До життєпису Костя Широцького (липень 1918 – вересень 1919 рр.)
The reader is introduced to the archive documents dealing with the last period of the life of Kost Shyrotskyi (pen name Ladyjenko), (26.05.1886–13.09.1919) – eminent scientist, art, literature and folklore researcher, archeologist, active member of the renaissance movement in Ukrainian culture, scho...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Студії мистецтвознавчі |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27626 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До життєпису Костя Широцького (липень 1918 – вересень 1919 рр.) / В. Горбатюк, Р. Забашта // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 3(27). — С. 122-134. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860244754097242112 |
|---|---|
| author | Горбатюк, В. Забашта, Р. |
| author_facet | Горбатюк, В. Забашта, Р. |
| citation_txt | До життєпису Костя Широцького (липень 1918 – вересень 1919 рр.) / В. Горбатюк, Р. Забашта // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 3(27). — С. 122-134. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Студії мистецтвознавчі |
| description | The reader is introduced to the archive documents dealing with the last period of the life of Kost Shyrotskyi (pen name Ladyjenko), (26.05.1886–13.09.1919) – eminent scientist, art, literature and folklore researcher, archeologist, active member of the renaissance movement in Ukrainian culture, schooling and sciences, author of more then 150 works. The proposed materials belong to the State Kamianets-Podilskyi University archive and represent a part of Kchmelnytskyi State Region Archive. The document’s chronology (about 20 in number) is limited by the 10-th of July and the 20-th of September, so it is the period of 14 months. They consists of Kost Shyrotskyi letters to Ivan Ogienko, professor and rector of just organized (October, 22) Kamianets-Podilskyi University, his autobiography (Curriculum vitae) and other documents. They include much information about concrete facts of Sherotskyi’s life. At the same time they introduce the reader to the atmosphere and problems of this difficult time, reveal the personal features of the scientist, his eagerness to creative work, his relationships with his colleagues, relatives and representatives of the national movement at the beginning of the 20-th century. We clearly can guess all the tragedy of this remarkable Ukrainian, who left this life being not realized.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:34:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
До життєпису Костя ШироцьКого
(липень 1918 – вересень 1919 рр.)
Василь Горбатюк, Ростислав Забашта
Повернення із забуття імен, життєписів,
творчості видатних людей України триває.
Наразі мова про Костянтина Віталійови
ча Широцького (псевдо К. Ладиженко)
(26.05.1886 – 13.09.1919) – видатного віт
чизняного мистецтвознавця, а ще етногра
фа та фольклориста, археолога та літера
турознавця, активного учасника стрімкого
процесу відродження національної на
уки, освіти, автора близько ста п’ятдесяти
праць (із них – монографії «Очерки по ис
тории декоративного искусства Украины.
І: Художественное убранство украинско
го дома» (К., 1914), путівника «Киев» (К.,
1917), збірки нарисів «Иллюстрированная
история Галичины в кратких очерках»
(Петроград, 1915), брошур «Буковина.
(“Зеленая Русь”) и ее прошлое» (Петроград,
1915) та «Краткая история галицького кня
жества» (Петроград, 1915) 1, понад вісімде
сяти статей та публікацій, двадцяти восьми
рецензій, вісімнадцяти не видрукуваних
рукописів, серед них «Історія українсько
го мистецтва» (у 2х т.), «Начерки з історії
української культури» (у 2х вип.), «Історія
виучення староукраїнського мистецтва»,
«Буковинське мистецтво», «Український
старовинний портрет» (у співавторстві)) 2.
Внесок цього вченого в дослідження іс
торії та культури рідного краю досі лиша
ється недостатньо вивченим, а тому й не
належно поцінованим. Із дослідників, які
писали про його життя і творчість, слід на
звати О. Дорошкевича 3, А. Середу 4, Л. Би
ковського 5, Г. Лукомського 6, Є. Сі цінського 7,
С. Єфремова 8, І. Удріс 9, В. Афанасьєва 10,
В. Ханка 11. Присвятив йому свої спогади
В. Січинський 12, згадували у своїх пра
цях М. Грушевський 13, Д. Дорошенко 14,
О. Лотоцький 15 та ін.
У Державному архіві Хмельницької об
ласті (м. Хмельницький; далі – ДАХО) збе
рігаються деякі рукописні та друковані ма
теріали, що стосуються останнього періоду
життя К. Широцького 16. Хронологія доку
ментів обмежена десятими числами лип
ня 1918 р. – двадцятими числами вересня
1919 р., тобто трохи більше як п’ятнадцятьма
місяцями. Порівняно незначне й число
одиниць збереження (у межах двох де
сятків). Серед них – листи Широцького до
Івана Огієнка, на той час професора, рек
тора щойно визначеного, а невдовзі й орга
нізованого (22 жовтня 1918 р.) Кам’янець
Подільського державного українського уні
верситету, автобіографія (Сurriculum vitae)
та доданий до неї перелік праць, а також
інші документи (прохання, заява, доповідна
записка, свідоцтво, телеграми). Однак вони
напрочуд змістовні. З них дізнаємося про
конкретні факти з біографії Широцького.
Та головне, вони доносять до нас настрій,
душевний стан ученого, його прагнення
труда й творчості, риси його людської
вдачі, зокрема ставлення до близьких та
колег, а також – ставлення до нього деяких
очільників національного поступу початку
ХХ ст. З них виразно постає вся трагічність
долі цього видатного українця, який
відійшов у вічність ще будучи молодим, так
і не зреалізувавши себе сповна.
Документи, які пропонуємо увазі читачів,
виструнчені за хронологією подій. Грама
тичні особливості мови текстів ори гіналів
збережено майже повністю, за ви нятком
окремих незначних поправок. Окремі не
роз шифровані слова, дати, а також по зна
чення штампів та печаток, скорочення су
про воджуються примітками в квадратних
дужках. Матеріали – переважно рукописні,
але є між ними й друковані на машинці та,
у двох випадках, телеграфським способом.
У публікації ця різниця виявле на курсивом,
який застосовано для відтво рення рукописних
текстів (у тому числі й різних написів, зокрема
дат, підписів на друкованих документах) *.
122
УДК 7.072.2:826
* Автори висловлюють вдячність С. Білоконю за інформаційну та методичну допомогу в підготовці публікації до друку.
василь горбатюк, ростислав забашта. До життєпису костя широцького…
123
1. Кость Віталійович Широцький – Івану Івановичу огієнку. 15 липня 1918 р. **
«15-VІІ-18 р.
Вельмиповажаний Їване Ївановичу!
Мені дуже ніяково і прикро турбувати Вас, надміру заклопотаного різними справами,
але без того я не обійдусь. Мене в деякій мірі обходить справа Кам’янецького університе
ту. А саме – я не одмовився би, коли б то можна було, взяти там виклади по історії мис
тецтва. Річ у тім, що у Кам’янці жиє і мій батько, там же ж я й учився в духовних школах...
