Барви багатогранного таланту (До 125-річчя від дня народження академіка В.Г. Дроботька)

Наукова громадськість 24 листопада 2010 року відзначає 125-річчя від дня народження видатного вченого-мікробіолога дійсного члена Академії наук УРСР В.Г. Дроботька (1885–1966). Про його наукову діяльність уже опубліковано численні статті в різних наукових журналах. У пропонованій публікації поряд із...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Вісник НАН України
Datum:2010
1. Verfasser: Коваленко, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2010
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27760
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Барви багатогранного таланту (До 125-річчя від дня народження академіка В.Г. Дроботька) / О. Коваленко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 11. — С. 57-61. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27760
record_format dspace
spelling Коваленко, О.
2011-10-13T10:28:42Z
2011-10-13T10:28:42Z
2010
Барви багатогранного таланту (До 125-річчя від дня народження академіка В.Г. Дроботька) / О. Коваленко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 11. — С. 57-61. — укр.
0372-6436
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27760
Наукова громадськість 24 листопада 2010 року відзначає 125-річчя від дня народження видатного вченого-мікробіолога дійсного члена Академії наук УРСР В.Г. Дроботька (1885–1966). Про його наукову діяльність уже опубліковано численні статті в різних наукових журналах. У пропонованій публікації поряд із науковими здобутками вченого наведено маловідомі факти, які доповнюють творчий портрет академіка подробицями з його особистого життя, знайомлять із його лікарською практикою і участю в громадській діяльності, а також розповідають про його захоплення, зокрема цариною мистецтва і художнього слова.
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Вісник НАН України
Люди науки
Барви багатогранного таланту (До 125-річчя від дня народження академіка В.Г. Дроботька)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Барви багатогранного таланту (До 125-річчя від дня народження академіка В.Г. Дроботька)
spellingShingle Барви багатогранного таланту (До 125-річчя від дня народження академіка В.Г. Дроботька)
Коваленко, О.
Люди науки
title_short Барви багатогранного таланту (До 125-річчя від дня народження академіка В.Г. Дроботька)
title_full Барви багатогранного таланту (До 125-річчя від дня народження академіка В.Г. Дроботька)
title_fullStr Барви багатогранного таланту (До 125-річчя від дня народження академіка В.Г. Дроботька)
title_full_unstemmed Барви багатогранного таланту (До 125-річчя від дня народження академіка В.Г. Дроботька)
title_sort барви багатогранного таланту (до 125-річчя від дня народження академіка в.г. дроботька)
author Коваленко, О.
author_facet Коваленко, О.
topic Люди науки
topic_facet Люди науки
publishDate 2010
language Ukrainian
container_title Вісник НАН України
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format Article
description Наукова громадськість 24 листопада 2010 року відзначає 125-річчя від дня народження видатного вченого-мікробіолога дійсного члена Академії наук УРСР В.Г. Дроботька (1885–1966). Про його наукову діяльність уже опубліковано численні статті в різних наукових журналах. У пропонованій публікації поряд із науковими здобутками вченого наведено маловідомі факти, які доповнюють творчий портрет академіка подробицями з його особистого життя, знайомлять із його лікарською практикою і участю в громадській діяльності, а також розповідають про його захоплення, зокрема цариною мистецтва і художнього слова.
issn 0372-6436
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27760
citation_txt Барви багатогранного таланту (До 125-річчя від дня народження академіка В.Г. Дроботька) / О. Коваленко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 11. — С. 57-61. — укр.
