«Помаранчева революція»: стратегічна оцінка в контексті європейської перспективи
Автор статті розглядає причини й наслідки «помаранчевої революції» 2004 року, доводить, що вона змінила стратегічний погляд світової спільноти на Україну і визначила систему координат для нашого подальшого руху на міжнародній арені. Зважаючи на непослідовність політичних заяв, вчинків, тактики і стр...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27162 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Помаранчева революція»: стратегічна оцінка в контексті європейської перспективи / Ю. Рубан // Вісн. НАН України. — 2009. — № 12. — С. 3-7. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859617388573491200 |
|---|---|
| author | Рубан, Ю. |
| author_facet | Рубан, Ю. |
| citation_txt | «Помаранчева революція»: стратегічна оцінка в контексті європейської перспективи / Ю. Рубан // Вісн. НАН України. — 2009. — № 12. — С. 3-7. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Автор статті розглядає причини й наслідки «помаранчевої революції» 2004 року, доводить, що вона змінила стратегічний погляд світової спільноти на Україну і визначила систему координат для нашого подальшого руху на міжнародній арені. Зважаючи на непослідовність політичних заяв, вчинків, тактики і стратегії основних фігурантів «помаранчевої революції», що прийшли до влади 2004 р., автор пропонує усвідомити феномен «незавершених революцій» і визнати, що «помаранчева революція» стала «революцією запитань», відповідь на які твориться десятиліттями. До позитивного арсеналу «помаранчевої революції» вчений відносить демократизацію суспільства, формування національної амбіції, пробудження патріотизму, чітке визначення європейського вектора розвитку держави.
Author of the article reviews the causes and consequences of «orange revolution» of 2004. He proves that it has changed the strategic opinion of the world community about Ukraine and defined the coordinates system for our further motion at the international arena. In consideration of the inconsistency of political declarations, actions, tactics and strategy of the main «orange revolution» figurants that accessed to power in 2004, an author proposes to comprehend the phenomenon of «uncompleted revolutions » and admit that «orange revolution» became the «revolution of questions» answers to which are given for decades. A scientist considers society democratization, formation of national ambition, patriotism awaking, distinct definition of European vector of the state development as positive arsenal of «orange revolution».
|
| first_indexed | 2025-11-28T22:46:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 12 3
CВiТОГЛЯД
Попередні п’ять років у житті України особливі. І аналіз головних подій цього
періоду так чи інакше підводить нас до їхньої відправної точки — «помаран-
чевої революції». Чи була вона маніпуляцією обдуреними людьми, здійсненою
завдяки щедрому закордонному фінансуванню? Чи це був масовий протест,
що визрів усередині суспільства як результат його розвитку? Пошук відповіді
на ці та інші запитання можна вести в різних площинах — політичній, куль-
турній, соціальній, економічній. Проте і запитання, і відповіді не просто впли-
вають на результати оцінювання шляху, пройденого Україною у 2005–2009
роках, — вони створюють сам погляд на нього. І цей погляд неминуче буде по-
літично мотивованим.
Ю. РУБАН
«ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ»: СТРАТЕГІЧНА ОЦІНКА
В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЕРСПЕКТИВИ
© РУБАН Юрій Григорович. Директор Національного інституту стратегічних досліджень (Київ). 2009.
Така політична мотивація виходить да-
леко за межі перманентної боротьби за
владу. У цьому разі можемо вжити термін
«політичний» у його широкому розумінні,
яке сягає корінням поділу жителів давньо-
грецьких міст-полісів на «політиків», тобто
тих, хто брав участь у громадському житті,
й «ідіотиків» — байдужих до життя су-
спільства. Звичайно, сучасна людина по-ін-
шому співвідносить сфери приватного і
суспільного. Але й у наш час громадяни
шукають у політиці не тільки відповідь на
сьогоденний інтерес людини, а й на потре-
бу відгукнутися на щось велике і вічне, пе-
рекинути місток між існуванням і буттям.
Ця потреба знаходить відбиття в нашій
свідомості і підсвідомості. Тому, як ствер-
джував Жиль Дельоз, усе є політикою. У
такому розумінні після 2004 року все в
Україні є «помаранчевою революцією»,
точніше — ставленням до неї.
