Особливості виконання романсу М. Глінки «Я помню чудное мгновенье» в інтерпретаціях Сергія Лемешева та Сергія Бортника
Аналізується твір, в якому досконало синтезовано риси камерно-вокальної лірики М. Глінки – яскравого представника епохи романтизму. Особливості його образності представлені в інтерпретаціях С. Лемешева і С. Бортника. Анализируется произведение, в котором в совершенстве синтезированы черты камерно-во...
Saved in:
| Published in: | Студії мистецтвознавчі |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27662 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Особливості виконання романсу М. Глінки «Я помню чудное мгновенье» в інтерпретаціях Сергія Лемешева та Сергія Бортника / А. Козаченко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 90-94. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27662 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Козаченко, А. 2011-10-10T20:14:49Z 2011-10-10T20:14:49Z 2009 Особливості виконання романсу М. Глінки «Я помню чудное мгновенье» в інтерпретаціях Сергія Лемешева та Сергія Бортника / А. Козаченко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 90-94. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 1728–6875 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27662 784.3:7.071.2 Аналізується твір, в якому досконало синтезовано риси камерно-вокальної лірики М. Глінки – яскравого представника епохи романтизму. Особливості його образності представлені в інтерпретаціях С. Лемешева і С. Бортника. Анализируется произведение, в котором в совершенстве синтезированы черты камерно-вокальной лирики М. Глинки – яркого представителя эпохи романтизма. Особенности его образного строя представлены в интерпретациях С. Лемешева и С. Бортника. It is analysed work in which the lines of kamerno-vokal’noy lyric poetry are synthesized to perfection M. Glinka’s – bright representative of epoch of romanticism. The features of his vivid line-up are presented in interpretations S. Lemesheva and S. Bortnika. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Студії мистецтвознавчі Сучасність Особливості виконання романсу М. Глінки «Я помню чудное мгновенье» в інтерпретаціях Сергія Лемешева та Сергія Бортника Features of implementation of romance «I remember a wonderful instant» of М. Glinka in interpretations of Sergey Lemeshev and Sergey Bortnik Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Особливості виконання романсу М. Глінки «Я помню чудное мгновенье» в інтерпретаціях Сергія Лемешева та Сергія Бортника |
| spellingShingle |
Особливості виконання романсу М. Глінки «Я помню чудное мгновенье» в інтерпретаціях Сергія Лемешева та Сергія Бортника Козаченко, А. Сучасність |
| title_short |
Особливості виконання романсу М. Глінки «Я помню чудное мгновенье» в інтерпретаціях Сергія Лемешева та Сергія Бортника |
| title_full |
Особливості виконання романсу М. Глінки «Я помню чудное мгновенье» в інтерпретаціях Сергія Лемешева та Сергія Бортника |
| title_fullStr |
Особливості виконання романсу М. Глінки «Я помню чудное мгновенье» в інтерпретаціях Сергія Лемешева та Сергія Бортника |
| title_full_unstemmed |
Особливості виконання романсу М. Глінки «Я помню чудное мгновенье» в інтерпретаціях Сергія Лемешева та Сергія Бортника |
| title_sort |
особливості виконання романсу м. глінки «я помню чудное мгновенье» в інтерпретаціях сергія лемешева та сергія бортника |
| author |
Козаченко, А. |
| author_facet |
Козаченко, А. |
| topic |
Сучасність |
| topic_facet |
Сучасність |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Студії мистецтвознавчі |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Features of implementation of romance «I remember a wonderful instant» of М. Glinka in interpretations of Sergey Lemeshev and Sergey Bortnik |
| description |
Аналізується твір, в якому досконало синтезовано риси камерно-вокальної лірики М. Глінки – яскравого представника епохи романтизму. Особливості його образності представлені в інтерпретаціях С. Лемешева і С. Бортника.
Анализируется произведение, в котором в совершенстве синтезированы черты камерно-вокальной лирики М. Глинки – яркого представителя эпохи романтизма. Особенности его образного строя представлены в интерпретациях С. Лемешева и С. Бортника.
