Синопсис сільськогосподарських проблем у світі і складники продовольчої безпеки
У статті розкрито значення поняття «продовольча безпека», показано силу руйнівної дії голоду на малозабезпечені верстви населення в різних регіонах світу, висвітлено наслідки впливу зміни клімату на виробництво харчових продуктів. Автори вважають, що розв’язанню глобальної продовольчої проблеми має...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28027 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Синопсис сільськогосподарських проблем у світі і складники продовольчої безпеки / В. Власов, М. Лисак // Вісн. НАН України. — 2011. — № 2. — С. 37-48. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860239374515437568 |
|---|---|
| author | Власов, В. Лисак, М. |
| author_facet | Власов, В. Лисак, М. |
| citation_txt | Синопсис сільськогосподарських проблем у світі і складники продовольчої безпеки / В. Власов, М. Лисак // Вісн. НАН України. — 2011. — № 2. — С. 37-48. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | У статті розкрито значення поняття «продовольча безпека», показано силу руйнівної дії голоду на малозабезпечені верстви населення в різних регіонах світу, висвітлено наслідки впливу зміни клімату на виробництво харчових продуктів. Автори вважають, що розв’язанню глобальної продовольчої проблеми має сприяти всебічне врахування різноманітних факторів впливу на забезпеченість населення продуктами харчування. Одним із ефективних засобів подолання проблеми голоду визнано масштабне нарощування виробництва продукції тваринництва.
The article discloses the meaning of concept «food safety», showes the devastating power of hunger influence on poor strata of population in the different world areas, illuminates the consequences of climat changes in reference to foodstuffs production. Authors deem all-round consideration of diverse factors impacting the food supply may help to solve the global alimentary problem. The large-scale increase of cattlerearing is recognized as an efficacious way to overcome hunger problem.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:28:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2 37
Статті та огляди
В. Власов, М. Лисак
СИНОПСИС СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПРОБЛЕМ
У СВІТІ І СКЛАДНИКИ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
© ВЛАСОВ Володимир Іванович. Доктор економічних наук. Доктор сільськогосподарських наук. Заступник
завідувача відділу зовнішньоекономічних зв’язків ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН України.
ЛИСАК Марина Анатоліївна. Аспірант тієї ж установи (Київ). 2011.
Продовольча проблема в країнах, що розвиваються, набула нині драматич-
ного і подеколи навіть катастрофічного характеру. Безперечно, голод і недо-
їдання існують у світі, починаючи з народження людства. Особливо яскраві
приклади цього процесу знаходимо в ХІХ–ХХ ст., коли спалахи голоду забра-
ли мільйони життів у Китаї, Індії, Ірландії, Африці, країнах СРСР. Але на-
явність голоду на тлі активного розвитку НТР і перевиробництва продо-
вольства в економічно розвинених країнах Заходу — це справжній парадокс
нашого часу.
У наші дні світову географію голоду визначають, передовсім, найвідсталі-
ші, не залучені до «зеленої революції» країни Африки й Азії, де більшість насе-
лення перебуває на межі голодної смерті. Понад 70 країнам, що розвиваються,
не вистачає продовольства, і вони змушені його імпортувати.
У Росії, Україні, Білорусі недоїдають 3%
населення. Такі дані наведено в допові-
ді Продовольчої та сільськогосподарської
організації (ФАО) ООН про продовольчу
безпеку в світі [1]. Усього в країнах з пере-
хідною економікою не отримують удосталь
харчів 25 млн осіб, з яких 21 млн проживає
на території СНД. Доповідачі наголошують
на величезній кількості голодуючих у Та-
джикистані, Вірменії, Узбекистані 1.
1 Ці країни включено до списку держав, що зіткнулися
з кризою продовольчої галузі. Найсумніша ситуація
в регіоні склалася в Таджикистані, де їжі бракує 60%
населення.
За останні 10 років число голодуючих
у світі збільшилось на 23 млн і досягло
820 млн осіб. В Африці голодує близько
70% жителів. Відтак міжнародне співтова-
риство, швидше за все, не зможе досягти
цілі, поставленої на Всесвітньому продо-
вольчому саміті в Римі (1996), — скороти-
ти до 2015 р. кількість голодних людей
удвічі. У доповіді підкреслено, що такі кра-
їни, як Естонія, Хорватія, Литва, Македо-
нія, повністю реалізували поставлені ООН
завдання з продовольчої безпеки, а Росія,
Латвія, Словенія, Туркменистан зможуть їх
виконати в найкращому випадку до 2015 р.
38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
СУЧАСНА ПРОДОВОЛЬЧА ПРОБЛЕМА:
ОЦІНКИ І ПРОГНОЗИ
Поняття «продовольча безпека» було за-
проваджено в 70-ті роки минулого сто-
ліття і перманентно змінювалося. Спочатку
головними його складниками виступили об-
сяг і стабільність постачання продуктів хар-
чування. Такий підхід був задекларований
у 1974 р. на Всесвітній продовольчій кон-
ференції ООН, що ухвалила «Декларацію
про ліквідування голоду і недоїдання». У
80-ті рр. до цього визначення було додано
ще два поняття: «постійний доступ до їжі
для всіх людей», «достатність продуктів для
активного і здорового життя». Ще раз ви-
значення продовольчої безпеки було кон-
кретизовано на Всесвітньому продовольчо-
му саміті (1996): «Продовольча безпека —
це коли людина постійно має фізичний, со-
ціальний, економічний доступ до достатніх,
безпечних і корисних продуктів, які забез-
печують її потреби і харчові преференції для
активного і здорового життя».
Нобелівський лауреат А. Сен (1998) роз-
глядає продовольчу безпеку з позиції пра-
вового підходу, згідно з яким харчування
окремої людини, сім’ї, соціальної групи за-
лежить від того, що вони можуть придбати
для задоволення потреб у їжі. Вчений при-
ділив особливу увагу соціальному аспек-
тові продовольчої проблеми, зробивши ви-
сновок, що продовольча безпека залежить
не лише від виробництва продуктів і сіль-
госпдіяльності, а й від розв’язання низ-
ки проблем, у тому числі можливості інди-
відуумів отримати продукти харчування.
