільки для створення запасів цінностей підприємство має їх придбати. На підприємстві здійснюються операції з постачання, які забезпечують діяльність оборотними засобами, необхідними для досягнення основної мети створення підприємства – одержання прибутку. Досить часто під процесом постачання розуміють поставку та заготівлю цінностей. Відповідно “поставка” означає передачу одним суб’єктом економічних відносин іншому на певних умовах товарно- матеріальних цінностей. Постачання розглядається як процес передачі товарів одним суб’єктом господарювання іншому. Терміни “поставка” та “постачання” вживаються переважно як синоніми. Поняття “процес постачання” доцільно вживати, коли йдеться про підприємство-постачальника, який організовує цей процес і задовольняє потреби споживача. Під постачанням слід розуміти динамічний процес руху цінностей від однієї сторони іншій, “поставка” відображає статику і стосується моменту часу, у який відбувається передача цінностей. Термін “заготівля” можна розглядати як процес, що полягає в забезпеченні безперервності діяльності суб’єкта господарювання через акумулювання засобів виробництва на складах. Підприємство самостійно досліджує фактори зовнішнього середовища, наявні на ринку ресурси, знаходить постачальників. Для того, щоб здійснювати будь-яку діяльність, суб’єкт господарювання, насамперед, має здійснити ряд активних дій щодо налагодження зв’язків із зовнішнім середовищем із приводу руху цінностей – як надходження, так і їх вибуття. Налагодження таких зв’язків та їх надійне функціонування забезпечують підприємству успішну та прибуткову діяльність. Оскільки процес заготівлі передбачає формування запасів на майбутнє, він пов’яза- ний із нагромадженням активів. Разом із цим щодо необоротних засобів вживання такого терміна є недоцільним, оскільки виробниче підприємство не утримує, наприклад, основні ___________________________ © Орлов Ігор Віталійович – кандидат економічних наук, професор. Житомирський державний технологічний університет. ISSN 1562-109X засоби на складах із метою їх експлуатації через декілька років. Відповідно поняття заготівлі стосується оборотних активів – запасів, наявність яких має забезпечувати безперервність виробничого процесу. Суб’єкт господарювання отримує необхідні засоби в результаті їх придбання чи обміну, що створює процес руху ресурсів. Звідси, придбання можна визначити як процес руху цінностей від підприємства- продавця до підприємства-покупця, що виконання договірних умов і задоволення потреб сторін економічних відносин. Основне завдання процесу постачання полягає в забезпеченні потреб виробничого процесу в ресурсах – сировині, матеріалах, паливі, тарі, запасних частинах, малоцінних і швидкозношуваних предметах тощо. Таким чином, процес постачання предметів праці є важливою передумовою здійснення основної діяльності підприємства. Цей процес має відбуватися безперервно й рівномірно, оскільки надлишок або нестача цінностей негативно впливає на кінцевий результат господарської діяльності [5, 408]. Процес постачання еволюціонував із точки зору зміни цільових показників та використання нових методів обслуговування покупців (табл. 1) [10, 34]. Таблиця 1 Етапи розвитку процесу постачання Етапи Цільові показники Методи і концепції, які використовуються До 1975 р. – постачання, орієнтоване на виконання замовлень кількість і ціна дослідження ринку постачання; розміщення замовлень на матеріали 1975-1985 рр. – інтегроване матеріально-технічне постачання витрати і якість маркетинг постачання; аналіз вартості і стандартизація; “пошук глобальних джерел” 1985-1995 рр. – управління постачанням загальні витрати на володіння вартістю; термін виведення продукту на ринок; гнучкість аутсорсинг і рішення “виробляти або купувати”; передчасне визначення обсягів закупівель у постачальників; “точно у строк”; логістика постачання 1995 р. – теперішній час – зовнішнє управління ресурсами вартість підприємства і спроможність до змін управління мережами і кооперативними об’єднаннями; створення команд, що діють спільно; управління постачальниками; електронне постачання Із даних табл. 1 простежується стрімкий розвиток процесу постачання та перетворення його з функції поставки, орієнтованої на виконання замовлень, на функцію здійснення стратегічної взаємодії у сфері постачання, що істотно впливає на успіх підприємницької діяльності й потребує використання відповідного інструментарію управління. Постачання може здійснюватись із певними особливостями, що розкриваються у видах постачання (табл. 2) [6, 153]. У свою чергу, можна виділити фактори, що впливають на вибір постачальника: 1) умови платежу; 2) цінова конкурентоспроможність; 3) гарантійні строки; 4) географічне місце розташування; 5) ремонт і післяпродажне обслуговування; 6) відповідність продукції постачальника стандартам якості; 7) виробнича потужність та обсяги випуску продукції за останні роки; 8) можливість закупівель безпосередньо у виробників або оптовиків. Рішення з постачання приймаються в умовах, коли змінюються як зовнішні фактори господарювання (економічні, політичні, соціальні, культурні, технічні, законодавчі, юридичні, ринок, кон’юнктура, пропозиція), так і внутрішні (план постачання і завдання, зв’язки підприємства, взаємовідносини з Таблиця 2 Види постачання