It is analysed work in which the lines of kamerno-vokal’noy lyric poetry are synthesized to perfection M. Glinka’s – bright representative of epoch of romanticism. The features of his vivid line-up are presented in interpretations S. Lemesheva and S. Bortnika.
|
| issn |
1728–6875 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27662 |
| citation_txt |
Особливості виконання романсу М. Глінки «Я помню чудное мгновенье» в інтерпретаціях Сергія Лемешева та Сергія Бортника / А. Козаченко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 90-94. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kozačenkoa osoblivostívikonannâromansumglínkiâpomnûčudnoemgnovenʹevínterpretacíâhsergíâlemeševatasergíâbortnika AT kozačenkoa featuresofimplementationofromanceirememberawonderfulinstantofmglinkaininterpretationsofsergeylemeshevandsergeybortnik |
| first_indexed |
2025-11-25T23:23:38Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:23:38Z |
| _version_ |
1850582441528393728 |
| fulltext |
90
Перед сучасним виконавцем сьогодні гостро
постало завдання цілісного осмислення епохи
романтизму, яке передбачає стилістично пере-
конливу інтерпретацію вокальних творів того
часу. Вокальне мистецтво М. Глінки – яскравого
представника епохи, повної суперечливих по-
дій, – змушує поглянути на неї з позицій початку
ХХІ ст. і зробити певні узагальнення. Для сьо-
годення творчість М. Глінки – своєрідний «до-
кумент» з романтичного минулого, його опосе-
редкована, творчо осмислена й зафіксована в
нотному матеріалі реальність.
Знаменний у даному аспекті і його найвідо-
міший романс «Я помню чудное мгновенье» 1
на вірші О. Пушкіна, написаний композитором
у 1840 р. Цей твір став синтезом довершених
рис камерно-вокальної лірики М. Глінки, музи-
ка якого ідеально зливається зі словом. Ні в
одному іншому романсі М. Глінки немає такого
гармонійного виразу художньої ідеї – простоти
й вишуканості поєднання безпосередності від-
чуття та високої майстерності.
Мета даної статті – здійснити цілісний як
музично-теоретичний, так і виконавський
музично-інтерпретаційний аналіз романсу
М. Глінки. Водночас запропонована розвідка
дасть можливість камерно-вокальним вико-
навцям глибше проникнути в авторський задум
цього твору.
Романс М. Глінки, як уже зазначалося, є при-
кладом нерозривної єдності поезії та музики.
Поетичний шедевр О. Пушкіна отримав гідний
музичний супровід, що вже понад 160 років ті-
шить слух поціновувачів музичного мистецтва.
До його створення причетні дві жінки – Ганна
Петрівна Керн та її дочка Катерина Єрмолаївна.
Перша надихнула Олександра Сергійовича
на створення віршованого шедевра, друга –
Михайла Глінку на створення музичного ше-
девра.
Принагідно пригадаємо деякі факти з
історії написання романсу. У 1826 р. М. Глінка
познайомився з Ганною Петрівною. У них ви-
никли дружні стосунки, що збереглися до самої
смерті композитора. Згодом вона опублікувала
«Спогади про Пушкіна, Дельвіга і Глінку», в яких
розповіла про епізоди її дружби з композито-
ром. З огляду на це, знаковим видається звер-
нення композитора до поезії генія російського
поетичного слова, яким він своєрідно розпочав
національну російську пушкініану.
У романсі передано безкрай самотності та
порожнечі, що переповнюють душу й серце лі-
ричного героя, його пошук душевного спокою,
ОСОБЛиВОСТІ ВиКОНАННЯ РОМАНСУ М. ГЛІНКи
«Я ПОМНЮ чУДНОе МГНОВеНЬе» В ІНТеРПРеТАцІЙНиХ
ВеРСІЯХ СеРГІЯ ЛеМеШеВА ТА СеРГІЯ БОРТНиКА
Аліна Козаченко
УДК 784.3:7.071.2
Аналізується твір, в якому досконало синтезовано риси камерно-вокальної лі-
рики М. Глінки – яскравого представника епохи романтизму. Особливості його
образності представлені в інтерпретаціях С. Лемешева і С. Бортника.
