Останній кримський хан Шагін-Гірей і Україна: маловідомі джерела до біографії
Простежено життя останнього кримського хана Шагін-Гірея після його зречення та передачі Криму Російській імперії. Висунуто гіпотези щодо особистої зацікавленості Г. Потьомкіна у вилученні Шагін-Гірея з «великої політики» та визнання останнім у подальшому нелегітимності анексії Криму. Прослежена жизн...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Українська біографістика |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27728 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Останній кримський хан Шагін-Гірей і Україна: маловідомі джерела до біографії / Б.А. Короленко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 159-167. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860198339084025856 |
|---|---|
| author | Короленко, Б.А. |
| author_facet | Короленко, Б.А. |
| citation_txt | Останній кримський хан Шагін-Гірей і Україна: маловідомі джерела до біографії / Б.А. Короленко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 159-167. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська біографістика |
| description | Простежено життя останнього кримського хана Шагін-Гірея після його зречення та передачі Криму Російській імперії. Висунуто гіпотези щодо особистої зацікавленості Г. Потьомкіна у вилученні Шагін-Гірея з «великої політики» та визнання останнім у подальшому нелегітимності анексії Криму.
Прослежена жизнь последнего крымского хана Шагин-Гирея после его отречения и передачи Крыма Российской империи. Выдвинуты гипотезы относительно личной заинтересованности Г. Потемкина в удалении Шагин-Гирея из «большой политики» и признания последним в дальнейшем нелегитимности аннексии Крыма.
The work describes the life of the last Crimean khan Shagin-Girey after his renunciation and transfer of Crimea to Russian Empire. The article states some hypotheses on personal interest of G. Potyomkin in removal of Shagin-Girey from politics and recognition by the latter of illegality of annexation of Crimea.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:09:29Z |
| format | Article |
| fulltext |
159
922 (560) Шагін-Гірей
Богдан Анатолійович КОРОЛЕНКО,
молодший науковий співробітник
Центру українознавства філософського факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
кандидат історичних наук (Київ)
ОСТАННІЙ КРИМСЬКИЙ ХАН
ШАГІН-ГІРЕЙ І УКРАЇНА:
МАЛОВІДОМІ ДЖЕРЕЛА ДО БІОГРАФІЇ
Простежено життя останнього кримського хана Шагін-Гірея піс-
ля його зречення та передачі Криму Російській імперії. Висунуто гіпоте-
зи щодо особистої зацікавленості Г. Потьомкіна у вилученні Шагін-Гірея
з «великої політики» та визнання останнім у подальшому нелегітимності
анексії Криму.
Ключові слова: Шагін-Гірей, Г. Потьомкін, політична історія Криму,
Російська імперія кінця XVIII ст.
The work describes the life of the last Crimean khan Shagin-Girey after his
renunciation and transfer of Crimea to Russian Empire. The article states some
hypotheses on personal interest of G. Potyomkin in removal of Shagin-Girey
from politics and recognition by the latter of illegality of annexation of Crimea.
Key words: Shagin-Girey, G. Potyomkin, political history of Crimea,
Russian Empire of the end of XVIII century.
Прослежена жизнь последнего крымского хана Шагин-Гирея после
его отречения и передачи Крыма Российской империи. Выдвинуты гипо-
тезы относительно личной заинтересованности Г. Потемкина в удалении
Шагин-Гирея из «большой политики» и признания последним в дальней-
шем нелегитимности аннексии Крыма.
Ключевые слова: Шагин-Гирей, Г. Потемкин, политическая история
Крыма, Российская империя конца XVIII в.
8 (за старим стилем) квітня 1783 р. російська імператри-
ця Катерина ІІ підписала маніфест «О принятии полуостро-
ва Крымского, острова Тамана и всей Кубанской стороны под
Российскую Державу», що фактично задекларувало поглинан-
ня суверенного Кримського ханства імперією [8, с. 897–898].
Аналізуючи процеси політичної та етносоціальної інкор-
порації Криму до Російської імперії кінця XVIII ст., необхід-
160
но зазначити, що показовою, з огляду на російську держав-
ну політику в Криму, була доля останнього кримського хана
Шагін-Гірея.
