Гертруда-Олислава: постать в давньоруській політиці та культурі

У статті розглядається життєвий шлях Гертруди-Олисави (1025–1107/8), княжни з роду Пястів, дружини київського князя Ізяслава Ярославича, її роль у польсько-руських, польсько-німецьких і польсько-італійських стосунках ХІ ст. та її культурний внесок, яким стала унікальна книга ХІ ст. — «Кодекс Гертруд...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автори:	Михайлова, Р.Д., Михайлов, Д.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України 2010
Назва видання:	Українська біографістика
Теми:	Біографічні та генеалогічні розвідки
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27727
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Гертруда-Олислава: постать в давньоруській політиці та культурі / Р.Д. Михайлова, Д.О. Михайлов // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 145-158. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27727
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-277272025-02-09T17:14:37Z Гертруда-Олислава: постать в давньоруській політиці та культурі Гертруда-Олисава: личность в древнерусской политике и культуре Gertrude-Olysava: personality in ancient Russ politics and culture Михайлова, Р.Д. Михайлов, Д.О. Біографічні та генеалогічні розвідки У статті розглядається життєвий шлях Гертруди-Олисави (1025–1107/8), княжни з роду Пястів, дружини київського князя Ізяслава Ярославича, її роль у польсько-руських, польсько-німецьких і польсько-італійських стосунках ХІ ст. та її культурний внесок, яким стала унікальна книга ХІ ст. — «Кодекс Гертруди». В статье рассматривается жизненный путь Гертруды-Олысавы (1025–1107/8), княжны из рода Пястов, жены киевского князя Изъяслава Ярославича, ее роль в польско-русских, польско-немецких и польско-итальянских отношениях ХІ в. и ее культурный вклад, которым стала уникальная книга ХІ ст. — «Кодекс Гертруды». The article examines the life of Gertrude-Olysava (1025–1107/8), princess of the Pyastys, the wife of Kyiv prince Izyaslav Yaroslavovych, her role in the relations of Poland with Russ, Germany and Italy in XI century and her cultural contribution, which is a unique book of XI century – «Gertrude’s Code». 2010 Article Гертруда-Олислава: постать в давньоруській політиці та культурі / Р.Д. Михайлова, Д.О. Михайлов // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 145-158. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. XXXX-0079 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27727 [929+32:008] «10-11» Гертруда-Олисава uk Українська біографістика application/pdf Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Біографічні та генеалогічні розвідки Біографічні та генеалогічні розвідки
spellingShingle	Біографічні та генеалогічні розвідки Біографічні та генеалогічні розвідки Михайлова, Р.Д. Михайлов, Д.О. Гертруда-Олислава: постать в давньоруській політиці та культурі Українська біографістика
description	У статті розглядається життєвий шлях Гертруди-Олисави (1025–1107/8), княжни з роду Пястів, дружини київського князя Ізяслава Ярославича, її роль у польсько-руських, польсько-німецьких і польсько-італійських стосунках ХІ ст. та її культурний внесок, яким стала унікальна книга ХІ ст. — «Кодекс Гертруди».
format	Article
author	Михайлова, Р.Д. Михайлов, Д.О.
author_facet	Михайлова, Р.Д. Михайлов, Д.О.
author_sort	Михайлова, Р.Д.
title	Гертруда-Олислава: постать в давньоруській політиці та культурі
title_short	Гертруда-Олислава: постать в давньоруській політиці та культурі
title_full	Гертруда-Олислава: постать в давньоруській політиці та культурі
title_fullStr	Гертруда-Олислава: постать в давньоруській політиці та культурі
title_full_unstemmed	Гертруда-Олислава: постать в давньоруській політиці та культурі
title_sort	гертруда-олислава: постать в давньоруській політиці та культурі
publisher	Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Біографічні та генеалогічні розвідки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27727
citation_txt	Гертруда-Олислава: постать в давньоруській політиці та культурі / Р.Д. Михайлова, Д.О. Михайлов // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 145-158. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series	Українська біографістика
work_keys_str_mv	AT mihajlovard gertrudaolislavapostatʹvdavnʹorusʹkíjpolíticítakulʹturí AT mihajlovdo gertrudaolislavapostatʹvdavnʹorusʹkíjpolíticítakulʹturí AT mihajlovard gertrudaolisavaličnostʹvdrevnerusskojpolitikeikulʹture AT mihajlovdo gertrudaolisavaličnostʹvdrevnerusskojpolitikeikulʹture AT mihajlovard gertrudeolysavapersonalityinancientrusspoliticsandculture AT mihajlovdo gertrudeolysavapersonalityinancientrusspoliticsandculture
first_indexed	2025-11-28T12:35:35Z
