Богородичні в теорії богослужбових жанрів
У статті розглядається жанрова природа богородичного піснеспіву. У результаті аналізу богородичних за системою жанрових чинників, запроваджених літургійним музикознавством, розкривається їх специфіка. Увага акцентується на ієрархічності системи богородичних, що виявилася у двох основних групах: догм...
Saved in:
| Published in: | Студії мистецтвознавчі |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27539 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Богородичні в теорії богослужбових жанрів / О. Прилепа // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 1(29). — С. 48-56. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860078281536045056 |
|---|---|
| author | Прилепа, О. |
| author_facet | Прилепа, О. |
| citation_txt | Богородичні в теорії богослужбових жанрів / О. Прилепа // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 1(29). — С. 48-56. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Студії мистецтвознавчі |
| description | У статті розглядається жанрова природа богородичного піснеспіву. У результаті аналізу богородичних за системою жанрових чинників, запроваджених літургійним музикознавством, розкривається їх специфіка. Увага акцентується на ієрархічності системи богородичних, що виявилася у двох основних групах: догматиках, які формують змістове ядро – догмат Боговтілення, та богородичних узагалі як смислового оточення цього ядра. У статті доводиться, що в системі гімнографії богородичен 1 виступає повноправним богослужбовим жанром.
В статье рассматривается жанровая природа богородичного песнопения. В результате анализа богородичных за системой жанровых факторов, функционирующих в литургическом музыковедении, раскрывается их специфика. Внимание акцентируется на иерархичности системы богородичных, выраженной в двух основных группах: догматиках, формирующих смысловое ядро – догмат Боговоплощения, и богородичных в целом как смыслового окружения этого ядра. В статье утверждается, что в системе гимнографии богородичен выступает полноправным богослужебным жанром.
«Bohorodychen» (sacred chant in honour of Virgin Mary) as a genre of liturgy is considered in the article. As a result of the analysis of the genre factors (of the «bohorodychni» system) which have been put into practice by the liturgical musicology, the specific features of this kind of chants are explored. There is an emphasis on the hierarchical nature of the «bohorodychni» which has been manifested into the two main groups – «dogmatics» constituting a dogma of Lord's Incarnation as a semantic core and «bohorodychni» on the whole as a core semantic environment. The author argues that «bohorodychen» is displayed as a liturgical genre enjoying full rights in the hymnography.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:15:21Z |
| format | Article |
| fulltext |
48
Оскільки не властиво говорити про те,
що є вищим за слова, то любов до Богоматері
треба освячувати переважно піснеспівами.
Cв. Григорій Палама 2
Серед назв багатьох жанрових груп пісне-
співів християнського богослужіння лише дея-
кі містять у собі натяк на зміст піснеспіву: сві-
тильні, блаженні, степенні тощо. До цієї групи
належать і богородичні.
У церковно-співочій термінології богородич-
ні трактуються як пісні на честь Богоматері.
Проте широта цього визначення не розкриває
специфіки власне богородичних, оскільки на
честь Пресвятої Діви укладено чимало піснес-
півів у майже всіх гімнографічних групах – тро-
парях, стихирах, канонах, кондаках, акафистах,
світильнах тощо. Таке розмаїття піснеспівів ви-
кликане особливим статусом Богоматері в сис-
темі православного віровчення: за святими от-
цями, «Вона Бог після Бога і друге місце займає
за Трійцею. Раба і разом із тим Наречена Божа!
Діва і Мати! Творіння Боже і Мати Творця! Усе
це великі таємниці, які не можна пояснити, а
треба тільки пережити!» 3. Тому православ-
ні християни, «досягаючи величі й сили кло-
потання Богоматері, благають Її у своїх молит-
вах і завжди доручають себе Її заступництву» 4.
У структурі богослужіння потреба в невпин-
них благаннях до Заступниці земного світу ви-
лилася у створення цілої системи різножанро-
вих молитвоспівів до Богородиці, окремою гіл-
кою якої стала група піснеспівів із назвою бо-
городичні.
У теорії богослужебних або літургійних
жанрів (Т. Владишевська) 5 богородичен як
окремий жанр піснеспівів не розглядається.
БОГОРОДИЧНІ В ТЕОРІЇ БОГОСЛУЖБОВИХ ЖАНРІВ
Олеся Прилепа
УДК 783.3
У статті розглядається жанрова природа богородичного піснеспіву. У резуль-
таті аналізу богородичних за системою жанрових чинників, запроваджених
літургійним музикознавством, розкривається їх специфіка. Увага акценту-
ється на ієрархічності системи богородичних, що виявилася у двох основних
групах: догматиках, які формують змістове ядро – догмат Боговтілення,
та богородичних узагалі як смислового оточення цього ядра. У статті дово-
диться, що в системі гімнографії богородичен 1 виступає повноправним бого-
службовим жанром.
Ключові слова: богородичен, догматик, церковна музика, богослужбові жанри,
Октоїх.
«Bohorodychen» (sacred chant in honour of Virgin Mary) as a genre of liturgy
is considered in the article. As a result of the analysis of the genre factors (of the
«bohorodychni» system) which have been put into practice by the liturgical musicology,
the specific features of this kind of chants are explored. There is an emphasis on the
hierarchical nature of the «bohorodychni» which has been manifested into the two
main groups – «dogmatics» constituting a dogma of Lord's Incarnation as a semantic
core and «bohorodychni» on the whole as a core semantic environment. The author
argues that «bohorodychen» is displayed as a liturgical genre enjoying full rights in the
hymnography.
Key words: «Bohorodychen», «dogmatic», liturgical genres, church music, Octoechos
(liturgy).
