Японські університети у “Потрійній спіралі”: приклад Тохоку
Досліджено еволюцію співробітництва між університетами, бізнесом та урядом у сфері продукування та комерціалізації інновацій в Японії. Основну увагу приділено аналізу сучасного стану взаємовідносин між основними акторами регіональної інноваційної системи та реконфігурації функцій університетів відпо...
Saved in:
| Published in: | Наука та інновації |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28113 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Японські університети у “Потрійній спіралі”: приклад Тохоку / Н.І. Галан // Наука та інновації. — 2010. — Т. 6, № 3. — С. 55-65. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859609245958275072 |
|---|---|
| author | Галан, Н.І. |
| author_facet | Галан, Н.І. |
| citation_txt | Японські університети у “Потрійній спіралі”: приклад Тохоку / Н.І. Галан // Наука та інновації. — 2010. — Т. 6, № 3. — С. 55-65. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та інновації |
| description | Досліджено еволюцію співробітництва між університетами, бізнесом та урядом у сфері продукування та комерціалізації інновацій в Японії. Основну увагу приділено аналізу сучасного стану взаємовідносин між основними акторами регіональної інноваційної системи та реконфігурації функцій університетів відповідно до концепції «потрійної спіралі». Об’єктом дослідження слугував один із провідних національних університетів Японії — Університет Тохоку.
Исследована эволюция сотрудничества между университетами, бизнесом и государством в сфере создания и коммерциализации инноваций в Японии. Основное внимание уделено анализу современного состояния взаимоотношений между основными актерами региональной инновационной системы и реконфигурации функций университетов в соответствии с концепцией «тройной спирали». Объектом исследования был один из лидирующих национальных университетов Японии — Университет Тохоку.
The article reviews the evolution of university-industry government collaboration in the Japanese science and technology system. A special attention is given to the analysis of the current state of relations among its key actors and reconfiguration of the university functions according to the Triple Helix model. The case of Tohoku University as one of the leading national universities of Japan is studied in depth.
|
| first_indexed | 2025-11-28T10:11:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
55
Наука та інновації. 2010. Т. 6. № 3. С. 55—65.
© Н.І. ГАЛАН, 2010
* У статті наведені окремі результати дослідження, ви-
конаного у Вищій школі економіки та менеджменту уні-
верситету Тохоку (м. Сендай, Японія), за підтримки
Японської Фундації.
Н.І. Галан
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпропетровськ
ЯПОНСЬКІ УНІВЕРСИТЕТИ У «ПОТРІЙНІЙ СПІРАЛІ»:
ПРИКЛАД ТОХОКУ*
Досліджено еволюцію співробітництва між університетами, бізнесом та урядом у сфері продукування та комер-
ціалізації інновацій в Японії. Основну увагу приділено аналізу сучасного стану взаємовідносин між основними акто-
рами регіональної інноваційної системи та реконфігурації функцій університетів відповідно до концепції «потрійної
спіралі». Об’єктом дослідження слугував один із провідних національних університетів Японії — Університет Тохоку.
К л ю ч о в і с л о в а: венчурний кластер, інноваційна система, модель «потрійної спіралі», промисловий кластер,
тех нологічний трансферт, Тохоку, університетські венчурні підприємства, Японія.
Перехід розвинених країн до нового типу
економіки — економіки знань — обумовив по-
требу у формуванні ефективних механізмів
продукування та комерціалізації знань на ос-
нові узгодження державних, корпоративних та
академічних інтересів. Це, в свою чергу, при-
звело до змін у державній інноваційній по-
літиці всіх розвинених країн, що почали від-
буватися на початку 1990-х років через роз-
ширення функцій університетів та бізнесу в
інноваційній сфері та формування принципово
но вої моделі інноваційної системи. Вивчення но-
вих концепцій інноваційних систем та специ-
фіки взаємодіючої поведінки їх учасників є
необхідною умовою для ідентифікації ключо-
вих напрямів удосконалення національної ін-
новаційної системи у напрямі підвищення ефек-
тив ності її функціонування.
Тема еволюції глобальної, національних та
регіо нальних інноваційних систем, реконфі-
гурація функцій їх головних акторів займає
провідне місце в дослідженнях таких вітчиз-
няних і зарубіжних науковців, як Л. Антонюк,
Ю. Бажал, О. Білорус, В. Геєць, І. Дєжина,
Ч. Едк віст (C. Edquist), Н. Іванова, В. Кісєльова,
Ф. Кук (P. Cooke), Д. Лук’яненко, І. Макаренко,
Б.-А. Люн двал (B.-Å. Lundvall), Р. Нельсон
(R.R. Nelson), Ю. Пахомов, А. Поручник, С. Со-
коленко та ін. [1–13]. Сучасні дослідження
проблем формування та ефективного функціо-
нування інноваційних моделей розвитку націо-
нальних економік переконливо ілюструють важ-
ливість пе ребудови взаємовідносин між держа-
вою, ос віт німи, нау ко во-дослідними установами
та біз несом у сфері продукування та комерціалі-
зації інновацій, що відповідає концепції «потрій-
ної спіралі» (англ. Trip le Helix model), запропоно-
ваній Генрі Етцковічем (Henry Etzkovitz) [14].
