Родина Чикаленків у громадсько-культурному житті України
Розкрито роль і внесок у громадсько-культурне життя України родини відомого українського громадсько-політичного діяча, мецената, видавця, майнового землевласника Є. Х. Чикаленка — дружини Марії Вікторівни, дітей Ганни, Вікторії, Лева та Петра. Відзначено їхню непохитну відданість національній ідеї,...
Saved in:
| Published in: | Українська біографістика |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27733 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Родина Чикаленків у громадсько-культурному житті України / І.В. Старовойтенко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 263-278. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859680046580498432 |
|---|---|
| author | Старовойтенко, І.В. |
| author_facet | Старовойтенко, І.В. |
| citation_txt | Родина Чикаленків у громадсько-культурному житті України / І.В. Старовойтенко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 263-278. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська біографістика |
| description | Розкрито роль і внесок у громадсько-культурне життя України родини відомого українського громадсько-політичного діяча, мецената, видавця, майнового землевласника Є. Х. Чикаленка — дружини Марії Вікторівни, дітей Ганни, Вікторії, Лева та Петра. Відзначено їхню непохитну відданість національній ідеї, успадковану від батьків.
Раскрыта роль и вклад в общественно-культурную жизнь Украины семьи известного украинского общественно-политического деятеля, мецената, издателя, имущественного землевладельца Е. Х. Чикаленка — жены Марии Викторовны, детей Анны, Виктории, Льва и Петра. Отмечено их непоколебимую преданность национальной идее, унаследованную от родителей.
The work describes the role and contribution into the social and cultural life of Ukraine of the family of the prominent Ukrainian public and political fi gure, patron, publisher, landlord Ye.Kh. Chikalenko – wife Mariya Viktorivna, children Hanna, Viktoriya, Lev and Petro. Their fi rm devotion to the national idea inherited from the parents is highlighted.
|
| first_indexed | 2025-11-30T18:13:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
263
УДК 32. 019.5+929
Інна Михайлівна СТАРОВОЙТЕНКО,
науковий співробітник Інституту української археографії та
джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України,
кандидат історичних наук (м. Київ)
РОДИНА ЧИКАЛЕНКІВ У ГРОМАДСЬКО-
КУЛЬТУРНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ
Розкрито роль і внесок у громадсько-культурне життя України родини
відомого українського громадсько-політичного діяча, мецената, видавця,
майнового землевласника Є. Х. Чикаленка — дружини Марії Вікторівни,
дітей Ганни, Вікторії, Лева та Петра. Відзначено їхню непохитну відданість
національній ідеї, успадковану від батьків.
Ключові слова: Є. Х. Чикаленко, М. В. Чикаленко, Л. Є. Чикаленко,
Г. Є. Чикаленко, П. Є. Чикаленко, В. Є. Чикаленко.
The work describes the role and contribution into the social and cultural
life of Ukraine of the family of the prominent Ukrainian public and political
fi gure, patron, publisher, landlord Ye.Kh. Chikalenko – wife Mariya Viktorivna,
children Hanna, Viktoriya, Lev and Petro. Their fi rm devotion to the national
idea inherited from the parents is highlighted.
Key words: Ye.Kh. Chikalenko, M.V. Chikalenko, L.Ye. Chikalenko, H.Ye.
Chikalenko, P.Ye. Chikalenko, V.Ye. Chikalenko.
Раскрыта роль и вклад в общественно-культурную жизнь Украины
семьи известного украинского общественно-политического деятеля,
мецената, издателя, имущественного землевладельца Е. Х. Чикаленка —
жены Марии Викторовны, детей Анны, Виктории, Льва и Петра. Отмечено
их непоколебимую преданность национальной идее, унаследованную от
родителей.
Ключевые слова: Е. Х. Чикаленко, М. В. Чикаленко, Л. Е. Чикаленко,
Г. Е. Чикаленко, П. Е. Чикаленко, В. Е. Чикаленко.
Серед українських родин початку ХХ ст., що виношу-
вали та плідно плекали національну ідею, помітно виріз-
няється велика родина Євгена Харлампійовича Чикаленка
(1861–1929) — відомого українського громадсько-політичного
дія ча, мецената, видавця, популяризатора друкованого сло-
ва рідною мовою. Повернення цієї постаті, забутої в радян-
264
ські часи, в нашу історію та біографістику розпочалося лише
з 1990-х рр.: саме тоді в періодичних виданнях і наукових
збірниках з’явилися нариси про нього як про яскравого дія-
ча української модерної доби. Дослідники писали про Євгена
Харлампійовича як про видавця першої щоденної української
газети й автора талановито написаних спогадів та інформа-
тивно цінних листів [1; 2; 7; 19; 20]. Нині в Україні перевидана
частина мемуарної спадщини Є. Чикаленка — «Спогади» [34]
та «Щоденники» різних періодів його життя [35; 36], також
частково опубліковані листи [3, c. 603−616; 11, c. 296−336; 12;
13; 15–17; 23; 24; 30], досліджено окремі сюжети його епісто-
лярію [22; 24; 25–30]. Зазначені джерела дають матеріал для
об’єктивного відтворення ролі та значення відомого українця
в історії українського націотворення, початок якого співпав
із добою активної громадської діяльності Євгена Чикаленка.
Окрім відомих уже історії громадських заслуг, Є. Чикаленко
був ще й батьком великої родини, яку складали п’ятеро дітей.
Дружиною Євгена Харлампійовича була Марія Вікторівна
Садик, із якою він повінчався у 1883 р. Усі діти Чикаленків
виростали в атмосфері поваги до рідного слова, українських
народних традицій, обізнаності з новинами української літе-
ратури та її творцями: М. Коцюбинським, В. Винниченком,
талановитими драматургами братами Тобілевичами та ін.,
були учасниками традиційних українських зібрань, літера-
турних журфіксів, що проводилися у їхній родині. Так, стар-
ша дочка Ганна (1885–1964) згадувала, що вона була слухач-
кою, а часто й декламаторкою на тих незабутніх зустрічах:
читала заборонену поезію та уривки з нелегальних творів
М. Драгоманова [33, c. 345]. Як свідчать спогади її та З. Мірної
[18, ч. 25, c. 4, ч. 26, c. 4, ч. 28. c. 8], домінуючою у родинному
вихованні Чикаленків була національна ідея, а тому всі діти
Євгена Харлампійовича стали свідомими українцями і так чи
інакше прислужилися національній справі.