Одначе, я нині, пробуваючи в глухому закутку Поділля і не маючи жадних стосунків з
Київом, бо того боронить занадто прикрий стан мого здоровля, не можу ні звідки довіда
тися про то, чи буде Кам’янецький Університет жити і чи буде оголошено який конкурс
для будучої „професури”. В надії, що Вам се близько відоме, я нині і вдаюся до Вас з
проханням – колись повідомити мене про сі інтересні мені справи... З Київом, власне, я
би не хотів поривати, але там я не маю звідки жити. Свою посаду в Міністерстві освіти я
залишив через недугу і тепер хотів би взятися лиш за науку. Коли не у Київі, то в Кам’янці,
де для мого фаху можливість працювати мається. У Київі я не можу зоставатися й тому,
що наш в.ш. Григорій Григорович проти мене веде цілу кампанію. Але того я не буду
торкатися і згадую про се лише для того, аби Ви бачили, що моя охота попасти з Київа в
Кам’янець (або й назад до Петербургу – коли би там лиш залишилися старі відносини)
має деякі підстави. Не кажу вже про цінність для мене близького до Кам’янця положення
Буковини з нерозслідуваними пам’ятками штуки церковної й нецерковної.
Щиро прошу Вас, не гніваючись на мене за сі турботи, віддати колись лише одну хви
лину часу мені і написати – дати пораду, яким чином попадати в Кам’янець. Я ж буду за
се завше мати приємну повинність чимось служити Вам.
З правд. поваж. К. Широцький.
Адреса: м. Ладижин на Под.
с. Білоусівка».
ДАХО, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 84–85.
2. Кость Віталійович Широцький – Івану Івановичу огієнку.
[Друга половина/кінець липня (?) 1918 р.].
«Вельмиповажаний Їване Ївановичу!
Я знов насмілююся Вас турбувати. Ви були такі ласкаві в той раз, як я до Вас звертав
ся, що то надає мені тої сміливости і на сей раз. Прохання своє з Curric. Vitae та списом
праць я надсилаю на Ваші руки, а не до міністерства і то з тих причин, що наважився
цілковито віддатися на Вашу волю. В той саме час, як Ваш лист до мене йшов, а йшов
він дуже довго, мій батько якраз покинув свою посаду в Кам’янці і мене що називається
залишив без грунту. У мене виникає питання про заробітки в тім місті: у Київі їх можна
мати, а в Кам’янці ні, жити ж якось треба. Для того я, не минаючи й наукових вигод, мав
би всетаки більше охоти залишитися в Київі. Я тільки не знаю, на яких правах істнува
тиме наш університет і чи буде в нім одна катедра мистецтва (світового), чи й друга ще
– українського мистецтва. В останньому разі я міг би виставити свою кандидатуру й в
Київі. Може, се було б і „дерзостю”, але ж я маю добрі рекомендації й у мене готова дис
ертація, котрої не можна друкувати лише з тихничних причин. Кам’янець мене тягне яко
вжеякий мірі родинне місто, зв’язане з Чернівцями та Львовом, де є наукові засоби, а
Київ є сам столицею з надіями на запровадження в ньому великих бібліотек і т.п. До сто
личного життя я звик у Петербурзі; я жив теж в инших великих містах за кордоном. Чогось
стає страшно замуровати себе в Кам’янці. Через те, не відкидаючи остаточно гадки про
** Дати в документах вказані за старим стилем.
архів
124
Кам’янець, який трохи згубив для мене ціну після виїзду звідти моїх родичів, я зважуся
йти туди лише в тому разі, якщо немає жадної надії чи можливости влаштуватися неза
лежно у Київі в університеті. Маючи до Вас цілковите довірря й вірячи в таке ж до себе з
Вашого боку, я прошу Вас моє прохання або залишити у себе, або подати до ради про
фесорської в залежности від того, є чи нема можливости дістати аналогічну Кам’янецької
посаду в Київському університеті. Я знаю, що я докучаю Вам, обтяженому працями, сими
своїми справами й своїм крутійством, але дале Бі у мене через мою нелюдиму, дику
вдачу немає знайомих ні одного з наших професорів, окрім Григор. Григ. Павлуцького, ко
трий, їй же Богу, зустрів мене у Київі надто вороже. Одначе, я проти нього нічого не маю,
а як би мав, то вже б виявив се там, де була до того можливість. Якщо мої докуки Вам
справді бридкими здадуться, то я не буду в претенсиї навіть, коли Ви мою справу й зовсім
занехаєте. Тоді я залишуся у Київі й прожию сяктак без університету. Але се, я надіюся,
Ви зробите лише в якомусь скрайньому випадкові. Взагалі, все припоручаю Вам, а коли
здоровля мені стане (я поправляюся дуже поволи). То за кількеро днів може й сам приїду
до Київа. Тоді Вас від того клопоту увільню.
Вибачте за турбовання. Міцно стискаю Вашу руку і дякую за відповідь.
Відданий Вам К. Широцький».
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 86–88.
3. Кость Віталійович Широцький – раді професорів українського університету
в Києві. [середина серпня 1918 р.] 17.
«До ради Професорів
Українського Університету у Київі
приват доцента Петербурзького й
Українського Київського Університетів
Костя Широцького
Прохання.
Маючи з походження свого давню прихильність до рідного мені Поділля і бажаючи
працювати в новому Кам’янецькому університету з свого фаху – історії штук (мистецтва),
просю Хвальну Раду професорську призначити мене на відповідну посаду в згаданому
Університеті. При сьому долучаю своє curriculum vitae та спис видрукованих праць.
Кость Широцький.
м. Ладижин на Под. почт. скринька № 3».
[У верхньому лівому куті аркуша міститься резолюція, писана навкоси:
«15-VIII 1918
Призначити п. д.
Э. професора
[останній четвертий рядок містить нерозбірливий підпис. – В. Г., Р. З.]]».
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 79.
«Сurriculum vitae
Костянтин Вітальович Широцький. Похожу з старого українського роду Шеїчів-
Широцьких. Народився в с. Вільшанці Ольгопільського пов. на Поділю року 1886, травня
26-го в родині священика 18. Нижчу осьвіту дістав при батьках. По укінченю теольогіч-
них клясів Подільської духовної семинарії та артистично-промислової школи у Кам’янці
року 1906 вступив до Петербурзького університету на історично-фільольогічний
факультет; рівночасно вчився на Археольогічному інституту, який скінчив р. 1910.
