Мотиви формування та принципи оргпроектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору

Узагальнено мотиви формування виробничо-господарських комплексів як інтегрованих виробничих структур. Обґрунтовано загальні і спеціальні принципи організаційного проектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору з урахуванням їх видових особливостей. Ключові слова: виробн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Мельникова, М.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2010
Теми:	Промисловість: проблеми розвитку та управління
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27049
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Мотиви формування та принципи оргпроектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору / М.В. Мельникова // Економіка пром-сті. — 2010. — № 4. — С. 72-77. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860111312161341440
author	Мельникова, М.В.
author_facet	Мельникова, М.В.
citation_txt	Мотиви формування та принципи оргпроектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору / М.В. Мельникова // Економіка пром-сті. — 2010. — № 4. — С. 72-77. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Узагальнено мотиви формування виробничо-господарських комплексів як інтегрованих виробничих структур. Обґрунтовано загальні і спеціальні принципи організаційного проектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору з урахуванням їх видових особливостей. Ключові слова: виробничо-господарські комплекси, організаційне проектування, промисловий сектор. Обобщены мотивы формирования производственно-хозяйственных комплексов как интегрированных производственных структур. Обоснованы общие и специальные принципы организационного проектирования производственнохозяйственных комплексов промышленного сектора с учетом их видовых особенностей. Ключевые слова: производственно-хозяйственные комплексы, организационное проектирование, промышленный сектор. The reasons for forming production-economic complexes as integrated production structures are generalized. General and special principles of organizational design of production-economic complexes of the industrial sector are grounded taking into account the features of their types. Keywords: production-economic complexes, organizational designing, industrial sector.
first_indexed	2025-12-07T17:34:12Z
format	Article
fulltext	М.В. Мельникова МОТИВИ ФОРМУВАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ОРГПРОЕКТУВАННЯ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКИХ КОМПЛЕКСІВ ПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРУ Одним із найважливіших стратегічних чинників виходу із кризи і переходу до сталого розвитку й економічного зростання є структурна перебудова національного гос- подарства України взагалі і промисловості зокрема з метою істотного підвищення її ефективності та конкурентоспроможності. При цьому процес структурної перебудови промислового сектору економіки неможливий без формування ефективних і конкурентоспроможних компаній як на внутрішньому, так і на світовому ринку, про що говориться у програмних документах органів державної влади та місцевого самоврядування й у дослідженнях учених і практиків [1-7]. До таких компаній відносяться перш за все великі підприємства й об'єднання базових галузей промисловості, сформовані і функціонуючі за типом виробничо-господарських комплексів. Їх сталий розвиток та економічне зростання значною мірою залежать від ефективності управління потенціалом і капіталом, збалансованості інтересів учасників, урахування мотивів формування та дотримання принципів, які покладені в основу оргпроектування. Виробничо-господарські комплекси як складні організаційно-економічні системи включають взаємодіючі та взаємопов’язані компоненти й дозволяють здійснювати погоджене виробничо-господарське управління, спільне використання ресурсів і об'єктів виробничої інфраструктури для випуску однорідної (однотипної) продукції необхідної якості при забезпеченні ефективного використання економічного й організаційного потенціалу. Виробничо-господарські комплекси представлено практично в усіх базових галу- зях промисловості, і вони достатньо серйозно впливають на фінансовий результат території їх розташування. Так, зокрема, за даними Головного управління статистики у Донець- кій області, п’яту частину прибутку Донець- кої області та більш ніж половину прибутку промисловості за дев’ять місяців 2010 р. за- безпечили ТОВ «Східенерго», ЗАТ «Доне- цьксталь-металургійний завод», ЗАТ «НКМЗ», ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод», ВАТ «Докучаївський флюсно-доломітний комбінат». Водночас більш третини