Іван Франко та Леся Українка у літературі, громадських справах і у буденному житті
У статті здійснено огляд історії взаємин Івана Франка та Лесі Українки. Зокрема, прослідковано контакти між родинами Франків і Косачів, з’ясовано вплив І. Франка на становлення Лесі Українки як письменника, а також проаналізовано їхню співпрацю на літературній ниві. Особлива увага приділена дослідже...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Українська біографістика |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27705 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Іван Франко та Леся Українка у літературі, громадських справах і у буденному житті / М.В. Горбатюк // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 193-216. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860031338511335424 |
|---|---|
| author | Горбатюк, М.В. |
| author_facet | Горбатюк, М.В. |
| citation_txt | Іван Франко та Леся Українка у літературі, громадських справах і у буденному житті / М.В. Горбатюк // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 193-216. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська біографістика |
| description | У статті здійснено огляд історії взаємин Івана Франка та Лесі Українки. Зокрема, прослідковано контакти між родинами Франків і Косачів, з’ясовано вплив І. Франка на становлення Лесі Українки як письменника, а також проаналізовано їхню співпрацю на літературній ниві. Особлива увага приділена дослідженню взаємовпливів І. Франка і Лесі Українки у сфері громадсько-політичної діяльності.
В статье дан обзор истории взаимоотношений Ивана Франка и Леси Украинки. В частности, отслежены контакты семей Франко и Косачей, установлено характер и мера влияния И. Я. Франка на становление Леси Украинки как писателя, а также проанализировано их сотрудничество на литературном поприще. Особенное внимание уделено исследованию взаимного влияния И. Франка и Леси Украинки в сфере общественно-политической деятельности.
The article views the history of relations between Ivan Franko and Lesya Ukrainka. In particular, in the article Francos and Cosachs family contacts were traced, the Franco’s infl uence on the Lesya Ukrainka’s formation as a writer was determined, moreover their literary cooperation was analysed. Special attention was paid to mutual infl uence of Ivan Franko and Lesya Ukrainka in the sphere of political and social activity.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:52:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
193
УДК 94(477)«18/19»Франко+94(477)«18/19»Леся Українка
Микола Володимирович ГОРБАТЮК,
завідувач науково-дослідного відділу «Іван Франко і Київ»
Музею видатних діячів української культури Лесі Українки,
Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького
(Київ)
ІВАН ФРАНКО І ЛЕСЯ УКРАЇНКА
У ЛІТЕРАТУРІ, ГРОМАДСЬКИХ СПРАВАХ
І У БУДЕННОМУ ЖИТТІ
У статті здійснено огляд історії взаємин Івана Франка та Лесі Українки.
Зокрема, прослідковано контакти між родинами Франків і Косачів,
з’ясовано вплив І. Франка на становлення Лесі Українки як письменника,
а також проаналізовано їхню співпрацю на літературній ниві. Особлива
увага приділена дослідженню взаємовпливів І. Франка і Лесі Українки у
сфері громадсько-політичної діяльності.
Ключові слова: І. Я. Франко, Леся Українка, літературний процес
кінця ХІХ – початку ХХ ст., громадсько-політична діяльність.
The article views the history of relations between Ivan Franko and Lesya
Ukrainka. In particular, in the article Francos and Cosachs family contacts were
traced, the Franco’s infl uence on the Lesya Ukrainka’s formation as a writer was
determined, moreover their literary cooperation was analysed. Special attention
was paid to mutual infl uence of Ivan Franko and Lesya Ukrainka in the sphere
of political and social activity.
Key words: Ivan Franko, Lesya Ukrainka, the literary process of the end of
the 19th and the beginning of the 20th century, political and social activity.
В статье дан обзор истории взаимоотношений Ивана Франка и Леси
Украинки. В частности, отслежены контакты семей Франко и Косачей,
установлено характер и мера влияния И. Я. Франка на становление Леси
Украинки как писателя, а также проанализировано их сотрудничество
на литературном поприще. Особенное внимание уделено исследованию
взаимного влияния И. Франка и Леси Украинки в сфере общественно-
политической деятельности.
Ключевые слова: И. Я. Франко, Леся Украинка, литературный процесс
конца ХІХ – начала ХХ в., общественно-политическая деятельность.
Іван Франко та Леся Українка належать до числа найбільш ві-
домих українців останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. Їхнє життя і
творчість, не зважаючи на зовнішню несхожість, мали дуже багато
подібного — це і надлюдська працездатність, і надзвичайна відда-
ність ідеалам, і постійна боротьба з життєвими негараздами та хво-
194
робами. У взаємовідносинах Франка та Лесі були різні періоди: від
щирих і дружніх, майже сімейних взаємин, до відкритої конфрон-
тації на ґрунті розбіжностей у поглядах на майбутнє національ-
ного руху в Україні. Втім, їм вистачало сили та розуму виходити з
будь-якої ситуації з гідністю, зберігати товариські стосунки та по-
вагу одне до одного.
Історіографічна база даного дослідження доволі широка. Історії
взаємин І. Франка та Лесі Українки присвятили праці Я. Горак [2],
В. Горинь [3], І. Денисюк [4; 5], М. Драй-Хмара [6], П. Одарченко
[18] та ін. Утім, у переважній більшості дослідники розглядають
лише окремі періоди їхніх взаємовідносин. Натомість, автор статті
ставить за завдання дослідити історію творчих і побутових контак-
тів письменників упродовж усього їхнього життя.
Під час першого приїзду І. Франка до Києва у лютому 1885 р.
його зустрічі з Лесею Українкою не могло бути, оскільки остан-
ня наприкінці 1884 р. — у першій половині 1885 р. перебувала у
с. Колодяжному [14, с. 56–58]. Можна припустити, що бачити-
ся письменники могли у травні 1886 р., коли І. Франко приїздив
до Києва вдруге для одруження з Ольгою Хоружинською. Леся
Українка в той час (лютий — кінець травня 1886 р.) також пере-
бувала у Києві, куди її перевезли батьки для проведення опера-
ції на нозі. Втім, навіть якщо така зустріч відбулася, вона була ко-
роткотривалою та носила винятково побутовий характер, оскіль-
ки Леся (травень 1886 р.) почувалася дуже зле та була змушена ле-
жати у ліжку [14, с. 61–63].
І. Франко був одним із перших, хто запримітив і схвально оці-
нив талант Лесі Українки — при його посередництві у 1884 р. у
журналі «Зоря» були опубліковані її перші проби пера — вірші
«Конвалія» та «Сафо» [16, с. 127]. Значно ближче із творчістю Лесі
І. Франко ознайомився у 1887 р. під час роботи над жіночим аль-
манахом «Перший вінок». Видання цього збірника було здійсне-
не з ініціативи та на кошти Олени Пчілки і Наталі Кобринської
під редакцією І. Франка. У ньому було опубліковано поему Лесі
Українки «Русалка» та вірші «Любка», «На зеленому горбочку» й
«Поле» («Літо краснеє минуло…») [1, с. 56–57]. З приводу публікації
творів Лесі Українки у альманасі «Перший вінок» Олена Пчілка у
березні 1887 р. писала І. Франку, що було б добре додати до поеми
«Русалка» редакційну примітку стосовно романтичного характеру
твору, наголосити, «що романтичні очерти фантазії» взагалі харак-
терні для творів авторів-початківців. «Можна думати, — наголошу-
вала Олена Пчілка, — що з літами Українка Леся вийде на реаль-
нішу дорогу (принаймні она каже вже й тепер, що коли б була не
послала торік своєї «Русалки», то вже-б тепер не пустила її в світі).
195
Але задля трохи наївного романтичного змісту поезії, мені здаєть-
ся, шкода залишати доволі поетичний твір» [20, с. 39–40].
Вважаючи, що важливою школою для починаючого поета є пе-
рекладацька праця, І. Франко заохочував Лесю Українку до здій-
снення перекладів кращих зразків світової літератури. Він радів
появі перекладів творів Г. Гейне, зроблених Лесею Українкою та
М. Славинським, допомагав їм порадами та наставництвом, був ре-
дактором і керував технічною стороною видання їх збірки, що ви-
йшла у світ у червні 1892 р. у серії «Всесвітні твори» [2, с. 138].
Перша документально зафіксована зустріч Лесі Українки та
І. Франка відбулася між 2 і 5 лютого 1891 р. У цей час юна поетеса
разом зі матір’ю Оленою Пчілкою були проїздом у Львові, де зупи-
нилися на відпочинок і для полагодження деяких справ по доро-
зі до Відня, куди прямували задля лікування Лесиної, хворої на ту-
беркульоз кістки, ноги. «Перебуваючи у Львові ми бачились тепер
з літературними колами «Зорі», — писала у спогадах О. П. Косач. У
цьому журналі, активним співробітником якого був І. Франко, вона
публікувала свої вірші та оповідання з 1883 р., а Леся — з 1884 р.1
У редакції «Зорі» Леся Українка багато спілкувалася з І. Франком,
М. Павликом та Н. Кобринською. Розмови велися переважно про
політичне життя у Галичині, діяльність радикальної партії, робо-
ту, що ведеться у справі піднесення національної свідомості селян
тощо. Існують відомості про те, що під час цього візиту до Львова
Косачі ходили у гості до подружжя Франків, які в той час мешкали
у Львові у будинку на вул. Заблікевича, 10 [15, с. 9–10, 12]. Особливо
приємне враження справила Леся Українка на близького друга
І. Франка М. Павлика. З цього приводу у листі до М. Драгоманова
від 6 лютого 1891 р. він писав: «Недавно була тут Ваша сестра з до-
чкою... Леся так просто ошоломила мене своїм образованием та
тонким розумом. Я думав, що вона тільки в крузі своїх поезій, аж
воно далеко не так. На свій вік це геніальна жінка...» [19, с. 121].
