В.М. Щербаківський як дослідник історії архітектури: особливості наукового методу
У статті розглядається постать В. Щербаківського та його генезичний метод, що є внеском у методологію історико-мистецтвознавчих досліджень початку XX ст. Наводяться інші тогочасні праці з історії архітектури України, що дають змогу простежити хід розвитку цього методу, що отримав широке застосування...
Saved in:
| Published in: | Українська біографістика |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27735 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | В.М. Щербаківський як дослідник історії архітектури: особливості наукового методу / М.Е. Гончаренко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 295-305. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859650096478552064 |
|---|---|
| author | Гончаренко, М.Е. |
| author_facet | Гончаренко, М.Е. |
| citation_txt | В.М. Щербаківський як дослідник історії архітектури: особливості наукового методу / М.Е. Гончаренко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 295-305. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська біографістика |
| description | У статті розглядається постать В. Щербаківського та його генезичний метод, що є внеском у методологію історико-мистецтвознавчих досліджень початку XX ст. Наводяться інші тогочасні праці з історії архітектури України, що дають змогу простежити хід розвитку цього методу, що отримав широке застосування у світовій науці другої половини XX ст.
В статье рассматривается фигура В. Щербакивского и его генезический метод, который является вкладом в методологию историко-искусствоведческих исследований в начале XX в. Наводятся другие труды по истории архитектуры Украины, которые позволяют проследить ход развития этого метода, получившего широкое распространение в мировой науке во второй половине XX в.
In article Vadima Shcherbakivskogo’s figure and his genetic method which is the contribution to methodology of historically-art criticism researches to the XX-th century beginning is considered. Other works from history of architecture of Ukraine which allow to track process of this method which has received wide use in a world science in second half of XX-th century are directed.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:32:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
295
УДК 72.035/036:929 В. Щербаківський
Максим Едуардович ГОНЧАРЕНКО,
архітектор, доцент Київського Національного
університету культури і мистецтв,
кандидат архітектури (Київ)
В. М. ЩЕРБАКІВСЬКИЙ ЯК ДОСЛІДНИК
ІСТОРІЇ АРХІТЕКТУРИ: ОСОБЛИВОСТІ
НАУКОВОГО МЕТОДУ
У статті розглядається постать В. Щербаківського та його генезич-
ний метод, що є внеском у методологію історико-мистецтвознавчих дослі-
джень початку XX ст. Наводяться інші тогочасні праці з історії архітектури
України, що дають змогу простежити хід розвитку цього методу, що отри-
мав широке застосування у світовій науці другої половини XX ст.
Ключові слова: Вадим Щербаківський, історія архітектури, генезич-
ний метод.
In article Vadima Shcherbakivskogo’s fi gure and his genetic method which
is the contribution to methodology of historically-art criticism researches to the
XX-th century beginning is considered. Other works from history of architecture
of Ukraine which allow to track process of this method which has received wide
use in a world science in second half of XX-th century are directed.
Key words: Vadim Shcherbakivsky, history of architecture, genetic method.
В статье рассматривается фигура В. Щербакивского и его генези-
ческий метод, который является вкладом в методологию историко-
искусствоведческих исследований в начале XX в. Наводятся другие труды
по истории архитектуры Украины, которые позволяют проследить ход
развития этого метода, получившего широкое распространение в миро-
вой науке во второй половине XX в.
Ключевые слова: Вадим Щербаковский, история архитектуры, генези-
ческий метод.
Історія людства містить чимало фактів значної різниці між
«масовим» світоглядом, що побутує в суспільстві та особис-
тим поглядом на світ визначних особистостей. Їх творчість не
завжди зрозуміла сучасникам і може тривалий час залишатись
осторонь активних суспільних процесів. Згадаємо для прикла-
296
ду лише кілька імен із історично-філософського напряму нау-
ки: М. Вавилов, В. Вернадський, І. Франко та багато інших. Ці
постаті об‘єднує особливість поглядів, що давала змогу виявля-
ти глобальні закономірності розвитку цивілізації, культур, на-
родів та означувати їхні рушійні сили, бачити людство як єди-
ний цілісний організм зі своїми законами розвитку.