У середині 1770-х рр. ставленик, а згодом фактично наміс-
ник Петербурга, Шагін-Гірей відіграв одну з провідних ро-
лей у анексії Криму Росією. Проте, після так званого зречення
влади на користь імперії12, хан, за влучним висловлюванням
відомого дослідника-кримознавця Ф. Лашкова, перетворив-
ся з учорашнього володаря в простого смертного, подальша
доля якого залежала лише від імператорської милості [4, c. 34].
У рескрипті Катерини ІІ на ім’я Катеринославського і
Таврійського генерал-губернатора Г. Потьомкіна від 8 квіт-
ня 1783 р. декларувалася обіцянка сприяти Шагін-Гіреєві у
його намірі посісти престол у Персії або ж, принаймні, в од-
ній із персидських провінцій. Окрім того, ханові призначало-
ся щорічне утримання (200 тисяч рублів), незалежно від місця
його перебування [1, c. 243–244]. Проте, це була лише декла-
рація — у Петербурга було зовсім інше бачення майбутнього
Шагін-Гірея. А до того величезну роль у подальшій долі хана
відіграв фактор особистої антипатії до нього Г. Потьомкіна.
За свідченнями сучасників, катерининський фаворит так ха-
рактеризував колишнього кримського володаря: «...Это чело-
век бездарный и смешной, имеющий претензию быть подра-
жателем Петра Великого, на которого, впрочем, он не похо-
дил ничем, кроме своей жестокости» [5]. Це означало, що в
умовах Російської імперії кінця XVIII ст., коли вплив фавори-
тизму на формування політики катерининського уряду, зо-
крема й кадрової, був вирішальним, політичні та й, зрештою,
особисті перспективи були для Шагін-Гірея невтішними.
Не зважаючи на акт зречення Шагін-Гіреєм влади, росій-
ський уряд небезпідставно побоювався впливу подальшого
1 Під час придушення чергового татарського антиханського повстан-
ня восени 1782 р. Петербургом були проведені попередні перемовини з
Шагін-Гіреєм про неможливість подальшого його перебування на престо-
лі, результатом яких стала домовленість про майбутнє зречення ним влади
на користь Росії в обмін на підтримку Петербурга у зайнятті персидсько-
го престолу, який в умовах політичної боротьби в Персії залишався на той
час вакантним. А в рескрипті Катерини ІІ від 7 лютого 1783 р. була виріше-
на політична доля останнього кримського хана: «Сохранение его (Шагін-
Гірея. — Б. К.) на ханстве не составляет для государства нашего ... интере-
са». Нетривалі перемовини, які вів із ханом російський резидент С. Лашка-
рьов, закінчилися в кінці лютого: хан зрікався влади на користь Росії в об-
мін на обіцянку щорічного утримання в 200 тисяч рублів і здобуття пре-
столу в Персії [4, c. 31–33; 1, c. 232].
161
його перебування в Криму на суспільно-політичні настрої та-
тар. Тому вирішено було направити хана в одне з російських
міст, а на початку — до Херсона. Та незадовго до запланова-
ного від’їзду, Шагін наказав своїй свиті їхати до Азова, а звід-
ти на р. Єю. Сам хан вагався з від’їздом і залишався в Криму
до середини літа 1783 р. [4, c. 34].
Фактична відмова Шагін-Гірея прибути до Херсона ви-
кликала невдоволення Г. Потьомкіна. У листі від 18 червня
він, по суті, вимагав від хана залишити Крим: «...Надеюсь
что Вы неу медлите из Крыма выехать, поелику есть на сие
Высочайшая воля Ея Императорскаго величества…» [7, c. 269].
Очевидно, Потьомкін побоювався, що факт присутності Ша-
гіна може ускладнити приведення населення до присяги на
вірність російській імператриці, оскільки частина кримської
знаті все ще вважала Шагін-Гірея своїм суверенним волода-
рем [2, спр. 1206, aрк. 1].
