Проблема біологічного та соціального в людині: ґендерний аспект

Розглянуто співвідношення біологічних та соціальних характеристик особистості крізь призму категорії "ґендер" стосовно категорії "стать". Проаналізовано різні підходи розуміння цих категорій. Простежено головні тенденції у тлумаченні співвідношення біологічного та соціального у в...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Добропас, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Західний науковий центр НАН України і МОН України 2008
Назва видання:	Соціогуманітарні проблеми людини
Теми:	Філософсько-світоглядні засади буття людини
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27465
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблема біологічного та соціального в людині: ґендерний аспект / І. Добропас // Соціогуманітарні проблеми людини. — 2008. — № 3. — С. 55-64. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27465
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-274652025-02-09T10:11:20Z Проблема біологічного та соціального в людині: ґендерний аспект Biological and Social Aspects of a Personality: a Gender Aspect Добропас, І. Філософсько-світоглядні засади буття людини Розглянуто співвідношення біологічних та соціальних характеристик особистості крізь призму категорії "ґендер" стосовно категорії "стать". Проаналізовано різні підходи розуміння цих категорій. Простежено головні тенденції у тлумаченні співвідношення біологічного та соціального у визначенні ґендерної ідентичності людини: від біологічного та соціологічного есенціалізму до варіативної єдності біологічного та соціального. The article deals with the correlation of biological and social aspects of a personality from the point of view of "gender" as far as sex is concerned. Different approaches to these notions are considered. The main tendencies of explanation of socio-biological interconnection in forming the gender identity are traced: from the biological and social essentialism to variable unity of biological and social aspects. 2008 Article Проблема біологічного та соціального в людині: ґендерний аспект / І. Добропас // Соціогуманітарні проблеми людини. — 2008. — № 3. — С. 55-64. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. XXXX-0078 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27465 168.522.165-055.2 uk Соціогуманітарні проблеми людини application/pdf Західний науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософсько-світоглядні засади буття людини Філософсько-світоглядні засади буття людини
spellingShingle	Філософсько-світоглядні засади буття людини Філософсько-світоглядні засади буття людини Добропас, І. Проблема біологічного та соціального в людині: ґендерний аспект Соціогуманітарні проблеми людини
description	Розглянуто співвідношення біологічних та соціальних характеристик особистості крізь призму категорії "ґендер" стосовно категорії "стать". Проаналізовано різні підходи розуміння цих категорій. Простежено головні тенденції у тлумаченні співвідношення біологічного та соціального у визначенні ґендерної ідентичності людини: від біологічного та соціологічного есенціалізму до варіативної єдності біологічного та соціального.
format	Article
author	Добропас, І.
author_facet	Добропас, І.
author_sort	Добропас, І.
title	Проблема біологічного та соціального в людині: ґендерний аспект
title_short	Проблема біологічного та соціального в людині: ґендерний аспект
title_full	Проблема біологічного та соціального в людині: ґендерний аспект
title_fullStr	Проблема біологічного та соціального в людині: ґендерний аспект
title_full_unstemmed	Проблема біологічного та соціального в людині: ґендерний аспект
title_sort	проблема біологічного та соціального в людині: ґендерний аспект
publisher	Західний науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2008
topic_facet	Філософсько-світоглядні засади буття людини
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27465
citation_txt	Проблема біологічного та соціального в людині: ґендерний аспект / І. Добропас // Соціогуманітарні проблеми людини. — 2008. — № 3. — С. 55-64. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Соціогуманітарні проблеми людини
work_keys_str_mv	AT dobropasí problemabíologíčnogotasocíalʹnogovlûdinígendernijaspekt AT dobropasí biologicalandsocialaspectsofapersonalityagenderaspect
first_indexed	2025-11-25T20:04:11Z
last_indexed	2025-11-25T20:04:11Z
_version_	1849794035639648256