Формулюючи концепцію «потрійної спіра-
лі», Г. Етцковіч зважав на принцип, що в умо-
вах економіки знань наявність подвійних спі-
ралей (тобто взаємодій) між державою та рин-
ком, наукою та бізнесом є недостатньою через
те, що основні актори системи (університети,
бізнес, держава) окрім своїх традиційних фун-
кцій починають набувати нових, властивих ін-
шим учасникам. Університети та науково-дос-
лід ні установи все частіше виконують окремі
56 Наука та інновації. № 3, 2010
Світ інновацій
функції бізнесу, створюючи на своїх базах спе-
ціальні центри по комерціалізації інновацій та
малі венчурні підприємства. Таким чином,
освітні та наукові установи з місією продуку-
вання і дисиміляції знань перетворюються у
підприємницькі структури, що, в свою чергу,
сприяє появі та розвитку концепції підприєм-
ницького університету (англ. entrepreneurial
university). У той же час держава втрачає до-
мінуючий вплив на розвиток інноваційних
процесів, поступаючись при цьому бізнесу, і,
перш за все, ТНК. Так, участь приватного капі-
талу у фінансуванні науково-дослідних та
дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) у
країнах Організації економічного співробіт-
ництва і розвитку (ОЕСР) в середньому ста-
новить 68 %, у тому числі: у Японії — 75 %,
США — 65 %, країнах ЄС — 54 % [15, 30]. Тра-
єкторія сталого розвитку економіки країни за-
безпечується шляхом інтеграції складових «пот-
рійної спіралі», а функції держави як учасника
інноваційної системи переорієнтовуються на
сприяння формуванню мережевих (кластер-
них) та інших гібридних структур, в межах
яких активно взаємодіють університети, дер-
жавні та приватні науково-дослідні ус танови,
великі компанії, малі інноваційні підприємс-
тва, венчурні капіталісти тощо. Саме та кий
під хід почав превалювати при розробці інно-
ваційної політики у країнах — ключових інно-
ваторах у 1990-х роках, що надало додаткового
поштовху розвиткові досліджень з акцентом
на взаємовідносини між основними акторами
інноваційних систем. Найбільш помітними се-
ред цих досліджень є роботи таких науковців,
як П. Вестхед (P. Westhead), Д. Джонс-Еванс
(D. Jones-Evans), А. Локіт (A. Lockett), А. Лінк
(A. Link), Д. Мауері (D. Mowery), М. Райт
(M. Wright), Д. Сігел (D. Siegel), Л. Уолдман
(L. Waldman), які зробили значний внесок у
трактування горизонтальних зв’язків між уні-
верситетами, бізнесом та державою у США,
Канаді, Великобританії, Швеції, Нідерландах
та інших країнах в умовах реалізації кластер-
ної інноваційної політики [16–23]. Вод ночас
у міжнародних наукових публікаціях (через
об’єк тивні причини) недостатньо уваги приді-
лено відповідному досвіду Японії, який може
бути вельми корисним для країн із перехідни-
ми економіками з огляду на те, що японські
національні університети отримали свободу
дій у формуванні своїх взаємовідносин із біз-
несовими структурами тільки у 2004 р. після
проведення реформи вищої школи. Сучасне
розуміння особливостей створення «пот рій ної
спіралі» у Японії сформувалося завдяки таким
вченим, як С. Кобаяші (S. Kobayashi), М. Кон-
до (M. Kondo), А. Нішизава (A. Nishizawa),
Й. Окубо (Y. Okubo) [24—28]. Особливу увагу
було приділено найуспішнішим прикладам
взає модії учасників «потрійної спіралі» у ре-
гіонах із найвищим рівнем ділової активнос-
ті — Канто, до якого належать такі міста, як
Токіо, Чіба, Сайтама, та Кансай (Кіото, Оса-
ка). Досвід інших регіонів (Тохоку, Кюшу, То-
кай), яким притаманні високий рівень розви-
тку освітньої й науково-дослідницької інфра-
структури та нижча ділова активність, вивче-
но недостатньо.
ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ
І РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Метою даної роботи є визначення характе-
ру та змісту взаємозв’язків між університета-
ми та підприємствами Японії в умовах реалі-
зації урядом кластерної інноваційної політики
на прикладі Університету Тохоку. Задля до-
сягнення мети дослідження застосовувалися
методи аналізу та синтезу, системного узагаль-
нення, інтерв’ю. Додатковим стимулом для
виконання нашого дослідження стала поді-
бність провінції Тохоку та Дніпропетровської
області за окремими показниками соціально-
економічного розвитку.
У Японії розробка державної політики, спря-
мованої на активізацію співробітництва між
університетами та бізнесом, почалася у 80-х
роках минулого століття і мала характер кло-
нування американського досвіду формування
та сприяння розвиткові інноваційних класте-
57Наука та інновації. № 3, 2010
Світ інновацій
рів. У 1982 р. у структурі Міністерства освіти,
культури та спорту Японії створюється Депар-
тамент спільних досліджень, який через рік за
результатами вивчення американського досві-
ду презентує стратегію співпраці між універ-
ситетами та бізнесом. Починаючи від 1987 р.,
по всій Японії на базі національних універси-
тетів створюються центри спільних дослі-
джень. Були запроваджені три основні схеми
співпраці між університетами та компаніями:
1) проведення спільних досліджень універ-
ситету та компанії на основі контрактних від-
носин, для чого кожна сторона повинна виді-
ляти власні ресурси і забезпечувати виконан-
ня робіт задля досягнення спільної мети;
2) виконання університетом досліджень на
замовлення компанії (контрактні дослідження);
3) фінансування компанією науково-дос лід-
ницьких робіт без покладання на університет
будь-яких зобов’язань стосовно неї.
На початку 1990-х років між академією та про-
мисловістю домінувала третя схема співробіт-
ництва — спонсорство великими корпораціями
науково-дослідницьких робіт, що здійс нювалися
університетами (90 % від загальних обсягів фі-
нансування) [26, 21]. Наприкінці минулого сто-
ліття додаткового стимулу для розвитку співро-
бітництва між університетами та бізнесом надало
прийняття японським урядом низки законів, що
мали на меті подальше врегулювання цих відно-
син. Так, у 1998 р. був прийнятий Закон «Про
трансферт технологій від університетів до про-
мисловості», у відповідності до якого на базі на-
ціональних університетів за умов державної фі-
нансової підтримки створювалися офіси ліцензу-
вання технологій (ОЛТ), що мали організаційну
форму при ватно-державних корпорацій і відріз-
нялися високим рівнем автономії від університе-
тів. Урядові заходи увінчалися певними позитив-
ними результатами вже на початку нового століт-
тя. Так, станом на 2001 р.:
87 із 99 національних університетів (88 %
від загальної кількості) співпрацювали з
промисловими підприємствами за однією із
дозволених схем;
до співробітництва з університетами у нау-
ково-дослідницькій сфері були залучені 2151
компанія, переважно машинобудівної галу-
зі, при цьому частка малих та середніх під-
приємств становила 10 %;
спільними зусиллями університетів та під-
приємств виконувалися 4190 науково-дос-
лід ницьких проектів (1,95 проекта у розра-
хунку на компанію) у галузях технічних, ме-
дичних, біологічних та сільськогосподарсь-
ких наук.