А. Сен, не заперечуючи необхідність запасів
продовольства, стверджує, що загроза го-
лоду для людини залежить від її «права на
продовольство», тобто можливості отрима-
ти необхідний обсяг їжі, якою вона зможе
володіти і користуватися. Забезпеченість
людини продовольством залежить значною
мірою від її грошей та можливості обміню-
вати їх на продукти харчування. Зубожін-
ня через утрату роботи, урізання зарплати,
підвищення цін на продукти загрожує про-
довольчій безпеці окремої людини. Для по-
долання цієї проблеми, вважає дослідник,
необхідно добре розуміти процеси харчу-
вання і виробництва продуктів [3].
Світова продовольча проблема, на думку
російського спеціаліста з проблем продо-
вольчої безпеки Є. Ковальова, має подвійну
природу: по-перше, соціально-економічну,
пов’язану зі способом виробництва і роз-
поділом продуктів харчування, що зумов-
лює диференціацію їх розподілу і спожи-
вання, включаючи голод і недоїдання; по-
друге, глобальну, що відображає скінчен-
ність природних ресурсів для виробництва
продовольства [2].
На думку професора О. Гойчук, сучасну
продовольчу проблему розглядають у вузь-
кому і широкому значенні. Перше стосу-
ється нестачі продовольства (в цілому чи
окремих видів) через неналежний розвиток
продуктивних сил в агросекторі чи окре-
мих його ланок, через несприятливі погод-
ні умови (посуха, повінь), згубні соціально-
економічні події (війни, повстання, пере-
вороти) в окремій країні чи регіоні. Друге
вказує на комплекс економіко-технічних,
соціально-демографічних, політичних про-
блем виробництва, розподілу, обміну, спо-
живання харчових продуктів, нестача яких
призводить до недоїдання, голоду, епідемій,
соціально-політичної нестабільності, рево-
люцій, бунтів.
Тож продовольча безпека має загально-
національне стратегічне значення, їй при-
таманні комплексність, перманентність.
Залежно від особливостей національної
продовольчої системи, періоду її розвитку,
пріоритетних складників, внутрішніх і зо-
внішніх загроз її забезпечення модифіку-
ється [5].
Підсумовуючи численні публікації, при-
свячені продовольчій безпеці, слід зазначити,
що вона зводиться до двох основних ланок.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2 39
1. Зростання чисельності населення, змі-
на його вікової структури, фізіологічні по-
треби людей в обсязі продуктів, які для
кожної нації формувалися протягом тися-
чоліть і закріпились на генетичному рів-
ні, структура харчування. Безсумнівно, що
для виконання однакової роботи, напри-
клад, українцю і в’єтнамцю потрібен різ-
ний, неоднакової енергетичної цінності на-
бір продуктів.
2. Економічні аспекти, пов’язані не тільки
з рівнем загального економічного розвитку,
а й з добробутом населення, здатністю купу-
вати стільки харчів, скільки потрібно для
нормального інтелектуального і фізичного
розвитку. У багатьох країнах до голодування
призводить не дефіцит продовольства, а не-
спроможність його придбати через злидні.
Збалансування цих чинників допоможе
багато в чому подолати проблему голоду —
і, за словами академіка В. Трегобчука, «пра-
во на свободу від голоду» стане реальністю
в кожній країні, для будь-якої людини.
Хоча загалом погляд цього дослідника пе-
симістичний: «Реальні можливості кількіс-
ного і якісного поліпшення середнього ра-
ціону харчування населення земної кулі, за
винятком розвинутих країн, надзвичайно
обмежені. А це означає, що при збереженні
існуючих темпів приросту ВВП, народона-
селення та доходів і стабільності інших
соціально-економічних умов частка тих,
хто одержує менше критичного мінімуму
калорій та білків, навряд чи істотно змен-
шиться в найближчій перспективі» [5, 14].
ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА
НА ТЛІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
В утилітарному розумінні продовольча
безпека вимірюється кількістю продук-
тів харчування, яких достатньо для нор-
мального фізичного й інтелектуального іс-
нування індивіда. Якщо брати глобальний
аспект, то це — дзеркало економічного роз-
витку країн і регіонів планети в цілому, їх-
ньої аграрної сфери зокрема, скорочення
кількості голодуючих, посилення сільгосп-
виробництва в бідних країнах за допомогою
дешевих інтенсивних технологій, упрова-
дження їх у практику, становлення аграрної
інфраструктури й аграрного ринку, забез-
печення паритетної присутності на ньому
виробників різних держав, підвищення освіт-
нього рівня сільського населення, форму-
вання навиків планування родини, аграр-
них реформ щодо передачі землі у влас-
ність фермерам бідних країн, доступу агра-
ріїв до дешевих кредитів [6].
Визначимо кілька основних складників
продовольчої безпеки.
1. Формування не просто стабільного, а
стабільно зростаючого агросектору. За та-
ких умов збільшення обсягів виробництва
випереджатиме приріст населення, що по-
ступово ліквідовуватиме брак продоволь-
ства. Цього можна досягти шляхом розвит-
ку технологій, покращення менеджменту
галузі, розроблення сталої тактики і стра-
тегії агрополітики з формуванням еконо-
мічно привабливих, соціально стабільних,
високопродуктивних сільгоспсистем, які
не шкодять довкіллю; з адаптацією до ди-
наміки потреб у продовольстві за допомо-
гою інновацій.
2. Структурні зміни у виробництві про-
дуктів харчування під впливом світових
тенденцій у поділі праці і розмірах ферм.
Так, Китай уже випередив США за обсяга-
ми вирощування зерна, він виробляє вдві-
чі більше м’яса, в 5 разів більше свинини.
У країнах Африки й Азії випереджальними
темпами (порівняно з розвинутими країна-
ми) зростає ринок коренеплодів і овочів.
3. Скорочення трудомісткості агровироб-
ництва в розвинених країнах завдяки інтен-
сивним технологіям сільгоспсектор вимагає
менших зусиль людини, тоді як у бідних
країнах зростає чисельність сільгосп-
працівників. Так, упродовж 1980–2009 рр. у
розвинутих державах чисельність праце-
40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
здатного сільського населення зменшилася з
32 до 28 млн, у країнах, що розвиваються, —
на 35 млн (майже в 2 рази). Натомість в Аф-
риці вона зросла з 118 млн до 213 (1,8 рази),
а в Азії — з 728 до 10191 млн (1,4 рази). На-
приклад, у США і Канаді кількість праце-
здатного сільського населення в 2009 р.
