Російські книжкові та електронні енциклопедії, біографічні словники та довідники як джерело формування українських біографічних науково-інформаційних ресурсів
Проаналізовано джерельне значення російських універсальних і галузевих енциклопедій, біографічних словників і довідників, електронних біографічних науково-інформаційних ресурсів для розвитку української довідкової біографістики. Висвітлено найважливіші віхи історії їх формування, розкрито загальні н...
Saved in:
| Published in: | Українська біографістика |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27697 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Російські книжкові та електронні енциклопедії, біографічні словники та довідники як джерело формування українських біографічних науково-інформаційних ресурсів / В.І. Попик // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 7-39. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859596531409092608 |
|---|---|
| author | Попик, В.І. |
| author_facet | Попик, В.І. |
| citation_txt | Російські книжкові та електронні енциклопедії, біографічні словники та довідники як джерело формування українських біографічних науково-інформаційних ресурсів / В.І. Попик // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 7-39. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська біографістика |
| description | Проаналізовано джерельне значення російських універсальних і галузевих енциклопедій, біографічних словників і довідників, електронних біографічних науково-інформаційних ресурсів для розвитку української довідкової біографістики. Висвітлено найважливіші віхи історії їх формування, розкрито загальні науково-методичні засади, особливості подання матеріалів, пов’язаних з Україною.
Проанализировано источниковое значение российских универсальных и отраслевых энциклопедий, биографических словарей и справочников, электронных биографических научно-информационных ресурсов для развития украинской справочной биографистики. Освещены важнейшие вехи истории их формирования, раcкрыты общие научно-методические основы, особенности представления материалов, связанных с Украиной.
The source importance of Russian general and fi eld encyclopaedias, biographic dictionaries and reference books, electronic biographic scientifi c and informational resources for the development of Ukrainian reference biographistics is analysed. The most important landmarks of their formation are researched, general scientifi c and methodological principles and peculiarities of presentation of information connected with Ukraine are defi ned.
|
| first_indexed | 2025-11-27T22:00:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
7
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ПРОБЛЕМИ
БІОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
УДК 030:303.094.7(470+477)
Володимир Іванович ПОПИК,
в. о. директора
Інституту біографічних досліджень НБУВ,
кандидат історичних наук (Київ)
РОСІЙСЬКІ КНИЖКОВІ ТА ЕЛЕКТРОННІ
ЕНЦИКЛОПЕДІЇ, БІОГРАФІЧНІ СЛОВНИКИ
І ДОВІДНИКИ ЯК ДЖЕРЕЛО ФОРМУВАННЯ
УКРАЇНСЬКИХ БІОГРАФІЧНИХ НАУКОВО-
ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ
Проаналізовано джерельне значення російських універсальних і га-
лузевих енциклопедій, біографічних словників і довідників, електронних
біографічних науково-інформаційних ресурсів для розвитку української
довідкової біографістики. Висвітлено найважливіші віхи історії їх форму-
вання, розкрито загальні науково-методичні засади, особливості подання
матеріалів, пов’язаних з Україною.
Ключові слова: енциклопедії, біографічні словники, електронні біо-
графічні науково-інформаційні ресурси, українсько-російські зв’язки.
The source importance of Russian general and fi eld encyclopaedias,
biographic dictionaries and reference books, electronic biographic scientifi c
and informational resources for the development of Ukrainian reference
biographistics is analysed. The most important landmarks of their formation are
researched, general scientifi c and methodological principles and peculiarities of
presentation of information connected with Ukraine are defi ned.
Key words: encyclopaedias, biographic dictionaries, electronic biographic
scientifi c and informational resources, Ukrainian and Russian connections.
Проанализировано источниковое значение российских универсальных
и отраслевых энциклопедий, биографических словарей и справочников,
электронных биографических научно-информационных ресурсов для
развития украинской справочной биографистики. Освещены важнейшие
вехи истории их формирования, раcкрыты общие научно-методические
основы, особенности представления материалов, связанных с Украиной.
Ключевые слова: энциклопедии, биографические словари,
электронные биографические научно-информационные ресурсы,
украинско-российские связи.
8
Проблема висвітлення у російській довідковій біографічній лі-
тературі українсько-російських історичних і культурних зв’язків,
а також біографій відомих українських діячів і широкого кола
осіб, пов’язаних із Україною, становить дослідницький інтерес од-
ночасно як у зв’язку з вивченням багатовікових історичних взає-
мин України та Росії, тісного переплетіння доль українців і росіян,
так і щодо осмислення рецепції російською наукою та культурою,
суспільством, української історії та культури. Окремий зріз про-
блеми полягає у необхідності предметного аналізу можливостей і
особ ливостей використання російських друкованих і електронних
джерел — універсальних і галузевих енциклопедій, біографічних і
біобібліографічних словників, різного роду довідників, історико-
біографічних альманахів, в інтересах розвитку української біогра-
фістики — з виявленням усіх позитивних і негативних моментів,
пов’язаних зі зверненням до них.
Історія розвитку російської енциклопедичної та словниково-
біографічної справи досить ґрунтовно висвітлена у пра-
цях П. Н. Беркова [1], І. Ф. Кауфмана [9; 10], О. Л. Шапіро [26], ко-
лективу бібліографів під керівництвом П. А. Зайончковського [22],
Я. М. Щапова [27] та інших відомих російських учених, українських
дослідників В. С. Чишка [25], Т. В. Добко [4]. Однак дослідження
проблематики, пов’язаної з характером відображення у ній україн-
ських сюжетів, тривалий час було неможливим із політичних при-
чин, хоча для українських читачів, а фахівців — особливо, були
зрозумілими як значущість російської довідкової біографічної лі-
тератури для осягнення численних персоналій історії та культури
України, так і її тенденційність у відображенні (точніше — замов-
чуванні) українських сюжетів. Розробка цих проблем розпочалася
фактично лише в роки незалежності України, коли перед україн-
ським суспільством постали завдання пошуку й утвердження влас-
ної національної ідентичності, виокремлення себе з «загальноро-
сійського» та радянського контексту, зокрема — у персоналістич-
ному плані. Упродовж останніх років у низці фундаметальних уза-
гальнюючих праць провідних українських істориків і культуро-
логів окреслено загальні обриси нового розуміння історичної ре-
троспективи зв’язків України й Росії, формування, розвитку та ре-
зультатів духовно-культурних явищ, пов’язаних із тривалою тіс-
ною взаємодією, справжнім переплетінням культур двох близьких
слов΄янських народів — на загальнонаціональному, суспільному,
груповому та персональному рівні [6; 16; 23; 24].
У публікаціях В. С. Чишка [25], Т. В. Добко [4], Н. П. Романової [14],
В. І. Попика [13–16] зроблено також перші спроби проаналізувати
9
характер і способи відображення історичних і культурних зв’язків
українського з іншими слов’янськими народами — російським,
польським у енциклопедичних і словникових виданнях. На жаль,
у сучасній російській науковій, суспільно-політичній і культуро-
логічній літературі ці питання серйозно майже ніколи не стави-
лися і не одержали висвітлення, адекватного сутності та значи-
мості змін, що відбуваються у світі впродовж останніх десятиліть1.
Навпаки, над російською історичною та літературною публіцисти-
кою до цього часу помітно тяжіють архаїчні стереотипи щодо при-
належності українців і росіян до єдиного східнослов’янського на-
роду, про українство як невід’ємну частину і природного «доно-
ра», історично приреченого бути джерелом поповнення сил росій-
ської цивілізації тощо2. Зрозуміло, з такого погляду проблеми відо-
браження українських сюжетів у російській біографічній літерату-
рі взагалі не існує.
Метою даної статті є висвітлення сформованих у російській до-
відковій літературі впродовж тривалого часу традицій ставлення
до українського матеріалу, основних тенденцій щодо його відобра-
ження, а також аналіз джерельного значення російських загальних і
галузевих енциклопедій, біографічних словників і довідників, елек-
тронних біографічних науково-інформаційних ресурсів для роз-
витку української довідкової біографістики. Осмислення останньої
проблеми становить значний теоретичний, науково-методичний і
практичний інтерес в контексті роботи Інституту біографічних до-
сліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
над формуванням загальнонаціонального електронного біографіч-
ного науково-інформаційного ресурсу та створенням на його базі
всеукраїнської віртуальної біографічної лабораторії.
Росія належить до числа країн із досить давніми та розвине-
ними традиціями біографіки, зокрема довідкової — енциклопе-
дичної, словникової біографістики. Це пов’язано як з широтою
проблемно-тематичного діапазону російської гуманітарної куль-
1 Зазначені тенденції виразно простежуються у новітніх російських
довідкових біографічних виданнях, заснованих, на загал, на старих кон-
цептуальних засадах. Для прикладу: Русские писатели. 1800–1917 : биогра-
фический словарь (т. 1–5, М., 1989–2007); Коновалов, Е. Г. Новый полный био
графический словарь руcских художников (М., 2008).
2 Досить симптоматичною щодо цього є неабияка популярність не-
одноразово перевиданої у сучасній Росії незграбної та архаїчної за свої-
ми ідеями праці білоемігрантського автора М. І. Ульянова «Происхожде-
ние украинского сепаратизма» (перше повне видання — Нью-Йорк, 1966),
що нині слугує явним джерелом багатьох виступів політиків і публіцистів.
Чималим є і «теоретичний» внесок в осмислення «українського питання»
прихильників так званої «євразійської» ідеї.
10
тури та науки загалом, так і з особливою ідеологічною, держав-
ницькою місією, що впродовж століть покладалася у Росії на біо-
графічні дослідження та видання.
Російська енциклопедична і словникова біографістика, витоки
якої сягають XVIII ст., від самого початку формувалася як загально-
імперська, заснована на ідеології державної величі Росії та «нероз-
ривної єдності» трьох східнослов’янських православних народів —
російського, українського і білоруського. На той час, коли процеси
їх національного відродження та формування модерних європей-
ських націй ще тільки зароджувалися, коли у всьому слов΄янському
світі побутували уявлення про його органічну єдність, це коло ідей
здавалося природним. Навіть у перші десятиліття ХІХ ст. ідеоло-
гія східнослов’янского «россізму» залишалася регіональним варі-
антом «всеслов’янської» ідеї.
Тому було цілком зрозумілим, що перші ґрунтовні російські
історико-біографічні видання — «Краткий российский летописец
с родословием» М. В. Ломоносова (СПб., 1760), що містив біографії
руських князів; «Опыт исторического словаря о российских писа-
телях» М. І. Новикова (СПб., 1772), що включав понад 300 персона-
лій, а також складений із використанням його матеріалів універ-
сальний «Словарь исторический», виданий у 14 частинах у Москві
(1790–1798); історико-меморіальна праця П. Ю. Львова «Храм славы
российских Ироев...» (СПБ., 1803), подавали біографії українських
діячів і вихідців із України в ключі «загальноросійського» історич-
ного та культурного процесу [25, с. 51–52; 14, с. 32–33].
Цю традицію закономірно продовжили підготовлені митропо-
литом Євгенієм (Болховітіновим) «Словарь исторический о бывших
в России писателях духовного чина греко-российской церкви» у 2-х
томах (2-е вид., СПб., 1827) і «Словарь русских светских писателей,
соотечественников и иностранцев, писавших о России» у 2-х томах
(М., 1845); а також перший російський ґрунтовний біографічний
звід (понад 630 персоналій) — «Словарь достопамятных людей рус-
ской земли, содержащий в себе жизнь и деяния знаменитых пол-
ководцев, министров и мужей государственных, великих иерархов
православной церкви, отличных литераторов и ученых, известных
по участию в событиях отечественной истории», складений нашим
співвітчизником Д. Бантишем-Каменським у 5-ти частинах і насиче-
ний українськими персоналіями (М., 1836, із трьома додатковими час-
тинами, видрукуваними у Петербурзі у 1847/48 р.)3.
3 Докладний анотований перелік російських довідкових словниково-
біографічних видань було укладено відомим бібліографом і книгознав-
цем Ісааком Михайловичем Кауфманом (1887–1972) [9]. Його фундамен-
11
Словникова біографістика виступала в даному випадку від-
дзеркаленням процесів, що відбувалися у суспільному та культур-
ному житті, була їх невід΄ємною частиною.
У межах цієї дослідницької парадигми перебували здебільшо-
го й підготовлені та видані В. І. Межовим у С.-Петербурзі докладні
біобібліографії, що розглядалися ним як матеріали для майбутніх
біографічних словників [17; 18].