Щодо підсвідомості, то Майдан став не-
врозом для багатьох, і це яскраво демон-
струють телевізійні ток-шоу за участю ві-
домих політиків. На жаль, цей його над-
звичайно цікавий аспект майже не осмис-
лений у публікаціях, хоча психоаналіз міг
би допомогти, наприклад, з’ясувати при-
чини поведінки депутата Лозинського.
Але цілком раціонально й обґрунтовано
розглядати «помаранчеву революцію» як
подію, що визначила систему координат
для подальшого руху країни. Саме на таку
систему спирається запропонована увазі
читачів монографія Національного інсти-
туту стратегічних досліджень «Україна в
4 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 12
2005–2009 роках: стратегічні оцінки су-
спіль но-політичного та соціально-еко но-
міч ного розвитку».
Не сама по собі можливість повторення
Майдану цікавить і політиків, і громадян.
Очевидно, що Майдан не може повтори-
тись. Але чи можлива відмова суспільст-
ва від «помаранчевої революції»? Чи озна-
чає підтверджене результатами соціологіч-
них досліджень «постмайданне» розчару-
вання згоду на повернення в минуле, у
часи, коли Україна дрейфувала спільно з
усіма країнами СНД? Саме на це розрахо-
вують потужні внутрішні і зовнішні сили.
Задля послаб лення опору такому бажа-
ному для них поверненню і дезорієнтації
україн сько го су спільства вони в останні
роки створили цілу систему наративів.
Політики, що запобігають перед сусід-
ньою державою, присягають інтересами
ук раїнського народу або навіть апелюють
до національних інтересів. Вони можуть
належати до формально протилежних бло-
ків чи партій, але небажання проводити
реформи з метою модернізації України ви-
дається їм як підкорення волі народу. На-
оч ний приклад — європейська і євро ат лан-
тич на інтеграція, беззаперечні національні
ін тереси, що в разі реалізації гарантували б
суверенітет і незалежність Української дер-
жави, мир і спокій її громадян.
Характерною стала апеляція до закону
для виправдання неправових рішень. Рей-
дерські захоплення підприємств завжди
прикриваються судовими ухвалами і рі-
шеннями. Останнім часом фальшиве тлу-
мачення закону дедалі частіше використо-
вують і в політичній боротьбі. Позірно де-
монструючи свою відданість букві закону,
її учасники звертаються до судів за вирі-
шенням політичних питань. Наприклад,
просять суд дати відповідь на питання про
те, чи існує коаліція, замість того, щоб під
час голосування демонструвати більшість,
на яку спирається уряд. Ця нехитра тех-
нологія має на меті підмінити справжню
політичну відповідальність маніпуляцією
судовими рішеннями, їх тлумаченням на
користь тієї чи іншої політичної сили.
Правосуддя стає інструментом політики.
Унаслідок цього громадян заохочують до
втрати правових орієнтирів, до відмови
від верховенства права взагалі і їхніх прав
зокрема.
Київ. Майдан Незалежності. Листопад–грудень 2004 року.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 12 5
Суспільство дезорієнтують гучні анти-
корупційні заяви політиків, які не можуть
пояснити людям походження своїх статків.
Утім такі люди систематично і наполегливо
«розвінчують» Майдан і оплакують «роз-
кол», до якого він нібито призвів.
Останнім часом з’явився ще один мо-
тив — економічна криза. Деклараціями про
її подолання намагаються замаскувати бо-
ротьбу за владу заради влади. Калейдоскоп
заяв має прикрити і капітуляцію перед кри-
зовими викликами, і нездатність запропону-
вати реальну програму дій, і повну безприн-
ципність у формуванні політичних союзів.
Цинізм видається за устремління в майбут-
нє і прагнення до об’єднання. Насправді ж
кризу використовують як виправдання для
бажання повернути країну в минуле.
Політики, які не хочуть залежати від во-
левиявлення громадян, пропонують від-
класти парламентські вибори і перенести
обрання президента в парламент. Тиражу-
ється набридливий мотив з минулого — пра-
вити народом, ні про що його не питаючи.
Нас підштовхують до думки чи то про да-
ремність «помаранчевої революції», чи то
про її поразку, щоб змусити засумніватись у
її цінностях. Насправді за цими тезами ви-
разно проступає страх перед виступами гро-
мадян і їхньою волею, проти яких такі полі-
тики безсилі. Політикам учорашнього дня
нічого протиставити усвідомленню гідності,
яке продемонстрували мільйони людей.
