Розмежування земель державної та комунальної власності: потрібен новий закон
В статті проаналізовано значення інституту права комунальної власності на землю як матеріальної основи місцевого самоврядування. Показана неефективність чинного Закону «Про розмежування земель державної та комунальної власності». Обґрунтовується необхідність прийняття нової редакції цього Закону та...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Наука та інновації |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28098 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Розмежування земель державної та комунальної власності: потрібен новий закон / Ю.С. Шемшученко, П.Ф. Кулинич // Наука та інновації. — 2010. — Т. 6, № 2. — С. 87-93. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860127485117595648 |
|---|---|
| author | Шемшученко, Ю.С. Кулинич, П.Ф. |
| author_facet | Шемшученко, Ю.С. Кулинич, П.Ф. |
| citation_txt | Розмежування земель державної та комунальної власності: потрібен новий закон / Ю.С. Шемшученко, П.Ф. Кулинич // Наука та інновації. — 2010. — Т. 6, № 2. — С. 87-93. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та інновації |
| description | В статті проаналізовано значення інституту права комунальної власності на землю як матеріальної основи місцевого самоврядування. Показана неефективність чинного Закону «Про розмежування земель державної та комунальної власності». Обґрунтовується необхідність прийняття нової редакції цього Закону та формулюються пропозиції щодо його змісту.
В статье проанализировано значение института права коммунальной собственности на землю как материальной основы местного самоуправления. Показана неэффективность действующего Закона «О размежевании земель государственной и коммунальной собственности». Обоснована необходимость принятия новой редакции этого Закона и формулируются предложения относительно его содержания.
The significance of the land communal ownership as a material basis of local self-government is analyzed. It is proved that effective Law on delimitation of state and communal land is inefficient. The necessity of adoption of a new law is substantiated as well as proposals regarding the content are formulated.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:42:38Z |
| format | Article |
| fulltext |
87
Наука та інновації. 2010. Т. 6. № 2. С. 87—93.
© ШЕМШУЧЕНКО Ю.С., КУЛИНИЧ П.Ф., 2010
Ю.С. Шемшученко, П.Ф. Кулинич
Інститут держави і права НАН України ім. В.М. Корецького, Київ
РОЗМЕЖУВАННЯ ЗЕМЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ
ТА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ:
ПОТРІБЕН НОВИЙ ЗАКОН
В статті проаналізовано значення інституту права комунальної власності на землю як матеріальної основи місце-
вого самоврядування. Показана неефективність чинного Закону «Про розмежування земель державної та комуна-
ль ної власності». Обґрунтовується необхідність прийняття нової редакції цього Закону та формулюються пропозиції
щодо його змісту.
К л ю ч о в і с л о в а: земля, державна власність, комунальна власність, розмежування земель, закон.
З прийняттям 28 червня 1996 р. нової Кон-
ституції України в нашій країні була введена
крім державної і приватної ще й комунальна
власність на землю. Відповідно до ст. 142 Кон-
ституції земля може перебувати у власності
територіальних громад сіл, селищ і міст, райо-
нів у містах, або у їхній спільній власності.
Саме такі землі є об’єктами права комунальної
власності.
Отже, Основним законом юридично була
задекларована комунальна власність. Однак в
Україні донині відсутня чітка система її фікса-
ції. Для введення категорії комунальної влас-
ності потрібно було прийняти у розвиток Кон-
ституції України ряд законів, які б детально
врегулювали порядок та підстави виникнення,
здійснення та припинення права комунальної
власності на землю.
Першим із зазначених законів став Земель-
ний кодекс України, уведений в дію 1 січня
2002 р. В Кодекс, по-перше, були включені по-
ложення, які регулюють питання комунальної
власності на землю. По-друге, частина земель
державної власності проголошена такими, що
належать не державі, а територіальним грома-
дам сіл, селищ і міст. Так, у ч. 2 ст. 83 Земель-
ного кодексу чітко сказано, що у комунальній
власності перебувають усі землі в межах насе-
лених пунктів, крім земель приватної та дер-
жавної власності, а також земельні ділянки за
їх межами, на яких розташовані об’єкти кому-
нальної власності. По-третє, Кодекс передба-
чив одноразову масову передачу частини зе-
мель державної власності у власність терито-
ріальних громад сіл, селищ та міст, чи у їх
спільну власність шляхом проведення проце-
дури розмежування земель державної та кому-
нальної власності.
