Виступ учасника зборів
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27375 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Виступ учасника зборів / Б.В. Гриньов // Вісн. НАН України. — 2010. — № 7. — С. 33-35. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27375 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Гриньов, Б.В. 2011-10-04T20:53:01Z 2011-10-04T20:53:01Z 2010 Виступ учасника зборів / Б.В. Гриньов // Вісн. НАН України. — 2010. — № 7. — С. 33-35. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27375 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Виступи учасників зборів Виступ учасника зборів Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Виступ учасника зборів |
| spellingShingle |
Виступ учасника зборів Гриньов, Б.В. Виступи учасників зборів |
| title_short |
Виступ учасника зборів |
| title_full |
Виступ учасника зборів |
| title_fullStr |
Виступ учасника зборів |
| title_full_unstemmed |
Виступ учасника зборів |
| title_sort |
виступ учасника зборів |
| author |
Гриньов, Б.В. |
| author_facet |
Гриньов, Б.В. |
| topic |
Виступи учасників зборів |
| topic_facet |
Виступи учасників зборів |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27375 |
| citation_txt |
Виступ учасника зборів / Б.В. Гриньов // Вісн. НАН України. — 2010. — № 7. — С. 33-35. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT grinʹovbv vistupučasnikazborív |
| first_indexed |
2025-11-26T01:45:52Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:45:52Z |
| _version_ |
1850606636181225472 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 7 33
Б.В. ГРИНЬОВ,
академік НАН України
Голова Державного комітету з питань науково-технічного
та інноваційного розвитку
Сьогодні вітчизняна наукова галузь всту-
пає у відповідальний період реформу-
вання з метою створення умов для іннова-
ційного розвитку країни, що передбачає ре-
алізацію стратегії, спрямованої на істотне
підвищення ефективності економіки, зрос-
тання ВВП шляхом цілеспрямованої діяль-
ності з розроблення, освоєння у виробни-
цтві і просування на ринок технологічних
та організаційно-управлінських інновацій.
За роки незалежності в Україні були за-
початковані трансформаційні процеси в
науково-технологічній та інноваційній сфе-
рах, проте сьогодні їхні темпи занадто низь-
кі. Здійснити програму Президента Украї-
ни і забезпечити нашій державі чільне міс-
це серед двадцятки країн-лідерів можливо
лише шляхом визнання науки абсолютним
пріоритетом державної політики. Розумін-
ня урядом важливості цього завдання де-
монструє одне з перших його рішень про
утворення Державного комітету з питань
науково-технічного та інноваційного роз-
витку.
Це рішення назріло давно. Адже за остан-
ні десять років, відколи перестало існувати
Міністерство у справах науки і технологій,
науково-технологічна сфера в Україні по-
терпала від неефективного управління й
недостатнього фінансування за залишко-
вим принципом. І справді, в країні існує
біля 40 головних розпорядників бюджет-
них коштів, що виділяються на науку. В ми-
нулому році бюджетне фінансування науки
зменшилося до рівня 0,37% ВВП — це озна-
чає, що в середньому кожен головний роз-
порядник отримує від бюджету лише 0,01%
ВВП. Про яке ефективне управління мож-
на говорити в таких умовах?
Завдання, поставлені перед новостворе-
ним Комітетом, який я маю честь очолюва-
ти, є чіткими і зрозумілими. Він не може
бути придатком одного з міністерств, як це
було досі, коли фактично ця структура за-
ймалася лише наукою в університетах, при-
чому, заледве її третиною, адже більша час-
тина науки у ВНЗ знаходилася у віданні
інших міністерств і відомств. У середньому
на один університет для наукових дослі-
джень виділялося 2,5 млн грн на рік. Зви-
чайно, за такого обсягу фінансування про
вагомі наукові результати годі було й гово-
рити. Тим не менше, хочу відзначити, що
переважна частина ВНЗ використовува-
ли кожну вкладену гривню з прибутком від
1 до 1,20 гривень. А окремі технічні ВНЗ,
виконуючи дослідження з тематики замов-
ників, були спроможні отримати навіть до
17 гривень прибутку на кожну вкладену
гривню. Це підтверджує тезу, що в нас є ве-
ликий потенціал, є достойні школи, і ми
маємо вміло використовувати їх для розвит-
ку вітчизняної економіки.
