Виступ на Загальних зборах
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27144 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Виступ на Загальних зборах / А.М. Самойленко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 11. — С. 9-14. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27144 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Самойленко, А.М. 2011-09-27T19:54:01Z 2011-09-27T19:54:01Z 2009 Виступ на Загальних зборах / А.М. Самойленко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 11. — С. 9-14. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27144 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Постаті Виступ на Загальних зборах Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Виступ на Загальних зборах |
| spellingShingle |
Виступ на Загальних зборах Самойленко, А.М. Постаті |
| title_short |
Виступ на Загальних зборах |
| title_full |
Виступ на Загальних зборах |
| title_fullStr |
Виступ на Загальних зборах |
| title_full_unstemmed |
Виступ на Загальних зборах |
| title_sort |
виступ на загальних зборах |
| author |
Самойленко, А.М. |
| author_facet |
Самойленко, А.М. |
| topic |
Постаті |
| topic_facet |
Постаті |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27144 |
| citation_txt |
Виступ на Загальних зборах / А.М. Самойленко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 11. — С. 9-14. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT samoilenkoam vistupnazagalʹnihzborah |
| first_indexed |
2025-11-24T19:09:24Z |
| last_indexed |
2025-11-24T19:09:24Z |
| _version_ |
1850489901908230144 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 11 9
ним фундаментальний принцип ослаблен-
ня кореляцій і детальний аналіз ієрархії ча-
сів міжмолекулярних взаємодій.
Ще один приклад — це його підручник
«Лекції з квантової статистики», виданий
українською мовою тепер уже в далекому
1949 році, який він написав на основі спец-
курсів зі статистичної фізики, прочитаних
у Київському і Московському університе-
тах. До цього часу, на мій погляд, ніхто не
зумів краще, чіткіше й доступніше, ніж у
цих «Лекціях», викласти метод вторинного
квантування, цього потужного інструменту
дослідження фізичних систем і явищ. Саме
тому цей підручник вивчали в оригіналі ба-
гато молодих учених, які й не знали україн-
ської мови, оскільки його було перекладе-
но російською мовою лише через 20 років.
У підручнику наведено також прикладні
задачі, що згодом стали новими науковими
напрямами, які актуальні й сьогодні.
Прикладів тонкого і яскравого мислення
цього видатного вченого можна навести чи-
мало з різних розділів теоретичної фізики:
чи то з нелінійної механіки, чи то зі статис-
тичної фізики, чи то квантової теорії поля.
І скрізь бачимо незвичність ідей і матема-
тичну строгість.
Ушановування пам’яті цієї видатної лю-
дини — наш святий обов'язок, а для моло-
дого покоління зразок того, як академічна
спільнота цінує вчених, які зробили визна-
чний, фундаментальний внесок у розвиток
світової науки.
Кожен, хто торкнувся наукової творчості
Миколи Миколайовича Боголюбова за
його життя і мав щастя спілкуватися з ним,
з великою вдячністю долі зберігає яскраві
спогади про цього знаменитого вченого,
який так багато зробив для того, щоб у піз-
нанні людиною навколишнього світу ваго-
мо скоротити відстань до істини.
«...Думка про його місце в нау-
ці склалася давно: це найбіль-
ший вчений століття, — пише в «Слові про
вчителя» учень М.М. Боголюбова академік
А.О. Логунов. — Після Пуанкаре і Гільбер-
та лише він уособлював у собі великого фі-
зика і математика. Як вчений, він є непо-
вторним, і, так само, неповторні обставини
його життя і творчості...».
А все розпочалося в 1908 р., коли в церк-
ві губернського дому Нижнього Новгоро-
да повінчалися викладач Закону Божого,
географії, російської мови, дидактики, пе-
да гогіки Нижньогородського єпархіаль-
ного учи лища, логіки, психології, історії
філософії Нижньогородської духовної се-
мінарії Микола Михайлович Боголюбов та
А.М. САМОЙЛЕНКО,
академік НАН України,
директор Інституту математики НАН України
викладачка музики Інституту шляхетних
дівчат Нижнього Новгорода Ольга Мико-
лаївна Люмінарська, а 8 (21) серпня 1909 р.
