Скульптура слов’ян-язичників і художня традиція античного світу (до проблеми історико-культурної сув’язі)
The point of historic-cultural unity between Slav-paganish plastic tradition and antic world is not new for the Slav particularly archeological researches. It arose at the beginning of the systematic studies of Slav-paganish antiquities (near the middle of 19 century) and was stimulated by the first...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Студії мистецтвознавчі |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27621 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Скульптура слов’ян-язичників і художня традиція античного світу (до проблеми історико-культурної сув’язі) / Р. Забашта // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 3(27). — С. 20-39 . — Бібліогр.: 64 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859612303697117184 |
|---|---|
| author | Забашта, Р. |
| author_facet | Забашта, Р. |
| citation_txt | Скульптура слов’ян-язичників і художня традиція античного світу (до проблеми історико-культурної сув’язі) / Р. Забашта // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 3(27). — С. 20-39 . — Бібліогр.: 64 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Студії мистецтвознавчі |
| description | The point of historic-cultural unity between Slav-paganish plastic tradition and antic world is not new for the Slav particularly archeological researches. It arose at the beginning of the systematic studies of Slav-paganish antiquities (near the middle of 19 century) and was stimulated by the first founds which were examples of Slav sculptures before Christian epoch. Many scientists were interested in this question since first analytic studies mainly from the Slav circle. Some observations, suggestions, theoretical studies linked with different antic things: coins, crafts founds on the territory of Slav settlements were made as well. But till nowadays they have not become the subject of deep systematic studies in Ukrainian science. The researchers touched these points from time to time in their articles dealing with relationship between Slav and antic worlds, more often while attributing some sculpture and plastic examples of late Rome and early medieval epoch. In preсeding literature the only monument had been considered under this point of view: idol pillar found in 1848 in the river Zbruch. Some authors in spite of different opinions in concrete points agreed that this sculpture has got some formal similarities with images of the antic pantheon sculptures. Such suggestion can be accepted at least in some degree. But they are mostly abstract in their formulation, not based on a comparative analyses of the all concrete characteristics of the monument. More over, they don’t include any explication concerning the issue of Slav sculptors repetitions in morphological schemes and iconographical moments which could be caused by its late dating (9/10–11/13 centuries). To clear up the problem we have to look for some more examples of Slav-antic relationship, first of all among the works which are posed chronologically close. The plastic monuments of the second half of the 1-st century settlements called Pshevor culture found near the village Zagai (Volyn), Tcerniakiv culture in the village Ivankivtsi, remains from the private collection of a little town Murovani Kurylivtsi (Chkmelnytski region) are considered and studied in the article. Taking attention on a) typological comparison of formal (morphological, iconographical, stylistic) features of three measure images with corresponding late antic sculpture items, b) closeness from the point of view of time and territory, in particular the localization of the monuments being analyzed in the field of the Dnister river – a water way well known in the antic world, at last the fact that the territory of the middle Dnister was included into a contact zone, neighbouring with antic world, we can observe in these monuments some exterior influences of the better developed antic sculpture tradition and so see them as an expression of mutual Slav-antic culture unity.
|
| first_indexed | 2025-11-28T12:35:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
Скульптура Слов’ян-язичників
і художня традиція античного Світу
(до проблеми історико-культурної сув’язі)
Ростислав Забашта
Історія
History
1. Насамперед означимо понятійно-
термінологічний апарат наших студій. Під
скульптурою слов’ян-язичників розумі-
ємо відповідні ізоморфні пам’ятки язич-
ництва як історичних слов’ян V – початку
ХІІІ ст., так і тих етнічних утворень першої
половини І тис. н. е., зокрема окремих
етнічних угрупувань у складі порівняно
великих історико-культурних спільнот –
пшеворської 1, черняхівської 2, що так чи
інакше долучилися до слов’янської етно-
культурної тяглості (континуітету) й озна-
чуються здебільшого поняттям «давні чи
протослов’яни» 3 (конкретно маємо на ува зі
виявлені твори скульптури носіїв зубриць-
кої групи пшеворської культури Волині, а
також черняхівської і/чи ранньосередньо-
вічної культури Середньої Наддністрян-
щини). Під античними традиціями розу-
міємо головно пізньоантичні, насамперед
пізньоримські культурні здобутки, що пере-
дують і частково синхронізуються з історі-
єю язичницької культури слов’ян-язичників
(властиво давніх слов’ян) першої половини
І тис. н. е. Водночас, цим поняттям почасти
означуються відповідні явища діахронного
еллінізму, що мали/могли мати певний, але
опосередкований (через ту ж таки римську
і/чи ранньовізантійську мистецьку практи-
ку) стосунок до слов’янського тримірного
образотворення як першої, так і другої
половини І – початку ІІ тис. н. е.
2. Питання історико-культурної сув’язі
поміж скульптурними традиціями слов’ян-
язичників й античного світу для слов’яно-
знавчої науки, зокрема археологічної, –
не нове. Постало воно вже на початко-
вому етапі поглибленого й систематично-
го вивчення язичницьких старожитностей
слов’ян (приблизно із середини XIX ст.),
стимульоване значною мірою знахідками
перших виразних зразків слов’янської до-
християнської скульптури, насамперед ві-
домого Збруцького ідола. Як на одну з пер-
ших спроб осмислення зголошеної теми,
можна вказати на роботу Й. Крашевського
«Мистецтво слов’ян, переважно в Польщі й
Литві передхристиянській» (I860 р.) 4. У роз-
ділі «Впливи загальні в слов’янському мис-
тецтві» (с. 354–364) автор акцентував ува-
гу на факті поширення римського імпорту,
зокрема творів металопластики на теренах
нинішньої Польщі, Литви й України, а та-
кож висловив переконання у відображен ні
«римського смаку й мистецтва» у скульп-
турних зображеннях, згаданих у життєпи-
сі св. Оттона 5. Отже, Й. Крашевський ви-
значив два принципо ві аспекти загальної
проблематики теми: аспект використання
(пристосування) слов’я нами питомо антич-
них за походженням виробів пластичного
мистецтва й аспект опанування, творчого
засвоєння слов’янами античних (наразі
римських) художніх традицій і послугуван-
ня ними у власній образотворчій практиці.
Від часу перших аналітичних осягнень
теми, її проблематики торкалося чимало
дослідників, головно з кола славістів; вони
ви словили низку спостережень і припу-
щень 6. Опосередковано розкриттю теми
сприяли джерелознавчі студії й теоретич ні
викладки, присвячені знахідкам різноманіт-
них античних (переважно римських) виро-
бів та монет на землях слов’янського роз-
20
УДК 73.02 (=16)+7.032
Ростислав Забашта. скульптуРа слов’ян-яЗичників…
21
селення 7. Одначе до нині – наскільки нам
відомо – вона так і не стала об’єктом окре-
мого студіювання, принаймні у вітчизняній
науці. Попередні автори торкалися її поде-
коли в роботах оглядового характеру, пишу-
чи про взаємини слов’янського й античного
світів, або – при атрибуції окремих зразків
місцевої скульп тури ранньосередньовічно-
го часу. Але в кожному разі такі звертання
були доволі побіжними, без належної де-
талізації та розгорнутого аналізу фактажу.
Це зумовило ситуацію, за якої висловлені
на сьогодні думки, припущення лишають-
ся не тільки розосередженими, поза ціле-
спрямованим критичним розбором, але й,
щонайприкріше, недостатньо вивіреними
в плані доказової бази, а тому дискусійни-
ми. Щодо цього, показовий факт існування
неоднозначних суджень стосовно місця й
ролі античних традицій у генезі й станов-
ленні язичницької культури давніх слов’ян.
Якщо одні вчені припускали значний, а то
й вирішальний вплив пізньої античності
на цивілізаційний та культурний розвиток
слов’янства 8, то інші, не заперечуючи в ці-
лому факту такого впливу, схильні говори-
ти про його односторонність, обмеженість
переважно техніко-економічною (цивіліза-
ційною) та частково соціальною сферами,
про відсутність видимих впливів у ділянці
культури (у вузькому розумінні), зокрема
мистецтва, а отже, й скульптури слов’ян 9.
Осмислення теми ускладнюється й тим,
що окремі автори залучили до теми тво-
ри, належність яких до язичницьких старо-
житностей слов’ян є вельми контроверсій-
ною, посутньо бездоказовою тезою (напр.,
Бушанський наскельний рельєф 10). Утім,
заради справедливості слід констатувати,
що окреслений у загальних рисах нинішній
стан опрацювання теми є результатом не
лише недостатньої вивченості відповідно-
го фактичного матеріалу, а значною мірою
віддзеркаленням порівняно нечисленного
складу доступних джерел її. Прогалини в
цій ділянці створюють значні перешкоди
на шляху як кінцевого з’ясування окресле-
ної проблематики, так і самої повноцінної її
по становки. З огляду на існуючі обставини,
завдання нинішнього етапу розробки на-
званої теми бачиться: 1) у належній роз-
робці історіографії питання та критичному
перегляді, переосмисленні напрацювань
попередників; 2) у визначенні реального,
вивіреного фактографічно об’єктного ряду
і насамперед у спадку слов’янської мис-
тецької практики окресленого культурного
кола й часу; 3) у розширенні джерельної
бази дослідницької роботи, пошуку й залу-
ченні до обговорення нових творів скульп-
тури й пластики, що ладні засвідчити певні
слов’яно-античні мистецькі зв’язки. Пропо-
нована пуб лікація є спробою часткового ви-
рішення перелічених конкретних завдань,
які ставить перед нами проблематика
теми; вирішення на прикладі деяких кате-
горій речей античного імпорту та пам’яток
слов’янської (давньослов’янської) скульп-
тури центрально-східних та південних те-
ренів Європи.