Чому потрібно розмежувати державні та
комунальні землі?
В першу чергу мають бути розмежовані зем-
лі, на яких розташовані державні та комуналь-
ні підприємства, установи та організації. Але
переважна їх більшість отримали земельні ді-
лянки у користування ще до введення в дію
Земельного кодексу України і не мають дер-
жавних актів на право користування земель-
ними ділянками, а межі цих ділянок не завжди
�2.indd 87�2.indd 87 27.04.2010 14:14:3227.04.2010 14:14:32
88 Наука та інновації. № 2, 2010
Світ інновацій
визначені і зафіксовані в натурі (на місцевос-
ті). Коли ці землі належали одному власнику –
державі, то до певної міри така ситуація була
терпимою, оскільки система розпорядження
ними була єдиною. З проголошенням Земель-
ним кодексом України практично всіх земель-
них ділянок, які були надані у постійне користу-
вання комунальним підприємствам, установам і
організаціям, об’єктом права комунальної влас-
ності змінився власник цих земель та порядок
управління ними. Однак таке проголошення за-
лишатиметься ні до чого не зобов’язуючою де-
кларацією до тих пір, доки не буде проведено
розмежування земель державної та комунальної
власності. Тому проблема відмежування земель,
які належать державі, від земель, які перейшли у
власність територіальних громад, набула гостро-
ти і потребує нагального вирішення.
Ця проблема може бути вирішена шляхом
розмежування земель державної власності на
землі, які мають і надалі залишатися у влас-
ності держави, та землі, які мають перейти у
власність територіальних громад сіл, селищ та
міст (комунальну власність). Отже, суть роз-
межування земель полягає, по-перше, у визна-
ченні переліку земельних ділянок та терито-
рій, які залишаться у власності держави, та ді-
лянок і територій, які перейдуть у комунальну
власність, по-друге, у проведенні землевпоряд-
них робіт щодо визначення меж земельних ді-
лянок державної і комунальної власності та
оформлення посвідчення прав на них відпо-
відно до чинного законодавства України.
Таким чином, потреба у проведенні розмеж-
ування земель державної та комунальної влас-
ності обумовлюється як соціально-еконо міч-
ни ми, так і юридичними факторами. З со ці аль-
но-економічної точки зору потреба в розмежу-
ванні земель державної і комунальної влас ності
є особливо нагальною для тих територіальних
громад, які хочуть спланувати розвиток та «від-
новлення» земель в межах їх територій. Якщо в
країнах з розвиненою економікою таке плану-
вання в межах населених пунктів є виключно
питанням місцевого значення, то в Україні за-
провадження такого планування відкладається
через невирішеність питання щодо права влас-
ності на суспільні (державні та комунальні)
землі. Затримка в розробці та впровадженні
планів місцевого і регіонального розвитку ство-
рює штучні перепони для розвитку економіки
регіонів України, що в свою чергу уповільнює
процес зростання місцевої торгівлі та прибут-
ковості всіх сфер економіки, зайнятості насе-
лення на місцях. Оскільки ця проблема є акту-
альною не тільки для міст, а й для селищ та сіл,
то затримка з проведенням розмежування зе-
мель торкається, безпосередньо чи опосередко-
вано, кожної української сім’ї.
З юридичної точки зору потреба у прове-
денні розмежування земель державної та ко-
мунальної власності обумовлена тим, що Зе-
мельним кодексом України встановлено тим-
часовий правовий режим земель державної
власності на перехідний період – від моменту
введення Кодексу в дію і до повного завершен-
ня розмежування земель. Протягом цього пе-
ріоду дії щодо розпорядження землями дер-
жавної власності регулюються не нормами
основної частини Земельного кодексу, якими
детально визначена компетенція різних орга-
нів державної влади – від районної державної
адміністрації до Кабінету Міністрів України, а
нормами Перехідних положень цього Кодексу,
дія яких розрахована на період проведення
розмежування земель. Так, згідно з ст. 122 Ко-
дексу районні державні адміністрації на їх те-
риторії вправі передавати земельні ділянки із
державної власності у власність або у користу-
вання територіальних громад у межах сіл, се-
лищ, міст районного значення для всіх потреб
та за межами населених пунктів лише для:
а) сільськогосподарського використання;
б) ведення водного господарства, крім ви-
падків, передбачених ч. 7 ст. 122 Кодексу;
в) будівництва об’єктів, пов’язаних з обслу-
говуванням жителів територіальної громади
району (шкіл, закладів культури, лікарень, підп-
риємств торгівлі тощо), крім випадків, визна-
чених ч. 7 цієї статті.