Проте поступово, з останніх десятиліть ХІХ ст., з інтелектуаль-
ним самовизначенням українства й утвердженням української на-
ціональної ідеї, уявлення про «загальноросійську» єдність остаточ-
но вичерпали свій інтелектуальний і духовно-культурний потен-
ціал. Саме від того часу на російській біографістиці виразно по-
значилася підпорядкованість її «охранительным началам» збере-
ження цілісності Російської імперії та, відповідно, — ігнорування
націо нальної окремішності України. Поступово «українське пи-
тання» набуло на сторінках російських біографічних видань хво-
робливого характеру «фігури замовчування».
Ця тенденція досить яскраво виявилася у започаткованому
Російським історичним товариством фундаментальному зводі —
«Русском биографическом словаре» (далі — РБС), підготовку яко-
го було розпочато з кінця 70-х – початку 80-х рр. ХІХ ст. на величез-
ній на той час джерельній основі біографічних і біобібліографіч-
них видань різного типу4. Створення словника від самого почат-
ку розглядалося його організатором — головою Російського істо-
ричного товариства О. О. Половцóвим, як справа державної ваги.
Офіціозний характер РБС ще більше посилився після його смерті у
1909 р., коли керівництво Товариством і здійснюваним ним гранді-
озним проектом перебрав на себе цар Микола ІІ [4, с. 270] і словник
став видаватися коштом Міністерства імператорського двору [27,
с. 94]. Варто нагадати, що то був час найвищого піднесення войов-
ничого російського імперського націоналізму.
Опублікований у 1887–1888 рр. у 60-му та 62-му випусках
«Сборника императорского Русского исторического общества»
тальна праця охоплює біографічні словники з 1769 по 1954 рр., словники
письменників і вчених, лікарів, інженерів, діячів книги, численні енцикло-
педичні та крайові словники, збірники біографій, іконографічні видання.
На жаль, за свідченням Я. М. Щапова [27, с. 93], через ідеологічні та цензур-
ні перепони початку 50-х рр. ХХ ст., І. М. Кауфману вдалося опублікува-
ти не більше третини зібраних ним матеріалів. За межами довідника зали-
шилися видання, присвячені діячам революційного руху, вітчизняним фі-
лософам, які в більшості були філософами релігійними, державним, полі-
тичним, військовим і церковним діячам, російській еміграції.
4 В українській історичній літературі історія підготовки «Русского
биографического словаря» найбільш інформативно висвітлена у праці
Т. В. Добко [4].
12
«Азбучный указатель имен русских деятелей для Русского биогра-
фического словаря», нараховував понад 40 тисяч імен, а згодом,
із доповненнями, 52,6 тисяч імен. «Русский биографический сло-
варь» за редакцією О. О. Половцóва почав виходити у світ із 1896 р.,
друкувався до 1918 р. і, на відміну від попередніх спроб випуску
окремих біографічних словників, був майже завершеним. Усього
тоді вийшло 25 ненумерованих томів, які виходили у світ не за абет-
кою, а в міру готовності. На щастя, збереглися, хоча й не повністю,
гранки ще кількох томів, які через початок Першої світової війни
та революцію не вдалось видати [4, с. 270–273]. На їх основі за ініціа-
тивою та під керівництвом директора Слов'янського і Балтійського
відділу Нью-Йоркської бібліотеки Едварда Козинека та співробіт-
ника цього відділу Роберта Девіса у 1997–2000 рр. здійснено пере-
видання РБС у Росії з пятьма додатковими томами, що частково
охоплюють літери В, Г, М, Н і Т. [27, с. 96]. Уже у наш час з΄явилися
електронні перевидання РБС [7], який загалом і дотепер не втратив
для російського читача свого інформаційного значення та широ-
ко використовується. Однак, ці факти можна оцінювати неодно-
значно. З одного боку, вони свідчать про унікальність видання, яке
увібрало величезний обсяг біографічних матеріалів про діячів ро-
сійського та інших народів імперії. З іншого, незмінний успіх слов-
ника до нашого часу свідчить про відсутність упродовж багатьох
десятиліть суттєвої еволюції світоглядних, концептуальних засад
російської словникової біографістики, брак принципової новизни
поглядів на ретроспективу вітчизняної історії та культури.
Загалом у опублікованих томах РБС зібрано понад 15 тис. пер-
соналій. За досить приблизними розрахунками, не менше чверті, а
можливо — навіть третину з їх числа становлять персоналії укра-
їнських і пов’язаних із Україною діячів. Однак, лише найбільш ві-
домі постаті української історії та культури названі в тексті біогра-
фічних статей українськими (Т. Г. Шевченко) або «малоросійськи-
ми» діячами (Б. Хмельницький).
Виявити більшість інших українських імен можна, лише будучи
добре обізнаним із історією та культурою України, а також корис-
туючись даними про перебування тих чи інших осіб в українських
містах, конкретно названих у біографічних статтях. Скажімо, одно-
значно «русскими» у словнику визначено церковного діяча Феофана
Прокоповича, лікаря Н. М. Амбодика-Максимовича, скульптора
І. П. Мартоса, математика М. В. Остроградського. У статті про іс-
торика М. І. Костомарова наголошено, що рід його є «служилым
великорусским». «Русским дворянином» із «малороссийских ко-
13
заков» постає живописець В. Л. Боровиковський, виразником ін-
тересів «малороссийских дворян» — просвітитель і громадсько-
політичний діяч Я. П. Козельський, «малороссийским дворяни-
ном» — військовий інженер О. Д. Засядько. «Карпатороссом» на-
звано І. С. Орлая. Український контекст життя та творчості літера-
торів і громадських діячів В. В. Капніста, Н. І. Гнідича (Гнєдича),
композиторів М. С. Березовського, Д. С. Бортнянського, актора
М. С. Щепкіна, філософа П. Д. Юркевича, їх участь у національних
справах практично повністю ігноруються, біографії (як і багатьох
інших) подаються майже виключно у контексті власне російської
історії, культури, суспільно-політичного життя. Водночас, відчут-
ним є певне перенесення акцентів із російської державної приналеж-
ності осіб (підданство) до їх «російськості» взагалі, що здебільшого
в контексті словникових статей можна зрозуміти як приналежність
етнічну (художники-портретисти А. П. Лосенко, Д. Г. Левицький,
мореплавець Ю. Ф. Лисянський та інші).
До нечисленних винятків належить велика стаття Вс. Срез-
невського про І. І. Срезневського, що докладно розкриває зв’язки
відомого російського славіста з Україною.
Біографії Єпифанія Славинецького, Стефана Яворського взага-
лі відсутні. Бракує також статей, присвячених таким відомим дія-
чам, як Дмитро Туптало, М. В. Гоголь, але вже через те, що словник
залишився незавершеним.
Значно більш демократичним і об’єктивним щодо української
проблематики став відомий «Энциклопедический словарь» видав-
ців Ф. А. Брокгауза та І. А. Єфрона у 43 томах або 86 напівтомах
(разом із додатковими книгами, що містили доповнення до осно-
вного видання), опублікований у С.-Петербурзі в 1890–1907 рр.
із залученням до його підготовки багатьох видатних діячів нау-
ки та культури: І. Є. Андрієвського (головний редактор 1–8 то-
мів), К. К. Арсеньєва і Ф. Ф. Петрушевского (співредактори на-
ступних томів), Д. І. Менделєєва, учених-гуманітаріїв Д. І. Анучіна,
В. С. Соловйова, зокрема й тих українців, котрі стояли на чітко ви-
значених національних позиціях: Д. І. Багалія, М. М. Могилянсько-
го, М. Ф. Сумцова, М. П. Василенка та інш. Редактором літератур-
ного відділу Словника у 1891–1897 рр. був відомий дослідник істо-
рії російської та української літератури С. О. Венгеров. Не випад-
ково, за загальним визнанням, саме цьому класичному виданню су-
дилося стати основою всього подальшого розвитку енциклопедич-
ної практики у Росії та Радянському Союзі (та в Україні зокрема)
впродовж ХХ ст. Частково матеріали зазначеного видання були до-
14
повнені у незавершеному (доведеному лише до «Отто») цими са-
мими видавцями «Новом энциклопедическом словаре» за загаль-
ною редакцією акад. К. К. Арсеньєва (т. 1–29, СПб., 1911–16).
«Энциклопедический словарь» Ф. А. Брокгауза та І. А. Єфрона
та «Новый энциклопедический словарь» містили величезний об-
сяг біографічних статей про померлих і живих на той час ві-
домих представників практично всіх сфер суспільного жит-
тя Росії, її «національних околиць» і зарубіжжя. У них вміще-
но, зокрема, ґрунтовні, об’єктивні статті про українського філософа
Г. С. Сковороду; Т. Г. Шевченка (автор Микола Сумцов), П. П. Гулака-
Артемовського, В. М. Забілу (Забелло), Лесю Українку, І. І. Манжуру,
М. К. Вороного як українських поетів; М. А. Вербицького, Панаса
Мирного, Б. Д. Грінченка, Василя Стефаника, В. М. Леонтовича,
В. К. Винниченка, М. М. Коцюбинського як українських письменни-
ків, М. В. Лисенка як українського композитора, М. К. Заньковецьку —
українську актрису. З дефініцією «украинский» подано також біогра-
фічні статті про С. О. Єфремова, Івана Труша. М. В. Гоголя репре-
зентовано як «русского» письменника «малороссийского» походження.
Ґрунтовні статті були присвячені І. П. Котляревському, Г. Ф. Квітці-
Основяненку, Є. П. Гребінці, Я. І. Щоголєву, Левку Боровиковському,
А. Л. Метлинському, П. С. Кулішеві, М. Л. Кропивницькому,
П. А. Грабовському, Я. П. Новицькому, Карпенку-Карому
(І. К. Тобілевичу), Олені Пчільці (О. П. Косач), хоча вони, відповідно
до пануючої тоді термінології, визначені не як українські, а як «мало-
русские» діячі. О. О. Потебня фігурує як «малоросс по происхождению и
личным симпатиям».
Стосовно західноукраїнських діячів Юрія Федьковича,
І. Я. Франка у зазначених виданнях вжито особливі дефіні-
ції — «малоруські галицькі», Юрія Романчука — «галицький русин»,
Н. І. Кобринської — «галицко-русская писательница».
В. Б. Антоновича визначено «южнорусским» істориком,
О. М. Лазаревський, О. Я. Єфименко (Ставровська) постають уже
істориками зовсім «русскими». Водночас необізнаному в укра-
їнській історії та культурі читачеві про українство, скажімо,
Д. І. Багалія, М. Ф. Берлинського, М. П. Василенка, М. В. Гербеля,
М. С. Грушевського, М. П. Драгоманова, М. О. Максимовича,
Д. Л. Мордовцева, А. Ю. Кримського, Н. В. Кукольника,
Г. А. Полетики, І. І. Соколова, М. Ф. Сумцова О. С. Афанасьєва-
Чужбинського та багатьох інших можна почасти дізнатися
лише на основі аналізу змісту біографічних статей. Натомість
статті, присвячені Дмитру Тупталу, В. Л. Боровиковському,
В. В. Капністу, В. Г. Анастасевичу, П. П. Лодію, В. І. Туманському,
Н. І. Гнідичу (Гнедичу), М. І. Костомарову, Г. П. Данилевському,
К. Д. Ушинському, М. М. Миклусі-Маклаю, О. Ф. Кістяківському,
15
М. М. Ковалевському, М. І. Кибальчичу, О. С. Лаппо-Данилевському,
І. В. Лучицькому, Марку Вовчку (М. О. Вілинській-Маркович),
П. П. Чубинському, Г. П. Галагану, В. Г. Короленку, Д. М. Овсянико-
Куликовському та переважній більшості інших наших співвітчиз-
ників і діячів вітчизняної культури, науки, суспільно-політичного
життя не містять навіть достатнього матеріалу для ідентифікації їх
пересічним читачем як представників України.
Зрозуміло, наведені приклади охоплюють лише незначну час-
тину статей згаданих словників, але вони здебільшого характеризу-
ють загальну картину російської словникової україніки своєї доби.