В даній розвідці ставимо завдання представити життє-
ві шляхи дітей Є. Чикаленка, їх участь в історичних подіях
доби, адже старший син Чикаленків Лев (1888–1965) був серед
діячів студентського руху початку ХХ ст., учасником укра-
їнської революції та відомим науковцем на еміграції, дочка
Ганна — перекладачкою, публіцисткою та активною учасни-
цею міжнародного жіночого руху 1920–1930-х рр., Вікторія
265
(1887–1964) — перекладачкою, син Петро (1892–1928) також
брав активну участь в українському державотворенні 1917–
1920-х рр., служив у посольстві України в Царгороді, певний
час секретарював у В. Винниченка. Перелік цих заслуг пере-
конує дослідника у необхідності написання біографічного
нарису про місце родини Чикаленків на теренах української
історії, і дана стаття буде першою спробою в реалізації тако-
го завдання. Зазначимо, що окремі факти про Левка та Ганну
Чикаленків уже відображені в історіографії: Т. Іванівська ще
в 1970 р. на сторінках «Українського історика» досліджувала
наукову спадщину Л. Чикаленка [6], а автор даної розвідки —
Г. Чикаленко як діячку жіночого руху [21].
Батьківщиною Лева, Ганни, Вікторії та Петра Чикаленків
стали багаті краєвидами та красою степові Перешори — родин-
ний маєток Є. Чикаленка, що знаходився тоді в Ананьєвському
повіті на Херсонщині. У 1899 р. Є. Чикаленко прикупив ще одне
помістя на Полтавщині — у с. Кононівка, тоді Пирятинського
повіту. У тих селах і минули кращі дитячі роки Чикаленків.
Згадані маєтки відвідували найвідоміші українці: там час-
то гостювали М. Лисенко, С. Єфремов, М. Коцюбинський,
М. Комаров, Ф. Матушевський, А. Ніковський, В. Винниченко,
брати Тобілевичі, О. Кониський та багато ін. Окремі про-
водили в Перешорах або Кононівці й цілі відпустки, а
А. Ніковський готувався у перешорській садибі до складання
державних іспитів в Одеському (Новоросійському) універси-
теті. Показовим для підтвердження гостинності Чикаленків
став спогад С. Єфремова про його перший візит у товаристві
О. Кониського влітку 1898 р. до Є. Чикаленка у Перешори.
Приїхавши у Мардаровку — залізничну станцію, з якої треба
було їхати до перешорського маєтку, гості захвилювалися, бо
на той час мало знали господарів і остерігалися потрапити в
«аристократичну атмосферу» чи до «якогось занадто бонтон-
ного дому». Проте їхні сумніви розвіяла юрба гостей, побаче-
на на подвір’ї Чикаленків. Були там і знайомі обличчя, відтак
прибулі відчули, що «попали в гостинну, просту й щиру ат-
мосферу, в якій одразу почувалося легко і хороше» [5, c. 199].
Такі відчуття були не в одного С. Єфремова, а й у всіх, хто від-
відував Чикаленків.
Не зважаючи на зайнятість Євгена Харлампійовича госпо-
дарськими та громадськими справами, він, як батько, части-
266
ну часу віддавав вихованню дітей, часто беручи їх із собою в
улюблений херсонський степ, на господарські угіддя та в ко-
шари з худобою, намагався прищепити малолітнім дітлахам
любов до мальовничої природи, що їх оточувала, розуміння
ними рослинного та тваринного світів. Другим напрямом у
родинному вихованні Чикаленків було прищеплення любові
до свого народу та його традицій, а тому батько схвалював де-
мократичні стосунки дітей із простими людьми, усіляко пле-
кав у родині національні традиції.
У родині Чикаленків ніколи не цуралися рідного слова.
Цим вони дивували навколишніх панів, які часто робили за-
киди: що це за пан, якщо він говорить «мужицькою мовою».
На подібні зауваження селяни відповідали, що їхній пан і
його діти знають і іноземні мови, але розмовляють рідною,
батьківською, і цим дуже пишалися. А коли хтось із сусідів-
панів зневажливо висловлювався про українську мову, нази-
ваючи її мовою кучерів, куховарок і неінтелігентних людей,
то Є. Чикаленко розривав із ними усякі стосунки.
У 1900 р. Є. Чикаленко з родиною переїхав до Києва й осе-
лився на вул. Маріїнсько-Благовіщенській, № 56. Зазначений
будинок був розташований у кварталі, що звався тоді укра-
їнським, поряд із будинками Старицьких, Лисенків, Косачів,
О. Кониського. Близько двох десятиріч він притягував «духо-
вних родичів» із усієї України. У ньому проходили традицій-
ні Чикаленкові «понеділки». Д. Дорошенко називав ті зібран-
ня «справжнім українським політичним та культурним сало-
ном», із якого вели початок не одна літературна справа чи за-
дум політичного характеру. Оселю Чикаленків Д. Дорошенко
ще називав всеукраїнським осередком, бо в ній відбувалися
з’їзди Загальної Української Організації та Товариства укра-
їнських поступовців, прийоми чужоземних гостей. Вони тра-
диційно збиралися на великодні або різдвяні свята і назива-
лися в родині «хатньою революцією», що супроводжувалася
«мобілізацією стільців, столів та самоварів, варенням та пе-
ченням на кухні» [35, c. 351]. М. Єреміїв, представник молод-
шого покоління українців, у спогадах про Центральну Раду
писав, що із вибухом революції у Києві оселя Чикаленків за-
лишалася так само популярною і стала фактично тимчасовим
центром українського політичного життя. Саме там молодий
діяч познайомився зі старшими українцями — С. Єфремовим,
267
Д. Дорошенком, П. Понятенком, М. Синицьким [4]. У київ-
ському будинку Євгена Харлампійовича знаходили притулок
ті однодумці, котрі при його допомозі перебралися до Києва
і не мали власного помешкання. Серед них — А. Ніковський,
В. Винниченко, М. Павловський.