у них народився перший син — Микола. У
жовт ні цього ж року Миколу Михайловича
було посвячено в сан священика, і він пого-
дився зайняти місце вчителя Закону Божо-
го в Ніжинському історико-філологічному
інституті князя Безбородька. Сім’я переї-
хала до Ніжина, де пройшли перші роки
дитинства Миколи Боголюбова.
У 1913 р. сім’я переїжджає до Києва, де
Микола Михайлович Боголюбов посідає міс-
це професора богослов’я Університету св. Во-
лодимира, захищає докторську дисертацію
«Філософія релігії» та здобуває в 1917 р. на-
уковий ступінь доктора бого слов’я.
10 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 11
У 1917 р. Микола пішов у підготовчий
клас Першої Олександрівської класичної
київської гімназії, навчався добре, мав,
щоправда, проблеми лише з одного пред-
мета — арифметики, причому настільки ве-
ликі, що вчитель одного разу сказав йому:
«З тебе, Колю, математика не буде!» — і,
як кажуть, «наврочив».
Пізнавати секрети творчості Микола Ми-
колайович почав давно. Із спогадів Олексія
Миколайовича Боголюбова: «... семилітній
Коля дає пораду молодшому брату, як тре-
ба творити: «Альошо, що ти робиш?» —
«Та, ось, пишу стародавню історію». — «А
як ти пишеш? Так писати не можна, адже
ти просто переписуєш із однієї книги, зна-
чить, це буде не твоє. А потрібно так роби-
ти: візьми три книги, відкрий їх і перепи-
суй: із однієї — слово, із другої — слово, із
третьої теж — слово. Тоді це буде твоє!».
У 1920 р. Микола Михайлович Боголю-
бов став священиком у селі Великій Кручі
на Полтавщині. Сина Миколу, враховуючи
рівень його знань, прийняли до шостого
класу місцевої школи, у якій Микола про-
вчився в шостому та сьомому класах. Атес-
тат про закінчення семирічки, отриманий у
Великій Кручі, став єдиним документом
про освіту, який він отримав за все своє
життя. Наступним документом був диплом
доктора математики. Саме у Великій Кручі
Микола почав ґрунтовно студіювати мате-
матику: спочатку розв’язав усі задачі наяв-
них підручників з арифметики, потім — з
алгебри. І саме в цей час він підготував
свою першу наукову роботу. Не маючи під-
ручника з тригонометрії, молодий Боголю-
бов відновив за окремими тригонометрич-
ними співвідношеннями, які йому записав
один із учителів, усі інші співвідношення
тригонометрії.
На той час у віці тринадцяти років Ми-
кола мав знання не нижчі від знань студен-
та математичного факультету університету,
опрацював низку підручників російською,
англійською та французькою мовами, про-
студіював п’ятитомний трактат О.Д. Хволь-
сона з фізики. За порадою професора
М.О. Столярова, давнього свого знайомого
ще з університету, Микола Михайлович пі-
шов із сином до академіка Д.О. Граве — вче-
ного-універсала, математика Петербур зької
математичної школи П.Л. Чебишева, і той
дозволив Миколі відвідувати свій науко-
вий семінар з алгебри.
Поряд із дорослими людьми, викладача-
ми й аспірантами, з’явився маленького
зросту худенький хлопчик, який спочатку
був об’єктом кепкувань. Але незабаром кпи-
ни припинилися: виявилося, що «цей тип»
володіє математичними методами не гірше,
а, можливо, краще за багатьох учасників се-
мінару. І найголовніше — хлопчик не тільки
володіє апаратом математики, а вміє мате-
матично мислити. Крім того, він досконало
знав фізику. Як повідомив Миколі Михай-
ловичу Д.О. Граве, «... слухати лекції в будь-
якому вищому навчальному закладі Вашо-
му синові вже немає потреби, з ним необ-
хідно працювати індивідуально ...».
«...З кінця 1923-го року почав працювати
під керівництвом академіка М.М. Крилова,
з яким спільно працюю і до теперішнього
часу...», — писав у «Автобіографії» М. Бого-
любов 2 грудня 1938 року.
