Рефлексія національного в музичному дискурсі
У статті розглядається категорія націоналізму в музиці з погляду зарубіжного музикознавства, запропоновано ввести її до термінологічного апарату сучасного українського музикознавства. В статье рассматривается категория национализма в музыке с точки зрения зарубежного музыковедения, предлагается ввес...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Студії мистецтвознавчі |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27655 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Рефлексія національного в музичному дискурсі / О. Кушнірук // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 43-47. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27655 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кушнірук, О. 2011-10-10T19:54:19Z 2011-10-10T19:54:19Z 2009 Рефлексія національного в музичному дискурсі / О. Кушнірук // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 43-47. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1728–6875 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27655 78.03+781.7(477) У статті розглядається категорія націоналізму в музиці з погляду зарубіжного музикознавства, запропоновано ввести її до термінологічного апарату сучасного українського музикознавства. В статье рассматривается категория национализма в музыке с точки зрения зарубежного музыковедения, предлагается ввести эту категорию в терминологический аппарат современного украинского музыковедения. In this article was considered nationalism as а category of stylistic system in music from the point of view of the foreign musicology. There are proposed to introduse this category in the modern Ukrainian musicology. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Студії мистецтвознавчі Теорія і методологія Рефлексія національного в музичному дискурсі Reflexion of nationalism in music discourse Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Рефлексія національного в музичному дискурсі |
| spellingShingle |
Рефлексія національного в музичному дискурсі Кушнірук, О. Теорія і методологія |
| title_short |
Рефлексія національного в музичному дискурсі |
| title_full |
Рефлексія національного в музичному дискурсі |
| title_fullStr |
Рефлексія національного в музичному дискурсі |
| title_full_unstemmed |
Рефлексія національного в музичному дискурсі |
| title_sort |
рефлексія національного в музичному дискурсі |
| author |
Кушнірук, О. |
| author_facet |
Кушнірук, О. |
| topic |
Теорія і методологія |
| topic_facet |
Теорія і методологія |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Студії мистецтвознавчі |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Reflexion of nationalism in music discourse |
| description |
У статті розглядається категорія націоналізму в музиці з погляду зарубіжного музикознавства, запропоновано ввести її до термінологічного апарату сучасного українського музикознавства.
В статье рассматривается категория национализма в музыке с точки зрения зарубежного музыковедения, предлагается ввести эту категорию в терминологический аппарат современного украинского музыковедения.
In this article was considered nationalism as а category of stylistic system in music from the point of view of the foreign musicology. There are proposed to introduse this category in the modern Ukrainian musicology.
|
| issn |
1728–6875 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27655 |
| citation_txt |
Рефлексія національного в музичному дискурсі / О. Кушнірук // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 43-47. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kušníruko refleksíânacíonalʹnogovmuzičnomudiskursí AT kušníruko reflexionofnationalisminmusicdiscourse |
| first_indexed |
2025-11-25T13:38:49Z |
| last_indexed |
2025-11-25T13:38:49Z |
| _version_ |
1850515846951075840 |
| fulltext |
43
РеФЛеКСІЯ НАцІОНАЛЬНОГО В МУЗичНОМУ ДиСКУРСІ
Ольга Кушнірук
In this article was considered nationalism as а category of stylistic system in music
from the point of view of the foreign musicology. There are proposed to introduse this
category in the modern Ukrainian musicology.
Key words: nationalism in music, style in music, folklorism, neo-folklorism.
У статті розглядається категорія націоналізму в музиці з погляду зарубіжного
музикознавства, запропоновано ввести її до термінологічного апарату сучас-
ного українського музикознавства.
Ключові слова: націоналізм у музиці, стиль, фольклоризм, неофольклоризм.
УДК 78.03+781.7(477)
Література, слово формують націю,
а національність є важливим
фактором художньої творчості
(А. Кримський. Лекція про
культурний розви ток і національний
рух на Галичині; 1890).
У «модерністському» уявленні
про націю саме націоналізм створює
національну ідентичність
(Ентоні Д. Сміт. Національна
ідентичність; 1991).
Запропонована тема – дискусійна, а отже, не
претендує на остаточність у своєму вирішенні.