last_indexed	2025-11-28T12:35:35Z
_version_	1850037599104663552
fulltext	145 БІОГРАФІЧНІ ТА ГЕНЕАЛОГІЧНІ РОЗВІДКИ УДК [929+32:008] «10-11» Гертруда-Олисава Рада Дмитрівна МИХАЙЛОВА науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, кандидат історичних наук (Київ), Дмитро МИХАЙЛОВ, доцент Рівненського державного гуманітарного університету, кандидат історичних наук (Рівне) ГЕРТРУДА-ОЛИСАВА: ПОСТАТЬ У ДАВНЬОРУСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ ТА КУЛЬТУРІ У статті розглядається життєвий шлях Гертруди-Олисави (1025– 1107/8), княжни з роду Пястів, дружини київського князя Ізяслава Ярославича, її роль у польсько-руських, польсько-німецьких і польсько- італійських стосунках ХІ ст. та її культурний внесок, яким стала унікальна книга ХІ ст. — «Кодекс Гертруди». Ключові слова: Гертруда-Олисава, рід Пястів, «Кодекс Гертруди», біографістика ХІ ст., міжнародні зв‘язки. The article examines the life of Gertrude-Olysava (1025–1107/8), princess of the Pyastys, the wife of Kyiv prince Izyaslav Yaroslavovych, her role in the relations of Poland with Russ, Germany and Italy in XI century and her cultural contribution, which is a unique book of XI century – «Gertrude’s Code». Key words: Gertrude-Olysava, the Pyastys, «Gertrude’s Code», biographistics of XI century, international relations. В статье рассматривается жизненный путь Гертруды-Олысавы (1025–1107/8), княжны из рода Пястов, жены киевского князя Изъяслава Ярославича, ее роль в польско-русских, польско-немецких и польско- итальянских отношениях ХІ в. и ее культурный вклад, которым стала уникальная книга ХІ ст. — «Кодекс Гертруды». Ключевые слова: Гертруда-Олысава, род Пястов, «Кодекс Гертруды», биографистика, международные связи. 146 Особа Гертруди-Олисави (1025–1107/8), дружини київ- ського князя Ізяслава Ярославича, неодноразово привертала увагу дослідників [30; 31; 34; 36]. Княжна із польської династії Пястів, дочка князя Мешко ІІ Ламберта, племінниця герман- ського імператора Оттона ІІІ Рикси, вона стала очевидицею та учасницею історичних подій, що мали резонанс у внутріш- ній і міжнародній політиці Київської Русі. Документальним і водночас художнім відбитком доби, коли жила Гертруда, ста- ла створена за її ініціативою книга-молитовник, що отримала відповідну назву — «Кодекс Гертруди». На давньоруські землі Гертруда потрапила 1043 р. після одруження з майбутнім київським князем Ізяславом, сином Ярослава Мудрого. Першим місцем її перебування на Русі стала Турівщина, де в той час княжив її чоловік та що в ХІ ст. належала до Волинського князівства [7]. Відтак, Гертруда- Олисава стала волинською княгинею [30; c. 50]. Варто зазначити, що шлюбні союзи Пястів і Рюриковичів були своєрідними віхами у відносинах Польщі та Русі й роз- глядалися як політичні угоди, що підтверджували спільність інтересів сторін, а іноземні принцеси на закордонних тери- торіях виступали гарантами миру. Традиційними та стали- ми в давньоруський час були волинсько-польські родин- ні зв’язки. За 20 років до Гертруди її попередницею була невідома на ім’я польська княжна-Пястівна, дочка коро- ля Болеслава І Хороброго, яка стала дружиною Святополка Володимировича (шлюб відбувся 1008 р., або, за іншою вер- сією, — 1013 р.) [32, c. 7, 10], також спочатку князя Турівського, а згодом — київського [26, т. 5, c. 138, т. 7, c. 331]. Шлюбні угоди єднали: волинського князя Василька Романовича та Олену, дочку князя Лєшка Білого; князя луцького Ярослава Ізяславича та дочку Болеслава Кривоустого [32, c. 56]; Юрія Львовича та сестру Володислава Локетка Евфімією [17, с. 481, примітки]; Болеслава Мазовецького та Анастасію, дочку князя Олександра Белзького [17, с. 481, примітки]; Лєшка Чорного та Грифіну, дочку галицького князя Ростислава Михайловича; князя Черського та Мазовецького Земовита І (1224–1262) та Предславу, дочку Данила Романовича Галицького [19, c. 739]. Польськими королевами стали Олена, дочка белзького князя Всеволода, дружина Казиміра Справедливого (1177–1194), та Гремислава, дочка Інгваря Ізяславича, також князя белзького, 147 дружина Лєшка Білого (1206–1226) [17, с. 481, примітки]. Дочка Болеслава Кривоустого та сестра Мешка ІІІ Старого, принцеса Агнешка, вихована при дворі короля Казиміра, стала дружи- ною Мстислава Ізяславича, князя дорогобузького та переяслав- ського (з початку 50-х. рр. ХІІ ст.) [32, c. 56], матір’ю галицько- волинського князя Романа та бабкою князя Данила [5, c. 492]. У 1088 р. дружиною Мєшка, сина Болеслава Хороброго, ста- ла Євдоксія, дочка Гертруди-Олисави та Ізяслава Ярославича. Гертруда та Ізяслав мали також синів Ярополка (помер 1087), Святослава (1050–1113) і Мстислава (1051–1069). Завдяки родинним зв’язкам ленчицько-куявський князь Володислав Локеток за часів