Почалися роки наукової творчості. Пер-
шу роботу «Про поведінку розв’язків лі-
нійних диференціальних рівнянь на не-
скінченності» Микола Миколайович напи-
сав 1924 року і подав її до Малої Президії
Укрголовнауки при зарахуванні до аспі-
рантури. У документі про зарахування —
протокол № 32 від 1 червня 1925 року —
засвідчено: «Враховуючи феноменальні
здіб ності з математики, вважати М.М. Бого-
любова на посаді аспіранта нау ково-до слід-
ницької кафедри математики в Києві від
18.06.1925 року. Занести його до списку на
заробітну плату». Науковим керівником
було затверджено М.М. Крилова.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 11 11
У 1926 р. з’являється перша публікація
М.М. Боголюбова спільно з М.М. Крило-
вим «Про Rayleigh’ів принцип в теорії ди-
ференціальних рівнянь математичної фізи-
ки та про одну Ейлерову методу в Варія-
ційнім численні». Це був початок серії
спільних із М.М. Криловим досліджень, що
започаткували новий науковий напрям —
нелінійну механіку. З виходом цієї роботи
в «Працях фізико-математичного відділу
Української академії наук» розпочався ран-
ній (київський) період наукової творчості
М.М. Боголюбова. Він був присвячений як
суто теоретичним, так і практичним питан-
ням математики — прямим методам варіа-
ційного числення, теорії майже періодич-
них функцій, наближеному інтегруванню
диференціальних рівнянь.
У 1929 р. навчання в аспірантурі було за-
вершене працею «Про деякі методи у варіа-
ційному численні», а Миколу Миколайо-
вича зарахували на посаду наукового спів-
робітника кафедри математичної фізики.
Коли М.М. Боголюбов став доктором наук,
йому виповнився майже двадцять один рік, у
його доробку налічувалося 20 пуб лікацій,
15 із них видано французькою мовою, ім’я
Миколи Миколайовича вже відоме світо-
вій математичній спільноті.
У тому ж році вчений пропонує нову по-
будову теорії рівномірних майже періодич-
них функцій, високо оцінену засновником
цієї математичної теорії Гаральдом Бором
(братом Нільса Бора), де вчений розкриває
її глибинний зв’язок із загальною теоремою
про поведінку лінійних комбінацій довіль-
ної обмеженої функції.
«Видатні наукові праці М.М. Боголюбо-
ва в галузі створення нових методів варіа-
ційного числення, відзначені премією Бо-
лонської академії наук і ступенем доктора
honoris causa Всеукраїнської академії наук,
а також його глибокі дослідження в галузі
теорії майже періодичних функцій цілком
виправдовують і роблять особливо бажа-
ною його кандидатуру в члени-ко рес пон-
денти Академії наук СРСР», — писав у
«Короткій характеристиці наукових праць
М.М. Боголюбова» академік М.М. Крилов
5 жовтня 1932 року.
Коло інтересів молодого вченого стрім-
ко розширювалося: його дослідження
1932–1939 років у галузі математики при-
свячені теорії наближень, динамічним сис-
темам, інваріантним і транзитивним мі-
рам, ергодичній теорії та теорії ймовірнос-
тей. Більшість із них з часом були визнані
класичними та ввійшли до скарбниці сві-
тової математичної науки. Це сталося, зо-
крема, після нової побудови М.М. Бого-
любовим тео рії рівномірних майже періо-
дичних функцій, альтернативного визна-
чення та досліджень міри як лінійного
неперервного функціоналу на просторі не-
перервних функцій, формулювання знаме-
нитої теореми Крилова—Боголюбова про
існування інваріантної міри в динамічних
системах та теорем про розбиття інваріант-
ної міри на нерозкладні інваріантні міри,
локалізовані в ергодичних множинах, наре-
шті, після виявлення стохастичних законо-
мірностей еволюції динамічної системи, що
перебуває під дією випадкових збурень,
введення для неї ієрархії в часі.