�2.indd 88�2.indd 88 27.04.2010 14:14:4127.04.2010 14:14:41
89Наука та інновації. № 2, 2010
Світ інновацій
Кабінет Міністрів України наділений упо-
вноваженнями здійснювати розпорядження
особливо цінними землями, наприклад лісо-
вими масивами тощо. Проте згідно з п. 12 Пе-
рехідних положень Земельного кодексу Укра-
їни до проведення розмежування земель в
межах населених пунктів розпорядження зем-
лями державної власності, на яких відсутні
державні підприємства та установи, здійсню-
ють відповідні міські, селищні та сільські ради,
які досить часто переводять цінні лісові маси-
ви в земельні ділянки під забудову. По суті,
через незавершення розмежування земель дер-
жавної та комунальної власності до цього часу
Земельний кодекс України не введений в дію у
повному обсязі.
З метою вирішення проблеми розмежуван-
ня земель державної та комунальної власності
Верховна Рада України ще 5 лютого 2004 р.
прийняла Закон України «Про розмежування
земель державної власності». Слід відмітити,
що колишній Президент України Л.Д. Кучма
тричі накладав «вето» на цей Закон і тричі
Верховна Рада України відхиляла вето. Тому
він фактично був прийнятий у липні того ж
року і опублікований 14 липня 2004 р. у газеті
«Голос України».
Що ж змінилося за 5 років дії Закону?
За повідомленням Управління територіаль-
ного планування використання земель Держ-
комзему України станом на 1 листопада 2009 р.
площа земель державної власності, що підля-
гає розмежуванню, становить 29 357,8 тис. га. На
цю дату розроблено і затверджено 57 проектів
землеустрою на площу всього 173,1 тис. га, що
дорівнює 0,05 % земель, які підлягають розмеж-
уванню. Прийнято 2078 рішень про роз ме жу-
ван ня земель на площу 3464 тис. га. Замовлено
421 проект землеустрою щодо розмежування зе-
мель на площу 1432,6 тис. га, або близько на 5 %
земель, що підлягають розмежуванню від повідно
до вимог чинного Закону.
Однак чи знайдуться в країні кошти на ви-
конання таких робіт – невідомо. Відповідно до
обсягів державного замовлення на проведення
земельної реформи та забезпечення охорони
земельних ресурсів, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 р.
«Про державне замовлення на закупівлю то-
варів, виконання робіт, надання послуг для
державних потреб у 2009 році», коштів у 2009 р.
на проведення робіт по розмежуванню земель
державної та комунальної власності не було
передбачено. Держкомземом направлено про-
позиції Міністерству фінансів України до про-
екту Державного бюджету України на 2010 р.
щодо додаткового фінансування робіт по роз-
межуванню земель державної та комунальної
власності в межах бюджетної програми «Про-
ведення земельної реформи». Однак і в нас-
туп ні роки фінансування робіт по розмежуван-
ню земель державної та комунальної власності
за рахунок коштів бюджету уявляється про-
блематичним.
Отже, розмежування земель державної та
комунальної власності за чинним Законом по-
требує величезних коштів з державного та міс-
цевих бюджетів. Крім того, закріплений у За-
коні порядок їх розмежування надзвичайно
ускладнений, що також гальмує його прове-
дення. По суті, проведення розмежування зе-
мель на підставі чинного Закону в стислі стро-
ки та з мінімальним бюджетним фінансуван-
ням неможливе. Тому Закон потрібно карди-
нально змінити.
Схоже на те, що необхідність кардинально-
го вдосконалення чинного Закону «Про роз-
межування земель державної та комунальної
власності» починають усвідомлювати і на рів-
ні вищих органів влади нашої країни. Так, на
необхідності прийняття Закону про спрощення
процедури розмежування земель державної і
комунальної власності наголошував Голова Ко-
мітету з питань аграрної політики та земельних
відносин Верховної Ради України М.В. Присяж-
нюк, виступаючи в січні 2009 р. на 11-х річних
зборах Всеукраїнського конгресу вчених еко-
но містів-аграрників [1, с. 34]. Бі льше того, в п.
