Гармонізуючи відносини соціуму з довкіллям (До 40-річчя програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера»)
У статті подано огляд майже 40-річного періоду діяльності Національного комітету України, який координує дослідження у межах програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера». Автори наголошують на важливості міждисциплінарного підходу до вивчення природних ресурсів, який суттєво допомагає вченим у підготовці рек...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28026 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Гармонізуючи відносини соціуму з довкіллям (До 40-річчя програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера») / А. Шпак, П. Черінько, Т. Полторацька // Вісн. НАН України. — 2011. — № 2. — С. 23-36. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860219864988254208 |
|---|---|
| author | Шпак, А. Черінько, П. Полторацька, Т. |
| author_facet | Шпак, А. Черінько, П. Полторацька, Т. |
| citation_txt | Гармонізуючи відносини соціуму з довкіллям (До 40-річчя програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера») / А. Шпак, П. Черінько, Т. Полторацька // Вісн. НАН України. — 2011. — № 2. — С. 23-36. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | У статті подано огляд майже 40-річного періоду діяльності Національного комітету України, який координує дослідження у межах програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера». Автори наголошують на важливості міждисциплінарного підходу до вивчення природних ресурсів, який суттєво допомагає вченим у підготовці рекомендацій щодо раціонального природокористування, розв’язання проблем сталого розвитку, гармонізації взаємодії суспільства і природного середовища, захисту наземних, прісноводних і морських екосистем. Висвітлено всі аспекти організаційної та науково-дослідної діяльності Національного комітету України з програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера», детально розглянуто створення в нашій країні національної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Визначено першочергові завдання реалізації програми «Людина і біосфера» в контексті досягнення глобальних цілей сталого розвитку.
The article surveys almost 40 years period of National committee of Ukraine coordinating researches in UNESCO program «Man and the Biosphere» bounds activity. Authors accentuate the importance of interdiscipline approach to natural resources studying which helps substantially to scientists to prepare recommendations on rational using of nature, solution of sustainable development problems, society and environment interactions harmonizing, terrestrial, fresh-water and sea ecosystems protection. All aspects in organization and research work of National committee of Ukraine on UNESCO program «Man and the Biosphere» are showed, the foundation of biosphere reserves national network in our country is viewed in detail. The prior tasks in realization of program «Man and the Biosphere» in global aimes of sustainable development reaching context are determined.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:18:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2 23
Пріоритети
А. Шпак, П. Черінько, Т. Полторацька
ГАРМОНІЗУЮЧИ ВІДНОСИНИ СОЦІУМУ З ДОВКІЛЛЯМ
До 40-річчя програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера»
© ШПАК Анатолій Петрович. Академік НАН України. Перший віце-президент НАН України. Голова Наці-
онального комітету України з програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера».
ЧЕРІНЬКО Павло Миколайович. Кандидат фізико-математичних наук. Керівник сектору природоко-
ристування та охорони природи Науково-організаційного відділу Президії НАН України. Заступник го-
лови комітету.
ПОЛТОРАЦЬКА Тетяна Валентинівна. Кандидат хімічних наук. Виконавчий секретар комітету
(Київ). 2011.
Україна належить до числа індустріальних країн, що мають чимало гострих
екологічних проблем. Упродовж майже 40 років вона бере участь у реалізації
міжурядової та міждисциплінарної програми ЮНЕСКО «Людина і біосфе-
ра», виконання якої координує спеціально створений Національний комітет
України. Він розробляє науково обґрунтовані рекомендації щодо раціональ-
ного використання природних ресурсів і захисту наземних, прісноводних,
морських екосистем. Оригінальна за підходом, гнучка за виконанням, децен-
тралізована за реалізацією ця програма допомагає розв’язувати проблеми
сталого розвитку, гармонізувати взаємодію людини і довкілля, сприяючи
зміцненню наукової кооперації на регіональному і міжнародному рівнях.
ІСТОРИЧНИЙ РАКУРС
Д ля вивчення проблеми впливу людини
на стан навколишнього середовища у
1964 р. було розроблено Міжнародну біо-
логічну програму. Її основна мета — дослі-
дження не просто конкретного елемента
екосистеми, а процесів її функціонування в
цілому, консолідація необхідних ресурсів,
мобілізація зусиль учених, забезпечення
досліджень найсучаснішими технічними
засобами. Проте програма мала деякі недо-
ліки. Зокрема, в ній було недостатньо роз-
глянуто найкритичніші з екологічного по-
гляду зони сполучення між сусідніми еко-
системами. Крім того, до роботи над Між-
народною біологічною програмою залучили
фахівців тільки з природничих наук. У ви-
вченні екосистем недостатньо враховували
соціальні й економічні дані, не забезпечу-
вали виконання освітніх завдань. Здійснен-
ня програми потребувало чималих техніч-
них і матеріальних ресурсів, відтак біль-
шість країн, що розвиваються, не могли
брати в ній участь. У цей період у провід-
них країнах розгорнувся екологічний рух,
який змусив керівників держав третього
24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
світу звернути увагу на взаємозв’язок про-
блем навколишнього середовища і розвит-
ку суспільства. Таким чином, виникла не-
обхідність змінити акцент досліджень у
сфері екології.
У листопаді 1971 р. під егідою ЮНЕС-
КО було започатковано програму «Людина
і біосфера» — МАБ 1. Вона сприяла розвит-
ку наукових досліджень у галузі екології,
раціонального природокористування, забез-
печувала збереження природного середо-
вища та раціональне управління природни-
ми ресурсами, готувала компетентних фа-
хівців у цій галузі, а також популяризувала
екологічні знання. Спочатку програма пе-
редбачала вивчення людини поза екосисте-
мою, тобто розглядала вплив її діяльності
на навколишнє середовище. Потім посту-
пово і цілком природно центром вивчення
стала система «людина і біосфера», пере-
орієнтувавши дослідження на проблеми
взаємодії соціуму і довкілля, співвідношен-
ня його прагнень і потреб.
Проблема охорони і збереження навко-
лишнього середовища досить складна: по-
трібно залучати величезну кількість дис-
циплін, зокрема ботаніку, зоологію, клі-
матологію, ґрунтознавство, фізичну гео-
графію, біохімію, біологію, математику,
посилюючи їхню взаємодію з суспільними
науками. Такий міждисциплінарний підхід
допомагає об’єднати зусилля науковців і
практиків, ураховувати сукупність факто-
рів конкретної ситуації. Крім цього, про-
грама МАБ передбачає також активне за-
лучення місцевого населення до реалізації
проектів, щоб урахувати специфічні регіо-
нальні знання, отримати загальну користь
від співпраці.
Отже, мета створення програми «Люди-
на і біосфера» — мобілізація зусиль на ви-
конанні на глобальному і регіональному
рівнях міждисциплінарних досліджень, за-
1 МАВ — від англ. «Маn and the Biosphere».
безпечення їх найсучаснішими технічними
засобами, застосування в роботі всіх необ-
хідних ресурсів. Програма МАБ орієнтова-
на на раціональне управління природними
ресурсами, їх збереження, формування ква-
ліфікованих кадрів у цій галузі, поширен-
ня знань [1].
