Як запобігти небезпечним ситуаціям у техносфері?
Слабопередбачуваний і прискорений темп розвитку небезпечних техногенних ситуацій ставить перед науковцями сучасності низку актуальних завдань: від наукового передбачення й прогнозування проблеми до своєчасного, оперативного напрацювання ефективних і цілеспрямованих методів виявлення і нейтралізації...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27247 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Як запобігти небезпечним ситуаціям у техносфері? / Є. Буравльов // Вісн. НАН України. — 2010. — № 4. — С. 30-40. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860099472699162624 |
|---|---|
| author | Буравльов, Є. |
| author_facet | Буравльов, Є. |
| citation_txt | Як запобігти небезпечним ситуаціям у техносфері? / Є. Буравльов // Вісн. НАН України. — 2010. — № 4. — С. 30-40. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Слабопередбачуваний і прискорений темп розвитку небезпечних техногенних ситуацій ставить перед науковцями сучасності низку актуальних завдань: від наукового передбачення й прогнозування проблеми до своєчасного, оперативного напрацювання ефективних і цілеспрямованих методів виявлення і нейтралізації загроз на початкових етапах їх виникнення. На думку автора, ці завдання особливо важливі для України за перманентного браку фінансів на модернізацію вітчизняної техносфери. У статті розглянуто алгоритм розвитку небезпечних ситуацій у техносфері, виділено окремі стадії процесу (від первинного прояву до можливих збитків), запропоновано конкретні рекомендації з вироблення державної політики задля мінімізації негативних наслідків для громадян і господарського комплексу України.
Hardly predictable and accelerated rate of dangerous technocratic situations progress force modern scientists to fix a number of actual objectives: from scientific prediction and forecasting of a problem to timely, on-line best practice of efficient and purposeful methods of danger detection and neutralization at the initial stage of its emergence, An author believes these objectives are especially important for Ukraine because of permanent deficit of funds for the domestic technosphere update. The algorithm of dangerous situations progress in the technosphere is reviewed in the article as well as some stages of the process (from initial indication to the possible losses) are highlighted. Actual recommendations focused on elaboration of the state policy aimed at minimization of the unfavorable consequences for people and economic system are also proposed.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:27:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4
Статті та огляди
Зазвичай у підручниках для вищої школи і довідковій літературі словом «тех-
носфера» позначають частину біосфери, перетворену за допомогою тех-
нічних засобів із соціально-економічною метою [1]. Проте, на нашу думку,
це надто спрощене розуміння дуже актуального та багатопланового терміна.
Якщо проаналізувати, незважаючи на природу походження, всі змістові склад-
ники цього слова, врахувати критичний стан інфраструктури господарського
комплексу, що визначає ефективність функціонування техносфери, то отри-
маємо багатовимірне, системоутворювальне поняття, згідно з яким техно-
сфера – це сукупність інженерно-технологічних, природно-ресурсних
та соціально-економічних об’єктів і засобів, які використовує суспіль-
ство для продукування валового національного продукту й забезпечення
життєдіяльності населення [2].
Є. Буравльов
ЯК ЗАПОБІГТИ НЕБЕЗПЕЧНИМ СИТУАЦІЯМ У ТЕХНОСФЕРІ?
© БУРАВЛЬОВ Євген Павлович. Кандидат технічних наук. Головний науковий співробітник Інституту
проблем національної безпеки РНБОУ (Київ). 2010.
П ротягом останніх 20 років кількість
стихійних лих, які призводять до ви-
никнення в техносфері аварій і катастроф,
втрат в агровиробництві, постійно зростає і
перевищує попередній рівень у чотири рази
[3]. Частка людей, що загинули від цих лих,
перевищує 3 млн [4]. Саме тому у виголо-
шеній на Всесвітньому економічному фо-
румі (Global Risks — 2008) доповіді, при-
свяченій проблемам безпеки, було цілком
слушно зауважено, що з початком світової
кризи світ зазнає суттєвого підвищення
рівнів геополітичних, економічних, соці-
альних, природних і техногенних ризиків.
На жаль, маємо визнати: саме так і сталося.
Сучасний стан і рівень систем управління
безпекою техносфери з їхньою орієнтацією
на використання переважно економічних
механізмів не убезпечує людство від загроз,
надзвичайних ситуацій, аварій, катастроф,
небезпек і, врешті-решт, від щораз більших
втрат.
З одного боку, слабопередбачуваний, а з
другого — прискорений темп розвитку кри-
міногенних ситуацій ставить перед фахів-
цями низку актуальних завдань: від нау-
кового передбачення, прогнозування про-
блеми до своєчасного, оперативного напра-
цювання ефективних і цілеспрямованих
методів виявлення та нейтралізації загроз
на початкових етапах їх виникнення. Ці за-
вдання пріоритетні не лише для розвине-
них країн, але й для тих, що розвивають-
ся. Особливу вагу вони мають для України,
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4 31
яка потерпає від гострого дефіциту ресур-
сів на модернізацію вітчизняної техносфе-
ри для протистояння негативним глобалі-
заційним впливам.
