Соціал-демократична доктрина Е. Бернштейна: сутність, еволюція, перспективи
У статті проаналізовано засади й еволюцію соціал-демократичної доктрини Е. Бернштейна, показано її значення в історії і сучасній теорії зарубіжної політичної думки. Акцентовано значення концептуальних ідей, принципів бернштейніанства для розвитку як світового, так і вітчизняного соціал-демократичног...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27756 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Соціал-демократична доктрина Е. Бернштейна: сутність, еволюція, перспективи / А. Павко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 11. — С. 33-42. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27756 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Павко, А. 2011-10-13T10:24:13Z 2011-10-13T10:24:13Z 2010 Соціал-демократична доктрина Е. Бернштейна: сутність, еволюція, перспективи / А. Павко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 11. — С. 33-42. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27756 У статті проаналізовано засади й еволюцію соціал-демократичної доктрини Е. Бернштейна, показано її значення в історії і сучасній теорії зарубіжної політичної думки. Акцентовано значення концептуальних ідей, принципів бернштейніанства для розвитку як світового, так і вітчизняного соціал-демократичного руху. Автор нагадує, що соціал-демократія виступає проти революційних методів розв’язання суспільних проблем, надаючи перевагу еволюційному шляху розвитку. Це дає підстави вченому зробити висновок, що соціал-демократизм з його поміркованим підходом до впровадження новацій відповідає потребам України, світоглядним і політичним традиціям нашого народу. The article analyses E. Bernstein social-democratic doctrine basis and evolution, shows its role in history and contemporary theory of foreign political science. The importance of bernsteinism conceptual ideas and principles for the development both world and home social-democratic movement is accentuated. Author reminds that social-democracy stands against revolutionary methods in social problems solution, prefering evolution way of development. It gives him the evidences for making a conclusion that social-democratism having reasonable mode to novations introduction fulfills the needs of Ukraine, outlook and political traditions of its people. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Світогляд Соціал-демократична доктрина Е. Бернштейна: сутність, еволюція, перспективи E. Bernstein social-democratic doctrine: substance, evolution, perspectives Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Соціал-демократична доктрина Е. Бернштейна: сутність, еволюція, перспективи |
| spellingShingle |
Соціал-демократична доктрина Е. Бернштейна: сутність, еволюція, перспективи Павко, А. Світогляд |
| title_short |
Соціал-демократична доктрина Е. Бернштейна: сутність, еволюція, перспективи |
| title_full |
Соціал-демократична доктрина Е. Бернштейна: сутність, еволюція, перспективи |
| title_fullStr |
Соціал-демократична доктрина Е. Бернштейна: сутність, еволюція, перспективи |
| title_full_unstemmed |
Соціал-демократична доктрина Е. Бернштейна: сутність, еволюція, перспективи |
| title_sort |
соціал-демократична доктрина е. бернштейна: сутність, еволюція, перспективи |
| author |
Павко, А. |
| author_facet |
Павко, А. |
| topic |
Світогляд |
| topic_facet |
Світогляд |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
E. Bernstein social-democratic doctrine: substance, evolution, perspectives |
| description |
У статті проаналізовано засади й еволюцію соціал-демократичної доктрини Е. Бернштейна, показано її значення в історії і сучасній теорії зарубіжної політичної думки. Акцентовано значення концептуальних ідей, принципів бернштейніанства для розвитку як світового, так і вітчизняного соціал-демократичного руху. Автор нагадує, що соціал-демократія виступає проти революційних методів розв’язання суспільних проблем, надаючи перевагу еволюційному шляху розвитку. Це дає підстави вченому зробити висновок, що соціал-демократизм з його поміркованим підходом до впровадження новацій відповідає потребам України, світоглядним і політичним традиціям нашого народу.
The article analyses E. Bernstein social-democratic doctrine basis and evolution, shows its role in history and contemporary theory of foreign political science. The importance of bernsteinism conceptual ideas and principles for the development both world and home social-democratic movement is accentuated. Author reminds that social-democracy stands against revolutionary methods in social problems solution, prefering evolution way of development. It gives him the evidences for making a conclusion that social-democratism having reasonable mode to novations introduction fulfills the needs of Ukraine, outlook and political traditions of its people.
|
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27756 |
| citation_txt |
Соціал-демократична доктрина Е. Бернштейна: сутність, еволюція, перспективи / А. Павко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 11. — С. 33-42. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pavkoa socíaldemokratičnadoktrinaebernšteinasutnístʹevolûcíâperspektivi AT pavkoa ebernsteinsocialdemocraticdoctrinesubstanceevolutionperspectives |
| first_indexed |
2025-11-25T23:50:35Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:50:35Z |
| _version_ |
1850585726607949824 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 33
Світогляд
А. ПАВКО
СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА ДОКТРИНА Е. БЕРНШТЕЙНА:
СУТНІСТЬ, ЕВОЛЮЦІЯ, ПЕРСПЕКТИВИ
© ПАВКО Анатолій Іванович. Доктор історичних наук. Професор Національної академії керівних кадрів
культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України (Київ). 2010.