Насправді, дії хана переконували в тому, що він усерйоз
сприймав обіцяні йому при зреченні політичні привілеї. Пе-
ребуваючи на Тамані, хан відіслав до Петербурга приставле-
ного до нього капітана Тугаринова з листами до імператри-
ці, що викликало крайнє невдоволення Г. Потьомкіна. Більше
того, «таманське сидіння» Шагіна спричинило ногайські за-
ворушення, придушені на початку серпня 1783 р. командую-
чим Кубанським корпусом генералом О. Суворовим [7, c. 279].
23 серпня Г. Потьомкін повідомляв імператриці: «...Слух
о прибытии его (хана. — Б. К.) в Тамань, рассеваемый между
нагаицами, произвел в них колебание». Частина джамбулу-
ків напала на російський форпост на р. Малій Єї, проте безу-
спішно. Після цього сталася несподівана сутичка з невідомих
причин серед самих ногайців. «В сем междоусобии, — відзна-
чається у цьому самому листі, — многие погибли из мурз и
черни… Начинщик бунта Мамбет Мурзабеков с тремя сооб-
щниками своими захвачены подполковником Лешкевичем
и содержится в Азовской крепости». Про кривавість і жахли-
вість міжусобної сутички свідчать наступні рядки: «Мятеж-
ников погибло повсеместно до нескольких тысяч; в остер-
венении своем резали они сами жен своих и бросали детей
в реку … столь сильно было ожесточение развратников» [2,
спр. 1639, aрк. 1 зв. – 2 зв.].
Відсутність видимої причини цієї жорстокої міжусобної
різанини дає змогу припустити, що сутичка, ймовірно, була
162
спровокована російським військовим командуванням. На
нашу думку, Г. Потьомкіну потрібні були переконливі аргу-
менти для обґрунтування необхідності депортації кримсько-
го хана вглиб імперії.
Отримавши на початку вересня відповідні розпоряджен-
ня імператриці, він ордером від 11 вересня наказав О. Суво-
рову оголосити хану імператорську волю залишити негайно
Тамань. Татари з ханської свити повинні були присягнути на
вірність або виїхати за Кубань. А 13 вересня у листі Шагін-
Гірею Г. Потьомкін висловив своє невдоволення його таємни-
ми зносинами з «бунтівниками» та вкотре зажадав від хана
негайно виїхати до Росії [7, c. 282–283].
На початку листопада Г. Потьомкін отримав від імпера-
триці листа, в якому викладалися інструкції стосовно крим-
ського хана. Листом від 9 листопада князь повідомив монар-
шу волю Шагін-Гірею: останній повинен був негайно зали-
шити Тамань і прибути до Воронежа. Справа відправлення
колишнього кримського володаря покладалася на генерала
О. Суворова [7, c. 289–290].
Не зважаючи на накази прибути до внутрішніх губерній
Росії, Шагін-Гірей протягом зими 1783/84 рр. та весни 1784 р.
залишався на Тамані й лише у травні, скориставшись довірою
хана, командуючий російськими військами у Криму генерал
О. Ігельстром підступно схопив його в горах, де той перебував
зі свитою [14, c. 51–54]. 15 травня 1784 р. хана було відправлено
на фрегаті «Святой Николай» до Таганрога, звідки, під охоро-
ною 60 козаків донського отамана Іловайського, він відбув до
Воронежа, куди прибув у другій половині червня 1784 р.
Перебування у цьому місті гнітило хана. Як свідчать ра-
порти Г. Потьомкіну від С. Лашкарьова, резидента при Шагін-
Гіреєві, хан сприймав своє проживання у Воронежі як безпід-
ставне політичне заслання. «Поживши здесь недель две, — по-
відомляв 14 серпня 1784 р. С. Лашкарьов, — стал он вседнев-
но мне говорить «как де взят он насильно и в виде арестанта
везен, то что же далее с ним намерен я делать? Если здешний
город определен для него ссылкою, он не предвидит за собою
никакого преступления по которому бы заслуживал оную,
будучи притом сотворен от бога вольным человеком…» Де-
пресія хана посилювалася відмовою йому в поїздці до імпера-
триці, з якою він хотів зустрітися. «...Расположась ... в загоро-
163
дном доме, — писав далі Лашкарьов, — никуда не выезжает, и
все дни уединенно провождает» [13, спр. 48, aрк. 2].