fulltext	Філософсько-світоглядні засади буття людини №3, 2008 55 Соціогуманітарні проблеми людини УДК 168.522.165-055.2 ПРОБЛЕМА БІОЛОГІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО В ЛЮДИНІ: ҐЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ Ірина Добропас Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Університетська, 1, Львів, 79000, Україна Розглянуто співвідношення біологічних та соціальних характеристик особистості крізь призму категорії “ґендер” стосовно категорії “стать”. Проаналізовано різні підходи розуміння цих категорій. Простежено головні тенденції у тлумаченні співвідношення біологічного та соціального у визначенні ґендерної ідентичності людини: від біологічного та соціологічного есенціалізму до варіативної єдності біологічного та соціального. Ключові слова: ґендер, стать, ґендерна ідентичність, есенціалізм, фемі- ністичний постмодернізм. Центральна категорія нової галузі міждисциплінарних знань – ґендерних дослі- джень – “ґендер” – стала об’єктом жвавих дискусій та різноманітних тлумачень у західноєвропейських та американських академічних колах, починаючи з другої тре- тини ХХ сторіччя, а в 80–90-их роках на пострадянському інтелектуальному прос- торі. Дослідженню категорії “ґендер” присвячено праці таких відомих теоретиків фемінізму, як Дж. Скот, Р. Брайдоті, Дж. Гаравей, Дж. Батлер, російських вчених: І. Кона, О. Здравомислової, Г. Тьомкіної, С. Ушакіна. Дискусії, що розгорнулися нав- коло цього поняття, зосередилися на одній проблемі: чи вкорінені соціокультурні характеристики особистості, окреслені поняттям ґендер, у біологічних відмінностях між чоловіками та жінками, чи вони зумовлені винятково суспільними чинниками. Важливість проблеми визначається тим, що певна позиція, яку приймає дослідник при її вирішенні, дає змогу визначитися у такому фундаментальному питанні, як проблема ідентичності особистості. Згідно з концепцією біологічного детермінізму, яка була домінуючим пояснюючим методологічним принципом у царині відносин статей до середини ХХ ст., вважалося, що біологічні відмінності визначають особливості соціальної поведінки людей і відповідно мають абсолютний та незмінний характер. Розрізнення понять “sex” (біологічна стать) та “gender” (соціокультурна стать), яке запропонували психолог Р. Столер та ендокринолог Дж. Моні, точно виразила у визначенні ґендера відома дослідниця Е. Оуклі: “Стать” (sex) є словом, яке співвідноситься з біологічними відмінностями між чоловіком та жінкою: виразна відмінність у геніталіях, відповідна різниця у репродуктивній функції. “Ґендер” (gender) – предмет культури: він співвідноситься із соціальною класифікацією на “маскулінне” та “фемінне”, … має бути визнана не тільки незмінність статі, але й також – різноманітність ґендеру” [22, с. 77]. Поява поняття “ґендер” пов’язана передусім з тими процесами, що розгортали- ся в західноєвропейському культурному просторі у зв’язку з виникненням нової світоглядної парадигми, ключовими поняттями якої стали: історичність, контекстуальність, конвенційність. Поняття “ґендер”, яке, за своєю етимологією, в англійській мові означало граматичний рід, було вдалим методологічним знаряд- дям для вираження цих трансформацій. Розгортання феміністичного руху стало тим середовищем, в якому визріли необхідні умови для формування такого поняття і, відповідно, смислів, які йому надавалися. Саме у феміністичному дискурсі усвідомили необхідність розробки концептуального апарату, який би став методологічним знаряддям для забезпечення нового теоретичного бачення Філософсько-світоглядні засади буття людини Соціогуманітарні проблеми людини 56 №3, 2008 суспільства, культури та історії, і який би ґрунтувався на критиці ідеології андроцен- тризму та патріархатності. Формування поняття “ґендер” у феміністичній теоретичній думці пройшло декілька етапів, на кожному з яких вирішувались певні завдання цього руху. Причина введення самого поняття – необхідність реконструкції уявлень про місце та функції чоловіків та жінок у суспільстві, які три- валий час ґрунтувалися на біологічному детермінізмі. Філософським підґрунтям біологічного детермінізму стала онтологічна традиція, вкорінена ще в античності та підкріплена в Новий час, згідно з якою людина є двоїстою істотою з незмінною при- родою перед заданістю, що відображається тілесною незмінністю особистості, та її культурно сформованою, мінливою ідентичністю, яка є результатом виховання. Субстанціоналізм (який згодом у критичній рефлексії отримав назву есенціалізму), що виходив із переконання в існуванні незмінної, незалежно існуючої сутності, на- клав свій відбиток на процес формування історично першої концепції ґендеру, яка мала яскраво виражений біологізаторський характер. Виразником біологічного детермінізму традиційно вважають З. Фройда. Його відомий вислів “анатомія – це доля” хоча і пов’язав стать з анатомією, але зазначив, що стать людини не завжди збігається з тією статтю, що дана їй від народження. Усвідомлення такого зв’язку є результатом здатності людини вибирати для відтворення відповідну до його анатомії модель поведінки. Для визначення статі індивіда вирішальну роль відіграє його ідентифікація або з матір’ю, або з батьком. З. Фройд розвинув ідею, яку ще раніше запропонував австрійський філософ О. Вайнінгер, щодо бісексуальної при- роди людини [16, с.67]. Ця ідея, пройшовши певну еволюцію, перетворила девіацію на вихідну точку формування статевої ідентичності особистості. У праці “Я та Воно” З. Фройд говорить про бісексуальність як про “конституційне” для кожного індивіда явище. Причина цього, на його думку, полягає у принципових статевих відмінностях чоловіків та жінок, які беруть участь у вихованні дитини. Ті ролі, які грають мати та батько в процесі виховання дитини, визначають статеву двоїстість її розвитку, що має