Керівний орган програми — Міжнародна
координаційна рада (МКР), до складу якої
входять представники 34 країн, обрані на
Генеральних конференціях ЮНЕСКО. На
період між сесіями МКР, що їх проводять
раз на два роки, а з 2009 р. — щорічно, її
повноваження виконує бюро, членів яко-
го висуває кожен геополітичний регіон
ЮНЕСКО. Координують регіональні до-
слідження, відповідно, національні комі-
тети, створені в країнах-учасницях про-
грами (МАБ-комітети).
Спершу в межах відповідних національ-
них програм МАБ-комітетів було розпоча-
то 14 проектів, що охоплювали різні типи
екосистем: від гірських до морських, від
сільських до урбаністичних, а також низку
соціальних аспектів. Упродовж наступних
років діяльність у форматі програми була
зосереджена на створенні та подальшому
розвитку Всесвітньої мережі біосферних
резерватів ЮНЕСКО [2].
Згідно з рекомендацією Міжнародної ко-
ординаційної ради з програми ЮНЕСКО
«Людина і біосфера» і відповідним рішен-
ням Генеральної конференції ЮНЕСКО, а
також зваживши на прохання Комісії Укра-
їнської РСР у справах ЮНЕСКО, Прези-
дія Академії наук УРСР 24 грудня 1973 р.
постановою № 477 створила при Академії
наук УРСР Національний комітет Украї-
ни з програми ЮНЕСКО «Людина і біо-
сфера». Було затверджено голову коміте-
ту — українського вченого-ботаніка акаде-
міка АН УРСР К.М. Ситника, персональ-
ний склад комітету, положення про нього
й основні напрями роботи, визначено його
першочергові функції:
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2 25
— забезпечення робочих зв’язків з Між-
народною координаційною радою з програ-
ми МАБ, національними комітетами інших
країн, міжнародними організаціями;
— координація досліджень з пріоритет-
них напрямів діяльності комітету;
— організація, проведення національ-
них і міжнародних заходів, здійснюваних у
форматі МАБ;
— сприяння поширенню серед громад-
ськості знань про досягнення в реалізації
програми [3].
Протягом майже 40 років діяльності
НК МАБ України його очолювали акаде-
міки НАН України К.М. Ситник (1973—
1988), В.П. Кухар (1988—1993), П.Г. Кос-
тюк (1993—2010). З липня 2010 р. комітет
очолює перший віце-президент НАН Укра-
їни академік НАН України А.П. Шпак.
НАУКОВІ АСПЕКТИ
ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
М айже чотири десятиріччя НК МАБ
України координує дослідження від-
повідно до напрямів роботи Міжнародної
координаційної ради з програми ЮНЕСКО
«Людина і біосфера», Національної між-
дисциплінарної програми України «Люди-
на і біосфера». Його роботу також узгодже-
но з діяльністю Національної комісії Укра-
їни у справах ЮНЕСКО, Постійним пред-
ставництвом України при ЮНЕСКО.
Крім того, комітет курує науково-до-
слідні роботи в межах проектів програми
МАБ «Вплив основних видів інженерно-
технічних робіт на навколишнє середови-
ще», «Екологічні проблеми міських еко-
систем», «Генетичні наслідки забруднення
навколишнього середовища для людини»,
«Природоохоронна освіта і виховання».
За їхніми результатами підготовлено і по-
дано до керівних органів України виснов-
ки щодо несприятливої екологічної си-
туації в Чорному морі (1975), програму
науково-дослідних робіт із проблем біосфе-
ри (1976), рекомендації щодо необхіднос-
ті проведення комплексного екологічно-
го обґрунтування проекту будівництва ка-
налу «Дунай—Дніпро» (1977), поліпшення
освіти і підготовки кадрів у галузі охорони
навколишнього середовища (1978), комп-
лексну цільову програму з питань охоро-
ни вод басейну Дніпра (1979), рекоменда-
ції з оздоровлення навколишнього серед-
овища м. Дніпродзержинська (1980), дані
про можливі генетичні наслідки забруднен-
ня навколишнього середовища для людини
в Україні (1981), про еколого-економічні,
соціальні наслідки будівництва атомних
енергокомплексів в Україні (1981), а також
еколого-економічні наслідки створення
водогосподарського комплексу «Дунай—
Дніпро» (1985) [4].
У 1992 р. було розроблено наукову кон-
цепцію єдиної системи екологічного моні-
торингу довкілля України («СЕМ Украї-
на»). На замовлення ЮНЕСКО-РОСТЕ
(1996) підготовлено пропозиції щодо ство-
рення Міжнародної Чорнобильської радіо-
екологічної лабораторії ЮНЕСКО при
НАН України.
Досліджено також еколого-економічні
проблеми збереження і відновлення ма-
лих річок, проведення великомасштабних
осушувальних і зрошувальних меліорацій
на території нашої країни. За результата-
ми досліджень підготовлено «Рекоменда-
ції, спрямовані на підвищення соціально-
економічної ефективності та екологічного
обґрунтування великомасштабної меліора-
ції земель в Україні» (1984), науково об-
ґрунтовані рекомендації «Про охорону, від-
творення та раціональне використання ре-
сурсів малих річок України» (1987).
Комітет проводить широку науково-
дослідну роботу з питань збереження лісо-
вих ресурсів, болотних угідь, флори, фау-
ни. За її результатами підготовлено реко-
мендації «Про збереження природних умов
болотних масивів» (1979), комплексну
26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
цільову програму «Раціональне викорис-
тання, відтворення та підвищення захис-
них функцій екосистем Карпат і суміжних
територій» (1982), «Про стан лісових ре-
сурсів України та заходи щодо їх охорони,
відтворення та багатоцільового викорис-
тання» (1986) [5], проект програми «Моні-
торинг і підтримка біологічного різнома-
ніття у водно-болотних угіддях України»
(1996), проект Національної програми
збереження біологічного різноманіття на
1998—2015 рр. (1997).
Відповідно до рішень Конференції ООН
у Ріо-де-Жанейро (1992), XIX спеціальної
сесії Генеральної Асамблеї ООН (Ріо+5)
(Нью-Йорк, 1997) та Всесвітнього саміту зі
сталого розвитку (Ріо+10) (Йоганнесбург,
2002), НК МАБ України здійснював ко-
ординацію та науковий супровід наукових
досліджень, спрямованих на розроблення
наукових основ національної стратегії та
методології збереження навколишнього се-
редовища і сталого розвитку, прогнозуван-
ня, комплексне оцінювання змін у довкіллі
під дією антропогенних факторів.
Протягом 1997 р. в Україні під егідою
НК МАБ України і Наукової ради НАН
України з проблем навколишнього серед-
овища і сталого розвитку було проведено
три робочі семінари за участю провідних
експертів України. Вони були присвячені
соціально-економічним, природничим, тех -
ніко-технологічним аспектам сталого роз-
витку України. Виголошені на семінарах
доповіді було оприлюднено в першому і
другому, доповненому й уточненому, ви-
даннях збірника «Проблеми сталого роз-
витку України» (1998). У 2001 р. вийшло
третє видання, присвячене десятій річни-
ці Конференції ООН у Ріо-де-Жанейро
[6]. Ці видання, подані Урядові України,
заінтересованим міністерствам і відом-
ствам та поширені серед вітчизняних і за-
рубіжних наукових кіл, були позитивно
оцінені, зокрема Національною комісією
України у справах ЮНЕСКО, Постійним
представництвом України при ЮНЕСКО,
Секретаріатом ЮНЕСКО з програми «Лю-
дина і біо сфера», науковцями та громад-
ськістю.