зменшилась порівняно з 1980 р. у 1,5 і 2,4
рази відповідно, у Франції та Німеччині
майже в 3,6 рази, в Індії ж вона зросла на
91 млн осіб (1,5 рази), а в Китаї на 124 млн
(1,3 рази).
Технологічний розрив у системах сіль-
ського виробництва дозволив у 2009 р. у роз-
винених країнах забезпечити виробництво
на 1 людину в середньому 49,7 т зерна, май-
же 6,1 т м’яса, 17,5 т молока проти відповід-
но 1183, 136, 274 кг у країнах, що розвива-
ються. Розрив має тенденцію до збільшення.
4. Надвисока потреба в розвитку систем-
них аграрних досліджень, активне впрова-
дження їхніх результатів у практику. При
цьому стратегічною метою повинно ста-
ти підвищення ефективності роботи мере-
жі Світового банку з 16 дослідницьких ін-
ститутів системи СGIAR — консультатив-
ної групи міжнародних досліджень у сіль-
ському господарстві, створених спеціально
для розв’язання продовольчої проблеми в
бідних країнах. Необхідно сконцентрува-
ти зусилля дослідників розвинених кра-
їн, щоб вони адаптували наявні інтенсив-
ні технології рослинництва і тваринни-
цтва до природно-кліматичних і соціально-
економічних умов бідних країн.
5. Цілеспрямована зміна інфраструктури
сільської місцевості: фермери потребують
доступу до освіти, медичного, інформацій-
ного, соціального обслуговування. На селі
потрібно модернізувати транспортну мере-
жу, систему зберігання агропродукції.
6. Розвиток глобалізаційних процесів
шляхом формування глобального агро-
ринку. Важливою може бути зміна позицій
розвинених країн щодо світового сільсько-
го господарства й агроринку, бо запропоно-
вану США і ЄС програму реформування
продбезпеки відкинули на всесвітніх пере-
говорах у Канкуні країни, що розвивають-
ся, адже в ній не врахували їхніх інтересів.
Як відмічає Дж. Стігліц [7], продукція фер-
мерів бідних країн неконкурентоспромож-
на порівняно з продукцією фермерів ЄС і
США, що дотують своїх виробників і за-
стосовують експортне квотування й інші
нетарифні бар’єри на безліч товарів з бід-
них країн задля захисту власного ринку.
7. Реформи, спрямовані на підвищення
ефективності агросектору, — насамперед
надання селянам права володіти землею2.
Розвиток системи мікрокредитування бід-
них фермерів 3. Заохочення інвестицій у
сільське господарство. Ліквідація дискри-
мінації незаможних фермерів, надання суб-
сидій на засоби виробництва, передовсім
на насіння високопродуктивних сортів.
8. Підвищення освітнього рівня найзли-
денніших прошарків населення, що дозво-
лить суттєво піднести економіку через за-
лучення до виробництва багатьох здібних
людей.
9. Загальне підвищення економічного і
соціального рівня бідних країн завдяки
міжнародній допомозі. На міжнародній
конференції, присвяченій цій проблемати-
ці (Монтерей, 2002 р.), керівництво розви-
нених держав домовилось про збільшення
цільової допомоги до 0,39% ВНП Євросою-
зу ($11 млрд), а США майже подвоїть цю
суму, піднявши її до $15 млрд. Разом з тим,
Велика Британія запропонувала створити
фонд міжнародного фінансування, що на-
даватиме передбачену, стабільну допомогу
в інвестуванні проектів, потрібних для роз-
витку інфраструктури бідних країн. Знач-
2 За даними ООН, понад 500 млн мешканців бідних
країн не володіють землею, котру обробляють.
3 За оцінками ООН, щорічно 5% учасників системи
агропозик виходять із зони злиденності.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2 41
ну частину цих коштів спрямують на роз-
виток агросектору.
10. Збільшення виробництва ГМО. Пи-
тання щодо позитивного/негативного впли-
ву ГМО на агроекономіку і геном людини
суперечливе, має як прибічників, так і про-
тивників. Проте економічна привабливість
ГМО — більша врожайність, виключення з
технології агровиробництва застосування
засобів захисту рослин — сприяє значному
поширенню посівів ГМО не лише в краї-
нах, що розвиваються, але й у розвинених
державах. Так, у США площа посівів гене-
тично модифікованих сої, кукурудзи, цу-
крового буряку, бавовни, ріпаку, гарбузів у
2008 році сягнула 62,5 млн га. В Аргентині,
Бразилії, Індії, Китаї, Канаді відведено під
ГМО мільйони гектарів. Змінюється став-
лення до ГМО навіть у ЄС, де до 2004 р.
діяв неофіційний мораторій на затверджен-
ня нових сортів ГМО, який змінили на
оновлену регуляторну систему. Нині в ЄС
можна використовувати 25 генетично змі-
нених культур, проте сою, бавовну, цукро-
вий буряк, ріпак дозволяють завозити, а не
вирощувати [8, 44–47].
Швидше за все, драматичний тиск по-
треб у продовольстві приведе до ширшого
використання ГМО в агросекторі і харчу-
ванні людини.
ТЕРИТОРІЯ ГОЛОДУ
Г олод, згідно з тлумаченням Великої ра-
дянської енциклопедії [9], — соціальне
явище, яке супроводжує антагоністичні
соціально-економічні формації. Існують дві
форми голоду — явна (абсолютний голод) і
прихована (відносний голод: недоїдання,
відсутність або нестача життєво необхід-
них компонентів у раціоні харчування). В
обох випадках голод має тяжкі наслідки —
підвищена захворюваність на інфекційні,
психічні, інші хвороби з порушеннями сис-
теми травлення, обмеження фізичного і ро-
зумового розвитку, передчасна смерть.
Одна з найдавніших і найважливіших
глобальних проблем людства — продоволь-
ча. Голод як найтяжчий її наслідок, а та-
кож всеохопна соціальна «хвороба» завжди
впливав на життя людей з однаковою руй-
нівною силою.