Як відомо, світове співтовариство вхо-
дить у нову тривалу фазу глибокої систем-
ної кризи. Згідно з песимістичними про-
гнозами, маємо очікувати на подальше по-
ширення й поглиблення низки негативних
факторів, а саме:
• посилення розбалансованості економіч-
ного розвитку, динаміки відновлення й
удосконалення господарського потенціа-
лу, суперечностей між розвиненими кра-
їнами і тими, що розвиваються, що крас-
номовно унаочнюють результати Кліма-
тичного форуму в Копенгагені (грудень
2009 р.);
• підвищення загроз виникнення аварій і
катастроф через застарілість господар-
ської інфраструктури, обладнання та ці-
лої низки технологічних процесів у сфе-
рах традиційно багатовідхідної госпо-
дарської діяльності (особливо під час
намагання країн, що розвиваються, пере-
ходити без попередньої модернізації до
нових технологічних укладів);
• наближення глобальних світових проб-
лем, як-от вичерпаність природних, на-
самперед енергетичних, ресурсів (нафти,
газу, вугілля, урану), які інтенсивно спо-
живає людство;
• тиск на економіку країн, що розвивають-
ся, транснаціональних корпорацій та іг-
норування ними національних інтересів
таких країн;
• поява нових видів техногенних загроз,
викликаних упровадженням новітніх
технічних і технологічних рішень, а та-
кож зростанням на цьому тлі терорис-
тичних акцій загальносвітового масш-
табу;
• активізація стихійних природних явищ,
посилення їхнього впливу на небезпечні
об’єкти техносфери.
Кожна сучасна країна, зважаючи на
власну специфіку (структурний склад і
фізичний стан техносфери, соціально-
економічний і природно-ресурсний потен-
ціали), має виробити адекватні заходи
проти будь-якого чергового системного
виклику за умов одночасної появи якісно
нових і масштабних небезпек. Ідеться про
те, що дослідження динаміки функціону-
вання таких складних підсистем, як соці-
ум, природа і техносфера, що співіснують і
розвиваються в надсистемі «суспільство —
техносфера — природне середовище», свід-
чить про посилення їхнього взаємовпливу,
зростання небезпеки для життєдіяльності
людини.
Отже, виникає необхідність модерніза-
ції системи національної безпеки, яка має
ефективно реалізовувати механізми управ-
ління ризиками і відповідно підвищувати
загальну стійкість соціальних, природних
і технологічних систем до сучасного спек-
тра небезпек і зменшувати можливі збит-
ки. Необхідне цілеспрямоване вдоскона-
лення державного управління, яке має
стати:
— більш професійним, орієнтованим на со-
ціальні, економічні, техніко-технологічні
та екологічні проблеми;
Еволюція стадій поінформованості щодо можливих
небезпечних подій та їхніх негативних наслідків
32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4
– спрямованим на інноваційний розвиток;
– більш прогностичним, ефективним і до-
волі масштабним відповідно до сучасних
загроз.
Усе це потребує надійного науково-ме-
тодичного підґрунтя та фахового потенці-
алу службовців і науковців, здатних реалі-
зовувати політику безпеки, передусім про-
гнозування виникнення загроз, виділення
в їхніх межах окремих стадій (див. рис.)
і визначення ймовірних сценаріїв їхнього
розвитку — від первинного прояву аж до
можливо завданої шкоди.
ФІКСАЦІЯ ПРОБЛЕМИ
І сторичний досвід свідчить, що с у б’єк-
тивне початкове сприйняття конкрет-
ної безпекової проблеми ґрунтується на
двох взаємопов’язаних світоглядних по-
зиціях. Це, по-перше, формування у сві-
домості людини упередженого ставлення
до певних процесів або явищ, що виокрем-
люються з цілісної картини подій. Проб-
лему фіксують, виділяючи певні її прояви
із загального числа типових ситуацій, що
нашаровуються в системі «суспільство —
техносфера — природне середовище». Іде-
ть ся про вироблення загальнолюдського
негативного ставлення до сфер підвище-
ної небезпеки. У техносфері, наприклад,
це магістральні трубопроводи, мости,
сховища хімічних, радіоактивних вибу-
хонебезпечних матеріалів, об’єкти атом-
ної і хі мічної промисловості тощо. По-
друге, має існувати індивідуальне світо-
глядне бачення унікальності (відміннос-
ті) виділеного з-поміж інших прояву
(процесу, явища) порівняно з уже відоми-
ми або тими, що вже відбувалися чи мо-
жуть відбутися у згадуваній системі. У
техносфері це може бути оцінювання за-
лишкового ресурсу безпечного застосу-
вання конкретних елементів конструкцій,
споруд, машин, різноманітних технологіч-
них комплексів тощо.
Цікаво, що на етапі початкового усві-
домлення зародження небезпеки в сус-
пільстві виникає розуміння, що певний
факт, процес або явище має надзвичайний
потенціал, здатний у майбутньому до ви-
вільнення та непрогнозованого розвитку,
особливо під впливом природних анома-
лій.
Системна протидія небезпечним ситуа-
ціям мала б дисциплінувати передусім фа-
хівців і політичну еліту, розвинути в них
відчуття, сприйняття загрози на почат-
кових етапах її виникнення, щоб запобіг-
ти негативним наслідкам надзвичайних
ситуацій. Ця здатність у перспективі за-
кладе необхідне підґрунтя для формуван-
ня системного передбачення цілої низки
стадій, що можуть виникати та призводи-
ти до розгортання небезпечної ситуації з
подальшим накопиченням негативних на-
слідків із можливими проявами ефектів
синергізму.
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГРОЗИ
На цій стадії на загальному техносфер-
ному тлі виділяють явища, які мо-
жуть, не затухаючи, переростати в небез-
печні, впливати на суміжні процеси й по-
силювати їх. Від попередньої стадії ця від-
різняється тим, що має на меті застосувати
методологію «проектування майбутньо-
го», завдяки якій згадані процеси або яви-
ща «проектуються» на природному, соці-
альному й техніко-технологічному сере-
довищі й загальній системі. Це дає змогу
визначити межу, за якою сконцентровано
небезпечний потенціал процесу або яви-
ща, що може вивільнятися та створювати
загрозу.
