Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського

Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського

The scale of the work that has been done, the work with the original sources which haven’t been pulled out from their environment and their society yet, and the elements of exclusiveness related to the academics’ study of artefacts that later perished in different circumstances, recordings of such a...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Студії мистецтвознавчі
Date:2009
Main Author: Білокінь, С.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Subjects:
Архів
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27625
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського / С. Білокінь // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 3(27). — С. 98-121. — Бібліогр.: 64 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27625
record_format dspace
spelling Білокінь, С.
2011-10-10T10:04:25Z
2011-10-10T10:04:25Z
2009
Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського / С. Білокінь // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 3(27). — С. 98-121. — Бібліогр.: 64 назв. — укр.
1728–6875
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27625
7.072.2+82-6:726.54-035.3(477)
The scale of the work that has been done, the work with the original sources which haven’t been pulled out from their environment and their society yet, and the elements of exclusiveness related to the academics’ study of artefacts that later perished in different circumstances, recordings of such artefacts define the hierarchy of values in the heritance of Ukrainian art historians. The greatest input for the Humanities in this sphere was made by Danylo Shcherbakivskyi (1877–1927), Kost Shyrotskyi (1886–1919), Stefan Taranushenko (1899–1976), et al. Their lives and deaths, certain unimplemented plans, and loss of part of the archives make us pay exceptional attention to source studying issues and to the presence of the extant materials in archives, in particular. This publication introduces Shcherbakivskyi’s letters to his father, his sister’s memoirs that reveal some circumstances that were not covered in literature, Posternak’s letter to his sister, etc.
uk
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
Студії мистецтвознавчі
Архів
Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського
The new Facts to the Danylo Shcherbakivskiy’s Biography
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського
spellingShingle Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського
Білокінь, С.
Архів
title_short Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського
title_full Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського
title_fullStr Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського
title_full_unstemmed Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського
title_sort нові матеріали до біографії данила щербаківського
author Білокінь, С.
author_facet Білокінь, С.
topic Архів
topic_facet Архів
publishDate 2009
language Ukrainian
container_title Студії мистецтвознавчі
publisher Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
format Article
title_alt The new Facts to the Danylo Shcherbakivskiy’s Biography
description The scale of the work that has been done, the work with the original sources which haven’t been pulled out from their environment and their society yet, and the elements of exclusiveness related to the academics’ study of artefacts that later perished in different circumstances, recordings of such artefacts define the hierarchy of values in the heritance of Ukrainian art historians. The greatest input for the Humanities in this sphere was made by Danylo Shcherbakivskyi (1877–1927), Kost Shyrotskyi (1886–1919), Stefan Taranushenko (1899–1976), et al. Their lives and deaths, certain unimplemented plans, and loss of part of the archives make us pay exceptional attention to source studying issues and to the presence of the extant materials in archives, in particular. This publication introduces Shcherbakivskyi’s letters to his father, his sister’s memoirs that reveal some circumstances that were not covered in literature, Posternak’s letter to his sister, etc.
issn 1728–6875
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27625
citation_txt Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського / С. Білокінь // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 3(27). — С. 98-121. — Бібліогр.: 64 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT bílokínʹs novímateríalidobíografíídanilaŝerbakívsʹkogo
AT bílokínʹs thenewfactstothedanyloshcherbakivskiysbiography
first_indexed 2025-11-26T14:55:27Z
last_indexed 2025-11-26T14:55:27Z
_version_ 1850625214483791872
fulltext Нові матеріали до біографії даНила Щербаківського Сергій Білокінь Архів Archives Актуальним завданням для дослідни- ків життя й наукової спадщини Д. Щерба­ ківського треба вважати передусім поши- рення джерельної бази. На жаль, протягом кількох десятиріч українське радянське мистецтвознавство нічого конструктивно- го в цьому напрямку взагалі не робило. Присвячені вченому публікації з’являлися в ті роки лише на еміґрації. На території перші статті (Вадима Сидоренка) вийшли у 1960­х роках.1 Якщо діяльність одного з провідних учених не стояла в наукових пла- нах інституту, статті про нього не надходи- ли, звідси випливає зрозумілий невтішний висновок. Так чи інакше, за нових політич- них обставин кожна вдумлива студія може мати нині чимале наукове значення. Для соціальної історії науки спеціальний інте­ рес матиме вивчення записів у листках ви- користання дев’ятого фонду Інституту ар- хеології і в окремих справах з інших архівів і фондів. Під цим специфічним кутом зору має бути переглянуто й історіо графію. Досі не увійшли в науковий обіг дже­ рела, що перебували чи лишаються за кордоном. У цьому числі «Студій» друкуються спо- гади Євгенії Кричевської 2, сестри Данила й Вадима Щербаківських. Це два її листи до учня й товариша Данила Михайловича – Петра Курінного. Одержано їх від прийом- ного сина Курінного – Юрія Вікторовича Денбського, якому висловлюю при цій на- годі щиру подяку. Молодша сестра братів Щербаківських Ївгена Михайлівна (1881– 1964) прожила довге життя, була близька до обох братів, передусім саме до Данила, тож її листи до їхнього друга Курінного – це дуже компетентні свідчення близької людини. Рано чи пізно з’являться друком і доку- менти із сакральної теки, що зберігається у нью­йоркській частині архіву Курінного 3. Папери фундатора й першого директо- ра Всеукраїнського музейного містечка, якому персонально Данило Михайлович адресував свого передсмертного листа, не можуть не містити засадничо важливих матеріалів. У присвяченій Щербаківському статті (1954) Петро Петрович навів два документи з Національного депозиту УВАН (правдоподібно, з того самого сво- го фонду). Перший документ, написаний з приводу загибелі Щербаківського, на- лежить віце­президентові УВАН Сергієві Єфремову: «Д. Щербаківський належав до покоління, що вийшло на арену громад- ської роботи ще перед першою (1905 р.) революцією, загартувавшись у боротьбі та звикши кожну справу ставити на гро- мадських підвалинах. З студентської лави та й у всій своїй науковій роботі потім він прикладав до діла засвоєну тоді звичку і в кожну справу вносив методи і хист громад- ського діяча. “Упорствуя, волнуясь и спе- ша”, робив він кожну роботу, за яку тільки брався. Він не жалував себе на роботі і нічого не робив, не вмів робити наполови- ну. Він міг зламатися, але зігнутися – ніко- ли. І це він довів своєю трагічною смертю. Смерть Щербаківського – то голосний крик змученої душі громадянина, крик дією, щоб звернути увагу громадянства на не- нормальності в сфері його роботи. І крик цей, останній громадський вчинок небіж- чика, не мусить пролунати марно» 4. Другий документ з Національного депо- зиту УВАН – Акт про переговори представ- ників київських музеїв і влади з приводу 98 УДК 7.072.2+82­6:726.54­035.3(477) сергій білокінь. нові матеріали до біографії данила щербаківського 99 вилучення церковних цінностей, датується 9 квітня 1922 р. 5 Інший примірник цього документу вдало- ся віднайти під час роботи у відділі охоро- ни пам’яток лаврського заповідника (1971– 1972), зняти з нього копію та опублікувати вже в наші часи 6. Треба сказати про родинне середо­ вище, у якому прожила життя Ївгена Михайлівна. Уже їхній батько, Михайло Пилипович Щербаківський (1850–1920), священик у Сквир ському повіті 6а, був ак- тивним гро мадським діячем. У пам’ять Т. Шевченка 1906 р. в Києві було створено Товариство «Просвіта», і вже в другому його «Звідомленні…» – за 1907 рік – згадують батька і його синів: «Членські вкладки заплачено 1906 1907 1908 406. Щербаківський Данило, Умань, гімназія. 3 3 – 407. Щербаківський Михайло, ст. Бровки, с. Спиченці 3 3 – 408. Щербаківський Вадим – 2 – » 7. Першим чоловіком Ївгенії Михайлівни був секретар і фактичний редактор щоден- ної газети «Рада» Методій Павловський (1877–1957) 8. Подружжя оберталося в колі видатних культурних діячів. Під час першої російської революції Ївгена Михайлівна приєдналася до звернення Лесі Українки та її сестри Оксани Косач, усіх жінок роди- ни Старицьких, дочок композитора Миколи Лисенка, дружини Євгена Чикаленка та ін., направленого щодо надання жінкам до зволу на отримання вищої освіти 9. Унаслідок численних інтервенцій громадян- ства Вищі жіночі курси було відновлено. 1912 р. Ївгена Михайлівна вийшла за- між удруге – за Василя Григоровича Кри­ чевського 10. І в Україні, й поза нею, на вигнанні вона розділила з ним усе важке життя українського інтелігента. Починаючи з 1939 р., вона допомагала Кричевському в роботі над монографією про українське на- родне мистецтво. Крім листів Данила Михайловича до батька, які вона переслала П. Курінному в додаток до своїх листів мемуарних, окремо друкуємо також додаток до запо- віту Д. Щербаківського (1918), писаний 1 січня 1927 р. Він містить відомості про його родичів, які згадано в листах Ївгени Михайлівни. Останній додаток – ще один лист до неї, цього разу від директора Всенародної бібліотеки України Степана Пастернака, в якому також ідеться про Данила Щербаківського. Листи остан- нього, писані українською мовою, від- творюємо з дипломатичною точністю. Авторські дати в листах виносимо на по- чаток праворуч. Форми «інше» – «инше» розставляємо відповідно за т. зв. скрип- никівським правописом, обов’язковим для авторів. Літеру «ґ» подаємо так само за «Правописним словником» Г. Голоскевича. Знімаємо лише право- писні помилки, зберігаючи таким чином усі особливості авторської мови *. 1. ївгена михайлівна Щербаківська – Петрові Петровичу курінному. 