work_keys_str_mv AT kovalenkoo barvibagatogrannogotalantudo125ríččâvíddnânarodžennâakademíkavgdrobotʹka
first_indexed 2025-11-25T05:19:46Z
last_indexed 2025-11-25T05:19:46Z
_version_ 1850507962881146880
fulltext ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 57 БАРВИ БАГАТОГРАННОГО ТАЛАНТУ До 125-річчя від дня народження академіка В.Г. Дроботька Наукова громадськість 24 листопада 2010 року відзначає 125-річчя від дня народження видатного вченого-мікробіолога дійсного члена Академії наук УРСР В.Г. Дроботька (1885–1966). Про його наукову діяльність уже опубліко- вано численні статті в різних наукових журналах. У пропонованій публікації поряд із науковими здобутками вченого наведено маловідомі факти, які допов- нюють творчий портрет академіка подробицями з його особистого життя, знайомлять із його лікарською практикою і участю в громадській діяльності, а також розповідають про його захоплення, зокрема цариною мистецтва і ху дожнього слова. Сфери діяльності людини різноманітні й безкраї. І вибирає їх собі кожен само- стійно, залежно від складу характеру, фі- зичних і психічних можливостей, уподо- бань. На тернистий шлях науки стають, за- звичай, люди мужні, здатні мати свою дум- ку і за будь-яких обставин відстоювати її всіма доказовими засобами, незалежно від позиції «авторитетів». Як здібний науко- вець В.Г. Дроботько утвердив себе ще за студентських років, виконавши під керів- ництвом відомого мікробіолога й хірурга професора О.Д. Павловського дослідження впливу мікробних токсинів на перебіг ате- росклерозу, удостоєне премії ім. М.І. Пиро- гова та золотої медалі. Хоча стрімкий злет В.Г. Дроботька як науковця відбувся рано, шлях до мікробіологічної науки був досить довгим і воістину тернистим. Перш ніж по- трапити до наукової установи, йому випало впродовж 12 років пропрацювати на прак- тичній ниві земського лікаря, інфекціоніс- та, епідеміолога. Але, займаючись лікар- ською практикою, В.Г. Дроботько не забу- вав про захоплення науковими досліджен- нями, опублікувавши в цей період декілька вагомих праць. Багатогранний талант В.Г. Дроботька як ученого повною мірою розкрився згодом під час роботи в Київському санітарно- епідеміологічному інституті й, особливо, Інституті мікробіології ВУАН (пізніше — АН УРСР), яким він упродовж 18 років ке- рував. Цей заклад, нині відомий під назвою Інституту мікробіології і вірусології НАН України, був організований у 1928 році то- дішнім президентом Академії наук Украї- ни, видатним мікробіологом і епідеміоло- гом академіком Д.К. Заболотним, а відтак нині носить його ім’я. Інститут імені Д.К. Заболотного вже дав- но є центром загальної, медичної, промисло- вої, сільськогосподарської мікробіології та вірусології в нашій країні. Під керівництвом Віктора Григоровича тут було започаткова- но ряд нових напрямів у різних галузях мі- кробіологічної науки, організовано нові від- діли й лабораторії, зроблено низку важли- вих для науки і практики відкриттів. Віктор Григорович Дроботько — вчений із широким діапазоном інтересів. Він був одним із піонерів вивчення бактеріофага, першим у розшифруванні етіології стахібот- ріотоксизу коней, започаткував новий на- прям у мікробіології — мікотоксикологію. Значну увагу Віктор Григорович приділяв питанням хіміотерапії інфекційних захво- рювань, досліджував антимікробні власти- вості рослин. Перу знаного вченого нале- жать понад 170 праць, серед яких 7 моно- графій, присвячених питанням медичної, сільськогосподарської, промислової мікро- 58 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 біології, антибіотикам рослинного похо- дження тощо. Його життя — це постійний пошук, копітка дослідницька праця, творчі задуми і звершення. І хоча сама доля не- розривно пов’язала його з наукою, друзі і колеги, які спілкувалися з ученим і в поза- робочий час, відзначали його поетичний хист, акторські здібності, які певною мірою впливали й на професіональні якості. Без висвітлення цих дещо потаємних сторінок життя Віктора Григоровича портрет такої непересічної особистості не може бути ці- лісним і достоту завершеним. У своєму незакінченому «Щоденнику» вчений писав: «Чи знайдеться хоч одна лю- дина, що могла б на схилі років своїх сказа- ти, що вона прожила життя так, як хотіла! Таких людей, мені здається, немає або їх дуже мало. Одного вченого, заслужену лю- дину, відомого своїми чудовими працями, що принесли йому пошану, повагу і забез- печення, у похилому віці запитали: як би він провів своє життя, якби йому довелося другий раз народитися: так, як він прожив, чи по-іншому? І він відповів: «Провів би зовсім інакше». Заслужений учений не був удоволений своїм життям, хоча і принесло воно йому