Серед розмаїття політичних концепцій сучасності соціал-демократична
доктрина, розроблена німецьким соціалістом Е. Бернштейном наприкінці
ХІХ ст., посідає чільне місце в історії та теорії політичної думки. Високий
статус соціал-демократичної доктрини зумовлено об’єктивним характером
її виникнення та становлення, потужним науково-світоглядним потенціа-
лом, соціальною привабливістю, політичною перспективою.
У 2010 році виповнилося 160 років від дня народження одного з найпо-
слідовніших критиків ортодоксального марксизму, визнаного лідера між-
народної соціал-демократії, творця доктрини реформістського соціалізму
Е. Бер нштейна. Ця знаменна дата актуалізує не лише історичний, але й ме-
тодологічний і політичний інтерес до поглядів та ідей Бернштейна, які сут-
тєво вплинули на світоглядні засади сучасної соціал-демократії.
С тавлячи за мету з’ясувати сутність со-
ціал-демократичної доктрини, ступінь
спадкоємності ідей Е. Бернштейна його су-
часними послідовниками, варто, насамперед,
дати термінологічне визначення політичної
доктрини. Зокрема, у «Політологічному ен-
циклопедичному словникові» зазначено,
що політична доктрина — основоположний
принцип діяльності суб’єктів політичного
процесу, заснований на певній політичній
ідеології. У ній відбито бачення політич-
ної системи, шляхів її розвитку, функціо-
нального призначення, засобів і методів
роз в’язання політичних проблем, вибору
політичних пріоритетів. З її допомогою ви-
значають конкретні напрями здійснення
по літичної влади, змінюють характер по-
літичних інститутів, ціннісні орієнтири і
зміст політичних принципів, норм, фіксу-
ють зв’язок певних політичних ідей і полі-
тичних інтересів [12, 504]. Зазначені зміс-
тові орієнтири повною мірою знайшли кон-
кретне втілення і в соціал-демократичній
доктрині Е. Бернштейна. Його концепту-
альні ідеї, поряд із філософією І. Канта,
елементами марксизму, являють класичне
джерело соціал-демократії як політичного
руху та ідеології. Соціал-демократична па-
радигма в її сутнісному розумінні відомим
німецьким теоретиком міжнародного ро-
34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11
бітничого руху стала однією з провідних
суспільно-політичних течій ХХ–ХХІ сто-
літь, її ідеали покладено в основу демокра-
тичних змін і розвитку громадянського сус-
пільства.
Інтерес до проблеми обумовлено і тим,
що соціал-демократія залишається життє-
здатною і соціально ефективною центрист-
ською політичною ідеологією, одним з ма-
гістральних напрямів трансформації євро-
пейського суспільства, зокрема й україн-
ського.
КЛАСИК
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЗМУ
А вторитет німецького соціал-демократа
визначається тим, що в Європі Е. Берн-
штейна небезпідставно вважають класиком
сучасного європейського соціал-демо кра-
тизму, який започаткував розмежування
реалістичної та утопічної традиції в соціа-
лістичній теорії, стояв біля витоків інтелек-
туального пошуку марксизму кін. ХІХ —
поч. ХХ ст. В історію західноєвропейської
соціал-демократії він увійшов як теоретик,
який надав самостійність і статус рефор-
містському соціалізмові, обґрунтував його
соціально-економічну доктрину й політич-
ну програму. Внесок цього вченого, який за
рівнем фундаментальної наукової підготов-
ки поступався лідерам соціалістичного
руху на Заході та Сході, полягає в тому, що
він залучив у теоретичні дискусії про соці-
алізм питання, розв’язання яких давало
можливість передбачити нові тенденції сус-
пільного розвитку, соціалістичного руху.
Тривалий час через ідеологічні табу ім’я
Е. Бернштейна як засновника «ревізіоніст-
ського» напряму в соціал-демократії вжи-
вали переважно в негативному контексті, а
його політичні погляди зазнавали нищівної
критики. Радянська історіографія ствер-
джувала, що праці Е. Бернштейна — це «ко-
декс ренегатства», «символ класової зра-
ди», що уособлює «фальсифікацію спадщи-
ни марксизму» і «примиренство з буржуаз-
ною демократією». У радянських виданнях
Е. Бернштейн разом з бага тьма іншими
представниками міжнародної соціал-демо-
кратії став об’єктом політичних, ідеологіч-
них звинувачень.
У сучасних умовах завдяки знайомству з
працями Е. Бернштейна, з науковою літе-
ратурою, присвяченою об’єктивному аналі-
зові його теоретичної спадщини, читач
отримав можливість скласти власну думку
про цього непересічного політика і неорди-
нарного теоретика. Внесок Е. Берн штейна
у формування політичної ідеології соціал-
демократизму визначається, насамперед,
тим, що він одним з перших серед лідерів
європейського соціалістичного руху спро-
бував критично переосмислити марксизм.
Спираючись на статистичні дані про мис-
лово-економічного розвитку Англії, Фран-
ції, Німеччини, інших європейських країн,
ураховуючи провідні тенденції розвитку
міжнародного робітничого руху, Е. Берн-
штейн дійшов висновку про необхідність
перегляду цілої низки положень і виснов-
ків, сформульованих К. Марксом та Ф. Ен-
гельсом і канонізованих у творах їхніх ор-
тодоксальних послідовників. Без цього,
вважав Е. Бернштейн, марксизм не має пер-
спектив [5, 51].