З ім΄ям С. О. Венгерова, яке є втіленням творчої взаємодії укра-
їнської та російської культур, пов’язане видання таких важливих
для української біографістики, хоча й не завершених, фундамен-
тальних праць, як «Критико-биографический словарь русских пи-
сателей и ученых: От начала русской образованности до наших
дней» (т. 1–6, СПб., 1885–1904; 2-е вид., т. 1–2, СПб., 1915–1918 (теж
не завершене)); «Русские книги. С биографическими данными об
авторах и переводчиках (1708–1893)» (т. 1–3, СПб., 1895–1899), а та-
кож «Источники словаря русских писателей)» (т. 1–4, СПб., 1900–
1917), що охоплюють значну кількість персоналій у різних сферах
культури, мистецтва та науки і зберегли своє джерельне та науко-
ве значення дотепер.
Згаданими, широко відомими сучасному читачеві, енциклопе-
діями та словниками перелік найважливіших російських дорево-
люційних довідкових біографічних видань, зрозуміло, не обмежу-
ється. Діапазон їх був дуже широким: від біографо-генеалогічних
праць5 і некрополів6, праць із іконографії7 до біографічних слов-
5 Серед видань, у яких присутні певні матеріали щодо України, вар-
то згадати: Общий гербовник дворянських родов Всероссийской им-
перии начатый в 1797 г. (СПб., 1799–1840); Долгоруков, П. В. Российский
родословный сборник. (СПб., 1854–1857); Долгоруков, П. В. Российская
родословная книга (СПб., 1840–1841); Власьєв, Г. А. Потомство Рюрика.
Материалы для составления родословий (СПб. ; Пг., 1906–18); Власьєв, Г. А.
Происхождение князей Острожских (СПб., 1906); Власьєв, Г. А. Князья Ост-
рожские и Друцкие (СПб., 1911); Кашкин, Н. И. Родословные разведки
(СПб., 1912). Біб ліографію дореволюційних російських видань із генеало-
гії в розрізі української біографістики див: Войтович, Л. В. Князівські ди-
настії Східної Європи (кінець ІХ – початок ХVI ст.). Склад, суспільна і по-
літична роль (Л., 2000).
6 Найбільш значні з них: Саитов, В. И., Модзалевский, Б. Л. Москов-
ский некрополь (СПБ., 1907–1908); Саитов, В. И. Петербургский некрополь
(СПб., 1912–1913); Шереметевский, В. В. Русский провинциальный некро-
поль (М., 1914).
7 Йдеться насамперед про праці: «Подробный словарь русских
гравировальных портретов» (СПб., 1889); «Медали в честь русских
государственных деятелей и частных лиц» (СПб., 1880–1896); «Рус-
16
ників померлих і живих учених, професорів і вихованців навчаль-
них закладів8 і довідників, присвячених тогочасним суспільно-
політичним діячам9.
До числа видань кінця ХІХ – початку ХХ ст., що містять чимало
важливих для українських біографістів матеріалів, належать також
«Большая энциклопедия: Словарь общедоступных сведений по
всем отраслям знания» за редакцією С. Н. Южакова (т. 1–22, СПб.,
1900–1909); «Русская энциклопедия» за редакцією С. А. Адріанова,
А. В. Клосовського та Г. В. Хлопіна (СПб. ; Пг., 1911–1916), неза-
вершена «Военная энциклопедия» за редакцією К. І. Величка,
В. Ф. Новицького, А. В. Шварца та ін. (т. 1–18, СПб. ; Пг., 1911–1915);
тритомний «Научно-энциклопедический словарь» М. М. Філіпова
(М., 1898–1901), нарешті — дуже популярний у середовищі інтеліген-
ції однотомний «Энциклопедический словарь» Ф. Ф. Павленкова,
ские портреты XVIII и XIX ст.» (СПб., 1905–1909); «Материалы для спра-
вочной книги по русским портретам» (М., 1910); «Словарь русских
литографированных портретов» (М., 1916).
8 Найбільш відомі серед них видання: «Биографический словарь про-
фессоров и преподавателей императорского Московского университета за
истекшее столетие со дня учреждения 12 января 1755 по день столетне-
го юбилея 12 января 1855» (М., 1855); «Биографический словарь питомцев
Московского университета» (М., 1855); Змеев, Л. Ф. Словарь врачей, полу-
чивших степень доктора медицины (и хирургии) в императорском Мос-
ковском университете до 1863 г. Краткие биографии, перечень трудов и
повременной список (СПб., 1885); «Биографический словарь профессоров
и преподавателей императорского С.-Петербургского университета... за
истекшую третью четверть века его существования. 1869–94» (СПб., 1896–
1898); «Биографический словарь профессоров и преподавателей импера-
торского Юрьевского, бывшего Дерптского университета за 100 лет его су-
ществования (1802–1902)» (Юрьев, 1902–1903); «Биографический словарь
профессоров и преподавателей императорского Казанского университе-
та (1804–1904)» (Казань, 1904); «Памятная книжка лицеистов» (СПб., 1907);
«Словарь членов Общества любителей российской словесности при Мос-
ковском университете. 1811–1911» (М., 1911); «Материалы для биографи-
ческого словаря действительных членов Императорской Академии наук»
(Пг., 1915–1917). До цього типу праць належать також ті, які можна вважа-
ти набутком української біографістики, зокрема: Иконников, В. С. Биогра-
фический словарь профессоров и преподавателей императорского Уни-
верситета Святого Владимира (1834–1884) (К., 1884); Модзалевский, Б. Л.
Список членов императорской Академии наук. 1725–1907 (СПб., 1908).
Неодноразово перевидавалися: «Личный состав императорской Акаде-
мии наук на [1864, 1872–1874, 1876–1880, 1884, 1886–1894, 1896] год» (СПб.,
1864–1896); «Список личного состава императорской Академии наук и
подведомственных ей учреждений на [1894/95–1916] гг.» (СПб. ; Пг., 1894–
1916); «Личный состав Императорского Русского технического общества»
(СПб. ; Пг., 1867–1915); «Состав Императорского Общества истории и древ-
ностей российских при Московском университете» (М., 1890–1915).
9 Скальковский, К. А. Наши государственные и общественные деятели
(СПб., 1890), упорядковнаний Г. А. Гольдбергом «Альманах современных
русских государственных деятелей» у 2-х томах (СПб., 1897) та ін.
17
що протягом 1899–1913 рр. витримав п’ять масових видань накла-
дом понад сто тисяч примірників. Останній у додатках до другого
видання (1907) та у четвертому виданні (1910) містив уже і біографії
діячів революційного руху.
Серед спеціалізованих галузевих біографічних видань на особ-
ливу увагу, крім названих раніше праць С. О. Венгерова, заслуго-
вують «Справочный словарь о русских писателях и ученых, умер-
ших в XVIII и XIX ст.» Г. Н. Геннаді (т. 1–3, Берлін ; М., 1876–1908, не-
завершене видання, т. 4 залишився у рукописі) та «Обзор жизни и
трудов покойных русских писателей» Д. Д. Язикова у 13 випусках
(СПб. ; М. ; Пг., 1885–1916).
На окрему згадку заслуговує видана у С.-Петербурзі в 1914–
1916 рр. двотомна енциклопедична праця «Украинский народ в его
прошлом и настоящем» — важлива спроба ознайомити російську
громадськість із Україною та «українським питанням». У створенні
цієї насиченої біографічними даними збірки, що є спільним над-
банням українських і російських інтелектуалів, брали участь ук-
раїнські та російські вчені Ф. К. Волков (Вовк), М. С. Грушевський,
М. М. Ковалевський, Ф. Є. Корш, А. Ю. Кримський, И. І. Туган-
Барановський, О. О. Шахматов, С. Рудницький, О. Русов,
С. Томашевський, В. Охримович, Т. Єфименко.
Серед дореволюційних російських словників актуальної біо-
графії початку кінця ХІХ – початку ХХ ст., що набули з часом зна-
чення історичного джерела, варто згадати докладний (1398 с.) біо-
графічний «Альманах современных русских государственных дея-
телей» (СПб., 1897), у якому, за оцінкою Я. М. Щапова, зібрано відо-
мості практично про всіх діячів, які стояли на чолі держави на ру-
бежі століть [23, с. 97–98], зокрема й багатьох українців; підготов-
лені М. М. Боіовичем та іншими авторами численні видання про
членів Державної думи (близько чверті яких становили депутати,
обрані від українських губерній і міст)10. До числа суто спеціаль-
них, але тим більше цінних для сучасних дослідників, довідкових
видань належать різноманітні адрес-календарі, списки вищих вій-
10 Йдеться, насамперед, про довідники М. М. Боіовича: «Члены Госу-
дарственной думы. (Портреты и биографии). Первый созыв» (М., 1906);
«Члены Государственной думы. (Портреты и биографии). Второй созыв»
(М., 1907); «Члены Государственной думы. (Портреты и биографии). Тре-
тий созыв» (М., 1910); «Члены Государственной думы. (Портреты и био-
графии). Четвёртый созыв». (М., 1913); а також складені групами упоряд-
ників книжки офіційного та неофіційного характеру, — для прикладу,
по Третій думі (1907–1912): «Государственная дума. ІІІ созыв: Справочник
1910 г.» (СПб., 1910), «Государственная дума. ІІІ созыв: Справочник 1912 г.»
(СПб., 1912), «Созыв (3-й) Государственной думы. Портреты, биографии и
автографы». (СПб., 1910) тощо.
18
ськових і цивільних чинів, урядовців, кавалерів орденів, довідники
військовиків, «списки» службовців різних відомств, які з року в рік
публікувалися у Російській імперії.
Значний джерельний інтерес для української довідкової біо-
графістики становить широко відоме, перехідне від дореволюцій-
ної до радянської доби, певною мірою позначене вже новими ви-
могами, сьоме видання «Энциклопедического словаря Гранат» у 58
томах (М., 1910–1948). Воно випускалося товариством «Братья А. и
И. Гранат и К°», після 1917 р. — Російським бібліографічним інсти-
тутом Гранат і було завершене (54-й і 58-й томи) вже Державним
інститутом «Советская энциклопедия». У підготовці словника
брали участь відомі вчені К. А. Тимірязев, М. М. Ковалевський,
С. А. Муромцев, В. Я. Железнов, Ю. С. Гамбаров. Окрім влас-
не ґрунтовних абеткових біографічних статей про діячів істо-
рії та культури «Энциклопедический словарь Гранат» цінний
тим, що увібрав у якості додатків низку стислих біобіографічних
словничків (найважливіші — у томах 11, 17, 40, 41, 46, 47, 48, ска-
жімо: «Члены Государственной думы І, ІІ и ІІІ созывов», «Деятели
Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской
Революции. Автобиографии и биографии», «Автобиографии
революционных деятелей русского социалистического движения 70–
80-х годов», біобібліографічний покажчик новітньої російської беле-
тристики (1861–1911), у яких також чимало українського матеріалу.
Вітчизняній історичній літературі 90-х рр. ХХ ст., коли закла-
далися основи сучасної української біографістики, був притаман-
ний незначний інтерес до радянської біографіки 20–30-х рр., пред-
метом якої стали учасники революційного руху, боротьби за утвер-
дження радянської влади в Україні. На той час погляди дослідни-
ків були звернуті майже виключно до діячів національної культу-
ри, учасників українського національного руху, імен репресованих
або забутих співвітчизників. Відчувалося і певне психологічне від-
торгнення пануючої у радянські часи історико-партійної тематики.
Цим значною мірою була позначена і фундаментальна моно-
графія В. С. Чишка «Біографічна традиція та наукова біографія в
історії і сучасності України» (К., 1996), у якій значення історико-
партійної літератури меморіального характеру залишилося від-
чутно недооціненим. Нині необхідність реінтеграції імен широко-
го кола діячів революційного руху, радянської влади до вітчизня-
ної історичної спадщини вже не викликає сумнівів — без них спо-
внена драматизму історія України у ХХ ст. не була б повною.
З цього погляду, необхідним є звернення до значного масиву
біографічної інформації, що міститься у історико-меморіальних
виданнях, присвячених революційним і радянським діячам, зо-
19
крема, підготовлених Істпартами. Серед випущених у Росії «за-
гальносоюзних» і регіональних словників і довідників, що міс-
тять цінні матеріали про українців і вихідців із України, особли-
вий джерельний інтерес становлять: «Памятник борцам пролетар-
ской революции, погибшим в 1917–1921 гг.» (3 изд., М. ; Л., 1925);
«Участники русского революционного движения эпохи борьбы
с царизмом» (М., 1927); створюваний і частково опублікований у
1927–1934 рр. Всесоюзним товариством політкаторжан і засланців-
поселенців за редакцією Ф. Я. Кона, Б. П. Козьміна, В. І. Невского,
І. А. Теодоровича та ін. унікальний за своїм джерельним значен-
ням, але, на жаль, не завершений через початок політичних ре-
пресій, багатотомний біобібліографічний словник «Деятели рево-
люционного движения в России» (т. 1, вып. 1–2, М., 1927–1928; т. 2,
вып. 1–4, 1929–1932; т. 3, вып. 1–2, 1933–1934; т. 5, вып. 1–2, 1931–1933),
який охопив понад 16 тисяч імен активних діячів і рядових учас-
ників революційного руху11; довідник «Политическая каторга и
ссылка. Биографический справочник членов Общества политка-
торжан и ссыльнопоселенцев» (М., 1934).
