Магічні гриби: містика та реальність
У статті проаналізовано сучасний стан дослідження галюциногенних грибів, уживання яких серед молоді в останні роки набуло небезпечного поширення. Основну увагу зосереджено на етномікологічному та історичному аспектах, особливостях фізіологічних і психічних розладів унаслідок дії нейротропних видів г...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27196 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Магічні гриби: містика та реальність / Г. Гродзинська, М. Молдаван, С. Сирчін // Вісн. НАН України. — 2010. — № 2. — С. 18-28. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859548650467753984 |
|---|---|
| author | Гродзинська, Г. Молдаван, М. Сирчін, С. |
| author_facet | Гродзинська, Г. Молдаван, М. Сирчін, С. |
| citation_txt | Магічні гриби: містика та реальність / Г. Гродзинська, М. Молдаван, С. Сирчін // Вісн. НАН України. — 2010. — № 2. — С. 18-28. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | У статті проаналізовано сучасний стан дослідження галюциногенних грибів, уживання яких серед молоді в останні роки набуло небезпечного поширення. Основну увагу зосереджено на етномікологічному та історичному аспектах, особливостях фізіологічних і психічних розладів унаслідок дії нейротропних видів грибів із родин Psilocybe i Amanita.
The article presents the analysis of the modern state of the research of hallucinogen mushrooms usage of which recently acquired dangerous spreading among the youth. The main attention is paid to ethnomycologic and historical aspects, peculiarities of physiological problems and mental insanity caused by the action of neurotropic mushrooms of Psilocybe i Amanita families.
|
| first_indexed | 2025-11-26T02:44:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
18 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 2
Людство знайоме із засобами запаморочування вже кілька тисяч років. Їх вжи-
вали представники різних культур і з різною метою: під час релігійних і магічних
обрядів, для відновлення сил, послаблення болю та неприємних відчуттів. Од-
ними з найперших відомих галюциногенів були гриби. Їх називають священними,
казковими, сакральними, психогенними, психоактивними, психоделічними і ней-
ротропними. Плодові тіла цих грибів містять псилоцибін, псилоцин, диметил-
триптамін, буфотенін, мусцимол, іботенову кислоту та ряд інших психотроп-
них речовин, що впливають на центральну нервову систему людини.
Вони й досі користуються надмірною популярністю серед молоді завдяки
хибному уявленню про безпечність вживання галюциногенних грибів порівня-
но з іншими психостимуляторами. За оцінкою Європейського центру моніто-
рингу наркотиків і наркоманії, у деяких європейських країнах, зокрема в Чехії,
Бельгії, Франції, Нідерландах та ін., вживання 15–16-річними підлітками га-
люциногенних грибів перебуває на тому ж рівні чи навіть перевищує вживання
екстезі. Зростає продаж свіжих і сухих грибів у клубах, інтернет-магазинах,
у вигляді посівного матеріалу для культивування в домашніх умовах. Отже,
поширення «грибоманії» становить серйозну загрозу здоров’ю населення, еко-
номіці країни, правопорядку та безпеці будь-якої держави.
Г. Гродзинська, М. Молдаван, С. Сирчін
МАГІЧНІ ГРИБИ: МІСТИКА ТА РЕАЛЬНІСТЬ
© ГРОДЗИНСЬКА Ганна Андріївна. Кандидат біологічних наук. Старший науковий співробітник Інсти-
туту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України.
МОЛДАВАН Михайло Григорович. Кандидат біологічних наук. Старший науковий співробітник Ін-
ституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України.
СИРЧІН Сергій Олександрович. Кандидат біологічних наук. Старший науковий співробітник Науково-
го центру екомоніторингу та біорізноманіття мегаполісу НАН України (Київ). 2010.
Історія використання галюциногенних гри-
бів людиною сягає давніх-давен. Їх вико-
ристовували в релігійних церемоніях, для
жертвоприношень, лікування, віщувань і за-
гадування бажань. Першим документаль-
ним свідченням, вік якого оцінюють у ме-
жах 7–9 тис. років, є наскельні зображення
«шаманів-танцівників» або людей, що брали
участь у ритуалі із застосуванням грибів у
печерах Тасілі в Північному Алжирі (рис.1).
Подібні зображення знайдено в Лівії, Чаді,
Єгипті.
У Центральній і Південній Америці жерці
племен ольмеків, тольтеків, мацатеків, ац те-
ків і майя понад 3500 років тому застосову-
вали в магічних, лікарських і ре лі гійних ри-
туалах гриби родини Psilocybe (по-ац тек-
ському Teotlaquilnanácatl або Teo na ná catl1
[29]). Знаменитий мексиканський галюци-
ногенний кактус пейот (Lophophora willia m-
sii), що містить мескалін, також використо-
вували як священне зілля в давніх релігій-
них церемоніях. Його вважали посередни-
ком у спілкуванні з богами, тоді як гриби
нерідко ототожнювали з ними.
Понад 3000 років налічує вік величез-
них кам’яних грибів («umbrella stones»),
знайдених в Індії (штат Керала) [21, 51, 53,
58]. Грибні камені («mushroom stones») —
1 «Священний гриб, що розкриває суть речей» чи
«плоть Бога».
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 2 19
фігурки у вигляді тварин або людей із еле-
ментами грибів, які були частиною релі-
гійних обрядів, пов’язаних із родючістю, —
знаходили на півдні Мексики, у Гватемалі
та Сальвадорі [13, 28, 39].
Багато дослідників звертало увагу на
використання в різних релігіях галюцино-
генних речовин рослинного і грибного по-
ходження (так званих ентеогенів). Більше
як 2 тис. років тому в храмі Деметри що-
річно у вересні проводили Елевсинські
містерії — таємні обряди на честь богині
родючості Деметри та її доньки Персефо-
ни. Серед учасників цих церемоній були
Арістотель, Платон, Цицерон, Гомер і Со-
фокл. Тисячі прочан, під страхом смерті,
даючи клятву про нерозголошення побаче-
ного, збиралися в храмі. Вважають, що їм
показували сцени із життя богів, одночасно
пригощаючи напоями з психоактивних гри-
бів і рослин, що вводило їх у стан зміненої
свідомості. Багато втаємничених паломни-
ків здобуло тут небачений духовний досвід,
екстатичні переживання єднання з Богом,
знання про кінець життя і божественний
його початок, повірило у віч не життя і по-
вернулося додому просвітленими [36, 41,
44, 46, 52, 55, 56, 58, 59, 62-65].
