Еволюційний підхід до розвитку теорії стратегії підприємства

Досліджено формування і розвиток стратегії підприємства як галузі наукової і практичної діяльності. Саме прийняття і розвиток даної концепції пояснюють виникнення, зростання та успішність діяльності багатьох всесвітньо відомих консалтингових фірм. ---------- Исследованы формирование и развитие стр...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Швець, Л.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2007
Schlagworte:	Економічні аспекти промислового виробництва
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2732
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Еволюційний підхід до розвитку теорії стратегії підприємства / Л.М. Швець // Економіка пром-сті. — 2007. — № 3. — С. 161-163. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2732
record_format	dspace
spelling	Швець, Л.М. 2009-02-17T10:57:02Z 2009-02-17T10:57:02Z 2007 Еволюційний підхід до розвитку теорії стратегії підприємства / Л.М. Швець // Економіка пром-сті. — 2007. — № 3. — С. 161-163. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2732 Досліджено формування і розвиток стратегії підприємства як галузі наукової і практичної діяльності. Саме прийняття і розвиток даної концепції пояснюють виникнення, зростання та успішність діяльності багатьох всесвітньо відомих консалтингових фірм. ---------- Исследованы формирование и развитие стратегии предприятия как отрасли научной и практической деятельности. Именно принятие и развитие данной концепции объясняет возникновение, рост и успешность деятельности многих всемирно известных консалтинговых фирм. ---------- Formation and development of the enterprise strategy as the sphere of scientific and practical activity is considered. It is acception and development of this conception that explains rise, growth and success of many consulting firms well-known in the world. ---------- uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічні аспекти промислового виробництва Еволюційний підхід до розвитку теорії стратегії підприємства Эволюционный подход к развитию теории стратегии предприятия Evolutional approach to development of theory of enterprise strategy Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Еволюційний підхід до розвитку теорії стратегії підприємства
spellingShingle	Еволюційний підхід до розвитку теорії стратегії підприємства Швець, Л.М. Економічні аспекти промислового виробництва
title_short	Еволюційний підхід до розвитку теорії стратегії підприємства
title_full	Еволюційний підхід до розвитку теорії стратегії підприємства
title_fullStr	Еволюційний підхід до розвитку теорії стратегії підприємства
title_full_unstemmed	Еволюційний підхід до розвитку теорії стратегії підприємства
title_sort	еволюційний підхід до розвитку теорії стратегії підприємства
author	Швець, Л.М.
author_facet	Швець, Л.М.
topic	Економічні аспекти промислового виробництва
topic_facet	Економічні аспекти промислового виробництва
publishDate	2007
language	Ukrainian
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
format	Article
title_alt	Эволюционный подход к развитию теории стратегии предприятия Evolutional approach to development of theory of enterprise strategy
description	Досліджено формування і розвиток стратегії підприємства як галузі наукової і практичної діяльності. Саме прийняття і розвиток даної концепції пояснюють виникнення, зростання та успішність діяльності багатьох всесвітньо відомих консалтингових фірм. ---------- Исследованы формирование и развитие стратегии предприятия как отрасли научной и практической деятельности. Именно принятие и развитие данной концепции объясняет возникновение, рост и успешность деятельности многих всемирно известных консалтинговых фирм. ---------- Formation and development of the enterprise strategy as the sphere of scientific and practical activity is considered. It is acception and development of this conception that explains rise, growth and success of many consulting firms well-known in the world. ----------
issn	1562-109Х
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2732
citation_txt	Еволюційний підхід до розвитку теорії стратегії підприємства / Л.М. Швець // Економіка пром-сті. — 2007. — № 3. — С. 161-163. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT švecʹlm evolûcíiniipídhíddorozvitkuteoríístrategíípídpriêmstva AT švecʹlm évolûcionnyipodhodkrazvitiûteoriistrategiipredpriâtiâ AT švecʹlm evolutionalapproachtodevelopmentoftheoryofenterprisestrategy
first_indexed	2025-11-24T21:03:04Z
last_indexed	2025-11-24T21:03:04Z
_version_	1850493828584177664
