Бібліотекознавча діяльність С. Сірополка у 1908–1917 роках
Висвітлено найменш досліджений московський період життєвого та творчого шляху українського вченого, громадського і політичного діяча Степана Онисимовича Сірополка (1872–1959). Систематизовано та проаналізовано його маловідомі наукові праці початку ХХ ст., присвячені розробці теоретико-методологічних...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Українська біографістика |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27731 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Бібліотекознавча діяльність С. Сірополка у 1908–1917 роках / Т.І. Ківшар // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 192-249. — Бібліогр.: 87 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859854474410983424 |
|---|---|
| author | Ківшар, Т.І. |
| author_facet | Ківшар, Т.І. |
| citation_txt | Бібліотекознавча діяльність С. Сірополка у 1908–1917 роках / Т.І. Ківшар // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 192-249. — Бібліогр.: 87 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська біографістика |
| description | Висвітлено найменш досліджений московський період життєвого та творчого шляху українського вченого, громадського і політичного діяча Степана Онисимовича Сірополка (1872–1959). Систематизовано та проаналізовано його маловідомі наукові праці початку ХХ ст., присвячені розробці теоретико-методологічних засад бібліотекознавства, виявлено незнані сторінки його практичної діяльності в галузі бібліології.
Освещен наименее изученный московский период жизненного и творческого пути украинского ученого, общественного и политического деятеля Степана Анисимовича Серополко (1872–1959). Систематизированы и проанализированы его малоизвестные научные работы начала ХХ в., посвященные разработке теоретико-методологических основ библиотековедения, выявлены неизвестные страницы его практической деятельности в области библиологии.
The article enlightens the least known Moscow period of life and artistic development of Ukrainian scientist, public and political fi gure, Stepan Onysymovych Siropolko (1872–1959). It systematizes and analyzes his little known scientifi c works of early XX century dedicated to the development of theoretical and methodological basis of library science; it also reveals the unknown facts of his practical activity in the sphere of bibliology.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:42:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
192
ІСТОРІЯ І КУЛЬТУРА КРІЗЬ ПРИЗМУ
БІОГРАФІКИ
УДК [023+929] Сірополко Степан «1908/1917»
Таїсія Іванівна КІВШАР,
старший науковий співробітник
Інституту біографічних досліджень НБУВ,
доктор історичних наук, професор (Київ)
БІБЛІОТЕКОЗНАВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ
С. СІРОПОЛКА У 1908–1917 РОКАХ
Висвітлено найменш досліджений московський період життєвого та
творчого шляху українського вченого, громадського і політичного діяча
Степана Онисимовича Сірополка (1872–1959). Систематизовано та проана-
лізовано його маловідомі наукові праці початку ХХ ст., присвячені розроб-
ці теоретико-методологічних засад бібліотекознавства, виявлено незнані
сторінки його практичної діяльності в галузі бібліології.
Ключові слова: Сірополко Степан Онисимович, бібліотекознавство,
бібліографія, книгознавство, народні бібліотеки, бібліотека, позашкільна
освіта, земство.
The article enlightens the least known Moscow period of life and artistic
development of Ukrainian scientist, public and political fi gure, Stepan
Onysymovych Siropolko (1872–1959). It systematizes and analyzes his little
known scientifi c works of early XX century dedicated to the development
of theoretical and methodological basis of library science; it also reveals the
unknown facts of his practical activity in the sphere of bibliology.
Key words: Stepan Onysymovych Siropolko, library science, bibliography,
book science, national libraries, library, non-school education, zemstvo.
Освещен наименее изученный московский период жизненного и твор-
ческого пути украинского ученого, общественного и политического дея-
теля Степана Анисимовича Серополко (1872–1959). Систематизированы
и проанализированы его малоизвестные научные работы начала ХХ в.,
посвященные разработке теоретико-методологических основ библиотеко-
ведения, выявлены неизвестные страницы его практической деятельности
в области библиологии.
Ключевые слова: Серополко Степан Анисимович, библиотековедение,
библиография, книговедение, народные библиотеки, библиотеки, внеш-
кольное образование, земство.
193
Серед вітчизняних бібліологів і громадсько-політичних
діячів, які у своїх працях розглядали бібліотекознавчу про-
блематику, особливе місце належить Степану Онисимовичу
Сірополку (1872–1959), з ім’ям якого пов’язаний розвиток укра-
їнського бібліотекознавства першої половини ХХ ст. Наукові
ідеї цього вченого становлять теоретико-методологічну осно-
ву вітчизняного бібліотекознавства. В його роботах сформу-
льовані теоретичні та методологічні підходи, що дають змо-
гу сучасним дослідникам концептуально вибудовувати зміст
біб ліотечної діяльності, бібліотечної освіти та науки.
Бібліотекознавчий доробок С. О. Сірополка, що довгий
час залишався поза увагою дослідників, становить науко-
вий та практичний інтерес і потребує ґрунтовного вивчен-
ня на різних етапах діяльності вченого. У попередньому чис-
лі «Української біографістики» [10] нами проаналізовані при-
луцький (1872–1883) і московсько-тульський (1883–1907) періо-
ди життя та діяльності С. Сірополка, виявлені фактори, що
впливали на його становлення як особистості, науковця, освіт-
нього діяча, бібліотекознавця. Відтак, найменш вивченою за-
лишається бібліотекознавча діяльність Степана Онисимовича
на початку ХХ ст. у московський період життя та творчості
(1908–1917), коли він особливо плідно працював над розроб-
кою теоретичних аспектів вітчизняної бібліотечної справи та
їх практичним втіленням у бібліотечне будівництво.
Від 1908 р. С. О. Сірополко з Нижнього Новгорода повер-
нувся до Москви та, як засвідчує адресна та довідкова книга
«Вся Москва» за 1910 р. (ч. 3, с. 426), оселився з родиною на
Довгоруківській вулиці у будинку Суботіна. У цей час він очо-
лював редакцію часопису для дітей «Юная Россия», створе-
ного у травні 1906 р. замість періодичного видання «Детское
Чтение». Розвиваючи кращі традиції російської дитячої пе-
дагогічної періодики, це видання висвітлювало культурно-
історичні та громадсько-політичні проблеми і призначало-
ся для просвіти, розвитку та виховання молодого покоління,
пробудження в ньому інтересу до знань та прагнення до са-
мовдосконалення.
Новостворена редакція працювала під керівництвом відо-
мого педагога Дмитра Івановича Тихомирова, який присвя-
тив життя літературно-педагогічній діяльності, співпрацював
194
у газетах і педагогічних часописах «Народная школа», «Семья
и школа», а також уклав підручники для школи, посібники для
вчителів із методики викладання російської мови («Букварь»,
«Азбука правописания», «Вешние всходы») та ін. [69].
Безоплатним додатком до видання «Юная Россия»
був редагований тим самим Д. І. Тихомировим журнал
«Педагогический листок», на сторінках якого вміщувалися
статті з проблем навчання та виховання. Та одним із основ-
них завдань часопису стало поширення бібліографічної ін-
формації про нові видання в галузі шкільної, дошкільної та
позашкільної освіти, педагогічної літератури для батьків і пе-
дагогів середніх і нижчих навчальних закладів, а також про
книжкові новинки для дітей.
Саме на сторінках «Педагогического листка» з’являються
статті С. Сірополка з проблем організації земських і недільних
шкіл [45]. Ймовірно, що він очолював відділ «Бібліографія»,
оскільки в цьому розділі журналу міститься значна кількість
підготовлених ним рецензій та оглядів нової літератури з
освітньої та навчально-педагогічної проблематики. Серед ви-
дань, що він рецензував, були також праці в галузі шкільни-
цтва та бібліографії, а також художні твори дитячих пись-
менників, зокрема, виданих «Юной Россией». Так, у відгуко-
ві на дослідження Д. М. Бобилева, в якому йдеться про став-
лення населення Пермської губернії до народної школи [52],
С. Сірополко звернув увагу на прагнення селян дати освіту
своїм дітям, підвищивши рівень початкової школи, засновую-
чи при цих закладах бібліотеки, а також утворюючи інші уста-
нови позашкільної освіти, що сприяли б розвиткові читаць-
ких потреб учнів і широких верств населення. Відгукнувшись
на працю Б. Веселовського з історії земств [49], С. Сірополко
звернув увагу на висвітлення автором проблем народної осві-
ти, зазначивши, що саме земства спрямовували свою діяль-
ність на організацію мережі закладів позашкільної освіти, зо-
крема народних бібліотек і читалень. Завдячуючи діяльнос-
ті земств у галузі позашкільної освіти, як зазначав рецензент,
уже у 1909 р. у 34 земських губерніях було майже 4,5 тис. на-
родних бібліотек-читалень [49, с. 143].
Не пройшли повз увагу С. Сірополка праця
М. Малиновського, який уклав каталог книжок для дітей та
195
юнацтва з метою відбору з популярних видань літератури
для вихователів і бібліотекарів шкільних бібліотек [18, с. 502],
а також структура щорічних календарів-довідників, призна-
чених для вчителів (відзначив вміщені там бібліографічні
списки книжок із педагогіки та психології), а також покажчи-
ки популярної літератури [19].
Бібліографічні покажчики в галузі гуманітарних знань та-
кож були предметом уваги С. Сірополка, оскільки містили ін-
формацію, що допомагала бібліотекарям при комплектуванні
бібліотек, сприяла самоосвіті читачів. При цьому він аналізу-
вав систематизацію видань, їх тематико-типологічну структу-
ру та висловлював зауваження щодо повноти представленого
матеріалу [21]. Щодо бібліографічних покажчиків у галузі ре-
комендованої для читання дітей літератури, то вчений не по-
годжувався з необхідністю поділу книжок за віком, мотивую-
чи тим, що «вік для читання дитини визначається не стільки
роками, скільки ступенем її розвитку» [22]. У рецензії, присвя-
ченій аналізові творчого доробку вихідця з України хірурга,
анатома та педагога, основоположника військово-польової хі-
рургії, члена кількох міжнародних академій М. І. Пирогова,
засновника першої недільної школи для дорослих у Києві, не
лише йдеться про заслуги того в галузі педагогіки, а й пода-
но належну бібліографію праць, присвячених цьому напря-
му діяльності лікаря [24].
Значну увагу в цей час приділяв С. Сірополко рецензуван-
ню праць В. І. Чарнолуського, вихідця з Чернігівської губер-
нії, відомого діяча у галузі народної освіти і громадського пе-
дагогічного руху, вихованця Університету Св. Володимира,
який виступав із різкою критикою уряду Російської імперії
щодо політики в освітній галузі, за що його було заарешто-
вано. Після повернення із заслання (1905) В. І. Чарнолуський
ініціював і розробив демократичну програму реформування
освітньої системи країни, що передбачала децентралізацію
управління освітою, різноманітні джерела фінансування, не-
обхідність утворення правової бази освіти. У рецензіях на ро-
боти В. Чарнолуського, де йшлося про організацію позашкіль-
ної освіти, С. Сірополко звернув увагу на докладне висвітлен-
ня автором ролі та компетенції держави, органів місцевого
самоврядування, громадських організацій, а також приватної
196
ініціативи у справі народної освіти, вперше проведений авто-
ром аналіз поряд із діяльністю відомих товариств, також ро-
боти осередків маловідомих, зокрема професійних організа-
цій учителів, бібліотекарів тощо [23]. С. Сірополко погоджу-
вався із думкою В. Чарнолуського щодо важливої ролі при-
ватної ініціативи в освітній галузі, що не суперечила розвитку
просвітньої роботи державних установ і місцевих самовряду-
вань. Особливу увагу рецензента привернули два випуски до-
відкового видання «Ежегодник внешкольного образования»
(1907; 1910) за редакцією В. І. Чарнолуського з проблем по-
зашкільної освіти. На їхніх сторінках було вміщено статути,
урядові розпорядження, закони, циркуляри, списки літерату-
ри та інші документи і матеріали, а також висвітлювалася ді-
яльність земств у галузі бібліотечної справи [20; 25]. Містили
вони також багато цінних відомостей про організацію бібліо-
тек, а також законоположення, статути книгозбірень, списки
бібліо тек Російської імперії, відомості про земські бібліотеки,
історичний нарис про їх діяльність. Ці щорічники за повно-
тою представлених матеріалів, на думку С. Сірополка, слугу-
вали найповнішими довідниками для фахівців у галузі поза-
шкільної освіти, зокрема, і для бібліотечних працівників.
Значна кількість вміщуваних майже впродовж десяти ро-
ків на сторінках «Педагогического листка» рецензій на при-
свячені проблемам освіти та виховання книги, покажчики
(І. Владиславлева, М. Ульянова, М. Рубакіна [26; 28; 34; 35])
та праці В. Чарнолуського [31] стали важливою складовою
бібліо графічного доробку С. Сірополка.
На початку ХХ ст. Степан Онисимович активно працював
не лише як бібліограф, а й став відомим у Російській імперії
дослідником у галузі бібліотекознавства, розробляючи акту-
альні проблеми бібліотечної справи та науки про бібліотеку.
Бібліотечна справа в цей період входила до складу ємко-
го поняття «позашкільна освіта», вивчення якого здійсню-
вав С. Сірополко разом із іншими відомими діячами народ-
ної освіти та прогресивними педагогами Є. М. Мединським,
В. І. Чарнолуським, В. П. Вахтеровим, які бібліотекознав-
ство включали до складу педагогіки, оскільки вважали бі-
бліотеку найкращим засобом для самоосвіти та народ-
ної освіти. Працюючи на посаді завідувача відділом народ-
197
ної освіти Московської губернської земської управи, Степан
Онисимович опублікував дослідження «Внешкольное обра-
зование» (1912) [46], в якому обґрунтовував значення поза-
шкільної освіти, необхідність якої бачив, насамперед, у тому,
що сама лише народна школа не може забезпечити населен-
ню належної освіти, оскільки її завдання «дати до рук учнів
знаряддя освіти — грамотність, за допомогою якої відкрива-
ється доступ до всієї суми людських знань» [46, с. 5]. Відтак,
потрібні установи, діяльність яких сприяла б подальшому
розумовому та моральному розвиткові народу. Окрім того,
потреба позашкільної освіти зумовлювалася, на його дум-
ку, «наявністю значної маси неосвіченого населення, яке пе-
рейшло вже шкільний вік і тому позбавленого можливостей
скористатися нормальною мережою шкіл» [46, с. 5]. Ця час-
тина населення при бажанні могла здобувати освіту за до-
помогою недільних шкіл, народних читань, бібліотек, чи-
талень тощо. Заклади позашкільної освіти вчений вважав
освітньо-виховними установами, що здійснюють її за різни-
ми формами та напрямками.
Особлива роль серед закладів позашкільної освіти нале-
жала народним бібліотекам і саме тому організації їх робо-
ти, а також розвиткові науки про бібліотеку С. О. Сірополко
присвятив працю «Народныя библиотеки: порядок открытия
библиотек и их организация» (М., 1910), де вперше терміни
«бібліотекознавство» та «бібліотекознавчі дисципліни» вжи-
то на позначення окремих розділів бібліотекознавства чи
окремих курсів у системі підготовки бібліотечних фахівців.
Він також торкнувся теоретичних проблем бібліотекознав-
ства — визначення соціальних функцій бібліотеки, виявлен-
ня основних принципів організації бібліотечної справи, за-
провадження участі громадськості в роботі бібліотек, форму-
вання бібліотечної мережі, розробки бібліотечної класифіка-
ції та каталогізації, а також статистики бібліотеки. Вченому
вдалося виокремити складові окремих розділів спеціального
бібліо текознавства — фондознавства, читачезнавства, бібліо-
течної професіології та бібліотечної статистики, а також спро-
бувати розкрити сутність цих явищ, терміни для визначення
яких у бібліотекознавстві з’явились значно пізніше. Крім тео-
ретичного ця праця С. Сірополка мала також і практичне зна-
198
чення, оскільки в ній подано чотирнадцять додатків, необхід-
них для використання у роботі народних бібліотек, зокре-
ма: «Примерные формы прошений об открытии публичных
безплатных библиотек-читалень и подписки ответственного
лица», «Устав земской публичной библиотеки в Марьиной
Роще Московского уезда», «Устав библиотечного общества»,
«Устав библиотеки, руководимой библиотечным советом»,
«Список библиографических указателей и примерных ката-
логов, необходимых при составлении каталога библиотеки»,
«Правила библиотеки», «Инструкция для библиотекаря»,
«Список наиболее крупных книгоиздателей, книгопродав-
цов и букинистов» та ін., описано техніку реєстрації та видачі
книжок [53]. Ці зразки документів надавали суттєву практич-
ну допомогу при відкритті та організації роботи народних
бібліотек у Російській імперії. Робота С. Сірополка отрима-
ла позитивні відгуки на сторінках спеціальних періодичних
видань, де відзначалося зокрема, що «в книжці С. Сірополка
дуже толково та ясно пояснено новий порядок відкриття бі-
бліотек, а також подано різні вказівки по їх організації», від-
значалася новизна викладеного матеріалу та оригінальність
думки автора [2; 3]. Публікація вченим цих документів і ма-
теріалів, а згодом — Закону від 2 грудня 1905 р. про ліквіда-
цію цензури щодо народних бібліотек, «Резолюцій Першого
бібліотечного з’їзду (секції громадських і народних бібліо-
тек)» (1911), «Резолюцій загально земського з’їзду з питань по-
зашкільної освіти, не розглянутих загально земським з’їздом»
(1911), «Нових правил про народні бібліотеки при нижчих на-
вчальних закладах» (1912) [46, с. 86–128] сприяла формуванню
джерельної бази для вивчення бібліотечної справи, а також
засвідчувала становлення бібліотечного джерелознавства.