25 липня 1954 р. 25/VІІ 1954 р. Високошановний і дорогий Петро Петровичу [!] Сього року, як і завжди в роковини смерті брата Данила 11, я мовчки ходила і старалася затиснути в собі болі й стогін серця… Невже тяжкі муки брата, його душевна аґонія, що заставила цього надзвичайно сильного і фізично, і морально чоловіка шукати смерті, і сама його смерть – невже це все пішло в забуття? Невже саме ім’я його (як і могила) – стерте [«]на нашій не своїй землі», – так само буде стерте і забуте й тут на еміґрації? Невже­ж так само, як смерть Данила, марно пройдуть і другі тяжкі жертви України і не будуть записані в Історії? Невже ж історія України буде і надалі писатись по указкам «старшого брата», і життя її під наставленим в потилицю револьвером буде показане як радісне, як «мірноє і благодєнственноє?..» * Висловлюю щиру подяку колезі Ірині Ходак за консультації. архів 100 Тяжко доживати той невеличкий клаптик життя, що мені зостався, з такими важки- ми думками. Але недавно син 12 прислав мені з Нью­Йорку вирізку з Вашою статтею про Данила 13… Дорогий Петре Петровичу! Прийміть од мене, од мого сердця най- щиріщу подяку! Те, що Ви написали, нехай це і не в науковому органі, а в звичайній пресі, – все ж залишиться для історії. Спасибі Вам! Данило був не тілько братом мені! Він був і найдорожчим, після батька, другом і мен- тором моїм і в дитячі, і в юнацькі роки, та і пізніще… Старший брат Вадим 14 стояв трохи осторонь од нас, дітей. Він був першим і улюбле- ним сином і приятелював не з нами, а більше з батьковою сестрою Масею, яка була років на 4 тілько старша од нього. З шостої кляси ґімназії Вадим перейшов з Київа до Ніжина, де мав стипендію ґрафа Безбородька. Потім він поступив в університет в Петербурзі, а через рік перейшов до Московського. Навіть вдома у нас, в Шпиченцях 15, Вадим жив окремо, в старому дідівському будиночкові, де мав свою фізичну лябораторію. Данило ж весь час вчився у Київі, жив там у двоюрідньої сестри нашої матері, і ми з сестрою були під постійним моральним і інтелектуальним його впливом. На старості пам’ять згасає… Ми одвертаємось од пам’яті, боючись важких спога- дів і зв’язаних з ними страждань. Надто важка була наша життєва дорога останніх літ. Надто багато на ній хрестів… Але з тим більшою радістю поринаєш спогадами в дитячі роки, і завжди в цих моїх спогадах центром єсть як не батько, то Даньо. Це з Даньом ми робили наскоки на жалючу кропиву, верхи на конях з високого чорно- билю. Це з ним ми розспівували: «ми ідемо преко село, а облаці преко небо», або «яце таце супернаце», з книжки М. Петрова, подарованої нашому батькові самим автором. З ним же ми писали й наш перший журнальчик «Наши маранья» і робили конкурсні спро- би віршування. Коли мені було 15 років, старша сестра вийшла заміж, і я ще більше й тісніще здру- жилася з Даньом. В наступні роки, після закінчення середньої школи, батько, за пора- дою Даня, одпустив мене вчитись до Київа. Поруч з музичною школою, я одвідувала публічні лекції Афанасьєва 16, Булґакова 17, Бердяєва 18 й релігійно­філософські диспути в Літературно­артистичному т­[оварист]ві 19. (Тоді ні національними, ні політичними пи- таннями займатись не полагалось). Даньо завжди був моїм порадником, керував моїми думками й був для мене вищим авторитетом. Спогади… Спогади… Їх надто багато. Перша Революція, зв’язана з Японською війною. Даньо на Кавказі у війську… Потім в Умані. Моє перше подружжя – син, Вищі жіночі кур- си 20 і подорож за кордон. Поворот Данін до Київа. Моє одруження з В. Кричевським 21, з яким Даньо думками був глибоко споріднений 22. Далі війна, революція і … досить! Тут вже згадувати надто важко 23. Дорогий Петре Петровичу! Вибачте, що я так розписалася. Але Ваша стаття про брата так моє серце розворушила, що я мушу перед Вами виговоритись. Це ж до Вас він адре- сував свого останнього листа 24… Значить, до його серця Ви тоді були близькі! Але годі про це… Кидаючи Київ, я взяла з собою все, що мала з друкованих праць брата; взяла і слід- чу справу, яку вела з криміналістом Бабатом 25. Була взята і маска Данила посмерт- на 26, і всі його фотоґрафії й листи. Все те в дорозі їдно по одному загинуло. Найбільше пропало в Словаччині, де наш транспорт з втікачами наганяли більшовики 27. Василя Григ[оровича] і мене та Арк[адія] Любченка вратував і вивіз до Братіслави різьбар [Сергій] Литвиненко 28. Всі ж книжки наші (меж якими були раритети), Даніні праці, всі рисунки Вас[иля] Гр[игоровича] для кінофільмів і т. д. були для більшої безпеки приєднані до архивів В. Сімовича і М. С. Грушевського, як «архів» В. Кричевського. І більш ми їх не бачили. Я читала, що їх розібрали «брати» галичани. Значить, вони десь єсть, коли їх навмисне не знищив хто­небудь. Дещо з листування Даня з батьком, його 2–3 фотографії я зберегла. Випадково сергій білокінь. нові матеріали до біографії данила щербаківського 101 збереглося навіть скілька ґімназіяльних четвертних атестацій 29. Єсть у мене також і Даніна схема чи конспект, намічений рукою Дані, коли він якось надумався писати вмісті зо мною спогади про батька нашого і про Шпиченці. На жаль, написано воно так лаконіч- но, що зміст їх ясний тільки для мене. Ну, не буду Вас більше втомляти своєю писаниною і буду дуже рада, коли Ви схочете мені відповісти. Моя адреса: S­ra Krycevska Eugenia Edificio «Qyon», ap. 1. Calle 400. Urbanis Commercial «Quinta Crespo» Caracas. Venezuela. Прийміть од мене щирі побажання всього найкращого Ївгена Кричевська. Да! До перелічених Вами ґімназій, де викладав Данило 30, треба добавити жіночу ґімн[азію А.] Бейтель (1901–1904/5) 31 і ґімназію [Марії Валеріанівни] Клуссіньш 32, також жіночу (1911–1914). А от про реальну ґімназію, я щось нічого не знаю. 2. ївгена михайлівна Щербаківська – Петрові Петровичу курінному. 25 липня 1954 р. 15 / ІХ 1954 р. З сердечним хвилюванням і великою радістю перечитала я вашого листа, дорогий Петре Петровичу! Поможи, Боже, Вашій праці над вшануванням пам’яті дорогого Данила Михайловича. Постараюсь допомогти Вам, скільки зможу і чим зможу. Але, що саме потрібно Вам? Чого Ви про брата не знаєте? Думаю, що 1) Молоді роки, коли формувався характер брата, його моральний бік, 2) Військові часи. Про дитячі роки я згадувать тут не буду, бо це заведе надто далеко і не відповідає завданню Вашої брошури. Крім того, як Бог дасть мені ще прожити, то я надіюсь про ці дитячі роки таки написати окремо. Про те як «гартувалась сталь», звідки у брата виробилась така риґористична міць, така безоглядна самовідданість вищій ідеї, такий високий культ совісті, – подам Вам декілька думок, результати моїх власних спостережень і міркувань. Даньо в дитинстві був дуже жвавий хлопець і не любив учитись. Щоб приохотити його до читання, батько накупив багато книжок українських (Шевченка, Стороженка, Нечуя­Левицького, Марка Вовчка) і російських толстовського видання «Посредник» 33. Але Даню вони не цікавили. Він захоплювався тоді рисуванням. І на тетрадях, і на клап- тиках паперу, – всюди валялись його рисунки пером. Даньо двічі зоставався в ґімназії на другий рік: в другому класі через коклюш і в четвертому через перевтому. Давши слово батькові, що він покине рисування і буде добре вчитись, Даньо так приналіг на вчення, що впав в летаргічний сон і проспав щось 36 годин. В результаті лікар заборо- нив йому на деякий час навчання. Після цього Даньо зовсім перемінився: покинув ри- сування, почав добре вчитись і скінчив ґімназію з золотою медаллю. Ці 10 років ґімна- зичних Даньо жив беззмінно у кузини нашої матері, тітки Марії Антоновни Ніколаєвич. Чоловік її, Григорій Тодотович Ніколаєвич, родом з українізованих сербів, був помішни- ком секретаря Київськ[ої] духовної академії і мав казенну квартиру в 6 кімнат в акаде- мічному домі (Волоська, 6, – проти Академії) 34, де жили професори. Ніколаєвичі жили на 3 поверсі, під ними на другому, – проф. М. Ів. Петров і нижче в партері, здається, проф. Слєсаревський (чи Олесницький). Весь будинок жив їднаковим, спокійним, ти- хим, розміреним і впевненим за завтрашній день життям. архів 102 Дядя Григорій Тодотович, весь зарослий бородою й вусами й пишною сивуватою ше- велюрою, м’яко дивився з­під чорних широких брів веселими очима. Був він дуже теплий і сердечний чоловік. Почуття юмору було йому питоме. Він завжди був не від того, щоб пошуткувати й «підвезти москаля». Тітка Марія А[нтонівна] була романтична особа, вихована на франц. романах, і на бажанні вдати з себе аристократку. Вона любила з фасоном прийняти гостей, любила музику, карти. Григ[орій] Тодотович, висміюючи її снобізм, прозвав її «маркізою Ніколаї». Мар[ія] Ант[онівна] була бездітна. Потребу материнських турбот вона задовольняла ви- хованням малих ґімназистів. Коли брат Вадим перейшов до ніжинської ґімназії, то М[арія] А[нтонівна] взяла ще маленького Ваню Єрофеєва. Крім ґімназистів і старої матері, на квартирі у Ніколаєвичів жив ще чиновник канце- лярії генерал­губернатора старий шляхтич Микола Петрович Радо­Зінькович. Рослий, жилуватий, з лисим черепом і високо піднятими, ніби од здивовання бровами, з різкими, але правильними рисами обличчя, Мик[ола] П[етрович] був повною протилежністю до Гр[игорія] Т[одотовича]. Надзвичайно витриманий, чесний, прямий і точний, з привичною офіціально­чиновничою сухістю, він позбавлений був будь­яких хитрощів і крутійства. Він був мисливець і мав надзвичайну фізичну силу. Траплялось не раз під час полю- вання на Задніпров’ї, що тільки ця сила і меткість спасали Мик[олу] П[етровича] от вірної гибелі під час сутички з місцевими жуліками й бандитами. Казали, що колись Мик[ола] П[етрович] сватався до Марії Ант[онівни], але вона не схотіла йти за нього, бо полюбила Гр[игорія] Т[одотовича]. Очевидно, світ став немилий бідному Радо­Зіньковичу, і він упросився на квартиру до Ніколаєвичів. Так у них в їдальні він і прожив своє життя, скорившись долі і нічим ніколи не виказую- чи своїх жалів. І Мик[ола] Петр[ович], і Григ[орій] Т[одотович] дуже любили один одного. Коли Зінькович хворів, Гр[игорій] Т[одотович] сам обхожував його, лікував, піклувався ним як дитиною. Інтересно, що в такі часи хворості вони, перекидались через зуби комплімен- тами: «Знов лисий чорт простудився!» – «А тобі, сивий чорт, жаль?» Років 40 чи й більше прожив Зінькович у Ніколаєвичів і у них і вмер на початку революції (здається). Я через те так довго спинилась на особі Зіньковича, бо спостерігала його безумовний моральний вплив на Даню. Даньові імпонувала і надзвичайна видержка характера Зіньковича, і його правдивість і прямота, його лаконізм і фізична сила і його мітке й спостережливе око мисливця. Мик[ола] Петр[ович] привчав Даню до рушниці і іноді надвечір брав з собою на прохід і багато балакав з ним. Важніщі риси характера М[икола] П[етрович] ніби цілком передалися Даньові. І ця фі- зична сила, і ця шляхетна замкнутість, і глибоке затамовування горя, і правдивість, і вірність, і прямота. Уклад родини Ніколаєвичів, стиль їхнього життя був чисто чиновни- чий. Весь день був розрахований точно по годинах. М’який і сприятливий, але неусипний контроль, під яким жив Даньо у Ніколаєвичів, і точний розпорядок дня, привчили його до порядку і дисципліни. Наполегливе навчання одбірало у Даня весь його час. З белетристики він міг читати тілько те, що було зв’язане з програмою літератури. Вчитель грецької мови Орда вимагав читати в оригіналі філософів і Даньо завдяки цьому знав і Платона, і Сократа. Захопившись історією, Даньо залюбки студіював Шльоссера 35, звідки добросовісно виписував хронологію 36. Зрештою, він так захопився збіранням хро- нологічних моментів, що у нього назбіралась колосальна колекція. В студентські роки дехто з істориків радив Даньові видрукувати хронологічний підручник з цеї його збірки. Де ділась ця хронологія – не знаю. Вироблена Даньом в ці ґімназічні роки робоча діс- ціпліна вкоренилася в ньому міцно. З роками вона увійшла в його натуру настільки, що він не дозволяв собі одриватись од наміченої праці ні для нової цікавої книжки, ні для людей, ні для театру. Для цього у Даня були призначені спеціальні дні й години, коли він дозволяв собі оддих. Поступивши в університет в 1897 р., Даньо почав жити окремо од Ніколаєвичів. В той