Освіта і наука: час еволюції
Автор статті долучається до загальнонаукової дискусії про основні завдання, що стоять перед сучасною наукою. Він широко розкриває наукове поняття «епоха змін», аналізує основні критерії її визначення та робить висновок, що сучасне суспільство знаходиться на зламі двох епох, коли прогрес варто ототож...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27565 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Освіта і наука: час еволюції / О. Євтух // Вісн. НАН України. — 2010. — № 9. — С. 3-11. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860248885653405696 |
|---|---|
| author | Євтух, О. |
| author_facet | Євтух, О. |
| citation_txt | Освіта і наука: час еволюції / О. Євтух // Вісн. НАН України. — 2010. — № 9. — С. 3-11. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Автор статті долучається до загальнонаукової дискусії про основні завдання, що стоять перед сучасною наукою. Він широко розкриває наукове поняття «епоха змін», аналізує основні критерії її визначення та робить висновок, що сучасне суспільство знаходиться на зламі двох епох, коли прогрес варто ототожнювати не стільки зі створенням нових машин і механізмів, програм і систем, скільки зі зміною свідомості вчених, переосмисленням ними цінностей, визначенням пріоритетних проблем людства і пошуком шляхів їхнього розв’язання. Чим швидше людство усвідомлює свої проблеми і сформує нову парадигму світосприйняття, тим гармонійніше розвиватиметься цивілізація. На прикладі систем освіти провідних зарубіжних держав і пострадянських країн проаналізовано головні їхні проблеми й подано кілька пропозицій щодо їхнього розв’язання.
The author acquires membership in common-scientific discussion about primary tasks standing before the contemporary science. He exposes broadly scientific concept “epoch of changes”, analyses main criteria of its detection and concludes contemporary society to be on the turning point of two epochs; when progress should be identified with the changing in scientists’ consciousness, their values reconsideration, mankind priority problems designation and ways of their extricating search more than with new machines and mechanisms, programs and systems creation. The more quickly humanity realizes its problems and new outlook paradigm shapes, the more harmoniously civilization steps up. On example of post-soviet and leading western countries education systems, their chief problems are analyzed and several propositions in relation to their solution are given.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:40:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 9 3
Статті та огляди
Учені різних наукових напрямів нині дис-
кутують про період часу, в якому ми жи-
вемо. Одні з них переконані в тому, що су-
спільство вступило в нову епоху свого роз-
витку, інші не знаходять принципових від-
мінностей пережитого нами періоду часу.
Зробимо спробу розібратися в цій глобаль-
ній науковій проблемі і бодай частково ви-
значити завдання сучасної науки й освіти.
Серед численних робіт, присвячених да-
ному питанню, виділю найвідоміші, на свій
погляд, наукові праці, такі як: Bell, Daniel
(1999), The Coming of Post-Industrial Socie-
ty; Castells, Manuel (1996), The Information
Age: Economy, Society and Culture; Schiller,
Herbert (1996), Information Inequality: The
Deepening Social Crisis in America; Giddens,
Anthony (1987), Social Theory and Modern So-
ciology; Toffler, Alvin (1980), The Third Wave;
Webster, Frank (2002), Theories of the Infor-
mation Society; Jensen, Rolf (1999), Dream
Society; Drucker, Peter F. (2000), Manage-
ment Challenges for the 21st Century. Осо-
бливу увагу цій проблематиці на постра-
дянському просторі приділяли: В. Іноземцев, І.
Ме лю хін, А. Чухно, Л. Мірошник, С. Пере-
слегін, інші дослідники.
Найглибше проаналізовано особливос-
ті сучасного розвитку суспільства у пра-
цях американських учених Даніеля Белла,
Елвіна Тоффлера, Мануеля Костельса, Гер-
берта Шіллера, Френка Вебстера, Френсі-
са Фукуями. Цікаві спостереження й дослі-
дження зробили англійський соціолог Ен-
тоні Гіденс, шведський економіст Рольф
Йенсен.
Кожен із згадуваних учених визначає
власне коло проблем, які переживає сучас-
не суспільство. Наприклад, Д. Белл у ро-
боті «Прийдешнє постіндустрійне су спіль-
ство. Досвід соціалістичного пере творення»
(1973) стверджує, що сучасне суспільство
вступило в постіндустрійну «інформацій-
ну» епоху. В якості аргументів він наво-
О. Євтух
ОСВІТА І НАУКА: ЧАС ЕВОЛЮЦІЇ
© ЄВТУХ Олександр Тихонович. Доктор економічних наук. Проректор з науково-навчальної роботи та
інноваційних упроваджень Луцького інституту розвитку людини Відкритого міжнародного університету
«Україна». 2010.
Розмаїття і складність природних і соціально-економічних процесів ставить
перед людством проблеми, розв’язання яких і є призначенням науки. Рівень
розвитку самої науки визначає при цьому рівень усвідомлення суспільством
навколишнього світу, тобто широта наукових поглядів знаходиться в межах
наших уявлень про епоху, в якій ми живемо. Тому за всіх часів усвідомлення
своєї епохи, її пріоритетів і шляхів їхнього досягнення є наріжним каменем,
що формує фундамент світогляду її сучасників.