Уперше важливість цієї проблематики
обґрунтував Т. Мальтус [10] у книзі «До-
свід про закон народонаселення» (1798). За
його часів суспільство мало «оптимістич-
ний» погляд на майбутнє. Економісти були
впевнені, що ріст людської популяції —
сприятливий процес, що забезпечує міць
держави. Т. Мальтус виголосив діаметраль-
но протилежну думку: збільшення населен-
ня не завжди бажане, бо може бути настіль-
ки інтенсивне, що позбавляє можливості
всіх прогодувати. За Т. Мальтусом, число
людей росте в геометричній прогресії, а ви-
робництво продуктів харчування — в ариф-
метичній. Саме цей розрив спричиняє бід-
ність, голод, епідемії, війни. Згодом він за-
пропонував дещо інше бачення ситуації:
людство постійно наближається до кількіс-
ної межі, на якій може існувати, й утриму-
ється на цьому рівні, після його переви-
щення починаються голод, війни, хвороби.
У світовому масштабі проблему голоду
вперше в ХХ ст. висвітлив бразильський
учений Ж. де Кастро в праці «Географія го-
лоду». Він твердив, що за його часів май-
же 2/3 населення планети існувало в умо-
вах постійного голоду [11]. Дослідник на-
гадав, як у ХIХ ст. швейцарець Вазер пи-
сав, що збитки від епідемій чи війн можна
відшкодувати в середньому через 10 років,
тоді як люди, що пережили голод, залиша-
ються хворими і надломленими на все жит-
тя. Щоб розсіяти останні сумніви у гран-
діозному масштабі руйнівної сили голоду,
достатньо нагадати, що через нього найчас-
тіше починаються війни, він передує спала-
хам масових епідемій. Ж. де Кастро повто-
рює за Ф. Шіллером: «Любов і голод прав-
лять світом» [11].
42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
Хоча голод — явище загальне, проте його
не можна вважати чимось неминучим. Ви-
вчення голоду свідчить, що з ним людство
стикається не з вини сил природи, а через
цивілізацію, адже голод виникає як резуль-
тат серйозних помилок, вад суспільного
устрою.
Визнавати, ніби можливості землі за-
важають розвиткові людства, — поділя-
ти старі географічні уявлення часів Ратце-
ля, згідно з якими закони встановлює при-
рода, а людина — усього-на-всього пішак,
позбавлений творчої волі, неспроможний
протистояти природі. Ж. де Кастро вважав:
«Ніщо не може бути далі від істини, ніж
це положення. Людина з її творчими мето-
дами і винахідливістю здатна протидіяти
природі, звільнитися від концепції геогра-
фічного детермінізму і подолати рамки, які
ставить природа, відкрити нові можливості
для суспільства» [11, 55].
Основна теза Ж. Кастро: «Не перенасе-
леність викликає голод у різних районах
світу, а голод служить причиною перенасе-
лення». Ця думка звучить парадоксально,
оскільки видається неймовірним, щоб го-
лод — носій занепаду і смерті — спричиняв
надмірне зростання числа людей.
Одначе, просте обмеження народжува-
ності, за що ратують неомальтузіанці, в су-
часних економічних умовах призвело б до
скорочення виробництва продовольства і,
відповідно, до збільшення числа голоду-
ючих, тоді як погіршення умов існування
людей безсумнівно стимулюватиме вироб-
ництво продовольства.
За словами істориків, у період між Х ст.
і епохою Відродження великі території ма-
терикової Європи і Британії були 400 ра-
зів охоплені голодом, який супроводжува-
ли людоїдство і масова торгівля людським
м’ясом.
Сучасний ріст голоду в усіх регіонах сві-
ту викликав підвищення цін на продоволь-
ство. Розрахунки показують, що кількість
людей, що хронічно голодують, у 2009 р.
сягнула 1,2 млрд осіб.
Частка голодуючих найвища в країнах
Африки (південь від Сахари), де хронічно
голодує кожен третій. До різкого підвищен-
ня цін на харчові продукти країни Латин-
ської Америки і Карибського басейну ста-
більно скорочували голод. У цих регіонах
поряд зі Східною Азією, Близьким Сходом,
Північною Африкою рівень недоїдання за-
лишився найнижчим.
Найбільше зростання числа голодуючих
зафіксовано в Конго. У результаті широ-
комасштабного і безперервного конфлікту
кількість хронічно голодуючих різко зрос-
ла з 11 до 43 млн осіб, а частка недоїдаю-
чих — з 29 до 76%. З 1990–1992 рр. остан-
ня цифра збільшувалась і в інших 25 кра-
їнах регіону, що не дозволило реалізувати
програми, прийняті на Всесвітньому про-
довольчому саміті і в Декларації тисячоліт-
тя (ЦРДТ). Водночас у кількох країнах4 ре-
гіону суттєво скоротили відсоток недоїда-
ючих.
Південна Америка досягла найбільших
успіхів у подоланні голоду, при чому 10 з
12 країн упевнено рухаються до встанов-
леного цільового показника ЦРДТ. Але та-
кий прогрес нерівномірний: Коста-Рика,
Ямайка, Мексика ввійшли разом з Кубою
до списку країн, що успішно скоротили го-
лод; водночас Гаїті, Гватемала, Панама,
Сальвадор, як і раніше, відчувають із цим
труднощі.
У країнах Близького Сходу і Північної
Африки зазвичай відмічають один з най-
нижчих рівнів недоїдання серед країн, що
розвиваються. Проте на Близький Схід іс-
тотно вплинули конфлікти, призвівши до
збільшення числа недоїдаючих майже
вдвічі — з 15 млн осіб у 1990–1992 рр. до
28 млн у 2003–2005 рр. [12].
4 Гана, Конго, Нігерія, Мозамбік, Малаві.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2 43
В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні
спостерігають як успіхи, так і невдачі в бо-
ротьбі з голодом. В Азії відбувається помір-
не скорочення кількості голодуючих. Пів-
денна і Цент ральна Азія зазнали невдачі у
зменшенні голоду, хоча в деяких густонасе-
лених країнах 5 відбулись певні зрушення.