Види Характеристика Поставка Особливий вид купівлі-продажу: оплачувана передача товарів продавцем (постачальником) покупцеві (замовникові) Поставка відфактурована Поставка, що є наслідком реально здійсненої угоди, за якою виписано та подано покупцеві товарний документ (рахунок із переліком, відправленого товару чи наданих послуг із зазначенням їх вартості, дати виписування, назви й адреси продавця і покупця, іншими даними) Поставка негайна Умова угоди купівлі-продажу, за якою куплений товар передають покупцеві безпосередньо після укладання угоди Поставка невідфакту- рована Надходження матеріальних цінностей на підприємство (до організації, установи) без рахунків постачальників, їх оприбутковують за актами приймання. Після надходження документів постачальників записи сторнують і показують фактичну вартість поставки Постачання складське Форма матеріально-технічного постачання, за якої надходження продукції від підприємства-виробника до підприємства-споживача здійснюється через бази та склади постачально-збутових організацій. Складське постачання зумовлює для підприємства-споживача додаткові витрати, пов’язані з переробкою та зберіганням товарів на складах Постачання транзитне Форма матеріально-технічного постачання, за якої підприємство-виробник здійснює поставки безпосередньо підприємству-споживачеві, не використовуючи баз та складів постачально-збутових організацій. На відміну від складського постачання, транзитне постачання забезпечує скорочення часу перебування засобів виробництва у сфері обігу, зниження витрат на завантажувально-розвантажувальні роботи й на зберігання товарів на складах відділами, зміна асортименту), що породжує наявність проблеми й обмеження. Узагальнена схема інструментів взаємодії підприємства і постачальника наведена на рис. 1 [31, 277-278]. До складу основних інструментів взаємодії постачальників та підприємств входять: політика зі складання програми постачання: розподіл об’єктів постачання за видами, властивостями та якостями; створення стратегії пошуку джерел: використовуючи такі змінні показники, як: постачальник (безконкурентний, або монопольний, єдиний, два постачальники, декілька постачальників); строк поставок (зі складу відповідно до попиту, “точно у строк”); суб’єкт постачання (один, декілька) і масштаб постачання (локальне, глобальне), відділ постачання розробляє власну стратегію пошуку джерел; цінова політика та політика у сфері договірних відносин: готовність постачальників та клієнтів обмінюватися товарами визначається ціною, кількістю, якістю й договірними умовами. Відділ постачання створює між суб’єктами господарських відносин такі взаємозв’язки, які дозволяють оптимально використовувати можливості, надані ринком; політика у сфері комунікацій: відділ постачання має забезпечувати отримання інформації й передавати її далі. Отже, відділ постачання володіє зовнішньою та внутрішньою інформацією, стежить за контактами із клієнтами, створенням іміджу й постачальницькою рекламою. Він бере активну участь у дослідженні ринку постачання; організаційна структура відділу постачання, що безпосередньо впливає на: якість інформаційних потоків між підприємством і ринком постачання; управління внутрішніми взаємовідносинами відділу постачання з такими підрозділами підприємства, як відділ науково-дослідних і конструкторських розробок, виробничими підрозділами, відділом маркетингу; можливість реагувати на обсяги попиту; реалізацію переваг консолідації; структура управління відносинами з постачальниками: зі зростанням значення і стратегічних завдань постачання на перший план висуваються постачальники й управлін- Рис. 1. Інструменти взаємодії підприємств у сфері постачання ня відносин із ними. Організація та управління відносинами з постачальниками ґрунтуються на цілому ряді стратегічних дій (розробці політики відносин із постачальниками, маркетинг зі зворотним зв’язком, концепції впливу на постачальників, маркетинг партнерських відносин із постачальниками). Процес постачання можна віднести за ознаками до лінійного бізнес-процесу на малих підприємствах, оскільки, якщо підприємство має незначні обсяги діяльності, у такому випадку наявність лише відділу постачання може задовольнити потреби в управлінні рухом виробничих запасів від постачальників (рис. 2). Об’єкт постачання (що купувати?) Ринок постачання (де купувати?) Постачальник (у кого купувати?) Політика зі складання програми постачання Створення стратегії пошуку джерел постачання Цінова політика і політика у сфері договірних відносин Організаційна структура відділу постачання 1 2 3 5 Політика у сфері комунікацій Структура управління відносинами з постачальниками 6 4 Бухгалтерська службаКерівник Відділ постачання (менеджер із постачання) Пошук постачальників Організація процесу постачання Контроль на рівні виконання постачальником умов договору Умовні позначення: функції відділу постачання; підзвітність відділу постачання Рис. 2. Лінійний бізнес-процес постачання на малих підприємствах Відповідно менеджер із постачання надає звітність як керівництву підприємства, так і бухгалтерській службі для здійснення ними своїх функцій і контролю за діяльністю відділу постачання. У випадках, коли підприємство має розгалужену організаційну структуру та значні обсяги діяльності, відділу