4 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 9
дить, по-перше, ріст кількості і значення
інформації в житті сучасного суспільства,
що впливає на розвиток основних засобів
її створення, обробки й передачі. По-друге,
в інформаційну епоху зростає роль теоре-
тичних знань: тобто в нову епоху стає не
просто більше інформації, у виробництво
вступає вищий тип інформації — знання [1].
Д. Беллу опонує інший американський уче-
ний Ф. Вебстер, який уважає появу сус-
пільства нового типу — «пост ін дуст ріальної
ери» — помилковою [2, 47]. Його підтри-
мує англійський соціолог Е. Гіденс і додає:
«Хоча зазвичай припускають, що ми лише
вступаємо в нову епоху інформації, на-
справді ж сучасне суспільство було «інфор-
маційним» із самого свого початку» [3, 27].
Цікавою є думка М. Костельса, вислов-
лена у монографії «The Information Age:
Eco nomy, Society and Culture». Він переко-
наний, що суспільство потрапило в пере-
хідний етап до інформаційної епохи, осно-
вною ознакою чого є поява інформаційних
мереж, що поєднують між собою людей, ін-
ститути, держави [4]. При цьому М. Кос-
тельс ототожнює термін «інформаційне су-
спільство» з поняттям «інформаційний ка-
піталізм», зводячи тим самим усе до тради-
ційних економічних відносин (прагнення
до прибутку, збільшення власності і влади
тощо) [2, 134].
У цьому його підтримують Ф. Вебстер і
К. Кумер. На думку останнього, інформа-
ційний вибух не зробив ніяких радикаль-
них зрушень ні в організації суспільст-
ва, ні у визначенні напряму його розвитку.
К. Кумер гадає, що в суспільстві панують
одні й ті самі імперативи: прагнення при-
бутку, влади й контролю, як це було завжди
в історії капіталістичного суспільства. Він
пише: «Сьогодні не може бути й мови про
нові принципи існування суспільства, вар-
то говорити лише про широту й послідов-
ність застосування відомих» [5, 154].
Принципово іншої точки зору дотри му-
ється відомий американський соціолог
Ф. Фукуяма. Він упевнений, що людство
нині ламає соціальний порядок, який уста-
новлено в індустріальну епоху. [6, 45]. На
його думку, в постіндустріальній ері, де ми
знаходимося, формуються «соціальний ка-
пітал» і норми взаємної співпраці, що харак-
теризують відносини в соціальних групах.
При оцінці сучасної епохи вчені викорис-
товують різні критерії. Так Р. Йенсен у ро-
боті «Суспільство мрії» основним критері-
єм нової ери називає ріст інформаційного
продукту в структурі валового національно-
го доходу країни: «Сьогодні основну части-
ну робочої сили задіяно в обробці знань —
ми переживаємо розквіт інформаційної
епохи» [7, 15]. Якщо ж брати за критерій
ріст значення інформації й теоретичних
знань у суспільстві, то можемо погодитися
з Д. Беллом, Р. Йенсеном, П. Друккером та
іншими в тому, що передові цивілізовані
країни давно живуть і працюють в інфор-
маційній епосі. На думку Д. Белла, США
вступили в нову еру ще в 70-і рр. ХХ ст.
Р. Йенсен уважає, що інформаційна епоха
досягла зеніту свого розвитку до 90-х рр.
XX ст. [7, 17]. Якщо ж брати за критерій со-
ціально-економічні норми функціонування
суспільства, то варто погодитися з Ф. Веб-
стером, К. Кумером, Е. Гіденсом: принципо-
вих змін у нашому житті не відбулося.
Отже, вчені не мають єдиного погляду
на досліджувану проблему й утворили два
протилежних табори.
НА ЗЛАМІ ДВОХ ЕПОХ
С еред численних дослідників епохи не
було тих, хто починав будувати свої до-
слідження з розуміння суті епохи. Епоха —
в перекладі з латини означає період часу
в історії розвитку людства і природи, що
характеризується певними проблемами та
шляхами їхнього розв’язку [8].
Які ж проблеми стояли перед людством
у минулі тисячоліття, на основі чого та як
їх вирішували? Історичний аналіз свідчить,
що перехід від аграрної (землеробської)
епохи до індустріальної характеризуєть-
ся проблемами росту і задоволення потреб
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 9 5
людей в умовах натурального господарства
при обмежених товарно-грошових відно-
синах. Унаслідок розвитку продуктивних
сил і товарно-грошових відносин виникла
необхідність у створенні як різноманітних
машин і механізмів, так і нового соціально-
економічного устрою суспільства — капіта-
лізму. У цих умовах виникає попит на вчен-
ня Р. Гука, І. Ньютона, Г. Лейбніца, Р. Бой-
ля, У. Петті, Д. Юма, К. Гельвеція, А. Сміта,
Д. Рікардо та ін.
Наступні відкриття у галузі природни-
чих наук підштовхували суспільство до
усвідомлення того, що в основі життя зна-
ходиться матерія і нею керують раціональ-
ні закони. Як наслідок, у XVIII–XIX ст.