Таким чином, можна стверджувати, що дії
уряду призвели до встановлення у Японії ста-
лих двосторонніх зв’язків між університетами
та бізнесовими структурами наприкінці мину-
лого століття. Однак дотримування клону-
вального підходу у реалізації державної інно-
ваційної політики стало недоцільним в умовах
зростання бюджетного дефіциту та посилення
конкуренції з боку інших азійських країн. Тому
вектор державної інноваційної політики було
змінено на диверсифікацію галузевої структу-
ри японської економіки шляхом створення
нових високотехнологічних галузей через ко-
мерціалізацію результатів передових дослід-
жень у біотехнологіях, інформаційних техно-
логіях та нових матеріалах. У 2001 р. було іні-
ційовано «Новий план створення 1000 нових
університетських венчурних підприємств 1 у
трьохрічний період» [27]. Реалізацію цього пла-
ну було підкріплено цілою низкою прог рам дер-
жавної інноваційної підтримки університетсько-
го венчурного бізнесу, а саме опти мального
трансферту результатів НДР, субсидіювання
покриття частини ліцензійних вит рат тощо
(док ладніше див. [29, с. 99–103]). Задля під-
тримки ОЛТ та забезпечення уні вер ситетів
внутрі ш ньою експертизою з питань управлін-
ня інтелектуальної власності уряд надав гран-
1 Університетське венчурне підприємство (англ. uni-
ver sity start-up venture, university start-up) – компанія з не-
великим періодом функціонування, яка будує свою ді-
яльність на інноваційних розробках університетів та ін-
ших науково-дослідних установ у відповідності до ліцен-
зійних угод.
58 Наука та інновації. № 3, 2010
Світ інновацій
тову допомогу 34-м університетам для ство-
рення бюро з управління інтелектуальною
власністю (БУІВ). Функції БУІВ визначені
не чітко, перетинаються із функціями ОЛТ і
включають розробку стратегії управління ін-
телектуальною власністю університетів, її оцін-
ку, патентування результатів досліджень, марке-
тинг та трансферт технологій. Хоча цільового
орієнтира було досягнуто у визначений термін
(рис. 1), політика уряду зазнала нищівної крити-
ки, перш за все через свою непослідовність. Так,
у 2001 р. два міністерства паралель но запрова-
джують власні кластерні ініціативи: Мі ніс тер с-
тво освіти, спорту, культури, науки та техноло-
гії 2 ввело Ініціативу кластерів знань, Мініс-
терство торгівлі, економіки та промисловості —
Прог раму промислових кластерів. Обидві ініці-
ативи були спрямовані на формування ме реж за
участю трьох основних акторів — університетів і
нау ко во-дослідних установ, підприємств та уря-
дових інституцій. В таких умовах кожен із наці-
ональних університетів намагався оптимізува-
ти свою діяльність, виконуючи одночасно три
мі сії — освітянську, наукову та підприємницьку.
Регіон Тохоку розташований у північній час-
тині найбільшого японського острова Хонсю; на
частку регіону припадає 16,7 % території та 7,6 %
населення усієї Японії. За часткою населення у
загальній його кількості, регіональним ВВП та
часткою в обсязі роздрібної торгівлі країни То-
хоку порівнянний із Дніпропетровською облас-
тю (табл. 1). У структурі матеріального вироб-
ництва важливі місця посідають транспортне
обладнання (17,8 %), електронне обладнання
(17,5 %), видобуток вугілля, нафти та хімічна
продукція (17,0 %), харчова продукція (11,8 %),
промислове обладнання (10,2 %). Історично
нижча вартість ресурсів у регіоні у порівнянні із
столицею та наближеними до неї провінціями
зробила Тохоку привабливим місцем для розмі-
щення як регіональних представництв, так і ви-
робничих підрозділів великих, у тому числі
транснаціональних, компаній.
Урядовою Програмою промислових класте-
рів передбачено формування у Тохоку «про-
мислового коридору» шляхом розбудови склад-
ної мережевої структури, основу якої склада-
ють п’ять основних та два підтримуючих клас-
тери. Галузеву орієнтацію цих кластерів ви-
значають науково-дослідницька та виробнича
діяльність регіону у галузях:
1) мікроелектронні механічні системи;
2) виробництво обладнання для напівпро-
відникової галузі;
Рис. 1. Кількість університетських венчурних підприємств
у Японії, в тому числі у регіоні Тохоку, 1990–2006 рр. [30, 15]
Таблиця 1
Порівняльні показники соціально-економічного стану
провінції Тохоку (Японія) та Дніпропетровської
області (Україна); % від країнового показника
(станом на 01.01.2005 р.)
Показники Тохоку
Дніпропетровська
область
Площа території 16,7 5,3
Кількість населення 7,6 7,4
ВВП 6,6 8,7
Обсяг промислового
виробництва 6,0 17,0
Обсяг роздрібної
торгівлі 7,4 8,9
Джерела: Бюро Міністерства економіки, торгівлі та про-
мисловості у Тохоку [31, 10]; Дніпропетровська обласна
державна адміністрація [32]
2 У 2001 р. в Японії міністерства були реорганізовані
шляхом об’єднання та реструктуризації функцій, що приз-
вело до скорочення їх кількості з 22-х до 12-и.