славу, пошану та інші життєві блага. Правда, буває інакше. Точно таке ж питання було задано іншому старцю, однак цей старець нічим не був знатний і відомий лише своїм розгульним і веселим життям. На задане питання він відповів, що і друге життя він прожив би точно так, як і перше. Я думаю, що такі відповіді є виключенням із загального правила. Що стосується мене, то на [подібне] питання я відповів би, що хоча і не можу поскаржитися на моє мину- ле життя, але нове життя я спробував би прожити інакше. Мені приємні заняття вченого, вони часто дають велике задово- лення і багато радощів, але якби довелося другий раз жити, я б постарався вибрати собі іншу спеціальність і піти дорогою ху- дожника, письменника або артиста, якби до того були особисті дані; або ж бурлаки, мандрівника, що метається по світу» (Ви- ділено автором). Ці слова жодною мірою не суперечать по- кликанню В.Г. Дроботька як ученого. Нав- паки, вони свідчать про різноманітність його інтересів, відповідальність перед людьми, про бажання зробити для них більше, ніж устигаєш. І це прагнення він утілював у кон- кретні справи, намагаючись реалізувати весь діапазон свого багатогранного таланту. Авторові цих рядків пощастило бути од- носельцем і сучасником В.Г. Дроботька, що зумовило як почуття обов’язку перед уче- ним, так і рішення зібрати і зберегти для майбутніх поколінь матеріали про цю ви- датну особистість. Результатом пошуків і досліджень стала підготована спільно зі Світланою, донькою Віктора Григоровича, монографія «Відданість науковій істині». Погожої осені 2008 року автор відвідав місто Ромни, де майже 12 років (1914– 1925 рр.) В.Г. Дроботько пропрацював спо- чатку земським лікарем у передміському селі Бобрик, а потім лікарем і ординатором повітової лікарні, організатором і завідува- чем санітарно-гігієнічної лабораторії. Хоча в Роменському краєзнавчому музеї немає спеціального розділу про Віктора Григо- ровича, нам удалось разом із директором В.Г. Дроботько у робочому кабінеті (1939 р.) ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 59 музею Г.В. Дібровою розглянути деякі екс- понати і публікації, які, гадаю, повніше роз- кривають цей період його життя, професій- ні й особисті контакти, участь у громадському житті міста. Хотілось би принагідно зазначити, що зовні мовчазний і задумливий лікар Дро- ботько, очевидно, не був замкненою люди- ною і жваво відкликався на всі порухи не- спокійного тоді життя провінційного міс- та. Про це якраз і свідчать матеріали тодіш- ньої міської преси, а також його спогади в одній маловідомій публікації. Ось деякі факти, освічені в роменській повітовій газеті, що за царату мала назву «Народное слово», а пізніше, в часи Україн- ської Народної Республіки і гро мадянської війни, — «Наше слово». «До педагогічного товариства, що існува- ло в Ромні вже на 1918 рік, входив і В.Г. Дроботько», — повідомляє «Народное слово» 19 червня 1918 р. І цілком природ- но, бо, поряд із тим, що «на 1918 рік у Ром- ні В.Г. Дроботько був міським лікарем для бідних» (Наше слово, 1918, №7 від 18 жовт- ня), він заснував міські курси підвищення кваліфікації лікарів повіту, де особисто чи- тав лекції з інфекційних захворювань. У роменській газеті йому, разом із лікарями Епштейном і Берестовським, родиною Бон- даренків, була висловлена подяка за чуйне ставлення до хворих дітей (Наше слово, 1918, №8, від 19 жовтня). А газета «Народное слово» від 14 квітня 1918 р. повідомляла, що на засіданні медич- ної ради при Роменському повітовому зем- стві створено комісію для більш детального розгляду потреб дільничних амбулаторій на місцях. На цій нараді обрані представ- ники до Полтавської губернської медико- санітарної комісії — голова Роменської по- вітової земської управи М.Г. Мисливський, лікар В.Г. Дроботько, фельдшер Д.М. Ли- сенко й кандидат — лікар М.Е. Гінзбург. В.Г. Дроботько (другий справа у нижньому ряду) із працівниками Роменської повітової лікарні (1922 р.) 60 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 У буремну добу громадянської війни й визвольних змагань часів Української На- родної Республіки політичне життя у міс- ті Ромнах (за старою назвою — Ромен), як у всій Російській імперії, було надзвичай- но напружене. Зрозуміло, Віктор Григоро- вич не стояв осторонь подій, що відбува- лись, і хвиля політичного виру не проми- нула його. 7 листопада 1918 р. засновано Роменську філію Українського національного союзу. До неї увійшли Селянська спілка, Спілка помічників лікарів, Спілка залізничників, Роменський осередок «Просвіти», Ромен- ська організація УСДРП, Спілка земських службовців та ін. До президії увійшли О.С. Лисенко, М.П. Могильний, В.Г. Дро- ботько, М.О. Мантула, М.