До таких особистостей належить і Вадим (Володимир) Ми-
хайлович Щербаківський — археолог, етнограф, історик мис-
тецтва, що жив на зламі XIX–XX ст., брат мистецтвознавця, ет-
нографа й археолога Данила Михайловича Щербаківського
(1877–1927). Народився Вадим Щербаківський у родині свя-
щеника 17 березня 1876 р. у с. Шпичинці Сквирського повіту
на Київщині (нині — Ружинського району Житомирської об-
ласті), помер — 18 листопада 1957 р. у Лондоні, похований на
цвинтарі Gunnesbury. У 1895 р. юнак вступив на математич-
ний факультет Петербурзького університету, 1897 р. — пе-
ревівся до Московського університету, а 1898 р. був заарешто-
ваний за політичну діяльність і висланий під нагляд поліції
у село, де народився. Лише 1901 р. він продовжив навчання
у Київському університеті, де слухав лекції Г. Павлуцького,
В. Антоновича, В. Хвойки. З 1907 р. змушений був емігрува-
ти до Галичини. У 1908–10 рр. В. М. Щербаківський — спів-
робітник Церковного (нині — Національного) музею у Льво-
ві. У 1910 р. він повертається до Києва, а в 1912–22 рр. очо-
лює відділ археології Полтавського природничо-історичного
(з 1917 — Народний музей Полтавщини, нині — Краєзнавчий
музей), що дало йому змогу провести значні за обсягом і ре-
зультатами археологічні дослідження. У 1917 р. був призна-
чений ректором щойно організованого при музеї Українсько-
го народного університету. Від 1922 р. перебуває на емігра-
ції, живе у Празі. Тоді само обраний як уже знаний фахівець
завідувачем кафедри археології Українського Вільного уні-
верситету. У 1922–45 рр. — професор цього вишу, а в 1945–
51 рр. — ректор. Був дійсним членом Чеської АН, Міжна-
родного антропологічного інституту у Франції, Словацького
нау кового товариства, Наукового товариства імені Т. Г. Шев-
ченка у Львові, Української вільної АН. Удостоєний сербсько-
го ордена Святого Сави. Влітку 1945 р. переїжджає до Мюнхе-
на, а звідти 1951 р. — до Лондона [11, с. 160, 161; 27, с. 619; 30].
297
Серед його учнів — Володимир Січинський (1894–1962) — ар-
хітектор, історик мистецтва, графік, живописець [25, с. 573].
Основна частина наукової спадщини зберігається у Празько-
му фонді Українського музею [26].
Більше знаний як фольклорист та історик мистецтва,
Вадим Щербаківський також присвятив себе дослідженню іс-
торичних закономірностей розвитку української архітекту-
ри як одного з найвищих виявів мистецтва та відображення
етно-культурного розвитку суспільства.
Більшість дослідників історії архітектури кінця XIX – по-
чатку XX ст. застосовували «описовий» і «порівняльний» ме-
тоди, що давало змогу отримати у якості результату наукової
роботи «фактаж» — натурну фіксацію, обміри й описи ар-
хітектурних об‘єктів, їх порівняння, створюючи тим самим
необхідне підґрунтя подальших історико-архітектурних до-
сліджень. Зiбранням фактологiчних даних характернi робо-
ти П. Батюшкова «Памятники старины в западных губерни-
ях Российской империи» [2], В. Суслова «Очерки по истории
древнерусского зодчества» [23], Т. Стефановського «Рестав-
рация древней Ильинской церкви г. Чернигова в 1890 году»
[22], Ф. Маніковського «Вышгород и его святыня» [9], О. Но-
вицького «Черты самобытности в украинском зодчестве» [14],
Г. Милорадовича «Описание Черниговских соборов Спасо-
Преображенского и Бо рисо-Глебского» [12], А. Павлінова «Ис-
тория русского искусства» [15] та інші. Так, Г. Милорадович
у згаданій праці [12] подає докладні описи соборів, історич-
ні довідки щодо них, роз глядає особливості конструкції, бу-
дівельних матеріалів, роз пису, оздоблень. Протоієрей Т. Сте-
фановский, окрім докладного історико-архітектурного опису
Іллінської церкви у Чернігові та проведених реставраційних
робіт, подає також описи існуючих і зниклих печерних цер-
ков [22]. Священик Ф. Маніковський історію Вишгорода по-
дає крізь історію князівської Русі: докладно оповідає про істо-
рію створення та існування церкви Бориса та Гліба, наводить
описи, обміри та фотографії від 1862 р. На загальному куль-
турологічному тлі побуту народу розповідає про одяг, звичаї,
харчовий раціон, обряди [9]. Цей короткий огляд лише кіль-
кох праць із великого масиву, напрацьованого в тому часі, на-
ведено аби засвідчити — матеріали, накопичені тоді, є важ-
298
ливим, а іноді й унікальним підґрунтям для подальших нау-
кових досліджень, що стало особливо відчутним після втрати
значної кількості давніх будівель у XX ст.