59Наука та інновації. № 3, 2010
Світ інновацій
3) оптична промисловість;
4) виробництво медичного обладнання;
5) виробництво матеріалів та компонентів
для автомобілебудування;
6) переробка кольорових металів;
7) інформаційні технології.
Таку сукупність кластерів було виокремле-
но шляхом оцінювання регіонального потен-
ціалу науково-промислового співробітництва,
основу якого формує один із найстаріших япон-
ських університетів — Університет Тохоку, що
знаходиться в адміністративному центрі про-
Таблиця 2
Стисла характеристика університету Тохоку (за результатами діяльності у 2008 фіскальному році)
Показник Значення
Рік утворення 1 907
Організаційна структура:
кількість вищих шкіл
кількість факультетів
кількість науково-дослідних інститутів
16
10
6
Персонал (загальна кількість), осіб
у тому числі:
керівництво
професорсько-викладацький склад
адміністративний та допоміжний персонал
5 556
8
2 743
2 805
Студенти (загальна кількість), осіб
у тому числі:
на програмах одержання бакалаврського ступеню
на програмах одержання магістерського ступеню
на програмах одержання докторського ступеню
за програмами обміну з іншими японськими університетами
18 440
10 953
4 146
2 748
593
Міжнародна діяльність:
університетські міжнародні угоди про співробітництво:
загальна кількість
кількість країн
кафедральні міжнародні угоди про співробітництво:
загальна кількість
кількість країн
кількість іноземних студентів
кількість іноземних дослідників
кількість зарубіжних філіалів
129
6
289
40
1 218
1 590
2*
Наукові досягнення:
кількість нобелівських лауреатів
місце у світовому / національному рейтингу наукових посилань**:
матеріалознавство
фізика
хімія
технічні науки
4
3 / 1
9/ 2
15 / 4
40 / 3
* Два зарубіжні філіали Університету Тохоку розташовані у США та КНР.
** Існує декілька світових систем рейтингового оцінювання кількості наукових посилань (докладніше див. [34]); на-
ведені оцінки Університету Тохоку надані найвідомішим провайдером Thomson Reuters за методологією Es sen tial
Science Indicators (ESI).
Джерело: Університет Тохоку [33]
60 Наука та інновації. № 3, 2010
Світ інновацій
вінції м. Сендай. Усі промислові кластери, за
винятком кластера мікроелектронних меха-
нічних систем, планувалося створити на базі
існуючих в регіоні галузей. Щодо мікроелек-
тронних систем, то основою для формування
цієї нової для регіону галузі та відповідного
внутрішнього ринку із важливими соціальни-
ми наслідками стали відкриття професора Уні-
верситету Тохоку М. Есаші (M. Esashi). Невели-
ка мережа, що складалася із окремих японських
та зарубіжних університетських лабораторій та
приватних компаній, які виявили бажання взя-
ти участь у технологічному трансферті, за під-
тримки національного та регіонального урядів
переросла у «парк-консорціум», до складу яко-
го сьогодні входить більше 100 компаній зі всі-
єї країни та 130 організацій (державних і приват-
них університетів, науково-дослідних інститутів,
урядових агенцій тощо) із складними багатосто-
ронніми переплетіннями взаємозв’язків.
За свою понад сторічну історію університет
Тохоку набув визнання як у японській, так і у
міжнародній академічній спільноті (табл. 2).
Високі досягнення у науково-дослідницькій ді-
яльності створили потреби для комерціалізації
її результатів, що зумовило появу нових малих
венчурних підприємств, створених за участі
університету, його професорів та студентів. На
момент прийняття закону «Про трансферт тех-
нологій від університетів до промисловості» та
створення у відповідності до нього ОЛТ в Уні-
верситеті Тохоку виконувалося 99 проектів у
межах однієї із трьох дозволених форм співро-
бітництва між науковими установами та ком-
паніями. Після утворення ОЛТ у 1998 р. кіль-
кість спільних проектів стала стрімко зростати
і досягла 392-х у 2004 р., незважаючи на те, що
у цей період усі національні університети були
державними установами, а власником націо-
нальних патентів була держава 3. Через досить
високу результативність діяльності ОЛТ меха-
нізм трансферту технологій на його основі, на
наш погляд, заслуговує на ретельне вивчення.
ОЛТ на базі Університету Тохоку було утво-
рене у формі акціонерного товариства Tohoku
Techno Arch Co., Ltd (TTA) із 254-ма засновни-
ками, переважна більшість яких — науковці ви-
щих навчальних закладів та науково-дос лід-
ницьких інститутів регіону. Однак через відсут-
ність статусу юридичної особи у той час уні-
верситет не мав можливості участі у капіталі
цієї компанії і, як результат, міг впливати на її
діяльність лише опосередковано. Найважли-
вішим чинником для успішної діяльності TTA
стало придбання прав на патентування резуль-
татів досліджень вчених університету. Меха-
нізм трансферту результатів НДДКР від уні-
верситету до компаній-реципієнтів може бути
представлений таким чином (рис. 2):
експерти TTA вивчають можливості ко-
мерціалізації результатів університетських
НДДКР та здійснюють оцінювання їх по-
тенційної вартості;
науковці передають ТТА результати своїх
НДДКР для патентування;
ТТА подає заявки на отримання патентів до
патентних офісів Японії та інших країн (за
необхідності);
Рис. 2. Схема трансферту результатів НДДКР в Універ-
ситеті Тохоку через ОЛТ (адаптовано з [28, с. 125])
3 Державна власність на національні патенти обумови-
ла досить низький рівень патентування результатів дослі-
джень японськими університетами як у Японії, так і за
кордоном. Так, за даними Бюро спільних досліджень і роз-
витку Університету Тохоку у період 1998–2003 рр. універ-
ситет у середньому патентував 20 винаходів у національ-
ному патентному офісі та 11 — за кордоном.