Університетську науку завершив у 1912 р. з дипломом І ступеня і був залишений при
університету яко магістрант по катедрі історії та теорії штук. Тоді ж був прийня-
тий в дійсні члени (колишнього імператорського) Археольогічного товариства, де
василь горбатюк, ростислав забашта. До життєпису костя широцького…
125
завідував музеєм до 1917 року. Року 1911, 1912, 1913 з доручення Археольогічної комісії
брав участь в розкопах скитських та слов’янських городищ в Новгородщині та біля
Немирова й Ташлика на Поділю. Тоді ж відбув декілька екскурсій по Росії й Україні для
збирання матеріалів для музею імени Олександра ІІІ в Петербурзі. Року 1915-го був
відділений до Археологічної комісії для догляду й розроблення щоденників і річей, до-
бутих розкопами арх. Милєєва у Києві. Того ж року відбув до колишніх Візантійських
країв та до Італії для студій над римськими та старохристиянськими старожитнос-
тями. Восени 1915 року магіструвався і весною того ж року був зачислений до складу
приват-доцентів Петроградського університету. Літом 1917 р. відбув наукову екс-
курсію по Галичині й Буковині. Восени того ж минулого року був прийнятий в склад
лекторів Українського університету в Києві, де й викладав в весняному півріччі курс
історії українського мистецтва в віках ХІІ–ХV-му.
К. Широцький» 19.
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 80.
«Спис друкованих праць
Надгробні хрести на Україні. Львів. 1907 р.
Несколько словъ о рождественскихъ обычаяхъ. Кам.-Под. 1907.
Різдвяні свята на деяких пам’ятках староруського мистецтва. Київ. 1908 р.
Подольскія “колядки” и “щедрівки”. Кам.-Под. 1908 р.
Дещо з української іконографії. Київ. 1908 р.
Черты античной и древне-христіанской живописи на украинскихъ писанкахъ. Кам.-
Под. 1909 р.
Псковські вражіння. Київ. 1909 р.
Народныя поверія о буднихъ дняхъ недели. К.-Под. 1910 р.
Дещо з української творчости артиста-маляра Василя Тропиніна. Львів. 1910 р. 20
Зносини України з Венецією в 1650 р. Київ. 1910 р.
Покорщина. Київ. 1911 р.
Ломоносов яко художник. К. 1911 (й російський переклад в „Искусстве”)
Релігійні мотиви в картинах Шевченка. Львів. 1911 р.
Немирівське городище. Київ. 1911 р. 21
Выставка Ломоносов и Елизаветинское время. 22
Пробування Ломоносова на Україні. Київ. 1911 р.
Національное искусство и задачи искусства на Украйнь. Москва. 1912 р.
Расписная паська. Кам.-Под. 1912 р.
На руїнах Бакоти. Київ. 1912 р.
Староруський некрополь (у Києві на Звіринці). Київ. 1912 р. 23
Мотивы украинского орнамента. Москва. 1913. 24
Артист-маляр Їв. Сошенко. Київ. 1913 р.
Maźeppa aetat 70. Київ 1913 р.
Дещо про художню обстанову старого українського театру. Київ. 1913 р.
Очерки изъ истории декоративного искусства Украйны. Ч. І. Внутреннее убран-
ство украинского дома. К. 1914 р.
Гравюры Т. Шевченка. М. 1914 р.
Шевченко яко ілюстратор. Петербург. 1914 р.
Ілюстратори творів Т. Шевченка. Київ. 1914 р. 25
Портрети, роблені Т. Шевченком. К. 1914 (і переклад в “Искусстве” за 1914 р.) 26
Шевченко-художникъ. С. Петербург. 1914.
Жизнь и произведенія Григория Левицкаго. К. 1914. 27
Скульптуры Т. Шевченка. К. 1914.
Заняття Шевченка старовиною. К. 1914. 28
архів
126
“Русалки” – картина Шевченка. К. 1914. 29
“Сама собі господиня”. Офорт Шевченка. Львів. 1914. 30
Типографское искусство на Руси. Кам.-Под. 1915.
“Туреччина” в картинах Шевченка. Петербург. 1915. 31
Українське малярство ХVІІ в. Київ. 1915.
Софійській соборъ въ Полоцькь. С. Петербург. 1915.
Білоусівська церква. Одеса. 1915 р.
Каррикатуры Т. Шевченко. К. 1915 р.
Дім І. Котляревського у Полтаві. К. 1916 р. 32
Відділи “искусство” въ виданю Задруги “Галичина, Буковина, Угорська Русь” й
“Украинский вопросъ”.
Брюлловъ и Шевченко. М. 1916. 33
Пам’ятки старовиного мистецтва у Полоцьку. К. 34
Галичина. (Баладыженко). С.П. 1916. 35
Буковина (Баладыженко). С.П. 1916. 36
Кіевъ. Київ. 1917.
Ведмедники. К. 1918.
Церковний обряд на Україні. Київ. 1918.
Музика й спів на Україні. К. 1918 р.
Історія українського мистецтва. Т. І і ІІ (друкується).
Хто був автором пляну з “Τερατούργημα” А. Кальнофойського? (друкується).
Начерки з історії української культури в І й ІІ т. (друкується).
Історія виученя староукраїнського мистецтва (друкується)» 37.
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 82–83.
4. Кость Віталійович Широцький – Івану Івановичу огієнку. 27 серпня – 10 верес-
ня 1918 р.
«27/10 VІІІ–ІХ 1918 р.
м. Кам’янка на Под.
Вельмиповажаний Їване Ївановичу!
Я знов звертаюся до Вас, яко Ректора Кам’янецького Університету. Яко призначе-
ний туди ж саме, я маю потребу знати, коли має розпочатися навчання і чи є вже сту-
дентство. Я знаю, що Ви відповісте мені циркуляром Міністерства про початок науки
в школах на початку вересня, але мене інтересує не формальний, а фактичний стан
річей. Бо я саме тепер перехожу курс лікування виноградом у м. Кам’янці (на Поділлю ж)
і для мене кожен зайвий день є дуже важливим. Що я був хворий, Вам то напевне відо-
мо. Тепер я зачав поправлятися і хотів би прибути до Кам’янця трохи дужчим, щоби
справді енергійно взятися за будування катедри мистецтв. До того я маю вже деякі
пляни і в свій час в міру потреби й можливости буду Вам ними клопотати. Що я не їду
до діла сам і зараз — зрозуміло: в університетах академічне життя, власне, виклади,
у нас завше зачиналися від половини вересня (ст. ст.), а то й пізніше, тому, уважаю-
чи на звичай (не скажу щоби добрий), ще хочу зачекати від Вас якогось повідомлення.
Прибуду, коли скажете, і негайно.
Ще мене цікавить справа переїзду з Києва. Там я маю частину бібліотеки, збірку об-
разів та картин і всяке инше добро. Чи буде яка можливість без особливих перешкод
забрати то до Кам’янця?
Бувайте здорові. Вибачте, що без кінця клопочу Вас і без мене обтяженого всякими
справами.