Проте, в ордері на ім’я С. Лашкарьова від 19 вересня
1784 р. Г. Потьомкін вказував: «В разсуждении всегдашних
безпокойных требований Шагин-Гирея Хана, испросил я все-
милостивейшей Ея Императорскаго Величества позволения не
входить в дела его (курсив наш. — Б. К.), о чем вам чрез сие
знать даю…» [7, c. 309].
Власне, це означало одне — перебування хана у Воронежі,
з волі Г. Потьомкіна, мало стати своєрідним «почесним» за-
сланням без права листування.
Отже, визначальним фактором в ігноруванні хана росій-
ським урядом була, як уже зазначалося, особиста неприязнь
Г. Потьомкіна до Шагін-Гірея. Крім уже згадуваного лорда
Гарріса, про це писав також інший сучасник — А. Болотов:
«Потемкин за что-то не любил хана и всячески старался не до-
пустить его до двора императрицы, чего он с великою ревнос-
тью добивался» [4, c. 37]. Наслідком цього була та обставина,
що понад рік — із осені 1784 р. до початку січня 1786 р. — про
хана майже не згадували і весь цей час Шагін залишався у Во-
ронежі. Наприкінці 1785 р. хану було повідомлено, що він пе-
реводиться в Калугу, куди той і виїхав 7 січня 1786 р. [4, c. 36].
Перебування Шагін-Гірея у Калузі ще більше перекона-
ло його в примарності колишніх сподівань. Проте, ще під
час проживання у Воронежі хан помишляв про еміграцію до
Османської імперії. Відповідне прохання він надіслав імпера-
триці разом із відмовою від пожалуваного йому (на його ж
прохання) Катериною ІІ ордена Андрія Первозванного, мо-
тивуючи обидва прохання приписами ісламу. Відмовою від
ордена, як припускає В. Смірнов, хан прагнув зарекомендува-
ти себе в очах турків правовірним мусульманином, сподіваю-
чись, повернувшись на політичну арену, заручитися їх спри-
янням [9, c. 381–382].
Ізольованість Шагін-Гірея продовжувалася і під час його
перебування в Калузі. Фактично, єдиним співрозмовником
хана в ті часи був приставлений до нього С. Лашкарьов.
Та особливо неприємні відчуття залишилися в Шагіна піс-
ля невдалої спроби зав’язати знайомство з О. Безбородьком.
Більше того, хана було звинувачено у спробі підкупу Безбо-
родька (до листа хан за східним звичаєм вклав перстень як
вияв дружби) за протекцію та організацію поїздки Шагін-
164
Гірея до Петербурга [4, c. 37; 6, c. 134]. Очевидно, й цього разу
не обійшлося без втручання Г. Потьомкіна, який сприймав
будь-які дії хана як особисту образу.
Тим часом, ханська свита протягом усього часу залишала-
ся на Тамані. Влітку 1786 р. більша її частина (близько 1300
осіб), відмовившись від присяги на вірність імператриці, пе-
реправилася за Кубань до турецьких володінь. А в жовтні, до-
відавшись про намір Шагіна виїхати до Туреччини, отрима-
ли відповідний дозвіл російських властей і решта ханських
слуг. 21 жовтня більша частина їх на чолі з Алі-агою вируши-
ла кораблем до Стамбула, а решта — до Києва, аби зустріти-
ся з ханом, який прямував до турецького кордону [4, c. 38–43].
Уперше дозвіл на еміграцію хан отримав ще 24 вересня
1784 р., перебуваючи у Воронежі. Втім, спочатку він остері-
гався лишати російські володіння, сподіваючись, ймовірно,
на зміну ставлення до себе імператриці. Проте ситуація з іг-
норуванням фактично ізольованого хана (влітку 1786 р. був
відкликаний С. Лашкарьов) лише ускладнювалася. Всі ці об-
ставини змусили його вдатися до єдиного можливого в цій
ситуації вирішення проблеми — еміграції до Османської ім-
перії. Можливо, причини еміграції мали більш глибинний
характер, проте, як свідчить лист Калузького губернатора
М. Кречетнікова Г. Потьомкіну, принаймні приводом до ви-
їзду хана була та обставина, що Шагін-Гірей: «…выезжает из
России имев неудовольствии будто от Вашей Светлости» [3,
спр. 852, aрк. 354].