Відповідаючи опонентам на звинувачен-
ня в капітуляції перед «буржуазними» ав-
торами, Е. Бернштейн зауважив: «Так, це
капітуляція, але капітуляція перед істиною,
і на таку капітуляцію я завжди готовий. Я
вважаю більш гідним поваги визнан ня осо-
бистої помилки, ніж намагання всіма засо-
бами захищати визнані помилковими по-
гляди» [3, 373].
Одним із небагатьох марксистських тео-
ретиків тих років, які відчували й розуміли
справедливість критики Е. Бернштейном
тієї версії марксизму, що панувала в соціал-
демократичному мисленні кін. ХІХ — поч.
ХХ століття, був його близький товариш
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 35
і співавтор, головний теоретик німецької
соціал-демократії та Другого Інтернаціо-
налу К. Каутський. Незважаючи на те, що
під тиском А. Бебеля, К. Лібкнехта, Р. Люк-
сембург, Г. Плеханова вчений полемізу-
вав із Е. Бернштейном, він усвідомлював:
питання, порушені опонентом, потребу-
ють осмислення і теоретичного розроблен-
ня. «Бернштейн спонукав нас до роздумів.
Будьмо йому за це вдячні», — сказав К. Ка-
утський на Штутгартському з’їзді СДПН у
1898 р. [11, 9], чим засвідчив чітку позицію
щодо бернштейніанства.
ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНА ДИСКУСІЯ
Н априкін. 80-х — поч. 90-х рр. ХІХ ст. у
європейському робітничому русі ви-
окремилось два напрями — реформістський
та ортодоксально-революційний, теоретич-
ні й політичні дискусії між якими мали
значний вплив на формування світогляд-
них орієнтирів соціал-демократії початку
минулого століття. Ці тенденції, які виник-
ли в західноєвропейській соціал-де мо кра тії
ще за життя Ф. Енгельса, були всебічно об-
ґрунтовані у працях Е. Бернштейна. Відто-
ді реформізм як течія пролетарського соці-
алізму набуває статусу самостійної теоре-
тичної позиції і політичної програми. Голо-
вний критичний аргумент, висунутий
Е. Бернштейном проти марксизму, полягав
у тому, що у складному за структурою капі-
талістичному суспільстві можливе лише
поступове перетворення економічних, по-
літичних, ідеологічних інститутів. Вимоги
демократії, солідарності, самовизначення
виконують поетапно, у ході трансформації
суспільних структур. Будь-які спроби при-
пинити цей еволюційний процес незмінно
завершуються глибокою кризою, негативні,
руйнівні наслідки якої важко передбачити.
Такий методологічний підхід до сутніс-
ного розуміння соціалістичної альтернати-
ви викликав активну протидію учнів і по-
слідовників К. Маркса і Ф. Енгельса, які
об’єдналися в полемічній битві з Е. Берн-
штейном під лозунгом захисту «ортодок-
сального» марксизму. Відтворюючи основ-
ні ідеї К. Маркса і Ф. Енгельса без ураху-
вання нових економічних і політичних ре-
алій, ортодокси, наприклад, стверджували,
що без ліквідації економічної системи капі-
талізму всі соціалістичні реформи врешті-
решт будуть асимільовані панівною су-
спільною системою і перетворені на засіб
стабілізації буржуазних інститутів.
До речі, у міжнародному соціалістично-
му русі наприкінці ХІХ ст. склалася пара-
доксальна ситуація: значна кількість лі-
дерів соціал-демократії, дотримуючись на
практиці політики реформ, спиралась у сві-
тоглядних і програмних настановах на кла-
сичні марксистські формулювання, розгля-
даючи їх як наукові прогнози, що зберігали
абсолютну точність і безпомилковість на
всі часи. На відміну від соратників Е. Берн-
штейн намагався надати якісно новий на-
прям розвиткові самої марксистської тео-
рії, щоб забезпечити єдність теорії та прак-
тики, за якого, він був переконаний, мож-
лива послідовно соціалістична політика.
КРИТИКА ІДЕЙ МАРКСИЗМУ
В ажливо підкреслити, що критичний по-
гляд Е. Бернштейна на ідеї К. Маркса
зумовлений прагненням указати на ті ас-
пекти, які не витримали перевірки часом, а
провідним політичним мотивом при цьому
було бажання забезпечити еволюціонуван-
ня соціальних трансформацій.
Насамперед, Е. Бернштейн критично про-
аналізував чільні економічні тенденції, про-
демонстрував нездійсненність деяких основ-
них марксистських принципів суспільного
розвитку. Так, усупереч передбаченням
К. Маркса, процес концентрації капіталу в
ринковій економіці не був пов’язаний із лік-
відацією малих і середніх капіталістичних
підприємств. У розвинених країнах не погір-
шилось матеріальне становище робітничого
36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11
класу. Соціальна поляризація суспільства
на два класи не мала чітко окреслених
ознак. Економічні процеси хоч і були не-
стабільними, проте не набували катастро-
фічного характеру.