Не можна недооцінювати і джерельного значення для сучасної
української довідкової біографістики також великих російських
радянських енциклопедичних проектів кінця 20 – початку 30-х рр.
ХХ ст. Ґрунтовність і об’єктивність у поданні біографічних матеріа-
лів (не лише загалом, а й стосовно українських зокрема), була при-
таманна першому виданню «Большой советской энциклопедии» у
66 томах (1926–1947), в якому ще відчувалася інерція традицій ста-
рої російської біографічної школи. На наш погляд, у цьому плані
воно стоїть вище другого видання у 51 томі (1950–1958), а можливо,
за багатьма параметрами, — і третього у 30 томах (1969–1978).
Певне інформаційне значення зберігає також незавершена (не було
видрукувано тт. 10-й та 12-й) «Литературная энциклопедия» (т. 1–9, 11,
1929–1939), що містила спеціальні статті з національних літератур.
У десятиліття перед Другою світовою війною у Росії з΄явилася
низка галузевих і тематичних біографічних словників12 та ори-
гінальних історико-біографічних праць, що за своїм характером
були близькими до біографічної довідкової літератури13.
11 Я. М. Щапов у згадуваній уже книзі «Справочный инструмент исто-
рика России» (М., 2007) на сторінці 101 навів дані про наявність частини
гранок невиданих 3, 4 та 5-го томів і ксерокопій із них у провідних бібліо-
теках та архівах Росії.
12 Скажімо: Троицкий, В. И. Словарь московских мастеров золотого, се-
ребрянного и алмазного дела XVII в. (Л., 1928–1930); Блох, М. А. Биографи-
ческий справочник. Выдающиеся химики и ученые XIX–XX ст. (Л., 1929–
1931); Безсонов, С. В. Крепостные архитекторы (М., 1938).
13 Для прикладу: Вересаев, В. В. Спутники Пушкина (М., 1937); Клевен-
20
Унікальним джерелом, особливо зважаючи на втрати, пов’язані
з репресіями наступних років і війну, стали тодішні довідники ак-
туальної біографії, зокрема, «Наука и научные работники СССР»
(ч. 4–6, М. ; Л., 1928–1934), що містив дані про 32 тисячі науковців,
зокрема і наших співвітчизників, які працювали у різних дослід-
ницьких установах за межами України.
Перше повоєнне десятиліття, позначене ідеологічним тиском,
нагнітанням ідеї російського комуністичного месіанства, практич-
но не принесло російській довідковій біографістиці нових резуль-
татів, що становили б інтерес для української науки. На той час до-
відкова біографічна справа зосередилася насамперед на підготов-
ці словників навчально-педагогічного спрямування, присвячених
політично нейтральній тематиці — науці, техніці, мистецтву та по-
кликаних демонструвати російські національні пріоритети у цих
галузях. Природно, що численні українці та вихідці з України по-
слідовно трактувалися у них як суто російські діячі. Зазначені під-
ходи за інерцією продовжували діяти і у подальші роки14.
За часів «відлиги» 50–60-х рр. та у наступний період, багатотом-
ні універсальні та галузеві енциклопедичні зводи «нового поколін-
ня», випущені центральними радянськими видавництвами: «Малая
советская энциклопедия» у 10 т. (М., 1958–1960), «Философская
энциклопедия» (т. 1–5, М., 1960–1970), «Советская историческая
энциклопедия» (т. 1–16, М., 1961–1976), «Театральная энциклопедия»,
(т. 1–5, М., 1961–1967), «Педагогическая энциклопедия» (т. 1–4, М.,
1964–1968), «Краткая литературная энциклопедия» (т. 1–9, М., 1962–
1978), енциклопедія «Искусство стран и народов мира» (т. 1–5, М.,
1962–1978), «Музыкальная энциклопедия» (т. 1–4, М., 1973–1978),
«Советская военная энциклопедия» (т. 1–5, К., 1978), однотомна ен-
циклопедія «Великая Октябрьская социалистическая революция»
(М., 1977) та інші довідкові видання, знаменували значний про-
рив у науково-інформаційній сфері, багато у чому заповнили цен-
ский, М. Герцен — издатель и его сотрудники (М., 1941).
14 Серед цих видань можна виділити: Липшиц, С. Ю. Русские ботани-
ки (М., 1947–52); Алексеев, А. Д. Русские пианисты (М. ; Л., 1948); «Люди рус-
ской науки» (М. ; Л., 1948) (наступне, суттєво розширене перевидання у 4-х
томах вийшло друком у Москві у 1961–1965 рр.); Григорьев, Д. П., Шафранов-
ский, И. И. Выдающиеся русские минералоги (М. ; Л., 1949); Райков, Б. Е. Рус-
ские биологи-эволюционисты до Дарвина (М. ; Л., 1951–1959); Морозов, С. А.
Первые русские фотографы-художники (М., 1952); «Отечественные
лесоводы» (М. ; Л., 1953); «Русские мореплаватели» (М., 1953). До них зна-
чною мірою приналежний і великий за чисельністю представлених персо-
налій двотомний «Биографический словарь деятелей естествознания и тех-
ники» (М., 1958–1959), але він є не оригінальним, а складеним на основі ви-
бірки статей із 2-го видання «Большой советской энциклопедии».
21
зурні лакуни попередніх радянських видань. Вийшла друком, зо-
крема, така ґрунтовна праця, як чотиритомний «Словарь псев-
донимов русских писателей, ученых и общественных деятелей»
І. Ф. Масанова (М., 1956–1960), що майже на ціле десятиліття випе-
редила появу друком створеного О. І. Деєм «Словника українських
псевдонiмiв та криптонiмiв (XVI–XX ст.)» (К., 1969).
Свідченням зростання відкритості радянського суспільства
стало видання біобібліографічного словника «Русские советские
писатели-прозаики» (т. 1–7, Л., 1959–1972), одночасно з яким готува-
лися, на жаль, значно більш позначені цензурними «умовностями»
та вилученнями аналогічні праці в союзних республіках, зокрема,
досить ґрунтовна «Українськi письменники. Бioбiблioграфiчний
словник» (т. 1–5, К., 1960–1965).
Однак, у площині довідкової біографістики новизна названих
вище праць стосувалася переважно лише російського матеріалу.
Більшість імен значимих російських діячів тепер уже не замовчува-
лася, хоча заідеологізованість («класові» та «партійні» підходи) в їх
оцінках продовжувала займати значне місце. З біографіями діячів
українських справа залишалася набагато гіршою. Вони подавалися
з дуже ретельним політичним відбором, дозовано, виключно крізь
призму ідеологічних настанов про провідну роль російської куль-
тури, її «благотворне значення для розвитку культур інших
народів», «віковічну дружбу російського і українського наро-
дів», у дусі відомих Тез ЦК КПРС до 300-річчя возз’єднання
України з Росією, а отже, крізь призму боротьби з «україн-
ським буржуазним націоналізмом».
Проте, на хвилі суспільно-політичного піднесення кінця 50- х–
початку 60-х рр. у центральних видавництвах було видано низку
праць, що більш глибоко висвітлювали взаємодії культур трьох
східнослов’янських народів15.
Третє видання «Большой советской энциклопедии» (М., 1969–
1978), що випускалося у часи, коли в союзних республіках, насам-
перед, в Україні, вже набирала сил підготовка національних уні-
версальних і галузевих енциклопедій, не привнісши у справу ви-
світлення українських біографічних матеріалів помітних позитив-
них ідеологічних змін, все ж вигідно вирізнялося від попередніх
видань більшою точністю та вивіреністю дат, фактів, докладніс-
тю бібліографії. Значною мірою це було пов’язане з широким за-
лученням до роботи відомих українських учених, використанням
нових наукових праць.
15 Зокрема: Будовниц, И. У. Словарь русской, украинской, белорусской
письменности и литературы до XVIII в. (М., 1962).
22
Від середини 60-х років ХХ ст. репертуар біографічних словни-
ків і довідників, історико-меморіальних альманахів і збірників бі-
ографічних нарисів, що видавалися як центральними союзними
видавництвами, так і у регіонах Росії, став відчутно різноманітні-
шим. Вийшло друком чимало праць, присвячених не лише героям
революцій16 і воєн17, державним і партійним діячам18, а й митцям,
літераторам, ученим19. Інформаційний потенціал довідкових ви-
дань суттєво доповнювався ґрунтовними працями серії «Научно-
биографическая литература», започаткованої АН СРСР у 1959 р.,
фактично — 1961 р.20. Продовжували виходити друком і численні
книжки загальносоюзної серії «Жизнь замечательных людей», про-
те, зважаючи на їх популярний, вторинний за інформативним на-
повненням характер, більшість із них не можна розглядати як одне
з джерел української біографістики21. Виняток складають декілька
випущених у Москві у серії «ЖЗЛ» книг власне українських авто-
рів, що стали подією для української науки і культури22.
Видання відкритого (доступного широкому читачеві) типу з ак-
туальної біографії були представлені впродовж останніх десятиліть
радянської влади щорічниками Большой советской энциклопедии,
довідниками персонального складу Верховної Ради СРСР, Академії
наук СРСР23, творчих спілок.
На загал слід зазначити, що, не зважаючи на широкий діапа-
зон російських довідкових біографічних видань радянського часу,
16 Зокрема: «Герои Октября. Биографии активных участников подго-
товки и проведения Октябрьского вооружённого восстания в Петрограде»
(Л., 1967); «Герои Октября. Книга об участниках Великой Октябрьской со-
циалистической революции в Москве» (М., 1967).
17 Скажімо: «Люди бессмертного подвига» (М., 1973); «Дважды Герои
Советского Союза» (М., 1973) тощо.
18 Наприклад: Абрамов, А. С. У Кремлёвской стены (М., 1974);
«Ленинградцы — Герои Социалистического Труда» (Л., 1967) тощо.
19 Зокрема: «Русские писатели: биобиблиогр. словарь» (М., 1971).
20 Про видання цієї серії див. працю З. К. Соколовської [21].
21 Дослідження історії видання книжкової серії «Жизнь замечательных
людей» і аналіз її науково-методичного та інформаційного рівня див. у
праці Н. І. Любовець «Біографічні серії в контексті розвитку української
біографічної традиції» [11].
22 Серед них: Патон, Е. О. Воспоминания (М., 1958); Лысенко, О. Микола
Лысенко : воспоминания сына (М., 1960); Хинкулов, Л. Ф. Тарас Шевченко
(М., 1960; 3-е изд., испр. и доп., М., 1966); Хинкулов, Л. Ф. Франко (М., 1961);
Брандис, Е. П. Марко Вовчок (М., 1968); Марьямов, А. М. Довженко (М.,
1968); Коцюбинская, И. М. Михаил Коцюбинский (М., 1969); Костенко, А. И.
Леся Украинка (М., 1971). Повний перелік видань серії «ЖЗЛ» із україн-
ської тематики див. у статті Н. І. Любовець [11, с. 279–280].
23 Див. зокрема: «Академия наук СССР. Персональный состав...
1724–1974» (М., 1974); Корнеев, С. Г. Советские учёные — почётные члены
иностранных научных учреждений (М., 1973).
23
їх доволі високий науково-методичний рівень, охоплення ними
значної кількості пов’язаних із Україною персоналій, одержати з
них адекватні уявлення щодо України, її історії, культури, науки,
діячів українського національно-культурного руху та суспільно-
політичного життя, а також про внесок українців у розбудову ро-
сійського державного, наукового, освітнього, культурного потен-
ціалу досить складно.
