Біографія філософа після «смерті автора»: випадок Фуко
The author analyses some focal aspects of the personality and heritage of the outstanding French philosopher of the XXth century, Michel Foucault. Special attention is devoted to the threats to the biographical research from the «death of the author» thesis proposed by the Foucault’s conceptual supp...
Saved in:
| Published in: | Українська біографістика |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27698 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Біографія філософа після «смерті автора»: випадок Фуко / В.І. Менжулін // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 40-54. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27698 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Менжулін, В.І. 2011-10-12T08:26:32Z 2011-10-12T08:26:32Z 2010 Біографія філософа після «смерті автора»: випадок Фуко / В.І. Менжулін // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 40-54. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. XXXX-0079 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27698 929:811.161.2 Фуко М. The author analyses some focal aspects of the personality and heritage of the outstanding French philosopher of the XXth century, Michel Foucault. Special attention is devoted to the threats to the biographical research from the «death of the author» thesis proposed by the Foucault’s conceptual supporter Roland Barthes. It is made evident that in fact the thesis of the «death of the author» does not eliminate biographical aspect from the history of philosophy, but rather warns a biographer against such widespread error as a reductive, one-sided interpretation of the object of the research. Foucault made numerous theoretical assertions and practical steps in order to exclude the possibility of the biographical look at him. However, the interest to his personality has not been fading for decades. In this aspect his path is one of the striking examples of the fundamental paradox, which is immanent to the biographies of many true philosophers: they try to transcend the limits of their own subjectivity as much as they can, and because of that they obtain a rare privilege — the interest to their own subjectivity from the others. uk Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України Українська біографістика Теоретичні і методичні проблеми біографічних досліджень Біографія філософа після «смерті автора»: випадок Фуко A biography of the philosopher after «the death of the author»: The case of Foucault Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Біографія філософа після «смерті автора»: випадок Фуко |
| spellingShingle |
Біографія філософа після «смерті автора»: випадок Фуко Менжулін, В.І. Теоретичні і методичні проблеми біографічних досліджень |
| title_short |
Біографія філософа після «смерті автора»: випадок Фуко |
| title_full |
Біографія філософа після «смерті автора»: випадок Фуко |
| title_fullStr |
Біографія філософа після «смерті автора»: випадок Фуко |
| title_full_unstemmed |
Біографія філософа після «смерті автора»: випадок Фуко |
| title_sort |
біографія філософа після «смерті автора»: випадок фуко |
| author |
Менжулін, В.І. |
| author_facet |
Менжулін, В.І. |
| topic |
Теоретичні і методичні проблеми біографічних досліджень |
| topic_facet |
Теоретичні і методичні проблеми біографічних досліджень |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Українська біографістика |
| publisher |
Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
A biography of the philosopher after «the death of the author»: The case of Foucault |
| description |
The author analyses some focal aspects of the personality and heritage of the outstanding French philosopher of the XXth century, Michel Foucault. Special attention is devoted to the threats to the biographical research from the «death of the author» thesis proposed by the Foucault’s conceptual supporter Roland Barthes. It is made evident that in fact the thesis of the «death of the author» does not eliminate biographical aspect from the history of philosophy, but rather warns a biographer against such widespread error as a reductive, one-sided interpretation of the object of the research. Foucault made numerous theoretical assertions and practical steps in order to exclude the possibility of the biographical look at him. However, the interest to his personality has not been fading for decades. In this aspect his path is one of the striking examples of the fundamental paradox, which is immanent to the biographies of many true philosophers: they try to transcend the limits of their own subjectivity as much as they can, and because of that they obtain a rare privilege — the interest to their own subjectivity from the others.
|
| issn |
XXXX-0079 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27698 |
| citation_txt |
Біографія філософа після «смерті автора»: випадок Фуко / В.І. Менжулін // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 40-54. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT menžulínví bíografíâfílosofapíslâsmertíavtoravipadokfuko AT menžulínví abiographyofthephilosopherafterthedeathoftheauthorthecaseoffoucault |
| first_indexed |
2025-11-24T16:27:52Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:27:52Z |
| _version_ |
1850484418825682944 |
| fulltext |
УДК 929:811.161.2 Фуко М.
Вадим Ігорович МЕНЖУЛІН,
доцент, докторант кафедри філософії та релігієзнавства
Національного університету «Києво-Могилянська академія»,
кандидат філософських наук (Київ)
БІОГРАФІЯ ФІЛОСОФА ПІСЛЯ
«СМЕРТІ АВТОРА»: ВИПАДОК ФУКО
Автор аналізує окремі вузлові аспекти постаті та спадщини видатно-
го французького філософа ХХ ст. Мішеля Фуко. Увагу зосереджено на за-
грозах, які несла біографістиці теза про «смерть автора» Ролана Барта.
Доводиться, що дана теза застерігає біографа від спрощеного витлума-
чення образу свого героя, а не усуває біографічний аспект з історико-
філософського дослідження. На прикладі долі Мішеля Фуко простеже-
но властиву біографіям багатьох філософів парадоксальну взаємозалеж-
ність між ступенем їх особистого прагнення до виходу за межі власної
суб’єктивності та ступенем об‘єктивного інтересом соціуму до неї.
Ключові слова: Мішель Фуко, Ролан Барт, біографістика, історія філо-
софії, «смерть автора».
The author analyses some focal aspects of the personality and heritage
of the outstanding French philosopher of the XXth century, Michel Foucault.
Special attention is devoted to the threats to the biographical research from the
«death of the author» thesis proposed by the Foucault’s conceptual supporter
Roland Barthes. It is made evident that in fact the thesis of the «death of the
author» does not eliminate biographical aspect from the history of philosophy,
but rather warns a biographer against such widespread error as a reductive,
one-sided interpretation of the object of the research. Foucault made numerous
theoretical assertions and practical steps in order to exclude the possibility of
the biographical look at him. However, the interest to his personality has not
been fading for decades. In this aspect his path is one of the striking examples of
the fundamental paradox, which is immanent to the biographies of many true
philosophers: they try to transcend the limits of their own subjectivity as much
as they can, and because of that they obtain a rare privilege — the interest to
their own subjectivity from the others.