3. Безперечним свідченням реальності
контактів означених сторін у ділянці три-
мірного образотворення є присутність від-
повідного антич ного імпорту на теренах
слов’янського розселення. Щоправда, сто-
совно першої половини І тис., зважаючи на
поліетнічний склад: деяких археологічних
культур (зокрема черняхівської), а також на
міграційні процеси, не доводиться говорити
про однозначно слов’янське середовище
побуту вання ввезених античних виробів.
Проте серед них є одна, найчисленніша за
складом категорія предметів, якою безсум-
нівно послугувалася й давньослов’янська
людність. Це римські монети (динарії, ан-
тоніани, соліди тощо). Укриті з обох боків
достатньо чіткими, наближеними до нату-
ри (посутньо реалістичними) рельєфними
зображеннями (портретами, антропо- й
зоо морфними фігурами, різноманітною
речо вою атрибутикою тощо), вони напев-
но привертали – не могли не привертати –
увагу нових своїх власників крім іншого
й ознаками іконографічно-стилістичного
характеру 11, а отже, певним чином могли
впливати на естетичні уподобання, образ-
не бачення й засоби художньої мови остан-
ніх 12 (іл. 1; 2). Про це опосередковано свід-
чать екземпляри монет, перероб лені на
прикраси (підвіски, щиток персня, браслет
тощо) 13. Щоправда, їхнє число, порівняно
із загальною кількістю віднайдених монет,
істоРія
22
невелике, якщо не сказати мізерне. Але
поза тим, сам факт їхнього існування вка-
зує на певний хід адаптації античного обра-
зотворення місцевим населенням (іл. 2: б).
До речі, простежується певна залежність
між чисельністю знахідок монет-прикрас на
землях «варварського світу» Центральної
та Південно-Східної Європи і місцем їхньої
локалізації стосовно кордону Римської ім-
перії. Найбільше їх виявлено на теренах,
наближених до лімесу, тобто підлеглих
порівняно більшому римському впливу.
В Україні такі монети-прикраси зосеред-
жені переважно в Наддністрянщині 14, де
виявле но (околиці Заліщиків і Борщева)
археологічні свідчення дислокації римської
вексиляції 15 й відкрито (район Середньої
Наддністрянщини) найбільше зразків мо-
нументальної кам’яної язичницької скульп-
тури місцевого населення першої й другої
половини І тис. 16
Поряд із монетами суттєвим фактажем
для обговорення окресленої теми є, без-
перечно, привозні вироби образотворчого
(головно пластичного) чи декоративно-
вжиткового мистецтва з антропо- і/чи зо-
оморфними мотивами. Зразу слід засте-
регти, що таких речей за останні століття на
обширах Верхньовіслянського-Середньо-
дніпровського межиріччя й прилеглих те-
ренів – зем лях вірогідного формування й
первісного розселення древніх і ранньо-
середньовічних слов’янських племен – ви-
явлено порівняно небагато. Це неоднора-
зово відзначали й попередні дослідники 17.
Звісно, кількість виявленого на сьогодні
античного імпорту не відповідає реальній
кількості по ширених у минулому речей.
Одначе малоймовірно, аби ця різниця
була набагато більшою за існуючий нині
реєстр знахідок. Якщо при цьому зважити,
що певна частина з досі відомих античних
витворів побутувала в іноетнічному чи іно-
культурному 18 середовищі «варварів», чи
належала самим носіям античної культу-
ри 19, то слов’янський язичницький контекст
обговорюваних пам’яток буде, слід гадати,
ще вужчим. А проте навіть ця порівняно не-
значна частка образотворчих пам’яток, що
потрапляла до слов’янських рук, могла віді-
грати певну роль у збагаченні художнього,
образотворчого й технічного досвіду авто-
хтонів. Наразі покличемося на міркування
Е. Симоновича з приводу віднаходження
статуетки коня римської роботи середини
ІІІ ст. з черняхівського (?) шару багатошаро-
вого поселення в с. Кринички (Одеська обл.,
район Середнього Надпівденнобужжя) 20.
З огляду на відо мі випадки запозичення й
шанування образів чужоземних (східних)
богів у Римі 21, представлення т. зв. «варва-
рами» Європи, зокрема кельтами, дакійця-
ми, деяких своїх богів на подобу персонажів
античного пантеону, а також, зважаючи на
поширений серед слов’ян-язичників культ
коня, дослідник припустив можливість ви-
користання мешканця ми черняхівського
поселення названої римської статуетки як
культового зображення 22. До такої думки
навертають і непоодинокі приклади куль-
тового (обрядового) використання різними
народами, зокрема й давніми та середньо-
вічними слов’янами, зразків інокультурного
походження 23. У руслі нашої теми особли-
во типовий випадок із повторним викорис-
танням античної (фракійської?) фігури,
за фіксований у Болгарії ХІ ст. За свідчен-
ням автора житія св. Георгія Агіорита меш-
канцями одного глухого слов’янського села
побіля Солуні було вияв лено давню мар-
мурову скульптуру в подобі жіночої поста-
ті, яку вони визнали за зображення своєї
верховної язичницької богині 24. Показово,
що порівняно активне побутування такої
практики, зокрема серед населення Украї-
ни, наукою фіксувалося ще в ХІХ ст. 25
Цілком очевидно, що сприйняття ізо-
морфних образів античності (діахронних і/
чи синхронних) й ототожнення з ними по-
доби власних сакральних персонажів, не
було чимось незвичним, нехарактерним
для слов’ян-язичників. Подібно до інших
європейських «вар варів», слов’яни залуча-
ли доступні їм античні антропо- й зоомор-
фи до кола власної релігійно-культової, а
отже, і образно-іконографічної, семіотичної
системи. Це свідчить про відкритий харак-
тер слов’янсь кої дохристиянської культу-
ри, здатність її до сприйняття й відповід-
ного використання іноетнічних мистецьких
здобутків. Зрозуміло, що подібно му стану
речей мусив передувати певний процес
внутрішньої адаптації до норм античності.
Скільки тривав цей процес, сказати одно-
значно важко. Він, очевидно, залежав як
від самої тривалості, так і від інтенсивності
та різнобічності зносин з античним світом.
В історії слов’ян-язичників відомо лише
один період порівняно тісних зв’язків з пи-
томо античною культурою. Він припадає на
час ІІ–ІІІ/IV ст., коли землі теперішньої пів-
денної Польщі, частина південно-західних
земель України й теренів Молдови ввійшли
до т. зв. зони контакту – за визначенням
В. Kоролюка – з пізньоантичним світом 26,
склавши її північні й північно-східні рубежі,
й де виразно простежуються впливи про-
вінційної римської культури 27. Зрозуміло,
що упродовж цих інтенсивних зносин по-
первах відбувалося «звикання» з антич-
ністю. Але крім того, для повноти картини
процесу, слід ураховувати найперші, по-
чаткові зв’язки праслов’янського насе-
лення Південно-Східної Європи з еллін-
ським, а Центральної Європи – з етрусько-
римськими світами ще на початках ран-
нього залізного віку. Щоправда, тогочасні
зносини були переважно опосередковані
іншими етнокультурними масивами (голов-
но кельтським, фракійським, скіфським і
сарматським) 28, а значить, не відзначали-
ся достатньою інтенсивністю й сталістю,
нерідко були спонтанними. Проте свою
роль у знайомстві автохтонів-праслов’ян із
деякими формами античної образотворчої
культури, а можливо подекуди й у засвоєнні
їх, вони, імовірно, відіграли. Нині це важко
підтвердити фактографічно, але з певною
долею вірогідності можна допускати, при-
наймні теоретично. Слід також зважити й
на обставини середини VI–VII cт. – періоду
слов’янської колонізації Нижньої та Серед-
ньої Наддунайщини й Балканського півост-
рова (властиво територій колишніх провін-
цій Риму) 29. Хоча в цей час слов’яни мали
справу з культурним середовищем уже
християнізованої Візантійської держави,
одначе контакти з пам’ятками античного
світу на означених теренах були, як свід-
чать факти, достатньо частими.
Наведені вже приклади використання
упродовж пізньоримського та середньовіч-
ного часу давньослов’янською людністю
для своїх власних духовних потреб худож-
ніх виробів античного пoxoдження, недво-
значно засвідчують про певне долучення її
до образотворчої традиції античності. Але
це долучення не виходило, вірогідно, за
межі пасивного, поверхового засвоєння го-
тового продукту інокультурного походжен-
ня. На загальний поступ місцевої художньої
творчості воно не мало видимого впливу.