постачання досить складно врахувати всі сторони постачальницького процесу. У такому разі відділ постачання може делегувати свої повноваження іншим структурним підрозділам за центрами відповідальності (рис. 3). Бухгалтерська службаКерівник Відділ роботи з постачальниками Відділ організації процесу постачання Відділ контролю за виконанням умов договорів Відділ постачання (менеджер із постачання) Умовні позначення: безпосереднє підпорядкування та звітність; інтерпретація отриманої звітності від нижчих відділів адміністративної ланки управління Рис. 3. Функціональний бізнес-процес постачання на великих підприємствах Відділи, які підпорядковуються відділу постачання, опосередковано звітуються перед керівництвом підприємства. Розмежування обов’язків та завдань кожного структурного підрозділу, забезпечує ефективну організацію роботи всього підприємства, оскільки кожен відділ, будучи окремим центром відповідальності, буде прагнути поліпшити діяльність у межах своїх повноважень. Інструментарій стратегічного управління постачанням має чотири важелі. Це відповіді на питання: що? (об’єкт постачання), де? (ринок постачання) і у кого? (постачальник) і на яких умовах? (умови придбання). Звідси центральним питанням процесу постачання є розрахункові операції з постачальниками та підрядниками. Процес постачання полягає в тому, що підприємство укладає договори з постачальниками на необхідні йому фактори виробництва, організовує їх доставку та складування, перераховує кошти постачальникам за отримані цінності [10, 34]. Заборгованість у бухгалтерському обліку підприємства відображається як наслідок його цивільних зобов’язань, що виникають у результаті визначеної домовленості. Домовленість, оформлена договором, є визначеною дією суб’єктів, які беруть у ній участь (юридичних чи фізичних осіб), результатом якої є виникнення товарних і грошових зобов’язань. Договір зобов’язує одну сторону – кредитора – надати певні цінності або виконати роботи та послуги належної якості (товарна частина угоди), а іншу сторону – дебітора, – оплатити в установлений договором термін виконані першою стороною зобов’язання (грошова частина угоди) [15, 320]. Питання договірних відносин є актуальним у юридичній практиці, про що свідчать захищені із цієї проблематики дисертації таких дослідників, як Н.М. Процьків [23] (2003 р.), А.М. Блащук [2] (2006 р.), В.М. Черешнюк [30] (2007 р.), О.І. Міхно [18] (2007 р.). Питаннями сутності договорів займалися не лише фахівці правової сфери, а й дослідники з бухгалтерського обліку: Ю.В. Болотова [3], М.І. Брагінський [4], Ю.А. Доманін [11], І.В. Кладова [14], Ю.В. Кольцов [16], А.Н. Медведєв [17], С. Новіков [20], О.М. Петрук [22], К.В. Романчук [24]. Питанням договірної роботи в наукових дослідженнях приділяється багато уваги, що зумовлене значним розвитком економічних відносин між суб’єктами господарювання. У колишньому СРСР договори, які пов’язували між собою головних учасників господарського обороту, а точніше державні, кооперативні та інші громадські організації, укладалися для виконання планових актів. Волевиявлення контрагентів у таких договорах складалося під прямим чи опосередкованим впливом отриманих від державних органів завдань [1, 74]. В умовах ринкових відносин договір є основним юридичним актом, з якого випливають зобов’язальні правовідносини. Він є головним засобом регулювання товарно-грошових зв’язків, що визначають зміст правовідносин та обов’язки їх учасників. Загальні положення договорів, умови і порядок укладання, внесення змін та розірвання передбачені в Цивільному та Господарському кодексах України. Господарський кодекс України проголошує “свободу договорів” і створює необхідні гарантії для її здійснення [10, 34]. Відповідно до ст. 179 ГКУ при укладанні договорів сторонами враховують- ся принципи визначення змісту договору (рис. 4). Вільне волевиявлення (свобода договору) Принципи визначення змісту договору Примірний договір Типовий договір Договір приєднання Рис. 4. Принципи визначення змісту договору Наведені принципи базуються на таких положеннях: вільне волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірний договір, рекомендований органом управління суб’єкта господарювання для використання при укладанні договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типовий договір, затверджений Кабінетом Міністрів України, іншим органом державної влади, чи у випадках, передбачених законодавством, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договір приєднання, запропонований однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти в разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. На будь-якому ефективно функціонуючому підприємстві процеси укладання договорів відбуваються постійно. Вони формують залежність підприємства від навколишнього середовища та забезпечують безперебійність його діяльності. Функціонування підприємства може розглядатися як набір договорів між суб’єктами, які тим чи іншим чином причетні до його роботи. Ці договори можуть бути різними: явними або неявними, короткостроковими або довгостроковими [28, 13]. Одним із видів договірних відносин є купівля-продаж, коли одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Товаром за договором купівлі-продажу можуть бути будь-які речі з дотриманням