Keywords: Foucault, Barthes, biographistics, biography of philosopher,
death of the author.
Автор анализирует отдельные узловые аспекты личности и наследия
выдающегося французского философа ХХ ст. Мишеля Фуко. Внимание со-
средоточено на угрозах, которые нес биографистике тезис о «смерти авто-
ра» Ролана Барта. Доказывается, что даный тезис предостерегает биогра-
фа от упрощенного истолкования образа своего героя, а не устраняет био-
графический аспект из историко-философского исследования. На приме-
ре судьбы Мишеля Фуко прослежено присущую биографиям многих фи-
лософов парадоксальную взаимозависимость между степенью их личного
стремления к выходу за границы собственной субъективности и степенью
объективного интереса социума к ней.
Ключевые слова: Мишель Фуко, Ролан Барт, биографистика, история
философии, «смерть автора».
Мода на структуралізм, що охопила інтелектуальний світ
у 1960-ті рр., стала дуже важким випробуванням для історико-
філософської біографістики. Лінія на десуб’єктивізацію знання та
мислення, яку тим чи іншим чином проводили майже всі основні
виразники структуралістських чи близьких до структуралізму умо-
настроїв [8, с. 227], кидала серйозний виклик як людиномірній фі-
лософії загалом, так і природному для останньої зближенню філо-
софії та біографії. Однак, як ми спробуємо показати, загроза, яку
ніс біографізму структуралізм, не була смертельною. Навпаки,
на нашу думку, випробування структуралізмом вилікувало біо-
графізм від окремих давніх істотних вад і таким чином зробило
його лише сильнішим.
Дуже показовою ілюстрацією того, що стосунки між структура-
лізмом і біографізмом є далеко не такими безнадійними, як здаєть-
ся на перший погляд, може служити постать і спадщина Мішеля
Фуко. Сам філософ неодноразово давав зрозуміти, що не хотів би,
щоб його вважали структуралістом у строгому розумінні слова [14,
с. 42; 15, с. 206], натомість зволів би, щоб цим титулом нагородили
когось іншого [8, с. 227]. До того, що для М. Фуко взагалі були дуже
характерні такого роду акти «розототожнення», ми ще повернемо-
ся, а зараз достатньо зазначити, що в його працях, навіть якщо він
і не був строгим структуралістом, можна знайти багато потужних
аргументів проти людиномірності філософії і, відповідно, біогра-
фізації її історії. Так, у відомій праці «Слова та речі», що вийшла
1966 р. (час, коли близькість філософа до структуралізму була най-
більшою), Фуко говорив про небезпечність «антропологізації» зна-
ння (передбачає також його «психологізацію» та «соціологізацію»)
[13, с. 368], аргументуючи це тим, що поняття «людина» є химерич-
ним винаходом [13, с. 36], який заважає вивченню надіндивідуаль-
них дискурсивних єдностей. У цій роботі він не тільки висловив на-
полегливе бажання почати мислити в порожньому просторі, де цієї
«химери» більше не буде [13, с. 362], а й поручився за те, що «антро-
пологічний сон» (так називається окремий підрозділ книжки [13,
с. 361–363]), в який впали науки та філософія в ХІХ ст., обов’язково
закінчиться, і тоді людина зникне — так само, як зникає обличчя,
що його хтось накреслив на прибережному піску [13, с. 404].
Та, мабуть, найбільш адресним і жорстким ударом по такому
специфічному вияву «антропологізації» знання, як вивчення його
біографічних складових, стала не стільки «смерть людини», прого-
лошена в «Словах і речах», скільки її логічне продовження у вигля-
ді тези про «смерть автора», сформульована 1968 р. іншим впли-
вовим учасником структуралістського та постструктуралістського
рухів — Р. Бартом [1]. У випадку із біографіями філософів наста-
нова на десуб’єктивізацію знання та мислення, будучи підкріплена
таким яскравим лозунгом, як «смерть автора», набувала абсолют-
ної руйнівної сили. Справді, якщо авторство того чи іншого тво-
ру більше не має значення, то яким після цього буде зміст біогра-
фії філософа, і чи буде взагалі в ній хоча б якийсь сенс, окрім анек-
дотичного? Що залишиться від біографії мислителя, якщо ми аб-
солютно буквально сприймемо пораду М. Фуко (дану ним в одно-
му з останніх інтерв’ю), читати кожну книжку заради неї самої та
взагалі прийняти закон, який би офіційно забороняв двічі вико-
ристовувати ім’я автора, гарантуючи тим самим право на анонім-
ність творів [4, с. 330]? Якщо ми визнаємо, що існують лише тексти,
жоден із яких не скріплений хоча б із одним іншим текстом пев-
ною життєвою континуальністю їх автора, не буде потреби навіть
у дослідженні суто інтелектуальної еволюції людей, котрі писали
ці тексти, на кажучи вже про ті аспекти їх життя, які не були прямо
пов’язані із процесом письма.
Не зважаючи на те, що такого роду розмисли набули популяр-
ності досить давно, ефект від них виявився не тільки надзвичай-
но сильним, а й довготривалим. Так, автор біографії С. Кієркегора,
що вийшла вже у ХХІ ст., на самому початку свого дослідження ви-
словив побоювання, що, згідно Р. Барта, М. Фуко та їх послідов-
ників, він би мусив повністю забути будь-які події з життя свого
героя та зосередитися винятково на текстах, але наважився цього
не робити, довірившись простій інтуїції здорового глузду [17, с. IX,
XI]. Однак, на нашу думку, окрім «інтуїції здорового глузду», ма-
ють бути і інші, більш вагомі докази того, що «смерть автора» не
веде до смерті його біографії. З цією метою ми спробуємо уважні-
ше придивитися до позиції, що її займав з цього питання М. Фуко
(щодо аналізу та критики антибіографізму Р. Барта див., напр.:
[16, с. 23; 18, с. 145–180]).