Протягом 1932–1937 років М.М. Бого-
любов і М.М. Крилов розробили цілком
нову галузь математичної фізики — теорію
нелінійних коливань, названу ними нелі-
нійною механікою. Дослідження були спря-
мовані на розроблення нових методів
асимптотичного інтегрування нелінійних
диференціальних рівнянь, що описують ко-
ливні процеси. Уперше у світі було запро-
поновано практично зручний та строго ма-
тематично обґрунтований апарат дослі-
дження коливних процесів із широким діа-
пазоном його застосувань. Проведені в
1932–1934 роках дослідження були оформ-
лені як спільні монографії цього періоду
«Про деякі формальні розклади нелінійної
12 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 11
механіки», «Новые методы нелинейной ме-
ханики» та «Приложение методов нели-
нейной механики к теории стационарных
колебаний».
У монографії «Приложение методов...»
автори, досліджуючи квазіперіодичні роз-
в’язки, запропонували нову ідею знаходжен-
ня многовиду, заповненого інтегральними
кривими рівняння, як нерухомої точки дея-
кого інтегрального оператора. Цю ідею вони
розвинули до методу інтегральних многови-
дів у монографіях 1935 року та завершаль-
ній монографії цього періоду «Введение в
нелинейную механику» (1937 р.). У цих же
працях уперше сформульовано ідею знахо-
дження періодичних роз в’язків багаточас-
тотних коливних систем, яку розвинуто до
одночастотного методу нелінійної механі-
ки. Нарешті, тісний зв’я зок асимптотичних
методів інтегрування нелінійної механіки з
методом усереднення в небесній механіці
змусили М.М. Боголюбова приділити осо-
бливу увагу цьому методу, розширити коло
його застосування та довести основні тео-
реми його обґрунтування.
Із вражень Миколи Миколайовича від
першої закордонної поїздки в 1936 році:
«...Парижанки вельми витончені, але за-
надто худі та прагнуть нагадувати малень-
ких дів чат ... Був у музеях. Особливо чудо-
вим є Лувр з його колекцією картин майже
всіх знаменитих художників. Відвідав сьо-
годні могилу Наполеона ...».
Через рік Микола Миколайович одру-
жився. У 1940 р. у родині Боголюбових на-
родився перший син. За заведеною тра-
дицією його назвали Миколою. У 1941 р.
М.М. Боголюбов разом із сім’єю виїхав до
Уфи — місця евакуації Академії наук УРСР.
У 1942 р. народився другий син — Павло. У
1943 р. розпочалася реевакуація наукових
установ, і Боголюбови переїхали до Моск ви.
Увесь цей час Микола Миколайович Бо-
голюбов працював над розв’язанням дея-
ких завдань оборонного призначення, чи-
тав лекції, вивчав праці Больцмана та Гіб-
бса, прагнучи «перекинути місток» між
методами нелінійної механіки та ста тис-
тичними методами. Від статистичних та
ймовірнісних методів він перейшов до
квантової механіки, ідеї якої перетинають-
ся з його роздумами про методи інтеграль-
них многовидів та усереднення, розроблені
ним ще в довоєнні роки.
Після повернення в 1944 р. до Києва
М.М. Боголюбов продовжує свою дослід-
ницьку роботу в тому ж напрямі, який роз-
вивав під час евакуації (зокрема, в Уфі та
Москві). Тому закономірним є те, що пер-
ша його повоєнна монографія «О некоторых
статистических методах в математической
физике», яка вийшла в 1945 р., ще присвя-
чена методам нелінійної механіки, а друга
монографія «Проблемы динамической тео-
рии в статистической физике», надрукова-
на рік потому, вже стосується теоретичної
фізики. За ці праці в 1947 р. ученому було
присуджено Сталінську премію першого
ступеня. З виходом «Проблем динамичес-
кой теории в статистической физике» по-
чався відлік становлення школи М.М. Бо-
голюбова в галузі теоретичної фізики.
У 1948 р. М.М. Боголюбов був відря-
джений на три роки до Москви, де очолив
відділ теоретичної фізики в Інституті хі-
мічної фізики. Упродовж 1950–1953 рр.