Звернення до неї зумовила низка об’єктивних
і суб’єктивних обставин. По-перше, праця ав-
тора над статтями до Української Музичної
Енциклопедії – п’ятитомного видання відділу
музикознавства ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ
(перший том опубліковано в 2006 р., другий – в
2008 р.), зокрема над визначеннями «стиль у
музиці», «національний стиль», «націоналізм
в музиці». Щодо останнього, то виникали три-
валі дискусії стосовно доцільності його вве-
дення взагалі; натомість активно пропонували
обмежитись одним концептом «національного
стилю». По-друге, існували й особисті наукові
інтереси автора даної статті щодо студіювання
стильових процесів в українській музиці XX ст.
По-третє, і це найголовніше, звернення нашої
уваги до цього питання спричинили спроби ре-
абілітувати категорію «націоналізму в музиці»,
забезпечивши їй належне місце в категоріаль-
ному апараті стильової ієрархії.
З погляду світової, європейської науки, цей
термін активно побутує, починаючи з моменту
виходу критичних статей Р. Шумана і аж до сьо-
годні, зокрема він закріплений в енциклопедич-
них виданнях 1.
На жаль, у вітчизняному музикознавстві
умови його побутування не були сприятливими.
Вперше запроваджений С. Людкевичем 2 у стат-
ті «Націоналізм в музиці», опублікованій 1905 р.
в «Артистичному віснику», у подальшому роз-
витку науки він через ряд політичних обставин
(відсутність державності України) та ідеологіч-
ні настанови радянської імперії був підданий
остракізму, а з доданням епітету «буржуазний»
набув відтінку лайки стосовно художньої твор-
чості.
Водночас теоретична наука не могла омину-
ти увагою те, що реально звучало в музиці – про-
явів т. зв. Volksgeist, національної душі народу.
Для осмислення сутності цих глибинних джерел
на озброєння було взято терміни-замінники, як-
от «національний стиль» (З. Лісса, М. Михайлов,
H. Горюхіна, С. Тишко), «національна характер-
ність», «національна своєрідність» (І. Ляшенко),
«національне» (Н. Шахназарова), «національна
специфіка» (І. Нестьєв). Навіть в обох прогре-
сивних новаторських дисертаціях О. Козаренка
даний концепт завуальовано категорією «наці-
ональна музична мова» 3. Долучається сюди ж і
поняття «народність» (у трактуванні І. Ляшенка,
її критеріями є правдивість і передова ідейність
змісту музики 4). У добу п’ятирічок і звітування
44
ТеОРІЯ І МеТОДОЛОгІЯ
до кожного з’їзду КПРС це справді був «робо-
чий» термін радянського мистецтвознавства.
У сучасних умовах постмодернізму, погодьмося,
він не діє.
Дефініцію «музичний націоналізм» впер-
ше в українському музикознавстві подав
С. Людкевич, наголошуючи на обережності в
судженнях про чистоту національного стилю
в мистецтві та важливість засвоєння інона-
ціональних здобутків для власного розвою:
«Націоналізм у музиці, штуці, поезії, як і вза-
галі в культурі, – се ніщо інше, як різнород-
на форма вираження того самого духовного
змісту, тих самих людських ідей та змагань...
Музика мусіла бути зі своїх починів і весь час
творчого розвитку національна, т. є. залежна і
відповідаюча племінним прикметам тої народ-
ної сфери, з якої вийшла, а яка витворилась
серед певних географічно-історичних чи інших
яких умов» 5.
На нашу думку, термін «націоналізм» може
стати саме тією категорією, що, власне, слугу-
ватиме для розкриття всіх аспектів художнього
прояву ментальності нації, у даному випадку, –
української. Пропонуємо вважати націоналізм
засадничою стильовою категорією, музичним
пан-стилем, куди б долучалися ментальний
(образно-художнє наповнення, зміст) і практич-
ний (національна музична мова) компоненти.
Сюди ж слід додати й чотири рівні прояву
націоналізму в музиці, визначені Артуром
Фавелом (Arthur Farwell).
1. Народна пісня. Саме з цього рівня слід
розпочинати будь-яке вивчення, оскільки звідси
найлегше пізнати емоційний світ нації (народ-
на пісня лине із серця, спонтанно). Ментальний
світ розкривається через форму, архітектоніку,
складніші компоненти.
2. Музичний твір на основі народних пі-
сень. Подібно до початкового рівня національ-
не виражене тут також дуже яскраво – завдяки
експансії емоційного характеру та винахідли-
вості композиторської думки щодо засобів і
прийомів розвитку. Як приклад, Фавел наводить
Е. Гріга.