I. Франко з дружиною проводжали Косачів, коли вони їхали
до Відня, просили на зворотному шляху заїхати до Львова та зупи-
нитися не в готелі, а в них на квартирі. Приїхавши до Відня, десь
між 27 січня та 1 лютого (8 і 13 лютого). Олена Пчілка надіслала
О. Франко листа, в якому писала: «Дуже ми дякували Вам цілу до-
рогу за те, що вирядили нас з запасом від Вашої доброї ласки. Я не
знаю, щоб ми робили інакше. Наш поїзд, запізнившись, летів так,
що спинявся на одну, на дві мінути на станціях, так що не було
чого й думати виходити з поїзда до буфету. Отже, коли б не ваш за-
1 15 (27) листопада 1884 р. у журналі «Зоря» було надруковано пер-
ший вірш Лесі Українки «Конвалія», а у наступному номері часопису дру-
гий — «Сафо».
196
пас, то були б голоднісінькі до самого Відня — а так їхали собі, як
пани, без жадного лиха». Також Олена Пчілка просила вислати їхні
львівські фото та два примірники «Першого вінка» [20, с. 68].
У Відні Косачі пробули до 18 березня 1891 р. Повертаючись
додому, вони, як і обіцяли, заїхали до Львова та зупинилися на
квартирі Франків. Про це перебування довідуємось із листа Лесі
Українки до брата Михайла Обачного, написаного в кінці берез-
ня 1891 р.: «У Львові ми затримались тільки один день, але все ж
затриматися було конечне треба, ми там зіставили свої уліти (тво-
ри — М. Г.), дещо розпитали, дещо розказали. Я сиділа весь час у
Франків, а мама заходила до редакторів та в типографію» [15, с. 13].
Із огляду на передвиборчу компанію, що тривала у місті, осте-
рігаючись агітації з боку Олени Пчілки та Лесі Українки, львів-
ська поліція попросила їх залишити місто. Втім, Косачам вистачи-
ло часу, щоб ще дужче зблизилися з І. Франком, його дружиною та
М. Павликом. Тоді само подружжя Франків було запрошене на літо
до Колодяжного. Зі Львова Косачі вирушили пізно, їх проводжали
Франки та інші друзі. Повернувшись додому, Олена Пчілка негай-
но сповістила Ользі Франко про «благополучне» повернення додо-
му та писала, що «все турбувалась, як то Ви тоді дістались додому,
що вже така пізня була пора» [20, с. 74–75].
Як і було домовлено, у середині травня 1891 р. подружжя
Франків разом із дітьми мало прибути на відпочинок у родинну
садибу Косачів у с. Колодяжному на Волині. Незадовго до приїзду
Ольга Франко надіслала лист до Олени Пчілки, у якому просила
надати їй інформацію побутового характеру: про розклад руху по-
їздів, вартість квитків, можливість купити продукти на залізничних
станціях тощо. Через відсутність Олени Пчілки у Колодяжному,
відповідь на поставленні запитання дала Леся Українка. У лис-
ті, датованому 9 травня 1891 р. вона дала низку практичних по-
рад О. Франко: про переїзд від вокзалу до Колодяжного турбува-
тися не варто — за ними буде послано візника; молоко можна взя-
ти із собою прокип’ячене — не зіпсується; радила не брати з со-
бою служницю, «бо в нас було би кому доглянути Ваших дітей»;
квитки для дітей віком від 3 до 5 років коштують відсоток вартості
квитка для дорослих тощо. «…А тепер збирайтесь хутенько та й ру-
шайте, — писала Леся, — Вже то, певне, така моя доля, що як тіль-
ки приїде до нас на літо хто цікавий, то я мушу втікати десь так, де
мені зовсім не хочеться, як би от тепер у ту Євпаторію. Приїздіть
до нас хутчіш, аби я могла хоч розмовитися з Вами про все як слід».
Водночас, вона просила привезти їй книжку І. Франка «Помарніла
наша доля» та інші нові твори письменника [14, с. 139–140].
Приїхавши у Колодяжне, Франки не застали там ні Петра
Косача, ні Олену Пчілку, які приїхати тільки за кілька днів; вдо-
197
ма були тільки їхні діти. Отже, у І. Франка було вдосталь часу для
спілкування з Лесею. Як свідчить пізніше листування письменни-
ків, а саме лист Лесі Українки до І. Франка від 31 грудня 1902 р. із
Сан-Ремо, розмова між ними велася на літературні теми. І. Франко
ділився із Лесею задумами своїх ненаписаних творів, зокрема роз-
повідав їй план однієї драми, елементи якої пізніше вона впізнала
у «Кам’яній душі» [24, с. 13].
У Колодяжному І. Франко пробув тиждень. Улюбленим міс-
цем родинних розмов у садибі Косачів був стіл під велетенським
каштаном, обвішаним лампіонами [5, с. 123]. Про те, які розмо-
ви точилися за цим столом І. Франко оповідав М. Драгоманову у
листі від 8 червня 1891 р., написаному відразу по поверненні до
Львова. П. Косач найбільше розповідав про діяльність «Старої гро-
мади», її роботу над словником української мови та виданням тво-
рів Т. Шевченка; повідомляв про політичну позицію «Старої гро-
мади», члени якої наполягали на невтручанні киян у галицькі пар-
тійні справи, вважаючи головним налагодження «чисто наукових
зносин з Галичиною» (перетворення Товариства імені Шевченка з
комерційного товариства на наукове) [32, с. 278–279]. Значна увага
у розмові обох громадських діячів приділялася ставленню «Старої
громади» до журналу «Народ». П. Косач передав І. Франку основні
закиди громадівців: 1) переважання раціоналізму над толерантніс-
тю (толеранцією); 2) проголошення соціалізму основною програм-
ною засадою часопису, «коли наш мужик індивідуаліст»; 3) занад-
то гостра полеміка з народовцями. «На перше я відповів, — писав
І. Франко у вже згаданому листі до М. Драгоманова, — що ставити
в програмі толеранцію для нас значило би згори зложити оружжя
перед єзуїтським католицизмом […] Ставити індивідуалізм для му-
жика пролетарія або халупника — се просто безсовісно, а соціалізм
поставили ми як науковий принцип, а не як практичну, деталь-
но оброблену програму […]. Що ж до полеміки, то я вказав на те,
що критики «Народу» звичайно занедбують поговірку «audiatur et
altera pars»2 і судять о «Народі», не знаючи, що і як говорять його
галицькі противники» [32, с. 281].
Окрім інтелектуальних розмов і вирішення громадсько-
політичних справ, перебуваючи у Колодяжному, І. Франко зна-
ходив час і на відпочинок: ловив раків і в’юнів у ставку та ходив
по гриби. «В намулі сажавки водилися раки, — згадувала І. Косач-
Борисова, — і я пам’ятаю, як Іван Франко, що гостював у нас зі сво-
єю дружиною і дітьми, з захопленням ловив їх. Пригадую, як він,
убраний, бродив у воді, і коли вилазив з води, то, спокійно відри-
вав п’явки, що, бувало, начіпляються йому до босих ніг. На нас, ді-
2 Треба вислухати і другу половину (лат.).
198
тей це робило велике враження» [11, с. 161]. Схожі спогади про
перебування І. Франка у Колодяжному залишила і О. Косач-
Кривинюк [13, с. 35].
Пробувши у Колодяжному тиждень І. Франко був змушений
повернутися до Львова, громадських справ і підготовки до іспиту
перед захистом докторської дисертації. Його дружина з дітьми за-
лишалися на Волині до кінця літа і повернулися до Львова лише
6 вересня 1891 р. Олена Пчілка того літа двічі їздила в Крим до хво-
рої Лесі. Без них пані Франкова нудьгувала. «Я так останніми дня-
ми привикла до Вас, — писала вона, — що лишитись на хвилинку
без Вас було мені дуже прикро [...] так мені була мила, пожадана
Ваша присутність» [9, арк. 1–2]. А от діти Франків, яких Косачі жар-
тівливо називали «лисами», у Колодяжному не нудьгували. Тарас
Франко згадуватиме, що мати розповідала йому, як під час пере-
бування у Колодяжному він набив Дору Косач (Дрозда). Про цю
дитячу баталію писала й Леся Українка: «Тішуся я, що вдома все
гаразд, сподіваюся, що Дроздові бойові рани досі вже загоїлись.
Одначе, як бачу, «закордонні брати» завзяті!» [22, с. 94].
Поява Франків на території Російської імперії не пройшла не-
поміченою у поліцейських колах. У Києві до жандармерії були ви-
кликані Є. Трегубов і О. Кониський, яких допитували у справі на-
дання «Старою громадою» 300 карб. на видання газети («Зоря» —
М. Г.). Не без іронії, Ольга Франко згодом писала Олені Пчілці,
що її сестра Олександра, дружина Є. Трегубова, не приїхала тоді
у Колодяжне «через переполох, котрий зробився коло них з приїз-
дом фамілії нашої в Росію» [13, с. 35]. Утім, Франки недооцінювали
небезпеку та даремно іронізували над переполохом своїх київських
родичів. Косачі були суворо попереджені про неприпустимість та-
ких контактів із закордонними «ворогами» у майбутньому і, коли
Ольга Франко виявила бажання знову приїхати в Колодяжне,
Олена Пчілка була змушена відповісти відмовою (писала, що ніхто
не повірить, що це «родственное свидание») [8, арк. 313–314].