У цей період мав місце ще один підхід до вивчення архі-
тектурної спадщини, що може бути названий «систематиза-
ційним» [6, с. 95]. Він був започаткований в кінці XIX ст. спро-
бами класифікації будівель за певними їхніми характерис-
тиками й ознаками. Елементи систематизацiї зустрiчаємо
вже у раннiх архiтектурно-iсторичних описах Ф. Бiлоуса [3],
П. Мартиновича та В. Горленка [10] та iнших, де присутнi
основи розгляду iсторико-архiтектурних пам’яток за кон-
структивними, компози цiйними та iншими ознаками. Зго-
дом, цей підхід знайшов розвиток у працях таких дослiдникiв
iсторiї архiтектури України як Д. Антонович [1], Ф. Вовк (Вол-
ков) [5], Г. Лукомський [8], О. Новицький [13], М. Русов [18],
Є. Сiцiнський [20], Ф. Шмiт [29] та iнших.
Так, у дослідженні А. Павлінова «История русской
архитектуры» дерев’яні храми південної Росії класифікова-
ні за характером плану та за особливостями загальної об’ємно-
просторової компо зиції — систематизиційними ознаками, котрі
можуть бути віднесені до «архітектурних» як суто галузеві [15].
У дослідженні «Поселения и постройки крестьян Полтав-
ской губернии» М. Русов розглядає поселення та їхні морфо-
логічні елементи (від окремої будівлі до загального харак-
теру забудови), класифікуючи матеріал за кількома ознака-
ми — природно-кліматичними, політичними та економічни-
ми факторами формування. На основі цього визначає власні
типи структур забудови: круговий, хаотичний, надрічковий,
лінійний і змішаний. Для кожного типу планувальної струк-
тури пропонує характерні особливості морфологічної ткани-
ни — вулиць, са диб та їх елементів. Загалом, системати зацiя
у М. Русова має три рiвнi: I — класифiкацiя поселень зага-
лом за архітектурно-будівельними типами; II — класифiкацiя
морфологiчних елементiв поселення за функцiональним
типом; III — класифiкацiя морфологiчних елементiв за
еволюцiйним типом [18].
Використовуючи набутки фактологічного та системати-
заційного методів, Вадим Щербаківський і ще деякі науков-
ці в кінці XIX – на початку XX ст. використовують ще більш
ускладнений науковий аналітичний метод, що дав змогу на-
299
близитися до глибинних закономірностей формування ха-
рактерних особливостей етнічних архітектурних стилів. Та-
кий метод, характерний дослiдженням сутностi iсторико-
архiтектурних об’єктiв на соцiальному, культурологiчному
або iншому рівні, а також їх глибинних витокiв і факторiв
формування, може бути названий «генезичним» (від по няття
«генезис»). Об’єктом аналізу в цьому разі стає відображен-
ня в архітектурі тих сторін життя, що не стосуються безпосе-
редньо до будівництва й архітектури — традиційного світо-
гляду та психології, обрядовості та побуту, соціокультурних
ідей, особливостей історичного етнокультурного розвитку та
географічно-кліматичних умов [6, с. 101].
Такою визначною за ши ротою охопленого соцiо-
культурного матерiалу є праця В. М. Щербаківського
«Архiтектура у рiжних народiв i на Українi» [31]. У Вступо-
ві автор пише: «На архітектуру як і на инші прояви людської
творчости мали вплив ріжні чинники. На першім місці сто-
їть клімат і природа. Потім іде та народня вдача, котра ви-
являється в нахилі до відомих, нею одною вподобаних і ви-
плеканих форм, котрі характеризують властиве для кожного
окремого народу розумінє краси, починаючи од самих при-
мітивних (початкових) прикрас... і кінчаючи останніми ща-
блями її розвою, архітектурою великих громадських будов,
малярством і різьбарством. І нарешті впливає суспільне житє.