Не відставала від Євгена Харлампійовича і його дружи-
на — Марія Вікторівна, котра всіляко підтримувала чолові-
ка у всіх його громадських починаннях, а за рік після пере-
їзду в Київ, 1901 р. сама заснувала Українську жіночу гро-
маду. Зібрання нової організації також проходили у ки-
ївській оселі Чикаленків і збирали відомих українок міс-
та: М. М. Степаненко (дружину В. Степаненка), О. Романову,
М. Тим ченко, М. Левицьку, Л. Старицьку-Черняхівську, М. Го-
ж енко (дружину Б. Матюшенка), М. Грінченко та Г. Чикаленко.
Жіноцтво ставило завдання виховувати власних дітей в укра-
їнському дусі, розповсюджувати за власний кошт у селах
українські книжечки та усіляко пропагувати українство [14,
c. 113, 116–118]. Можливо, членство в цій першій національній
Жіночій Громаді, сформувало зокрема з Ганни Чикаленко ві-
дому діячку міжнародного жіночого руху.
Отже, у родині Чикаленків відбувалися постійні зібран-
ня української інтелігенції, літературні журфікси, а згодом і
партійні з’їзди, що не проходили поза увагою дітей. Останні,
по суті, й виростали та формувалися в громадській україн-
ській атмосфері.
Діти Є. Чикаленка мали добру освіту: спочатку навча-
лися в одеській гімназії, де прослухали курс відомого педа-
гога Л. А. Смоленського, а далі Лев, Ганна та Вікторія здобу-
вали знання у престижних вузах Європи, бо батько сповіду-
вав принцип: «Учитися треба за кордоном, працювати дома.
У нас така обмаль інтелігенції, що не повернутись працюва-
ти на Україну, на національнім ґрунті — просто зрада» [18,
ч. 26, c. 4]. Ганна студіювала природознавство у Лозаннському
університеті. Закінчила навчання з добрими результата-
ми. В останні семестри (1,5 року) була призначена асистент-
кою зоології в університеті. Згодом дівчина стала слухач-
кою літературно-історично-філософських студій у Парижі,
вивчала літературу та філософію у Шотландії, закінчила
Единбурзький університет. З її листів до С. Єфремова відомо,
що, навчаючись в Единбурзі, вона починає перекладати тво-
268
ри європейських авторів — французьких і англійських пись-
менників для газети «Рада». Є. Чикаленко пропонував дочці
подавати для газети ґрунтовні статті про національний рух в
Ірландії та Шотландії. Вони публікувалися та користували-
ся популярністю у читачів. Як засвідчує лист Ганни до бать-
ка від 5 травня 1909 р., дівчина пропонувала йому для «Ради»
цикл фейлетонів етнографічно-історично-політичного зміс-
ту з історії недержавних націй: кельтської й англосаксон-
ської, а також народів Ірландії [8, № 35799], бо досліджувала в
Единбурзі кельтський і провансальський національні рухи та
боротьбу Ірландії за гомруль (автономію).
Після вдалого перекладу дівчиною з провансальської мови
Ф. Містраля, опублікованого в ЛНВ, Є. Чикаленко пропонує
дочці, за його фінансової підтримки, скласти та реалізувати
проект видання перекладів світових класиків (французьких,
італійських) українською мовою. Але задум не був реалізо-
ваний у зв’язку з початком Першої світової війни. Чоловіком
Ганни у 1912 р. став німець Зігмунд Келлер. Подружжя у во-
єнні роки було заслане до Пермської губернії.
Лише 1917 р. Келлери повертаються в Україну. У листі
від 22 серпня 1917 р. Ганна писала батькові, що шукала учи-
тельську посаду [10, № 858]. Вона знайшла її у Борисполі: в
українсько-російській гімназії викладала французьку мову.
Рік своєї педагогічної праці жінка назвала одним із найкра-
щих у житті. Ганна також мала офіційне право на викладан-
ня англійської мови, географії та природознавства, історії та
історії західної літератури [36, c. 264–266].
У 1918 р. вона перекладає французькою та англійською мо-
вою державні документи для іноземних кореспондентів, ко-
трі висвітлювали події в Україні. Переклади їй замовляв відо-
мий державний діяч, член Центральної ради — О. Шульгин.
Він також пообіцяв Ганні посаду перекладача при секретаре-
ві з національних справ, за умови формування відповідного
секретаріату [36, c. 265].
Того самого року Ганна у складі дипломатичної місії виї-
хала до Швейцарії та працювала в українському посольстві в
Берні до самої його ліквідації. Перекладала на іноземні мови
матеріали про Україну для видань посольства. У кінці 1920 р.
була переведена до Берлінського посольства [32].
269
Отже, від 1918 до 1964 р. Ганна проживала на еміграції:
спочатку в Берні, потім — м. Берліні, Кілі, Женеві, а останні
роки знову в Німеччині, у м. Тюбінгені. Там і згасло її життя у
притулку для тяжко та безнадійно хворих. Стосунки Ганни з
чоловіком після 1918 р. стали швидше дружніми, ніж роман-
тичними, бо вона писала батькові про можливе розлучення із
Зігмундом у зв’язку зі зміною його політичних поглядів, зміц-
ненням у кожного з них національних почуттів [36, c. 262].
У 1920 р. Ганна, у зв’язку з непевним становищем укра-
їнського посольства у Берні, мріє повернутися до викладаць-
кої праці, цікавиться через батька посадою у жіночих гімна-
зіях Галичини. Є. Чикаленко розшукав їй вакансію викла-
дача французької мови в Українському дівочому інституті
Перемишля, але нею Ганна не скористалася, бо залишилася
працювати при посольстві, хоча педагогічну справу вважала
для себе найвідповіднішою. У Берні жінка жила з родиною
Шульгиних, а з весни 1920 р. — поруч із Л. Шишмановою-
Драгомановою.