захоплення Польщі Вацлавом Чеським знайшов, як занотовано у польській хроніці, приту- лок у «схизматичних країнах» [8, c. 75] — на волинських зем- лях і за допомогою військ Юрія Львовича повернув собі Сан- домирську землю (1304–1305 рр.), а згодом і Краків (1306 р.). У свою чергу, разом із польськими союзниками успішно воюва- ли волинський князь Ізяслав Михайлович та його син Мстис- лав, галицько-волинський князь Роман Мстиславич, якому вій- ськову допомогу надавав краківський князь Лєшко. У 1189 р., як писав польський хроніст Ян Кадлубек, за допомогою поль- ських загонів Роман повернув собі галицький стіл [3, c. 85]. Єв- ропейські рицарські традиції для польського та волинсько- го вояцтва були спільними: перебуваючи 1149 р. на Різдво у Луцьку польський король Болеслав «оперезав мечем», тобто возвів у рицарі, молодих волинських воїнів — синів місцевих бояр [26, т. 2, c. 386]. Спільними військовими силами у ХІІІ ст. було розв’язано політичну та економічну проблему польських і давньоруських князів — так зване «ятвязьке питання» [24]. Економічні інтереси також спонукали Польщу та Русь до міцних міжрегіональних і міжнародних стосунків, де особли- ве місце належало Волині та Малопольщі, суміжним прикор- донним районам, де у Х–ХІV ст. пролягали важливі ділянки європейських шляхів на Київ — сухопутного (Луцьк–Воло- димир–Люблін) та водного — (Дніпро–Прип’ять–Західний Буг). Ключові позиції на ньому належали Кракову та Києву, де купці здійснювали торговельні операції [10, т. 1, c. 32, 36], але істотну роль відігравали й такі пункти транзитної тор- гівлі як Володимир-Волинський, Луцьк, Дорогичин, Белз. Із Польщі завозили сукна та європейські товари, а з Київської 148 Русі вивозили галицьку сіль, сільськогосподарську та реміс- ницьку продукцію [19, c. 385; 27, c. 4, 74; 10, c. 35]. Не дивно, що у певні часи (скажімо, несприятливий політичний пері- од 40–70 рр. ХІІ ст.) Краків незмінно залишався європейським центром, який підтримував контакти з Руссю [3, c. 72, 85]. Ста- більним часом для економічних і політичних стосунків між Польщею та Руссю дослідники вважають 80–90 рр. ХІІ ст. У цей час відносини волинського та краківського дворів були особливо тісними. Вони не змінювалися і три перші десяти- ліття ХІІІ ст. [3, c. 102–104]. З 1054 р. Гертруда-Олисава перебуває у Києві. Про князю- вання польської княжни у столиці Русі свідчить напис-графіті, залишений її нащадками у храмі Святої Софії, який передає її світське ім’я Гертруда та хресне — Олисава (Єлизавета) [2, c. 154–156, 176–177]. У 1068 р. стався конфлікт князя з киянами: після програ- ної половцям битви над рікою Альтою 1068 р., коли городяни стали вимагати коней і зброї, щоб «побитися» зі степовиками, Ізяслав їм відмовив. У відповідь невдоволені кияни визволили Всеслава Брячиславича, ув’язненого братами-Ярославичами, та посадили його на київський стіл. Ізяслав, змушений шу- кати допомоги, направився до Польщі, де правив небіж його дружини Гертруди Болеслав Хоробрий. Перебування у Польщі тривало рік і закінчилося 2 травня 1069 р., коли си- туація на Русі змінилася: київський стіл звільнився і князів- ське подружжя отримало можливість повернулися до столи- ці. Невдовзі накотилася нова хвиля негараздів: у результа- ті розпаду союзу братів-«триумвірів» — Ізяслава, Святослава, Всеволода Святославичів 1073 р. Ізяслав знову був скинутий зі столу, на який сів його старший брат Святослав. Разом із дру- жиною та сином Ярополком князівська родина знову поїхала до Польщі у пошуках допомоги, як відзначає літопис, взявши скарбів «для прельщения». Очевидно, що головна ініціатива у родинних рішеннях у цей час належала Гертруді, яка намагалася використати свої родинні зв’язки. Після відмови Ізяславу з боку короля Болеслава, зайнятого власними справами, наступний крок був здійснений безпо- середньо Гертрудою: на правах племінниці вона звернулася до германського імператора Генріха ІV. Перебуваючи у марк- 149 графа Деді у Саксонії разом із сином Ярополком вона зустріла- ся з Генріхом у Майнці, де успішно провела перемовини та до- моглася не тільки обіцянок, а й конкретних дій. Не зважаючи на несприятливий політичний момент, коли боротьба з папою Григорієм VІІ Гільдебрандтом досягла кульмінації, Генріх на- правив до Києва посольство легатів на чолі з соборним проб- стом Тріру Яном Бурхардтом, доручивши йому вести перемо- вини з Святославом [31, c. 154]. Святослав, одружений з Одою з роду фон Штаде, відповів на Генріхові дії дипломатично: він надіслав королю-імператорові коштовні дарунки — золото, срібло, багатий одяг разом із проханням відмовити Гертруді та Ізяславові, що Генріх успішно й виконав [14, c. 8]. Підкреслимо, що не зважаючи на низку політичних не- вдач, яких зазнало князівське подружжя