Приблизно за рік після виходу статті Р. Барта, в якій була про-
голошена «смерть автора», М. Фуко, визнаючи щільний зв‘язок цієї
тези із власними побудовами, виступив на засіданні Французького
філософського товариства із доповіддю, присвяченою безпосеред-
ньо питанню «Що таке автор?» [14]. Свій виступ він розпочав із ви-
знання правомірності зауваження окремих читачів «Слів і речей»,
які помітили, що навіть у цьому тексті, не зважаючи на весь його
надіндивідуалістичний пафос, можна зустріти посилання на тих
чи інших авторів [14, с. 11–12]. Слідуючи духу «Слів та речей», ці
посилання, здавалося би, варто було визнати такими, що вкралися
в букву праці лише як рудименти старих традицій інтелектуально-
го письма. Однак замість цього М. Фуко заявив, що поняття авто-
ра являє собою важливий момент в історії літератури, науки та фі-
лософії [14, с. 12], а думку, згідно якої він виступив із запереченням
його існування, кваліфікував як непорозуміння, яке бажано подо-
лати [14, с. 42]. Говорячи про можливість появи культури, в якій
дискурси могли б взагалі обійтися без функції автора, М. Фуко об-
межився припущенням, що таку культуру можна уявити [14, с. 40].
Більше того, він визнав, що такі дискурси, як, скажімо, психоана-
ліз або марксизм, самі створені певними авторами — Фрейдом і
Марксом відповідно [14, с. 31], причому перегляд уявлень стосов-
но їх авторських позицій неминуче призведе до змін у започат-
кованих ними дискурсах [14, с. 37]. Інша справа, що залежно від
того, про дискурс якого типу йдеться, ступінь значущості імені ав-
тора може істотно варіюватися. Так, в межах абсолютно формалі-
зованих дискурсів, на побудову яких була налаштована класична
наука Нового часу (зразком для якої була математика), авторство
принципового значення не має, однак у дискурсах, що не дістали
повної формалізації, філософ помітив більш складну картину. З
одного боку, він зазначив, що в таких дискурсах посилання на ім’я
автора нерідко використовується в якості аргумента від авторитету
(«це сказав такий-то авторитетний автор»), однак, як нам здається,
досить наївно охарактеризував це явище як майже віджилу свій вік
форму маскування спірних дискурсів під остаточно доведені [14,
с. 24–25]. З іншого боку, він цілком ґрунтовно зазначив, що за до-
помогою імені автора реалізується така актуальна функція гума-
нітарного знання, як класифікація текстів, їх угрупування, розріз-
нення та протиставлення [14, с. 21]. Ілюструючи наявність тенден-
ції до анігіляції автора у сучасному йому гуманітарному дискур-
сі, М. Фуко послався на вислів С. Беккета [14, с. 13], тобто представ-
ника на той момент ультрамодного, однак із огляду на всю попере-
дню та подальшу історію — досить екзотичного напрямку мисте-
цтва, як абсурдизм. Водночас, звернувшись до класики, скажімо, до
творчості В. Шекспіра, М. Фуко визнав, що ім’я автора має велике
значення, а в якості особливо виразного прикладу цієї значущості
послався на разючі наслідки, які б викликало прийняття гіпотези,
згідно якої В. Шекспір був автором не тільки тих творів, які тради-
ційно йому приписуються, а й тих, автором яких прийнято вважа-
ти філософа Ф. Бекона [14, с. 19].
На наш погляд, розвитку біографістики зовсім не вадять, а, на-
впаки, дуже сприяють принципові зауваження, що їх адресує автор
доповіді «Що таке автор?» тим, хто сприймає автора як абсолютно
об’єктивну та безперервну реальність, оминаючи увагою функціо-
нальну та конструктивну природу цього феномену. Показавши,
що автор є складною функцією, тобто конструюється за правилами,
які за різних умов можуть істотно різнитися, М. Фуко спростовував
не саме це поняття, а його самовпевнене та нерозбірливе застосу-
вання. Як нам здається, філософ цілком мав рацію, постаючи про-
ти такої поширеної, але хибної практики, коли все, що написано
тим чи іншим автором, підганяється, редукується під певні припу-
щення стосовно його «глибинної» суті або, скажімо, остаточно ви-
значеного «фундаментального проекту» [14, с. 25–28], адже ці при-
пущення нерідко бувають досить однобокими та суб’єктивними.
У лекції «Порядок дискурсу», що була прочитана 1970 р.,
М. Фуко розвинув це застереження, заявивши, що всім тим, хто під-
ступається до аналізу певних творів із уже сформованим образом їх
автора, слід мати на увазі, що сам автор у процесі роботи над свої-
ми творами може змінюватися, ставати іншим [12, с. 64]. Безумовно,
одним із об’єктів цієї критики було Сартрове поняття «фундамен-
тального проекту», однак, йшлося не стільки про абсолютне запе-
речення останнього, скільки про застереження від його некритич-
ного, фундаменталістського використання.
Більше того, з погляду історико-філософської біографісти-
ки це застереження є надзвичайно цінним не лише в загально-
теоретичному плані, а й як свого роду само-зізнання М. Фуко, яке
допомагає зрозуміти, чому саме він прославився як один із най-
рішучіших проблематизаторів і критиків понять «автор» і «фун-
даментальний проект». Як нам здається, всіляко демонструю-
чи складність, багатошаровість і мінливість функції автора, філо-
соф мав на увазі, далеко не в останню чергу, самого себе. Адже він,
як мало хто з його сучасників і попередників, прагнув уникнути
ситуа ції, коли його можна буде трактувати як щось стале й остаточ-
но визначене. Не випадково, Ж. Дюмезіль, один із найближчих зна-
йомих М. Фуко, охарактеризував останнього як майже невловиму
істоту, що носила маски, постійно змінювала [15, с. 15]. У вступі до
«Археології знання» (книжки, що розвивала стратегію, започатко-
вану в «Словах і речах» і була опублікована незабаром після прочи-
тання доповіді «Що таке автор?») М. Фуко дуже красномовно пере-
дав своє ставлення до власної ідентичності як автора: «Безперечно,
не один я пишу так, щоб не мати більше свого обличчя. Не запи-
туйте в мене, хто я є, і не кажіть мені, щоб я залишався тим самим:
це мораль громадянського стану, вона володарить нашими папера-
ми. Хай вона дасть нам спокій, коли ми пишемо» [6, с. 29].