Є. Чикаленко неодноразово писав знайомим про те, що
найбільше з усіх дітей він був задоволений Ганною. З. Мірна
згадувала його слова: «З усіх моїх дітей я більше за все задо-
волений долею Галі, бо вона на своїй дорозі. Вона досконало
знає чужі мови, а це тепер так потрібно для нас» [18, ч. 28, c. 8].
Роки еміграції стали найактивнішою частиною життя
старшої дочки Євгена Харлампійовича. Вона стає співзаснов-
ницею українських жіночих організацій, учасницею міжна-
родних жіночих конгресів і популяризаторкою українських
національних проблем. У 1919 р. бере активну участь в ор-
ганізації Національної Ради українських жінок у Кам’янці-
Подільському, кінцевою метою якої було здобуття незалеж-
ності для української нації. Осередки Ради функціонували
у Берліні та Празі. Г. Чикаленко-Келлер стала секретаркою
Ради й автором її статуту.
У 1920 р. Ганна бере участь у жіночому конгресі в Женеві,
зокрема виступає з короткою англомовною промовою,
бере участь у всіх дискусіях, знайомиться з відомими діяч-
ками жіночого руху. Загалом, вона була задоволена цією
справою, бо писала у листі до батька: «Врешті все, що мо-
гла одна душа зробити, то я зробила, я напишу справоздан-
ня до «Нашої мети» і також пошлю Черняхівській (вона пре-
зидент «Союзу українок»), і її попрошу в газетах умістити»
270
[36, c. 262]. Ганна — учасниця жіночих форумів у Гаазі, Римі,
Копенгагені, Осло. Репрезентувала українське жіноцтво на
Конгресі Інтернаціональної жіночої ради у Вашингтоні, між-
народній Жіночій лізі миру та свободи. Усвідомлюючи важли-
вість співпраці українських жінок із останньою організацією,
діячка залучає до неї М. Грушевську, яка на початку 1920-х рр.
проживала у Швейцарії, Л. Старицьку-Черняхівську, спробу-
вала приєднати до Ліги і М. Донцову (подала відомості про неї
до Інтернаціонального бюро). Писала останній, що їй часто
доводилося очолювати женевську українську секцію Ліги [33].
У жовтні 1924 р. Ганна разом із Оленою Охрімович-Залізняк
ініціювала заснування українського товариства жінок із вищою
освітою у Львові. Як писав часопис «Наше життя» (Ньо-Йорк,
1964. – Ч. 5) у 1925 р. Ганна дала поштовх для об’єднання існую-
чих жіночих товариств у США у Союз українок Америки.
Також донька Є. Чикаленка відома як талановита публі-
цистка на еміграції та в Галичині, котра знайомила читачів зі
становищем міжнародного жіночого руху, його формами та
кращими традиціями, писала про письменниць світового зна-
чення, подавала літературні огляди їхніх творів [37, c. 3]. На по-
чатку еміграції перекладала для французьких і швейцарських
журналів твори І. Франка, М. Коцюбинського, Ю. Федьковича.
Середня дочка — Вікторія Чикаленко навчалася у Франції
та Італії, студіювала археологію та історію скульптурного
мистецтва, закінчила Міланську Академію мистецтв. З 1908 р.
її також зацікавили переклади. Першою вдалою спробою ді-
вчини стали праці «Земля» та «Зорі» В. Лункевича — росій-
ського історика природознавства та популяризатора-біолога,
перекладені з російської мови українською. Дівчина перекла-
дала їх за порадою самого автора, з яким зустрічалася за кор-
доном. Їх видало Благодійне товариство видання загально-
корисних і дешевих книг у Петербурзі. У листі від 16 груд-
ня 1908 р. П. Стебницький так писав про перші переклади
Вікторії батькові: «Переклад «Зір» я перечитав — дуже гар-
ний, чистою чикаленковою мовою написано. Майже нема
чого поправляти» [10, № 699]. Цей кореспондент неодноразо-
во й у подальшому відзначав гарну мову перекладачки.
Вікторія була найтісніше прив’язана до театрально-
аматорської діяльності, що розгорнулася у 1902–1917 рр. у
маєтку с. Кононівки та полягала у постановці відомих укра-
їнських вистав для сільських глядачів. В одному з листів до
271
П. Стебницького вона подавала репертуар їхнього колективу
на великодні свята. Дівчина була там декоратором, суфлером
і перукарем [9, № 52887].
Вікторія спілкувалася з М. Коцюбинським, П. Стебницьким,
С. Єфремовим.
У роки Першої світової війни вона працювала у
Гомельській міській лікарні сестрою-жалібницею. У за-
міжжі була за відомим політичним і державним діячем —
О. Скорописом-Йолтуховським. Перші роки подружнього
життя припали на нелегкі часи, оскільки чоловіка призна-
чили губерніальним старостою, представником УНР на оку-
пованих землях Холмщини, Підляшшя та Волині і молодята
частину 1918 р. прожили у м. Бересті, долаючи численні труд-
нощі. Звідти Вікторія за чоловіком, інтернованим поляками,
поїхала до Варшави, а в кінці літа 1919 р. Скорописи вже ра-
зом перебралися до Австрії та проживали у Відні. Але споді-
валися повернутися до Кам’янця і з нетерпінням очікували
румунської візи, щоб потрапити до України через Румунію
[36, с. 132–133], бо не були певними у матеріальному станови-
щі, працевлаштуванні та майбутньому взагалі.
Із отриманням О. Скорописом-Йолтуховським посади в са-
нітарній місії Червоного Хреста та зміною політичної ситуації
в Україні, подружжя вирішило залишитися до певного часу в
Австрії. Хоча думка про повернення додому не полишала їх,
бо й на початку 1920 р. О. Скоропис-Йолтуховський міркував у
листі до Є. Чикаленка: «Мені все більше видається раціональ-
ною необхідність повороту на Україну. Треба бути там на міс-
ці не для політичних якихось планів, а просто хоч би для того,
щоб гречку сіяти, щоб мати з чого кашу зварити. [...] Я ж думаю,
що все ж ця спроба далеко краще, ніж тут за кордоном тиняти-
ся, ледарювати і то під загрозою завжди, що ось-ось опинишся
без місця, а тут купити тисяч 10–12 романівських рублів — їх
би вистарчило на те, щоб від Одеси, чи звідки там, добратися
до Перешор і глиняну мазанку при особистій праці за літо по-
ставити» [36, с. 230–231]. Його бентежила відсутність конкрет-
ної та корисної праці на еміграції та атмосфера, що склалася
серед українців. Свій запал діяч втілює у культурно-просвітні
заходи, виступи таборової української трупи, що працювала в
Австрії серед полонених українців [36, c. 230].