Перебуваючи під враженням неабиякої гостинності родини
Косачів І. Франко наприкінці вересня 1891 р. писав Олені Пчілці:
«Пишу цей лист ще під свіжим враженням оповідань моєї жінки
про ту безконечну, справді материнську турботу і терпеливість, з
якою Ви, зайняті своїми власними клопотами і гризотами, піклу-
валися ще й моєю сім’єю через усе літо. Я не в силі описати Вам, як
глибоко зворушили мене ті оповідання і завстидали не трохи: я до-
бре тямлю, як мало я заслужив на таку Вашу добрість, хоч запевняю
Вас, що в моїм поважанні Ви все стояли високо, обіч Вашого брата,
а мого найліпшого приятеля. Та все вже якась така фатальність, що
я завсігди мушу робити прикрості та клопоти тим, котрим найбіль-
ше завдячую» [32, с. 298].
199
Наприкінці вересня 1891 р. Олена Пчілка звернулась до
І. Франка із проханням зайнятися виданням поезій Лесі Українки
[20, с. 82]. Відповідь письменника не змусила довго на себе чекати.
Він писав, що «готов узятися за нього і зробити його швидко сво-
їм коштом у «Літ[ературно] наук[овій] бібліотеці» або й осібно» і
просив Лесю якнайшвидше присилати план книжки і самі вір ші
[20, с. 84]. Також він радив містити у збірці тільки оригінальні тво-
ри й уникати перекладів. Водночас, наприкінці вересня 1891 р.,
І. Франко повідомляв про початок видання «Антології європей-
ських поетів», у якій найближчим часом мали вийти збірки творів
Г. Гейне та В. Гюго, і звертався до Лесі із проханням зробити пере-
клад окремих творів із «Легенд віків» В. Гюго [20, с. 84]. Він постій-
но заохочував молоду поетесу до перекладацької роботи та висо-
ко оцінював якість її перекладів — як прозових, так і поетичних.
«Прекрасний переклад!» — писав він М. Драгоманову про її пере-
клад статті Верна про релігію. У листі від 1 січня 1895 р. письмен-
ник просив М. Драгоманова залучити Лесю Українку до перекладу
«Торквемади» В. Гюго: «Я дуже бажав би напечатати сю драму по-
нашому, і думаю, що кращого переводчика не найду» [33, с. 9]. У
відповідь 2 березня 1895 р. Леся Українка писала І. Франку: «Після
таких великих і так мало заслужених компліментів, які я мала від
Вас з поводу мого перекладу, мені випадало б сказати: давайте ско-
ріш не то що «Торквемаду», а хоч і самих «Miserables» [22, с. 287].
Навесні 1892 р. Леся Українка підготувала до друку збірку своїх
віршованих творів, що згодом була видана під назвою «На крилах
пісень». 20 квітня (2 травня) 1892 р., надсилаючи І. Франкові пер-
шу частину поезій, вона просила видати збірку за зразком перекла-
дів Г. Гейне, що побачили світ у Львові дещо раніше, а також само-
стійно зробити остаточну коректу книжки, сподіваючись, що «то
вже буде мені та певність, що хоч у моїх віршах і є помилки поетич-
ні, то не буде друкарських» [22, с. 132; 14, с. 180–181]. Слідом за лис-
том Лесі Українки на адресу Франків надійшов ще один лист — від
Олени Пчілки (був адресований О. Франко). У ньому висловлюва-
лися наступні побажання до видання: книжка має бути надруко-
вана у такому самому форматі і таким самим шрифтом, як і пере-
клади Г. Гейне, накладом у 600 примірників; кожен новий вірш має
починатися на новій сторінці, за винятком тих випадків, коли при
переписуванні вірші йдуть один за одним; особлива увага має бути
звернена на коректуру [20, с. 88]. Косачі настільки сильно прагну-
ли убезпечити першу збірку Лесі від граматичних помилок, що на
їх прохання І. Франко не тільки вичитував надруковане сам, а й но-
сив для правки ще й О. Огоновському [2, с. 139].
У жовтні 1892 р І. Франко виїхав до Відня для складання док-
торських екзаменів. З цього часу майже всю роботу по упорядку-
200
ванню «На крилах пісень» Лесі Українки (читання окремих корек-
тур, вирішення фінансових питань тощо) взяла на себе О. Франко.
У середині жовтня 1892 р. вона сповіщала чоловіка про надсилку
Косачами чергової частини рукопису та про плутанину із зали-
шенням білих місць між віршами, запитувала поради [38, с. 177]. У
відповідь І. Франко писав: «Скрипт3 Пчілок давай до друку. З пе-
реривами у них таке баламутство, що нічого на те вважати. Як там
на скрипті написано, то зецер4 так і зробить. Давай друкувати!»
[32, с. 361]. Правда, «Пчілки» не поспішали із надсилкою грошей,
що викликало у О. Франко занепокоєння: чи директор друкар-
ні Товариства ім. Т. Шевченка, у якій друкувалася збірка, Кароль
Беднарський, дасть дозвіл на складання шрифту [38, с. 182]. Утім,
уже наприкінці листопада 1892 р. Косачі надіслали 55 рублів на
друк віршів, тоді само Ольга Франко залучила до коректи Миколу
Ганкевича [38, с. 186]. Посильну допомогу надавав і І. Франко, який
редагував частину коректурних листків у Відні, а потім надсилав
їх у Львів [32, с. 366]. Невдовзі збірка поезій Лесі Українки була го-
това до друку й у середині березня 1893 р. побачила світ. У стат-
ті «Наше літературне життя в 1892 році» («Зоря», № 1–2 за 1893 р.)
І. Франко дав надзвичайно високу оцінку першого видання творів
Лесі Українки, класифікувавши її як «найважніший здобуток пое-
тичний нашої літератури за 1892 рік» [28, с. 15].
Відгукувався він і на вихід інших творів Лесі Українки. Так,
29 червня 1894 р. у газеті «Kurjer Lwowski» з’явилася його неве-
личка рецензія на поему «Роберт Брюс, король Шотландський» із
прихильною оцінкою твору. «Чудова мова, гладка форма і чарів-
ність правдивої поезії цього твору, — писав І. Франко, — робить
його справжньою перлиною у новітній українській поетичній лі-
тературі» [28, с. 149].
Коли наприкінці 1893 р. І. Франко готував видання нового жур-
налу «Житє і слово», однією з перших він запросив до співпраці
Лесю Українку. Остання щиро раділа за свого товариша, оскіль-
ки 31 жовтня (12 листопада) 1893 р. у листі до Осипа Маковея пи-
сала: «про фольклористичне видання п. Франка я вже знаю з
його листа і дуже рада, що у нас буде видаватися такий журнал.
Постараюся запомогти йому чим можу» [14, с. 220; 22, с. 181]. На
запрошення взяти участь у журналі Леся відгукнулася відразу
і в листі до Каменяра від 11 (23) жовтня 1893 р. переповідала про
свій намір опублікувати у «Житті і слові» купальні пісні, зібрані
у Ковельському та Звягельському повітах Волинської губернії. Там
само вона з’ясовувала технічні деталі (чи можна подати разом із
3 Скрипт (пол. skrypt) — рукопис, лист, документ.
4 Зецер (пол. zecer) — складач шрифту, наборщик.
201
піснями їх нотні мотиви, які мав відредагувати М. Лисенко, і яким
правописом, фонетикою чи радикальним (йотованим), слід пода-
вати рукопис), а також обіцяла підшукати нових дописувачів для
Франкового журналу [22, с. 174; 7, с. 43–44]. 49 купальних пісень,
разом із коротеньким вступом про те, як саме справляють Купала
в кожному з зазначених повітів, були опубліковані у 2 і 3 книгах
першого тому «Життя і слова» за 1894 р. під назвою «Купала на
Волині» [12, с. 84–85]. І. Франко також опублікував у часописі низ-
ку поетичних творів Лесі Українки («Грішниця», «О, знаю я, бага-
то ще промчить», «Хвилина розпачy» (1897 р., т. 6, кн. 5, 6); «На ві-
чну пам’ять листочкові, спаленому приятельською рукою в непев-
ні часи», «Слово, чому ти не твердая криця», «Fiat пох!» (1897, т. 6,
кн. 1); «Давня казка»(1896, т. 5, кн. 6)) та прозовий твір «Притча про
чотири перстні» (1894, т. 2, кн. 1). Там само було розміщено зро-
блений Лесею Українкою переклад статті французького богосло-
ва Моріса Верна «Історія і релігія жидів» (1895, т. 4, кн. 1). Не зва-
жаючи на критичне ставлення Лесі до своєї роботи, яка у листі до
І. Франка від 2 березня 1895 р. писала: «Журить мене все-таки сей
переклад Верна, дерев’яний він такий (і переклад, і сам Верн, с[еб]
т[о] його стиль — протестантський)», І. Франко був дуже задово-
лений її виконанням. Цей, а також декілька інших перекладів Лесі
Українки (між ними «Біблія, або Старий заповіт» того ж М. Верна,
що був опублікований у журналі «Народ» за 1894 р.) були дуже по-
трібні І. Франку, який хотів видати кодекс українських апокрифіч-
них легенд, де поряд із виявленими текстами мав намір подати ко-
роткі відомості про їх походження та знайти паралелі в історії ін-
ших народів [2, с. 140].
Досить відомою та докладно дослідженою в історичній літера-
турі є полеміка між І. Франком та Лесею Українкою з приводу їх
поглядів на питання поступу національного руху в обох частинах
України: у Галичині та Наддніпрянщині. Виступи обох громад-
ських діячів характеризувалися надмірною гостротою та відвертіс-
тю, що, очевидно, було пов’язано як із недостатньою поінформова-
ністю сторін про їхню політичну позицію та особисту участь у гро-
мадському житті України, так і небажанням відмовлятися від влас-
них політичних переконань.