За ініціативою НК МАБ 1998 року на
розширеному засіданні Президії НАН
України було розглянуто питання «Про на-
укові основи сталого розвитку України». У
постанові було затверджено програму ро-
боти установ НАН України, а також пріо-
ритетні напрями досліджень. Значну увагу
приділено:
— розробленню основ сумісності й гар-
монізації цілеспрямованого господарського
користування природно-ресурсним потен-
ціалом із забезпеченням оптимальних умов
природної самовідтворюваності;
— аналізу екологічних, економічних, куль-
турних ситуацій у середовищі як непоруше-
ному антропогенною діяльністю, так і на те-
риторіях, які зазнають впливу людини, зок-
рема прибережних і морських;
— вивченню особливостей структурно-
функціональної організації природних і
штучних наземних і водних екосистем; роз-
робленню наукових основ керованого ста-
лого використання природно-ресурсного
потенціалу;
— створенню біосферних резерватів у
прибережних зонах, транскордонних регіо-
нах, на приміських територіях.
Того ж року НК МАБ затвердив програ-
му роботи установ НАН України «Про на-
укові основи збереження біологічного та
ландшафтного різноманіття в контексті
сталого розвитку України».
У наступні роки фахівці Академії розро-
били проект Концепції переходу України
до сталого розвитку. Після розгляду на
спільному засіданні НК МАБ і Наукової
ради НАН України з проблем навколиш-
нього середовища і сталого розвитку його
було подано до Верховної Ради і Кабінету
Міністрів для розгляду і затвердження.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2 27
НК МАБ України забезпечував участь
наших науковців у підготовці проекту На-
ціональної стратегії сталого розвитку Укра-
їни, Національної концепції впровадження
та розвитку більш чистих виробництв і еко-
логічних технологій на період до 2020 р.,
Державної цільової екологічної програми
поводження з твердими побутовими відхо-
дами на 2010—2014 рр., Регіональної про-
грами і схеми розвитку екологічної мережі
Донецької області, Державної програми за-
побігання і боротьби з підтопленням зе-
мель в Україні, а також концепції Цільової
комплексної міждисциплінарної програми
наукових досліджень НАН України з про-
блем сталого розвитку, раціонального при-
родокористування та збереження навко-
лишнього середовища.
Також було проведено дослідження в
межах Державної цільової програми комп-
лексного протипаводкового захисту в ба-
сейнах Дністра, Пруту, Сірету, Загально-
державної програми поводження з ток-
сичними відходами, Державної програми
використання відходів виробництва і спо-
живання, Державної програми сталого роз-
витку регіону видобування та первинної
переробки уранової сировини, Державної
програми радіаційного і соціального захисту
населення м. Жовті Води на 2003—2012 рр.,
Програми комплексного розвитку Україн-
ського Придунав’я на 2004—2011 рр., Ці-
льових комплексних програм наукових до-
сліджень НАН України «Біомаса як па-
ливна сировина», «Моніторинг навколиш-
нього середовища й екологічна безпека
України».
Здійснено науково-експертне оцінення
міжнародно-правових, соціально-еко но міч-
них, екологічних аспектів впливу будівни-
цтва Російською Федерацією терміналу і
портового комплексу на Таманському пів-
острові (мис Залізний Ріг). Підготовлено і
надіслано міністру охорони навколишньо-
го природного середовища України запис-
ку «Про екологічні та правові аспекти мож-
ливого впливу будівництва дамби в Кер-
ченській протоці з російської сторони до
острова Тузла», пропозиції щодо подаль-
шого режиму існування озера Сасик.
З вересня 2001 р. НК МАБ України до-
сліджував можливості використання тран-
спортного потенціалу української частини
дельти Дунаю і збереження природних
комплексів Українського Придунав’я у
зв’язку зі спорудженням глибоководного
суднового шляху р. Дунай—Чорне море че-
рез гирло Бистре — зону абсолютного запо-
відання 2. Члени комітету брали активну
участь у діяльності експертних груп, міжві-
домчих комісій, створених для розгляду
проекту будівництва суднового ходу через
гирло Бистре, а також інших варіантів від-
новлення судноплавства в українській ді-
лянці дельти Дунаю. На думку правознав-
ців, економістів, екологів, прокладання
шляху через це гирло суперечить віт чиз ня-
ному законодавству, міжнародним зобо в’я-
занням нашої держави.
Позицію НК МАБ України підтримали
помічник генерального директора ЮНЕС-
КО з питань природничих наук В. Ерде-
лен, директор Відділення екологічних
наук, секретар програми МАБ П. Брідж-
вотер, старший спеціаліст програми МАБ
Дж. Робертсон, директори Міжнародної
Дунайсько-Карпатської програми WWF
(Всесвітній фонд дикої природи) Ф. Вел-
лер (2002) і Дж. Хорнбрук (2003), гене-
ральний директор Інституту управління
внутрішніми водами й очищення стічних
вод Міністерства транспорту, суспільної
праці й управління водними ресурсами
Нідерландів І. Беннеком.
2 Дунайський біосферний заповідник НАН України
входить до транскордонного білатерального ру-
мунсько-українського біосферного резервату «Дель-
та Дунаю» — складника всесвітньої мережі біосфер-
них резерватів ЮНЕСКО.
28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
На запрошення НК МАБ у жовтні 2003 р.
до України приїздили експерт програми
ЮНЕСКО «Людина і біосфера» Я. Квет і
регіональний координатор Рамсарської
конвенції про водно-болотні угіддя, що ма-
ють міжнародне значення, головним чином
як середовище існування водоплавних пта-
хів (1971), у Європі Т. Салате. Метою візи-
ту було вивчення варіантів будівництва
судноплавного шляху Дунай—Чорне море
щодо впливу на статус і функціонування
Дунайського біосферного заповідника. Екс-
перти зазначили, зокрема, що проект спо-
рудження через гирло Бистре найгірший,
бо зашкодить природному середовищу, а
компенсаційні заходи, передбачені особли-
вим статусом території, вимагатимуть ве-
ликих коштів і часу (2004). Найбільш при-
йнятним було визнано будівництво шлю-
зованого каналу поза динамічною зоною
дельти, від Соломонового рукава до Жебрі-
янської бухти в Чорному морі.
НК МАБ України сприяв участі спеціа-
лістів НАН України в підготовці пропо-
зицій і зауважень до проектів Законів Ук-
раїни, зокрема, «Про екологічну мережу
Украї ни», «Про регулювання обсягу антро-
погенних викидів і поглинання парникових
газів», «Про природно-заповідний фонд
України», «Про основні засади сталого роз-
витку України на 2010—2020 рр.», «Про
внесення змін і доповнень до деяких зако-
нодавчих актів України щодо сприяння ви-
робництву та використанню біологічних
видів палива», «Про внесення змін і допо-
внень до деяких законодавчих актів Украї-
ни щодо відновлюваних джерел енергії»,
«Про затвердження загальнодержавної ці-
льової програми розвитку цивільного за-
хисту на 2009—2013 рр.», до проекту На-
ціональної екологічної стратегії України,
Стратегії національної екологічної політи-
ки України на період до 2020 р., до щоріч-
них Національних доповідей про стан на-
вколишнього середовища і техногенної та
природної безпеки в Україні, а також На-
ціональних повідомлень з питань зміни
клімату.