49
оЛеся прИЛепа. БоГородИЧНІ В теорІЇ БоГосЛуЖБоВИХ ЖаНрІВ
Літургісти відносять його до різновиду тропа-
ря або стихири 6. Проте в богослужбовій спі-
вочій практиці богородичні функціонують та-
кож не тільки у жанрових групах стихир і тро-
парів, але й у складі седальних після кафизм,
світильних і екзапостиларіїв з богородичними,
пісень канонів, тропарів на блаженних тощо.
Тому визначення богородичного як різновиду
тропаря чи стихири не є вичерпним щодо ро-
зуміння його як явища.
І. Гарднер, виявляючи чинники виникнен-
ня назв різних видів піснеспівів, зауважував їх
залежність «від положення піснеспіву в систе-
мі й схемі даного богослужіння.., від загального
музичного оформлення богослужіння.., від тек-
стуального й музичного оформлення текстів,
з яких складається дана служба» 7. Відповідно
дослідник виділяє чотири критерії, що лежать
в основі жанрової дефініції: 1) літературно-
поетична й музична форми богослужбового
тексту; 2) місце даного піснеспіву в чіткій, не-
змінній схемі богослужіння; 3) вид чи спосіб ви-
конання даного піснеспіву; 4) розташування спі-
ваків під час виконання даного піснеспіву 8.
У дослідженні О. Шевчук спостереження
І. Гарднера набувають подальшої розробки:
встановлюються «закономірні зв’язки жанро-
вих ознак» та дістають характеристику два різ-
ні жанрові комплекси піснеспівів – жанрові гру-
пи та окремі піснеспіви («піснеспів-жанр» 9) –
як «два історично усталені репрезентанти пів-
чого жанру» 10. За класифікацією О. Шевчук,
комплекс характерних жанрових ознак утво-
рюють:
– частотність виконання піснеспівів (належ-
ність до богослужбових циклів – кіл річного,
восьмитижневого, седмичного, добового, циклу
свят, циклу постів);
– спосіб виконання (належність до моножан-
рових циклів або неоднорідних, багатожанро-
вих циклічних діалогічних композицій);
– вид інтонування тексту;
– відповідність текстів і канонічних наспівів;
– композиційна будова піснеспіву 11.
Відповідно до частотності виконання бого-
родичних у різних богослужбових циклах
прот. К. Нікольський поділяє їх на кілька груп:
1. Богородичні, які співаються тільки у ві-
домі празники Богородиці (Різдво Богородиці,
Введення, Успіння та ін.) і які є в послідовності
служби у Мінеї.
2. Богородичні, що співаються в дні пам’яті
відомих святих, «коли в Мінеї немає в послі-
довності служби після стихир на “Господи воз-
звах” стихири на “Слава”. На “Слава і нині” спі-
вається богородичен, а на середу й п’ятницю –
хрестобогородичен» 12.
3. Богородичні, що мають відношення до
спогадів днів седмиці, а саме: «Богородичні
восьми гласів, що співаються, коли в Мінеї є
слава святому. І нині по гласу сія». Ці богоро-
дичні співаються на «і нині» у несвяткові дні
та в дні святкування шестеричних святих на
глас стихири на «Слава» й містяться у місячній
Мінеї та Ірмологіоні.
4. Богородичні, що називаються догмати-
ками, співаються на Вечірні після стихир на
«Господи воззвах». Для малої і великої вечі-
рень існують власні догматики восьми гласів,
що містяться в Октоїху в послідовності гласу.
За поясненням прот. К. Нікольського, «у всіх
богородичних догматиках Малої вечірні славо-
словиться воскресіння Христове, тому вони, як
піснеспіви неділі, не співаються в інші седмичні
дні. Богородичні ж догматики Великої вечірні…
співаються і на седмичні дні, а саме: а) на субо-
ти..; б) на празники святому з великим славос-
ловієм, полієлеєм, бдінням у відповідні дні сед-
миці» 13.
Таким чином, богородичні є невід’ємним
елементом кожного з богослужбових циклів:
дванадесятих, великих та мінейних свят; циклу
постів; восьмитижневого стовпа як змінні осмо-
гласні піснеспіви; седмичного (у складі служб
кожного дня седмиці) та добового (у складі від-
повідних добових служб) кіл.
У відправах Вечірні та Утрені богородичні
входять у різні жанрові групи-цикли і виконують
у них заключну функцію. Їх співають після ма-
лої доксології (на «Слава… і нині…»): або пов-
ної, або тільки після «і нині…». За слушним за-
уваженням дослідників, до богородичних нале-
жать тільки ті присвячені Богоматері тексти, які
мають завершальну функцію 14. Отже, богоро-
дичні є компонентом як моножанрових циклів
(наприклад, стихир, тропарів), так і багатожан-
рових циклічних композицій – Вечірня, Утреня,
Всенічна тощо.
Як зазначається в дослідженнях, богородич-
ні часто не пов’язані з подією свята 15, зміст яко-
го виражається в попередніх піснеспівах. У від-
праві вони утворюють, як правило, самостійну
50
ІсторІя
наскрізну змістову лінію, різнобічно виявляють
християнську місію Богородиці та передають Її
славлення вірними.
Літургійна практика в системі богородич-
них виділяє дві основні групи: цикл догматиків
і власне Богородичні.