Ключові слова: романс, М. Глінка, камерно-вокальна лірика, інтонаційність,
авторське мислення.
It is analysed work in which the lines of kamerno-vokal’noy lyric poetry are synthesized
to perfection M. Glinka’s – bright representative of epoch of romanticism. The features
of his vivid line-up are presented in interpretations S. Lemesheva and S. Bortnika.
Key words: romance, M. Glinka, kamerno-vokal lyric poetry, intonation, author
thought.
91
аЛІна КОЗаченКО. ОСОБЛивОСТІ виКОнаннЯ РОМанСУ М. гЛІнКи...
незримий образ коханої тощо. Змальовуючи
останній, композитор опосередковано передає
стан своєї душі. Настрій цього романсу суголос-
ний з ліричним образом. Незважаючи на захо-
плене звучання в середній частині твору («Шли
годы, бурь порыв мятежный…»), в ньому при-
сутні нотки ностальгії, туги за минулими світли-
ми й спокійними роками юності, надії, символом
яких слугує світлий образ коханої.
Усі підтексти, пов’язані з написанням цього
твору, узагальнені в цьому лірично-відчуженому
монолозі. Поліфонія значень переростає у від-
критий трагізм ситуації: герой прощається з
бурхливою юністю назавжди, його чекають сум-
ніви й невизначеність.
Таким чином, в основі гіпотетичного заду-
му лежить відповідність між образним ладом
музики та настроями, втіленими поетом. Теми
«Художник і Час», «Художник і його високий ду-
шевний порив» простежуються в підтекстах во-
кального твору. Трагічне відчуття життя, перед-
чуття ранньої смерті (відомий вислів, що «поети
на Русі не живуть більше 37 років»), ностальгія
за втраченим душевним спокоєм юності, не-
визначеність, хиткість становища, туманність
перспектив майбутнього, надія на очищувальну
силу Вічного Класичного Мистецтва ріднять сві-
товідчуття поета й композитора, підкреслюють
геніальність творчих передбачень О. Пушкіна
та глибину відчуттів М. Глінки.
Ця поезія є класичним катреном: класич-
ним у тому розумінні, що кожна строфа містить
закінчену думку. На відміну від форми вірша
О. Пушкіна, у романсі М. Глінки останній рядок
кожної строфи повторюється. Цього вимагали
закони музичної форми. Особливість змістової
сторони вірша О. Пушкіна, закінченість думки в
кожній строфі М. Глінка старанно зберіг і навіть
підсилив засобами музики. Можна припустити,
що в цьому прикладом йому могли послужити
пісні Ф. Шуберта, такі романси, як «Форель», де
музичний супровід строф строго злагоджений зі
змістом даного епізоду.
Романс М. Глінки побудований таким чи-
ном, що кожна строфа відповідно до її літера-
турного змісту має своє музичне оформлення.
Композитор особливо ретельно до цього по-
ставився. Вслухаючись у звучання романсу,
звернемо увагу на деякі смислові особливості
передачі настрою. Усе починається з розповіді
про минуле: герой згадує про дарований йому
чудесний образ; музика фортепіанного вступу
звучить у високому регістрі, тихо, ясно, немов
міраж. У третьому куплеті (третя строфа вірша)
М. Глінка майстерно передає в музиці «бурь
порыв мятежный»: в акомпанементі сам рух
стає схвильованим, акорди звучать, немов при-
скорені удари пульсу, активні короткі гамопо-
дібні пасажі, мов спалахи блискавки. У музиці
цей прийом походить від т. зв. тират, що часто
трапляються в творах, які висвітлюють бороть-
бу, прагнення, порив. Цей бурхливий епізод змі-
нюється в тому ж куплеті епізодом, в якому ти-
рати вже затихають, звучать ніби здалеку («…я
забыл твой голос нежный»).