формується раціонально-матеріалістичний
світогляд. Однак сучасний аналіз наукової
думки і суспільної практики минулих років
показує, що інформація, а точніше знання і
спосіб мислення, є основою світобудови,
вона завжди була і залишається основною
продуктивною силою суспільства. Такою
силою в ХХ ст. став раціонально-ма те ріа-
ліс тичний (або механічний, індустріаль-
ний) спосіб суспільного мислення.
Більше трьохсот років тому фундаментом
наукового пізнання стали діалектика і мате-
ріалізм, аналіз і абстракція, що й сьогодні
широко домінують у свідомості людей. По-
гано це чи добре? Колись це був прогрес,
що дозволяв успішно вирішувати життєво
важливі питання. Сьогодні ж передові краї-
ни світу зіштовхнулися з принципово нови-
ми глобальними проблемами, а саме: отру-
єнням повітря, води, землі, потеплінням, не-
ефективністю функціонування соціально-
економічного устрою суспільства, ефектом
«інформаційного колапсу», демографічною
проблемою тощо. Усе це свідчить про вихід
цивілізації на нову стадію розвитку, що пе-
редує появі нової епохи.
Про глобальні проблеми сучасного сус-
пільства сьогодні пишуть багато, однак
практичні кроки в їхньому подоланні не-
значні — вони не дають кардинальних по-
зитивних результатів.
Отже, наукові дослідження, що сфоку-
совано винятково на проблемах природи й
суспільства, принципах і методах їхнього
розв’язання, заважають поступу. Вирішен-
ня нових проблем старими методами є без-
перспективним. Тому можемо говорити про
певну кризу в науці. Безсумнівно, наявні
наукові відкриття в низці розвинутих кра-
їн дозволяють розв’язувати деякі технічні і
соціально-економічні проблеми, проте гло-
бальні проблеми не тільки залишаються,
але й загострюються. «Уявлення про наше
суспільство, яке невпинно вдосконалюєть-
ся завдяки технічному прогресу і винахід-
ливості, зникає», — зауважує Р. Йенсен [7,
36]. До речі, говорячи про прогрес, вчений
не спростовує його наявність. Він робить
наголос на тому, що прогрес на основі «ін-
дустріального» мислення сьогодні немож-
ливий. Як же бути й у що вірити? На дум-
ку Р. Йенсена, прогрес неминучий, але за-
раз він неможливий, бо немає нової науко-
вої парадигми. Відповідно, суспільство не
бачить шляхів вирішення проблеми, тому
нова епоха ще не наступила.
Зі свого боку зауважу, що суспільство
знаходиться в процесі зміни епох, яку су-
проводжує з одного боку глобальна криза,
з іншого — зміна світогляду. Цю проблема-
тику свого часу досліджували Томас Кун,
Ілля Пригожий, Ізабелла Стенгерс тощо [9,
10, 11].
Причина наукової кризи в інертності
суспільного мислення: людській свідомос-
ті важко осмислити зміни, що відбувають-
ся, іще складніше побачити шляхи й мето-
ди вирішення нових проблем. Спочатку
наступає етап усвідомлення проблем, ще
більше часу триває створення нових тео-
рій, спрямованих на їхнє розв’язання. Тож
зміна епох — це доволі великий часовий
проміжок. Наприклад, на перехід від епо-
хи кочівників до землеробства витрачено
тисячі років, від аграрної епохи до інду-
стріальної — кілька сто літь. Сучасна змі-
на епох, імовірно, триватиме кілька десят-
ків років, адже, на нашу думку, вона вже
6 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 9
вступила в стадію кульмінації. Перехід від
однієї епохи до іншої можна умовно назва-
ти епохою змін або переломом епох. Під
епохою змін ми розуміємо час, коли люд-
ство зіштовхується з новими глобальними
проблемами, але при цьому не має нової
наукової парадигми їхнього вирішення.
Перехід від однієї епохи до іншої — про-
цес перманентний, тому чітко позначити
його межі важко. На переломі епох прогрес
варто ототожнювати не стільки зі створен-
ням нових машин і механізмів, програм і
систем, скільки зі зміною свідомості вче-
них, переосмисленням ними цінностей, ви-
значенням пріоритетних проблем і пошу-
ком шляхів їхнього розв’язання. Природно,
чим швидше людство усвідомлює свої про-
блеми й формує нову парадигму, тим інтен-
сивніше розвиватиметься суспільство.
ЗАРУЧНИКИ ЗАСТАРІЛОЇ СВІДОМОСТІ
На зламі епох основним чи головним
завданням науки є відновлення її
фундаментального змісту. На зміну меха-
нічній моделі наукового мислення люди-
ни, народженого індустріальною епохою,
повинні прийти більш життєві підходи в
науці, основою яких, очевидно, буде тео-
рія інформації. У даному випадку йдеться
про теорію інформації, змістовий простір
якої виходить за традиційні межі інфор-
матики, кібернетики й інших відомих
наук про інформацію. Сучасна теорія ін-
формації при значена розкрити закони її
обігу, принципи і прийоми обробки, пере-
дачі і трансформації в нову якість. Сло-
вом, варто говорити про закони і принципи
здобуття нових знань, що стануть підмур-
ком світорозуміння наступних поколінь,
основною продуктивною силою су спільства.