В уставній та церковно-співочій літературі,
працях із літургіки догматик визначається за
окремими аспектами, тому повнота розуміння
досягається в інформативному поєднанні цих
визначень. У Типіконі розкривається богослов-
ський зміст догматика – «стих, сложенный
в похвалу Пресвятыя Богородицы, в коем
заключается учение о двух естествах
Христовых, т. е. Божеском и человеческом;
также о воплощении Сына Божия и о про-
чиих догматах христианского благочес-
тия [курсив наш. – О. П.]» 16. Змістового ас-
пекту у своєму визначенні дотримується та-
кож І. Гарднер: у догматиках «у поетичній
формі, пристосованій для співу, викладаєть-
ся догмат про Боговтілення чи про приснодів-
ство Богоматері» 17. Прот. К. Нікольський вка-
зує на специфіку побутування догматиків, які
в богослужбовій практиці називаються ще й
богородичними «першими», оскільки «в по-
слідовностях Октоїха, в кожному гласі на
Вечірні на неділю вони друкуються першими
після стихир» 18.
М. Скабаланович відзначив правила гла-
сової належності догматиків та богородич-
них: «Богородичен, що завершує стихири на
“Господи воззвах” недільної Вечірні, співаєть-
ся завжди на тижневий глас, незважаючи на
можливу при цьому невідповідність такого гла-
су останнім стихирам, що зазвичай уникаєть-
ся уставом, і на противагу стиховним стихи-
рам, які мають богородичен завжди за гласом
останньої стихири, а також на противагу хва-
литним стихирам, які в неділю завжди мають
один і той самий богородичен, а отже, на один
і той самий глас (2-й)» 19. У богословському ас-
пекті дослідник особливо наголошує на значен-
ні догматиків, що дають «усією сукупністю сво-
єю повне вчення найважливішого із догматів –
догмата втілення» 20. Доповнює такі визначен-
ня дефініція архімандрита Кіпріана (Керна), що
вказує на місцеположення піснеспіву і розкри-
ває його функцію в чині служби, авторство, а
також дає змістовну оцінку: «Остання стихира
в ряді стихир на “Господи воззвах”, яка співа-
ється зазвичай на “і нині”, має особливе най-
мення – “Догматик”, чи інколи просто “догмат”.
Автор їх, вірогідно, св. Іоанн Дамаскін. За зміс-
том вони чудові й надзвичайно багаті. Вони
служать найкращим підтвердженням того,
що наше богослужіння, за своїм внутрішнім
змістом, є храмове сповідування вголос наро-
ду наших догматів, нашого віровчення й мора-
лі [курсив наш. – О. П.]» 21.
Для недільних великої і малої вечірень іс-
нують власні корпуси догматиків восьми гла-
сів. Найпоширенішими є догматики Великої ве-
чірні. Саме вони зафіксовані у вітчизняних ір-
мологіонах. Догматики Малої вечірні у літургій-
ній практиці дістали назву «малі догматики» 22.
Оскільки в богослужбовій практиці недільна
служба Малої вечірні найчастіше опускається,
«малі догматики в храмі практично ніколи не
звучать» 23. Це є, мабуть, однією з причин від-
сутності їх фіксації у вітчизняних рукописних
нотолінійних джерелах.
За слушним зауваженням диякона Михаїла
Желтова, в рукописах догматиками «іноді по-
значається і богородичен стихир на стиховні» 24,
що можемо бачити також у Супрасльському ір-
мологіоні кінця XVI ст. 25 Крім цього, дослідник
зазначає, що в «деяких рукописних Стихарях
й Октоїхах для кожного гласу наведено цикл із
кількох богородичних стихир, названих догма-
тиками» 26.
Отже, у корпусі богородичних догматики є
носіями смислового ядра православного вчен-
ня, на що вказує також їх назва 27, тоді як влас-
не богородичні доповнюють, деталізують, тлу-
мачать основні його положення. У змістово-
му плані обидві групи розкривають догматичне
вчення про Боговтілення.
Щодо способу виконання в Типіконі є вказів-
ки на піднесений характер виконання стихир і
особливо богородичного догматика, який ма-
ють співати обидва кліроси разом посеред хра-
му, що символізує «згоду їх між собою і єднан-
ня всього світу через Спасителя» 28.
Сходження кліросів на середину храма,
як зазначено в дослідженнях, відбувалися в
Києво-Печерській лаврі ще з давніх часів: вони
були «важливим засобом активізації духовного
потенціалу храмового простору» і мали на меті
«найбільше насичення віруючих енергією бо-
жественної благодаті, …причетності учасників
служби до духовної реальності Церкви» 29.
51
оЛеся прИЛепа. БоГородИЧНІ В теорІЇ БоГосЛуЖБоВИХ ЖаНрІВ
Під час виконання догматика на богослужінні
відбувається «найважливіший і священний об-
ряд Вечірні – вхід» 30. Символічні дії його мають
глибокий богословський зміст: «Єдинородний
Син Божий, спустившись до нас із небес-
них кругів, знову зійшов і підняв нас на небо»
(св. Симеон Солунський) 31. М. Скабаланович
тлумачить цей вислів так: «Оскільки це здій-
снювалося головним чином через втілення
Сина Божого, то вхід знаменує Його втілення,
а св. двері.., – Пресв. Діву... У такий спосіб вхід
на Вечірні виражає дією те, що співаний при
ньому богородичен словами. [...] Відтак і та-
ємниця втілення не задовольняється для сво-
го вираження на богослужінні словами пісні й
шукає дієвішого вираження, певною мірою ніби
здійснюючись знову через цю дію (як це відбу-
вається з хресною смертю Спасителя при
Євхаристії) [курсив наш. – О. П.]» 32.
Священнодійство входу організується не-
сенням двох підсвічників зі свічками, – «на
знак, звичайно, світла вчення Христового
(два – ...вказівка на два єства в Христі)» 33, кадін-
ням диякона, фіміамом якого, за св. Симеоном
Солунським, «зображується світла душа і жит-
тя Спасителя» 34 та ходом ієрея з опущеними
руками, – на знак благоговіння, з опущеною
фелонню, – «на знак благоговіння в насліду-
ванні серафимів, Які закривали крилами свої
ноги» 35.