НАЦІОНАЛЬНА МЕРЕЖА БІОСФЕРНИХ
РЕЗЕРВАТІВ ЮНЕСКО В УКРАЇНІ
Пріоритетний напрям роботи коміте-
ту — створення нових і забезпечення
функціонування наявних біосферних ре-
зерватів ЮНЕСКО задля охорони, раціо-
нального використання, відновлення при-
родних основ життя, здоров’я людини, збе-
реження біотичного, ландшафтного різно-
маніття.
Концепція біосферних резерватів була
схвалена ЮНЕСКО в 1974 p. i передбачала
створення біогеографічно репрезентативної
мережі біосферних резерватів, налагоджен-
ня в них постійного екологічного моніторин-
гу за біосферними процесами. Головним за-
вданням таких резерватів у 70-і роки вважа-
ли охорону природних ресурсів [7]. Уявлен-
ня про біосферні резервати суттєво змінились
iз започаткуванням на Конференції ООН у
Ріо-де-Жанейро ідеології сталого розвитку і
прийняттям Конвенції про біологічне різно-
маніття, якою було визначено нову парадиг-
му в охороні природи — збереження біоріз-
номаніття в yciй його сукупності від внутріш-
ньовидового різноманіття до різноманіття
екосистем (Конвенція про біологічне різно-
маніття). Конференція наголосила на необ-
хідності мати приклади, які демонстрували
б реалізацію проголошених на ній ідей щодо
підтримки якості навколишнього середовища
на основі принципів сталого розвитку. Це зна-
йшло відображення в нових програмних до-
кументах — Севільській стратегії для біосфер-
них peзерватів (Іспанія, 1995) і в Положенні
про Всесвітню мережу біосферних резерва-
тів, затверджених Генеральною конференцією
ЮНЕСКО (1995) [8]. У 2000 р. у Памплоні
(Іспанія) відбулося засідання «Севілья+5», на
якому визначили подальші дії відповідно до
стратегічних рекомендацій, сформульованих
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2 29
у Севільї [9]. Вони окреслюють базові функції
біосферних резерватів:
— збереження і захист генетичних ресур-
сів, видів екосистем і ландшафтів;
— наукове й матеріально-технічне забез-
печення сталого розвитку;
— підтримка проектів з освіти і навчан-
ня, проведення досліджень, інтегральний
(комплексний) екологічний моніторинг на
локальному, національному, регіональному,
глобальному рівнях.
Для цього потрібна оптимальна організа-
ційна структура біосферного резервату, яка
має ґрунтуватись на таких засадах:
— одна чи кілька територій ядра, що збе-
рігають і захищають біотичне різноманіття,
дають змогу реалізувати екологічний моні-
торинг і дослідження з мінімальним впли-
вом на рівновагу екосистем;
— буферна ділянка, яка оточує або меж-
ує з територією ядра і може бути викорис-
тана для спільної діяльності, сумісної з
практикою в галузі освіти, рекреації, еко-
туризму, прикладних чи базових наукових
досліджень;
— вільні перехідні зони чи зони спіль-
них антропогенних впливів, де можливі
керована господарська діяльність і посе-
лення людей. Тут місцеві спільноти, влад-
ні структури, вчені, неурядові організації
разом здійснюють цілеспрямовані заходи
щодо управління і сталого використання
природно-ресурсного потенціалу терито-
рій.
Організація таких зон у структурі біо-
сферних резерватів передбачає обов’язкове
врахування їхніх локальних чи регіональ-
них особливостей у різних умовах і ситуа-
ціях. Вона покликана задовольняти еконо-
мічні, соціальні, культурні, духовні потре-
би суспільства, сприяти аналізові наслідків
його впливу на якість навколишнього се-
редовища і рішень керівництва щодо стало-
го розвитку. Це перетворить біосферні ре-
зервати в модель обґрунтованої гармоніза-
ції взаємодії людини і природи з роз-
в’язанням конкретних регіональних проблем
на принципах сталого розвитку.
Севільська стратегія для біосферних ре-
зерватів визначає такі пріоритети їх роз-
витку:
— реалізація міжнародних конвенцій про
біорізноманіття і зміни клімату, з проблем
лісу;
— аналіз біологічних, економічних, куль-
турних ситуацій у непорушеному антропо-
генною діяльністю навколишньому середо-
вищі і в зонах, які зазнали її впливу, зокре-
ма прибережних і морських;
— посилення регіональних, міжрегіональ-
них, тематичних зв’язків у межах функціо-
нування планетної та регіональної мережі
біосферних резерватів;
— розгортання досліджень і моніторингу,
освіти і виховання із залученням природ-
ничих, суспільних, гуманітарних наук;
— наукове розуміння процесу сталого
розвитку;
— визначення оптимальних для управ-
ління екосистемами регіону і його перехо-
ду на принципи сталого розвитку розмірів
перехідних зон у біосферних резерватах;
— забезпечення поглибленого вивчен-
ня в біосферних резерватах взаємозв’язків
культурного біотичного різноманіття, тра-
диційних знань, генетичного потенціалу
екосистем регіону;
— реалізація «угоди» між локальною
спільнотою і суспільством у цілому з ура-
хуванням того, що перша нестиме більшу
відповідальність за перебіг зовнішньополі-
тичних, економічних, соціальних процесів;
— концентрація зусиль зацікавлених
верств населення на діяльності як на регіо-
нальному, так і планетному рівнях, а також
на створенні умов для їх повної поінфор-
мованості;
— сприяння ґрунтовнішому аналізу та
розумінню процесів взаємодії людини з на-
вколишнім середовищем.
30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
Важливо відзначити, що біосферний ре-
зерват, за Севільською стратегією, в ціло-
му не виступає природоохоронною тери-
торією, хоча має її включати (природоохо-
ронні ділянки формують природні ядра та
можуть належати до складу буферної зони;
транзитну ж зону формують антропоген-
ні ландшафти), i цим принципово відрізня-
ється від нашої природоохоронної категорії
«біосферний заповідник».
Управління резерватом здійснює консуль-
таційна (координаційна) рада за участю
всіх зацікавлених сторін згідно зі спільним
планом управління (менеджмент-планом),
окремими рішеннями ради. Це дорадчий ор-
ган, який не може виконувати функції пев-
них суб’єктів влади, а його рішення, прийня-
ті шляхом консенсусу, у разі потреби дублю-
ють наказами відповідних органів.
Стратегія розвитку біосферних резерва-
тів стосується передовсім збереження при-
родного і культурного різноманіття, охоп-
люючи все більші його масштаби через
міжнародну мережу.
Національні мережі біосферних резерва-
тів слід зв’язувати захищеними територі-
ями «екологічних коридорів». Вони спри-
ятимуть збереженню біорізноманіття, зо-
крема місцевих генетичних ресурсів, тобто
сукупності видів, культивованих і одомаш-
нених. У такому разі біосферні резервати
можуть стати осередками відтворення і ви-
ведення нових генетичних ресурсів.
Другий важливий напрям розбудови біо-
сферних резерватів полягає в їх викорис-
танні як моделей для землеустрою, розроб-
ленні підходів до сталого розвитку, а це по-
требує участі місцевого населення і спон-
сорів, здатних приймати належні рішення,
своєчасно розв’язувати конфлікти, забезпе-
чити прибуток.