3 Комплексного плану заходів реформування
земельних відносин, дерегуляції та подолання
�2.indd 89�2.indd 89 27.04.2010 14:14:4127.04.2010 14:14:41
90 Наука та інновації. № 2, 2010
Світ інновацій
корупції у цій сфері у 2009 р., затвердженого
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 8 квітня 2009 р. № 535-р, міс титься дору-
чення Мінфіну України, ДПА і Держкомзему
України внести на розгляд в Кабінет Міністрів
України узгоджені пропозиції щодо удоскона-
лення механізму роз ме жу вання земель дер-
жавної і комунальної власнос ті [2].
На нашу думку, з метою усунення недоліків
чинного Закону про розмежування земель не-
обхідно викласти його в принципово новій ре-
дакції, використавши ряд інноваційних підхо-
дів. Саме до такого висновку прийшли фахівці
Інституту держави і права НАН України у про-
цесі дослідження, проведеного в рамках вико-
нання науково-технічного проекту «Розробка
пра вової моделі розмежування земель держав-
ної та комунальної власності з метою ефектив-
ного використання бюджетних коштів». За ре-
зультатами проведеного дослідження підготов-
лена нова редакція Закону України «Про розме-
жування земель державної та комунальної влас-
ності» (травень–грудень 2009 р.), яка базується
на новій, інноваційній моделі правового регулю-
вання розмежування зазначених земель.
Основні інновації нового законопроекту
Основними інноваціями законопроекту про
розмежування земель є:
чітке визначення, які з суспільних (непри-
ватизованих) земель знаходяться в комуна-
ль ній власності, а які – в державній власнос-
ті з урахуванням земель як в межах населе-
них пунктів, так і поза їх межами;
визначення процедури вирішення можли-
вих спорів між сільською, селищною та мі-
сь кою радами та органом виконавчої влади
щодо права власності на землі, що підляга-
ють розмежуванню;
визначення процедури вирішення можливих
спорів між сільською, селищною та мі сь кою
радами та органом виконавчої влади щодо
проведення меж між земельними ділянка-
ми, на які претендує держава, та земельни-
ми ділянками, на які претендує територіаль-
на громада.
У законопроект закладена правова модель,
спрямована на забезпечення виконання роз-
межування земель в оптимальні строки з опти-
мальними витратами, а також на чітке визна-
чення владних структур, які є відповідальни-
ми за фінансування робіт по підготовці зем-
левпорядної документації, необхідної для про-
ведення розмежування земель.
Розробники законопроекту прийшли до ви-
сновку, що ефективність розмежування земель
залежатиме від обсягу повноважень, якими на-
ділені основні учасники цього процесу – сіль-
ські, селищні, міські ради та органи виконав-
чої влади. Зрозуміло, що територіальні грома-
ди не відкладатимуть надовго підтвердження
свого права власності на комунальні землі:
адже розмежування об’єктивно зміцнює їх по-
зиції як власників землі. Звичайно ж, пред-
ставників органів виконавчої влади та керів-
ників державних підприємств, установ і органі-
зацій, що використовують землю в межах насе-
лених пунктів, цікавитимуть гарантії збережен-
ня та закріплення наявних прав на землю.
Із Земельного кодексу України випливає, що
в межах населених пунктів переважна більшість
державних земель перейде у комунальну влас-
ність. Держава ж має законні підстави вимага-
ти визнання за нею права власності на дуже об-
межену кількість земельних ділянок в межах
населених пунктів. Наприклад, у Києві знахо-
диться велика кількість державних установ, під-
приємств та організацій. Зайняті ними землі ма-
ють залишатися у власності держави. Але вся
земля, що використовується ними, становить не
більше 5 % від загальної площі земель державної
власності. А в інших містах кількість державних
земель, які мають перейти у власність територі-
альних громад, потенційно є ще більшою.