Впливає воно не тільки розвитком техніки, а ще і тим, що ви-
кликає той чи инший поступ, ті чи инші мрії, відповідати ко-
трим мусить всяка умілість» [31, с. 5]. Вадим Щербаківський
розгортає широку картину архiтектур різних народiв свiту,
встановлюючи генезичний зв’язок мiж традицiйними фор-
мами нацiональних архiтектур і соцiо-культурними, етно-
психологiчними, географiчно-клiматичними факторами. Ко-
ротко подаючи характерні риси архітектури Єгипту, Месопо-
тамії, Персії, Малої Азії, Індії, Китаю, Японії, давньої мікен-
ської, грецької, етруської, римської, сассанідської, ісламської,
християнської тощо, він створює тло, на якому та у зв’язку з
яким розглядає українську архітектуру.
Тим самим автор зробив спробу зро зуміти взаємозв’язок і
взаємовплив різних рівнів буття народів — формування пси-
хокультурних особливостей, природних умов, подій політич-
ної історії, особливостей економічного простору тощо. Все
300
це, на його думку, тим чи іншим чином знаходить своє відо-
браження в архітектурі різних часів і народів. Та кий глобаль-
ний огляд дав змогу авторові припуститися думки про існу-
вання певних загальних закономірностей соціально-культур-
ного розвитку, які й були застосовані ним до перегляду роз-
витку архітектури Русі. Вчений вважає, що мурована україн-
ська архітектура є близькою візантійській, а тип дерев’яних
церков — традиційний, що еволюціонував від чотирикутно-
го зрубу й одноверхої системи до 9-тиверхої, без залежності
від чужих впливів. В. М. Щербаківський дослідив також роз-
виток архітектури за регіонами Русі. Зокрема, Новгородська
архітектурна школа, на його думку, сприй няла візантійську
систему та швидко її переробила на свій лад. Під час руйна-
ції Новгородської республіки Іваном III у XV ст. населення її
було знищене або вислане на північ Московської дер жави.
Цей факт дає підстави авторові стверджувати, що дерев’яна
архітектура Російської півночі — творіння насамперед депор-
тованих новгородських майстрів та їх послідовників.
Підсумовуючи, В. М. Щербаківський стверджує: «Таким
чином ми видимо, що церква українська і все, що до неї на-
лежить і відносить ся, мало дуже викінчений стиль їднаковий
на всій простороні України від Мукачова до Харкова. Все ся
архітектура характеризує етнічну єдність і ліпше ніж що інше
обрисовує нам духовне обличє українського народу, найліп-
ше показує які непроходимі духовні межи відділяють його від
московського і польського народу ... артизм і шляхотний смак
не покидав його і в будень, знову-ж на цілій просторіні Украї-
ни од Харкова або навіть ліпше од Кубані і до угорського Му-
качова. В сих межах будівництво має один спільний характер
і спільні технічні терміни» [31, c. 241].
Дослідження ілюстроване понад 200 фото графіями та ма-
люнками архітектурних споруд і предметів культури та по-
буту. Можна піддавати сумніву ті чи інші висновки дослідни-
ка, але безумовно його підхід заслуговує на увагу баченням
за гального взаємозв’язку між соціо-культурними явищами та
визна ченням у ньому місця та ролі архітектури.