З поваж. зостаю Ваш щирожичливий і завше готовий до послуг К. Широцький.
василь горбатюк, ростислав забашта. До життєпису костя широцького…
127
На всякий випадок подаю до відомости, що протягом цего року буду викладати два
курси – оден з загальної історії штук, а другий – з українського мистецтва:
І. Історія клясичного мистецтва. 2 год.
ІІ. Українське мистецтво великокнязівської доби. 2 год.
Дні й години по згоді з слухачами, або в залежности від загального розпису і запасу
авдиторій.
Зараня прошу хоч пару вільних кімнат лишити для кабінету штук.
Моя адреса: с. Кам’янка на Под. дім № 57. А. Кабак, для мене.
(або м. Ладижин; звідти мені переси лають усе, що надходить на моє ім’я)».
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 90–91 зв.
5. Кость Віталійович Широцький – [Івану Івановичу огієнку]. 1 жовтня 1918 р.
«Панові
Ректорові Державного Українського
Університету в Кам’янці на Поділлю
Професора того ж університету
К. Широцького
Заява
Маю честь повідомити Вас, Високий Пане Ректоре, що через свою недугу я не можу
приступити до викладів з історії мистецтв на історично-фільольогічному факульте-
ті, а тому ласкаво прошу о відпустку для поправляння свого здоровля.
1. Х - 1918 р.
м. Кам’янець-Подільський К. Широцький».
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 100.
6. Кость Віталійович Широцький – Івану Івановичу огієнку. 7 січня 1919 р.
«Вельмиповажаний Їване Ївановичу!
Одержавши Ваше повідомлення про потребу з’явитися до Університету 28 січня,
подбаю, щоби до того термину бути на місці, але чи справді буду – за те не ручуся, бо
хто його знає, який я тоді буду і яка буде їзда. Курсів моїх буде два – по історії клясич-
ного мистецтва (2 год.) і староукраїнського мистецтва Київської доби (2 год.). Окрім
того я хотів би хоч 1 год. на тиждень проводити практичні роботи – ознаємлення
з українською артистичною старовиною, не семинарий, а просеминар, розуміється,
коли будуть охочі. Такі вправи я бажав би потрібним повести для того, щоби після них
охочі могли приступити до семинарських праць, а також до збирання предметів до
університетського кабінету штук. Про це дуже просив би повідомити студентів. Так
чи инакше лекциї й практичні вправи провадитимуться.
До побачення. Привіт
ш. п.п. Товаришам.
З правдив. поважанням
зостаю К. Широцький.
7. І. 1919.
Ладижин, Білоусівка на Под.»
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 92–93.
архів
128
7. Кость Віталійович Широцький – Івану Івановичу огієнку. 15 січня 1919 р.
«15. І. 1919.
Вельмиповажаний Їване Ївановичу!
Моїм ріжним справам до Вас немає кінця. Отце я й батьки виряжаємо з дому до
Кам’янця мого меншого брата – учня Кам. Подільської духовної семинарії – 2 кл. Вам
напевне відомо вже який напрямок має наука й виховання в тій школі — власне там
нема жадної науки, а лише духове та національне калічення молодих людей. Отож ми
вирішили забрати брата з дух. семинарії й, користуючись тим, що Кам’янецька гімна-
зія для дорослих оповістила приймання учнів в цім півріччі, відіслати його туди – діс-
тавати разом і українське виховання, і добру освіту. Одначе у нас є деякі сумніви – чи
не даремне брат туди їде – одне, що він не зовсім дорослий (має 15 років), а друге – їде
без документів, котрі переховуються у семинарії, а семинарія, як то відомо, ніколи з
легкою душею їх не віддає своїм невдячним вихованцям. Ото ж я й насмілююся Вас,
яко начальника гімназії для дорослих, просити врятувати мого малого брата з тої
семинарської темниці та багнища, давши йому ту чи иншу можливість вступити до
гімназії. По своїй освіті він певне міг би бути прийнятим на 2-й курс і коли би в чім
відставав від своїх колег, то я вже сам подбаю, щоби його підігнати. Мені від серця
жалко хлопця. Семинарія в свій час мені зопсувала багато крови, згубила мені серед-
ущого брата, а тепер і найменший там поневіряється, дякуючи заскорузлости „попів-
ського” думання моїх родичів. Але родичів нині я переміг і заб... [слово нерозбірливе. –
В. Г., Р. З.] перемогти можливі перепони з боку самої гімназії. Щиро прошу Вас ще раз
допомогти мені і моєму братові Степанові. Сам я буду у Кам’янці вчасно на 28 січня.
Нині або завтра виїздю до Київа забрати звідти деякі матеріали для оповіщених мною
викладів.
Був. здорові. Ваш щирозичливий і завше готовий до послуг К. Широцький.
Р. S. Прохання братове пішло поштою поки що без документів – лиш з платою за
науку».
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 94–95.
8. Віктор Вікторович Дубянський – Івану Івановичу огієнку. 15 січня 1919 р.
«Вх. 31. У.Н.Р.
МІНІСТЕРСТВО
Народної Освіти
департамент
від. Вищої Школи
Січня 15 дня 1919 р.
№ 46 38
П. РЕКТОРОВІ КАМ’ЯНЕЦЬПОДІЛЬСЬКОГО
ДЕРЖАВНОГО УКРАЇНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Маю честь повідомити, що резолюцією п. Товариша Міністра Освіти від 6. І. 1919 р.
затверджено постанову Професорської Ради від 30. ХІ. 1918 р. про відпуск професора
К. Широцького на два місяці, цеб. то до кінця осіннього семестру 1918 р.
За Директора Департаменту
Професор В. Дубянський
Діловод А. … [підпис нерозбірливий. – В. Г., Р. З.]».
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 96.
василь горбатюк, ростислав забашта. До життєпису костя широцького…
129
9. Кость Віталійович Широцький – Івану Івановичу огієнку. [Друга половина/кі-
нець січня (?) 1919 р.].
«Високоповажаний Їване Ївановичу!
