Національна ідентичність крізь наративи доби Романтизму
Рецензія на книгу Михайла Скринника "Наративні практики української ідентичності: доба Романтизму". – Львів: Каменяр, 2007. – 367 с. A review on a book of Mykhaylo Skrynnyk "Narrative practices of the Ukrainian identity: the age of Romanticism". – L’viv: Каmеniar, 2007. – 367 p....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Соціогуманітарні проблеми людини |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Західний науковий центр НАН України і МОН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27477 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Національна ідентичність крізь наративи доби Романтизму / М. Кашуба // Соціогуманітарні проблеми людини. — 2008. — № 3. — С. 156-158. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859624164570169344 |
|---|---|
| author | Кашуба, М. |
| author_facet | Кашуба, М. |
| citation_txt | Національна ідентичність крізь наративи доби Романтизму / М. Кашуба // Соціогуманітарні проблеми людини. — 2008. — № 3. — С. 156-158. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Соціогуманітарні проблеми людини |
| description | Рецензія на книгу Михайла Скринника "Наративні практики української ідентичності: доба Романтизму". – Львів: Каменяр, 2007. – 367 с.
A review on a book of Mykhaylo Skrynnyk "Narrative practices of the Ukrainian identity: the age of Romanticism". – L’viv: Каmеniar, 2007. – 367 p.
|
| first_indexed | 2025-11-29T08:10:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
Рецензії
Соціогуманітарні проблеми людини 156 №3, 2008
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ КРІЗЬ НАРАТИВИ
ДОБИ РОМАНТИЗМУ
Марія Кашуба
Рецензія на книгу Михайла Скринника
“Наративні практики української ідентичності: доба Романтизму”.
– Львів: Каменяр, 2007. – 367 с.
Донедавна доба Романтизму в українській духовній культурі була цілковитим
табу, незважаючи на те, що європейський Романтизм, особливо німецький, вивчали
численні дослідники (М. Берковський, В. Грешних, О. Дмитрієв, В. Жирмунський,
Р. Габітова, В. Пігулевський та ін.). Перекладені російською мовою головні праці
мислителів німецького романтизму, зокрема його теоретиків А.-В. Шлегеля та
Ф. Шлегеля, твори письменників-романтиків. Український романтизм як феномен
літературного життя інтенсивно вивчають літературознавці – Т. Бовсунівська,
В. Скуратівський, Д. Наливайко, О. Нахлік та ін. Досить глибоко висвітлена твор-
чість Харківської школи романтиків, українська балада як провідний жанр цього на-
прямку, а також байка, пародія й іронія тощо. Проте доба Романтизму – це не тіль-
ки нові жанри й сюжети літератури, а й новий світогляд і філософія, ґрунтовне до-
слідження яких в Україні явно забарилося. Тільки в роки незалежності в підручниках
з історії української філософії з’явилися перші спроби охарактеризувати світоглядні
орієнтири мислителів ХІХ ст. як романтичні, представити творчість
І. Котляревського, М. Костомарова, П. Куліша. М. Гоголя та інших у контексті філо-
софії української національної ідеї. Започаткував таку лінію Д. Чижевський, дотри-
мується її І. Огородник, В. Горський та інші автори підручників і досліджень із про-
блем націоналізму. Проте М. Попович схильний досі розглядати романтизм як чис-
то літературне явище, а романтичний світогляд, на його думку, можна знайти у
будь-яку епоху [Попович М. Романтизм як стиль та ідеологія” // Філософська думка.
– 2004. – №6]. Академік переконаний, що ідеологія європейського романтизму як
літературного стилю спрямована на збереження традиційних інституцій та ціннос-
тей і тяжіє до консерватизму. Саме в цьому контексті нині у філософській літературі
поступово набирає ваги поняття “культурницький націоналізм” (праці В. Лісового,
О. Гриніва тощо), потрактований як обстоювання традицій культури, мови, пошуки
власного історичного коріння, увага до усної народної творчості, етнографія, що
особливо активно проявилося у ХІХ сторіччі.
М. Скринник, який у науковій літературі віддавна засвідчив свій інтерес до по-
рушеної проблеми низкою статей, розглядає Романтизм насамперед як історично-
культурну епоху в усій сукупності її визначальних змістових характеристик. У його
монографії доба Романтизму – це філософія і світогляд, нова ментальна парадиг-
ма у порівнянні з епохою Просвітництва, нове розуміння сенсу життя людини і її
соціокультурної цінності в контексті утвердження національної ідентичності.