3. Музичний твір без цитування народ-
них мелодій, проте заснований на музичному
матеріалі, що певною мірою відбиває характер
народних пісень своєї нації (віденські класики).
4. Твори композиторів, що жодного
разу не були відлунням своєї нації, але в
їхній музиці присутній «der Volksgeist»:
І. Стравинський, О. Скрябін, Я. Сибеліус, Е. Мак-
Дауелл 6.
Як бачимо, наскрізним скріплюючим показ-
ником у цій класифікації є феномен народної
пісні та ставлення композитора до фольклор-
них джерел – потужної тенденції професійної
творчості. Оцінюючи фольклор і професійну
музику як дві системи художнього мислення,
Г. Головинський зазначає: «Перевтілення на-
родного мистецтва в професійне має на меті:
відтворення не лише образу, але й певного
фольклорного жанру; присвоєння (залучен-
ня) – підпорядкування народного наспіву чи
інших елементів індивідуальному художньому
задумові» 7.
Власне, названа тенденція (зв’язок з фоль-
клором) може бути однією з ознак всеосяжності
музичного націоналізму, його пан-стилевості.
Так, в українській музиці вона стимулювала по-
яву яскравих художніх феноменів – фолькло-
ризму 1920–30-х рр. (наприклад, безпрецедент-
на на той час Друга симфонія Л. Ревуцького,
де поєднано симфонічний метод розвитку з
фольк-джерелами та імпресіоністичним інстру-
ментуванням), неофольклоризму 1960-х – по-
чатку 1970-х рр. (у російському варіанті, за
Л. Христіансен, «нова фольклорна хвиля», в епі-
центрі – «Чотири пісні» і «Симфонічні фрески»
Л. Грабовського, хорові твори Л. Дичко, музика
М. Скорика до фільму «Тіні забутих предків»,
його ж «Карпатський концерт» тощо) і нарешті,
назвемо його умовно, пост-фольклоризм у су-
часності (основна його якість – фольклорне
«як одне з» у феєрії композиторського арсе-
налу). Як показовий зразок останнього, наве-
демо «Frutto di abbacare» (canzoni dissonante)
1991 р. – «Плід безплідних фантазій (неблаго-
звучні пісні)» М. Ковалінаса для сопрано й ін-
струментального ансамблю. Задум композиції
винахідливо поєднує непоєднуване: тривале
представлення «різноголосого» полілогу учас-
ників дії поступово «опрозорюється», прихо-
дить до оази гармонії класичного образу (поява
тембру клавесину як натяк на віддалену епоху,
канонічні репліки скрипки, залучення традицій-
ної вертикалі з ознакою тонального зв’язку), що
плавно, через накладення фонограми фольк-
цитати в автентичному виконанні 8 виростає до
апофеозного тлумачення народного джерела
як початку всіх початків.
45
ОЛЬга КУшнІРУК. РефЛеКСІЯ наЦІОнаЛЬнОгО в МУЗичнОМУ ДиСКУРСІ
Друга ознака всеосяжності націоналізму –
зв’язок з національними традиціями профе-
сійного мистецтва. М. Михайлов конкретизує
його у «спільності тематики, а відштовхуючись
від неї, у трактуванні жанрів, форм, а також у
зв’язках інтонаційних» 9. Показовий з цього по-
гляду приклад – фортепіанний цикл Б. Фільц
«Музичні присвяти» (1993–2002), де авторська
думка рефлексує на постаті видатних компо-
зиторів крізь їхні музичні візитівки: від цитати,
втручання в цитату до переосмислення репре-
зентованої цитатою ідеї, імпровізаційності 10.
Так, ретропогляд на Д. Січинського-романтика,
зосібна на цитату солоспіву «Бабине літо», по-
стає в антуражі імпресіонізму (близького ав-
торському стилеві Б. Фільц); сентиментальний
А. Кос-Анатольський вгадується у вальсовості
пісні-романсу «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» та
стилізації фактурних особливостей (розкладені
у фігурацію акорди), проте авторка спрямовує
свою увагу на втручання в цитату (інтонаційна
мутація в гуцульський колорит, ритмічна моди-
фікація, гармонізація ланцюгом нерозв’язаних
септакордів). Образ Л. Ревуцького близький
композиторці ідеєю імпровізаційності – його
мелізматична фігура «Пісні» (обрана за мо-
дель творчого перепрочитання) наповнюється
масштабом медитативного речитативу з нахи-
лом до філософського узагальнення.