Аналіз типів, природи процесів чи явищ,
що можуть призвести до техносферної
небезпеки, має спиратися на виявлення
просторово-часових координат, які визна-
чають масштаб критичної ситуації, пара-
метри враження нею системи.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4 33
З огляду на зазначене, а також згідно з
основоположним «термодинамічним» прин-
ципом загальної теорії систем, з-поміж чо-
тирьох загальних типів наявних у природі
систем (ізольованих, квазіізольованих, від-
критих і квазівідкритих) [8] оберемо дві
техногенні:
• квазіізольовані — з обмеженим перене-
сенням за межі системи речовини, енер-
гії й інформації. Саме тому безпечний
стан обмежувальних і захисних бар’єрів,
оболонок, захисних пристроїв, кордонів
тощо і зумовлює вивільнення небезпеч-
ного потенціалу, рівень імовірно завданої
шкоди;
• квазівідкриті — вирізняються здатністю
до перенесення речовини, енергії та ін-
формації. Саме зміни в режимах або рів-
нях надходження згаданих потоків ви-
значатимуть загальну врівноваженість у
функціонуванні системи та її здатність до
формування дестабілізаційного (флукту-
ативного) потенціалу небезпеки його ви-
вільнення і відповідно рівня можливої
шкоди, завданої ним.
Як засвідчує практика, на тлі швидко-
плинних процесів, що відбуваються в навко-
лишньому середовищі, не завжди можливо
виокремити певні аномалії, які за відповід-
них обставин створюватимуть загрозу.
Це потребує застосування на цій стадії
принципів наукового моніторингу, який че-
рез реєстрацію первинних змін у системах
дасть змогу «проектувати» наслідки і забез-
печувати розпізнавання ступеня й первин-
них ознак невпорядкованості навколиш-
ніх розмежованих підсистем. Моніторинг
має бути спрямований на спостереження за
взаємопов’язаною інфраструктурою компо-
нентів техносфери з метою виявлення вже
згадуваних аномалій (ознак старіння за три-
валої експлуатації), вивчення основних екс-
плуатаційних факторів, що впливають на
стійкість, пошук і визначення заходів для
запобігання небезпечним чинникам.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ НЕБЕЗПЕКИ
П ісля реєстрації певного рівня нестій-
кості системи необхідно ідентифіку-
вати небезпеку. Йдеться про встановлення
розмірів техногенного об’єкта / системи та
фізико-хімічного складу всіх його компо-
нентів. Ідентифікований таким чином тех-
ногенний об’єкт позначають системою ко-
ординат у навколишньому середовищі. Це
дає змогу попередньо визначити сферу
можливої потенційної небезпеки і зробити
черговий крок на шляху поінформованості
населення щодо ймовірності небезпеки, ро-
зуміння масштабів спричинених нею нега-
тивних наслідків.
Ідентифікація небезпеки — перший крок
до багатовимірного осмислення можливого
механізму, за яким принагідно розгортати-
муться негативні події. Саме встановлення
природи явища дає можливість спроекту-
вати й оцінити розмах небезпечних подій,
запобігти їхньому розвитку.
Особлива роль тут належить інтелекту-
альній базі знань, що мають ґрунтувати ся
на положеннях загальної теорії систем, тео-
рії катастроф тощо. Ідеться про врахування
механізмів функціонування різних типів
систем, насамперед уже згадуваних —
ізольо ваних або відкритих. Наприклад, в
Україні діяльність у сфері природно- тех-
ногенної безпеки ґрунтується на підхо дах,
які застосовують лише до ізольованих сис-
тем. Тобто кожен небезпечний об’єкт роз-
глядають як окрему підсистему без співвід-
несення наявних зв’язків із загаль ною сис-
темою, сформованою всією вітчизняною
техносферою. Саме тому структури Мініс-
терства з надзвичайних ситуацій провели
комплекс робіт, що визначив перелік кри-
тичних об’єктів техносфери України (по-
над 8 тис.), які віднесено до потенцій но
небезпечних або до об’єктів підвищеної не-
безпеки. Це насамперед хімічно-, радіоак-
тивно-, вибухо-, пожежо-, а також гідроди-
намічнонебезпечні об’єкти, а саме:
34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4
• ядерні реактори та реактори в хімічній
і нафтохімічній промисловості, домни й
конвертори в металургії, коксові батареї
в коксохімії тощо;
• нафто- та газосховища, нафто-, газо-,
продуктопроводи;
• складські приміщення шкідливих речо-
вин, боєприпасів, накопичувачі відходів;
• гідроспоруди (дамби, греблі, обвалуван-
ня, шламонакопичувачі, ставки-охо ло джу-
ва чі) тощо.
Безпека цих об’єктів залежить від їх ізо-
льованості в навколишньому середовищі.
Як свідчить практика, порушення ізоля-
ції зазвичай стає передумовою виникнення
аварійної ситуації.
Загрози концентруються в потенційно
небезпечному об’єкті (ПНО), у зосередже-
ній у ньому речовині чи енергії, які під час
аварії можуть вивільнятися через обмежу-
вальну споруду, потрапляючи в навколиш-
нє середовище і завдаючи йому шкоди. По-
тенціал таких інгредієнтів зазвичай наба-
гато більший, ніж здатність довкілля до їх
локалізації, знешкодження та самопонов-
лення. Відповідно природа втрачає здат-
ність до регенерації, що призводить до де-
градації, унаслідок якої виникає загроза
здоров’ю людей, на певній території змі-
нюються фізико-хімічні параметри довкіл-
ля, що може спричинити нові аварії або за-
гострити проблеми у сфері життєдіяль-
ності населення цілого регіону (маємо на
увазі аварію на четвертому блоці Чорно-
бильської АЕС).