Постає питання: чи досягали досліджувані
взаємини виявів порівняно активнішого ви-
користання слов’янською стороною досві-
ду античної образності й формотворення,
виявів його переосмислення та втілення?
У дотеперішній літературі під таким ра-
курсом розглядалася чи не одна єдина
пам’ятка: ідол, піднятий 1848 р. із р. Збруч
(регіон Середньої Наддністрянщини) (іл.
3: а). Різ ні автори – попри відмінності кон-
кретних суджень – сходяться на тому, що
ця скульптура має ряд ідейно-формальних
збіжностей зі скульптурними образами ан-
тичного пантеону. Так, деякі дослідники,
визнаючи на загал слов’янське походжен-
ня пам’ятки, відзначали стосовно всіх чи
окремих персонажів її багатофігурної ком-
позиції відповідники в античній міфології та
іконографії 30. К. Гадачек, зокрема, вказав
на велику подібність характеру відтворен-
ня фігур богів верхнього ярусу Збруцької
стовпової композиції до давніх одно-, дво-,
три-, чотириголових герм, в яких часто
також поєднані божества чоловічої та жі-
ночої статі. За конкретний приклад прави-
ло трифігурне зображення Гекати Енодія
(Придорожної) із музею Hermanstsdt(а),
одна з яких мала вигляд напівгерми з до-
датковими рельєфними багатофігурними
композиціями на нижній стовповій частині.
Дрібніші фігури середнього ярусу Збруць-
кого ідола прирівняні ним до харит, а ниж-
нього – до Атлантів 31. Інші висловлювали
думку про генетичну багатокомпонентність
ідейно-формального ладу скульп тури. Зо-
сібна, В. Антонєвич добачав у Збруцькому
ідолі релікт симбіози слов’янських, фрако-
римських (верхньодунайських) і тюркських
культових форм 32. Йому вторував Л. Нідер-
ле, на думку якого виконавець скульпту-
ри міг перебувати під впливом тюркських
«кам’яних баб» і міг бачити античні багато-
23
Ростислав Забашта. скульптуРа слов’ян-яЗичників…
істоРія
24
голові зображення Меркурія, Януса, Гека-
ти тощо 33. На думку Г. Леньчика релігійна
ідея, закладена в скульптурі, постала із се-
редземноморського культурного осередка.
Цю тезу автор базував, зокрема, на фак-
ті існування в античному світі розвинутої
традиції представлення багатьох богів у
подобі багатоголових/багатоликих/багато-
фігурних зображень 34 (іл. 3: б–г).
Деякі з перелічених спостережень і при-
пущень не позбавлені, вочевидь, слуш-
ності, принаймні часткової, тим паче ори-
гінальності. Одначе переважна більшість
їх надто загальні у формулюваннях; такі,
що не базовані на детальному історико-
порівняльному аналізі всіх конкретних ха-
рактеристик пам’ятки. А проте, відзначе-
ні ідейно-формальні паралелі посутньо є
полі-/між-/культурними явищами як у про-
сторовому, так і часовому (діахронно/синх-
ронному) вимірах. Ця обставина усклад-
нює визначення пріоритету саме античного
праобразу, перед, скажімо, кельтським, а
чи спільним за походженням індоєвропей-
ським (пор., атрибутику: ріг-ритон, палаш/
шабля-меч, кінь, ін.; певні морфологічні
характеристики: багатоголовість/багатоли-
кість 35; певні іконографічні схеми, зокрема
пози й жести: укляклість, положення рук
тощо). До того ж, існуючі нині інтерпрета-
ційні версії не містять пояснення механіз-
му запозичень слов’янськими різьбярами
античних морфологічних схем та іконогра-
фічних мотивів і з огляду на достатньо піз-
нє датування означеної пам’ятки в межах
ІХ/Х – початку ХІ/ХІІІ ст. 36; датування, що
недвозначно вказує на опосередкований
характер імовірного зв’язку. Тому, не від-
кидаючи цілковито можливості відтворен-
ня чи, точніше – збереження в Збруцькому
ідолі давніх (античних?) морфологічних
схем та іконографічних мотивів, для роз-
криття означеної теми варто, певно, до-
шукуватися прикладів слов’яно-античних
зв’язків насамперед серед корпусу творів,
синхронних і хронологічно наближених до
пізньоантичного часу.
Поміж останніх насамперед слід згада-
ти своєрідний кам’яний «бюст» з храму (?)
другої половини І ст. н. е. поселення зуб-
рицької групи пшеворської культури, ви-
явлений поблизу с. Загаї Волинської обл.
(Україна) 37. Ця скульп тура має вигляд
порівняно невеликої трикутастої плити зі
скруг леними кутами (висота – 0,25 м, ши-
рина – 0,35 м), на чільному боці якої не-
високим і доволі нерегулярним рельєфом
проступає зображення чоловічої голови.
Упадає в око незвична – при всій гру бості
технічного виконання – витонченість і пра-
вильність рис обличчя. Звертає на себе
увагу коротка кучерява (?) борода й виві-
рена округлість загального обрису лиця
(іл. 4: а). Важко позбутися враження, що
перед нами «варварське» наслідування
якогось античного взірця (образу), що міг
бути перенесений загаївським майстром-
різьбярем із доступного йому виробу ім-
портної, скажімо, торевтики, коропластики
чи гліптики (пор. маскарони, що прикраша-
ють ручки металевих римських посудин,
зокрема маскарон із «князівського» похо-
вання, виявленого біля Гєбултова, Краків-
ського пов., Польща 38) (іл. 4: в). Незвичною
для «варварського» середовища виглядає
й загальна морфологія зображення на по-
добу погруддя 39. Натомість античність, зо-
крема на прикладі пам’яток тримірного об-
разотворення Північної Надчорноморщини,
Балканського півострова та римських про-
вінцій Центральної Європи, демонструє ти-
пологічно споріднені скульптурні й графічні
погрудні зображення (пор., напр., боспор-
ські антропоморфні надгробки IV ст. до
н. е. – ІІ ст. н. е. 40, аналогічні херсонеські
надгробки IІІ–ІІ ст. до н. е. – ІІ–IІІ ст. н. е. 41;
надгробну стелу на подобу зрізаної піра-
міди з рельєфним погруддям чоловіка ІІІ–
IV ст. із с. Рупкітне Старозагорського окр.
Болгарії 42; чи бюст IV ст. з поселення Скар-
бантія, колишньої римської провінції Пан-
нонія, нині м. Шопрон, Угорщина 43) (іл. 4: г;
8: а). Звісно, запропонований асоціативний
ряд ще не дає підстав для остаточного й
однозначного твердження. Утім, загаївська
знахідка виглядає достатньо «перспектив-
ною» у руслі порушеної теми. Натомість
цілком реально ставити питання про куль-
турні зв’язки населення Середньої Наддні-
стрянщини з ан тичним світом дозволяють
відомі скульп тури з с. Іванківці та м. Му-
ровані Курилівці Хмельницької обл., що
Ростислав Забашта. скульптуРа слов’ян-яЗичників…
25
нині датуються в межах пізньоримського-
ранньосередньовічного періодів 44.
Більшість з існуючих пуб лікацій цих тво-
рів не відзначаються повнотою й точністю,
через що названі зображення лишають-
ся без належного історико-культурного й
мистецтвознавчого поцінування. А проте
дві (з трьох) іванковецькі скульптури –
ідол-півфігура та одноголова «герма», а
також мурованокуриловецька одноголова
«герма» – є одними з кращих за художні-
ми якостями зразків давньослов’янського
скульптурного мистецтва. Щодо зв’язку
з античністю, то він простежується, на-
самперед, на рівні загальної морфоло-
гії. Так, статуя-півфігура борода того бога
(висота – 1,92 м, ширина граней на рівні
плечей – 0,52 м – 0,28/0,32 м) (іл. 5: а–в)
однозначно перегукується з таким типом
античних скульптурних зображень як напів-
герма (герма-напівстатуя/напівфігура) 45.