Третьою рисою пан-стилевості націоналізму
назвемо ставлення, творче опрацювання компо-
зиторами інонаціональних джерел. Це знайшло
відображення в появі на теренах віт чизняної
музики такого стильового напряму, як неокла-
сицизм («Українська сюїта у формі старовинних
танців на основі народних пісень» М. Лисенка,
«11 етюдів у формі старовинних танців»
В. Косенка, «Варіації і фугетта на народну тему»
В. Барвінського тощо), у його рамках – стильової
течії необароко 1960–90-х рр. (камерна симфо-
нія № 3 Є. Станковича, Симфонія № 3 «В сти-
лі українського бароко» Л. Колодуба, Концерт
«Сад Божественних пісень» І. Карабиця, камер-
на опера «Час покаяння» О. Козаренка), а та-
кож постмодерного ретроспективізму сучаснос-
ті («Concertare-piccolo» № 2 для симфонічного
оркестру та «Recitativo e Ariete» для дванадцяти
виконавців М. Ковалінаса тощо).
Образна подієвість «Concertare-piccolo»
№ 2 11 формується навколо часто використо-
вуваної теми зіставлення темряви та світла,
хаосу й гармонії, а також ностальгії за консо-
нансністю барокового музичного світовідчуття.
Звернувшись до відомого інструментального
концерту А. Вівальді «Зима» із циклу «Пори
року» як до ігрової моделі своєї фантазії,
М. Ковалінас створює нову художню цілісність,
що, попри власну мистецьку вартість, має ще
й іншу цінність – овіває подихом свіжості цита-
ти італійського майстра. В анотації до першого
виконання на Третьому міжнародному форумі
музики молодих (Київ, 1994) подається автор-
ське визначення концепції твору як «варіації
на тему». Звісно, мова йде не про усталене
розуміння форми варіацій, що склалася в часи
класицизму, а про глибинний рівень освоєння
форми, як однієї з передумов стильової вза-
ємодії, зіставлення, асиміляції. Драматургія
«Concertare» вибудована таким чином, що
впровадження цитат (що символізують у творі
гармонійність його мікрокосму), готуючись від
початку твору, потрапляє на кульмінаційну зону
(цц. 15–16), стверджуючи в такий спосіб свій
пріоритет у виборі між красою і хаосом.
Вражаючий факт: навіть у спорадичному іс-
нуванні в українській музиці мінімалізму (твор-
чість 1980-х – початку 1990-х рр. О. Гугеля,
О. Щетинського, О. Грінберга) знаходимо вплив
націоналізму, зокрема у «Трьох литовських піс-
нях» для фортепіано (1989) О. Гугеля 12.
На думку М. Михайлова, існує залежність
строю музичного інтонування від інтонацій на-
ціональної словесної мови 13. Про це писав ще
С. Людкевич у контексті української народної
музики, називаючи її головними відмінностями
діатонічність звукорядів мелодій і силабічність
груп ритміки мелодій, що не відповідає євро-
пейському тактові 14. Такий аспект поширюєть-
ся на виконавство, присутність у ньому митців
з яскравою національною інтонацією вира-
зу (Н. Матвієнко, Р. Кириченко, M. Байко, тріо
Мареничів та ін.).
Всеосяжність музичного націоналізму про-
стежується в його здатності діяти на різних
стильових рівнях – авторському стилі, стилі
напрямку, епохальному. Зокрема, авторський
стиль Дебюссі, який сучасне музикознавство
ототожнює з імпресіонізмом, мав на меті від-
родити питомо національну французьку тра-
дицію ясності музичного вираження на про-
тивагу перенасиченості тканини німецького
зразка.
46
ТеОРІЯ І МеТОДОЛОгІЯ
Дискурс націоналізму в зарубіжному
музикознавстві й англомовних
Інтернет-ресурсах
Wikipedia, як і переважна більшість джерел,
позиціонує націоналізм у музиці як вживання
музичних тем або мотивів, що можна ідентифі-
кувати з певною країною, регіоном або етніч-
ністю, інспіровані ними народні мелодії, ритми
та гармонії. Також він може охоплювати за-
стосування фольклору, як основи програмних
творів, включаючи оперу. Як музичний фено-
мен, націоналізм асоціюється з романтичною
епохою, особливо середини XIX ст. – початку
XX ст., як реакція на домінування німецької
музики, а отже, – розвій рухів до національно-
го самовизначення (Росія, Чехія, Скандинавія,
Іспанія, В. Британія, США). З вищезгаданим
кореспондує підхід енциклопедії Britannica
online: «Націоналізм – розуміння характерних
рис нації і намір показати, наголосити й усла-
вити ці риси – зіграв визначну роль в музиці
романтизму, частково як результат соціально-
го й політичного розвитку».