61Наука та інновації. № 3, 2010
Світ інновацій
значного рівня автономії, врегулювання питан-
ня щодо працевлаштування наукових співро-
бітників університетів за сумісництвом, здій-
снення ними підприємницької діяльності тощо)
на початку нового століття призвели до активі-
зації та ускладнення ролі університетів у парт-
нерстві урядових інституцій, бізнесових струк-
тур та науково-дослідних установ. Університет
Тохоку, виконуючи свою третю (підприємниць-
ку) місію, імплементує власну стратегію співро-
бітництва з промисловістю, одним із ключових
елементів якої є розбудова на базі університету
відповідної інфраструктури, що має стати осно-
вою для формування у регіоні нових галузей.
У рамках розбудови інфраструктури спіль-
ного наукового співробітництва на базі інженер-
ного кампусу 4 засновано Інкубаційний центр
створення нових галузей (ІЦСНГ). Якщо ТТА
здійснює технологічний трансферт до існую-
чих компаній, то ІЦСНГ з цією метою займа-
ється створенням нових інноваційних компа-
ній, підтримуючи підприємницькі амбіції на-
після отримання охоронних документів та
пошуку приватних компаній-реципієнтів об’єк-
тів трансферту ТТА підписує з ними ліцен-
зійні угоди;
у період дії ліцензійних угод ТТА отримує
від ліцензіатів ліцензійні доходи та перероз-
поділяє їх на користь винахідника(ів) —
25 %, відповідних лабораторій — 25 %, уні-
верситету — 25 %, залишаючи собі решту.
Менеджери з ліцензування ТТА намагалися
здійснювати технологічний трансферт до про-
мислових компаній, що розташовувалися у ре-
гіоні, однак через відносно незначну кількість
зацікавлених у трансферті підприємств були
вимушені розширювати географію трансфер-
ту, конкуруючи з ОЛТ, що діяли на базі інших
університетів, у тому числі приватних.
Зміни у реалізації державної інноваційної
по літики у бік кластерної філософії, реконфігу-
рація регіональної інноваційної політики у сис-
тему комплексних дій підтримки формування
нових високотехнологічних галузей у регіонах
зі значним науковим потенціалом та реформу-
вання вищої школи (корпоратизація націона-
ль них університетів, набуття ними юридичного
статусу національної академічної корпорації та
Рис. 3. Схема трансферту результатів
НДДКР в Університеті Тохоку через
ІЦСНГ (розроблено автором за резуль-
татами власних спостережень та ін тер-
в'ю з керівництвом ІЦСНГ)
4 Університет Тохоку складається із 5 кампусів, кожен
з яких має свою спеціалізацію в освітній та науково-
дослідницькій діяльності.
62 Наука та інновації. № 3, 2010
Світ інновацій
уковців, надаючи їм консультативну допомогу,
співпрацюючи з ОЛТ та університетським де-
партаментом з питань управління інтелекту-
альною власністю та виконуючи функції біз-
нес-інкубатору (рис. 3). ІЦСНГ має два підро-
з діли: офіс зв’язків, який займається стратегіч-
ним плануванням та управлінням науково-
дослідницьких проектів, що можуть призвести
до утворення нових підприємницьких струк-
тур, та інкубаційний підрозділ, в якому пара-
лельно можуть виконуватися до двадцяти про-
ектів (зазвичай науковцями з високим рівнем
національного та міжнародного визнання). Влас-
не на базі університету вже функціонував біз-
нес-інкубатор, але територіально він був над то
віддаленим від наукових шкіл. Тому керівни-
цтво університету, отримавши докази високої
результативності інкубаційної діяльності за
умови розміщення відповідної інфраструкту-
ри на території кампусів, звернулося про до-
помогу у розширенні відповідної нау ко во-тех-
нологічної інфраструктури до центрального
та регіонального урядів, державних та приват-
них установ та організацій, що спеціалізують-
ся на підтримці малого та середнього бізнесу 5.
Результатом стало народження на території
інженерного кампусу інноваційного кластеру.
Зважена і послідовна політика Університе-
ту Тохоку у сфері співробітництва між наукою
та промисловістю за підтримки уряду дала по-
зитивні результати.
Так, починаючи від 2004 р.:
стрімко зріс рівень патентування результатів
НДДКР: від 20 (середньорічна кількість отри-
муваних патентів до 2003 р.) до 343 (у 2006 р.) у
Японії, за кордоном — відповідно від 11 до 89;
за кількістю нових університетських венчур-
них компаній Університет Тохоку входить до
Таблиця 3
Обсяги виконання спільних та контрактних наукових досліджень в Університеті Тохоку, 2003–2008 рр.
Рік
Спільні дослідження Контрактні дослідження
кількість
проектів
бюджет
кількість
проектів
бюджет
млн. єн
еквівалент
у дол. США* млн. єн
еквівалент
у дол. США*
2003 284 1 129 9 570 533 373 3 450 29 245 650
2004 392 1 675 16 048 175 456 6 149 58 913 569
2005 479 1 827 17 040 429 483 7 358 68 628 066
2006 519 2 028 17 254 224 591 7 927 67 442 916
2007 698 2 086 17 712 226 554 9 101 77 276 591
2008 786** 2 459 24 703 114 596 9 131 91 730 026
* Перерахунок бюджетів спільних і контрактних досліджень, що виконувалися на базі Університету Тохоку, здійсне-
но на початок відповідного фіскального року (1 квітня) за допомогою конвертора валют Інтернет-сайту авторитетно-
го британського журналу The Economist. Середній обмінний курс долара США до японської єни на початок фіскального
року становив: 117,9802 (2003), 104,3950 (2004), 107,2271 (2005), 117,5641 (2006), 117,8689 (2007), 99,5718 (2008) [36].