Найближчим просторовим прикладом-
відповідником (з досі відомих) виступає
статуя-півфігура Геракла ІІ ст. н. е. з Панти-
капея , що є дещо спрощеною копією іншого
античного зразка 46 (іл. 6: а). Морфологічний
паралелізм між названими зразками поси-
люється й деякими відповідностями іконо-
графічного плану. Зокрема, не надто добре
збережений рельєф довгастого предмета
на чільному боці нижньої стовпової частини
іванковецького ідола, який деякі дослідни-
ки визначають як зображення меча 47, біль-
ше скидається на сукувату палицю – неод-
мінний атрибут Геракла/Геркулеса. Така
атрибуція тим доречніша, що серед носіїв
черняхівської культури були поширені рого-
ві підвіски видовженої пірамідальної (приз-
матичної) форми з циркульними колами-
вічками 48, які є місцевими спрощеними
наслідуваннями підвісок-амулетів у вигляді
палиці Геркулеса 49 (іл. 6: г, д). В античному
та антинізованому (романізованому) світах
такі підвіски були виявом культу названого
міфологічного сакралізованого персона-
жа; культу, що набув державного статусу в
Римській імперії, особливо за часів прав-
ління Комода 50. Показово, що шанування
Геркулеса культивувалося не лише в цен-
трі, а й доходило до далеких периферійних
теренів римської держави (значною мірою,
якщо не головно, за рахунок переміщення
військ). Подекуди, у давніх античних ко-
лоніях, як от у містах Північної Надчорно-
морщини, зок рема в Херсонесі, шанування
цього героя-напівбога мало тривалу істо-
рію і набуло доволі розмаїтих значеннєвих,
обрядових та образотворчих форм 51. Що
більше, культ його поширювався певною
мірою і в середо вищі «варварських» сус-
пільств суміжних з імперією земель. Свід-
ченням останнього виступають і факти пе-
реносу характеристичних іконографічних
рис, зокрема атрибутів, Геркулеса на обра-
зи місцевих богів. Наразі доречно згадати
германського бога-громовержця Донара-
Тора 52, чи кушанського Ваджрапані чи
Геракла-Шиви-Ошо 53, а чи вавилонсько-
го бога Неграла, скульптурне зображення
ІІ–ІІІ ст. н. е. якого на подобу Геркулеса ви-
явлено в Хатрі 54 (іл. 6: б). (Звісно, подібний
симбіоз античної та «варварської» традицій
витворювався переважно у випадках пев-
ного значеннєвого паралелізму між озна-
ченими та подібними образами сакральних
персонажів). У світлі таких фактів, іванко-
вецька статуя-півфігура бородатого персо-
нажа, озброєного палицею, постає анало-
гічним випадком «варварсько»-античного
симбіозу образних систем одного з місце-
вих богів та римського Геркулеса.
Стосовно решти стовпових ідолів, що
увінчані головою з одним і трьома лицями,
то вони од нозначно перегукуються з поши-
реним в античному світі типом одно- й ба-
гатоголових/багатоликих герм 55. Показові
при цьому деякі іко нографічні деталі й про-
порційна будова одноголової іванковецької
«герми» (висота – 2,92 м, ширина граней
при основі – 0,44 м – 0,57 м) (іл. 7: а–в). На
відміну від багатьох інших слов’янських (і не
лише слов’янських) ідолів-«герм», у яких
на вершині стовпа вирізьблено обличчя чи
пророблено обриси голови, тут перед нами
питоме погруддя: під головою відтворено
верхню похилу площину грудей, що є харак-
терним для багатьох античних взірців (пор.,
напр., герму з римської вілли, що виявле-
на поблизу Івайлограда, Болгарія 56) (іл. 7:
е–є). Незвичні для кола «варварських»
зобра жень і пропорції. Вони видовженіші
порівняно з присадкуватим вигля дом біль-
істоРія
26
шості зображень традиційних суспільств, у
яких величина голови зазвичай збільшена
стосовно величини тулуба.
Морфологічну та іконографічну карти-
ну одноголової герми доповнює виразна
проробка рельєфу обличчя. Попри значну
корозію матеріалу, очевидно, що різьба
об’ємів лиця цього образу є значно розви-
нутішою, рельєфнішою проти відповідного
формотворення подоб інших відомих ан-
тропоморфів Середньої Наддністрянщини,
у тому числі й решти скульптур іванковець-
кої серії, особливо триличинної «герми».
Воднораз риси обличчя мурованокурило-
вецької «герми» (висота ~ 1, 62 м) та згада-
ної вже іванковецької статуї-півфігури бога-
бороданя вимодельовано також достатньо
виразно (іл. 5; 7: г). Що більше, останній об-
раз наділений певною фізіогномічною ха-
рактеристикою: його риси виражають стан
напруженості й суворо сті. Наразі не зайве
відзначити й доволі точно пророблену ана-
томічну форму уцілілого передпліччя пра-
вої руки персонажа (іл. 5).
Звісно, порівняно розвинутішу пласти-
ку окремих зразків аналізованих скульп-
тур Середньої Наддністрянщини можна
пояснювати самим лише хистом, умін-
ням їхніх виконавців, а збіжності між
давньослов’янськими й античними зразка-
ми на рівні іконографії та морфології – про-
явом, скажімо, конвергенції й не більше.
Але беручи до уваги
а) типологічну сумірність формальних
(головно морфологічних, іконографічних)
ознак названих місцевих зразків тримірного
образотворення із відповідними зразками
пізньоантичної скульптури; а також належ-
ність їх назагал до одного русла художньої
практики, зорієнтованої на реалістичне від-
творення натури без виразних ознак стилі-
зації форм (хоча, вочевидь, з різним рівнем
професійності та технічної майстерності
виконання);
б) часову й територіальну наближеність
(суміжність) пам’яток порівнюваних сторін,
зокрема локалізацію аналізованих черня-
хівських/ранньосередньовічних знахідок у
басейні Дністра – знаної античному світові
й частково освоєної, зокрема в пізньорим-
ський час, водної артерії 57;
в) входження території Середньої Над-
дністрянщини в контактну зону з пізньоан-
тичним світом (що зумовлювало, зокрема,
крім обміну товарами, ще й переміщення
певного числа населення по обидва боки
кордону 58, а отже й появу в середовищі
місцевих «варварів» людей так чи інакше
обізнаних не лише з технічними знаннями
та навичками 59, а й з характером антично-
го мистецтва, зокрема тримірного образо-
творення),
тобто, – цілий комплекс ознак і переду-
мов, реально (принаймні, імовірно) доба-
чати в останніх прояви саме зовнішнього
впливу розвинутішої скульптурної традиції
античної культури, а отже, вважати їх про-
явами слов’яно-античної культурної (мис-
тецької) сув’язі. До такого висновку підво-
дять і аналоги з периферійних і околичних
теренів Римської імперії (пор., напр., згада-
не попереду чоловіче погруддя IV ст. з по-
селення Скарбантія, Угорщина; надгробну
герму-погруддя ІІ–ІІІ ст. із Херсонесу, Крим,
Україна 60; ін.) (іл. 8: а–б). Вони, до речі, за-
свідчують типовість ситуації з адаптації ан-
тичних художніх норм до місцевих запитів і
смаків; адаптації, що виявлялася, зокрема,
і в певній спрощеності, умовності, архаї-
зації («варваризації») тримірного формо-
творення зразків римської провінційної
скульп тури 61.
Насамкінець зауважимо, що відзначе-
ний перегук формальних прикмет скульп-
тур з Іванківців та Мурованих Курилівців і
відповідних зразків античного (пізньоан-
тичного) тримірного образотворення може
слугувати додатковим доказом на користь
приналежності аналізованих зображень
Середньої Наддністрянщини до спадку
саме носіїв черняхівської археологічної
культури. Щоправда, ця констатація ста-
вить під сумнів «давньослов’янськість»
цих скульп тур, принаймні зображень з
Іванківців, адже черняхівське поселення в
цьому селі належить, за спостереженням
Б. Магомедова, до «типу Косанів», що від-
дзеркалює готську етнокультурну тради-
цію 62. Утім, той-таки автор, зважаючи на
риси подібності черняхівських скульптур-
них зображень (серед них й іванковецьких)
зі Збруцьким ідолом, слідом за деякими
Ростислав Забашта. скульптуРа слов’ян-яЗичників…
27
іншими дослідниками, зосібна Б. Рибако-
вим, не відкидає імовірності належності їх
«слов’янському населенню черняхівської
культури» 63. Така непевність етнокультур-
ної інтерпретації названих пам’яток мону-
ментального образотворення в черговий
раз засвідчує неоднозначність показників
їхньої джерельної бази 64 й виказує необ-
хідність проведення додаткових польо-
вих обстежень іванковецького поселення
та продовження порівняльно-історичного
(компаративістсько го) аналізу. Але будь-
який кінцевий результат наукових студій
у цьому керунку так чи інакше сприятиме
об’єктивному висвітленню й обговорюваної
теми.
1 Козак Д. Н. Пшеворська культура у Верхньому
Подністров’ї і Західному Побужжі. – К., 1984. – С. 46–
69; [Його ж]. Пшеворская культура // Славяне и их
соседи в конце І тысячелетия до н. э. – первой по-
ловине І тысячелетия н. э. – М., 1993. – С. 63–66;
Русанова И. П. Этнический состав носителей пше-
ворской культуры // Раннеславянский мир. – М.,
1990. – С. 119–135; Седов В. В. Происхождение и
ранняя история славян. – М., 1979. – С. 53-74; Його ж.
Славяне в древности. – М., 1994. – С. 166–200; ін.
2 Баран В. Д. Черняхівська культура. За мате-
ріалами Верхнього Дністра і Західного Бугу. – К.,
1981. – С. 152–177; Седов В. В. Славяне в древ-
ности. – С. 233–286; Винокур І. С. Черняхівська куль-
тура: витоки і доля. – Кам’янець-Подільський, 2000. –
С. 240–295; Магомедов Б. Черняховская культура.