Які землі мають бути предметом розмежу-
вання за новим законопроектом
Основна відмінність проекту нового закону
від чинного Закону «Про розмежування земель
державної та комунальної власності» полягає
в істотному зменшенні кількості земельних ді-
лянок, які необхідно розмежовувати, тобто ви-
�2.indd 90�2.indd 90 27.04.2010 14:14:4127.04.2010 14:14:41
91Наука та інновації. № 2, 2010
Світ інновацій
значати їх межі в натурі (на місцевості). На від-
міну від чинного Закону, який передбачає су-
цільне межування, тобто визначення меж всіх
без виключення земельних ділянок, які залиша-
ються у власності держави або переходять у
власність територіальних громад, законопроект
передбачає розмежування тільки тих земельних
ділянок, які, по-перше, мають спільну межу (при-
лягають одна до одної), та, по-друге, є власністю
різних власників: держави та територіальної
громади. Адже не має потреби у проведенні роз-
межування (визначення межі) двох суміжних
земельних ділянок, якщо обидві з них належать
одному власнику – або державі, або територі-
альній громаді. Таким чи ном, з прийняттям за-
конопроекту визначення меж земельних діля-
нок державної або комунальної власності прово-
дитиметься лише в тих випадках, якщо такі зе-
мельні ділянки хоч однією стороною стикати-
муться (межуватимуть) з земельною ділянкою
іншого власника. Із запровадженням такого під-
ходу різко зменшиться обсяг землевпорядних
робіт, які мають бути проведені у процесі роз-
межування земель, і, відповідно, саме розмежу-
вання потребуватиме значно менше коштів та
може бути проведене досить швидко.
Удосконалення механізму розмежування зе-
мель державної і комунальної власності в за-
конопроекті
З метою запобігання виникнення довготри-
валих спорів щодо того, які землі в межах на-
селених пунктів слід залишити у державній
власності, у законопроект введено просте пра-
вило, згідно з яким усі земельні ділянки, що
знаходяться в постійному користуванні дер-
жавних підприємств, установ та організацій,
визнаються землями державної власності. Пра-
во постійного користування може бути під-
тверджене державним актом або іншим юри-
дично значимим документом, що підтверджує
наявність у юридичної особи права постійного
користування на земельну ділянку. Межі та-
ких земельних ділянок можна встановити на
основі існуючої землевпорядної документації
(якщо така існує) або землевпорядної доку-
ментації, створеної під час проведення роз-
межування. Крім того, на відміну від чинного
Закону, законопроектом передбачається, що
виготовлення такої землевпорядної докумен-
тації має оплачуватися не тільки за рахунок
держави, а й за рахунок державних підпри-
ємств, установ чи організацій, які працюють
на засадах самоокупності. Ми переконані, що
такий захід істотно зменшить тиск на держав-
ний бюджет.
Щоб звести до мінімуму можливу затримку
у проведенні розмежування земель, пропоно-
ваним законопроектом передбачено покладен-
ня на органи виконавчої влади обов’язку по-
дання до відповідної сільської, селищної чи
міської ради заяви (разом з планом меж ділян-
ки) про визнання права державної власності
на кожну з земельних ділянок в межах населе-
ного пункту, які мають залишитися у власнос-
ті держави. Натомість відповідна рада повин-
на прийняти позитивне рішення щодо заявле-
ного у заяві клопотання або ж звернутися до
органу виконавчої влади з пропозицією про
внесення до заяви певних змін. У випадку при-
йняття радою позитивного рішення щодо зая-
ви органу виконавчої влади цим рішенням ма-
ють встановлюватися межі земельних ділянок
державної власності. У випадку негативного
рішення ради орган виконавчої влади матиме
право оскаржити його в суді. Він також мати-
ме право відмовитися від внесення до заяви
змін, яких вимагає рада, і звернутися з позо-
вом до суду про відхилення вимоги ради про
внесення таких змін.
Отже, законопроект спрямований на те, щоб
усі землі в межах населених пунктів, що не є
державною або приватною власністю, автома-
тично визнавалися власністю відповідної те-
риторіальної громади в силу закону. Таким чи-
ном, закладена в Земельний кодекс України
система презумпцій дозволить значно спрос-
тити процес затвердження права власності те-
риторіальних громад на землю, оскільки вона
виключає необхідність встановлення меж кож-
ної земельної ділянки державної власності в
�2.indd 91�2.indd 91 27.04.2010 14:14:4127.04.2010 14:14:41
92 Наука та інновації. № 2, 2010
Світ інновацій
межах населених пунктів та кожної земельної
ділянки комунальної власності, якщо вони не
межують одна з одною.