же рік чи на другий, він став репетитором у багатого землевласника сергій білокінь. нові матеріали до біографії данила щербаківського 103 В. І. Толлі 37, де дуже здружився з своїми учнями і пробув у них, здається, до 1905 р., коли мусів іти відбувати військову повинність. Тепер Даньо, маючи час і матеріальну можливість, почав читати і збирати бібліотеку. Світогляд його почав ширитись і мінятись. З’явились нові думки, нові відчування, склад- ні й абстрактні, не контрольовані вже обмеженим світоглядом чиновничого оточення Ніколаєвичів. Тоді, – з половини дев’яностих років і на початку дев’ятисотих в російських інтелігент- ських колах виник великий інтерес до духовних запросів: до теософії 38, антропософії й окультизму і до вчення містиків (Рамакрішна 39, Вівекананда 40), індійських, перських і арабських суфіїв і нових містиків європейських (Сведенборг 41, Сен Мартен 42). Модна міс- тика була повсюди, як і гра в містику («місія Росії», слов’янства і подібне). Ця атмосфера заражала. Читав Даньо і окультну, й антропософічну літературу, й поезію. Але Даньо хоч цікавився, але не заражався цими вченнями. Він вбачав в цих езотеричних, антропосо- фічних світоглядах фальш і відносився до них скептично, як до модних і недовготрива- лих. Хто на Даня найбільш впливав, це Володимир Соловйов 43. Пам’ятаю, як він привіз до нас у Шпичинці «Три разговора» Соловйова, як щиро і завзято дебатував питання про «жовту расу» і як цитував видержки і цілі уступи з Соловйова. «Панмонголизм! Хоть имя дико, но мне ласкает слух оно, как предсказание великой судьбы…» 44. Далі не пригадую. І ще: «Все лучшее в тумане, а близкое иль больно, иль смешно: не миновать нам двойственной сей грани: из смеха звонкого и из глухих рыданий созвучия вселенной создано» 45. Але найбільш захоплювала Даня проповідь чеснотливості В. Соловйова. «Смысл любви» (переказував мені Даньо думки Солов[йова]) «есть оправдание и спасение личности через пожертвование себялюбием. Есть победное преодоление родового смутно – животного инстинкта і коварных чар плотской чувственности…» «Последовательный кротко – гордый аскет в его стыдливом самоотречении – должен и может быть неизмеримо счастливее “Дон­Жуана” и “Казановы”». Коли я в 1901–3 р., будучи в Музичній школі, ходила на лекції й філософські диспути з участью Бердяєва (в Літературно­артист[ичному] обществі), Даньо попереджав мене не дуже захоплюватись теософіею. Заглиблюючись в думки теософів і антропософів, я стала спостерігати, що в більшості ці «богошукачі» не стільки хотять самі піднятись на вищий щабель духовної висоти, скілько хотять знизити Бога, наблизивши його до себе, осягнувши й звульгаризувавши цей великий і недосяжний «логос». Боячись заплутатись меж думками цих «взыскующих града» 46, я сказала якось Даньові, що мені здається, ніби вони, намагаючись здатись вищими, ходять на ходулях; надумана фразеологія декого з них нагадує мені шарлатанство п. Блаватської 47, а Бога треба шукати не стільки розумом, скільки серцем. Даньо згодився, що «Богоіскательство» це дань столичній моді, самообман або фальш. «Тілько дехто, як­от Бердяєв – більш серіозний і щирий філософ. Шукаючи іде- альні Божественні риси в нас самих, він мені нагадує Платона. Платон вчив, що істина існує в нашому розумові і що велике нещастя втратити довір’є до розуму. А Платон був дійсно великий філософ». Не раз Даньо в розмовах зо мною і з другими вертався до вчення Платона про ідеаль- ну любов. архів 104 Високі ідеї Платона, а за ним і Вол. Соловйова, – це ті були ідеї, яким у житті наслі- дував Даньо і які робили його надзвичайно морально­сильним чоловіком. Перед очима він мав приклад аскетичного життя таких двох близьких йому людей, як батько наш і Радо–Зінькович. При всій своїй жвавості, надзвичайній енергії й завзятості, Даньо і свое життя справив на такий зразок, як вони. Високі поривання душі, глибокі внутрішні запро- си, нахил до аскетизму, – це безумовно Даньо перш усього наслідував од батька; потім він розвинув це в собі. Батько наш був високо­ідейний чоловік, але він не мав тої внутріш- ньої залізної дисціпліни, теї крицевої міці душевної й фізичної, якими відзначався Даньо. Рано овдовівши (в 37 років), батько життя своє присвятив як священик своїй пастві і як батько – нам, дітям і своїй рідні. Весь свій вільний час він проводив у кабінеті за книжками і за писанням спогадів, щоденників і безлічі листів. В листи свої він вкладав душу і серце, і тим жив. Батько був аскет м’який, без фанатизму й суворості – всерозуміючий, глибоко- мучащийся і всепрощаючий 48. Тому багато людей горнулося до батькового серця. Зла батько не любив і не оправдував, але обходив його. Наскільки я можу судить, – девізом батька було «всепрощення». І отут була ріжниця меж батьком і Даньом: Даньо ніколи не прощав і не забував свідомої підлості й брехні і боровся з ними. Його «хата ніколи не була з краю». Діяльний спротив неправді й визискові – це те, чим він керувався в житті і що привело його до могили. Це те, що я Вам хотіла сказати про формування душі мого брата. Думаю, що я не помилилась. Про те, що Даньо ні до якої справи, ні до яко- го питання не підходив по­дилетантському і нічого не робив «як­небудь, аби швидче», Ви знаєте і без мене. Даньо постійно давав матеріальну поміч нашим родичам. Ще з перших років студент- ства він допомагав сестрі батьковій, тьоті Масі Іванченко, хоч вона і грішми, й натурою мала невпинну поміч од нашого батька. Дочку її, Ніну Самойлович (замужню) він на свій кошт содержував і вчив на Вищих жіночих курсах у Київі. Допомагав він і сестрі нашої дядини (жінки материного брата) Є. Б. Сарчинській і її дітям вже дорослим. А другій її се- стрі Яніні Лозіцькій (полька) Даньо видавав постійну «стипендію» для навчання на Вищих медичних курсах в Петербурзі. Всі ці тітки й кузини мали своїх чоловіків, які служили й заробляли гроші, але всі вони тягнули руки до Даня і він оддавав їм все що міг, іноді ли- шаючись сам без грошей. Це йому давало моральне задоволення. Я спостерігала, що на Даньові гроші купувалось не тілько саме потрібне, а і наряди, пахощі, білети до театру, солодкі тістечка. А у власнім житті Даньо мусів іноді розраховувати кожну копійку. Я чула якось, як тьотя Мася нарікала перед своїм чоловіком на «скупість» Даньову, – бо він дав їй не стільки грошей, скільки вона в той час надіялась од нього мати. Про цю, ніби, «ску- пість» Даня я од Масі чула не раз. Їй здавалось, що у Даня грошей невичерпані джерела, і він мусить їх оддавати тілько їй. О захланність жіноча! Я ніколи у Даня не просила допо- моги, хоч і як мені бувало скрутно. Але коли більшовики спалили будинок Грушевського і ми з Вас[илем] Григоров[ичем] і дітьми залишились буквально на улиці, – я пішла тоді просто до Даня. Яке сердечне відношення! Яку моральну й матеріальну поміч ми мали від нього! Що я кажу, – «поміч»? Це була вже не просто поміч. А неусипне піклування про всіх нас, а особливо про Василя Гр[игоровича] Загубивши всі свої численні праці і не оцінимий музей укр[аїнського] народн[ого] мистецтва, художню бібліотеку і, взагалі, все, – Василь Гр[игорович] міг стерятись. З того майна, що було у нас в двох кварти- рах будинку Грушевського, – залишилась у нас тільки кардонка з пелюшками, де на дні випадково заховано було скілька укр[аїнських] дукачів і срібних чарок 49. В ті ж роки революції Даньо часто переховував у себе (в критичні моменти зміни влад) кого­небудь: то В. Модзалевського 50, то [Вітольда­Симона Павловича] Клінгера 51, то П. Зайцева 52, то, здається, [Євгена] Перліна (євр[ейський] публіцист) 53 і инших, яких я зовсім не знала. В тяжкі часи голоду при осадному стані Київа, він не тільки переховував, але й годував їх; не тілько днями, а тижнями, а іноді й місяцями. Мені часто доводилось бігати по всіх порожніх базарах, щоб вишукати щось з харчів і для своєї родини, і для схо- сергій білокінь. нові матеріали до біографії данила щербаківського 105 ваних. Про Даню тілько з одного цього боку альтруїстичного можна було б написати цілий том. Але це я пишу тілько про те, що я сама бачила і що робилось при мені. А скільки було само[по]жертв, про які я не знаю? Тепер перейду до військової служби Дані. Як ілюстративний матеріал, шлю Вам деякі листи Даня до батька. Ось лист його з Єлизаветполя 54 од 1905 р. В листі описано тодішній, так би мовити, – «ідилічний» стан революції на Кавказі! Пізніще, десь в грудні, справа повернулась вже [на] інше. Російська адміністрація ріши- ла вмішатись в загострену національну боротьбу меж вірменами й татарами. Викликали військо й наказали стріляти, – не пам’ятаю вже, в кого, – здається, в татарів. Даньо, якого призначили командувати стрільбою, категорично одмовився «открывать огонь» по без- оружному натовпові. Силою своїх доказів Даньо переконав і свій старший командний состав не вмішуватись в національні справи підлеглих народів, поскілько в їх виступах немає антидержавних елементів. Командири не тільки не оддали Даню під суд за «непо- виновение начальству» й порушення дисципліни (за це розстріл), але і взагалі од «усми- рения инородцев» остереглись. Цей інцидент є характерним показчиком лінії поводжен- ня Даня вже в ті часи. У війну 1914 р. Даню мобілізували одразу ж як прапорщика запаса. Тепер його за- числили вже не в піхоту, а в артилерію, як міткого стрільця з вищою освітою. На вокзалі прово[д]жали його всі молоді Толлі, – його учні і я з Василем Гр[игоровичем] Ми були сум- ні, а він веселий, бадьорий, як і завжди. Я Вам шлю тут 4 його коротенькі листи з ріжних часів війни, про себе, про свої власні пригоди й переживання він, як і завжди, мовчить. Взагалі він хвалитись не любив. Приїзжаючи у відпустку, він дещо розкаже мені, дещо Василю Григор[овичу], трохи більше батькові, а то промовчить. У мене було чимало фо- тографій, зроблених ним під час війни 55. Типи галичан, характерні пейзажі й костьоли, стара архітектура, більше церковна. Всі ці фото загинули… Даньо не закривав очей на фронтовий жах. За себе він ніколи не боявся і не берігся. Більше ваги він надавав збере- женню культурних цінностей, які ще можна було спасти од фронтової руїни. В Братіславі, в таборі втікачів, їден галицький священик з Ославу Білого (фамілії його не пригадую), дізнавшись, що я сестра Данила Щербак[івського], спеціально прийшов до мене познайомитись. Він казав мені, що в його околицях добре знали й почитали Даня за його шляхетність. Знали, що він з перископом стежить за австрійськ[ими] батарея- ми і мусить вишукувати й винищувати їх. Знали, що, намацавши ворожу батарею, він давав точну наводку, збивав і змітав її. Такий був його обов’язок. Але знали також, що Даньо ніколи не бомбардував церков. Користуючись цим, австрійські арт[илеристи] по- чали ставит[и] батареї на дзвіницях (чи під дзвіницями). Даньо бомбардував їх, кладучи свої снаряди щільно по обидва боки дзвіниці, але на ню саму не посягав. Знали також, що Даньо скрізь вишукував старовинні ікони й добре платив за них. Якось, приїхавши в відпуск до Київа, Даньо привіз цілу галицьку кафльову піч, яку він з трудом купив і з не- меншим трудом довіз. Були у Даня й прикрі моменти іншого характеру. Завідуючий дивізіонним чи парковим хазяйством (в військовій термінології я плутаюсь) систематично обкрадав солдатів, урі- зуючи їх на провіанті, обмундируванні і т. ин. Солдати глухо жалувались на це, але не на- смілювались підіймати свої голоси; це був ще 15ий чи 16ий рік, і дисціпліна й субордінація були непорушні. Офіцери добре знали