Полеміка почалася зі статті І. Франка «З кінцем сезону», опублі-
кованої у IV книзі журналу «Житє і слово» за 1896 р. [27], де він за-
кликав усе свідоме громадянство до систематичної праці серед на-
роду та різко розкритикував українських радикалів (до яких у той
час близько стояла Леся Українка) за те, що вони надмірно зосере-
дилися на абстрактному теоретизуванні, яке зрештою призвело до
глибокого розриву між інтелігенцією та народом. Поки інтеліген-
202
ція не зблизиться з народом, не усвідомить його духовних і полі-
тичних прагнень, вважав І. Франко, доти й не зміняться умови жит-
тя українців у Росії [27, с. 401–405]. Отож, можна констатувати, що
І. Франко, виступаючи від імені радикальної партії, фактично ви-
словлював народницькі погляди.
У статті І. Франко не лише висловив недовіру до того, що паную-
чі у Росії порядки стоять на перешкоді зближенню інтелігенції та
селян, вказавши на поляків, литовців і латишів, що успішно пропа-
гували національні ідеї серед народу, більше того, він поставив під
сумнів сам факт існування українських радикалів-драгоманівців
[27, с. 405]. Справжнім радикалізмом І. Франко вважав радикалізм
галицький, що «здвигнув ся не грошима, а працею і агітацією се-
ред народа і ними стоятиме й далі» [27, с. 405]. Також І. Франко ви-
сміював наддніпрянців за їхнє прагнення працювати лише «съ до-
зволения начальства» та закликав стати на шлях нелегальної робо-
ти. «Сором українській інтелігенції, — закінчував він, — сором осо-
бливо молодому поколінню, коли воно не відчує тої великої потре-
би, не віднайде шляху до народа, не покладе основи до того, щоби
Україну зробити політичною силою. Адже упадок абсолютизму в
Россії буде не нині, то завтра, а конституційна управа дає поле го-
товим силам до конкуренції. Коли українство до того часу не буде
готовою силою, то будьте певні, що і найкраща конституція пере-
йде над ним до дневного порядку і куватиме на него нові ярма. Бо
дурня і в церкві б’ють, а на похиле дерево і кози скачуть» [27, с. 407].
Після появи «З кінцем року» у журналі «Житє і слово»
«радикально-національний» гурток української молоді, керо-
ваний М. Міхновським, вирішив видати статтю у Києві окре-
мою брошурою. Цей факт викликав неабияке обурення гру-
пи М. Ковалевського. На думку М. Павлика, саме за спонукою
М. Ковалевського Леся Українка написала у відповідь на критику
І. Франка статтю «Не так тії вороги, як добрії люди», підписавши
її незрозумілим криптонімом «Н. С. Ж.». Отримавши рукопис десь
у січні-лютому 1897 р., І. Франко тривалий час зволікав із його пу-
блікацією, навіть пропонував забрати його назад або згладити най-
більш гострі кути полеміки, оскільки стаття могла б призвести до
повного розриву між галицькими радикалами та київськими при-
бічниками «Н. С. Ж.» [4, с. 57–58; 14, с. 381–382]. Утім, Леся Українка
вимагала, щоб стаття була надрукована [22, с. 362]. Під тиском
М. Ковалевського, який раніше надавав фінансову допомогу жур-
налові «Народ», а тепер фінансував часопис «Житє і слово», стаття
таки була опублікована у ІІІ книзі «Житя і слова» за 1897 р. [3, с. 35].
Стаття-відповідь Лесі Українки виявилася прямолінійною, го-
строю, інколи навіть нервовою. Проілюструвати це твердження мо-
203
жуть такі вислови з її боку як: «[Франко] дає далеко не провірені ре-
цепти спасенія душі і рідного краю», «нехай би д. Франко критику-
вав українців, та не жалував би й своїх» [21, с. 19], «Взагалі, дозволю
собі сказати, що стаття «З кінцем року» в тій частині, де д. Франко
говорить про українців, здається мені зложеною дуже недбало» [21,
с. 24]. Авторка «Не так тії вороги, як добрії люди» заперечує низ-
ку положень, висловлених І. Франком, зокрема не погоджується із
оцінкою радикального руху в Наддніпрянській Україні, погляда-
ми на місце та роль селянства у процесі національного відроджен-
ня, тезою про необхідність початку нелегальної політичної діяль-
ності тощо. Не погоджувалася Леся Українка і з думкою про «ви-
щість» галицьких радикалів у порівнянні із їхніми наддніпрян-
ськими колегами, а успіхи галичан вбачала у існуванні конститу-
ційного ладу в Австро-Угорській імперії та вищій політичній ак-
тивності тамтешнього селянства.
Найбільше протестує Леся Українка проти проголошеної
І. Франком тези про необхідність «безпосередньої пропаганди серед
народу» (розрядка автора — М. Г.). На її думку основною перешко-
дою, що стоїть на цьому шляху, є «брак елементарних прав слова
і людини» в Російській імперії, і саме це змусило радикальних дія-
чів визнати, що інтелігенція, перше, ніж служити своєму народові,
мусить вибороти можливість вільного доступу до нього [21, с. 21].
Протестувала вона і проти закидів І. Франка наддніпрянським ра-
дикалам про те, що вони для своєї праці чекають «дозволенія на-
чальства», оскільки останні не збиралися «посилати петиції та від-
давати свою справу на цареву ласку» [21, с. 23].
Що до роздумів І. Франка про «поміч з боку» — фінансову під-
тримку галицького радикально-демократичного руху старогрома-
дівцями, яка, як він твердить, наддністрянців «деморалізує», а над-
дніпрянців «привчає відкуплятися» від обов’язку вести активну по-
літичну боротьбу у себе вдома, то Леся Українка заявляє, що люди,
які до цих пір допомагали галицьким радикалам, не вважали себе
«поміччю збоку», «вони давали гроші не на «добродійні цілі», а на
спільну рідну справу, і то переважно в критичні часи, коли діло за-
непало через галицькі фінансові злидні» [21, с. 24].
Публікуючи у третій книзі журналу «Житє і слово» за 1897 р.
статтю Лесі Українки «Не так тії вороги, як добрії люди», І. Франко
помістив поряд свою відповідь на неї під назвою «Коли не по ко-
нях, то хоч по оглоблях». Статтю І. Франко розпочав низкою спрос-
тувань, оскільки вважав, що Леся Українка як автор полеміки не
цитує його дослівно, а вкладає в його уста такі речі, яких він не го-
ворив: 1) не говорив, що українські радикали «мало роблять, мало
хочуть робити, врешті, що їх самих мало»; 2) «не клав галичан за
204
примір українцям»; 3) не звинувачував російських революціонерів
українського походження у тому, що вони спрямували свої сили
на здобуття всеросійської політичної волі, а висловлював жаль, що
вони «не зуміли віднайти український національний ідеал» [35]. Як
бачимо, в окремих пунктах спростування, дроблені І. Франком, го-
ворять не на його користь, але залишимо це на совісті автора. У
статті І. Франко повторив думку про необхідність перейняття до-
світу агітаційної практики у поляків, литовців, латишів чи грузин,
а не у росіян, вважаючи, що «російське ходження в народ… було
роботою зовсім хибною і безплодною», а також продовжував напо-
лягати на тому, що головним завданням українських радикалів має
бути провадження національно-просвітницького руху між селян-
ством та українськими робітниками [35].
Позиція, яку зайняв І. Франко, була не такою твердою як на по-
чатку дискусії. Висловленні ним думки щодо погляду на проблеми
сучасності та перспективи майбутнього у багатьох аспектах перегу-
кувалися із твердженнями Лесі Українки. Остання вирішила не від-
повідати на статтю І. Франка і полеміка, таким чином, припинилася.
Проте, цей випадок «непорозуміння між своїми» не призвів
до розриву стосунків ні з Лесею Українкою, ні з М. Ковалевським.
Так, у статті про М. Ковалевського, написаній із приводу десяти-
річчя з дня смерті останнього, І. Франко писав: «Ковалевський при-
знав мені повну рацію і вже дальшої полеміки не допускав, а літом
1897 р., бувши у Львові, відвідував мене часто, бавився з моїми ді-
тьми і зблизився до мене як щирий друг» [36, с. 136–38].
Значна частина дослідників вважають, що полеміка Лесі
Українки та І. Франка ґрунтувалася виключно на розходженнях у
поглядах на український національний рух і не мала впливу на осо-
бисті стосунки. Так, М. Драй-Хмара був переконаний, що у статтях
обох письменників «особистих моментів не було, а було принципо-
ве розходження, ідеологічна диференціяція (курсив автора — М. Г.), ха-
рактерна для української інтелігенції кінця ХІХ століття» [6, с. 109].
М. Горинь пише, що ця дискусія: «не стала і не могла стати за при-
від до непорозумінь між ними, вони не змінили ставлення одне до
одного» [3, с. 64]. Більше того І. Денисюк і Т. Борисюк стверджу-
ють, що дискусія стала початком трансформації політичної та на-
ціональної свідомості Лесі Українки, причиною її зближення з кри-
тикованим раніше М. Міховським і РУП [4, с. 65]. Існують і діаме-
трально протилежні погляди на наслідки цієї публіцистичної дис-
кусії. Зокрема, Я. Горак вбачає навколо полеміки та після неї «натя-
ки й недомовленості», «якийсь незрозумілий холод, якісь скриті об-
рази, непорозуміння», твердить, що згодом у взаєминах І. Франка і
Лесі Українки «настала довга і прикра перерва» [2, с. 140, 143, 146].