правил, передбачених ЦКУ. Договір може бути укладений на купівлю- продаж товару, що є в наявності у продавця в момент укладання договору, а також товару, що буде створений чи придбаний продавцем у майбутньому. У договорі купівлі-продажу, крім зобов’язань передати у власність покупця товар та одержати за нього визначену договором ціну, наводяться вимоги до якості, умов постачання, визначається порядок розрахунків, відповідальність сторін тощо. Договір купівлі-продажу має такі властивості: двосторонність, оскільки кожна сторона, що бере участь у відносинах, набуває відповідних прав та обов’язків; платність, що випливає із самої сутності такого договору. У випадках, коли одна сторона передає іншій будь-яке майно на безоплатній основі, такий договір не можна вважати договором купівлі-продажу; консенсуальність (процесу укладання договорів передує згода сторін вступати в такі економічні відносини, вони доходять спільної згоди щодо своїх прав та обов’язків); каузальність (правова основа має розкриватися змістом договору). Такі властивості як платність, двосторонність та консенсуальність притаманні також і договору поставки. Метою договору купівлі-продажу є отримання права власності або повного господарського ведення будь-якого майна однією стороною та ціни цього майна – іншою. Основною ознакою договору купівлі- продажу є перехід майна у право власності покупця. Важливим фактом у господарському житті підприємства є визначення моменту переходу права власності, у який виникнення права власності на майно в одного суб’єкта супроводжується одночасним припиненням цього права в іншого суб’єкта. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, тобто вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Також до передачі майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно. Разом із цим є випадки, коли обов’яз- ковим є нотаріальне засвідчення договорів або обов’язкова реєстрація в органах державної влади. У такому випадку право власності на майно за договором виникає в набувача з моменту такого засвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не засвідченого нотаріально, дійсним, або з моменту державної реєстрації договору. Вітчизняним законодавством передбачається можливість укладання договору поставки, коли продавець (постачальник) зобов’язується передати в установлений строк товар у власність покупця з метою використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Порівняльна характеристика договору поставки з договором купівлі-про- дажу наведена в табл. 3. Будь-яка сторона договірних відносин може виступати боржником або кредитором. Це залежить від того, що сторона планує отримати в результаті укладання договору: дохід чи блага, необхідні для ведення діяльності. У договорі поставки особливою умовою є те, що отримані за ним активи не мають використовуватися для власних потреб, а тільки для ведення господарської діяльності. Таким чином, при виконанні договору поставки дотримується принцип бухгалтерського обліку – автономності. Таблиця 3 Порівняння договорів купівлі-продажу та поставки Ознаки Процес купівлі-продажу Процес поставки Підстава, виникнення відносин Договір купівлі-продажу Договір поставки Сторони економічних відносин Продавець, покупець1 Продавець (постачальник), покупець Предмет відносин Товар (майно), майнові права, право вимоги Товар Призначення отриманого товару Не визначається Лише на господарські потреби суб’єкта господарювання Виконання зобов’язань2 Визначається договором Визначається договором 1 Суб’єкти договірних відносин не обов’язково мають займатися господарською діяльністю. 2 Якщо у договорі не визначено чітких строків, або зазначеного посилання на подію, виконання зобов’язання має відбутися одразу після здійснення цієї події. У разі, якщо така умова відсутня, кредитор має право вимагати в будь-який строк виконання боржником своїх зобов’язань. Боржник, у свою чергу, після одержання вимоги в 7-денний строк має виконати своє зобов’язання, якщо законодавством не передбачено негайного виконання. Процеси купівлі-продажу й поставки мають відмінності, які відображаються в договорах, якими оформлюють ці процеси (рис. 5). Договір купівлі-продажу Може застосовуватися в будь-якій сфері, незабороненій законом, зокрема для задоволення особистих потреб; як правило, носить неплановий характер О зн ак и С фе ра за ст ос ув ан ня С то ро ни до го во ру Можуть бути всі учасники цивільних відносин (громадяни юридичні особи, держава) за наявності у них повної дієздатності Визначений родовими або інди- відуально визначеними ознаками продукції, вироби з найменуванням, вказаним у Може використовуватися лише в господарській діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим використанням; має, як правило, плановий характер Договір поставки Суб’єкти, що здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до чинного законодавства Різновиди майна, зокрема майнові права, право вимоги (якщо ця вимога не має особистого характеру) Договори П ре дм ет до го во ру Рис. 5. Ознаки договорів купівлі-продажу та поставки Ознакою, яка суттєво вирізняє договір поставки від договору купівлі-продажу, є цільове використання набутого в результаті таких відносин майна. Постачання, яке здійснюється за цим договором, має плановий характер, відбувається у строки, що