Кантати для дітей Лесі Дичко: основні стилістичні особливості
У статті висвітлено жанрово-стилістичні особливості пісенно-хорової творчості для дітей Лесі Дичко на матеріалі зразків кантатного жанру у зв’язку з загальними тенденціями стильових процесів в українській музиці останньої третини ХХ століття. В статье отражены жанрово-стилистические особенности песе...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Студії мистецтвознавчі |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27658 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кантати для дітей Лесі Дичко: основні стилістичні особливості / Л. Шегда // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 63-67. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860265959152943104 |
|---|---|
| author | Шегда, Л. |
| author_facet | Шегда, Л. |
| citation_txt | Кантати для дітей Лесі Дичко: основні стилістичні особливості / Л. Шегда // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 63-67. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Студії мистецтвознавчі |
| description | У статті висвітлено жанрово-стилістичні особливості пісенно-хорової творчості для дітей Лесі Дичко на матеріалі зразків кантатного жанру у зв’язку з загальними тенденціями стильових процесів в українській музиці останньої третини ХХ століття.
В статье отражены жанрово-стилистические особенности песенно-хорового творчества для детей Л. Дичко на материале образцов жанра кантаты в связи с общими тенденциями стилевых процессов в украинской музыке последней трети ХХ века.
The article discusses genre and stylistic characteristics of Lesia Dychko’s choral compositions for children based on cantata genre prevalent within the general trends of stylistic modes in Ukrainian music of the last third of the XX century.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:00:50Z |
| format | Article |
| fulltext |
63
КАНТАТи ДЛЯ ДІТеЙ ЛеСІ ДичКО:
ОСНОВНІ СТиЛІСТичНІ ОСОБЛиВОСТІ
Лідія Шегда
У статті висвітлено жанрово-стилістичні особливості пісенно-хорової твор-
чості для дітей Лесі Дичко на матеріалі зразків кантатного жанру у зв’язку
з загальними тенденціями стильових процесів в українській музиці останньої
третини ХХ століття.
Ключові слова: пісенно-хорова творчість, цикл, стилістика, жанр, кантата,
модус мислення.
The article discusses genre and stylistic characteristics of Lesia Dychko’s choral
compositions for children based on cantata genre prevalent within the general trends
of stylistic modes in Ukrainian music of the last third of the XX century.
Key words: choral compositions, cycle, stylistics, genre, cantata, mode of thought.
УДК 78.08:(784.5+784.67) Дичко
Сучасність
Modernity
Українська музична творчість для дітей –
самобутнє та динамічне явище, що не лише
охоплює відомі на сьогодні жанрово-стилістичні
площини, але й виявляє виразні тенденції до
мистецького самооновлення, стильового та
видового збагачення. Її стилістична гнучкість
зумовлена наявністю потужної основи – са-
мобутніми пластами українського фольклору
та композиторської музики для дітей, а також
оригінальністю авторського мислення кожно-
го з композиторів, які працюють у цій галузі.
Своїм поступом сучасне музичне мистецтво
значною мірою завдячує професійному вихо-
ванню нових поколінь, зацікавленість яких цим
видом творчості виникає переважно в юному
віці. Важливий стимул залучення дітей до на-
ціональної мистецької скарбниці – яскравий,
ефектний репертуар, над поповненням якого
працюють представники різних композитор-
ських шкіл. Вивчення цих творів як у руслі за-
гального розвитку української музики, так і в
різних жанрових чи стилістичних напрямках,
є одним з найбільш актуальних завдань су-
часного музикознавства. Об’єкт дослідження,
природно, проектується на доробок того чи ін-
шого композитора як предмет розвідки. Тому
предметом вивчення в межах окремої статті
обрано твори Лесі Дичко, написані для дітей.
Творчість мисткині інтенсивно розгорталася
впродовж 1970-х р. та отримала продовження
в нових композиціях і редагуванні попередніх
текстів у наступні десятиліття.