Щоб уникнути усіляких підозр, О. Скоропис-Йол ту-
хов ський планував повернутися до України у складі мі-
272
сії Міжнародного Червоного Хреста, бо був певний, що на
батьківщині його чекала важлива, відповідальна та позитив-
на праця. «Думаю, що вже сама присутність на місці, в селі
людей із західноєвропейським досвідом підносила б україн-
ську справу і вартість її в очах у всіх наїзників. Розуміється,
що при тім треба свою мазанку ліпити, щоб кожен, бачачи
це, домірковувався, що прийшла пора кінчати революцію й
грабіж, а пора за працю братися», — писав він Є. Чикаленкові
[36, c. 255]. Але задуми залишилися нереалізованими. Видно,
що на початку 1920 р. Скоропису пропонували посаду радни-
ка посла в Естонії та Литві, але він від неї відмовився.
Вікторія Чикаленко в еміграційний період продовжує
займатися перекладами. Ще проживаючи у Відні, вона
переклала комедію А. Франса «Сильвестр Бонар», пра-
цю Л. Карно з історії французької революції [36, c. 446]. У
1922 р. писала П. Стебницькому, що переклала російською
«Чернігівку» М. Костомарова та кілька оповідань, твори
А. Стороженка, збірку казок для дітей із природознавства та
збиралася усе те видавати.
Згодом подружжя переїздить до Берліна, де О. Скоро пис-
Йолтуховський приєднується до Союзу українських хлібо-
робів-державників, підтримує гетьмана П. Скоропад ського,
стає відомим політиком, одним із ідеологів українського мо-
нархізму. У 1922 р. у Берліні у них народився син Василь.
Старший син Є. Чикаленка, Лев, із 1907 р. студіював при-
родничі науки у Лозаннському університеті: 2 роки вивчав
геологію у професора Люжеона. Але у 1909 р. залишив вуз,
згадуючи, що таке рішення він прийняв під впливом Ф. Вов-
ка, який гостював у них у Києві того року. Зокрема, цю подію
хлопець згадував так: «Кількаденне перебування навесні 1909
року видатного українського науковця природника і Хв. Вов-
ка в нашій родині у Києві спричинилося до великої зміни в
моєму житті. [...] З розмов на Благовіщенській, 56, а ще більше
в садочку коло нашого дому, пізнали ми один одного доклад-
ніше і, як наслідок цих розмов, було з його боку запрошен-
ня прийняти уділ в його експедиції на Волині, намова кину-
ти Лозану (Швейцарія), де я студіював геологію та їхати восе-
ни до Петербургу вступити до тамошнього університету, щоб
присвятити в майбутньому свою працю українській антропо-
логії» [38, c. 34]. Через репутацію неблагонадійного Левкові з
великими труднощами вдалося вступити до Петербурзького
273
університету лише в 1912 р. Він знову обирає природничий
факультет, спершу головним предметом географію, а згодом
під керівництвом Ф. Вовка археологію зі спеціаліза цією у га-
лузі передісторичної антропології й археології. Хлопець вияв-
ляє інтерес до культур палеоліту та неоліту, проводить антро-
пометричні досліди у різних регіонах України, бере участь
у етнографічних та археологічних експедиціях. Перша його
експедиція у товаристві Ф. Вовка та ще кількох студентів від-
булася у тому ж 1909 р. на Волинь. Вони розкопували палео-
літичне селище біля с. Городок, побували в Житомирі, бага-
тьох селах Волині. Про цю експедицію Л. Чикаленко залишив
цінні спогади у «Літописі Волині» [38]. Також Левко став учас-
ником археологічної експедиції у с. Мезин на Чернігівщи-
ні. У 1913 р. почав публікувати свої перші наукові праці, про
що писав батькові у листі від 12 травня 1913 р. [8, № 35830].
Ф. Вовк запропонував Л. Чикаленкові самотужки опрацюва-
ти матеріали тієї експедиції. І тоді молодий дослідник звер-
тається до російського професора М. Ростовцева за консуль-
тацією щодо методики дослідження того матеріалу та отри-
мує від нього цінні рекомендації: поважний учений гумані-
тарій запропонував Левкові для дослідження знахідок мисте-
цтва використати методи природничих наук. Левко прислу-
хався до цих порад і став, за словами Т. Іванівської піонером у
своїх дослідженнях [5].
Із листів стає відомо, що Левко активно включився у
громадсько-політичне життя Петрограда та Києва у 1917 р. У
столиці його захопила вже перша революційна хвиля. З бе-
резня хлопець стає активним учасником українських мітин-
гів. Повернувшись до Києва, з травня 1917 р. Левко входить у
виконавчий комітет Київської ради робітничих і солдатських
депутатів, отримує платну посаду у Центральній Раді. У лис-
тах від 2 та 20 серпня 1917 р. син інформував батька про ки-
ївські події, політичний курс Центральної Ради, висловлював
своє невдоволення ним [10, № 869, 870].
За більшовицького панування у Києві Левко працював в
Академії наук, за української влади — у міській управі [36,
с. 378], викладав географію у київській гімназії на Лук’янівці,
живучи в квартирі на Львівській площі, яку йому залишило
подружжя Дорошенків. Окрім того, займався державною ді-
яльністю: був делегатом з’їздів, входив до складу місій, що
вели переговори у 1920 р. із П. Врангелем та у Варшаві із
274
Б. Савінковим [36, с. 498]. У 1920 р. його кандидатуру вистави-
ли на міністра праці в уряді УНР, але від пропозиції він від-
мовився, перебуваючи на посаді радника міністра внутріш-
ніх справ в уряді О. Саліковського [36, с. 476]. Діяч мав у той
час тісні зв’язки з соціалістами-федералістами.