Окрім квазіізольованих систем, техно-
сферу наповнюють також і квазівідкриті,
для аналізу яких застосовують підходи,
ґрунтовані на засадах теорії відкритих сис-
тем. Тут ідеться передусім про всілякі транс-
портні та енергетичні мережі, агровироб-
ничі комплекси, поверхневі водні госпо-
дарчі об’єкти, зони меліорації, господарські
території, що вже, на жаль, зазнали нега-
тивного антропогенного впливу (зони під-
топлення, суфозій і карсту, забруднені, за-
болочені, еродовані землі тощо). Характер-
ні ознаки таких систем:
• незворотність — вплив уже сформовано-
го (вивільненого) потенціалу небезпеч-
ної ситуації, який стимулюють зовнішні
та внутрішні чинники;
• неврівноваженість — нездатність само-
стійно врівноважуватися за умов наяв-
ності потенціалу, що загострює небезпеч-
ну ситуацію;
• флуктуативність — характерна особли-
вість системи переходити під впливом
потужного потенціалу небезпечної ситу-
ації з поточної стадії на нову з якісно ін-
шими небажаними показниками, а отже,
наслідками.
На цій стадії ідентифікації небезпеки по-
трібно проводити попередній аналіз місця
виникнення негативних ситуацій, динамі-
ки їх перебігу, масштабів і вірогідності їх
повторення, а також можливих рівнів по-
передньо очікуваних негативних наслідків.
УСТАНОВЛЕННЯ ДЖЕРЕЛА ЗАГРОЗИ
Н а цьому етапі необхідно зосередити
зусилля фахівців на уточненні масш-
табів і природи безпосереднього джерела
небезпеки, що вже має чіткі координатні
показники; спроектувати і спрогнозувати
можливі масштаби завданих небезпекою
збитків. Ідеться про ймовірну системну
трансформацію, що може відбуватися в на-
вколишньому середовищі під впливом іден-
тифікованої небезпеки. Мірилом зазначе-
них трансформаційних змін має виступати
передусім показник упорядкованості або
рівень невпорядкованості системи — її ен-
тропія (Δ S). Ентропію традиційно визна-
чають за формулою:
Δ S = K· ln L1/L2,
де К — коефіцієнт пропорційності (напри-
клад, для мікрорівнів — це постійна Боль-
цмана); L1/L2 — статистичний параметр, що
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4 35
характеризує систему як у попередньому
до небажаної події стані, так і в тому, який
має виникнути внаслідок небезпечної си-
туації [5]. Цікаво відзначити, що подібним
до наведеної формули є також рівняння, за
допомогою якого оцінюють ступінь ризи-
ку (визначає добуток двох величин: статис-
тичного показника, що вказує на ймовір-
ність події, і обсягу завданої шкоди).
Така схожість виразів, що описують ви-
значення величин зміни ентропії системи
(об’єкта) та ризику виникнення небажаної
ситуації, не випадкова, адже зазначені рів-
няння описують імовірні показники, що
віддзеркалюють стани системи. Тобто від-
хилення від норми визначатиме міру не-
впорядкованості — зміну ентропії. Водно-
час зростання невпорядкованості призво-
дить і до росту ризиків виникнення змін у
системі. Отже, такі положення можна ви-
користати для проектування заходів із під-
вищення безпеки складних квазіізольова-
них технологічних систем.
З іншого боку, наявна велика група сис-
тем, які функціонують у квазівідкритому
режимі. Як відомо, найтиповішими пред-
ставниками таких систем є ті, що обміню-
ються з довкіллям речовиною, енергією та
інформацією, наприклад екологічні системи
та підсистеми, що входять до їхнього складу,
які людина використовує з господарською
метою. Це передусім природні системи й
біо логічні види, що їх наповнюють і форму-
ють. Перші кроки до оцінювання різнома-
нітності біоти в екосистемах (їхнього кіль-
кісного складу) зробили свого часу Макар-
тур і Маргалеф. Вони застосували в екології
підхід із залученням оцінок кількості інфор-
мації, запропонований раніше Шеноном.
Ідеться про оцінювання біотичного багат-
ства (наповненості) та різноманіття еко-
систем. Так, якщо N1, N2, . . . NS — кіль-
кість окремих представників біоти 1, 2, . . .
S (для конструкцій, споруд, машин це по-
казники накопичених неполадок, корозій-
них чи механічних пошкоджень, мікро-
тріщин тощо), то:
S S
N = � Ni ; D = � Pi log2 Pi ,
i =1 i = 1
де: D — показник різноманітності чи ста-
тистичний параметр, а Рі = Ni /N.
Наведені рівняння — Больцмана та Ше-
нона — також мають однаковий вигляд.
Показник різноманітності (D) в біотично-
му складникові і характеристика невпоряд-
кованості (S) — параметри, які описують
однаковими співвідношеннями. Саме це
вкотре доводить ідентичність розглянутих
підходів щодо оцінювання ризику та ви-
значення змін ентропії в установленні стій-
кості (безпечності) квазівідкритих систем.
До цього слід також додати результат
спостереження, що є спільною умовою як
для квазіізольованих, так і квазівідкритих
систем, — дотримання режимів внутріш-
ньосистемної збалансованості, яке передба-
чає перебіг процесів у ламінарних стадіях.