Попри всю різноманітність, у процесі ана-
лізу тенденцій та окремих музичних творів
для дітей чітко виокремлюються певні стійкі
риси, що в сукупності відображають стиліс-
тичні закономірності, загалом властиві укра-
їнській музичній творчості цього періоду. Так,
численні сторінки музики для дітей засвідчу-
ють величезне значення в ній ліричного чин-
ника – однієї з найважливіших мистецьких
сфер української музики. Серед інших вагомих
64
СУчаСнІСТЬ
образно-тематичних напрямків увиразнюється
характеристично-ігровий, у якому переважно
відбиті семантично-стильові закономірності
дитячого ігрового, деяких жанрів обрядового й
танцювального фольклору, простих видовищ-
них жанрів тощо. Найяскравіші та найбільш
безпосередні зв’язки між жанрами виявляють-
ся в тих сферах композиторської творчості, які
пов’язані зі словом (або ж ґрунтуються на ар-
хетипних жанрах). При цьому у взаємодії му-
зичного й поетичного рядів з ускладненням ви-
конавських вимог дедалі яскравіше виявляєть-
ся суміщення акцентів смислового значення
тексту-слова та його фонізму на таких рівнях:
1) опосередкованої зображальності, за якої пе-
редбачається розвиток семантичних значень
окремих слів, поетичних символів і водночас
звукописно-понятійного аспекту окремих слів-
понять за допомогою артикуляційних прийомів
інтонування, тембровості, агогічних змін тощо;
2) «узагальненого» рівня, де зв’язок між сло-
весним прообразом і музичною формою більш
опосередкований, передбачає переструктуру-
вання поетичного тексту тощо. Значну свободу
у формуванні таких співвідношень достатньо
чітко репрезентують насамперед жанри, що
спираються на циклічні закономірності.
Найяскравіше ці властивості виражені в кан-
татах і пісенно-хорових циклах. Вони наділені
достатньо складною структурою, тому важли-
вим чинником драматургії та формотворення у
цих творах як таких, що розраховані на дитяче
сприйняття, є компенсуюча тенденція до про-
стоти синтаксису. Зокрема, її ознаки простежу-
ються в кантатах для дітей Л. Дичко 1970-х р.
та особливо – у концерті «Слава робочим про-
фесіям». Саме тому процес нарощення струк-
тур є одним з найважливіших факторів вибудо-
вування цих творів і систем їх об’єднання.
Панівним інформативним чинником у цих
кантатах композиторки є мелодика та її ритмоін-
тонаційність. Водночас до їх ролі наближаються
й ілюстративні фактурно-тембральні комплек-
си. Найзагальніші риси мелодичного стилю му-
зики для дітей визначає насамперед підґрунтя
традицій українського пісенного фольклору та
національної пісенно-хорової композиторської
творчості. Леся Дичко не лише орієнтується на
типову пісенну мелодику усталених жанрово-
стилістичних прототипів, а й формує нові «ва-
ріанти» традиційних в українській професійній
творчості для дітей жанрово-інтонаційних мо-
делей, своєрідні жанрові «мікси», синтетичні
жанри.
Кантати для дітей Л. Дичко наділені стійки-
ми ознаками складного жанру: тут створено
непросту дискретну жанрову структуру з ха-
рактерними перервами в перцептивному часі;
більшість частин відповідає типізованим вимо-
гам основ ного жанру та володіє певною само-
стійністю (тобто допускає окреме виконання);
за достатньої художньої єдності всієї компо-
зиції функційний взаємозв’язок між частинами
має переважно типологічний характер. При
цьому складножанрова структуризація зде-
більшого відповідає закономірностям пісенно-
хорових циклів, що виразно виявляється на-
віть у жанрі кантати.
Вокально-хорова музика для дітей містить
цікаві сторінки жанрового переосмислення.
Так, у «Сові» з кантати «Здрастуй, новий, до-
брий день!» Л. Дичко застосовує жанрову
екстраполяцію на основі жартівливої дитячої
пісеньки, що навмисно перебільшується в кон-
тексті інших стилістичних елементів. Визначена
як арія 1, що відкриває третій розділ кантати
(«Осінь»), ця частина вносить у композицію
твору новий стилістичний елемент: вона ви-
конана як пародія 2 на традиційний для жанру
сольний вокальний розділ. Для цього компози-
торка посилює іронічні аспекти тексту («Я хотів
піймать жар-прицю, а піймав собі сову» тощо).