Дійшовши висновку, що зміни в соціаль-
ній, економічній структурі суспільства не
ведуть до його спрощення, Е. Бернштейн
поставив під сумнів проект тотальної на-
ціоналізації та центрального планування
як магістрального шляху до соціалізму. Як
прибічник змішаної економіки, поєднан-
ня державного сектору і приватної ініціа-
тиви, він шукав шляхів установлення опти-
мального балансу між вимогою економіч-
ної ефективності й необхідністю забезпечи-
ти соціальну відповідальність економічних
суб’єктів [4, 6–7].
На особливу увагу заслуговують думки
Е. Бернштейна щодо соціалізму як теорії та
політики, його наукового статусу. Не став-
лячи під сумнів правомірність визнання
соціалізму метою, ідеалом сучасного роз-
витку, він заперечував науковий зміст соці-
алізму [2, 331]. Як різнопорядкові елемен-
ти соціалізму Е. Бернштейн виокремлював
доктрину і теорію. До першої він зараху-
вав перспективи розвитку соціалістично-
го руху, а до другої — право на оцінку суті
тих чи інших соціальних явищ і процесів.
Уважаючи неправомірним термін «науко-
вий соціалізм», Е. Бернштейн виступав за
еволюційний, гуманний, демократичний
соціалізм, що формується в надрах чинно-
го ладу. Варто зазначити, що він розумів
соціалізм як процес поступового усуспіль-
нення, зумовлений як об’єктивними тен-
денціями розвитку капіталістичного гос-
подарства до кооперації, так і демократи-
зацією суспільства під впливом організова-
ності пролетаріату, його партії. Як бачимо,
погляди Е. Бернштейна суттєво відрізня-
лись від учення К. Маркса і Ф. Енгельса,
за яким утвердження соціалістичних від-
носин у суспільстві мало здійснюватись не
еволюційним шляхом, а в результаті якіс-
ного стрибка, що означав перерив поступо-
вості в історичному процесі.
У системі політичних поглядів Е. Берн-
штейна одне з вагомих місць посідає про-
блема співвідношення соціалізму й демо-
кратії. Демократія, підкреслював Е. Берн-
штейн, — це засіб і водночас мета. Вона є
засобом проведення соціалізму і формою
його реалізації. Демократичний соціалізм,
на думку Е. Бернштейна, знімає питання
про співвідношення боротьби за демокра-
тію із боротьбою за соціалізм, проголошу-
ючи тотожність демократії та соціалізму.
Е. Бернштейн на відміну від К. Маркса,
Ф. Енгельса рішуче відкидав ідею диктату-
ри пролетаріату, вважаючи її політичним
атавізмом. На його переконання, завоюван-
ня пролетаріатом політичної влади може
бути лише наслідком соціалізму, що розви-
вається в надрах буржуазного суспільства, а
не його політичною передумовою. В ролі
основного засобу реалізації соціалістичної
ідеї Е. Бернштейн розглядав поетапні соці-
альні реформи. «Мета — ніщо, рух — усе» —
цей відомий метафоричний лозунг підкрес-
лював значно більшу привабливість соці-
альних зрушень, досягнутих у результаті
здійснення реформ, аніж спроб нав’язати
суспільству остаточний план перетворень.
Такий підхід вів до акцентування ролі де-
мократичних механізмів у суспільному жит-
ті. Слід зазначити, що Е. Бернштейн енер-
гійно протестував проти приписування
йому відмови визнати кінцеву мету соціа-
лістичного руху. Відповідаючи опонентам,
він говорив, що під рухом розуміє як за-
гальний розвиток суспільства, його соці-
альний прогрес, так і повсякденну політич-
ну й економічну агітацію задля прогресу.
Слово «рух», твердив Е. Бернштейн, міс-
тить як об’єктивний процес, так і су б’єк-
тивні фактори. Рух без мети, зазначав він,
мав би хаотичний характер, оскільки без
чіткої мети немає зрозумілого, усвідомлено-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 37
го напряму. Якщо соціалістичний рух, на
думку Е. Бернштейна, не бажає залишатись
без компаса, він повинен мати мету, до якої
свідомо прагнутиме [3, 223].
ОСНОВНІ НОВАЦІЇ
С еред новаторських висновків Е. Берн-
штейна, які покладені в основу його
концепції демократичного соціалізму, важ-
ливо на синтетичному рівні виокремити
наступні:
1) доцільність і можливість переходу до
соціалізму в результаті послідовного ре-
формування основних суспільних інститу-
тів буржуазного суспільства, відмови від
революційного шляху його перетворення;
2) заперечення необхідності диктатури
пролетаріату як радикального засобу утвер-
дження соціалістичного ладу;
3) розгляд ідеї та сутності соціалізму як
руху, науки, мети;
4) уявлення про соціалізм як про мо-
ральну необхідність на відміну від марк-
систського розуміння соціалізму як істо-
ричної необхідності;
5) проголошення політичною основою
майбутнього ладу демократії в лібераль-
ному тлумаченні, обґрунтування необхід-
них реалізацій програмних засад соціал-
демократії щодо вдосконалення громадян-
ського суспільства;
6) ліквідація розриву між теорією і
практикою, тобто приведення соціалістич-
ної теорії у відповідність до соціал-де мо-
кратичної практики;
7) надання пріоритетів не революції, а
еволюції, не насильству, а демократії, не
економічним детермінантам, а моральним
вимогам і в кінцевому підсумку соціалізмо-
ві не «науковому», а демократичному, тоб-
то соціальній демократії;
8) сутність соціальної демократії базу-
ється на етично обґрунтованому демокра-
тичному соціалізмі як принципові дотри-
мання державного й суспільного ладу, в
якому мають рівну свободу всі люди в усіх
сферах життя суспільства;
9) революційна версія марксизму з тео-
рією класової боротьби в капіталістичному
суспільстві, необхідністю соціалістичної
революції, вченням про диктатуру проле-
таріату й соціалізм як кінцеву мету робіт-
ничого руху в теоретичному відношенні не
здатна вказати шлях досягнення справж-
ньої людської спільності, а практично веде
до тиранії, тоталітаризму;
10) у будівництві гуманістичного су-
спільства із загальнолюдською мораллю
важливо керуватись не догматичною схе-
мою теорії науковості соціалізму, а суспіль-
ним (моральним) принципом, який указує
загальний напрям політичної орієнтації,
виступає компасом соціалістичного руху.