під час подорожі до Європи, їх перебування у європейському осередку мало і по- зитивне значення: розширило їхній політичний досвід, куль- турний кругозір і наблизило до кола найвідоміших тогочас- них європейських діячів. Зокрема, варто згадати про зв’язки, які Гертруда зав’язала з купецькими та церковними колами Німеччини. Від ні- мецьких купців у подальшому вона дізнавалася про всі єв- ропейські новини, слідкуючи за змінами «політичної по- годи» [31, c. 157]. Через купців із Німеччини Гертруда здій- снювала зносини з монастирем святого Іакова на Дунаї [29, c. 206], приналежним до конгрегації монастиря святого Іакова у Регенсбурзі. Заснований 1075 р. купцями, які під час пере- бування Гертруди та Ізяслава у Німеччині, разом із місією Бурхарта здійснили подорож до Києва, він забезпечив ком- фортне перебування Гертруди в Німеччині. Вдячна їм княги- ня в подальшому стала їх покровителькою у Києві [31, c. 157]. Є свідчення, що вона відсилала до Регенсбуру значні пожерт- вування, на які через два роки після її смерті (1109 р.) була споруджена церква в ім’я святої Гертруди. Останній шанс, який вони з Ізяславом використали, щоб спасти київський стіл, було звернення до папи Григорія VІІ. Залишаючись у Німеччині, Гертруда та Ізяслав відрядили до папи Ярополка. У Римі княжич «відвідав могилу апостолів», «приніс присягу бути вірним главі апостолів» і «смиренно молив» надати йому власну державу як дар святого Петра [31, c. 156]. На основі аналізу листа 1075 р. від папи Григорія до 150 Ізяслава дослідники дійшли висновку, що Ярополк Ізяславич прийняв католицтво і, обравши ім’я апостола Петра, свято- го патронату якого він прагнув для себе і «свого» (київсько- го) королівства [30, c. 54], засвідчив свою відданість папі. Цей акт він здійснив слідом за матір’ю, яка, знявши обітницю пра- вославія та хресне ім’я Олисава, відновилася у католицтві. Щоправда, отримати власну державу Ярополку так і не суди- лося, головний престол у подальшому дістався його молод- шому братові Святополку (у хрещенні Михаїлу) [31, c. 54]. У 1076 р. після смерті Святослава їхній батько Ізяслав на- решті зміг посісти київський престол (1077 р.) [14, c. 9], однак князювання його виявилося недовгим: у 1078 р. він також за- кінчив свій земний шлях. Разом із ним довелося залишити ки- ївський стіл і Гертруді. Наступного року, як свідчить Іпатієв- ський літопис, вона переїхала до Володимира-Волинського, де князював її старший син Ярополк. Відзначимо, що поява Гертруди-Олисави 1078 р. на волин- ській землі, зафіксована у літописах, здогадно, відображає картину її перебування на західно-руських теренах не повно. Ймовірно, що Гертруда відвідувала свого улюбленого сина Ярополка на Волині і в інші роки, адже була його головною порадницею протягом всього життя [31, c. 158]. Про особливу взаємну довіру матері та сина, спільність їхніх інтересів свід- чать сфрагістичні знахідки. Так, у 1909 р. в Києві була знайде- на свинцева печатка діаметром 24–25 мм [31, c. 158, pис. 4, 1], на одній стороні якої в лінійному колі розташоване погруд- не зображення святої мучениці Єлизавети, а по сторонах на- пис: О/Л/С — А/В/А, тобто Олисава. На звороті знаходить- ся зображення архангела Гавриїла, православного патрона Ярополка, на повний зріст із жезлом та сферою. По сторонах написи, з яких літери /РИ/Л/С дають змогу їх прочити як (ГАВ)РИЛО. В. Янін датує печатку 1078–1086 рр., тобто часом, коли Гертруда мешкала у Володимирі-Волинському. Однак печатка Гертруди-Олисави зі Львова, що є другим екземпля- ром, знайденим В. Яніним у 1959 р. у відділі археології Інсти- туту суспільних наук АН УРСР [31, c. 160, pис. 4, 2], дає змогу припустити, що печатками користувалися, коли княгиня ще мешкала у Києві, а молодий князь — на Волині. За літописом відомо також про окремі подробиці волин- ського періоду Гертруди-Олисави. У 1085 р., коли Ярополк 151 був змушений рятуватися втечею від Володимира Мономаха до Польщі, його мати потрапила у полон до киян у Луцьку, однак наступного 1086 р. була звільнена за мирною угодою. Того самого року в грудні Ярополк загинув від руки найма- ного вбивці — дружинника Нерадця, котрий потім перебіг до Рюрика Ростиславича у Перемишль [15, c. 9]. Остання згадка про Гертруду належить до 1107 р., коли лі- тописець написав про «преставлення» «княгині Святополча матери генваря в 4 день» [26, т. 1, c. 282, т. 2, c. 288, т. 7, c. 21]. У давньоруській культурі Гертруда-Олисава відзначила- ся як замовниця та можлива авторка частини псалтиря, уні- кальної книжкової пам’ятки доби середньовіччя. Його пер- ша частина була створена наприкінці Х ст. на замовлення трірського архієпископа Егберта (977–993 рр.) [31, c. 157, 163], сина графа Дітріха І Голландського, у 976–977 рр. канцлера