Тому вони хочуть домогтися від нації від-
мови від Майдану як згоди на приниження.
Проте за всього розчарування поточни-
ми результатами «помаранчевої револю-
ції» її далекосяжні наслідки вже не пере-
креслити. Відлуння Майдану багатовимірне.
Воно нагадує відгомін революцій 1968 року
у Франції, Німеччині, Чехії і Словаччині
(тоді Чехословаччина). За п’ять років піс-
ля них хто тільки не говорив про надії, що
не справдились. Але ці революції не лише
сформували сучасні обличчя цих країн.
Вони визначили багато рис сучасної об’єд-
наної Європи.
Стратегічний погляд на Україну, як і на
Європу в цілому, вимагає усвідомлення
величезного значення феномену «незавер-
шених революцій».
Згадаймо, що нинішній Євросоюз почи-
нався як невиразний картель виробників
вугілля і сталі, сформований страхами пе-
ред повторенням німецької агресії, з одного
боку, і перед експансією СРСР — з другого.
Не випадково Жан Монне, один із творців
цього об’єднання, який мріяв повести наро-
ди Європи до справжньої єдності, говорив:
«Якби я міг почати все спочатку, я починав
би не з вугілля і сталі, а з культури».
І саме ці революції справді змусили євро-
пейців почати з культури в її широкому ро-
зумінні. Вони привернули увагу до «вакуу-
му високого» в серці тодішньої європейської
політики. Пристрасний ідеалізм тодішніх
революціонерів нагадав європейцям про не-
обхідність дискусій навколо політик і ідей,
про те, що далеко не всі проблеми можна
розв’язати ефективним економічним ме-
неджментом і зростанням ВВП. Після них
почалася нова Європа, здатна усвідомити
6 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 12
свою єдність, прощати і просити прощення
в сусідів, дивитися поверх кордонів і міфів.
Відлуння тих давніх «незавершених ре-
волюцій» вплинуло і на Україну. Поразка
празької весни довела: народи Центральної
і Східної Європи зможуть вирватися з обі-
ймів радянської імперії тільки тоді, коли
виявляться її внутрішні слабкі місця. Одне
з них — історичний потяг української на-
ції до незалежності. Гіркий досвід змусив
польську інтелектуальну еліту почути сло-
ва Єжи Гедройця про необхідність підвести
риску під двома століттями трагічної історії
й визнати українськість Львова так само,
як литовськість Вільнюса. Тепер Польща
і Україна будують партнерство на фунда-
менті європейських цінностей, і успіх тако-
го партнерства дозволяє нам пропонувати
його як модель на інших українських кор-
донах. Тепер Польща і країни Балтії, вихо-
дячи із свого історичного досвіду, нагаду-
ють ЄС про необхідність відчинити двері
для України саме в контексті нерозривнос-
ті європейської свободи і безпеки.
Усупереч романтичним сподіванням «по-
маранчева революція» не забезпечила Укра-
їні швидкого прориву до Євросоюзу, але
вона змусила європейських політиків зно-
ву замислитися над багатьма питаннями,
на які вони до того вже мали усталені від-
повіді. Що таке європейськість і Євросоюз
у її контексті? Де його межі з огляду на ці-
лісність і нерозривність спільної безпеки?
Чим для Європи є США і Росія? І україн-
ську, і європейську відповідь на ці питання
неможливо сформулювати без урахування
викликів «помаранчевої революції».
Згадаймо, що до «незавершених револю-
цій» Шарль де Голль бачив Європу як про-
стір від Атлантики до Уралу. Але чи помі-
чав він на ньому Україну або Грузію? На-
віть проблеми Центральної Європи розгля-
дали з Парижа чи Лондона як щось дуже
далеке. Адже після Ялти це була інша Єв-
ропа, за яку «ніс відповідальність» СРСР.
Революції створили новий контекст, що
змусив політиків придивитися до європей-
ського простору уважніше.
У 1965 році відповідь німецьких єпис-
копів на лист єпископів польських була
стриманою і розчарувала польських під-
писантів. Але через п’ять років німецький
канц лер Віллі Брандт запропонував нову
політику східного сусідства. Такі сміливі
рішення відкрили дорогу до Гельсінкі, до
наповнення загальноєвропейської єдності
реальним змістом.