Подальша розробка проблеми сутності бібліотекознав-
ства як навчальної дисципліни та її складових знайшла свій
розвиток у доповіді С. Сірополка, виголошеній на Першому
Загальноземському з‘їзді з народної освіти (1911), в якій він
запропонував орієнтовну програму десятигодинного на-
вчального курсу бібліотекознавства. На його думку, вивчен-
ня цього предмету могло б містити такі теми: «І. Історія
книгодрукування і бібліотеки. Культурна роль бібліо-
тек (1 година); ІІ. Громадські бібліотеки в Америці (1 годи-
199
на); ІІІ. Народні бібліотеки в Росії (Історія та статистика) (1
година); ІV. Приміщення бібліотеки. Меблі та обстанов-
ка. Розстановка книг. Гігієна книг (1 година); V. Принципи
комплектування бібліотек. Укладання каталогу бібліоте-
ки. Посібники і покажчики при комплектуванні бібліотеки
(1 година); VІ. Внутрішня організація бібліотеки. Засоби,
що сприяють найбільшій продуктивності бібліотеки (1 го-
дина); VІІ. Техніка запису при видачі книжок (2 години):
VІІІ. Звітність бібліотеки (1 година); ІХ. Правове положення
бібліотеки. (Узаконення, що стосуються бібліотечної справи
(1 година)» [46, с. 56]. До складу бібліотекознавства він вклю-
чив як теоретичні питання (історію книги та бібліотеки, соці-
альні функції, типологію бібліотек, історичний і статистич-
ний аналіз зарубіжних і вітчизняних громадських бібліо тек,
принципи комплектування та каталогізації, бібліотечне за-
конодавство), так і практичні (організація роботи бібліотеки,
матеріально-технічна база, техніка запису при видачі кни-
жок, статистика бібліотеки). Отже, запропонована тематична
структура курсу свідчила про концепцію С. Сірополка щодо
бібліотекознавства як навчальної дисципліни, а розподіл бі-
бліотекознавства на теоретичну та практичну частини під-
тверджував, що він розділяв традиційні для того часу погля-
ди у науці щодо бібліотеки та бібліотечної справи.
Певним внеском у розвиток учення про бібліотеку є дум-
ки С. Сірополка щодо необхідності повсюдного відкриття на-
родних бібліотек, зумовленої потребою «за допомогою книги
проводити знання у темні маси народу» [46, с. 35]. Він вважав,
що серед установ, які ставлять за мету сприяти задоволенню
розумових потреб населення, найбільше значення мають за-
гальнодоступні бібліотеки. Роль бібліотеки полягає в тому, що
вона «як культурно-просвітня установа, не тільки задоволь-
няє духовні запити людини, але й підвищує ці самі запити,
навчаю чи її бачити у книзі джерело людських знань, думок та
почуттів. А якщо таке значення книги, то зрозуміло, наскільки
є життєво важливим вільний доступ до неї для всіх і кожного,
інакше кажучи — відкриття громадських бібліотек» [46, с. 35].
Учений розробляв методологічні засади науки про біб-
ліотеку. Вивчення народних бібліотек С. Сірополко здійсню-
вав у зв’язку з конкретно-історичними умовами їх існування,
200
що свідчить про запровадження ним принципу історизму у
бібліотекознавстві. Він вважав, що відкриттям для загального
користування бібліотеки Академії наук у Санкт-Петербурзі
(1728) розпочинається «народно-бібліотечна справа в
Росії» [46, с. 35], але вона не отримала свого розвитку аж до
проведення селянської реформи 1861 р., що скасувала кріпа-
цтво та звільнила селян від особистої залежності, коли вони
серед інших прав отримали також право на освіту. Значний
розвиток народних бібліотек розпочався після проведення
земської реформи 1864 р., коли до функцій земських установ
увійшло будівництво й утримання народних шкіл та учнів-
ських бібліотек, якими могли користуватись не лише учні,
а й доросле населення. Земства також засновували й народ-
ні бібліотеки, значне збільшення мережі яких спостерігалося
до початку 80-х рр. ХІХ ст. С. Сірополко вважав, що за своєю
сутністю вони нічим не відрізнялися від публічних бібліотек,
що переважно обслуговували «міських обивателів: і ті, й інші
були підпорядковані одним і тим же нормам» [46, с. 36]. Але
на перешкоді розвитку народних бібліотек постали цензурні
утиски (1890) щодо порядку відкриття та комплектування їх
книжкового фонду. Після послаблення цензури (1905) активі-
зувалася діяльність земств, просвітніх товариств і приватних
осіб щодо розвитку народних бібліотек. Отже, розглядаю чи
виникнення, формування та розвиток народних бібліо тек у
хронологічній послідовності, С. Сірополко розробляв істо-
ричний метод у бібліотекознавстві.
У науці про бібліотеку особливо активно вивчався та ви-
користовувався статистичний метод, оскільки бібліотеки та
читачі являють собою суспільне явище, вивчення якого по-
лягає у групуванні даних для аналізу та висновків на підставі
масових спостережень. С. Сірополко активно досліджував на-
родні й учительські бібліотеки, виявляв їхню кількість, кіль-
кість книжок, а також читачів за віком, статтю, освітою, про-
фесією, також вплив на роботу книгозбірень різних факторів
(складу та освіти бібліотекарів, кількості власних приміщень
для бібліотек, їх підпорядкування тощо).
У контексті розвитку статистичного методу вчений пра-
цювів над проблемами удосконалення звітності народних бі-
бліотек, що становить сукупність відомостей про результа-
201
ти їх роботи за певний проміжок часу. Зокрема, С. Сірополко
розвивав думку про необхідність спрощення, розробки й уні-
фікації форм цієї звітності в народних бібліотеках. У праці
«Очередные задачи в народно-библотечном деле» [62] він
зау важував, що основу звітності бібліотек повинні складати
відомості про наявний книжковий фонд як в цілому, так і по
відділах, а також про кількість читачів за звітний рік і чис-
ло виданих книжок за той самий період. Він пропонував роз-
робити техніку запису для позичених книжок, зважаючи, що
кожна видана читачеві книжка повинна бути зареєстрована.
У цей час у Російській імперії усвідомлювалася необхід-
ність у достовірній статистичній інформації про стан народ-
них бібліотек і читалень, не залежно від їх підпорядкування
та приналежності, котру могли б збирати земські установи.
Вирішенню цієї проблеми певною мірою сприяли рішення
Загальноземського з’їзду по статистиці народної освіти, що
відбувся у Харкові 12–18 червня 1913 р. С. Сірополко був серед
делегатів форуму як фахівець і доповідач за особливим за-
прошенням бюро з’їзду [82, с. 343]. Його було обрано головою
секції «Статистики позашкільної освіти», де заслуховувалися
та обговорювались окремі проблеми відповідної тематики, а
також йшлося про розробку проектів бланків звітності закла-
дів позашкільної освіти, зокрема й бібліотек. Відтак, пробле-
ми бібліотечної статистики, що вивчає кількісний бік явищ і
процесів бібліотечної справи, стали важливим напрямом бі-
бліотекознавчих досліджень С. Сірополка цього періоду. У
доповіді «Основні групування даних про народні бібліоте-
ки» він, зважаючи на нові правила щодо народних бібліотек
при нижчих навчальних закладах (1912), запропонував поді-
лити їх на дві категорії: ті що знаходяться у шкільних примі-
щеннях і підпорядковані Міністерству народної освіти (на які
розповсюджуються правила від 9 червня 1912 р.) та ті, що зна-
ходяться поза межами школи й підпорядковані Міністерству
внутрішніх справ (мають право мати в своїх фондах усі кни-
ги, за винятком вилучених із вжитку) [61, с. 429].
Окрім цього вчений зупинився на необхідності збиран-
ня статистичних відомостей про книжкове майно, читачів,
бібліо текарів, діяльність бібліотеки та її бюджет.
До першої групи — книжкове майно — він включив ві-
домості про загальну кількість книг і брошур (назв і томів).
202
Тобто, одиницями обліку бібліотечного фонду, на думку
С. Сірополка, є друкована одиниця або том — кожен полі-
графічно самостійно оформлений твір друку. Також йшло-
ся про загальну вартість книг і брошур (номінальна вартість),
їх розподіл по відділах. Він запропонував здійснювати кла-
сифікацію бібліотечного фонду за тринадцятьма відділами:
релігійно-моральним; белетристики; історії літератури, кри-
тики та публіцистики; історії та біографій; географії та подо-
рожей; віршів; суспільствознавства; філософії, психології та
педагогіки; сільського господарства та ветеринарії; медици-
ни; технічних наук та ремесел; довідкових видань; періодич-
них видань [61, с. 430].
Фактично, йшлося про статистичний облік книжково-
го фонду, що давав змогу визначити кількість творів друку,
що є у бібліотеці, їх рух і розподіл за тематичною ознакою.
Дискусії серед бібліотекознавців викликав вибір одиниці
обліку: С. Сірополко запропонував взяти для обліку фон-
ду друковану одиницю або том, що давало змогу здійсню-
вати підрахунок чисельності фонду за назвами та скласти
уявлення про його інформаційну значущість. При складан-
ні системи класифікації книжок С. Сірополко поклав в осно-
ву запроваджувану на той час міжнародну десятичну бібліо-
графічну класифікацію.
До другої групи — читачі — він включив статистичні відо-
мості про загальну кількість читачів і розподілив їх за статтю,
віком (діти; підлітки — від 13 до 18 р.; дорослі — від 19 до 50 р.;
старі — від 51 р. і старші), заняттями (землероби, чорноробо-
чі, заводські та фабричні робітники, приватна та громадська
служба, чиновники, без визначеного роду занять), освітою
(учні, котрі закінчили початкову чи іншу школу, самоучки),
місцю знаходження від бібліотеки (на відстані 1-ї версти, 2-х,
3-х тощо) [61, с. 430]. Тобто, йшлося про запровадження ста-
тистичного обліку читачів, що давало змогу виявити кількість
структурних груп населення, яке користувалося бібліотекою
та здійснити їх класифікацію за відповідними ознаками.
Третя група — бібліотекарі — містила статистичні дані
про загальну кількість бібліотекарів та їх помічників, а також
відомості про їхній розподіл за віковими ознаками, професій-
ною діяльністю (учитель, священик, дяк, псаломщик, волос-
203
ний або сільський писар, інша професія, спеціальний бібліо-
текар), за освітою (без освіти, з початковою, середньою чи зі
спеціально-педагогічною освітою), за стажем роботи, за роз-
міром платні. Запропонований С. Сірополком статистичний
облік бібліотечних працівників сприяв розвитку статистики
бібліотечних кадрів, вивченню чисельності працівників, да-
вав уявлення про їхній кваліфікаційний рівень та освітній
ценз, віковий склад тощо.
Четверта група містила статистичні відомості про діяль-
ність бібліотеки, куди увійшли дані про: число виданих книг
по відділах, відповідно до запропонованої С. Сірополком кла-
сифікації; про число книг, виданих на 1 читача (по 1-й книзі
взяли стільки-то читачів, по 2-і — стільки-то тощо); про число
видач на книгу (від 1 до 5 взято стільки-то книг, від 6 до 10 —
стільки-то тощо); про число днів, упродовж яких була відкри-
та бібліотека; про число годин, упродовж яких вона працю-
вала [61, с. 431]. Статистичний звіт книговидачі дає уявлен-
ня про те, скільки творів друку та інших матеріалів було ви-
користано читачами, що значною мірою характеризує межі
громадського читання та продуктивності праці бібліотекаря.
Він також торкнувся проблеми запровадження відносних ста-
тистичних покажчиків обслуговування читачів — читаності
та відвідуваності.
До п’ятої групи — бюджет — входило два розділи: надхо-
дження та видатки.
Ці статистичні групи пропонувалося взяти за основу при
складанні звітів бібліотек, що становлять сутність бібліотеч-
ної статистики, оскільки містять кількісну характеристику
фактів, що характеризують основні види бібліотечної діяль-
ності, а також розрахунки різних статистичних покажчиків,
що характеризують розвиток бібліотечної справи та її зв’язок
з іншими соціальними явищами. Звіти становлять фунда-
мент бібліотечної статистики, оскільки вони дають змогу під-
сумовувати та проаналізувати діяльність бібліотеки за пев-
ний період часу. Виокремивши основні статистичні групи,
С. Сірополко звернувся до розробки бланків щорічної та по-
точної статистики народних бібліотек і читалень, що могли
б бути придатними як для земських управ, так і для відомств
народної освіти, оскільки уніфікованих форм документів ста-
204
тистичної звітності не існувало і це ускладнювало проведен-
ня аналізу діяльності як окремої бібліотеки, так і мережі пев-
ного типу книгозбірень. С. Сірополко запропонував форму
звіту по народних бібліотеках і читальнях, що складався із 47
пунктів, які давали змогу скласти уявлення про роботу кни-
гозбірень, і оприлюднив її на з’їзді під назвою «Форма звіт-
ності по народних бібліотеках і читальнях» [75, с. 523–526]. До
основних попередньо виокремленних ним п’яти груп, за яки-
ми мали подавати статистичні відомості народні бібліотеки
і читальні, він додав пункти, що стосувалися мовного складу
книжкового фонду та книговидачі по основних тематичних
розділах за кожен місяць року, а також відомості про катало-
ги та їх види — картковий, рукописний, друкований, а також
рекомендаційні та бібліографічні покажчики та їх класифіка-
цію. Він вважав за необхідне додати до річного звіту народної
бібліотеки також пункти про наявність при бібліотеці читаль-
ні та характеристику її роботи. Обов’язковою вважав інфор-
мацію про визначення впливу бібліотеки на читачів і ставлення
до неї населення, виявлення проблем у керівництві читанням і
недоліків у складі книжкового фонду. Для повної характеристи-
ки діяльності бібліотеки С. Сірополко вважав недостатнім тіль-
ки укладання статистичного звіту, варто було також подавати ін-
формаційний звіт, в якому всебічно характеризувати діяльність
бібліотеки в системі культурно-освітніх закладів регіону.
У ході обговорення доповідей щодо статистики народ-
них бібліотек, С. Сірополко висловлював думки про необ-
хідність запровадження єдиного бланку звітності для народ-
них бібліо тек із мінімальною кількістю запитань [9, с. 286],
він також роз’яснював терміни, що вживалися при складан-
ні статистичного звіту, зокрема при визначенні положення
«Облік кількості, складу і руху книжкового майна» від пропо-
нував під «кількістю» розуміти «число назв и число оправ», а
під «складом» — «розподілення книжкового майна по відді-
лах систематичного каталогу», що і було ухвалено секцією [9,
с. 290], також було прийнято його пропозицію щодо поділу
читачів на вікові групи [9, с. 301].
Отже, С. Сірополко запропонував уніфікувати статистич-
ні відомості про основні напрями діяльності народних бі-
бліотек, розробивши систему кількісних показників для ви-
вчення стану бібліотечної мережі, розподілення її за відом-
205
чою приналежністю, а також для вивчення стану книжкових
фондів, їх розподілу по галузях знань, мовних ознаках і ве-
личині, наявності каталогів, дослідження читачів, їх складу
за віковими категоріями, соціальним станом, освітою, про-
фесійною приналежністю, статтю; для вивчення діяльності
бібліотеки, книговидачі, її складу, для знань про бібліотеч-
ні кадри, їх вік, освіту, стаж роботи у бібліотеці; фінансуван-
ня бібліотек, розподіл асигнувань на різні потреби, значна
частина яких увійшла до обов’язкових показників річних
статистичних звітів бібліотек [16, с. 66–67]. Доповіді Степана
Онисимовича увійшли до числа тих, у яких були висвітле-
ні найголовніші завдання з’їзду, висловлені ним ідеї сприяли
удосконаленню бібліотечної статистики та розвитку статис-
тичного методу у бібліотекознавстві.
С. Сірополко активно розробляв характерні для бібліоте-
кознавства початку ХХ ст. принципи бібліотечної діяльнос-
ті. У його працях йшлося про принцип активності бібліоте-
ки, одним із напрямів якого було теоретичне обґрунтування
шляхів активної роботи з читачами, залучення населення до
користування бібліотеками. Активна роль бібліотеки поляга-
ла в тому, щоб залучити до користування нею все населення
регіону, де вона знаходилася. С. Сірополко вважав, що актив-
ність повинна виявлятися у тому, щоб наблизити бібліотеку
до читача, зацікавить книжками, полегшити доступ до кни-
жок і дати змогу їх вибору. Успішність цієї роботи бібліотеки,
на справедливу думку вченого, визначається належно укомп-
лектованим книжковим фондом, що здійснюється залежно
від типу бібліотеки та її читачів.
Іншим виявом активності бібліотеки він вважав сприяння
пробудженню інтересу серед населення до вивчення рідного
краю, наголошуючи на культурно-освітній функції бібліотеки:
«Без сумніву кожний бібліотекар, в міру своїх сил та здібнос-
тей, візьме участь в організації тих засад, що можуть сприяти
більш успішному виконанню функції бібліотеки як культурно-
освітнього закладу» [58, с. 553], маючи на увазі, що бібліотекаре-
ві неминуче прийдеться допомагати товариствам та окремим
особам, які вивчають місцевий край, підготовкою бібліографіч-
ної інформації та укладанням різного роду бібліо графічних
покажчиків, добором краєзнавчої літератури.
206
Наступний напрям реалізації принципу активності бібліо-
теки полягав у наданні суттєвої допомого читачам при ви-
борі книжок, що отримало назву «керівництво читанням».
Теоретична розробка цієї проблеми здійснювалася багатьма
бібліотекознавцями, а заслуга С. Сірополка полягає у тому,
що він відстоював свободу вибору для читачів, особливо моло-
ді, але вважав необхідним впливати на цей вибір, враховую чи
освіту, вік, індивідуальні особливості читача. Він вважав, що бі-
бліотекарь в цьому напрямі повинен керувати читанням.
С. Сірополко рекомендував забезпечувати вільний доступ
учнів до бібліотечних фондів, щоб привчити їх самих знахо-
дити потрібну їм книгу, відповідно власним запитам та інтер-
есам, що було особливо важливим напрямом роботи учнів-
ських бібліотек. Водночас, він підкреслював, що бібліотекар
в жодному разі не може зняти з себе керівництво читанням
учнів, оскільки більшість з них, особливо молодших відді-
лень, постійно звертається до бібліотекаря з проханням ви-
бору книжок, а інші потребують допомоги в обранні кни-
жок для позакласного читання. І навіть «при вільному вибо-
рі книг самим учнем бібліотекар не повинен ухилятися від
контролю та керівництва читанням: при отриманні прочита-
ної книжки від учня бібліотекар все ж повинен з’ясувати для
себе, як засвоєна книга читачем, дати правдиві роз’яснення
невірно зрозумілому читачем, вказати на ті книги, що можуть
відповісти на питання, що цікавить читача» [73, с. 204]. Отже,
С. Сірополко пропонував вивчати читацькі інтереси шляхом
проведення бесід, аналізу прочитаних творів, спостережен-
ня за динамікою читацьких інтересів, закладаючи тим самим
підвалини запровадження у бібліотекознавство методів соціо-
логічних досліджень.