Чому Фуко більше не хотів мати свого обличчя, чому він постій-
но одягав маски, хто або що так сильно непокоїло його, коли захо-
дила мова про те, ким він є? Чому, коли до нього прийшли два аме-
риканські дослідники, щоб писали про нього книжку, вчений зая-
вив, що прийшли його кати [15, с. 346]? Чому він, подібно злочин-
цю, знищував майже всі сліди своєї проміжної роботи над текста-
ми, а в своєму заповіті наклав заборону на будь-які посмертні пу-
блікації [4, с. 331]? Здавалося б, пояснення всіх цих маскувань і знео-
соблень лежить на поверхні, оскільки особиста біографія громадя-
нина на ім’я Мішель Фуко дає багато підстав для спекуляцій у тому
дусі, що його бажання втекти від будь-яких ідентифікацій, його
справжня «пристрасть до розототожнення» [4, с. 329] були поро-
джені глибоким особистим конфліктом філософа з мораллю гро-
мадянського стану його епохи. Просто-таки напрошується гадка,
що не тільки цей аспект, а й вся творчість М. Фуко були зумовле-
ні його нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Однак, як спра-
ведливо зазначає один із найавторитетніших біографів філософа
(Д. Ерібон), низька вартість такого пояснення стане очевидною, як
тільки ми згадаємо те, як висміював вульгарно-марксистське «по-
яснення» творчості Поля Валері Ж.-П. Сартр. Так само як, згід-
но Сартру, теза «Поль Валері — дрібний буржуа» ніяк не прояс-
няє, чому решта дрібних буржуа не стали Полями Валері, так і теза
«Мішель Фуко — гомосексуаліст», згідно Ерібону, нічого не дає для
розуміння, чому саме М. Фуко, на відміну від інших гомосексуа-
лістів, став автором «Археології знання» та багатьох інших оригі-
нальних творів [15, с. 19]. Варта увага думка цього самого біографа
(яка, до речі, дуже резонує з регресивно-прогресивним методом,
розробленим Сартром), що у випадку із М. Фуко найважливішим
є те, як він не загруз у різноманітних індивідуальних і соціальних
детермінаціях (таких, скажімо, як його нетрадиційна сексуальна
орієнтація), а, навпаки, трансформував їх в унікальний життєво-
інтелектуальний проект, який, зокрема, передбачав іронічне став-
лення до власної ідентичності, проблематизацію власного обличчя
та авторства [15, с. 19]. До речі, за словами іншого знавця цієї теми,
подібний підхід «вигідно видрізняє її [біографію Фуко, що її напи-
сав Ерібон] серед інших, більш пізніх біографій французького мис-
лителя, в яких часто смакуються різні подробиці «зворотної сторо-
ни» життя філософа» [5, с. 10].
Настанова на невловимість, нехай навіть вона й мала гомосек-
суальність в якості однієї з своїх каузальних детермінант, не стала
у випадку з М. Фуко винятково реактивним утворенням. Цільові,
перспективістські складові його «невловимості», як нам здається,
найкраще за все розкриваються через концепції «дисциплінарно-
го суспільства», «дисциплінарної матриці влади» та «дисциплінар-
ного примусу», що розвивалися ним у роботі «Наглядати та кара-
ти: народження в’язниці». Там, зокрема, говориться, що в тради-
ційних суспільствах, зокрема, у Середньовіччі, індивідуальна істо-
ріографія робила з індивіда героя, тоді як в епоху Просвітництва
починають діяти спеціальні дисциплінарні процедури знання,
що об’єктивують та уніфікують життя індивідів із метою зробити
останніх зручними об’єктами для владних маніпуляцій [11, с. 279–
280]. Як нам здається, М. Фуко зробив все для того, щоб його влас-
не життя не можна було втиснути в жодну «дисциплінарну матри-
цю», чим істотно посприяв актуалізації біографічного письма, ге-
роєм котрого є неповторна особистість, самобутній автор текстів і
життя. Адже, бажаючи бути невловимим для будь-якого нагляду,
зокрема, й з боку біографів, філософ постійно здійснював із своїми
думками та життям свого роду експерименти із самозмінювання [2,
с. 535], реалізовував на практиці заклик поета Р. Шара розвивати
свою законну несхожість [15, с. 14–15], чим, хотів того чи ні, істот-
но сприяв конституюванню себе як неповторного автора та творця
екстраординарної біографії.