Слід підкреслити, що визначальна риса
мислення Е. Бернштейна — це інтелекту-
альна чесність. Але сміливість і безкомпро-
місність його теоретичної позиції зовсім не
означає, що соціал-демократична концеп-
ція Е. Бернштейна позбавлена окремих не-
доліків. Так, наприклад, не зовсім коректно
з наукового погляду розглядати її як само-
стійний внесок у соціалістичну думку. Фі-
лософські підвалини його конструктивного
ревізіонізму мають певні методологічні
хиби, непослідовну аргументацію концеп-
туальних ідей соціал-демократичної док-
трини. Проте очевидно, що саме раціона-
лістичний оптимізм Е. Бернштейна, його
віра у творчі можливості пізнання, розуму,
культури зумовлені орієнтацією на здоро-
вий смисл повсякденного життя. Антифі-
лософські настрої допомогли йому рішуче
відкидати будь-які догми, швидко реагува-
ти на нові явища і тенденції в політиці й
економіці.
ПОЛІТИКА РЕФОРМ
І ПАРЛАМЕНТСЬКА ДЕМОКРАТІЯ
У 90-ті рр. ХІХ ст. ортодоксальні марк-
систи докладали величезних творчих
38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11
зусиль для пояснення того, чому замість
очікуваної загальної кризи капіталізму на-
ступив період його стабілізації, прогресу.
Е. Бернштейн узяв на озброєння ці факти
і сформулював основи політики реформ.
Проте саме в поверховості, непереконли-
вих теоретичних контраргументах, які ба-
зувались на розрізнених емпіричних фак-
тах, полягає слабкість вихідних положень
його концепції. Певною мірою вчений ідеа-
лізує дійсність, наділяє її абсолютними ви-
мірами безпосередньо даного, заперечуючи
різницю між дійсним і сутнісним. Такий же
неоднозначний його внесок у розроблення
конструктивної соціал-демократичної пар-
ламентської тактики.
Ознайомлення з теоретичною спадщи-
ною Е. Бернштейна переконливо засвідчує,
що він передбачив перспективність парла-
ментської діяльності як стратегічного шля-
ху соціалістів до завоювання політичної
влади, зосередив увагу на ролі, значенні де-
мократизації суспільного життя, позитивні
наслідки яких знаходять вияв навіть в умо-
вах політичних криз. Єдиний шлях до со-
ціалізму — через демократію, таким було
його життєве кредо.
Е. Бернштейн з честю пройшов свій жит-
тєвий шлях, віддавши всі фізичні, творчі
сили послідовній боротьбі за перетворення
соціал-демократії в «демократичну партію
соціалістичних реформ» [1, 3].
Орієнтація на парламентарний демокра-
тичний соціалізм, який становить серцеви-
ну бернштейніанства, відіграла значну роль
у становленні соціал-демократичного ідеа-
лу соціалізму в ХХ ст. Звичайно, Берн-
штейн був не єдиним, хто в історії соціаліз-
му намагався осмислити і розв’язати ці
проблеми. Проте він першим із марксист-
ських теоретиків повірив у можливість по-
єднання процесів усуспільнення і соціалі-
зації засобів виробництва з парламент-
ською демократією, фінансів, банків і транс-
порту з громадянськими свободами. Саме
сьогодні, коли лунають численні звинува-
чення марксистів в ігноруванні ідей демо-
кратії, свободи, соціальної емансипації, ідеї
Бернштейна, переконаного в демократич-
ній, гуманістичній орієнтації марксизму,
заслуговують на значну увагу.
ТРАНСФОРМАЦІЇ ІДЕЙ БЕРНШТЕЙНА В ХХ
СТОЛІТТІ
І дейна спадщина Е. Бернштейна, відки-
нута в роки фашизму і холодної війни,
знов актуалізувалась у сучасних умовах,
коли соціал-реформізм став загальноприй-
нятим принципом політичної діяльності
соціал-демократії.