С. Сірополко запропонував здійснити класифікацію чи-
тачів народних бібліотек, поклавши в основу освітній рівень
громадян, розподіливши їх на: малоосвічених, котрі вміли
читати книжки, надруковані великими літерами; добре осві-
чених, котрі читають белетристику та науково-популярні
брошури; розвинених читачів, які читають книжки науково-
го змісту [53, с. 6]. Здійснена ним класифікація користувачів
книгозбірень сприяла накопиченню емпіричного матеріа лу
для вивчення читачів і читання, розвитку історії, теорії та
практики бібліотечного читачезнавства.
207
Суттєвим є внесок С. Сірополка у теоретичну розробку од-
ного із демократичних принципів бібліотечної діяльності —
загальнодоступності бібліотек, в основі якого, на його думку,
повинна були безоплатність їх користуванням та планомір-
на організація бібліотечної мережі. Він вважав, що мережа на-
родних бібліотек повинна бути розгалуженою і вони повинні
бути відкритими для загального користування. Він наполягав
на послідовному проведенні цього принципу у практичну ді-
яльність бібліотек, на відміні залогової системи та платності
бібліотечного обслуговування. На думку С. Сірополка, біблі-
отеки повинні бути безоплатними, а залоги та поручитель-
ства визнані небажаними [53, с. 6]. Розширенню загальнодос-
тупності бібліотек сприяла організація читальних залів при
нижчих навчальних закладах, про що зазначав у своїх працях
С. Сірополко, оскільки правила про народні бібліо теки до-
пускали лише позичання книжок додому [53, с. 12].
С. Сірополко активно розробляв принцип громадської
діяльності, оскільки демократизація бібліотечної спра-
ви передбачала участь населення в організації бібліотек та
в управлінні їхньою діяльністю. Він виокремив дві форми
участі громадськості — бібліотечні товариства та бібліотеч-
ні ради. Прихильник залучення громадськості до організа-
ції роботи бібліотеки та самодіяльності місцевого населення,
він вважав найбільш доцільним заснування місцевих бібліо-
течних товариств і бібліотечних рад, які б допомагали попу-
ляризації бібліотеки серед місцевого населення, організації її
роботи та комплектування.
Свою концепцію участі громадськості у роботі бібліотек
він оприлюднив на Першому Всеросійському бібліотечному
з’їзді, що з ініціативи Санкт-Петербурзького Товариства бі-
бліотекознавства відбувся з 1 по 7 червня 1911 р., куди його
було делеговано Московським товариством грамотності.
С. Сірополко брав участь у роботі Секції громадських і на-
родних бібліотек, що привернула увагу багатьох учасників і
якою було винесено цілу низку постанов загальнотеоретич-
ного та практичного характеру. Головою Секції було обрано
П. М. Богданова, одного із засновників і керівників Товариства
бібліотекознавства, російського бібліотекознавця та бібліо-
графа, редактора журналу «Библиотекарь», а його заступни-
ками — С. О. Сірополка та А. А. Дитрихсона.
208
У вітальному слові С. Сірополко наголосив на необхіднос-
ті визнання з’їздом заслуг у народно-бібліотечній справі вчи-
телів, які сприяли організації роботи народних бібліотек, зо-
крема, їх комплектуванню та обслуговуванню читачів. 2 черв-
ня 1911 р. С. Сірополко виступив із концептуальною доповід-
дю «Принцип громадськості в народно-бібліотечній справі»,
в якій підкреслювалася необхідність здійснювати її будівни-
цтво із залученням широких верств населення, а також йшло-
ся про те, що здійснювана земськими та міськими органами
самоврядування організація загальної народної грамотності
є дуже далекою від народної освіченості та що лише при вза-
ємодії школи та бібліотеки, керівництво якої здійснюється
громадськістю, можливе духовне та моральне розкріпачення
народу. С. Сірополко наголошував, що організація народно-
бібліотечної справи повинна будуватися на принципі гро-
мадськості; участь місцевого товариства повинна бути не
лише у справі відкриття бібліотек, а й у самій організації бі-
бліотечної справи; йшлося про усвідомлення необхідності
широкого відкриття у губернських і обласних містах особли-
вих товариств сприяння улаштування народних бібліо тек і
читалень [65, с. 176].
У ході роботи з’їзду С. Сірополко брав активну участь у
обговоренні багатьох доповідей, виголошених на Секції гро-
мадських і народних бібліотек, послідовно проводячи дум-
ку, що тільки залучення громадських сил до бібліотечної
справи зможе оживити її [65, с. 131]. Він висловився з приво-
ду взаємин між бібліотеками та книгопродавцями, зазначив-
ши, що книгопродавці та книговидавці повинні насамперед
дбати про доступність книжки за ціною різним верствам чи-
тачів. Проблема поширення друкованих видань актуалізу-
валась у зв’язку зі скасуванням знижок на книги та журна-
ли, призначені для народних бібліотек, які вони купували у
земських книжкових складах, що надавали поступки для сво-
їх споживачів. Вчений закликав учасників секції до протесту
проти знищення знижок, оскільки це призведе до зменшен-
ня попиту на книжки та погіршить умови для просвітниць-
кої діяльності. Активність С. Сірополка та інших учасників
з’їзду сприяла прийняттю рішення, в якому йшлося, що всі
без винятку бібліотеки повинні користуватися максимально
209
можливими знижками на всі книжки та інші друковані ви-
дання, які вони купують [65, с. 143]. «З’їзд вважає хибною вся-
ку міру, спрямовану на підвищення вартості книг і тому ви-
словлюється за відміну встановлених Першим З’їздом книго-
продавців і видавців обмежень з питань про знижки для при-
ватних осіб і всякого роду бібліотек» [67, с. 672], — зазначав
С. Сірополко, коментуючи резолюцію з питань про можливе
здешевлення книжок.
За доповіддю С. Сірополка «Принцип громадськості в
народно-бібліотечній справі» Першим Всеросійським бібліо-
течним з’їздом було прийнято резолюцію, в якій зазначалося:
«враховуючи обставини, що кількісному збільшенню бібліо-
тек у неземських губерніях часто заважає необізнаність широ-
ких верств населення про порядок відкриття бібліотек, а та-
кож відсутність ініціативи на місцях, З’їзд визнає наполегли-
во необхідним повсюдне відкриття у неземських губерніях
особливих Товариств сприяння улаштуванню бібліотек» [46,
с. 101]. У організації бібліотечної справи уперше було сфор-
мульовано положення про необхідність активної участі міс-
цевого населення у роботі бібліотек, утворення спеціальних
громадських товариств, що допомагали б в організації бібліо-
течного будівництва. Запровадження громадських засад у бі-
бліотечну справу, що стало одним із основних принципів її
організації, належить до числа найважливіших рішень з’їзду,
чому значно сприяли теоретичні розробки С. Сірополка.
У серпні 1911 р. у Москві відбувся Перший Загаль-
ноземський з’їзд із народної освіті, в ході якого було розро-
блено докладну схему розвитку освіти та її матеріального за-
безпечення, а також визнано запровадження загальнодос-
тупності початкової школи негайним і бажаним принцип
обов’язковості початкового навчання. С. Сірополко був деле-
гатом цього з’їзду [81, с. 53], а також секретарем секції з по-
зашкільної освіти. Під час форуму він виступив із двома до-
повідями, одна з яких була присвячена проблемі подальшого
розвитку принципу громадськості у бібліотечній справі. Не
зважаючи на те, що вона мала таку саму назву, як і доповідь
на бібліотечному з’їзді «Принцип громадськості в народно-
бібліотечній справі», текст її було доповнено новими матеріа-
лами. Так, зокрема наголошувалося, що лише останнім часом
210
принцип громадськості став провадитися повно та відкрито
в народно-бібліотечній справі, а також визначалися функції
бібліотечного товариства, містилася пропозиція щодо запро-
вадження при губернських і повітових земських управах осо-
бливих довідкових бюро для сприяння організації публічних
і народних бібліотек [13, с. 31– 34].
У своїх працях С. Сірополко постійно поширював ідею
широкого залучення громадськості до організації різних ви-
дів народної освіти, пропагуючи рішення бібліотечного та за-
гальноземського з’їздів із народної освіті (1911) та з’їзду діячів
із народної освіті в Московському міському управлінні (1912),
що звернули увагу земства на необхідність залучення місце-
вого населення до утворення бібліотечних товариств і бібліо-
течних рад. Так, у статті «Участь місцевого населення у спра-
ві народної освіти» С. Сірополко, аналізуючи активізацію за-
лучення місцевого населення до діяльності окремих москов-
ських районних товариств піклування про дітей, які навча-
ються, звернув увагу, що в статутах цих громадських орга-
нізацій було виокремлено спеціальний розділ, присвячений
піклуванню про розвиток розумового стану учнів [72, с. 61].
Із цією метою товариства сприяли моральному вихованню
учнів і влаштуванню дитячих бібліотек, читань та екскур-
сій, а також організації всіляких заходів для допомоги дітям
у поповненні та розширенні їх освіти. При деяких районних
Товариствах піклування про дітей, які навчаються, влаштову-
валися безоплатні бібліотеки-читальні, де збиралися не лише
письменні діти всіх вікових категорій, а й неписьменні ма-
лята, які брали участь у сумісних читаннях і співбесідах. Що
ж до участі громадськості у організації позашкільної освіти,
то С. Сірополко дійшов висновку, що успішність бібліотеч-
ної справи, за свідченням Московського повітового земства
є вищою там, де читачі беруть участь у справах своєї бібліо-
теки. Бібліотечні ради та товариства сприяють покращенню
організації бібліотечної справи, але їх діяльність впливала та-
кож на інші фактори, що спонукають культурний розвиток
народу. Зокрема, у звіті одного із завідувачів відділом народ-
ної освіти Олонецької губернії було зазначено, що «уважне і
співчутливе ставлення ради до своєї бібліотеки підносить цю
установу в очах місцевого населення, значно підвищує умови
життя і роботу завідуючого» [72, с. 64].
211
На початку ХХ ст. у вітчизняному бібліотекознавстві актив-
но вивчались проблеми соціального призначення бібліотек.
Якщо раніше бібліотека розглядалася переважно як просвітня
установа, то в цей період її функції уточнюються та розширю-
ються. С. Сірополко, досліджуючи соціальні функції бібліо-
тек, визначив бібліотеку як культурно-просвітню установу,
що активно сприяє не лише просвіті, а й вихованню населен-
ня. Він вважав, що бібліотека необхідна для науки й освіти і
цю мету вона втілює шляхом надання книжок за дешеву плату
чи зовсім безкоштовно всім бажаючим долучитися до скарб-
ниці людських знань, думок і почуттів [46, с. 16]. Бібліотека по-
винна сприяти розповсюдженню книги, яка «пробуджує нашу
думку, вказує нам шлях удосконалення, сприяє укріпленню
нашої волі» [53, с. 1], а також допомагає у розумовому, мораль-
ному й естетичному розвиткові. Значним внеском у розробку
проблеми соціальної значущості книгозбірень було виокрем-
лення С. Сірополком сутнісних соціальних функцій бібліоте-
ки — освітньої, виховної та інформаційної.
Розглядаючи бібліотеку як одну із установ позашкільної
освіти та органічну складову загальної системи освітніх уста-
нов, він розробляв педагогічну функцію бібліотеки. Праці
С. Сірополка особливо значимі тим, що в них ідеться про рів-
ноцінність шкільної та позашкільної освіти: «шкільна і поза-
шкільна освіта, маючи цілком самостійне значення, є рівно-
цінними частинами одного порядку явищ, а саме, того пси-
хологічного процесу, що спонукає людину до розширення
свого розумового кругозору» [60, с. 10]. Бібліотека як і шко-
ла переслідують подібні завдання, різниця між ними полягає
в тому, що школа прагне до розвитку просвіти головним чи-
ном через живе слово та безпосередній вплив на особистість,
а бібліотека тяжіє до тієї самої мети шляхом розповсюдження
корисних книг як кращого засобу для самоосвіти [53] — вва-
жав С. Сірополко. Йому належать теоретичні розробки про-
блеми педагогічного впливу на читачів, що закладали основи
теорії керівництва читанням як основного змісту бібліотечної
педагогіки. Головну роль у організації та розвитку народних
бібліотек він відводив учителю народної школи, справедли-
во зазначаючи, що той зацікавлений у розширенні шкільних
знань за допомогою бібліотеки, є її керівником та бібліотека-
212
рем, тому саме йому і повинна належати керівна роль в орга-
нізації народних бібліотек [53].
Окрім вивчення соціальних функцій бібліотек
С. Сірополко досліджував одну із важливих проблем біблі-
отекознавства — типологію бібліотек, що привертала ува-
гу нау ковців на початку ХХ ст. у зв’язку з активізацією діяль-
ності земств щодо відкриття книгозбірень і розвитку їх мере-
жі. Він вважав, що народні бібліотеки нічим не відрізняються
від публічних, різниця у їх назвах вказувала тільки на те, що
публічні бібліотеки, на відміну від народних, обслуговують
«міських обивателів».
Він сприяв розробці правил відкриття народних бібліо-
тек та організації їх роботи, а також був ініціатором рішен-
ня Першого загальноземського з’їзду зі статистики народної
освіти (Харків,1913), згідно з яким народні бібліотеки було по-
ділено на дві категорії, зважаючи на умови їх комплектуван-
ня, що залежали від адміністративного підпорядкування: на-
родні бібліотеки, підпорядковані Міністерству народної осві-
ти (знаходились у шкільних приміщеннях) і народні бібліо-
теки Міністерства внутрішніх справ (розташовані поза шкіль-
ними приміщеннями).
Оскільки на доступність народних бібліотек і читалень
впливали плата за читання, введення залогу чи поручи-
тельства тощо, то С. Сірополко вважав за можливе взяти цей
принц в основу розподілу установ на платні та безоплатні, а
за адміністративно-територіальним поділом на — міські та
сільські. Залежно від участі у веденні бібліотечної справи гро-
мадськості він вважав, що бібліотеки можна подіти на ті, що
побудовані на принципі громадськості та такі, що не визна-
ють цього принципу. Отже, С. Сірополко здійснював групу-
вання народних бібліотек за різними ознаками [61].
Предметом особливої уваги вченого та практика була ор-
ганізація бібліотечного обслуговування дітей. Він пропону-
вав як утворення самостійних дитячих бібліотек, так і орга-
нізацію при бібліотеках для дорослих відділень по обслугову-
ванню дітей, де дитячі книжки, на думку автора, мали утво-
рювати або окремий відділ, або, в залежності від змісту, бути
розставленими у відповідних відділах [53, с. 16]. На Першому
з’їзді діячів народної освіти Московського повітового зем-
213
ства (з 29 січня по 8 лютого 1912 р.), на думку С. Сірополка,
було приділено мало уваги питанням позашкільної освіти,
проте наголошувалася необхідність влаштування дитячих
бібліотек-читалень як самостійних установ або у вигляді осо-
бливих дитячих відділень при загальних бібліотеках із окре-
мим асигнуванням цих відділень [74].
У цей час увагу С. Сірополка привертали також проблеми
організації учительських бібліотек. Земські та міські громад-
ські самоврядні інституції спрямовували діяльність на підне-
сення загальноосвітнього рівня вчителів початкових класів,
пробуджували серед місцевого населення потребу у відкрит-
ті народних бібліотек, працювали в цих бібліотеках, давали
поради щодо вибору книжок, кращого засвоєння змісту про-
читаного тощо. Серед цих заходів важливу роль відігравали
учительські бібліотеки, організація яких вимагала належного
комплектування фонду, чому значною мірою сприяло вико-
ристання зразкових каталогів, вироблених колективними зу-
силлями. З цією метою групою просвітян і педагогів у складі
Г. К. Вебера, Е. А. Звягінцева, О. М. Обухова, М. П. Постовської,
Н. П. Постовського, Н. В. Чехова та С. О. Сірополка було укла-
дено каталог «Учительскія библиотеки» (М., 1912) [84], до яко-
го увійшли книги і брошури, пов’язані переважно з профе-
сійною діяльністю народного учителя. Завдання каталогу
полягало у розкритті змісту фонду та наданню допомоги у
виборі книжок, сприяючи тим самим формуванню профе-
сійних інтересів і розширенню уявлення про систему знань
учителя. Укладачами було зроблено спробу систематизува-
ти учительські бібліотеки, поділивши їх на пришкільні, ра-
йонні та повітові або центральні. Для пришкільної учитель-
ської бібліотеки пропонувалося включити 34 назви книг на
суму 22 крб. 20 коп., переважно довідкового характеру, що
були настільними книгами для кожного народного учителя.
Вони, на думку укладачів, повинні бути у кожній пришкіль-
ній учительській бібліотеці. Районна бібліотек мала б склада-
тися зі 100 назв книг на суму 83 крб. 30 коп. і містити книж-
ки більш загального змісту, необхідні для народного учите-
ля. Повітова учительська бібліотека мала б нараховувати 168
назв на суму 306 крб.20 коп. і комплектуватися творами відо-
мих педагогів, науковими педагогічними працями, ґрунтов-
214
ними довідковими виданнями в галузі педагогіки, що спри-
яли б розвитку професійного рівня народних учителів. Для
усіх трьох видів каталогу С. Сірополко підготував бібліогра-
фічні списки з питань організації школи, позашкільної освіти
та довідкових видань.
Оскільки каталог мав обмежений наклад, а потреба у по-
дібних виданнях усвідомлювалася серед учителів і працівни-
ків бібліотек, С. Сірополко разом із О. Обуховим і Н. Чеховим
підготували типовий «Каталог учительской библиотеки»
(М.,1913) [12], який можна було використовувати на допо-
могу початковому та поточному комплектуванню повітових
(при управі) та районних учительських бібліотек. Каталог
було поділено на п’ять списків-черг. Книги, на суму близько
180 руб., повинні входити до першої черги та складати осно-
ву повітової або районної учительської бібліотеки. За змістом
вони повинні бути педагогічного або методичного характе-
ру, необхідні для практичної роботи учителів у галузі шкіль-
ної та позашкільної освіти. А списки другої, третьої, четвер-
тої та п’ятої черг, кожна приблизно від 130 до 150 руб., пови-
нні служити для послідовного поповнення бібліотек книжка-
ми з різних галузей знань та довідковою літературою з метою
розширення знань народних учителів. Каталог кожної черги
було поділено на десять відділів, що свідчить про спробу сис-
тематизації літератури вчительської бібліотеки. До першого
розділу увійшли книги з педагогіки, психології та народної
освіти, до другого — з російської мови, літератури та крити-
ки, до третього — арифметика та геометрія, четвертий роз-
діл складали книги з природознавства та географії, п’ятий —
із історії, шостий — із фізичного виховання та шкільної гі-
гієни, сьомий — із елементарного викладання мистецтв, ма-
лювання, співів, ручної праці та ігор, восьмий — позашкіль-
на освіта, довідкові видання, різні книги, дев’ятий — суспіль-
ствознавство, останній десятий містив журнали (педагогічні).