Виявляючи особливості українського мистецтва, Вадим
Щербаківський розглядає широкий контекст, від народних
будівельних традицій і психологічних народних уподобань
до їх математичного вираження [32]. Зокрема, звертаючись
301
до церковної народної архітектури, він відзначає органічну
її відповідність народному естетичному світосприйняттю:
«Всі дослідувачі української церковної архітектури констату-
ють факт той, що після рихтельного обміру церква оказуєть
ся значно ніжчою, ніж се здавало ся зразу при першім оглядї»
[32, c. 5]. Зовні невелика українська церква в інтер‘єрі викли-
кає ілюзію більшої висоти, що створювало піднесений настрій
і мало стійке відображення в словесній формі: «У такому-то
селі є гарна церква висока» [33, с. 105]. В. М. Щербаківський
відзначає, що специфіка психологічного сприйняття україн-
ської церкви дуже своєрідна та майже не зустрічається в ін-
ших паралельних культурах. Так, готичні собори Європи, по-
при свої розміри та висоту приміщень, психологічно «тис-
нуть» на людину. А московські церкви попри значну висо-
ту часто мають низьке приміщення для служби, що справляє
гнітюче враження. «Ні, ці церкви вражають не стільки своєю
високістю, яка навіть тратиться перед величавістю одночас-
ної широти й маси, вони вражають своєю величиною, що на-
віть трохи притискає, пригнічує людину, котра входить до та-
кої церкви. Навпаки, наша навіть невелика дерев‘яна церква
викликає ілюзію висоти в той спосіб, що викликає враження,
ніби така церква є вища і то значно, ніж вона є в дійсності»
[33, с. 106]. Далі Вадим Щербаківський наводить приклад: «Зі
старих церков, наприклад, церква Мошногорського монасти-
ря над Дніпром створювала ілюзію, що вона має 40 метрів ви-
сокості. В той час, як у дійсності в середині вона мала тіль-
ки 26 метрів... Московський професор мистецтва Федір Шміт
хоч і не був прихильником українців, але, прочитавши мій
доказ формули, сказав мені ще в Полтаві: «Довівши так точ-
но існування постійної й однаково направленої ілюзії в укра-
їнській церковній архітектурі, ви довели, що українська ар-
хітектура є окреме незалежне мистецтво, бо має свою власну
ілюзію, до якої постійно стремить...» [33, с. 106].
Вадим Щербаківський не був першим чи єдиним у ви-
користанні методу генези, але його особлива заслуга в
об‘єднанні й удосконаленні більш ранніх знахідок у цій об-
ласті. Тож наведемо у хронологічній послідовності кіль-
кох його попередників, кожний із яких застосував певні еле-
менти методу, який визначаємо як генезичний. Так, у праці
302
М. Покровського «Памятники христианской архитектуры,
особенно русские» [17] означені загальні типи чинників, що
спрямовують розвиток архiтектури: соцiальний, природно-
клiматичний, гео логiчний. Г. Павлуцький у своєму дослі-
дженні «О церковных постройках типа empire в Полтавской
губернии» [16] висловив думку, що особливість народного
свiтогляду формує характерні особливості форм ук раїнської
народної архітектури. Є. Сіцінський у праці «Древнейшие
православные церкви Подолии. Церковь-замок в Сутковцах»
[19] робить висновок про тимчасовiсть наслiдкiв зовнiшнього
культурно-полiтичного впливу у на цiональнiй архiтектурi.
У статті О. Новицького «Черты самобытности в украинском
зодчестве» [14] розглядаються логічні еволюційні закономір-
ності дерев‘яного зодчества. О. Сластьон у своєму досліджен-
ні «Существует ли южно-русский стиль?» [21] доводить, що
стиль нацiональної культури є продуктом дiї комплексу ав-
тохтонних і зовнiшнiх факторiв. О. Уваров у праці «Об архи-
тектуре первых деревянных церквей на Руси» [24] обґрунто-
вує принцип «змішування» сусідніх культур на їх географіч-
ній межі. У науковій свідомості кілька десятиліть формував-
ся новий науковий підхід до аналізу наявних даних перш, ніж
з‘явилась праця В. Щербаківського «Архітектура у ріжних на-
родів і на Україні» [31], яку можна вважати початком якісно
нового етапу наукової думки, що має своєю особливістю про-
никнення в першопричини явищ національної культури.
У другій половині XX ст. генезичні шукання знайшли відо-
браження у працях багатьох дослідників, зокрема, Ф. Броде-
ля [4], котрий розгля дає розвиток цивілізації у взаємозв’язку
та розвитку різних соціальних структур і рівнів соціокультур-
ного буття. В українському соціумі лише в кінці XX – на по-
чатку XXI ст. стала активною наукова течія, що застосовує ге-
незичний метод у лінгвістичних і культурно-історичних до-
слідженнях (праці С. Губерначука [7], Б. Черкеса [28] та інш.).