Гельсінкський акт став визнанням непо-
рушності кордонів і суверенітету великих
і малих держав-націй, цілісності політич-
ного, безпекового і гуманітарного поля Єв-
ропи. І через 40 років після празької весни
російське військо вже не змогло ввійти до
Тбілісі, хоч мало для цього більш ніж до-
статньо військової сили — іншою стала по-
літична ціна «сфер особливих інтересів».
«Помаранчева революція», як і революції
1968 року, стала «революцією запитань»,
відповідь на які твориться десятиліттями.
Але ці відповіді змінюють життя народів.
Запитання молодих паризьких бунта-
рів — куди ви поділи своїх євреїв? — змуси-
ло європейців заново осмислити свою істо-
рію та ідентичність, Так само «помаранчева
революція» змусила країну вголос запита-
ти: куди поділися мільйони селян у 1932–
1933 роках? Поставивши таке запитання,
Україна пройшла свою «точку неповернен-
ня». Тепер відповідь на нього формуватиме
одну з граней української ідентичності.
Звичайно, українська політична прак-
тика не полегшує пошуку таких відпові-
дей, але стратегічний погляд дає можли-
вість говорити про демократизацію полі-
тичного устрою, про відмову від створення
в Україні чергової «партії влади» на по-
страдянському просторі. Відбувся потуж-
ний поштовх для формування модерної на-
ціональної ідентичності та розвитку грома-
дянського суспільства. Усе це є предметом
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 12 7
стратегічного аналізу, здійсненого НІСД.
Проте ми не претендуємо на його вичерп-
ність. Щобільше, для розвитку України
необхідний подальший стратегічний кри-
тичний погляд на її економічні, політичні
і соціальні інститути. Справжня інтелек-
туальна дискусія навколо основних «пома-
ранчевих» питань тільки розгортається.
Ще одна суттєва риса погляду «з позиції
Майдану» — бачення національної амбіції.
Мільйони українців вірять у можливість
побудови в Україні модерної європейської
держави-нації. Нам відома сувора статис-
тика, яка відводить Україні одне з остан-
ніх місць у Європі за рівнем багатьох еко-
номічних показників. Але, уважно аналізу-
ючи результати соціологічних досліджень,
ми побачимо бажання мільйонів громадян
України пишатися своєю державою.
Безсумнівно, соціальні, культурні і регі-
ональні відмінності в Україні залишають-
ся, і навіть саме питання про їх подолання
не виглядає реалістичним. Однак цілком
переконливим видається твердження про
зміцнення єдності країни на основах націо-
нальної амбіції: зробити те, чого раніше не
було. Ставлення до Євро-2012 — це лише
індикатор підтримки чогось більшого, що
вдавалося чи не вдавалося сусідам. Це та
нота віри в спроможність, яка звучить у
Шевченковому переспіві пророцтв Ісаї і у
Франковому «Мойсеї». Та сама нота сьо-
годні, в час сучасних медіа і комунікацій,
змушує всю Україну опівночі дивитись і
спортивні змагання, і дебати політиків.
Нація співпереживає тим, хто творить її
образ у світі, і оцінює тих, хто претендує
бути її елітою. Президентські вибори 2010
року продемонструють цю оцінку. І те, що
вони відбудуться як усенародні, як вибори з
не відомим заздалегідь результатом — це
теж результат нездоланності демократично-
го імпульсу «помаранчевої революції». Це
результат стратегічного вибору на користь
незалежності, свободи і демократії, це ре-
зультат великої амбіції, яка об’єднує грома-
дян України. Сподіваємося, що українські
інтелектуали зможуть простежити різні ви-
міри цього вибору й переконливо про нього
розповісти.
Ю. Рубан
«ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ»: СТРАТЕГІЧНА
ОЦІНКА В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЕРСПЕКТИВИ
Р е з ю м е
Автор статті розглядає причини й наслідки «пома-
ранчевої революції» 2004 року, доводить, що вона
змінила стратегічний погляд світової спільноти на
Україну і визначила систему координат для нашого
подальшого руху на міжнародній арені. Зважаючи на
непослідовність політичних заяв, вчинків, тактики і
стратегії основних фігурантів «помаранчевої рево-
люції», що прийшли до влади 2004 р., автор пропо-
нує усвідомити феномен «незавершених революцій»
і визнати, що «помаранчева революція» стала «рево-
люцією запитань», відповідь на які твориться деся-
тиліттями. До позитивного арсеналу «помаранчевої
революції» вчений відносить демократизацію сус-
пільства, формування національної амбіції, пробу-
дження патріотизму, чітке визначення європейського
вектора розвитку держави.