Цю записочку передасть Вам мій брат Степан, котрого я й батьки мої посилаємо до
Кам. Под. української гімназії. Дотепер він був учнем Кам.Под. Духовн. Семинарії і далі
йому в тім багні залишатися не можна: даремна страта сили, гроший і часу. Прошу Вас
ласкаво не відмовтеся приймити його до гімназії для дорослих: будете мати учня сумир
ного і усердного. Вже про то я сам подбаю. З братом мав прибути до Кам’янця я сам і
був би там з ним якось покерувався, але на минулому тижні зо мною трафився оден з
припадків, про котрі я Вам писав – небувалої сили. Я вмирав, але мене відходили й нині
ще я в такому стані, що через хату перейти не можу. От тому я не зміг виїхати з своїм
братом і маю через те потребу комусь його припоручити, за тим часом хоч, поки я не змо
жу прибути. Ласкаво прошу Вас допоможіть йому лишитися в гімназіяльному інтернаті і
ще прошу прийняти до гімназії без документів, котрі переховуються в дух. Семинарії, яка
не так то охоче їх зараз видасть. Зо мною ж робіть що хочете – штрафуйте, викидайте з
університету – не буду в претензії. Гірко мені Вас підводити. але ж то не я підвожу, а моє
тяжке лихо, що тримає мене на селі у незвичайно тяжкій, неприємній обстанові. Лікар
рішучо заборонив мені в ближчі дні виходити з дому. Не то що виїздити. Та ще в таку без
дорожну пору; а що робити. Я таки поїду й навіть через брата пересилаю частину своїх
матеріалів. Страшить мене, що не знайду собі відповідного мешкання, де б міг оселитися
з братом і мамою, боюсь за все, але хоч на смерть, а таки з’явлюся на ваші очі. Я маю
таке переконання, що моїй слабості не вірять, що бачать у мені симулянта та дармоїдни
ка. Як би ви знали, як це тяжко відчувати. Хочеться мені взнати, що Ви не так дивитеся на
мою справу. Коли ж помиляюся, то знов кажу, не буду і капочку в претензії, якщо мене з
своєї колегії викинете, якось прожию й далі чесно. Бувайте здорові. Прошу Вас ради моєї
немочи – допоможіть моєму малому братові.
З щирою пошаною Ваш доброжичливець
К. Широцький».
Там само, ф. р582, оп. 1, спр. 13, арк. 20–21.
10. Кость солуха – Костю Віталійовичу Широцькому. 12 вересня 1919 р.
«Свідоцтво
Дано Професорові Кам’янецького Державного Українського Університету Костеві
Шероцькому в тім, що він є хорий на туберкульоз кишкового тракту (…) [у дужках
діагноз латинкою. – В. Г., Р. З.]. Через хворобу він не може приступити до виконання
службових обов’язків. Хороба потребує довгочасної спеціяльної курації.
12 Вересня 1919 року м. Кам’янець-Под.
[кругла печатка з написом: Лікарь Кость Солуха. – В. Г., Р. З.] Лікарь Універсітету
К. Солуха».
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 98.
11. Іван Іванович огієнко – Міністерству Народної освіти. [12(?)] вересня
1919 р. 39
«До Міністерства Народної Освіти
[число дня не доступне. – В. Г., Р. З.] вересня 1919 р.
№ 1777
Професор Кам’янець-Подільського державного українського університету Кость
Широцький користувавшийся відпуском до кінця осіннього семестру 1918 року, після
закінчення відпуску не явився до виконання своїх обов’язків. 40
архів
130
Додаючи до цього копію свідоцтва п. лікаря Університету К. Солухи про хворість
професора Широцького, на підставі ст. 764 „Устава о службє” маю за честь ласкаво
прохати продовжити професорові К. Широцькому відпуск до кінця осіннього семестру
1919 р. з правом одержувати належну по посаді плату, або, коли не можливо, дати
йому матеріальну допомогу.
Додатки: копія свідоцтва, видана п. університетським лікарем К. Солухою про
хворість професора К. Широцького 2) копія відношення.
Ректор університету, професор
Секретар правління
М.Н.О.
від 15 січня 1919 р.
за № 46
[останній рядок містить нерозбірливий підпис. – В. Г., Р. З.]».
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 102.
12. родина Костя Віталійовича Широцького – Івану Івановичу огієнку, [13(?) ве-
ресня 1919 р.].
«ТЕЛЕГРАФЪ ВЪ 41
КАМЯНЕЦ/ПДЛСК ЛАДЫЖИНА: 7. 25. 14/9, 8, 50, СРОЧНАЯ
КАМЯНЕЦ/ПДЛСК УНИВЕРСИТЕТ РЕКТОРУ
УБИТА ГОРЕМ РОДИНА ПРОФЕСОРА КОНСТЯНТИНА ШЕРОЦЬКОГО СПОВИЩАЄ
ПРО СМЕРТЬ ЯКА ПОСТИГЛА ЙОГО ПИСЛЯ ТЯЖКОЙ НЕДУГИ ТРИНАДЦЯТОГО
ВЕРЕСНЯ ВИСИМ ГОДЫН ВЕЧЕРА.
Осиротілій родині висловлюю своє щире співчуття з приводу великої втрати.
Ректор Університету Огієнко».
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 109.
13. Ісаак прохорович Мазепа – Івану Івановичу огієнку. 16 вересня 1919 р.
«У.Н.Р.
Голова Ради
Народніх Міністрів
Вересня 16 дня 1919 р.
№ 783
м. Київ [назву міста закреслено. – В. Г., Р. З.]
м. Кам’янецьПод. 42
ДО ВИСОКОПОВАЖНОГО ПАНА РЕКТОРА
КАМ’ЯНЕЦЬПОДІЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
УКРАЇНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
З приводу несподіваної смерти Професора КОСТЯ ШИРОЦЬКОГО, мойого шкільно
го товариша по Університету і найкращого приятеля, який знаний мені був яко люди
на високої науки і культури, чистого як хрусталь характеру, високого патріотизму і яко
видатний громадський діяч, вважаю своїм сумним обов’язком переслати на Ваші руки,
Високошановний Пане Ректоре, свій глибокий жаль і співчуття.
Хай буде земля пухом НЕВТОМНОМУ ТРУЖЕНИКОВІ НА УКРАЇНСЬКІЙ НАЦІО
НАЛЬНІЙ НИВІ.
ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ І. Мазепа».
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 103–103 зв.
василь горбатюк, ростислав забашта. До життєпису костя широцького…
131
14. симон Васильович петлюра, Андрій гаврилович Макаренко – Івану Івановичу
огієнку. [16(?) вересня 1919 р.].
«Т Е Л Е Г Р А М А.
ДО ПАНА РЕКТОРА КАМЯНЕЦЬПОДІЛЬСЬКОГО
ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Немає слів, щоб вимовити безмежний жаль від незамінної втрати в особі любого сина
України проф. Широцького – славетного вченого та захватного дослідника прекрасної
старовини нашого розкішного Ріднього Краю.
Прошу Вас і Професорську Раду Університету прийняти моє глибоке, сердечне спів
чуття. Ч. 2590
ГОЛОВНИЙ ОТАМАН
ВІЙСЬКА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ Петлюра
Член Директорії А. Макаренко».
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 106.
15. Іван Іванович огієнко – [симону Васильовичу петлюрі, Ісааку прохоровичу
Мазепі]. 22 вересня 1919 р.