Слід зазначити, що політична практика
соціал-демократичних партій у ХХ ст. кіль-
ка разів переживала жорстокі кризи. Упер-
ше політична лінія соціал-реформізму за-
знала краху в 1914 р., коли імперіалістич-
на війна розбила ілюзії про мирну транс-
формацію капіталістичного суспільства в
соціалістичне шляхом використання ін-
ститутів буржуазної демократії. Нищівне
потрясіння пережила соціал-демократія в
30-ті рр. ХХ ст., коли в окремих європей-
ських країнах перемогли фашистські ре-
жими. Причому провину за поразку сво-
єї тактики соціал-реформісти поклали на
марксизм. Вони вважали, що саме ті еле-
менти марксизму, які збереглись у соціал-
демократичній ідеології, стали серйозним
гальмом послідовної політики реформ.
Пам’ятаючи про трагічні наслідки сво-
їх невдач, ідеологи соціал-реформізму
практично до кінця 50-х рр. відмежовува-
лись від марксизму і викидали з соціал-
демократичних програм усі тези, які мали
хоч віддалену схожість із його теоретични-
ми і політичними принципами.
Але з кін. 60-х рр. ХХ ст. ідеологи соціал-
реформізму почали виявляти пильний ін-
терес до марксизму. Це було пов’язано з ра-
дикалізацією реформістського соціаліз му,
що зумовила поповнення соціа л-де мо кра-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 39
тичних партій Західної Європи великою
кількістю інтелігенції, яка відчувала розча-
рування в абстрактному революціонаризмі
ліворадикальних течій і рухів.
У цій ситуації ревізіонізм Бернштейна,
який синтезував марксизм і реформізм,
створив сприятливий ґрунт для теоретич-
них дискусій про соціалізм і принципи по-
літичної діяльності соціал-демократії. Дум-
ки Бернштейна про шляхи демократизації
суспільного життя в умовах монополістич-
ного капіталізму, про співвідношення соці-
алістичних, ліберальних і демократичних
традицій політичної боротьби викликали
жваві дискусії. Нове прочитання й осмис-
лення багатьох положень бернштейніан-
ства допомогло розкрити в ньому конструк-
тивні ідеї [10, 46–47].
Значна частина політичного істебліш-
менту намагається в сучасних умовах опа-
нувати основні цінності бернштейніанства.
Адже ренесанс бернштейніанських ідей
підтвердив життєздатність методу Е. Берн-
штейна, що базується на демократичних
чинниках, а саме:
— плюралізм, альтернативність суспіль-
них форм розвитку;
— послідовне дотримання принципів де-
мократії;
— раціональне використання різноманіт-
них форм власності на базі змішаної
економіки;
— надання переваги еволюційному шляху
перетворення суспільства через послі-
довні реформи;
— ставка в суспільних перетвореннях на
асоціативні, кооперативні форми орга-
нізації;
— визнання соціалізму як етичної мети
при визнанні людської особи як найви-
щої цінності суспільства.
Отже, соціалізм не вмер, а трансформу-
вався згідно з об’єктивними глобальни-
ми змінами, які відбулися в суспільстві за
останні десятиріччя [16, 15].
СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНЕ СЬОГОДЕННЯ
С учасний соціал-демократичний дискурс
пов’язаний з еволюційним розвитком
демократичного соціалізму, з його досяг-
неннями щодо поступових реформ, спря-
мованих на втілення загальнолюдських
цін ностей. В його основу покладено став-
лення до соціальної справедливості як до
суспільного ідеалу; розуміння демократії
як найперспективнішої форми суспільного
устрою; визнання самоцінності людської
особистості; необхідність захисту прав і
свобод громадян.
Важко не погодитися з думкою сучас-
них дослідників, які слушно стверджують,
що соціал-демократизм виступає тією полі-
тичною рефлексією, котра осмислює буття
як простір самореалізації людини, усвідом-
лює культурний поступ країни в категоріях
стабільності. Спираючись на методологію
аналізу соціал-демократизму можна ствер-
джувати, що соціал-демократична парадиг-
ма стимулює становлення політичної куль-
тури й ідеології, нове розуміння людства в
нестабільному середовищі, поглиблює ро-
зуміння відповідальності політичної еліти
[15, 9].
У контексті еволюції соціал-демо кра-
тизму від поглядів Е. Бернштейна до сучас-
них слід зазначити основні форми реаліза-
ції соціал-демократії:
— економічна — пов’язана з демократиза-
цією всього господарського механізму;
— політична — функціонування грома-
дянського суспільства, його політико-пра-
вового інструмента — держави;
— соціальна — створення умов для побу-
дови соціальної держави, досягнення соці-
ального партнерства, наповнення демокра-
тичним змістом усіх сфер суспільного й ін-
дивідуального життя;
— міжнародна — зміни в характері між-
народних зв’язків, посилення глобалі-
зації як основної тенденції сучасності
[15, 5].
40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11
Слід підкреслити, що концептуальні ідеї
демократичного соціалізму дістали під-
тримку як з боку вітчизняних послідов-
ників Е. Бернштейна, так і всіх провідних
європейських соціал-демократичних ор-
ганізацій. У «Програмі принципів соціал-
демократичної партії Німеччини» (1989 р.)
зазначено: «Основні цінності демократич-
ного соціалізму сягають корінням у нашу
історію. Вони і в майбутньому будуть фун-
даментом нашої політики реформ. Базо-
ві цінності й концептуальні ідеї демокра-
тичного соціалізму» [13, 10]. Вірність своїм
основним переконанням підтвердив також
і Соціалістичний Інтернаціонал у Сток-
гольмській декларації, прийнятій того ж
року.