Фреска в старовинній французькій церк-
ві в Пленкуро (ХІІІ ст.), на якій зображе-
но Адама та Єву біля Дерева пізнання, що
мало вигляд розгалуженого мухомора, на-
дихнула Дж. Аллегро на написання книги
«Священний гриб і хрест» [12]. Роздуми її
автора щодо ролі галюциногенних грибів,
зокрема мухоморів, у становленні христи-
янства цілком закономірно викликали не-
вдоволення Церкви.
Відомо, що Середньовічна Європа потер-
пала не лише від тяжких епідемій чуми, го-
лоду, але й від ерготизму2 — масових отру-
2 Ерготизм спричиняють нейротоксини, серед яких:
ерготамін, дигідроерготамін, ергоновін, ергокрип-
тин, ЛСД (диетиламід D-лізергінової кислоти) тощо.
Потрапляючи в організм людини із щоденною їжею,
єнь багатьох тисяч людей через уживання
хліба й борошняних виробів, виготовлених
із зерна, ураженого грибом-паразитом —
ріжками звичайними3 (Claviceps purpurea).
Ця тривала хвороба мала дві клінічні фор-
ми прояву: гангренозну (отримала назву
«вогонь Святого Антонія») і судомну, чи
конвульсивну («злі корчі», «танець Свя-
того Віта»). Природно, що судомоподібні
танці впродовж декількох днів (конвуль-
сійна форма), неадекватні реакції потерпі-
лих, яких вважали одержимими, приверта-
ли до себе увагу інквізиції.
Церква, що вкрай негативно ставилися
до будь-яких проявів язичництва, воро-
жіння, одержимості, доклала чимало зу-
силь для знищення всіх символів, які за-
стосовували в релігійній практиці пред-
ставники інших релігійних угруповань і
течій. Не пощастило, безперечно, і грибам.
Після приходу конкістадорів у Центральну
вони, залежно від дози і переважання того чи іншого
токсину, викликають м’язові скорочення, спазм су-
дин, розумовий розлад, втрату слуху, галюцинації,
безсоння, болісні тонічні судоми, що чергуються з
епілептоподібними нападами, розвиток сухої ган-
грени (аж до відторгнення м’яких тканин або цілих
кінцівок у місцях суглобних з’єднань). Якщо доза не
була летальною, симптоми отруєння могли тривати
до двох місяців.
3 У давнину ріжки звичайні застосовували як абортив-
ний засіб. Останнім часом препарати на їхній основі
застосовують у медицині: акушерстві, ендокриноло-
гії, для лікування мігрені, хвороби Паркінсона, для
покращення периферичної циркуляції і церебраль-
ної функції при вікових розладах [36, 37, 59].
Рис. 1. Наскельне зображення ритуалу шаманів (Ал-
жир. Печера Тасілі [51]).
20 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 2
та Південну Америку ритуальні церемонії
індіанців із застосуванням галюциногенних
грибів суворо заборонили. «Грибні камені»
та культові грибні орнаменти як символи
язичництва почали систематично винищу-
вати ревні католики. Це спричинилося до
втаємничення стародавніх традицій, зна-
ння про які передавали з покоління в поко-
ління і поширювали в колі обраних.
Якби францисканець Бернардіно де Саа-
гун, що вивчав звичаї індіанців ХVI ст., не
зафіксував у хроніках своїх спостережень,
то докази обрядів із застосуванням грибів
навряд чи виявили б нащадки. У «Загаль-
ній історії нової Іспанії» він наводить опис
психічних розладів в індіанців після вжи-
вання священного гриба: «Вони пили шо-
колад, їли гриби з медом… деякі танцюва-
ли, плакали, інші, що були при тямі, зали-
шалися на своїх місцях і тихо похитували
головами. У своїх видіннях вони спостері-
гали, як гинуть у битвах, їх поїдають дикі
звірі, як вони беруть ворога у полон, багаті-
ють, зраджують своїм дружинам, як їм роз-
бивають голови, вони перетворюються у
камінь, мирно йдуть із життя, падають із
висоти будинку і помирають. Коли дія гри-
ба проходила, вони розповідали один одно-
му про свої видіння» [7, 58].
Отже, можемо зробити висновок, що до-
слідження традицій, пов’язаних із вживан-
ням грибів, як інтегральної частини історії,
культури, релігії та міфотворчості в житті
не лише давніх цивілізацій, а й середньовіч-
чя досить важливе для науки.
ВІДКРИТТЯ ЛСД І ПСБ
У 1938 р. у швейцарській фармакологічній
компанії «Сандоз» А. Хофманн, намага-
ючись отримати стимулятор крово обігу і ди-
хання (аналептик), синтезував із ріжок зви-
чайних ЛСД4. Галюциногенні влас тивості
4 Історію цього відкриття і його глобальні наслідки ав-
тор описав у книзі «LSD — my problem child».
ЛСД він відкрив випадково, лише через 5
років після своїх дослідів. Після цього
А. Хофманн почав експериментувати над со-
бою і з’ясував, що ЛСД діє як надзвичайно
сильна психоактивна речовина, що навіть у
дуже малих дозах викликає глибокі психічні
зміни. Під час прийому препарату він відчу-
вав запаморочення, неспокій, порушення
зору, симптоми паралічу, бажання сміятися,
страх і відчай від відчуття божевілля. Ось як
він описував диявольські перетворення до-
вколишнього світу: «Демон заволодів мною,
моїм тілом, свідомістю і душею».
А. Хофманн щиро сподівався, що його від-
криття можна буде застосовувати у фарма-
кології, неврології й, особливо, у психіатрії.
Проте джина було звільнено… ЛСД, що в
5–10 тисяч разів активніший за мескалін,
широко використовували не для біологіч-
них досліджень і потреб медицини, а як
наркотик, який масово стали вживати в
усьому світі наприкінці 50-х рр. ХХ ст.
Численні сумні наслідки (психічні розла-
ди, нещасні випадки, злочини, вбивства, са-
могубства), спричинені зловживанням ЛСД,
були пов’язані передусім не з токсичністю
препарату, а з непередбачуваністю його пси-
хічних ефектів і через стани дезорієнтації
внаслідок інтоксикації. Препарат «Делізид»
(тартрат діетиламіду D-лізер гі нової кис-
лоти), розроблений фармакологами ком-
панії «Сандоз» для аналітичної психотера-
пії, вживали під суворим медичним на-
глядом для вивільнення давнозабутих і ви-
тіснених переживань і психічної релаксації,
при нав’язливих станах і неврозах. ЛСД
призначали також невиліковним онко-
хворим, стан яких не можна було полегши-
ти звичайними болезаспокійливими пре-
паратами5. «За сприяння з боку представ-
5 Зменшення чутливості до болю, на думку А. Хоф-
манна, виникало не через болезаспокійливий ефект
ЛСД, а тому, що під його впливом пацієнти настіль-
ки відокремлені від свого тіла, що фізичний біль не
проникає в їхню свідомість.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 2 21
ника духовенства або психотерапевта, що
спрямовували думки хворих у релігійне рус-
ло, вони набували на смертному одрі важли-
ві прозріння щодо життя і смерті, звільнені
від болю, у ЛСД-екстазі, упокорені своїй
долі, вони зустріли свій земний кінець спо-
кійно і без страху», — так описують вчені
стан смертельно хворих, яким призначили
ЛСД задля полегшення страждань [25, 36].
