Глобалізаційні виклики і національний суверенітет (Круглий стіл «Національний суверенітет України в умовах глобалізації»)
Круглий стіл, присвячений реалізації комплексного дослідницького проекту Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України «Національний суверенітет України в умовах глобалізації» (Київ, 3 грудня 2010 р.), відбувся у приміщенні Великого конференц-залу НАН України під головуванням віце-президента НАН...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27964 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Глобалізаційні виклики і національний суверенітет (Круглий стіл «Національний суверенітет України в умовах глобалізації») / В. Попик // Вісн. НАН України. — 2011. — № 1. — С. 24-33. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859685762325282816 |
|---|---|
| author | Попик, В. |
| author_facet | Попик, В. |
| citation_txt | Глобалізаційні виклики і національний суверенітет (Круглий стіл «Національний суверенітет України в умовах глобалізації») / В. Попик // Вісн. НАН України. — 2011. — № 1. — С. 24-33. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Круглий стіл, присвячений реалізації комплексного дослідницького проекту Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України «Національний суверенітет України в умовах глобалізації» (Київ, 3 грудня 2010 р.), відбувся у приміщенні Великого конференц-залу НАН України під головуванням віце-президента НАН України, голови Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України академіка НАН України В.М. Гейця.
|
| first_indexed | 2025-11-30T22:22:50Z |
| format | Article |
| fulltext |
24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 1
Форуми
ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ВИКЛИКИ І НАЦІОНАЛЬНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ
Круглий стіл «Національний суверенітет України в умовах глобалізації»
(Київ, 3 грудня 2010 р.)
К руглий стіл, присвячений реалізації
комплексного дослідницького проек-
ту Секції суспільних і гуманітарних наук
НАН України «Національний суверені-
тет України в умовах глобалізації» (2010–
2011 рр.), відбувся у приміщенні Велико-
го конференц-залу НАН України під голо-
вуванням віце-президента НАН України,
голови Секції суспільних і гуманітарних
наук НАН України академіка НАН України
В.М. Гейця. Зазначений проект передбачає
комплексне вивчення політичних, еконо-
мічних, правових, ціннісно-цивілізаційних,
гуманітарних, інформаційних вимірів на-
ціонального суверенітету України в сучас-
ному глобалізованому світі, підготовку за
результатами дослідження аналітичних і
прогностичних матеріалів для найвищих
органів державної влади України з реко-
мендаціями щодо шляхів забезпечення на-
ціонального суверенітету.
У виконанні проекту беруть участь про-
відні установи Секції суспільних і гумані-
тарних наук НАН України, зокрема Інсти-
тут світової економіки і міжнародних відно-
син НАН України (розділи «Глобалізаційні
процеси і національний суверенітет в сучас-
ному світі», «Ціннісно-цивілізаційний ви-
мір національного суверенітету України»),
Інститут політичних і етнонаціональних
досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України
(розділ «Політичний суверенітет»), Інсти-
тут економіко-правових досліджень НАН
України (розділ «Правове забезпечення еко-
номічного суверенітету в умовах міжнарод-
ної інтеграції»), Інститут держави і права
ім. В.М. Корецького НАН України (розділ
«Правові проблеми національного су ве ре-
нітету»), Інститут літератури імені Т.Г. Шев-
ченка НАН України (розділ «Гуманітарні
виміри національного суверенітету»), Націо-
нальна бібліотека України імені В.І. Вер-
надського (розділ «Суверенітет національ-
ного інформаційного простору»).
У вступному слові віце-президент НАН
України, голова Секції суспільних і гумані-
тарних наук НАН України академік НАН
України В.М. Геєць окреслив роль установ
Секції в розв’язанні найважливіших про-
блем розвитку держави і суспільства, серед
яких особливо актуальне забезпечення на-
ціонального суверенітету в умовах глобалі-
зації та впливу кризових і посткризових ви-
кликів, проаналізував складники проекту і
в цьому контексті розглянув основні підхо-
ди до виконання дослідницьких завдань.
У часники круглого столу обговорили
перші кроки реалізації проекту, визна-
чили напрями роботи на наступних етапах
його виконання.
У своїй доповіді «Державний суверенітет
і Конституція України» директор Інституту
держави і права ім. В.М. Корецького НАН
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 1 25
України академік НАН України Ю.С. Шем-
шученко зазначив, що юридичне поняття
державного суверенітету пов’язане з верхо-
венством влади і незалежністю тієї чи іншої
держави у внутрішній і зовнішній політиці.
В умовах глобалізації обсяг суверенних прав
багатьох держав має тенденцію до скорочен-
ня через добровільну передачу цих прав між-
народним об’єднанням. Але це не означає, що
державний суверенітет узагалі втрачає своє
значення, оскільки він виступає необхідною
умовою існування незалежної держави.
Правові засади національного сувере-
нітету закріплено конституціями та зако-
нами відповідних країн. В Україні важли-
ве значення у цьому має Декларація про
державний суверенітет України (1990 р.) і
чинна Конституція України (1996 р.). Дана
Декларація проголосила «державний суве-
ренітет України, як верховенство, самостій-
ність, повноту і неподільність влади Респу-
бліки в межах її території та незалежність і
рівноправність у зовнішніх зносинах».