Так, у відомому, підготовленому за участі академіка
Д. С. Лихачова біобібліографічному словникові «Русские писате-
ли» (М., 1971), «російським і українським письменником» назва-
но лише одного Єпіфанія Славинецького (пом. 1675). Водночас,
про приналежність до українського соціуму, культури, суспільно-
політичного життя численних українців і вихідців із України, які
писали російською мовою, зокрема, Феофана Прокоповича (1681–
1736), В. В. Капніста (1758–1823), М. І. Гнідича (Гнєдича) (1784–1833),
Антона Погорєльського (О. О. Перовського) (1787–1836), В. І. Даля
(1801–1872), Г. П. Данилевського (1829–1890), В. В. Крестовського
(1840–1895), С. М. Кравчинського (1851–1895), Г. О. Мачтеда (1852–
1901), В. Г. Короленка (1853–1921) або не сказано нічого, або зга-
дується лише побіжно, як про щось несуттєве для їх творчих біо-
графій. Тими самими особливостями відзначався і створений під
керівництвом Д. С. Лихачова ґрунтовний «Словарь книжников и
книжности Древней Руси» (вып. 1–3, Л. ; СПб., 1987–1993), що охо-
плює діячів XI–XVII ст.
Сучасні російські енциклопедії, словники та довідники, альма-
нахи та інші історико-біографічні видання, опубліковані від почат-
ку 90-х рр. ХХ ст., загалом доповнюють матеріали згаданих старих
праць, хоча у багатьох випадках уже виходять на принципово но-
вий у кількісному та якісному відношенні рівень.
Серед видань, що відображають досягнення сучасної росій-
ської наукової довідкової біографістики, її теоретичний і методич-
ний рівень, характерні тенденції розвитку та очевидні проблеми,
а водночас — становлять джерельний інтерес для української до-
відкової біографістики, найперше варто згадати (зрозуміло, про-
ходячи повз низку модифікованих перевидань тематичних вибі-
рок статей зі старих словників і енциклопедій24, а також дуже чис-
ленних і нерівноцінних за своїм рівнем науково-популярних ви-
24 Вельми показовим для характеристики стану російської довідко-
вої біографістики на зламі ХХ і ХХІ ст. стало перевидання вибірки біогра-
фічних статей зі старих «Энциклопедического словаря Брокгауза и Ефро-
на» та «Нового энциклопедического словаря», скомбінованої під керівни-
цтвом відомого фахівця з інформаційних технологій і створення електро-
нних бібліотек П. Каллінікова у 20 томах під претензійною назвою «Рус-
ского биографического словаря» (М., 1998–2001), що прикро збігається з
назвою класичного словника, виданого свого часу Російським історичним
товариством.
24
дань): нову універсальну «Большую Российскую энциклопедию»,
що готується у 30 томах (фактично — продовжуючи традицію
«Большой советской энциклопедии») і до цього часу представле-
на п’ятнадцятьма опублікованими томами (М., 2004–2008); універ-
сальну «Новую Российскую энциклопедию» у 12 томах (т. 1–5, М.,
2005–08), котра має містити 30 тисяч біографічних статей; «Словарь
русских писателей XVIII в.» (вып. 1–2 (А–П), Л. ; СПб, 1988–1999) і
його хронологічне продовження — фундаментальний шеститом-
ний біографічний словник «Русские писатели. 1800–1917» (т. 1–5,
М., 1989–2007), які стали результатом багаторічної роботи великого
колективу науковців; книгу «Политические деятели России. 1917:
Биографический словарь» (М., 2001), об’єктивність і науковість
україніки якої забезпечена шляхом залучення до авторського ко-
лективу відомих українських фахівців; «Новый полный биогра-
фический словарь русских художников» Є. Г. Коновалова (М.,
2008). Як значне досягнення, новаторська за методикою подання
матеріалів капітальна праця, був сприйнятий науковою спільно-
тою підготовлений Д. Н. Шиловим біобібліографічний довідник
«Государственные деятели Российской империи. Главы высших и
центральных учреждений. 1802–1917» (СПб., 2001) [23, с. 98].
Ґрунтовними науковими виданнями, створеними з залученням
невідомих раніше документальних матеріалів, є укладений Росій-
ською національною бібліотекою біографічний словник «Сотруд-
ники Российской национальной библиотеки — деятели науки и
культуры. (т. 1, [ч. 1] : Императорская публичная библиотека, 1795–
1917» (СПб., 1995), що містить біографічні нариси про понад 400
співробітників; підготовлений в Інституті історії природознавства і
техніки ім. С. І. Вавілова РАН у межах серії «Деятели науки и про-
свещения Москвы XVIII–XX веков в портретах и характеристиках»
В. А. Волковим та М. В. Куликовою словник «Московские профес-
сора XVIII – начала XX веков. Естественные и технические науки»
(М., 2003) і тими самими авторами спільно з В. С. Логіновим слов-
ник «Московские профессора XVIII – начала XX веков» (М., 2006),
присвячений ученим, які працювали у галузі гуманітарних і сус-
пільних наук. В. А. Волковим і М. В. Куликовою опубліковано та-
кож великі біографічні словники-довідники «Российская профес-
сура. XVIII – начало XX в. Биологические и медико-биологические
науки» (М., 2003) і «Российская профессура. XVIII – начало XX в.
Химические науки» (М., 2004), що разом охоплюють понад 1050
імен. До праць наукового рівня належить і біографічний словник
«Ученые Московского университета — действительные члены и
члены-корреспонденты РАН (1755–2004)» (М., 2005), підготовле-
25
ний до 250-річчя МДУ. Значним науковим досягненням є створе-
на В. Я. Васильковим та М. Ю. Сорокіною праця «Люди и судьбы:
Био библиорафический словарь востоковедов — жертв политичес-
кого террора в советский период: 1917–1991 гг.» ( М., 2003).
Високим рівнем інформативності вирізняються словник-
довідник Д. Вронської та В. Чугуєва «Кто есть кто в России и
бывшем СССР: Выдающиеся личности бывшего Советского Союза,
России и эмиграции» (М., 1994), у якому подано інформацію про
понад 6 тис. осіб — живих і померлих, а також книга А. К. Сорокі-
на і В. В. Шелохаєва «Русское зарубежье: Золотая книга эмиграции:
Первая треть ХХ века: Энциклопедический биографический сло-
варь» (М., 1997), що охоплює більше 400 біографій учених, пись-
менників, церковних діячів, митців, зокрема — українців і вихідців
із України. Широкого розвитку набула в Росії актуальна (присвя-
чена сучасникам) галузева та регіональна довідкова біографістика,
яка для нас може бути джерелом пошуку імен вихідців із України,
котрі досягли певних позицій і визнання у російському суспільстві.
Певною видавничо-технологічною новацією став створений на
основі універсальної бази даних «Первый биографический БЭС»,
що видається також під назвою «Большого биографического сло-
варя» (М, 2007) та охоплює близько 29 тисяч персоналій і, поряд із
іншими російськими біографічними виданнями різних типів засвід-
чує зверненість російської біографістики до інших народів і культур.
Принципово новим напрямом розвитку російської довідкової
біографістики, який конче потребує подальшого розвитку, стала
підготовка та видання багатотомних «Книг пам’яті» воїнів, полег-
лих у період Другої світової війни, а також жертв політичних ре-
пресій (зокрема — т. зв. «Расстрельных списков»), випущених
впродовж минулих років по цілому ряду міст і областей Російської
Федерації [23, с. 102–103]. Їх поява найбільшою мірою засвідчила
зміцнення демократичної тенденції до якомога більш широкого
введення до довідкової літератури імен співвітчизників, які заслу-
говують на пам’ять і повагу. Перегляд цих видань засвідчує наяв-
ність у них величезної маси імен українців (за характерними пріз-
вищами), які опинилися на російських землях ще у дореволюцій-
ний час, або у 20–40 рр. ХХ ст., а тому вони, безперечно, є для ук-
раїнського дослідника цінним джерелом історичного, політологіч-
ного, соціологічного, статистичного аналізу.
Дисонансом на фоні безсумнівних здобутків новітньої росій-
ської довідкової біографістики виступає успадкована нею від доре-
волюційних і радянських часів тенденція нігілістичного ставлення
до «українських сюжетів». У сучасних російських довідкових біо-
графічних виданнях вона подекуди не лише збереглася, а, на жаль,
26
посилилася. Це явище не слід прямолінійно пояснювати лише сус-
пільною атмосферою сучасної Росії, пануючими ідеологічними на-
становами стосовно розкриття «величі російської культури, її всес-
вітнього значення» на тлі суттєво спрощеної та збідненої ретроспек-
тиви взаємодій із культурами інших слов’янських народів. Йдеться
про те саме успадковане від минулого «хворобливе» ставлення до
«українського питання», про прагнення зберегти традиційно по-
ширені у Росії, зокрема, в середовищі наукової й освітянської інте-
лігенції, ілюзорні уявлення про цілісність східнослов’янського «ро-
сійського світу», приналежність України до нього як несамостійної
складової частини. Поряд із цим, не останню роль відіграє недостат-
ня мовна компетентність, необізнаність російських авторів як зі ста-
рою, так і з новітньою українською історичною, літературо знавчою,
культурологічною літературою. До вжитку російських фахівців зде-
більшого потрапляють лише опубліковані у радянський час росій-
ською мовою праці, що стосуються України.
Українська біографічна тематика, на жаль, все ще продовжує за-
лишатися «фігурою замовчування» у російській довідковій біогра-
фістиці. Українське походження більшості відомих діячів «обще-
российского», а у радянські часи — «общесоюзного» масштабу (як
прийнято було класифікувати), їх власна етнокультурна самоіден-
тифікація, приналежність до українських громадських об΄єднань
і організацій, безпосередня участь в українському національно-
культурному та суспільно-політичному русі здебільшого або за-
мовчується зовсім, або ж, у окремих випадках, згадується побіжно.
Водночас, особливо у популярних виданнях, посилилася тен-
денція до заміни визначень «український» або «український і ро-
сійський» стосовно діячів ХХ ст. дефініцією «советский». Звертає
на себе увагу також нагнітання негативних оцінок українських
дія чів — учасників національно-визвольного руху або й відвертий
концептуальний нигілізм і спрощеність викладу, які не можуть не
формувати певного ставлення до України та її історії — у видан-
нях, призначених для широкого загалу. Так, у популярному енци-
клопедичному словнику «История Отечества с древнейших вре-
мен до наших дней» (М., 1999), що використовується школярами,
студентами, зустрічаємо наступні стислі біографічні статті:
Мазепа Иван Степанович (1644–1709), гетман Украины (1687–
1708). Стремился к отделению Левобережной Украины от России.
Во время Северной войны 1700–21 перешёл на сторону вторгшихся
на Украину шведов. После Полтавской битвы (1709) бежал в турец-
кую крепость Бендеры вместе с Карлом XII.
27
Петлюра Симон Васильевич (1879–1926), украинский поли-
тический деятель. Член Украинской социал-демократической
рабочей партии; один из организаторов Центральной рады
(1917) и Директории (1918, с февраля 1919 её глава). В советско-
польской войне 1920 выступил на стороне Польши, затем в
эмиграции. Убит в Париже Ш. Шварцбардом из мести за еврей-
ские погромы на Украине.
Нові моменти привнесла широка публікація матеріалів ро-
сійськомовних енциклопедій і біографічних словників у електрон-
ному вигляді — на лазерних дисках і в мережі Інтернет, що розгор-
нулася з останніх років ХХ ст. Нині у російському сегменті мережі
Інтернет (Рунет), що за своїми гуманітарними ресурсами є одним
із найбільших у світі, вже виставлено практично всі основні універ-
сальні та галузеві російські та радянські енциклопедії та словники,
що містять величезні ресурси біографічної інформації.
Серед них, зокрема, представлені у спеціальних рубриках на
порталі «Яндекс» (режим доступу : http://encycl.yandex.ru/dict та
http://slovari.yandex.ru/dict/) повнотекстові електронні версії ен-
циклопедичних і словникових видань: «Малый энциклопедический
словарь» Ф. А. Брокгауза та І. А. Ефрона (СПб., 1890–1907),
п‘ятитомний біобібліографічний словник «Деятели революцион-
ного движения в России: От предшественников декабристов до па-
дения царизма» (М., 1927–1934), «Литературная энциклопедия»
в 11 т. (М., 1929–1939), «Большая советская энциклопедия» в 30 т.
(М., 1969–1978), біографічний словник «Политические деяте-
ли России. 1917» (М., 2001), енциклопедичний словник «История
Отечества с древнейших времен до наших дней» (М., 1999), слов-
ник «Террор и террористы» С. А. Ланцова (СПБ., 2004), «Кто есть кто
в современной культуре» (М., 2006–2007). Зазначені та чимало інших
видань представлені електронними версіями на низці подібних, до-
сить численних російських веб-сайтів культурно-освітнього профілю.