До каталогу не було вміщено розділу по Закону Божому та
Богослов’ю, оскільки автори не вважали себе компетентни-
ми в цьому питанні (викладання Закону Божого здійснюва-
ли відповідні законовчителі). В каталозі не були відзначені та-
кож книги, рекомендовані чи схвалені Міністерством народ-
ної освіти, оскільки в учительські бібліотеки допускалися, від-
215
повідно циркуляру Міністерства народної освіти від 30 жов-
тня 1905 р. всі книги, що знаходилися в обігу і не були конфіс-
ковані у встановленому порядку.
Посилена увага до розвитку освіти вимагала розширення
мережі вчительських та учнівських бібліотек, а також комп-
лектування їх літературою. С. Сірополко сприяв розвиткові
типології вчительських бібліотек, розподіливши їх на види:
пришкільні, районні та повітові. У новій редакції катало-
гу «Учительськие бібліотеки» (М.,1914) до складу повітової
бібліо теки, що мала бути в кожній пришкільній книгозбір-
ні, входили книжки тільки педагогічного та методичного ха-
рактеру, а також довідники, необхідні для практичної роботи
вчителів. Каталог цієї бібліотеки збільшувався до 50 назв на
суму приблизно 30 крб., що розподілялися на вісім відділів:
педагогіка та психологія; методика російської мови; ариф-
метика та геометрія; історія; природознавство та географія;
шкільна гігієна та фізичне виховання; малювання та ручна
праця; позашкільна освіта та довідкові книги [73].
До складу районної учительської бібліотеки, якою корис-
тувалися педагоги від 6 до 10 шкіл, залежно від умов земства,
мало б увійти вже близько 120 назв книжок на суму до 100 крб.,
що розподілялися так само, але перший розділ було розшире-
но за рахунок книг із народної освіти. Завідування районною
бібліотекою мав би здійснювати або учитель школи, при якій
вона знаходилася, або бібліотекар районної народної бібліо-
теки, якщо вони були пов’язані між собою [73, с. 257].
Порівняно з каталогом 1912 р. майже вдвічі зросла кіль-
кість назв повітової учительської бібліотеки, що мала склада-
тися з більше як 330 книжок на суму до 500 крб. і знаходитися
при повітовій земській управі або при земській публічній бі-
бліотеці, якщо така є при земській управі.
До каталогів районної та повітової вчительських бібліо-
тек входили книжки не лише педагогічного характеру, а й
універсального змісту, що сприяли поповненню знань учи-
телів за окремими предметами, а також для розширення за-
гального розвитку та культури. Крім цього до каталогу по-
вітової учительської бібліотеки включалися фундаменталь-
ні праці визначних педагогів, довідкові видання різних типів,
монографічні дослідження в галузі педагогіки. також у фон-
216
ді цієї бібліотеки мав бути багатотомний універсальний слов-
ник видавництва Братів Гранат або Брокгауза й Ефрона та
розділ літератури з проблем суспільствознавства [73, с. 257].
Згідно з каталогами до фондів жодної з трьох видів учи-
тельських бібліотек свідомо не були включені хрестоматії або
підручники, зважаючи, що вчителі мають ці видання в осо-
бистих бібліотеках і добре з ними знайомі. Але, на думку
С. Сірополка, було б доречно при повітових учительських бі-
бліотеках мати повні комплекти букварів, хрестоматій і під-
ручників для початкової школи та журнальні статті з проблем
народної освіти з метою ознайомлення вчителів з новинками
педагогічної думки. На окрему увагу заслуговує його пропози-
ція розширити склад фонду повітових учительських бібліо тек
за рахунок включення документів для вивчення особливостей
певного краю — земські видання (звіти, доповіді, журнали зем-
ських зібрань), праці обласних і місцевих з’їздів (учительських,
санітарних, кооперативних тощо). Укладання покажчика кни-
жок цього відділу входило до завдань місцевих організацій,
що також повинні були дбати про щорічне поповнення ката-
логу повітової учительської бібліотеки.
До складу каталогу не були включені книги по Закону
Божому та богослов’ю, а також загальноосвітні видання,
оскільки народний учитель міг користуватися ними в зем-
ських публічних бібліотеках. Тому кожна земська управа по-
винна допомагати вчителям шляхом надання пільг для ко-
ристування цими книгами в земських публічних бібліоте-
ках. Окрім цього земські управи мали б сприяти забезпе-
ченню вчителів педагогічними журналами, на сторінках
яких друкувалися статті з актуальних педагогічних проблем,
тому до каталогів трьох видів учительських бібліотек дода-
вався список періодичних видань із проблем народної осві-
ти. С. Сірополко зауважував, що деякі земства з метою під-
вищення освітнього рівня вчителів утворювали для них учи-
тельські бібліотеки і передплачували загальні та спеціальні
педагогічні журнали, інші — встановлювали 50 % знижки з
номінальних цін при купівлі вчителями книжок у земських
книжкових складах [50, с. 3].
Окрім учительських бібліотек С. Сірополко досліджу-
вав проблеми організації роботи учнівських бібліотек.
217
Визначаючи їх соціальне призначення, він вважав, що ці бі-
бліотеки за своїм складом мають бути у найтіснішому зв’язку
зі шкільною програмою конкретної школи та визначеними
відповідно до неї підручниками [73]. Це унеможливлювало
складання єдиного каталогу для учнівських бібліотек, тому
у кожному повіті вчителі розробляли примірний каталог для
учнівських бібліотек конкретного регіону. При комплекту-
ванні учнівських бібліотек початкових училищ до їх складу
можуть бути внесені тільки книжки та періодичні видання,
допущені вченим комітетом Міністерства народної освіти.
Вчений виступав проти обмежувального каталогу, що містив
лише книжки російською мовою, що це негативно позначало-
ся на бібліотечних фондах місцевостей, де переважало неро-
сійське населення. Міністерство народної освіти вважало «іно-
родцями» також і українців [73, с. 202]. С. Сірополко розробив
докладну схему початкового та поточного комплектування
повітовою земською управою учнівської бібліотеки, а також
описав «шлях книги» у цих книгозбірнях. Позитивним рі-
шенням Першого з’їзду діячів народної освіти Московського
повітового земства (1912) вважав С. Сірополко відміну обмежу-
вального каталогу для учнівських бібліотек і надання права
вільного відбору книжок бібліотечною радою, а також необ-
хідність планомірного розвитку мережі невеликих бібліотек,
незалежно від утворення великих районних бібліотек — чи-
талень [74]. Для керівництва читанням бібліотекар повинен
бути добре обізнаним із книжковим фондом учнівської біблі-
отеки, що знаходиться в його розпорядженні. С. Сірополко по-
діляв думку про необхідність здійснення контролю за читан-
ням учнів, хоча й протестував проти обмежувальних катало-
гів Міністерства народної освіти. Він вважав, що крім опиту-
вання про враження від прочитаної книжки, «контроль над
читанням в деяких школах здійснюється під час спеціальних
класних бесід з приводу прочитаного або письмової роботи на
тему про прочитану книжку» [73, с. 205]. Він відводив значну
роль керівництву читанням учнів, шкодуючи про брак часу
для присвячення цьому питанню належної уваги бібліотека-
рями, якими мали працювати вчителі.
Вчений продовжував осмислювати практичну діяль-
ність учнівських бібліотек і розвивати теоретичні погляди
на сутність початкового комплектування їх фонду, вважаю-
218
чи обов’язковою умовою цього укладання попередніх списків
книг, які розумів як формування книжкового ядра учнівської
книгозбірні. Він вважав, що книжкове ядро фонду учнівської
бібліотеки, до якого входив обов’язковий мінімум найцінні-
ших у науковому та художньому сенсі творі друку та інших
матеріалів найбільш необхідних для користувачів учнівської
бібліотеки, може становити в середньому 50 крб. на одно-
комплектну школу та щорічного асигнування на її поповне-
ння по 10 крб. на комплект [73, с. 206]. Увага до комплектуван-
ня учнівських бібліотек була зумовлена суспільним призна-
ченням цього виду книгозбірень, від належної організації ро-
боти яких залежав розвиток не лише шкільної, а й позашкіль-
ної освіти, оскільки найвищий відсоток читачів народних бі-
бліотек складали підлітки, які закінчили початкову школу. На
думку С. Сірополка, недостатньо уваги приділялось організа-
ції роботи учнівських бібліотек із боку земств, тому він при-
вертав увагу до необхідності включення їх до числа об’єктів,
що потребують особливої турботи та вивчення.
Важливим напрямом організації освітнього процесу у
школі, крім утворення учительських та учнівських бібліотек,
було забезпечення шкіл підручниками та навчальними по-
сібниками. Тому С. Сірополко зазначав необхідність своєчас-
ного постачання цих видань до освітніх закладів, а також на-
голошував, що вибір підручників для навчання дітей пови-
нні здійснювати вчителі, які постійно мали б слідкувати за до-
сягненнями в галузі шкільної справи, знайомлячись з новин-
ками в галузі навчально-педагогічної літератури, де йшлося
про нові методи викладання та аналізувалося широке коло
питань педагогічної проблематики. С. Сірополко пропонував
здійснювати огляди новинок навчально-педагогічної літера-
тури та наочних посібників на учительських курсах і з’їздах, а
також організувати при відділі народної освіти земської упра-
ви спеціальний показовий музей підручників, навчальних і
наочних посібників, зразкових учнівської та учительської бі-
бліотек [68, с. 195–196]. Він дослідив схему замовлення та роз-
силки підручників, навчальних і наочних посібників по шко-
лах і, на підставі вивчення досвіду книговидавництва та кни-
гопоширення окремих земств, запропонував утворити у всіх
земствах організації по виданню та розповсюдженню підруч-
ників для шкіл і навчальних посібників.
219
С. Сірополко також вивчав проблеми організації бібліотек
при школах для дорослих: недільних школах, народних се-
редніх школах тощо. Він вважав їх допоміжно-освітніми уста-
новами при цих закладах, в яких повинні знаходитися книги
та навчальні посібники, рекомендовані учителями, а також ті
видання, що дають змогу закріпити знання, набуті під час на-
вчання. Ці книгозбірні мали бути універсальними за складом
фонду, щоб кожний читач зміг задовольнити крім освітніх і
свої загальнокультурні потреби [51].
Окрім освітніх бібліотек до бібліотечної мережі входи-
ли інші типи книгозбірень, серед яких вчений у хроноло-
гічній послідовності вивчав поступ народних бібліотек. При
цьому С. Сірополко справедливо зазначив, що лише із утво-
ренням земств спостерігається кількісне збільшення цьо-
го типу книгозбірень у Російській імперії, чому значною мі-
рою сприяло звернення Санкт-Петербурзького комітету гра-
мотності (1894) до всіх земських зібрань із проектом засну-
вання народних бібліотек, а також діяльність просвітніх то-
вариств — Московського Комітету грамотності, Харківського
Товариства грамотності, приватних гуртків та окремих осіб.
Скажімо, організацію мережі цього типу книгозбірень та від-
криття народних бібліотек-читалень наприкінці ХІХ ст. зна-
чно активізувала велика пожертва відомого книгопродавця
Ф. Павленкова [46, с. 38–39].
Під час обговорення проблем побудови бібліотечної ме-
режі на Першому Всеросійському бібліотечному з’їзді (1911)
С. Сірополко підтримував думку доповідачів про «необхід-
ність планомірної організації». Завдячуючи його активній
участі у роботі Загально земського з’їзду з питань позашкіль-
ної освіти до резолюції увійшло положення про необхідність
планомірного розвитку громадських бібліотек і читалень усіх
видів із метою рівномірного обслуговування потреб широких
верств населення. Цим документом передбачалось утворен-
ня у кожному повіті мережі земсько-громадських бібліотек,
до якої повинні увійти: центральна бібліотека у повітовому
місті для задоволення підвищених запитів населення всього
повіту; районна бібліотека — у значних населених пунктах
повіту; сільська бібліотека — у кожному шкільному районі.
Також йшлося про утворення мандрівних бібліотек або відді-
220
лень бібліотек для обслуговування дрібних населених пунк-
тів, що не мали постійних книгозбірень, і відкриття читалень
при центральних і районних бібліотеках [46, с. 114].
Вивчаючи проблеми розвитку мережі народних бібліотек
в окремих регіонах країни, С. Сірополко зосередив увагу на
розвиткові цього типу книгозбірень в Україні, зазначаючи,
що тут вони становлять поодинокі явища, хоча потреба насе-
лення у здобуванні освіти поза школою через бібліотеки, не-
дільні школи, народні доми, народні читання та лекції є до-
сить актуальною [80, с. 5]. Водночас, у постановах деяких зем-
ських зібрань в Україні зустрічалося неприхильне ставлення
до прохання сільських громад про заснування народних бі-
бліотек, що гальмувало розвиток позашкільної освіти, оскіль-
ки в народних бібліотеках України мала б переважати укра-
їнська література, а народні читання також мали б здійснюва-
тися рідною мовою. Розвиток народної просвіти поза школою
значною мірою гальмувався через брак участі громадськості
у справі просвіти народу. Особливе значення просвітні інсти-
туції будуть мати в Україні тоді, «коли буде задоволена най-
пекучіша потреба нашого народу, коли Україна матиме свою
національну школу» [80, с. 6] — писав С. Сірополко. Своєю
просвітницькою працею він наближав той час, коли поруч із
національною школою існуватимуть народні бібліотеки та
інші просвітні інституції, а український народ матиме «до-
бру зброю для боротьби з тою темрявою, що його тепер гус-
тою хмарою огортає» [80, с. 6]. Висловлена ним у 1910 р. дум-
ка, що «для цієї мети всякий, кому доля рідного народу не
чужа, не пожалкує своєї праці!» [80, с. 6] виявилася для нього
воістину пророчою.
Значний інтерес становлять ідеї С. Сірополка щодо орга-
нізації роботи бібліотек. Розглядаючи порядок відкриття на-
родних бібліотек і читалень, він вважав, що їх можливо засно-
вувати при нижчих навчальних закладах і початкових учили-
щах, вони можуть бути відкритими як в приміщенні школи,
так і поза її межами. Організаторам бібліотеки належить по-
дбати про можливість відкриття читалень при бібліотеках, а
також визначитися з режимом їх роботи, передбачаючи, щоб
вони працювали не менше, ніж два дні на тиждень [53, с. 14].
Він вважав, що «народна бібліотека за складом своїх кни-
жок повинна бути енциклопедичною» [53, с. 9], тобто, йдеться
221
про універсальність книжкового фонду даного типу книго-
збірні. Водночас, «головну і необхідну частину кожної народ-
ної бібліотеки повинна складати белетристика, до якої вхо-
дять перед усім повні зібрання російських і іноземних кла-
сиків» [53, с. 9]. Вчений привернув увагу до комплектування
бібліотек, що повинно здійснюватися за зразковими катало-
гами, укладеними у відповідності із запитами місцевого на-
селення, у розробці яких брали б участь народні вчителі та
дія чі позашкільної освіти, щоб дати широке розповсюдження
провіднику знання — книзі [53].
Відстоюючи думку про необхідність використання типо-
вих каталогів при початковому та поточному комплектуван-
ні, він вважав, що каталог бібліотечного фонду народної бі-
бліотеки повинна складати особа, яка добре знає як освітній
рівень читачів, так і особливості місцевих умов їх проживан-
ня та праці. Каталог розкриває зміст фонду та допомагає у
виборі книжок, сприяє пробудженню нових інтересів і запи-
тів, розширенню уявлення про систему знань, залучає чита-
чів до більш широкого кола книжок, тим самим сприяючи їх-
ній самоосвіті. Він вважав книгу головним провідником знань
у народні маси, а приближення до населення хорошої і, по
можливості, дешевої книги — завжди актуальною проблемою
розвитку книжкової справи [46, с. 83].
Для невеликих бібліотек С. Сірополко пропонував уклада-
ти систематичний каталог, що повинен був надавати допомо-
гу читачам у ознайомленні з книжками за різними галузями
знань. Значний інтерес становить запропонована ним систе-
матична розстановка фонду для невеликих бібліотек за галу-
зями знань: «І. Релігійно-моральний відділ. ІІ. Белетристика.
ІІІ. Історія літератури. ІV. Історія. V. Географія та подорожі.
VІ. Природознавство. VІІ. Медицина. VІІІ. Сільське госпо-
дарство та ремесла. ІХ. Суспільствознавство (право, політич-
на економія, публіцистика). Х. Журнали та довідкові видан-
ня» [46, с. 10]. Запропонована універсальна класифікація, що
складалася з десяти розділів, враховувала специфічні особли-
вості систематики бібліотечного фонду невеликих бібліотек і
розкривала його зміст із метою найповнішого задоволення ін-
формаційних потреб широкого кола читачів, для яких інша
система була б складнішою у використанні. Загалом запропо-
222
нований С. Сірополком розподіл книг за тематичною озна-
кою був зорієнтований на практичні потреби невеликих бі-
бліотек і сприяв розвитку бібліотечно-бібліографічної класи-
фікації як галузі бібліотекознавства.
Вчений привернув увагу також фінансовому забезпечен-
ню народних бібліотек, зазначаючи, що ці питання повинні
вирішувати державні установи, земства та громадські товари-
ства — попечительство про народну тверезість, Московське
товариство грамотності тощо, а головне, — місцева громада
повинна взяти на себе турботу про фінансову підтримку бі-
бліотеки шляхом організації благодійних концертів, вечорів,
встановлення членських внесків із членів бібліотечних това-
риств тощо, дбаючи про належний економічний рівень забез-
печення народної бібліотеки. Порушена була також пробле-
ма фінансування народних бібліотек як із боку земств і гро-
мадських інституцій, так і державних установ [46].