Крім того, імітуючи старовинну двочастинну
арію, композиторка вдається до її «спрощено-
го варіанту»: замість розлогих періодів вільного
розгортання Л. Дичко застосовує просту дво-
частинну форму з класичними структурними
ланками. Доречно зауважити, що розширення
амбітусу в «кульмінаційних» стрибках у друго-
му реченні першого періоду із зупинкою на най-
вищому звуці (акцентована фермата звуку фа)
спрямовує асоціації до кульмінаційного епізоду
з арії Смаженого Лебедя орфівської «Carmina
Burana». Водночас мимоволі виникає алюзія 3
на пародійні пісні доби українського бароко, що
пізнаються завдяки тим самим конструктивно-
мовним особливостям. Таке трактування жанру
арії (і загалом сольного вокального фрагменту
в драматургії кантати) різко вирізняє його серед
інших творів самої Л. Дичко, де такий матері-
ал виявляє виняткове споріднення з епічними
або родинно-обрядовими жанрами (як-от плач
65
ЛІДІЯ шегДа. КанТаТи ДЛЯ ДІТей ЛеСІ ДичКО...
у четвертій частині «Червоної калини» і навіть
хорова опера «Золотослов»).
Важливість цього фрагменту в загальній
композиції кантати цим не обмежується: вона
створює відтінюючий контраст і на стилістично-
му рівні. Засобами одноголосся з нескладним
мелодичним контуром, імітацією жалісливої,
«прохальної» мови після щедрих «розсипів»
хорової техніки композиторка досягає бажано-
го драматургічного ефекту: такий стилістичний
прийом на рівні цілого створює ефект тексту в
тексті – унікальної риторичної побудови, за якої
перехід з однієї семантичної системи в іншу
на структурному рівні породжує генерування
змісту та загострює чинники гри і підкресленої
умовності.
У «Ранковому концерті» з кантати «Сонячне
коло» на підставі контрасту чинників, істотно
віддалених між собою мініатюри та концерту,
виникає ефект зміщення жанрів, при цьому
«вторгнення» відбувається з боку жанру кон-
церту. У якості елементу структури, що відіграє
роль сполучної ланки, тут виступають соно-
ричні стилістичні елементи та принцип імпрові-
заційності, що накладається на загальну його
композицію.
А «відхилення» у жанр фантазії в першій час-
тині («Білий дід») кантати «Сонячне коло» вияв-
ляється в ознаках принципів жанрової модуляції
з типовим для цього явища асинхронним співвід-
ношенням жанрів, що виступають в якості ґрунту
для окремих фрагментів композиції.
Доробок Л. Дичко містить захоплююче за те-
матикою розмаїття хорів, та одними з провідних
є теми природи й особливо її циклів (і таких, що
охоплюють все річне «коло», і окремих пір року).
Розкриття цього образно-тематичного пласту у
великій циклічній формі кантати простягається
у жанровому просторі від мініатюри до хорової
поеми чи концерту. Відповідно використовують-
ся найрізноманітніші прийоми викладу, серед
яких – варіаційність і прийоми поліфонічно-
мотивної розробки, ефектне формотворче ви-
користання колористично-сонористичної техні-
ки тощо.
Впроваджуючи у сферу пісенно-хорової
творчості для дітей сонорність як доволі новий
для даної галузі вид композиторської техніки,
Л. Дичко, вочевидь, прагне до такого розви-
тку темброво-гармонійного матеріалу, який
максимально сприяє звукописній колористиці
звучання загалом. При цьому значно зростає
роль фактурної насиченості, регістровості,
агогіки й артикуляції. Звукозображальна со-
норика спрямована на відтворення виключно
явищ природи (як-от вітер-заметіль у «Білому
діді», яскрава візуальність якого створена
завдяки суцільній ущільненості «віхолами»
шістнадцятих фактурного простору, в якому
проступає суворий ритмічний контур вокаль-
ної партії чи пташиний спів). Часом такі засо-
би наближаються до шумової сонорики, най-
ефектніший зразок якої – шепіт «Фантазії»
(«Мімозі») з кантати «Здрастуй, новий, добрий
день». Вносячи у сферу творчості для дітей
незвичну для неї техніку spreshtimme, а в пар-
титуру дитячих хорів – синтез барви та ритму
соноричного малюнку, композиторка таким чи-
ном створює виразну зону «тихої» кульмінації.