Галузева розпорошеність управління на-
уковими дослідженнями перешкоджала їх-
ній координації і просуванню результатів у
виробництво. В умовах необхідності інно-
ваційного розвитку вітчизняної економіки
надто марнотратно дозволяти таку неефек-
тивність управління. Звичайно, організа-
ційний процес утворення нового органу ви-
конавчої влади є складним і подекуди бо-
лючим. Потрібно зважено виписати всі
функції Комітету, щоб наука, технології та
інновації стали реальним пріоритетом ді-
яльності уряду і до них повернулися об-
личчям як виконавча влада, так і бізнес.
Основним завданням Державного комітету
34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 7
з питань науково-технічного та іннова-
ційного розвитку є координація науково-
технічних досліджень і впровадження їхніх
результатів у відповідні виробництва.
Модернізація науки передбачає насам-
перед розвиток фундаментальних дослі-
джень. Координація цих досліджень зали-
шається за НАН України. Натомість, роль
Державного комітету з питань науково-
технічного та інноваційного розвитку поля-
гає в ретрансляції науково-технологічних
розробок в економіку. Разом з тим, Комітет
у межах його повноважень сприятиме за-
безпеченню фундаментальних досліджень
й узгоджено співпрацюватиме щодо цьо-
го з Національною академією наук. Вона
є потужним джерелом кваліфікованих ка-
дрів, яких потребує наука. В нашій роботі
ми розраховуємо на якісні експертні оцін-
ки представників Академії.
Нам необхідно визначити максимум три
наукові пріоритети і спрямувати на них всі
зусилля. Тільки так ми можемо досягти
відчутних результатів і зайняти достойну
позицію на світовому ринку високих тех-
нологій.
Механізмом реалізації тут має бути, з
одного боку, державне програмно-цільове
фінансування, а з іншого — інвестування
підприємств і бізнесу в науково-технічні
розробки. Передбачається як пряме, так і
опосередковане державне фінансування
наукових розробок. Це можуть бути по-
даткові преференції підприємствам, які
фінансують інноваційні проекти. Також
повинні стати доступними інноваційні
кредити. Варто розглянути можливість
утворення інноваційних фондів при під-
приємствах, які акумулюватимуть відра-
хування, скажімо, в розмірі 1% від валово-
го доходу підприємств. Ці кошти потрібно
залишати в розпорядженні підприємств
для використання при освоєнні інновацій-
ної продукції. Центральні ж органи вико-
навчої влади мають створити ефективну
систему моніторингу таких фондів. Наш
Комітет докладе всіх зусиль для запрова-
дження відповідних нормативно-правових
актів у цій сфері. Потрібно розробити чіт-
кі економічні обґрунтування відповідних
документів. І тут ми сподіваємося на плід-
ну співпрацю з економічним блоком НАН
України.
Потрібно також сприяти впровадженню
результатів досліджень у новітні виробни-
цтва для отримання реального економічно-
го ефекту. Ключовим тут є зацікавлення ін-
весторів у науково-технічних розробках,
тож ми ініціюватимемо законодавчі акти зі
створення сприятливих умов для інвесту-
вання в інноваційні проекти.
Так, з метою стимулювання інноваційної
діяльності передбачено в законодавчому
порядку запровадити державну підтримку
інноваційних проектів технологічних пар-
ків шляхом надання субсидій у сумі подат-
ку на додану вартість за операціями поста-
чання товарів, виконання робіт або надання
послуг та реалізації продукції, пов’язаних з
виконанням цих проектів.