В Україні реалізовано низку положень
Севільської стратегії для біосферних ре-
зерватів ЮНЕСКО. Сьогодні наша На-
ціональна мережа біосферних резерватів
ЮНЕСКО складається з 6 національних —
Чорноморський (1982), «Асканія-Нова»
(1982), Карпатський (1992), Дунайський
(1998), Шацький (2002), Деснянський
(2009) і 2 транскордонних — польсько-сло-
вацько-український «Східні Карпати» і
румунсько-український «Дельта Дунаю».
Чорноморський біосферний резерват
(109254,8 га) репрезентує прибережні те-
риторії Чорного моря і сухого південноєв-
ропейського степу. Головна його цінність —
орнітофауна. Затоки резервату включені до
Рамсарської конвенції.
Степову зону України представляє біосфер-
ний резерват «Асканія-Нова» (33307,6 га, з
яких 11054 — абсолютна заповідна степо-
ва зона). Це єдиний у Європі масив непо-
рушеного ковильно-типчакового степу. На
території резервату, крім аборигенних сте-
пових видів дикої фауни, добре пристосу-
вались багато рідкісних тварин, завезених
не тільки з Європи й Азії, але і з Африки,
Америки, Австралії. У великих загонах зоо-
парку, площею близько 30 км², у напів-
вільних умовах утримують зебр, антилоп,
бізонів, буйволів, оленів, диких коней —
разом понад 1000 тварин і 40 гібридних
видів.
Територія Карпатського біосферного ре-
зервату (58025 га) належить до гірської
системи Центральної Європи. Його екосис-
теми — частина гірсько-лісових і полонин-
них ареалів Карпатського біогеографічного
регіону з унікальними смерековими і міша-
ними лісами, єдиним у Центральній Європі
рівнинним місцезростанням гірського виду
нарциса. Після підготовчої роботи колек-
тивів Карпатського біосферного заповід-
ника і Зволенського технічного університе-
ту (Словаччина) 28 червня 2007 р. Комітет
у справах світової спадщини ЮНЕСКО на
31 сесії (Крайстчерч, Нова Зеландія) вклю-
чив українсько-словацьку номінацію «Бу-
кові праліси Карпат» до реєстру об’єктів
світової спадщини. Поза всяким сумнівом,
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2 31
це історична подія для України і Словаччи-
ни, міжнародне визнання їхньої природо-
охоронної та наукової діяльності, дани-
на поваги корінним жителям гірського
краю, які зуміли за складних історичних і
соціально-економічних обставин зберегти
унікальні природні утворення.
Шацький біосферний резерват (близько
48977 га) розташований на Чорноморсько-
Балтійському (головному в Європі) вододі-
лі басейнів річок Прип’ять і Західний Буг.
Водно-болотним угіддям резервату як се-
редовищу існування водно-болотних пта-
хів надано міжнародне значення в межах
Рамсарської конвенції.
Деснянський біосферний резерват (70748 га)
репрезентує східнополіські ландшафти, еко-
системи, флору, фауну. Тут представлено
лісові, болотні, річково-заплавні, лучні
при родні комплекси. Серед лісів найбільш
поширені соснові, менше — березові, зберег-
лись ділянки сосново-дубових, дубових,
вільхових. Територія резервату має надзви-
чайно важливе значення для збереження
заплавних комплексів басейну р. Десна, со-
снових, сосново-дубових лісів.
До складу польсько-словацько-україн-
ського біосферного резервату «Східні Кар-
пати» (213211 тис. га) увійшов природний
регіональний парк «Стужиця», який має
унікальні гірські екосистеми, зокрема неза-
ймані букові ліси Українських Карпат.
Дунайський біосферний резерват (50252,9 га),
водно-болотні угіддя якого включено до
списку Рамсарської конвенції, — частина
транскордонного румунсько-українського
біосферного резервату ЮНЕСКО «Дельта
Дунаю» (623 тис. га). Його організація по-
силила співробітництво румунських і укра-
їнських науковців у розв’язанні актуальних
проблем збереження біорізноманіття дель-
ти Дунаю як єдиної унікальної природної
екосистеми Європи. Слід підкреслити, що
цей регіон має інтенсивне антропогенне на-
вантаження.
Біосферні резервати України відіграють
особливу роль у формуванні на регіональ-
ному рівні нового уявлення про взає мо-
зв’язок між збереженням навколишнього
середовища, сталим розвитком і оптиміза-
цією різноманіття біологічних видів, ланд-
шафтних екосистем на основі захищеності
екологічними коридорами.
Протягом 13 років після прийняття Се-
вільської стратегії виникали і посилювалися
глобальні проблеми, що зумовило нагальну
необхідність внести зміни до програми МАБ
для її адаптації до нових викликів та ефек-
тивного реагування на них. У зв’язку з цим
виявився ряд можливостей для зміни ситуа-
ції завдяки посиленню на всіх рівнях розу-
міння необхідності збереження та забезпе-
чення доступу до екосистемних послуг, що
впливають на добробут людини, включаючи
такі аспекти, як здоров’я, безпека, справед-
ливість і рівноправність. Відтак на ІІІ Всес-
вітньому конгресі біосферних резерватів
ЮНЕСКО (Мадрид, 2008) розглянуто і
прийнято Мадридський план дій для біо-
сферних резерватів ЮНЕСКО. Він став
стратегічним документом щодо функціону-
вання і розвитку планетної мережі біосфер-
них резерватів на період до 2013 р. У ньому
визначено 4 основні галузі діяльності, 31
мету, 65 конкретних заходів, реалізація
яких сприятиме досягненню цілей сталого
розвитку, збереженню біотичного і ланд-
шафтного різноманіття в різних регіонах.
У документі сформульовано такі загальні
цілі:
— дослідження питань збереження і ста-
лого використання біорізноманіття, по-
м’як шення наслідків змін клімату, адапта-
ції до них, забезпечення соціально-еко но-
мічного, культурного добробуту людських
спільнот;
— активне використання біосферних ре-
зерватів ЮНЕСКО як навчальних осередків
для сталого розвитку, тобто посилення спів-
робітництва між академічними і політични-
32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
ми колами, об’єднання практиків і зацікав-
лених сторін для розгляду і подолання кон-
кретних проблем, що поліпшить екологічні,
економічні, соціальні умови в інтересах до-
бробуту людини й охорони екосистеми;
— збір, зіставлення, узагальнення, по-
ширення інформації про досвід програми
МАБ, а також про заплановані заходи на
період 2008—2013 рр.;
— підготовка нового покоління фахівців
і практиків, здатних виступати в ролі по-
слів, управлінців/координаторів для поєд-
нання питань глобального екологічного по-
рядку денного з національними і місцевими
інтересами в галузі сталого розвитку [10].
НК МАБ України протягом кількох
останніх років здійснював координацію,
науковий супровід, організаційні захо-
ди щодо забезпечення реалізації в Украї-
ні проекту ЮНЕСКО і Японського трас-
тового фонду «Створення транскордонно-
го біосферного резервату та регіональної
екологічної мережі в Поліссі» (Білорусь—
Польща—Україна). Відповідальними ор-
ганізаціями зі здійснення координації,
науково-методичного супроводу та органі-
заційних заходів щодо забезпечення його
реалізації в Україні були визначені Націо-
нальні комітети МАБ Білорусі, Польщі та
України у співпраці з Постійними пред-
ставництвами трьох країн при ЮНЕС-
КО та Національними комісіями у справах
ЮНЕСКО. До виконання проекту ЮНЕС-
КО було залучено десятки спеціалістів з
багатьох організацій. В Україні в реалізації
проекту брали участь учені інститутів На-
ціональної академії наук, вищих навчаль-
них закладів, а також представники при-
родних заповідників.