часто не притаманно процесу купівлі- продажу. У будь-яких договірних відносинах особливе значення має момент переходу права власності, що є необхідною умовою процесу купівлі-продажу. При переході права власності мають дотримуватися такі умови [25]: наявність права на майно, що передається, у його відчужувача; наявність договору; здійснення факту реалізації такого наміру. Важливим питанням процесу постачання за укладеними договорами є терміни й порядок постачання. Якщо договором передбачене постачання окремими партіями протягом терміну дії договору, але періоди поставок не визначені, постачання має здійснюватися рівномірними партіями помісячно, якщо інше не передбачено чинним законодавством, випливає із сутності зобов’язань чи звичаїв ділового обігу [28]. Окрім розглянутих особливостей договорів купівлі-продажу й поставки в господарській діяльності можуть використовуватися й інші види договорів, пов’язані з надходженням на підприємство активів (рис. 6). Рис. 6. Договори, пов’язані з надходженням активів на підприємство Договори на разове постачання однора- зовим погодженням, що передбачає постачання визначеної кількості товару на певну дату, строк та період часу. Після виконання сторонами своїх зобов’язань юридичні відносини припиняються. Такі Бартерні угоди Просте компенсацій не погодження Договори на разове постачання Договори з періодичним постачанням Договори постачання комплектного обладнання Договір підряду Види договорів договори можуть мати малі та тривалі строки поставки. Основною відмінністю договору за періодичним постачанням є те, що постачання здійснюється регулярно протягом установленого в договорі строку. Особливість договору постачання комплектного обладнання полягає в тому, що постачальник несе відповідальність за організацію, повну комплектацію, якість та своєчасність поставки. Постачання може відбуватися також за бартерних угод, що передбачають товарообмінні та компенсаційні погодження при обміні однієї кількості товару на інший. Відмінністю простого компенсаційного погодження від товарообмінної угоди є значна кількість ТМЦ, що виступають об’єктами господарських відносин. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт або на виконання іншої роботи з передачею її результату замовнику [29]. Також важливим є погашення заборгованості, що є виконанням однією стороною своїх зобов’язань. За формою оплати договори класифікують на договори з оплатою у грошовій і товарній формі. Невід’ємною складовою процесу придбання та договірних відносин є його суб’єкти, зокрема постачальники та підрядники. Більшість авторів дотримуються думки, що постачальники – це підприємства (установи, організації), які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей, продукції. Ф.Ф. Бутинець зазначає, що постачальник, окрім забезпечення підприємства необхідними товарно- матеріальними цінностями, також може надавати послуги та виконувати роботи. Крім того, В.С. Сухарський вважає, що постачальник виступає виробником продукції, а В.П. Пантелеєв та О.С. Сніжко зазначають, що постачальник може виступати як її виробником, так і лише брати участь в обігу продукції. Більша частина авторів звертає увагу на те, що постачальниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи (В.Т. Бусел [8], Ф.Ф. Бутинець [7], С.В. Мочерний, В.П. Пантелеєв [12], О.С. Сніжко [21], О. Сліпушко [26], В.С. Сухарський [27]). У науковому розумінні доцільніше використовувати таке тлумачення: “постачальник” – це суб’єкт господарювання, який вводить в обіг товар чи безпосередньо бере в цьому участь, здійснюючи постачання товарно- матеріальних цінностей (необоротних активів, сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин тощо), надаючи послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо), і виконуючи роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо). Розкриваючи поняття “підрядник”, більшість дослідників вважає, що підрядник – це підприємство (установа, організація або особа), яка виконує будівельно-монтажні роботи для замовника за договором підряду. У науковому вжитку доцільніше використовувати таке визначення: “підрядник” – це будівельно-монтажна організація, яка виступає учасником будівництва, основною діяльністю якої є виконання і передача замовнику передбачених контрактом будівельних і монтажних робіт (спорудження будівель і споруд, здійснення їх реконструкції та капітального ремонту), виконаних на свій ризик і за обумовлену ціну в установлені строки. С.В. Міщук, Ю.П. Товпаш [19] звертають увагу на те, що існує проблема щодо використання взаємозв’язку між категоріями “розрахунки”, “зобов’язання” та “заборгованість” і зазначають, що поняття “розрахунки” та “зобов’язання” здебільшого містять посилання на “заборгованість”. Наведені поняття є пов’язаними між собою і відображають наявність постійних взаємовідносин з контрагентами, які є невід’ємними складовими господарської діяльності підприємства. Існують певні відмінності у трактуванні поняття “розрахунки” різними авторами. Так, Ф.Ф. Бутинець вважає, що розрахунки – грошові взаємовідносини, що виникають між підприємствами за операціями товарного та нетоварного характеру. С.В. Мочерний, В.П. Пантелеєв, О.С. Сніжко О.