про це обкрадання, але не зважувались підіймати протеста. Зважився Даньо. Я чула уривками, як він розказував про це батькові. Не знаю, хто був цей офіцер. Знаю тілько, що він був старіщий і ранґом вищий од Даня. Даньо зачинився з цим офіцером сам на сам і почав з ним розмову про його злодійство «начистоту». Той спочатку заартачився, почав загрожувати Даньові військовим судом, за порушення дисціпліни, але Даньо заявив, що ні суда, ні розстрілу не боїться, а коли архів 106 цей командир не припинить свого злодійства сам, то Даня з доказами в руках віддасть під військовий суд його самого. Дійшло діло до того, що Даньо тілько тому не вдарив його по обличчю, що не знайшов під рукою ні нагайки, ні чогось подібного, а плямити свою руку об «злодійську морду» не схотів. Тут далі я боюсь за точність переказу; я була при якійсь хатній роботі в другій кімнаті і слухала розказ Даня через прочинені двери. Так от: чи хотів Даньо зірвати з цього офіцера погона, – чи зірвав… А кара за це, – розстріл для Даня, а для командира, здається, розжалування в солдати. Ви, мабуть, це ліпше знаєте од мене. Може, Даньо йому пригрозив, що зірве погона. В результаті цеї «розмови», – офіцер цей мусів скоритись і припинить своє злодійство. Про «розмову» свою з Даньом він ніде не заїкнувся. Даньо теж не хвалився. Він тілько дещо розказав своїм офіцерам, щоб пояснити зміну поводження того «дяді». Вони потім шуткували, ніби Даньо з цим офіцером так заприятелював, що перейшов уже з ним «на ти». Ще був їден випадок, коли Даньо з страшним риском для свого життя виказав свою одвагу, силу волі, геройство і безстрашність 56. Це було пізніще, коли російська армія од- ступала з Галичини. Дивізіон, де служив Даньо, мусів, одступаючи, перейти через річ- ку. Коли під’їхали до моста, то австрійці почали вже бомбити міст. Командир дивізіону розгубився… Вирішив покинути мортири ворогові, а самим втікати. Даньо рішуче спро- тивився цьому. Він попросив дозволу доручити переправу йому. Момент був рішучий, і відповідальність велика. Йому дозволили. Перевіривши по годинникові точність секунд в промежутках між вибухами, Даньо наказав солдатам мортирної обслуги стати в повній готовності в чергу перед мостом біля коней і пушок і напружити всю свою увагу. В момент розриву снаряда, але тілько по знаку Дані, коні чергової мортири мусіли зриватись з міс- ця і вихром гнатись через міст. Кожна зайва проворонена секунда – це смерть. Ворожі пушки били й били. Даньо вийшов на міст сам, роблячи скілька кроків то вперед, то взад. В момент розриву снаряду, він підіймав руки вгору й чергові єфрейтори з кіньми й мор- тирою перебігали міст. Слідом за ними гупав снаряд, але вони вже були в безпеці в той момент. Так Даньо, не сходячи з мосту, перевів через нього всі мортири без ушкодження. Цікаво: Даньо казав, що не тілько солдати, але і коні ніби розуміли страшну небезпеку моменту і неслись через міст як блискавка. Чи Ви звернули увагу на мідний циліндр од розбитого снаряда, що стояв у Дані на письменному столі? Цей снаряд упав на мосту на те місце, де за мить перед тим стояв Даньо і одступив на два метри од нього. Даніна сміливість і точність спасли дивізіон, а начальство не знало, до якої награди представити Даня. До всяких «реґалій» він ставився скептично. «Георгія» навіть, казав він, тепер носять ті герої, що пересижують бої в «кущах». Даню представили до «золо- того оружжя». При демократизації війська солдати обрали Даню командиром дівізіона, але він вже мав тоді од новоутвореної Укр[аїнської] Академії Мистецтв запрошення стати членом Ради Академії. Він постарався доказати солдатам, що там, в Академії, він буде потрібніщий, ніж у них. Після довгих перепетій, вони його нарешті одпустили... Ще треба сказати, що в 1919 р. Даня заарештувала Ч. К. (у Київі). Він мав необе- режність на улиці при виході з театру, (здається, з кузиною Ніною Самойлович) сказати, що революція не досягає потрібних результатів, бо не можна перескочити вгору через 10 щаблів, а тілько од сили через 2–3. Метод еволюційний досягає результатів трохи повільніще, але певніще. Тут підійшов до нього чекіст і [його] забрав. Ніна (тоді есерка­ боротьбістка) мала якогось приятеля­чекіста Давида (не єврея, а українця). Вона кину- лась до нього, і той виручив Даня. Пішов куди слід, розпитався і заявив: «Ану, дайте­но його мені! Я з ним сам розправлюсь»! Такі тоді були часи. Даню видали Давидові, а той вивіз його і одпустив. Ну, – годі! Може, Ви й самі дещо про це знаєте. Тепер пишу про інше. Сердечно дякую Вам за співчуття моїй важкій утраті. Василь Григорович був не заурядний чоловік 57. Їдно скажу: Я мала щастя були сестрою Данила Мих[айловича] і дружиною Василя Григоровича, а всі житейські тяготи й невзгоди, порів- нюючи з цим, здаються мені такими дрібними й мізерними! Цей лист мій до Вас присвя- тила я Даньові, а про його великого друга Вас[иля] Григ[оровича], я, коли схочете, напишу вже колись другим разом 58. Ще до їдної рани Ви торкнулися, друже мій, – до загибелі праць моїх і Василя Григ[оровича]. Це вже не такі тяжкі й болючі рани, але все ж рани. Так от, – всі праці мої за 15 років пропали. При виїзді з Київа я все найдорожче для мене везла в своїх руках: до тисячі фотографій родинних і по народному україн[ському] мистецтву; найцінніші родинні реліквії (між иншим, локони волосся мами і Дані) і копію статті про укр[аїнське] народн[е] мистецтво, зданої вже мною до московського Госиздату 59, і першу частину праці про килими (для галицького комітету), початок статті про шкло, з хемічними аналізами шкла великокнязівської доби, софійських мозаїк і пізнішого шкла гутнього; бібліографію дже- рел по всіх галузях укр[аїнського] нар[одного] мист[ецтва], якими я користувалась, найдо- рожчі мені листи батька і Вас[иля] Гр[игоровича], атестати мої, Галині й зятя і т. инше. Вночі при посадці в вагони, у мене почався сердечний припадок. Зять [Лінде], щоб мені помогти, взяв у мене з рук пакунок з цим моїм добром і десь поставив. Коли я отя- милась, кинулась шукати, – ніде пакунка не знайшли… Друга частина праці, – всі випис- ки, переклади, конспекти (між иншим, конспект скількох томів підручників по шклу для Політехнічн[ого] інституту і переклад «Das glas in altertums», план і підготовка для під- ручника по укр[аїнському] нар[одному] мистецтву для вищих шкіл, що замовив Василю Григ[оровичу] Інститут фольклору при Академії наук і план великого люксусового аль- бому по укр[аїнському] народн[ому] мистецтву, що Укр[аїнський] держвидав замовив Вас[илеві] Григ[оровичу] на вимогу якоїсь вищої влади, очевидно, для всесвітньої рекла- ми. Спеціально для цього альбому, Василь Григ[орович] мав з спеціально приставленим до нього фотографом і адміністратором мали об’їхати всі музеї України й Галичини і вибрати матеріал. Та було вже пізно. Вся ця друга частина була вкладена в велику й коштовну італійську валізу і одправлена на Львівський музей через якусь німецьку відпо- відальну транспортну контору. Дійшло все, крім цеї валізи. Надто спокуслива була шкі­ ратяна валіза з бронзовими, золоченими наріжниками й пряжками. Тепер вже про шкло нічого було й думати; про вишивку й плахту (якою я зайнялася вже в останній рік) теж. Але пам’ять у мене була ще свіжа і енергія була, і я про килим могла написати багато про те, чого ні Даньо, ні Б. Крижановський в своїх працях не торкались (перепродукція вовни на Україні, як стимул до килимарства, похоронні килими, давність, найдревніща орнамен- тація). У Львові я почала ходити до бібліот[еки] Наук[ового] тов[ариства] ім. Ш[евченка], щоб встановити деякі пробіли. Знайшлось у мене в кишені жакета і декілька десятків Даніних фото килимів, і мої рисунки древніщої орнаментації. І от в Словаччині знову згинуло все вмісті з рисунками В[асиля] Гр[игоровича] для кіно- фільмів, всіх його акварелів, орнаментів і т. д. Подаю вам цитату з спогадів М. Бутовича. «Америка» І/ХІІ 1952 р. – «Василь Г. Кричевський»: «З транспортом з Криниці Вас[иль] Гр[игорович] поїхав на Захід. Хто їхав, той знає, що то була за їзда на спосіб укладу осе- ледців у бочці. Тяжко було в його літах, та ще з вередом вилазити на високий тягаровий віз. Здається, на Словаччині в Жіліні пересів він з дружиною до иншого транспорту, але мусів залишити частину своїх речей під валізами однієї дуже впливової пані 60, яка не схотіла дозволити рушати її баґаж. Пізніще в селі Немцах коло Крупіни, куди заїхали па- кунки В. Гр. Кричевського, один із завідуючих комітетськими складами порозвішував собі в хаті його малюнки, не вважаючи на протести пані Шміґельської, колишньої професорки мистецько­промислової школи у Львові». – Ось Вам невеличке свідоцтво. Пора кінчати. Коли відповісте, – напишу більш подробно про це. Привіт. Ї. Кричевська На жаль, написала я останні сторінки нерозбірно. У мене немає стола і пишу на колі- ні, – на кардоні. Тай очі вже не служать, і стареча рука труситься. Вже вибачте. Не все мною написане гідне для Вашого використання. Але для Історії, думається, потрібно і те. Дуже буду рада отримати Вашу відповідь. Ї. Кричевська сергій білокінь. нові матеріали до біографії данила щербаківського 107 архів 3. данило михайлович Щербаківський – о. михайлові Щербаківському, 8 грудня 1895 р. 8 Декабря 1895 г. Дорогой мой папа! Спасибо, что ты о нас, детях, такого лестного мнения, хотя я, по правде сказать, и не заслуживаю такового. Не считаю также себя в силах выполнить те надежды, которыя ты возлагаешь на нас, как на будущих двигателей человеческого счастья. Я слишком мелок, чтобы меня хватило на добросовестное выполнение этого. Да я как­то и не задумываюсь над будущим, не мечтаю, не строю воздушных замков (хотя и это не мешало бы), – вре- мени нет. Благодаря этому Белявскому у меня нет почти свободной минуты, и я даже за- бросил свою хронологию. Деньги у меня есть, и, если их и не особенно много, то все­таки столько, что хватит и на проезд, и на покупки, и еще должно остаться рублей 25. Поэтому я не брал у старосты 5 р., присланых тобою. Извини, пожалуйста, если я купил плохие багеты. Все 4 куска на 3 вер. длиннее мерки, – это на углы. Мы все, слава Богу, живы и здоровы. Кланяются тебе все. Целуй от меня бабушку. Целую тебя щыро, искренно любя щий тебя твой Даныло. 4. данило михайлович Щербаківський – о. михайлові Щербаківському, 2 листопада 1905 р. 2 ноября 1905 г. Дорогой папа! Деньги, посланные по телеграфу (15 рублей), и письмо я получил. Большое спаси- бо. Я в Елизаветполе с 12 октября, хотя должен был быть там уже 15 сентября. Вот ты пишешь мне, чтобы я писал тебе в более точных выражениях о времени моего отъезда в Елизаветполь, а не «на днях». Но ведь я иначе не мог писать; меня каждый день кор- мили этим «на днях», и я имел глупость верить бакинскому начальству и тебе тоже пи- сал в тех же выражениях. Ты знаешь, я сам люблю точность и уж наверное писал бы тебе точнее, если бы мог. Что касается времени прекращения моей службы – не знаю. Здесь такая же неопределенность в ответах начальства, как и во всем остальном: «на днях» нас должны произвести в прапорщики и «кажется», назначить в Александрополь. Если назначат туда, буду получать рублей 70 в месяц и хоть в финансовом отношении вздохну свободнее. В нашем Елизаветполе до сих пор еще деревья зелены, листья едва желтеют, а цвет- ники перестрят цветами и, между прочим, до сих пор еще цветущими розами. Ходим все без шинелей, конечно. В дни 18–21 октября у нас был целый ряд демонстраций, которые, благодаря разре- шению губернатора, отсутствию полиции и войск, прошли совершенно спокойно. 