Засоби її формування, з точки зору стилісти-
ки сьогодення, цілковито прості: це, властиво,
розмовна інтонація (завдяки якій створюється
ефект максимального здивування чудом зи-
мової мімози), гра динамічними нюансами і
враження луни внаслідок розпорошення окре-
мих слів і фраз у різних партіях або фактур-
них пластах. Останній з названих виразових
елементів апелює до розуміння меж модифі-
кації достатньо важливої, якщо не провідної,
кварто-квінтової інтонації твору. На основі тек-
сту вірша 4 Л. Дичко впроваджує в арсенал ди-
тячої музики й засоби мінімалізму 5. Рідкісний,
але ефектний прийом – введення елементів
пуантилізму: розосередження єдиної лінії на
окремі звуки та мікромотиви якнайкраще від-
повідають ефекту зародження тиші («Осінь» із
«Сонячного струму» Л. Дичко).
Завдяки розвитку інтонаційного змісту іно-
ді виникає оновлення традиційного формотво-
рення. У скерцо «Дощ» із кантати «Здрастуй,
новий добрий день!» (розділ «Літо») мисткиня
використовує стилістичні прийоми, притаман-
ні дитячій пісенності, синтезуючи їх з модусом,
характерним для романтичного хорового скер-
цо 6. Перший фактор проявляється в характері
музичного тематизму й образності, що посилю-
ють характеристичність поетичної основи. Так,
перший тематичний блок розміщений у пласті
дострофічних речитативно-розспівних дитячих
мелодій – закличок-прикликань 7. Приспівка
цілком відповідає засадам дитячих замовлянь.
Незважаючи на тутійний виклад, мелодичні лі-
66
СУчаСнІСТЬ
нії всіх партій розгортаються як стереотипні
мелодико-ритмічні формули речитативів, що
відзначаються скандуюче-артикуляційним інто-
нуванням на великосекундовій поспівці з розши-
ренням амбітусу до терції і незаповненої кварти.
Тематизм цього розділу чітко асоціюється з ме-
лодією пісеньки «Іди, іди дощику». Леся Дичко
формує його з двох елементів. Початковий ви-
гук (в межах кварто-квінтового амбітусу) розхо-
диться луною по хоровій фактурі, з одного боку,
створюючи враження певної просторовості, з
другого, будучи важливим звукописним при-
йомом, спрямованим на виразне відтворення
перших краплинок дощу. Водночас іншим штри-
хом – використанням після шестикратного точ-
ного ритмічного дублювання в різних партіях
акцентованої наголосом зупинки на четвертній
тривалості в загальнохоровому звучанні – ком-
позиторка привносить ігровий елемент, також
властивий цьому пласту фольклору.
Збагачення звукозображальних прийомів у
наступній структурній частині відбувається за-
вдяки використанню нетривалих однотактових
педалей у партіях перших сопрано та других
альтів. Завдяки цьому Л. Дичко прагнула відтво-
рити звучання грому («Бом!»), на який накла-
даються ті ж «крапельки». Новий тематичний
елемент, що виникає в партіях других сопрано
й альтів (обидві – divisi), викликає асоціацію зі
струменями рясного літнього дощу 8.
На вищий рівень підносить мисткиня тут
і формотворчі процеси. Розвиваючи засади
ігрового фольклору, вона не тільки вдається
до варіантно-варіаційного розвитку тематизму,
а й наближає його до строфічності, до того ж, і
що важливо, не завдяки суто структурним змі-
нам, а за допомогою фактурно-тембральних
засобів. Це засвідчує важливість соноричних
засад, що виступають істотними формотворчо-
композиційними чинниками (йдеться як про
поліпластовість фактури, так і про «гру» темб-
рів у мотивах й поспівках одного висотного рів-
ня). До процесу розвитку образності долучені
й типові для фольклорної пісенності засоби.
Важливу асоціативну роль відіграють ланцюги
терцевих паралелізмів: їхнє кружляння нагадує
гаївкову та купальську хороводну пісенність.