Проблема этноса. – Lublin, 2001. – С. 113–132, 147; ін.
3 Див., напр.: Седов В. В. Славяне в древности. –
М., 1994; Магомедов Б. Черняховская культура.
Проблема этноса. – С. 124.
4 Kraszewskij J. I. Sztuka u słowian, szczególnie w
Polsce і Litwie przedchrześcijanśkiej. – Wilno,
1860.
5 Там само. – S. 361. Мовиться про культові скульп-
тури надбалтійських (поморських) слов’ян, згада-
ні в перших житіях св. Оттона Бамберського, пера
Ебона (1151–1152 рр.) і Херборда (1158 р.) (див.:
[Котляревський А. А.] Книга о древностях и истории
поморских славян в ХІІ веке. Сказания об Оттоне
Бамбергском в отношении славянской истории и
древности // Сочинения А. А. Котляревского. – СПБ.,
1891. – С. 297–491; Łomiański H. Religia słowian i jej
upadek (w. VI–XII). – Warszawa, 1979. – S. 62, 167 і
наступ.; ін.).
6 Див. примітки 23–27, а також: Макаренко М.
Скульптура й різьбярство Київської Руси перед мон-
гольських часів // Київський збірник історії та архео-
логії. – 1931. – І. – С. 95.
7 Majewski K. Importy rzymskie na ziemiach.
słowiańskich. – Wrocław, 1949; Його ж. Importy rzym-
skie w Polsce. – Warszawa; Wrocław, 1960; Gumowski
M. Moneta rzymska w Polsce // Przeglad arcbeo-
logiczny. – 1954–1956 (1958). – T. X. – S. 87–
149; Брайчевський М. Ю. Римська монета на
території України. – К., 1959; Кропоткин В. В.
Клады римских монет на территории СCCP. – М.,
1961; Його ж. Римские импортные изделия в
Восточной Европе (ІІ в. до н. э. – V в. н. э. ) . –
М., 1970; Wolagiewicz R. Naplyw importow rzymskich
do Europy na polnoc od srodkowego Dunaju //
Archeologia Polski. – Warszawa; Wrocław, 1970. –
T. XV, z. 1. – S. 207–247; iн.
8 Сымонович Э. A. Две статуэтки коня из Побужья //
Краткие сообщения Института истории материаль-
ной культуры. – М., 1958. – Вып. 72. – С. 26–27;
Рикман Э. А. О влиянии позднеантичной куль туры
на черняховскую в Днестро-Прутском междуречье //
Краткие сообщения Института археологии СССР. –
М., 1970. – Вып. 184. – С. 25–30; Його ж. Этническая
история населения Поднестровья и прилегающего
Подунавья в первых веках нашей эры. – М., 1975. –
С. 243–253; Пивоваров C. В. Влияние античной
цивилизации на процесс исторического развития
черняховской культуры / Автореф. дисс. ... канд.
истор. наук. – Чер новцы, 1988. – С. 22–23; Його ж.
Вплив пізньо римського світу на стародавнє насе-
лення Східної Європи // Тези доповідей української
делегації на VI Міжнародному конгресі слов’янської
археології (Новгород, Росія, 1996 р.) – К., 1996. –
С. 50–52; Шилов Д. Б. Античный мир и варвары
Северного Причерноморья в первые века нашей
эры // Античность и античные традиции в культуре и
искусстве народов Советского Востока. – М., 1978. –
С. 87–88; Кравченко Н. М. К вопросу о взаимосвязях
позднеантичной Тиры и варварских племен (черня-
ховская культура) // Краткие тезиси докладов к на-
учной конференции: Античные города Северного
Причерноморья и варварский мир. 19–21 ноябр.
1973 г. – Ленинград, 1973. – С. 19–21. Див. також:
Wielowiejski J. Zycie codzienne na ziemiach polskich
w okresie wplywow rzymskich (І–V w.). – Warszawa,
1976. – S. 233–234, 246–250; ін.
9 Див., напр.: Третьяков П. Н. Восточнославян-
ские племена. – M., 1953. – C. 148–149; Брай-
чевский М. Ю. Культурное воздействие античного
Причерноморья на племена восточноевропей-
ской лесостепи от конца Галльштатта до римско-
го периода // І Miedzynarodowy kongres archeologii
słowianskiej. Warszawa 14–18. IX. 1965. – Wrocław;
Warszawa; Kraków, 1969. – T. 11. – S. 365–368.
10 Історіографію цього питання див.: Забаш-
та Р. В. Бушанський рельєф: гіпотези і факти (до
проблеми атрибуції) // Третя Академія пам’яті
проф. Володимира Антоновича: 11–12 груд. 1995 р.,
м. Київ: Доп. та матеріали. – К., 1996. – С. 310–321.
11 Відоме свідчення Тацита про те, що германці
при розрахунках беруть «лише відомі з давніх пір
гроші стародавнього карбування, ті, що із зазубре-
ними краями, і такі, на яких зображена колісниця з
парною запрягою [виділення наше. – Р. З.]» (див.:
[Тацит]. О происхождении германцев и местопо-
ложении Германии // Тацит. Сочинения: в 2-х тт. –
Ленинград, 1969. – Т. 1. – С. 355).
12 На думку С. Пивоварова про вплив монет (точні-
ше медальєрного мистецтва) на розвиток естетичних
істоРія
28
смаків («естетичної форми»?) носіїв черняхівської
культури свідчить факт віднаходження монет у скла-
ді речових скарбів (коштовних предметів побуту та
прикрас) (див.: Пивоваров С. В. Влияние античной
цивиливации на процесс исторического развития
черняховской культуры. – С. 22; Його ж. Римські
монети в старожитностях черняхівської культу-
ри // Питання стародавньої та середньовічної іс-
торії, археології й етнографії. – Чернівці, 1999. –
С. 28–29).
13 Брайчевський М. Ю. Римська монета на терито-
рії України ... – С.30; Wielowiejski J. Uwagi о rozmieszc-
zeniu znalezisk і funkcji rzymskich medalionow oraz
monet adaptowanych do zawieszania // Wiadomosci
numizmatyczne. – Warszawa, 1970. – 3. – S. 129–145;
Пивоваров С. В. Влияние античной цивиливации
на процесс исторического развития черняховской
культуры. – С. 22; Його ж. Римські монети в ста-
рожитностях черняхівської культури. – С. 31–32;
Кравченко Н. М., Петраускас О. В., Шишкин Р. Г.,
Петраускас А. В. Памятники археологии поздне-
римского времени Правобережной Киевщины. –
К., 2007. – С. 134, 147; ін.
14 Пивоваров С. В. Римські монети в старожит-
ностях черняхівської культури. – С. 31.
15 Бандрівський М., Бандровський О. Поява пам’я-
ток східносередземноморських культів на При-
дністров ському Поділлі (І–ІІІ ст. н. е.) // Україна в ми-
нулому. – К.; Л., 1992. – Вип. ІІ. – С. 5–22.
16 Винокур І. С., Забашта Р. В. Монументальна
скульптура слов’ян // Археологія. – 1989. – 1 . –
С . 74–78. До речі, на поселенні в с. Іванківці, з
якого походять три монументальні скульптури,
виявлено також римські монети (другої половини
ІІ ст.) (див.: Брайчевський М. Ю. Древнеславянское
святилище в селе Иванковцы на Днестре // Краткие
сообщения Института истории материальной
культуры. – М., 1953. Вып. 52. – С. 50. – Рис. 16).
17 Брайчевський М. Ю. До питання про так зва-
ні римські впливи в культурі древніх слов’ян //
Археологія. – 1951. – Т. 5. – С. 83; Кропоткин В. В.
Римские импортные изделия в Восточной Европе. –
С. 38 і наступ.
18 Szafranski W. Znaleziasko figurki Izydy jako wy-
raz mozliwosci penetracji chrzescijanstswa na ziemie
Polskie w III wieku // Archeologia Polski. – Warszawa,
Wrocław, 1976. – T. XXI, z. 2. – S. 355–364.
19 Бандрівський М., Бандровський О. Зазнач. пра-
ця. – С. 5–22.
20 Сымонович Э. A. Две статуэтки коня из
Побужья // Краткие сообщения Института истории
материальной культуры. – М., 1958. – Вып. 72. –
C. 22–27. – Рис. 1: 1. Див. також: Кропоткин В. В.
Римские импортные изделия в Восточной
Европе. – С. 38, 123 (№1186). – Рис. 80: 1.
21 Cumont Fr. Les religios orientales dans le pa-
ganisme romain. – Paris, 1907; Штаерман Е. М.
Социальные основы религии Древнего Рима. – М.,
1987. – С. 233–235; ін.
22 Сымонович Э. A. Две статуэтки коня из
Побужья. – С. 26–27.