205
Упродовж 1897 р. листування з І. Франком Леся Українка справ-
ді не вела, оскільки відомості про обставини його життя та гро-
мадської діяльності отримувала від інших адресатів. Так, у листі
до М. Кривинюка, датованому початком травня 1897 р., вона пи-
сала: «Розходяться чутки, ніби Ф[ранко] закрив журнал, ніби він
вийшов (чи навіть вигнаний) з Наук[ового] тов[ариства], ніби по-
ляки всіх напрямів ображені якоюсь його статтею про пам’ятник
Міцк[евича] і напались на нього в пресі і т. ін. — щось не вірить-
ся, певне міфологія!» [14, с. 389]. Утім, поривати дружні стосунки з
ним вона, як видно, не збиралася, оскільки 3 травня 1897 р. писала
вже згаданому М. Кривинюку наступне: «З літературою тихо, стат-
ті моєї у Фр[анка] і досі не чутно5. Треба буде восени поїхати, нага-
дати про себе, а то загубляться зв’язки» [14, с. 388].
Невідомо достеменно, чи закриття «Життя і слова» було
пов’язане з описаною вище полемікою, але наприкінці 1897 р.
І. Франко, маючи великі борги, був змушений припинити видання
журналу. На місці закритого часопису постало видання Наукового
товариства ім. Шевченка у Львові — журнал Літературно-науковий
вісник, що також мав виходити під редакцією І. Франка. Цю нови-
ну він повідомив листовно Олені Пчілці 2 грудня 1897 р. [33, с. 95–
96]. Лист із повідомленням про заснування «ЛНВ» і запрошенням
до співпраці Франко надіслав і Лесі Українці. Про зміст листа, що,
на жаль, не зберігся, можемо судити із Лесиної відповіді, датованої
7 грудня 1897 р. Остання висловлювала жаль із приводу закриття
«Житя і слова», дякувала за запрошення до участі у новому журна-
лі та надіслала два вірші «Східна мелодія» та «Мрії» (опубліковані
вже у № 2 часопису за 1898 р.). Ймовірно, бажаючи поставити крап-
ку у їхній публіцистичній суперечці й остаточно примиритися з
І. Франком, Леся Українка писала: «Даремне гадаєте, що наш пу-
бліцистичний контроверс мав такий фатальний вплив на мої від-
носини до Вас. Я завжди вміла відрізняти публіцистику від приват-
них справ. Отже редакція «Літ[ературного] Вістн[ика]» не зроби-
ла помилки, попросивши Вас сповістити мене про заснування сьо-
го журналу, бо навряд чи хто інший з її членів був би мені симпа-
тичніший від Вас» [14, с. 415; 22, с. 411–412]. «Проте, читаючи лист
Ф[ранка], — писала Леся Українка 13 грудня 1897 р. у листі до ма-
тері, — я не могла не подумати: «прийшла коза до воза». Тим ча-
сом я відповіла йому в дуже ґречному тоні, без жадних натяків на
козу, і послала два вірші. Властиве, я рада такому закінченню на-
шого «конфлікту», бо толку з нього не було жадного, а Ф[ранка]
яко писателя і діяча я ніколи не переставала поважати, хоч в його
листі до мене нема ніякого формального перепрошування, але я
5 Мається на увазі стаття «Не так тії вороги, як добрії люди».
206
його вважаю за перший крок до згоди» [14, с. 416; 22, с. 413–414].
Співпраця Лесі Українки із Літературно-науковим вісником була
тривалою. На сторінках журналу, під пильним доглядом І. Франка,
уперше побачили світ такі її ліричні твори як «Порвалася нескін-
чена розмова», «У пустині», «На столітній ювілей української літе-
ратури», цикл поезій «Ритми» («Де поділися ви, голоснії слова…»,
«Чи тільки ж блискавицями літати…», «Якби оті проміння золо-
ті…», «Хотіла б я уплисти за водою…», цикл «Хвилини» (де були ві-
рші «Якби мої думи німії», «Ви щасливі, прекраснії зорі», «Талого
снігу платочки сивенькії»), філософська поезія «Напис в руїні»,
пое ма «Одержима» та інш.
Наступного, 1898 р. за ініціативи В. Гнатюка було організова-
но широке святкування 25-річчя творчої праці І. Франка. Тоді само
вийшли бібліографія творів письменника за останніх чверть сто-
ліття та збірник «Привіт д-ру Івану Франку в 25-літній ювілей лі-
тературної діяльності складають українсько-руські письменники».
Леся Українка вшанувала Каменяра поданими до збірника поезія-
ми «Товаришці на спомин» і «Співець» (опублікований під назвою
«Поет під час облоги»). Велику прихильність до свого «вельмиша-
новного товариша», «собрата» і «учителя» висловила Леся і в листі
від 9 (21) жовтня 1898 р., де писала: «Хоч трошки завчасне (урочис-
тості відбулися у Львові 30 жовтня 1898 р. — М. Г.), але вже при сій
«оказії» повіншую Вас з юбілеєм, шкода тільки, що не можу тепер
відповідного стилю добрати, бо дуже спішуся. Була б я рада, коли
б могла сама прибути на Ваше свято, може, тоді щире стискання
руки замінило б слова. Та що там стиль! Ви знаєте, що я щиро по-
важаю Вас і Ваш талан, а знаючи тяжку долю українського поета,
«рада б неба прихилити», аби та доля поліпшала. Щасти Вам, Боже
на кождій дорозі! Щиро поважаюча Вас Леся Українка» [23, с. 74].
У липневій книзі «Літературно-наукового вісника» за 1898 р.
І. Франко опублікував статтю «Леся Українка», що, за його ж ви-
словом була «не тільки інтерпретацією її таланту, … але також сло-
вом щирого признання і заохоти для авторки, піддержкою на її на
важкому шляху» [29, с. 255]. Він відніс Лесю Українку до того типу
талантів, «що виробляються звільна, що важкою інтенсивною пра-
цею доходять до панування над формою і змістом, над мовою і
ідея ми». У творчості Лесі Українки І. Франко виділив кілька ета-
пів. Перший із них, який тривав від початку літературної діяльнос-
ті, тобто, від 1883–84 рр. до 1888 р. і характеризувався поступаль-
ним розвитком, відходом від наслідування чужих зразків і виро-
бленням власного оригінального стилю. Кращими творами цього
часу І. Франко вважав поеми «Русалка» та «Самсон», поезії зі збір-
ки «На крилах пісень» і цикл віршів «Подорож до моря», де, як
207
пише критик, вона «піднімається, […] попадає в свій природний
тон, менше в’яжеться чужими взірцями, і ми стрічаємо в тім ци-
клі перші проблиски сильного, самостійного таланту» [29, с. 260]. У
період між 1888 і 1893 рр., на думку І. Франка, у творчості Лесі на-
стає криза, час «вагання», «коли вона продукує чимало творів до-
сить слабих і зманерованих» [29, с. 262]. Всі твори, написані у цей
час, він ділить на три групи: 1) «слабі» («Місячна легенда», «Зоряне
небо», «Зоря», «До мого фортеп’яно», «В магазині квіток», «Сон
літньої ночі», «На давній мотив»); 2) «сконцентровані, сильні і ха-
рактерні» («Пісня brioso», «Rondo», «Contra spem spero!», «Сльози-
перли»); 3) «декілька талановито задуманих, але слабо виконаних
п’єс» («В’язень», «Коли втомлюся я життям щоденним», «Досвітні
огні») [29, с. 263]. Позитивно оцінює галицький критик також цикл
«Кримські спогади» (1890–91 рр.), у яких майстерність Лесі «сяє по-
вним блиском» [29, с. 266]. Починаючи з 1893 р. І. Франко спосте-
рігає новий злет у творчості Лесі Українки, він пише, «що талант її
все міцніє, ставить собі все трудніші і ширші завдання» [29, с. 267].
З особливою шанобливістю він аналізує «великий тріумф» Лесі, її
поему «Давня казка», яку зараховує до одних «з найкращих і най-
характерніших окрас нашої нової літератури» [29, с. 268]. Особливо
імпонує йому звернення київської колеги до теми політичної бо-
ротьби у віршах «Fiat nox!», «Грішниця» та «Мрія», яке спостеріга-
ється на цьому етапі [29, с. 270]. Закінчується розгляд творчості Лесі
Українки Франковим висловом, що вже встиг стати хрестоматій-
ним: «читаючи м’які та рознервовані або холодно резонерські пи-
сання сучасних молодих українців і порівняючи їх з тими бадьори-
ми, сильними та сміливими, а притім такими простими щирими
словами Лесі Українки мимоволі думаєш, що ся хора, слабосиль-
на дівчина — трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну со-
борну Україну. […] Україна, на наш погляд, нині не має поета, що
міг би силою і різносторонністю свого таланту зрівнятися з Лесею
Українкою» [29, с. 270–271].
Аналізуючи твори Лесі Українки 1884–1898 рр., І. Франко ви-
словив думку, що основною рисою її поетичної творчості є лірич-
ність [18, с. 55]. Пізнішими творами Леся Українка довела, що її
творчій вдачі були властиві також драматичні й епічні форми,
проте, і в драматичних поемах, оповіданнях і нарисах все таки
домінував ліричний елемент. Сама Леся Українка в листі до
І. Франка від 13–14 січня 1903 р. писала, що вона не вміє «так лю-
бити епіки, як лірики» [24, с. 19].
У 1900 р. при посередництві І. Франка у журналі «Slovanskэ
Pшehled» було опубліковано низку поезій Лесі Українки з циклу
«Мелодії» (вірші «На човні», «В’язень», «Слово, чому ти не твердая
208
криця» та ін.) у перекладах чеської письменниці Ружени Єсенської.
Відкривала цю публікацію невелика стаття І. Франка про саму по-
етку, в якій він у загальних рисах описав її життєвий шлях і дав ха-
рактеристику творчості. І. Франко наголосив, що творам Лесі при-
таманні «романтичні тони» та «сентиментальні настрої», вказую-
чи водночас, що останнім часом (після виходу збірки «Думи і мрії»)
«помітний поворот на поле соціальне, […] реально народне» [39,
s. 161]. Особливу увагу він приділив виданій у 1899 р. у Львові збір-
ці Лесі Українки «Думи і мрії», якій дав надзвичайно високу оцін-
ку. «Від часів Шевченкового «Кобзаря» Україна не видала кращої
збірки поетичних творів, — писав І. Франко, — […] Головною її си-
лою є лірика і малюнки сцен і ситуацій, що випливають із лірично-
го настрою. Тут кожне її слово має силу і пластику, тут що не стро-
фа, то мистецьке степенування поетичного шляху» [39, s. 162].