Поширенню образу Фуко як тотального де-авторизатора, деан-
тропологізатора та, відповідно, дебіографізатора філософії, сприя-
ють окремі його друзі та близькі, які посилаються на те, що в осо-
бистих розмовах він нібито категорично відмовлявся розповідати
про своє життя [15, с. 13–14]. Однак в цих спостереженнях, як нам
здається, є лише доля правди. Справді, і в приватних розмовах, і в
своїх публікаціях філософ неодноразово наголошував, що роль ав-
тора та його індивідуально-біографічних рис мають бути перео-
смислені з урахуванням такого фундаментального параметру, як
надособові дискурсивні практики. Та надмірне захоплення цією
новаторською і досі актуальною його ідеєю призводить до не менш
перекрученого розуміння мислителя, ніж її ігнорування. Адже осо-
бисто М. Фуко регулярно виявлявся складнішим за будь-які матри-
ці знання-влади, зокрема й ті, до формування яких активно долу-
чився сам. Так, у бесіді с Д. Тромбадорі, що мала місце наприкін-
ці 1978 р., М. Фуко не просто показав, що визнає реальність фено-
мену авторства, а й знайшов необхідним дати опис власної автор-
ської стратегії. Назвавши себе експериментатором, який береться
за написання кожного нового твору з метою змінитися та почати
думати по-новому, філософ також звернув увагу свого співбесідни-
ка на те, що в цьому постійному оновленні є також певна повторю-
ваність. Згідно самого М. Фуко, після книжки, в якій досліджувався
певний предмет, він, як правило, брався за працю, в якій виявлявся
та піддавався детальному аналізові метод, за допомогою якого здій-
снювалося попереднє дослідження, причому ця сама парна логіка
відтворювалася і в його наступних працях [8, с. 213]. У цій же бесі-
ді М. Фуко відкрито заявив, що кожна його книжка хоча б трохи ві-
дображує його безпосередній особистий досвід [8, с. 219]. Говорячи
про чинники, що зумовили формування його специфічного типу
мислення, він послався не тільки на великі філософські системи,
які вивчав в університеті (гегельянство та феноменологія), а й на
приклад, що був поданий йому такими авторами, як Ж. Батай,
Ф. Ніцше, М. Бланшо та П. Клоссовський, які не були філософами
в інституційному смислі слова і замість побудови систем сконцен-
трували увагу на власному досвіді [8, с. 214]. Більше того, М. Фуко
дав зрозуміти, що в тому випадку, якщо філософія буде визнана та-
кою формою діяльності, що має повністю абстрагуватися від осо-
бистого досвіду того, хто філософує, він взагалі не вважатиме себе
філософом [8, с. 214]. Він також наголосив, що займаючись історич-
ними дослідженнями, він, замість того, щоб намагатися догодити
професійним історикам, використовував певні історичні відомос-
ті з метою створити самого себе та залучити інших до спільного
переживання того, чим вони є [8, с. 216]. Примітно, що говорячи
про зв'язок своїх особистих пошуків з досвідом інших людей, зокре-
ма — з такими багатолюдними (власне, вже значною мірою надін-
дивідуальними) практиками, як антипсихіатрія або рух ув’язнених
у Франції, він зазначив, що розмови про його власну афіліацію з
ними доречні лише до певної міри, тобто, черговий раз наголосив
принципову самобутність, незвідність себе навіть до тих рухів, од-
ним з ініціаторів яких був [8, с. 219].
Думка Фуко, що в усіх його книжках так чи інакше залишалася
частка його особистого досвіду, дає ще один, як нам здається, дуже
цінний інсайт стосовно того, що він насправді мав на увазі, гово-
рячи про «смерть автора». Завершуючи твір, в який вкладено при-
наймні крупицю себе, автор відчуває, що він стає іншим: той, ким
він був, коли тільки брався за написання цього твору, справді по-
мирає, особливо якщо він, як і належить справжньому авторові, пи-
сав його із повною самовіддачею. Та це дуже специфічна смерть,
адже за нею цілком може прийти нове народження: завершивши
один твір і тим самим символічно вбивши його та себе в ньому, ав-
тор «переходить до інших творчих та екзистенційних можливос-
тей», тобто, до народження нового твору, а з ним і до свого нового
життя як автора [5, с. 8–9]. Якщо слідувати цій інтерпретації, то ав-
тори «Археології знання», «Наглядати та карати» або, скажімо, від-
повідей на запитання Тромбадорі (назвемо їх умовно «Фуко–1969»,
«Фуко-1975» та «Фуко-1978» — за роками видання відповідних тек-
стів) насправді помирали, однак через ці та велику низку інших
подібних смертей жив і продовжує жити не просто автор, а супер-
автор, тобто Мішель Фуко як такий.
Таке розуміння «смерті автора», як нам здається, зовсім не ви-
ключає можливість вивчення його біографії. Навпаки, воно робить
біографічне дослідження більш цікавим, а також дає усім біогра-
фам дуже цінну підказку — відмовитися від наївної впевненості,
що будь-який герой є абсолютно незмінною субстанцією, і, відпо-
відно, від марних пошуків його «справжнього «я»», котре не може
виявитися маскою [15, с. 15]. Замість цього біографам М. Фуко та ба-
гатьох інших мислителів треба «з усією можливою увагою слідува-
ти тим лініям життя та письма філософа, в яких він сягав меж, гра-
ниць, кінців, де він вичерпував останні можливості свого існуван-
ня та мови, доходив до крайнощі, звідки вже неможна було рухати-
ся далі, де він зупинявся та повертався назад, щоб спочатку пройти
шлях до якогось іншого кінця, границі, або, навпаки, де він засту-
пав небезпечну грань, буквально на шкоду собі» [5, с. 9]. А ще розу-
міння того, що до «Фуко-1978» були ще «Фуко-1969», «Фуко-1975»
і багато інших дуже різнопланових «авторів» і «співавторів», дає
змогу біографові уникнути такої поширеної помилки як погляд на
героя винятково крізь призму однієї з його «інкарнацій». Так, ска-
жімо, на «до-критичного» І. Канта нерідко дивляться лише крізь
призму «критичного», а на «пізнього Шеллінга» — з оглядкою на
раннього. Щось подібне відбувається і з М. Фуко: образ «філософа-
борця», що склався в 1970-ті рр., нерідко затьмарює те, яким він був
тоді, коли ще не брав активної участі у соціально-політичних бата-
ліях. Однак, біограф, який знає, що його герой хотів жити, постій-
но вмираючи та народжуючись знову, прагне не загубити за більш
пізнім більш раннє або за більш відомим — менш знане і тому ста-
ранно вивчає зміни в інтелектуальному пейзажі, на тлі якого місце
одного проекту заступав інший [15, с. 16–17], а також намагається
уникнути спокуси скористатися фізичною смертю героя лише для
того, щоб нарешті приписати йому якусь однозначну і, відповідно,
однобоку ідентичність [4, с. 330].