Восени 1920 р. Лев перебував у Тарнові, звідти переїхав до
Варшави, а потім збирався їхати через Чехію у Німеччину. У
1923–1926 рр. проживав у Празі, продовжував там наукові сту-
дії. 1924 р. склав іспити на доктора філософських наук при
Вільному українському університеті у Празі. Читав лекції з
антропології, етнології та археології в Українському педа-
гогічному інституті ім. М. Драгоманова, працював лаборан-
том у передісторичному відділі Чеського національного му-
зею. У 1926 р. переїхав до Парижа. У Паризькому інституті па-
леонтології людини у Сен-Жермені вивчав знамениті колек-
ції палеолітичних селищ Франції та північної Африки. Звід-
ти 1928 р. переїхав до Польщі, де перебував до 1939 р. Там та-
кож займався науковою роботою: упорядковував матеріали
архео логічних експедицій, що працювали на Київщині. Пра-
цював і в Кракові та музеї Академії наук Польщі. У 1942 р. —
у львівському археологічному комітеті, досліджував керамі-
ку Трипільської культури та колекції музею НТШ. Т. Іванів-
ська називала Л. Чикаленка оригінальним дослідником, який
поєднав у своїх студіях методи точних наук і мистецтво, під-
порядкувавши перші вивченню другого. Дослідниця узагаль-
нювала: «Він у своїх дослідах не обмежується схарактеризу-
ванням речі, він використовує фактичні дані для виявлення
суті художнього процесу — чому саме й для чого з’явилися ті
чи інші художні форми, його цікавлять основи мистецтва —
його походження, хід розвитку» [5, с. 135]. Л. Чикаленко був
автором наукових термінів «ритмографіка» (походження гра-
фічного мистецтва від ритмічних рухів) та «вівіфікаціонізм»
(оживлення, породження тваринних і рослинних мотивів із
геометричного орнаменту). Він використав новаторські мето-
ди у дослідженні орнаменту. Л. Чикаленко був членом нау-
кових товариств і організацій: із 1911 р. — співробітником Ро-
сійського антропологічного товариства при Петербурзько-
му університеті, з 1917 р. — дійсним членом київського УНТ,
1923 р. — Українського історико-філологічного товариства у
Празі, Товариства перед істориків Чехословацької республіки,
1932 р. — НТШ у Львові, з 1949 р. — дійсним членом УВАН.
275
Середній син Петро Чикаленко був учасником бойових
дій Першої світової війни, прилучився він і до подій укра-
їнської революції. 1917 р. Юнака призначили начальником
міліції у м. Канів, де він збирався організувати добровольчу
українську міліцію [10, № 873]. У листах до батька описував
побачене та пережите і зізнавався, що постійно згадував його
та зважував, як би він вчинив у певній ситуації. «Згадую тебе
дуже часто, а особливо, коли натикаюся на щось живе у жит-
тю і не знаю як до нього ставитися, то зразу починаю думати,
якби мій батько в такім разі поступив, або підшукую анало-
гичного випадку», — писав Петро 10 липня 1917 р. [10, № 874].
За наказом П. Корнілова хлопцеві влітку 1917 р. треба було
йти на фронт, але у липні він подав заяву-прохання про вступ
до школи прапорщиків і був прикріплений до Першого укра-
їнського запасного полку, з якого йшов набір для навчання. У
1919 р. Петро служив секретарем в українському посольстві
у Царгороді. Після встановлення радянської влади в Україні
він, як і менший син Іван, не емігрував, а залишився вдома та
працював у різних державних видавництвах. У 1925 р. став за-
відуючим українським відділом Держвидаву в Одесі.
Отже, даний нарис засвідчує, що усі діти Є. Чикаленка
успадкували від батьків глибоку любов до українства, запози-
чили в Євгена Харлампійовича непохитну відданість націо-
нальній ідеї, що була змістом його життя. Вони пронесли її
через усі життєві перипетії, натхненно працюючи для україн-
ства на значній відстані від батьківщини, не розриваючи, та-
ким чином, з нею того духовного зв’язку, який був закладе-
ний у них демократичною родиною, що дала їм життя та від-
повідне виховання.
1. Верменич, Я. Євген Чикаленко — громадський діяч, публіцист, ме-
ценат [Текст] / Я. Верменич // Історія України : маловідомі імена,
події, факти. – К., 1998. – Вип. 3. − С. 159−174.
2. Верстюк, В. Євген Чикаленко — будитель нації [Текст] / В. Верс-
тюк // Влада і політика. – 2001. − № 14. – С. 18 ; № 15. - С. 18.
3. Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького [Текст] / упо-
ряд. : С. В. Абросимова, А. І. Перкова, О. В. Піцик, Н. Г. Чередник –
Д. : Гамалія, 1997. – Вип. 1 – 888 с.
4. Єреміїв, М. За лаштунками Центральної Ради [Текст] : сторінки зі
спогадів / М. Єреміїв // Укр. історик. − Нью-Йорк та ін., 1968. −
Ч. 1−4. − С. 94−104.
276
5. Єфремов, С. Про дні минулі [Текст] : [спогади] / С. О. Єфремов //
Молода нація. – 2004. – № 1.
6. Іванівська, Т. Л. Є. Чикаленко як археолог [Текст] / Т. Л. Іванів-
ська // Укр. історик. – Нью-Йорк, 1970. – Ч. 1–3. – С. 132–139.
7. Іванченко, Р. До глибини власної кишені [Текст] : меценатство
й укр. л–ра та журналістика / Р. Іванченко, О. Іванченко //
Дивослово. – 2000. – № 5. – С. 9−14.
8. ІР НБУВ. – Ф. 1.
9. ІР НБУВ. – Ф. 3.
10. ІР НБУВ. – Ф. 44.
11. Листи до Михайла Коцюбинського [Текст] / упоряд. та ко-
мент. В. Мазний ; Чернігів. літ.-меморіальний музей-заповідник
М. М. Ко цюбинського ; Ін–т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН
України. – Ніжин, 2003. – Т. 4 : Науменко – Яновська. – 400 с.