Для техногенних систем, зокрема, це до-
тримання узгоджених і безпечних норм, які
встановлюють завдяки повсякденній прак-
тиці чи технологічним регламентам. Але
у випадках, коли в процесах відбувається
збурення (турбулізація) і їх функціонуван-
ня зміщується під зовнішнім або внутріш-
нім впливом до передбачуваного для систе-
ми критичного стану, потрібно вживати до-
даткових заходів для протидії виникненню
надзвичайної ситуації. Маємо на увазі ви-
ключення режимів із так званою позитив-
ною реактивністю, а також тих, де згаду-
ваному передбачуваному критичному ста-
ну передуватиме фаза накопичення змін,
викликаних зростанням надмірного пере-
вантаження, наприклад втратою екологіч-
ної «місткості» в природних господарських
системах або допустимої стійкості в тех-
носфері внаслідок виникнення дрібних де-
фектів у обладнанні чи зміною технологіч-
ного режиму внаслідок відхилень від нор-
36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4
мативних процедур тощо. Період перебі-
гу такого «накопичення» може бути дуже
значним. Самі по собі зазначені «дефекти»
чи відхилення ще не є загрозливими, але в
певний момент вони можуть перетворити-
ся на додатковий поштовх, що призведе до
ймовірної небезпечної ситуації.
Отже, завдання фахівців — досліджувати
механізми і динаміку розвитку небезпеч-
них ситуацій, пропонувати найоптималь-
ніші режими функціонування, прогнозува-
ти / проектувати можливі негативні явища,
застосовувати найраціональніші способи їх
запобіганню. Усе це дасть змогу розв’язати
конкретну проблему об’єднання виконав-
ців і відповідних інституцій, які вони пред-
ставляють, задля проведення моніторингу
можливих загроз, що можуть виникнути в
процесі реалізації небезпечного сценарію
розвитку надзвичайної ситуації.
ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКУ
С уб’єктивне сприйняття ризику історич-
но пов’язане з двома основними факто-
рами, що впливають на відчуття безпеки, —
страхом (наскільки ми суб’єктивно боїмося
потенційних загроз) і знанням / контролем
(ступінь володіння ситуацією). Саме тому
у визначенні безпеки застосовують підхід,
за допомогою якого ідентифікують ризики
(добуток можливих наслідків і ймовірності
виникнення небажаної події). Показники
можливих наслідків визначають, напри-
клад, у кількості померлих або травмова-
них, у завданих суспільству збитках.
Визначенню реального стану і рівня тех-
ногенної безпеки має сприяти науково-ме-
тодичний досвід, напрацьований і накопи-
чуваний нині вітчизняними вченими, які
реалізовують Цільову комплексну програ-
му «Проблеми ресурсу і безпеки експлуа-
тації конструкцій, споруд і машин» [9, 10].
Прогнозуючи ймовірність виникнення сис-
темних загроз у техносфері, треба врахо-
вувати, що її сьогодні оцінюють за двома
нау ково обґрунтованими методологічними
під ходами — символічним і топологічним
щодо моделювання вірогідності виникнен-
ня загрози. Символічні моделі — це сукуп-
ність функціональних співвідношень, що
визначають залежність вірогідності неба-
жаних змін у системі від показників ризи-
ку окремих її складників, параметрів їх об-
слуговування та експлуатації. Відповідно
до видів використаних математичних опе-
раторів (функцій) виділяють символічні
моделі визначення показників імовірності
різних класів (системи імовірнісно-ін тег-
ро ваних та ймовірнісно-ди фе рен ційованих
рівнянь, матричні, логіко-імовірнісні та
логіко-статистичні моделі). Найширше за-
стосування у сфері визначення ступеня
безпеки окремих об’єктів техносфери й тех-
ногенних систем мають дві останні системи
моделей.
Топологічна модель оцінювання ймо-
вірності виникнення системної загрози —
графічне відображення впливу показників
імовірності небезпеки окремих складників
системи на режим її функціонування в ці-
лому. За допомогою таких моделей визна-
чають показники вірогідності виникнення
загрози, наприклад надійність виробництва
з урахуванням особливостей його експлу-
атації та технічного обслуговування. Се-
ред топологічних моделей виділяють блок-
схеми визначення ризику, дерева відмов,
параметричні та сигнальні графи тощо.
Незважаючи на те що вчені давно засто-
совують широкий спектр наукових підхо-
дів до оцінювання ризиків, діапазон погля-
дів на трактування ризику та його визна-
чення для різного типу систем залишаєть-
ся неуніфікованим і досить великим [3].
Перспективним у розв’язанні зазначеної
проблеми вбачаємо застосування міждис-
циплінарного системного підходу.
Країни ЄС понад 20 років дуже ефек-
тивно працюють у сферах безпеки життє-
діяльності і господарювання [4]. Так, уряд
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4 37
Великобританії понад півтора десятка ро-
ків тому запровадив нові вимоги до держ-
працівників. Серед них і професійні на-
вички, пов’язані з урахуванням ризиків у
сферах визначення інноваційної політи-
ки, вдосконалення господарського механіз-
му. Відповідно Національне управління ау-
диту Великобританії запровадило ініціати-
ву, за якою у фокусі ризик-менеджменту
провідне місце відводять адмініструванню
корпоративних програм, реалізації ризик-
фінансування, бізнес-страхування та само-
фінансування. Додатково було також виді-
лено нову галузь — планування дій в умо-
вах криміногенної ситуації, що передба-
чає управління процесами в надзвичайних
ситуаціях: кризове управління заходами
в разі виникнення інцидентів, реалізація
зв’язків із громадськістю, управління ева-
куацією, організація комплексу заходів на
стадії післякризового відновлення.