Цьому, на думку австрійського дослідни-
ка Віктора Франкла, сприятиме «створен-
ня нових цінностей на основі усвідомлен-
ня унікальних змістів явищ і процесів, що
відбуваються» [12, 257].
Нове мислення вже починає опановувати
свідомістю провідних учених, воно розши-
рює їхнє уявлення про світ і закладає осно-
ви для інформаційної ери чи епохи знань.
Сучасні проблеми взаємин у суспільстві,
суспільства з природою і космосом зміню-
ють наукові погляди на інформацію [13,
14, 15] і наповнюють нашу свідомість духо-
вним, чуттєво-образним сприйняттям світу
[16].
Про духовну складову свідомості гово-
рив ще Володимир Вернадський: «Людська
думка сфери наукового знання може осяг-
ти нове, а не тупцювати на одному місці,
тільки якщо поруч із науковою творчістю
відбувається широка творчість релігійна»
[17]. Так великий учений бачив задачі на-
уки свого часу і так визначив основний
шлях формування знань. Висновок акаде-
міка В. Вернадського співзвучний із прин-
ципом додатковості, який сформулював
датський фізик Н. Бор. Проте подібний по-
шук нових знань тоді ще не було обґрунто-
вано, тому його не зрозуміла більшість уче-
них, а окремі навіть піддали різкій критиці.
Однак сучасний аспект науки допомагає
обґрунтувати глибину висновків В. Вернад-
ського і Н. Бора.
Процес формування світогляду здійсню-
ється на основі двох функцій науки: пі зна-
вально-практичної і духовно-куль тур ної, —
які, на думку російського академіка Б. Рау-
шенбаха, тісно пов’язані з двома каналами
одержання знань: «Зовсім природно, що у
людини є два канали сприйняття інформа-
ції. Раціональний — це наука, логічні мір-
кування, до яких ми звикли, і ірраціональ-
ний, що часто називають одкровенням... Це
досить важливий шлях у тому відношенні,
що він доповнює звичний нам шлях пізнан-
ня» [18, 371].
Такий підхід до розширення наукових
знань у пізнанні світу і, насамперед, «ін-
формації як його першопричини» [16]
розглядають, на жаль, дуже рідко. Адже
не лише в індустріальну, але і в перехід-
ну епоху наука обмежена матеріалістич-
ним мисленням, що відкидає духовність.
І це не результат марксизму-ленінізму,
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 9 7
як вважає дехто. Марксизм сам виник як
продукт індустріальної, матеріалістичної
епохи. З усіх соціальних моделей епохи
індустріалізму саме марксизм найповні-
ше втілив у собі всі недоліки механічного
мислення. Хоч марксизм проголосив сво-
єю метою виховання моральної особис-
тості, механічний підхід у розв’язанні про-
блем не дозволив цього досягти. Планово-
розподільча система не витримала випро-
бування часом і розвалилася. Сьогоднішні
рештки соціалізму унаочнюють неконку-
рентність поруч із капіталізмом (КНДР
і Південна Корея), та й діючі ринкові
соціально-економічні системи (ліберальні
і більш регульовані) також малоефектив-
ні [19, 20, 21].
Перші роботи, що були присвячені
впливові індустріалізму на капіталістичне
виробництво, виникають у сер. 40-х рр.
XX ст. Борис Вишеславцев 1947 р. писав,
що, незважаючи на всі зусилля індустрі-
альних країн, матеріальний інтерес про-
довжує пронизувати всю соціально-еко-
номічну систему: не тільки сферу вироб-
ництва, державно-правовий апарат, але й
мистецтво і науку [21]. Індустріалізм сво-
їм абстрактно-механічним (раціо наль но-
ма те ріа ліс тич ним) мислен ням не міг не
впливати на свідомість учених-су спіль ст-
вознавців. У результаті філософ і еконо-
міст Адам Сміт заклав в економічну тео-
рію механічну модель — «модель природ-
ного порядку».
«Безсумнівно, — писав В. Вернадський, —
перенесення в напрям соціології наукових
ідей і конструкцій, що виросли на ґрунті
природознавства і математики, не дало тих
результатів, яких від них чекали... Це сізі-
фова робота: природа є складнішою, ніж
розмаїття, нескінченність символів і моде-
лей, створених нашою свідомістю» [22,
227]. Ми не можемо не погодитися з цим.
Наступив час, коли монополія раціонально-
матеріалістичного мислення не тільки галь-
мує прогрес, але й починає зсередини руй-
нувати суспільство. Наше мислення, що
визначає всю філософію економічного жит-
тя останніх 300 років, постійно приводить
суспільство до соціальних криз, війн і
страждань мільйонів людей.
Державні діячі, політики є заручниками
сформованого способу мислення. Їхні на-
магання згладити гострі проблеми, що ви-
никають через монополізацію економіки,
шляхом державного регулювання не вирі-
шують кардинально проблеми.