fulltext	Л.М. Швець ЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА Ліквідація адміністративно-команд- ної системи управління відкрила шлях для впровадження в Україні новітніх досягнень науки менеджменту, накопиченого у світі протягом багатьох десятиліть досвіду раціональної організації функціонування і розвитку підприємств. Стратегічний менеджмент як наукова галузь, а також як напрям практичної діяльності у розвинених країнах існує та еволюціонує вже майже півстоліття. За цей час відповідно сформувалася і досягла певного рівня розвитку теорія стратегії підприємства. Дослідження теоретичних і практичних аспектів формування та розвитку стратегії досліджуються у наукових працях О.І. Амоші, Є.А. Бельтюкова, А.Е. Воронкової, В.М. Гейця, А.О. Задої, П.Г. Перерви, А.Г. Янкового та інших. Проте питання еволюційного підходу до розвитку теорії стратегії до цього часу залишаються недостатньо вивченими та потребують подальшого висвітлення. Початком формування стратегії підприємства як сфери наукової та практичної діяльності можна вважати 1911 р.: саме тоді в Гарварді почали викладати курс бізнесової політики. Однак протягом наступних майже 40 років стратегія зводилася лише до формулювання правил здорового глузду. Багато публікацій, що з'явилися в зарубіжній пресі до 1950 р., були написані керівниками фірм і компаній або їх радниками, в яких вони розповідали про свою кар'єру та визначали деякі основні принципи успіху. У плані теоретичних узагальнень ці публікації досить обмежені. Бізнес- успіх нерідко мав специфічний характер, його передумови і фактори було непросто розглядати в інших галузевих або територіальних умовах. До того ж умови бізнесу змінювалися також у часі, а керівники, що прийшли на зміну своїм попередникам, дещо з цих рецептів могли використовувати. Передумови для впровадження нових методологічних підходів орієнтації виникли у 50-х роках. Саме в цей період великі фірми, насамперед американські, зіштовхнулися з серйозною потребою мати достатні потужності для того, щоб протистояти експансії. Але змінилися умови господарювання, сповільнилися темпи зростання, загострилася конкуренція, підсилилися диверсифікаційні процеси. І саме в період 60-х - початку 70-х років як відповідь на зміни в бізнес-середовищі з'явилися та стали активно розвиватися концепція та методи стратегічного планування та управління. На початку 60-х років минулого сторіччя з'явилася робота А. Д. Чандлера «Стратегія і структура» [5], що розпочала процес розгортання теоретичних і практичних досліджень, становлення даної галузі знань. Серед перших і найбільш видатних робіт варто вказати на книгу І. Ансоффа «Корпоративна стратегія» [4], що оцінюється багатьма авторами як перша наукова праця зі стратегії. Варто підкреслити, що початковий етап характеризувався тим, що майже всі ___________________________ © Швець Любов Миколаївна – асистент. Державна інженерна академія, Запоріжжя. ISSN 1562-109X дослідження того часу мали явно виражений позитивний характер. Разом з тим саме у 60-х роках у даній сфері науки та практики почали формуватися дві школи: школа стратегії підприємства та школа його загальної політики. За своєю сутністю, а також згідно з вихідними теоретичними позиціями ці дві течії можна було б назвати (і згодом це підтвердилося), відповідно, школою стратегії за змістом і школою стратегії як процес. На рівні вихідного визначення можна вважати, що перша школа базується на тому, що діяльність підприємства підпорядковується досягненню стратегічних цілей, а друга школа керується тим, що принципові рішення приймаються і виконуються відповідно до визначених правил. Другий етап характеризувався виходом на перші ролі економічної теорії індустріальної організації, що стала основою аналізу проблем підприємств, особливо тих, які тісно пов'язані з даною галуззю. Досліджувалися питання концентрації галузі, бар'єрів входу- виходу, структури витрат і ціни, економії на масштабах, інвестиційних рішень, вертикальної інтеграції, коефіцієнтів: прибутковості і складових зростаннь. Нова хвиля економістів-теоретиків, що відносно пізніше зацікавилися питаннями стратегії підприємств, складалася з прихильників теорії ігор. Вони вважали головними ті питання, які перш за все пов'язані з діяльністю галузевих супротивників конкурентного середовища. Однак основним недоліком рекомендацій в ранній літературі зі стратегії підприємств є подання тільки загальних принципів, які ведуть підприємства до успіху. На тлі різких ускладнень щодо здійснення ефективних передбачень, ураховуючи зазначені причини, стали очевидними занадто загальний характер і неструктурованість робіт, на