Ще неможливо здійснювати на єдиній
методичній основі кількісне вимірювання
різноманітних екологічних, соціальних і
технологічних ризиків. Нині лише опра-
цьовують методичні підходи до забезпечен-
ня порівняльного аналізу техногенних ри-
зиків із наступним їх ранжуванням і скла-
данням. На практиці компанії, що прово-
дять ризик-менеджмент і ризик-кон сал тинг,
пропонують здебільшого дві групи методич-
них підходів до відображення ризиків —
«згори–вниз» і «знизу–вгору». Ризик-про-
філь «згори–вниз» реалізовують як єдине
ціле. Він передбачає п’ять етапів:
• ідентифікація системного ризику ґрунту-
ється на всій інформації, яка, завдяки се-
сії «мозкового штурму», виявляє комп-
лекс портфельних ризиків;
• вагові параметри ризику, що передбача-
ють аналіз вірогідності та серйозності на
основі відтворення матриць ризиків;
• побудова ризик-портфеля, у якому кри-
тичні ризики поділяють за родинним
принципом (високоймовірні аварії, над-
звичайні ситуації, конфлікти та мало-
ймовірні катастрофи, катаклізми тощо),
який дає змогу визначити стратегію
пом’якшення ризиків;
• кількісне визначення ризиків забезпечує
оцінювання фактичних утрат (збитків) і
ймовірностей для зазначених сфер, поді-
лених за родинними принципами;
• консолідація ризиків — суб’єктивний ана-
ліз ризик-портфеля групою висококва-
ліфікованих ризик-менеджерів, а також
способом математичного визначення в
тих галузях, де вже апробовано методику
розрахунку ризиків.
Ризик-портфель «знизу–вгору» побу-
довано на поетапній роботі (серія круглих
столів) топ-менеджерів, де, залежно від
окремих сфер спрямованості, виявляють,
обговорюють та аналізують ризики аварії,
надзвичайної ситуації, конфлікту чи низь-
коймовірної катастрофи, катаклізму тощо.
Це дає змогу реалізувати цілеспрямовану
стратегію управління ризиками.
Упровадження результатів ризик-ме не-
дж менту, наприклад, у господарській сфе-
рі можна здійснювати за трьома окремими
сценаріями, спрямованими на досягнення
загальної мети, а саме:
• підвищення ефективності всього комп-
лексу заходів із раціонального управлін-
ня технологічною дисципліною;
• реконверсія господарської сфери на ос-
но ві обмеження розвитку галузей із ви-
соким ризиком, надання пріоритетного
розвитку безпечнішим напрямам;
• упровадження фінансових механізмів,
спрямованих на ліцензування господар-
ської діяльності, страхування можливих
ризиків.
ФІКСАЦІЯ НАСЛІДКІВ НЕБЕЗПЕКИ
Н адійною базою для запровадження в
Україні засад із фіксації небезпечних
ситуацій, завданої ними шкоди, прогнозу-
вання їхніх негативних наслідків у техно-
38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4
сфері на далеку перспективу мав би бути
комплекс науково-методичних і організа-
ційних заходів із визначення ризиків і без-
посередньої ліквідації наслідків Чорно-
бильської катастрофи. За роки, які минули
після аварії на ЧАЕС, система наукового
моніторингу техногенних катастроф прой-
шла складний шлях від неузгоджених, ме-
тодично нескоординованих дій підрозділів
різних відомств до достатньо розвиненої
системи в др. пол. 90-х рр. ХХ ст. Однак, за
твердженням фахівців [5], через недостат-
ню увагу до цієї проблеми з боку держави,
на жаль, уже створена система моніторингу
втратила здатність до науково-методичного
оцінювання тривалого впливу на здоров’я
людини і довкілля, виникнення та розви-
тку соціального напруження в регіоні
тощо.
Занедбано систему моніторингу небажа-
них ситуацій в Україні в цілому. Про це
красномовно свідчать численні аварії, що
призводять до негативних соціальних і еко-
логічних наслідків, завдають суттєвих ма-
теріальних збитків. Задля уникнення неба-
жаних ситуацій у техносфері країни по-
трібний системний аналіз, найсучасніша
система наукового моніторингу, що здатна
фіксувати, оцінювати й прогнозувати кри-
зові явища, запобігати їхньому розвитку,
унеможливлювати виникнення катастроф.
Усе це надзвичайно актуально, адже по-
над 40% балансової вартості основних
фондів, які нині забезпечують розвиток
країни, — об’єкти, середній вік яких —
більше як 30 років. Загальна застарілість і
зношеність виробничого обладнання Укра-
їни створює під час його експлуатації не
лише підвищений ризик виникнення ава-
рій, але й призводить до дворазового пере-
вищення енерго- та матеріалоємності ві-
тчизняної техносфери [6].
До об’єктів підвищеного ризику нині від-
носять не лише виробничі, а й основні фон-
ди вітчизняного житлово-комунального
господарства — головної інфраструкту-
ри життєдіяльності людини. Рівень їхньої
зношеності вже перевищив 70%. Ступінь
зношеності всієї техносфери також надто
високий — 60%. Окремо варто згадати про
підприємства хімічної промисловості, де
ступінь зношеності сягає 70%, органічної
хімії — 80%. Показники зазначеного сту-
пеня песимістичні й у галузі науки та осві-
ти і становлять відповідно 65% та 55%, що
обмежує їх ефективне використання в про-
цесі якісної підготовки фахівців, розвитку
системи наукового моніторингу.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
1. Ефективним зворотним зв’язком у ві-
тчизняному механізмі, який знизить рівень
виникнення негативних ситуацій та їхніх
наслідків для населення країни і її госпо-
дарського комплексу, має стати персональ-
на відповідальність за них (наслідки) пред-
ставників владних структур. Дієвість цього
рішення доводить досвід промислово роз-
винених країн, де після запровадження вер-
ховного імунітету (започаткованого з ан-
глійського суспільного права) держава в
особі виконавчої влади стала відповідати
перед громадянами за недбалість в управ-
лінні державною власністю [7]. Державні
органи і службовці, як і приватні суб’єкти
господарювання, мусять відповідати за за-
вдані збитки. Отже, рівень ризиків у систе-
мах життєзабезпечення розвинених країн
значно нижчий, ніж в Україні. Запрова-
дження персональної відповідальності в
Україні наблизить вітчизняне нормативно-
правове поле до законодавства ЄС.