загаль- нообласної суми збитку та половину збитку у промисловості було отримано ВАТ «Єнакієв- ський металургійний завод, ЗАТ «Макіївсь- кий металургійний завод» ВАТ «Концерн «Стірол», ДП «Донецька вугільна енерге- тична компанія» та ВАТ «Шахта «Красноар- мійська-Західна №1» [8, 26]. Зазначене підкреслює необхідність підтримки ефективності та конкурентоспро- можності виробничо-господарських комп- лексів, що, у свою чергу, залежить як від можливостей залучення та маневрування ре- сурсами, так і від забезпечення збалансова- ності інтересів учасників, урахування їх мо- тивів до об’єднання зусиль і міри адекват- ності механізму управління організаційним та економічним потенціалом умовам госпо- дарювання. До виробничо-господарських комплек- сів входять як юридично незалежні підпри- ємства, так і підприємства, які втратили юри- дичну самостійність і перетворилися на від- особлені підрозділи. Отже, виробничо-госпо- дарські комплекси доцільно розглядати як інтегровані структури, які володіють рядом переваг, що мотивують підприємства до об’єднання. Зокрема, це стосується отриман- ня ефекту усереднювання кон'юнктури, який виявляється при виробництві промислової продукції в широкому асортименті й реаліза- ції її в межах великого економічного прос- тору унаслідок чого коливання кон'юнктури на окремих товарних ринках незначною мірою впливають на економічний стан інтег- ___________________________ © Мельникова Марина Віталіївна – кандидат економічних наук. Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк. ISSN 1562-109X рованої структури. При цьому у внутрішньо- фірмовому обігу знаходиться частка вироб- леної продукції, що сприяє зниженню чутли- вості до несприятливих змін кон'юнктури на ринку. Інтегровані за технологічним прин- ципом виробничо-господарські комплекси також мають вагомі переваги в отриманні ефекту за рахунок масштабу виробництва. Не менш важливим є можливість акумулю- вати значні кошти, оскільки в багатьох галу- зях витрати на НДДКР становлять до 10% від валових капіталовкладень до основних фон- дів та обсягів продажів, тому реалізація доро- гих програм щодо розробки й упровадження інновацій практично доступна лише інтегро- ваним структурам. Що стосується експорт- них можливостей інтегрованих структур, то вони обумовлені не тільки чинниками собі- вартості і технологічного рівня, але й марке- тинговими перевагами у вигляді розвинених постачальницько-збутових мереж, постійною інформаційною присутністю на ринку і шир- шими можливостями кредитування за раху- нок власних ресурсів і залучення кредитів. Зазначені переваги доцільно доповнити спонукальними мотивами формування ви- робничо-господарських комплексів як інтег- рованих структур у промисловому секторі за типами інтеграції (див. рисунок). Рисунок. Мотиви формування виробничо-господарських комплексів за типами інтеграції Вибір того чи іншого типу інтеграції залежить від етапу життєвого циклу під- приємства й урахування того, що ефек- тивність і конкурентоспроможність інтегро- ваної структури обумовлюються характерис- тиками спільного функціонування суб'єктів, які входять до неї. Необхідність урахування змін умов зовнішнього і внутрішнього еконо- мічного середовища в результаті інтеграції підприємств для забезпечення створення ефективно функціонуючих інтеграційних утворень обумовлює актуальність розробки теоретико-методологічних підходів до фор- мування й організаційного розвитку інтегро- ваних структур за результатами їх дослід- ження. Згідно з економічною теорією можна виділити такі підходи до дослідження функціонування та розвитку інтегрованих структур взагалі та виробничо-господарських комплексів зокрема: неокласичний підхід, що пов'язує інтеграцію, з одного боку, з підвищенням загальної ефективності, а з іншого – із можливостями одержання монополістичних вигід і технологічними умовами виробництва (віддача від масштабу, наявність бар'єрів входу на ринок); Наближення до кінцевого спожи- вача продукції (інтеграція вгору) Полегшення вирішення кредитно- фінансових і інвестиційних проблем (фінансова інтеграція) Можливість фінансування тривалих виробничих і дослідницьких циклів (інноваційно-інвестиційна інтеграція) Збалансованість обсягів продукції, що виробляється, і використання виробничих потужностей (інтеграція за технологічним ланцюжком) Забезпечення стійкого матеріально-технічного постачання (інтеграція вниз) Мотиви формування виробничо-господарсь- ких комплексів за типами інтеграції Зниження ризиків при реалізації господарських і інноваційних рішень (інтеграція для нейтралізації ризиків) еволюційний підхід із позицій динамічних порівняльних переваг, що розглядає економічну інтеграцію у зв'язку з адаптацією