бути усунена Едиповим комплексом та комплексом кастрації. Біологічний детермінізм зводить феномен статі до рівня статевих практик, рівня сексуальності, позбавляючи її метафізичного статусу та залишаючи осторонь вплив соціальних інституцій на формування сімейного укладу, який визначає характер реалізації сценарію Едипового комплексу. Поняття біологічної статі осмислювалося як незмінне від природи, як таке, що визначає соціально-культурний зміст статі, що надбудовується над біологічно заданою статтю. Природні особливості чоловіків та жінок, які протилежні та які не збігаються за своїми природними характеристиками, З. Фройд вважав базовими для соціокультурного буття людини. Фемінізм другої хвилі (особливо на ранніх етапах свого розвитку) зростав на критичній рефлексії ідей фройдизму. Англійський соціолог Е. Оуклі одна серед перших дослідників соціальної проблематики статі, які відокремили поняття “стать” як сукупність біологічних відмінностей чоловіків та жінок, з якими вони народжують- ся, та “ґендер” – статеві особливості, статеві ролі, які набувають у процесі соціалізації. Вона запропонувала розрізняти статеві анатомічні та психологічні ха- рактеристики, які позначають біологічно чоловіків та жінок та соціально сконструйовані риси чоловічості та жіночості (ґендер), які набувають у процесі ста- новлення чоловіком або жінкою в певному суспільстві в певний час [19]. У феміністичних дискусій на позиціях біологічного детермінізму, як це не пара- доксально, залишилися найбільш революційно налаштовані його прихильниці, які належали до радикального крила феміністичного руху. Радикальний фемінізм про- голосив боротьбу за новий суспільний лад, в якому передбачається відокремлене існування жінок від чоловіків та від патріархатних структур суспільства. Головним інструментом пригноблення жінок проголошено сім’ю, в якій жінка потрапляє в сек- Філософсько-світоглядні засади буття людини №3, 2008 57 Соціогуманітарні проблеми людини суальне рабство та примусове материнство. За словами П. Еліот та Н. Мендел, “радикальні феміністки потрапили в пастку есенціалізму – чоловіки є чоловіками, а жінки – жінками і не існує способу їх змінити, …радикальні феміністки несвідомо приймають та пропагандують стереотипи, за знищення яких самі й борються. Як може хтось змінити те, чого не можна уникнути? Жінки ув’язнені в своїх тілах, а от- же, біологія є їхнею долею” [14, с. 55]. У дискусіях, що точилися у феміністичній теорії з введенням поняття “ґендер” (70-80 роки), йшлося не про заміну поняття біологічної статі ґендером, а лише про її доповнення цим поняттям. Класичним прикладом нового розуміння співвідношення понять “стать” та “ґендер” стала концепція статево-ґендерної системи Г. Рубін, яку вона визначає як “сукупність заходів, за допомогою яких суспільство перетворює біологічну сексуальність у продукти людської активності й у яких ці перетворені сек- суальні потреби задовольняються” [9]. Ґендер, на її думку, – це сукупність соціаль- них характеристик, що приписують суспільством особі залежно від її біологічної статі, він є “соціально нав’язаним поділом статей”, “продуктом соціальних відносин між статями, які перетворюють самців та самок у чоловіків та жінок” [10, с. 220]. Із цього визначення випливає, що ґендер формується на базі біологічної статі, і тому, хоча поняття статево-ґендерної системи має обмежити вплив біології, насправді, вона є фундаментом цієї системи. Саме таке трактування біологічного Л. Ніколсон, одна з дослідниць феміністичної теорії, пропонує називати біологічним фундамен- талізмом, на відміну від біологічного детермінізму. Дослідниця називає розуміння ґендерної ідентичності, що пропонували в межах цієї теорії, “вішаком для одягу”: тілесність розглядають як вішак, на який можна “повісити” різні культурні та соціа- льні конструкції, такі, наприклад, як особистісні та поведінкові характеристики чоло- віків та жінок [18, с. 54]. Говорячи про спільні та відмінні риси біологічного детермі- нізму та фундаменталізму, Л. Ніколсон зауважує, що біологічний фундаменталізм встановлює закономірний характер зв’язків між ґендером та біологічною статтю. Різниця полягає в тому, що, по-перше, біологічне хоча і детермінує культурне та соціальне, але однозначного зв’язку між ними немає, а культурні характеристики мають варіабельний характер. По-друге, завдяки такому підходу можна пояснити не лише те спільне, що об’єднує жінок, але й наявність відмінностей між ними: хоча весь одяг висить на вішаку, але це може бути доволі різний одяг, різного розміру. Тому, хоча позиція біологічного детермінізму дає змогу обмежити владу біологічно- го в людині, однак, вона не знімає його претензій на субстанційність та самодостат- ність [23, с. 105]. Відомий російський дослідник С. Ушакін виділяє три типи підходів, що склалися у процесі формування поняття “ґендер”, називаючи їх історичними типами фунда- менталізму. Вони розрізняються вибором пояснюючого принципу та акцентів, які наголошуються, при розгляді проблеми співвідношення біологічних та соціокульту- рних чинників у формуванні статевих та ґендерних ідентичностей. Говорячи про