Актуальність і злободенність такого дослідження зумовлене його назвою, адже
нині проблема української ідентичності стоїть не менш гостро, ніж вона стояла у
добу Романтизму. Вельми показовим і важливим для нашого часу є той факт, що,
розкриваючи феномен українського Романтизму та його характерні риси на основі
праць мислителів доби, М. Скринник стверджує, що національний метанаратив є
носієм світоглядно-культурного коду українського життєсприйняття. Через моделі
ставлення до світу, вкорінені в колективне несвідоме і виражені в смисло-образах,
національне світорозуміння відтворює себе у міфах і піснях, легендах і обрядах,
формує структури мови і впливає на буденний світ та суспільні відносини, виявля-
Рецензії
№3, 2008 157 Соціогуманітарні проблеми людини
ється, по суті, потужним національним ідентифікатором. Саме цей феномен нині
знехтуваний, йому в науковій літературі не приділено належної уваги. Наголошуючи
на актуальності праці для доби Постмодерну, М. Скринник знаходить суттєву від-
мінність між проблемою ідентичності в епоху Романтизму і сучасністю: “Вона поля-
гає в тому, що в добу Романтизму особистісна ідентичність укорінена в національну
метаоповідь, а в сучасного пересічного індивіда особистісна ідентичність, зазвичай,
зумовлена життєвими обставинами і під їхньою дією змінює свій зміст” [с. 5].
Книга М. Скринника складається з двох обширних розділів, де логічно послідо-
вно читач має змогу осягнути філософсько-світоглядні, ідейні та етнолінгвістичні
виміри ідентичності, сформовані в українському Романтизмі, а також прослідкувати
сходження української еліти від малоросійської до української національної іденти-
чності протягом першої половини ХІХ сторіччя. Вельми важливо, що зацікавлений
читач знайде у цій монографії відповіді на поставлені нашим сьогоденням запитан-
ня щодо необхідності збереження й захисту національної мови, вивчення усної на-
родної творчості, знання історії, обрядів, звичаїв, міфів, символів і взагалі традицій
національної культури: “Світ мови, становлячи стосовно індивіда окреме буття, по-
стає духовною сутністю нації, тому романтики смислові конструкти національної
мови інтерпретують як “дух народу”. Його зміст у термінах сучасної філософської
мови можна передати як символічно-смислові інваріанти та матриці колективного
несвідомого, що солідаризують народ у націю, зумовлюють життєвий вектор її ста-
влення до світу” [с.101].
Розвиваючи цю злободенну думку автора монографії, зауважимо, що дослі-
дження мови як основи культурної традиції в умовах нинішньої соціокультурної ре-
альності України набрало винятково важливого значення. Нині не досить закликати
до вивчення рідної мови, чи до заснування україномовних шкіл, публікації українсь-
ких книг та підручників. Дослідження М. Скринника переконує, що мова нині постає
як феномен, що виходить далеко поза межі усвідомлюваного. Структурний підхід
до мови дозволив суттєво переосмислити роль мови у структурі буття людини. Ви-
явлено, що мова фіксує несвідомі структури, пов’язані з нею як знаковою системою,
але вони лежать не у сфері безпосередніх значень мови, а у сфері її організації.
Оскільки без мови жодна із сфер культури, як і культура в цілому, не можуть існува-
ти, то структурний аналіз мови не тільки вмотивовує дослідження культур різних
народів, чи епох, а й ставить низку актуальних філософських проблем.
У цьому контексті можна ствердити, що дослідження М. Скринника про нарати-
вні практики українського Романтизму як основу національної ідентичності заохочує
перспективні наукові пошуки, вельми необхідні й плідні в ситуації сучасної України.
Річ у тому, що відкриття несвідомих структур означає, зокрема, визнання того, що
людина і її свідомість підкорені впливу незалежних від волі людей безособистісних
начал, що полонять свідомість за посередністю мови. Мова ж завжди структурова-
на, задана, організована в певний спосіб. Отже, свідомість виявляється цілком за-
програмованою мовою тієї культури, до якої людина належить, стає своєрідною
полонянкою мови. У цьому зв’язку з особливою гостротою постають питання про
свободу людини, а також про принципову можливість порозуміння людей, що на-
лежать до культур з різною будовою мови. В сучасній Україні з цим пов’язана про-
блема російськомовного українця та його вимога другої державної мови.