С. виділяють два варіанти тлумачення цього терміна й зазначають, що розрахунок – це сплата грошей за зобов’язаннями або документ, складений на основі розрахунку. Проведений аналіз поняття “заборгованість” виявив подібність поглядів авторів у трактуванні цього поняття. Так, зокрема, Ф.Ф. Бутинець, Г.Л. Вознюк, А.Г. Загородній, С.В. Мочерний, Г.О. Партин, О. Сліпушко вважають, що заборгованість – це сума фінансового зобов’язання чи грошового боргу, яка підлягає погашенню (поверненню) протягом певного терміну. Розкриваючи поняття “зобов’язання” Ф.Ф. Бутинець, А.Г. Загородній Г.Л. Вознюк, В.П. Пантелеєв, Г.О. Партин, О.С. Сніжко зазначають, що це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Інша група авторів (А.Б. Агеєва, Ю.Б. Агеєва, Г.Л. Вознюк, А.Г. Загородній, С.В. Мочерний, Г.О. Партин) стверджує, що зобов’язання – це правовідносини, відповідно до яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від такої дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання зобов’язань. С.В. Бичик трактує поняття зобов’язан- ня як договір, за яким одна сторона (борж- ник) зобов’язана здійснити на користь другої сторони (кредитора) певні дії або ж утриматися від них. Проте розглядати поняття зобов’язань як договору між двома сторонами є неприпустимим, оскільки зобов’язання відображають задокументовані відносини між різними суб’єктами і засвідчують заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Первинною ланкою економічних від- носин виступає заборгованість, яка внаслідок свого виникнення зумовлює наявність зо- бов’язань і необхідність проведення розра- хунків за ними. Тобто заборгованість визна- чає обсяг фінансового зобов’язання чи гро- шового боргу, який підлягає погашенню (по- верненню) протягом певного терміну й ви- магає проведення відповідних розрахунків. Під зобов’язаннями слід розуміти розрахункові взаємовідносини між підприємствами у процесі господарської діяльності в результаті чого виникають незакінчені розрахунки. Через зобов’язання одна особа (боржник) повинна здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити кошти чи утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язання. Порядок і форми розрахунків між постачальниками та підрядниками визначаються в господарських договорах (безготівкова, готівкова, бартер, закупівля у кредит чи з передоплатою). Розрахунки є важливою основою виконання зобов’язань, основною формою реалізації товарно- грошових відносин. Розрахунки проводяться шляхом готівкових або безготівкових перерахунків через установи банків. Готівку використовують в окремих випадках для розрахунків за товари та послуги. Між підприємствами, організаціями та фінансово- кредитними установами розрахунки здійснюються в безготівковій формі. Платежі шляхом безготівкових перерахунків через банк є основною формою розрахунків [9, 4]. Сутність безготівкової форми розрахунків полягає в тому, що платежі за товари та послуги, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів із рахунку платника на рахунок постачальника або одержувача коштів відповідною установою банку. Організація безготівкових розрахунків базується на таких принципах: платежі здійснюються до або після відвантаження продукції, виконання робіт, послуг або одночасно з ними; платежі здійснюються за згодою платника; покупець може відмовитися від оплати розрахункових документів (при обґрунтуванні вимоги згідно з інструкціями банків); платежі здійснюються за рахунок коштів платника або в установленому порядку за рахунок банківського кредиту; кошти на рахунок одержувача зараховуються лише після списання цих сум із рахунку платника. Розрахунки з постачальниками-нерези- дентами, які здійснюються в іноземній валюті, перераховуються в еквіваленті грошової одиниці України (гривні) за курсом, установленим НБУ для здійснення розрахунково-платіжних операцій. Безготівкові розрахунки різноманітні за видами та формами, що залежить від рівня економічного розвитку, банківської системи, методів регулювання грошового обігу, традицій, історично сформованих платіжних звичаїв та стереотипів. У сучасній практиці грошових розрахунків розвинених країн використовується велика кількість платіжних інструментів, але переважна роль відводиться автоматизованим безготівковим платежам. При побудові системи розрахунків підприємства необхідно виходити з вимог найбільшого наближення моменту здійснення платежу до моменту отримання продукції, товарів, послуг, недопущення утворення необґрунтованої кредиторської заборгованості, максимальної економії платіжних ресурсів для розрахунків та можливості забезпечення ефективного контролю за використанням грошових коштів та станом розрахунків із кредиторами. Дослідження проблеми економіко-пра- вового змісту операцій, пов’язаних із виконанням зобов’язань за операціями придбання, дозволило дійти таких висновків. 