біологічний фундаменталізм як історично перший, наступний дослідник називає структурно-функціональний фундаменталізм [13, с.93], на основі якого виросли різні соціологічні інтерпретації ґендерних відносин. У 1940–1950-их роках американський соціолог Т. Парсонс сформулював положення стосовно функціональності поділу статевих ролей. Таке положення лягло в основу статево-рольового підходу до аналізу ґендерних відносин. Згідно з цим підходом, суспільство розглядається як система взаємопов’язаних частин, кожна з яких виконує функцію, що забезпечує стабільність цілого. Система соціальних інституцій, організованих навколо соціальних функцій, регулює соціальні дії та відносини в суспільстві. В сім’ї, що належить до середнього класу в індустріальному суспільстві, утворюється соціальна система, в якій жінка виконує експресивну роль, а чоловік – Філософсько-світоглядні засади буття людини Соціогуманітарні проблеми людини 58 №3, 2008 інструментальну. Експресивна роль полягає у встановленні внутрішнього балансу в родині, це роль домогосподарки. Інструментальна – полягає у регуляції відносин між сім’єю та іншими соціальними системами, це роль годувальника. Згодом ці ідеї розкритикували феміністичні дослідники. Головні аргументи критики полягали в то- му, що зразки сімейних відносин білих американців середнього класу визнають обов’язковою для всіх нормою; не враховують відносини влади та нерівності за ознакою статі; такий підхід не може пояснити причин опору існуючому ґендерному порядку та виключає можливість його зміни; соціальні ролі чоловіків та жінок пояс- нюють виходячи з природних відмінностей між статями [20, с. 44]. Основою отри- мання статевої ідентичності вважають соціалізацію, яку розуміють як процес на- вчання та інтеріоризації, засвоєння та відтворення існуючих норм. Сім’я для Т. Парсонса не лише соціальний інститут, що відтворює унікальні, за своєю непо- вторністю, особистості, але й механізм, за допомогою якого “універсальні” якості знаходять індивідуальне вираження. Тому процес набування статевої ідентичності ґрунтується на концепції соціальної структури, що задає параметри суспільства в цілому, концепції статевих ролей, що породжуються цією структурою, та концепції соціалізації як засобу засвоєння статевих ролей. Відтворення ролевої моделі розу- міють як прагнення індивіда “вписатися” в більш широкий соціальний контекст, в якому статеві ролі мають “фундаментальне структурне значення” та виконують фу- нкцію розрізнення. Набування статі є процесом навчання зразкам поведінки, що традиційно склалися і трактуються, як чоловічі або як жіночі. При цьому таке на- вчання пов’язане з механізмом влади – заохоченням та покаранням, які сприяють “правильному” відтворенню інституцій (сім’ї), форм поведінки (статеві ролі), що за- безпечують існування цих інституцій. Акцент структурного фундаменталізму на по- хідному характері статі, її залежності від соціальних систем та функцій, які існують у суспільстві, дав змогу деяким теоретикам розглядати процес статевої диференціа- ції як процес соціальної, а згодом і політичної ієрархізації [3, с.98]. Інше трактування поняття “ґендер” з’являється в більш пізній період другої хви- лі фемінізму, коли було усвідомлено, що суспільство формує не лише особистісні та поведінкові характеристики людей, але також способи (про)явлення тілесності та сексуальності. Подальший розвиток понятійного апарату ґендерних досліджень пов’язаний із конструктивістською критикою структурного функціоналізму. Під ґен- дером тепер розуміють будь-яку відмінність, що конструюється суспільством, від- мінність, що має відношення до поділу людей на чоловіків та жінок, включаючи ті ознаки, які відрізняють жіночі тіла від чоловічих [6, с. 261]. Внаслідок такого розу- міння ґендеру тіло почали інтерпретувати в соціокультурних контекстах, і біологічну стать вже не могли осмислювати окремо від соціально-культурної статі. Біологічну стать почали розуміти включеною в соціально-культурну стать, ґендер. Про таке розуміння ґендеру писала історик Дж. Скот: “…ґендер є соціальною організацією статевих відмінностей. Але це не означає, що ґендер відображає чи виходить із певних природних або фізичних відмінностей між чоловіками та жінками; швидше, ґендер є знанням, яке створює значення для тілесних відмінностей… Ми не може- мо побачити статевих відмінностей інакше ніж у вигляді функцій нашого знання про тіло, і це знання не є “чистим”, не може бути відокремленим від широких дискурси- вних контекстів” [11, с. 168]. Саме розуміння тіла виявляється культурною інтерпре- тацією свого часу, культури, цінностей. Тілесність позначається культурними фак- тами, а не навпаки. Ґендер не зводиться до індивідуальних стереотипів свідомості та поведінки, що залежить від поділу на чоловіків та жінок, а залежить від культур- ної інтерпретації тіла, від розуміння тілесності. Тіло, хоча і залишається важливим елементом у розумінні поділу на чоловіків та жінок, але набуває відмінного витлу- мачення в різні історичні періоди. Тіло “занурюється” в ґендер, розчиняється в ньо- Філософсько-світоглядні засади буття людини №3, 2008 59 Соціогуманітарні