до життєвих циклів продуктів і технологій; інституційний підхід, що аналізує інтеграцію в контексті трансакційних витрат, агентських стосунків і впливу на них розподілу прав власності, формування і розвитку різних економічних інститутів [4]. Згідно з теорією трансакційних витрат, орієнтиром раціональних масштабів економічної інтеграції є мінімізація як трансакційних, так і виробничих витрат, оскільки за рахунок використання специфічних активів трансакційні витрати можуть бути співвіднесеними з технологічними умовами виробництва [9]. Крім того, з позиції інституційного підходу інтегровані структури мають подвійну природу. З одного боку, вони виступають інститутами-організаціями як упорядкована сукупність взаємодіючих підприємств і організацій, що координують свою діяльність для досягнення загальної мети, на основі узгодженості їх інтересів, розподілу прав і обов'язків. З іншого боку, інтегровані структури самі є інститутами, що визначають поведінку і взаємодію господарюючих суб'єктів, які входять до них. Вони самостійно встановлюють правила гри, формальні й неформальні обмеження, виробляють власні норми та правила. Розглянемо також підходи до визначення деяких типів інтегрованих структур, зокрема підприємницьких, корпоративних та виробничих. Інтегрована підприємницька структура визначається як об’єднання економічно самостійних підприємств (організацій), що створюються на основі консолідації активів або реалізації договірних (контрактних) відносин для досягнення спільної мети в умовах ринкової трансформації української економіки [5, 151]. Інтегрована корпоративна структура, на думку Л. Тараш і Ф. Дерментлі, це об'єднана загальною метою і керована з єдиного центру сукупність юридичних осіб, яка вступає у взаємодії із зовнішнім середовищем як економічно цілісне утворення і веде спільну діяльність на основі участі в капіталі або договірних (контрактних) стосунків [6, 9]. Інтегровані виробничі формування (структури) визначаються як об’єднання окремих підприємств в одну господарську одиницю в результаті приєднання одного підприємства до іншого або отримання контролю одним підприємством над чистими активами та діяльністю іншого, виникає необхідність оцінки такого об’єднання з позицій ефективності їх управління [7, 2]. Аналіз поданих визначень дозволяє констатувати нижченаведене. Виробничо- господарським комплексам притаманні риси інтегрованих підприємницьких, корпоративних та виробничих структур, однак найбільш точно виражає їх сутність визначення з позиції системного підходу, у якому інтегровані виробничі структури становлять об'єднані соціо-технічні системи з високим рівнем взаємодії внутрішніх компонентів, розвиненими господарськими й управлінськими зв'язками, головна мета діяльності яких полягає в розробці, виробництві і реалізації певних видів продукції. Фахівцями відзначається, що інтегрована структура поєднює підприємства, які координують зусилля для досягнення певної мети. Тому доцільно звернутися до їх систематизації на три види за характером координації та мірою самостійності учасників, поданій І.П. Бойко [10]: кооперативні об’єднання, тобто створені на договірній основі, без фінансових зв'язків, що істотно обмежують господарську самостійність учасників (картелі, консолідації, підприємницькі мережі, асоціації та альянси); об'єднання, створені на основі системи фінансової участі, договірні стосунки між учасниками є доповненням до фінансових зв'язків. Об'єднання цього типу мають єдине керівництво (концерн, конгломерат, консорціум); об'єднана фірма, що не має у своєму складі самостійних юридичних осіб (трест). Виробничо-господарські комплекси за видом об’єднання підприємств – це трести, концерни, конгломерати, консорціуми. Однак не всі наведені форми визначено в українському законодавстві. Господарський кодекс визначає такі типи об’єднань підприємств, як корпорація, консорціум, концерн, холдинг [11]. На жаль, в Україні не мають нормативного визначення поняття інтегрована структура та деякі види об’єднань, зокрема трест, конгломерат, картель, синдикат, хоча вони реально існують у господарській практиці. Тому має сенс законодавчо закріпити функціонування інтегрованих структур та їх окремих видів в економіці України, що сприятиме систематизації та уніфікації при обґрунтуванні рішень із їх формування й організаційного розвитку. Формування й організаційний розвиток виробничо-господарських комплексів здійснюється в рамках організаційного проектування. Фахівці визначають оргпроектування як процес проектування системи управління, включаючи організаційну структуру як найбільш стійкий вияв упорядкованості стосунків і зв'язків і організаційний механізм як певний порядок