Модель ефективної дії зазначеного підходу
можна проілюструвати на такому прикладі.
Роз глянемо ситуацію з міським парком, що
належить до земель, на які держава не може
претендувати. Міський парк має чітко визна-
чені межі й, скоріш за все, оточений міськими
дорогами, що також мають чітко визначені межі.
Виникає питання: навіщо обмірювати парк і до-
роги й складати проекти землеустрою на зе-
мельні ділянки під цими об’єктами, якщо гро-
маді не так уже й важливо знати точне розта-
шування межі між парком і дорогою, які разом
належать до земель комунальної власності?
Міська рада може визначити місцезнаходжен-
ня парку через місцезнаходження тротуарів та
вулиць довкола нього. Якщо ж громаді дійсно
потрібно буде визначити просторові коорди-
нати парку та довколишніх вулиць, то вона в
майбутньому (тобто після завершення розме-
жу вання земель) може замовити зйомку земель
парку, доріг тощо у відповідності з чинним зе-
мельним законодавством. Однак міська рада,
напевно, може мати інші, більш важливі пріо-
ритети щодо використання своїх бюджетних
коштів. Тому за нашими оцінками, близько 95 %
усіх земельних ділянок в населених пунктах,
які стануть комунальною власністю, не потре-
буватимуть встановлення меж, оскільки вони
не межують з земельними ділянками державної
власності. А це означає, що приблизно на такий
же відсоток вдасться зменшити бюджетні ви-
трати на проведення розмежування земель.
Якщо прийняти правило, за яким усі суспі-
льні землі в межах населених пунктів вважа-
ються землями комунальної власності, за ви-
нятком тих, на які претендує держава, то під-
готовка та перевірка землевпорядної доку-
ментації щодо встановлення меж земельних
ділянок в населених пунктах буде необхідна,
мож ли во, в єдиному випадку – при формуван-
ні земель державного резерву (запасу). У бага-
тьох випадках держава вже матиме базові кар-
ти з визначеними межами земельних ділянок,
переда них в постійне користування державним
під п ри ємствам, установам, організаціям тощо.
То му землі, на які претендуватиме держава, мо-
жуть окреслюватися межами, визначеними в на-
явній землевпорядній документації. І ли ше при
відсутності землевпорядної документації заці-
кавлений орган виконавчої влади повинен буде
замовити роботи по визначенню меж, резу льтати
яких він може використовувати при зверненні
до сільської, селищної чи міської ради з заявами
про їх визнання (затвердження).
З метою прискорення процесу визначення ор-
ганами виконавчої влади земель державної влас-
ності, що знаходяться в межах населених пунк-
тів, законопроектом також передбачено, що у
випадку неподання органом виконавчої влади
заяви до відповідної сільської, селищної чи місь-
кої ради у встановлений термін рада матиме пра-
во самостійно замовити землевпорядній органі-
зації виконання робіт по визначенню меж зе-
мельної ділянки державної власності та затвер-
дити ці межі без погодження з відповідним орга-
ном виконавчої влади. Аналогічна процедура
передбачена законопроектом і для встановлення
меж земельних ділянок комунальної власності
за межами населених пунктів, на яких розташо-
вані об’єкти комунальної власності.
Таким чином, прийняття нової редакції За-
кону України «Про розмежування земель дер-
жавної та комунальної власності», розробле-
ного в Інституті держави і права НАН Украї-
ни, дасть можливість істотно спростити, зде-
шевити та прискорити завершення робіт щодо
розмежування земель, які є власністю держа-
ви, та земель, які мають перейти у власність
територіальних громад сіл, селищ та міст.
ЛІТЕРАТУРА
1. Присяжнюк М.В. Законодавче забезпечення зе ме-
льного ринку // Економіка АПК. — 2009. — № 3. —
С. 33—35.
2. Урядовий кур’єр. — 2009. — 10 червня. — № 101.
�2.indd 92�2.indd 92 27.04.2010 14:14:4127.04.2010 14:14:41
93Наука та інновації. № 2, 2010
Світ інновацій
Ю.С. Шемшученко, П.Ф. Кулинич
РАЗМЕЖЕВАНИЕ ЗЕМЕЛЬ ГОСУДАРСТВЕННОЙ
И КОММУНАЛЬНОЙ СОБСТВЕННОСТИ:
НУЖЕН НОВЫЙ ЗАКОН
В статье проанализировано значение института права ком-
мунальной собственности на землю как материальной осно-
вы местного самоуправления. Показана неэффективность
действующего Закона «О размежевании зе мель государс-
твенной и коммунальной собственности». Обоснована необ-
ходимость принятия новой редакции этого Закона и форму-
лируются предложения относительно его содержания.