У вересні 1786 р. хан отримав імператорський дозвіл на
виїзд, проте залишався ще у Калузі, очікуючи згоди Стамбу-
ла прибути до володінь турецького султана [6, c. 144]. Утри-
мували хана від негайного від’їзду і фінансові труднощі [13,
спр. 75, aрк. 10].
З Калуги Шагін-Гірей відбув у жовтні 1786 р., а вже на по-
чатку листопада перебував у Новгород-Сіверському наміс-
ництві, на шляху до Києва. 7–8 листопада хан був у Глухо-
ві. Зберігся рапорт глухівського городничого Д. Щоголіва на
ім’я П. Румянцева з цікавою інформацією про перебування
високого гостя: «Сего ноября 7 [-го] числа Его Светлость хан
Шигин -Гирей изволил в город Глухов с Его свитою прибыть,
которого я встретил не доезжая города за четыре версты, и
по силе вашего сиятельства данного ордера, мною отведена в
доме полкового асаула Ивана Полонского квартира, где имел
165
он ночлег, и по прибытии изволил у меня о здоровьи ваше-
го сиятельства испрашивать. А 8-го числа в путь свой к горо-
ду Киеву отправился. При отъезде Его Светлости из Глухова
вышедши из своего покоя за оказанную мною Ему учтивость
за что он меня благодарил и подарил золотые часы; о чем ва-
шему сиятельству рапортую» [12, спр. 728, aрк. 49].
Подальший шлях хана пролягав через на той час прикор-
донну Васильківську митницю до Хотина. У зв’язку з цим 21
листопада київський губернатор С. Ширков приписував Ва-
сильківській митниці наступне: «По высочайшем Ея Импе-
раторскаго Величества повелению Его светлость хан Шегин
Гирей отправлен чрез Киев до Хотина коему Ея ж Ея Импе-
раторское Величество повелеть изволила в пути оказывать
выгоды и удоволствие, а как теперь уведомляет меня нахо-
дящейся при его светлости пристав господин коллежский со-
ветник Вельеминов, что завтрашняго числа часть свиты хан-
ской отправится за границу, а в след за нею и сам вскорос-
ти тудаж отправится, и что при его светлости и его свите ни-
каких товаров пошлине надлежащих нет, а равно и монеты
запрещенной вывозить за границу, а в разсуждении чтоб
его светлости при проезде не оскорбить остановкою и осмо-
тром рекомендую пропуск учинить безостановочный» [11,
спр. 144, aрк. 4]. 27 листопада С. Ширков приписував митни-
ці: «курьера господина прокурора Есипова с выкупленными
по высочайшем Ея Императорскаго Величества имянному
повелению Его светлости хана Шагин-Гирея бралиантовыми
вещми в след за ним рекомендую безостановочно за грани-
цу пропустить» [11, спр. 144, aрк. 3]. А вже 29 листопада Ва-
сильківська митниця повідомила київського губернатора,
що: «отправленныя ис Киева Его светлости хана Шагин Ги-
рея с татарским началником Угасом и с будущими при нем
лошади чрез здешнюю таможню без задержания пропущены
заграницу» [11, спр. 135, aрк. 1].
У грудні ханський обоз прибув до кордону з Османською
імперією, зупинившись неподалік Кам’янця в очікуванні до-
зволу на в’їзд до турецьких територій. Зрештою, 24 січня
1787 р. ханський посланець Сеіт-Ахмет-Ефенді привіз відпо-
відний лист від візира і 27 січня колишній кримський хан за-
лишив кордони Російської імперії [4, c. 43–44].
Подальша доля Шагін-Гірея склалася трагічно. Прибувши
до Туреччини, кримський хан невдовзі був засланий на о. Ро-
166
дос. Тут у шеваллі (липні–серпні) 1787 р., за наказом султана,
як писав турецький історик Васиф-ефенді, він був: «... казнен
чрез нарочито командированого с этой целью мубашира» [9,
c. 384]. Так безславно закінчилося життя останнього крим-
ського володаря Шагін-Гірея.