** У 2008 р. спільні дослідження здійснювалися у галузях нанотехнологій та нових матеріалів (30 %), біологічних
та медичних наук (24 %), виробничих технологій (8 %), енергетики (6 %), інформаційно-комунікаційних технологій
(6 %), охорони навколишнього середовища (3 %), інфраструктури (1 %) тощо.
Джерело: Університет Тохоку [35].
5 У Японії існує ціла мережа установ та організацій, ме-
тою функціонування яких є надання підтримки (фінан-
сової, технічної, консультативної, інформаційної тощо) ма-
лому та середньому бізнесу (докладніше див. [29, с. 92–115]).
Провідною установою цього типу є Організація малих та
середніх підприємств та регіонального новаторства (англ.
SMRJ, Organization for Small & Medium Enterprises and
Regional Innovation, Japan).
63Наука та інновації. № 3, 2010
Світ інновацій
п’ятірки лідерів разом із університетами Ва-
седа, Токіо, Осаки та Кіото [28, с. 122];
за результатами опитування приватних ком-
паній у 2006 р., що здійснювали спільні дослі-
дження з університетами, Університет Тохоку
посів друге місце серед японських університе-
тів із найвищою репутацією у сфері співробіт-
ництва між наукою та промисловістю;
станом на 2008 р. утричі зросли обсяги фі-
нансування спільних та контрактних дослі-
джень, що виконуються на базі університету
(табл. 3);
середній час на підготовку та укладення
контрактів про здійснення спільних дослі-
джень на базі Університету Тохоку скоро-
тився майже удвічі, чому сприяла дебюро-
кратизація процедури укладання контрактів
на виконання спільних досліджень.
Водночас Університет Тохоку, подібно до ін-
ших японських університетів, в процесі реалі-
зації стратегії співробітництва з урядом та біз-
несом у науково-технологічній сфері стика-
ється з труднощами фінансового, організацій-
ного, технічного характеру, долаючи їх лише
власними зусиллями. Така ситуація характер-
на для більшості національних університетів
Японії (75 %) [37, с. 202]. Решта покладаються
на урядові та афілійовані з урядом спеціалізо-
вані установи, фінансових посередників, тор-
го вельно-промислові палати тощо.
ВИСНОВКИ
Усвідомлення японськими університетами пот-
реби в активізації зусиль у напрямку співробіт-
ництва з бізнесом, що здійснюється у формі спіль-
них та контрактних наукових досліджень із по-
дальшим трансфертом їх результатів, поступово
призвело до виконання ними окрім освітянської
та наукової ще й підприємницької місії. Універси-
тети на сьогодні стали не тільки центрами ство-
рення й поширення знань, але й суб’єктами під-
приємницької діяльності із класичними (за
Й. Шумпетером) характеристиками — ініціатив-
ність, далекоглядність, авторитет, готовність до
ризику, здатність до продукування та комерціалі-
зації інновацій. Як соціально-відповідальні під-
приємці університети намагаються підвищити
соціальну вартість здійснюваних досліджень,
роблячи свій внесок у забезпечення добробуту
та розвиток японського суспільства шляхом
ут ворення багатосторонніх зв’язків у тріаді
уні вер ситет–держава–бізнес, що знаходить
своє віддзеркалення у переформулюванні мі-
сій. Характер цих зв’язків перестає носити ви-
ключно кооперативний характер, а набуває
ознак конкуренції, що також має прояви у ви-
конанні університетами окремих функцій, які
традиційно належали державі у сфері підтрим-
ки малого бізнесу та забезпечення сталого регі-
онального розвитку (наприклад, надання інф-
раструктурної підтримки малим та середнім
підприємствам, на дання офісних, лаборатор-
них, виробничих приміщень тощо). Одночасно
уряд починає інтегрувати науково-тех но ло-
гічну, інноваційну, підприємницьку та регіона-
льну політики [38]. Таке переплетіння функцій
акторів у «потрійній спіралі» стимулює розви-
ток досліджень університетського потенціалу
стосовно утворення власних, венчурних клас-
терів 6, основною метою функціонування яких
є диверсифікація структури регіональної та
національної економіки шляхом утворення но-
вих високотехнологічних галузей. Досвід Япо-
нії у галузі співробітництва між наукою, при-
ватним сектором та державою може бути вико-
ристаний Україною в умовах переходу до інно-
ваційної моделі економічного розвитку.
6 Концепцію венчурного кластера запроваджено про-
фесором Йокогамського національного університету М. Кон-
до (M. Kondo). Венчурний кластер відрізняється за свої-
ми функціями та ознаками від промислових та іннова-
ційних кластерів. Основною функцією венчурного клас-
тера (англ. venturing cluster) є створення або сприяння
утворенню нових інноваційних підприємств, основними
оз наками є продукування знань всередині кластера, мож-
ливість отримання його учасниками матеріальної та не-
матеріальної підтримки, сприйняття з боку бізнесу та
суспільства (докладніше див. [25, с. 172–174]).
64 Наука та інновації. № 3, 2010
Світ інновацій
ЛІТЕРАТУРА
1. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації:
теорія, механізм розробки та комерціалізації. — К.:
КНЕУ, 2003. — 394 с.
2. Антонюк Л.Л. Національні інноваційні системи країн
високого конкурентного статусу // Управління між-
народною конкурентоспроможністю в умовах гло-
балізації економічного розвитку / За заг. ред. Д.Г. Лу-
к'яненка, А.М. Поручника. — Т. І. — К.: КНЕУ, 2006. —
С. 678—690.
3. Геєць В.М., Александрова В.П., Бажал Ю.М. та ін.
Україна у вимірі економіки знань / Інститут еконо-
міки та прогнозування НАН України. — К.: Основа,
2006. — 588 с.
4. Білорус О.Г., Пахомов Ю.М., Гузенко І.Ю. та ін. Гло-
бальний конкурентний простір // Київський націо-
нальний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана; Ін-
ститут світової економіки і міжнародних відносин
НАН України; Міжнародна асоціація «Україна—Рим-
ський клуб»; Міжнародний ін-т глобалістики. — К.:
КНЕУ, 2007. — 680 с.