Цікавими були ідеї С. Сірополка щодо удосконалення
управління бібліотечною справою земств, що полягали у про-
позиції заснування при повітових земських управах керівних
органів із позашкільної освіти, які б здійснювали нагляд за
організацією роботи народних бібліотек [13, с. 31–34].
С. Сірополка цікавили актуальні питання правового ста-
новища бібліотек. Так, на Першому Згальноземському з’їзді
з народної освіти на засіданні секції позашкільної освіти 16
серпня 1911 р. він схвалив підтримку земствами приватної іні-
ціативи у справі організації позашкільної освіти, але водно-
час зауважив, що необхідно визнати незадовільним сучасне
становище цієї освіти [15, с. 212–213]. З метою підготовки резо-
люції з’їзду на секції було вирішено обрати бібліотечну комі-
сію у складі восьми осіб, очолив яку С. Сірополко. Ця комісія
мала чотири засідання, в ході яких були обговорені тези допо-
відей бібліотечної проблематики, виголошених під час робо-
ті з’їзду, та підготовлена резолюція, в якій викладено загальні
принципи організації бібліотечної справи, в основі яких були
організаційні засади бібліотечного будівництва, розробле-
ні Першим Всеросійським бібліотечним з’їздом. Резолюцію
було затверджено на засіданні секції, а також обговорено на
загальних зборах з’їзду 30 серпня 1911 р. С. Сірополко як го-
лова бібліотечної комісії брав активну участь у її обговорен-
223
ні. Зокрема, пояснив необхідність включення до цього доку-
мента пункту, в якому йшлося про перетворення сільських бі-
бліотек при початкових училищах на самостійні бібліотеки,
у такій редакції: «бібліотеки при початкових училищах, від-
криті за правилами 28 лютого 1906 р. повинні бути перетво-
рені на самостійні, оскільки ці бібліотеки знаходяться під осо-
бливим наглядом із боку навчальної адміністрації, інспекто-
рів народних училищ, що втручалися в комплектування цих
бібліотек» [14, с. 527–528]. Зважаючи, що ці заклади було при-
рівняні до громадських бібліотек, теза означала, що бібліо-
теки, вперше засновані за правилами 28 лютого 1906 р., по-
винні бути перетворені на самостійні бібліотеки, але це по-
ложення не було внесено до резолюції з’їзду [15, с. 212–213].
С. Сірополко висловився щодо правового положення бібліо-
тек і можливості закриття їх в адміністративному порядку.
Він пояснив, що земські бібліотеки, як такі, не можуть бути
ліквідовані у разі порушення законодавства. А якщо земська
бібліотека порушила в чому-небудь діюче законоположення,
то винна в тому особа підлягає судовій відповідальності, але
бібліотека як установа, закриттю не підлягає [18, с. 28–29]. Ця
його думка як професійного правника сприяла уточненню
вкрай важливого положення резолюції щодо правового ста-
ну бібліотек, визнаючи необхідність установлення явочного
порядку відкриття бібліотек і читалень і судового порядку їх
закриття [43]. С. Сірополко також взяв участь у дискусії щодо
пункту, присвяченого правовому стану бібліотек у регіонах,
зокрема він зауважив: «Адміністративні розпорядження на
місцях, що виходять від місцевої влади в бібліотечній спра-
ві незрівнянно мають більше значення, ніж розпорядження,
що надходять від загальної влади. Є райони, де виключають-
ся книги певною мовою тільки лише в силу розпоряджень
місцевої адміністрації. Внаслідок цього указівка на те, що по-
вин на бути усунена як загальна адміністрація, так і місцева
від справи комплектування бібліотек, на мою думку, варто за-
лишити цей пункт» [14, с. 527–528]. Думка С. Сірополка щодо
комплектування бібліотек була врахована лише частково і
з’їзд визнав, що воно повинно здійснюватися відповідно за-
питам читачів різного віку, підготовки та національного скла-
ду населення, при цьому регулюватися виключно загальними
224
діючими законоположеннями про друк і бути звільненим від
будь-яких адміністративних розпоряджень [47, с. 17]. З метою
покращення комплектування було рекомендовано укладан-
ня рекомендаційного систематичного каталогу з усіх галузей
знань для бібліотек різних типів та огляду нових видань су-
місними зусиллями земських і просвітніх установ [17, с. 28–29].
Завдячуючи активній участі С. Сірополка як голови бі-
бліотечної секції, з’їздом було затверджено резолюцію в га-
лузі бібліотечної справи, де знайшли свій подальший розви-
ток основні принципи організації бібліотечного будівництва,
розроблені Першим Всеросійським бібліотечним з’їздом: без-
оплатність користування книгами та періодичними видання-
ми в громадських бібліотеках і читальнях, створення земства-
ми бібліотечної мережі (центральних, районних, сільських,
мандрівних тощо), забезпечення центральних і районних бі-
бліотек фахівцями, які мають спеціальну підготовку, забез-
печення центральних і районних бібліотек окремими при-
міщеннями, кімнатою для читальні та квартирою для бібліо-
текаря; підготовку бібліотекарів здійснювати на короткотер-
мінових курсах із бібліотекознавства, залучити місцеве насе-
лення до роботи в бібліотечних радах і бібліотечних товари-
ствах. Було визнано необхідним призначення в кожному ра-
йоні, повіті та губернії особливих агентів, а також заснуван-
ня земством районних, повітових і губернських рад із поза-
шкільної освіти з представництвом у них місцевого населен-
ня, громадського самоврядування, місцевих просвітницьких
і кооперативних організацій із участю земських працівників
із позашкільної освіти [16, с. 66–67]. Загалом губернським зем-
ствам пропонувалося активізувати роботу у справі організації
бібліотек як установ позашкільної освіти. З метою найбільш
повного забезпечення населення підручниками та хорошими
книжками на з‘їзді було прийнято резолюцію з питань зем-
ського книговидання, сутність якої зводилася до визнання
необхідності організації книговидавничого та книгопросвіт-
ницького товариств у губернських і повітових земствах.
Участь С. Сірополка у роботі цього з’їзду сприяла запрова-
дженню його досвіду земського освітнього діяча з правничою
освітою, що брав участь в організації освітніх земських уста-
нов, оскільки в літературі та практичній діяльності ще недо-
225
статньо були розроблені деталі з досвіду застосування тих чи
інших ідей і прийомів щодо удосконалення організації робо-
ти бібліотек, підготовки бібліотечних кадрів.
У своїх бібліотекознавчих працях московського періоду
С. Сірополко торкався проблем бібліотечної цензури, оскіль-
ки урядові розпорядження щодо права народних і учитель-
ських бібліотек в основному спрямовувалися на гальмування
їхньої діяльності. Він проаналізував шкідливість «Тимчасових
правил 15 травня 1890 року про народні бібліотеки і читаль-
ні», виданих Міністерством внутрішніх справ, згідно з яки-
ми було встановлено особливий нагляд за комплектуванням
книжкового фонду цих закладів. Правилами обмежувався по-
рядок відкриття бібліотек, що можна було здійснювати лише
з дозволу місцевого губернатора, який мав право заборони-
ти утворення нової книгозбірні. У кожній бібліотеці повинна
була існувати відповідальна особа, затверджена на цій поса-
ді губернатором, яка контролювала комплектування книжко-
вого фонду, але й за нею теж встановлювався нагляд особли-
вого «спостерігача», затвердженого також губернатором [46].
І це в той час, коли тільки 10 % загальної кількості видань, що
знаходилися на книжковому ринку, були допущені у народні
бібліотеки. Правила запроваджували сувору регламентацію
мовного складу книжкового фонду, який повинен був скла-
датися лише з російськомовних книжок [46]. Ці правила діяли
впродовж 15 років, перешкоджаючи доступу до інформацій-
них ресурсів населенню та гальмуючи культурно-освітній по-
ступ країни, і були скасовані Міністерством внутрішніх справ
2 грудня 1905 р. Правила про народні бібліотеки 1906 р. забез-
печували ліквідацію обмежувального каталогу при їх комп-
лектуванні та виключного нагляду за їх діяльністю. Але пра-
во на відкриття народних бібліотек надавалось адміністра-
тивним органам народної освіти, а не органам місцевого са-
моврядування — земствам. Тому, завдячуючи активній учас-
ті С. Сірополко у роботі Першого загально земського з’їзду
по народній освіті (1911) було висунуто вимогу щодо надання
права земствам самостійного відкриття бібліотек поза явоч-
ним чи дозвільним порядком.
Особливу увагу С. Сірополка привернули «Правила про
народні бібліотеки при нижчих навчальних закладах ві-
226
домства Міністерства народної освіти, затверджені 9 червня
1912 року», спрямовані проти пришкільних народних бібліо -
тек і критично сприйняті працівниками позашкільної осві-
ти та бібліотекарями. Він справедливо вважав, що ці прави-
ла прийнято всупереч закону від 2 грудня 1905 р., згідно з
яким було скасовано цензурний нагляд за народними бібліо-
теками та підпорядковано їх загальним правилам про публіч-
ні бібліотеки [46, с. 125]. Згідно з новими правилами земства
та інші громадські організації не лише були відсторонені від
управління створеними ними народними бібліотеками, а й
позбавлені права власності на їх майно. С. Сірополко висту-
пив із низкою статей, у яких він піддав критиці новий доку-
мент, що вносив негативні зміни в організацію народних бі-
бліотек, широко оприлюднивши його текст у фахових видан-
нях і зазначивши, що цей циркуляр сприяє втраті права влас-
ності на земське майно, а також відсторонення земства від за-
відування цими книгозбірнями. Нові правила утворювали
суттєві перешкоди не тільки для подальшого розвитку ме-
режі бібліотек, а й для існуючої організації їх роботи, оскіль-
ки впливали на підпорядковані земствам майже 90 % усіх на-
родних бібліо тек, існуючих при школах, що було пов’язано з
фінансовими обмеженнями земств для будівництва власних
приміщень книгозбірень. У деяких земствах до планів шкіл
було включено спеціальні кімнати для бібліотек, а Харківське
губернське земство навіть обумовило цим свою субсидію по-
вітам на будівництво шкіл.
Нові правила давали змогу зазіхати на майно бібліотек,
віддаючи його у розпорядження навчального закладу при
якому існувала бібліотека, і вона ставала невід’ємною влас-
ністю школи, не зважаючи на те, що їх власниками до цьо-
го були земства. Зміна власників бібліотеки суттєво вплива-
ла на організацію їх роботи. На думку С. Сірополка, ці пра-
вила змушували земства, просвітні товариства та приват-
них осіб зосередити увагу на влаштування народних біблі-
отек поза шкільними приміщеннями, оскільки в цьому ви-
падку бібліо теки підпорядковувалися Міністерству внутріш-
ніх справ і на них не впливали дії нових правил, що не тіль-
ки зменшували роль засновників бібліотек, а й суттєво шко-
дили культурному розвиткові країни [60]. Земства прагнули
227
захистити свої права, деякі з них (Уфімське, Петербурзьке,
Воронезьке, Ярославське, Тверське, Нижегородське) намага-
лись оскаржити прийняті правила в Урядовому Сенаті, інші
(Вятське, Тихвинське, Бузулукське тощо ) прийняли рішення
про відкриття бібліотек поза шкільними приміщеннями, ре-
шта — визнали за необхідне закрити всі пришкільні бібліоте-
ки, а замість них відкрити народні бібліотеки в окремих при-
міщеннях [60, с. 60–63].
Окрім обмеження народних бібліотек при початкових на-
вчальних закладах у праві власності на приміщення, нові пра-
вила запроваджували цензуру щодо комплектування фонду
книгозбірень, повністю віддаючи право вибору книжок ін-
спекторам народних училищ [57, с. 33]. Йшлося про те, що
комплектування народних бібліотек при нижчих навчальних
закладах суттєво обмежується, не зважаючи на те, що відпо-
відно правилам 1905 р. вони були прирівняні до публічних і
громадських бібліотек і мали право на те, щоб у складі фон-
ду були всі книжки та періодичні видання, допущені для обі-
гу в імперії. З введенням нових правил до складу книжково-
го фонду народних бібліотек включалися лише ті книги, що
отримали схвалення навчального комітету Міністерства на-
родної освіти або училищної ради при Святішому Синоді.
Допускалися також інші видання, крім схвалених цими дво-
ма установами, але лише в тих випадках, якщо було дозво-
лені інспектором народних училищ [48, с. 1159]. Нові пра-
вила наділяти навчальний комітет правом встановлювати
обов’язковий каталог для народних бібліотек при нижчих на-
вчальних закладах, а в більшості випадків вони існували саме
при школах, що обмежувало комплектування народних бі-
бліотек вузькими рамками міністерського каталогу. Були ви-
падки, коли до числа «шкідливих» книг потрапляли навіть
твори класиків російської та зарубіжної літератури.
У зв’язку із запровадженням цих правил С. Сірополка осо-
бливо турбувала доля українських книжок у народних біблі-
отеках. Він вважав одним із чергових завдань бібліотечної
справі України наповнення книжкового фонду книгозбірень
українською літературою з метою задоволення інформацій-
них потреб населення, оскільки з’їзди та бібліотечний і загаль-
но земський із народної освіти визнали, що бібліотеки пови-
228
нні комплектуватися відповідно запитам читачів різного віку,
підготовки та національно складу [55, с. 98]. В народних біблі-
отеках було недостатньо україномовних книжок, їх оберта-
ність майже вдвічі перевищувала цей показник у роботі кни-
гозбірень. Так, середня по Харківській губернії обертаність
української книги становила 3,8, між тим як середня оберта-
ність книги загалом була 2,0 [71, с. 100]. У фондах народних бі-
бліотек спостерігалась недостатня кількість українських кни-
жок, не зважаючи на значний попит серед населення України
на літературу рідною мовою як важливе джерело народної
просвіти. Якщо нові правила 1912 р. загальмували розвиток
бібліотечної справи в усій країні, то для України вони вияви-
лися надзвичайно пагубними, оскільки навчальний комітет у
своїх списках не визнавав українських книжок. Із пришкіль-
них бібліотек України вилучалися книги українською мовою.
С. Сірополко наводив приклад, коли за розпорядженням ін-
спекторів народних училищ із обігу народних бібліотек були
вилучені твори Т. Г. Шевченка «Катерина», «Невільник»,
«Назар Стодоля» у Харківській губернії, а в Уманському по-
віті — «Євангелія» українською мовою [56, с. 17]. Із бібліо-
тек Київського та інших повітів на вимогу інспекторів були
вилучені всі без винятку книги українською мовою, з 30-ти
шкільних бібліотек вилучено близько 2 тис. україномовних
книжок, що складали до 20 % загального книжкового фонду
[66, с. 84]. Цікавим був той факт, що серед вилучених були
книги, що пройшли попередню цензуру. У Київській губернії,
згідно з новими правилами, ліквідувалось 100 безплатних на-
родних бібліотек, утримуваних коштами просвітнього діяча
Ф. Ф. Павленкова, так званих Павленковських бібліотек, книж-
ки з яких були або знищені або роздані без відома спадкоємців
Ф. Ф. Павленкова, які вимагали повернення книжок, що стано-
вили їх власність [66, с. 85].
С. Сірополко намагався запобігти лихому впливові цих
правил і пропонував шукати нових законних шляхів для по-
ширення україномовної літератури, минаючи бібліотеки,
становище яких взагалі було непевне. Замість закритих біблі-
отек, на його думку, необхідно засновувати книгарні, ятки з
книжками на базарах, поширювати українську книгу серед
широких верств населення через книгонош, «ширити поміж
229
людністю по можливо дешевій ціні, а то й дурно, українську
книжку» [78, с. 61].
У своїх працях він зосередив увагу на основних реакційних
положеннях нового документу 1912 р, що обмежували доступ
населення до бібліотек. Міністерство народної освіти, вводячи
новий порядок у організацію роботи народних бібліотек, по-
ставило їх діяльність під свій контроль. Було поновлено тим
самим особливий нагляд за культурно-просвітницькою робо-
тою бібліотек і читалень, запроваджено цензуру щодо комп-
лектування фондів, обмежено доступ до демократичних ле-
гальних періодичних й неперіодичних видань, загальмова-
но громадсько-демократичний і культурно-освітній рух кра-
їни. Критичні статті С. Сірополка поряд із одностайною кри-
тикою нових правил про народні бібліотеки (1912) іншими бі-
бліотекознавцями та діячами освіти сприяли розгляду цього
документу у Державній Думі впродовж 1913–1914 рр., яка ви-
знала його таким, що суперечив закону. Отже, дослідження
правового положення народних бібліотек, аналіз негативного
впливу цензури на їх діяльність сприяли подальшій розроб-
ці С. Сірополком теоретичних проблем бібліотечного права.
Суттєвим є внесок С. Сірополка у розробку проблеми бі-
бліотечної освіти, досліджуваної вітчизняними бібліотеко-
знавцями на початку ХХ ст. у зв’язку із зростанням мережі
бібліотек, які потребували кваліфікованих фахівців. Він був
прихильником організації спеціальної підготовки бібліотека-
рів, але оскільки не існувало закладів, що вирішували б цю
проблему, С. Сірополко підтримував пропозиції бібліотеч-
ного та загальноземського з’їздів про утворення короткотер-
мінових курсів, де «викладались би бібліотекознавчі дисци-
пліни та деякі відомості з бібліотекознавства були б не зайви-
ми» [53, с. 11]. С. Сірополко вважав, що найбільш підготов-
леними на той час для роботи в народних бібліотеках були
вчителі, які могли б обіймати посаду бібліотекаря з належ-
ною оплатою за цю працю [53]. Залучення шкільних учителів
до роботи у бібліотеці було зумовлене, головним чином тим,
що одним із основних завдань позашкільної освіти, як писав
С. Сірополко, було навчання грамоті «всього дорослого не-
письменного населення». Але в той самий час С. Сірополко
вважав, що участь народного вчителя у бібліотечній справі
230
може знайти свій вияв у завідуванні бібліотекою, у поширен-
ні серед колишніх учнів і місцевого населення переконаності
у необхідності відкриття бібліотек-читалень, у пробудженні
інтересу серед місцевого населення до народно-бібліотечної
справи, у організації кружків самоосвіти серед читачів біблі-
отек, у допомозі читачам по вибору книжок та кращому за-
своєнні прочитаного, привчить їх до читання хороших кни-
жок тощо [54, с. 671]. Він вважав, що не варто «чинити пере-
шкоди у справі служіння народних учителів просвіті народ-
ної маси і тим самим віддаляти народного учителя від на-
роду, серед якого він живе і потребами якого вболіває» [46,
с. 44]. Пропозицію поєднання в одній особі шкільного учи-
теля та бібліотекаря він мотивував тим, що розвитку бібліо-
течної справи значною мірою сприяла участь народних учи-
телів у складі завідувачів бібліотеки, «у тісному зв’язку шко-
ли і бібліотеки із завданнями, що переслідують обидві про-
світні установи» [46, с. 55]. Він звертав увагу на необхідність
надання вчителям бібліотечної освіти, для чого пропонував
ввести в роботу учительських семінарів і педагогічних курсів
особливий предмет — бібліотекознавство, оскільки «кожний
вчитель після прослуховування основ бібліотекознавства ста-
не, по-перше, пропагандистом бібліотеки як просвітницько-
го закладу, по-друге, стане цілком підготовленим для веден-
ня бібліотечної справи» [62]. Він вважав, що бібліотекар по-
винен мати педагогічну підготовку, а також спеціальну осві-
ту, що дає необхідні бібліографічні знання для виконання
таких функцій як комплектування фонду бібліотеки, ката-
логізації, підбору необхідної літератури для читачів. При се-
мінарах і курсах С. Сірополко пропонував заснувати взірце-
ву народну бібліотеку, в якій «не тільки б знаходили застосу-
вання теоретичні положення, розкриті предметом «бібліоте-
кознавство», але вони також слугували б практичною шко-
лою для самих слухачів цього предмета» [62, с. 27].