23 Сымонович Э. A. Зазнач. праця. За конкрет-
ний приклад може правити випадок із викорис-
тання статуетки пізньотрипільської культури но-
сіями зубрицької групи пшеворської культури,
яких ототожнюють з історичними венедами (див.:
Козак Д. Н. Етнокультурна історія Волині (І ст. до
н.е.– IV ст. н. е.). – К., 1992. – С. 43–44, 151; Його ж.
Венеди. – К., 2008. – С. 138–141, 146).
24 Герасимов Т. Сведение за един мраморен идол
у българските сла вяни в Селунско // Езиковедско-
етнографски изследования в памет на академик
Стоян Рамански. – София, 1960. – C. 557–661.
Типовість такої ситуації підтверджується іншими
прикладами освоєння слов’янами античного мистець-
кого спадку. При розкопках Средеца (Болгарія) було
виявлено житло ХІІ–ХІІІ ст., устя пічки-кам’янки яко-
го прикрашали фраґменти капітелей і карниза,
взяті з руїн античної будівлі (див.: Станчева М.
О городском устройстве и архитектуре средне-
векового Средеца. Его позднеантичное наследие //
Труды V Международного конгресса славянской
археологии. Киев 18–25 сент. 1985 г. – М., 1987. –
ІІІ. – С. 123).
25 Петрушевич А. Бронзовые памятники египет-
ского культу Осириса и Изиды в Галичкой Подолии //
Слово. – 1877. – Ч. 82, вторник 26 июля (7 августа). –
С. 1–2; Сумцов Н. Ф. Культурные переживания. – К.,
1890. – С. 366–368; ін.
26 Kopoлюк В. Д. Славяне и восточные романцы
в зпоху раннего средневековья (политическая и
этническая история). – М., 1985. – С. 46–69.
Див. також: Бандровський О. Г. Римська імпе-
рія і племена Карпатського реґіону // Вісник
Львів ського університету. Серія історична. –
1968. – Вип. 24. – С. 26–36; Бандровский А. Г.
Взаимоотношения римской империи с пле-
менами Карпатского региона в І–ІІІ вв. н. э. /
Автореф. дис. … канд. ист. наук. – М., 1988. –
С. 8–14; Бандрівський М., Бандровський О. Поява
пам’яток східносередземноморських культів на
Придністровському Поділлі… – С. 5–22; Кропот-
кин В. В. Римские импортные изделия в Восточной
Европе. – С. 42; ін.
27 Kopoлюк В. Д. Зазнач. праця. – С. 47–48, 62.
28 Див., напр.: Пятышев Н. В. Античное влияние
на скульптуру Причерноморья // Вестник древ-
ней истории. – М., 1946. – № 3 (17). – С. 175–182;
Блаватский В. Д. Воздействие античной культуры
на страны Северного Причерноморья // Советская
археология. – М., 1964. – № 2. – С. 13–26;
№ 4. – С. 25–35; [Його ж]. Иррадиация античной
культуры в странах Северного Причерноморья //
Блаватский В. Д. Античная археология и история. –
М., 1985. – С. 173–182; Раевский Д. С. «Скифское»
и «греческое» в сюжетных изображениях в скиф-
ских древностях (К проблеме антропоморфизации
скифского пан теона) // Античность и античные тра-
диции в культуре и искусстве народов Советского
Востока. – М., 1978. – С. 63–71; ін.
29 Славяне на Днестре и Дунае. – К., 1983. – С. 180–
247; Ранние феодальные государства на Балканах
VI–XII вв. – М., 1985. – С. 34–98; Буданов В. П.,
Горский А. А., Ермолова И. Е. Великое переселение
народов. Этнополитические и социальные аспекты. –
М., 1999. – С. 156–159; ін.
Ростислав Забашта. скульптуРа слов’ян-яЗичників…
29
30 Фаминцын А. С. Божества древних славян. –
СПб., 1884. – С. 138 (примітка); Hadaczek К. Swіаtо-
wіt // Materialy antropologiczno-archeologiczne і et-
nograficzne. – Кrаków, 1904. – T. VII. – S. 115–119;
Овчинніков О. Сонячні та хтонічне божества східно-
хорватського пантеону // Історія релігій в Україні:
Тези доповідей ІV круглого столу (Львів, 9–10 трав.,
1994 р.). – К.; Л., 1991. – С. 126; ін.
31 Див.: Leńczyk G. Światowid Zbruczański //
Materiały archeologiczne. – Krakòw, 1964. – V. – S. 47,
48. – Rys. 14.
32 Antoniewicz W. Pradzieje zіеm Роlski // Polska
jej dzieje і kultura od czasów najdawniejszych do chwili
оbесnеj. – Warszawa, [1927]. – S. 32; Його ж.
Archeologia Polski. – Warszawa, 1928. – S. 222.
33 Niederle L. Manuel de l’ntiquité slave. – Paris,
1926. – T. II. – P. 158–159; Його ж. Rucovet slovan-
ske аrсhеоlоgіе. – Praha, 1931. – S. 230.
34 Leńczyk G. Światowid Zbruczański. – S. 53–54,
59, ін.
35 Забашта Р. До генези багатоголових/багатоли-
чинних сакральних зображень слов’ян-язичників //
Третій Міжнародний конґрес україністів. 26–29 серп.
1996 р. Філософія, історія культури, освіта: Доповіді
та повідомлення. – Х., 1996. – С. 192–197.
36 Якщо вірити атрибуції на підставу аналізу
палаша/шаблі-меча, рогу-ритона (див.: Weigel M.
Bildwierke aus altslavischer Zeit // Archiv für
Antropologie. – Braunschweig, 1892. – Bd. XXI. – S. 61;
Гуревич Ф. Д. Збручский идол // Материалы и ис-
следования по археологии СССР. – М.; Ленинград,
1941. – Вып. VI. – С. 283, 285; Рыбаков Б. А. Рец.:
Материалы и исследования по археологии СССР,
вып. VI. – Этногенез восточных славян, т. І. Под ред.
М. И. Артемонова. М.; Л., 1941 // Вестник древней
истории. – М., 1946. – № 1. – С. 129–130; ін.) та
прив’язці скульптури зі святилищем на горі Богит
поблизу р. Збруч (див.: Русанова И. П., Тимощук Б. А.
Збручское святилище (предварительное сообще-
ние) // Советская археоло гия. – М., 1986. – № 4. –
С. 90–98; Їх же. Языческие святилища древних
славян. – М., 1993. – С. 14–15, 32–37, 60, 96–97. –
Рис. 17–26).
37 Козак Д. Н. Етнокультурна історія Волині (І ст. до
н . е . – IV ст. н. е.). – К., 1992. – С. 43, 151.
38 Majewski K. Importy rzymskie w Polsce. – S. 83–
84. – Tabl. VII; XII: а; Його ж. Importy rzymskie na
ziemiach słowianskich. – S. 9. – Tabl. VI, 1–3.
39 Єдина віддалена (як за часом, так і стилістикою)
аналогія, з відомих наразі нам, походить з Данії й на-
лежить до епохи вікінгів ІХ – першої половини ХІ ст.
(див.: Danish Prehistory at Moesgård. – [Moesgård,
1988]. – P. 79, [il]).
40 Молева Н. В. Очерки истории сакральной жизни
Боспора. Избранные статьи. – Н.Новгород, 2002. –
С. 24–69.
41 Щеглов О. М. Херсонеські антропоморфні сте-
ли з врізаними зображеннями // Археологія. – 1968. –
Т. ХХІ. – С. 214–220.
42 Цончева М. Художественото наследство на тра-
кийските земи. – София, 1971. – С. 282. – [Ил.] 230.
43 Pòczy K. Pannoniai vàrosok. – [Budapest, 1976]. –
[Il.] 39.
44 Довженок В. И. Древнеславянские языческие
идолы из с. Иванковцы в Поднестровье //
КСИИМК. – М., 1952. – Вып. XLIII. – С. 136–142;
Брайчевский М. Ю. Древнеславянское святилище
в селе Иванковцы на Днестре // Краткие со-
общения Института археологии СССР. – М.,
1953. – Вып. 52. – С. 43–53; Брайчевский М. Ю.,
Довженок В. И. Древнеславянское святилище в
с. Иванковцы на Поднестровье // Краткие сообще-
ния Института археологии АН Украинской ССР. –
1953. – Вып. 2. – С. 23; Їх же. Поселение и святили-
ще в селе Иванковцы в Среднем Поднестровье //
Материалы и исследования по археологии СССР. –
М., 1967. – № 139. – С. 238–262; Винокур І. С.
Історія та культура черняхівських племен Дністро-
Дніпровського межиріччя ІІ–V ст. н. е. – К.,
1972. – С. 107–109; Antoniewicz Wł. Posągi //
Słownik starożytności słowiańskich. – Wrocław;
Warszawa; Kraków, 1970. – T. IV, сz. 1. – S. 241–
242; Сымонович Э. A. Хозяйство, торговые
связи и общественный строй // Славяне и их
соседи в конце І тысячелетия до н. э. – пер-
вой половине І тысячелетия н. э. – М., 1993. –
С. 162; Русанова И. П., Тимощук Б. А. Языческие
святилища древних славян. – М., І993. – С. 13;
Седов В. В. Славяне в древности. – М . , 1994. –
С. 243; Забашта Р. До питання атрибуції язичниць-
кої монументальної скульптури теренів Середньої
Наддністрянщини (за архівними матеріалами) //
Медобори і духовна культура давніх, середньовічних
слов’ян / Матеріали наук. конф. (8–9 жовт. 1998 р.,
Гримайлів). – Л., 1998. – С. 134–139, 146.