Історія СДПН завжди була своєрідним
еталоном для більшості партій соціал-
демократичної орієнтації, унікальним фе-
номеном політичних структур. Адже со ці-
ал-демократична партія Німеччини, зазнав-
ши трансформацій протягом ХХ ст., пере-
жила аграрно-індустріальне суспільство з
його жорстким класовим підходом до
соціально-історичних явищ, класичне інду-
стріальне суспільство, яке стало часом ма-
сових політичних партій, а на межі ХХІ ст.
соціал-демократи адаптуються до реалій
постіндустріального суспільства [6, 9].
«Як і раніше, він [Соцінтерн] ставить
собі за мету демократизацію економічної,
соціальної та політичної структури в гло-
бальних масштабах. Ті ж принципи та по-
літичні зобов’язання, які завжди проголо-
шував соціалізм, мають бути реалізовані у
світі, що радикально змінився з моменту
ухвалення 1951 р. Франкфуртської декла-
рації принципів соціалістичного Інтернаці-
оналу» [14, 31–32].
Основний зміст відродження бернштей-
ніанства в сучасній соціал-демократії по-
лягає у використанні методології, концеп-
туальних підходів Е. Бернштейна сучасни-
ми його послідовниками для подолання
суперечностей і зближення соціал-демо-
кратичної концепції розвитку суспільства
з цінностями лібералізму. Аналіз спадщи-
ни Е. Берн штейна, документів західноєв-
ропейської соціал-демократичної думки,
праць провідних діячів соціал-демократії
дозволяє зрозуміти феномен однієї з най-
потужніших політичних сил сучасної Єв-
ропи, зміни, які відбуваються в ідеологіч-
них доктринах і політиці зарубіжних і ук-
раїнських партій соціал-демократичного
спрямування.
Узагальнення досвіду західної соціал-
демократії вказує, що основна її особли-
вість в орієнтації на конвергентну модель
суспільного розвитку, яка відбиває загаль-
носвітову тенденцію до взаємовпливу і вза-
ємопроникнення соціалістичних і лібераль-
них ідей в епоху глобалізації економіки,
фінансів, торгівлі, культури. Слід указати
на те, що ця модель суспільного розвитку
стала відповіддю соціал-демократів на гло-
балізацію, формування світового вільного
ринку, його інформаційну відкритість.
Вона постала в результаті відновлення
й модернізації соціал-демократичної пара-
дигми, відповідно до якої перевагу надають
мобільності й конкурентоздатності рин-
ку робочої сили, скороченню державних
витрат, зниженню податків. Проте загаль-
ної західної соціал-демократичної моделі
до сьогодні не існує. Потрібно враховува-
ти й ту обставину, що західноєвропейський
тип соціал-демократії — це не універсальне
явище, оскільки кожна країна має свої осо-
бливості [9, 7].
ВІТЧИЗНЯНІ РЕАЛІЇ
Н езважаючи на політичну слабкість віт-
чизняної соціал-демократії, Україна з
погляду перспектив суспільного розвитку
має гостру потребу в конструктивній со-
ціал-демократичній альтернативі, яка буде
важливим елементом формування стабіль-
ної політичної системи. Це завдання осо-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 41
бливо актуальне з огляду на те, що жодна
політична сила поки не запропонувала чіт-
кої моделі такого суспільного устрою, який
відповідав би потребам і прагненням лю-
дей. Уявлення щодо того, куди йдемо, зали-
шаються надто поверховими й не систем-
ними, бо не ґрунтуються на творчому усві-
домленні світового досвіду, передусім євро-
пейського.
Розглядаючи цілі, стратегії перетворен-
ня українського суспільства, досить важли-
во зрозуміти загальні принципи й інтелек-
туальний дух соціал-демократії, його мож-
ливості.
Важко не погодитися з думкою В. Мед-
ведчука, що в нашій країні поширені спо-
творені уявлення про соціал-демократію.
Вказуючи на принципову відмінність між
комуністами й соціал-демократами, слід
зробити особливий акцент на тому, що клю-
чове поняття для соціал-демократії не «со-
ціалізм» із кінцевою зупинкою у «світлому
майбутньому», а «соціальна демократія»,
демократичне суспільство, що приділяє го-
ловну увагу соціальним проблемам і захис-
тові людської гідності. Соціал-демократи
принципово виступають проти революцій-
них методів розв’язання суспільних про-
блем, проголошуючи еволюційний шлях
розвитку. Прагнення до постійної еволю-
ції суспільства поєднано з поміркованим,
обережним підходом до впровадження не-
обхідних змін, з урахуванням, насамперед,
готовності народу до новацій [7, 7]. Усі ці
риси соціал-демократичного підходу пере-
конливо свідчать, що він відповідає потре-
бам України, світоглядним і політичним
традиціям нашого народу.