12. Листи Є. Чикаленка до В. Липинського [Текст] // Укр. Вільна
Акад. Наук у США / ред. М. Антонович. – Нью-Йорк, 1999. –
Зб. 4. – С. 263−346.
13. Листи Євгена Чикаленка з еміграції до Сергія Єфремова (1923–
1928 рр.) [Текст] / НАН України ; Ін–т укр. археографії та джере-
лознавства ім. М. С. Грушевського / упорядкув., вступ та комент.
І. Старовойтенко. – К., 2003. – 107с.
14. Лівицька, М. На грані двох епох [Текст] / Марія Лівицька. – Нью-
Йорк, 1972.
15. Миронець, Н. З епістолярної спадщини громадсько-політичних
діячів України (1917 р.) [Текст] : листування Є. Х. Чикаленка з
В. К. Винниченком та П. Я. Стебницьким / Надія Миронець //
Укр. іст. журн. – 1997. − № 5. – С. 119−135 ; № 6. – С. 103−122.
16. Миронець, Н. «Історія наша — се... боротьба за національне існуван-
ня...» [Текст] : (листування Є. Х. Чикаленка з В. К. Винниченком,
травень – грудень 1908 р.) / Надія Миронець // Пам’ять століть. –
2001. − № 6. − С. 3−33 ; 2002. − № 1. − С. 6−33 ; 2002. − № 5. – С. 2–34 ;
2002. − № 6. – С. 115−145.
17. Миронець, Н. «Теперішні листи колись будуть цінним матеріалом
для історії...» [Текст] : (листування Андрія Ніковського з Євгеном
Чикаленком. 1917 рік) / Надія Миронець // Там само. – 1997. −
№ 5. − С. 24−43.
18. Мірна, З. Є. Чикаленко, як батько родини [Текст] / З. Є. Мірна //
Жіноча доля. – Коломия, 1930. − Ч. 25 ; Ч. 26 ; Ч. 28.
19. Никанорова, О. Меценат і творець «живої історії» [Текст] : [Євген
Харлампійович Чикаленко] / О. Никанорова // Урядовий
кур’єр. – 2000. − 6 трав.
20. Панченко, В. Український Дон Кіхот [Текст] «Головний ткач» матері-
альної тканини нашої історії / В. Панченко // День. – 2001. − 20 січ.
21. Старовойтенко, І. Ганна Келлер-Чикаленко (1885−1964) — актив-
на діячка українського та міжнародного жіночого руху ХХ ст.
[Текст] / Інна Старовойтенко // Жінка в науці та освіті : ми-
нуле, сучасність, майбутнє : матеріали 3-ї міжнар. наук.-практ.
конф. Другої Міжнар. наук.-практ. конф. «Ґендерний компонент
у структурі вищої технічної освіти і природничих наук», 4–5 лис-
топада 2005 р. – К., 2005 – С. 346–353.
277
22. Старовойтенко, І. Географічно-історичні сюжети в епістолярній
спадщині Євгена Чикаленка [Текст] / Інна Старовойтенко // Іст.-
геогр. дослідження в Україні : зб. наук. праць. – К, 2004. – Ч. 7. –
С. 361−382.
23. Старовойтенко, І. Історичні перспективи України у листах
Є. Чикаленка до С. Шелухіна [Текст] / Інна Старовойтенко // Іст.
журнал. – 2005. – № 4. – С. 82−89.
24. Старовойтенко, І. Листи Євгена Чикаленка до Івана Липи [Текст] :
із фонду Дер. архіву Одес. обл. / Інна Старовойтенко // Слово і
час. – 2005. − № 2. – С. 72−83.
25. Старовойтенко, І. Листи Євгена Чикаленка як джерело досліджен-
ня його видавничої діяльності [Текст] / Інна Старовойтенко //
Наук. праці Нац. б–ки України ім. В. І. Вернадського. – К., 2005. –
Вип. 14. – С. 847–859.
26. Старовойтенко, І. Листи Євгена Чикаленка як джерело просопо-
графічної інформації про автора [Текст] / Інна Старовойтенко //
Спеціальні іст. дисципліни. – К., 2005. – Ч. 12, част. 2. – С. 232–254.
27. Старовойтенко, І. Листування Є. Х. Чикаленка з П. Я. Стебницьким
як історичне джерело [Текст] / Інна Старовойтенко //
Археографічний щорічник. – 2004. – Вип. 8/9 – С. 112−138.
28. Старовойтенко, І. Натхненний трудівник на ниві національного
відродження України [Текст] : народознавчі сюжети у мемуарній та
епістолярній спадщині Євгена Чикаленка / Інна Старовойтенко //
Народна творчість та етнографія. – 2005. − № 1. – С. 21−32.
29. Старовойтенко, І. Події української революції в 1917−1918 рр. у
листуванні Євгена Чикаленка [Текст] / Інна Старовойтенко //
Іст. журнал. – 2004. – № 10–11.
30. Старовойтенко, І. Проблеми української ментальності в епістоляр-
ній спадщині Євгена Чикаленка [Текст] / Інна Старовойтенко //
Україна і світ : етнічні, науково-інтелектуальні та освітні вимі-
ри. – 2004. – С. 88−94.
31. Старовойтенко, І. Три листи Євгена Чикаленка до приятелів-
галичан [Текст] / Інна Старовойтенко // Пам’ять століть. – 2004. –
№ 2. − С. 143−153.
32. ЦДАВО. – Ф. 3695. – Оп. 1. – Спр. 249. – Арк. 72 зв. – [Лист
Чикаленко-Келлер Г. Шелухину С. 31 грудня 1920 р.].
33. ЦДАВО. – Ф. 3849. – Oп.1. – Cпр. 18. – Aрк. 10. – [Листівка Чикален-
ко Г. Донцовій М. Б./д ].
34. Чикаленко, Є. Х. Спогади. (1861–1907) [Текст] / Є. Х. Чикаленко ;
передм. В. Шевчук. – К. : Темпора, 2003. – 416 с. : фото. – (Vita
Memoriae).