Перше місце серед ресурсів, створених на базі фундаментальних
видань належить, поза сумнівом, електронному «Русскому биогра-
фическому словарю» [7] — проекту, започаткованому у 1998/99 рр.
інформаційним осередком «Студия КОЛИБРИ» за фінансової під-
тримки «Інституту відкритого суспільства». В його основі — тема-
тична вибірка біографічних статей із «Энциклопедического слова-
ря» видавців Ф. А. Брокгауза і І. А. Ефрона, об΄єднана з матеріала-
ми незавершеного ними «Нового энциклопедического словаря» та
«Военной энциклопедии». У наступному на цьому грунті сформу-
28
вався так званий «Гиперпроект «Большой русский биографичес-
кий словарь» (далі — ВРБС). До нього, крім названого вище бло-
ку додано, як автономну частину з власною навігацією, також елек-
тронну версію згаданого раніше багатотомного «Русского биогра-
фического словаря» за редакцією О. О. Половцóва. Одночасно, за
задумом упорядників, було розгорнуто формування зведеної бази
даних біографічних статей із найважливіших російських біогра-
фічних словників і енциклопедій із поступовим розширенням їх
переліку, однак результати цієї роботи все ще не оприлюднені25.
На веб-сайті «Русского биографического словаря», як його скла-
дова частина, почала функціонувати також Електронна енцикло-
педія «Русская портретная галерея» [19], що нараховує нині понад
12 тис. зображень і охоплює час до кінця ХХ ст. Портретна галерея
має свою іконографічну базу даних, а також функціонує як елек-
тронна пошукова система, що дає змогу використовувати матері-
али, розташовані у різних рубриках цього самого сайту, а також в
інших веб-ресурсах (скажімо, у «Вікіпедії», на зарубіжних, зокрема,
українських сайтах). «Русская портретная галерея» охоплює чима-
ло зображень українських діячів, бо за декларацією її упорядників,
під «російським» розуміється «не тільки і не стільки національний
аспект, скільки аспект державний и культурологічний». Відтак, за-
значається у передмові: «у перелік російських діячів ми ввели й
тих, хто довгий час провів у Росії і помітно вплинув на її держав-
не, суспільне чи культурне життя. Зрозуміло, що така оцінка вне-
ску особистості в культуру країни завжди буде суб‘єктивною, тому
Портретна галерея відображає нашу суб‘єктивну думку щодо цьо-
го» (переклад наш — В. П.) [7].
Одним із найближчих перспективних завдань упорядни-
ки ВРБС є переведення в електронну форму біографічних статей
«Энциклопедического словаря Русского библиографического ин-
ститута Гранат». При цьому загальний обсяг ВРБС передбачаєть-
ся довести спочатку до 50 тис. біографічних статей, перетворив-
ши його на єдиний електронний інформаційний ресурс із загаль-
ною для всіх частин системою навігації [3]. Окремо слід зверну-
ти увагу на деклароване упорядниками ВРБС прагнення створи-
ти навколо нього віртуальний «Русский биографический центр»,
покликаний, за допомогою розбудови системи взаємних посилань
між ВРБС і різними історико-біографічними та культурологічни-
ми сайтами, сформувати єдине «інформаційне біографічне поле»
25 Докладніше про електронний «Російський біографічний словник»
і його складові див. коментарі його упорядника П.Ю. Каллінянова на сай-
ті РБС [3; 7; 8].
29
як сукупність сторінок Рунету, з яких можна черпати інформацію
про видатних співвітчизників [3]. Реалізація цього завдання є дуже
актуальною, бо всі складові електронного «Русского биографичес-
кого словаря» до цього часу презентують майже виключно біогра-
фії діячів, які пішли з життя до 1917 р.
Значний джерельний інтерес для українських фахівців-
біографістів становлять також матеріали електронних Російського
та Радянського біографічних архівів (РБА та СБА), сформованих у
Німеччині мюнхенським Видавничим домом Заур у межах створе-
ної ним Всесвітньої біографічної інформаційної системи (WBIS) [13,
с. 467–481]. За своїм обсягом цей ресурс значно перевищує РБС–ВРБС
і охоплює близько 350 тис. статей про 220 тис. персоналій [5]. На жаль,
широкий доступ до нього можливий лише на комерційних засадах.
Зрозуміло, названі нами електронні біографічні словники й ар-
хіви значною мірою не можуть задовольнити актуальні інформа-
ційні потреби сучасного російського громадянства. Багато у чому
вони виглядають анахронізмом, оскільки опубліковані у них біо-
графічні статті є не сучасним науково-інформаційним продуктом,
створеним із урахуванням усіх досягнень наукової думки новітньої
доби, а становлять, значною мірою, суто історіографічний інтерес.
Ще більшою мірою ці недоліки позначилися на вміщених у зга-
даних електронних біографічних ресурсах матеріалах, що стосу-
ються України. За нашими підрахунками, наведеними у попере-
дніх публікаціях, із 162 занесених до Переліку джерел РБА (як час-
тини «Всесвітньої біографічної інформаційної системи») видань,
лише 8 присвячені безпосередньо українській тематиці та загалом
відображають українське національне бачення персоналій. Сам
добір праць із української біографічної тематики видається доволі
непрофесійним і випадковим. Трохи змістовнішим виглядає щодо
відображення української проблематики Перелік джерел згаданого
вище СБА. Серед 241 видання у ньому присутні, хоча і поодино-
ко, такі насичені стислою біографічною інформацією книжки, як:
«Словник художників України» (К., 1973); енциклопедичний до-
відник «Митці України» (К., 1992), використаний раніше також і
для підготовки РБА; біобібліографічний довідник «Письменники
Радянської України» (у досить позначеному цензурними обмежен-
нями виданні 1981 р.); а також окремі праці вчених української діа-
спори (Д. М. Штогрин, М. Явдась). Вибрані вони з величезної маси
опублікованих в Україні та за кордоном довідково-біографічних
праць досить довільно і лише фрагментарно висвітлюють ук-
раїнську проблематику. Натомість, у джерельній базі РБА і СБА зо-
30
всім відсутні українські енциклопедії, як радянські, так і видані за
межами СРСР [13, с. 471–474].
Якісно новим досвідом є створення у Росії численних постій-
но поповнюваних електронних біографічних, генеалогічних, куль-
турологічних та історико-краєзнавчих інформаційних ресурсів,
персоналії яких становлять значний інтерес як для фахівців, так і,
особ ливо, для широкого кола читачів в Україні. Важливо, що у них
зроблено масштабний інформаційний прорив щодо висвітлення
біографій діячів ХХ ст.
Серед них на окрему згадку заслуговують заснований у 1996 р.
Інтернет-проект Міжнародного об’єднаного біографічного цен-
тру (режим доступу : http://www.biograph.ru/), на сайті якого роз-
міщено бази біографічних даних видатних діячів ХХ ст., сучасни-
ків, радянських воєначальників і особливо — база рядових учасни-
ків Великої Вітчизняної війни, що становить значний джерельний
інтерес (режим доступу : http://www.biograph-soldat.ru/); розта-
шований на сайті «Музеи России» Інтернет-проект «1812 год», за-
початкований ще 1998 р. (режим доступу : http://www.museum.
ru/museum/1812/index.html), хоча основні його матеріали запо-
зичено з названих вище видань Ф. Брокгауза та І. Єфрона; роз-
діл «Биографический справочник» на історико-культурному пор-
талі «Хронос» (режим доступу : http://www.hrono.info/biograf/
imena. html), розміщеному на доменах www.hrono.ru, www.hrono.
info та www. hronos.km.ru, що містить універсальний і тематичні
біографічні довідники, побудовані з використанням різноманітної
за своїм характером і науковим рівнем літератури.
З числа російських історико-меморіальних веб-сайтів особ-
ливе джерельне значення для українських користувачів мають
Інтернет-проект «Герои Страны» (режим доступу : http://www.
warheroes.ru/), на сторінках якого на липень 2008 р. опублікова-
но понад 9 тис. біографічних статей; сайт Міжнародного історико-
просвітницького, правозахисного та доброчинного товариства
«Меморіал» (режим доступу : http://www.memo.ru); насичений
персоналіями діячів революційного руху 70–80-х рр. ХІХ ст. сайт
«Народна воля» (режим доступу : http://narovol.narod.ru/Person/).
Більш популярний характер має Інтернет-енциклопедія «Кру-
госвет» (режим доступу : http://encycl.yandex.ru/dict/krugosvet/),
що публікується з 2000 р.
Прикладним інформаційним профілем відзначаються запо-
чаткована у 1998 р. універсальна база даних історико-меморіальної
та актуальної біографічної інформації «Люди» (режим досту-
31
пу : http://www.peoples.ru/), що станом на весну 2010 р. нарахо-
вувала понад 45 тис. персоналій, а також Інтернет-ресурс «Биогра-
фия.ру: Биографическая энциклопедия» (режим доступу : http://
www.biografi ja.ru/), що складається з довідкових біографічних ста-
тей різного формату та містить понад 140 тисяч біографій видатних
людей і близько 7 тисяч іконографічних зображень. Універсальну
за проблемно-тематичним діапазоном біографічну інформацію
можна одержати також за допомогою інформаційно-пошукової
системи «Кто там» (режим доступу : http://www.ktotam.ru/).
Цікавий і перспективний досвід формування галузевих ресур-
сів актуальної науково-довідкової біографічної інформації репре-
зентує сформована Державною публічною науково-технічною біб-
ліотекою Росії база даних «Кто есть кто в библиотечной сфере Рос-
сии» (режим доступу : http://www.gpntb.ru/win/search/who.html).
Публікація в електронній мережі зробила доступними широ-
кому загалові як рідкісні старі, так і новітні видання, а також ре-
сурси, спеціально розбудовані для мережі Інтернет, що надало
можливості вільного оперування ними в режимі реального часу.
Українські користувачі комп’ютерних мереж активно працюють
із зазначеними масивами біографічної інформації з освітньою та
нау ковою метою. Проте є питання, на які слід звернути пильну
увагу. Електронні ресурси за своїм змістом і характером не тотож-
ні книжковим. При всій своїй зовнішній простоті та зручності, до-
ступності інформації, вони вимагають високої культури форму-
вання і так само — високої культури використання. За книжковою
біографістикою стоїть довготривала традиція та культура науко-
вої і літературної праці: вимоги до точності факту, ясності думки,
науковий апарат. Культура електронного біографічного видання,
ресурсу, ще тільки формується. Суспільство поки що здебільшого
має справу не з ресурсами, сформованими на наукових засадах, а з
суто комерційними продуктами — принаймні для онлайнової біо-
графістики таке визначення буде коректним.
Книга є авторською, захищеною авторським правом, більш
менш оригінальною, цілісною та завершеною. Точність її даних,
спосіб викладу, як правило, відповідають заявленому авторами
й упорядниками жанру, скажімо: наукова монографія, історич-
ний альманах, художній життєпис, краєзнавча праця, словник.
Втім, дослідження С. М. Ляшко засвідчили, що й тут чимало хао-
тичного [12]. Натомість сучасні електронні ресурси, окрім, зви-
чайно публікації старих енциклопедій і словників, — значною мі-
рою компілятивні, різностильові та різножанрові за своїм характе-
32
ром, нерідко дуже рухливі за змістом. Джерела і точність фактів у
них — під великим запитанням. Окрім того, пересічний читач/ко-
ристувач має справу здебільшого лише з необхідним йому фраг-
ментом, а не з цілісним твором, і, не маючи спеціальної підготов-
ки, не може оцінити ступінь його оригінальності, точність, науко-
вий рівень загалом, зрозуміти місце конкретного тексту в історіо-
графії. Ще складніше, коли пошук ведеться користувачами одно-
часно з різних баз даних, із різних електронних джерел. Нарешті,
особлива ситуація виникає, коли маємо бази інформації на зразок
«вільної енциклопедії» — «Вікіпедії» та її аналогів, що постійно
редагуються та доповнюються абсолютно безвідповідальними за
точність наведених фактів та за внесені зміни авторами. Недарма
засновники «Вікіпедії» задекларували нині прагнення зробити
суто авторську електронну енциклопедію, що була б насправді
точною й авторитетною.