Отже, у відправі недільної Вечірні вхід і
догматик, що різними засобами – через свя-
щеннодійство і спів – передають те саме,
є першим вузловим моментом служби,
«кульмінацією-апогеєм» 36, «воістину найсвя-
тішим моментом її» 37.
За критерієм відповідності текстів і кано-
нічних наспівів богородичні догматики вось-
ми гласів Києво-Печерської монодійної тра-
диції належать до «самогласних» піснеспівів
(одна осмогласна мелодія відповідає тільки
одному текс ту догматика і не може озвучува-
ти текст іншого піснеспіву), що зумовлено осо-
бливою богословською функцією вербального
і музично-інтонаційного рядів у донесенні до
пастви змісту молитвоспіву. «Самогласними»
є також богородичні на стиховні, богородичні
седмичні та ін.
Окрему гілку утворюють богородичні,
що виконуються «на подобен» і функціону-
ють у жанрових групах, наприклад, седален–
хрестовоскресен–богородичен (виконуються на
наспів седальна), тропар «Бог Господь» – бого-
родичен (виконується на наспів тропаря) тощо.
Богородичні, як змінні піснеспіви, поєднують
різні види інтонування – силабічний, невматич-
ний та мелізматичний (так звана змішана роз-
співність за типологією О. Шевчук 38). Проте, за-
лежно від гласової специфіки та історичних і
стильових умов побутування, у богородичних
на перший план виходить той чи інший вид роз-
співності. Наприклад, догматик і богородичен
на стиховні 8-го гласу Києво-Печерської мо-
нодійної традиції відрізняється від богородич-
них піснеспівів інших гласів, яким загалом від-
повідає силабо-невматичний склад (за винят-
ком фітних розспівів у них), складнішим рівнем
розспівності – невматичним і мелізматичним:
вітчизняні форми поспівок за розспівністю на-
ближаються до лиць і фіт.
Богородичні піснеспіви Києво-Печерської
монодійної традиції характеризуються ста-
лістю композиційної будови. В основі богоро-
дичних, як співів осмогласних, – «принцип ти-
пових структур», або центонний принцип 39.
Основною композиційною одиницею є поспів-
ка. Вербальним текстам богородичних власти-
ва переважно тричастинна структурна модель:
1) догматична теза, 2) її розкриття, 3) хвала,
прохання. Показовим у цьому плані є богоро-
дичний догматик 3-го гласу. Догматична теза
«Како не дивимся Богомужному Рождеству
Твоєму, Пречестная» – Різдво Богочоловіка
від Пречистої, дістає детальне богословське
роз’яснення в основній частині:
Искушенія бо мужескаго не приємши, Всенепорочная,
Родила Єси без Отца Сина плотію,
Прежде век от Отца рожденнаго без Матере.
Никако же претерпевшаго измененія,
Или смешенія, или разделенія,
Но обою существу свойство цело cохраншаго.
У заключній частині догматика містить-
ся типове для богородичних піснеспівів звер-
нення до Богородиці й моління за ходатай-
ство перед Господом про спасіння: «Тем же
Мати Дєво Владичице, Того моли спастися
душам, православно Богородицю исповедаю-
щих Тя» 40.
Як правило, в основі розгорнених у зміс-
товому плані богородичних – догматиків, бо-
городичних на стиховні тощо – лежить три-
частинна композиційна модель. Цей висно-
52
ІсторІя
вок відповідає результатам досліджень компо-
зиційної будови богослужіння та його жанро-
вих складників у галузі гімнографії О. Коляди,
музичної архітектоніки православної служ-
би Т. Корженьянц. Виходячи з розуміння сис-
теми православного богослужіння як «систе-
ми “подібності”», богословською основою якої
є «догмат про подібність усього сущого Богу»,
О. Коляда у гімнографії виокремлює «основні
емоційно-драматургічні стадії, властиві служ-
бам Вечірні й Утрені та рівною мірою характер-
ні їх великим… і малим… розділам» 41. Це ста-
дії: «Вступ» – заклик, звернення, прохання, по-
каяння; «Придбання» – вчення, славослов’я;
«Завершення» – ліричне відтінення (звернення
до Богородиці), відпуст 42.
Крім того, богослужбова система містить
богородичні, побудовані на «неповній» ком-
позиційній моделі: двочастинні та одночас-
тинні. Двочастинні складаються зі славлен-
ня Пречистої та звернення до Неї з молитвою
про спасіння. Серед богородичних, що співа-
ються «єгда єсть Слава святому в Мінеї» 43,
прикладом може слугувати богородичен у по-
неділок ранку 1-го гласу: звернення-хвала
«Святейшая святых всех сил, честнейшая всея
твари, Богородице Владычице міра» перетікає
в молитовне прохання «Спаси ны, Спаса рожд-
шая, от прегрешений тморичных и бед, яко
благая, молитвами Твоими» 44. Одночастинні
містять або славлення Владичиці, або про-
хання про заступництво перед Господом.
Суттєву частину займають Богородичні на
«Радуйся», – так звані хейретизми, що функ-
ціонують як хвала Пречистій. Вони є невичерп-
ним джерелом символічної образності, якою
наділяється Пресвята Діва у Святому Письмі,
творіннях отців церкви, що використовують-
ся в гімнографічних жанрах: «Радуйся от нас
Святая Богородице Дево, чистый сосуде всея
вселенныя, свеще неугасимая, Вместилище
Невместимаго, храме необоримый; радуйся,
из Нея же родися Агнец Божий, вземляй гре-
хи всего міра» (богородичен у суботу ранку 1-го
гласу) 45. Богородичні-прохання, як правило, не-
багатослівні, лаконічні за будовою: «Все упова-
ние мое на Тя возлагаю, Мати Божия, сохрани
мя под кровом Твоим» (богородичен у понеді-
лок ранку 2-го гласу) 46 або «Спаси от бед рабы
Твоя, Богородице Дево, яко вси по Бозе к Тебе
прибегаем, яко к нерушимей стене и предста-
тельству» (богородичен у п’ятницю вечора 2-го
гласу) 47.