45 Словарь античности / Пер. с нем. – М., 1989. –
С. 131. Подібність загальної композиції означеної
скульптури до античних (давньогрецьких) герм була
підмічена ще М. Брайчевським та В. Довженком
(див.: Брайчевский М. Ю., Довженок В. И. Поселение
и святилище в селе Иванковцы в Среднем
Поднестровье. – С. 240).
46 Максимова М. И. и Наливкина М. А. Скульптура //
Античные города Северного Причерноморья.
Очерки истории и культуры. – М., Ленинград,
1955. – С. 315, 317.
47 Брайчевский М. Ю., Довженок В. И. Древне-
славянское святилище в с. Иванковцы на По-
днестровье. – С. 23; Їх же. Поселение и святили-
ще в селе Иванковцы в Среднем Поднестровье. –
С. 240; Antoniewicz W. Posągi. – S. 245; Сымо-
нович Э. А. Зазнач. праця. – С. 162; Седов В. В.
Зазнач. праця. – С. 243; ін.
48 Магомедов Б. Черняховская культура. Пробле-
ма этноса. – Lublin, 2001. – C. 72. – Рис. 75: 5–6;
Гопкало О. В. Бусы и подвески черняховской куль-
туры. – К., 2008. – С. 79–80, 227. – Рис. 30: 82–83. –
Фото 8. Такі призматичні рогові підвіски з’явилися
в IV ст. й побутували в Європі до VII ст. (див.:
Магомедов Б. Черняховская культура... – C. 72).
49 Werner J. Herkuleskeule und Donar-Amulett //
Jahrbuch des Römisch-Germanischen Zentralmuseums
Meinz. – 1966. – 11. – S. 176–199; Магомедов Б. Чер-
няховская культура. – C. 72. Див. також: Дамм И. Г.
Римские ювелирные изделия из Кельна // Римское
искусство и культура: Выставка Римско-германского
істоРія
30
Музея города Кельна в Музее изобразительного
искусства им. А. С. Пушкина, Москва; в Государ-
ственном Эрмитаже, Ленинград. – [Кельн, 1984]. –
С. 54, 132 ([№]107).
50 Штаерман Е. М. Социальные основы религии
Древнего Рима. – М., 1987. – С. 287; Рапопорт Ю. А.
Античный стеклянный медальон, найденный в
Хорезме // Древние цивилизации Евразии. История
и культура / Материалы Междунар. науч. конф., по-
священной 75-летию… Б. Ф. Литвинского (Москва,
14–16 окт. 1998 г.). – М., 2001. – С. 413–415.
51 Скржинская М. В. Древнегреческие праздни-
ки в Элладе и Северином Причерноморье. – К.,
2009. – С. 195–197; Пятышева Н. В. О культе
Геракла в Херсонесе // Вестник древней истории. –
М., 1948. – № 2. – С. 197–204; Сапрыкин С. Ю.
О культе Геракла в Херсонесе и Гераклее в эпоху
Эллинизма // Советская археология. – М., 1978. –
№ 1. – С. 46–50; Столба В. Ф. Новое посвящение из
Северо-Западного Крыма и аспекты культа Геракла
в Херсонесском государстве // Вестник древней
истории. – М., 1989. – № 4. – С. 55–70.; Соколов Г.
Античное Причерноморье. Памятники архитектуры,
скульптуры, живописи и прикладного искусства. –
Ленинград, [1973]. – С. 38–39, 82–83, 130, 134–136,
166–167. – [Ил.] 17, 76, 136, 142, 144, 181; ін.
52 Werner J. Herkuleskeule und Donar-Amulett. –
S. 176–199; Магомедов Б. Черняховская культура. –
C. 72.
53 Пугаченкова Г. А. Скульптура Халчаяна. – М.,
1971. – С. 43; Її ж. Геракл в Бактрии // Вестник древ-
ней истории. – М., 1977. – № 2. – С. 86, 90–92. –
Рис. 6.
54 Ставиский Б. Я., Яценко С. А. Искусство и куль-
тура древних иранцев. Великая степь, Иранское
плато, Средняя и Центральная Азия. – М., 2002. –
С. 204, 422. – Рис. 6: 5.
55 Власов В. Новый энциклопедический словарь
изобразительного искусства. – СПб., 2005. – Т. ІІІ. –
С. 132.
56 Цончева М. Художественото наследство на тра-
кийските земи. – С. 280. – [Ил.] 200.
57 Бандрівський М., Бандровський О. Поява пам’я-
ток східносередземноморських культів… – С. 17–22.
58 Рикман Э. А. Этническая история населения
Поднестровья и прилегающего Подунавья в первые
века нашей эры. – С. 205–214; Бандровский А. Г.
Взаимоотношения римской империи с племенами
Карпатского региона в І–ІІІ вв. н. э. – С. 9, 12.
59 Див., напр.: Рикман Э. А. Зазнач. праця. –
С. 243–252; Пивоваров С. В. Влияние античной ци-
вилизации на процесс исторического развития пле-
мен черняховской культуры… – С. 6–23.
60 Pòczy K. Pannoniai vàrosok. – [Il.] 39; Соколов Г.
Античное Причерноморье. Памятники архитектуры,
скульптуры, живописи и прикладного искусства. –
Ленинград, [1973]. – С. 173. – [Ил.] 187.
61 Виразними прикладами таких спрощень ви-
ступають, наприклад, надгробки перших століть
нової ери т. зв. «варварського» стилю з Херсонеса
(див.: Античная скульптура Херсонеса. Каталог. – К.,
1976. – С. 129–134. – [Ил.] 168–174).
62 Магомедов Б. Черняховская культура… –
C. 115–116, 147.
63 Там само. – С. 103.
64 Ситуація ускладнюється й тим, що на терито-
рії названого поселення виявлено уламки кераміки
другої половини І тис., а самі скульптури на час від-
находження перебували поза будь-яким культурним
шаром (див.: Брайчевский М. Ю. Древнеславянское
святилище в селе Иванковцы на Днестре. –
С. 49–50; Брайчевский М. Ю., Довженок В. И.
Древне славянское святилище в с. Иванковцы на
Поднестровье. – С. 24; Їх же. Поселение и святили-
ще в селе Иванковцы в Среднем Поднестровье. –
С. 239–242; 253–255; Antoniewicz Wł. Posągi. –
S. 241–242, 245; Рыбаков Б. А. Язычестко древ-
ней Руси. – М., 1988. – С. 132; [Сымонович Э. A.]
Хозяйство, торговые связи и общественный
строй. – С. 162; ін.). Викликає великий сумнів при-
пущення що триличинний стовп-«герма», вияв-
лений іn situ. Заледве аби він простояв незмінно
на своєму початковому, первісному місці півтори
тисячі років. Найвірогідніше він був використаний
повторно в недалекому порівняно минулому як
стовп огорожі чи межовий камінь, адже стояв на
городі одного із селянських обійсть (пор.: Рыба-
ков Б. А. Зазнач. праця. – С. 130; Русанова И. П.,
Тимощук Б. А. Языческие святилища древних
славян. – С. 13).