21 октя- бря в разных частях города собрались демонстранты по национальностям. Мне при- шлось самому видеть все эти демонстрации от начала до конца. Все знамена – красные. На татарском – тоже красном, знамени был изображен золотой полумесяц и помещена надпись, в которой говорилось, кажется, об автономии. В средине толпы на повозку взо- брался мулла и сказал речь, в которой, как мне потом передавали, приглашает татар присоединиться к прогрессивным группам русских и армян, так как целью всех их явля- ется свобода. Татаре пошли потом к армянской части, соединились там с армянами и русскими и прошлись по всему городу. У нашего дома к ним присоединилась и желез- нодорожная демонстрация. В толпе было много старых, много женщин с детьми ехали в экипажах и пешком шли; почти в хвосте всех шел православный священник. Впереди всех демонстрантов играл оркестр любителей. А ведь все это чуть не закончилось бой- ней, так как какой­то ревнитель предлагал устроить «патриотическую» демонстрацию с казаками и засадой для «красных». Ну, до свидания, целую тебя крепко. Твой Данило 108 сергій білокінь. нові матеріали до біографії данила щербаківського 109 5. вадим михайлович Щербаківський – о. михайлові Щербаківському, 8 вересня 1914 р. 8­го сентяб. [1914 р.] Дорогий Тату! 61 Я недавно одержав листа від Даня і переписую його Тобі. От що він пише! «Сегодні 25 августа одержав від тебе листа (від 16 авг.) і досі ні від кого жадного листа не маю: пиши по адресі: Действующая армія 11 мортирный артиллерийский дивизион 2 парк. Прапорщику Щ­у. Щодня здалека бачу гарні галицькі церкви, криті ґонтом, дуже цікаві і тільки облизуюсь. Раз заскочив у церкву і зобачив “Страшний Суд” кінця ХVІ віку – мало не зімлів, але що ж тут можна зробити? Ікона дуже велика, ні взяти, ні повезти, а попик з дядьками запросив 500 рублів. Кожен день поход у нас. Але щось міні нічого не вадить, ще здоровший став. Я в бою не був ні разу, бо в парку, але приходиться близько бувати. Як на війні тупіє чоловік і нерви тупіють! Тепер спокійно диви[ш]ся на ранених, тіль- ко до вбитих не можу привикнути. Значна більшість вбитих лежать з лицем, закритим руками. В їдному селі мадярське військо убило попа русинського, і наші його поховали. Був у Львові». Це пісьмо дуже мене втішило. Я йому відповів і, здаючи листа, одержав другого, де він просить мене помагати Ніні. Не треба його було безпокоїти цим. Я відповів йому, що усе зроблю. Тільки або Ти, або хто інший дайте мені адресу Ніни у Київі, куди б я міг висилати гроші для Неї. І напишіть, як справа з правоучением стоїть. Цілую Тебе, дядю Сашу, Женю, Надю і всіх дітей їхніх. Марьї Іллінічні поклон. Будь здоров. Вадим Пиши. Твойого другого листа також одержав. 6. данило михайлович Щербаківський – о. михайлові Щербаківському, 14 вересня 1914 р. 14 сент 1914 Папочка, рідненький мій! Мїй товарищ йїде до Київа за покупками для парка і при ці[й] нагоді я маю тобі листа. Я пересилаю в Київ для Нїни 50 рубл. за правоучение, і будь ласка, напиши її, най вона не тратить часу даремне, а їде в Київ, держить іспити і вчиться. Поможи її, а як я, дасть Бог, вернусь, то верну. Міні добре тим часом. Начальство і товариші дуже гарні і досі зга- дують ті кури, качки і яблоки, що ти передав міні на Бровках. Дуже смашні були. Робота тим часом не тяжка. Будь ласка, пиши міні частіще. Пісьма так рідко доходять і так довго йдуть, що цілий празник получити пісьмо. Крепко поцілуй від мене дядю Сашу, моїх се- стричок і племенниц[ь] і Марію Ільінішну. Най пишуть до мене всякий, хто вміє держати перо в руках. Щиро цілую тебе твій Дан На звороті: Бровки (Ю.З.Ж.Д.) с. Спичинцы Сквирск. у. о. Михаилу Щербаковскому архів 110 8. данило михайлович Щербаківський – о. михайлові Щербаківському, 13 березня 1917 р. Одписав 23 марта 1917 р. 13 марта [19]17 г. Папа дорогой! Я жив и здоров. У нас все идет хорошо. Солдаты с редким единодушием и созна- ньем присягнули на верность Новому строю и Временному правительству. Весна в природе, весна у людей, у наших солдат и офицеров и крепка вера в будущее. Как у Вас дела? Я от тебя до сих пор не получил ни одного письма и незнаю, что у Вас делается. Ни Вадим, ни Женя ничего не пишут. Знаю, что им не до меня. Так много событий крупных, так много захватывающего нового дела. Пиши, дорогой. Крепко целую тебя. Даня 9. данило михайлович Щербаківський – о. михайлові Щербаківському, 11 грудня 1917 р. 11/ХІІ [1917 р.] Папа дорогий! Я пишу тобі тепер майже через кожні 3 дні, бо поїзди ходять погано, почта майже не приходить, і од тебе давно вже не маю вістей. У нас в дівізіоні проходить україні- зація. Великороси однеслись до неї дуже вороже, але як зобачили, що нічого не вді- ють, то почали тікати додому. У нас тепер, майбуть, буде демократизація армії, все начальство має бути виборним. Якби мене не вибрали, то я тим самим був би зовсім увільнений від служби як сорокалітній і міг би почати знов в Київі свою наукову пра- цю по украінському мистецтву, але, на жаль, в мене такі відносини з солдатами, що, мабуть, виберуть. А може, й змилосердяцься? Пиши, голубчику, хоч помалу, але частіще. Міцно цілую тебе. Даня Щирий привіт Марії Ільінішні і усім. 7. данило михайлович Щербаківський – о. михайлові Щербаківському, 1916 р. [1916 р.] Ти останні часи все жалуєшься на старість, на те, що тебе мало цікавить життя і люде. Міні здається що старість чоловіка позна’ться не тім, чи він цікавиться людьми, а тим, чи цікавляться ім люде. Ти казав і писав міні, як часто тобі приходиться писати солдатам. А зараз оце я одержав пісьмо од Данілової, де вона радіє, що скоро твої іменіни, бо єсть предлог написати тобі і значить получити от тебе пісьмо, «которое может писать только человек с возвышенной душой». Да, ти зараз в такому стані життя, що найбільш продук- тівно впливати на людей і давати людям ти можеш через пісьма. І може іменно через те, що в пісьмах, де вовремя їх [нрзб.] спокій тихого кабінета одвіває всяку життєву полову і сміття, в пісьмах одкладаєься найчистіще зерно духовної пшениці, яка зріла і виспівала в твоїй душі все твоє життя і якою ти досі пов ний. В день Ангела твого жичу тобі от щирого серця, мій рідний і дорогий, щоб ти ще довго годував людські душі, бо люде жаждуть. Крепко, крепко цілую тебе. сергій білокінь. нові матеріали до біографії данила щербаківського 111 10. Щербаківський данило михайлович. додаток до заповіту, 1 січня 1927 р. В мойому заповіті 1918 року треба зробити такі зміни: 1. Усі мої килими, меблю червоного дерева, картини, малюнки, кераміку, скло й инші речі, що мають музейне значіння, заповідаю Всеукраїнському Історичному музею імени Т. Шевченка (окрім картини й килима в п. п. 6 і 7). 2. Усі журнали, книжки по археольоґії, історії, мистецтву, етнографії й инших галузях, що стосуються обсягу студій ВУАК’у, а також фотографії й негативи – Всеукраїнському археольоґічному комітету при Українській Академії наук. 3. Українські видання – раритети – Всенародній бібліотеці України, а коли бібліотека такі видання має, то – Інститутові книгознавства. 4. Решту книжок, а також відбитки моїх власних праць – дітям моїх сестер – Зіни Михайловної Калашникової та Євгени Михайловної Кричевської в рівній частині. 5. Меблю звичайну, білизну, одежу й усякі инші господарські речі – моїм сестрам – Зіні Михайловній Калашниковій та Євгені Михайловній Кричевській в рівній частині. 6. Картину – натюрморт – голяндської роботи XVII ст. (птахи) – мойому братові Вадиму Щербаківському. [7.] Килим чорний в синіх квітах без кайми з нашитим номером – 10 – моїй сестрі дво- юрідній Ніні Микитовній Іванченко. 1 січня 1927 р. Д. Щербаківський 62. 11. степан Пилипович Постернак 63 – ївгені михайлівні кричевській [1927] Вельмишановна Євгеніє Михайловно! Довідавшись про те, що з боку деяких осіб є намір з’ясувати трагічне самогубство Вашого брата Данила Михайловича Щербаківського його психічною ненормальністю, я хочу з свого боку це категорично спростувати. Я знав покійного Данила Михайловича багато років, зустрічався з ним часто в останній рік, провадив разом з ним відпустку в будинку відпочинку, зустрічався на різних засідан- нях, доповідях, – і завжди Данило Михайлович був повний сил, життя, захоплення спра- вою, ентузіазму, ніколи ніякого хоч найменшого натяку на психічну ненормальність я не помічав і глибоко переконаний, що він вкоротив собі віку в повному розцвіті сил і здоров’я саме під впливом тих тяжких обставин, що утворилися в його роботі, тільки роботою він усе своє життя горів. Прошу Вас, Вельмишановна Євгеніє Михайловно, мати мене на увазі, коли потрібно буде підтвердити ці мої думки перед відповідними органами 64. 1 Сидоренко В. Д. М. Щербаківський // Український історичний журнал. 1962. – № 5. – С. 146; Його ж. Ревний колекціонер і невтомний дослідник // Народна творчість та етнографія. – 1968. – № 5. – С. 67–71. 2 Присвячена їй література поки що невелика, це передусім некролог і спогади дочки: Дражевська Любов Артемівна. Пам’яті Євгенії Кричевської // Свобода. – 1965. – 21 січня. – Ч. 13. – С. 3; Кричевська де Лінде Галина Василівна (нар. 1918, с. Шпичинці). Спогади // Полтавський краєзнавчий музей: Зб. наук. ст., 2004 р. – Полтава, 2005. – С. 724–753. 3 Свого часу я писав про цю теку: Білокінь С. Музей України (Збірка П. Потоцького): Дослідження, матеріали. – Вид. 3. – К., 2006. – С. 135. 4 Курінний П. Данило Михайлович Щербаківський керівник етнографічного дослідження України за доби українського культурного ренесансу // Шлях перемоги. – Мюнхен, 1954. – 9 травня. – Ч. 11. 5 Курінний П. Данило Михайлович Щербаківський керівник етнографічного дослідження України за доби українського культурного ренесансу // Шлях перемоги. – 1954. – 16 травня. – Ч. 12. 6 Білокінь С. Нові студії з історії большевизму, І–VІІІ. Вид. 2 розшир. й доп. – К., 2007. – С. 185. Див. архів 112 також: Білокінь С. Спогади Данила Щербаківського про Г. Нарбута // Збереження історико­культурних надбань Глухівщини: Матеріали Четвертої науково­ практичної конференції (21–22 – ІV – 2005 р.). – Глухів, 2005. – С. 218–233. 6а Пісцова М. Примітки [до «Спогадів» Галини Кричевської] // Полтавський краєзнавчий музей: Зб. наук. ст., 2004 р. – Полтава, 2005. – С. 749; Федорук О. Михайло Щербаківський // Образотворче мистецтво. – 2008. – № 2 (66). – С. 52. 7 Реєстр членів // Звідомлення Товариства Про­ світа у Київі, заснованого в пам’ять Т. Шевченка, за 1907 рік. – К., 1908. – С. 70. 8 Українська журналістика в іменах. – Вип. 9. – Л., 2002. – С. 220–221 (Н. Сидоренко). 9 Кобченко К. Жіночий університет Св. Ольги. – К., 2007. 10 Його першою дружиною була Варвара Іллівна Марченко (1875–1954). 11 Данило Михайлович загинув 6 червня 1927 ро­ ку, – отже, цього листа Ївгена Михайлівна написала невдовзі після чергових роковин. 12 Павловський Вадим Методійович (1907 – 10 лютого 1986, Нью­Йорк), мистецтвознавець. Син журналіста, співробітника газети «Рада». Навчався в КХІ та КПІ (закінчив 1931). Працював у Київському інституті науково­судової експертизи (1935–1943). Виконав серію світлин співробітників – групових, а також окремо – його директорів Василя Івановича Фаворського та Симона Львовича Ціона, організа- тора фотовідділу Ніколая Алєксандровича Петрова, співробітника відділу біологічних досліджень Ми­ хайла Миколайовича Міклухо­Маклая, Ніколая Мі­ хайловича Зюскіна, Ніколая Пєтровича Недьошева, судових медиків Галини Олександрівни Піковської та Сергія Васильовича Рибінського, Олени Юліанівни Брайчевської, Бориса Романовича Киричинського, Валерія Леонідовича Павлова, фототехніка Міхаїла Львовича Шендеровича, Софії Ципенюк, інших, а та- кож залу криміналістичного музею (вул. Короленка, 15, горішній поверх). 