Наслідки зростання світових цін на про-
довольство спонукали керівництво бага-
тьох країн удатись до різних економічних
санкцій, щоб утримати споживчі ціни на
низькому рівні, забезпечити необхідним
продовольством населення, надавши соці-
альну підтримку найвразливішим катего-
ріям громадян [12]. Серед економічних за-
ходів застосовували, зокрема, зниження
податків на імпорт, обмеження експорту,
контроль над цінами, субсидії на продукти
харчування, зниження обсягів запасів для
стабілізації поставок і цін. Водночас уряди
країн, що розвиваються, підтримали фер-
мерів задля розширення власного виробни-
цтва продуктів харчування.
ЗАЛЕЖНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКТІВ
ВІД КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН
Б агато країн стурбовані глобальним по-
теплінням, але деякі з них мають ква-
ліфікований апарат для вивчення еколо-
гічних проблем. Як твердить американ-
ський еколог, засновник Worldwatch Insti-
tute, президент Інституту політики Землі,
Л. Браун [13], деградація довкілля посилю-
ється, врешті-решт боротьба з нею буде го-
ловним завданням більшості держав.
У щорічнику «Становище світу» мож-
на простежити динаміку зміни клімату на
планеті, своєрідний «лікарський огляд», ді-
агноз у якому постійно погіршується: ско-
рочується площа лісів, розширюються пус-
телі, посилюється ерозія ґрунту, руйнуєть-
ся озон стратосфери, в атмосфері збільшу-
ється концентрація газів, що призводить до
5 Індія, Індонезія, Пакистан.
«парникового ефекту», вимирають тварини
і рослини. Посилення цих тенденцій може
підірвати світову економіку. У деяких ра-
йонах світу це вже відбувається. Напри-
клад, на півночі Ефіопії недостатньо родю-
чого ґрунту, щоб забезпечити бодай вижи-
вання людей, тож близько 10 млн осіб ста-
ли екологічними біженцями.
Нині мова йде не просто про налагоджен-
ня механізму, а про фундаментальні зміни,
які необхідно реалізувати в щонайкоротші
терміни. На думку Л. Брауна [13], існують
дві невідкладні проблеми: перехід від вико-
ристання викопного палива на інші джере-
ла енергії; призупинення росту населення
планети. Щоб розв’язати останню, потріб-
но, аби сотні мільйонів пар змінили уяв-
лення про ідеальні розміри сім’ї. Лідери
держав повинні орієнтувати громадян на
народження максимум двох дітей, навіть
якщо родина має змогу виростити біль-
ше. Населення планети щороку зростає на
88 млн осіб, а її біологічні системи не
спроможні прогодувати таку кількість.
Протягом найближчих п’яти-семи років
Земля балансуватиме між глобальним по-
теплінням і ймовірним похолоданням, вва-
жає завідувач лабораторії космічних дослі-
джень Головної (Пулковської) астрономіч-
ної обсерваторії РАН Х. Абдусаматов [14].
Він стверджує, що Сонце з початку 90-х рр.
ХХ ст. випромінює менше енергії, але Зем-
ля через термічну інерцію Світового океану
поки що перебуває в рівновазі завдяки «на-
копиченому теплу». Як доказ двовікового
спаду інтенсивності випромінювання Сон-
ця Х. Абдусаматов розглядає незвичайну
тривалість поточного 11-річного циклу змі-
ни потоку сонячної енергії. Інтенсивність
випромінювання, активність нашої зірки
змінюється з циклічністю 11 і 200 років. За
його словами, нинішній «малий цикл» три-
ває вже 12 років, і це не аномалія, а початок
спадової фази в 200-річному циклі зміни
інтенсивності сонячного випромінювання.
44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
Усі ознаки зміни циклу Сонця негатив-
но позначаються на виробництві продоволь-
ства. За даними Міжнародного центру вдо-
сконалення кукурудзи і пшениці (Мехіко,
Мексика), в 2050 р. через глобальне потеп-
ління в 48 штатах США виникнуть склад-
нощі з вирощуванням деяких сортів пшени-
ці. Водночас очікують, що кліматичні зміни
продовжать сезон вирощування зернових на
Алясці, встановлять більш теплий і сухий
клімат у південно-центральних районах, де
зараз спостерігають високу вологість, що
перешкоджає культивації зернових.
Уже сьогодні деякі з країн євроконти-
ненту, зокрема Росія, Казахстан, Україна,
зіткнулися з негативними наслідками клі-
матичних змін.
У самий розпал збирання зернових, у кінці
липня — на початку серпня, Росія фактично
«підірвала» світовий зерновий ринок, запро-
вадивши ембарго на експорт зерна. Внаслі-
док посухи, пожеж, низки організаційних по-
милок урожай зерна в Росії в 2010 р. може
стати найнижчим за останнє десятиліття.
У таких умовах перед федеральною і
місцевою владою стояли два основні за-
вдання — не допустити спекуляції на про-
довольчому ринку і допомогти селянам
пережити наслідки посухи. Задля цього
уряд виділив 35 млрд рублів для підтрим-
ки нужденних господарств [15].
Особливу увагу російському ринкові при-
діляють українські виробники і трейдери, бо
ситуація на ньому вельми серйозним чином
упливає на попит і ціноутворення україн-
ського зерна. Крім того, цілком можливий
експорт вітчизняного зерна до Російської
Федерації.
Казахстан змушений пролонгувати кре-
дити аграріям, що постраждали від посу-
хи. Уряд країни намагається посприяти
сільгоспвиробникам, щоб вони на рівних
умовах брали участь у формуванні стабілі-
заційного фонду зерна, аби стримати по-
дорожчання хліба [16].
Через посуху напередодні жнив в Укра-
їні було змінено прогнози на врожай: не
встигли завершитися жнива ранніх зерно-
вих — в екстреному режимі довелося зби-
рати кукурудзу.
Підсумовуючи минулий маркетинговий
рік, слід сказати, що з самого початку сезо-
ну експортери і внутрішні споживачі зер-
на виявили неабиякий інтерес до нього.
Це утворило прийнятні ціни на кукурудзу
впродовж сезону, завдяки чому аграрії ви-
гідно реалізували зерно [17]. Проте літня
спека знизила середню врожайність куку-
рудзи, і більшість сільгоспвиробників утра-
тила 30–40% урожаю, що скоротило потен-
ційний прибуток.