Християнство й інші релігії, що пропо-
відують високоморальні ідеали, також не
можуть широко впливати на свідомість і
поведінку людей, оскільки релігійні ідеї
поширюються на рівні ірраціонального
сприйняття, тоді як більшість людей схиль-
на до абстрактно-логічного, раціонального
мислення. Природно, розвитку даного мис-
лення значною мірою сприяє сучасна осві-
та, сформована ньютоно-лейбніцівською
наукою. Тому раціонально-матеріалістичні
теорії домінують у суспільстві і визначають
практику організації виробництва й дер-
жавного управління.
Політичні конфлікти й соціально-еко но-
мічні кризи, що постійно виникають у сус-
пільстві, вчені пояснюють діалектичним
законом єдності й боротьби протилежнос-
тей як важелем прогресу, а релігію — вчен-
ням про боротьбу добра і зла. Уважний по-
гляд на проблему дає змогу зрозуміти, що
добро і зло ближчі до боротьби, а єдність —
до любові. Виходячи з цього, можемо гово-
рити про зв’язок фундаментальних поло-
жень діалектики з основами релігії, тобто
науки про духовність.
У цьому випадку наукова задача, за об-
разним висловом К. Клаузевіца, перехо-
дить у «площину моральних величин і, у
зв’язку з цим, вона стає нескінченно сутуж-
ною» [23, 12]. Де вихід із положення? Як
вирішити дану задачу? Ці питання хвилю-
ють багатьох вчених, суспільних діячів, пред-
ставників духовенства, серед яких П. Рас-
сель, С. Гроф, В. Казначеєв, Е. Ласло, Е. Ро-
зингер, Б. Вишеславцев, Н. Моїсеєв, А. Ха-
йєк, К. Войтила, В. Франкл, А. Мень, інші.
8 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 9
Всі вони згодні з тим, що зміни у свідомос-
ті людей стануть своєрідним ключем, який
можна буде застосувати для розв’язання ін-
ших глобальних проблем.
Сьогодні вже зрозуміло, що нові знання
виникають не тільки на межі наук, але й на
єдності логічно-абстрактного й образно-
духовного сприйняття світу. Про це свід-
чать результати багатьох фундаменталь-
них досліджень. Зокрема, відкриття япон-
ських учених показало, що структурування
води відбувається при звучанні позитив-
них звуків, слів і молитов. У цьому випад-
ку молекули води приймають правильні
геометричні форми за рахунок свого раці-
онального розміщення і позитивно впли-
вають на людину. Інший приклад з еконо-
міки: суб’єкт господарювання дістає при-
буток при наданні добра (товарів, послуг)
іншим суб’єктам. Цей процес неможливий
без раціонального розподілу ресурсів. Як
це відбувається — науці відомо, чому такий
зв’язок раціонального з духовним — відпо-
віді ще не дано.
ОСВІТЯНСЬКА КРИЗА
Р озв’язання проблем сучасної епохи ба-
гато в чому визначає якість освіти у ро-
дині й у навчальних закладах, що отримує
молодь. Зрозуміло, що в епоху змін освіта
так само, як і наука, знаходиться в кризі.
Це виявляється в тому, що зміст навчаль-
них курсів не сприяє розв’язанню не лише
глобальних проблем, але й багатьох поточ-
них завдань. У вишах і школах вивчають
традиційні дисципліни, що практично не
затребувані життям, більшість навчальних
дисциплін дублює одна одну. Проте осно-
вна проблема сучасної освіти полягає в
тому, що вона заснована на науковій пара-
дигмі старої епохи. Освітянська криза най-
більш системно і глибоко унаочнена на
прикладі країн Західної Європи, де істо-
рично населенню властивий абстрактно-
логічний спосіб мислення, який успішно
служив їхньому розвитку в індустріальну
епоху. Проблема ускладнюється тим, що
традиції, якими завжди пишалася Європа,
нині не сприяють її поступу. У чому ж при-
чина?
Як відомо, європейська освіта сягає сво-
їм корінням глибокого середньовіччя. Ви-
датні середньовічні вчені західних країн
прославляли її університети. Однак уже
тоді вони були напрочуд консервативними,
про що говорили випускники європейських
університетів і писали незалежні дослідни-
ки. Так, приміром, дослідник Володимир
Вернадський відзначав, що народжена у
Франції прогресивна двоступінчаста систе-
ма вищої освіти не знайшла розвитку в кра-
їнах «старого континенту», проте добре
прижилася в США, де вміють цінувати все
нове, прогресивне [24].
Однак, біда в тім, що консервативні під-
ходи європейських країн продовжують
жити і сьогодні. Приміром, благі намі-
ри щодо реформування вищої освіти від-
повідно до Болонського процесу. Цей про-
цес y тому своєму сьогоднішньому вигляді
не дозволить вийти за межі догм, що були
впроваджені католицькою церквою ще в
середньовічній Європі. Стандартизація ви-
щої освіти за формою і змістом, до яких
прагнуть ЄС-країни, стримуватиме конку-
ренцію на ринку знань, а це, у свою чергу,
гальмуватиме інновації. Сама лише свобо-
да переміщення студентів і викладачів при
виборі вишу не вирішить проблеми, якщо
відсутня свобода творчості.