І. Франко не забував про Лесю Українку у своїх чисельних
літературних оглядах і літературно-критичних статтях. Так, у
двох статтях «Literatura ukrajiсsko-rusiсska» та «Pшehled literatur
slovanskэch za r. 1899», опублікованих чеською мовою у журна-
лі «Slovanskэ Pшehled», він називає її «талановитою поетесою»
[30, с. 12–13] та віддає перше місце у ліричній творчості за 1899 р.
[31, с. 13]; у статті «Із чужих літератур» характеризує зроблений
Лесею переклад поеми Г. Гейне «Атта Троль. Сон літньої ночі» як
«майстерний» [34]; у статті «Українсько-руська література і на-
ука в 1899 р.» згадує про «чудові поезії Лесі Українки», зараховує
збірку Лесі Українки «Думи і мрії» до кращих надбань україн-
ської літератури минулого року [37]. У статті «Южнорусская ли-
тература», що міститься у 81 томі «Енциклопедичного словни-
ка Брокгауза і Єфрона», І. Франко на перше місце серед укра-
їнських поетів-ліриків останньої чверті ХІХ – поч. ХХ ст. поста-
вив Лесю Українку, зауваживши, що у неї «нота глубокой граж-
данской скорби сливается с энергической решимостью бороться
за осуществление высоких идеалов и с несколько аскетическим
отрешением от личных удовольствий» [25, с. 323].
У свою чергу, Леся Українка присвятила І. Франкові цикл
пое зій «Сльози-перли», три вірші з якого вперше під заголовком
«Ридання» надруковано у журналі «Народ» за 1891 р. У листах до
І. Франка (на жаль, кореспонденція Каменяра до поетеси не збере-
глася чи не знайдена) вона зверталася до свого адресата з глибокою
повагою, — кожен лист починається так: «високоповажний добро-
дію», «вельмишановний товаришу і добродію», «дорогий собрате»,
«дорогий учителю», — а закінчувався переважно виразами: «з гли-
боким поважанням», «завжди прихильна до Вас», «щиро поважаю-
ча Вас», «Ваша товаришка Леся Українка».
209
За свідченням К. Квітки Леся Українка «Франка дуже поважа-
ла і любила з ним розмовляти, вважаючи його за дуже інтересно-
го, розумного і дотепного розмовника і дуже тямущого порадни-
ка. Переїздячи через Львів, завжди до нього заходжала. Подивляла
його розум, великі знання і незвичайну працьовитість […] У відно-
шенню її до Франка було багато звичаєвої пошани молодшого
до старшого, і через те, коли вона й знаходила щось в його тво-
рах не до ладу, то висловлювалась якось обережно і неначе з нія-
ковістю і соромливістю. В цілому ж в оцінці творів Франка вона
не розходилась з звичайними поглядами нашої освіченої грома-
ди: дуже високо ставила його вірші й поему «Мойсей», з призна-
нням відносилась до дрібних прозаїчних оповідань і не дуже до
більших [10, с. 228–229].
Чергова зустріч І. Франка і Лесі Українки відбулася у квітні
1901 р. Мандруючи у Чернівці, Леся впродовж чотирьох днів (9–12
(22–25) квітня) перебувала у Львові, отож мала час, щоб відвіда-
ти подружжя Франків. У листі від 28 квітня 1901 р. до своєї роди-
ни вона писала, що з нею «і пан, і пані були дуже гречні і милі,
кланялись вам усім» [23, с. 222]. З І. Франком вела розмову про
П. Житецького, у психічному стані О. Франко, не зважаючи на роз-
повіді А. Трегубової (рідної сестри О. Франко) не помітила якихось
відхилень, оскільки писала, що вона здалась їй «більш-менш такою,
як завжди, нічого такого надзвичайного не говорила, т[о] є[сть] го-
ворила в такому стилі, як і А[нтоніна] Ф[едорівна] [Трегубова] по-
трапить при всій своїй «нормальності» [23, с. 222].
За короткий час шляхи письменників пересіклися знову. На цей
раз місцем зустрічі стало с. Криворівня, куди Леся Українка, подо-
рожуючи Буковиною і Галичиною, завітала перед 19 липня (1 серп-
ня) 1901 р. і де у той час відпочивали подружжя Франків і Гнатюків
[14, с. 550]. Під час цієї зустрічі І. Франко на Лесю Українку спра-
вив «якесь дивне враження». У листі до О. Кобилянської вона пи-
сала: «з тим чоловіком щось робиться, якийсь він наче приголо-
мшений, мало говорить, почне якусь розмову, неначе й зацікавить-
ся нею, а потім раптом знеохотиться, урве, замовкне, або сяк-так
докінчить почату фразу. Щось не чула я від нього сей раз ціка-
вих літературно-філософських розмов, що давніше, — від політи-
ки відтягався старанно, хоч п. Квітка дуже намагався звернути роз-
мову на політичні теми, раз тільки Ф[ранко] оживився, як почав
ганити львівських соц[іял]-демократів за робітницькі розрухи [...]
хтось не дуже любить бачити людей, що вже «перешуміли», над-
то коли бачив їх в найбільше голосний, шумливий час... Візита в
Криворівні вийшла менше цікава, ніж хтось сподівався» [14, с. 554].
Під час цієї зустрічі обоє письменників обговорювали творчість
210
О. Кобилянської, І. Франко «дуже хвалив» її «писання» і пообіцяв
написати передмову до оповідань німецькою мовою [14, с. 554].
Наступна зустріч Лесі Українки з І. Франком відбулася че-
рез зовсім короткий проміжок часу, 19 липня (1 серпня) 1901 р. у
Буркуті. Він завітав до неї у компанії своїх товаришів — доктора
Кульчицького і М. Міхновського. «Ф[ранко] був сьогодні в ліпшім
гуморі і вже не здався […] приголомшеним таким» — писала Леся
Українка у листі до О. Кобилянської [14, с. 555]. Між 4 і 14 серпня
Леся Українка написала І. Франку листа, у якому надсилала спи-
сок новел, перекладених О. Кобилянською, та висловлювала щи-
рий жаль із приводу того, що вони не можуть проводити час разом:
«Нам тут дуже бракує Вас, […] і Ваших пісень, і — Ваших пстру-
гів!» 6 [23, с. 265].
На початку вересня 1901 р. Леся Українка планувала навідатися
до Львова для вирішення деяких видавничих справ, про що повідо-
мляла І. Франка двома короткими листами від 1 (14) і 3 (16) вересня
1901 р. [23, с. 274-276]. Утім, силою обставин була змушена 7 (20) ве-
ресня вирушити до Києва. Цього ж дня Леся написала І. Франкові
листа, у якому просила простежити за публікацією перекладів лі-
тератури соціалістичного спрямування («Маніфест Комуністичної
партії» К. Маркса і Ф. Енгельса, «Нариси про матеріалістичне розу-
міння історії» А. Лабріоли, роботу Ф. Енгельса (можливо, «Розвиток
соціалізму від утопії до науки») та «Хто з чого жиє?» Ш. Дікштейна
і власну роботу «Додаток від впорядчика до перекладу «Хто з чого
жиє?»), які залишила М. Ганкевичу ще у квітні, і робота по видан-
ню яких до цих пір не починалася [23, с. 277–278].
У кінці листопада 1901 р., під час переїзду на лікування до іта-
лійського міста Сан-Ремо, Леся Українка знову була декілька днів
у Львові. Однозначної відповіді на питання, чи бачилася вона з
І. Франком, немає. Цього разу поетеса зупинилася у М. Кривинюка
і цілий вечір просперечалася із М. Ганкевичем та І. Трушем. Вони
захоплювалися І. Франком, його універсальним талантом, завдяки
якому він міг однаково якісно робити будь-яку роботу, навіть бу-
денну та чорну. У цій дискусії Леся Українка стала на сторону сво-
го товариша й учителя. Вона стверджувала, що саме така буденна
робота перешкоджала йому повністю розкрити свій талант, здій-
снити всі творчі задуми [15, с. 22–23; 24, с. 14–15].
Останній раз поетеса була у родинному колі Франків 9 жовтня
1902 р., гостювала у їхньому новому будинку по вул. Понінського, 4
(нині цей будинок знаходиться за адресою вул. І. Франка, 152 і тут
розміщується літературно-меморіальний музей І. Франка). Про
свою зустріч із Каменярем і враження від його нового помешкан-
6 Пструг (пол. pstr№g) — форель.
211
ня вона писала у листі до матері 10 (23) жовтня 1902 р.: «Далеко
дуже той дім, аж за містом. Місце гарне і хата нічого собі (я, звісно,
суджу по виду, а чи практично збудовано, того не знаю), вони вже
там живуть […], ледве устроїлись, в хатах дуже порожньо. О[льга]
Ф[едорівна] не то щоб слаба, але й не робить враження здорової
і говорити з нею дуже трудно, через її дражливість і несподіване
стрибання з теми на тему. З її чоловіком ми говорили чимало, все в
границях ґречності, ні до чого, звісно, не договорились. Запевняє,
що, незважаючи на критику деталів (розрядка автора — М. Г.), він зо-
стається все таким самим прихильником, як і раніш...» [23, с. 365].