він очолював у Арзамасі-16 математич-
ний сектор і брав активну участь у ство-
ренні ядерного щита СРСР. «...За участь
у створенні першого варіанта водневої
бомби після її успішного випробування
12 серпня 1953 року М.М. Боголюбов от-
ри мав Сталінську премію другого ступе-
ня. Микола Миколайович особисто був
присутній на цих випробуваннях у Казах-
стані. Крім завдань, пов’язаних зі створен-
ням зразків ядерної зброї, учений приді-
ляв час також питанням мирного вико-
ристання термоядерного синтезу», — згадує
В.С. Владимиров.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 11 13
Пізніше Микола Миколайович працює в
Математичному інституті ім. В.А. Стекло-
ва, викладає в Московському університеті
ім. М.В. Ломоносова, проводить наукові се-
мінари. Із спогадів академіка Д.В. Шир-
кова: «Семінар закінчувався наприкінці
робочого дня, після чого Микола Микола-
йович з групою учасників семінару вихо-
див на вулицю, і вся їхня компанія, прой-
шовши з півкілометра, завертала до закла-
ду в кінці будинку № 13, прикрашеного
вивіскою «Арарат». Там не тільки відкри-
вали пляшечку вірменського коньяку, але,
крім келихів, подавали порізаний лимон.
Після цього дійства семінар, справді, за-
кінчувався...».
Микола Миколайович мав чудове почут-
тя гумору, говорив завжди гостро, нестан-
дартно, насичуючи мову порівняннями та
образами. Наприклад, застерігаючи від над-
мірної довіри до однієї праці, він сказав про
неї: «Автор виконав її так, як одна бабця
готувала грибну юшку: один білий гриб, дві
поганки, один білий, дві поганки...». Коли
три аспіранти принесли йому три різні зна-
чення тієї самої величини, він надзвичайно
пожвавився та з неприхованою насолодою
двічі промовив: «Істина єдина, а неправда
різноманітна...».
У 1955 р. виходить у світ фундаментальна
монографія М.М. Боголюбова і Ю.О. Мит-
ропольського «Асимптотические методы в
теории нелинейных колебаний», де були
викладені основні результати досліджень
М.М. Боголюбова зі створення нових мето-
дів нелінійної механіки 30–50-х років, а та-
кож результати досліджень Ю.О. Митро-
польського з побудови асимптотичних ме-
тодів інтегрування коливних систем рів-
нянь із повільно змінними параметрами.
Цю монографію багаторазово перевидано
та перекладено англійською, німецькою і
китайською мовами, що сприяло подаль-
шим дослідженням у цій галузі науки в
усьому світі.
Наступного року доповідь М.М. Боголю-
бова на конференції в Сіетлі ознаменувала
нову сторінку в розвитку математики. У
своїй доповіді Микола Миколайович без-
посередньо доводить можливість аналітич-
ного продовження амплітуди на комплексні
значення енергії. Це дослідження було по-
в’язане з відкриттям нового принципу ана-
літичного продовження узагальнених функ-
цій багатьох змінних, а доведена теорема
«про вістря клина» стала основою важли-
вого напряму в математиці.
У 1963 р. М.М. Боголюбов ознайомив
слухачів Першої літньої математичної шко-
ли в м. Каневі зі своїми новими розроблен-
нями нелінійної механіки. У двох своїх
лекціях «О квазипериодических решениях
в задачах нелинейной механики» він запро-
понував теорію збурення стійких квазі пе-
ріодичних розв’язків автономних коливних
систем у випадку аналітичності їхнього
векторного поля. При побудові цієї теорії
М.М. Боголюбов вдало об’єднав свій метод
інтегральних многовидів із розробленим
на той час для задач небесної механіки
А.М. Колмогоровим та В.І. Арнольдом іте-
раційним методом Ньютонівського типу. У
цих лекціях Микола Миколайович виклав
сформульовані ним фундаментальні тео-
реми існування та стійкості квазіперіо-
дичних розв’язків систем нелінійної меха-
ніки, з’я сував питання їхньої залежності
від пев них параметрів. Канівські лекції
М.М. Боголюбова — це вершина і завер-
шення його досліджень із нелінійної меха-
ніки, розпочатих разом із своїм учителем
ще в 30-і роки.
