Натхненна високим покликанням (Життєве і наукове кредо академіка Зої Бутенко)

У вересні 2010 року Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України відзначив 50-річний ювілей. За півстоліття у його стінах над актуальними проблемами, пов’язаними із з’ясуванням причин виникнення і природи злоякісних пухлин, працювала плеяда таланов...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Вісник НАН України
Дата:2010
Автор: Величко, В.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2010
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27759
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Натхненна високим покликанням (Життєве і наукове кредо академіка Зої Бутенко) / В. Величко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 11. — С. 53-56. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860261885005266944
author Величко, В.
author_facet Величко, В.
citation_txt Натхненна високим покликанням (Життєве і наукове кредо академіка Зої Бутенко) / В. Величко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 11. — С. 53-56. — укр.
collection DSpace DC
container_title Вісник НАН України
description У вересні 2010 року Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України відзначив 50-річний ювілей. За півстоліття у його стінах над актуальними проблемами, пов’язаними із з’ясуванням причин виникнення і природи злоякісних пухлин, працювала плеяда талановитих учених, які збагатили вітчизняну медичну науку новими відкриттями. Серед них — видатний онкогематолог Зоя Андріївна Бутенко (1928–2001). Вона очолювала в інституті лабораторію лейкозів і 1990 року стала другою жінкою-науковцем медико-біологічного напряму за всю історію Національної академії наук, що отримала звання академіка. Талановита дослідниця З.А. Бутенко зробила значущий внесок у вивчення фундаментальних основ канцеро- і лейко- генезу, впровадження найсучасніших молекулярно-генетичних технологій у клінічну практику. До уваги читачів — спогади її учениці Валентини Іванівни Величко про цю непересічну особистість та її шлях у науці.
first_indexed 2025-12-07T18:56:20Z
format Article
fulltext ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 53 Люди науки НАТХНЕННА ВИСОКИМ ПОКЛИКАННЯМ Життєве і наукове кредо академіка Зої Бутенко У вересні 2010 року Інститут експериментальної патології, онкології та радіо- біології ім. Р.Є. Кавецького НАН України відзначив 50-річний ювілей. За півсто- ліття у його стінах над актуальними проблемами, пов’язаними із з’ясуванням причин виникнення і природи злоякісних пухлин, працювала плеяда таланови- тих учених, які збагатили вітчизняну медичну науку новими відкриттями. Се- ред них — видатний онкогематолог Зоя Андріївна Бутенко (1928–2001). Вона очолювала в інституті лабораторію лейкозів і 1990 року стала другою жінкою- науковцем медико-біологічного напряму за всю історію Національної академії наук, що отримала звання академіка. Талановита дослідниця З.А. Бутенко зробила значущий внесок у вивчення фундаментальних основ канцеро- і лейко- генезу, впровадження найсучасніших молекулярно-генетичних технологій у клінічну практику. До уваги читачів — спогади її учениці Валентини Іванівни Величко про цю непересічну особистість та її шлях у науці. І з Зоєю Андріївною Бутенко я познайо- милась у вересні 1963 року, коли після закінчення школи прийшла працювати в її лабораторію Інституту експериментальної і клінічної онкології МОЗ УРСР. З першо- го погляду ця жінка підкорила мене гармо- нійною єдністю привабливої зовнішності, простоти спілкування й делікатності. За наступні 24 роки нашої співпраці Зоя Ан- дріївна запам’яталась мені невтомним уче- ним, спраглим до своєї справи, і натхнен- ним наставником. Коло проблем, якими зай мався її відділ, було надзвичайно широ- ким — це культивування пухлинних клітин, вивчення впливу певних препаратів на їхню життєдіяльність; клонування стовбур- них кровотворних клітин in vivo, розгляд їхніх електронно-мікроскопічних особли- востей, виявлення етапу враження їх віру- сом експериментального лейкозу Раушера; вивчення РНК і ДНК нормальних і лейкоз- них кровотворних тканин, з’ясування різ- ниці між нормальними та лейкозними РНК і ДНК у різні терміни розвитку експери- ментального лейкозу Раушера за біохіміч- ними й електронно-мікроскопічними по- казниками; вивчення впливу лейкемоген- них вірусів і низки певних онкогенів на процеси розвитку культур пухлинних клі- тин, а також експериментальних лейкозів. З.