1943 виїхав на еміґрацію, 1947 – до США. У мене збереглося 57 його листів до його колишньої колежанки, помічниці І. Моргілевського Катерини Олексіївни Данкевич (1975–1981; мешка- ла на Гоголівській, 34, пом. 19). Вона мені передала також олійний краєвид Києва (Лавра з боку ниніш- нього Київського воєнного ліцею ім. І. Богуна) 1928 роботи Василя Григоровича Кричевського з підпи- сом Вадима Методійовича 1933. Автор монографії «Василь Григорович Кричевський: Життя і творчість» (Нью­Йорк: УВАН, 1974), статей про Українську дер- жавну Академію мистецтв (Нові дні. – Ч. 95. – 1957. – Грудень. – С. 22–27; Нотатки з мистецтва. – Ч. 7. – 1968. – Травень. – С. 45–56), Д. Щербаківського (Знищена й забута могила // Нові дні. – Ч. 77. Торонто, 1956. – Червень. – С. 16) та ін. Архів в УВАН (Boshyk Yury. A Guide to the Archival and Manuscript Collection of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S., New York City: A Detailed Inventory. – Edmonton, 1988. – P. 91). – Дж.: Ясь Ол. Павловський В. М. // Українські історики ХХ століття: Біобібліогр. довід- ник. – Вип. 2, ч. 2. – К., 2004. – С. 260–261; Музей України (2006). – С. 134, 135; Ханко В. Полтавщина: плин мистецтва (2007). – С. 100, 103, 107, 241, 364, 371. 13 1950­го р. у церковному календарі П. Курін­ ний надрукував статтю «Вінок на могилу Д. М. Щер­ баківського» (Український православний календар на 1951 рік. – New York City, [1950]. – С. 145–150), але вона до Ївгени Михайлівни чомусь не дійшла. Правдоподібно, якщо Вадим Методійович і надіслав матері один примірник, то він до Венесуели не по- трапив. Приводом до написання листа стала інша публікація: Курінний П. Данило Михайлович Щербаківський керівник етнографічного дослідження України за доби українського культурного ренесан- су // Шлях перемоги. – 1954. – 9 травня. – Ч. 11; 16 травня. – Ч. 12. 14 Один з останніх томів «Пам’яток України» загиблий уже в наші дні Олександр Леонідович Рибалко (15 січня 1951, селище Клавдієве­Тарасове Бородянського р­ну Київської обл. – 5 січня 2009, там само) присвятив спогадам Вадима Михайловича Щербаківського, що містять не знану раніше факто­ графію. Світлій пам’яті Ол. Рибалка його колеги й товариші присвячують збірник, що побачить світ ближчими тижнями. 15 Список населенных мест Киевской губернии / Киевский губернский статистический комитет. – К., 1900. – С. 1315–1316. Це чимале (1955 душ) село розташовувалося в Бровківській волості Сквирського повіту й належало Розеславові Ксаверійовичу Маршицькому та Миколі Артемовичу Терещенкові. Господарство провадили Іван Олександрович Плот­ ницький та Йосиф Федорович Іванов. 16 Важко сказати, про кого йдеться. Від проф. Євгена Львовича Магеровського (США) мені відомі такі Афанасьєви: лікар Євгеній Іванович (1838–1897), бактеріолог Михаїл Іванович (1850–1910), історик Георгій Ємельянович (1848 – ?) та інші. 17 Булґаков (Булгаков) Сергей Ніколаєвич (16 черв ня 1871, Лівни Орловської губ. – 1944, Париж), російський філософ. Ординарний профе- сор Київ ського політехнічного інституту (з 1901). 1905 за участі А. С. Глінки (Волзького), В. Ф. Ерна, В. П. Свєнціць кого, В. В. Зіньківського та видавця Володимира Мико лайовича Лашнюкова Булґаков за- снував у Києві незалежну релігійно­громадську газе- ту християнсько­соціалістичного напрямку «Народ». Вона про існувала лише два тижні, після чого її було закрито за рішенням суду. Адреса (1905): вул. Велика Житомирська, 26. Наприкінці життя записав у що- деннику: «1901–06 – счастливые годы Киева с рож- дением двух сыновей (Федор, 1900 и Иван, 1905 – Ред.), но с начинающимся изломом в жизни и ре- волюции» (Взыскующие града. – М., 1997. – С. 71). Див.: Колеров М. А., С. Н. Булгаков и религиозно­ философская печать, 1903–1905 // Вопросы фило- софии. – 1993. – № 11. – С. 101–114. 18 Бєрдяєв (Бердяев) Ніколай Алєксандрович (6 березня 1874, Київ – 23 чи 24 березня 1958, Кламар під Парижем), російський філософ. Син офіцера­кавалергарда, потім київського пові то вого предводителя дворянства, згодом голови правління київського земельного банку. Мати Аліна Сергеєвна (з дому Кудашева), за матір’ю була француженка. сергій білокінь. нові матеріали до біографії данила щербаківського 113 19 Записка о деятельности Киевского литературно­ артистического общества со дня его учреждения по март 1897 // Отчет Киевского литературно­ артистического общества за 1896/1897 год. (1­й от- четный год). – К., 1897. – С. 3–12. 20 Кобченко К. Жіночий університет Св. Ольги. – К., 2007. 21 Залишив важливі спомини: Кричевський В. Нарбут в Українській Академії мистецтв // Образо­ творче мистецтво. – 1997. – Ч. 1. – С. 54–57; Ч. 2. – С. 17–19. 22 Білокінь С. Георгій Нарбут і українське народне мистецтво // Наука і культура. – Вип. 21. – К., 1987. – С. 432–439. 23 Закреслено одне слово. 24 Ось цей лист: «Я втомився. Залишити Музей, якому віддав кращі роки свого життя, не маю сили. Боротись з кваліфікованою подлістю Онищука й Винницького не вмію, терпіти постійні провокаційні візити Винницького далі вже не можу» (Діло. – Л., 1927. – 12 червня. – Ч. 129 (11097). – С. 1). Уже 8 черв- ня Дмитро Ревуцький показав цього листа Драй­ Хмарі (Драй-Хмара Михайло. Літературно­наукова спадщина. – К., 2002. – С. 387). Курінний передру- кував цього листа у п’яти примірниках і зустрівши в Академії в коридорі Кримського й Студинського, дві копії передав до Львова. Потім з промови Скрипника він довідався, що за кілька днів листа було надру- ковано, причому «з контрреволюційними коментаря- ми» (ЦДАГО України. – Ф. 263, оп. 1, № 48628 ФП / кор. 895, арк. 55). «Не думаю, щоб це зробив ра- дянський академик Кирило Студинський», – міркував у кабінеті слідчого Курінний (Там само. – Арк. 56). 25 Можливо, йдеться про києвознавця М. Баба­ та, відомого з публікацій: Реставраційні роботи в Софійському заповіднику // Архітектура Радянської України. – 1939. – № 10. – С. 31–33; «Само­ управление» 2000 торгашей (городская дума до- революционного Киева и ее деятели) // Советская Украина. – 1929. – 28 августа; Перші маївки київських робітників // Радянський Київ. – 1940. – № 7–8. – С. 36–37; Повстання саперів у 1905 р. // Радянський Київ. – 1940. – № 13–14. – С. 33–35. Існує ще одна згадка про присяжного повіре- ного Бабата, чию приватну скаргу 1918 розглядав Генеральний суд (Відродження. – 1918. – 4 липня. – № 78. – С. 3. – Шп. 3). 26 У дослідника посмертних масок Дмитра Васильовича Шльонського відомостей про маску Д. Щербаківського, на жаль, немає. 27 Важко не пригадати при цій нагоді спогади Святослава Гординського: «Після різних евакуацій- них пригод ми разом з Марією Струтинською, проф. В. Державиним, проф. Зеноном Храпливим […] опи- нилися в словацькому селі Бзовіку, якраз під час ви- буху словацького комуністичного заколоту, веденого совєтськими офіцерами. Кожен клаптик українського писаного слова міг бути вироком, тож ми поховали і понищили все, що могли, тільки проф. Державин зберігав свою єгипетську граматику і щодня за- глиблювався в гієрогліфи. Під час одного налету­ ревізії партизани, шукаючи за золотом, порозкида- ли рукописи Ореста, між ними і автографи Миколи Зерова, тоді пропав переклад­автограф чотирьох пісень Верґілієвої “Енеїди” М. Зерова. […] Потому всі ми вирвалися до німецького табору праці під Віднем, звідки нас повитягали інші члени видавни- цтва, що були у Відні на волі» (Гординський С. До іс- торії видання першої збірки Михайла Ореста «Луни літ» (Матеріяли і спогади) // Слово. – Зб. 2. – Нью­ Йорк, 1964. – С. 294). Чи не виїздили на Захід через Словаччину діячі української культури в широкій масі втікачів і чи не йдеться про якусь потужну операцію совєцьких військ, яку можна відтак локалізувати географічно й датувати? 28 Литвиненко Сергій (5 жовтня 1899, Полтава – 20 червня 1964, Нью­Йорк). Див.: Ханко В. Словник мистців Полтавщини. – [Полтава], 2002. – С. 112–113. 29 Д. Щербаківський здобув середню освіту в київській Третій гімназії, яку закінчив 1897 із золо- тою медаллю (Курінний П. Данило Щербаківський // Шлях перемоги. – 1954. – 9 травня. – Ч. 11). 30 П. Курінний занотував, що з Умані Д. Щерба­ ківський переїхав до Києва на посаду вчителя Сьомої гімназії, другої реальної школи (1910–1914) та «на кустоса Національного музею, заснованого щойно перед тим під шифрованою назвою “Киевский му- зей Общества изящных искусств и промышленности при Министерстве торговли и промышленности име- ни имп.[ератора] Николая ІІ”» (Курінний П. Данило Щербаківський // Шлях перемоги. – 1954. – 9 трав- ня. – Ч. 11). 31 У гімназії Бейтель викладав Мик. Василенко. Її закінчила археограф Катерина Лазаревська (1898) та багато інших. – Дж.: Державний архів м. Києва (ДАмК). – Ф. 79. – 301 справа. 1890–1909. 32 Розташовувалася на Бібіковському бульварі, 23. 1910 письменство викладала В. Адріанова (зго- дом вийшла заміж за проф. Перетца), математи- ку – Марія Валеріанівна Клуссіньш та І. Г. Рєкашев, 1914 одночасно з Данилом Щербаківським, що вів історію, російську мову викладав Олександр Костянтинович Дорошкевич. – Дж.: ДАмК. – Ф. 58. – 119 справ. 1910–1920. 33 Видавництво заснували 1884 послідовники й друзі Л. М. Толстого В. Г. Чертков та І. І. Ґорбунов­ Посадов. Випускаючи народну літературу, близьку толстовському вченню, «Посредник» цілковито зупи- нив діяльність «Комитета грамотности». 34 1911 мешкав на Ільїнській вулиці, 5. 35 Шльоссер (Шлоссер; Schlosser) Фрідріх Кріс тоф (17 листопада 1776, Евер, Німеччина – 23 ве ресня 1861, Гайдельберг), німецький історик. Бібліотекар у Франкфурті­на­Майні, 1817 одержав кафедру в Гайдельберзькому університеті. Російський переклад «Всесвітньої історії» Шльосера у 19 томах виходив у 1861–1869 за редакцією Н. Г. Чернишевського, а після його арешту за редакцією В. А. Зайцева. 36 Робота над хронологією згадується в його листі до батька від 8 грудня 1895. 37 Толлі Владімір Іванович (1850 – 1 ІІІ 1931, Ме­ дон, р­н Парижа), гласний київської міської думи (1906–1909), почесний мировий суддя, син київського місь кого голови. Член правління київського місцевого управління Російського товариства Червоного Хре­ ста. – Дж.: Незабытые могилы; Российское зару­ архів 114 бежье: некрологи 1917–1997 / Сост. В. Н. Чуваков. – Т. 6. – Кн. 2: Скр­Ф. – М., 2006. – С. 407. 38 Вважається, що Теософічне товариство було засноване 17 листопада 1875. На президента обра- ли Анні Безант 1907. Російське теософічне товари- ство (РТО) було легалізовано 30 вересня 1908 року. Установчі збори відбулися в Петербурзі 17 листопа- да 1908. Потім відкрили окремі відділи, зокрема в Україні – у Києві 7 лютого 1909. Головою Київського відділу РТО (КОРТО) стала Єлизавета Вільгельмівна Родзевич. Під час відкриття КОРТО у ньому було 12 членів, що складали один гурток («Св. Софії»). Він збирався щотижня у середу на помешканні Родзевич, потім товариство перейшло в наймані дві кімнати на Великій Житомирській, 20, за кілька місяців – на Велику Підвальну, буд. 26, А. Ст. Леплінської. Протягом зими 1909/10 утворилось іще два гуртки – другий збирався щоп’ятниці, третій – щопонеділка. Статистичні підсумки підбивали щороку 17 листопа- да. На другий, 1909 рік КОРТО охоплював 13 членів, 1910 – 32, 1911 – 40, 1912 – 51. Згідно зі звітом за 1909/1910, перший гурток займався вивченням давньої мудрості А. Безант «Православного кате- хизиса» Філарета (Дроздова), катехізису священика о. С. Песоцького та Писань Отців Церкви. «Літопис» КОРТО проваджено з 9 серпня 1913 й закінчено 23 квітня 1917. Витрати покривали заможніші чле- ни товариства – Родзевич та Євфросинія Николівна Сахновська (з дому Терещенків; нар. 16 січня 1869 у Ніцці), секретар КОРТО 1913. Є. В. Родзевич по- мерла від удару наприкінці 1920­х, похована на Байковому кладовищі на горі праворуч від алеї, що йде від Антоновичів. Секретар – Васілій Алєксеєвич Соболєв. Про Є. Н. Сахновську, сестру Варвари Николівни Ханенко (9 серпня 1852 – 7 травня 1922), див.: Ковалинский Виталий. Семья Терещенко. – К., 2003. – С. 381. Другий період історії КОРТО розпочався вже за большевиків. 