А. Хофманн із колегами в 1958 р. виді-
лив активні речовини гриба Psilocybe me xi-
cana — псилоцибін6 (ПСБ) і псилоцин7
(ПС) [36, 37], які зберігають активність під
час термооброблення та заморожування. Ле-
тальна доза ПСБ — 6 г, а 1 г сухих грибів
містить 10–12 мг ПСБ [цит. за 31]. Галюци-
ногенні індоламіни переважно діють на
пресинаптичні серотонінові рецептори [11].
Як ЛСД і мескалін, ПСБ (завдяки струк-
турній подібності до серотоніну) — силь-
ний агоніст серотонінових 5-НТ(2А)- і
5-НТ(2С)-рецепторів, що безпосередньо
визначає його галюциногенні властивості
(рис. 2) [16, 22, 23, 44].
Дія ПСБ і ПС на центральну нервову
систему людини подібна до дії ЛСД, ви-
кликає психоміметичні симптоми, проте
їхня токсичність у тисячі разів менша [19,
35]. ПСБ у 30 разів дієвіший за мескалін,
його активність — близько 1/200 від ак-
тивності ЛСД [24]. Незважаючи на слабку
токсичність ПСБ, вживання псилоцибін-
умісних грибів викликає як неспецифічні
зміни в багатьох внутрішніх органах із ви-
разними гемомікроциркуляторними розла-
дами та внутрішньоклітинними дистрофія-
ми, так і здійснює токсичний вплив на ді-
яльність серця, нирок і печінки, а також на
нейрони гіпоталамічних ядер, неокортексу
і гіпокампу8 [1, цит. за 6].
6 Псилоцибін фосфорнокислий ефір 4-оксидиметил-
триптаміну.
7 Псилоцин 4-оксидиметилтриптамін.
8 Гіпокамп (давня кора) належить до лімбічної систе-
ми головного мозку і тісно пов’язаний із регуляцією
Симптоми, пов’язані із впливом псилоци-
бінових грибів, різноманітні. Уже за 20–30
хвилин після їх вживання (іноді за 2 години
після прийому) з’являються відчуття збен-
теження, тремору, ейфорії, веселості, запа-
вегетативних і мотиваційно-емоційних реакцій, із
процесами сприйняття, пам’яті й низкою інших пси-
хічних функцій [4].
Рис. 2. Нейротропні речовини грибного і рослинно-
го походження.
22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 2
морочення, ілюзії, туги, неспокою, нездо-
ланної тривоги, страху смерті, божевілля,
скорочення простору і часу, а також гострі
напади паніки, байдужості, підвищуються
слухова та зорова чутливість, деперсоналі-
зація, аутизм, порушує ться сприйняття
швидкості, освітлення і ко льору. Дослі-
дження виявили найвищу концентрацію
ПСБ і ПС саме в гіпо кампі, неокортексі і
таламусі вже через 40 хвилин після перо-
рального вживання цих грибів [10]. Най-
більший психічний ефект проявляється че-
рез 60–90 хв., у деяких випадках він триває
до 120 хв. Узагалі ПСБ і ПС можуть діяти
впродовж 5–6 годин (інколи до 12), потім
зазвичай настає сон [5, 16, 18, 21, 32, 44, 58,
61]. Якщо так званий тріп (подорож) вда-
лий, то при малих дозах переважає галю-
циногенний ефект, середні дози виклика-
ють відчуття ейфорії, розслаблення, зрос-
тає яcкравість сприймання, людина бачить
рухливі поверхні і хвилі на предметах, їхні
багатошаровість і перетворення. Відзнача-
ють також зорові і слухові галюцинації: від-
чуття викривлення простору, зміни плину
часу, переміщення в часі й просторі, осо-
бливої концентрації пам’яті; іноді здається,
що душа залишила тіло і спостерігає за ним
збоку.
Під дією психотропних грибів змінює-
ться розумово-емоційне сприйняття нав-
колишнього світу (стан «зміненої свідомо-
сті»), з’являється відчуття проникнення
в абсолютну істину, що недосяжна для ін-
ших, досить часто люди, що вживали гри-
би, повідомляють про набутий релігійний
або містичний досвід. При збільшенні дози
відбувається деперсоналізація, з’являється
відчуття вповільнення або зупинення часу.
Такий стан може бути досить болісним і
неприємним — відбувається не роздвоєння,
а численне розщеплення свого «Я». У разі
невдалої «подорожі» «грибонавти» набува-
ють стану параної з нав’язливим відчуттям
страху і неспокою.
Серед негативних наслідків для психіки
людини від вживання психотропних гри-
бів відзначені також напади люті, агресив-
ності, схильність до насилля, у тому чис-
лі і стосовно до самого себе, марення (яке
може скінчитися цілковитою втратою сві-
домості), психопатична поведінка, емоцій-
на лабільність, апатія, депресія. У деяких
випадках вчені відзначали довгострокові
ефекти, наприклад: спогади про давні по-
дії, порушення пам’яті, повторні напади па-
ніки (за кілька тижнів і навіть місяців), ри-
зик психічних захворювань і навіть спроби
самогубства. Тривале вживання ЛСД і пси-
лоцибіну викликає постійний дефіцит пси-
хомоторних і нейропсихологічних функ-
цій [14, 18, 43]. Дослідники встановили, що
при вживанні ПСБ і ПС відбуваються дис-
трофічні зміни невроцитів, багатофокусна
демієлінізація нервових волокон. Це свід-
чить про те, що гіпокамп є однією з голо-
вних мішеней дії нейротропних грибних
токсинів [1, 57].
На відміну від психічних наслідків, фі-
зіологічні аспекти впливу ПСБ не такі ви-
разні. Серед них — запаморочення, нудота,
безупинне блювання, слабкість, тремтіння,
м’язові і черевні болі, мідріаз, парестезія,
пришвидшення серцевого ритму і дихання,
підвищення кров’яного тиску [30, 38, 44].