«До п. Головного Отамана військ Української Народної Республіки
п. Голови Ради Міністрів
22 вересня
Від імени професорської ради і свого особистого щиро дякую Вам, Високоповажні
п. Головний Отамане військ Української Народної Республіки, п. Голова Ради Міністрів,
за співчуття з приводу передчасної смерти професора Костя Широцького. Ця втрата
особливо відчувається зараз, коли Український Університет в Кам’янціПодільському
залишився єдиним огнищем на цілу Україну, де цвіте наша рідна культура. Але Ваша
високоавторитетна моральна підтримка дає Університетові сили не покладати рук і
з вірою в кращу будуччину нашого народу працювати на користь рідного краю.
Ректор Університету І. Огієнко» 43.
Там само, ф. р582, оп. 2, спр. 1, арк. 108.
1 Три останні видання здійснені К. Широцьким у
співавторстві з П. Балицьким (див.: Биковський Л.
Бібліографія праць К. В. Широцького // Збірник секції
мистецтв. – К., 1921. – І. – С. 140).
2 Биковський Л. Зазнач. праця. – С. 137–144.
3 Дорошкевич О. Проф. Кость Широцький // Вільна
українська школа. – 1919–1920. – Ч. 1–3. – С. 62–63.
4 Середа А. † Кость Віталієвич Широцький //
Збірник секції мистецтв. – К., 1921. – І. – С. 126–130.
5 Биковський Л. Зазнач. праця.
6 Лукомскій Г. Вънок на могилу пяти дъятелей ис
кусства. – Берлин, 1921 (див.: Стара Україна. – Л.,
1925. – VII–X. – С. 159).
7 Сіцінский Е. Биографические справки о деяте
лях г. КаменецПодольского и Подолии. Авторская
рукопись. 19 січняквітень 1928 р. – Кам’янець
Подільський міський державний архів, ф. р3333,
оп. 1, спр. 33, арк. 85; Сіцінський Є. Праці К. В. Ши
роцького по історії українського мистецтва. –
Кам’янецьПодільський міський державний архів,
ф. р3333, оп. 1, спр. 33, арк. 94.
8 Грушевський М., Єфремов С. Заслужені для
української науки і українознавства діячі, що померли в
рр. 1918–1923 // Україна. – К., 1924. – Кн. 3. – С. 190.
9 Удріс І. Щодо наших національних форм… //
Образотворче мистецтво. – 2000. – № 3–4. – С. 21.
10 Афанасьєв В. Черпаючи з життєдайних дже
рел // Народне мистецтво. – 2002. – № 3–4 (19–20). –
С. 50–52.
11 Ханко В. Кость Широцький // Образотворче мис
тецтво. – 2005. – № 1. – С. 90.
12 В. С[ічинський]. Кость Широцький. (Спомини з
нагоди шестих роковин смерти) // Стара Україна. –
Л., 1925. – VII–X. – С. 157–159.
13 Грушевський М. Спомини // Київ. – 1989. – № 9. –
C. 116, 145.
14 Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. –
Ужгород, 1932. – Т. І: Доба Центральної Ради. –
C. 414; Ужгород, 1930. – Т. ІІ: Українська Гетьманська
Держава 1918 року. – С. 359.
15 Лотоцький О. Сторінки минулого. – Варшава,
1932. – Ч. 2. – С. 51, 67, 68, 122, 325, 354.
архів
132
16 Державний архів Хмельницької області, ф. р582,
оп. 1, спр. 13; .оп. 2, спр. 1.
17 Прохання автором не датоване. Орієнтовною
часовою віхою виступає дата резолюції – 15 серпня
1918 року.
18 Цікаво знати, що Костянтин Віталійович –
онук тієї Марії Княгницької, яку в час навчання у
Кам’янецьПодільській духовній семінарії покохав
Степан Руданський і якій згодом присвятив такі ши
роковідомі нині поезії, як «Повій, вітре, на Вкраїну»
і «Ти не моя». Вирушаючи до Петербурга навчати
ся, Руданський заручився згодою Марії на одружен
ня, але після повернення з матір’ю в с. Струньків на
Гайсинщині, де колись служив священиком її покій
ний батько, дівчина, піддавшись умовлянням матері,
яка опинилася у фінансовій скруті, вийшла заміж за
колишнього однокласника С. Руданського богослова
І. Квартировича (див.: Шевчук В. Із вершин та ни
зин. – К., 1990. – С. 369–370).
19 Автограф зафіксував лише окремі віхи життє
вого шляху вченого. Тим часом багато важливого
подають у своїх спогадах про нього батько й син –
Євтимій Сіцінський і Володимир Січинський, пер
ший – учитель, другий – учень Костя Віталійовича.
Скажімо, В. Січинський зазначає, що «будучи учнем
Камянецької Семинарії, К. Широцький брав участь
у місцевому українському життю, яко молодший
член Семинарської Української Громади, що була
тоді під проводом Вол. Чехівського. В склад її вхо
дили: С. Іваницький, В. Піснячевський, В. Сумневич,
П. Богацький та ин. А тому, що ціла “Громада” бува
ла в домі проф. Є. Сіцінського, то і К. Широцький ще
молодим учнем частенько заходив до Є. С., ведучи
з ним довгі розмови по археольогії та українському
мистецтву» (див.: В. С[ічинський]. Кость Широцький.
(Спомини з нагоди шестих роковин смерти). –
С. 157). Тож цілком зокономірно, що й перші стат
ті К. Широцького з’явилися в часописах, які вида
вав і редагував Євтимій Сіцінський – «Подольскія
Епархіяльныя Въдомости» (1904–1906 рр.) та
«Православная Подолія» (1907–1913 рр.).
Доля звела автора споминів тісніше з
К. Широцьким у Петербурзі. «Тихий, спокійний, де
лікатний по своїй вдачі і лагідний в поводженню з
людьми, К. Ш. в той же час відзначався сміливістю і
твердою рішучістю у своїх замірах не тільки на полі
чистонауковому, але і в громадській діяльности.
Переконаний український самостійник і радикальний
у питаннях соціяльної натури, не терпів компромісів
з російською владою і вірив лише в революційний
шлях української боротьби» (Там само). Широцький
брав активну участь у діяльності українських гро
мад і гуртків («НауковоПросвітнє Товариство»,
«Гурток Українознавства при Петербурзькому
Університеті», «Українська Громада»), викладав
історію українського мистецтва на нелегальних
українських університетських курсах «Наша шко
ла». Близькі дружні стосунки він мав з архітектором
Дмитром Дяченком, який згодом став директором
Українського Архітектурного Інституту в Києві, з ви
датним антропологом Хведором Вовком.
Із вибухом грудневої революції в Російській ім
перії на заклик Дмитра Дорошенка й Олександра
Лотоцького, які очолили вищий адміністративно
громадський апарат Галичини й Буковини при тим
часовому уряді Керенського, Кость Віталійович
по ринає у вир громадської праці: стає комісаром
Городенківського повіту на Галичині (див.: Там само. –
С. 158–159; Середа А.. Зазнач. праця. – С. 129).