Поява низки сучасних культурологічних досліджень свідчить
про значний поступ у ствердженні генезичного методу, про-
те, для історії науки важливою є фіксація того, що, виперед-
жаючи свій час, метод генези розвинув український науко-
вець Вадим Щербаківський.
Розглядаючи постать В. М. Щербаківського, його науко-
вий доробок, впевнюємося у тому, що у біографічних стат-
303
тях, окрім власне життєписання, переліку праць і бібліогра-
фії, важливим є також подання короткого аналізу творчості.
Це стане підставою для спроби задати масштаб особі та ви-
значити її роль у контексті розвитку світової культури.
1. Антонович, Д. В. Скорочений курс історії українського ми-
стецтва [Текст] / Д. В. Антонович. – Прага : Вид-во Укр. у-ту,
1923. – 340 с.
2. Батюшков, П. Н. Памятники русской старины в Западных гу-
берниях Империи [Текст] / П. Н. Батюшков. – СПб. : М–во
Внутренних Дел, 1865–1869. – Вып. 1–4.
3. Белоус, Ф. И. Церкви русские в Галиции и на Буковине в сравне-
нии с храмами и зданиями у иных, преимущественно древних
народов [Текст] / Ф. И. Белоус. – Коломыя, 1877. – 184 с.
4. Бродель, Ф. Грамматика цивилизаций [Текст] / Ф. Бродель. – М.,
2008. – 552 с.
5. Волков, Ф. Старинные деревянные церкви на Волыни [Текст] /
Ф. Волков // Материалы по этнографии России. – СПб. :
Этнограф. отдел Александра III, 1910. – С. 21–44.
6. Гончаренко, М. Е. Становлення історичних досліджень архітек-
тури України (кінець ХІХ – початок ХХ століть) [Текст] : дис. …
канд. архітектури : 18.00.01 / М. Е. Гончаренко / Акад. образот-
ворчого мистецтва і архітектури. – К., 2000. – 151 c.
7. Губерначук, С. Карби трипільської доби в українських геогра-
фічних назвах та іменах особових [Текст] / С. Губерначук. –
К. : Четверта хвиля, 2008. – 232 с.
8. Лукомский, Г. К. Галиция в ея старине : очерки по истории
архитек туры XII–XVIII вв. [Текст] / Г. К. Лукомский – Пг.,
1915. – 129 с.
9. Маниковский, Ф. Л. Вышгород и его святыни [Текст] / Ф. Л. Ма-
никовський. – К. : Тип. С. В. Кульженко, 1890. – 90 с.
10. Мартынович, П. Церкви старинной постройки в Полтав ской
епархии [Текст] / П. Мартынович, В. Горленко // Полтавские
епархиальные ведомости. – 1888. – № 16, 17.
11. Матеріали до біографій етнологів і народознавців України
[Текст] : довідник / укл. С. М. Ляшко, С. П. Залозна. – К.;
Запоріжжя : Дике Поле, 2001. – 172 с.
12. Милорадович, Г. Описание черниговских соборов Спасо-
Преобра женского и Борисо-Глебского [Текст] / Г. Мило-
радович. – Чернигов : Тип. Губ. правления, 1890. – 30 с.
13. Новицкий, А. П. История Русского Искусства с древнейших вре-
мён [Текст] : в 2 т. / А. П. Новицкий. – М., 1899. – Т. 1. – 386 с.
14. Новицкий, А. П. Черты самобытности в украинском зодче-
стве [Текст] / А. П. Новицкий // Тр. XIV Археолог. съезда в
Чернигове. – М., 1911. – Т. 2. – С. 59–72.
15. Павлинов, А. М. История русской архитектуры [Текст] /
304
А. М. Пав линов. – М. : Типо-литогр. Т-ва И. Н. Кушерев и Ко,
1894. – 265 с.
16. Павлуцкий, Г. Г. О церковных постройках в стиле «empire»
в Полтав ской губернии [Текст] / Г. Г. Павлуцкий // Тр. IV
Археол. сьезда. – 1877. – Т. 2. – С. 37–46.
17. Покровский, Н. В. Памятники христианской архитектуры, осо-
бенно русские [Текст] / Н. В. Покровский. – СПб., 1870. – 95 с.