К л ю ч е в ы е с л о в а: земля, государственная собст вен-
ность, коммунальная собственность, разграничение зе-
мель, закон.
Yu.S. Shemshuchenko, P.F. Kulinich
DELIMITATION OF THE LAND
IN COMMUNAL AND STATE OWNERSHIP:
THE NECESSITY OF A NEW LAW
The significance of the land communal ownership as a
ma terial basis of local self-government is analyzed. It is
proved that effective Law on delimitation of state and com-
munal land is inefficient. The necessity of adoption of a new
law is substantiated as well as proposals regarding the con-
tent are formulated.
K e y w o r d s: land, state ownership, communal ownership,
delimitation of land, law.
Надійшла до редакції 06.01.10
�2.indd 93�2.indd 93 27.04.2010 14:14:4127.04.2010 14:14:41
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28098 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1815-2066 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:42:38Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шемшученко, Ю.С. Кулинич, П.Ф. 2011-10-27T20:08:07Z 2011-10-27T20:08:07Z 2010 Розмежування земель державної та комунальної власності: потрібен новий закон / Ю.С. Шемшученко, П.Ф. Кулинич // Наука та інновації. — 2010. — Т. 6, № 2. — С. 87-93. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 1815-2066 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28098 В статті проаналізовано значення інституту права комунальної власності на землю як матеріальної основи місцевого самоврядування. Показана неефективність чинного Закону «Про розмежування земель державної та комунальної власності». Обґрунтовується необхідність прийняття нової редакції цього Закону та формулюються пропозиції щодо його змісту. В статье проанализировано значение института права коммунальной собственности на землю как материальной основы местного самоуправления. Показана неэффективность действующего Закона «О размежевании земель государственной и коммунальной собственности». Обоснована необходимость принятия новой редакции этого Закона и формулируются предложения относительно его содержания. The significance of the land communal ownership as a material basis of local self-government is analyzed. It is proved that effective Law on delimitation of state and communal land is inefficient. The necessity of adoption of a new law is substantiated as well as proposals regarding the content are formulated. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Наука та інновації Світ інновацій Розмежування земель державної та комунальної власності: потрібен новий закон Размежевание земель государственной и коммунальной собственности: нужен новый закон Delimitation of the land in communal and state ownership: the necessity of a new law Article published earlier |
| spellingShingle | Розмежування земель державної та комунальної власності: потрібен новий закон Шемшученко, Ю.С. Кулинич, П.Ф. Світ інновацій |
| title | Розмежування земель державної та комунальної власності: потрібен новий закон |
| title_alt | Размежевание земель государственной и коммунальной собственности: нужен новый закон Delimitation of the land in communal and state ownership: the necessity of a new law |
| title_full | Розмежування земель державної та комунальної власності: потрібен новий закон |
| title_fullStr | Розмежування земель державної та комунальної власності: потрібен новий закон |
| title_full_unstemmed | Розмежування земель державної та комунальної власності: потрібен новий закон |
| title_short | Розмежування земель державної та комунальної власності: потрібен новий закон |
| title_sort | розмежування земель державної та комунальної власності: потрібен новий закон |
| topic | Світ інновацій |
| topic_facet | Світ інновацій |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28098 |
| work_keys_str_mv | AT šemšučenkoûs rozmežuvannâzemelʹderžavnoítakomunalʹnoívlasnostípotríbennoviizakon AT kuliničpf rozmežuvannâzemelʹderžavnoítakomunalʹnoívlasnostípotríbennoviizakon AT šemšučenkoûs razmeževaniezemelʹgosudarstvennoiikommunalʹnoisobstvennostinužennovyizakon AT kuliničpf razmeževaniezemelʹgosudarstvennoiikommunalʹnoisobstvennostinužennovyizakon AT šemšučenkoûs delimitationofthelandincommunalandstateownershipthenecessityofanewlaw AT kuliničpf delimitationofthelandincommunalandstateownershipthenecessityofanewlaw |