Весною 1918 р. Широцький уже в Києві. Тут він –
один з організаторів Секретаріату Освіти, Секції
охорони пам’ятників старовини й мистецтва, лектор
з історії мистецтва в Українському Народному
Університеті. А ще ж займався дослідженням
археологічних знахідок, отриманих при розкопках
Десятинної церкви, брав активну участь в
управлінні «Благодійного товариства видання
загальнокорисних і дешевих книжок», був одним із
фундаторів видавничого товариства «Друкар». Тоді
ж випустив у світ путівник «Киев». Книжка (обсягом
364 сторінки з малюнками) подавала багато
відомостей про старовинні храми, їх іконопис,
археологічні пам’ятки, художні скарби тощо (див.:
Сіцінський Євфимій. Праці К. В. Широцького
по історії українського мистецтва. – Кам’янець
Подільський міський державний архів, ф. р3333,
оп. 1, спр. 33, арк. 94).
Однак, як згадує В. Січинський, «здоровля його
було дуже підточене. Ще в Петербурзі, жиючи в
досить тяжких матеріяльних умовах і не дбаючи про
себе, нажив по “дешевих їдальнях” катар шлунка;
згодом хороба значно погіршилася, так що К. Ш.
примушений був виїхати на село до рідного Поділля
до свойого старенького батька в Білоусівку» (див.:
В. С[ічинський]. Зазнач. праця. – С. 159). Це та
Білоусівка Брацлавського повіту, де він зібрав цінний
матеріал для великого нарису «Подольские коляд
ки и щедривки», який надрукував 1908 року в газе
ті «Православная Подолія», де народилася стаття
«Білоусівська церква», видрукована в одеському
часописі «Основа» (див.: Основа. – 1915. – Кн. ІІ, ве
ресень. – С. 44–59), а також інші праці.
20 Згідно бібліографії праць К. Широцького, укла
деної Л. Биковським, стаття вийшла друком 1911 р.
у Записках Наукового товариства ім. Шевченка у
Львові (т. CIII, кн. ІІІ, с. 98–112) (див.: Биковський Л.
Бібліографія праць К. В. Широцького. – С. 138).
21 Згідно бібліографії праць К. Широцького, укла
деної Л. Биковським, стаття вийшла друком 1913 р.
у київській газеті «Рада» (ч. 168) (див.: Биков ський Л.
Зазнач. праця. – С. 139).
22 Згідно бібліографії праць К. Широцького, укла
деної Л. Биковським, стаття вийшла друком 1911 р.
(див.: Биковський Л. Зазнач. праця. – С. 138).
василь горбатюк, ростислав забашта. До життєпису костя широцького…
133
23 Згідно бібліографії праць К. Широцького, укла
деної Л. Биковським, стаття вийшла друком 1913 р.
у київській газеті «Рада» (ч. 2) (див.: Биковський Л.
Зазнач. праця. – С. 139).
24 Згідно бібліографії праць К. Широцького, укла
деної Л. Биковським, стаття вийшла друком 1912 р.
у московському журналі «Украинская жизнь» (кн. ІІ,
с. 64–70) (див.: Зазнач. праця. – С. 139).
25 Згідно бібліографії праць К. Широцького, укла
деної Л. Биковським, стаття вийшла друком 1911 р.
у київській газеті «Рада» (ч. 147) (див.: Биковський Л.
Зазнач. праця. – С. 138).
26 Україномовний варіант статті під назвою «Деякі
портрети, роблені Т. Шевченком» вийшов друком
1911 р. у київській газеті «Рада» (чч. 76–77) (див.:
Биковський Л. Зазнач. праця. – С. 138, 140).
27 Повна назва статті: «Жизнь и деятельность
Григорія Кириловича Левицкого» (див.: Биковський Л.
Зазнач. праця. – С. 139).
28 Згідно бібліографії праць К. Широцького, укла
деної Л. Биковським, стаття (повна назва – «Заняття
Т. Шевченка старовиною») вийшла друком 1911 р. у
київській газеті «Рада» (ч. 49) (див.: Биковський Л.
Зазнач. праця. – С. 138).
29 Згідно бібліографії праць К. Широцького,
укладеної Л. Биковським, стаття (точна назва –
«Русалки. (Картина Т. Шевченка)» вийшла друком
1914 р. у київському «Літературнонауковому вісни
ку» (кн. ІІ, лютий, с. 282–287) (див.: Биковський Л.
Зазнач. праця. – С. 140).
30 Згідно бібліографії праць К. Широцького, укла
деної Л. Биковським, стаття (повна назва – «Сама
собі в хаті господиня (Про картину Т. Шевченка)»)
вийшла друком 1911 р. у Записках Наукового това
риства ім. Шевченка у Львові (т. СІ, кн. І, с. 101–108)
(див.: Биковський Л. Зазнач. праця. – С. 138).
31 Точна назва статті виглядає так: «Туреччина в
картинах Тар. Шевченка». Вийшла друком у «Збір ни
ку пам’яті Тараса Шевченка (1814–1914)» (К., 1915,
с. 91–98) (див.: Биковський Л. Зазнач. праця. – С. 140).
32 Згідно бібліографії праць К. Широцького, укла
деної Л. Биковським, стаття вийшла друком 1913 р.
у київській газеті «Рада» (ч. 247) (див.: Биковський Л.
Зазнач. праця. – С. 139).
33 Згідно бібліографії праць К. Широцького, укладе
ної Л. Биковським, стаття вийшла друком 1913 р. у мос
ковському журналі «Украинская жизнь» (кн. ІІ, с. 54–59)
(див.: Биковський Л. Зазнач. праця. – С. 139).
34 Згідно бібліографії праць К. Широцького, укла
деної Л. Биковським, стаття вийшла друком 1916 р.
(див.: Биковський Л. Зазнач. праця. – С. 141).
35 Повна назва публікації, що побачила світ у
Петрограді,: «Иллюстрированная исторія Галичины
в краткихъ очеркахъ» (99, 5 с., 3 рис. в тексті). Ба
ладыженко, точніше К. Баладыженко – це спільне
псевдо двох авторів: К. Широцького та П. Балицького
(див.: Биковський Л. Зазнач. праця. – С. 140).
36 Повна назва публікації, що побачила світ у Петро
граді,: «Буковина. (“Зеленая Русь”) и ея прошлое.
Историкогеографическій очерк» (50 с. з рис. в тексті).
Баладыженко, точніше К. Баладыженко – це спільне
псевдо двох авторів: К. Широцького та П. Балицького
(див.: Биковський Л. Зазнач. праця. – С. 140).