Ф. Хаслер разом з іншими дослідниками
вивчав вплив різних доз грибних галюци-
ногенів на фізіологічні параметри (темпе-
ратуру тіла, ЕКГ, серцевий ритм, показни-
ки крові та рівні концентрації деяких гор-
монів — тиреотропного, пролактину, корти-
золу, адренокортикотропного). Результати
досліджень показали, що рівень гормонів у
плазмі крові підвищується лише на піку
ефекту високих доз ПСБ (за винятком про-
лактину, рівень якого підвищувався вже
при середніх дозах). Відзначено також тен-
денцію до підвищення артеріального тиску
від збільшення дози псилоцибіну. ПСБ
впливає на всі досліджувані психічні пара-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 2 23
метри (увага, настрій, основні параметри
змінених станів свідомості), які оцінювали
за допомогою психометричних шкал —
FAIR, EWL-60 і 5-D ASC. Учені зробили
висновок, що ПСБ безпечний для соматич-
ного здоров’я людини, має унікальні пси-
хофармакологічні властивості, придатний
для застосування в експериментальній не-
врології для вивчення нейробіологічних
основ змінених станів свідомості [32].
Оскільки псилоцибіновий синдром подіб-
ний до проявів шизофренії, деякі дослідни-
ки вказують на можливість застосування
ПСБ у психіатричній практиці та псиході-
агностиці, для лікування кластерних голо-
вних болів, неврозів, шизофренії, алкого-
лізму, полегшення нав’язливо-ком пуль сив-
них станів [7, 10, 15, 26, 33, 36-38, 40, 42, 44,
45, 48, 54, 61, 66]. Згідно з останніми дани-
ми, специфічна дія галюциногенів пов’язана
з їхньою здатністю стабілізувати певний
активований конформаційний стан G про-
теїнзв’язаних рецепторів. Ці рецептори, до
яких відносять і серотонінові, є прикладом
досить поширеної молекулярної цілі для
терапевтичних препаратів.
Психозам, пов’язаним із шизофренією,
властиві порушення оброблення сенсор-
ної інформації та сприймання. Під час лі-
кування шизофренії досить ефективні пре-
парати, які застосовують для стримування
психозів (antipsychotic drugs), споріднених
із серотоніновими 5-НТ(2А)-рецепторами,
а також препарати, що можуть взаємодіяти
з метаботропними глютаматними рецепто-
рами mGluR2. Через специфічні мембран-
ні домени mGluR2 взаємодіє з 5-НТ(2А)-
рецептором і формує з ним функціональ-
ний комплекс у корі головного мозку.
Цей рецепторний комплекс, активований
галюциногенними препаратами, запускає
уні кальні клітинні відповіді, і активація
mGluR2 припиняє галюциногенспецифіч-
ну сигнальну передачу і поведінкові відпо-
віді. У головному мозку людей, хворих на
шизофренію (дослідженому post-mortem),
експресія 5-НТ(2А)-рецепторів була підви-
щеною, а mGluR2 — зниженою, що й визна-
чало схильність до психозів. Дослідження
цього рецепторного комплексу — перспек-
тивний напрям для розроблення препара-
тів, за допомогою яких лікуватимуть шизо-
френію [22, 23].
У ході досліджень було показано ефек-
тивність грибних галюциногенів для ліку-
вання мігрені. ПСБ запобігав нападам у
85% хворих, період ремісії під час вживан-
ня ПСБ було подовжено в 95% випадків
(при ЛСД — 80%) [54]. Дослідники також
відзначають позитивний ефект застосуван-
ня грибних галюциногенів, зокрема ПСБ,
для лікування онкохворих на останніх ста-
діях [24–26].
Як і при дії інших психоактивних речо-
вин, ефект психоделічних грибів суб ак-
тивний і непередбачуваний. «Неналежний»
психічний стан і умови (set and setting), не-
дотримання підготовчих ритуалів (очищен-
ня організму, 4-денний піст, перебування в
темряві, індивідуальні психофізіологічні
особливості тощо) можуть викликати стій-
кі розлади психіки. «Грибонавти», обожню-
ючи галюциногенні гриби, вважають, що
таким чином вони карають людину за не-
шанобливе до них (грибів) ставлення. На
відміну від сучасного неконтрольованого
епікурейського ставлення до грибів як до
засобів задоволення або розваги, історично
усталене використання магічних грибів у
давніх культурах регламентоване певними
правилами і заборонами. Очевидно, це мі-
німізовувало негативні наслідки й унемож-
ливлювало зловживання ними. Сьогодні
рід Psilocybe налічує понад 220 видів, 144 із
яких мають галюциногенну активність [21,
27–29, 58]. Крім грибів роду Psilocybe, ак-
тивні речовини ПСБ і ПС також виявлені в
представників родів Conocybe, Agrocybe, P a-
naeolus, Psathyrella, Gymnopilus, Copelandia,
Pluteus [21, 47, 60]. Зазначимо, що особли-
24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 2
ву небезпеку становить протизаконне ви-
користання видів грибів роду Psilocybe9
[29] у світі.
Після кількох десятиліть мораторію, по-
в’язаного із законодавчою забороною в
60-х рр. ХХ ст. щодо використання гриб-
них галюциногенів, сьогодні наукові до-
слідження в галузі психіатрії із залучен-
ням цих речовин відновлені і пережива-
ють певний підйом.
ЕКСПЕРИМЕНТИ З МУХОМОРАМИ
П ерші документальні дослідження «свя-
щенних» (саме псилоцибінових) гри-
бів Мексики провели етнограф Ж.Б. Джон-
сон і етноботанік Р.Е. Шультес у 1939 р. [39,
55]. Проте широкому загалу відомості про
магічні культи з використанням шапинко-
вих грибів були невідомі аж до появи в
1957 р. перших праць «батька» етноміколо-
гії Р. Гордона Вассона10. Його публікації
про вживання псилоцибінових грибів інді-
анцями мацатеками в Оахаці (Мексика)
(як, до речі, і книги К. Кастанеди, Т. Мак-
кени, Т. Лірі) мали приголомшливий успіх
і сприяли шаленому напливу американ-
ських туристів у Південну Америку заради
пошуків шамана (духовного лідера) племе-
ні, який і відкрив Р. Вассону цю втаємниче-
ну і стародавню релігійну церемонію.
Згідно з теорією Р.Г. Вассона, мухомор
червоний (Amanita muscaria ) був джерелом
для виготовлення легендарного нарко тич-
ного напою соми, оспіваного в 120 гімнах
прадавнього санскритського твору Рігведи,
9 Гриби роду Psilocybe належать до екологічної гру-
пи сапротрофів. Їх легко вирощувати на субстратах
із рослинних залишків.