Зважаючи на цілі нашого дослідження, дуже показовою є ме-
таморфоза, що трапилася з М. Фуко в останні роки життя і була
пов’язана головним чином із написанням трьохтомної «Історії сек-
суальності». Якщо перший том, що з’явився ще 1976 р., був присвя-
чений волі до знання, то другий і третій томи, що вийшли у світ
в рік смерті філософа (1984), були сфокусовані на таких життєво-
екзистенційних питаннях, як використання задоволень і турбота за
себе відповідно. Якщо в «Словах і речах» М. Фуко піднімав на «фі-
лософічний сміх» всіх, хто зводить знання до істин людини та не
погоджується на формалізацію без антропологізації [13, с. 363], то,
скажімо, автор «Використання задоволень» із великою увагою ди-
виться на доброчинного героя античності, найцінніше знання яко-
го розкривається у вмінні володарювати над самим собою і, насам-
перед, над своїми плотськими потягами [10, с. 33]. Подібні люди не
викликають у автора «Використання задоволень» жодного «філо-
софічного сміху», адже, як він особливо наголошує, мудрість тако-
го типу стала в очах греків одним із символів філософського тріум-
фу Сократа: саме таким героєм сексуальної витриманості його ша-
нує Платон у «Бенкеті» [10, с. 33], а Ксенофонт, бажаючи показа-
ти у першій книжці своїх «Спогадів про Сократа», що саме у жит-
ті та вченні цього афінянина стало зразком для його учнів, описує
Сократові поради стосовно харчування, пиття та любовних насо-
лод [10, с. 81]. Ще одним виразним прикладом того, що у пізньо-
го М. Фуко мав місце рішучий зсув інтересів від знання до життя,
може служити, скажімо, і той факт, що першу лекцію у курсі з гер-
меневтики нелюбого структуралізму суб’єкта, що був прочитаний
1982 р., філософ розпочав із ключової для всього курсу заяви, що
філософський тип мислення, який був властивий Сократу і поля-
гав в об’єднанні суб’єкта та істини в концепції «турботи за самого
себе», є не тільки умовою доступу до філософського життя у повно-
му і точному значенні цього слова, а й основою раціональної пове-
дінки для будь-якого життя, яке намагається відповідати вимогам
духовної раціональності [8, с. 284].
Про те, що сам М. Фуко, попри всю анти-суб’єктність, яку він
довго відстоював у теорії, невловимість, яку він постійно практику-
вав у житті, попри всю його тривалу боротьбу за проблематизацію
поняття «автор», принаймні наприкінці життя побачив у біогра-
фічній справі певний сенс, свідчить, скажімо, той факт, що 1978 р.
саме за його ініціативою у видавництві «Галлімар» було засновано
книжкову серію «Порівняльні життєписи». Правда, ця серія була
присвячена різного роду «темним особистостям», чиє існування
носило майже умовний характер і авторства значних творів точно
не передбачало [15, с. 305]. Однак, і у його власному випадку повно-
цінна біографія виявилася цілком можливою, тоді як «смерть авто-
ра» — досить умовною. М. Фуко не тільки показав, що такі понят-
тя, як «автор» і «твір» є функціями, у створенні яких бере активну
участь така знеособлена інстанція, як дискурс, а й сам із великим
успіхом виконував ці функції — випускаючи книжки під власним
ім’ям та реагуючи на їх неправильне або правильне прочитання
[15, с. 13] і тим самим визнаючи своє авторство та створюючи нові
факти, що стосувалися не тільки його індивідуальної біографії, а й
самих думок, що висловлювалися в цих книжках [15, с. 18]. Він та-
кож поставав проти одних авторів і солідаризувався з іншими, при-
цьому ставився до них саме як автор до авторів. Так, 1977 р. М. Фуко
різко негативно прореагував на вихід книжки Ж. Бадріяра, що
мала назву «Забути Фуко» та ще й відверто принизив її автора, зая-
вивши, що не може пригадати його імені [15, с. 303].
Отже, якщо користуватися традиційним фукіанським словни-
ком, можна сказати, що автор, якого цікавили переважною мірою
слова та речі, помер, але на його місці народився інший автор, в
центрі уваги якого опинилися люди та вчинки. Однак, якщо ви-
конати вимогу автора «Слів і речей» завжди доповнювати міфо-
логізацію демістифікацією, то можна обійтися й без такої міфо-
поетичної символіки, адже те саме можна сказати і звичайною бі-
ографічною мовою: впродовж життя погляди М. Фуко, як і бага-
тьох інших людей і філософів, мали цілком природну властивість
у чомусь радикально змінюватися, а в чомусь зберігати контінуаль-
ність. Своєму ліцейському вчителю філософії М. Фуко запам’ятався
як юнак, який, подібно Декарту, тяжів до вивчення та створення
глобальних систем, грандіозних інтелектуальних конструкцій, і, на
відміну від Паскаля, не вважав філософію частиною свого внутріш-
нього життєво-важливого пошуку [15, с. 27]. Однак, із наближен-
ням смерті цей «природжений» філософ Нового часу перейняв-
ся духом античної мудрості, для якої філософія була насамперед
способом життя [15, с. 362], і почав зачитуватися книжками такого
античного предтечі Паскаля, як Сенека [15, с. 368]. Так, це досить
радикальна метаморфоза, та означає вона зовсім не смерть того, з
ким трапилася, а урізноманітнення та увиразнення його життя. На
нашу думку, саме через цю та багато інших не менш виразних ме-
таморфоз реалізувалася мрія М. Фуко (висловлена ним в одній із
приватних бесід наприкінці життя), щоб життя індивіда отримало
право розглядатися як мистецтво [15, с. 368]. Не випадково, що під
назвою «Життя як твір мистецтва» 1986 р. було опубліковане одне з
інтерв’ю з Ж. Дельозом, присвячене спадщині Фуко [3]. До речі, ві-
домий вислів про те, що, можливо, коли-небудь ХХ ст. буде визнане
Дельозовим, зроблений М. Фуко ще 1970 р., свідчить, що вже тоді
він припускав не тільки життя, а й безсмертя (символічне, але таки
саме безсмертя) такого автора, як Жиль Дельоз [15, с. 284].