Головними здобутками спільної діяль-
ності можна вважати підготовку і подан-
ня до Секретаріату ЮНЕСКО номінацій-
ної форми на транскордонний біосферний
резерват «Західне Полісся» (Білорусь—
Польща—Україна); створення в Полісь-
кому регіоні екологічної мережі, розроб-
лення концепції і варіантів формуван-
ня білорусько-українського транскордон-
ного біосферного резервату «Прадолина
Прип’яті». У 2009 р. за результатами дослі-
джень українських учених видано збірку
статей «Створення транскордонного біо-
сферного резервату та екологічної мережі в
Поліссі» [11].
НК МАБ України протягом трива-
лого часу здійснює організаційну робо-
ту щодо підготовки проекту міжурядової
білорусько-польсько-української угоди сто-
совно створення і забезпечення функціо-
нування вищезгаданого транскордонного
резервату, яка дасть можливість отримати
сертифікат ЮНЕСКО на цей природоохо-
ронний об’єкт. Відбулось декілька засідань
комітету, під час яких, зокрема, обговорено
реалізацію в Україні другого етапу проекту
ЮНЕСКО «Вивчення впливу зміни кліма-
ту на структуру біорізноманіття в Полісь-
кому регіоні на прикладі транскордонного
біосферного резервату «Західне Полісся»
(Білорусь—Польща—Україна).
Слід зазначити, що в процесі підготовки
й погодження на національному і міжнарод-
ному рівнях цієї міжурядової угоди виника-
ють значні труднощі, що гальмують затвер-
дження номінаційної форми на вже ство-
рений міжнародний об’єкт, відтягують ре-
алізацію другого етапу проекту. Вважаємо,
що Секретаріатові програми МАБ доціль-
но опрацювати проект відповідної довго-
строкової Рамкової міжурядової угоди щодо
розвитку міжнародного співробітництва на
базі транскордонних біосферних резерватів.
Її могли б підписати зацікавлені країни на
черговій Генеральній конференції ЮНЕС-
КО і використовувати за потреби.
ГРАНІ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
П ід егідою комітету проведено низку
міжнародних конференцій і нарад.
Зокрема, у червні 1990 р. у Києві відбулась
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2 33
VIII Міжнародна конференція Національ-
них комітетів МАБ країн Східної Європи,
присвячена проблемам Карпатського регіо-
ну, басейну Чорного моря, Дунаю, міських
екосистем.
У червні 1991 р. було проведено робо-
чий семінар координаторів країн Євро-
пи «Зміни землекористування в Європі та
їхні екологічні наслідки», який започатку-
вав серію нарад: у Канні (Франція, 1991),
Познані (Польща, 1992), Бад Лаухштед-
ті (Німеччина, 1993). За їхніми результа-
тами Національні комітети МАБ України
і Франції видали збірку доповідей «Вплив
змін у землекористуванні в Європі на на-
вколишнє середовище — порівняння дина-
міки ландшафтів європейських сільських
територій» (1992).
Під егідою ЮНЕСКО-РОСТЕ в жовтні
1994 р. було проведено міжнародну нара-
ду «Системний моніторинг навколишньо-
го середовища: основні проблеми», за ре-
зультатами якої 1995 року було видрукова-
но збірник доповідей [12].
У рамках проекту ЮНЕСКО і Японського
трастового фонду «Створення транскордон-
ного біосферного резервату та регіональної
екологічної мережі в Поліссі» (Білорусь—
Польща—Україна) з метою координації між-
народного співробітництва, розроблення уні-
фікованих методів проведення наукових до-
сліджень і оброблення даних, які отримали
вчені трьох країн, НК МАБ України провів
19—21 вересня 2006 р. на базі Шацького біо-
сферного резервату міжнародну робочу на-
раду «Роль Поліського екокоридору в забез-
печенні сталого розвитку регіону».
Члени комітету брали активну участь у
міжнародних семінарах, симпозіумах, нара-
дах, зокрема в Севільї, Памплоні, Мадри-
ді, а також конференціях ЄвроМАБ, сесіях
МКР, Комітету всесвітньої спадщини.
Вагомим здобутком стало обрання Украї-
ни членом Міжнародної координаційної
ради програми МАБ (2007). Через брак ко-
штів наш представник уперше взяв участь
у роботі тільки 21 сесії МКР, яка відбулась
25—29 травня 2009 р. у Кореї (о. Жежу). І
в результаті там було прийнято довгоочіку-
ване рішення про надання статусу біосфер-
ного Деснянському національному природ-
ному паркові Мінприроди України і вклю-
чення його до Світової мережі біосферних
резерватів ЮНЕСКО.
У жовтні 2009 року відбулася 35 сесія
Генеральної конференції ЮНЕСКО (Па-
риж). У її роботі взяла участь українська
делегація, до складу якої вперше увійшов
представник НК МАБ України. На засідан-
ні Комісії з питань науки було представле-
но доповідь Комісії з природничих наук, в
якій, зокрема, йшлося про внесок програми
ЮНЕСКО «Людина і біосфера» і Всесвіт-
ньої мережі біосферних резерватів у роз-
роблення принципів переходу до сталого
розвитку, а також роль ЮНЕСКО у здій-
сненні глобальної діяльності стосовно змін
клімату. У Резолюції сесії щодо програми
МАБ відзначено необхідність подальшо-
го забезпечення стратегічної ролі програ-
ми в переході до сталого розвитку і реалі-
зації Мад ридського плану дій для біосфер-
них резерватів.
Члени комітету щороку лобіювали на-
дання стипендій програми МАБ для укра-
їнських молодих дослідників, здобуття пре-
мії ЮНЕСКО ім. Султана Кабуза в галузі
охорони навколишнього середовища, а та-
кож премії Мішеля Батісса за внесок у роз-
будову світової мережі біосферних резер-
ватів ЮНЕСКО. На жаль, за весь період іс-
нування комітету лише два номінанти від
України отримали стипендію ЮНЕСКО
для молодих дослідників: О. Базилевич за
дослідження «Регіональне землекористу-
вання та сталий соціальний і економічний
розвиток в Карпатському регіоні» (1990) та
О. Шищенко за роботу «Роль ландшафтів в
реалізації проектів управління ресурсами в
степовій зоні України» (1992) [13]. Тому в
34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
найближчій перспективі НК МАБ України
планує істотно розширити список україн-
ських лауреатів.
За дорученням Секретаріату ЮНЕСКО
НК МАБ України готував пропозиції до
проекту «Стратегії дій ЮНЕСКО щодо
змін клімату», організував участь україн-
ських учених у проведенні спільного з Ру-
мунією комплексного екологічного моні-
торингу всієї дельти ріки Дунай.