5. Дежина И.Г., Киселева В.В. Государство, наука и биз-
нес в инновационной системе России // Научные тру-
ды / Ин-т экономики переходного периода, № 115Р. —
М.: ИЭПП, 2008. — 227 с.
6. Small Country Innovation Systems: Comparing Glo ba lisation,
Change and Policy in Asia and Europe / Ed. C. Ed quist,
L. Hommen. — Cheltenham: Edward Elgar, 2008. — 544 p.
7. Иванова Н.И. Национальные инновационные сис те-
мы. — М.: Наука, 2002. — 244 с.
8. Cooke P. Industrial Innovation and Learning Systems:
Sector Strategies for Value Chain Linkage in Less Fa vo-
u red Regional Economies / Cardiff: Regional Industrial Re-
search Centre for Advanced Studies, UWCC, 2002. —
48 p.
9. Національна інноваційна система України: проблеми
і принципи побудови // Макаренко І.П., Копка П.М.,
Рогожин О.Г., Кузьменко В.П. / За наук. ред. І.П. Ма-
каренка. — К.: Інст. пробл. нац. безпеки, Інст. еволю-
ційної економ., 2007. — 560 с.
10. National System of Innovation: Towards a Theory of In-
no vation and Interactive Learning / Ed. B.-Å. Lun dvall. —
London: Pinter, 1992. — 342 p.
11. Нельсон Р., Уинтер С. Эволюционная теория эко но ми-
ческих изменений — М.: Финстатинформ, 2000. — 418 с.
12. Поручник А.М. Інноваційна конкурентоспроможність
країн в умовах техноглобалізму // Управління між-
народною конкурентоспроможністю в умовах глоба-
лізації економічного розвитку / За заг. ред. Д.Г. Лу-
к'я ненка, А.М. Поручника. — Т. І. — К.: КНЕУ, 2006. —
С. 690—714.
13. Соколенко С.И. Производительные системы глобали-
зации: сети. Альянсы. Партнерства. Кластеры: Укра-
инский контекст. — К.: Логос, 2002. — 645 с.
14. Etzkovitz H. The dynamics of innovation: from national
systems and‚ Mode 2’ to a Triple Helix of university-in-
dus t ry-government relations / H. Etzkovitz, L. Ley des-
dorff // Research Policy. — 2000. — N 29. — P. 109—129.
15. OECD Science, Technology and Industry Scoreboard
2007. — Paris: OECD, 2007. — 228 p.
16. Siegel D.S., Westhead P., Wright M. Science parks and the
performance of new technology-based firms: a review of
recent UK evidence and an agenda for future research //
Small Business Economics. — 2003. — N 20 (2). —
P. 177—184.
17. Jones-Evans D., Klofsten M., Andwerson E., Pandya D.
Creating a bridge between university and industry in
small European countries: the role of the Industrial Lia-
i son Office // R & D Management. — 1999. — N 29
(1). — P. 47—56.
18. Lockett A.,Wright M., Franklin S. Technology transfer
and universities’ spin-out strategies // Small Business
Economics. — 2003. — N 20. — P. 185—201.
19. Vohora A. Critical junctures in the development of uni-
ver sity high-tech spin-out companies / Vohora A., Wright M.,
Lockett A. // Research Policy. — 2004. — N 33. —
P. 147—175.
20. Siegel D.S., Waldman D., Link A.N. Assessing the impact
of organizational practices on the productivity of uni ver-
sity technology transfer offices: an exploratory study //
Research Policy. — 2003. — N 32 (1). — P. 27—48.
21. Siegel D. S., Waldman D., Atwater L., Link A. N. Commercial
knowledge transfers from universities to firms: improving
the effectiveness of university-industry collaboration //
Journal of High Technology Management Research. —
2003. — N 14. — P. 111—133.
22. Mowery D.C., Oxley J.E., Silverman B.S. Strategic al lia n-
ces and interfirm knowledge transfer // Strategic Ma-
na gement Journal. — 1996. — N 17(10). — P. 77—91.
23. Wright M., Birley S., Mosey S. Entrepreneurship and
university technology transfer // Journal of Technоlogy
Transfer. — 2004. — No. 29. — P. 235—246.
24. Kobayashi S., Okubo Y. Demand articulation, a key factor
in the reconfiguration of the present Japanese science
and technology system // Science and Public Policy. —
2003. — N 1 (February). — P. 55—67.
25. Kondo M. Regional innovation policy and venturing clu s-
ters in Japan // Asian Journal of Technology Innovation. —
2006. — 2 (14). — P. 167—181.
26. Kondo M. University-industry collaboration in Japan. Pub-
lic initiative, public-private partnerships, private ini tia-
tives // Tech Monitor. — July—August 2004. — P. 17—23.
27. Nishizawa A. Current situation of venture finance for uni-
versity spin-off companies in Japan // D. Gibson, C. Stolp
et al. System and Policies for the Global Learning Economy,
Westport CN: Praeger, 2003. — P. 69—76.
28. Nishizawa A. University start-up ventures and clustering
strategy in Japan // Innovation and business partnering
65Наука та інновації. № 3, 2010
Світ інновацій
in Japan, Europe, and the United States / edited by
Ruth Taplin. — Routledge, 2007. — P. 102—131.
29. Галан Н.І. Державна підтримка малого та середнього
бізнесу: досвід розвинених країн. — Дніпропетровськ:
вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2007. — 188 с.
30. Noda K. Why Tohoku?! The Best-Balanced Region of
Japan: [unpublished presentation] / METI (Ministry of
Economy, Trade and Industry): Tohoku Bureau of
Economy, Trade and Industry, 2007. — 38 p.