Грандіозний резонанс, який мала творча діяльність самого ав-
тора цього компліменту (зовсім не абстрактного «автора як функ-
ції», а саме Мішеля Фуко), знайшов відображення і в тому, що в
1986 р. група його колег створила спеціальний Центр його іме-
ні, головним завданням якого стало дослідження усієї спадщини
філософа [4, с. 331]. Цей та багато інших доказів того, що справ-
жній автор відроджується навіть після фізичної смерті, дали право
Ерібону заявити, що особисті риси його героя виявилася настіль-
ки виразними, що, на відміну від обличчя накресленого на прибе-
режному піску, вже ніколи не зітруться з історичної пам’яті люд-
ства [15, с. 21]. На думку ще одного дослідника, «основний пара-
докс, що кидається в очі при вивченні творчості і діяльності Фуко,
такий: щоб суспільна практика стала гуманнішою, треба повністю
вигнати гуманізм із теорії» [2, с. 531]. Як нам здається, те саме мож-
на сказати і про біографічні складові спадщини філософа: числен-
ні теоретичні заяви та практичні дії, які він робив з метою усунути
можливість біографічного погляду на себе, насправді мали проти-
лежний ефект: інтерес до його особистості не вщухає вже не одне
десятиліття. Щодо цього його доля дуже схожа на Гайдеґерову або ,
скажімо, Спінозову. І Фуко, і Гайдеґер, і Спіноза — яскраві прикла-
ди принципової парадоксальності біографії філософа: він із усі х
сил намагається вийти за межі власної суб’єктивності, завдяки чому
врешті-решт отримує рідкий привілей — привертає увагу до того,
як ою вона була — його власна суб’єктивність.
1. Барт, Р. Смерть автора [Текст] / Р. Барт // Барт Р. Избранные
работы : Семиотика : Поэтика : пер. с фр. / сост., общ. ред. и вступ .
ст. Г. К. Косикова. – М. : Прогресс, 1989. – C. 384–391.
2. Визгин, В. П. На пути к другому : от школы подозрения к философии
доверия [Текст] / В. П. Визгин. – М. : Языки славянской культуры,
2004. – 800 с.
3. Делез, Ж. Жизнь как произведение искусства [Текст] / Ж. Делез //
Делез Ж. Переговоры. 1972–1990 / пер. с франц. В. Ю. Быстрова. –
СПб. : Наука, 2004. – С. 125–134.
4. Табачникова, С. В. Комментарий [Текст] / С. В. Табачникова
// Фуко М. Воля к истине : по ту сторон у знания, власти и
сексуальности. Работы разных лет : пер. с франц. – М. : Касталь,
1996. – C. 327–395.
5. Фокин, С. Л. О пользе и вреде «опыта» [Текст] / С. Л. Фокин //
Эрибон Д. Мишель Фуко / пер. с франц. Е. Э. Бабаевой ; науч. ред.
и предисл. С. Л. Фокина. – М. : Молодая гвардия, 2008. – С. 6–12.
6. Фуко, М. Археологія знання [Текст] / М. Фуко ; пер. с франц.
В. Шовкун . – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. – 326 с.
7. Фуко, М. Воля к истине [Текст] : по ту сторону знания, власти и
сексуальности. Работы р азных лет / М. Фуко ; сост. пер. с франц.,
коммент. и послесл. С. Табачниковой ; общая ред. А. Пузырея. –
М. : Касталь, 1996. – 448 с.
8. Фуко, М. Герменевтика субъекта [Текст] : курс лекций в Коллеж
де Франс : выдержки / М. Фуко ; пер. с англ., нем., франц. ; сост.,
общ. ред и предисл. В. В. Винокурова, А. Ф. Филиппова // Социо-
Логос. – 1991. – № 1. – С. 284–311.
9. Фуко, М. Интеллектуалы и власть [Текст] : избранные
политические статьи, выступления и интервью / М. Фуко ; пер.
с франц. И. Окуневой ; под общ. ред. Б. М. Скуратова. – М. :
Праксис, 2005. – Ч. 2. – 320 с.
10. Фуко, М. Использование удовольствий. История сексуальности
[Текст] / М. Фуко ; пер. с франц. В. Каплуна. – СПб. : Академический
проект, 1994. – Т. 2. – 432 с.
11. Фуко, М. Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы [Текст] /
М. Фуко ; пер. с франц. В. Наумова ; под ред. И. Борисовой. – М. :
«Ad Marginem», 1999. – 478 с.
12. Фуко, М. Порядок дискурса [Текст] : инаугурационная лекция в
Коллеж де Франс, прочитанная 2 декабря 1970 года / М. Фуко
// Фуко М. Воля к истине : по ту сторону знания, власти и
сексуальности. Работы разных лет : пер. с франц. – М. : Касталь,
1996. – C. 47–96.
13. Фуко, М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук [Текст] /
М. Фуко ; пер. с фр. В. П. Визгина, Н. С. Автономовой. – СПб. :
A-cad, 1994. – 496 с.
14. Фуко, М. Что такое автор? [Текст] : выступление на заседании
Французского философского общества 22 февраля 1969 года в
Колледж де Франс / М. Фуко // Фуко М. Воля к истине : по ту
сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет : пер.
с франц. – М. : Касталь, 1996. – C. 7–46.
15. Эрибон, Д. Мишель Фуко [Текст] / Д. Эрибон ; пер. с фр.
Е. Э. Бабаевой ; науч. ред. и предисл. С. Л. Фокина. – М. : Молодая
гвардия, 2008. – 378 с.
16. Collins, D. Sartre as biographer [Text] / D. Collins. – Cambridge,
Massachusetts ; London, England : Harvard University Press, 1980. –
220 p.
17. Hannay, A. Kierkegaard [Text] : a biography / A. Hannay. –
Cambridge ; New York : Cambridge University Press, 2001. – 496 p.