1. Розрахункові операції є одним із найбільш масових у діяльності суб’єктів господарювання. Найбільша кількість розрахункових операцій на підприємстві виникає у процесі придбання цінностей. Цей процес є основою проведення господарської діяльності, оскільки забезпечує підприємство необхідними факторами виробництва. Результатом процесу придбання є наявність та рух придбаних активів, що у процесі господарської діяльності виступають безпосередньою основою для здійснення виробництва. Процес придбання є комплексним яви- щем та включає процеси постачання та заку- півлі. У результаті дослідження економіко- правового змісту цих процесів установлено, що процес придбання пов’язаний із витрачанням коштів – для однієї сторони, та грошовими надходженнями – для іншої. Таким чином, в однієї зі сторін формуються доходи, а інша – несе витрати. Під “постачанням” слід розуміти безпосередньо рух цінностей від однієї сторони до іншої, “поставка” стосується моменту часу передачі прав власності на активи, що є об’єктом купівлі-продажу. Сутність “заготівлі” виявляється в забезпеченні безперервності діяльності суб’єкта господарювання через збір засобів виробництва на складах. Підприємства частіше здійснюють операції з постачання, оскільки, цей процес забезпечує діяльність оборотними засобами, необхідними для діяльності підприємства. 2. Для здійснення процесу придбання підприємство вступає з іншими учасниками ринку в економічні взаємовідносини, правовою основою яких є укладання договорів. Процес договірної роботи регулюється на рівні підприємства (мікрорівні) і на рівні держави через законодавчі акти (макрорівень). Процес придбання може ґрунтуватися на договорі постачання та договорі купівлі- продажу. Принципова різниця між цими договорами полягає у здійсненні постачання у встановлені сторонами строки та цільовому використанні майна, набутого в результаті укладання договору постачання, що найчастіше не притаманно процесу купівлі. Дослідження показало, що значку актуальність мають такі питання, як: відсутність єдності тлумачення понять “розрахунки”, “зобов’язання” та “заборгованість”; недосконалість документального оформлення операцій та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку; відсутність чіткого законодавчого регулювання окремих умов розрахунків із постачальниками та підрядниками. Література 1. Беликов О. Договорные отношения / О. Беликов // Экспресс анализ законодатель- ных и нормативных актов. – 2010. – № 5- 6 (735-736). – С. 74-79. 2. Блащук А.М. Припинення договірних зобов'язань у цивільному праві України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / А.М. Блащук. – К., 2006. – 195 с. 3. Болотова Ю.В. Существенные условия гражданско-правового договора для бухгалтерского и налогового учета / Ю.В. Болотова // Бухгалтерский учет. – 2002. – № 18. – С. 43-46. 4. Брагинский М.И. Хозяйственный до- говор: каким ему быть? / М.И. Брагинский. – М., 1990. – 176 с. 5. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: підруч. [для студентів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” ВНЗ] / Ф.Ф. Бутинець. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – 726 с. 6. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: підруч. / Ф.Ф. Бутинець. – 3-е видання. доп. і перероб.. – Житомир: ПП “Рута” 2003. – 444 с. 7. Бухгалтерський словник / за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП “Рута”, 2001. – 224 с. 8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – 1440 с. 9. Гаркавін Р. Розрахункові операції / Р. Гаркавін // Дебет-Кредит: школа бухгалтера. – 2004. – № 27. – С. 4. 10. Гуріна Г.С. Формування ринкових відносин в Україні / Г.С. Гуріна. – 2008. – № 6. – С. 34. 11. Доманин Ю.А. Учет и контроль выполнения договоров поставки товаров в оптовой торговле с помощью ПВМ и ЭВМ / Ю.А. Доманин // Бухгалтерский учет. – 1978. – № 3. – С. 31-34. 12. Економічна енциклопедія: у трьох томах / редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін.. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – Т. 3. – 952 с. 13. Експерти: тінізація економіки Ук- раїни набула тотального характеру [Елект- ронний ресурс] // УНІАН економіка: [сайт]. – Режим доступу: http://economics.unian.net/ukr/ detail/31208. – Назва з екрану. 14. Кладова И.В. Налоговые расчеты в бухгалтерском учете по видам типовых договоров: дис. ... канд. экон. наук: 08.00.12 / И.В. Кладова. – М., 2000. – 218 с. 15. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент / В.В. Ковалев. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 768 с. – С. 320. 16. Кольцов Ю.В. Хозяйственные договоры: правовое регулирование и отражение в бухгалтерском учете / Ю.В. Кольцов // Аудиторские ведомости. – 1997. – № 9. – С. 59-64. 17. Медведев А.Н. Хозяйственные договоры и сделки: бухгалтерский и налоговый учет / А.Н. Медведев. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 504 c. 18. Міхно О.І. Припинення договору за цивільним законодавством України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / О.І. Міх- но; НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. – К., 2007. – 23 с. 19. Міщук С.В. Проблемні аспекти обліку розрахунків з дебіторами та кредито- рами: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. “Майбутнє – аудит”, (м. Кривий Ріг, 1 грудня 2008 р.) / С.В. Міщук, Ю.П. Товпаш. – Кривий Ріг, 2008. – С. 184-185. 20. Новіков С. Договори в підприємницькій діяльності / С. Новіков // Податки та бухгалтерський облік (спецвип.). – 2004. – № 15-16 (111-112). – С. 4-8. http://economics.unian.net/ukr/ 21. Пантелеєв В.П. Словник бухгалтера та аудитора / В.П. Пантелеєв, О.С. Сніжко. – К.: ДП “Інформ.-аналіт. агентство”, 2009. – 239 с. 22. Петрук О.М. Облік та аналіз договірних відносин: проблеми теорії та практики: моногр. / О.М. Петрук. – Житомир: ЖІТІ, 1999. – 332 с. 23. Процьків Н.