дій. Організаційне проектування при цьому здійснюється в таких аспектах, як визначення цілей та обґрунтування їх досягнення, структуризація цілей і їх розподіл між різними ланками, функціональна структуризація, визначення зв'язків між різними елементами системи, напрямів потоків, поведінкові особливості людей [12- 15]. Існують різні підходи до визначення засадничих принципів оргпроектування, зокрема: залежно від стадії життєвого циклу організації. Організація розглядається як процес з об'єктивністю змін у своїй життєдіяльності [12]; за мірою поширення в соціально-еко- номічних системах (загальні, окреми, ситу- аційні принципи) [13]; за рівнем абстракції (загальні принципи організації структури та процесу й конкретні принципи раціоналізації структури і процесу) [14]; залежно від системної значущості [15]. Разом із вказаними загальними принципами при оргпроектуванні виробничо-господарських комплексів необхідно дотримуватися спеціальних принципів, що обумовлено нижчезазначеними обставинами. Багатофакторний характер процесу інтеграції, пов'язаний, з одного боку, із су- спільним розподілом праці і його спеціалізацією, а з іншого – з необхідністю взаємодії між окремими видами виробництва, передбачає виділення найбільш типових ознак, які можуть бути покладені в основу класифікації форм взаємодії підприємств у виробничо-господарських комплексах. Класифікація має базуватися на методологічних принципах: об'єктивності, науковості, системному підході й оптимальності. За принципом об'єктивності виробничо-господарські комплекси за своїм статусом і організаційною побудовою мають відповідати вимогам, які ставить законодавство. Науковість передбачає, що класифікація будується з урахуванням наявного досвіду і науково обґрунтованого підходу. Оптимальність виявляється в побудові ієрархії системи управління виробничо-господарським комплексом за певною ознакою, яка передбачає вибір найкращого варіанта з тих, що є. Системний підхід передбачає, що проблема розвитку виробничо-господарських комплексів розглядалася як комплексна з обов'язковим урахуванням усіх складових системи, їх внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків. Виходячи з методології класифікації виробничо-господарські комплекси доцільно класифікувати за такими ознаками: за формами власності, за формами господарювання, за галузевим складом, за замкнутістю технологічного ланцюга, за охопленням ринку, за складом учасників; за глибиною стосунків між учасниками у процесі виробничої діяльності; за мірою господарської та юридичної самостійності суб'єктів. Зазначена класифікація дозволяє сформулювати такі спеціальні принципи оргпроектування виробничо-господарських комплексів, які узагальнено у таблиці. Слід зазначити, що принцип адаптивності передбачає гнучке пристосування підприємств до змін як економічних умов, так і природних чинників господарювання з метою ефективності господарювання. Дуже важливим також є принцип дотримання всіма учасниками законодавства й інших нормативних актів, регулюючих діяльність господарюючих суб'єктів, що сприяє забезпеченню стійкого розвитку виробничо-господарсько- го комплексу і підвищенню його ефективнос- ті (див. таблицю). Таблиця Принципи формування й організаційного розвитку виробничо-господарських комплексів (ВГК) Найменування принципу Зміст принципу Принцип добровільності входження учасників та виходу з комплексу Рішення про вступ підприємств і організацій до складу ВГК приймається відповідно до його статуту Принцип адаптивності При постійно змінних умовах господарювання та нестабільності розвитку економіки потрібен пошук як організаційних форм, так і нових підходів до організації управління Принцип етапності Еволюційний розвиток форм інтеграції ВГК, їх перехід від простих до складних Принцип цілісності, комплексності й оптимальності розмірів концентрації виробництва Функціонування ВГК має забезпечувати чітку узгодженість між учасниками. Залежно від їх складу і виробничого напряму вони можуть бути організаційно оформлені на певній території з метою виробництва і реалізації кінцевої продукції Принцип підтримки і сприяння з боку органів державного управління та місцевого самоврядування Органи державного управління та місцевого самоврядування повинні сприяти процесу формування і функціонування ВГК у рамках власної компетенції, а також забезпечували створення умов, що виключають неврахування інтересів будь-якого учасника процесу інтеграції Принцип виділення «провідної ланки» – підприємства-інтегратора Підприємством-інтегратором має бути фінансово стійке підприємство з високим виробничим потенціалом і за своїм рівнем розвитку випереджати інших учасників інтегрованого формування