Пізніше головні положення Декларації
були покладені в основу Конституції Ук-
раїни. Це випливало з самої Декларації, у
якій говорилося, що вона є основою для но-
вої Конституції України (розділ Х). Слід
зазначити, що Декларація виходила з поді-
лу державного (національного) сувереніте-
ту на внутрішній і зовнішній, але розгляда-
ла їх у тісній взаємодії.
Доповідач зазначив, що внутрішній і зо-
внішній суверенітет було проголошено в
усіх основних сферах: політичній, еконо-
мічній, соціальній, культурній і екологіч-
ній. Насамперед, у Декларації проголошу-
ється внутрішній суверенітет у політичній
сфері. Від імені народу, зазначено в доку-
менті, може виступати виключно Верхов на
Рада Української РСР. Жодна політична
партія, громадська організація, інше угру-
пування чи окрема особа не можуть висту-
пати від імені всього народу України, утвер-
джуючи тим самим неподільність держав-
ної влади.
Декларація не лише проголосила зов-
нішній і внутрішній суверенітет Україн-
ської держави, а й передбачила низку його
гарантій. Цьому присвячено окремий роз-
діл «Зовнішня і внутрішня безпека». У Де-
кларації зазначено, що держава здійснює
захист і охорону національної державності
українського народу.
Роблячи порівняльний аналіз Декларації
і чинної Конституції, Ю.С. Шемшученко
дійшов висновку, що стосовно закріплення
питань національного суверенітету Декла-
рація досконаліша за Конституцію. До цих
питань, зокрема, належить питання еконо-
мічного суверенітету. У Декларації цьому
питанню присвячено спеціальний розділ —
VI «Економічна самостійність». Передба-
чено, що «Українська РСР забезпечує за-
хист усіх форм власності».
У чинній Конституції такого розділу не-
має. Питання власності регулюється фраг-
ментарно й безсистемно. Недостатньо чітко
виписані форми власності й механізми їх за-
безпечення. Це призвело до суперечностей
Конституції з чинним законодавством у цій
сфері. У Конституції, зокрема, нічого не ска-
зано про колективну форму власності, тоді
як Господарський кодекс України 2000 року
передбачив цю форму та її правовий статус.
Конституція містить норму про те, що дер-
жава забезпечує захист прав усіх суб’єктів
права власності (ст. 13). Але ця норма вия-
вилася декларативною. Бо нині в руках
держави залишилося тільки близько 20 від-
сотків власності. У країні діє мораторій на
продаж сільськогосподарської землі, але ця
земля продається чи незаконно привласню-
ється у великих масштабах. Держава не в
змозі запобігти рекетові, забезпечити депо-
зитні вклади населення в банках тощо.
Усе це свідчить про нагальну потребу
вдосконалення конституційного регулю-
вання відносин власності в Україні. Сис-
темний підхід до цього питання потребує
внесення до Основного Закону спеціально-
го розділу — «Економічна основа».
26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 1
У чинній Конституції принцип національ-
ного суверенітету в загальному вигляді за-
фіксований у ст. 1 Основного Закону: Укра-
їна є суверенною і незалежною державою.
Суверенітет України поширюється на всю її
територію. Ця територія в межах існуючого
кордону є цілісною і недоторканною.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом
влади в Україні є народ. Право визначати
і змінювати конституційний лад в Украї-
ні належить виключно народові і не може
бути узурповане державою, її органами або
посадовими особами (ст. 5).
Ю.С. Шемшученко констатував, що ідея
народного суверенітету, на жаль, не забез-
печена належними механізмами її реаліза-
ції. За роки незалежності, наприклад, кіль-
ка разів змінювалася форма державного
управління в Україні, і ніхто народ про це
не питав. У грудні 2004 р. було запрова-
джено парламентсько-президентську фор-
му державного правління. Було при цьо-
му порушено процесуальний порядок при
прийнятті відповідного закону. Як наслі-
док, Конституційний Суд України визнав
цей закон неконституційним у 2010 р.
Реалізація національного суверенітету на
засадах, визначених Конституцією України,
значною мірою залежить від повноти законо-
давчого регулювання цих питань у національ-
ному законодавстві. У цьому зв’язку слід за-
значити, що за 14 років після прийняття Кон-
ституції України з передбачених нею 45 кон-
ституційних законів не прийнято близько 20,
а частина з тих, що прийняті, вже застаріли.
Окремим проблемним питанням є кон-
ституційне закріплення принципу верховен-
ства міжнародного права. Норми Конститу-
ції Ук раї ни з цього питання не узгоджені із
Законом «Про міжнародні договори Украї-
ни». Україна уклала 4 тисячі двосторонніх і
понад 700 багатосто ронніх договорів. Після
їхньої ратифікації во ни стали національним
законодавством. Але фактично вони реалі-
зуються з іще більшими труднощами, ніж
національне законодавство.
Під кутом зору зовнішнього сувереніте-
ту заслуговують на увагу і нові положення
Лісабонського договору, який набрав чин-
ності у грудні 2009 р. Цей договір спря-
мований на докорінне вдосконалення ін-
ституційної структури ЄС, посилення вла-
ди наднаціональних органів Союзу, більш
широке закріплення примату законодав-
ства ЄС над національним законодавством
держав-членів.