імператора Оттона ІІ [14, c. 6]. Друга — «авторська» частина книги з’явилася за участі польської княжни в ХІ ст., яка пе- ретворила звичайний західноєвропейський рукопис на осо- бливий, додавши листи з молитовними текстами, календа- рем і мініатюрами1. Це дало одну із назв книги, повне на- йменування якої — «Сodex Gertrudianus, preces Gertrudianae, Liber precum Gertrudae» [20; 21]. Цю частину книги розцінюють нині як значну подію єв- ропейського культурного життя ХІ ст. [4; 11, c. 912–913; 12, c. 341–357; 13, c. 357; 14; 16; 25, c. 50; 28, c. 19–21; 29, c. 203; 33]. Польські автори вважають молитовник першим вітчиз- няним літературним твором, свідченням їх високої духовної культури [35]. Німецькі фахівці узагальнюють її європейські риси (А. Газельоф) [35]. Російські та українські дослідники на- зивають унікальним давньоруським мистецьким твором [2]. Особливе місце у вивченні книги належить п’яти мініа- тюрам, замовленим Гертрудою. Проблема їх походження — одна із найзаплутаніших та найбільш інтригуючих у сучас- ному мистецтвознавстві [11, c. 913]. Три мініатюри мають типові для давньоруського релігій- ного мистецтва сюжети — Різдво Христове (л. 9 об.), Розіп’яття з Євангелістами (л. 10 об.), напрестольний образ Богоматері з немовлям (л. 41). 1 Другим додатком став календар [35]. 152 Дві мініатюри є дещо незвичними для давньоруської тра- диції за сюжетами. Це заголовна ілюстрація з зображенням апостола Петра та родини князя Ярополка у молитовному зверненні (Гертруда-Олисава, Ярополк-Петро та його дру- жина Ірина-Кунігунда припадають до стоп святого Петра (л. 5 об.)) та зображення сцени вінчання Христом князівської пари (л. 10 об.), де патрони князя і княгині — апостол Петро і свята Ірина супроводжують одягнутих в урочисті шати кня- зів, які предстають перед Христом. Текст молитов, написаних латинською мовою, спрямова- ний до Богоматері, апостола Петра, архангела Михаїла та свя- тої Олени, яких володарка псалтиря «раба божая Гертруда» молить за свого сина Ярополка-Петра-Гавриїла, опосередко- вано — за Святослава-Михаїла, Ірину-Кунігунду. Його зміст полягає у прагненні патронального захисту від святих. Спе- ціальна молитва у «Кодексі» присвячена Ярополку «За здра- віє сина Петра», яка відповідає сцені вінчання. У сцені молін- ня перед апостолом Петром зображено саму Гертруду, образ якої супроводжує давньоруський напис із традиційно подвій- ним ім’ям — світським і хрестильним. Незвична для давньоруського живопису стилістика, яка поєднує риси мистецтва Русі, Візантії та Західної Європи, ро- бить питання походження мініатюр спірним. Нині існують три версії щодо їх походження — «київська», «європейська» та «волинська», де можливими місцями створення мініатюр називають київський скрипторій Дмитрієвсько-Ізяславської фундації монастиря (Г. Логвин) [11, c. 913], Регенсбург або мо- настир святого Іакова на Дунаї, пов’язуючи їх із регенбург- ською школою живопису (Н. Сичов) [29, c. 206], Володимир- Волинський і Луцьк (Н. Кондаков) [15, c. 121, табл. І–V]. У кожної із версій є слабкі та сильні місця, жодна не дове- дена остаточно. Щодо київської, де йдеться про виконання мініатюр у цер- ковній майстерні-скрипторії, то тут варто зазначити, що ха- рактерне цьому часові суворе дотримання церковного кано- ну у мініатюрах практично відсутнє [11, c. 912], хоча, на думку Н. Кондакова, антураж і князівський одяг у сцені вінчання- коронації (вінці Петра-Ярополка та Ірини, сукня, каптан, прикраси, інсигнії) належать саме до великокнязіської влади, а сама сцена «змальовує» обставини давньоруського князів- 153 ського середовища, а не європейського [15, c. 90, 97]. Скорі- ше такі риси могли виникнути у позамонастирському, тобто у міському середовищі, де за аналізом Я. Запаска ремісників- книгописців, спадкоємців і продовжувачів династичної про- фесії, було значно більше, ніж переписувачів серед служите- лів культу — монахів, попів, дяків [6, c. 7]. Щодо європейської версії, то відповідно гіпотезі В. Яніна, Гертруда й Ізяслав в очікуванні результатів місії Ярополка у Римі, замовили мініатюри десь 1075 р. або 1076 рр., перед по- верненням до Києва [31, c. 157]. Це суперечить змістові мо- литов, адже Гертруда молить за живих, жодного разу не зга- давши про Ізяслава, що могло статися лише за обставин його смерті. Ілюстрація з зображенням коронації, як відображення подій 1075 р., коли Ярополк-Петро вінчався на князювання, символічна, хоча і стосується єдиного в давньоруській історії факту отримання титулу великого князя від папи [31, c. 156]. Вона могла з’явитися, і скоріше за все, з’явилася після 1077 р., тобто, після смерті Ізяслава. Відтак, саме Володимир-Волинський і Луцьк стають най- імовірнішими місцями, де не тільки могли з’явитися мініа- тюри, а