Комітет співпрацював з Національними
комітетами МАБ низки європейських кра-
їн, зокрема Франції, Словаччини, Польщі,
Білорусі, Молдови, Росії, Румунії. Так, про-
тягом 1992—1993 рр. відбувся обмін деле-
гаціями Національних комітетів МАБ
Франції та України. У 1993—1996 рр. на
двосторонній основі обговорено пропозиції
щодо співробітництва вчених України з на-
уковими центрами Ізраїлю у сфері еколого-
економічних проблем охорони довкілля,
участі вітчизняних дослідників у Європей-
ській програмі з науково-технічного розви-
тку. Тривало проведення спільних дослі-
джень українських фахівців з польськими,
румунськими, словацькими, російськими,
білоруськими, молдавськими колегами сто-
совно збереження біотичного і ландшафт-
ного різноманіття, сталого розвитку, вико-
ристання природно-ресурсного потенціалу
в транскордонних регіонах Східних Кар-
пат, Західного Полісся, дельти Дунаю, ба-
сейну р. Десни. Як уже зазначено, було
створено транскордонні біосферні резерва-
ти «Східні Карпати» (Польща—Словацька
Республіка—Україна), «Дельта Дунаю» (Ру-
му нія—Україна). Підготовлено всі необхідні
матеріали для затвердження транскордон-
ного біосферного резервату «Західне По-
лісся» (Білорусь—Польща—Україна). Під
науково-методичним керівництвом НК МАБ
України підготовлено і подано до Секрета-
ріату програми МАБ номінаційні докумен-
ти щодо утворення біосферного резервату
«Розточчя» з виділенням відповідного поль-
сько-українського транскордонного об’ єк та.
Опрацьовують пропозиції щодо формуван-
ня російсько-українського транскордонно-
го біосферного резервату на базі Деснян-
ського біосферного резервату і російського
біосферного резервату «Брянські ліси», а
також румунсько-українського «Мармарось-
кі гори».
НК МАБ України підготував серію ви-
дань «Людина і біосфера: вчені України
в реалізації програми ЮНЕСКО». На за-
мовлення ЮНЕСКО надруковано: брошу-
ру «Що таке програма ЮНЕСКО «Люди-
на і біосфера» (1984), довідковий посіб-
ник «Життя та навколишнє середовище»
(1985). В ініціативному порядку підготов-
лені та вийшли друком три видання збір-
ника наукових доповідей «Проблеми ста-
лого розвитку України» (1997—2001 рр.),
брошури «Національний комітет України з
програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера»:
25 років (1973—1998)» (1998 р.), «Біосфер-
ний заповідник «Дельта Дунаю» Румунія/
Україна» (1999 р.), а також збірка наукових
статей «Створення транскордонного біо-
сферного резервату та екологічної мережі в
Поліссі» (2008 р.).
ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Р ішеннями 34 і 35 сесій Генеральної кон-
ференції ЮНЕСКО, 20—22 сесій Між-
народної координаційної ради з програми
ЮНЕСКО «Людина і біосфера» щодо най-
важливіших напрямів роботи програми
МАБ на 2008—2013 рр., положеннями Мад-
ридського плану дій для біосферних резер-
ватів провідними завданнями ЮНЕСКО у
форматі програми «Людина і біосфера» ви-
значено спільну міждисциплінарну нау ко-
во-дослідницьку діяльність, партнерство і
зв’язки між ученими, політиками, пред-
ставниками влади в контексті сталого роз-
витку. Розвинута на базі екологічних наук
міждисциплінарна науково-дослідна діяль-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2 35
ність програми МАБ має поєднувати знан-
ня екологічної економіки, соціоекології, ін-
ших галузей природничих, суспільних, гу-
манітарних дисциплін. Це сприятиме робо-
ті ЮНЕСКО, спрямованій на досягнення
глобальних цілей, сформульованих, зокре-
ма, у Декларації тисячоліття ООН.
Ураховуючи актуальність зазначених
питань для нашої держави, діяльність НК
МАБ України буде спрямовано на:
— розкриття ролі біосферних резерватів
як осередків вивчення принципів сталого
розвитку;
— створення транскордонних біосфер-
них резерватів у межах програми МАБ,
екологічних мереж у форматі Конвенції
про біологічне різноманіття, Всеєвропей-
ської екологічної мережі, розробленої Ра-
дою Європи для активного використання
їх як ключових територій для сталого роз-
витку;
— правове впровадження концепції біо-
сферних резерватів на національному рів-
ні, що передбачає зміни в рішеннях не тіль-
ки щодо охорони навколишнього середови-
ща, але й планування землекористування,
сталого розвитку;
— широке використання біосферних ре-
зерватів для дослідження можливих змін
клімату з метою пом’якшення наслідків та-
ких змін, адаптації до них;
— використання біосферних резерватів
для суттєвого пришвидшення і перевір-
ки рішень щодо можливих змін клімату, а
також для спостережень за цими змінами,
для демонстрації адаптаційних заходів для
природних і суспільних систем, що сприя-
тимуть розвиткові гнучких стратегій та ін-
струкцій;
— використання біосферних резерватів
як зразкових районів, а також місць для на-
вчання в інтересах сталого розвитку;
— тісну співпрацю між національними
біо сферними резерватами на основі загаль-
ного процесу збереження навколишнього
середовища, розширення мережі транскор-
донних біосферних резерватів для вивчен-
ня і збереження організмів, екосистем, ге-
нетичних ресурсів через гармонізацію вза-
ємодії між різними зонами резерватів і ба-
лансування між збереженням і сталим
ви користанням природних ресурсів;
— налагодження міжнародних і націо-
нальних партнерських зв’язків між біо-
сферними резерватами, академічними уста-
новами, приватними особами шляхом обмі-
ну інформацією, знаннями, передовим до-
свідом;
— посилення співробітництва з інши-
ми науковими програмами і міжнародними
конвенціями, зокрема з Конвенцією ООН
про всесвітню спадщину;
— підготовку практичних рекомендацій
щодо формування репрезентативної націо-
нальної мережі транскордонних біосферних
резерватів ЮНЕСКО з урахуванням при-
родної зональності території України для
впровадження в міжнародне наукове спів-
робітництво принципів і завдань Севіль-
ської стратегії ЮНЕСКО, Мадридського
плану дій для біосферних резер ватів.
1. Що таке програма ЮНЕСКО «Людина та біо-
сфера». — К.: Наук. думка, 1984. — 32 с.
2. UNESCO’s Man and the Biosphere Programme
(MAB): [Електрон. ресурс] // http://portal.unesco.
org/science/en/ev.php-URL_ID=6784&URL_
DO=DO_TOPIC&URL_SECTION=201.html.
3. Постанова АН УРСР від 24.12.73 № 477 «Про
створення при Академії наук УРСР Національно-
го комітету Української РСР з програми ЮНЕС-
КО «Людина і біосфера».
4. Человек и биосфера: ученые Украинской РСР в
реализации программы ЮНЕСКО: Сб. науч. тр. —
К.: Наук. думка, 1983. — 168 с.
5. Человек в биосфере: ученые Украинской РСР в
реализации программы ЮНЕСКО: Сб. науч. тр. /
АН УССР. — К.: Наук. думка, 1989. — 132 с.
6. Проблеми сталого розвитку України. — К.: БТМ,
2001. — 423 с.
7. UNESCO’s Man and the Biosphere Programme
(MAB). Background: [Електрон. ресурс] // http://
portal .unesco.org/science/en/ev.php-URL_
I D = 6 7 8 4 & U R L _ D O = D O _ T O P I C & U R L _
SECTION=201.html.