А. Бутенко невипадково вирішила по- в’язати свою долю з медициною. Її мати — Ганна Митрофанівна — все життя пропра- цювала медичною сестрою, а коли дівчинці виповнилося 12 років, від раку легенів по- мер батько — Андрій Прокопович. Відтоді Зоя затямила, як важливо медично грамот- но і своєчасно надати хворому допомогу, її 54 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 не полишали думки про те, як навчитись розпізнавати онкопатологію на ранніх ета- пах розвитку і, головне, які існують методи подолання і профілактики таких захворю- вань. Після закінчення школи в 1944 р. вона вступила на лікувальний факультет Моло- товського державного медичного інституту, а після повернення з евакуації в Київ у 1947 р. перейшла на 4-й курс лікувального факуль- тету Київського медичного інституту, який успішно закінчила в 1949 р. У жовтні цього ж року З.А. Бутенко стала аспіранткою ка- федри патологічної фізіології Київського державного інституту вдосконалення ліка- рів, яку очолював професор Р.Є. Кавецький, улюблений учень академіка О.О. Богомоль- ця. Ростислав Євгенович був першим і го- лов ним науковим керівником Зої Андріїв- ни, її довічним учителем. Після захисту кандидатської ди сер тації «К этиологии и патогенезу эксперимен таль- ного лейкоза» З.А. Бутенко зарахували асистентом кафедри патофізіології Інсти- туту вдосконалення лікарів. Під час на- вчання в аспірантурі, коли кафедра пере- їхала на територію обласної лікарні, Зоя Андріївна познайомилася з професором Михайлом Костянтиновичем Далем, керів- ником кафедри патологічної анатомії, роз- ташованої там же. М.К. Даль — відомий учений, правнук видатного російського ет- нографа, письменника, лікаря, укладача «Толкового словаря живого великорусско- го языка» В.І. Даля. Між ними встанови- лись добрі, творчі, шанобливо колегіальні взаємини, які тривали все життя. Михайло Костянтинович уплинув на формування Зої Андріївни як ученого: навчив правиль- но оформляти наукові статті, складати до- повіді, але найголовніше — давав неоцінен- ні консультації під час опису гістологічних препаратів, учив тонкощам розпізнавання патологічно змінених тканин. Приблизно у вересні 1964 р. він приїжджав до Зої Андріїв- ни в Інститут експериментальної і клінічної онкології вже як до завідувача лабораторії лейкозів. Ця лабораторія займала три неве- ликі кімнати й половину препараторської в маленькому двоповерховому будинку на вул. Васильківській, 45, розташованому в глибині двору. З.А. Бутенко з гордістю роз- повідала М.К. Далю про наукову роботу з виділення нуклеїнових кислот РНК і ДНК з нормальних і лейкозних тканин із застосу- ванням передових біохімічних методів, на- приклад, Кірбі–Георгієва. Вона ділилася зі своїм учителем результатами підготовки докторської дисертації, в основу якої було покладено вивчення здатності виділеної з лейкозних кровотворних органів РНК ви- кликати розвиток аналогічного експеримен- тального лейкозу в новонароджених щурят, яким з перших годин життя протягом кіль- кох днів за розробленою Зоєю Андріївною схемою вводили лейкозну РНК. Працюючи асистентом кафедри, З.А. Бу- тенко багато часу приділяла опрацюван- З.А. Бутенко ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 55 ню наукової літератури, оскільки вела практичні заняття і часто читала лекції курсантам, заміняючи надто завантаженого невідкладними справами Р.Є. Кавецького. В 1958 р. за результатами конкурсу Зою Андріївну зарахували на посаду доцента кафедри патофізіології Київського інститу- ту вдосконалення лікарів, яку очолював професор Олег Олександрович Богомолець, син усесвітньо відомого академіка Олек- сандра Олександровича Богомольця, висо- коосвічена й інтелігентна людина. Між ними на довгі роки склалися приязні, друж- ні стосунки. У грудні 1961 р. Р.