Таким чином, «неповні» щодо композиційно-
го побудови богородичні в системі богородич-
них виконують екзегетичну функцію: розкрива-
ють, доповнюють, розтлумачують зміст осно-
вного ядра догматиків, насичують його бого-
словською символічною образністю.
Окремого розгляду й уточнення потребує пи-
тання авторства богородичних. За переказами,
їх творцем вважається І. Дамаскін – святий, бого-
слов, гімнотворець VIII ст. Як зазначають дослід-
ники, доказами авторства І. Дамаскіна є тексти
догматиків Великої вечірні, фрагменти яких апе-
люють до його богословських трактатів 48. Уся ді-
яльність І. Дамаскіна, – богословська, гімногра-
фічна, – полягала в збереженні чистоти право-
славного віровчення і значною мірою була реак-
цією на іконоборчі процеси, єретичні напрями.
Тому в творчості він намагався виразити «саме
Догматик першого гласу великої вечірні.
Супрасльський ірмологіон.
1596–1601 (ІР НБУВ, ф. 1, № 5391, арк. 225)
53
оЛеся прИЛепа. БоГородИЧНІ В теорІЇ БоГосЛуЖБоВИХ ЖаНрІВ
спільну і загальноприйняту думку чи віру» 49.
Історики свідчать, що Дамаскін-богослов був
збирачем не особистих думок отців, а Церковних
передань. За словами Г. Флоровського, «в отцях
він бачив “богодухновенних” учителів, “богонос-
них” пастирів. Не може бути між ними різномов-
лення, – отець не протистоїть отцям, адже всі
вони були спільниками єдиного Духа Святого» 50.
За працею «Точний виклад православної віри»
вчені Церкви визнають за Іоанном Дамаскіним
«систематика-богослова», «першого догматис-
та» 51.
Діяльність І. Дамаскіна як богослова-систе-
матизатора виявилася в гімнографічній твор-
чості. Монахиня Ігнатія (Пузик) справедливо
наголошує, що богослов’я та гімнографія «вза-
ємно проникають та збагачують одне одного» 52.
І далі: «Багато рядків його творів… переноси-
лося преподобним Іоанном у церковні пісні, де,
виявляючи себе як поет, він вільніше виражав
найближчі для нього, найщиріші помисли» 53.
В історію церковної гімнотворчості І. Дамас-
кін увійшов як систематизатор Октоїха та тво-
рець 64-х канонів, Пасхальної служби, вели-
кої кількості стихир. А. Нікольський насам-
перед виділяє І. Дамаскіна як гімнографа-
упорядника: Октоїх І. Дамаскіна мав значен-
ня «з одного боку, як зібрання вибраної цер-
ковної поезії, що сягало, можливо, перших ві-
ків християнства і було доповнене творами
самого Златострунного (так називали свято-
го Іоанна його сучасники), з другого – як пер-
ший досвід систематичного викладу східно-
го осмогласся. Святий І. Дамаскін був тільки
певною мірою творцем Октоїха, а переваж-
но – збирачем і систематизатором його в літе-
ратурному й музично-співочому відношеннях.
Осмогласся, що складалося протягом кіль-
кох віків і було різноманітним за своїми дета-
лями, насиченим місцевими особливостями,
безсумнівно, потребувало обробки, зведення
воєдино його розпорошених основ для того,
щоб стати справжнім зразком для співу всієї
Східної Церкви [курсив наш. – О. П.]» 54.
Подібне бачення ролі І. Дамаскіна власти-
ве також дослідженням архієпископа Філарета
(Гумілевського), П. Петроса, монахині Ігнатії
(Пузик) та ін. За архієпископом Філаретом
(Гумілевським), уже впродовж IV–V століть свя-
ті отці церкви бачили зловживання в богослуж-
бовому співі, зокрема «засмічування» його еле-
ментами світського «іскусного» театрального
мистецтва, тому весь час боролися за його мо-
литовний характер, чистоту й простоту. За сло-
вами блаженного Ієроніма, «...Богу слід співа-
ти не голосом, а серцем, і не так, як у траге-
дії – «іскусничати», ніжитися, заставляючи слу-
хати в церкві театральні пісні; навпаки, зі стра-
хом потрібно співати і з розумінням. Нехай хто-
небудь буде… «худогласний»; але якщо він має
добрі діла, він солодкий у Бога співак» 55.
Проблема очищення співу від зовнішніх
впливів секуляризованого світу, збереження
в лоні Церкви його інтонаційної єдності визрі-
вала поступово й мала розв’язатися у проце-
сі систематизації співу згідно з богослужбо-
вим чином, що було здійснено І. Дамаскіним
у VIII ст. й дістало високу оцінку в богослов-
ських працях. Зокрема, архієпископ Філарет
(Гумілевський) зазначав: «Св. Дамаскін своїм
Октоїхом… надав церковному співові й пра-
вильну образну єдність і почуття, достойні
християнського служіння. Коли спів обмеже-
ний вісьмома гласами, людина, яка молиться,
не розважається численністю і різноманітніс-
тю мелодій; певна кількість наспівів утверджує
в загальній увазі дух і зміст співаних моли-
тов.., а простота наспівів осмогласника, вира-
жаючи простоту молитви християнської, при-
хиляє душу до такої самої молитви і... возно-
сить до престола Божого. Ось у чому полягає
велика послуга творця октоїха!» 56.