На Першому Всеросійському бібліотечному з’їзді (1911)
він висловився щодо необхідності запровадження у вчитель-
ських семінаріях курсу «бібліотекознавство» за рахунок за-
йвих там предметів, що вивчаються, оскільки у народних бі-
бліотеках працювали переважно вчителі. Ця його пропозиція
була підтриманою більшістю учасників секції громадських і
народних бібліотек [67].
231
На Першому Загальноземському з’їзді з народної освіті
(1911) вчений виступив із доповіддю «О подготовке библио-
течного персонала», в якій послідовно відстоював ідею необ-
хідності спеціальної підготовки фахівців для роботи у біблі-
отеці, які повинні мати не лише загальноосвітні, а й профе-
сійні знання для організації її ефективної діяльності, підкрес-
люючи, що бібліотекар повинен бути ознайомлений із біблі-
ографічними покажчиками, методикою запису при позичан-
ні книжок, з веденням звітності, а також повинен допомага-
ти читачеві при виборі книжок, навчати методиці засвоєння
змісту прочитаного, сприяти пробудженню інтересу до чи-
тання [13, с. 31–34]. Він вважав, що в першу чергу земства по-
винні сприяти підготовці бібліотекарів для народних біблі-
отек, організовувати спеціальні курси з бібліотекознавства,
в програму яких ввести два нових предмети — бібліотекоз-
навство та огляд дитячої та народної літератури [13, с. 39].
С. Сірополко так пояснив необхідність вивчення науки про
бібліотеку та бібліотечну справу: «Бібліотекознавство у розу-
мінні технічних знань, у розумінні ведення бібліотек учите-
лям необхідно знати, оскільки при кожній школі, без сумні-
ву буде шкільна бібліотека, а народним учителям неминуче
потрібно знати технічне ведення шкільної бібліотеки і дитя-
чої і народної бібліотеки. Ось чому цей курс бажано ввести не
лише до спеціалізованих установ, але й в курс класів середніх
навчальних закладів» [14, с. 527–528].
С. Сірополко вважав, що у бібліотеках при школах для до-
рослих особливу роль відігравав бібліотекар, який повинен
спрямовувати читання дорослих, що не мали багато часу на
навчання, пропонуючи книжки для читання у певній послі-
довності з метою кращого засвоювання знань. Цим він знову
підтвердив думку, що бібліотекареві потрібно знати особли-
вий предмет — бібліотекознавство, а в основу організації бі-
бліотеки як культурно-освітньої установи для дорослих має
бути покладений принцип громадськості, а читачі, для яких
призначена бібліотека, повинні брати активну участь в орга-
нізації її роботи [51].
Цікавлячись проблемою бібліотечних кадрів, С. Сірополко
відзначив, що у рішеннях Першого з’їзду діячів народної
освіти Московського повітового земства було визнано необ-
232
хідним підвищення освітнього рівня бібліотекарів, підвищен-
ня їм платні, улаштування курсів із бібліотечної справи [74].
Проблема організації освіти для бібліотекарів постійно
привертала увагу теоретиків і практиків бібліотечної спра-
ви, обговорювалася на спеціальних зібраннях бібліотекарів і
працівників позашкільної освіти. Для її вирішення фахівця-
ми було розроблено план організації бібліотечних курсів у
Російському бібліографічному товаристві при Московському
університеті, але пізніше з ініціативи Л. Б. Хавкіної, відомо-
го просвітнього діяча та бібліотекознавця, такі курси було за-
сновано при Московському міському народному університе-
ті імені А. Л. Шанявського. З 17 квітня по 7 травня 1913 р. роз-
почали роботу перші в Російській імперії курси з бібліотеч-
ної справи для бібліотекарів народних, громадських, шкіль-
них і дитячих бібліотек, більшість слухачів були працівника-
ми бібліотек, рекомендованими для навчання радами бібліо-
тек, земствами, просвітніми товариствами, але дехто приїхав
із особистої ініціативи і за власний кошт. Усього було при-
йнято 357 осіб, а відмовлено у прийомі 150 особам [86, с. 1–2].
Навчальні предмети було поділено на 4 цикли: загальна іс-
торія книги, бібліографія, бібліотекознавство та книжкова
справа. Особливу увагу було звернуто на вивчення проблем,
пов’язаних із формуванням, обробкою та зберіганням бібліо-
течного фонду, серед яких С. Сірополко викладав дисциплі-
ни «Практична бібліографія і комплектування бібліотек» [1,
с. 38]. Московські бібліотечні курси користувалися широкою
популярністю серед працівників бібліотек, бо відзначалася
високим рівнем бібліографічної підготовк. Особливо цінни-
ми були лекції С. Сірополка з бібліографії, а також підготов-
лений ним бібліографічний покажчик «Практична бібліо-
графія» [64], що вміщував понад сто назв бібліографічних ви-
дань із літератури, історії, географії, природознавства, сус-
пільствознавства, релігії, філософських наук, педагогіки, ме-
дицини, сільського господарства, технічних наук, призначе-
них для підвищення кваліфікації працівників народних бі-
бліотек і громадських книгозбірень. Окрім того, до покаж-
чика увійшли рекомендаційні каталоги та посібники, дер-
жавний бібліографічний покажчик «Книжковий літопис»,
бібліо графічна та бібліотекознавча періодика, продовжува-
233
ні видання. Поза межами списку залишися спеціальні покаж-
чики дитячої літератури. У своїх лекціях С. Сірополко аналі-
зував значний фактичний матеріал у галузі бібліографії, на-
копичений ним при постійному складанні рекомендаційних
бібліографічних списків різноманітних видань у галузі ху-
дожньої літератури та бібліографічних покажчиків і видань,
у яких висвітлювалися проблеми позашкільної освіти та бі-
бліотечної справи, рецензії на які він друкував на сторінках
«Педагогічного листка» впродовж багатьох років. Програма
курсів постійно удосконалювалась і С. Сірополко під час ро-
боти курсів з 13 квітня по 9 травня 1915 р. викладав навчаль-
ний курс «Придбання книжок. Книговидавничі та книготор-
говельні фірми в Росії» [4, с. 431; 44, с. 131]. Завдячуючи біблі-
отечним курсам при Московському народному міському уні-
верситеті імені А. Л. Шанявського бібліотечна наука увійшла
в коло його навчальних дисциплін, що сприяло розвитку бі-
бліотекознавства, його інституалізації як науки, чому сприя-
ла і робота С. Сірополка у цьому навчальному закладі.
Значним є внесок С. Сірополка у розробку вчення про бі-
бліотечну професію. Пильну увагу він приділяв відбору лю-
дей на посаду бібліотекаря та визначення його обов’язків, за-
значаючи, «душею бібліотеки по справедливості повинен
бути визнаним бібліотекар» [53, с. 11].
Особливе значення для розвитку бібліотекознавства та
науки про бібліотечну професію мали ідеї С. Сірополка, ви-
словлені на Харківському з’їзді з питань позашкільної освіти
та розумових розваг (7–12 червня, 1915), де він зазначав, що
сучасний бібліотекар «має на меті створити читача, вивчити
його запити та задовольнити їх у відповідній системі по відо-
мому плану» [58, с. 553]. Оскільки бібліотеці належить най-
важливіше значення в загальній системі установ позашкіль-
ної освіти, то бібліотекарю, на думку С. Сірополка, необхід-
но сприяти найбільш повному забезпеченню потреб інших
закладів позашкільної освіти: забезпечувати необхідною лі-
тературою та книжковими виставками, проведення різно-
манітних заходів, зокрема, читання лекцій, організації екс-
курсій, а також підбирати для читачів і слухачів книжки, що
сприяли б вияву активності та самостійності у мисленні й ді-
яльності людей тощо.
234
Він вважав, що «бібліотекар — душа бібліотеки», тому по-
винен мати відповідні знання й уміння. Особливо виокремлю-
валися вимоги до бібліотекаря як керівника читанням, який
повинен любити книгу, знати книжковий фонд своєї устано-
ви. Розглядаючи проблему бібліотечної професії, слід відзна-
чити висловлену С. Сірополком думку про необхідність орга-
нізації бібліотекарями при бібліотеці так званого «місцевого
відділу», де б була зібрана література з історії краю, його еко-
номічного та культурного життя, а також література, автора-
ми якої були уродженці або постійні жителі даного краю [58,
с. 554]. Отже, він поставив питання про утворення у бібліоте-
ках відділів краєзнавства, що спонукали б до вивчення регіо-
нальних особливостей губерній, започатковуючи тим самим
розвиток бібліотечного краєзнавства. Водночас, бібліотекаре-
ві важливо запроваджувати у життя принцип громадськості,
що сприяє залученню населення до активної участі в органі-
зації різних установ позашкільної освіти, а також заснуванню
при бібліотеці бібліотечного товариства чи ради. Він повинен
дбати також про відкриття гуртка з вивчення місцевого краю.
С. Сірополко писав, що необхідними засобами для утво-
рення кадрів фахівців-бібліотекарів є об’єднання осіб, які
працюють у бібліотеках районних, повітових і губернських
на грунті професійних інтересів, а також періодична ор-
ганізація повітових та губернських бібліотечних з’їздів,
участь у роботі всеросійських бібліотечних зібрань й ро-
боті вітчизняних професійних бібліотечних організацій —
Товариства Бібліотекознавства у Санкт-Петербурзі та Комісії
Бібліотекознавства Російського бібліографічного товариства
при Московському університеті [11]. Отже, він справедливо
вважав професійні зібрання та професійні об’єднання бібліо -
текарів важливими осередками, що сприяють розвитку про-
фесії, підвищують спеціальні знання бібліотекарів, форму-
ють їх професійну свідомість.
Варто зазначити, що С. Сірополко підтримував творчі
зв’язки з українськими спеціальними періодичними видан-
нями, друкуючи на їх сторінках статті, в яких торкався про-
блеми забезпечення українськими книжками бібліотек. Його
турбувало питання використання української мови у бібліо-
течній і книжковій справі, тому на з’їзді з питань позашкіль-
235
ної освіти та розумових розваг (Харків, 1915) С. Сірополко ви-
ступив із промовою про необхідність запровадження україн-
ської мови закладами позашкільної освіти при проведенні усіх
культурно-освітніх заходів. З цією метою він вніс пропозицію:
«Визнаючи, що для підвищення культурного рівня населен-
ня культурно-освітні заходи повинні бути близькими і рід-
ними йому за мовою і за всім своїм укладом, секція вважає за
необхідне, щоб у місцевостях з українським населенням вся
позашкільна освіта провадилась українською мовою» [83, с.
80], яку було внесено до резолюції з’їзду. Це значною мірою
сприя ла проведенню позашкільної освіти в Україні рідною мо-
вою. Крім цього С. Сірополко у доповіді наголосив, що важли-
во виділити інтереси українського народу, оскільки права ін-
ших народів на вживання рідної мови не зневажаються так, як
права українського народу. Він навів приклади репресій, що за-
стосовувалися до народних вчителів, котрі здійснювали викла-
дацьку діяльність українською мовою та наголосив на необхід-
ності доброзичливого ставлення до використання мов усіх на-
родів, що входили до складу Російської імперії.
На початку ХХ ст. для С. Сірополка як і багатьох нау-
ковців, було характерним розширене тлумачення бібліоте-
кознавства, до складу якого входили також й проблеми ви-
вчення соціального призначення книги, історії книговироб-
ництва та книгорозповсюдження. С. Сірополко у своїх пра-
цях визначав книгу як «головного провідника знань у народ-
ну масу» та як «могутнього провідника культури» [46, с. 72],
зважаючи, що більшість жителів сіл були неписьменними і
лише за допомогою книги можна було отримати справжню
освіту, знання та підвищити культурний рівень сільського
населення. Він вважав, що книга сприяє заохоченню людей
до користування культурно-освітніми закладами, що в свою
чергу задовольняють духовні потреби за допомогою книги.
С. Сірополко розглядав культурно-освітницьку функцію як
одну із сутнісних функцій книги.
Вчений дослідив участь земств в організації книжкової
торгівлі, виявивши основні форми книгопоширення. Він вва-
жав книжкову торгівлю культурно-просвітницькою спра-
вою, а служіння їй «актом подвижничества і громадянсько-
го обов’язку», зазначаючи, «якщо Новікова М. І. випробову-
236
вали у вірі, то тепер застосовуються випробовування у «бла-
гонадежности»; якщо «Новіков за свою діяльність поплатився
Шлисербургською фортецею, то тепер видавці і володарі ма-
газинів платяться взагалі «крепостью» [46, с. 84]. Досліджуючи
участь земств в організації книжкової торгівлі, він дійшов ви-
сновку, що наприкінці ХІХ ст., коли відбувалося становлення
земських книжкових складів, вони сприяли комплектуванню
земських бібліотек, забезпеченню підручниками шкіл, а та-
кож надавали книжки сільським книгоношам із відповідни-
ми знижками за книгорозповсюдження. В організаційному
відношенні кожний склад губернський чи повітовий був са-
мостійною одиницею, підзвітною правлінню свого земства. З
утворенням книжкових складів у них працювали доброволь-
ці, але в 90-х рр. були встановлені штатні оплачувані посади:
завідуючий, рахівник, один-два служителя. Земствам не до-
зволялося самостійно здійснювати видавничу діяльність, від-
кривати роздрібні магазини та навіть книжкові кіоски.
На початку ХХ ст. спостерігалося певне пожвавлення зем-
ської книжкової справи. С. Сірополко вважав, що в цей період
широкому розповсюдженню книжок на книжковому ринку
значною мірою сприяли земські книжкові склади, що мали за
мету забезпечити населенню доступ до книжки по можливо
дешевій ціні, не зважаючи навіть не те, що діяльність земств у
галузі видавничої діяльності лімітувалося виключно списка-
ми літературних творів, допущених для поширення серед на-
селення відповідно каталогів народних бібліотек і читалень
для початкових навчальних закладів, а торгівля земських
книжкових складів обмежувалася виключно продажем під-
ручників і книжок, допущених Міністерством народної осві-
ти в шкільні та безплатні бібліотеки-читальні. С. Сірополко
писав, що розвитку книжкової торгівлі значною мірою пере-
шкоджав існуючий порядок відкриття книжкових магазинів і
правове становище, яке визначало цей вид торгівлі, на який
адміністрація мала суттєвий вплив щодо закриття книжкових
крамниць, затвердження службовців для роботи в земських
книжкових складах тощо. Вивчення історії земської книжко-
вої торгівлі в хронологічній послідовності засвідчувало про
розробку ним методу історизму у книжковій справі.
237
Наприкінці 1914 р., як засвідчує адресна та довідкова кни-
га «Вся Москва» за 1912 (ч. 5, с. 511) та 1915 (ч. 4, с. 490) роки,
С. Сірополко змінив місце проживання у Москві, пререїхав-
ши з родиною з будинку № 46 по вулиці Новослободській до
будинку № 8 на вулиці Мала Молчановка. За активної учас-
ті С. Сірополка на початку 1915 р. у Москві було утворено
Товариство по підготовці фахівців земської та міської служби,
головним напрямом діяльності якого було утворення постій-
них однорічних курсів по народній освіті, що мали на меті
тео ретичну та практичну підготовку фахівців у галузі народ-
ної освіти для роботи в земствах і містах. Секретарем комі-
тету, що здійснював керівництво роботою товариства, було
обрано С. Сірополка, який брав активну участь у розробці
навчального плану для підготовки фахівців у галузі народ-
ної освіти, до якого зокрема увійшов один із найбільших за
кількістю годин курс «Позашкільна освіта», другим, за кіль-
кістю годин був курс «Новітні течії у початковому навчанні
та огляд підручників і навчальних посібників», а також вио-
кремлено курс «Дитяча література і організація шкільних бі-
бліотек» [59, с. 246–247]. Отже, навчальним планом передба-
чалося вивчення основних наукових засад позашкільної осві-
ти, до складу якої входила і бібліотечна справа, крім того ор-
ганізації шкільних бібліотек надавалося важливе значення як
осередкам, що сприяли поширенню знань серед підростаю-
чого покоління. Включення цих курсів до навчального плану
Товариства по підготовці фахівців земської та міської служ-
би свідчило про наміри підготовки працівників позашкіль-
ної освіти з поглибленим вивченням бібліотекознавства.
Завдячуючи ініціативі С. Сірополка Комітет, що здійснював
керівництво Товариством, мав на меті утворити довідкову бі-
бліотеку Товариства, до складу якої мали б увійти книжки,
видані земствами та міськими органами самоврядування.