Йозеф Мечліз (Joseph Machlis) диференці-
ює націоналізм у музиці хронологічно, відмежо-
вуючи націоналізм доби романтизму XIX ст. й
екзотизм (захоплення європейських митців
культурою Італії, Іспанії, Сходу) як форми на-
ціоналізму від т. зв. «нового націоналізму» в
XX ст. залежно від інакшості завдань, що ко-
жен з них мав на меті 15. Перший ідеалізував
життя народу, обираючи для змалювання лише
привабливі елементи. Й. Мечліз виділяє роль
жанру симфонічної поеми, внесок Б. Сметани,
меншою мірою А. Дворжака, Е. Гріга 16. Другий,
глибший, проявився в науковому дослідженні
народної пісні, відокремленні селянської му-
зики від версій ресторанних музикантів. Сюди
належить творчість Б. Бартока, M. де Фальї,
Р. Воган-Вільямса. Показовими для нього є го-
стро дисонуючі гармонії, ударні ритми, архаїчні
лади. Ці відкриття збагатили музичні ресурси та
пом’якшили крах ідеалів XIX ст. 17
Пол Гелселл (Paul Halsall. Modern History
Sourcebook; 1997) для характеристики наці-
оналізму в музиці обрав стадіальний підхід,
що з його точки зору, кращий, ніж хронологіч-
ний, тому що націоналізм часто перебував у
неоднакових стадіях у різних країнах. Він роз-
різняє етапи т. зв. «культурного націоналізму»
(cultural nationalism), «ліберального націоналіз-
му» (liberal nationalism) та «тріумфуючого на-
ціоналізму» (triumphal nationalism). До першого
Гелселл відносить розбудову ідей Гердера та
розвиток романтизму з поетизацією фолькло-
ру в XIX ст. (Сибеліус, Сметана, Гріг, Шопен,
Дворжак, Мусоргський, Бородін, Римський-
Корсаков). Як приклад твору другого етапу,
він наводить хор єврейських невільників «Va,
pensiero» з опери «Набукко» Дж. Верді, що став
італійським гімном свободи (у почуттях невіль-
ників композитор втілив прагнення свого наро-
ду до возз’єднання з Ломбардією, на той час
окупованою Австрією). Ілюстрацією третього
Гелселл вважає тріумфальну сцену перемоги
Єгипту над Ефіопією в «Аїді» Верді; і хоча ком-
позитор був визнаним лібералом, згадана сце-
на демонструє деталі придушення націоналіз-
му, тріумфуючого домінування одного народу
над іншим.
Цікавий погляд містить один з розділів книги
американського композитора Е. Мак-Дауелла 18,
де визначені шість різних проявів націоналізму
в народній пісні: 1) орієнталізм; 2) стиль бага-
тократного повторення (поширений у Росії та
Північній Європі); 3) «Scotch snap» (т. зв. «шот-
ландська жвавість»), певний ритмічний прийом
стрибків голосу з одного в інший регістр, пока-
зовим прикладом у перебільшеному вигляді є
швейцарська йодль; 4) змішування дводоль-
ного та тридольного метрів, особливо в іспан-
ській, португальській і музиці країн Південної
Америки; 5) безперервне вживання збільшеної
секунди та зменшеної терції (арабська та му-
зика північно-американських індіанців); 6) про-
стота.
Довільно обрані інтернет-джерела вказують
на те, що категорія націоналізму в музиці продо-
вжує активно цікавити дослідників у світі (Друге
видання Словника Грува [Лондон, 2001. –
Т. 17. – С. 689–706] містить ґрунтовну статтю
Річарда Тарускіна; восени 2003 р. в Іонійському
університеті [Корфу, Греція] було проведено
міжнародну конференцію «Романтизм і націо-
налізм в музиці» тощо), отже, вона цілковито
заслуговує на широке впровадження у вітчиз-
няний термінологічний дискурс, чим буде зро-
блено крок до її уніфікації в контексті світової
музикознавчої науки, а надалі й до співпраці
українських вчених із зарубіжними колегами.