Ф. Мищенко, В.П. Шкробот, Ф.Г. Тарасенко. Головою об- рано О.С. Лисенка1 В.Г. Дроботько аж ніяк не був байдужим і до культурного життя міста. В той час, пе- реживши недугу, з Києва до Ромен переїха- ла землячка Віктора Григоровича — уро- дженка смт. Срібного (нинішнього райцент- ру Чернігівської області, до якого входить і смт. Дігтярі, де народився В.Г. Дроботько), відома українська артистка Г.П. Затиркевич- Карпинська. В народному драматичному театрі, організованому І.П. Кавалерідзе, ра- зом із нею грали й інші артисти трупи М.К. Садовського, в якій останні роки пра- цювала Ганна (Є. Хуторна та ін.). Вона ак- тивно поринула у справи театру, в якому, за свідченням Віктора Григоровича, виступа- ли не лише професійні митці, але й актори- аматори. До «аматорів» театру належав і ві- домий кіноартист Степан Шкурат, «герой» із фільму О. Довженка «Земля» Степан. Як свідчить В.Г. Дроботько у статті «Зу- стріч з митцем», написаній невдовзі до від- ходу у вічність (1966 р.), приїзд Ганни Пе- 1 Роменська філія Українського Національного Сою- зу // Наше слово. — 1918. — №26. — 10 листопада. трівни до Ромен, де склалася вже непогана трупа в народному театрі, для місцевих ама- торів став великою радістю. «Радувало не тільки те, що доведеться грати з відомою ар- тисткою, а й те, що можна буде повчитися в неї акторського мистецтва»2, — згадує Вік- тор Григорович. «Визначна актриса була уважна до всіх акторів, які грали з нею. — Пише він далі. — Минуло чимало років з того часу, але мені й досі пригадується сцена в корчмі з відомої п’єси М. Кропивницького «Вій» за твором М. Гоголя. У ній Ганна Пе- трівна й талановитий актор аматорської тру- пи Горбенко виконували ролі хазяїв корч- ми… Цікаво, що поруч з Ганною Петрівною її партнер — Горбенко — здавався під час гри так само визначним артистом. Я питав його, як він спромігся досягти такої майстерності. Він відповідав: «Вона ж (Затиркевич-Кар- пинська) веде мене за собою!» Надзвичайно щиро висловив свої почут- тя Віктор Григорович, пишучи про кончину й похорони Г.П. Затиркевич-Карпинської. Недарма серед статей, опублікованих у ви- пуску газети-некролога «Наше слово» від 12 вересня 1921 р. (у день похорону артист- ки), була розміщена стаття В.Г. Дроботька під назвою «Стомлене серце», де він із гли- боким болем прощався з артисткою, яка, очевидно, зіграла важливу роль у його ду- ховному житті, можливо, долучивши його до сценічного мистецтва — цієї заповітної мрії вченого. «Чи був герой наш таки артистом — Питання спірне. Напевно, був. Бо чому ж у нього душа пречиста І звідки в нього слова-намисто, І де їх лікар, від кого чув?» — з надією на риторичність запитує автор цих рядків у майбутній поемі «Добродбай без- 2 У кн.: «Слово про Ганну Затиркевич-Карпинську: Спогади, статті, матеріали». — К.: Мистецтво, 1966. — С. 83. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 61 смертя», присвяченій академікові В.Г. Дро- ботьку. А й справді, писати так про актрису може лише людина, яка у своєму духовному жит- ті безпосередньо стикалася з нею, сприйма- ючи серцем її мистецтво, її думи і, можли- во, цінні поради… Нам залишається тільки гадати про це, бо ми ще не пізнали Вікто- ра Григоровича до кінця, позаяк ця до не- стерпності скромна людина — вчений, гу- маніст, художник — в останній роботі «Зу- стріч з митцем», як і в «Щоденнику», жод- ним словом не видає свої потаємні думки, художні вподобання. А щодо «слів-намиста», то він, залишив- ши у своїй спадщині свідчення про них, на- скільки відомо, так і не опублікував жод- ного. Це — більше як 50 ліричних поезій, балад, байок, поема «Гімназист», про які автор дізнався від доньки Віктора Григо- ровича і вже неодноразово повідав читачам на сторінках наукових видань. На жаль, формат журнальної публіка- ції не дозволяє детально зупинятись на лі- тературному доробку Віктора Григорови- ча. Залишається лише надія на вихід у світ уже запланованої книги, де окремим додат- ком будуть подані його неопубліковані на- укові та поетичні твори, а також сторінки «Щоденника». Наостанок хотілось би зазначити: наве- дені у публікації маловідомі деталі мож- на розглядати не тільки як доповнення до творчого портрета академіка В.Г. Дроботь- ка, але і як ще одне свідчення того, що його відданість справі і чесність науковця ма- ють глибинне коріння, завдяки якому він черпав сили для наукового подвигу. Таким джерелом наснаги для вченого були і ши- роке коло захоплень, і потяг до художньо- го слова, і можливість торкнутися високо- го мистецтва, яке неспроста називають віч- ним. Олексій КОВАЛЕНКО, доктор біологічних наук, керівник відділу вірусів рослин Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України