36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
8. UNESCO, 1996. Biosphere Reserves: The Seville
Strategy and the Statutory Framework of the World
Network.
9. UNESCO, 2001. Seville+5 International meeting of
experts. Pamplona, Spain, 23—27 October, 2000 //
Proceedings/Comptes rendus/Actas. MAB Report
Series. — № 69.
10. Мадридский план действий для биосферных за-
поведников (2008—2013 гг.): [Електрон. ресурс]
// http://unesdoc.unesco.org/images/0016/001633/
163301r.pdf.
11. Створення транскордонного біосферного резерва-
ту та регіональної екологічної мережі в Поліссі. —
К., 2008. — 246 с.
12. Environmental system monitoring: basic problems.
1994, International Meeting, UNESCO-ROSTE,
Kyiv. — 1995. — 450 p.
13. Prizes and Celebrations: [Електрон. ресурс] //
http://portal.unesco.org/science/en/ev.php-
URL_ID=7102&URL_DO=DO_TOPIC&URL_
SECTION=201.html.
А. Шпак, П. Черінько, Т. Полторацька
ГАРМОНІЗУЮЧИ ВІДНОСИНИ
СОЦІУМУ З ДОВКІЛЛЯМ
До 40-річчя програми ЮНЕСКО
«Людина і біосфера»
Р е з ю м е
У статті подано огляд майже 40-річного періоду ді-
яльності Національного комітету України, який ко-
ординує дослідження у межах програми ЮНЕСКО
«Людина і біосфера». Автори наголошують на важли-
вості міждисциплінарного підходу до вивчення при-
родних ресурсів, який суттєво допомагає вченим у
підготовці рекомендацій щодо раціонального приро-
докористування, розв’язання проблем сталого розви-
тку, гармонізації взаємодії суспільства і природного
середовища, захисту наземних, прісноводних і мор-
ських екосистем. Висвітлено всі аспекти організацій-
ної та науково-дослідної діяльності Національного
комітету України з програми ЮНЕСКО «Людина і
біосфера», детально розглянуто створення в нашій
країні національної мережі біосферних резерватів
ЮНЕСКО. Визначено першочергові завдання реалі-
зації програми «Людина і біосфера» в контексті до-
сягнення глобальних цілей сталого розвитку.
Ключові слова: навколишнє середовище, сталий роз-
виток, біосферні резервати, біорізноманіття, еколо-
гічний моніторинг, зміна клімату.
A. Shpak, P. Cherinko, T. Poltoratska
HARMONIZING RELATIONS
BETWEEN SOCIETY AND ENVIRONMENT
Devoted to 40th anniversary of UNESCO program
«Man and the Biosphere»
A b s t r a c t
The article surveys almost 40 years period of National
committee of Ukraine coordinating researches in UNES-
CO program «Man and the Biosphere» bounds activity.
Authors accentuate the importance of interdiscipline ap-
proach to natural resources studying which helps sub-
stantially to scientists to prepare recommendations on
rational using of nature, solution of sustainable develop-
ment problems, society and environment interactions
harmonizing, terrestrial, fresh-water and sea ecosystems
protection. All aspects in organization and research work
of National committee of Ukraine on UNESCO program
«Man and the Biosphere» are showed, the foundation of
biosphere reserves national network in our country is
viewed in detail. The prior tasks in realization of program
«Man and the Biosphere» in global aimes of sustainable
development reaching context are determined.
Keywords: environment, sustainable development, bio-
sphere reserves, biodiversity, ecology monitoring, climate
changes.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28026 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:18:05Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шпак, А. Черінько, П. Полторацька, Т. 2011-10-25T21:45:11Z 2011-10-25T21:45:11Z 2011 Гармонізуючи відносини соціуму з довкіллям (До 40-річчя програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера») / А. Шпак, П. Черінько, Т. Полторацька // Вісн. НАН України. — 2011. — № 2. — С. 23-36. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28026 У статті подано огляд майже 40-річного періоду діяльності Національного комітету України, який координує дослідження у межах програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера». Автори наголошують на важливості міждисциплінарного підходу до вивчення природних ресурсів, який суттєво допомагає вченим у підготовці рекомендацій щодо раціонального природокористування, розв’язання проблем сталого розвитку, гармонізації взаємодії суспільства і природного середовища, захисту наземних, прісноводних і морських екосистем. Висвітлено всі аспекти організаційної та науково-дослідної діяльності Національного комітету України з програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера», детально розглянуто створення в нашій країні національної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Визначено першочергові завдання реалізації програми «Людина і біосфера» в контексті досягнення глобальних цілей сталого розвитку. The article surveys almost 40 years period of National committee of Ukraine coordinating researches in UNESCO program «Man and the Biosphere» bounds activity. Authors accentuate the importance of interdiscipline approach to natural resources studying which helps substantially to scientists to prepare recommendations on rational using of nature, solution of sustainable development problems, society and environment interactions harmonizing, terrestrial, fresh-water and sea ecosystems protection. All aspects in organization and research work of National committee of Ukraine on UNESCO program «Man and the Biosphere» are showed, the foundation of biosphere reserves national network in our country is viewed in detail. The prior tasks in realization of program «Man and the Biosphere» in global aimes of sustainable development reaching context are determined. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Пріоритети Гармонізуючи відносини соціуму з довкіллям (До 40-річчя програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера») Harmonizing relations between society and environment (Devoted to 40th anniversary of UNESCO program «Man and the Biosphere») Article published earlier |
| spellingShingle | Гармонізуючи відносини соціуму з довкіллям (До 40-річчя програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера») Шпак, А. Черінько, П. Полторацька, Т. Пріоритети |
| title | Гармонізуючи відносини соціуму з довкіллям (До 40-річчя програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера») |
| title_alt | Harmonizing relations between society and environment (Devoted to 40th anniversary of UNESCO program «Man and the Biosphere») |
| title_full | Гармонізуючи відносини соціуму з довкіллям (До 40-річчя програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера») |
| title_fullStr | Гармонізуючи відносини соціуму з довкіллям (До 40-річчя програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера») |
| title_full_unstemmed | Гармонізуючи відносини соціуму з довкіллям (До 40-річчя програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера») |
| title_short | Гармонізуючи відносини соціуму з довкіллям (До 40-річчя програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера») |
| title_sort | гармонізуючи відносини соціуму з довкіллям (до 40-річчя програми юнеско «людина і біосфера») |
| topic | Пріоритети |
| topic_facet | Пріоритети |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28026 |
| work_keys_str_mv | AT špaka garmonízuûčivídnosinisocíumuzdovkíllâmdo40ríččâprogramiûneskolûdinaíbíosfera AT čerínʹkop garmonízuûčivídnosinisocíumuzdovkíllâmdo40ríččâprogramiûneskolûdinaíbíosfera AT poltoracʹkat garmonízuûčivídnosinisocíumuzdovkíllâmdo40ríččâprogramiûneskolûdinaíbíosfera AT špaka harmonizingrelationsbetweensocietyandenvironmentdevotedto40thanniversaryofunescoprogrammanandthebiosphere AT čerínʹkop harmonizingrelationsbetweensocietyandenvironmentdevotedto40thanniversaryofunescoprogrammanandthebiosphere AT poltoracʹkat harmonizingrelationsbetweensocietyandenvironmentdevotedto40thanniversaryofunescoprogrammanandthebiosphere |