Є. Кавецький запросив З.А. Бутенко як молодого, здібного, пер- спективного науковця очолити лаборато- рію лейкозів у створеному з його ініціативи Українському науково-дослідному інститу- ті експериментальної і клінічної онколо- гії МОЗ УРСР. Там Зоя Андріївна працю- вала до кінця життя. У 70-ті роки устано- ва перейшла у відання Академії наук рес- публіки, змінилась її назва — спочатку це був Інститут проблем онкології АН УРСР, а після смерті Р.Є. Кавецького — Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології НАН України, який нині но- сить його ім’я. З.А. Бутенко була справжнім ученим і ве- ликою трудівницею, їй хотілося все встиг- нути. Одна з її численних ідей утілювалась і за моєї скромної участі — це робота із за- стосування великих доз гідрокортизону з метою отримання більш очищених фракцій стовбурових кровотворних клітин в інтакт- них тварин, а також під час розвитку екс- периментального лейкозу. Мало хто знає, що піонером у вивченні стовбурових кро- вотворних клітин в Україні (зараз це дуже перспективний медико-біологічний напрям) була саме Зоя Андріївна. На початку 70-х років під її керівництвом проводили ціка- ві дослідження: фракціонування в різних градієнтах щільності передбачуваних стов- бурових і коммітованих кровотворних клі- тин; усунення більшості лімфоцитів, які ультраструктурно мають деяку схожість зі стволовими кровотворними клітинами (СКК), за допомогою великих доз гідро- кортизону, що вводять тваринам за спеці- ально розробленою схемою; вивчення здат- ності СКК до утворення колоній в організ- мі смертельно опромінених тварин, що збе- рігало їм життя; аналіз місця розташування СКК у стегновій кістці експериментальних тварин і багато інших. Під керівництвом З.А. Бутенко встанов- лено, що концентрація фільтрату вірусу лейкозу Раушера, введеного експеримен- тальним тваринам, має дуже велике зна- чення для реактивності розвитку лейкоз- ного процесу, а за допомогою методу коло- нієутворення in vivo доведено, що вірус уражає стовбурові кровотворні клітини на ранніх етапах розвитку лейкозу. З літера- турних даних Зоя Андріївна знала, що СКК розташовуються переважно в так званому «депо», а за потреб організму виходять у кровоносне русло і виконують свою фізіо- логічну функцію. Було вирішено з’ясувати місце їхньої локалізації, ним виявилась кістковомозкова манжета внутрішньої час- тини стегнової кістки. Якщо для збере- Р.Є. Кавецький 56 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 ження життя смертельно опромінених тва- рин потрібно вводити внутрішньовенно по 100 000 клітин кістковомозкової су- спензії, то введення лише 100 клітин клі- тинної суспензії, отриманої з кістковомоз- кової манжети, приводило до колонієутво- рення в селезінці піддослідних мишей і зберігало їм життя. Зоя Андріївна ніколи не зупинялась на досягнутому. Вона запропонувала отриму- вати низькомолекулярні білки з кістково- мозкової тканини мишей, а потім з ембріо- нів поросят і використовувати їх як пре- парати для регуляції кровотворення, тоб- то для направлення диференціювання вже змінених лейкемогенним вірусом клітин за нормальним дозріванням фізіологічного типу. Дослідження проводили на тваринах, а також у культурах клітин із застосуван- ням як суміші отриманих білків, так і їхніх фракцій залежно від молекулярної маси. У результаті впливу різних фракцій біоло- гічно активних екстрактів кістковомозко- вої тканини в інтактних і заражених лей- кемогенним вірусом Раушера мишей спо- стерігали посилення колонієутворювальної здатності гемопоетичних клітин і клітин- попередників, а в кістковому мозку — акти- візацію диференціювання клітин за мієло- їдним ростком. Після Чорнобильської катастрофи З.