37 До цього переліку К. Широцький залучив не всі
свої праці, написані до середини серпня 1918 р.
Найповнішу з відомих бібліографій праць ученого
див.: Биковський Л. Зазнач. праця. – С. 137–144.
38 Штамп із записами.
39 Чернетка документа.
40 До праці в Кам’янецьПодільському університеті
Кость Віталійович приступити так і не зміг.
41 Після слів «ТЕЛЕГРАФЪ ВЪ» в оригіналі доку
мента зазначені цифрові й буквені позначки, які на
разі скорочені.
42 Штамп із записами.
43 Київська газета «Промінь» 17 вересня [30 ве
ресня] 1919 року вмістила публікацію «Панахида по
К. В. Широцькому», в якій повідомлялося: «Пана
хида, влаштована десятю українськими наукови
ми й громадськими організаціями та редакціями
по своєму колишньому членові й співробітникові
проф. К. В. Широцькому, не могла відбутися в при
значений час і призначеному місці. Громадськість
знайшла двері Андріївського собору зачиненими...
Публікацію про призначення панахиди було подано
в газети ще звечора 13го, коли невідомо ще було
про ліквідацію української андріївської парафії.
Неможливість вшанувати пам’ять небіжчика тяжко
відбилася на настрої громадян, які в великому числі
прибували в призначений час до собору і з гірким по
чуттям образи розходились по домах.
Тим часом якась ініціативна група запросила ду
ховенство до одної української наукової установи і
панахида одбулася не в храмі Божому, а в храмі на
уки, якій присвятив всі свої сили і життя небіжчик»
(див.: Панахида по К. В. Широцькому // Промінь. –
1919. – 17 вересня [30 вересня].
Далі газета повідомляла, що «на панахиді були
присутні представники українських літературних кол,
діячі мистецтва, педагоги, професори Українського
Університету, багато української молоді, товариші
небіжчика і багато його земляків, серед яких чимало
робітників і селян» (див.: Там само).
Євтимій Сіцінський у біографічних довідках про
діячів м. Кам’янецьПодільський і Поділля з гіркотою
писав: «Вмер Кость Віталійович Широцький в
молодім віці, дуже молодім як для вченого, вмер він
власне в такі літа, коли чоловік тільки може осилити
науку, свою спеціальну частину безмежної науки
і далі може розроблювати ту свою галузь науки
і керувати другими по дорозі наукового досвіду»
(див.: Сіцінский Евфимій. Биографические справки
о деятелях г. КаменецПодольского и Подолии.
Авторськая рукопись. 19 січняквітень 1928 р. –
Кам’янецьПодільський міський державний архів,
ф. р3333, оп. 1, спр. 33, арк. 85).
архів
134
The reader is introduced to the archive
documents dealing with the last period of the
life of Kost Shyrotskyi (pen name Ladyjenko),
(26.05.1886–13.09.1919) – eminent scien
tist, art, literature and folklore researcher,
archeologist, active member of the renais
sance movement in Ukrainian culture,
schooling and sciences, author of more then
150 works. The proposed materials belong
to the State KamianetsPodilskyi University
archive and represent a part of Kchmelnyt
skyi State Region Archive. The document’s
chronology (about 20 in number) is limited
by the 10th of July and the 20th of
September, so it is the period of 14 months.
They consists of Kost Shyrotskyi letters to
Ivan Ogienko, professor and rector of just
organized (October, 22) KamianetsPodilskyi
University, his autobiography (Curriculum
vitae) and other documents.
They include much information about
concrete facts of Sherotskyi’s life. At the
same time they introduce the reader to the
atmosphere and problems of this difficult
time, reveal the personal features of the
scientist, his eagerness to creative work, his
relationships with his colleagues, relatives
and representatives of the national move
ment at the beginning of the 20th century.
We clearly can guess all the tragedy of
this remarkable Ukrainian, who left this life
being not realized.
Summary
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27626 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728–6875 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:34:58Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Горбатюк, В. Забашта, Р. 2011-10-10T10:06:14Z 2011-10-10T10:06:14Z 2009 До життєпису Костя Широцького (липень 1918 – вересень 1919 рр.) / В. Горбатюк, Р. Забашта // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 3(27). — С. 122-134. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 1728–6875 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27626 7.072.2:82-6 The reader is introduced to the archive documents dealing with the last period of the life of Kost Shyrotskyi (pen name Ladyjenko), (26.05.1886–13.09.1919) – eminent scientist, art, literature and folklore researcher, archeologist, active member of the renaissance movement in Ukrainian culture, schooling and sciences, author of more then 150 works. The proposed materials belong to the State Kamianets-Podilskyi University archive and represent a part of Kchmelnytskyi State Region Archive. The document’s chronology (about 20 in number) is limited by the 10-th of July and the 20-th of September, so it is the period of 14 months. They consists of Kost Shyrotskyi letters to Ivan Ogienko, professor and rector of just organized (October, 22) Kamianets-Podilskyi University, his autobiography (Curriculum vitae) and other documents. They include much information about concrete facts of Sherotskyi’s life. At the same time they introduce the reader to the atmosphere and problems of this difficult time, reveal the personal features of the scientist, his eagerness to creative work, his relationships with his colleagues, relatives and representatives of the national movement at the beginning of the 20-th century. We clearly can guess all the tragedy of this remarkable Ukrainian, who left this life being not realized. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Студії мистецтвознавчі Архів До життєпису Костя Широцького (липень 1918 – вересень 1919 рр.) To the Kost Shyrotskiy Byography (July 1918 – September 1919) Article published earlier |
| spellingShingle | До життєпису Костя Широцького (липень 1918 – вересень 1919 рр.) Горбатюк, В. Забашта, Р. Архів |
| title | До життєпису Костя Широцького (липень 1918 – вересень 1919 рр.) |
| title_alt | To the Kost Shyrotskiy Byography (July 1918 – September 1919) |
| title_full | До життєпису Костя Широцького (липень 1918 – вересень 1919 рр.) |
| title_fullStr | До життєпису Костя Широцького (липень 1918 – вересень 1919 рр.) |
| title_full_unstemmed | До життєпису Костя Широцького (липень 1918 – вересень 1919 рр.) |
| title_short | До життєпису Костя Широцького (липень 1918 – вересень 1919 рр.) |
| title_sort | до життєпису костя широцького (липень 1918 – вересень 1919 рр.) |
| topic | Архів |
| topic_facet | Архів |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27626 |
| work_keys_str_mv | AT gorbatûkv dožittêpisukostâširocʹkogolipenʹ1918veresenʹ1919rr AT zabaštar dožittêpisukostâširocʹkogolipenʹ1918veresenʹ1919rr AT gorbatûkv tothekostshyrotskiybyographyjuly1918september1919 AT zabaštar tothekostshyrotskiybyographyjuly1918september1919 |