Сьогодні, в епоху змін, як ніколи рані-
ше, ринок освітніх послуг вимагає більше
свободи, що забезпечить створення нових
знань. Це добре засвоїли чиновники США,
Канади та ще кількох передових держав.
Вони оберігають свободу на творчість й
еквівалентно стимулюють працю вчених-
викладачів. Цьому, очевидно, сприяють
конкуренція капіталу й відповідна держав-
на політика, що стимулюють свободу твор-
чості і сприяють розвитку принципово но-
вих навчальних курсів і програм. Пріори-
тет віддають тим програмам, що містять
нові фундаментальні теорії, наукові гіпо-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 9 9
тези і положення, опанувавши які, люди-
на може побачити унікальний зміст явищ і
процесів, що відбуваються у природі й су-
спільстві.
Проведені американськими вченими в
японських університетах дослідження по-
казали, що більшість студентів цієї краї-
ни хоче в майбутньому бути вченими і ви-
кладачами університетів, хоча ще 10 років
тому більшість з них мріяла про естрадну
чи спортивну кар’єру. На поч. XXI ст. япон-
ські вчені отримали свою першу Нобелів-
ську премію, і уряд проголосив, що в най-
ближчі 40 років країна планує виховати ще
40 лауреатів. [25].
Майбутній зміст навчання потребує і
нових його форм. Коли, в якому вигляді
вони виникнуть? На це питання точно від-
повісти поки важко, але зрозуміло, що тут
ідеться не про просту реформу освіти.
Сьогодні важливо створити принципово
новий зміст навчальних дисциплін і форм
їхнього викладання. Як у свій час свічку —
атрибут середньовіччя — замінила елек-
тролампочка, так і сьогодні старе навчан-
ня повинне поступитися місцем принци-
пово новому змісту і відповідній йому
формі. Такі форми навчання, як лекції,
практичні заняття і т.п., що будуються на
переказуванні підручників, мають стати
історією. Вони були необхідні в стародав-
ні часи, коли книги були рідкістю, про ра-
діо, телебачення, інтернет мріяв далеко не
кожен фантаст. У минуле повинні піти й
недемократичні форми оцінки знань сту-
дентів.
Паростки нового викладання вже почи-
нають з’являтися в деяких вишах. Вони,
як правило, народжуються в демократич-
них університетах і при студентському са-
моврядуванні. Керівникам важливо вчасно
їх побачити і підтримати, наповнити нові
форми передачі інформації науковим зміс-
том і впровадити в навчальні програми.
Маю на увазі духовно-образні форми на-
вчання молоді, а також нові практики ви-
ховання їхньої активності.
Цілісність форм і змісту нового навчан-
ня повинна мати набагато більшу здатність
до формування суспільних цінностей та ін-
дивідуальної солідності молодої людини, а
саме: відповідальності, жалю, довіри, відда-
ності, працьовитості і т.п. Нові форми на-
вчання через розвиток знань і почуттів, пе-
вен, сприятимуть підвищенню життєвої ак-
тивності й ділової ініціативи молоді.
Відповідно, по-новому повинні вибира-
ти й облаштовувати місця розміщення на-
вчальних закладів, що гармонійно поєд-
нуватимуть природу і цивілізацію. Краса
форм будинків і приміщень повинна бути
доповнена сучасними технічними засоба-
ми, що дозволяють успішно вирішувати за-
дачі навчання.
Нова освіта необхідна і дітям молодшого
віку. Практика показала, що стандартизація
навчальних процесів не сприяє розвит ку
творчого мислення у дітей. Ця проблема
найгостріше стоїть у США, де стандартне
навчання в середній школі не стикається з
демократичними підходами університетів і
коледжів [26]. Ця тенденція менше помітна
в Англії, Німеччині й інших країнах, де пе-
реважає традиційне, стандартне навчання
як у школах, так і у вишах. Цікавим є при-
клад Японії, де «незважаючи на той факт,
що навчання спирається на зубріння, куль-
турна перевага образного світогляду та ідео-
графічне підґрунтя японської мови складає
сильну протидію впливу прозахідного, тра-
диційного мислення» [26, 440]. Ця обста-
вина, безсумнівно, сприяє виходові країн
Сходу з кризи в науці, її помітили в США і
почали активно вивчати в коледжах і уні-
верситетах східні мови й філософію, які ви-
кладають представники цих країн. Прогре-
сивні підходи, застосовані у вищій освіті, да-
ють США більше перспектив на майбутнє.
НА ПОСТРАДЯНСЬКИХ ТЕРЕНАХ
О собливе місце в історико-етнічному
просторі існування науки й освіти зай-
мають новоутворені країни: Росія, Білору-
сія й Україна.
10 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 9
Попри всю складність становища, в яке
потрапили ці країни, вони не розгубили
цілком свій потенціал, найкращі традиції
організації наукових шкіл і освітянських
систем. Дуже важливо для нас і надалі не
переймати сліпо західний досвід, зберегти
свої найкращі набутки і творчо викорис-
товувати передові досягнення інших дер-
жав.