Важко стверджувати напевне, як Шагін-Гірей особисто
оцінював анексію Кримського ханства, її міжнародно-правову
легітимність і незворотність. Проте, наведемо досить показо-
вий факт, який гіпотетично свідчить про бажання хана реа-
білітуватися, принаймні, перед собою. В пам’ятних записках
статс-секретаря російської імператриці О. Храповицького є
цікавий запис, що 8 квітня 1787 р., тобто в четверту річницю
анексії Криму, Катерина ІІ отримала надісланий колишнім
кримським ханом Шагін-Гіреєм патент і ордер на чин гвардії
капітана, причому, що примітно, без супровідного листа [10,
c. 25]. Можливо, цей символічний акт екс-хана мав засвідчити
імператриці нелегітимність анексії Криму...
1. Бумаги императрицы Екатерины ІІ, хранящиеся в Госу-
дарственном Архиве Министерства иностранных дел [Текст] //
Сб. имп. Рус. истор. о–ва. – СПб., 1880. – Т. 27.
2. ДААРК. – Ф. 535. – Оп. 1.
3. ІР НБУВ. – Ф. 5.
4. Лашков, Ф. Шагин-Гирей, последний крымский хан [Текст] : истор.
очерк / Ф. Лашков. – К., 1886. – 46 с.
5. Лорд Мальмсбюри (Гаррис) о России в царствование Екатерины
ІІ. 1781–1783 годы [Текст] // Русский Архив. – М., 1874. – № 11. –
Стлб. 867.
6. Мурзакевич, Н. Выезд последнего Крымского хана Шагин-Гирея из
России в Турцию в 1786 г. [Текст] / Н. Мазуркевич // ЗООИД. –
О., 1883. – Т. 13. - С. 132-155.
7. Мурзакевич, Н. Распоряжения светлейшего князя Григория
Александровича Потемкина-Таврического касательно устрое-
ния Таврической области с 1781 по 1786 год [Текст] / Н. Н. Мур-
закевич // ЗООИД. – О., 1881. – Т. 12. – С. 249–329.
8. Полное собрание законов Российской империи. Собрание
первое / под ред. М. М. Сперанского. – СПб., 1830. – Т. 21.
9. Смирнов, В. Крымское ханство под верховенством Оттоманской
Порты в XVIII веке до присоединения его к России [Текст] / /
ЗООИД. – О., 1889. – Т. 15. – С. 152–404.
10. Храповицкий, А. В. Памятные записки А. В. Храповицкого, статс-
секретаря императрицы Екатерины Второй [Текст] / А. В. Хра-
повицкий ; изд. полное, с примеч. Г. Н. Геннади. – М. : Унив. тип.,
1862. – 294 с.
11. ЦДІАУК. – Ф. 118. – Оп. 1.
167
12. ЦДІАУК. – Ф. 736. – Оп. 1.
13. ЦДІАУК. – Ф. 1959. – Оп. 1.
14. Энгельгардт, Л. Н. Записки Льва Николаевича Энгельгардта.
1766–1836 [Текст] / Л. Н. Энгельгардт ; прим. и указатель
М. Лонгинова. – М. : Изд. «Рус. Архива», 1867. – 240 с.+7 с.
Короленко Б. А. Останній кримський хан Шагін-Гірей і
Україна: маловідомі джерела до біографії.
Ключові слова: Шагін-Гірей, Г. Потьомкін, політична історія Криму,
Російська імперія кінця XVIII ст.
На значній документній базі простежено життя останнього кримського
хана Шагін-Гірея після його зречення та передачі Криму Російській імпе-
рії. Розкрито подробиці його перебування на Тамані, «почесного» заслан-
ня у Воронежі та Калузі, шляху до Стамбула через українські землі (зокре-
ма Глухів). Висунуто гіпотези щодо особистої зацікавленост Г. Потьомкіна
у вилученні Шагін-Гірея з «великої політики» та визнання останнім у по-
дальшому нелегітимності анексії Криму.
Korolenko B.A. The last Crimean khan Shagin-Girey and Ukraine:
little known sources to biography.
Key words: Shagin-Girey, G. Potyomkin, political history of Crimea,
Russian Empire of the end of XVIII century.