The point of historic-cultural unity be-
tween Slav-paganish plastic tradition and
antic world is not new for the Slav particu-
larly archeological researches. It arose at
the beginning of the systematic studies of
Slav-paganish antiquities (near the middle of
19 century) and was stimulated by the first
founds which were examples of Slav sculp-
tures before Christian epoch. Many scien-
tists were interested in this question since
first analytic studies mainly from the Slav
circle. Some observations, suggestions,
theoretical studies linked with different antic
things: coins, crafts founds on the territory of
Slav settlements were made as well. But till
nowadays they have not become the subject
of deep systematic studies in Ukrainian sci-
ence. The researchers touched these points
from time to time in their articles dealing with
relationship between Slav and antic worlds,
Summary
Іл. 1. Римські монети з території України: а – мідний сестерцій Коммода; б – мідний
сестерцій Каракали; в – мідний сестерцій Дідія Юліана; г – срібний антоніан Філіпа Араба;
д – срібний міліаресій Констанція ІІ; е – срібний денарій Макріна
Іл. 2. Римські монети з території Польщі: а – мідний сестерцій Антоніна Піуса; б – мідний
сестерцій Фаустини Молодшої
а б
в г
д е
а б
31
а
б в г 32
Іл. 4: а – антропоморф-ідол, друга половина І ст., пісковик, висота – 0,25 м, ширина –
0,35 м, околиці с. Загаї, Волинська обл. (світлина Д. Козака); б – маскарон римської
посудини, бронза, Колоколин, Івано-Франківська обл.; в – фрагмент римської посудини
(ручки) з маскароном, бронза, довжина – 0, 08 м, Гєбултув, Краківський пов., Польща;
г – надгробок із оплічним портретом покійного, ІІ–ІІІ ст., околиці с. Рупкіне, Старозагорський
округ, Болгарія
Іл. 3: а – Збруцький ідол, ІХ/Х–ХІ/ перша половина ХІІІ ст., вапняк, висота – 2,57 м, ширина
граней – 0,29/0,32 м, Тернопільська обл. (рис. А. Мошчинського); б – трифігурна Геката (за
Г. Леньчиком); в – стовп із рельєфами богів, присвячений Юпітеру, ІІ ст., вапняк, висота –
1,18 м, Рейнська обл., Німеччина; г – колона Юпітера, ІІ ст., вапняк, висота – 3,53 м,
Рейнська обл., Німеччина
Δ
а
б
в
г
33
Іл. 5. Герма-півфігура. ІІІ–ІV ст., вапняк, висота – 1,92 м, ширина граней на рівні
плечей – 0,52 м – 0,28/0,32 м, поселення в с. Іванківці, Хмельницька обл.: а – чільний бік;
б – фрагмент; в – прорисовка правого й чільного боків
ва
б
34
Іл. 6: а – герма-півфігура Геракла/Геркулеса, ІІ ст., Пантикапей, Крим; б – статуя бога
Неграла, ІІ–ІІІ ст., Вавилон, Месопотамія; в – палиця Геракла/Геркулеса, перші століття
н. е., мармур, висота – 0,8 м, Херсонес, Крим; г – підвіска-амулет у вигляді палиці Геракла/
Геркулеса, ІІІ ст., Рейнська обл., Німеччина; д – підвіска-амулет у вигляді стилізованої
палиці Геракла/Геркулеса, черняхівська культура, поховання 132 могильника Велика
Бугаївка, Київська обл.
а б
в
г д
35
Іл. 7: а–в – герма одноголова, ІІІ–ІV ст., вапняк, висота – 2,92 м, ширина граней при
основі – 0,44 м – 0,57 м, поселення в с. Іванківці, Хмельницька обл. (прорисовка чільного
та лівого боків, світлина верхньої частини); г – герма одноголова, ІІІ–ІV (?) ст., вапняк, висота ~
1, 62 м, ширина чільної грані ~ 0,30/0,40 м, околиці м. Муровані Курилівці, Вінницька обл.;
в
а
б
г
36
д – герма триличинна, ІІІ–ІV ст., вапняк,
висота – 2,5 м, ширина граней ~ 0,4 м,
поселення в с. Іванківці, Хмельницька
обл. (лівий бік); е – герма одноголова,
перші століття н. е., римська вілла біля
Івайлограда, Болгарія; є – герма одно-
голова, перші століття н. е., Августа-
Траяна-Берея (Стара Загора), Болгарія
д
е
є37
Іл. 8: а – надгробний (?) бюст, ІV ст., Скарбантія, Угорщина; б – надгробний бюст, ІІ–ІІІ ст.,
Херсонес, Крим; в – надгоробок, перші століття н. е., Херсонес, Крим; г – надгробок з
рельєфом двох фігур-герм, ІІ–ІІІ ст., Херсонес, Крим
а б
в г
38
Ростислав Забашта. скульптуРа слов’ян-яЗичників…
31
more often while attributing some sculpture
and plastic examples of late Rome and early
medieval epoch. In preсeding literature the
only monument had been considered under
this point of view: idol pillar found in 1848 in
the river Zbruch. Some authors in spite of dif
ferent opinions in concrete points agreed that
this sculpture has got some formal similari
ties with images of the antic pantheon sculp
tures. Such suggestion can be accepted at
least in some degree. But they are mostly
abstract in their formulation, not based on
a comparative analyses of the all concrete
characteristics of the monument. More over,
they don’t include any explication concern
ing the issue of Slav sculptors repetitions in
morphological schemes and iconographical
moments which could be caused by its late
dating (9/10–11/13 centuries). To clear up
the problem we have to look for some more
examples of Slav-antic relationship, first of all
among the works which are posed chrono
logically close.
The plastic monuments of the second half
of the 1st century settlements called Pshevor
culture found near the village Zagai (Volyn),
Tcerniakiv culture in the village Ivankivtsi,
remains from the private collection of a lit
tle town Murovani Kurylivtsi (Chkmelnytski
region) are considered and studied in the
article. Taking attention on a) typological
comparison of formal (morphological, icono
graphical, stylistic) features of three measure
images with corresponding late antic sculp
ture items, b) closeness from the point of
view of time and territory, in particular the lo
calization of the monuments being analyzed
in the field of the Dnister river – a water way
well known in the antic world, at last the fact
that the territory of the middle Dnister was
included into a contact zone, neighbouring
with antic world, we can observe in these
monuments some exterior influences of the
better developed antic sculpture tradition
and so see them as an expression of mutual
Slavantic culture unity.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27621 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728–6875 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T12:35:24Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Забашта, Р. 2011-10-10T09:53:01Z 2011-10-10T09:53:01Z 2009 Скульптура слов’ян-язичників і художня традиція античного світу (до проблеми історико-культурної сув’язі) / Р. Забашта // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 3(27). — С. 20-39 . — Бібліогр.: 64 назв. — укр. 1728–6875 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27621 73.02 (=16)+7.032 The point of historic-cultural unity between Slav-paganish plastic tradition and antic world is not new for the Slav particularly archeological researches. It arose at the beginning of the systematic studies of Slav-paganish antiquities (near the middle of 19 century) and was stimulated by the first founds which were examples of Slav sculptures before Christian epoch. Many scientists were interested in this question since first analytic studies mainly from the Slav circle. Some observations, suggestions, theoretical studies linked with different antic things: coins, crafts founds on the territory of Slav settlements were made as well. But till nowadays they have not become the subject of deep systematic studies in Ukrainian science. The researchers touched these points from time to time in their articles dealing with relationship between Slav and antic worlds, more often while attributing some sculpture and plastic examples of late Rome and early medieval epoch. In preсeding literature the only monument had been considered under this point of view: idol pillar found in 1848 in the river Zbruch. Some authors in spite of different opinions in concrete points agreed that this sculpture has got some formal similarities with images of the antic pantheon sculptures. Such suggestion can be accepted at least in some degree. But they are mostly abstract in their formulation, not based on a comparative analyses of the all concrete characteristics of the monument. More over, they don’t include any explication concerning the issue of Slav sculptors repetitions in morphological schemes and iconographical moments which could be caused by its late dating (9/10–11/13 centuries). To clear up the problem we have to look for some more examples of Slav-antic relationship, first of all among the works which are posed chronologically close. The plastic monuments of the second half of the 1-st century settlements called Pshevor culture found near the village Zagai (Volyn), Tcerniakiv culture in the village Ivankivtsi, remains from the private collection of a little town Murovani Kurylivtsi (Chkmelnytski region) are considered and studied in the article. Taking attention on a) typological comparison of formal (morphological, iconographical, stylistic) features of three measure images with corresponding late antic sculpture items, b) closeness from the point of view of time and territory, in particular the localization of the monuments being analyzed in the field of the Dnister river – a water way well known in the antic world, at last the fact that the territory of the middle Dnister was included into a contact zone, neighbouring with antic world, we can observe in these monuments some exterior influences of the better developed antic sculpture tradition and so see them as an expression of mutual Slav-antic culture unity. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Студії мистецтвознавчі Історія Скульптура слов’ян-язичників і художня традиція античного світу (до проблеми історико-культурної сув’язі) Slav-paganish sculpture and the antic world traditions (within a problem of historic-cultural unity) Article published earlier |
| spellingShingle | Скульптура слов’ян-язичників і художня традиція античного світу (до проблеми історико-культурної сув’язі) Забашта, Р. Історія |
| title | Скульптура слов’ян-язичників і художня традиція античного світу (до проблеми історико-культурної сув’язі) |
| title_alt | Slav-paganish sculpture and the antic world traditions (within a problem of historic-cultural unity) |
| title_full | Скульптура слов’ян-язичників і художня традиція античного світу (до проблеми історико-культурної сув’язі) |
| title_fullStr | Скульптура слов’ян-язичників і художня традиція античного світу (до проблеми історико-культурної сув’язі) |
| title_full_unstemmed | Скульптура слов’ян-язичників і художня традиція античного світу (до проблеми історико-культурної сув’язі) |
| title_short | Скульптура слов’ян-язичників і художня традиція античного світу (до проблеми історико-культурної сув’язі) |
| title_sort | скульптура слов’ян-язичників і художня традиція античного світу (до проблеми історико-культурної сув’язі) |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27621 |
| work_keys_str_mv | AT zabaštar skulʹpturaslovânâzičnikívíhudožnâtradicíâantičnogosvítudoproblemiístorikokulʹturnoísuvâzí AT zabaštar slavpaganishsculptureandtheanticworldtraditionswithinaproblemofhistoricculturalunity |