18. Руссов, М. А. Поселения и постройки крестьян Полтавской гу-
бернии [Текст] / М. А. Русов. – Х. : Печатное Дело, 1902. – 48 с.
19. Сецинский, Е. Древнейшие православные церкви Подолии.
Церковь-замок в Сутковцах [Текст] / Е. Сецинский. – Каменец-
Подольский : Тип. Подоль. губ. правления, 1889. – 18 с.
20. Сецинский, Е. Исчезающий тип деревянных церквей Подолии
[Текст] / Е. Сецинский. – Каменец-Подольский : Тип.
С. П. Кир жацкого, 1904. – 24 с.
21. Сластьон, О. Существует ли Южно-русский стиль? [Текст] /
О. Сластьон // Киев. старина. – 1903. – №7. – С. 5–15.
22. Стефановский, Т. Реставрация древней Ильинской церкви
г. Черни гова в 1890 г. [Текст] / Т. Стефановский. – Чернигов :
Тип. губ. правления, 1896. – 9 с.
23. Суслов, В. В. Очерки по истории древне-русского зодчества
[Текст] / В. В. Суслов. – СПб., 1889. – 124 с.
24. Уваров, О. Об архитектуре первых деревянных церквей на Руси
[Текст] / О. Уваров. – СПб., 1910. – 24 с.
25. Українська культура [Текст] : лекції за ред. Дмитра
Антоновича / упоряд. С. В. Ульяновська. – К. : Либідь, 1993. –
592 с.
26. Український музей у Празі [Текст] : опис фонду 1925–1948 /
упоряд. Р. Махаткова. – К. : Прага, 1996. – С. 110–112.
27. Художники України [Текст] : енцикл. довідник / авт.-упоряд.
М. Г. Лабінський. – К. : Інтертехнологія, 2006. – 640 с.
28. Черкес, Б. Національна ідентичність в архітектурі громадських
центрів столичних міст в умовах ідеологічної детермінації
[Текст] : дис. … д-ра архітектури : 18.00.01 / Б. Черкес / Нац.
ун-т «Львів. політехніка». – К., 2006. – 402 с.
29. Шмит, Ф. И. Искусство – его психология, его стилистика, его
эволю ция [Текст] / Ф. И. Шмит. – Х. : Союз, 1919. – 328 с.
30. Щербак, В. Брати Вадим і Данило Щербаківські [Текст] : (памяті
вірних лицарів української культури) / В. Щербак // Народне
мистецтво. – 2008. – № 3–4. – С. 10–11.
31. Щербаківський, В. Архітектура у ріжних народів і на Україні
[Текст] / В. Щербаківський. – Л. ; К. : Із «Загальної друкарні»,
1910. – 256 с.
32. Щербаківський, В. Ілюзійне підвисшеннє внутрішньої високос-
ти українських церков [Текст] / В. Щербаківський. – К. : Друк.
2-ої Артілі, 1914. – 13 с.
33. Щербаківський, В. Українське мистецтво [Текст] : вибрані не-
опубліковані праці / В. Щербаківський ; упоряд., вст. ст.
В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – 288 с.
305
М. Е. Гончаренко. В. М. Щербаківський як дослідник істо-
рії архітектури. Особливості наукового методу.
Ключові слова: Вадим Щербаківський, історія архітектури, гене-
зичний метод.
На тлі тогочасних пошуків в галузі історії архітектури («описовий», «по-
рівняльний», «систематизаційний» методи) у статті розглядається постать і
науковий доробок В. Щербаківського. Засадничі праці вченого аналізують-
ся з погляду виявлення ним особливостей українського мистецтва в світо-
вому контексті та формування власного генезичного методу, котрий є вне-
ском у методологію історико-мистецтвознавчих досліджень початку XX ст.
Наводяться інші тогочасні праці з історії архітектури України, що дають
змогу простежити хід розвитку цього методу, що отримав широке застосу-
вання у світовій науці другої половини XX ст.
Goncharenko M.Ye. V.M. Shcherbakivskyi as the researcher of
architecture history. Peculiarities of scientific methods.
Key words: Vadim Shcherbakivsky, history of architecture, genetic
method.