Монахиня Ігнатія (Пузик), спираючись на до-
слідника дамаскінівської гімнології П. Петроса,
привернула увагу й до охоронних заходів щодо
богослужбового співу, здійснених І. Дамаскіним:
«Преподобний Іоанн скасував у Церкві вся-
кий спів, що не відповідав молитовному духу,
«... встановив огорожу» церковному співові;
...виклав осмогласся церковного співу в строгій
музичній системі» 57. У цьому аспекті І. Дамаскін
є «організатором... літургійного музичного
осмогласного співу» 58.
Відомий дослідник церковного співу
прот. Д. Разумовський вважав, що Октоїх ви-
конував функцію музично-інтонаційного ядра,
з якого формувалися всі інші книги, і зазначав,
що в грецькій церкві немає жодної негласової
мелодії. Це дало йому підстави стверджувати,
що «нотний Октоїх Дамаскіна слугує не тіль-
ки посібником, а й межею для Богослужбового
співу Східної Церкви. […] Сама музична ор-
54
ІсторІя
ганізація Октоїха приводить до думки, що
Богослужбовий спів Східної Церкви незмін-
но повинен керуватися осмоглассям і уникати
всякої мимовільної мелодії, побудованої поза
осмоглассям [курсив наш. – О. П.]» 59.
Як відомо, з офіційним прийняттям христи-
янства на Русі у Х ст. з Візантії була перейнята
й система богослужіння. Церковнослов’янські
переклади Октоїха Дамаскіна за богословсько-
догматичним змістом, що є святим і тому непо-
рушним, ідентичні першоджерелам. Система
8-ми іхосів/гласів у процесі адаптації набула
локальних особливостей, трансформувала-
ся в інакших ментальних умовах. Тому в нау-
ці прийнято вважати І. Дамаскіна автором тек-
стів церковнослов’янського Октоїха, тоді як спі-
ви православної монодійної традиції Русі є пло-
дом молитвотворчості вітчизняних подвижників.
Якщо за переказами автором богородич-
них догматиків є І. Дамаскін, то в деяких до-
слідженнях зустрічаються й інші думки.
Зокрема, М. Скабаланович висловив думку
про те, що догматики Малої вечірні (так зва-
ні догматики малі) – пізнішого походження,
ніж догматики Великої вечірні, а тому не на-
лежать І. Дамаскіну 60. Дослідник аргументу-
вав це за кількома ознаками: за належністю
до Малої вечірні, – досить пізньої за часом ви-
никнення служби, за змістом (у догматично-
му аспекті вважає «догматики малі» складні-
шими, ніж великі, за наявності великої кіль-
кості «богословських деталей»), за стилем ви-
слову (багато «поетичних звернень») 61. Крім
того, в богослужбовій співочій системі існу-
ють богородичні у складі служб пізнішого по-
ходження, наприклад, Служба святим страс-
тотерпцям Борису й Глібу митрополита Іоанна
(ХІ ст.), рівноапостольному князю Володимиру
і преподобному Феодосію Печерському інока
Києво-Печерського монастиря Григорія (кінець
ХІ – ХІІ ст.) тощо. Богородичні пізнішого похо-
дження, як і служби, у складі яких вони функ-
ціонують, укладалися за усталеними моделя-
ми, канонізованими в чині богослужіння, тобто
й тими, що представлені в Октоїху. Як уже за-
значалося, творчість «на подобен» мала глибо-
кі богословські засади.
Отже, визначення поняття «богородичен»
дає змогу виявити змістову глибину богородич-
них піснеспівів. У системі гімнографії богоро-
дичен виступає повноправним богослужбово-
літургійним жанром, що в «комплексі уставно-
канонічних ознак» виявляє власну специфіку.
Саме за критерієм змісту жанрова система
богородичних є ієрархічною: смислове ядро її
утворюють догматики восьми гласів, що є но-
сіями вчення втілення Сина Божого через
Пресвяту Діву заради спасіння світу. Оточення
смислового ядра формується змістовою сис-
темою богородичних загалом. Через неї ба-
зові положення догматичного вчення знахо-
дять тлумачення і взаємодоповнюються бага-
тоаспектною символічною образністю й харак-
теристиками. Зокрема, символічна образність
Богородиці в системі піснеспівів представле-
на як Її іменами-характеристиками (Пречиста,
Свята, Честнійшая, Владичиця тощо), так і
Її «функціями» Заступниці перед Богом за
людство (Молитвенниця, Предстательниця,
Покровительниця, Спасительниця тощо). У та-
кий спосіб формується повнота Богородичної
тематики і всеосяжність образу Богородиці,
тобто повна Маріологія.
Згідно з цим, структурування змісту певно-
го богородичного піснеспіву – конкретної фор-
ми вираження догматики – зумовлене іма-
нентними композиційними канонами. У бо-
гослужбовому співі, виходячи з міркувань
прот. Д. Разумовського та інших дослідни-
ків, таким каноном є осмогласся. Як базовий
організатор і регулятор богослужбового спі-
ву православної церкви, осмогласся переда-
ється насамперед системою мелодичних фор-
мул. Кожна мелодична формула цієї системи
має чітко визначену функцію й місце у центон-
композиції, слугуючи в такий спосіб гарантією
вираження догматики й, отже, відсутності сва-
вілля.
1 На вимогу автора статті цей термін, а також подібні
слова, подано згідно з усталеною церковно слов’янською
орфографією [Ред.].
2 Скабалланович М. Успение Пресвятой Бого-
родицы. – К., 2004. – С. 30.
3 Паисий Святогорец. Страсти и добродете-
ли / Паисий Святогорец // Блаженной памяти старец
Паисий Святогорец. Слова: В 5 т. – М., 2008. – Т. 5. –
c. 160.