2. Сучасні методики розрахунків розмі-
рів відшкодування збитків, передусім за-
вданих аваріями, надзвичайними ситуа-
ціями природно-техногенного характеру,
недосконалі. Це перешкоджає запрова-
дженню ризик-орієнтованого підходу і ме-
ханізмів управління ризиками та карди-
нального зменшення збитків, завданих
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4 39
здоров’ю людей, природному середовищу, а
також безпосередньо господарським об’єк-
там. Необхідні додаткові зусилля вчених
щодо запровадження в господарську прак-
тику дієвих методик розрахунків розмірів
відшкодувань усіх видів збитків.
3. Суттєву частку нормативних актів сто-
совно дотримання безпечних умов життє-
діяльності впроваджують безсистемно, що
зумовлено відсутністю ефективних меха-
нізмів дотримання законності. Формуван-
ня нормативно-правової бази у сфері без-
пеки на основі запровадження засад ризик-
орієнтованого підходу мають започаткува-
ти сучасні, апробовані передовою світовою
практикою механізми управління безпе-
кою через систему дотримання прийнят-
них у суспільстві рівнів ризику. Ідеться про
низку системоутворювальних факторів, до
яких належать: державна стандартизація,
сертифікація, експертиза, нагляд і конт-
роль, ліцензування, декларування безпе-
ки технологічних об’єктів, страхування. Ці
складники мають спиратися на відповідні
норми й гарантувати безпеку на основі чіт-
ко визначених критеріїв.
4. Запровадженню нових підходів у сфе-
рі управління безпекою має передувати
реалізація низки регіональних соціально-
економічних і галузевих науково-тех ніч-
них програм. Важливим складником мето-
дології формування і супроводження регіо-
нальних програм має стати запровадження
засад соціально-економічного, еко ло гіч но-
го і науково-технологічного моніторингу,
досвіду, набутого вітчизняними вченими
під час реалізації Цільової комплексної
програми НАН України «Ресурс» [9, 10].
Відсутність дієвої міжгалузевої системи нау-
ково-технологічного моніторингу, управ -
ління ризиком, а також дефіцит державно-
го бачення стійкості соціально-економічної
системи, природного середовища і вітчиз-
няної техносфери призвели до того, що за-
гальний ризик у нашій державі у 8–10 ра-
зів вищий, ніж у країнах ЄС. Системний
моніторинг основних компонентів технос-
фери може створити передумови для по-
ступового переходу від традиційного для
України управління експлуатацією техно-
генних об’єктів, що ґрунтується на визна-
ченні залишкового ресурсу, до цілеспря-
мованого технічного і технологічного
оновлення об’єктів економіки. Ідеться про
запровадження принципів, що базувати-
муться на життєвому циклі обладнання й
технологій, їх відповідності сучасним тех-
нологічним укладам.
5. Суб’єктом розроблення методології за-
провадження нових принципів у галузь
техногенної безпеки, а також формування і
реалізації галузевих науково-технічних
програм має стати експертний і науково-
методичний потенціал провідних фахівців
країни. Це передусім працівники 26 інсти-
тутів НАН України, залучені до робіт за
Цільовою комплексною програмою «Проб-
леми ресурсу і безпеки експлуатації кон-
струкцій, споруд і машин» [9]. Їхні зусилля
варто спрямувати на розв’язання конкрет-
них і вкрай важливих питань, а саме:
• визначення суми необхідних коштів на
реалізацію невідкладних заходів та акту-
альних безпекових програм, їх розподі-
лення за окремими проектами;
• пошук способів залучення додаткових
зовнішніх і внутрішніх інвестицій;
• визначення оптимальної структури тех-
носфери та переведення її на сталий ре-
жим функціонування тощо.
Вироблення стратегічного бачення щодо
необхідних заходів, які уможливлять під-
тримування на належному рівні безпеки в
Україні, має стати фундаментальною ме-
тодологічною основою протидії загрозам у
нашій державі.
1. Скопенко О.І., Цимбалюк Т.В. Сучасний словник
іншомовних слів. — К.: Довіра, 2006. — 789 с.
2. Буравльов Є.П. Проблеми оновлення господар-
ської інфраструктури та забезпечення її безпеки //
40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4
Національна безпека: Український вимір. — К.,
2009. — Вип. 6(25). — С. 121–127.
3. http://www.korrespondent.net/main’print/218029.
4. Пикфорд Дж. Управление рисками. — М.: Верши-
на, 2004. — С. 348.
5. Шестопалов В.М. Уроки Чорнобиля: з минулого
у майбутнє // Вісник НАН України. — 2006. —
№6. — С. 5–15.
6. Аналітична доповідь «Економічна безпека Украї-
ни. — К.: «Академпрес», 2006. — 271 с.
7. Абалкина И.Л. Страхование экологических рис-
ков (из практики США). — М.: ИНФРА-М,
1998. — 88 с.