В епоху змін особливого значення набу-
ває підготовка наукової еліти, здатної опа-
нувати «мисленням прориву». Було б до-
цільно відродити наукові центри, схожі на
ті, що були створені в 60-х рр. у колишньо-
му СРСР. Більшість учених пам’ятає шко-
ли-інтернати, створені з ініціативи академі-
ка А. Колмогорова. Вони входили до струк-
тури академічних містечок при провід-
них університетах і наукових центрах АН
СРСР (у Російській Федерації такі шко-
ли працюють і сьогодні). Хоча мета і зміст
наукових досліджень за радянських часів
були іншими, але тодішній досвід роботи
з молоддю і сьогодні заслуговує на нашу
увагу, потребує запозичення й подальшого
вдосконалення.
Суттєвим недоліком держав з перехідни-
ми економіками в галузі науки й освіти є те,
що вони досі не створили конкурентне се-
редовище серед вищих навчальних закладів.
Сьогодні державні вищі навчальні заклади
України, Росії, Білорусії готують фахівців
як за бюджетні, так і за позабюджетні ко-
шти. Недержавні вищі навчальні заклади не
мають бюджетного фінансування, тому не-
здатні витримувати конкуренцію на ринку
освітніх послуг. Відтак державні ВНЗ, які
сьогодні домінують на ринку, не прагнуть
підвищувати якість надання освіти. Тому
настав час поговорити не просто про зміни
в наданні освітніх послуг, а про роздержав-
лення вищої школи. Треба надати недержав-
ним ВНЗ рівні конкурентні можливості.
Загальновідомим є те, що в ринковому
середовищі установи недержавної форми
власності краще задовольняють потреби
суспільства. Найкращі ВНЗ розвинених
країн — це установи недержавної форми
власності. Вони готові формувати нову на-
укову парадигму та нову систему освіти.
Природно, навчання за бюджетні кошти
має право на існування, однак воно повин-
но здійснюватись за принципами ринково-
го середовища.
* * *
Так загалом виглядають деякі пробле-
ми сучасної науки, освіти і шляхи їхнього
розв’язання. Безсумнівно, перед ученими
стоїть глобальна проблема — сформувати
нову наукову парадигму суспільного мис-
лення. Глобальна проблема вимагає рішу-
чих дій у її розв’язанні.
Сьогодні все більше науковців зосеред-
жують свої зусилля на вирішенні цієї за-
дачі. Життя показує, що економічна, нау-
кова й освітянська кризи безпосередньо
пов’язані з кризою суспільної свідомості.
Це питання вийшло за межі традиційних
наукових дискусій. У передових країнах
воно має широкий суспільний резонанс і
практичну спрямованість. Шлях до нової
ери торують не тільки вчені у традиційно-
му розумінні цього слова, але й усі осві-
чені люди, котрим не байдужа доля прий-
дешніх поколінь.
1. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество.
Опыт социалистического преобразования / Пер.
с англ. — М.: Academia, 2004.
2. Уэбстер Ф. Теории информационного общества /
Пер. с англ. — М.: Аспект пресс, 2004.
3. Giddens Anthony. Social Theory and Modern So-
ciology. — Cambridge: Polity, 1987.
4. Костельс М. Информационная эпоха: Экономика,
общество и культура / Пер. с англ. — М.: ГУВШЭ,
2000.
5. Kumar Krishan. From Post-Industrial to Post-Mo-
dern Society: New Theories of the Contemporary
World. — Oxford: Blackwell, 1995.
6. Фукуяма Ф. Великий разрыв / Пер. с англ. — М.:
ООО «Издательство ACT», 2003.
7. Йенсен Р. Общество мечты. Как грядущий сдвиг
от информации к воображению преобразит биз-
нес. — Спб.: Стокгольмская школа экономики в
Санкт-Петербурге, 2004.
8. Словарь иностранных слов. — М.: Русский язык,
1982.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 9 11
9. Кун Т. Структура научных революций. — М.: Про-
гресс, 1977.
10. Пригожий И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: но-
вый диалог человека с природой. — М.: Прогресс,
1986.
11. Toffler A. The Third Wave. — N.Y.: Bantom Books,
1981.
12. Франкл В. Воля к смыслу / Пер. с англ. — М.:
Апрель-Пресс; Эксмо-пресс, 2000.
13. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. — М.: На-
ука, 1987.
14. Вернадский В. Биосфера и ноосфера. — М.: Наука,
1989.
15. Казначеев В.П., Спирин Е.А. Космопланетарный
феномен человека: Проблемы комплексного изу-
чения. — Новосибирск: Наука. Сиб. отделение,
1991.
16. Юзвішин І. Інформаціологія або закономірнос-
ті інформаційних процесів та технологій в мі-
кро- та макросвітах Всесвіту. — Луганськ,
1999.
17. Вернадский В. Доклад на съезде Таврической
научной ассоциации 27.10.1920 // Вернад-
ский В. Био сфера и ноосфера. — М.: Логос,
2005.
18. Раушенбах Б. Постскриптум. — М.: Аграф,
2002.
19. Гроф С., Ласло Э., Рассель П. Революция сознания:
Трансатлантический диалог. — М.: ООО «Изда-
тельство ACT», 2004.
20. Евтух А. Экономика: новый аспект (изд. второе,
с дополнениями и исправлениями). — Луцк: Вол.