Межі компетенції Союзу визначає прин-
цип «надання компетенцій». Згідно з цим
принципом, Союзові належить діяти в ме-
жах компетенцій, що їх, відповідно до уста-
новчих договорів, надають йому держави-
члени заради досягнення цілей, визначених
у цих договорах. Компетенції, що їх не на-
дано Союзові установчими договорами, за-
лишаються за державами-членами.
Крім принципу «надання компетенцій»,
Лісабонський договір закріплює два інші
принципи, які сприяють визначенню меж
компетенції Союзу — принцип субсидіарно-
с ті (у сферах, що не належать до виключної
компетенції ЄС, він діє лише тоді й у тако-
му обсязі, коли держави-члени не можуть
належним чином досягти мети заплановано-
го заходу, натомість це краще здійснити на
рівні Союзу, з огляду на масштаби чи ре-
зультати запропонованих заходів) та прин-
цип пропорційності (будь-які дії Союзу не
можуть виходити за межі того, чого потре-
бує досягнення мети установчого договору).
Доповідач указав на те, що Україна, як ві-
домо, намагається стати членом ЄС. У цьому
зв’язку варто вже зараз звернути увагу на
зміни у правовому статусі Союзу. Передача
певних прав цьому міжнародному об’єд нан-
ню має узгоджуватися з позитивами, які
може мати Україна після вступу до ЄС.
Таким чином, конституційні засади вну-
трішнього і зовнішнього суверенітету під-
лягають удосконаленню. Це ж стосується і
механізмів забезпечення національного су-
веренітету. Цього не можна ефективно зро-
бити шляхом «латання дір». Потрібна ши-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 1 27
рокого плану конституційна реформа з при-
йняттям нового тексту Конституції Ук раїни.
Потрібні, разом з тим, і додаткові теоретич-
ні розроблення відповідних проблем.
У своєму виступі директор Інституту
світової економіки і міжнародних відно-
син НАН України академік НАН України
Ю.М. Пахомов підкреслив, що наш час —
це час змін у всіх формах життєдіяльності
народів, у тому числі — у суверенітеті. Вест-
фальська система, що заклала основи дер-
жавного суверенітету, відживає себе, тради-
ційний суверенітет не тільки розмивається,
а й утрачає здатність відповідати на викли-
ки руйнівних процесів. На наших очах по-
стає щось нове, і його важливо ще на по-
чатку усвідомити і використовувати задля
творчої мети. Для цього треба дослідити,
по-перше, глобальні процеси і, по-друге, —
капіталізм. Видається, одначе, що у форма-
ті цих явищ суверенітет недостатньо студі-
ювати лише економіко-технологічно і вза-
галі — «матеріалістично».
На думку доповідача, важливо аналізу-
вати поняття суверенітету з цивілізаційно-
ціннісних позицій. Причини цього — не
тільки в цивілізаційних зрушеннях остан-
ніх десятиліть, але й у дедалі більшій за-
лежності успішності (а значить, і суверен-
ності) країн від науково-технологічного
прогресу, який поза духовно-ціннісним
опосередкуванням просто неможливий, що
й ілюструє Україна.
Епохальне значення для суверенітету
слабких держав у найближчій перспективі
матиме заміна західної (по суті, американ-
ської) моделі глобалізації моделлю азій-
ською. Нині глобалізаційними процесами,
що їх реалізують в основному США, керує
жадібність, що для слабких країн означає
виснаженням ресурсів і підминання під
американські ТНК національно-державного
суверенітету. Натомість азійська капіталіс-
тична модель, з погляду доповідача, вида-
ється прийнятнішою. Для усвідомлення
цього досить згадати одну її рису, виражену
словами «м’яке перемагає тверде». Справ-
ді, в азійсько-китайській глобалізації, як
свідчить накопичений досвід, відсутні екс-
пансивність і готовність «задерти жертву»,
притаманні американській.
Ю.М. Пахомов переконаний, що в Украї-
ні вирішальний вплив на стан суспільства
справляє рекордний розрив у доходах бага-
тих і бідних. Людина так улаштована, що
може легко переносити злигодні в умовах,
коли тягар лягає на всіх і є надія на краще
майбутнє. Але народ почувається розчавле-
ним і недієздатним (особливо у сфері інно-
вацій), коли корупціонери розкошують, а
надій на зміни немає. Суверенітет у такій
ситуації не може бути міцним. Головне в
тому, що прірва між багатими і бідними по-
глиблює стан загальної депресивності. Про-
стежується прямий зв’язок між цією обстави-
ною і зарахуванням України за критеріями
ООН до «неповноцінних країн» 1, що озна-
чає, зокрема, сумнівність її суверенітету.
Серед заходів, які запобігають можливій
«суверенній» катастрофі, доповідач уважає
надзвичайно важливою ту чи іншу форму
інтеграції з Росією. В її цінностях генетич-
но закладено прагнення до об’єднання зе-
мель, і це не тільки, навіть не стільки раці-
оналізм, скільки сакральне дійство під на-
звою «братерство». Ще Ф.М. Достоєвський
писав: «До вселюдського братського єднан-
ня сердець росіяни найбільше призначені».