яких ґрунтується стратегія підприємства. З початку 80-х років (початок третього, нинішнього етапу) наукова діяльність у сфері стратегічного менеджменту почала розвиватися надто швидко, ідеї стратегії набували все більшого поширення та впровадження на підприємствах. Під впливом робіт М. Портера стратегія підприємства набуває більш чіткої концептуальності [2]. Для цього етапу характерна досить вагома наукова підтримка, практичного втілення набуває загальна схема розвитку підприємства, що охоплює основні етапи його створення, становлення та зростання. Конкретизація основ діяльності підприємства на принципах виділення та організації управління сполученнями «продукт - ринок» відбулася та вдосконалюється на даний час в усіх сучасних системах управління з відповідним цим принципам інструментарієм. Саме прийняття та розвиток даної концепції в основному пояснюють виникнення, зростання та успішність діяльності багатьох консалтингових фірм і насамперед таких всесвітньо відомих, як: Бостонська консалтингова група Мак Кінзі, Артур Д. Літтл тощо. Різні консалтингові фірми пропонували власні моделі та управлінські підходи, але значною мірою вони зробили певний внесок у розвиток школи стратегії за змістом. Сьогодні організація і здійснення стратегічного управління базуються на визначенні сполучень «продукт - ринок», способах їх перегрупування, встановленні центрів, зон господарювання або стратегічних напрямів діяльності. У цілому третій етап становлення і розвитку теорії стратегії підприємств відрізняється ще й формуванням біхевіористичного напряму досліджень. Його представники сфокусували увагу не на оптимізації рішень та рівновазі підприємства, а на функціонуванні та виживанні суб’єкта господарювання за аспектами поведінки. На цей же період припадає і поява (або логічне продовження попередніх теоретичних досліджень) нових принципових положень і акцентів у розробці теорії стратегії. Мова йде про роботи Г. Гамеля і К. Прахалада [3], у яких автори заявляють про необхідність переорієнтувати стратегічний аналіз, розробку і виконання стратегії підприємства на формування і нарощування базових його компетенцій, тобто перевага ними надається внутрішньо орієнтованому підходу. Концепція стратегічних намірів і базових компетенцій набула подальшого розвитку і сьогодні виступає у складі концепції стратегічної платформи, що була вперше представлена директо- ром Бостонської консалтингової групи Ж. Міланом [6]. Стратегічна платформа підприємства поєднує базові компетенції та його організаційні можливості таким чином, щоб можна було забезпечити підприємству тривалу конкурентоспроможність. Намагаючись намітити шляхи подальшого розвитку теорії стратегії підприємства, М. Портер вважає за необхідне розмежувати її на два напрями: так звану горизонтальну стратегію, що розглядає домінуючу конкурентну позицію через ринковий успіх за певний період і засоби підтримки досягнутої конкурентоспроможності, і вертикальну стратегію як визначений динамічний процес, що приводить до створення певної конкурентної позиції [7]. Наприкінці XX - початку XXI ст. виникла необхідність знову досліджувати традиційні парадигми економічної конкурентоспроможності й економічного змагання. Концепції, методи, інструментарій створення і реалізації конкурентоспроможності стратегії підприємства, розроблені у 80-х роках, безсумнівно, залишаються досить корисними. Однак вони вже виглядають трохи неповними, незадовільними або навіть суперечливими в багатьох сучасних стратегічних контекстах. Подальший розвиток теорії стратегії первинної виробничої ланки, безумовно, буде відбуватися шляхом відновлення загальнотеоретичного фундаменту за умови виконання глибоких аналітичних досліджень практики стратегічної діяльності вітчизняних підприємств, узагальнення досвіду, накопиченого протягом досить тривалого періоду. Література 1. Минцберг Г., Кунин Д.Б., Гошал С. Стратегический процесс. – СПб.: Питер, 2001. – С. 112-123. 2. Портер М.Е. Стратегія конкуренції. – К.: Основи, 1998. 3. Прахалад К.К., Гамель Г. Стержневые компетенции корпораций. – СПб.: Питер, 2001. 4. Ansоff I. Corporate Strategy. – New York: McGraw Hill. – 1965. 5. Chandler A.D. Strategy and Structure; Chapters in the History of the Industrial Enterprises. – Cambridge: MIT Press, 1962. 6. Milan G. La plate-forme strategique en environnement instable. Revue Francais de Gestion, Novembre - Decembre 1991. – P. 57-60. 7. Роrteг M.E. Towards a Dynamic Theory of Strategy // Strategic Management Journal. – 1995, December. – P. 12-26.

Еволюційний підхід до розвитку теорії стратегії підприємства

Institution

Ähnliche Einträge