Зміна клімату може стати глобальною,
але не всі жителі Землі однаково її відчу-
ють. Ніде це твердження не стало таким
очевидним і загрозливим, ніж у прогнозу-
ванні в агросекторі. В Африці, де земля го-
дує 4/5 населення, сільське господарство
може впасти на 30%, що примусить селян
відмовлятись від вирощування традицій-
них культур на користь стійкіших до спе-
ки і вологи, як-от рису [18]. Сільгосппо-
тенціал аграрних країн Латинської Амери-
ки скоротиться більш як на 20%, внаслідок
чого динамічні експортери на кшталт Бра-
зилії працюватимуть лише на задоволення
внутрішнього попиту.
Такі перспективи, а також усвідомлення
навіть найменш потерпілими країнами, зо-
крема США, руйнівних для агроекономіки
наслідків зміщення термінів проведення сіль-
госпробіт, відмови від певних культур дадуть
імпульс черговій «зеленій революції». Вона
не просто форсуватиме виробництво, а спо-
нукатиме створювати культури, які можуть
переносити спеку, вбирати сіль, не в’янути
від посухи, навіть рости зануреними у воду.
Виведення більш пристосованих сортів
уже почалось. Науковці знайшли, напри-
клад, стародавні різновиди так званих пер-
ських трав, що володіють неймовірною опір-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2 45
ністю солоній воді. Ці трави схрещують з
різновидами пшениці комерційного призна-
чення, отримані таким способом культури
добре ростуть на солоних ґрунтах Австралії.
Інший напрям досліджень — використан-
ня недавно відкритого гена, який допома-
гає рослинам переносити тривале перебу-
вання під водою. На думку Р. Зіглера [19],
це дуже важливо, бо 70% бідного населення
світу проживає в Азії, де рис — основний
продукт харчування. Проте біля 20 млн га
цього регіону потерпають від сезонних по-
веней, коли рослини опиняються під ша-
ром води завглибшки 3–4 м. Ця проблема
посилюватиметься, бо через зміну клімату
осідання ґрунту стане ще інтенсивнішим.
Кукурудзу також готують до майбутніх
труднощів, власне до посух, які, за прогно-
зами, найбільше вражатимуть Латинську
Америку й інші райони, де вирощують цю
культуру. У найближчі 25 років її виробни-
цтво може впасти на 20%.
В Уганді, де культивують каву, зростання
температур може знищити всі її плантації.
Але, як сподіваються науковці, створення
лісопосадок, котрі даватимуть тінь, збере-
же економіку галузі і, можливо, навіть уріз-
номанітнить рослинний світ.
В інших частинах Африки селян учать
культивувати фруктові дерева, бо вони пе-
реносять нестачу води краще, ніж одноліт-
ні рослини.
У дослідженні Міжнародного центру се-
лекції кукурудзи і пшениці міститься ви-
сновок, що виробники пшениці в Північній
Америці найближчими десятиріччями від-
мовляться від використання найпівденні-
ших полів. Але зможуть обробляти посіви
на 10 градусів північніше, ніж тепер, коли
«лінія вододілу» пролягає від міста Кетчи-
кана (Аляска) до мису Гаррісона на півост-
рові Лабрадор [18]. Відтак золота нива про-
стягнеться до зони, віддаленої від Поляр-
ного кола всього на 2 градуси, а Сибір ста-
не важливою ланкою «пшеничного поясу».
За результатами досліджень, якщо рідше
орати землю, наприклад, садити насіння в
стерню від торішнього врожаю, значно ско-
ротиться випаровування в посушливих ра-
йонах, а також понизиться виділення дво-
окису вуглецю з ґрунту, оскільки вирощені
таким чином культури ефективніше затри-
мують вуглець. Проте сьогодні ще невідо-
мо, які сорти рослин урятують людство,
якщо клімат непередбачувано зміниться,
заявляє виконавчий директор Глобальної
фундації управління і збереження різно-
манітності продовольчих культур (GCDT)
К. Фоулер [20].
ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ТВАРИННИЦТВА
П ротягом останніх десятиліть галузь за-
знала небачених за темпами перетво-
рень. Цей процес отримав назву «револю-
ція у тваринництві». Активне зростання
попиту на харчові продукти тваринного по-
ходження в розвинених країнах стимулює
масштабне нарощування їх виробництва,
яке супроводжують технологічні інновації
та структурні зміни.
Проаналізуємо темпи вироблення такої
продукції в незаможних країнах і в світі в
цілому за період 2000–2009 рр. Дані ФАО
свідчать: у 2009 р. бідні країни виробили
тваринних продуктів у 1,4 разу більше, ніж
у 2000 р. Їхня частка в структурі світового
галузевого виробництва зросла на 0,4%, ся-
гаючи в 2009 р. 8717 тис. т, що на 2430 тис. т
більше, ніж у 2000 р.
Попит на м’ясо-молочні продукти в кра-
їнах, що розвиваються, стабільно зростає, і
постає питання, хто і як його задовольня-
тиме. В окремих сегментах, зокрема птахів-
ництві, свинарстві, маємо тенденції, влас-
тиві провідним країнам, де на чільній по-
зиції перебуває продукція великих підпри-
ємств. Поширення цих особливостей дасть
позитивні наслідки в боротьбі з бідністю і
продовольчою проблемою. Досі трансфор-
мація тваринницького сектору в основному
46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
відбувалась без належної політики. Її за-
провадження забезпечить гідний внесок га-
лузі в рівноправний і сталий розвиток [21].
Тривалі економічні дослідження довели,
що ріст продуктивності в агропромисловос-
ті підвищує добробут бідних верств насе-
лення через три фактори: зниження цін на
продовольчі товари для споживачів, збіль-
шення доходів виробників, стимулювання
інших сфер економіки завдяки вищому по-
питові на їхні товари і послуги.
Значення тваринництва, його внесок у на-
дання засобів до існування жителям країн,
що розвиваються, виходять далеко за межі
виробництва продукції на продаж або для
власного споживання. Домашня худоба в
бідних країнах забезпечує роботою фермера
і його родину, втілює багатство, дає соціаль-
ні гарантії, зміцнює гендерну рівність, по-
ліпшує структуру, родючість земель. Чи-
сельність злиденного населення, виживання
якого залежить від наявності домашньої ху-
доби, точно невідома, але зазвичай назива-
ють цифру близько 987 млн осіб, або 70% від
1,4 млрд украй бідних мешканців планети.