За словами доповідача, в Україні стрімке
зростання симпатій до Росії — після трива-
лого спаду — збіглося за часом з катастро-
фою «помаранчевих» ілюзій. На цей пері-
од припало і розчарування Заходу в надіях
на післямайданні зміни. В Європі Україну
стали зараховувати до числа країн-ізгоїв.
Лунають епітети: «неповноцінна країна»,
«країна-невдаха», «країна в руїнах», «краї-
на незворотних негативних процесів» і т.д.
1 Україна та Європа: результати міжнародного порів-
няльного соціологічного дослідження. – К.: Інститут
соціології НАН України, 2006. — С. 5.
28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 1
Ю.М. Пахомов зазначає, що для нашої
держави співдружність з Росією — єдиний
вихід на стежку успіху. Ситуації самотнос-
ті вона просто не витримає саме з позицій
суверенності. Причому головний фактор,
який заганяє нас у «невагомий» стан, —
уже не стільки економічне падіння, скільки
глибока людська депресивність, чого немає
в Росії. Саме через взаємодію з успішною
Росією Україна здобуде шанс підбадьори-
тись, подолати згубну зневіру. Адже якщо
цього не буде, якщо наша країна не оздоро-
виться, не зміцниться морально, то ні про
які інновації не може бути мови. У світі не
було жодної держави, яка б їх успішно за-
своїла без підйому духу і народження надій
на краще майбутнє.
Інституційні проблеми політичного суве-
ренітету України проаналізував у своїй до-
повіді директор Інституту політичних і ет-
нонаціональних досліджень імені І.Ф. Ку-
раса НАН України академік НАН України
Ю.А. Левенець. Він зазначив, що потрібно
акцентувати увагу на евристичних можли-
востях категорії «політичний суверенітет».
Сьогодні інтерпретації цієї категорії більше
зсуваються в бік таких понять, як «право» і
«порядок», які, фактично, й утворюють су-
часний зміст поняття «суверенітет». Це на-
пряму пов’язано з питаннями інституцій-
ної динаміки в Україні, тобто з установлен-
ням, функціонуванням, реалізацією «пра-
вил гри» — певного суспільно-політичного,
економічного порядку.
Доповідач наголосив, що перехід до де-
мократії та адаптація до цінностей сучас-
ного ринкового господарства виявилися
для українських громадян складним і хво-
робливим процесом. Характер і швидкість
політичних трансформацій визначала низ-
ка специфічних особливостей, які суттєво
відрізнялися від знаних форм переходу до
демократії.
По-перше, в Україні були поєднані фази
ринкового реформування економіки і ви-
никнення демократичних інститутів. Ста-
новлення ринкового середовища відбувало-
ся суперечливо, інститути приватної влас-
ності і контрактних відносин не мали пра-
вових гарантій, перебували під постійною
загрозою зміни правил гри і перерозподілу.
Ринкова свобода, недоторканність власнос-
ті і прав людини в Україні не змогли стати
основою для розвитку політичної демокра-
тії в силу їх внутрішньої суперечливості.
Дефектність механізмів ринкової економіки
зумовила суттєву затримку процесів соці-
альної диференціації українського суспіль-
ства, утворення соціальних груп, які несуть
ідеологію демократичних перетворень.
По-друге, становлення ринкових відно-
син і демократичних інститутів в Україні
відбувалось на тлі проблеми консолідації
національної держави, фрагментованості
національної, державної ідентичності насе-
лення. Завершення будівництва держави в
умовах нерозвиненості ринкових механіз-
мів не могло не спричинити домінування
політико-адміністративних еліт і перетво-
рення державної влади на засіб отримання
політичної ренти. У процесі національного
відродження загострилась боротьба між ре-
гіональними архетипами, міфами про наці-
ональну ідентичність і реальними пробле-
мами, інтересами, прагненнями різних груп
населення.
По-третє, в Україні в зародковому ста-
ні перебували інститути громадянського
суспільства. Його розвиток у довгостроко-
вій перспективі вимагав стійкої економіч-
ної системи, що забезпечує добробут грома-
дян. Економічна невизначеність, конфрон-
тація всередині політичного класу протягом
усього періоду незалежності витісняли про-
блеми громадянського суспільства на задній
план. Держава так і не стала провідним аген-
том у створенні і функціонуванні громадян-
ського суспільства як базової частини демо-
кратичних перетворень в Україні.
По-четверте, структурні зміни в Україні
збіглися з системними змінами геополітич-
ної карти світу, появою нових загроз і ви-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 1 29
кликів. Попри всі декларації та заяви про-
відних світових країн, Україна весь цей час
перебувала на периферії їхніх геополітич-
них інтересів. Це призвело до спорадич-
них спалахів уваги до подій усередині кра-
їни. Розвинені держави не проявляли осо-
бливої активності, перш за все, у сфері ре-
альної допомоги у визначенні стратегічних
пріоритетів, виробленні дієвих механізмів
реформування країни. Враховуючи, що Єв-
ропейський Союз спочатку не розглядав
перспективи членства України, такої під-
тримки надано не було, на відміну від країн
Балтії та Центральної Європи.