проблеми людини му. Тенденцію до елімінації біологічної статі з феміністичного витлумачення ґенде- ру посилив так званий “лінгвістичний поворот” у соціальній та культурній теорії у другій половині ХХ ст., згідно з яким, межа між “словами та речами” (біологічним та соціокультурним) розмивалася. Відповідно проблематизувався і поділ на біологічну та соціокультурну стать. Теоретики феміністичного руху поділилися на тих, хто на- полягав та теоретично обґрунтовував необхідність збереження поділу на біологічну стать та ґендер (В. Пламвуд, Е. Фокс Келер), та на тих, хто наполягав на знищенні такого поділу (М. Гейтенс, Е. Грос). В основі конструктивістського фундаменталізму лежали ідеї А. Шуца, П. Берге- ра і Т. Лукмана, І. Гофмана, Г. Гарфінкеля, які звертали увагу передусім не на мак- рорівень соціального життя, а на взаємодію людей у конкретних ситуаціях і на ті значення (смислові світи), які організовують їхню повсякденність. Ґендерні відноси- ни розглядають як соціально та культурно відтворені в конкретних соціальних ситу- аціях. В теорії ґендерного конструювання ґендер – це складний соціокультурний конструкт, що включає відмінність у ролях, поведінці, ментальних та емоційних ха- рактеристиках між чоловічим та жіночим, які конструюються суспільством. Це дає змогу говорити про ґендер як про організовану модель соціальних відносин між чо- ловіками та жінками, яка характеризує не лише міжособові, але й соціальні відно- сини в головних інституціях суспільства. Ґендер трактують як базовий вимір соціа- льної структури суспільства, який поруч з іншими (раса, клас, вік) складає соціальну систему. Соціальне відтворення ґендерної свідомості на рівні індивідів підтримує соціальну структуру, що ґрунтується на ознаці статі. Втілюючи в своїх діях очіку- вання, що пов’язані з їхнім ґендерним статусом, індивіди конституюють ґендерні відмінності й одночасно системи панування-підкорення, що їх зумовлюють. У різних суспільствах чоловіків та жінок не лише сприймають, але й оцінюють по-різному, обґрунтовуючи це ґендерними особливостями в їхніх здібностях та відмінностями в розподілі влади між ними. За словами Дж. Скот, “усвідомлення ґендерної належно- сті – конституюючий елемент соціальних відносин, що ґрунтується на сприйнятті відмінностей між статями, а стать – пріоритетний спосіб вираження владних відно- син” [11, с. 150]. Ґендер конструюється через певну систему соціалізації, поділ праці та прийнятні в такому суспільстві культурні норми, ролі та стереотипи. Прийняті в суспільстві ґендерні норми та стереотипи певною мірою визначають психологічні якості (заохочуючи та критикуючи їх), способи та види діяльності, професії людей залежно від їхньої біологічної статі. При цьому ґендерні норми не мають універсального характеру і значно відрізняються в різних суспільствах та культурах. У такому розумінні бути чоловіком чи жінкою означає не володіти певними природ- ними якостями, а виконувати певні ролі. Отже, поняття “ґендер” не можна звести до поняття “стать” або статево ролевої моделі поведінки, оскільки ґендер охоплює не лише соціальні аспекти статевих відмінностей, їхню природу в індивідуальному або соціальному вираженні, а й ана- лізує ґендерний зміст традицій, моралі, релігії, мови, мистецтва тощо – будь-якої форми людської діяльності, а також різні способи суспільної організації. Аналіз су- купності чинників соціального впливу на людину може пояснити процес формуван- ня статевої ідентичності людини. В теорії соціального конструювання стать висту- пає як біологічна категорія. Психолог Р. Унгер запропонувала використовувати сло- во “стать” лише тоді, коли йдеться про спеціальні біологічні аспекти, а поняття “ґе- ндер”, – коли йдеться про соціально-культурні та психологічні аспекти, що форму- ють стереотипи, які вважають типовими для тих, кого суспільство визначає як чоло- віка чи жінку. Отже, центр аналізу переноситься на ґендерну детермінацію соціаль- ного конструювання статі. Предметом дослідження вже є не стать, а соціум, процес Філософсько-світоглядні засади буття людини Соціогуманітарні проблеми людини 60 №3, 2008 його впливу на формування статі, що включена в систему соціальних очікувань та приписів, що і визначає самоідентифікацію індивіда через співставлення себе і абс- трактного ідеального носія якостей справжніх чоловіків та жінок. Ґендер – це сукуп- ність соціальних репрезентацій, “культурна маска” статі; це те, що ми думаємо про стать у межах наших соціокультурних уявлень. Стать і є ґендером, тобто тим, що стало статтю в процесі соціалізації людини. Не стать належить людині, а людина – статі, яка, своєю чергою, визначається владою та мовою [19, с. 76]. Конструктивіст- ський фундаменталізм так само, як і біологізаторський, веде до розділення катего- рій “стать” та “ґендер” та надмірної соціологізації ґендеру. Розвиток теорії ґендеру в 80–90-их роках призвів до ідеї множинності ґендерів. Філософською основою цієї теорії слугували ідеї постструктуралізму і постмодерні- зму з їхньою зацікавленістю у будь-чому маргінальному, “неструктурованому” і з властивим йому переконанням у методологічній цінності