35. Чикаленк, Є. Х. Щоденник [Текст] : у 2 т. / Є. Х. Чикаленко. – К. :
Темпора, 2004. – Т. 1–2. - (Vita Memoriae).
36. Чикаленко, Є. Х. Щоденник. 1919–1920 [Текст] / Є. Х. Чикаленко. –
К. ; Нью-Йорк : Вид. ім. Олени Теліги, 2005. – 639 с.
37. Чикаленко, Г. Італійські письменниці в своїх останніх творах
[Текст] / Г. Чикаленко // Жіноча Доля. – Коломия, 1929. – 15 груд.
38. Чикаленко, Л. Подорож з проф. Хведором Вовком по Волині
[Текст] : уривок спогадів з 1909-го року / Л. Чикаленко // Літопис
Волині. – Нью-Йорк та ін., 1955. – Ч. 2.
278
Старовойтенко І. М. Родина Чикаленків у громадсько-
культурному житті України.
Ключові слова: Є. Х. Чикаленко, М. В. Чикаленко, Л. Є. Чикаленко,
Г. Є. Чикаленко, П. Є. Чикаленко, В. Є. Чикаленко.
На основі ґрунтовного дослідження значної джерельної бази розкрито
роль і внесок у громадсько-культурне життя України відомого українсько-
го громадсько-політичного діяча, мецената, видавця, майнового землевлас-
ника Є. Х. Чикаленка та його родини. Зокрема, розкрито: діяльність дружи-
ни достойника Марії Вікторівни по заснуванню Української жіночої грома-
ди в Києві; перекладацьку та громадську діяльність дочок Ганни та Вікторії,
наукові студії та дипломатичну діяльність синів Лева та Петра. Відзначено
їхню непохитну відданість національній ідеї, успадковану від батьків.
Starovoytenko I.M. The Chikalenkos in social and cultural life of
Ukraine.
Key words: Ye.Kh. Chikalenko, M.V. Chikalenko, L.Ye. Chikalenko, H.Ye.
Chikalenko, P.Ye. Chikalenko, V.Ye. Chikalenko.
Basing on the in-depth research of various sources, the work describes the
role and contribution into the social and cultural life of Ukraine of the prominent
Ukrainian public and political fi gure, patron, publisher, landlord Ye.Kh.
Chikalenko and his family. In particular the article specifi es on: the activity of
his wife Mariya Viktorivna on founding Ukrainian women’s society in Kyiv;
translating and public activity of the daughters Hanna and Viktoriya, scientifi c
studios and diplomatic activity of the sons Lev and Petro. Their fi rm devotion to
the national idea inherited from the parents is highlighted.
Старовойтенко И. М. Семья Чикаленко в общественно-
культурной жизни Украины.
Ключевые слова: Е. Х. Чикаленко, М. В. Чикаленко, Л. Е. Чикаленко,
Г. Е. Чикаленко, П. Е. Чикаленко, В. Е. Чикаленко.
На основании серьйозного исследования значительной источниковой
базы раскрыта роль и вклад в общественно-культурную жизнь Украины из-
вестного украинского общественно-политического деятеля, мецената, изда-
теля, имущественного землевладельца Е. Х. Чикаленка и его семьи. В част-
ности раскрыты: роль жены достойника Марии Викторовны в основании
Украинской женской общины в Киеве; переводческую и общественную дея-
тельность дочерей Анны и Виктории, научные студии и дипломатическую
деятельность сыновей Льва и Петра. Отмечена их твёрдая верность нацио-
нальной идее, унаследованная от родителей.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27733 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0079 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T18:13:12Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Старовойтенко, І.В. 2011-10-12T15:15:55Z 2011-10-12T15:15:55Z 2010 Родина Чикаленків у громадсько-культурному житті України / І.В. Старовойтенко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 263-278. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. XXXX-0079 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27733 32. 019.5+929 Розкрито роль і внесок у громадсько-культурне життя України родини відомого українського громадсько-політичного діяча, мецената, видавця, майнового землевласника Є. Х. Чикаленка — дружини Марії Вікторівни, дітей Ганни, Вікторії, Лева та Петра. Відзначено їхню непохитну відданість національній ідеї, успадковану від батьків. Раскрыта роль и вклад в общественно-культурную жизнь Украины семьи известного украинского общественно-политического деятеля, мецената, издателя, имущественного землевладельца Е. Х. Чикаленка — жены Марии Викторовны, детей Анны, Виктории, Льва и Петра. Отмечено их непоколебимую преданность национальной идее, унаследованную от родителей. The work describes the role and contribution into the social and cultural life of Ukraine of the family of the prominent Ukrainian public and political fi gure, patron, publisher, landlord Ye.Kh. Chikalenko – wife Mariya Viktorivna, children Hanna, Viktoriya, Lev and Petro. Their fi rm devotion to the national idea inherited from the parents is highlighted. uk Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України Українська біографістика Історія і культура крізь призму біографіки Родина Чикаленків у громадсько-культурному житті України Семья Чикаленко в общественно-культурной жизни Украины The Chikalenkos in social and cultural life of Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Родина Чикаленків у громадсько-культурному житті України Старовойтенко, І.В. Історія і культура крізь призму біографіки |
| title | Родина Чикаленків у громадсько-культурному житті України |
| title_alt | Семья Чикаленко в общественно-культурной жизни Украины The Chikalenkos in social and cultural life of Ukraine |
| title_full | Родина Чикаленків у громадсько-культурному житті України |
| title_fullStr | Родина Чикаленків у громадсько-культурному житті України |
| title_full_unstemmed | Родина Чикаленків у громадсько-культурному житті України |
| title_short | Родина Чикаленків у громадсько-культурному житті України |
| title_sort | родина чикаленків у громадсько-культурному житті україни |
| topic | Історія і культура крізь призму біографіки |
| topic_facet | Історія і культура крізь призму біографіки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27733 |
| work_keys_str_mv | AT starovoitenkoív rodinačikalenkívugromadsʹkokulʹturnomužittíukraíni AT starovoitenkoív semʹâčikalenkovobŝestvennokulʹturnoižizniukrainy AT starovoitenkoív thechikalenkosinsocialandculturallifeofukraine |