Таким чином, після розпаду Радянського
Союзу в Україні відбулися специфічні гли-
бинні трансформації ідентичності, економі-
ки, соціальної структури і держави. Врахо-
вуючи синергетичний характер цих проце-
сів, значна частина громадян була незадо-
волена новою політичною й економічною
системою. Умови життя були далекі від
очікувань та ідеалів. Все це породжувало
відчуття підвищеної соціальної тривожнос-
ті і невпевненості. Адаптація до нових умов
відбувалася вкрай повільно і часто шляхом
впровадження неформальних правил і сто-
сунків.
Поширення неформальних практик жи-
вить консолідацію молодих і зрілих когорт
стосовно можливості порушувати норма-
тивний порядок. За роки незалежності від-
булось руйнування законослухняності на-
селення, під сумнів було поставлено необ-
хідність дотримуватися встановлених пра-
вил, офіційних норм. Більшою мірою вони
збереглися у старших вікових групах. Ре-
шта населення, перебуваючи в межах пара-
конституціональної системи, не вважає
встановлений порядок справедливим і не
готова дотримуватись норми. Близько 70%
населення вважають, що в цих умовах люди
можуть здійснювати нечесні вчинки заради
вигоди (Джерело: Головаха Є., Паніна Н. Ук-
раїнське суспільство 1992–2008: Соціоло-
гічній моніторинг. — К., 2008. — С. 21).
Водночас зрозуміло, що сьогодні суспіль-
ство втомилось від неорганізованості, жор-
сткої конкурентної боротьби всередині по-
літичного класу, і дослідження показують
наростання в різних вікових групах вимог
щодо наведення порядку. Правопорядок і
рівність усіх перед законом значущі для
більшості респондентів усіх вікових когорт.
Саме на цих питаннях потрібно зосередити
увагу дослідників, а завдяки їм і держави, на
питаннях права і порядку, а також їх спів-
віднесеності в реальній політиці.
Директор Інституту економіко-правових
досліджень НАН України академік НАН
України В.К. Мамутов, виступаючи з допо-
віддю «Проблеми правового забезпечення
економічного суверенітету в умовах міжна-
родної інтеграції», звернув увагу на те, що
саме поняття економічного суверенітету,
хоча його часто вживають, залишається од-
нією з найбільш заплутаних і не до кінця
досліджених категорій. Воно близьке до
поняття економічної безпеки, але не тотож-
не йому. Головна проблема полягає в тому,
як поєднувати забезпечення суверенітету з
міжнародною інтеграцією, яка передбачає,
що в обмін на певні вигоди треба чимось
поступитися. Для розв’язання цієї пробле-
ми важливе значення має геополітичний
аспект, а саме визначення місця і ролі Украї-
ни у світовому співтоваристві. З огляду на
це потрібно забезпечити правове сприяння
інтеграції ЄС, України і країн СНД, які во-
лодіють найбільшими природними ресур-
сами. Наша держава може виступити в цьо-
му процесі сполучною ланкою, що сприяє
такій інтеграції.
Доповідач наголосив на необхідності
враховувати, що СОТ — це форма прикрит-
тя регулювання всієї економіки оманливи-
ми твердженнями, ніби її метою є тільки
торгівля. Це відволікає від дійсного стану
речей увагу громадськості країн, які підпи-
сують угоди про приєднання до цієї орга-
нізації. Торгівлю у власному сенсі давно,
ще 1980 р. регламентовано Віденською
30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 1
конвенцією про міжнародні купівлю-про-
даж. Правила СОТ тиснуть на політику
державної підтримки промислових і сіль-
ськогосподарських підприємств, знищують
багато виробництв, тобто під приводом ре-
гулювання торгівлі придушують реальний
сектор економіки. Певна річ, так чинять
сильні з тими, хто слабкіший. Звідси і за-
тяжні переговори з багатьма країнами. І
тільки Україна вступила до СОТ із радіс-
тю, без огляду, без застережень.
Життєво важливого значення для нашої
країни набуває питання самозміцнення, до-
сягнення високого рівня економічної са-
модостатності, використання власного по-
тенціалу, нарощування економічної могут-
ності. Тоді й домовлятися з іншими буде
легше. Це завдання треба виконувати за
допомогою державного стратегічного пла-
нування. Відповідний законопроект підго-
товлено, треба домогтися його прийняття.
Насамкінець В.К. Мамутов зробив ви-
сновок про нагальну потребу в центрально-
му державному органі, який би спеціально
займався питаннями стратегічного плану-
вання, організації, координації зовнішньо-
економічної діяльності та ніс би відпові-
дальність за якість прийнятих рішень щодо
забезпечення економічного суверенітету.
Академік-секретар Відділення літерату-
ри, мови та мистецтвознавства НАН Ук-
раїни академік НАН України М.Г. Жулин-
ський на початку доповіді «Гуманітарні ви-
міри національного суверенітету в умовах
глобалізації» звернувся до історичного єв-
ропейського досвіду дискусії та боротьби в
ім’я створення сприятливих умов для жит-
тєдіяльності нації як цілісного організму.
Цієї мети неможливо досягти лише внаслі-
док здобуття національної незалежності і
формування національної держави. Політич-
не самовизначення, політична солідарність,
національна колективна ідентичність — го-
ловні елементи і визначальні фактори, які
й забезпечували утворення європейських
національних держав у середині XIX сто-
ліття. Цей віковий досвід переконує, що і в
наш час без національної політичної єднос-
ті неможлива національна політична неза-
лежність.