Загалом таке нагнітання фактурно-тембрової
динаміки створює надзвичайно динамічну по-
ступальну лінію, що приводить до кульмінацій-
ної вершини.
Друга частина «Скерцо» відповідно до осо-
бливостей поетичної образності 9 змінює жанро-
вий та інтонаційно-мелодичний ракурси: чільне
місце посідають ознаки жартівливого пісенного
фольклору. Значно важливішого значення набу-
вають чітка ритмізація, насичення асонансами,
алітераціями; значення ігрового звукосполучен-
ня отримує склад-речитація «ква»; своєрідного
тембрального забарвлення набуває секунда,
модифікована, порівняно з першою частиною,
з вертикального в горизонтальний пласт. В ін-
ших ракурсах подальшого викладу композитор-
ка дотримується засад класичної організації
форми й загальної драматургії композиції, що
стабілізує композицію і спрощує сприйняття об-
разного матеріалу частини.
У деяких зразках музики для дітей, як-от у
згаданій «Мімозі», виявляється впровадження
формотворчих чинників з арсеналу останньої
третини ХХ ст. – якісної (участь тільки хоро-
вих голосів) темброформи. Утім, застосована
в окремій частині кантати, вона є свідченням
двох основних тенденцій її використання в су-
часній творчості – епізодичної (якщо брати до
уваги формотворчо-композиційні процеси на
рівні циклу) та цілісної (як твору, що можна ви-
конувати самостійно, поза контекстуальним ря-
дом кантати).
Пісенно-хорова творчість для дітей Лесі
Дичко надає цікавий матеріал для усвідомлення
самобутніх рис індивідуального стилю мисткині.
Як і в інших площинах творчості, в царині музи-
ки для дітей Л. Дичко проявляє себе як компози-
торка переважно картинно-театрального спря-
мування, при цьому стилістично-семантична
направленість творчості виявляє її прихиль-
ність до театру-картини типу вистави, а не пе-
реживання, об’єктивної креативності мистець-
кого «Я», за якої лірика не перетворюється на
особисту сповідь. І саме ця риса у сфері му-
зики для дітей формує виразну оригінальність
її творчого почерку, хоча жанрово-стилістичні
ознаки творів виявляють величезне розмаїття
мистецьких зацікавлень і тяжіння до яскравих
експериментів. Отже, Леся Дичко як представ-
ник потужної генерації українських митців, яка
сформувалася у 1960-х роках, надає дитячій
музиці величезного значення, намагючись у та-
кий спосіб підвищити рівень зацікавлення дітей
скарбами українського мистецтва.
67
ЛІДІЯ шегДа. КанТаТи ДЛЯ ДІТей ЛеСІ ДичКО...
1 Показовою аналогією теми цієї частини є «Сова»
із «Замальовок з натури» – І («Impression dal vero»)
для симфонічного оркестру італійського композитора
Д. Ф. Маліп’єро (1911). Щоправда, образ сови в цьому
випадку має таємничо-зловісний характер.
2 Пародія (від грец. parodia – «пісня навпаки») – глуз-
лива імітація певного твору мистецтва в цілому або ж
в якихось його окремих складових (сюжет, стиль ви-
конання тощо) за допомогою перебільшень, зміщення
акцентів оповіді, плутанини в дії тощо, але в кожнім
разі за умови відтворення характерних ознак оригіналу,
підданого висміюванню, самодостатньому пародійно-
глумливому перефразуванні якихось загальновідомих
тем чи сюжетів.
3 Термін «алюзія» походить від фр. allusion – «жарт,
натяк» і лат. аlludere – «жартувати, натякати».
4 «Ой, мороз… Ну і мороз… Холодно… Як холодно…
З далекого півдня крізь сніг і морози
до нас завітали пахучі мімози!
Дивіться – мімози!
Хіба не боїться мімоза морозів?
В метро і в тролейбусі, в місті повсюди
кудись поспішають з мімозою люди.
Мімоза не мерзне! Мімоза жива!
Неначе на півночі здавна жила».
5 Важливо наголосити і на такому аспекті: серед
багатьох стилістичних течій останньої третини ХХ ст.
«Фантазія» фактично є межовим проявом однієї з най-
потужніших в українській культурі – неоромантизму.