проліферації. Методологі- чним підґрунтям для руйнації традиційної дихотомії (маскулінність/фемінність) ґен- дерної системи стала концепція деконструкції. Вже, за теорією ґендерного конс- труювання, згідно з якою ґендер розуміли як результат взаємодії соціально- культурного та тілесного, припускали існування не лише двох ґендерів. Сумніви біологів із приводу існування двох статей, різнорівневість сексуальної організації тіла, складність конструювання біологічної статі – все це дало підставу провести деконструкцію поняття біологічної статі. Стверджували про неправомірність обме- жень двома статями та, в принципі, про можливе існування необмеженої кількості статей (з’явилися твердження про наявність чотирьох-шести статей) (Дж. Лорбер) [6, с. 261]. Крім того, не слід забувати, що в 90-х роках XX сторіччя поняття “ґендер” набуває самостійного значення і виходить за межі фемінізму, зберігаючи генетич- ний зв’язок із ним. Відбувається розширення предмета досліджень, включення як і суб’єкта, і об’єкта не лише жінок, але й чоловіків. Д. Гаравей, відома представниця феміністичної епістемології, розкритикувала біологічний фундаменталізм. Дослідниця говорила, що “біологія – це історичний дискурс, а не саме тіло” [16, с. 45]. На думку Д. Гаравей, природна реальність лише окреслює можливості, в межах яких біологічна наука конструює стать [16]. Розумін- ня біологічної статі значною мірою визначається ґендеризованим історичним про- цесом наукового пізнання та впливом феміністичних ідей. Не лише соціальна стать характеризується мобільністю, змінністю, це також властиво і біологічній статі (на відміну від її трактування представниками біологічного фундаменталізму). Усвідомлення того факту, що ґендерна ідентичність конструюється не окремо від расової, класової, національної ідентичності, а є їхньою складовою частиною, поставило під сумнів твердження, що така ідентичність формується винятково на основі сексуальних відмінностей. Н. Фрезер та Л. Ніколсон проголосили про необ- хідність прийняття феміністками постмодерної теорії ідентичності, згідно з якою го- ловна увага має бути звернена на “комплексно сконструйовані поняття (conceptions), ...що розглядають ґендер як одну з характерних рис серед інших, приділяючи увагу також класу, расі, етнічності, віку та сексуальній орієнтації” [18, с. 52]. Ідея множинності ґендерів, яку розвиває Л. Ніколсон у своїй книзі “Гра розуму: від модерну до постмодерну”, викликала бурхливі дискусії. Прикладом деконструкції поняття “ґендер” стає теорія перфомативності Дж. Батлер та теорія номадичності Р. Брайдотті. Дж. Батлер у своїй вже класичній праці “Ґендерна стурбованість” критикує опозицію стать/ґендер, яка мала б виявля- ти соціокультурну сконструйованість статевих відмінностей, але насправді містить у собі припущення про існування “статі” або “тіла” як того, що передує конструкції. Дж. Батлер відкидає пошуки витоку чи основи. Вона користується поняттям генеа- логії, звертаючись до владних механізмів конструювання ґендеру та статі. У праці Філософсько-світоглядні засади буття людини №3, 2008 61 Соціогуманітарні проблеми людини “Ґендерна стурбованість” авторка стверджує, що біологічна стать не є основою со- ціальної. Вона наполягає на тому, що біологічна стать є продуктом владних відно- син. Нарешті, Дж. Батлер вважає, що і біологічна, і соціальна стать продукуються однією владою, яку вона називає гетеросексуальною матрицею або гетеросексуа- льною гегемонією. А це означає, що проблемою для Дж. Батлер є дослідження владних механізмів породження (продукування) статі. На її думку, гетеросексуальна матриця – це біологічно, медично та сексуально впорядкована влада, яка продукує чоловіка та жінку, кожен з яких є єдністю певних типів біологічного тіла, сексуально- го бажання та певної соціальної ролі (тіло – бажання – роль). Сексуальні субкуль- тури розривають зв’язок цих елементів, вириваючи людину з бінарної опозиції. І саме в такому розумінні слід трактувати висловлювання М. Вітті “лесбіянка не жін- ка”. Бінаризм, притаманний як біологізаторським, так і соціологізаторським концеп- ціям, є імітацією реальності. “Стать – це наркотик, який замінює реальність” [8, с. 170]. Тому Дж. Батлер пропонує розуміти стать не як суще, а як дію. Стать постійно продукується імітуючим уявленням. Тобто статева ідентичність конституюється перфомативно тими жестами, про які думають, як про результат такої ідентичності. Згідно з Дж. Батлер, стать – це такі дії, які створюють таку ідентичність, на яку пре- тендує стать. Вона ставить під знак запитання розрізнення природи та культури. Тіло, замість того, щоб бути “природною” категорією, завжди виявляє себе як сконс- труйоване певним дискурсом (науки, сексуальності, ґендеризованої культури) і ні- коли не буває просто тілом. Стверджуючи ідею перфомативності статі, дослідниця вважає, що стать імітується та існує завдяки повторенню. Ми є чоловіками та жін- ками саме тому, що в суспільстві є інститут чоловіків та жінок (що включає в себе і біологічну стать, і ґендер). Процеси імітації маскулінності та фемінності постійно здійснюються, продовжуючи своє репродукування. І