10 Р.Г. Вассон — банкір за фахом, не маючи спеціаль-
ної освіти, пройшов шлях (не без допомоги своєї
дружини-лікаря, росіянки за походженням) від гри-
бофоба до міколога-аматора. Завдяки його співп-
раці з антропологами, лінгвістами, мікологами,
ботаніками, етнографами було видруковано низку
публікацій про результати багатоаспектних етномі-
кологічних досліджень [33, 34, 55, 56, 46, 47, 62 65].
покладеного в основу індуїзму [62]. Мухо-
мор також вважали божеством, а не свя-
щенним провідником, що лише дозволяє
наблизитися до нього. Цю гіпотезу спрос-
товували інші дослідники, які вважали, що
сома мала неймовірну галюциногенну ак-
тивність і повинна була викликати надзви-
чайний екстаз, що зовсім не властиво для
психоміметичної дії мухомора. Самому
Р.Г. Вассону, незважаючи на його глибокі
переконання, так і не судилося пережити
«мухоморний» екстаз.
Рід Amanita, крім видів із нейроток-
сичними і психотропними властивостями
(A.mu scaria, A. рantherina — мухомор пан-
тер ний, A.citrina — мухомор цитриновий),
містить види з плазматоксичною і гепато-
токсичною дією (A.phalloides — бліда поган-
ка, A.verna — мухомор весняний, A.vi ro sa —
мухомор смердючий та ін.) [3, 17]. Плодові
тіла A.muscaria і A. pantherina містять муска-
рин, що впливає на М-хо ліно ре цептори, а
A.citrina — буфотенін, які при пероральному
введенні діють лише на периферичну нерво-
ву систему. Вміст буфотеніну в A.citrina
низький — лише 7 г на 100 кг грибів, чим,
напевно, можна пояснити відсутність даних
про отруйність цього гриба. Основні компо-
ненти в A.cit rina, що діють на центральну не-
рвову систему, — диметилтриптамін (ДМТ)
і 5-метоксидиметилтриптамін (впливають
на се ро тонінові рецептори), в A.muscaria і
A.pan therina — мусцимол та іботенова кис-
лота. Іботенова кислота здатна проникати
через гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ) і
викликати збудження нейронів, активуючи
глютаматні NMDA-рецептори та метабо-
тропні глютаматні mGlu-рецептори. Нейро-
токсичність іботенової кислоти пов’язують
саме з її дією на NMDA-рецептори, актива-
ція яких викликає збудження нейронів,
збільшення рівня Са2+ в клітинах і, врешті-
решт, призводить до загибелі пірамідних не-
йронів гіпокампу. Відомо, що глютамат є
основним нейротранслітером у цере браль-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 2 25
ній корі. Тому можемо припустти, що пору-
шення глютаматергічної передачі внаслідок
дії токсичних нейротропних речовин грибів
A.muscaria, A.pantherina та A.citrina лежить в
основі таких психічних розладів, як істерія,
чергування дрімоти і збудження з галюци-
націями, та гіперкінези. Оскільки при хар-
човому отруєнні цими грибами мускарин і
буфотенін не проходять через ГЕБ, то пси-
хоміметичні та галюциногенні ефекти
пов’язують із дією іботенової кислоти, мус-
цимолу, ДМТ і 5-МеО-ДМТ, які здатні до
проникнення [цит. за 6].
Дія аманітальних нейротоксинів дуже
різноманітна. Вони викликають істерію,
ейфорію, ілюзії, галюцинації, сонливість,
депресію, атаксію, розгубленість, відчут-
тя великої сили чи порушення координа-
ції, конвульсії. Іноді при цьому вражають-
ся моторні системи, що нагадує затяжний
епілептичний напад [5, 9, 35]. У разі висо-
кого вмісту парасимпатичного токсину —
мускарину — у картині отруєння перева-
жає мускариновий синдром — нудота, блю-
вання, біль у животі, пітливість, слино- і
сльозовиділення.
Застосування мухомора червоного в
ритуально-обрядовій практиці різних країн
світу (у тому числі й у культурі майя) та-
кож добре відоме [28, 29, 60, 63, 64]. Amanita
muscaria — легендарний гриб вікінгів і си-
бірських шаманів [2, 49, 50]. Вважають, що
мусцимол підвищує витривалість і додає
фізичної сили, за що його особливо ціну-
вали вікінги. Вони вживали мухомори, які
додавали їм бадьорості й допомагали здій-
снювати багатоденні переходи. Проте часи,
коли знетямлений від уживання му хоморів
берсерк міг упоратись із 20 піхо тинцями
або 10 вершниками, вже давно минули. Су-
часному дорослому європейцю вистачить
і половини шапинки червоного мухомора,
щоб тяжко отруїтися, відчувши всі непри-
ємні наслідки: нудоту, діарею, блювання,
галюцинації і судоми.
Традиція вживання мухоморів добре зна-
на в народів Сибіру (коряків, чукчів, хантів,
мансі, камчадалів, остяків, ітельменів, яку-
тів, юкагирів, обських угрів) [2, 8, 49, 50].
На думку О.В. Шаповалова, відомі дві різ-
ні моделі їх використання: на Північному
Сході — профанна, коли майже всі члени
угруповання можуть куштувати мухомори,
у Західному Сибіру — сакральна, де мухо-
мори споживають лише окремі особи, суво-
ро дотримуючись ритуалу [8]. У ритуально-
обрядових цілях їх здебільшого вживали
шамани та вожді племен. Решта задовольня-
лася питтям їхньої сечі, яка містила галюци-
ногенні речовини навіть після 4–5-разово-
го проходження через організм. Відомо, що
поїдання м’яса північних оленів, які теж ла-
сують мухоморами, також може викликати
психічні розлади. Вважають, що до «впрова-
дження» горілки мухомори були для наро-
дів Сибіру єдиним наркотичним засобом.
Три стадії мухоморного сп’яніння в чук-
чів описав В.Г. Богораз [2]. На першій ста-
дії (властивій молоді) настає приємне збу-
дження, безпідставна веселість, з’яв ляє-
ться відчуття великої фізичної сили. На
другій стадії (зазвичай у літніх людей)
виникають галюциногенні реакції, люди
чують голоси, бачать духів, реальність на-
буває інших вимірів, предмети здаються
надмірно великими, але вони (люди) ще
нормально (свідомо) реагують на звичні
побутові явища, можуть осмислено відпо-
відати на питання. На третій стадії (най-
важча) людина входить у стан зміненої
свідомості і повністю втрачає зв’язок із
реальністю, потрапляє в ілюзорний світ
духів, проте тривалий час залишається ак-
тивною, рухається, розмовляє, після чого
впадає у важкий наркотичний сон.