обл. тип., 2007.
21. Вышеславцев Б. Кризис индустриальной культу-
ры. — М.: Астрель, 2006.
22. Вернадский В. Из истории идей / Вернадский В.
Избранные труды по истории науки. — М: Нау-
ка. — С. 214–227.
23. Клаузевиц К. О войне / Пер. с нем. — М.: Логос,
2005.
24. Вернадский В. Письма о высшем образовании в
России. — М.: Типо-литография т-ва И.Н. Куш-
нерев и Ко, 1913.
25. Цифры и факты // Наука и жизнь. — 2007. —
№2. — С. 36.
26. Надлер Дж., Хибино Ш., Фаррелл Дж. Мышление
полного спектра / Пер. с англ. — М.: ООО «По-
пурри», 2001.
О. Євтух
ОСВІТА І НАУКА: ЧАС ЕВОЛЮЦІЇ
Р е з ю м е
Автор статті долучається до загальнонаукової дискусії
про основні завдання, що стоять перед сучасною на-
укою. Він широко розкриває наукове поняття «епоха
змін», аналізує основні критерії її визначення та робить
висновок, що сучасне суспільство знаходиться на зламі
двох епох, коли прогрес варто ототожнювати не стільки
зі створенням нових машин і механізмів, програм і сис-
тем, скільки зі зміною свідомості вчених, переосмислен-
ням ними цінностей, визначенням пріоритетних про-
блем людства і пошуком шляхів їхнього розв’язання.
Чим швидше людство усвідомлює свої проблеми і сфор-
мує нову парадигму світосприйняття, тим гармонійні-
ше розвиватиметься цивілізація. На прикладі систем
освіти провідних зарубіжних держав і пострадянських
країн проаналізовано головні їхні проблеми й подано
кілька пропозицій щодо їхнього розв’язання.
Ключові слова: епоха, парадигма, інформація, знання,
освіта, духовність.
O. Yevtukh
EDUCATION AND SCIENCE: EVOLUTION TIME
A b s t r a c t
The author acquires membership in common-scientific
discussion about primary tasks standing before the con-
temporary science. He exposes broadly scientific concept
“epoch of changes”, analyses main criteria of its detection
and concludes contemporary society to be on the turning
point of two epochs; when progress should be identified
with the changing in scientists’ consciousness, their val-
ues reconsideration, mankind priority problems designa-
tion and ways of their extricating search more than with
new machines and mechanisms, programs and systems
creation. The more quickly humanity realizes its prob-
lems and new outlook paradigm shapes, the more harmo-
niously civilization steps up. On example of post-soviet
and leading western countries education systems, their
chief problems are analyzed and several propositions in
relation to their solution are given.
Keywords: epoch, paradigm, information, knowledge,
education, spirituality.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27565 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:40:15Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Євтух, О. 2011-10-08T22:19:59Z 2011-10-08T22:19:59Z 2010 Освіта і наука: час еволюції / О. Євтух // Вісн. НАН України. — 2010. — № 9. — С. 3-11. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27565 Автор статті долучається до загальнонаукової дискусії про основні завдання, що стоять перед сучасною наукою. Він широко розкриває наукове поняття «епоха змін», аналізує основні критерії її визначення та робить висновок, що сучасне суспільство знаходиться на зламі двох епох, коли прогрес варто ототожнювати не стільки зі створенням нових машин і механізмів, програм і систем, скільки зі зміною свідомості вчених, переосмисленням ними цінностей, визначенням пріоритетних проблем людства і пошуком шляхів їхнього розв’язання. Чим швидше людство усвідомлює свої проблеми і сформує нову парадигму світосприйняття, тим гармонійніше розвиватиметься цивілізація. На прикладі систем освіти провідних зарубіжних держав і пострадянських країн проаналізовано головні їхні проблеми й подано кілька пропозицій щодо їхнього розв’язання. The author acquires membership in common-scientific discussion about primary tasks standing before the contemporary science. He exposes broadly scientific concept “epoch of changes”, analyses main criteria of its detection and concludes contemporary society to be on the turning point of two epochs; when progress should be identified with the changing in scientists’ consciousness, their values reconsideration, mankind priority problems designation and ways of their extricating search more than with new machines and mechanisms, programs and systems creation. The more quickly humanity realizes its problems and new outlook paradigm shapes, the more harmoniously civilization steps up. On example of post-soviet and leading western countries education systems, their chief problems are analyzed and several propositions in relation to their solution are given. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Освіта і наука: час еволюції Education and science: evolution time Article published earlier |
| spellingShingle | Освіта і наука: час еволюції Євтух, О. Статті та огляди |
| title | Освіта і наука: час еволюції |
| title_alt | Education and science: evolution time |
| title_full | Освіта і наука: час еволюції |
| title_fullStr | Освіта і наука: час еволюції |
| title_full_unstemmed | Освіта і наука: час еволюції |
| title_short | Освіта і наука: час еволюції |
| title_sort | освіта і наука: час еволюції |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27565 |
| work_keys_str_mv | AT êvtuho osvítaínaukačasevolûcíí AT êvtuho educationandscienceevolutiontime |