4 Книга о Пресвятой Богородице. Земная жизнь
Пресвятой Богородицы. Прославленные иконы Божией
Матери. – М., 2000. – С. 182.
5 Владышевская Т. Музыка Древней Руси // Вагнер Г.,
Владышевская Т. Искусство Древней Руси. – М., 1993. –
С. 194.
55
оЛеся прИЛепа. БоГородИЧНІ В теорІЇ БоГосЛуЖБоВИХ ЖаНрІВ
6 Гарднер И. А. Богослужебное пение Русской
Православной Церкви. Сущность. Система. История:
В 2 т. – Сергиев Посад, 1998. – Т.1. – 592 с.;
Скабалланович М. Толковый Типикон. Объяснительное
изложение Типикона с историческим введением:
В 3 вип. / Михаил Скабалланович. – М., 2003. – 491,
336, 78 с.; Киприан (Керн), архимандрит. Литургика.
Гимнография и Эортология / Архимандрит Киприан
(Керн). – М., 2000. – 151 с.
7 Гарднер И. А. Зазнач. праця. – С. 92.
8 Там само.
9 Шевчук О. Ю. До проблеми дослідження давньорусь-
ких богослужебно-літургічних жанрів / О. Ю. Шевчук //
Наук. вісн. НМАУ ім. П. І. Чайковського. – К., 1999. –
Вип. 6. – С. 65.
10 Там само.
11 Там само. – С. 54–65.
12 Хрестобогородичен – «жанровий різновид бого-
родичного», що співається замість богородичного «у
буденних Службах Божих у середу і п’ятницю – дні
спомину хресних мук Христа» (цит. за: Шевчук О. Ю.
Богородичен / О. Ю. Шевчук // Українська музична енци-
клопедія. – К., 2006. – Т. 1. – С. 230).
13 Никольский К., прот. Пособие к изучению Устава
Богослужения Православной Церкви Константина
Никольского, протоиерея церкви Успения Пресвятой
Богородицы, что на Сенной / Протоиерей Константин
Никольский. – С.Пб., 1894. – С. 211–212.
14 Венцель О. В. Богородичен / О. В. Венцель //
Православная энциклопедия. – М., 2002. – Т. 5. – С. 507–
508; Шевчук О. Ю. Богородичен. – С. 230.
15 Аналогічною за змістом є дефініція богородичного
у статті О. В. Венцеля: «Богородичен – гімнографічний
твір, присвячений Пресвятій Богородиці, що завершує
цикл таких піснеспівів, як стихири, тропарі, седальні,
кожна з пісень канону, экзапостиларії, світильні, тропа-
рі на блаженних. […] Богородичні виконують службову
функцію завершальних текстів і часто не пов’язані зміс-
тово з подією свята» (цит. за: Венцель О. В. Зазнач. пра-
ця. – С. 507).
16 Дьяченко Г. Полный церковнославянский словарь /
Г. Дьяченко. – М., 2001. – С. 148.
17 Гарднер И. А. Зазнач. праця. – С. 68.
18 Никольский К., прот. Зазнач. праця. – С. 211.
19 Скабалланович М. Толковый Типикон… – С. 120.
Імовірно, це стосується багатоголосного обіходного спі-
ву. У традиції знаменного співу богородичен «на хва-
литех» «Преблагословенна Єси» розспіваний на всі 8
гласів.
20 Там само.
21 Киприан (Керн), архимандрит. Зазнач. праця. –
С. 36.
22 Желтов М., Старикова И. В. Догматик / М. Желтов,
И. В. Старикова // Православная энциклопедия. –
М., 2007. – Т. 15. – С. 532.
23 Там само. – С. 533.
24 Там само.
25 ІР НБУВ НАНУ, ф. 1. № 5391, 1596–1601 рр.
26 Желтов М., Старикова И. В. Зазнач. праця. – С. 532.
27 Від гр. δуγμα – «вчення», а також «непорушна істи-
на віри». Цит. за: Дьяченко Г. Зазнач. праця. – С. 283.
28 Скабалланович М. Толковый Типикон… – С. 121–
122.
29 Болгарский Д. Киево-печерский распев в контексте
мистерии храмового действа / Д. А. Болгарський // Наук.
вісн. НМАУ ім. П. І. Чайковського. – К., 2003. – Вип. 24. –
С. 101, 102.
30 Скабалланович М. Толковый Типикон… – С. 122.
31 Там само.
32 Там само. – С. 123.
33 Там само.
34 Там само.
35 Там само. – С. 123–124.
36 Болгарский Д. Зазнач. праця. – С. 102.
37 Скабалланович М. Толковый Типикон... – С. 123.
38 Шевчук О. Ю. До проблеми дослідження давньо-
руських богослужебно-літургічних жанрів. – С. 60.
39 Там само. – С. 62; Карастоянов Б. П. Попевки
знаменного роспева. По материалам певческой книги
Праздники, новая истинноречная редакция. (Рукопись
конца XVII века, Москва, ГИМ, Синодальное пев-
ческое собрание № 41) / Б. П. Карастоянов. – Вена,
2008. – 502 с.; Карастоянов Б. П. Попевки и фиты в
центонах знаменного роспева и их основные формулы /
Б. П. Карастоянов // Българско музикознание. – 1991. –
Кн. 1. – 33 с. – http://znamen.ru/txt/k/p_f_cen.htm#s2;
Карастоянов Б. П. Сегментация мелодий знаменно-
го роспева / Б. П. Карастоянов // Всерос. фестиваль
«Невские хоровые ансамбли»: Материалы Всерос.
Научно-практич. конф. «Прошлое и настоящее рус-
ской хоровой культуры». – М., 1984. – С. 47–50. – http://
znamen.ru/txt/k/segment.htm.