18. Wicks, R. Modern French Philosophy [Text] : From Existentialism to
Postmodernism / R. Wicks . – Oxford : Oneworld, 2003. – 342 p.
Менжулін В. І. Біографія філософа після «смерті автора»: ви-
падок Фуко.
Ключові слова: Мішель Фуко, Ролан Барт, біографістика, історія філо-
софії, «смерть автора».
Майже всі основні виразники структуралістських чи близьких до
структуралізму умонастроїв тим чи іншим чином проводили лінію на
десуб’єктивізацію знання та мислення. Автор показує, що ця тенденція яв-
ляла собою не стільки дискредитацію біографістики в якості повноцінно-
го елементу історико-філософського пізнання, скільки випробування, яке
вилікувало біографічний підхід в історії філософії від низки давніх істот-
них вад і таким чином зробило його лише ефективним. В цьому контек-
сті особливу увагу зосереджено на загрозах, які несла біографістиці теза
про «смерть автора» Ролана Барта. Одним з найрішучіших прихильників
цієї тези прийнято вважати такого впливового французького мислителя
ХХ ст., як Мішель Фуко. Враховуючи величезне значення, яке мають по-
гляди Фуко для сучасної гуманітаристики, автор статті піддає спеціаль-
ному аналізу окремі вузлові аспекти його постаті та спадщини. На підста-
ві цілої низки праць, що належать до різних періодів творчості Фуко, до-
водиться, що філософ мав на увазі не зникнення фігури автора як такої,
а лише констатував символічну смерть, що трапляється з автором кожно-
го конкретного твору після його закінчення. Натомість написання нового
твору символізує відродження цього автора у новому амплуа. Отже, теза
про смерть автора застерігає біографа від спрощеного витлумачення обра-
зу свого героя, а не усуває біографічний аспект з історико-філософського
дослідження. Більш того, як показується у статті, особиста доля Мішеля
Фуко може служити одним з найвиразніших прикладів властивої біогра-
фіям по-справжньому видатних філософів парадоксальну взаємозалеж-
ність між ступенем їх особистого прагнення до виходу за межі власної
суб’єктивності та ступенем об‘єктивного інтересу соціуму до неї.
Menzhulin Vadim A biography of the philosopher after «the
death of the author»: The case of Foucault.
Keywords: Foucault, Barthes, biographistics, biography of philosopher,
death of the author.
Tendency to depersonalize knowledge and thinking was a feature of the ma-
jority of representatives or sympathizers of structuralism. The author shows that
this trend did not actually discredit biographic investigations as a full-fl edged
element of history of philosophy, but rather cured biographical approach of
some old and essential defects, thereby making it more effective. In this context,
threats to biographic research posed by the «death of the author» thesis proposed
by Roland Barthes receive special attention. It is generally believed that one of
the most determined conceptual supporters of Barthes’ on the topic was such an
infl uential French thinker of the 20th century as Michel Foucault. Considering
huge importance of Foucault’s views for contemporary humanities, the author
analyses some focal aspects of his personality and heritage. Analyzing a number
of works, written by Foucault at various stages in his life, the author shows that this
philosopher did not suggest a total disappearance of the author’s fi gure. Foucault
just established the fact that any author experiences a symbolic death once he or
she has fi nished writing some text. However, the writing of a new text symbol-
izes his or her rebirth in a new role. It is made evident that, in fact, the «death
of the author» thesis does not eliminate biographic aspect from history of phi-
losophy, but rather warns a biographer against a widespread error of reductive,
one-sided interpretation of a biography’s hero. The author shows that Foucault
himself made numerous theoretical assertions and took practical steps in order
to make a biographic look at him impossible. Still, interest to his personality
has not been fading for decades. In this aspect his path is one of the striking ex-
amples of the fundamental paradox immanent to biographies of many true phi-
losophers: they try to transcend the limits of their own subjectivity as much as
they can, thereby obtaining a rare privilege which is interest to their own sub-
jectivity from others.
Менжулин В. И. Биография философа после «смерти авто-
ра»: случай Фуко.
Ключевые слова: Мишель Фуко, Ролан Барт, биографистика, история
философии, «смерть автора».
Практически все основные выразители структуралистских или близ-
ких к структурализму умонастроений тем или иным образом проводи-
ли линию на десубъективизацию знания и мышления. Автор статьи по-
казывает, что эта тенденция представляла собой не столько дискреди-
тацию биографистики в качестве полноценного элемента историко-
философского познания, сколько испытание, которое излечило биогра-
фический подход в истории философии от некоторых давних существен-
ных изъянов и таким образом сделало его лишь более эффективным. В
этом контексте особенное внимание уделено угрозам, которые нес биогра-
фистике тезис о «смерти автора» Ролана Барта. Одним из наиболее реши-
тельных сторонников этого тезиса принято считать такого влиятельного
французского мыслителя ХХ ст., как Мишель Фуко. Учитывая огромное
значения, которое имеют взгляды Фуко для современной гуманитаристи-
ки, автор статьи специально анализирует некоторые узловые аспекты его
личности и наследия. На основе целого ряда работ, относящихся к разным
периодам творчества Фуко, показывается, что философ имел в виду не ис-
чезновение фигуры автора как таковой, а лишь констатировал символи-
ческую смерть, настигающую автора каждого конкретного произведения
после его завершения. Вместе с тем, написание нового произведения сим-
волизирует возрождение автора в новом амплуа. Таким образом, тезис о
«смерти автора» предостерегает биографа от упрощенного истолкования
образа своего героя, а не устраняет биографический аспект из историко-
философского исследования. Более того, как показывается в статье, лич-
ная судьба Мишеля Фуко может служить одним из наиболее выразитель-
ных примеров свойственной биографиям по-настоящему видающихся
философов парадоксальной взаимозависимости между степенью их лич-
ного стремления выйти за рамки собственной субъективности и степенью
объективного интереса к ней со стороны социума.
|