Дослідження М. Скринника допомагає осмислити нинішню мовну ситуацію в
Україні ще й в аспекті соціалізації індивіда. У монографії достатньо уваги приділено
з’ясуванню смислового поля національної ідентичності, її міфо-символічним дже-
релам. Відомо, що у масовому суспільстві процес соціалізації індивіда неодмінно
пов’язаний із “диктатурою” мови. Суспільство “входить” у людину через стандарти-
зовану й схематичну мову масової комунікації. Із засвоєнням такої мови людина
Рецензії
Соціогуманітарні проблеми людини 158 №3, 2008
мимоволі стає заручником розповсюджених у суспільстві думок, уявлень, символів,
забобонів, засвоює готові варіанти оцінок тих чи тих суспільних явищ. Особливий
трагізм полягає у тому, що масова мова “тотальна”, вона охоплює всі сфери життє-
діяльності людини. Навіть свій протест проти наявних порядків людина змушена
формулювати тією ж масовою мовою. Тиранію мови неможливо перемогти, адже
саме мова залишається “місцем зустрічі” людини й суспільства. Це змушує кожного
засвоювати мову масового й міжнародного спілкування, однак аж ніяк не заперечує
того, що саме через мову людина отримує можливість стати не лише людиною, а й
індивідуальністю та особистістю. Поряд із моральними правилами, традиціями,
звичаями, правом тощо мова формує людські якості, які виокремлюють людський
рід із природного середовища, а людину-індивіда вона формує як індивідуальність і
особистість.
Розумінню цього сприяє дослідження М. Скринника, воно перестерігає кожного,
що стосовно мови треба бути особливо обережним. Велика підступність мови поля-
гає у її здатності повести думку на цілком небажаний для людини шлях. Автор мо-
нографії продемонстрував це на негативних прикладах “зросійщених” малоросів.
Такий процес може відбуватися мимоволі, через природу й особливості вибраного
варіанту мовного спілкування. Отже, людині залишається, хоча й не абсолютна,
але достатня для збереження своєї ідентичності можливість якщо не остаточної
перемоги над тиранією мови, то постійної боротьби з нею. У нашому суспільстві
така боротьба особливо необхідна через політичні та соціокультурні обставини, а
дослідження наративних практик доби Романтизму, проведене М. Скринником, до-
помагає кожному знайти додаткові аргументи й наснагу, щоб зберегти можливість
не лише мислити, а й висловлюватись рідною мовою.
Свідома того, що мої міркування лише наголошують на актуальності цього
ґрунтовного дослідження філософського змісту творчості українських мислителів
доби Романтизму. На мій погляд, автору монографії вдалося на рівні сучасного фі-
лософського мислення переконати читача у необхідності звернення до наративних
практик минулого з метою утвердження національної культурної притомності та
особистісної ідентичності.
NATIONAL IDENTITY IN TERMS OF ROMANTICISM AGE NARRATIVES
Mariya Kashuba
A review on a book of Mykhaylo Skrynnyk “Narrative practices of the Ukrainian identity:
the age of Romanticism”. – L’viv: Каmеniar, 2007. – 367 p.
Марія Кашуба,
доктор філософських наук,
професор
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27477 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0078 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-29T08:10:45Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Західний науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кашуба, М. 2011-10-06T19:14:58Z 2011-10-06T19:14:58Z 2008 Національна ідентичність крізь наративи доби Романтизму / М. Кашуба // Соціогуманітарні проблеми людини. — 2008. — № 3. — С. 156-158. — укр. XXXX-0078 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27477 Рецензія на книгу Михайла Скринника "Наративні практики української ідентичності: доба Романтизму". – Львів: Каменяр, 2007. – 367 с. A review on a book of Mykhaylo Skrynnyk "Narrative practices of the Ukrainian identity: the age of Romanticism". – L’viv: Каmеniar, 2007. – 367 p. uk Західний науковий центр НАН України і МОН України Соціогуманітарні проблеми людини Рецензії Національна ідентичність крізь наративи доби Романтизму National Identity in Terms of Romanticism Age Narratives Article published earlier |
| spellingShingle | Національна ідентичність крізь наративи доби Романтизму Кашуба, М. Рецензії |
| title | Національна ідентичність крізь наративи доби Романтизму |
| title_alt | National Identity in Terms of Romanticism Age Narratives |
| title_full | Національна ідентичність крізь наративи доби Романтизму |
| title_fullStr | Національна ідентичність крізь наративи доби Романтизму |
| title_full_unstemmed | Національна ідентичність крізь наративи доби Романтизму |
| title_short | Національна ідентичність крізь наративи доби Романтизму |
| title_sort | національна ідентичність крізь наративи доби романтизму |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27477 |
| work_keys_str_mv | AT kašubam nacíonalʹnaídentičnístʹkrízʹnaratividobiromantizmu AT kašubam nationalidentityintermsofromanticismagenarratives |