М. Правове регулювання розірвання цивільно-правових договорів за цивільним законодавством України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Н.М. Процьків. – К., 2003. – 180 с. 24. Романчук К.В. Класифікація господарських договорів: обліковий, аналітичний та контрольний аспекти / К.В. Романчук // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. Ч. І. – Житомир: ЖДТУ, 2005.– № 1(31). – С. 206-215. 25. Саморядов А.Н. Хозяйственные договора и сделки. Теория, практика, споры / А.Н. Саморядов. – М.: Книжный мир, 2000. – 182 с. 26. Сліпушко О. Політичний і фінансово-економічний словник / О. Сліпушко. – К.: Криниця, 1999. – 389 с. 27. Сухарський В.С. Економічний словник-довідник / В.С. Сухарський. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2002. – 328 с. 28. Теорія бухгалтерського обліку: моногр. / Л.В. Нападовська, М. Добія, Ш. Сандер, Р. Матезіч та ін.; за заг. ред. Л.В. Нападовської. – К.: Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2008. – С. 13. 29. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. [Електронний ресурс]. – К.: CD- вид-во “Інфодиск”, 2008. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – Заголовок з титул. екрану. 30. Черешнюк В.М. Правове регулювання укладення і виконання господарських договорів: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / В.М. Черешнюк. – К., 2007. – 214 с. 31. Шемаєва Л.Г. Управління стратегічною взаємодією підприємств з постачальниками / Л.Г. Шемаєва // Регіональна економіка. – 2007. – № 2. – С. 277-278.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27042
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1562-109Х
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-28T16:38:44Z
publishDate	2010
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Орлов, І.В. 2011-09-27T09:24:50Z 2011-09-27T09:24:50Z 2010 Розрахунки підприємств за операціями придбання: економіко-правовий зміст / І.В. Орлов / Економіка пром-сті. — 2010. — № 4. — С. 156-168 — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27042 Розглянуто економіко-правову сутність процесів придбання, заготівлі, постачання, у зв’язку з чим визначено види договорів, пов’яза-них із надходженням активів на підприємство, ознаки, які суттєво вирізняють договори поставки від договорів купівлі-продажу; розкрито суб’єкти процесу придбання та договірних відносин, а також наголошено на проблемі використання взаємозв’язку між категоріями “розрахунки”, “зобов’язання” та “заборгованість”. Ключові слова: придбання, розрахунки, заборгованість, договори, зобов’язання. Рассмотрены экономико-правовая сущность процессов приобретения, заготовки, поставки, в связи с чем определены виды договоров, связанных с поступлением активов на предприятие, признаки, которые существенно отличают договоры поставки от договоров купли-продажи; раскрыты субъекты процесса приобретения и договорных отношений, а также отмечена проблема использования взаимосвязи между категориями "расчеты", "обязательства" и "задолженность ". Ключевые слова: приобретение, расчеты, задолженность, договоры, обязательства. The paper focuses on the economic and legal content of the processes of enterprise’s acquisition, preparation, delivery. In this regard the types of agreements connected with assets receipts are defi-ned, as well the attributes which differ much from those of purchase-sale agreements. Subjects of acquisition and agreement relations are described. The problem of the relationship between such categories as “payments”, obligations”, and “debt” is identified. Keywords: acquisition, payments, debt, agreement, obligations. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічні аспекти промислового виробництва Розрахунки підприємств за операціями придбання: економіко-правовий зміст Расчеты предприятий по операциям приобретения: экономико-правовое содержание Enterprises’ payments for acquisition operations: economic and legal content Article published earlier
spellingShingle	Розрахунки підприємств за операціями придбання: економіко-правовий зміст Орлов, І.В. Економічні аспекти промислового виробництва
title	Розрахунки підприємств за операціями придбання: економіко-правовий зміст
title_alt	Расчеты предприятий по операциям приобретения: экономико-правовое содержание Enterprises’ payments for acquisition operations: economic and legal content
title_full	Розрахунки підприємств за операціями придбання: економіко-правовий зміст
title_fullStr	Розрахунки підприємств за операціями придбання: економіко-правовий зміст
title_full_unstemmed	Розрахунки підприємств за операціями придбання: економіко-правовий зміст
title_short	Розрахунки підприємств за операціями придбання: економіко-правовий зміст
title_sort	розрахунки підприємств за операціями придбання: економіко-правовий зміст
topic	Економічні аспекти промислового виробництва
topic_facet	Економічні аспекти промислового виробництва
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27042
work_keys_str_mv	AT orlovív rozrahunkipídpriêmstvzaoperacíâmipridbannâekonomíkopravoviizmíst AT orlovív rasčetypredpriâtiipooperaciâmpriobreteniâékonomikopravovoesoderžanie AT orlovív enterprisespaymentsforacquisitionoperationseconomicandlegalcontent

Розрахунки підприємств за операціями придбання: економіко-правовий зміст

Репозитарії

Схожі ресурси