тому головне питання, на дум- ку Дж. Батлер, полягає не в тому, що ми продукуємо, а який тип влади здійснює те, що ми продукуємо і в що ми віримо [1, с. 45]. У своїй статті “Відгомін фемінізму” Дж. Скот виділила два підходи, що склалися у феміністичному русі стосовно розуміння цієї категорії [12]. На ранньому етапі роз- витку феміністичного руху ґендер не мав іншого фіксованого значення, крім соціа- льної статі, а біологічну стать вважали тим фундаментом, на якому вибудовуються ґендерні системи, а статеві відмінності вважали наслідком історично варіативних дискурсивних практик. При такому підході приділяли увагу розрізненню статі та ґе- ндеру, а також процесу культурного конструювання – припису певних ролей і пев- них рис залежно від статі. Питання щодо причин біологічних відмінностей не стави- лося. Другий підхід відкинув дихотомію стать/ґендер, природа/культура. “Якщо не- змінність статі неочевидна, то можливо стать є таким самим культурним конструк- том, що і ґендер; насправді, за своєю суттю, він завжди був ґендером, з чого ви- пливає, що відмінності між статтю та ґендером є ілюзією” [21, с. 11]. Дослідження в межах такого підходу стосувалися насамперед питання вироблення та інституалі- зації статевих відмінностей і ґрунтувалися на постструктуралістській або психоана- літичній теорії. С. Бордо, відомий теоретик фемінізму, критикуючи цей підхід, гово- рила про безплідність не лише “погляду нізвідки”, погляду об’єктивістського транс- цендентного суб’єкта модерну, але й “погляду звідусіль” [15] (постмодерний про- ект). Перспектива пошуку взаємин понять “ґендер” та “стать” полягає в уникненні однобічності догматизму радикального фемінізму та релятивізму методологічного анархізму, який пов’язаний з ідеями номадичності, перфомативності й множинності ґендерів. Мета введення поняття “ґендер” – прагнення подолати головну суперечність теоретичного фемінізму: “примирити тиск у бік різноманітності та відмінності з тис- Філософсько-світоглядні засади буття людини Соціогуманітарні проблеми людини 62 №3, 2008 ком у бік об’єднання та єдності” [4] . Ґендерні дослідження допомогли уникнути крайнощів одного та другого тиску, вивівши фемінізм на рівень саморефлексії. Що- правда, теоретична спрямованість ґендерних досліджень викликала побоювання, що вони втратять критичне спрямування в розумінні суспільних процесів, і зумови- ла ту недовіру до них, що існує серед певних феміністичних кіл на Заході. Дехто з критиків розглядав введення цього терміна як експансію англо-американської до- слідницької традиції, яка неадекватна досвіду інших культурних традицій та мов, в яких дихотомія стать/ґендер відсутня. Деякі дослідники критикували концепцію ґен- деру за недостатній конструктивізм. Так, Дж. Батлер, наприклад, розкритикувала опозицію стать/ґендер як таку, що замість того, щоб виявити культурну сконструйо- ваність статевих відмінностей, вона містить у собі припущення про первинність ста- ті щодо конструкції. Р. Брайдоті в інтерв’ю з Дж. Батлер говорила про те, що понят- тя “ґендер” видається їй теоретично неадекватним і політично аморфним [2, с. 53]. Більш адекватним, на її думку, є термін “статева (або сексуальна) відмінність”, вве- дене в обіг європейськими, передусім французькими дослідницями. Англійське по- ходження терміна “ґендер” зумовлює його культурну специфіку, а отже, неможли- вість його адекватного перекладу. Крім того, термін “ґендер” не дає змоги, на думку Р. Брайдоті, акцентувати феміністичну тезу щодо чоловічого домінування, оскільки припускає, що чоловіки та жінки побудовані симетрично [2, с. 55]. У доповіді “Фантазії тисячоліття: майбутнє ґендеру в ХХІ столітті” Дж. Скот ви- словила думку, що категорія ґендеру в 70–80-ті роки була корисним знаряддям “розхитування” ґендерних стереотипів. Але зараз ґендер виявив свою історичну обмеженість, тому що в багатьох дискурсах (буденному, політичному, навіть науко- вому) він став синонімом жіночого, відмінністю між статями, почав збігатися з по- няттям “стать”. Якщо ґендер співвідноситься лише з культурою, то біологічна стать виявляється співвіднесеною з природничими науками, зокрема з біологією, успіхи якої не враховує конструктивістська теорія ґендеру. Саме на цьому заакцентувала Дж. Скотт, запропонувавши відійти від поняття ґендеру. Вона писала: “Якщо безпо- середній досвід починає сприйматися як джерело знань, то в результаті такого під- ходу погляд окремого індивіду… перетворюється в основу доведення, на якій вибу- довується саме пояснення. В результаті сконструйованість самого досвіду, способи формування відмінностей між суб’єктами, принципи структурування їхнього бачен- ня – тобто питання стосовно мови (або дискурсу) та історії залишаються за рамка- ми дискусії. Свідоцтва досвіду, замість того, щоб стати основою для дослідження історії виникнення відмінностей, їхнього функціонування та способів конституюван- ня суб’єктів, діючих у реальному світі, стають доведенням факту вже існуючого. Саме тому я все менше використовую в своїх працях ґендер, говорячи про відмін- ності між статями та про біологічну стать як історично мінливу конструкцію” [21, с. 