«Не розумію, як це фізики можуть зай-
матися фізикою: адже вона, безперечно,
надто складна для них», — сказав одного
разу Давид Гільберт. А М.М. Боголюбов у
своїх працях поєднував відточену логіку
математика з інтуїцією фізика, і це давало
приголомшливі результати. Недарма ж із
тих часів дійшло до нас сповнене подиву
14 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 11
питання-припущення «батька» кібернети-
ки Норберта Вінера: «А чи не існують кіль-
ка Боголюбових, кожен із яких є найбіль-
шим фахівцем у своїй галузі?».
«З ім’ям академіка М.М. Боголюбова по-
в’язана ціла епоха у розвитку сучасної ма-
тематики, механіки, фізики. Він належить
до плеяди тих видатних учених-при ро до-
дослідників, яких подарувала світові наша
Батьківщина», — писав у газеті «Известия»
від 15 лютого 1992 року в некролозі «Пі-
шов із життя великий російський вчений,
класик світової науки» президент Росій-
ської академії наук Ю.С. Осипов. Прості та
вагомі слова.
Завершу свою доповідь геніальними ряд-
ками із «Щоденника провінціала в Петер-
бурзі» М.Є. Салтикова-Щедріна, які полю-
бляв цитувати Микола Миколайович не
без думки про стан науки в рідній країні:
«Буваючи серед людей усякого стану, я за-
вжди помічав, що лише ті з них цілком щас-
ливі, котрі тримають себе на достатній від
науки відстані...».
Сьогодні ми відзначаємо 100 років від
дня народження Миколи Миколайо-
вича Боголюбова — одного з найбільших
приро до дослідників минулого століття. Роз-
кажу про два напрями у фізиці, розвиток
яких відбувався завдяки цьому вченому.
По-перше, це новий стан речовини, що
виникає при температурах, близьких до аб-
солютного нуля. У 1947 р. М.М. Боголю-
бов розробив теорію нового стану газів із
слабким відштовхуванням між молекула-
ми газу. Він уперше знайшов спектри енер-
гії такої системи й описав властивості ре-
човини в цьому стані.
У 1995–1996 рр. було проведено експери-
менти зі спостереження боголюбівського
стану в розріджених газах лужних металів
(рубідій-87, натрій-23, літій-7) за темпера-
тур, що дуже близькі до абсолютного нуля.
Результати повністю відповідали прогно-
зам Миколи Миколайовича. У 2001 р. фі-
зики Е. Корнелл, В. Кеттерле і К. Віман
отримали Нобелівську премію за ці дослі-
дження.
Друга проблема, якій приділю увагу,
пов’язана з фізичною кінетикою. До 1872 р.
В.Г. БАР’ЯХТАР,
академік НАН України,
директор Інституту магнетизму НАН України та МОН України
існувала тільки макроскопічна теорія те-
плових явищ. У 1872 р. австрійський фі-
зик Больцман установив основне рівнян-
ня для опису теплових явищ у газах на
атомному рівні. Він також відкрив мате-
матичний вираз для ентропії (міри хаосу
газів) і довів закон її зростання з часом.
Ці результати сьогодні належать до золо-
того фонду фізики. Проте їхня доля спо-
чатку була важкою. Результатів Больцма-
на не зрозуміли його сучасники і піддали
їх нищівній критиці. Великий Пуанкаре
навіть заборонив своїм учням читати ро-
боти Больцмана. Справа в тому, що рів-
няння Больцмана містило стрілу часу й
описувало тільки те, що пов’язано з май-
бутнім. Такого в науці ще не було. Рівнян-
ня Ньютона впродовж трьохсот років
успішно описували і минуле, і майбутнє і
не містили стрілу часу. Тому критика
Больцмана відбувалася під гаслом: «Раз
ваша теорія суперечить Ньютону, значить
вона — неправильна».
У 1946 р. у праці «Проблемы динами-
ческой теории в статистической физике»
М.М. Боголюбов сформулював фізичний
|