Харчові продукти тваринного походжен-
ня можуть забезпечити людину високоякіс-
ними білками і багатьма мікроелементами,
які складно отримати в достатніх кількос-
тях з рослинних харчів. Хоча основні міне-
рали — такі, як залізо і цинк, — присутні і в
основних зернових культурах, їх біодоступ-
ність у рослинній їжі нижча внаслідок їх-
ньої форми і наявності інгібіторів засвоєн-
ня, наприклад, фітатів.
У доповіді Програми підтримки спіль-
них досліджень у сфері харчування відзна-
чено стійку кореляцію між споживанням
продуктів тваринного походження і когні-
тивною функцією, фізичною активністю ді-
тей, поліпшенням результатів вагітності,
зниженням захворюваності [21]. Цю кореля-
цію було виявлено під час трьох поздовж-
ніх обстежень народонаселення країн, що
мають значні відмінності в економіці і
культурі, — Єгипту, Кенії, Мексики. Вона
залишалась навіть за умови неоднакових
соціально-економічного статусу, захворю-
ваності, грамотності, якості харчування.
Збільшення доступності тваринних про-
дуктів, розвиток тваринництва, пропаганда
правильного харчування будуть стратегіч-
ними заходами, які дозволять розірвати по-
рочне коло бідності, нестачі мікроелемен-
тів, неправильного харчування.
Крім того, тваринництво дозволяє забезпе-
чити роботою сільських жителів, що живуть
у бідності. Роль худоби багатопланова — від
формування доходів, постачання ресурсів у
змішаних системах сільгоспвиробництва до
амортизації впливу несприятливих природ-
них факторів, економічних потрясінь.
Щоб скористатись можливостями, які
дає вдосконалення тваринницького секто-
ру, потрібно підтримати дрібних виробни-
ків. При цьому необхідно пам’ятати про їх
неоднакову здатність адаптуватись до змін.
В умовах швидкої модернізації сектору ба-
гато з них виявляться неконкурентоспро-
можними і в міру зростання альтернатив-
ної ціни сімейної праці відмовлятимуться
від тваринництва.
Необхідно забезпечити збереження ролі ху-
доби як соціальної гарантії для найбідніших
верств населення. У тваринницькому секторі
незаможні виробники особливо вразливі для
ризиків, пов’язаних із зоозахворюваннями,
несприятливими впливами довкілля.
ВИСНОВКИ
П родовольчу проблему визнано гло-
бальною. Людство дедалі чіткіше усві-
домлює, що розвиток агросектору має клю-
чове значення для подолання бідності і
браку продовольства. Проте світовий про-
довольчий і сільгоспсектор стикається з
різними викликами, перешкодами, серед
яких демографічні зрушення, зміни в раці-
оні харчування, кліматичні зміни, обмеже-
ність природних ресурсів.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2 47
Оцінюючи світову природоохоронну си-
туацію, можна відзначити:
— деградація природних систем життє-
забезпечення людини має визначальний
вплив на продовольчу проблему;
— встановлено зв’язок між забрудненням
повітря і скороченням урожайності сіль-
госпкультур;
— особливості агроресурсної ситуації
відмінні не лише в окремих країнах, але й у
межах географічних областей. Не існує уні-
версальних шляхів розв’язання продоволь-
чої проблеми, тому вивчати і долати її слід,
перш за все, на національному і локально-
му рівнях.
Це зумовлює необхідність визначення
основних факторів зміцнення продоволь-
чої безпеки. Можна стверджувати, що зрос-
тання виробництва продовольства по в’я-
зане:
— з розширенням оброблюваних терито-
рій, у тому числі реалізацією проектів ре-
зервних площ для аграрного освоєння;
— з інтенсифікацією сільського господар-
ства на вже експлуатованих землях (ірига-
ція, внесення добрив);
— з застосуванням передових методів ве-
дення землеробства (No-till);
— зі здійсненням природоохоронних за-
ходів;
— з диверсифікацією структури економі-
ки країн, що розвиваються;
— з відмовою від ідеї самозабезпеченості
продовольством, задоволення все більших
потреб у продуктах харчування через їх ім-
порт за рахунок доходів від експорту в ре-
зультаті розвитку інших галузей економіки;
— з неминучим проведенням соціальних
агрореформ;
— з упровадженням у країнах, що розви-
ваються, науково-технічних досягнень в аг-
росекторі.
Є безліч можливостей збільшити вироб-
ництво продовольства у світі: підвищен-
ня родючості земель, використання біо-
логічних ресурсів морських і океанських
вод, широке застосування сонячної енер-
гії, розвиток генетики, селекції для підви-
щення адаптивних властивостей сільгосп-
культур, виведення продуктивніших порід
тварин.
1. Доповідь Продовольчої та сільськогосподарської
організації ООН «Про продовольчу безпеку в
світі» // http://www.rususa.com/news/news.asp-
nid-21805-catid-4.
2. Ковалев Е. Новые аспекты мировой продоволь-
ственной проблемы // МЭиМО. — 2005. — № 3. —
С. 3–9.
3. Sen A. Poverty and Famines: An Essay on Entitle-
ment and Deprivation. — Oxford: Clarendon Press,
1981.
4. Гойчук О.І. Продовольча безпека: Монографія. —
Житомир: Полісся, 2004. — 348 с.
5. Трегобчук В.М. Продовольча проблема в контексті
соціальної безпеки держави. — К.: НАН України,
Інститут економіки, 1999. — С. 14.
6. Білорус О.Г., Зубець М.В., Саблук П.Т., Власов В.І.
Глобальна продовольча безпека: Монографія. —
К.: ННЦ «ІАЕ», 2009. — 486 с.
7. Stiglitz J.E. Knowledge as a Global Public Good //
I. Kaul, I. Grunberg, M.A. Stern Global Public
Goods. International Cooperation in the 21st Cen-
tury, Uni ted Nations Development Programme. —
New York: Oxford University Press, 1990. — P. 308–
325.
8. Баласинович Б., Ярошевська Ю. ГМО: виклики
сьогодення та досвід правового регулювання. —
К.: АОЕФ-Україна, 2010. — 255 с.
9. Большая советская энциклопедия / Гл. ред.