Принцип економічного інтересу кожного підприємства на певних напрямах спільної роботи Можливість здійснення перспективних проектів і планів, скорочення витрат і податкових платежів за рахунок оптимізації технологічного ланцюга, можливість отримання кредитів і інвестицій по мінімальних відсоткових ставках Таким чином, спираючись на зазначені принципи, що відповідають цілям і завданням стабілізації та розвитку промислового виробництва на сучасному етапі, доцільно здійснювати процес формування та розвитку виробничо- господарських комплексів як інтегрованих структур. Висновки 1. Основна перевага виробничо-госпо- дарських комплексів як інтегрованих структур полягає в істотному розширенні можливостей консолідації й оптимізації виробничого потенціалу і фінансових ресурсів виробничих підприємств для досягнення загальної мети, залучення ресурсів, підвищення ефективності управління. Основними завданнями при цьому виступають дії щодо формування оптимальних технологічних і коопераційних зв'язків, підвищення конкурентоспромож- ності продукції, розширення ринків збуту, зниження виробничих витрат. 2. Поряд із позитивним впливом інтеграції підприємств на вирішення проблем підвищення інвестиційної активності, концентрації інвестиційних ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку, забезпечення конкурентоспроможності продукції, розширення ринків збуту, зниження виробничих і трансакційних витрат, необхідно враховувати специфічність передумов і мотивацій до об'єднання, зокрема це стосується недосконалості договірної системи, регіоналізації товарних ринків, можливостей втрати унікальних виробництв на підприємствах-суміжниках, вірогідності встановлення контролю за окремими підприємствами з боку непрофільних інвесторів. 3. Одним з основних і найсерйозніших бар'єрів реалізації потенціалу виробничо- господарських комплексів як інтегрованих структур є недостатня опрацьованість і узгодженість нормативно-законодавчої бази, регулюючої створення і діяльність подібних структур. У зв'язку із цим у даний час існує потреба в розробці законодавчого забезпечення, регулюючого створення і діяльність інтегрованих структур у різних формах і видах, визначаючого відповідні критерії, форми і механізми регулювання. 4. Серйозним гальмом процесів інтеграції у промисловості виступають недоліки системи державного управління, зокрема неточність державної політики щодо процесів інтеграції, відсутність системного підходу при ухваленні рішень, складність та інертність системи державного управління. Зазначене потребує вдосконалення системи державного управління щодо контролю й регулювання процесів створення і функціонування інтегрованих структур, розробки критеріїв і принципів оцінки проектів їх створення, забезпечення системного підходу державної підтримки інтеграційних процесів. Подальших досліджень потребують питання розробки та використання методів та інструментів оргпроектування виробничо- господарських комплексів щодо формування організаційної структури та механізму її функціонування з метою забезпечення ефективної взаємодії між учасниками та результативного маневрування ресурсами. Література 1. Економіка України: стратегія довгострокового розвитку / за ред. В.М. Гейця. – К.: Ін-т екон. прогноз., Фенікс, 2003. – 1008 с. 2. Амоша А.И. Концептуальные ориентиры промышленной политики Украины (на среднесрочную перспективу) / А.И. Амоша, В.П. Вишневский, Л.А. Збаразс- кая // Економіка промисловості. – 2008. – № 4 (43). – С. 3-21. 3. Кизим М.О. Корпорації та інтегровані структури: проблеми науки та прак- тики: моногр. / М.О. Кизим, О.М. Тищенко, Ю.Б. Іванов та ін. – Х.: ВД "ІНЖЕК" , 2007. – 344 с. 4. Булеев И.П. Предприятие в системе общественных отношений: институциональный аспект: моногр. / И.П. Булеев; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2006. – 424 с. 5. Буряк П.Ю. Інтегровані підприємницькі структури: перспективи розвитку в Україні / П.Ю. Буряк. – Л.: Логос, 2003. – 564 с. 6. Тараш Л.И Интегрированные корпоративные структуры: сущность, содержание, классификация / Л.И. Тараш, Ф.С. Дерментли // Економіка промисловості. – 2002. – № 2 (16). – С. 3-12. 7. Дехтяр Н.А. Оцінка ефективності уп- равління інтегрованими виробничими фор- муваннями з урахування специфіки структури власності в Україні / Н.А. Дехтяр // Вісник академії банківської справи. – 2005. – № 2 (19). – С. 2-6. 8. Соціально-економічне становище До- нецької області за січень-вересень 2010 р. – Донецьк, 2010. – 133 с. 9. Столярова Е.Г. Модели принятия решений в управлении новыми институциональными структурами / Е.Г. Столярова // Труды междунар. науч. конф. «Информационные технологии в естественных науках, экономике и образовании». – Саратов – Энгельс, 2002. – С. 295-297. 