Для передачі настрою відчуження й мороку
М. Глінка теж знаходить чудове за виразністю
вирішення: акомпанемент стає акордовим, ні-
яких бурхливих пасажів, звучання аскетичне й
сумне. Після цього епізоду особливо яскраво
й натхненно звучить реприза романсу (повер-
нення первинного музичного матеріалу – транс-
формоване пушкінське відродження), що почи-
нається зі слів «Душе настало пробужденье».
Музична реприза в М. Глінки відповідає поетич-
ній. Тема любові досягає кульмінації в коді ро-
мансу і припадає на останню строфу вірша. Тут
вона звучить пристрасно й збуджено на фоні
акомпанементу, який передає биття серця.
Музична композиція якнайтонше віддзерка-
лює поетичну композицію. М. Глінка в своєму
романсі стежить за кожною думкою поета. І не
лише за самою думкою, а й за тонкою грою
ритму, звучанням, за всім тим, що в поетично-
му творі невіддільне від авторського мислення.
У зв’язку з цим розглянемо детальніше компо-
зиційну будову романсу.
Мелодія першої частини, що плавно ллєть-
ся, є чудовим зразком глінківської ліричної кан-
тилени. Її музична самостійність і довершеність
неначе вказують на узагальнений підхід до тек-
сту. Музика романсу вимальовує привабливий
образ «Генія чистої краси». Музичний ритм є
точним «записом» ритму поетичного, передає
усі його зміни. У цілому, мелодія не байдужа й
до окремих образів – метафор тексту. Так, на
словах «мимолётное виденье» мелодія вираз-
но звільняється від влади метра, стає легкою й
невагомою.
Музичний образ першої частини романсу
зосереджений у мелодії, легкі арфоподібні фі-
гурації фортепіано лише підтримують голос.
92
СУчаСнІСТЬ
Canto spianato e dolce витримане у всій строфі
спокійним ритмом у фортепіанному супроводі.
Немає жодного моменту, який би міг порушити
єдність і цілісність домінуючого настрою.
У середній частині «Шли годы» різко зміню-
ється характер вокальної партії та співвідно-
шення її з партією фортепіано. Bel canto зміню-
ється вокальною декламація: чітко скандуючий
текст, партія фортепіано набуває схвильовано-
го, тривожного характеру (тирати баса, репети-
ції з акордів).
Увесь звуковий образ набуває більш чітко-
го, матеріального характеру: «мимолётное ви-
денье» зникло, наблизилася сувора дійсність.
У словах «и я забыл твой голос нежный»
М. Глінка відтіняє ніжність цієї фрази більш
плавною мелодійною лінією, спокійним ритмом,
рр і dolcissimo й модуляцією, спрямованою в
f-moll.
Другий розділ починається різко відокрем-
лено в тональному плані від усього попере-
днього: після каденції в С-dur зсув у As-dur.
Поетичний рядок «В глуши, во мраке заточе-
нья» потрактовано як розгорнений предикт до
репризи. Музичний образ ніби є реалізацією
слів «Тянулись тихо дни мои». Це повільний,
призупинений синкопами в партії фортепіано
підйом до кульмінації. Гармонійна жорсткість –
ряд мелодичних поворотів у вокальній партії,
заснованих на секундах з партії фортепіано.
Кульмінація, що готує репризу, будується
на дуже важливих у логічному й композицій-
ному відношенні словах «Без слёз, без жиз-
ни, без любви…». Кінець двовірша, логічно
пов’язаного з висновком і смисловим підсум-
ком усього вірша, – слова «и жизнь, и слезы,
и любовь!». І у вірші, і в музиці готуються ці
завершальні рядки.
М. Глінка навмисно уникає частих і тим
паче випадкових кульмінацій, користуючись
мелодичними вершинами економно й обачно.
Кульмінація в цьому романсі відповідає логіч-
ному центру всієї композиції твору.
Реприза й кода романсу не є простим по-
верненням до початкового образу. Тут звучить
уже не ліричний спомин про минуле, а жива
радість реального часу. Зміни, які композитор
вносить у музику репризи, не великі, але ви-
разні – внесено відмінності у відтінок виконан-
ня (spianato e dolce – con passione) введенням
безперервного руху шістнадцятими.