й могли вільно поєднатися риси давньоруських і єв- ропейських художніх систем. Наголосимо, що середньовіч- на культура Волині з її напів-європейським елітарним се- редовищем, присутністю активного німецького, польського, чеського етноелементів [22; 23], міжнародними торговельно- економічними зв’язками, побутовими традиціями, заглибле- ними спільним корінням у культури сусідніх країн, дають ва- гомі підстави для наполягання на цій версії. Додатковим аргу- ментом може слугувати походження з Волині значної кількос- ті творів книжкового, станкового, монументального, живопи- су: мініатюр «Луцького Євангелія» початку ХІV ст. (ДТГ, Мо- сква), можливо, Добрилова Євангелія 1164 р., ікон святого Ми- колая з Жидичінського монастиря біля Луцька (втрачена) (за літописом, у 1227 р. до неї приїздив Данило Галицький), Во- линської Богоматері кінця ХІІІ – початку ХІV ст. (НМУМ, Київ), розписів кафедрального собору Іоанна Богослова ХІV ст. у Луцьку (М.-ЗЛЗ, Луцьк) та інших пізнішого часу [12, c. 340]. Ці пам’ятки свідчать, що: «мистецтво живопису на західних зем- лях України в домонгольський період мало високу професій- ну культуру» [12, c. 340]. А ікона «Волинської Богоматері» кін- 154 ця ХІІІ–ХІV ст. із луцької Покровської церкви: «підтверджує самостійність культури Волині, де в ХІІ–ХІІІ ст. формувалася місцева художня школа, що визначила місцеві риси в іконопи- сі наступних століть» [12, c. 340]. Чи не була ця художня тради- ція започаткована мініатюрами «Кодексу Гертруди»? Примітно, що вивчаючи технічні та палеографічні осо- бливості кодексу, Н. Кондаков, наполягав на їх відмінностях із київськими книгами: рукописи, створені у Києві мали ін- ший пергамент, розміри та письмо, характерним у «Кодексі» також є помилки у слов’янських написах — скорочення у не- відповідній формі, застосування латинського прийменника «in» [15, c. 5]. Ці зауваження щодо живописної частини книги (яку Н. Кондаков датував 1078–1086 рр.) [15, c. 121, 123], збіга- ються із спостереженнями сучасних мистецтвознавців щодо кількості майстрів — виконавців мініатюр. Хоча сам Н. Кон- даков свого часу розглядав мініатюри «Кодекса Гертруди» як продукт творчості одного малювальника [15, c. 3, 117 та ін.], його наступники — М. Сичов, М. Свірін, В. Лазарев вбачали в художній манері мініатюр не одного, а трьох майстрів [12, c. 353; 16, c. 230; 18, c. 37–38; 28, c. 19–21; 29, c. 203]. Першим на- зивають митця, який виконав фігуру апостола Петра на заго- ловному листі, другим того, хто доповнив цю мініатюру сце- ною моління Ярополка, його дружини та матері, тому само- му майстрові приписується авторство мініатюри з зображен- ням Різдва, Розіп’яття та вінчання князівського подружжя пе- ред Христом; третім — виконавця образу Богоматері. Першо- го характеризують як майстра з виразним романським почер- ком, другого як майстра, для якого притаманні романські та візантійські риси, третього як майстра з давньоруською мане- рою. Н. Кондаков доводив цілісну єдність композиції заголов- ної мініатюри (апостол Петро та князівська пара), що пред- ставляла, на його думку, книжковий ініціал. Історик В. Янін також вважає виділення третього майстра сумнівним і наго- лошує на спірності участі трьох майстрів [31, c. 157]. У свою чергу додамо, що відзначені дослідниками мане- ра художника-фрескіста [18, c. 37–38] або мозаїста [12, c. 912] є примітною ось із якого боку: спосіб роботи давньоруських «монументалістів», як відомо, складався за принципом розпо- ділу робіт, коли провідний художник створював композицій- ну схему та намічав розбивку деталей, а кілька інших май- 155 стрів «дописували» доручені їм зображення або певні деталі [12, c. 284]. Отже, за середньовічним художнім «стандартом» у ви- конанні мініатюр справді могли брати участь кілька майстрів, ймовірно, один європейський та один давньоруський. Під істо- ричним кутом зору у прагненні поєднати східні та західні мис- тецькі риси, можна побачити проблему унії, яка в подальшому набувала на західно-руських землях все більшого змісту. Немає згоди у дослідників і щодо появи книги в давньорусь- ких землях. За припущенням російського дослідника В. Яніна, Гертруда одержала Трірський псалтир у дарунок від Яна Бурхар- да у Майнці. Дослідниця Л. Качуровська-Крюкова натомість вва- жає, що книга була привезена Яном Бурхардом із Рейхенау згада- ній вище дружині Святослава, рідній сестрі Бурхарда Оді, а Гер- труді дісталася після смерті Святослава 1076 р., або після повер- нення на престол Ізяслава 1077 р. [14, c. 9]. Доля «Кодексу Гертруди» своєрідна. Після Володимира- Волинського книга повернулася до Києва: Гертруда подарувала її онучці Збиславі, дочці Святополка Ізяславича. Одружившись із польським королем Болеславом ІІІ Кривоустим, найзнамениті- шим