Напередодні європейської «весни наро-
дів» 1848 року і у зв’язку зі створенням
міжнародної Ліги Націй (1847 р.) славет-
ний італієць Джузеппе Мадзині висловив-
ся так: «Народи просякнуті тільки однією
ідеєю: єдності і національності. Нема між-
народного питання відносно форми уряду,
а є тільки національне питання». Принцип
національного самовизначення був закла-
дений Джузеппе Мадзині в солідарний рух
«Молода Європа», а згодом, майже через
століття, в Хартію Організації Об’єднаних
Націй і до ідеалу мирної Європи як ансамб-
лю національних демократичних держав.
Переходячи до сучасності, доповідач ука-
зав, що національна держава як правопоря-
док і в Європейському Союзі вважається
оптимальною моделлю держави сучасного
типу, здатної реалізовувати ідею модерної
нації. Проте для конструкторів Європей-
ського Дому пошук нового ідеалу, за яким
слід моделювати новий тип держави і сус-
пільства, триває. Попри благородні прагнен-
ня витворити в образі Європейського Союзу
принципово нову, досі не бачену форму над-
національного утворення, нова наднаціо-
нальна модель європейського устрою пере-
буває лише на етапі формування та пошуку
консолідованих цінностей та орієнтирів. Па-
м’ять про розпад під могутнім пориванням
націй до самовизначення таких великих над-
національних імперій, як Османська, Габ-
сбурзька і Російська, змушують будівничих
Європейського Дому не відсторонюватися
від класичної моделі національної держави.
М.Г. Жулинський пояснив, чому зник ла і
радянська імперія — СРСР, цей новочасний
тип наднаціональної держави, який пропо-
нувався як альтернатива національній дер-
жаві європейських традицій і цінностей. Ба-
гатонаціональна радянська імперія не змо-
гла ні з економічного, ні з гуманітарного, на-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 1 31
віть і з військового погляду конкурувати з
європейським типом національно-державної
спільноти. Поява на пострадянському про-
сторі національних держав засвідчила, що
наднаціональні імперії не життєздатні і що
національні спільноти, оперті на спільну іс-
торію, територію, культуру, мову і спільну
долю, неминуче будуть прагнути до здобут-
тя незалежності, єдності й ідентичності.
Доповідач навів низку оцінок і суджень
науковців, які займалися сучасними пробле-
мами національного суверенітету. Знаний
британський дослідник теорій націй і націо-
налізму Ентоні Сміт в останній своїй праці
«Нації та націоналізм у глобальну епоху» ар-
гументовано довів, «чому нація і націоналізм
залишаються єдиною реальною основою для
вільного товариства держав у сучасному сві-
ті» 2 і чому до основних положень та ідеалів
націоналізму і націоналістичних рухів нале-
жать «національна іден тичність, національ-
на єдність і національна автономія» 3.
Німецький професор Дітер Ланґевіше пе-
реконаний: «Майбутнє належатиме Європі
національних держав. Це нова Європа заяви-
ла про себе в революціях XIX ст. — Європа
національних конфліктів і війн, війн нового
типу, уже не кабінетних війн давнього зразка,
що їх можновладець міг розпочинати й за-
вершувати на власний розсуд, а війн народ-
них, які провадилися в ім’я нації й тому при-
водили й до інших наслідків, ніж війни по-
передні. Боротьба між двома державами за
певну територію тепер оберталася на бороть-
бу за національність цієї території. Тепер
уже не досить було завоювати якусь терито-
рію й приєднати її до держави-переможниці,
тепер переможець мав інтегрувати в свою
націю й завойоване населення» 4.
2 Сміт Е. Нації та націоналізм — у глобальну епоху. — 2-е
вид., стереотипне. — К.: «Ніка-Центр», 2009. — С. 205.
3 Там само. С. 208.
4 Ланґевіше Д. Нація, націоналізм, національна дер-
жава в Німеччині і в Європі. — К.: Вид-во «К.І.С.»,
2008. — С. 188.
Далі доповідач перейшов до розгляду
загроз національному суверенітету Украї-
ни. В умовах сучасного постмодерного
світу, коли так навально зростає глобаль-
на взаємозалежність, проблемою для на-
ціональних держав є не стільки загроза
інтегрування українського етносу в іншу
соціо культурну та етнополітичну ціліс-
ність, скільки цивілізаційно-куль тур на оку-
пація українського цивілізаційного про-
стору. Очевидно, що це серйозна загроза
національному суверенітету України, яку
необхідно нейтралізовувати. Для цього
слід гуманітарну політику держави спря-
мувати на якісне оновлення всієї гумані-
тарної сфери українського суспільства. У
відповідь на глобалізаційні виклики Укра-
їна має запропонувати модерні системні
моделі забезпечення адекватних відпові-
дей, спрямованих на створення україн-
ської конкурентноспроможної нації, роз-
винутого громадянського суспільства, куль-
турної й політичної консолідації нації,
формування «суспільства знань» і модер-
ного куль турно-інформаційного суспіль-
ства. Словом, Україна, яка має серйозні
проблеми з українською політичною і на-
ціональною самоідентифікацією, зобо в’я-
зана здійснити модернізацію соціогумані-
тарного простору, інакше нас чекає по-
дальший занепад національного суверені-
тету.