Потрібно сказати і про те, що розвитку
соціал-демократичного руху в Україні пе-
решкоджає недостатнє поширення цієї іде-
ології у суспільній свідомості, відсутність
жвавого інтересу до соціал-демократії та її
історії. Значна кількість наших громадян,
навіть фахівців, не кажучи вже про студен-
тів, не знайома із джерелами історії міжна-
родної та вітчизняної соціал-демократії. У
цьому зв’язку досить актуальне для україн-
ських істориків і політологів завдання, по-
ставлене перед російськими колегами ака-
деміком РАН А. Чубар’яном. У виступі на
міжнародній науковій конференції «Світо-
ва соціал-демократія: теорія, історія і сучас-
ність», яка відбулась у червні 2003 р. у Мос-
кві, він указав на необхідність відроджен-
ня й інституційного оформлення інтересу
до вивчення соціал-демократії. «Нам по-
трібні, — підкреслив він, — не лише окремі
фундаментальні дослідження, але й дослід-
ницькі напрями, пов’язані з ідеологією та
практикою соціал-демократії» [8, 8]. Отже,
для українських науковців буде важливим
глибоке, комплексне дослідження теоре-
тичних, історичних аспектів вітчизняної та
світової соціал-демократії.
1. Бернштейн Э. Условия возможности социализма
и задачи социал-демократии. — Пб., 1899.
2. Бернштейн Э. Проблемы социализма и задачи
социал-демократии. Перевод с нем. — М., 1901.
3. Бернштейн Э. Очерки из истории и теории со-
циализма. — СПб., 1902.
4. Бернштейн Э. Воспоминания: социал-демо кра-
тические годы учения в годы моего изгнания. —
К., 2005.
5. Гайдуков Л.Ф. Е. Бернштейн та його погляди
на соціалізм // Укр. іст. журн. — 1992. — №5. —
С. 51–61.
6. Мартинов А. Соціал-демократична партія у полі-
тичній історії Німеччини. Під наук. ред. Е.А. Адю-
ніна. — К., 2003.
7. Медведчук В. Дух і принципи соціал-демократії:
українська перспектива. — К., 2000.
8. Мировая социал-демократия: теория, история и
современность. Материалы научной междуна-
родной конференции. Москва, 25–26 июня 2003
года. — М., 2006.
9. Остапенко С.М. Модернізація соціал-демо кра-
тичної парадигми в контексті конвергенції ідео-
логій. Автореферат дисертації на здобуття науко-
вого ступеня кандидата політичних наук. — К.,
2003.
10. Петренко Е.Л. Социалистическая доктрина Эду-
арда Бернштейна. — М., 1990.
11. Петренко Е.Л. Карл Каутский: очерк социалисти-
ческих воззрений. — М.: Знание, 1991.
42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11
12. Політологічний енциклопедичний словник /
Упорядник В.П. Горбатенко. За ред. Ю.С. Шем-
шученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. — 2-е
вид., доп. і перероб. — К., 2004.
13. Програма принципів соціал-демократичної пар-
тії Німеччини. — К., 1997.
14. Стокгольмська декларація Соціалістичного Ін-
тернаціоналу. — К., 1997.
15. Швець О.С. Ідейні та політико-практичні засади
діяльності соціал-демократії. Автореферат ди-
сертації на здобуття наукового ступеня кандида-
та політичних наук. — К., 2003.
16. Федорченко В.М. Ренесанс бернштейніанства в
сучасній соціал-демократії (причини, сутність,
еволюція). Автореферат дисертації на здобуття
наукового ступеня кандидата політичних наук. —
К., 2001.
А. Павко
СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА ДОКТРИНА
Е. БЕРНШТЕЙНА: СУТНІСТЬ, ЕВОЛЮЦІЯ,
ПЕРСПЕКТИВИ
Р е з ю м е
У статті проаналізовано засади й еволюцію соціал-
демократичної доктрини Е. Бернштейна, показано її
значення в історії і сучасній теорії зарубіжної полі-
тичної думки. Акцентовано значення концептуальних
ідей, принципів бернштейніанства для розвитку як
світового, так і вітчизняного соціал-демократичного
руху. Автор нагадує, що соціал-демократія виступає
проти революційних методів розв’язання суспільних
проблем, надаючи перевагу еволюційному шляху роз-
витку. Це дає підстави вченому зробити висновок, що
соціал-демократизм з його поміркованим підходом до
впровадження новацій відповідає потребам України,
світоглядним і політичним традиціям нашого народу.
Ключові слова: конструктивний ревізіонізм, раціона-
лістичний оптимізм, політика реформ, центристська
політична ідеологія.
A. Pavko
E. BERNSTEIN SOCIAL-DEMOCRATIC
DOCTRINE: SUBSTANCE, EVOLUTION,
PERSPECTIVES
A b s t r a c t
The article analyses E. Bernstein social-democratic doc-
trine basis and evolution, shows its role in history and
contemporary theory of foreign political science. The im-
portance of bernsteinism conceptual ideas and principles
for the development both world and home social-demo-
cratic movement is accentuated. Author reminds that so-
cial-democracy stands against revolutionary methods in
social problems solution, prefering evolution way of de-
velopment. It gives him the evidences for making a con-
clusion that social-democratism having reasonable mode
to novations introduction fulfills the needs of Ukraine,
outlook and political traditions of its people.
Keywords: constructive revisionism, rationalistic opti-
mism, reforming policy, centrism political ideology.
|