європейським правителем ХІІ ст., та забрала книгу до Поль- щі. Звідти «Кодекс» знову потрапив до Німеччини, адже другою дружиною Болеслава стала Соломія Бергська, яка передала кни- гу до Цвіфальтенського монастиря у Вюртенберзі, однак, за яки- хось обставин «Кодекс Гертруди» потрапив до угорських графів Ардек, а від них — до угорського королівського дому Альмушів, кілька принцес якого мали ім’я Гертруда та Єлизавета (Олиса- ва) і вважали молитовник Гертруди-Олисави патрональною кни- гою. Від угорської принцеси Єлізавети Святої як пожертва духів- ництву собора Чивідале у 1229 р. книга потрапила до Ломбардії (Італія), де знаходилася у міському архіві, а потім була передана до Археологічного музею. На останок зазначимо, час перебування на Волині її найзна- менитішої власниці Гертруди-Олисави — майже тридцятиліття, був достатнім, аби польсько-руська княгиня мала нагоду осмис- лити власне життя та визначити його найважливіші віхи. Найчас- тіше способом підведення життєвих підсумків для представників європейського нобілітету були твори мистецтва — архітектур- ні споруди, ікони, книги, коштовне начиння, які вони замовля- ли на знак увічнення тієї чи іншої події. Для Гертруди-Олисави таким замовленням стала особиста, по суті, інтимна книга- 156 молитовник, де засобами мистецтва були втілені мрії та пота- ємні думки першої за рангом княгині Київської Русі, честолюб- ної матері руських князів і водночас дочки польського князя й патріотки власної вітчизни. Натомість нею було підбито риску під власними політичними ідеями та починаннями. 1. Бобринский, А. Киевские миниатюры XI в. и портрет князя Ярополка Изяславича в псалтыри Эгберта архиепископа Трирского [Текст] / А. Бобринский // ЗІРАТ – Т. 12, вып. 1. 2. Высоцкий, С. А. Древнерусские граффити Софии Киевской [Текст] / С. А. Висоцкий // Нумизматика и эпиграфика.– 1962. – Т. 3. 3. Головко, А. Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоот- ношениях Х – первой трети ХІІІ вв. [Текст] / А. Б. Головко. – К, 1989. – 135 с. 4. Грушевський, М. Київські мініатюри при Трирській Псалтирі [Текст] / М. Грушевський // ЗНТШ. – 1902. – Т. 11. 5. Гумилев, Л. Н. Древняя Русь и Великая Степь [Текст] / Л. Н. Гумильов. – М. : Мисль, 1989. – 766 с. 6. Запаско, Я. П. Орнаментальне оформлення української рукописної книги [Текст] / Я. П. Запаско. – К. : Вид-во АН УРСР, 1960. – 184 с. 7. Зубович, С. Ф. Перше князівство волинського Полісся [Текст] / С. Ф. Зубович // Історія міст і сіл Великої Волині. – Житомир, 2002. – Т. 25, ч. 1. 8. Исаевич, Я. Д. Из истории культурных связей Галицко-Волынской Руси с западными славянами в ХII–ХIV вв. [Текст] / Я. Д. Исаевич // Польша и Русь. – М., 1984. 9. История Польши [Текст] : в 3-х т. – М. : Изд-во АН СССР, 1956. – Т. 1. – 706 с. 10. Історія міст і сіл Украинської РСР [Текст] : в 26 т. Львівска область/ АН УРСР, Ін-т історії ; голов. редкол. П. Т. Тронько. – К. : Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. – 979 с. 11. Історія української культури [Текст] : у 5-ти т.– К. : Наук. думка, 2001. – Т. 1. – 1123 с. : цв. іл. 12. Історія українського мистецтва [Текст] : в 6-ти т. / АН Української РСР. – К. : Укр. рад. Енциклоп., 1966. – Т. 1. – 455 с. : іл. 13. Каргер, М. К. Живопись [Текст] / М. К. Каргер // История культуры Древней Руси : домонгольский период : в 2 т. / под ред. Б. Д. Грекова , М. И. Артамонова. – М.; Л., 1951. – С. 341–395. 14. Качуровська-Крюкова, Л. Італія : Егбертів Кодекс Х–ХІ ст. та його українське оздоблення [Текст] / Л. Качуровська-Крюкова // Пам‘ятки України. – 1991. – № 4. – С. 4–13. 15. Кондаков, Н. П. Изображение княжеской семьи в миниатюрах ХІ века [Текст] / Н. П. Кондаков. – СПб., 1906. – Табл. І–V. 16. Лазарев, В. Н. Живопись и скульптура Киевской Руси [Текст] / В. Н. Лазарев // История рус. искусства / под общ. ред. И. Э. Гра баря. – М. : АН СССР, 1953. – Т. 1. – С. 157–191. 17. Літопис Руський за Іпатським списком [Текст] / [перекл., передм., приміт., покажчики, табл., карти. Л. Є. Махновця]. – К. : Дніпро, 1990. – XIV, 592 с. 157 18. Логвин, Г. Украинское искусство Х–ХVІІІ вв. [Текст] / Г. Логвин. – М., 1963. 19. Лысенко, П. Ф. Берестье [Текст] / П. Ф. Лысенко. – Минск : Наука и техника, 1985. – 399 с. 20. Михайлова, Р. «Кодекс Гертруди» та польсько-волинські зв’язки Х– ХІІ ст. [Текст] / Р. Михайлова, Д. Михайлов // Минуле і сучас- не Волині та Полісся : розвиток бібл. справи в краї : матер. ХVІ Волинської наук. істор.-краєзнавчої конф. до 65-річчя Волин. обл. б-ки ім. О. Пчілки : наук. зб. – Луцьк : [б. в.], 2005. – С. 25–27. 21. Михайлова, Р. Д. Княжна Гертруда-Олисава та польсько-волинські культурно-мистецькі зв’язки [Текст] / Р. Д. Михайлова // Поляки на Волині : історія і сучасність : наук. зб. «Велика Волинь». – Жи- томир : [б. в.], 2003. – Т. 30. – С. 55–69. 