Вишукана ліричність, хоча й без визначальної для нео-
романтизму розспівності (мелодики, фактури і тембрів),
породжує в музичній драматургії тривалий медитатив-
ний стан. Утім, за належного виконання й дотриман-
ня єдиної авторської ремарки («Притупуючи на місці,
плескаючи в долоні, щоб зігрітись») ця медитативність
відсторонюється: необхідно зважити на свідоме спря-
мування до театралізації шляхом привнесення ігрового
модусу.
6 Аналогічне жанрове рішення було прийняте в пев-
ному образно-тематичному «попереднику» цієї части-
ни – «Дощі» з циклу «Енгармонійне» на вірші П. Тичини,
яка, за спостереженням М. Гордійчука, «найдоцільніше
відповідає підзаголовку “скерцо”».
7 Ці риси втілені в початковій частині поетичного
тексту «Дощик, іди на поля і на сади, землю щедро по-
ливай, буде кращий урожай». Натомість друга частина
вже містить пейзажно-колористичну конкретизацію:
«Засвітились хмари. Грім гучний ударив. Хмуре небо сіє
водяні змійки».
8 Аналогічний прийом бере початок у світовій музич-
ній класиці, зокрема у «Порах року» А. Вівальді.
9 Текст тут набуває виразно жартівливо-комічного
характеру, виявляючи пародійне зіставлення неспівмір-
них образів. Перший, «Суне хмара волохата, під дощем
весь світ намок», містить дещо загрозливий відтінок.
Натомість другий образ апелює до чинників ігрової пі-
сенності: «Веселяться жабенята, починають свій танок.
Дощик сильний не завада для веселих жабенят. Кожна
жаба дуже рада, бо своїх діждалась свят».
В статье отражены жанрово-стилистические особенности песенно-хорового
творчества для детей Л. Дичко на материале образцов жанра кантаты в свя-
зи с общими тенденциями стилевых процессов в украинской музыке последней
трети ХХ века.
Ключевые слова: песенно-хоровое творчество, цикл, стилистика, жанр, кан-
тата, модус мышления.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27658 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728–6875 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:00:50Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шегда, Л. 2011-10-10T20:00:44Z 2011-10-10T20:00:44Z 2009 Кантати для дітей Лесі Дичко: основні стилістичні особливості / Л. Шегда // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 63-67. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1728–6875 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27658 78.08:(784.5+784.67) Дичко У статті висвітлено жанрово-стилістичні особливості пісенно-хорової творчості для дітей Лесі Дичко на матеріалі зразків кантатного жанру у зв’язку з загальними тенденціями стильових процесів в українській музиці останньої третини ХХ століття. В статье отражены жанрово-стилистические особенности песенно-хорового творчества для детей Л. Дичко на материале образцов жанра кантаты в связи с общими тенденциями стилевых процессов в украинской музыке последней трети ХХ века. The article discusses genre and stylistic characteristics of Lesia Dychko’s choral compositions for children based on cantata genre prevalent within the general trends of stylistic modes in Ukrainian music of the last third of the XX century. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Студії мистецтвознавчі Сучасність Кантати для дітей Лесі Дичко: основні стилістичні особливості Cantatas for the children of Lesya Dychko: basic stylistic features Article published earlier |
| spellingShingle | Кантати для дітей Лесі Дичко: основні стилістичні особливості Шегда, Л. Сучасність |
| title | Кантати для дітей Лесі Дичко: основні стилістичні особливості |
| title_alt | Cantatas for the children of Lesya Dychko: basic stylistic features |
| title_full | Кантати для дітей Лесі Дичко: основні стилістичні особливості |
| title_fullStr | Кантати для дітей Лесі Дичко: основні стилістичні особливості |
| title_full_unstemmed | Кантати для дітей Лесі Дичко: основні стилістичні особливості |
| title_short | Кантати для дітей Лесі Дичко: основні стилістичні особливості |
| title_sort | кантати для дітей лесі дичко: основні стилістичні особливості |
| topic | Сучасність |
| topic_facet | Сучасність |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27658 |
| work_keys_str_mv | AT šegdal kantatidlâdíteilesídičkoosnovnístilístičníosoblivostí AT šegdal cantatasforthechildrenoflesyadychkobasicstylisticfeatures |