The article considers the fi gure and scientifi c work of V. Shcherbakovskyi
against the background of researches of that time in the fi eld of architecture history
(«descriptive», «comparative», «systematic» methods). The main works of the
scientist are analyzed from the view of his defi nition of the peculiarities of Ukrainian
art in the world context and formation of his own genesis method, which is his
contribution to the methodology of historic and art history researches of the early
XX century. The article also provides the reader with other works of that time on
architecture history of Ukraine enabling to trace the development of this method,
which became widely used in the world science of the second half of XX century.
М. Е. Гончаренко. В. М. Щербаковский как исследователь
истории архитектуры. Особенности научного метода.
Ключевые слова: Вадим Щербаковский, история архитектуры, ге-
незический метод.
На фоне поисков в сфере истории архетектуры в статье рассматривается
личность и научное наследие В. Щербакивского. Главные труды ученого ана-
лизируются с точки зрения выявления им особенностей украинского иску-
ства в мировом контексте и формирования его генезического метода, который
является вкладом в методологию историко-искусствоведческих исследований
в начале XX в. Наводятся другие труды по истории архитектуры Украины,
которые позволяют проследить ход развития этого метода, получившего ши-
рокое распространение в мировой науке во второй половине XX в.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27735 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0079 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:32:48Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гончаренко, М.Е. 2011-10-12T15:25:20Z 2011-10-12T15:25:20Z 2010 В.М. Щербаківський як дослідник історії архітектури: особливості наукового методу / М.Е. Гончаренко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 295-305. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. XXXX-0079 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27735 72.035/036:929 В. Щербаківський У статті розглядається постать В. Щербаківського та його генезичний метод, що є внеском у методологію історико-мистецтвознавчих досліджень початку XX ст. Наводяться інші тогочасні праці з історії архітектури України, що дають змогу простежити хід розвитку цього методу, що отримав широке застосування у світовій науці другої половини XX ст. В статье рассматривается фигура В. Щербакивского и его генезический метод, который является вкладом в методологию историко-искусствоведческих исследований в начале XX в. Наводятся другие труды по истории архитектуры Украины, которые позволяют проследить ход развития этого метода, получившего широкое распространение в мировой науке во второй половине XX в. In article Vadima Shcherbakivskogo’s figure and his genetic method which is the contribution to methodology of historically-art criticism researches to the XX-th century beginning is considered. Other works from history of architecture of Ukraine which allow to track process of this method which has received wide use in a world science in second half of XX-th century are directed. uk Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України Українська біографістика Історія і культура крізь призму біографіки В.М. Щербаківський як дослідник історії архітектури: особливості наукового методу В.М. Щербаковский как исследователь истории архитектуры. Особенности научного метода V.M. Shcherbakivskyi as the researcher of architecture history. Peculiarities of scientifi c methods Article published earlier |
| spellingShingle | В.М. Щербаківський як дослідник історії архітектури: особливості наукового методу Гончаренко, М.Е. Історія і культура крізь призму біографіки |
| title | В.М. Щербаківський як дослідник історії архітектури: особливості наукового методу |
| title_alt | В.М. Щербаковский как исследователь истории архитектуры. Особенности научного метода V.M. Shcherbakivskyi as the researcher of architecture history. Peculiarities of scientifi c methods |
| title_full | В.М. Щербаківський як дослідник історії архітектури: особливості наукового методу |
| title_fullStr | В.М. Щербаківський як дослідник історії архітектури: особливості наукового методу |
| title_full_unstemmed | В.М. Щербаківський як дослідник історії архітектури: особливості наукового методу |
| title_short | В.М. Щербаківський як дослідник історії архітектури: особливості наукового методу |
| title_sort | в.м. щербаківський як дослідник історії архітектури: особливості наукового методу |
| topic | Історія і культура крізь призму біографіки |
| topic_facet | Історія і культура крізь призму біографіки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27735 |
| work_keys_str_mv | AT gončarenkome vmŝerbakívsʹkiiâkdoslídnikístorííarhítekturiosoblivostínaukovogometodu AT gončarenkome vmŝerbakovskiikakissledovatelʹistoriiarhitekturyosobennostinaučnogometoda AT gončarenkome vmshcherbakivskyiastheresearcherofarchitecturehistorypeculiaritiesofscientificmethods |