10. Бойко И.П. Объединения предприятий в рыночной экономике: курс лекций / И.П. Бойко. – СПб.: Изд-во СПб. гос. ун-та, 1996. – 178 с. 11. Господарський кодекс України // Вiдомостi Верховної Ради України. – 2003. – № 18; № 19-20; № 21-22. – Ст.144. 12. Смирнов Э.А. Основы теории организации: учеб. пособ. для вузов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 375 с. 13. Беляев А.А. Системология организации: учебник / А.А. Беляев, Э.М. Коротков. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 182c 14. Фатхутдинов Р.А. Организация про- изводства: учебник / Р.А. Фатхутдинов. – М: ИНФРА-М, 2003. – 672 с. 15. Щербина В.В. Социальные теории организации: словарь / В.В. Щербина. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 264 с.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27049
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1562-109Х
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:34:12Z
publishDate	2010
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Мельникова, М.В. 2011-09-27T09:34:31Z 2011-09-27T09:34:31Z 2010 Мотиви формування та принципи оргпроектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору / М.В. Мельникова // Економіка пром-сті. — 2010. — № 4. — С. 72-77. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27049 Узагальнено мотиви формування виробничо-господарських комплексів як інтегрованих виробничих структур. Обґрунтовано загальні і спеціальні принципи організаційного проектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору з урахуванням їх видових особливостей. Ключові слова: виробничо-господарські комплекси, організаційне проектування, промисловий сектор. Обобщены мотивы формирования производственно-хозяйственных комплексов как интегрированных производственных структур. Обоснованы общие и специальные принципы организационного проектирования производственнохозяйственных комплексов промышленного сектора с учетом их видовых особенностей. Ключевые слова: производственно-хозяйственные комплексы, организационное проектирование, промышленный сектор. The reasons for forming production-economic complexes as integrated production structures are generalized. General and special principles of organizational design of production-economic complexes of the industrial sector are grounded taking into account the features of their types. Keywords: production-economic complexes, organizational designing, industrial sector. uk Інститут економіки промисловості НАН України Промисловість: проблеми розвитку та управління Мотиви формування та принципи оргпроектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору Мотивы формирования и принципы оргпроектирования производственно-хозяйственных комплексов промышленного сектора Reasons for forming and principles of organizational design of production-economic complexes of the industrial sector Article published earlier
spellingShingle	Мотиви формування та принципи оргпроектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору Мельникова, М.В. Промисловість: проблеми розвитку та управління
title	Мотиви формування та принципи оргпроектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору
title_alt	Мотивы формирования и принципы оргпроектирования производственно-хозяйственных комплексов промышленного сектора Reasons for forming and principles of organizational design of production-economic complexes of the industrial sector
title_full	Мотиви формування та принципи оргпроектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору
title_fullStr	Мотиви формування та принципи оргпроектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору
title_full_unstemmed	Мотиви формування та принципи оргпроектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору
title_short	Мотиви формування та принципи оргпроектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору
title_sort	мотиви формування та принципи оргпроектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору
topic	Промисловість: проблеми розвитку та управління
topic_facet	Промисловість: проблеми розвитку та управління
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27049
work_keys_str_mv	AT melʹnikovamv motiviformuvannâtaprincipiorgproektuvannâvirobničogospodarsʹkihkompleksívpromislovogosektoru AT melʹnikovamv motivyformirovaniâiprincipyorgproektirovaniâproizvodstvennohozâistvennyhkompleksovpromyšlennogosektora AT melʹnikovamv reasonsforformingandprinciplesoforganizationaldesignofproductioneconomiccomplexesoftheindustrialsector

Мотиви формування та принципи оргпроектування виробничо-господарських комплексів промислового сектору

Репозитарії

Схожі ресурси