31. Tohoku in Action. — METI (Ministry of Economy, Trade
and Industry): Tohoku Bureau of Economy, Trade and
Industry, 2007. — 10 p.
32. Економічний потенціал // Офіційний веб-сайт Дніпро-
петровської державної обласної адміністрації / Елек-
тронний ресурс, режим доступу: www.adm.dp.ua.
33. Tohoku University Annual Review 2008 / Електронний
ресурс, режим доступу: www.tohoku.ac.jp.
34. Здесенко Ю. Академический турнир: член-корр. про-
тив команды профессоров. — «Зеркало недели», № 9
(484), 6—12 марта 2004 г.
35. Industry-University-Government Cooperation Policy /
Електронний ресурс, режим доступу: www.tohoku.ac.jp.
36. Currencies Full Converter / Електронний ресурс, ре-
жим доступу: www.economist.com.
37. 2008 White Paper on Small an Medium Enterprises in
Japan: Improvement of Productivity and the Challenge
of Community Revitalization. — Ministry of Economy,
Trade and Industry of Japan, Japan Small Business
Research Institute, 2008. — 365 p.
38. Galan N. Knowledge-Based Entrepreneurship: The Ja-
panese Profile // Економічна політика України в умо-
вах євро інтеграції: Матеріали Всеукраїнської нау ко-
во-практичної конференції (18–19 вересня 2008 р.) —
Кривий Ріг: Криворізький економічний інститут ДВНЗ
«КНЕУ ім. Вадима Гетьмана». — 2008. — С. 45—46.
Н.И. Галан
ЯПОНСКИЕ УНИВЕРСИТЕТЫ
В «ТРОЙНОЙ СПИРАЛИ»: ПРИМЕР ТОХОКУ
Исследована эволюция сотрудничества между универси-
тетами, бизнесом и государством в сфере создания и ком-
мерциализации инноваций в Японии. Основное внимание
уделено анализу современного состояния взаимоотношений
между основными актерами региональной инновационной
системы и реконфигурации функций университетов в соо-
тветствии с концепцией «тройной спирали». Объектом ис-
следования был один из лидирующих национальных уни-
верситетов Японии — Университет Тохоку.
К л ю ч е в ы е с л о в а: венчурный кластер, инновацион-
ная система, модель «тройной спирали», промышленный
кластер, Тохоку, трансферт технологий, университетские
венчурные предприятия, Япония.
N.I. Galan
JAPANESE UNIVERSITIES IN THE TRIPLE HELIX:
THE CASE OF TOHOKU
The article reviews the evolution of university-industry-
government collaboration in the Japanese science and tech-
nology system. A special attention is given to the analysis of
the current state of relations among its key actors and recon-
figuration of the university functions according to the Triple
Helix model. The case of Tohoku University as one of the
leading national universities of Japan is studied in depth.
K e y w o r d s: industrial cluster, innovation system, Japan,
technology transfer, Tohoku, Triple Helix model, university
start-ups, venturing cluster.
Надійшла до редакції 13.11.09
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28113 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1815-2066 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T10:11:49Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Галан, Н.І. 2011-10-28T22:13:07Z 2011-10-28T22:13:07Z 2010 Японські університети у “Потрійній спіралі”: приклад Тохоку / Н.І. Галан // Наука та інновації. — 2010. — Т. 6, № 3. — С. 55-65. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 1815-2066 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28113 Досліджено еволюцію співробітництва між університетами, бізнесом та урядом у сфері продукування та комерціалізації інновацій в Японії. Основну увагу приділено аналізу сучасного стану взаємовідносин між основними акторами регіональної інноваційної системи та реконфігурації функцій університетів відповідно до концепції «потрійної спіралі». Об’єктом дослідження слугував один із провідних національних університетів Японії — Університет Тохоку. Исследована эволюция сотрудничества между университетами, бизнесом и государством в сфере создания и коммерциализации инноваций в Японии. Основное внимание уделено анализу современного состояния взаимоотношений между основными актерами региональной инновационной системы и реконфигурации функций университетов в соответствии с концепцией «тройной спирали». Объектом исследования был один из лидирующих национальных университетов Японии — Университет Тохоку. The article reviews the evolution of university-industry government collaboration in the Japanese science and technology system. A special attention is given to the analysis of the current state of relations among its key actors and reconfiguration of the university functions according to the Triple Helix model. The case of Tohoku University as one of the leading national universities of Japan is studied in depth. У статті наведені окремі результати дослідження, виконаного у Вищій школі економіки та менеджменту університету Тохоку (м. Сендай, Японія), за підтримки Японської Фундації. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Наука та інновації Світ інновацій Японські університети у “Потрійній спіралі”: приклад Тохоку Японские университеты в «Тройной спирали»: пример Тохоку Japanese universities in the Triple helix: the case of Tohoku Article published earlier |
| spellingShingle | Японські університети у “Потрійній спіралі”: приклад Тохоку Галан, Н.І. Світ інновацій |
| title | Японські університети у “Потрійній спіралі”: приклад Тохоку |
| title_alt | Японские университеты в «Тройной спирали»: пример Тохоку Japanese universities in the Triple helix: the case of Tohoku |
| title_full | Японські університети у “Потрійній спіралі”: приклад Тохоку |
| title_fullStr | Японські університети у “Потрійній спіралі”: приклад Тохоку |
| title_full_unstemmed | Японські університети у “Потрійній спіралі”: приклад Тохоку |
| title_short | Японські університети у “Потрійній спіралі”: приклад Тохоку |
| title_sort | японські університети у “потрійній спіралі”: приклад тохоку |
| topic | Світ інновацій |
| topic_facet | Світ інновацій |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28113 |
| work_keys_str_mv | AT galanní âponsʹkíuníversitetiupotríiníispíralíprikladtohoku AT galanní âponskieuniversitetyvtroinoispiraliprimertohoku AT galanní japaneseuniversitiesinthetriplehelixthecaseoftohoku |