А.М. Прохоров; 3-е изд. — М.: Госиздат, 1972. —
Т. 7. — С. 82.
10. Мальтус Т. Дослідження закону народонаселен-
ня. — К.: Основи, 1998. — 535 с.
11. Кастро Ж. Географія голоду / Кастро Ж. [скор.
пер. з англ.]; Ред. Е.А. Араб-огли. — М.: Іноземна
література, 1954. — 387 с.
12. Диуф Ж. Состояние продовольственной необе-
спеченности в мире // Материалы ФАО. — 2008.
— 60 с.
13. The Geopolitics of Food Scarcity / Lester Brown.
02.11.2009 // http://www.spiegel.de/internation-
al/world/0,1518,606937,00.html.
14. Абдусаматов X. Глубокое «остывание» Земли бу-
дет наиболее заметным в северных широтах //
http://www.inauka.ru/prognoz/article78044.html.
15. Итоги урожая зерна в России в 2010 году могут
стать самыми низкими за последнее десятилетие //
http://www.apk-inform.ru/showart.php?id =97942.
48 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
16. Казахстан: депутаты предлагают пролонгировать
кредиты пострадавшим от засухи аграриям //
http://www.apk-inform.com/showart.php?id=98116.
17. Погодные и политические условия для украин-
ского рынка кукурузы // http://www.apk-inform.
com/showart.php?id=97824.
18. Вайсс Р. Угрозы для сельского хозяйства и по ставок
продовольствия / 03.12.2007 // http://193.178.146.87/
news/news_16298.html.
19. Zeigler R. Respected plant pathologist named as new
director general / Thursday, 2005 // http://www.
procapital.ru/showthread.php?p=705500.
20. Fowler C. Meet the Nourishing the Planet Advisory
Group / Cary Fowler // http://translate.google.
com/translate?hl=en&sl=en&tl=uk&u=http%3A%2
F%2Fblogs.worldwatch. org%2Fnourishingtheplanet%
2Fmeet-the-nourishing-the-planet-advisory-group-
cary-fowler%2F.
21. Диуф Ж. Положение дел в области продоволь-
ствия и сельского хозяйства. Животноводство в
поисках баланса. — Рим, 2009. — 189 с.
В. Власов, М. Лисак
СИНОПСИС СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ
ПРОБЛЕМ У СВІТІ І СКЛАДНИКИ
ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
Р е з ю м е
У статті розкрито значення поняття «продовольча
безпека», показано силу руйнівної дії голоду на мало-
забезпечені верстви населення в різних регіонах сві-
ту, висвітлено наслідки впливу зміни клімату на ви-
робництво харчових продуктів. Автори вважають, що
розв’язанню глобальної продовольчої проблеми має
сприяти всебічне врахування різноманітних факто-
рів впливу на забезпеченість населення продуктами
харчування. Одним із ефективних засобів подолання
проблеми голоду визнано масштабне нарощування
виробництва продукції тваринництва.
Ключові слова: продукти харчування, агросектор, те-
риторія голоду, тваринництво.
V. Vlasov, M. Lysak
SYNOPSIS OF WORLD AGRICULTURAL
PROBLEMS AND THE ELEMENTS OF FOOD
SAFETY
A b s t r a c t
The article discloses the meaning of concept «food
safety», showes the devastating power of hunger
influence on poor strata of population in the different
world areas, illuminates the consequences of climat
changes in reference to foodstuffs production. Authors
deem all-round consideration of diverse factors
impacting the food supply may help to solve the global
alimentary problem. The large-scale increase of cattle-
rearing is recognized as an efficacious way to overcome
hunger problem.
Keywords: foodstuffs, agricultural sector, hunger area,
cattle-rearing.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28027 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:28:23Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Власов, В. Лисак, М. 2011-10-25T21:46:14Z 2011-10-25T21:46:14Z 2011 Синопсис сільськогосподарських проблем у світі і складники продовольчої безпеки / В. Власов, М. Лисак // Вісн. НАН України. — 2011. — № 2. — С. 37-48. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28027 У статті розкрито значення поняття «продовольча безпека», показано силу руйнівної дії голоду на малозабезпечені верстви населення в різних регіонах світу, висвітлено наслідки впливу зміни клімату на виробництво харчових продуктів. Автори вважають, що розв’язанню глобальної продовольчої проблеми має сприяти всебічне врахування різноманітних факторів впливу на забезпеченість населення продуктами харчування. Одним із ефективних засобів подолання проблеми голоду визнано масштабне нарощування виробництва продукції тваринництва. The article discloses the meaning of concept «food safety», showes the devastating power of hunger influence on poor strata of population in the different world areas, illuminates the consequences of climat changes in reference to foodstuffs production. Authors deem all-round consideration of diverse factors impacting the food supply may help to solve the global alimentary problem. The large-scale increase of cattlerearing is recognized as an efficacious way to overcome hunger problem. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Синопсис сільськогосподарських проблем у світі і складники продовольчої безпеки Synopsis of world agricultural problems and the elements of food safety Article published earlier |
| spellingShingle | Синопсис сільськогосподарських проблем у світі і складники продовольчої безпеки Власов, В. Лисак, М. Статті та огляди |
| title | Синопсис сільськогосподарських проблем у світі і складники продовольчої безпеки |
| title_alt | Synopsis of world agricultural problems and the elements of food safety |
| title_full | Синопсис сільськогосподарських проблем у світі і складники продовольчої безпеки |
| title_fullStr | Синопсис сільськогосподарських проблем у світі і складники продовольчої безпеки |
| title_full_unstemmed | Синопсис сільськогосподарських проблем у світі і складники продовольчої безпеки |
| title_short | Синопсис сільськогосподарських проблем у світі і складники продовольчої безпеки |
| title_sort | синопсис сільськогосподарських проблем у світі і складники продовольчої безпеки |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28027 |
| work_keys_str_mv | AT vlasovv sinopsissílʹsʹkogospodarsʹkihproblemusvítíískladnikiprodovolʹčoíbezpeki AT lisakm sinopsissílʹsʹkogospodarsʹkihproblemusvítíískladnikiprodovolʹčoíbezpeki AT vlasovv synopsisofworldagriculturalproblemsandtheelementsoffoodsafety AT lisakm synopsisofworldagriculturalproblemsandtheelementsoffoodsafety |