Ключові слова: Майдан, українська ідентичність, націо-
нальні амбіції, феномен незавершених революцій.
Yu. Ruban
«ORANGE REVOLUTION»: STRATEGIC ASSESSMENT
IN THE CONTEXT OF EUROPEAN OUTLOOK
S u m m a r y
Author of the article reviews the causes and consequences
of «orange revolution» of 2004. He proves that it has
changed the strategic opinion of the world community
about Ukraine and defined the coordinates system for our
further motion at the international arena. In considera-
tion of the inconsistency of political declarations, actions,
tactics and strategy of the main «orange revolution» fig-
urants that accessed to power in 2004, an author proposes
to comprehend the phenomenon of «uncompleted revolu-
tions» and admit that «orange revolution» became the
«revolution of questions» answers to which are given for
decades. A scientist considers society democratization,
formation of national ambition, patriotism awaking, dis-
tinct definition of European vector of the state develop-
ment as positive arsenal of «orange revolution».
Keywords: Square, Ukrainian identity, national ambi-
tions, phenomenon of uncompleted revolutions.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27162 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T22:46:30Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рубан, Ю. 2011-09-27T20:30:03Z 2011-09-27T20:30:03Z 2009 «Помаранчева революція»: стратегічна оцінка в контексті європейської перспективи / Ю. Рубан // Вісн. НАН України. — 2009. — № 12. — С. 3-7. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27162 Автор статті розглядає причини й наслідки «помаранчевої революції» 2004 року, доводить, що вона змінила стратегічний погляд світової спільноти на Україну і визначила систему координат для нашого подальшого руху на міжнародній арені. Зважаючи на непослідовність політичних заяв, вчинків, тактики і стратегії основних фігурантів «помаранчевої революції», що прийшли до влади 2004 р., автор пропонує усвідомити феномен «незавершених революцій» і визнати, що «помаранчева революція» стала «революцією запитань», відповідь на які твориться десятиліттями. До позитивного арсеналу «помаранчевої революції» вчений відносить демократизацію суспільства, формування національної амбіції, пробудження патріотизму, чітке визначення європейського вектора розвитку держави. Author of the article reviews the causes and consequences of «orange revolution» of 2004. He proves that it has changed the strategic opinion of the world community about Ukraine and defined the coordinates system for our further motion at the international arena. In consideration of the inconsistency of political declarations, actions, tactics and strategy of the main «orange revolution» figurants that accessed to power in 2004, an author proposes to comprehend the phenomenon of «uncompleted revolutions » and admit that «orange revolution» became the «revolution of questions» answers to which are given for decades. A scientist considers society democratization, formation of national ambition, patriotism awaking, distinct definition of European vector of the state development as positive arsenal of «orange revolution». uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Світогляд «Помаранчева революція»: стратегічна оцінка в контексті європейської перспективи «Orange revolution»: strategic assessment in the context of european outlook Article published earlier |
| spellingShingle | «Помаранчева революція»: стратегічна оцінка в контексті європейської перспективи Рубан, Ю. Світогляд |
| title | «Помаранчева революція»: стратегічна оцінка в контексті європейської перспективи |
| title_alt | «Orange revolution»: strategic assessment in the context of european outlook |
| title_full | «Помаранчева революція»: стратегічна оцінка в контексті європейської перспективи |
| title_fullStr | «Помаранчева революція»: стратегічна оцінка в контексті європейської перспективи |
| title_full_unstemmed | «Помаранчева революція»: стратегічна оцінка в контексті європейської перспективи |
| title_short | «Помаранчева революція»: стратегічна оцінка в контексті європейської перспективи |
| title_sort | «помаранчева революція»: стратегічна оцінка в контексті європейської перспективи |
| topic | Світогляд |
| topic_facet | Світогляд |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27162 |
| work_keys_str_mv | AT rubanû pomarančevarevolûcíâstrategíčnaocínkavkontekstíêvropeisʹkoíperspektivi AT rubanû orangerevolutionstrategicassessmentinthecontextofeuropeanoutlook |