Україна як молода держава зацікавлена в
тому, щоб зберегти значущість національ-
ної держави як повноправного партнера і
головного гравця міжнародних відносин.
Перспективи збереження і зміцнення наці-
онального суверенітету — в розбудові силь-
ної демократичної держави, забезпеченні
національних інтересів в умовах економіч-
ної інтеграції та гідному протиставленні ін-
шим центрам економічного та гуманітарного
впливу в умовах постання нової системи
транснаціональної влади.
Особливу тривогу викликає трансфор-
мація національного суверенітету, коли
32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 1
процеси уніфікації, стандартизації, дивер-
сифікації, універсалізації, а головне — де-
націоналізації через домінування русофон-
ної масової культури внаслідок розпросто-
рення російського лінгвокультурного впли-
ву руйнують національну соціокультурну
сферу.
«Гуманітарна сфера України — неліній-
на соціокультурна система, яка еволюціо-
нує на межі хаосу» 5, — переконаний заві-
дувач відділу філософських проблем при-
родознавства та екології Інституту філо-
софії імені Г.С. Сковороди НАН України,
професор Валентин Лук’янець. Труднощі
роз роблення сучасної стратегії гуманітар-
ної політики України зумовлені не лише
особливостями гуманітарної сфери, яка
еволюціонізує до критичної стадії, але й
тим, «що на Заході активно діють спеці-
альні наукові інститути, які свідомо роз-
робляють і застосовують соціальні техно-
логії дестабілізації гуманітарних сфер на-
ціональних держав» 6.
Професор В. Лук’янець стверджує, що
в наші дні практика створення таких дес-
табілізаційних технологій перетворюється
на синергетичний симбіоз індустрії знань,
комп’ютинг-індустрії та індустрії гумані-
тарних супер-хай-тек. Такі технології роз-
робляють у США Інститут складності в
Санта-Фе, Ренд корпорейшн, Центр нелі-
нійних досліджень у Лос-Аламосі, а також
група з вивчення дій в умовах невизначе-
ності при Пентагоні. Очевидно, що це да-
леко не всі центри з вироблення технологій
керування хаосом, які існують у світі.
На думку доповідача, слід прислухати-
ся до рекомендацій професора Валенти-
на Лук'янця, який радить одночасно з роз-
робленням сучасної стратегії гуманітарної
політики України розробити й стратегію її
гуманітарної безпеки. Враховуючи досвід
США, Японії, Індії, Китаю, потрібно орга-
5 Національний світ. — 2010. — № 9. — С. 19.
6 Там само.
нізувати власний «Інститут складності» —
своєрідний мозковий центр, здатний опе-
ративно реагувати на зовнішні цілеспрямо-
вані гуманітарні дії.
М.Г. Жулинський наголосив, що важли-
вим складником національного суверені-
тету виступає повноцінне функціонування
цілісного національного мовно-культурного
простору, оскільки це важливий фактор
збереження національної ідентичності в
умовах глобалізації. З цією метою здійсне-
но критичний аналіз стану національного
мовно-культурного простору і подано ре-
комендації щодо забезпечення його ціліс-
ності. Вперше всебічно проаналізовано на-
ціональний мовно-культурний інтернет-
простір, оприявлено інтернет-загрози, зо-
крема, зовнішню експансію в український
інтернет-простір, висловлено пропозиції на
основі досвіду іноземних країн щодо від-
стоювання державою українських інтернет-
інтересів.
З метою збереження і розвитку культур-
ного різноманіття як важливого ресурсу гу-
манітарного розвитку, духовно-культурного
збагачення нації запропоновано створити
модерні і розвивати традиційні міфологе-
ми, культуреми, ідеологеми, які б, як мемб-
рана на рівні клітини, стримували від агре-
сивного вторгнення в українську націо-
нальну культуру та культури нацменшин
деструктивні антиміфи, ідеології, теорії
другосортності, меншовартості тощо, а про-
пускали назовні той культурно-інфор ма-
ційний продукт, який би був високоякіс-
ним, привабливим і корисним для інших
світових культур і створював позитивний
імідж Україні.
Гуманітарний розвиток України потре-
бує виваженої етнонаціональної політики,
яка б забезпечила гармонійне співіснуван-
ня мови, культури, традицій, релігій наці-
ональних меншин, етнічних груп. Для збе-
реження національної ідентичності та за-
безпечення національного суверенітету
ет но політика потребує передусім удо ско-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 1 33
налення нор ма тивно-правової бази. Крім
того, слід активізувати вплив культури
титульного етносу на процес формування
цілісного національного мовно-куль тур-
ного простору та забезпечити застосуван-
ня європейських моделей збереження по-
лікультурності.
Доповідач повідомив, що нині обґрунто-
вуються ініціативи щодо системних пере-
творень у шкільній освіті, зокрема вихован-
ня ефективної і здорової особистості — чле-
на ефективного суспільства з урахуванням
досвіду лідерів шкільної освіти — сканди-
навських країн, пропонується розроблення
спеціальних навчальних програм, зорієнто-
ваних на добровільну, з власної ініціативи,
пізнавальну діяльність, на самоосвіту та
шляхи реалізації цього проекту передусім
через інтернет-просвіту.