Іншу концепцію викладають Ф. Фесті та
А. Б’янчі [20], які, крім першої стадії, у якій
переважають атаксія, нудота і блювання, ви-
різняють також другу — саме психоміметич-
ну дію і третю — з галюцинаціями, порушен-
26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 2
нями координації. Найцікавішою, на думку
цих учених, є друга стадія, «коли яскраві
барвисті сни поєднуються з одночасним
дуже ясним усвідомленням усього оточення.
Особи, що споживали гриби, могли пізніше
описати кожен звук або дію, що відбувалася
в ході експерименту, водночас вони відчува-
ли, що сплять і переживають дивний кон-
такт із кимось усередині себе. Бесіда зі сво-
їм внутрішнім голосом допомагає людині ро-
зібратися в собі зрозуміти своє місце в житті
і це усвідомлення залишається надовго».
Цю досить екзальтовану позицію щодо му-
хоморів у жодному разі не потрібно сприй-
мати за істину. Не в усіх мухоморні експе-
рименти проходять без наслідків, а «спіл-
кування» з представниками роду Amanita,
серед яких багато смертельно отруйних ви-
дів, зазвичай закінчується трагічно. Оскіль-
ки наслідки вживання червоних мухомо-
рів, як і псилоцибінових грибів, абсолютно
непередбачувані, виникла легенда, що дея-
ких «обраних» гриб «любить» і дарує їм не-
забутній трансцедентальний досвід, а «зне-
хтувані» грибом потім довго потерпають від
сильних болів у животі та блювання.
ВИСНОВКИ
П сиходелічні речовини, поширені в гри-
бах різних систематичних груп, струк-
турно подібні до основних нейромедіато-
рів, зокрема серотоніну, чим і можна пояс-
нити їхній вплив на ЦНС людини.
Галюциногенні гриби, враховуючи їхній
безумовний і надпотужний вплив на психі-
ку людини, — цінний об’єкт для розроблен-
ня нових фармакологічних препаратів для
застосовання в психіатрії.
Уявлення про безпечне вживання «магіч-
них» грибів, порівняно з іншими наркотика-
ми і галюциногенами, призвело до майже не-
контрольованого їх поширення серед молоді.
Дані досліджень свідчать про те, що їх ужи-
вання викликає багатофокусну деміє лі нізацію
нервових волокон, призводить до стійких роз-
ладів психіки, змін у багатьох внутрішніх ор-
ганах, пов’язаних із гемо мік роциркуляторними
порушеннями і внут ріш ньоклітинними дис-
трофіями, здійснює токсичний вплив на ді-
яльність серця, печінки, нирок, на нейрони гі-
поталамусу, нео кортексу та гіпокампу.
Найчастіша причина смертельних випад-
ків, пов’язаних із уживанням нейротроп-
них грибів (як й інших галюциногенів), зу-
мовлена не їхньою токсичністю, а неадек-
ватною, агресивною, травматичною та суї-
цидальною поведінкою людини.
Таємничість навколо «казкових» грибів по-
в’язана не із самими грибами, хімічний склад
яких достатньо добре вивчений, а з таємни-
цями людської свідомості. Непізнані досі
механізми діяльності мозку, невстановлені
закономірності між біохімічними проце-
сами, що відбуваються в клітинах під впли-
вом грибних галюциногенів, і фантастични-
ми картинами, породженими зміненою сві-
домістю, є причинами магічного і містично-
го сприйняття психотропних грибів.
Мабуть, єдиного цікавого ефекту психо-
активних грибів — стану зміненої свідомос-
ті — можна досягти і не ризикуючи власним
здоров’ям. Маємо на увазі молитву, корисні
заняття медитацією, йогою, танцями тощо.
1. Бабаханян Р.В., Иванова Г.В., Костырко Т.А. и др.
Морфофункциональные изменения внутренних
органов при моделировании отравлений псилоци-
бинсодержащими грибами // Журн. cуд. мед. экс-
перт. — 1999. — Вип. 42. — № 3. — С. 6–9.
2. Богораз В.Г. Материальная культура чукчей. — М.,
1991. — 224 с.
3. Вассер С.П. Флора грибов Украины. Базидиомицеты.
Аманитальные грибы. — К.: Наука, 1992. — 168 с.
4. Виноградова О.С. Гиппокамп и память. — М.: Нау-
ка, 1975. — 322 с.
5. Молдаван М.Г., Гродзинская А.А. Общетоксическое
и нейротропное действие базидиальных грибов
родов Amanita и Psilocybe // Совр. пробл. токси-
кол. — 2002. — № 2. — С. 14–25.
6. Молдаван М.Г., Гродзинская А.А., Вассер С.П., Со-
ломко Э.Ф., Ломберг М.Л., Сторожук В.М. Нейро-
тропное действие экстрактов токсических грибов
родов Amanita и Psilocybe // Совр. пробл. токси-
кол. — 2002. — № 3. — С. 35–41.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 2 27
7. Столяров Г.В. Лекарственные психозы и пси хо-
миметические средства. — М.: Медицина, 1964. —
454 с.
8. Шаповалов А.В. Магический гриб мухомор //
Сибирская заимка. — 2001. — № 4 (http://www.
zaimka.ru/culture/shapovalov1.shtml).
9. Шиврина А.Н. Биологически активные вещества
высших грибов. — Л: Наука, 1965. — 199 с.
10. Aboul-Enein H.Y. Psylocybin: a pharmacological
pro file // A.J. Pharm.Sci. — 1974. — Vol. 146 (3). —
P. 91–95.
11. Aghajanian G.K., Hailgler H.J. Hallucinogenic in do-
leamines:Preferential action upon presynaptic sero-
tonin receptors // Psychopharmacol. Com. — 1975. —
Vol. 1(6). — P. 619–629.
12. Allegro J.M. The Sacred Mushroom & the Cross.
Doubleday, NY, 1970.
13. Badham E.R. Ethnobotany of psilocybin mushrooms,
especially Psilocybe cubensis // J. Ethnopharmacol. —
1984. — Vol. 10. — P. 249–254.
14. Benjamin C. Persistent psychiatric symptoms after eat-
ing psilocybin mushrooms // Br. Med. J. — 1979. —
Vol. 1. — № 6174. — P. 1319–1320.
15. Carter O.L., Pettigrey J.D., Burr D.C. et al. Psilocybe
impairs high-level but not low-level motion percep-
tion // Neuroreport. — 2004. — Vol. 15. — № 12. —
P. 1947–1951.
16. Chilton W.S., Bigwood J., Jensen R.E. Psilocin, bufote-
nine and serotonin: historical and biosyntetic obser-
vations // J. Psychedel. Drugs. — 1979. — Vol. 11. —
№ 2. — P. 61–69.