47
ОЛЬга КУшнІРУК. РефЛеКСІЯ наЦІОнаЛЬнОгО в МУЗичнОМУ ДиСКУРСІ
1 Див.: International Cyclopedia of Music and Musicians /
ed. by O. Thompson. – NY, 1946; Grove Music Online / Ed.
by L. Масу. – Available from: http://www.grovemusic.com.
2 Людкевич C. Дослідження, статті, рецензії, висту-
пи / Ред.-упоряд. 3. Штундер. – Л., 1999. – Т. 1. – С. 35–
53.
3 Козаренко О. М. В. Лисенко як основоположник
української національної музичної мови. Дис. ... канд.
мистецтвознав. – К., 1993; Козаренко О. Українська на-
ціональна музична мова: генеза та сучасні тенденції
розвитку: Дис. ... д-ра мистецтвознав. – К., 2001.
4 Ляшенко І. Народність і національна характерність
музики. – К., 1957. Порівняймо із композиторським тлу-
маченням К. Шимановського, що датується 1925 ро-
ком: «Народність – найглибші первісні риси даної на-
ції у сфері естетичних вражень». А далі він закликає
колег «звільнитись від впливу явної екзотики, прислу-
хатись до вічно пульсуючого серця нації і відтворити
у формі загальнозрозумілого художнього творіння те,
що проявляється у народі як самостійна творча сила»
(Шимановский К. Проблема «народности» в совре-
менной музыке // Шимановский К. Избранные статьи
и письма. – Ленинград, 1963. – С. 50–55). Подібним
було ставленння до фольклору М. де Фальї: «Я проти
музики, яка базується на справжніх фольклорних дже-
релах [...]. Необхідно виходити із живих природних ви-
токів і використовувати звучання і ритми в їхній сутності,
а не в їх зовнішньому прояві» (Цит. за: Головинский Г.
Композитор и фольклор. – M., 1981. – C. 90).
5 Людкевич C. Дослідження, статті, рецензії, висту-
пи. – T. 1. – C. 35.
6 Farwell A. Nationalism in Music // International
Cyclopedia of Music and Musicians. – P. 1234–1239. Із
запропонованими рівнями збігаються три типи ком-
позиторського перевтілення фольклору, виокремлені
І. Земцовським: цитування, використання окремих мело-
дичних зворотів, створення музики національної без ви-
димих прикмет народної пісенності. Див.: Земцовский Й.
Фольклор и композитор. – Ленинград; М., 1978. – С. 8.
7 Головинский Г. Композитор и фольклор. – M.,
1981. – c. 51.
8 Пісня «Ішла вдова», записана композитором
1990 р. в с. Панасівці Полтавської обл.
9 Михайлов М. Национальный стиль // Михайлов М.
Этюды о стиле в музыке. – Ленинград, 1990. – С. 255–
258.
10 Кушнірук О. Діалогічність дихотомії неокласи-
цизм – постмодернізм у творчості Богдани Фільц //
Українське мистецтвознавство. – К., 2005. – Вип. 6. –
С. 21–25.
11 Її ж. Апорія стильової множинності (до питання по-
лістилістики в українській музиці // Студії мистецтвознав-
чі. – Число 4. Театр. Музика. Кіно. – К., 2003. – С. 7–10.
12 Її ж. Прояви мінімалізму у доробку Олександра
Ґуґеля // Там само. – Число 2. Театр. Музика. Кіно. – К.,
2005. – С. 103–107.
13 Михайлов М. Национальный стиль. – С. 255–258.
14 Людкевич C. Дослідження, статті, рецензії, висту-
пи. – С. 47.
15 Machlis J. The Enjoyment of Music. – NY; London,
1955; 21963; 31970; 41977; 51984.
16 Machlis J. The enjoyment of Music. – P. 89–95.
17 Там само. – P. 318–319.
18 critical and historical essays: Lectures Delivered
at columbia University Book by Edward MacDowell,
W. J. Baltzell. – elkin, 1912.
В статье рассматривается категория национализма в музыке с точки зрения
зарубежного музыковедения, предлагается ввести эту категорию в термино-
логический аппарат современного украинского музыковедения.
Ключевые слова: национализм в музыке, стиль, фольклоризм, неофолькло-
ризм.
|