Востаннє І. Франко та Леся Українка бачилися у першій поло-
вині червня 1903 р. Тоді вона перебувала у Львові недовго, менше
двох днів, мешкала у М. Павлика. Про зустріч із Франком Леся пи-
сала у листі до М. Кривинюка: «Франко сам прийшов до мене в
хату Павл[ика], пив з ним чай і балакав зовсім приязно, — іри-
туючих тем ми уникали. Дощ перешкодив мені вернути візиту
Фр[анкові] і зайти до Грушевського» [14, с. 692]. Останнє поба-
чення з І. Франком залишило у душі Лесі теплий спогад, оскіль-
ки за короткий час, у 19 червня (2 липня) 1903 р. у листі до ньо-
го вона писала: «в сей мій приїзд до Львова не всі наші спільні
знайомі обходилися зі мною по-давньому і мало хто був такий
приязний, як Ви» [24, с. 78].
З цього часу письменники спілкувалися між собою лише за до-
помогою листів. Особливо багато їх було у 1903 р. У цей час Леся
Українка отримала пропозицію від видавництва «Донская речь»
перекласти російською декілька прозових творів І. Франка. У листі
від 19 червня (2 липня) 1903 р. вона звернулася до Каменяра за до-
зволом на здійснення цих перекладів та повідомляла, що видавни-
цтво не комерційне, а переслідує лише культурно-просвітницьку
мету, отже великих капіталів не має, а тому платить лише перекла-
дачам (із розрахунку 15–20 руб за 50000 знаків). Вважаючи, що у та-
кому разі авторські права І. Франка будуть порушені, Леся Українка
пропонувала йому відсоток від авторського гонорару та обіцяла
домовитись із видавництвом про певну кількість авторських при-
мірників для нього [24, с. 77]. Дозвіл перекладати Леся отримала
наприкінці липня 1903 р, оскільки відповідь на лист І. Франка да-
тований 1 (14) серпня. Леся писала також, що її видавець, зважаю-
чи на недавні антисемітські виступи у Бессарабії, просить «затушу-
вати трохи антижидівські місця» у таких оповіданнях як «Слимак»,
«Сам собі винен» і «Ріпник» [24, с. 82–83]. На жаль, зважаючи на те,
що листи І. Франка до Лесі не збереглися, ми не знаємо, як він від-
реагував на вимогу видавництва. Втім, робота Лесі була закінчена,
і у другій половині 1903 р. у видавництві «Донская речь» окремими
212
книжками було видано оповідання «На дне», «Сам виноват», «Хороший
заработок». Роботу над перекладом творів Франка Леся Українка про-
довжувала і в 1904 р., коли у тому самому видавництві були опублікова-
ні «К свету!», «Леса и пастбища» та «История тулупа».
З 1904 р. і аж до смерті Лесі Українки контакти обох діячів мали
нерегулярний, спорадичний характер. У цьому контексті варто
згадати останній лист Лесі Українки І. Франкові — запрошення
до співпраці з Київською «Просвітою», який вона як товариш го-
лови товариства підписала 16 січня 1907 р. У квітні 1909 р. хворий
І. Франко випадково був у Києві на похороні П. А. Косача. Цей епі-
зод із життя двох родин добре запам’ятала Ольга Косач-Кривинюк,
яка у своїх спогадах пише: «Коли згадую Івана Франка, то зараз в
моїй уяві повстає образ, як я бачила його востаннє: це було 1909 р.,
4/IV, через день після смерті мого батька. Франко стояв у нас у хаті
близько домовини з тілом батька і слухав панахиду; рясні сльо-
зи котилися йому по обличчю, и він не міг їх втерти своїми хво-
рими вже тоді руками» [13, с. 35]. Втім, під час останнього візиту
І. Франка до Києва його зустрічі із Лесею Українкою не було і не
могло бути: важко хвора письменниця впродовж усієї першої поло-
вини 1909 р. безвиїзно перебувала у Грузії на лікуванні.
Окремо варто згадати про участь Лесі Українки у підготов-
ці святкування 40-річчя літературної діяльності І. Франка: вона,
разом із В. Гнатюком, О. Кобилянською, М. Коцюбинським,
В. Стефаником, С. Томашівським, І. Трушем та ін., входила до скла-
ду організаційного комітету, підписалася під відозвою письменни-
ків, художників і вчених України до громадськості із закликом зі-
брати кошти на ювілейний дар І. Франку [26, с. 280–283], надіслала
до збірника «Привіт І. Франкові в сорокаліття його письменниць-
кої праці. 1874–1914» казку «Про велета», поезією «Що дасть нам
силу» та легенду «Орфеєве чудо», які були опубліковані під спіль-
ною назвою «Триптих» [24, с. 575]. Важкохвора Леся Українка не
могла відмовити І. Франку у ювілейному привітанні. З цього при-
воду у листі до сестри Ольги від 3 (16) лютого 1913 р. вона писала
«Не прийняти участи в сьому збірнику здавалось мені просто мо-
рально неможливим» [14, с. 862].
Найкращою характеристикою взаємин, які склалися між дво-
ма найвидатнішими українськими письменниками постшевчен-
ківської доби, на нашу думку, є наступні слова Лесі Українки, адре-
совані І. Франку у листі від 1 (14) серпня 1903 р.: «Я вибираю собі не
amis de mes amis, але amis de mes idees7, хоч би случайно і не всі ті
amis любилися межи собою. Мені дуже приємно, що, очевидно, Ви
тримаєтесь чогось близького до мого критерію в сім напрямі, коли
7 Друзів моїх друзів, але друзів моїх ідей (франц.).
213
не прилучаєтесь до бойкотування annemis de vos amis8 [...]. З свого
боку я скажу, що Ви для мене не «чий», а «сам свій», або коли вже
конче треба з тим рахуватись, чи Ви ami, то Ви для мене l’аmі de la
sainte Poйsie, la plus grande et la plus constante de toutes mes amies9
[...]. Для мене в Вас є завжди щось таке, що стоїть вище всяких круж-
кових, котерійних та інших справ «от мира сего». Товаришування
наше, здається мені, власне, «не от мира сего», не каламутьмо ж
його всякими survivals10, бо вони нижчі від нього» [24, с. 84–85].
1. Возняк, М. Як дійшло до першого жіночого альманаха [Текст] /
Михайло Возняк. – Л. : Видавець Іван Тиктор, 1937. – 88 с.
2. Горак, Я. Діалог [Текст] : (до 125-річчя від дня народження Лесі
Українки та 140-річчя від дня народження Івана Франка) / Яким
Горак // Дзвін. – 1996. – № 2. – С. 137–149.
3. Горинь, В. Іван Франко і Леся Українка [Текст] : відомий епізод
«непорозуміння між своїми» / Василь Горинь. – Л. : Ін-т
українознавства, 1998. – 92 с.
4. Денисюк, І. Національне питання у полеміці «між своїми» [Текст]
/ Іван Денисюк // Укр. літературознавство. – Л. : Світ, 1996. –
Вип. 62. – С. 55–66.
5. Денисюк, І. О. Франки в гостині у Косачів на Волині [Текст] /
І. О. Денисюк // Там само. – 1992. – Вип. 56. – С. 119–127.
6. Драй-Хмара, М. Ів. Франко і Л. Українка [Текст] : з полеміки
90- х рр. / Михайло Драй-Хмара // Життя й революція. – 1926. –
№ 5. – С. 109–115.
7. Житє і слово. 1894–1897 [Текст] : систематичний покажчик змісту /
[укладач П. Г. Баб’як]. – Л., 1968. – 83 с.
8. ІЛ НАНУ. – Ф. 3. – № 1612.
9. ІЛ НАНУ. – Ф. 28. – № 1436.
10. Квітка, К. На роковини смерті Лесі Українки [Текст] / Климент
Квітка // Спогади про Лесю Українку / [упоряд., вст. ст. і ком.
А. І. Костенка]. – К. : Дніпро, 1971. – С. 219–247.
11. Косач-Борисова, І. Колодяжне [Текст] : до біографії Лесі Українки
/ І. Косач-Борисова // Лариса Петрівна Косач-Квітка (Леся
Українка) : Біогр. матеріали. Документи. Іконографія / [відп. ред.
О. Біланюк ; вст. ст., комент. Т. Скрипка]. – Нью-Йорк ; К. : Факт,
2004. – С. 159–171.
12. Косач-Кривинюк, О. Виписки з «Рукопису» Гліба
Лазаревського [Текст] / Ольга Косач-Кривинюк // Там само. –
С. 51–111.
13. Косач-Кривинюк, О. З моїх споминів [Текст] / Ольга Косач-
Кривинюк // Спогади про Лесю Українку / [упоряд., вст. ст. і
ком. А. І. Костенка]. – К. : Дніпро, 1971. – С. 29–41.
8 Ворогів ваших друзів (франц.).
9 Друг святої Поезії, найбільшого й найпостійнішого з усіх моїх дру-
зів (франц.).
10 Пережитками (англ.).
214
14. Косач-Кривинюк, О. Леся Українка [Текст] : хронологія життя і
творчосіті / Ольга Косач Кривинюк. – Нью-Йорк, 1970. – 926 с.
15. Лесиними стежками у Львові [Текст] : (метод. рек. щодо проведення
літ.-краєзнавчих екскурсій з учнями) / [уклад. П. Т. Бондар]. – Л.,
1972. – 31 с.
16. Мороз, О. Н. Іван Франко : Семінарій [Текст] / Олексій
Никофорович Мороз. – К. : Вища шк., 1977. – 392 с.
17. Н. С. Ж. Не так тії вороги, як добрії люди [Текст] / Н. С. Ж. //
Житє і слово. – 1897. – Т. 6. – С. 244–250.
18. Одарченко, П. Творчість Лесі Українки в оцінці Івана Франка
[Текст] : (до 50-их роковин з дня смерти Лесі Українки) / Петро
Одарченко // Сучасність. – 1963. – № 8 (серпень). – С. 52–56.
19. Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–
1895) / [ред. М. Павлик]. – Чернівці : Руська рада, 1910. – Т. 6. –
1910. – 421 с.
20. Українка, Леся [Текст] : документи і матеріали. 1871–1970 / Леся
Українка ; [упоряд. : І. Л. Бутич, Я. Р. Дашкевич, І. М. Калинець
та ін. ; відп. ред. С. Д. Пількевич]. – К. : Наук. думка, 1971. – 487 с.
21. Українка, Леся. Зібрання творів [Текст] : у 12-ти т. / Леся Українка ;
[редкол. : Є. С. Шабліовський (голова) та ін.]. – К. : Наук. думка,
1977. – Т. 8. – 320 с.
22. Там само. –1978. – Т. 10. – 543 с.
23. Там само. – Т. 11. – 480 с.
24. Там само. – 1979. – Т. 12. – 696 с.
25. Франко, И. Южнорусская литература [Текст] / Иван Франко //
Энцикл. словарь / [изд. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон ; под. ред.
К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского]. – СПб. : Тип. Акц. Общ.
Брокгауз-Ефрон, 1904. – Т. 81. – С. 300–326.
26. Іван Франко [Текст] : документи і матеріали (1856–1965) / [відп.
ред. З. Т. Франко ; упоряд. І. Л. Бутич, Я. Р. Дашкевич та ін.]. – К. :
Наук. думка, 1966. – 543 с.
27. Франко, І. З кінцем року [Текст] / Іван Франко // Житє і слово. –
1896. – № 6. – С. 401–407.
28. Франко, І. Зібрання творів [Текст] : у 50-ти т. / Іван Франко ;
[редкол. : Є. П. Кирилюк (голова) та ін.] – К. : Наук. думка, 1981. –
Т. 29. – 664 с.
29. Там само. – Т. 31. – 596 с.
30. Там само. – Т. 32. – 519 с.
31. Там само. – Т. 33. – 528 с.
32. Там само. – 1986. – Т. 49. – 811 с.
33. Там само. – Т. 50. – 704 с.
34. Франко, І. Із чужих літератур [Текст] : (нова повість Е. Золя
«Fеcoditе». Соті роковини уродин Генріха Гайне) / Іван Франко //
ЛНВ. – 1900. – Т. 9, Кн. 1. – С. 54–58.
35. Франко, І. Коли не по конях, то хоч по оглоблях [Текст] / Іван
Франко // Франко І. Молода Україна. – Л. : Укр.-руська вид.
спілка, 1910. – Ч. 1.
36. Франко, І. Микола Васильєвич Ковалевський [Текст] : (кілька
споминів і листів на память десятиліття його смерти) / Іван
Франко // ЛНВ. – 1908. – Т. 41, кн. 1. – С. 124–138.
215
37. Франко, І. Українсько-руська література і наука в 1899 р. [Текст] /
Іван Франко // Діло. – 1900. – 3 (15) січня. – С. 2–3.
38. Чернишенко, Л. Листи О. Хоружинської до І. Франка (1892–
1914 рр.) / Лариса Чернишенко // Наук. вісник Музею Івана
Франка у Львові. – Л. : Каменяр, 2003. – Вип. 3 – С. 173–236.
39. Franko, I. Lesa Ukrajinka [Text] / Ivan Franko // Slovansky Prehled. –
1900. – № 4. – S. 161–162.
Горбатюк М. В. Іван Франко та Леся Українка у літературі,
громадських справах і у буденному житті.
Ключові слова: І. Я. Франко, Леся Українка, літературний процес кін-
ця ХІХ – початку ХХ ст., громадсько-політична діяльність.
На основі аналізу історіографії та залучення максимально повного
кола джерел автор вичерпно розглядає історію взаємин Івана Франка та
Лесі Українки впродовж їхнього життя. Зокрема, докладно прослідкова-
но контакти між родинами Франків і Косачів як на побутовому, так і на
суспільно-культурному рівні, з’ясовано вплив І. Франка на становлення
Лесі Українки як письменниці. На рівні документів проаналізовано їхню
співпрацю на літературній ниві. Особлива увага приділена дослідженню
взаємовпливів І. Франка та Лесі Українки у сфері громадсько-політичної
діяльності, зокрема в руслі полеміки між ними щодо національного посту-
пу в обох частинах України. Доведено, що впродовж життя, попри всі не-
порозуміння та розходження в поглядах, вони шанували та визнавали не-
пересічність одне одного, визначальну роль у поступі української спільноти.
Gorbatuk M. V. Ivan Franko and Lesya Ukrainka in literature,
public affairs and everyday life.
Key words: I. Y. Franko, Lesya Ukrainka, literature process of the end of
XIX – beginning of XX cc., public-political activitites.
Based on analysis of historiography and usage of maximum numbers of
resources the author exhaustively researched the history of relationship of Ivan
Franko and Lesya Ukrainka during their lifetime. In particular, researched
in details contacts between Franko and Kosach families in every day life and
on a public-cultural level, defi ned infl uence of I. Franko on establishment of
Lesya Ukrainka as a writer. Based on documents, researched their cooperation
in literature. Special attention is given to the research of mutual infl uence of
I. Frank and Lesya Ukrainka in public- political sphere, in particular, the polem-
ics between them about national development in public affairs and politics of
Ukraine. Proved that during their lifetime despite of misunderstandings and
difference in views, they respected each other and admitted the unique role of
each other in the development of Ukrainian society.
216
Горбатюк М. В. Иван Франко и Леся Украинка в литературе,
общественных делах и в будничной жизни.
Ключевые слова: И. Я. Франко, Леся Украинка, литературный процесс
конца ХІХ – начала ХХ ст., общественно-политическая деятельность.
На основе анализа историографии и привлечения максимально пол-
ного круга источников автор рассматривает историю взаимоотношений
Ивана Франка и Леси Украинки на протяжении их жизни. В частности,
обстоятельно расмотрены контакты между семьями Франко и Косачив как
на бытовом, так и на общественно-культурном уровне, выяснено влияние
И. Франка на становление Леси Украинки как писательницы. На уровне
документов проанализировано их сотрудничество на литературной ниве.
Особенное внимание уделено исследованию взаимовлияний И. Франка и
Леси Украинки в сфере общественно-политической деятельности, в част-
ности, в русле полемики между ними относительно национального дви-
жения в обеих частях Украины. Доказано, что на протяжении жизни, не
взирая на все недоразумения и расхождения во взглядах, они уважали и
признавали незаурядность друг друга, определяющую роль в развитии
украинского общества.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27705 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0079 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:52:17Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Горбатюк, М.В. 2011-10-12T08:44:59Z 2011-10-12T08:44:59Z 2010 Іван Франко та Леся Українка у літературі, громадських справах і у буденному житті / М.В. Горбатюк // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 193-216. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. XXXX-0079 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27705 94(477)«18/19»Франко+94(477)«18/19»Леся Українка У статті здійснено огляд історії взаємин Івана Франка та Лесі Українки. Зокрема, прослідковано контакти між родинами Франків і Косачів, з’ясовано вплив І. Франка на становлення Лесі Українки як письменника, а також проаналізовано їхню співпрацю на літературній ниві. Особлива увага приділена дослідженню взаємовпливів І. Франка і Лесі Українки у сфері громадсько-політичної діяльності. В статье дан обзор истории взаимоотношений Ивана Франка и Леси Украинки. В частности, отслежены контакты семей Франко и Косачей, установлено характер и мера влияния И. Я. Франка на становление Леси Украинки как писателя, а также проанализировано их сотрудничество на литературном поприще. Особенное внимание уделено исследованию взаимного влияния И. Франка и Леси Украинки в сфере общественно-политической деятельности. The article views the history of relations between Ivan Franko and Lesya Ukrainka. In particular, in the article Francos and Cosachs family contacts were traced, the Franco’s infl uence on the Lesya Ukrainka’s formation as a writer was determined, moreover their literary cooperation was analysed. Special attention was paid to mutual infl uence of Ivan Franko and Lesya Ukrainka in the sphere of political and social activity. uk Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України Українська біографістика Історія і культура крізь призму біографіки Іван Франко та Леся Українка у літературі, громадських справах і у буденному житті Иван Франко и Леся Украинка в литературе, общественных делах и в будничной жизни Ivan Franko and Lesya Ukrainka in literature, public affairs and everyday life Article published earlier |
| spellingShingle | Іван Франко та Леся Українка у літературі, громадських справах і у буденному житті Горбатюк, М.В. Історія і культура крізь призму біографіки |
| title | Іван Франко та Леся Українка у літературі, громадських справах і у буденному житті |
| title_alt | Иван Франко и Леся Украинка в литературе, общественных делах и в будничной жизни Ivan Franko and Lesya Ukrainka in literature, public affairs and everyday life |
| title_full | Іван Франко та Леся Українка у літературі, громадських справах і у буденному житті |
| title_fullStr | Іван Франко та Леся Українка у літературі, громадських справах і у буденному житті |
| title_full_unstemmed | Іван Франко та Леся Українка у літературі, громадських справах і у буденному житті |
| title_short | Іван Франко та Леся Українка у літературі, громадських справах і у буденному житті |
| title_sort | іван франко та леся українка у літературі, громадських справах і у буденному житті |
| topic | Історія і культура крізь призму біографіки |
| topic_facet | Історія і культура крізь призму біографіки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27705 |
| work_keys_str_mv | AT gorbatûkmv ívanfrankotalesâukraínkaulíteraturígromadsʹkihspravahíubudennomužittí AT gorbatûkmv ivanfrankoilesâukrainkavliteratureobŝestvennyhdelahivbudničnoižizni AT gorbatûkmv ivanfrankoandlesyaukrainkainliteraturepublicaffairsandeverydaylife |