1920–1921 головою КОРТО було обрано історика мистецтва Євгена Михайловича Кузьміна. Наприкінці 1919 він був ув’язнений, звільнений до весни. Потім знову заарештований. Загинув в ув’язненні у Козалінську. Віце­головою 1920–1921 обрано Антоніну Сергіївну Бібікову (пе- ред війною померла в Пущі­Водиці в доме преста- релых). Рада КОРТО – Інна Захаровна Єршова (ке- рувала «Золотой цепью»), Соломоніда Ніколаєвна Іґнатьєва, Євфросінія Алєксандровна Спіцина (дру- жина П. С. Ґельфандбейна), Н. В. Тріфонов. Голова активного гуртка Наталія Івановна Ананьєва. Євгена Станевич керувала першим етичним гуртком, Анна Алєксеєвна Куміловська – другим етичним. Лідер центру Софії (чи недільного центру, опозиційного до товариства; засновано 15 лютого 1915) – Аріад на Фьодоровна Вельц, члени центру – Єлена Ґріґор’євна Бєрдяєва, Н. Н. Павлінова, Мєлєтіна Івановна Пана­ фідіна (вважалась за православну, входила до хри- стиянського гуртка), Любов Яковлєвна Яковлєва. На скарбника 1920–1921 було обрано колишнього секре- таря Васілія Алєксеєвича Соболєва. Член ревізійної комісії М. С. Наумченко. Секретар товари ства – Лідія Міхайловна Місюревич. Завідувала бібліотекою Єв­ генія Вікторовна Пальшау, член Ордена звезды на Востоке. Бібліо те карка КОРТО – Вєра Ніколаєвна Де Брюкс. У грудні 1920 гурток порівняльного вив- чення релігій відновила Соф’я Алєксандровна Слободзінська. Рядовими членами КОРТО були член­кор. АН УРСР Яків Нафтулович Фіалков (1895– 1958), Татьяна Ніколаєвна Коробко (її дочка вийш- ла заміж за сина Смірнова), Вєра Вертер (дружина письменника Бенедикта Ліфшиця) та письменниця О. Д. Форш. Того самого 1921, після певної перерви, було складено рукописний альманах (коротка передмо- ва – вихованки Бестужевських курсів Н. Павлінової). До альманаху Лідія Міхайловна Місюревич уклала річний звіт за 1920–1921. Дж.: Богдашевский Д. И. (архиєпископ Каневський Василій; 19 жовтня 1861 – 25 лютого 1933, Київ). Несколько слов о теософии // Труды КДА. – 1912. – Т. ІІІ. – № 11. – С. 341–351; Тыркова А. Рыцарь: [о киевском журнале] // Молва. – 1913. – 27 февраля. – № 77; Carlson M. «No religion higher than truth»: A his- tory of the theosophical movement in Russia, 1875– 1922. – Princeton, New Jersey. Princeton University Press. – P. 57, 65. 39 Шрі Рамакрішна Парамахамса (18 лютого 1836, Зах. Бенгалія – 15 серпня 1886), реформатор індуїзму, містик, проповідник. 40 Свамі Вівекананда (дочернече ім’я Нарендра­ натх Датта; 12 січня 1863, Калькутта, Зах. Бенгалія – 4 липня 1902, біля Калькутти), індійський філософ. Представник філософії Веданта, фундатор Ордену Рамакрішни. 41 Сведенборг (Swedenborg) Еммануїл (29 січня 1688, Стокгольм – 29 березня 1772, Лондон), швед­ ський учений­натураліст, теософ, винахідник. 2004 до Реєстру Пам’яті миру було внесено рукописну колекцію Сведенборга (близько 20 тис. аркушів), що зберігається у Шведській королівській академії наук. Програму Пам’ять миру засновано при ЮНЕСКО для збереження й розвитку документальної спадщи- ни, що відбиває розмаїтість мов, народів та культур. З’явилась програма внаслідок зникнення важливих пам’яток документальної спадщини. 42 Сен­Мартен (Saint­Martin) Луї Клод (18 січня 1743, департамент Ендо й Луара, Франція – 13 жовт ­ ня 1803, Оне, близько Парижа), французький філо­ соф­містик. Проповідував учення португальського міс тика Мартинеса Паскуаліса, послідовника кабали й фундатора масонської секти мартіністів. 43 Соловйов (Соловьев) Владімір Сєргєєвич (16 січня 1853, Москва – 31 липня 1900, там само), російський філософ, поет і публіцист. Син відомого історика С. М. Соловйова. З боку матері, його двою рідним прадідом був філософ Г. Сковорода. Російська преса початку ХХ ст. називала його хрис­ тиянським філософом­юдофілом. 44 Початок відомого вірша В. Соловйова «Пан­ монго лизм», датованого 1 жовтня 1894 і вперше опублікованого 1905. Перші рядки Ал. Блок взяв за епіграф до свого твору «Скифы». Точніше: «Пан­ монголизм! Хоть слово дико, Но мне ласкает слух оно, Как бы предвестием великой Судьбины Божией полно». сергій білокінь. нові матеріали до біографії данила щербаківського 115 45 Мемуаристка цитує «Посвящение к неизданной комедии». Точніше: «Таков закон: все лучшее в тумане, А близкое иль больно, иль смешно. Не миновать нам двойственной сей грани: Из смеха звонкого и из глухих рыданий Созвучие вселенной создано». 46 Йдеться про «Послання до євреїв», де гово- риться: «… бо постійного міста не маємо тут, а шу- каємо майбутнього!» (Євр. 13. 14). 1997 у Москві під назвою «Взыскующие града» вийшла «Хроника частной жизни русских религиозных философов в письмах и дневниках» (Составление, подготовка текста, вступительная статья и комментарии Влад. Исидор. Кейдана). 47 Блаватська Єлена Пєтровна (псевд.: Радда Бай; 31 серпня / 12 вересня 1831, Катеринослав – 26 квіт- ня / 8 травня 1891, Лондон), теософка. Перебуваючи в Одесі, 26 грудня 1872 звернулась з листом до на- чальника ІІІ Відділення, запропонувавши свої по- слуги в якості міжнародного агента. ІІІ Відділення не прийняло її пропозиції (Литературное обозрение. – 1988. – № 6; Мильдон В. И. Блаватская Е. П. // Русские писатели, 1800–1917: Биогр. словарь. [Т.] 1: А­Г. – М., 1989. – С. 272–273). Родичем Блаватської був генеральний секре- тар за Центральної Ради Сергій Павлович Шелухин (псевд. С. Павленко; 1864, Полтавська губер- нія – 25. 12. 1938, м. Прага; Українські архівісти: Біобібліографічний довідник. – Вип. 1. – К., 1999. – Вип. 1 (ХІХ ст. – 1930­і рр.) / Упор.: О. М. Коваль, І. Б. Матяш, В. С. Шандра. – К., 1999. – С. 346; ав- тор Валентина Шандра). Лишив про неї спомини. Як припускав Д. Донцов, були передані до Музею визвольної боротьби в Празі (Донцов Дм. Рік 1918. – К.; Торонто, 1954. – С. 119). 48 Вперше це слово з’явилось у виданні: Словарь церково­славянского и русского языка, составлен- ный Вторым отд. АН. – Т. 1. – Спб., 1847. Відоме у Нєкрасова, Салтикова­Щедріна, Купріна тощо. 49 Є. М. Щербаківська описала збірку свого чоло­ віка, попередивши свій текст поясненням: «Частина збірки Василя Кричевського зберегалась у нашо- му мешканні, яке було на 6­му поверсі, а більшість речей збірки – ще поверхом вище, в його студії. Ця студія­музей була влаштована за власним проєктом Василя Кричевського» (Павловський Вад. В. Г. Кричевський: Життя і творчість. – С. 71). Сам Вадим Методійович пояснює: «З неопублікованих спогадів Євгенії Михайлівни Кричевської, вдови по Василеві Кричевському» (С. 73). В іншому місці (С. 122) він навів ще одну її згадку з часів щоден- них бомбардувань у Судетських горах в останні дні війни. 50 Модзалевський (Модзалевский) Вадим Львович (псевдонім: Гарский В.; 28.ІІІ / 9.ІV.1882, Тифліс – 3.VІІІ 1920, Київ), історик та архівіст, музейний діяч, найбільший український генеалог. Директор Музею українських старожитностей В. Тарновського в Чер­ нігові (1917–1918). – Тв.: Малороссийский родо- словник. – Том 1–4. – К., 1908–14; Лукомский В. К. и Модзалевский В. Л. Малороссийский Гербовник. – СПб., 1914; Галерея українських політичних смерт ників ХVІІ–ХVІІІ вв. / Переднє слово і публ. В. Ульяновського // Пам’ятки України. – 1991. – Ч. 5. – С. 8–11. – Дж.: Книга. Т. І. Відень. – К., 1921. – С. 37; Дорошенко Дм. Огляд української історіографії. Прага: Укр. ун­т в Празі, 1923. Пок.; Ернст Федір. Георгій Нарбут: Життя й творчість // Георгій Нарбут: Посмертна виставка творів. [Каталог. К.:] ДВУ. – 1926. – С. 36, 43, 67, 71, 72, 79; Оглоблин Ол. Вадим Модзалевський // Наші дні. – Л., 1943. – Ч. 10. – С. 3–4; Міяковський Вол. Вадим Модзалевський – україн- ський родознавець // Рід та знамено. [Франкфурт­ на­Майні; Хехст]. – 1947. – Зшиток 2. – С. 22–27. Підп.: Б. Ясенчик; Оглоблин Ол. Микола Василенко й Вадим Модзалевський // Український історик. Нью­Йорк; Мюнхен. – 1966. – Том 3–4. – Ч. 11–12. – С. 5–25; Коваленко А. В. Л. Модзалевский как исто- рик и источниковед. Автореф… канд. ист. наук. – К., 1980; Белоконь С. И. Генеалогические материалы в архиве В. Л. Модзалевского // Археологический ежегодник за 1979 год. – М., 1981. – С. 266–273; Білокінь С. І. Матеріали з історії мистецтва в архіві В. Л. Модзалевського // Український археографічний щорічник. Нова серія. Вип. 1. – К., 1992. – С. 186–210; Історія Академії наук України, 1918–1923: Документи і матеріали. – К., 1993. – С. 8, 23, 25, 26, 30, 33, 35, 39–41, 43–48, 50, 51, 53–55, 57, 59, 61, 64, 66, 67, 69–71, 145, 146, 149, 150, 201, 209, 212, 226, 235, 252, 257, 293, 411, 430–432, 434, 451, 453; Історія НАНУ, 1924–1928: Документи і матеріали. – К., 1998. – С. 94, 169, 575; Нестуля О. О. Доля церков- ної старовини в Україні, 1917–1941 рр. – Ч. 1. – К., 1995. – С. 10, 17, 21, 22, 23, 29, 47, 50, 51, 72, 85, 257, 264; Ч. 2. – К., 1995. – С. 5; Білокінь С. Вчений, якого я люблю // Україна: Наука і культура. – Вип. 29. – К., 1996. – С. 240–249; Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького. – Вип. 1. – Д., 1997. – С. 820–821; Білокінь С. Сторінками загиблого «Діаріуша» // Пам’ят­ ки України. – 1998. – Ч. 1 (118). – С. 30–57; Дубро- віна Л. А., Онищенко О. С. Історія Національної бібліо­ теки України імені В. І. Вернадського, 1918–1941. – К., 1998. – С. 14, 32, 59, 60, 89, 92; Українські архі- вісти: Біобібліографічний довідник. Вип. 1 (ХІХ ст. – 1930 рр.). – К., 1999. – С. 234–236 (Олександр Коваленко); Маньковська Р. Музейництво в Україні. – К, 2000. – С. 10, 16, 17, 18, 25, 31, 32, 44, 49; Ма- тяш Ір. Вадим Модзалевський і Володимир Міяков­ ський: співпраця на ниві архівістики // Матяш І. Особа в архівістиці (2001). – С. 32–56; Наумов О. Н. Геральдическая историография России (XVIII – пер- вая пол. ХХ в.). – М., 2001. – С. 39, 44; Білокінь С. Чернігівсько­петербурзький історичний гурток, 1908– 1917 // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики; Зб. наукових праць. Число 10. Частина 2. Пам’яті М. Брайчевського. – К., 2003. – С. 288–298; Папакін Г. Архів Скоропадських: Фамільні архіви української еліти другої половини XVII–ХХ ст. та архівна спадщина роду Скоропадських. – К., 2004. Пок.; Бєлоусова Г. Початок радянського архівного бу- дівництва в 1917–1919 рр. і передумови створення ар- хівного законодавства: Внесок В. Л. Модзалевського у створення теоретичних та практичних засад ре- форми архівної справи // Наукові записки: Зб. праць молодих вчених та аспірантів / Ін­т укр. археографії архів 116 та джерелознавства. – Т. 10. – К., 2005. – С. 457–467; Білокінь С. На зламах епохи: Спогади історика. Біла Церква: О. Пшонківський, 2005. Пок.; Дзира І. Козацьке літописання 30­х – 80­х рр. ХVІІІ ст. – К., 2006. – С. 4, 5, 24, 543; Зайцева З. Український науко­ вий рух: інституціональні аспекти розвитку (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). – К., 2006. Пок.; Білокінь С. Музей України: (Збірка П. Потоцького): Дослідження, матеріали. – К., 2006. – С. 27, 41, 53, 75, 150, 172, 173, 174, 175; Томазов В. Генеалогія козацько­ старшинських родів: історіографія та джерела (друга пол. XVII – поч. ХХІ т.). – К., 2006. Пок.; Дашкевич Яр. Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури. Вид. 2, випр. і доп. – Л., 2007. Пок. 51 1911 р. мешкав на Маріїнсько­Благовіщенській, 74, М. Лубковської. На 1 січня 1918 в. о. екстраор- динарного професора по кафедрі класичної філо- логії історично­філологічного факультету універ- ситету Св. Володимира (Alma Mater: Університет Св. Володимира напередодні та в добу Української Революції. – Кн. 2. – К., 2001. – С. 178) та Вищих жіночих курсів. 1920 р. був керівничим Фольклорної комісії УАН, але влітку того року він виїхав на катедру до Львова (Історія Академії наук України, 1918–1923: Документи і матеріали. – К., 1993. – С. 262, 303). Вважав себе за учня Юліана Кулаковського. Можливо, його родич був одним із ранніх утікачів із Соловків (у грудні 1925 дістався Фінляндії), хто залишив спогади про них (Клингер А. Соловецкая каторга: Записки бежавшего // Архив русской революции. – Т. 19. – Берлин, 1928. – С. 157–211). 52 Зайцев Павло Іванович (псевдоніми Лупа Гарбузов, Л. Грабуздов, Лупа Грабуздович, Слобод­ ський та ін.; 23 вересня 1886, Сумщина – 2 вересня 1965, Мюнхен) – громадський i культурний дiяч, шевченкознавець. Син гімназіяльного вчителя. За­ кінчив Сумську гімназію (1904). Вступив до юри­ дично го факультету Санкт­Петербургського універ­ ситету, після закінчення якого (1909) пройшов курс історико­філологічного факультету (1913). Член української громади в Петроградi i Товариства українських по ступовців. Випустив перший ви- пуск «Кобзаря» (СПб., 1914. V, 162 с.). У березнi 1917 обраний до Петрогроградської «Української Національної ради». Комiсар Тимчасового уряду в Косiвському повіті (початок травня – 11 липня 1917). З 8 квітня 1917 член ЦР вiд петрогроградської гро- мади (територіальне представництво). З 15 вересня 1917 очолював кан целя рiю генерального секретар- ства освiти, викладав в Українському народному університетi. 1918 – директор департаменту загаль- них справ мiністерства освiти Української Держави, 1919 – начальник культосвiтнього вiддiлу Армiї УНР. Друкувався у «Книгарі» (Відродження. – 1918. – 19 травня. – № 42. – С. 5. – Шп. 4). У 1918–1919 – го- ловний редактор журналу «Наше минуле» (П­о С. «Наше минуле» // Народна воля. – 1918. – 21 ве- ресня. – № 16 (87). – С. 4. – Шп. 3–4), де вперше опублікував «Книги битія укр. народу» (Ч. 1. – 1918. – Липень­серпень. – С. 7–35). Надрукував також листи Куліша до Надії Білозерської, «започаткувавши добу наукової публікації Кулішевого епістолярію, апогей якої припав на 1920­ті роки» (Куліш Пантелеймон Листи. – Том І. – К., 2005. – С. 332). Спiвробітник ВУАН, редактор «Записок Історично­фiлологiчного вiддiлу ВУАН». 1920 – начальник культосвітнього відділу Армії УНР. У 1920–1921 головноуправляючий справами мистецтва і національної культури, т. в. о. керуючого справами Міністерства преси і пропаганди УНР. Виїхав до Варшави як секретар дипломатичної місії УНР. Працював в Українському науковому інституті, викладач в університеті. Редактор (1934– 1939) пов ного зібрання творів Т. Шевченка у Варшаві (вийшло 13 тт.; вид. 2. доп. Чікаґо: М. Денисюк, 1959–1963. 14 тт.). Від 1941 у Берліні, працівник наукових і освітніх установ та видавництв. З 1958 викладав в Українському вільному університеті (Мюнхен). – Дж.: Про деякі рідкі[сні] видання // Наші дні. – 1943. – Ч. 1. – С. 12; 65 років життя і 40 років літературно­наукової праці проф. Павла І. Зайцева // Сучасна Україна. – 1951. – 30 вересня. – Ч. 20. – С. 12; Дорошенко Вол. Добре заслужений ювілей // Свобода. – 1956. – 8 лютого. – Ч. 24. – С. 3; Павло Зайцев // Укр. правосл. слово. – 1961. – Грудень. – С. 15; Полонська-Василенко Н. Проф. П. І. Зайцев // УВУ / Наукові записки. – Ч. 8. – Мюнхен, 1965– 66. – С. 225–228; Суровцова Н. Спогади (1996). – С. 51; УЦРада (1996–97). – Том І. – № 20, 30, 94, п. 295; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Бібліогр. довідник. – К., 1998. – С. 94–95. 53 Перлін Євген Ісаакович (25 січня за старим сти лем 1893, м. Умань – 22 жовтня 1936, Київ). Літературознавець. Закінчив Університет св. Воло­ димира (1916). Мав викладати 1919 у «Практичній академії живої російської мови» (Промінь. – 1919. – 6 листопада. – № 40. – С. 2. – Шп. 4), викладав росій­ ську літературу в університеті й педінституті. З 1927 викладав у Київському художньому інсти туті теорію мистецтва. Нештатний професор 2 гр. Адреса: Київ, вул. Святославська, 9, пом. 7. Ареш тований 23 бе­ резня 1936 за контрреволюційную агітацію та як учасник троцькістської терористичної організації. За рішенням від 20 жовтня 1936 розстріляний. – Тв.: Дискусія про художню літературу в РСФРР // Життя й революція. – 1925. – № 4. – С. 25–27. – Дж.: Мистецько­технічний ВИШ: Зб. КХІ. – Вип. 1. – К., 1928. – С. 25; Наука и научные работники СССР. Часть VІ: Без Москвы и Ленинграда. – Ленинград, 1928. – С. 306; Якубовський Ф. Контрреволюційне шкідництво в галузі викладання літератури // Літ. газ. – К., 1938. – 5 лип. – № 31. – С. 2. – Шп. 1; Костюк Г. Зустрічі і прощання: Спогади. – Кн. 1. – Едмонтон, 1987. – С. 208; Роженко М., Богацька Е. Сосни Биківні свідчать: Злочин проти людства. – Кн. 1. – К., 1999. – С. 335; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 1926–2001: Сторінки історії. – К., 2003. Пок. 54 Колишня Ганджа. 1935 перейменований на Кіровабад (Азербайджан). 55 Пригадуючи яскраву діяльність крайового ін- спектора з охорони пам’яток культури Федора Ернста у пізніші, большевицькі роки, але не знаючи, чи той живий, щоб його про всяк випадок не наражати на небезпеку, П. Курінний назвав лише його посаду й функцію, формулюючи діяльність Щербаківського Анкета, яку Д. Щербаківський заповнив незадовго до смерті117 Обкладинка книжки В. Січинського з бібліотеки Д. Щербаківського. Нині збірка С. Білоконя 118 Контртитул книги В. Січинського з дарчим написом Д. Щербаківському119 Конверт від листа Ї. Кричевської до П. Курінного Сторінка листа В. Щербаківського до батька 120 сергій білокінь. нові матеріали до біографії данила щербаківського 117 поза військовою службою так: «Як офіцер цар- ської армії, він у час військових дій фактично несе обов’язки інспектора охорони українських пам’яток у районі боїв і збирає пам’ятки до музеїв» (Курінний П. Данило Щербаківський // Шлях перемоги. – 1954. – 9 травня. – Ч. 11). 56 Цей випадок згадав і перший біограф Д. Щерба­ ківського, його співробітник і товариш Федір Ернст: «Вже після лютневої революції 1917 року Д. М. ще довгий час не міг вирватись з військового фронту (де він за цей час, вже за доби Керенського, ледве не загинув з усією своєю батареєю й урятувався виключно завдяки своїй рішучости й спритности)» (Ернст Ф. Данило Михайлович Щербаківський: Пам’яти дослідника // Бібліологічні вісті. – 1928. – № 1 (18). – С. 129). 57 Василь Григорович Кричевський помер 15 лис- топада 1952 в Каракасі (Венесуела). Похований на міському кладовищі Cementerio General del Sur. 58 «Другим разом» вона написала спогади: Кричев­ ська Ївгена. Пожежа будинку Михайла Грушевського // Нові дні. – Ч. 105. – Торонто, 1958. – С. 13–20; пере­ друк: Вечірній Київ. – 1996. – 1 жовтня. – Ч. 204 (15585). – С. 6; 2 жовтня. – № 205. – С. 5; 3 жовтня. – № 206. – С. 13. Опубліковано також: Щербаківська­ Кричевська Ї. Мої спогади про Миколу Лисенка // Нові дні. Ч. 92. 1957. Вересень. С. 12–16. Десь існує ще один рукопис спогадів Ївгенії Михайлівни – також про В. Кричевського. Звідти Вадим Павловський зациту- вав опис його загиблого музею (Павловський  Вад. В. Г. Кричевський: Життя і творчість. – С. 73). Див. також: Щербаківська-Кричевська  Ї. Мої спога- ди про Миколу Лисенка // Нові дні. – Ч. 92. – 1957. – Вересень. – С. 12–16. 59 Вадим Павловський про цю роботу каже: «Василь Кричевський і далі не кидав думки про на- укове видання з українського народного мистецтва, але довгий час не мав змоги взятися за це. Нарешті в 1939 році, коли закінчилось будування музею біля могили Шевченка за його проєктом, він разом із своєю дружиною Євгенією Кричевською, на за- мовлення Державного Мистецького Видавництва, став працювати над монографією […] Тоді ж вес- ною [1941] Василь Кричевський закінчив працю над монографією про українське народне мистецт- во, яку він готував зі своєю дружиною Євгенією. Монографія охоплювала килими, тканини, вишив- ки, кераміку, гутне скло, різьблене дерево й настінні малювання. Рукопис був переданий до державно- го видавництва “Мистецтво”. […] Рукопис, об’ємом 18 авторських аркушів, разом з ілюстраціями був зданий у видавництво в кінці весни 1941 р. […]» (Павловський Вад. Василь Григорович Кричевський: Життя і творчість. – Нью­Йорк, 1974. – С. 77, 58, 78). 59а Кричевська де Лінде Галина. Спогади // Пол­ тавський краєзнавчий музей: Зб. наук. ст., 2004 р. Полтава, 2005. С. 724–753. 60 Племінниці Кубійовича (Авт.). 61 Угорі атраментом: ответил. 62 Діло. – Л., 1927. – 12 червня. – Ч. 129 (11 097). – С. 1. 63 Постернак Степан Пилипович (27 квітня 1880, с. Степанівка Ніжинського пов. Чернігівської губ. – ?), бібліотекознавець, історик освіти. Голова «Книго­ спілки» (1919–1921) й популярно­наукового підвід- ділу Всевидату (1919), головний учений секретар Комісії для складання енциклопедичного словника УАН (1921–1922). Директор Всенародної бібліотеки України. Забезпечив від загибелі коштовний архів Миколи Зерова. – Дж.: Історія Академії наук України, 1918–1923: Документи і матеріали. – К., 1993. – С. 258, 299, 305, 362, 369, 397, 466, 492, 495; Історія Національної Академії Наук України, 1924–1928: Документи і матеріали. – К., 1998. – С. 18, 27, 75, 83, 84, 164, 302, 345, 350, 464, 565, 584, 586, 589, 590; Історія Національної Академії Наук України, 1929– 1933: Документи і матеріали. – К., 1998. – С. 119, 267, 268, 367, 371, 412, 416; Нестуля О. О. Доля церков- ної старовини в Україні, 1917–1941 рр. – Ч. 1. – К., 1995. – С. 251; Єфремов С. Щоденники, 1923–1929. – К., 1997. – С. 56, 118, 334, 626; Дубровіна  Л.  А.,  Онищенко  О.  С. Історія Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, 1918–1941. – К., 1998. – С. 331; Листи Юрія Меженка до львів’ян (1923–1969). – Л., 2002. – С. 224, 298. 64 Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. – Ф. 52, № 319. The scale of the work that has been done, the work with the original sources which haven’t been pulled out from their environment and their society yet, and the elements of exclusiveness related to the academics’ study of artefacts that later perished in different circumstances, recordings of such artefacts define the hierarchy of values in the heritance of Ukrainian art historians. The greatest input for the Humanities in this sphere was made by Danylo Shcherbakivskyi (1877–1927), Kost Shyrotskyi (1886–1919), Stefan Taranushenko (1899–1976), et al. Their lives and deaths, certain unimple­ mented plans, and loss of part of the archives make us pay exceptional attention to source studying issues and to the presence of the extant materials in archives, in particular. This publication introduces Shcherba­ kivskyi’s letters to his father, his sister’s memoirs that reveal some circumstances that were not covered in literature, Posternak’s letter to his sister, etc. Summary

Similar Items