8. Денбінг К. До питання про ентропію, безлад і дез-
організацію // Вісник НАН України. — 2000. —
№9. — С. 37–44.
9. Збірник наукових статей за результатами, отри-
маними в 2007–2009 рр. за Цільовою комплекс-
ною програмою НАН України «Проблеми ресур-
су і безпеки експлуатації конструкцій, споруд та
машин»; науковий керівник — академік НАН
України Б.Є. Патон. — К.: Ін-т електрозварюван-
ня ім. Є.О. Патона, 2009. — 709 с.
10. Збірник наукових статей за результатами, отри-
маними в 2004–2006 рр. за Цільовою комплекс-
ною програмою НАН України «Проблеми ресур-
су і безпеки експлуатації конструкцій, споруд та
машин»; науковий керівник — академік НАН
України Б.Є. Патон. — К.: Ін-т електрозварюван-
ня ім. Є.О. Патона, 2006. — 589 с.
Є. Буравльов
ЯК ЗАПОБІГТИ НЕБЕЗПЕЧНИМ СИТУАЦІЯМ
У ТЕХНОСФЕРІ?
Р е з ю м е
Слабопередбачуваний і прискорений темп розвитку
небезпечних техногенних ситуацій ставить перед
науковцями сучасності низку актуальних завдань:
від наукового передбачення й прогнозування про-
блеми до своєчасного, оперативного напрацювання
ефективних і цілеспрямованих методів виявлення і
нейтралізації загроз на початкових етапах їх виник-
нення. На думку автора, ці завдання особливо важ-
ливі для України за перманентного браку фінансів
на модернізацію вітчизняної техносфери. У статті
розглянуто алгоритм розвитку небезпечних ситу-
ацій у техносфері, виділено окремі стадії процесу
(від первинного прояву до можливих збитків), за-
пропоновано конкретні рекомендації з вироблення
державної політики задля мінімізації негативних
наслідків для громадян і господарського комплексу
України.
Ключові слова: техногенні катастрофи, потенційно не-
безпечні об’єкти, джерела загрози, флуктуативність.
Ye. Buravlyov
HOW DANGEROUS SITUATIONS
IN TECHNOSPHERE CAN BE PREVENTED?
S u m m a r y
Hardly predictable and accelerated rate of dangerous
technocratic situations progress force modern scientists
to fix a number of actual objectives: from scientific pre-
diction and forecasting of a problem to timely, on-line
best practice of efficient and purposeful methods of dan-
ger detection and neutralization at the initial stage of
its emergence, An author believes these objectives are
especially important for Ukraine because of permanent
deficit of funds for the domestic technosphere update.
The algorithm of dangerous situations progress in the
technosphere is reviewed in the article as well as some
stages of the process (from initial indication to the pos-
sible losses) are highlighted. Actual recommendations
focused on elaboration of the state policy aimed at mini-
mization of the unfavorable consequences for people and
economic system are also proposed.
Keywords: technogenic disasters, potential dangerous fa-
cilities, danger sources, fluctuation.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27247 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:27:34Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Буравльов, Є. 2011-09-28T16:17:22Z 2011-09-28T16:17:22Z 2010 Як запобігти небезпечним ситуаціям у техносфері? / Є. Буравльов // Вісн. НАН України. — 2010. — № 4. — С. 30-40. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27247 Слабопередбачуваний і прискорений темп розвитку небезпечних техногенних ситуацій ставить перед науковцями сучасності низку актуальних завдань: від наукового передбачення й прогнозування проблеми до своєчасного, оперативного напрацювання ефективних і цілеспрямованих методів виявлення і нейтралізації загроз на початкових етапах їх виникнення. На думку автора, ці завдання особливо важливі для України за перманентного браку фінансів на модернізацію вітчизняної техносфери. У статті розглянуто алгоритм розвитку небезпечних ситуацій у техносфері, виділено окремі стадії процесу (від первинного прояву до можливих збитків), запропоновано конкретні рекомендації з вироблення державної політики задля мінімізації негативних наслідків для громадян і господарського комплексу України. Hardly predictable and accelerated rate of dangerous technocratic situations progress force modern scientists to fix a number of actual objectives: from scientific prediction and forecasting of a problem to timely, on-line best practice of efficient and purposeful methods of danger detection and neutralization at the initial stage of its emergence, An author believes these objectives are especially important for Ukraine because of permanent deficit of funds for the domestic technosphere update. The algorithm of dangerous situations progress in the technosphere is reviewed in the article as well as some stages of the process (from initial indication to the possible losses) are highlighted. Actual recommendations focused on elaboration of the state policy aimed at minimization of the unfavorable consequences for people and economic system are also proposed. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Як запобігти небезпечним ситуаціям у техносфері? How dangerous situations in technosphere can be prevented? Article published earlier |
| spellingShingle | Як запобігти небезпечним ситуаціям у техносфері? Буравльов, Є. Статті та огляди |
| title | Як запобігти небезпечним ситуаціям у техносфері? |
| title_alt | How dangerous situations in technosphere can be prevented? |
| title_full | Як запобігти небезпечним ситуаціям у техносфері? |
| title_fullStr | Як запобігти небезпечним ситуаціям у техносфері? |
| title_full_unstemmed | Як запобігти небезпечним ситуаціям у техносфері? |
| title_short | Як запобігти небезпечним ситуаціям у техносфері? |
| title_sort | як запобігти небезпечним ситуаціям у техносфері? |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27247 |
| work_keys_str_mv | AT buravlʹovê âkzapobígtinebezpečnimsituacíâmutehnosferí AT buravlʹovê howdangeroussituationsintechnospherecanbeprevented |