А. Бу- тенко та співробітники її лабораторії актив- но працювали разом із фахівцями Колум- бійського університету над темою «Вивчення молекулярно-генетичних механізмів лей- козогенезу і розроблення методів ранньої молекулярної діагностики передлейкозу та лейкозу в осіб, які зазнали впливу радіації в зоні Чорнобильської аварії». Роботи, про- ведені під керівництвом Зої Андріївни, ста- ли відомі за межами Радянського Союзу. Вона підтримувала тісні наукові контакти зі всесвітньовідомими вченими США — двічі лауреатом Ласкерівської премії Р. Гал- ло, Дж. Молоні, С. Спігельманом, М. Му- ром; ФРН — Зейделем; знаменитим профе- сором І. Лордом із Великобританії та ін. Зоя Андріївна була членом Європей- ських асоціацій гематологів і онкологів, го- ловою спеціалізованої вченої ради з онко- логії та радіобіології, членом експертної ради ВАК України, входила до складу ред- колегії часописів «Доповіді НАН України», «Экспериментальная онкология», «Онко- логия». За плідну працю була відзначена багатьма урядовими нагородами. В 1998 р. їй присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки і техніки України. Дослідниця започаткувала вітчизняну наукову школу онкогематологів. Її учні, се- ред яких близько 30 докторів і кандидатів наук, стали відомими вченими, очолюють наукові відділи й лабораторії. Вони із вдяч- ністю, шаною згадують свою наставницю, Зою Андріївну Бутенко, яка навчила їх без- корисливому служінню своєму високому покликанню. Валентина ВЕЛИЧКО, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Управління міжнародних і міжвідомчих наукових зв’язків Національної академії медичних наук України З.А. Бутенко проводить семінар із вивчення ролі стовбурових кровотворних клітин у розвитку експе- риментального лейкозу Раушера
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27759
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0372-6436
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T18:56:20Z
publishDate 2010
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format dspace
spelling Величко, В.
2011-10-13T10:27:59Z
2011-10-13T10:27:59Z
2010
Натхненна високим покликанням (Життєве і наукове кредо академіка Зої Бутенко) / В. Величко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 11. — С. 53-56. — укр.
0372-6436
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27759
У вересні 2010 року Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України відзначив 50-річний ювілей. За півстоліття у його стінах над актуальними проблемами, пов’язаними із з’ясуванням причин виникнення і природи злоякісних пухлин, працювала плеяда талановитих учених, які збагатили вітчизняну медичну науку новими відкриттями. Серед них — видатний онкогематолог Зоя Андріївна Бутенко (1928–2001). Вона очолювала в інституті лабораторію лейкозів і 1990 року стала другою жінкою-науковцем медико-біологічного напряму за всю історію Національної академії наук, що отримала звання академіка. Талановита дослідниця З.А. Бутенко зробила значущий внесок у вивчення фундаментальних основ канцеро- і лейко- генезу, впровадження найсучасніших молекулярно-генетичних технологій у клінічну практику. До уваги читачів — спогади її учениці Валентини Іванівни Величко про цю непересічну особистість та її шлях у науці.
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Вісник НАН України
Люди науки
Натхненна високим покликанням (Життєве і наукове кредо академіка Зої Бутенко)
Article
published earlier
spellingShingle Натхненна високим покликанням (Життєве і наукове кредо академіка Зої Бутенко)
Величко, В.
Люди науки
title Натхненна високим покликанням (Життєве і наукове кредо академіка Зої Бутенко)
title_full Натхненна високим покликанням (Життєве і наукове кредо академіка Зої Бутенко)
title_fullStr Натхненна високим покликанням (Життєве і наукове кредо академіка Зої Бутенко)
title_full_unstemmed Натхненна високим покликанням (Життєве і наукове кредо академіка Зої Бутенко)
title_short Натхненна високим покликанням (Життєве і наукове кредо академіка Зої Бутенко)
title_sort натхненна високим покликанням (життєве і наукове кредо академіка зої бутенко)
topic Люди науки
topic_facet Люди науки
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27759
work_keys_str_mv AT veličkov nathnennavisokimpoklikannâmžittêveínaukovekredoakademíkazoíbutenko