Ритмічне дроблення надає музиці схвильо-
ваного характеру відповідно до поетичного
тексту та ремарок композитора con passione.
У цьому є і деякий образотворчий штрих, тонко
й ненав’язливо введений М. Глінкою: мелодич-
ний малюнок фігури супроводу, швидке повто-
рення секундового, а згодом терцевого інтер-
валу, викликає в контексті даного словесного
тексту асоціацію з биттям серця. І хоча в порів-
нянні з загальним посиленням схвильованості
музики ця образотворча деталь знаходиться
ніби на другому плані, вона все ж таки сприй-
мається порівняно легко.
Кульмінація коди за композиційною висотою
абсолютно відповідає кульмінації предикта, але
звучить по-іншому: кульмінація предикта дося-
галася поволі й важко, а кульмінація коди – лег-
ко та вільно. Виразний і спад після кульмінації:
загальна низхідна лінія складається з ряду ви-
східних мотивів, що не дають мелодії стихнути,
лише хроматичний хід на слові «слези» дає
ледве помітну тінь, як нетривалий спомин про
минулі переживання.
Таким чином, в основі головної ідеї циклу
лежить взаємопроникнення композиційних
особливостей різних способів розвитку дії тво-
ру, зумовлене складністю задуму. Розвиток
усередині романсу спирається на специфіку
куплетної форми, типової для народної пісні.
Послідовне проведення пісенності сприймаєть-
ся як відгомін романтичної шубертівської тра-
диції з її структурною простотою при інтенсив-
ному розвитку образного змісту. Відчувається
зближення мелодики з мовними інтонаціями.
З іншого боку, сильним об’єднуючим началом
романсу є принцип наскрізного розвитку, за-
стосований композитором. Зрештою, синтез
різних формотворчих принципів забезпечив
об’ємність, смислову поліфонію композиційної
ідеї цього твору.
Виконавські версії романсу Сергія Лемешева
та Сергія Бортника представляють багато в
чому схожі підходи до стилістично переконли-
вого виконання геніального творіння російсько-
го композитора. Очевидно й те, що їхні інтер-
претації даного твору, особливостей задуму та
ідеї М. Глінки близькі за способом осмислення
матеріалу й характером виконання. Спільності
інтерпретацій сприяють також докладні вказівки
змін темпу, динамічних нюансів, смислових ак-
центів, зафіксовані автором в нотах і детально
93
аЛІна КОЗаченКО. ОСОБЛивОСТІ виКОнаннЯ РОМанСУ М. гЛІнКи...
відтворені виконавцями. Проте існують і деякі
відмінності, що визначають оригінальність цих
інтерпретацій.
Трактування Сергія Лемешева асоціюєть-
ся з широтою осмислення оперного задуму.
Орієнтація на класичний оперний стиль вико-
нання – стильова установка даної інтерпретації.
Романс у його баченні є художнім трактуванням
«широкими мазками»: співак мислить значними
побудовами, що додає його виконанню відчуття
формотворчої цілісності. Важливу роль тут від-
ведено мелодекламації – чіткій вимові поетич-
ного тексту. Чітка структуризація останнього пе-
редається і в музиці, де ритм відіграє провідну
роль.
Ідея нескінченного руху, яку відтворює не
тільки співак, але й концертмейстер, спираєть-
ся в інтерпретації на підкреслено точне відтво-
рення метро-ритмічних особливостей. Тут об-
рази насичені рухом, а в швидкій тиратній час-
тині вони набувають вихрового, диявольського
начала.
Своєрідність інтерпретації формує зістав-
лення досить активного темпу й водночас тихо-
го, приглушеного співу, вираженого на піано й
піаніссімо, яке звичайно дуже складно дається
пересічним виконавцям. Це дозволило співаку
органічно завершити романс, ритмічний рух
якого в інструментальній партії не стихає до
кінця.
Таким чином, виконавський задум Сергія
Лемешева (партія фортепіано – С. Стучевський)
пов’язаний з посиленням у романсі драматич-
ного начала, що виявляється в особливій увазі
до синтаксичних одиниць тексту, їх взаємодії
з мелодією та об’єднуючій ролі фортепіано,
що служить ритмічним стрижнем виконання.