На жаль, при використанні українським читачем російських
електронних біографічних ресурсів виникають не лише згада-
ні вище проблеми, а й ті, що пов’язані з принциповими ідейни-
ми, світоглядними засадами, з питаннями національного самоусві-
домлення. Ресурси Інтернет не знають державних кордонів, вони є
чинником активних інформаційних впливів. Подання численних
українських імен у суто російському культурно-історичному кон-
тексті створює для недостатньо обізнаного українського читача по-
мітний ефект ідеологічного тиску. Російські біографічні джерела,
по суті, формують викривлене психологічне уявлення, нібито все,
що відбувалося на українських землях у минулому, здійснено за-
вдяки зусиллям представників російської держави (які на повірку
виявляються, здебільшого, тими ж українцями), у межах російської
національної освіти, культури, науки. Одночасно українське гро-
мадянство штучно «стискується» до невеликої, відірваної від загалу
співвітчизників, когорти провідників українського націо нального
руху, визначних діячів літератури та мистецтва. А широкі кола
освічених українців, які були масовою, нехай здебільшого й пасив-
ною опорою українського національного поступу, оголошуються,
таким чином, суто російськими. З іншого боку, російські довідко-
ві біографічні ресурси фактично «закривають» проблему ролі ін-
телектуальної, зокрема наукової, культурної, освітньої, політичної
спадщини українського народу у розбудові освіти, науки, культу-
ри, суспільно-політичного життя та державності Російської імперії
та Радянського Союзу.
Проте, не зважаючи на всі недоліки та негативні тенденції, ро-
сійська довідкова біографічна література у її традиційному книж-
33
ковому та новітньому електронному вигляді є важливим і цінним
джерелом для використання спеціалістами в українській науковій
довідково-біографічній практиці. Про методичне значення досві-
ду російських біографістів для розвитку української довідкової біо-
графістики, вже написано у низці праць [14, с. 22, 32–33; 15], хоча ця
проблема вимагає подальшої ґрунтовної розробки. В умовах, коли
українська енциклопедична та словникова біографістика впро-
довж багатьох десятиліть знаходилася у лещатах цензурних забо-
рон, браку сил і можливостей, численні ґрунтовні російські біо-
графічні довідкові проекти, реалізовані за значно більш лібераль-
них обставин, сформували розвинені науково-методичні традиції
щодо принципів відбору та подання матеріалів, технологічної ор-
ганізації роботи, вимоги до редагування, важливі і для сучасних
українських спеціалістів.
А з погляду джерелознавчого, значимість для нас російських
біографічних видань полягає у величезному обсягові зібраного
у них достовірного матеріалу, нерідко заснованого на недоступ-
них українським дослідникам архівних документах, досить точ-
ному та скрупульозному викладі фактичних даних, що стосують-
ся українців і осіб, пов’язаних із Україною, навіть не зважаючи на
систематичне замовчування власне українського контексту їх ді-
яльності. Зрозуміло, що українські імена з΄являлися на сторінках
російських видань переважно завдяки включенню їх у ретроспек-
тиву російської історії та культури, тобто, як імена діячів росій-
ських, що у більшості випадків було тотожним визначенню їх як
«русских». Проте, широкий діапазон, різнобічність сфер діяльнос-
ті українців і вихідців із України, відображені у російських довід-
кових виданнях, створюють великі можливості для творчого пошу-
ку дослідника-україніста. Насамперед, йдеться про ретельну фік-
сацію зв’язків українців із російськими діячами, фактів причетнос-
ті їх до розвитку російського суспільно-політичного та державного
життя, науки і культури. Завдяки цьому, наведені у російських бі-
ографічних ресурсах факти є суттєво важливими для відображен-
ня різнобічності українських діячів, повноти їх діяльності в межах
і поза межами українського суспільно-політичного та культурного
процесу, а також для осмислення характеру, спрямованості, інтен-
сивності міжетнічних і міжкультурних взаємодій.
Особливе значення це має, коли йдеться про видатні по-
статі історії та культури, чия діяльність або творча спадщи-
на у своїй нерозривній цілісності по праву належать одночас-
но й ук раїнському, і російському народам. До таких належать,
34
серед ба гатьох інших, імена церковних ієрархів і письменників
Єпифанія Славинецького, Стефана Яворського, Дмитра Туптала,
Феофана Прокоповича; письменників і поетів нової та новітньої
доби В. В. Капніста, М. І. Гнідича (Гнєдича), Федора Туманського,
М. В. Гоголя, Г. П. Данилевського, О. С. Афанасьєва-Чужбинського,
Д. Л. Мордовцева, В. Г. Короленка, М. І. Зощенка, А. С. Макаренка;
композиторів М. С. Березовського, Д. С. Бортнянського; співаків
Н. І. Забіли-Врубель (Забєли), К. С. Держинської, О. М. Вертинського
(з роду Гоголів-Яновських), І. С. Козловського, К. І. Шульженко;
танцівника і хореографа С. М. Лифаря; актора і театрального діяча
М. С. Щепкіна; кінорежисерів О. П. Довженка, Г. В. Александрова
(Мормоненка), С. Ф. Бондарчука, А. А. Тарковського; живо-
писців В. Л. Боровиковського, Д. Г. Левицького, А. П. Лосенка,
І. І. Соколова, І. Ю. Рєпіна, К. С. Малевича, Д. Д. Бурлюка,
І. Е. Грабаря, М. К. Башкирцевої, К. Ф. Богаєвського, М. Б. Грекова
(Мартищенка); художника-графіка Г. І. Нарбута; скульпто-
рів І. П. Мартоса, П. П. Забіли (Забелло); філософа і просвітите-
ля Я. П. Козельського; філософів В. В. Лесевича, П. Д. Юркевича,
Д. І. Чижевського; культурно-освітнього діяча В. Г. Кукольника та
його сина — письменника Н. В. Кукольника; діячів народної осві-
ти К. Д. Ушинського та Х. Д. Алчевської; засновника наукової бі-
бліографії В. Г. Анастасевича; вчених-гуманітаріїв Г. А. Полетики,
І. С. Орлая, П. Д. Лодія, Ю. І. Венеліна (Гуци), І. І. Срезневського,
М. І. Костомарова, О. С. Лаппо-Данилевського, І. В. Лучицького,
С. О. Венгерова, М. М. Ковалевського, Д. М. Овсянико-
Куликовського, Б. О. Кістяківського, П. С. Єфименка, О. Я. Єфименко
(Ставровської) та їх сина П. П. Єфименка, В. М. Перетца та
В. П. Адріанової-Перетц, О. Л. Нарочницького, П. В. Копніна; ет-
нографа і антрополога, мандрівника М. М. Миклухи-Маклая; мо-
реплавця Ю. Ф. Лисянського; видатного військово-морського дія-
ча П. Я. Гамалєї (Гамалії); математика М. В. Остроградського; при-
родознавців М. Д. Пильчикова, В. В. Різниченка, О. Л. Чижевського;
геніального вченого і суспільно-політичного діяча, засновни-
ка Української академії наук В. І. Вернадського; економіста і дер-
жавного діяча М. І. Туган-Барановського; вченого у галузі меха-
ніки С. П. Тимошенка; авіаконструкторів О. Ф. Можайського,
І. І. Сікорського, О. К. Антонова; піонерів освоєння космічного про-
стору М. І. Кибальчича, К. Е. Ціолковського, Ю. Г. Кондратюка
(О. І. Шагрея), С. П. Корольова, В. П. Глушка; лікаря і організато-
ра медичної справи Н. М. Амбодика-Максимовича; мікробіолога
і епідеміолога Н. Ф. Гамалії (Гамалєї); хірургів Д. М. Велланського
(Кавунника), М. В. Скліфосовського та М. Н. Бурденка; держав-
ного, політичного і громадського діяча М. В. Родзянка; воєна-
35
чальників М. І. Драгомирова, Р. І. Кондратенка, С. К. Тимошенка,
І. Д. Черняхівського, К. С. Москаленка, А. А. Гречка; розробника во-
єнної техніки О. Д. Засядька; «русского богатыря» І. М. Піддубного
(Поддубного); правозахисника генерала П. Г. Григоренка. Мате-
ріали російських біографічних видань досить повно розкривають
їх зв’язки з російськими діячами, що дає змогу уявити широку па-
нораму українсько-російського міжкультурного спілкування.
Однак, звичайно, не можна не звертати увагу й на те, що від-
чутна спрощеність подання українських сюжетів у російській
біо графічній літературі, а особливо, у багатьох випадках — май-
же повне їх замовчування, призводить до суттєвого збіднення уяв-
лень про постаті наших співвітчизників: їх внутрішню етнокуль-
турну самоідентифікацію, спрямованість і діапазон творчої діяль-
ності, навіть про сам масштаб особистості, ступінь її інтегрованос-
ті у загальнослов’янські та загальноєвропейські політичні, інтелек-
туальні, культурні процеси. Вони змальовуються у російських біо-
графічних виданнях переважно одновимірно — лише в одній своїй
іпостасі — як суто російські, або «радянські» діячі, тобто, — відірва-
ними від своїх національних коренів, ментально притаманних їм
уявлень, поглядів, уподобань; від оточення, «українських громад»,
зв’язків із земляками, що завжди відігравало величезну роль у жит-
ті українця, особливо — на чужині; вилучені з контексту україн-
ського культурного, інтелектуального, суспільно-політичного жит-
тя. Нині всіма визнано, що важко уявити Миколу Гоголя без «двох
крил» — українського та російського у його життєвому і творчому
злеті. Водночас, українські ментальні стереотипи, морально-етичні
та естетичні уявлення, що стали важливими елементами творчос-
ті російських письменників і поетів — українців за віддаленим
або близьким походженням: Л. М. Толстого, Ф. М. Достоєвського,
А. П. Чехова, В. Г. Короленка, Анни Ахматової, Володимира
Маяковського, Арсенія Тарковського і багатьох інших повністю за-
лишаються поза межами уваги російської біографіки. Так само, ге-
ній світової науки В. І. Вернадський також традиційно подається у
старих і новітніх російських виданнях як суто російський вчений
і громадсько-політичний діяч, хоча впродовж останніх десятиліть
тема його українськості достатньою мірою розкрита дослідниками
на широкому тлі українсько-російських зв’язків [2; 20].
Із зазначеного випливають важливі для української біогра-
фістики у концептуальному плані висновки. Жодні історико-
біографічні публікації — як розлогі праці власне дослідницько-
го характеру, так і стислі біографічні статті довідкового призна-
36
чення, створені у межах інших, зовнішніх стосовно українства,
націо нальних наукових і культурних систем, не повинні розгля-
датися як повністю адекватне історичній правді життя і діяльнос-
ті тієї чи іншої особи джерело. Вони радше є для нас історіографіч-
ним фактом і вимагають до себе значною мірою відстороненого,
критичного ставлення з огляду на відмінність світоглядних, ідей-
них, культурно-історичних засад, покладених у їх основу від тих,
що є прийнятними для сучасного українського суспільства, від-
повідають історичним реаліям його історії та культури. Вони по-
требують ретельної перевірки як стосовно дефініцій і оцінок, так і
щодо повноти відображення фактологічного матеріалу, відсутнос-
ті проблемно-тематичних лакун, які змінюють самі уявлення про
роль і місце особи у історії та культурі, у національному житті.
Наявність зазначених проблем свідчить про необхідність при-
скореної розбудови потужних вітчизняних біографічних ресур-
сів (як у книжковому, так і в електронному вигляді), здатних адек-
ватно забезпечити зростаючі науково-інформаційні потреби
сфер науки, освіти та культури, а також виконати завдання гід-
ної національно-державної репрезентації України на світовій аре-
ні. Такі ресурси можуть бути заснованими лише на глибоких тео-
ретичних і науково-методичних підходах, запліднених оригіналь-
ним, відповідним історичним реаліям, національно-патріотичним
осягненням історії та культури власного народу, нації, держави, у
всій багатоманітності і суперечливості їх виявів, у повноті зв’язків і
взаємодій із іншими народами слов΄янського і європейського світу.
1. Берков, П. Н. Литературные энциклопедии на русском языке
(XVIII–XX вв.) [Текст] : библиогр. обзор / П. Н. Берков// Тр. ин-та
книги, документа, письма. – Л., 1934. – Вып. 3, ч. 2 : Ст. по истории
энцикл. – С. 15–41.
2. Вернадський, В. І. Перший рік Української академії наук
[Текст] / В. І. Вернадський // Вибрані праці / пер. М. І. Кратка. –
К. : Наук. думка, 2005. – С. 276–299.