40 Ірмологіон ієродиякона Сави, 1820 р. (зберігається
у відділі фондів Києво-Печерського історико-культурного
заповідника: Кн. 2082).
41 Коляда Е. Древнерусская гимнография и иконо-
пись: некоторые общие закономерности формирования
жанров / Е. Коляда // Музыкальная культура православ-
ного мира: традиции, теория, практика. – М., 1994. –
С. 41, 42.
42 Там само. – С. 44.
43 Синодальний Октоїх. – М., 1884.
44 Там само.
45 Там само.
46 Там само.
47 Там само.
48 Догматики вісьмох гласів з рукопису кінця XVI сто-
ліття / Ред. Ю. Ясіновський, К. Ганнік // Антологія україн-
ської церковної монодії. – Л., 2002. – Вип. 1. – 20 с.
49 Флоровский Г., прот. Восточные отцы церкви /
Протоиерей Георгий Флоровский. – М., 2005. – С. 594.
50 Там само. – С. 596.
51 Игнатия (Пузик В. И.), монахиня. Церковные
песнотворцы / Монахиня Игнатия (В. И. Пузик). –
М., 2005. – С. 67.
52 Там само. – С. 67, 68.
53 Там само.
54 Никольский О. Краткий очерк истории церковного
пения в период I–X веков / О. Никольский // Регентское
дело. – К., 2005. – № 2. – С. 23.
55 Филарет (Гумилевский), архиеп. Историчес кий
обзор песнопевцев и песнопения греческой церкви /
Архиепископ Филарет (Гумилевский). – Сергиев Посад,
1995. – С. 224.
56 Там само. – С. 225.
57 Игнатия (Пузик В. И.), монахиня. Зазнач. пра-
ця. – С. 69. Як відомо, І. Дамаскін відредагував ієруса-
лимський Устав преподобного Сави, увів правило про
канони і також визначив співвідношення нововведень і
старого богослужбового матеріалу.
58 Там само.
59 Разумовский Д., прот. Церковное пение в России /
Протоиерей Димитрий Васильевич Разумовский. –
М., 1867–1868. – С. 50, 51.
60 Скабалланович М. Толковый Типикон… – С. 279.
61 Там само.
56
ІсторІя
В статье рассматривается жанровая природа богородичного песнопе-
ния. В результате анализа богородичных за системой жанровых факторов,
функционирующих в литургическом музыковедении, раскрывается их специ-
фика. Внимание акцентируется на иерархичности системы богородичных,
выраженной в двух основных группах: догматиках, формирующих смысловое
ядро – догмат Боговоплощения, и богородичных в целом как смыслового окру-
жения этого ядра. В статье утверждается, что в системе гимнографии бо-
городичен выступает полноправным богослужебным жанром.
Ключевые слова: богородичен, догматик, богослужебные жанры, Октоих.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27539 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728–6875 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:15:21Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Прилепа, О. 2011-10-08T19:42:25Z 2011-10-08T19:42:25Z 2010 Богородичні в теорії богослужбових жанрів / О. Прилепа // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 1(29). — С. 48-56. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. 1728–6875 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27539 783.3 У статті розглядається жанрова природа богородичного піснеспіву. У результаті аналізу богородичних за системою жанрових чинників, запроваджених літургійним музикознавством, розкривається їх специфіка. Увага акцентується на ієрархічності системи богородичних, що виявилася у двох основних групах: догматиках, які формують змістове ядро – догмат Боговтілення, та богородичних узагалі як смислового оточення цього ядра. У статті доводиться, що в системі гімнографії богородичен 1 виступає повноправним богослужбовим жанром. В статье рассматривается жанровая природа богородичного песнопения. В результате анализа богородичных за системой жанровых факторов, функционирующих в литургическом музыковедении, раскрывается их специфика. Внимание акцентируется на иерархичности системы богородичных, выраженной в двух основных группах: догматиках, формирующих смысловое ядро – догмат Боговоплощения, и богородичных в целом как смыслового окружения этого ядра. В статье утверждается, что в системе гимнографии богородичен выступает полноправным богослужебным жанром. «Bohorodychen» (sacred chant in honour of Virgin Mary) as a genre of liturgy is considered in the article. As a result of the analysis of the genre factors (of the «bohorodychni» system) which have been put into practice by the liturgical musicology, the specific features of this kind of chants are explored. There is an emphasis on the hierarchical nature of the «bohorodychni» which has been manifested into the two main groups – «dogmatics» constituting a dogma of Lord's Incarnation as a semantic core and «bohorodychni» on the whole as a core semantic environment. The author argues that «bohorodychen» is displayed as a liturgical genre enjoying full rights in the hymnography. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Студії мистецтвознавчі Теорія і методологія Богородичні в теорії богослужбових жанрів «Bohorodychni» in the Liturgical Genre Theory Article published earlier |
| spellingShingle | Богородичні в теорії богослужбових жанрів Прилепа, О. Теорія і методологія |
| title | Богородичні в теорії богослужбових жанрів |
| title_alt | «Bohorodychni» in the Liturgical Genre Theory |
| title_full | Богородичні в теорії богослужбових жанрів |
| title_fullStr | Богородичні в теорії богослужбових жанрів |
| title_full_unstemmed | Богородичні в теорії богослужбових жанрів |
| title_short | Богородичні в теорії богослужбових жанрів |
| title_sort | богородичні в теорії богослужбових жанрів |
| topic | Теорія і методологія |
| topic_facet | Теорія і методологія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27539 |
| work_keys_str_mv | AT prilepao bogorodičnívteorííbogoslužbovihžanrív AT prilepao bohorodychniintheliturgicalgenretheory |