The life of the last Crimean khan Shagin-Girey after his renunciation
and transfer of Crimea to Russian Empire is described in the work basing on
signifi cant document basis. It gives the details of his stay in Taman, «honourable»
exile to Voronezh and Kaluga, his way to Istanbul through Ukrainian lands
(especially Glukhiv). The article states some hypotheses on personal interest of
G. Potyomkin in removal of Shagin-Girey from politics and recognition by the
latter of illegality of annexation of Crimea.
Короленко Б. А. Последний крымский хан Шагин-Гирей и
Украина: малоизвестные источники к биографии.
Ключевые слова: Шагин-Гирей, Г. Потемкин, политическая история
Крыма, Российская империя конца XVIII в.
Прослежена жизнь последнего крымского хана Шагин-Гирея после его
отречения и передачи Крыма Российской империи. Раскрыты подробнос-
ти его пребывания на Тамани, «почетного» выселения в Воронеж и Калугу,
пути к Стамбулу через украинские земли (в том числе Глухов). Выдвинуты
гипотезы относительно личной заинтересованности Г. Потемкина в удале-
нии Шагин-Гирея из «большой политики» и признания последним в даль-
нейшем нелегитимности аннексии Крыма.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27728 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0079 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:09:29Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Короленко, Б.А. 2011-10-12T14:59:04Z 2011-10-12T14:59:04Z 2010 Останній кримський хан Шагін-Гірей і Україна: маловідомі джерела до біографії / Б.А. Короленко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 159-167. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0079 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27728 922 (560) Шагін-Гірей Простежено життя останнього кримського хана Шагін-Гірея після його зречення та передачі Криму Російській імперії. Висунуто гіпотези щодо особистої зацікавленості Г. Потьомкіна у вилученні Шагін-Гірея з «великої політики» та визнання останнім у подальшому нелегітимності анексії Криму. Прослежена жизнь последнего крымского хана Шагин-Гирея после его отречения и передачи Крыма Российской империи. Выдвинуты гипотезы относительно личной заинтересованности Г. Потемкина в удалении Шагин-Гирея из «большой политики» и признания последним в дальнейшем нелегитимности аннексии Крыма. The work describes the life of the last Crimean khan Shagin-Girey after his renunciation and transfer of Crimea to Russian Empire. The article states some hypotheses on personal interest of G. Potyomkin in removal of Shagin-Girey from politics and recognition by the latter of illegality of annexation of Crimea. uk Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України Українська біографістика Біографічні та генеалогічні розвідки Останній кримський хан Шагін-Гірей і Україна: маловідомі джерела до біографії Последний крымский хан Шагин-Гирей и Украина: малоизвестные источники к биографии The last Crimean khan Shagin-Girey and Ukraine: little known sources to biography Article published earlier |
| spellingShingle | Останній кримський хан Шагін-Гірей і Україна: маловідомі джерела до біографії Короленко, Б.А. Біографічні та генеалогічні розвідки |
| title | Останній кримський хан Шагін-Гірей і Україна: маловідомі джерела до біографії |
| title_alt | Последний крымский хан Шагин-Гирей и Украина: малоизвестные источники к биографии The last Crimean khan Shagin-Girey and Ukraine: little known sources to biography |
| title_full | Останній кримський хан Шагін-Гірей і Україна: маловідомі джерела до біографії |
| title_fullStr | Останній кримський хан Шагін-Гірей і Україна: маловідомі джерела до біографії |
| title_full_unstemmed | Останній кримський хан Шагін-Гірей і Україна: маловідомі джерела до біографії |
| title_short | Останній кримський хан Шагін-Гірей і Україна: маловідомі джерела до біографії |
| title_sort | останній кримський хан шагін-гірей і україна: маловідомі джерела до біографії |
| topic | Біографічні та генеалогічні розвідки |
| topic_facet | Біографічні та генеалогічні розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27728 |
| work_keys_str_mv | AT korolenkoba ostanníikrimsʹkiihanšagíngíreiíukraínamalovídomídžereladobíografíí AT korolenkoba posledniikrymskiihanšagingireiiukrainamaloizvestnyeistočnikikbiografii AT korolenkoba thelastcrimeankhanshagingireyandukrainelittleknownsourcestobiography |