17. Chilton W.S., Ott J. Toxic metabolites of Amanita
pantherina, A. cothurnata, A. muscaria, and other
Ama nita species // Lloydia. — 1976. — Vol. 39. —
P. 150–157.
18. Cunningham N. Hallucinogenic plants of abuse //
Emerg. Med. — 2008. — Vol. 20(2). — P. 167–174.
19. Davis B.L. Magic mushrooms. Technical Report Se-
ries A-81-2. Vancouver:Province of British Columbia
Ministry of Health, Alcohol and Drug Programs. —
1981.
20. Festi F., Bianchi A. Amanita muscaria: Mycopharma-
cological Outline and Personal Experience by
Francesko Festi and Antonio Bianchi // PM&E.–
1985. — Vol. 5. Part I: Mycological, Chemical and
Neuropharmacological Aspects. — P. 1–26.
21. Gartz J. Magic Mushrooms around the World. Scien-
tific Journey across Cultures and Time. Lis publica-
tions. — Los Angeles, 1996.
22. Gonsalez-Maeso J., Ang R.L., Yuen T. et al. Identifica-
tion of a serotonin/glutamate receptor complex im-
plicated in psychosis // Nature. — 2008. — Vol. 6. —
№ 452(7183). — P. 93–107.
23. Gonsalez-Maeso J., Sealfon S.C. Agonist-trafficking
and hallucinogens // Curr Med Chem. — 2009. —
Vol. 16(8). — P. 1017–1027.
24. Grob Ch.S. The use of psilocybin in patients with ad-
vanced cancer and existential anxiety. In:Psychedelic
Medicine: New Evidence for hallucinogenic sub-
stances as treatment. — 2007. — Vol.1 / Ed. by
M. Winkelman and T.B. Roberts, Praeger: Westport,
Conn. — P. 205–216.
25. Grof S., Halifax J. The human encounter with death. —
N.Y., USA, 1977. — 240 p.
26. Grof S. Realms of the human unconscious: observa-
tion from LSD research. — N.Y., USA, 1975.
27. Guzman G. The genus Psilocybe // Nova Hedwigia,
Cramer, Vaduz. — 439 pp. +Supplement, 1995 in:
Taxonomic monographs of Agaricales. Bibl. Mycol.
159, Cramer, Berlin. — P. 91–141.
28. Guzman G. Hallucinogenic, medicinal, and edible
mushrooms in Mexico and Guatemala: traditions,
myths, and knowledge // Intern. J. Med. Mushr. —
2001. — Vol. 3. — P. 399–408.
29. Guzman G. Traditional Uses and Abuses of Halluci-
nogenic Fungi: Problems and Solutions // Intern. J.
Med. Mushr. — 2003. — Vol. 5. — P. 57–59.
30. Hallucinogenic mushrooms: an emerging trend case
study. Lisbon: European Monitoring Centre for
Drugs and Drug Addiction. — 2006. — 33 p.
31. Halpern J.H., Sewell R.A. Hallucinogenic botanicals
of America: a growing need for focused drug educa-
tion and research // Life Sci. — 2005. — Vol. 78. —
№ 5. — P. 519–526.
32. Hasler F., Grimberg U., Benz M.A. et al. Acute psy-
chological and physiological effects of psilocybin in
healthy humans: a double-blind, placebo-controlled
dose-effect study // Psychopharmacol. — 2004. —
Vol. 172. — № 2. — P. 145–156.
33. Heim R. Analyse de quelques experiences per-
sonelles produites par l’ingestion des agarica hal-
lucinogenes du Mexique // C.R. Acad. Sci. Fr. —
1957. — Vol. 245. — P. 597–603.
34. Heim R., Wasson R.G. Les champignons hallucino-
genes du Mexique. Ed / Mus. Nat. D’Hist. Nat. —
Paris, 1958. — 324 p.
35. Hobbs C. Medicinal mushrooms. An exploration of
tradition, healing, et culture. (Third Edition) Bo-
tanical Press is an imprint of interweave Press. —
1996. — 252 pp.
36. Hofmann A. LSD- mon enfant terrible, 1979. — Par-
is, Editions du Lezard, 1997.
37. Hofmann A. Medicinal Chemistry’s Debt to Ethno-
botany. In: Ethnobotany: evolution of a discipline /
Ed. by R.E. Schultes and S. von Reis. — 1995; re-
printed 1997. — P. 311–319.
38. Johnson M.W., Richards W.A., Griffits R.R. Human hal-
lucinogen research: guidelines for safety // J. of Psy-
chopharmacol. — 2008. — Vol. 22. — № 6. — P. 603–
620.
39. Johnson J.B. Elements of Mazatec Witchcraft //
Ethnol. studies (Gothenburg). — 1939. — № 2. —
P. 128–150.
40. Leonard H.L. et al. Relief of obsessive-compulsive
symptoms by LSD and psilocin // Am. J. Psychiat-
ry. — 1987. — Vol. 144. — № 9. — P. 1239–1240.
28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 2
41. McKenna T. Food of the Gods. — New York: Bantam
Boos, 1992.
42. Moreno F.A., Wiegand C.B., Taitano E.L., Delgado P.L.
Safety, Tolerability, and efficacy of Psilocybin in
9 patients with obsessive-compulsive disorder //
J. Clin. Psychiatry. — 2006. — Vol. 67. — № 11. —
Р. 1735–1740.
43. Musha M., Ishii A., Tanaka F., Kusano G. Poisoning by
hallucinogenic mushroom hikageshibiretake (Psi lo-
cybe argentipes K.Yokoyama) indigenous to Japan //
Tohoku J Exp. Med. — 1986. — Vol. 148. — № 1. —
Р. 73–78.
44. Nichols D.E. Hallucinogenes // Pharmacol. and
Ther. — 2004. — Vol. 101. — P. 131–181.
45. Quetin A.M. La psilocybine en psichiatrie, clinique
et experimentale. — Fac. de Med. de Paris. These p.
le Doct. en med.present. — Paris, 1960.
46. Ruck C. Gods and Plants in the Classical World //
Ethnobotany: evolution of a discipline / Ed. By R.E.
Schultes and S. von Reis. — 1995; reprinted 1997. —
P. 131–143.
47. Rudgley R. Fungi // The encyclopedia of psycho-
active substances. 1998. Little, Brown and Com-
pany // www.amazon.com/Encyclopedia–Psycho-
a c t i v e - S u b s t a n c e s – R i c a r d – R u d g l e y / d p /
0312263171.
48. Ruzickova R. et al. Effect of psilocybine in chronic
schizophrenias. I. Clinical findings // Cesk. Psychi-
atr. — 1967. — Vol. 63. –№ 3. — Р. 158–165.