22. Михайлова, Р. Д. Культура Волині Х–ХІV та її складові [Текст] / Р. Д. Михайлова // Актуальні проблеми історії, теорії та практи- ки худ. культури. – К., 2000. – Вип. 4–5, ч. 1. – С. 136–145. 23. Михайлова, Р. Д. Художня культура південно-західної Русі X – першої половини XIV ст. [Текст] : за матеріалами декоративно- прикладного мистецтва : автореф. дис. ... канд. іст. наук. – К., 1994. 24. Михайлова, Р. Д. Ятвяги і Галицько-Волинська Русь [Текст] / Р. Д. Ми хайлова // Вісник Держ. акад. керівних кадрів культури і мистецтв. – 2003. – № 2. – С. 59–68. 25. Некрасов, А. И. Древнерусское изобразительное искусство [Текст] / А. И. Некрасов. – [М.] : Изогиз, 1937. – 398 с. : ил. 26. Полное собрание русских летописей. – СПб. : Археогр. комис., 1846–1921. – Т. 1–24. 27. Рыбаков, Б. А. Ремесло Древней Руси [Текст] / Б. А. Рыбаков. – М.; Л. : Изд-во АН СССР, 1948. – 811 с. 28. Свирин, Н. Древнерусская миниатюра [Текст] / Н. Свирин. – М.,1950. – 150 с. 29. Сычов, Н. П. Искусство средневековой Руси [Текст] / Н. П. Сы- чов // История искусства всех времен и народов. – Ленинград, 1929. – Кн. 4. – С. 117–213. 30. Щавелева, Н. И. Польки — жены русских князей (ХI–ХIII вв.) [Текст] / Н. И. Щавелева // Древнейшие государства на территории СССР : материалы и исследования. – М. : Наука, 1989. – 319 с. 31. Янин, В. Л. Русская княгиня Олисава-Гертруда и ее сын Ярополк [Текст] / В. Л. Янин // Нумизматика и эпиграфика. – М., 1963. – Т. 4. – С. 142–164. 32. Galli Anonimi Cronicon et Gesta ducum sive principum Polonorum [Text] / Ed. K. Maleczynski // MNH, NS. – Krakow, 1952. – T. 2, l. 1. 33. Kaczurowsky-Kriukow, L. Ukrainische Buchmalereien im Psalter Egberts von Trier [Text] : Der Codex Gertrudianus und seime Zeit / L. Kaczurowsky-Kriukow // Jahrbuch der Ukrainekunde 1988. – Munchen, 1988. 34. Ketrzynsi, S. Gertruda [Text] / S. Ketrzynsi // PSB. – Krakow,1958. – T.7, z. 35. 35. Sauerland, H. Der Psalter Erzbischof Egberts von Trier [Text] // Codex Gertrtudianus in Cividale (Festschrift der Gezellschaft fur nutzliche Forschungen zu Trier zur Feier ihres hundertjahrigen Bestehens, hrsg. am 10. April 1901) / H. Sauerland, A. Haselloff. – Trier, 1901. – Bd. 1–11. 36. Zylinska, А. Piastove I zony Piastow [Text] / А. Zylinska. – Warszawa, 1967. 158 Михайлова Р. Д., Михайлов Д. О. Гертруда-Олисава: постать у давньоруській політиці та культурі. Ключові слова: Гертруда-Олисава, рід Пястів, «Кодекс Гертруди», біо- графістика ХІ ст., міжнародні зв‘язки. На значному фактичному матеріалі у статті розглядається життєвий шлях княжни з роду Пястів, дружини київського князя Ізяслава Ярослави- ча Гертруди-Олисави (1025–1107/8). Розкрито її роль у польсько-руських, польсько-німецьких і польсько-італійських стосунках ХІ ст. Увагу зосеред- жено на культурному внескові княжни в становлення європейської цивілі- зації, яким стала унікальна книга ХІ ст. — «Кодекс Гертруди». Розкрито істо- ріографію дослідження даного видання, зокрема версії походження його мі- ніатюр. Обстоюється ідея їх «волинського» походження. Mykhailova R.D., Mykhailov D.O. Gertrude-Olysava: personality in ancient Russ politics and culture. Key words: Gertrude-Olysava, the Pyastys, «Gertrude’s Code», biographistics of XI century, international relations. The chief material of the article is concentrated on the life of the princess of the Pyastys, the wife of Kyiv prince Izyaslav Yaroslavovych, Gertrude-Olysava (1025–1107/8). Her role in the relations of Poland with Russ, Germany and Italy in XI century is defi ned. The attention is paid to her cultural contribution to the formation of European civilization, which is a unique book of XI century – «Gertrude’s Code». The historiography of this publication is researched, especially the origin of its miniatures. The article defends the idea of its Volyn origin. Михайлова Р. Д., Михайлов Д. О. Гертруда-Олисава: личность в древнерусской политике и культуре. Ключевые слова: Гертруда-Олисава, род Пястов, «Кодекс Гертруды», биографистика ХІ ст., международные связи. На большом фактическом материале в статье рассматривается жизненный путь княгини из рода Пястов, жены киевского князя Ізяслава Ярославича Гертруды-Олисавы (1025–1107/8). Раскрыта её роль в польско- русских, польско-немецких и польско-итальянских отношениях ХІ в. Внимание сосредоточено на культурном вкладе княгини в становление европейской цивилизации, которым стала уникальная книга ХІ в. — «Кодекс Гертруди». Раскрыта историография исследования данного издания, в частности версии происхождения его миниатюр. Отстаивается идея их «волынского» происхождения.

Гертруда-Олислава: постать в давньоруській політиці та культурі

Репозитарії

Схожі ресурси