Важливий складник розділу «Гуманітар-
ні виміри національного суверенітету» —
розвиток інтелектуального потенціалу на-
ції шляхом забезпечення конкурентноспро-
можності освіти і науки, сприяння соціаль-
ній та громадянській активності людини.
Необхідною передумовою розвитку інте-
лектуального потенціалу нації є формуван-
ня цілісної системи базових цінностей бут-
тя та світоглядних орієнтацій людини і сус-
пільства в умовах глобалізації. Завершено
такі складники цього розділу, як «Книжко-
вий ринок як індикатор національного су-
веренітету та чинник суспільного поступу»,
«Елітарний сегмент сучасної української
культури», «Масова культура як чинник
свідомості суспільства XXI ст.». Здійснено
перегляд критеріїв соціально-культурної
самоідентифікації в умовах глобалізації,
розроблено моральні принципи міжсоці-
ального і міждержавного діалогу, визначе-
но шляхи формування цілісної парадигми
кооперативного типу культури як альтер-
нативи небезпекам панівної конкурентної
моделі, що за своєю природою несе загрозу
національному суверенітету.
Після виголошених доповідей розпо-
чалася дискусія, в якій узяли участь
заступник директора Інституту політич-
них і етнонаціональних досліджень імені
І.Ф. Кураса НАН України доктор історич-
них наук О.М. Майборода, який розглянув
громадянський аспект політичного сувере-
нітету України, зав. відділу Інституту дер-
жави і права ім. В.М. Корецького НАН
України доктор політичних наук І.О. Кре-
сіна, яка проаналізувала роль національ-
ної держави як носія суверенітету в умовах
глобалізації, завідувач відділу Інституту
світової економіки і міжнародних відно-
син НАН України доктор історичних наук
В.К. Гура, у виступі якого йшлося про глоба-
лізаційні процеси і національний суверенітет
у сучасному світі, старший науковий спів-
робітник Інституту літератури ім. Т.Г. Шев -
ченка НАН України доктор філологічних
наук І.З. Павлюк, який висвітлив тему збе-
реження культурного різноманіття як важ-
ливого ресурсу гуманітарного розвитку, і
заступник генерального директора Націо-
нальної бібліотеки України імені В.І. Вер-
надського доктор історичних наук В.М. Го-
ровий, який охарактеризував стан націо-
нального інформаційного простору України
в аспекті забезпечення його суверенітету.
У заключному слові віце-президент НАН
України, голова Секції суспільних і гумані-
тарних наук НАН України академік НАН
України В.М. Геєць узагальнив підсумки
обговорення, окреслив напрями подальшої
роботи Секції з реалізації проекту, наголо-
сив на необхідності активізації зусиль учас-
ників щодо підготовки у першому кварта-
лі 2011 року Національної доповіді НАН
України «Національний суверенітет Украї-
ни в умовах глобалізації».
Володимир ПОПИК,
кандидат історичних наук,
керівник Сектору суспільних наук
науково-організаційного відділу
Президії НАН України
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27964 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T22:22:50Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Попик, В. 2011-10-24T22:25:19Z 2011-10-24T22:25:19Z 2011 Глобалізаційні виклики і національний суверенітет (Круглий стіл «Національний суверенітет України в умовах глобалізації») / В. Попик // Вісн. НАН України. — 2011. — № 1. — С. 24-33. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27964 Круглий стіл, присвячений реалізації комплексного дослідницького проекту Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України «Національний суверенітет України в умовах глобалізації» (Київ, 3 грудня 2010 р.), відбувся у приміщенні Великого конференц-залу НАН України під головуванням віце-президента НАН України, голови Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України академіка НАН України В.М. Гейця. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Форуми Глобалізаційні виклики і національний суверенітет (Круглий стіл «Національний суверенітет України в умовах глобалізації») Article published earlier |
| spellingShingle | Глобалізаційні виклики і національний суверенітет (Круглий стіл «Національний суверенітет України в умовах глобалізації») Попик, В. Форуми |
| title | Глобалізаційні виклики і національний суверенітет (Круглий стіл «Національний суверенітет України в умовах глобалізації») |
| title_full | Глобалізаційні виклики і національний суверенітет (Круглий стіл «Національний суверенітет України в умовах глобалізації») |
| title_fullStr | Глобалізаційні виклики і національний суверенітет (Круглий стіл «Національний суверенітет України в умовах глобалізації») |
| title_full_unstemmed | Глобалізаційні виклики і національний суверенітет (Круглий стіл «Національний суверенітет України в умовах глобалізації») |
| title_short | Глобалізаційні виклики і національний суверенітет (Круглий стіл «Національний суверенітет України в умовах глобалізації») |
| title_sort | глобалізаційні виклики і національний суверенітет (круглий стіл «національний суверенітет україни в умовах глобалізації») |
| topic | Форуми |
| topic_facet | Форуми |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27964 |
| work_keys_str_mv | AT popikv globalízacíiníviklikiínacíonalʹniisuverenítetkrugliistílnacíonalʹniisuverenítetukraínivumovahglobalízacíí |