49. Saar M. Fungi in Khanty Folk Medicine // J. Eth-
nopharmacol. — 1991. — № 31. — Р. 175–179.
50. Saar M. Ethnomycological data from Siberia and
North-East Asia on the effect of Amanita muscaria //
J. Ethnopharmacol. — 1991. — № 31. — Р. 175–179.
51. Samorini G. The oldest Representations of Halluci-
nogenic Mushrooms in the World (Sahara Desert,
9000-7000 B.P. // Integration. — 1992. — № 2/3. —
Р. 69–78.
52. Samorini G. A contribution to the discussion of the
ethnobotany of the eleusinian mysteries / Eleusis,
J. of Psychoactive Plants and Compounds. — 2000. —
Vol. 4. — P. 3–53.
53. Samorini G. New data from the ethnomycology of psy-
choactive mushrooms // Intern. J. Med. Mushr. —
2001. — Vol. 3. — № 2-3. — Р. 257–278.
54. Sewell R.A., Halpern J.H., Pope H.G. Response of clus-
ter headache to psilocybin and LSD // Neurology. —
2006. — № 66. — Р. 1920–1922.
55. Shultes R.E. The identification of teonanacatl, a nar-
cotic Basidiomycete of the Aztecs. Botanical Museum
Leaflets (Harward University). — 1939. — Vol. 1. —
P. 37–54.
56. Shultes R.E., Hofmann A. Plants of Gods: origins of
hallucinogenic use. Mc Graw-Hill. Co. — N.Y, 1979.
57. Spengos K., Schwarts A., Hennerici M. Multifocal ce-
rebral demyelination after magic mushroom abuse //
J. Neurology. — 2000. — Vol. 247. — № 3. — Р. 224–
225.
58. Stamets P. Psilocybin Mushrooms of the World: An
Identification Guide. — Berkeley, California. Ten
Speed Press, 1996. — 245 p.
59. Sueur C., Benezech A., Deniau D. et al. Les substances
hallucinogenes et leurs usages therapeutiques // Re-
vue Documentaire Toxibase. — 1999. — № 4; 2000. —
№ 1 (www.drogues.gouv.fr.rub ri que do cu men ta ti on/
toxibase).
60. Vetulani J. Drug addiction. Part I. Psychoactive sub-
stances in the past and presence // Pol. J. Pharma-
col. — 2001. — Vol. 53. — № 3. — Р. 201–214.
61. Vollenweider F.X. Vollenweider-Scherpenhuyzen M.F.,
Babler A. et al. Psilocybin induces schizophrenia-like
psychosis in humans via a serotonin-2 agonist action //
Neuro Report. — 1998. — № 9. — Р. 3897–3902.
62. Wasson R.G. Soma, Divine mushroom of immorta-
lity. — New York: Harcourt Brace & World, 1967.
63. Wasson R.G., Hoffman A., Ruck C.A. P. The road to
Eleusis: unveiling the secret of the mysteries /
Ethno-mycological studies 4. — New York: Pan-
theon Books, 1978.
64. Wasson V.P., Wasson R.G. Mushrooms, Russia and
History. Pantheon Books. — New York, 1957. — 433 p.
65. Wittman M., Carter O., Hassler F., Cahn B.R. et al.
Effect of psilocybin on time perception and temporal
control of behaviour in humans // J. Psychopharma-
col. — 2007. — № 21. — Р. 50–64.
Г. Гродзинська, М. Молдаван, С. Сирчін
МАГІЧНІ ГРИБИ: МІСТИКА ТА РЕАЛЬНІСТЬ
Р е з ю м е
У статті проаналізовано сучасний стан дослідження
галюциногенних грибів, уживання яких серед молоді
в останні роки набуло небезпечного поширення.
Основну увагу зосереджено на етномікологічному та
історичному аспектах, особливостях фізіологічних і
психічних розладів унаслідок дії нейротропних видів
грибів із родин Psilocybe i Amanita.
Ключові слова: галюциногени, психоделічні речовини,
псилоцибін.
G. Grodzynska, M. Moldavan, S. Syrchin
MAGIC MUSHROOMS: MYSTICISM AND REALITY
S u m m a r y
The article presents the analysis of the modern state of
the research of hallucinogen mushrooms usage of which
recently acquired dangerous spreading among the youth.
The main attention is paid to ethnomycologic and his-
torical aspects, peculiarities of physiological problems
and mental insanity caused by the action of neurotropic
mushrooms of Psilocybe i Amanita families.
Keywords: hallucinogens, psychedelic substances, psi-
locybin.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27196 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-26T02:44:47Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гродзинська, Г. Молдаван, М. Сирчін, С. 2011-09-28T07:09:39Z 2011-09-28T07:09:39Z 2010 Магічні гриби: містика та реальність / Г. Гродзинська, М. Молдаван, С. Сирчін // Вісн. НАН України. — 2010. — № 2. — С. 18-28. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27196 У статті проаналізовано сучасний стан дослідження галюциногенних грибів, уживання яких серед молоді в останні роки набуло небезпечного поширення. Основну увагу зосереджено на етномікологічному та історичному аспектах, особливостях фізіологічних і психічних розладів унаслідок дії нейротропних видів грибів із родин Psilocybe i Amanita. The article presents the analysis of the modern state of the research of hallucinogen mushrooms usage of which recently acquired dangerous spreading among the youth. The main attention is paid to ethnomycologic and historical aspects, peculiarities of physiological problems and mental insanity caused by the action of neurotropic mushrooms of Psilocybe i Amanita families. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Магічні гриби: містика та реальність Magic mushrooms: mysticism and reality Article published earlier |
| spellingShingle | Магічні гриби: містика та реальність Гродзинська, Г. Молдаван, М. Сирчін, С. Статті та огляди |
| title | Магічні гриби: містика та реальність |
| title_alt | Magic mushrooms: mysticism and reality |
| title_full | Магічні гриби: містика та реальність |
| title_fullStr | Магічні гриби: містика та реальність |
| title_full_unstemmed | Магічні гриби: містика та реальність |
| title_short | Магічні гриби: містика та реальність |
| title_sort | магічні гриби: містика та реальність |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27196 |
| work_keys_str_mv | AT grodzinsʹkag magíčnígribimístikatarealʹnístʹ AT moldavanm magíčnígribimístikatarealʹnístʹ AT sirčíns magíčnígribimístikatarealʹnístʹ AT grodzinsʹkag magicmushroomsmysticismandreality AT moldavanm magicmushroomsmysticismandreality AT sirčíns magicmushroomsmysticismandreality |