У цей період С. Сірополко продовжував бібліографічну
діяльність, він уважно слідкував за книжковими виданнями
з проблем позашкільної освіти, бібліографічними та довід-
ковими виданнями, на сторінках яких йшлося і про бібліо-
течну справу. Про це свідчать опубліковані ним у журна-
лі «Педагогический листок» рецензії на працю М. Рубакіна,
збірник статей із проблем дитячого читання, укладений
238
Е. Елачичем, бібліографічний щорічник И. Владиславлева,
ро бо ти Є. Звягінцева, М. Обухова, збірник, укладений В. Чар-
нолуським, до якого увійшли постанови більше як шестиде-
сяти з’їздів, зокрема і 1-го Всеросійського з’їзду з питань на-
родної освіти, загально земського з’їзду по народній освіті, а
також інші постанови та резолюції з питань бібліотечної ро-
боти [36–42]. Рецензії та огляди С. Сірополка засвідчили ши-
року ерудицію, глибокі наукові знання, критичний підхід до
обраної проблематики, привертає увагу фахове ставлення до
рецензованих робіт. Він акцентував увагу на важливих ідеях,
концепціях чи гіпотезах, висловлених у працях, що на його
думку могли б дати поштовх подальшим розробкам бібліоте-
кознавчих проблем.
Вчений доопрацював «Каталог учительской библиоте-
ки» та випустив окремим виданням біографічний нарис
«Дмитрий Иванович Тихомиров», про що він повідомляв
М. Дружиніну:
«15 января 1916. Многоуважаемый Николай Петрович!
Приветствую от себя дарю свою брошюру — ката-
лог учительской библиотеки и биографический очерк о
Д. И. Тихомирове «Д.[митрий] И.[ванович] Т.[ихомиров]» к
заказу, выпущенному книготорговым издательством.
Крепко жму Вашу руку. С. Серополко — подпись. (На по-
штовій картці) [6].
На початку весни 1916 р. С. Сірополко залишив робо-
ту у редакціях журналів «Юная Россия» и «Педагогический
листок», де він працював упродовж восьми років, про
свідчить його лист до М. Дружиніна від 9 березня ц. р.:
«Многоуважаемый Николай Петрович! Так как собствен-
ницей сочинений М-Сибиряка является его жена Ольга
Францевна Мамина (СПБ, Ср. Подьячинская д. 16, кв. 15), то
за разрешением о переводе обратитесь непосредственно к
ней. Переведем его «12 сказок»… По получении разрешения
от Маминой, следует [связываться] с Е. И. Т[ихомиров]ой не-
посредственно, так как я с 1 марта оставил редакции «Юная
Россия» и «Педагогический листок». Ушел я оттуда пото-
му, что Е. И. [Тихомирова] пожелала ввести в состав редак-
ции своего внука, которого Д. И. [Тихомиров] не пускал даже
на порог редакции. Я возвращаюсь к земской работе; взял-
239
ся также редактировать «Народное образование», издание
Московского городского управления.
Адрес мой: Малая Молчановка д. 8, кв. 9. Крепко жму Вашу
руку. Искренне уважающий Вас Ст. Серополко. Подпись»
(На почтовій картці) [6].
З лютого по листопад 1917 р., незважаючи на об’єктивні
складності, викликані воєнними подіями, соціальною деста-
білізацією, представники громадсько-демократичного руху,
до яких належав і С. Сірополко, актуалізували найбільш
значимі демократичні цінності, гуманістичні ідеали вихо-
вання та освіти. Прогресивні представник педагогічної на-
уки і практики розробляли теоретичні й методичні засади
всіх напрямів соціально-культурного виховання, дошкіль-
ної, шкільної та позашкільної освіти. Про це свідчить ді-
яльність Державного Комітету з Народної освіти, утворено-
го у 1917 р. з ініціативи В. Чарнолуського при Міністерстві
народної освіти Тимчасового уряду. До реальної праці,
не пов’язаної обмеженнями і заборонами з боку держави,
були залучені найбільш відомі діячі народної освіти, серед
яких В. Герд, В. Зеленко, А. Луначарський, Є. Мединський,
В. Чарнолуський, С. Сірополко. Комітет було побудовано за
принципом Всеросійського представництва, а загальна кіль-
кість членів комітету становила більше ста осіб. С. Сірополко
було обрано делегатом від Всеросійського земського сою-
зу, він був головою земсько-міської секції [8]. Значну біль-
шість членів Комітету становили вчителі та інші діячі народ-
ної освіти. Комітет готував законопроекти з усіх галузей на-
родної освіти, забезпечуючи правову підтримку Тимчасового
уряду в галузі освіти. Державний Комітет прийняв рішення
про передачу справи народної освіти в самих широких меж-
ах органам місцевого самоуправління, завдяки чому були лік-
відовані шкільні ради, дирекція та інспекція народних шкіл
і шкільно-окружні правління. Учителям відводилася першо-
чергова роль у справі утворення шкіл, розширювалася ком-
петенція педагогічних колегій, що могли затверджувати про-
грами навчання, вибір підручників, а при початковій школі
могли закладатися інституції дошкільної освіти та позашкіль-
ні культурно-освітні осередки — книгозбірні, музеї тощо. (77).
Упродовж 1908–1917 рр. С. Сірополко брав активну
участь у роботі різних українських і російських товариств,
240
зокрема «Общества вспомоществования нуждающимся
студентам Императорского Московського Університета»,
«Общества попечения об учениках Московской гимназии
А. Е. Флерова». Працював у редакціях журналів «Народний
учитель», «Для народного учителя», «Педагогический лис-
ток», «Юная Россия».
Проживаючи у Москві С. Сірополко активно підтримував
розвиток національної освіти, співрацюючи з редакцією пер-
шого українського педагогічного журналу Наддніпрянщини
«Світло», коли на Україні не тільки не було українських шкіл,
а навіть існували певні заборони щодо вживання вчителем
української мови. Впродовж 1910–1914 рр. це видання сприя-
ло об’єднанню національно свідомих українських учителів,
педагогів, просвітян, а також на його сторінках біли надру-
ковані статті педагогічного та методичного характеру в га-
лузі шкільної, дошкільної та позашкільної освіти, серед авто-
рів яких був і С. Сірополко. У своїх спогадах він писав, що
«душею «Світла» та першим його редактором був Григорій
Пилипович Шерстюк» [76] — народний учитель, свідомий
украї нець. С. Сірополко також з 1911 р. друкував свої праці в
українському часописові «Свобода», що видавався в Ужгороді
під редакцією Августина Волошина.
Водночас, С. Сірополко сприяв активному розвитку украї-
нознавства в Російській імперії, він брав участь у створен-
ні багатьох номерів журналу «Промінь», єдиного на той час
українського часопису, пізніше став членом редколегії ро-
сійськомовного журналу «Украинская жизнь», що поширю-
вав ідеї національної самосвідомості українців та, як зазна-
чав С. Сірополко, «добивався для українського народу того
місця, яке по справедливости мусить належати йому серед
народів Росії» [79, с. 36]. Він був активним членом товари-
ства українців на чужині «Кобзарь», впродовж 1913–1914 рр.
очолював українську секцію Товариства слов’янської куль-
тури у Москві. Повз його увагу не проходила жодна подія,
пов’язана з вшануванням пам’яті Тараса Шевченка, так до
50-річчя смерті Шевченка відгукнувся С. Сірополко рецен-
зуванням його творів, що вийшли друком з нагоди цієї сум-
ної дати [27; 29; 32]. Він був членом Комітету по влаштуван-
ню Шевченківських свят у Москві, членом редакційній комі-
241
сії для підготовки до видання збірника «На спомин 50-х ро-
ковин смерті Шевченка» (М., 1911). С. Сірополка постійно ці-
кавила шевченкіана, тому до століття від дня народження
Т. Г. Шевченка він опублікував кілька статей у російських ча-
сописах, зокрема «Т. Г. Шевченко», «Памяти Т. Г. Шевченко»,
у яких наголошував на антикріпосницькій спрямованості
Шевченкової творчості та її світовому значенні, протестував
проти планованої заборони царською владою святкування в
Україні ювілею «апостола національного відродження» [63;
70]. Проживаючи у Москві С. Сірополко своєю працею спри-
яв поширенню ідеї українства в Росії. М. Грушевський у сво-
їх «Споминах» відзначав, що про Сірополка «я багато чув як
[про] визначного знавця шкільної справи і свідомого україн-
ця», а також, що «С. О. показував охоту піти за моїми нарада-
ми і покликами та стати ближче до різних піднесених проек-
тів і дійсно взяв участь в установчих зборах наукового товари-
ства і под[ібному]» [7].
Знаходячись упродовж понад двадцяти років поза межа-
ми України С. Сірополко, як і багато визначних його співвіт-
чизників, змушених жити на чужині, не лише не втрачав пе-
дагогічних і науково-просвітницьких зв’язків із батьківщи-
ною, а навіть впливав на їх перебіг, перебуваючи постійно у
центрі українського культурного-освітнього руху.
Тільки за 1908–1917 рр. С. Сірополко видав більше трьох-
сот наукових праць у галузі освіти, бібліотекознавства, бі-
бліографії, книжкової справи, що довший час залишались
поза увагою дослідників. В останніх роках історики поза-
шкільної освіти помітно актуалізували вивчення доробку
С. Сірополка [86; 87], але бібліотекознавці його ім‘я згадують
лише побіжно [5, с. 150]. Натомість, історія бібліотекознавчої
думки початку ХХ ст. була би неповною без вивчення ролі
вченого й окреслення його надбань у цій галузі наукового
знання. Розробку та обґрунтування С. Сірополком таких тео-
ретичних положень, як визначення бібліотекознавства як на-
уки, її методів, соціальної ролі та соціальних функцій бібліо-
теки, принципів бібліотечної діяльності та принципів органі-
зації бібліотечної справи, бібліотечного законодавства, біблі-
отечної статистики, типології бібліотек, бібліотечної профе-
сії та освіти цілком правомірно розглядати як внесок у вітчиз-
няну бібліотечну теорію та практику.
242
Теоретично значимі ідеї та концепції, розроблені
С. Сірополко в московський період його наукової та прак-
тичної діяльності, мали суттєвий вплив на подальший роз-
виток бібліотекознавства. Спираючись на них бібліотекоз-
навці формулюють свої погляди, розвиваючи бібліотекоз-
навчу думку.
1. Абрамов, К. И. У истоков библиотечного образования в России
[Текст] / К. И. Абрамов // Науч. и техн. б-ки СССР. – 1993. –
№ 6. – С. 38–44.
2. Б. а. [Рецензия] [Текст] // Земское дело. – 1910. – № 15. – С. 1233–
1234. – Рец. на кн. : Серополко, С. О. Народные библиотеки : поря-
док открытия библиотек и их организация / С. О. Серополко. –
М. : журн. «Пед. листок», типогр. К. Л. Меньшова, 1910. – 43, V с. –
(Учительская библиотека).
3. Б. а. [Рецензия] [Текст] // Рус. школа. – 1911. – № 3. – С. 91–94 ;
[Рецензия] [Текст] // Библиотекарь. – 1910. – Вып. 2. – С. 32 ;
[Рецензия] [Текст] // Земское дело. – 1910. – № 15. – С. 1233–1234 ;
Г. Ш. [Рецензія] // Світло. – 1910. – № 10. – С. 75–76. – Рец. на
кн. : Серополко, С. О. Народные библиотеки : порядок открытия
библио тек и их организация / С. О. Серополко. – М. : журн. «Пед.
листок», типогр. К. Л. Меньшова, 1910. – 43, V с. – (Учительская би-
блиотека).
4. Б. а. Курсы и лекции [Текст] / б. а. // Библиотекарь. – 1915. – Вып.
3–4. – С. 430– 432.
5. Ванеев, А. Н. Развитие библиотековедческой мысли в России (ХІ –
начало ХХ в.) [Текст] / А. Н. Ванеев ; Рос. гос. б–ка. – М. : Пашков
дом, 2003. – 304 с. – (Отечественная ист. библ. дела).
6. ВР РНБ. – Ф. 266. – Оп. 1. – Од. зб. 500. – Арк. 10. – Архив Дружинина
Н. П., 1882–1937.
7. Грушевський, М. Спомини [Текст] / М. Грушевський // Київ. –
1989. – № 9–10. – С. 112–113.
8. Дополнительные данные об организации и личном соста-
ве Государственного комитета [Электронный ресурс] // biblio.
narod.ru. – Режим доступа : http://biblio.narod.ru/gyrnal/
publicat/o_ komit_dop.html. – Название с экрана.
9. Журнал заседаний ІІІ секции (статистика внешкольного об-
разования). Заседание 13 июля [Текст] // Тр. общезем. съезда в
г. Харькове по статистике нар. образования 12–18 июня 1913. – Х.,
1914. – С. 284–331.
10. Ківшар Т. І. Становлення Степана Сірополка як бібліотекознавця
[Текст] / Т. І. Ківшар // Укр. біографістика : зб. наук. пр. – К.,
2010. – Вип. 6. – С. 103–125.
11. Народные библиотеки в России [Текст] // Практическая шк. эн-
цикл. : настол. кн. для нар. учителей и др. ближайших деятелей в обл.
243
нар. образования / под общ. ред. Н. В. Тулупова, П. М. Шестакова. –
М. : Изд. журн. «Для нар. учителя», 1912. – С. 666.
12. Обухов, А. Каталог учительской библиотеки [Текст] / А. Обухов,
С. Серополко, Н. Чехов. – М. : тип. К. Л. Меньшова, 1913. – 20 с. –
(Учительская библиотека).
13. Первый Общеземский съезд по народному образованию 1911 года
[Текст] : доклады. – М. : Тип. Моск. губ. земства, 1912. – Т. 2. – 802 с.
14. Первый Общеземский съезд по народному образованию 1911 года
[Текст] : журнал общих заседаний съезда : (стенографическая за-
пись). – М., 1912. – 587 с.
15. Первый Общеземский съезд по народному образованию 1911 года
[Текст] : журналы заседаний секций съезда. – М., 1912. – 403 с.
16. Первый общеземский съезд по статистике народного образования
1913 года [Текст] : доклады, приложения, сводка докладов и тези-
сов с распределением их по темам. – Х. : Тип. губ. земства, 1913. –
67 с.
17. Постановление первого общеземского съезда по народному обра-
зованию в Москве 16–30 августа 1911 г. [Текст]. – М., 1911. – 35 с.
18. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Пед. листок. – 1909. –
Кн. 2. – С. 159–160. – Рец на кн. : Малиновский, Н. Каталог избран-
ных книг для детей и юношества / Н. Малиновский. – [Б. м.] :
[б. и., б. г.].
19. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – Кн. 6. –
С. 460. – Рец. на кн. : Народный учитель : календ.-справочник на
1909/10 уч. год. – М. : Изд-во кн. маг. «Труд». – 1909.
20. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – 1910. –
Кн. 4. – С. 315. – Рец. на кн. : Ежегодник внешкольного образо-
вания / под ред. В. И. Чарнолуского. – Вып. 1. – М. : Изд-во т-ва
И. Д. Сытина. – 1907. – 306 с.
21. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – С. 301–
302. – Рец. на кн. : Указатель книг по истории и обществен-
ным вопросам / под ред. Н. А. Гредескула, С. Ф. Знаменского,
С. А. Князькова. – СПб. : Изд-во Подвижного музея, тип.
М. А. Александрова. – 1910. – 626 с.
22. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – Кн. 5. –
С. 398. – Рец. на кн. : О детских книгах : критико-библиогр. указа-
тель / сост. кружком преподавателей и писателей. – М. : Изд. кн.
маг. «Труд». – 1908. – 831 с.
23. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – С. 370–371. –
Рец. на кн. : Чарнолуский В. И. Частная инициатива в деле на-
родного образования / В. И. Чарнолуский. – М. : Изд-во т-ва
«Знание». – 1910.
24. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – Кн. 8. –
С. 547. – Рец. на кн. : Волкович В. А. Друг человечества Н. И. Пи-
рогов. – СПб. : Изд-во О. Богдановой. – 1910. – 159 с.
25. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – С. 549. – Рец.
на кн. : Ежегодник внешк. образования / под ред. Чарнолуского
В. И. – СПб. : Изд-во т-ва «Знание». – 1910. – Вып. 2. – 450 с.
26. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – 1911. –
Кн. 2. – С. 155–156. – Рец. на кн. : Владиславлев И. В. Что читать? :
244
указ. сист. домашнего чтения для учащихся / И. В. Владиславлев
(И. Гульбинский). – М. : Изд. кн. маг. «Наука», [1911]. – Вып. 1. – 171 с.
27. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – Кн. 4. –
С. 307. – Рец. на кн. : Ветринский Ч. Т. Г. Шевченко / В. Е. Че-
шихин. – М. : Изд-во И. Д. Сытина, [1911].
28. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – С. 308–309. –
Рец. на кн. : Владиславлев И. В. Что читать? / И. В. Владиславлев
(И. Гульбинский). – М. : Изд. кн. маг. «Наука», [1911]. – Вып. 2.
29. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – С. 307. – Рец.
на кн. : Песни Т. Шевченко / под ред. В. В. Вересаева. – М. : Изд.
Моск. о-ва грамотности, [1911].
30. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – С. 306. – Рец.
на кн. : Рабство и воля : сб. статей / сост. П. Розанов, В. Сидоров. –
М. : Польза, [1911].
31. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – Кн. 5 –
С. 390. – Рец. на кн. : Настольная книга по народному образо-
ванию : законы, распоряжения, правила, инструкции, програм-
мы, уставы, справочные сведения и пр. : в 3-х т. / сост. В. Чар-
нолуский. – СПб. : Изд-во т-ва «Знание», 1911. – Т. 4. – 768 с.
32. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – 1911. –
Кн. 4. – С. 306–307. – Рец. на кн. : Шевченко Т. Г. Кобзарь в перево-
де русских писателей / Т. Г. Шевченко. – М. : Изд. о-ва любителей
рос. словестности, [1911].
33. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – Кн. 5. –
С. 390–391. – Рец. на кн. : Чарнолуский В. Земство и народное об-
разование. Очерки из прошлого и настоящего земской деятельно-
сти в различных отраслях обществественного образования : фор-
мы, типы, результаты и очередные задачи зем. хозяйства и зем.
учреждений в этой области / В. Чарнолуский. – СПб. : Изд. т-ва
«Знание», [1910–1911].– Ч. 1–2.
34. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – Кн. 6. –
С. 482–483. – Рец. на кн. : Рубакин Н. А. Среди книг. – Т. 1. Опыт
обзора русских книжных богатств в связи с историей научно-
философских и общественных идей : справочное пособие для са-
мообразования и для систематизации и комплектования общеоб-
разовательных библиотек, а также магазинов / Н. А. Рубакин. –
Изд. 2-е. – М. : Изд. кн. маг. «Наука», 1911.
35. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – С. 483. – Рец.
на кн. : Ульянов Н. А. Указатель журнальной литературы : [(алфа-
витный, предметный и систематический)]. – Вып. 1. [Пятилетие
1906–1910 гг. Журналы «Вестник Европы», «Образование»,
«Русская мысль», «Русское богатство», «Мир божий»] / Н. А. Улья-
нов. – М. : Изд. кн. маг. «Наука», [1911. – 103 с.]
36. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – 1914. –
Кн. 1. – С. 72–73. – Рец. на кн. : Елачич Е. Сборник статей по во-
просам детского чтения [Статья «Сказки Кота-мурлыки как мате-
риал для детского чтения»] / Е. Елачич. – СПб., 1914.
37. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – Кн. 4. –
С. 313. – Рец. на кн. : Библиогрфический ежегодник : систем. ука-
245
затель л-ры за 1912 год. Вып. 2 / под ред. И. Владиславлева. – М. :
Наука, 1913.
38. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – Кн. 7. –
С. 566–567. – Рец. на кн. : Рубакин Н. [Практика самообразования]
Среди книг (и читателей) : опыт системы самообразовательного
чтения, применительно к личным особенностям читателей]. – М. :
Наука, 1914. – Т. 2. – [263 с.]
39. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – 1915. –
Кн. 5. – С. 388. – Рец. на кн. : Библиографический ежегод-
ник : системат. указатель л-ры за 1914 год. Вып. 3 / под ред.
И. Владиславлева. – М. : Наука, 1915.
40. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – С. 385. – Рец.
на кн. : Звягинцев Е. Полвека земской деятельности по народному
образованию. – М. : Задруга, [1915].
41. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – С. 386. – Рец.
на кн. : Обухов М. Дневник внешкольника. – Уфа. : Изд. Уфим.
губ. Земства, [1915].
42. С. С-о. [Рецензия] [Текст] / С. Серополко // Там же. – Кн. 6. –
С. 464–465. – Рец. на кн. : Трауцкая Е. Д. Для самообразования и
общедоступной библиотеки : советы приступающим к самооб-
разованию и списки кн. для общедоступ. б-ки / Е. Д. Трауцкая,
А. А. Пок ровский. – М. : [б. и.], 1915. – [170 с.].
43. С. С-о. Общеземский съезд по народному образованию [Текст] /
С. Серополко // Там же. – 1911. – Кн. 7. – С. 493–511.
44. Самохвалов, И. Библиотечные курсы при Университете имени
Шанявского в Москве [Текст] / И. Самохвалов // Библиотекарь. –
1915. – Вып. 2. – С. 129–137.
45. Серополко, С. 50-летний юбилей воскресной школы [Текст] /
С. Серополко // Пед. листок. – 1909. – Кн. 7. – С. 516–519.
46. Серополко, С. Внешкольное образование [Текст] : сб. ст. /
С. Серополко. – М. : Изд. ж. «Пед. листок», 1912. – 128 с. –
(Учительская библиотека).
47. Серополко, С. Внешкольное образование на общеземском съезде по
народному образованию [Текст] / С. Серополко // Для нар. учи-
теля. – 1912. – № 1. – C. 15–19.
48. Серополко, С. Возврат к старым правилам в народно-библиотечном
деле по «новым» правилам о библиотеках [Текст] /
С. Серополко // Земское дело. – 1912. – № 12. – С. 1159–1163.
49. Серополко, С. Земская деятельность по народному образованию
за сорок лет [Текст] : [отзыв на работу Б. Веселовского «История
земств за сорок лет». – СПб., 1909. – Т. 1. – 724 с.] / С. Серополко //
Пед. листок. – 1909. – Кн. 2. – С. 136–145.
50. Серополко, С. Земство и народный учитель [Текст] / С. Серополко //
Для народ. учителя. – 1909. – № 4. – С. 1–5.
51. Серополко, С. Как должны быть организованы библиотеки при
школах для взрослых [Текст] / С. Серополко // Общее дело : сб.
статей по вопросам распространения образования среди взрос-
лого населения / под ред. В. Костроминой. – М. 1912. – Вып. 4. –
С. 317–322. – (Моск. о-во грамотности).
246
52. Серополко, С. Какая школа нужна деревне [Текст] : [Отзыв на рабо-
ту Д. М. Бобылева «Какая школа нужна деревне». – Пермь, 1909] /
С. Серополко // Пед. листок. – 1909. – Кн. 1. – С. 61–66.
53. Серополко, С. Народные библиотеки : порядок открытия библи-
отек и их организация [Текст] / С. Серополко. – М. : Типогр.
К. Л. Меньшова. – 1910. – 43, V с. – (Учительская библиотека).
54. Серополко, С. Народные библиотеки в России [Текст] / С. Се-
рополко // Практич. шк. энцикл. : настол. кн. для нар. учителей
и др. ближайших деятелей в обл. нар. образования / под общ. ред.
Н. В. Тулупова, П. М. Шестакова. – М. : Изд. журн. «Для нар. учи-
теля», 1912. – С. 661–671.
55. Серополко, С. Народныя библиотеки на Полтавщине [Текст] /
С. Се рополко // Укр. жизнь. – 1912. – № 5. – С. 96–99.
56. Серополко, С. Наследство г. Кассо на Украине [Текст] / С. Серополко
// Там же. – 1915. – № 2. – С. 16–19.
57. Серополко, С. Новые правила о народних библиотеках [Текст] /
С. Серополко // Для нар. учителя. – 1912. – № 11. – С. 33.
58. Серополко, С. О связи и взаимоотношении культурно-
просветительных мероприятий [Текст] : доклад, читаный на
Харьк. съезде по вопросам внешк. образования [и разумных раз-
влечений] на заседании 9 июня 1915 г. / С. Серополко // Пед. ли-
сток. – 1915. – № 15. – С. 552–558.
59. Серополко, С. Общество по подготовке специалистов земской и го-
родской службы [Текст] / С. Серополко // Земское дело. – 1916. –
№ 5. – С. 245–248.
60. Серополко, С. Основные вопросы внешкольного образования
[Текст] / С. Серополко. – М. : Изд. журн. «Нар. учитель», 1913. –
63 с. – (Б-ка нар. учителя / под ред. Н. Е. Румянцева (сер. пед.),
О. Н. Смирнова (сер. справ.)).
61. Серополко, С. Основные группировки данных о народных библио-
теках [Текст] : Первый общезем. съезд по статистике нар. образо-
вания 1913 г. : доклады / С. Серополко. – Х., 1913. – 725 с.
62. Серополко, С. Очередные задачи в народно-библиотечном деле
[Текст] / С. Серополко // Для нар. учителя. – 1910. – № 17. – С. 27–28.
63. Серополко, С. Памяти Т. Г. Шевченко [Текст] : (к столетию со дня
рождения) / С. Серополко // Пед. листок. – 1914. – Кн. 3. – С. 219–
225.
64. Серополко, С. Практическая библиография [Текст] / С. Се-
рополко. – М. : Тип. Н. Н. Кушнарев и К. – 1914. – 4 с.
65. Серополко, С. Принцип общественности в народно-библиотечном
деле [Текст] : докл. делегата Моск. о-ва грамотности (прочитан на
заседании 2-го июня 1911) / С. Серополко // Тр. Первого всерос.
съезда по библ. делу, состоявшегося в Санкт-Петербурге с 1 по 7
июня 1911 г. : в 2 ч. – СПб. : Тип. М. Меркушева, 1912. – Ч. 2. –
С. 173–176.
66. Серополко, С. Разгром земских библиотек при Л. А. Кассо в Киевской
губернии [Текст] / С. Серополко // Укр. жизнь. – 1915. – № 1. –
С. 84–86.
67. Серополко, С. Секция общественных и народных библиотек І-го
Всероссийского съезда по библиотечному делу [Текст] / С. Се-
247
рополко // Пед. листок. – 1911. – Кн. 8. – С. 663–673.
68. Серополко, С. Снабжение школ учебниками и учебными пособиями
[Текст] / С. Серополко // Нар. образование в земствах : основы
организации и практики дела / под ред. Е. А. Звягинцева,
А. М. Обухова, С. О. Серополка, Н. В. Чехова. – М. : Изд. т-ва
«Задруга», 1914. – С. 193–200.
69. Серополко, С. Сорокалетие «Детского чтения» – «Юной России»
[Текст] / С. Серополко // Пед. листок. – 1908. – Кн. 8. – С. 576–577.
70. Серополко, С. Т. Г. Шевченко [Текст] : (к столетию со дня
рождения) / С. Серополко // Для нар. учителя. – 1914. – № 5. –
С. 3–5.
71. Серополко, С. Украинские книги в народных библиотеках
Харьков[ской] губ.[ернии] [Текст] / С. Серополко // Укр. жизнь. –
1913. – № 6. – С. 99–100.
72. Серополко, С. Участие местного населения в деле народного
образования [Текст] / С. Серополко // Нар. образование в
земствах : основы организации и практики дела / под ред.
Е. А. Звя гинцева, А. М. Обухова, С. О. Серополка, Н. В. Чехова. –
М. : Изд. т-ва «Задруга», 1914. – С. 56–66.
73. Серополко, С. Ученические библиотеки [Текст] / С. Серополко //
Там же. – С. 201–207.
74. Серополко, С. Учительский съезд в Москве [Текст] / С. Серополко //
Пед. листок. – 1912. – Кн. 3. – С. 203–214.
75. Серополко, С. Формы отчетности по народным библиотекам и
читальням : проект ежегодного бланка по школьной статистике
[Текст] / С. Серополко // Первый общеземский съезд по
статистике народного образования 1913 года: доклады. – Х., 1913. –
С. 523–526.
76. Сірополко, С. 20-літній ювілей першого педагогічного журналу
на Великій Україні [Текст] : (згадки про журнал «Світло») /
С. Сірополко // Тризуб. – 1930. – № 33. – С. 2.
77. Сірополко, С. Діяльність Державного Комітету по народній освіті
[Текст] / С. Сірополко / Вільна укр. шк. – 1917. – № 3–4. – С. 131–
133.
78. Сірополко, С. З біжучого життя. Нові правила про народні
бібліотеки [Текст] / С. Сірополко // Світло. – 1912. – № 4. – С. 59–
61.
79. Сірополко, С. З життя української кольонії в Москві [Текст] :
(сторінка зі спргадів) : присвячується світлій памяті С. В. Петлюри
/ С. Сірополко // Календар-альманах «Дніпро» на 1927 рік. – Л.,
1927. – С. 37.
80. Сірополко, С. Школа і книжка [Текст] / С. Сірополко // Світло. –
1910. – № 4. – С. 1–6.
81. Список членов общеземского съезда по народному образованию
[Текст]. – М., 1911. – 54 с.
82. Список членов общеземского съезда по статитстике народного
образования в г. Харькове 12–18 июня 1913 года [Текст]. – Х., 1913.
83. Украинский момент на харьковском съезде по организации
разумных равлечений [Текст] // Укр. жизнь. – 1915. – № 7. – С. 78–
82.
248
84. Учительские библиотеки [Текст] / [сост. Г. К. Вебер,
Е. А. Звягинцев, А. М. Обухов, М. П. Постовская и др. ] ; Моск. отд-
ние имп. Рус. техн. о-ва ; Моск. отд. междунар. уч.-пром. выставки
«Устройство и оборудование шк.». – М. : Тип. т-ва И. Д. Сытина,
1912. – 16 с.
85. Хавкина-Гамбургер, Л. Первые курсы по библиотечному делу
[Текст] / Л. Хавкина-Гамбургер. – М., 1915. – 8 с.
86. Чеков, М. О. С. О. Серополко о внешкольном образовании [Текст] /
М. О. Чеков // Педагогика. – 2008. – № 3. – С. 73–79.
87. Ярошенко, Н. Н. Методология внешкольного образования в
трудах С. О. Серополко [Текст] / Н. Н. Яошенко // Педагогика
социально-культурной сферы : история, теория, практика : сб.
науч. ст. – Рязань, 2001.
Ківшар Т. І. Бібліотекознавча діяльність С. Сірополка у 1908-
1917 роках.
Ключові слова: Сірополко Степан Онисимович, бібліотекознавство,
бібліографія, книгознавство, народні бібліотеки, бібліотека, позашкільна
освіта, земство.
Висвітлено найменш досліджений московський період життєвого та
творчого шляху українського вченого, громадського та політичного діяча
Степана Онисимовича Сірополка (1872–1959). Систематизовано та проана-
лізовано його маловідомі наукові праці початку ХХ ст., присвячені розроб-
ці теоретико-методологічних засад бібліотекознавства, виявлено незнані
сторінки його практичної діяльності в галузі бібліографії. Автор доходить
висновку, що розвиток вітчизняної бібліотекознавчої думки початку ХХ ст.
був би неповним без вивчення ролі С. Сірополка й окреслення його над-
бань. Розроблені та обґрунтовані ним теоретичні положення щодо визна-
чення бібліотекознавства як науки, її методів, соціальної ролі та соціаль-
них функцій бібліотеки, принципів бібліотечної діяльності та принципів
організації бібліотечної справи, бібліотечного законодавства, бібліотечної
статистики, бібліотечної професії та типології бібліотек цілком правомір-
но розглядати як внесок у вітчизняну бібліотечну теорію та практику.
Kivshar T.I. Library study activity of S. Siropolko in 1908 – 1917.
Key words: Stepan Onysymovych Siropolko, library science, bibliography,
book science, national libraries, library, non-school education, zemstvo.
The article enlightens the least known Moscow period of life and artistic
development of Ukrainian scientist, public and political fi gure, Stepan
Onysymovych Siropolko (1872–1959). It systematizes and analyzes his little
known scientifi c works of early XX century dedicated to the development
of theoretical and methodological basis of library science; it also reveals the
unknown facts of his practical activity in the sphere of bibliography. The author
249
comes to the conclusion that the development of the national library science
concepts should have been incomplete without studying the role of S. Siropolko
and defi ning his achievements. It is acceptable to see his theoretical concepts
on defi ning library science, its methods, social role and social functions of the
library, principles of library activity and principles of organization of library
business, library legislation, library statistics, library profession and typology
of libraries on the whole as a contribution to the national library theory and
practice.
Кившар Т. И. Библиотековедческая деятельность С. Серо-
полка в 1908–1917 годах.
Ключевые слова: Серополко Степан Анисимович, библиотековедение,
библиография, книговедение, народные библиотеки, библиотека, внеш-
кольное образование, земство.
Раскрыт наименее исследованный московский период жизненного и
творческого пути украинского учёного, общественного и политического
деятеля Степана Анисимовича Серополка (1872–1959). Систематизированы
и проанализированы его малоизвестные научные труды начала ХХ в., по-
свящённые разработке теоретико-методологических основ библиотекове-
дения, выявлены неизвестные страницы его практической деятельности
в области библиографии. Автор приходит к выводу, что развитие отече-
ственной библиотековедческой мысли начала ХХ в. было бы неполным без
изучения роли С. Серополка и определения его вклада. Разработанные и
обоснованные им теоретические положения относительно определе-
ния библиотековедения как науки, её методов, социальной роли и соци-
альных функций библиотеки, принципов библиотечной деятельности и
принципов организации библиотечного дела, библиотечного законода-
тельства, библиотечной статистики, библиотечной профессии и типоло-
гии библио тек полностью правомерно рассматривать как вклад в отече-
ственную библиотечную теорию и практику.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27731 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0079 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:42:49Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ківшар, Т.І. 2011-10-12T15:09:42Z 2011-10-12T15:09:42Z 2010 Бібліотекознавча діяльність С. Сірополка у 1908–1917 роках / Т.І. Ківшар // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 192-249. — Бібліогр.: 87 назв. — укр. XXXX-0079 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27731 [023+929] Сірополко Степан «1908/1917» Висвітлено найменш досліджений московський період життєвого та творчого шляху українського вченого, громадського і політичного діяча Степана Онисимовича Сірополка (1872–1959). Систематизовано та проаналізовано його маловідомі наукові праці початку ХХ ст., присвячені розробці теоретико-методологічних засад бібліотекознавства, виявлено незнані сторінки його практичної діяльності в галузі бібліології. Освещен наименее изученный московский период жизненного и творческого пути украинского ученого, общественного и политического деятеля Степана Анисимовича Серополко (1872–1959). Систематизированы и проанализированы его малоизвестные научные работы начала ХХ в., посвященные разработке теоретико-методологических основ библиотековедения, выявлены неизвестные страницы его практической деятельности в области библиологии. The article enlightens the least known Moscow period of life and artistic development of Ukrainian scientist, public and political fi gure, Stepan Onysymovych Siropolko (1872–1959). It systematizes and analyzes his little known scientifi c works of early XX century dedicated to the development of theoretical and methodological basis of library science; it also reveals the unknown facts of his practical activity in the sphere of bibliology. uk Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України Українська біографістика Історія і культура крізь призму біографіки Бібліотекознавча діяльність С. Сірополка у 1908–1917 роках Библиотековедческая деятельность С. Серополка в 1908–1917 годах Library study activity of S. Siropolko in 1908–1917 Article published earlier |
| spellingShingle | Бібліотекознавча діяльність С. Сірополка у 1908–1917 роках Ківшар, Т.І. Історія і культура крізь призму біографіки |
| title | Бібліотекознавча діяльність С. Сірополка у 1908–1917 роках |
| title_alt | Библиотековедческая деятельность С. Серополка в 1908–1917 годах Library study activity of S. Siropolko in 1908–1917 |
| title_full | Бібліотекознавча діяльність С. Сірополка у 1908–1917 роках |
| title_fullStr | Бібліотекознавча діяльність С. Сірополка у 1908–1917 роках |
| title_full_unstemmed | Бібліотекознавча діяльність С. Сірополка у 1908–1917 роках |
| title_short | Бібліотекознавча діяльність С. Сірополка у 1908–1917 роках |
| title_sort | бібліотекознавча діяльність с. сірополка у 1908–1917 роках |
| topic | Історія і культура крізь призму біографіки |
| topic_facet | Історія і культура крізь призму біографіки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27731 |
| work_keys_str_mv | AT kívšartí bíblíotekoznavčadíâlʹnístʹssíropolkau19081917rokah AT kívšartí bibliotekovedčeskaâdeâtelʹnostʹsseropolkav19081917godah AT kívšartí librarystudyactivityofssiropolkoin19081917 |