Також заплановано задіяти можливості
Закону України «Про державне регулюван-
ня діяльності у сфері трансферу техноло-
гій» щодо підтримки інноваційних проек-
тів, які реалізуються через трансфер техно-
логій, зокрема встановлення цільових суб-
сидій у вигляді сум податку на прибуток
підприємств, одержаного від впровадження
технологій, і сум ввізного мита, що нарахо-
вується згідно з вітчизняним митним зако-
нодавством при ввезенні в Україну для реа-
лізації проектів комерціалізації технологій,
нового обладнання, комплектуючих, а та-
кож матеріалів, що не виробляються в на-
шій країні.
Нинішня фіскальна політика, що ґрун-
тується на засадах ринкового фундамен-
талізму, не враховує таку специфічну осо-
бливість інноваційної діяльності, як значні
затрати і високий рівень ризику при ство-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 7 35
ренні інновацій та виведенні інноваційної
продукції на ринок. У багатьох країнах сві-
ту ефективність функціонування елемен-
тів національних інноваційних систем за-
безпечується за рахунок діяльності різно-
манітних державних і недержавних форм
підтримки науки та інновацій, зокрема
венчурних фондів. В Україні ж ліквідова-
но Державний інноваційний фонд, можли-
вості Державного фонду фундаментальних
досліджень зведено нанівець, а дієвих вен-
чурних фондів практично не існує. І це та-
кож можна розглядати як серйозний фак-
тор гальмування процесу формування по-
справжньому ефективної національної ін-
новаційної системи.
Тільки шляхом створення відповідних
умов для фінансування наукових розробок
бізнесом, шляхом зацікавлення бізнесменів
брати на себе венчурні ризики можна до-
сягти потрібного рівня фінансового забез-
печення, а також ефективного використан-
ня коштів науково-технічних досліджень.
Потрібно також враховувати, що темпи
впровадження розробок у світі скоротили-
ся до 1–2 років, тому ми також маємо об-
межити цей термін у пріоритетних галузях
максимум до 3–4 років.
Отже, не руйнуючи все позитивне, ство-
рене за останні роки, ми будемо реалізову-
вати поставлені урядом завдання з макси-
мальною ефективністю і виваженістю.
Ю.І. КУНДІЄВ,
академік НАН України,
віце-президент Академії медичних наук України
О станнім часом у світі простежується
справжній бум навколо нанотехнологій
і наноматеріалів, на них витрачають вели-
чезні кошти, від їх широкого впровадження
у виробництво та медицину очікують фан-
тастичних результатів. Але науковці, роз-
робники цих матеріалів і технологій, інколи
нехтують досить простою істиною — у світі
немає нічого ідеального. З діалектики при-
роди добре відомо, що кожне відкриття має
не тільки позитивні, а й негативні наслідки,
які не завжди своєчасно передбачають.
Ризики для здоров’я та навколишнього
середовища, пов’язані з впливом індустрі-
альних наноматеріалів, уже доведені в ба-
гатьох провідних лабораторіях. Так, у Кем-
бриджському університеті дослідили пове-
дінку нанотрубок у клітинах людини. Було
встановлено, що вони проникають крізь
мембрану, накопичуються в цитоплазмі та
ядрі і, зрештою, призводять до загибелі клі-
тини. Також вони здатні викликати мезоте-
ліому плеври. Японські вчені в цьому році
опублікували результати, які свідчать про
те, що довгі й товсті карбонові нанотрубки
зумовлюють більш значні пошкодження
ДНК порівняно з короткими і тонкими.
Карбонові трубки, а також діоксиди титану
та діоксиди кремнію досить ретельно ви-
вчені, їхня небезпека сумнівів не викликає.
Отримані дані дали поштовх для розви-
тку нових галузей науки — нанобезпеки та
нанотоксикології. Тут величезний обсяг ро-
боти. Справа в тому, що всі методичні під-
ходи, раніше встановлені закономірності
щодо механізмів дії звичайних матеріалів
треба переглядати. Вони, здебільшого, не
можуть застосовуватися до наноматеріалів.
На відміну від існуючих уявлень, токсична
дія наночастинок зумовлена розміром, ве-
ликою площею питомої поверхні, каталі-
тичною активністю та ін.
|