3. Гиперпроект «Большой Русский биографический словарь»
[Электронный ресурс] // Рус. биогр. словарь. – Режим доступа :
http://www.rulex.ru/brbs1.htm. – Название с экрана.
4. Добко, Т. В. Російський біографічний словник [Текст] / Т. В. Добко
// Укр. біографістика : зб. наук. праць. – К. : РИО, 1999. – Вип. 2. –
С. 266–273.
5. Заур, К. Открытие информационной сети «Русского
биографического отдела» [Электронный ресурс] : итнервью /
Клаус Заур ; ведущие О. Северская, М. Багдасарян // Эхо Москвы.
37
11.04.2000. – Режим доступа : http://echo.msk.ru/guests/421/rss-
fulltext.xml. – Название с экрана.
6. Історія української культури [Текст] : у 5 т. / гол. редкол.
Б. Є. Патон. (голов. ред.) та ін. – К. : Наук. думка, 2003–2008. –
Т. 3–4.
7. Каллиников, П. Ю. Русский биографический словарь [Электронный
ресурс] : сетевая версия : [Предисловие] / П. Ю. Каллиников//
Русский биографический словарь. – Режим доступа : http://www.
rulex.ru/brbs.htm. – Название с экрана.
8. Каллиников, П. Ю. Русская портретная галерея [Электронный
ресурс] : [Предисловие] / П. Ю. Каллиников // Русский
биографический словарь. – Режим доступа : http://www.rulex.ru/
portgal.htm. – Название с экрана.
9. Кауфман, И. М. Русские биографические и биобиблиографические
словари [Текст] : перераб. и расшир. изд. / И. М. Кауфман. – Репр.
изд. 1955 г. – СПб. : Альфарет, 2007. – 758 с.
10. Кауфман, И. М. Русские энциклопедии [Текст] : библиография и
краткие очерки. Вып. 1. : Общие энциклопедии / И. М. Кауфман ;
М-во культуры РСФСР, Гос. б-ка СССР им. В. И. Ленина. — М.,
1960. — 103 с.
11. Любовець, Н. І. Біографічні серії в контексті розвитку української
біографічної традиції [Текст] / Н. І. Любовець // Укр.
біографістика : зб. наук. праць. – К., 2008. – Вип. 4. – С. 271–280.
12. Ляшко, С. М. Основні види довідкових видань, біографічні
довідкові видання в Україні [Текст] / С. М. Ляшко // Наук. пр.
Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – К., 2006. – Вип. 16. –
С. 458–470.
13. Попик, В. І. Всесвітня біографічна інформаційна система і завдання
формування Українського національного біографічного архіву
[Текст] / В. І. Попик // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вер-
надського. – К., 2006. – Вип. 16. – С. 467–481.
14. Попик, В. І. Критерії добору імен діячів неукраїнського походження
до Українського біографічного словника [Текст] / В. І. Попик,
Н. П. Романова // Укр. біографістіка : зб. наук. праць. – К., 1999. –
Вип. 2. – С. 18–34.
15. Попик, В. І. Світоглядні засади розвитку української біографістики
та формування національних ресурсів біографічної інформації
ХХІ століття [Текст] / В. І. Попик // Укр. біографістика : зб. наук.
праць. – К., 2008. – Вип. 4. – С. 8–40.
16. Попович, М. Нарис історії культури України [Текст] / Мирослав
Попович. – 2-е вид., доп. – К., 2001. – 728 с.
17. Русская историческая библиография за 1800–1854 гг. [Текст] : [в 3
т.] : указ. кн. и статей по рус. и всеобщей ист. и вспомогательным
наукам за 1800–54 гг. включительно / В. И. Межов. – СПб., 1893. –
Т. 2 : Биографии и некрологи русских деятелей. – 396 с.
18. Русская историческая библиография за 1865–76 гг. включительно
[Текст] : [в 8 т.] / В. И. Межов. – СПб., 1882. – Т. 2 : Жизнеописания
русских деятелей : материалы для биогр. словаря. – 464 с.
38
19. Русская портретная галерея [Электронный ресурс] // Большой
русский биографический словарь. – Режим доступа : http://
www.rulex.ru/portgal.htm. – Название с экрана.
20. Ситник, К. М. Володимир Вернадський і Академія [Текст] /
К. М. Ситник, В. В. Шмиговська; Ін-т ботаніки ім. М. Г. Холодного
НАН України. – К. : Наук. думка, 2006. – 312 с. – (Президенти
Академії Наук).
21. Соколовская, З. К. 300 биографий ученых [Текст] : о книгах серии
«Науч.-биогр. литература», 1959–1980 : биобиблиогр. справочник
/ З. К. Соколовская ; отв. ред. А. Л. Яншин. – М. : Наука,1982. –
389 с. – (Науч.-биогр. серия).
22. Справочники по истории дореволюционной России
[Текст] : библиография / науч. рук., ред. и авт. вступ. ст.
П. А. Зайончковский. – [2-е изд.] – М., 1978. – 639 с.
23. Украина — Россия : концептуальные основы гуманитарных
отношений [Текст] / Нац. ин-т проблем междунар. безопасности ;
науч. ред. О. П. Лановенко. – К. : Стилос, 2001. – 543 с.
24. Україна і Росія в історичній ретроспективі [Текст] : нариси в
3-х т. – К. : Наук. думка, 2004.
25. Чишко, В. С. Біографічна традиція та наукова біографія в історії
і сучасності України [Текст] / В. С. Чишко ; НАН України, Нац.
б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К. : БМТ, 1996. – 239 с.
26. Шапиро, А. Л. Библиография истории СССР [Текст] /
А. Л. Шапиро. – М., 1968. – 430 с.
27. Щапов, Я. Н. Справочный инструмент историка Росии [Текст] /
Я. Н. Щапов. – М. : Наука, 2007. – 187 с.
Попик В. І. Російські книжкові та електронні енциклопедії,
біографічні словники та довідники як джерело формування
українських біографічних науково-інформаційних ресурсів.
Ключові слова: енциклопедії, біографічні словники, електронні
біографічні науково-інформаційні ресурси, українсько-російські зв’язки.
Проаналізовано джерельне значення російських універсальних і
галузевих енциклопедій, біографічних словників і довідників, електронних
біографічних науково-інформаційних ресурсів для розвитку української
довідкової біографістики. Висвітлено найважливіші віхи історії їх
формування, розкрито загальні науково-методичні засади, особливості
подання матеріалів, пов’язаних із Україною. Автор доходить висновку,
що історико-біографічні публікації, створені у межах інших, зовнішніх
стосовно українства, національних наукових і культурних систем, не
повинні розглядатися як повністю адекватне історичній правді життя і
діяльності тієї чи іншої особи джерело. Наголошується на необхідності
прискореної розбудови потужних вітчизняних електронних біографічних
ресурсів.
39
Popуk V. I. Russian paper and electronic encyclopedias,
biographical dictionaries and reference books as a source of formation
of Ukrainian biographical scientifi c information resources.
Key words: encyclopedias, biographical dictionaries, electronic biographical
scientifi c information resources, Ukrainian-Russian ties.
Analyzed signifi cance of origin of general and subject encyclopedias,
biographical dictionaries and reference books, electronic biographical scientifi c
information resources for the development of Ukrainian biography reference
science. The most important stages of its history of formation are presented,
general scientifi c methodical principles are featured, special presentation of
materials related to Ukraine is performed. The author came to the conclusion
that historical biographical publications, created in different, outside Ukrainian
national scientifi c and cultural systems should not be accepted as a completely
adequate source of historical truth about one’s biography or life achievements.
The importance to speed up the development of national electronic biographical
resources is emphasized.
Попик В. И. Российские книжные и электронные
энциклопедии, биографические словари и справочники как
источник формирования украинских биографических научно-
информационных ресурсов.
Ключевые слова: энциклопедии, биографические словари,
электронные биографические научно-информационные ресурсы,
украинско-российские связи.
Проанализировано источниковое значение российских универ-
сальных и отраслевых энциклопедий, биографических словарей и спра-
вочников, электронных биографических научно-информационных ресур-
сов для развития украинской справочной биографистики. Отражены важ-
нейшие вехи истории их формирования, раскрыты общие научно мето-
дические принципы, особенности представления материалов, связанных
с Украиной. Автор приходит к выводу, что историко-биографические пу-
бликации, созданные в рамках других, внешних относительно украин-
ства, национальных научных и культурных систем, не должны рассматри-
ваться как полностью адекватные исторической правде жизни и деятель-
ности того или иного лица, источники. Отмечается необходимость уско-
ренного развития мощных отечественных электронных биографических
ресурсов.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27697 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0079 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T22:00:33Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Попик, В.І. 2011-10-12T08:24:38Z 2011-10-12T08:24:38Z 2010 Російські книжкові та електронні енциклопедії, біографічні словники та довідники як джерело формування українських біографічних науково-інформаційних ресурсів / В.І. Попик // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 7-39. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. XXXX-0079 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27697 030:303.094.7(470+477) Проаналізовано джерельне значення російських універсальних і галузевих енциклопедій, біографічних словників і довідників, електронних біографічних науково-інформаційних ресурсів для розвитку української довідкової біографістики. Висвітлено найважливіші віхи історії їх формування, розкрито загальні науково-методичні засади, особливості подання матеріалів, пов’язаних з Україною. Проанализировано источниковое значение российских универсальных и отраслевых энциклопедий, биографических словарей и справочников, электронных биографических научно-информационных ресурсов для развития украинской справочной биографистики. Освещены важнейшие вехи истории их формирования, раcкрыты общие научно-методические основы, особенности представления материалов, связанных с Украиной. The source importance of Russian general and fi eld encyclopaedias, biographic dictionaries and reference books, electronic biographic scientifi c and informational resources for the development of Ukrainian reference biographistics is analysed. The most important landmarks of their formation are researched, general scientifi c and methodological principles and peculiarities of presentation of information connected with Ukraine are defi ned. uk Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України Українська біографістика Теоретичні і методичні проблеми біографічних досліджень Російські книжкові та електронні енциклопедії, біографічні словники та довідники як джерело формування українських біографічних науково-інформаційних ресурсів Российские книжные и электронные энциклопедии, биографические словари и справочники как источник формирования украинских биографических научно-информационных ресурсов Russian book and electronic encyclopedias, biographic dictionaries and reference books as a source of forming Ukrainian biographic scientifi c and informational resources Article published earlier |
| spellingShingle | Російські книжкові та електронні енциклопедії, біографічні словники та довідники як джерело формування українських біографічних науково-інформаційних ресурсів Попик, В.І. Теоретичні і методичні проблеми біографічних досліджень |
| title | Російські книжкові та електронні енциклопедії, біографічні словники та довідники як джерело формування українських біографічних науково-інформаційних ресурсів |
| title_alt | Российские книжные и электронные энциклопедии, биографические словари и справочники как источник формирования украинских биографических научно-информационных ресурсов Russian book and electronic encyclopedias, biographic dictionaries and reference books as a source of forming Ukrainian biographic scientifi c and informational resources |
| title_full | Російські книжкові та електронні енциклопедії, біографічні словники та довідники як джерело формування українських біографічних науково-інформаційних ресурсів |
| title_fullStr | Російські книжкові та електронні енциклопедії, біографічні словники та довідники як джерело формування українських біографічних науково-інформаційних ресурсів |
| title_full_unstemmed | Російські книжкові та електронні енциклопедії, біографічні словники та довідники як джерело формування українських біографічних науково-інформаційних ресурсів |
| title_short | Російські книжкові та електронні енциклопедії, біографічні словники та довідники як джерело формування українських біографічних науково-інформаційних ресурсів |
| title_sort | російські книжкові та електронні енциклопедії, біографічні словники та довідники як джерело формування українських біографічних науково-інформаційних ресурсів |
| topic | Теоретичні і методичні проблеми біографічних досліджень |
| topic_facet | Теоретичні і методичні проблеми біографічних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27697 |
| work_keys_str_mv | AT popikví rosíisʹkíknižkovítaelektronníenciklopedííbíografíčníslovnikitadovídnikiâkdžereloformuvannâukraínsʹkihbíografíčnihnaukovoínformacíinihresursív AT popikví rossiiskieknižnyeiélektronnyeénciklopediibiografičeskieslovariispravočnikikakistočnikformirovaniâukrainskihbiografičeskihnaučnoinformacionnyhresursov AT popikví russianbookandelectronicencyclopediasbiographicdictionariesandreferencebooksasasourceofformingukrainianbiographicscientificandinformationalresources |