11]. Отже, ґендерні дослідження – це “концептуальний проект фемінізму, в межах якого реалізуються нові можливості, пов’язані з використанням ґендерного підходу, для аналізу владних взаємозалежностей та ієрархій, структур влади і підкорення, систем домінування” [15, с. 139]. Феміністичні та ґендерні дослідження мають істо- ричний та логічний зв’язок. Підкреслюючи його, відома російська дослідниця Г. Брант писала, що з моменту появи терміна “ґендер” у західному суспільствознав- стві стало очевидно, що фемінізм, принаймні, в своїй теоретичній самосвідомості переріс етимологію свого слова, що він не лише “про” але й “за” жінок, він за адек- ватне розуміння життєвої практики людини будь-якої статі, що він здійснив револю- цію в самопізнанні людини, відкривши, що вона має стать [4]. Отже, розуміння ґендеру в його співвіднесеності зі статтю відрізняється у фемі- ністичних та ґендерних дослідженнях, що зумовлено різними дослідницькими за- Філософсько-світоглядні засади буття людини №3, 2008 63 Соціогуманітарні проблеми людини вданнями, які вони перед собою ставлять. Сутність цих відмінностей можна звести до того, що ґендерні студії характеризуються відходом від будь-якого виду есенціа- лізму, вони розширюють проблемне поле дослідження за рахунок включення чоло- вічих студій, а також теорій сексуальності та квір-досліджень, а також вирізняються своєю прихильністю до теорії соціального конструювання. Література: 1. Батлер Дж. Психика власти. – М., 2003. – 156 c. 2. Батлер Дж. Феминизм под любым другим именем. Интервью с Розой Брайдотти // Ґендерные исследования, 1999. – №2. – С. 50–62. 3. Бовуар С. де Друга стать: В 2-х т. – К.: Основи, 2000. – Т. 1. – 385 с. 4. Брант Г. Ґендерные исследования в России: особенности и проблемы // http://www. genderstudies.info. 5. Вайнингер О. Пол и характер. Мужчина и женщина в мире страстей и эротики. – М.: Форум XIX–XX–XXI, 1991. – 469 c. 6. Коннелл Р. Современные подходы // Хрестоматия феминистских текстов. Пере- воды. – СПб.: Д. Буланин 2000. – 260-280 с. 7. Лорбер Дж. Хрестоматия к курсу “Основы гендерных исследований”. – М.: МЦГИ / МВШС ЭН, 2000. – 70 – 95 с. 8. Пулькинен Т. О перфомативной теории пола Ю.Батлер // Герменевтика и декон- струкция. – СПб., 1999. – 170 –180 с. 9. Рубин Г. Обмен женщинами: заметки о “политической экономии” пола // Хресто- матия феминистских текстов. Переводы. – СПб.: Д. Буланин, 2000. – 200 – 258 с. 10. Рубин Г. Обмен женщинами: заметки о “политической экономии” пола // Антоло- гия ґендерной философии. – Минск, 2001. – 220 – 278 с. 11. Скотт Дж. Ґендер: полезная категория исторического анализа // Ґендерные ис- следования, 2000. – № 5. – 150–168 с. 12. Скотт Дж. Отзвуки феминизма // http://www.owl.ru. 13. Ушакин С. Поле пола: в центре и по краям // Вопр. философии, 1999. – №5. – 90 – 100 с. 14. Хрестоматия к курсу “Основы гендерных исследований”. – М., 2001. – 50 –64 с. 15. Bordo S. Feminism, Postmodernism, and Gender-Scepticism // Feminism. Postmod- ernism. Ed. By Linda Nicholson. – New York and London: Routledge, 1990. – 170 р. 16. Haraway D. Primate Visions. Gender, Race, and Nature in the World of Modern Sci- ence. – New York: Routledge, 1989. – 245 р. 17. Lorber J. Beyond the Binaries: Depolarizing the Categories of Sex, Sesuality and Gender. // Contemporary Feminist Theory. A Text. Reader. The Un-ty of W. – Florida, 1998. – Р. 15–29. 18. Nicolson L. Interpreting “Gender” // The Play of Reason: From the modern to the post- modern. Ithaca, N.Y.: Cornell University Press,1999. – Р. 52–55. 19. Oakley A. Sex, Gender and Society. – Oxford, 1972. – 276 р. 20. Parsons T. and Bales R. 1955. Family, Socialization and Interaction Process. – NY: The Free Press. – 344 р. 21. Scott J. Millennial Fantasies: The Future of “Gender” in the 21st Century. Paper pre- sented on May 6, 2000 at the seminar “Production of the Past”, Columbia University. – New York. – Р. 11-17. 22. Tuana N.. Re-fusing Nature/Nurture // Hypatia Reborn. Essays in Feminist Philoso- phy. Ed. By Azizan Y. Al-Hibri and Margaret Simons. Indiana University Press. Bloomington and Indianapolis,1990. – Р. 70 -87. Філософсько-світоглядні засади буття людини Соціогуманітарні проблеми людини 64 №3, 2008 23. Unger R.K. Making a Difference: Psychology and the construction of gender. – New Haven, CT: Yale Unіversity Press, 1988. – 205 р. BIOLOGICAL AND SOCIAL ASPECTS OF A PERSONALITY: A GENDER ASPECT Irene Dobropas L’viv Ivan Franko National University, Universytets’ka Str., 1,L’viv, 79000, Ukraine The article deals with the correlation of biological and social aspects of a per- sonality from the point of view of “gender” as far as sex is concerned. Different ap- proaches to these notions are considered. The main tendencies of explanation of socio-biological interconnection in forming the gender identity are traced: from the biological and social essentialism to variable unity of biological and social aspects. Key words: gender, sex, gender identity, essentialism, feminist post-modern theory

Проблема біологічного та соціального в людині: ґендерний аспект

Репозитарії

Схожі ресурси