Композиційна ідея зосереджена в трактуванні
романсу як яскравої оперної сцени-монологу
з глибоким і яскравим образним розвитком.
А семантична – в діалозі інструментальної
та вокальної партій, знаходженні камерно-
інструментального балансу-звучання між спі-
вом, що багато в чому зумовлений будовою
поетичного першоджерела, та чіткою метро-
ритмічною структурою фортепіанної партії, що
підпорядкована музичним закономірностям.
Стильова установка в інтерпретації Сергія
Бортника (партія фортепіано – О. Бєглецов)
пов’язана з чітко визначеними інтенціями в
сферу народної лірики з притаманними цьому
інтонаційними особливостями. Безперервна
кантилена заповнює весь звуковий простір,
відводячи при цьому значну роль партії фор-
тепіано. Якісний камерно-вокальний дует, в
якому мірилом глибини створення образної
сфери твору виступають переконливі профе-
сійні навики виконавців.
Для манери співу С. Бортника характерні
більш стримані темпи, неквапність, усебічність,
«округлість», безперервність фразування (праг-
нення заспівати на одному диханні, включити в
одну динамічну хвилю якомога більше словес-
них фраз). Переконливість образної подачі му-
зичного тексту забезпечує споглядальність, від-
чуття простору й повноту звучання та водночас
емоційність і реальність сприйняття музики.
Текст відходить на другий план, даючи свободу
безперервній кантилені.
Співак виважено підходить до інтерпретації
темброво-динамічної сфери романсу: виконує
твір з великим виконавським смаком, зосеред-
жуючись на інтонаціях верхніх нот, що не зава-
жає йому дотримуватися всіх авторських дина-
мічних і темпових градацій композиторського
тексту.
Розспів, широта фразування, емоційність
розповсюджуються не тільки на трактування
лірико-споглядальних частин романсу, вони
проникають і в динамічні, активні образи се-
реднього тиратного розділу, забезпечуючи в
такий спосіб переконливість інтерпретації сти-
лю чи, іншими словами, «чистоту виконання».
Все підкоряється єдиному виконавському за-
думу – розкрити образну повноту звучання
камерно-вокальної лірики, яким насичений цей
геніальний твір М. Глінки. При цьому в основі
композиційної ідеї лежить підкорення поетич-
них структур безперервності наскрізного музич-
ного становлення, законам точної мелодичної
інтонації. Семантична ідея цього виконання
є радше відтворенням рівного, емоційно врів-
новаженого тонусу інтонації, характерного для
російської вокальної лірики, що базується на
відповідному народнопісенному началі.
Романс «Я помню чудное мгновенье», що
відсвяткував свою півторавікову історію, вва-
жається вершиною камерно-інструментальної
лірики композитора. Інтерес до цього твору не
згасає й сьогодні, хоча це одна з найскладні-
ших камерно-вокальних робіт епохи романтиз-
му.
94
СУчаСнІСТЬ
Поєднання творчості геніального поета і
славетного основоположника російської роман-
тичної композиторської школи ХІХ ст. подару-
вало світові яскравий національний твір, напи-
саний у традиціях класичної вокальної музики.
Багатовекторність музичного задуму, оригіналь-
ність ідеї розкривають перед виконавцями бага-
томанітні можливості її втілення, що і зумовлює
довге сценічне життя цього твору.
1 Рік створення – 1840. Автограф не знайдено.
Вперше твір видав М. Бернард у 1842 р. Вірш О. Пушкіна
«К***» написано між 16 і 19 липня 1825 р.; видано в
«Северных цветах» у 1827 р.
Анализируется произведение, в котором в совершенстве синтезированы
черты камерно-вокальной лирики М. Глинки – яркого представителя эпохи ро-
мантизма. Особенности его образного строя представлены в интерпретаци-
ях С. Лемешева и С. Бортника.
Ключевые слова: романс, М. Глинка, камерно-вокальная лирика, интонацион-
ность, авторское мышление.
|